МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ГУМАНІТАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра загальної педагогіки, дошкільної, початкової та спеціальної освіти

Курсова робота
з дисципліни «Дошкільна педагогіка» на тему:
«Сенсорний розвиток дітей дошкільного віку»

студентки педагогічного факультету

33 пз групи
спеціальності 016 Спеціальна освіта
Дзюбар Тетяни Леонідівни
Науковий керівник:
к. пед. н., ст. викл. Сиротич Н.Б.
Робота захищена ___________________
З оцінкою «________________»
Кількість балів «______»
Члени комісії:
_______________________________
_______________________________

Ізмаїл-2019
 2

ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………………………..…3
РОЗДІЛ 1. Теоретичні основи сенсорного розвитку дітей дошкільного
віку…………………………….……….....………………………………………..5
1.1. Поняття та психолого-фізіологічна характеристика сенсорних
процесів............................................................................................................……5
1.2. Формування та розвиток сенсорних уявлень у ранньому
дитинстві……………...………………....………………….………..……………7
РОЗДІЛ 2. Методичні основи сенсорного виховання дошкільників……12
2.1. Завдання та зміст сенсорного розвитку дітей дошкільного
віку……………………………………………………………………………..…12
2.2. Сенсорне виховання дітей засобами дидактичних ігор….………...17
ВИСНОВКИ……...………………………………………………………...……20
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ……….……......22
 3

ВСТУП

Важливим періодом розвитку дитини, коли закладаються основи її

психофізичного здоров’я, вважається ранній вік. Пізнання маленькою
дитиною особливостей та закономірностей навколишнього світу значно
різниться від процесу пізнання дорослою людиною. Адже основним засобом
пізнання дорослого є розум, дитина ж пізнає навколишній світ за допомогою
емоцій. Пізнавальна активність дошкільника проявляється в розвитку
сприйняття за допомогою органів чуття, символічній функції мислення та
усвідомленій предметній діяльності. При цьому в ранньому дитинстві
провідну роль відіграє ознайомлення малюків з особливостями та
властивостями предметів та явищ навколишнього середовища. За
визначенням М. Щелованова [1, с. 14], ранній вік є «золотою порою»
сенсорного виховання малюка. Сенсорний розвиток передбачає формування
повноцінного сприйняття навколишньої дійсності та є основою для пізнання
світу. До того ж, рівень сенсорного розвитку дитини, т. т. здібність чути,
бачити та сприймати, зумовлює успішність фізичного та розумового,
морального й естетичного виховання дошкільників.
Варто зазначити, що протягом життя дитина знайомиться з безліччю та
різноманіттям форм, барв та інших здібностей об’єктів, знайомиться з
творами мистецтва (музикою, живописом, скульптурою). Безумовно, слід
зазначити, що малюк щодня контактує з природою та всіма її сенсорними
ознаками – різнобарв’ям, запахами, звуками. Ясна річ, що кожна дитина так
чи інакше все це сприймає, навіть якщо цей процес не є цілеспрямованим та
організованим. Проте, якщо знайомство зі світом відбувається стихійно, без
грамотного керівництва дорослими, воно дуже часто є неповноцінним та
поверховим. Однак зауважимо, що процеси відчуття та сприйняття можна
розвивати та вдосконалювати, особливо в дошкільному періоді розвитку.
Саме цьому й сприяє сенсорний розвиток і виховання дітей.
 4

Загальновідомим є той факт, що основою вдосконаленої практичної

діяльності сучасної людини є достатньо розвинуті сенсорні здібності. На
думку Б. Ананьєва [2, с. 34], «самі далекосяжні успіхи науки і техніки
розраховані не тільки на мислячу людини, але й таку, яка може відчувати».
Видатні науковці в галузі дошкільної педагогіки (Ф. Фребель,
М. Монтессорі, О. Декролі, Л. Венгер, О. Запорожець, В. Зінченко, А. Усова,
Н. Сакуліна, Т. Поніманська та ін.) зауважували, що сенсорне виховання,
насамперед, спрямовано на забезпечення повноцінного сенсорного розвитку
та є одним із основних напрямів дошкільного виховання [3, с. 3].
Метою курсової роботи є вивчення теоретичних аспектів сенсорного
виховання дітей дошкільного віку.
Об’єктом дослідження є сенсорне виховання дошкільників.
Предмет дослідження – зміст та методи сенсорного виховання дітей
дошкільного віку.
Основні завдання курсової роботи полягали в такому:
1) проаналізувати теоретичні основи сенсорного виховання дітей
дошкільного віку;
2) визначити зміст та методи сенсорного виховання дошкільників;
3) дібрати варіанти ігрових завдань для розвитку сенсорики в дітей
дошкільного віку;
4) з’ясувати педагогічні умови для успішного сенсорного розвитку та
методичні рекомендації з проблеми сенсорного виховання дошкільників.
Джерельна база дослідження: науково-методична література з
проблеми дослідження, наукові публікації в періодичних виданнях, Internet-
ресурси.
Структура курсової роботи: робота складається зі вступу, двох
розділів, висновків, списку використаних джерел і літератури (20
найменувань).
 5

РОЗДІЛ 1.
Теоретичні основи сенсорного розвитку дітей дошкільного віку

1.1. Поняття та психолого-фізіологічна характеристика

сенсорних процесів
В науковій літературі сенсорну організацію особистості розуміють як
характерний для кожного індивіда рівень розвитку окремих чуттєвих систем
та спосіб їх комплексного поєднання. Сенсорними процесами слід вважати
відчуття та сприйняття (перцепцію) [4, с. 67].
Пізнання людиною навколишнього світу відбувається завдяки
відчуттям, які є елементарними психічними процесами. Саме завдяки
відчуттям - основі всіх наших уявлень - формуються такі складні психічні
процеси, як сприйняття, пам’ять, мислення.
Відчуття є відображенням у свідомості людини певних властивостей
та якостей предметів і явищ, що безпосередньо діють на її органи чуття.
Фізіологічною основою відчуттів виступає дія складних анатомічних
структур, так званих аналізаторів, які у своїй структурі мають
периферичний відділ (рецептор), провідникові нервові шляхи та кіркові
відділи головного мозку, де відбувається переробка нервових імпульсів.
Всі відчуття можна охарактеризувати з урахуванням їхніх
властивостей. Так, залежно від якості, кожен вид відчуттів має свої
особливості, які відрізняють їх одне від одного. Зокрема, для слухових
відчуттів характерними є висота, тембр, гучність; для зорових – колір,
насиченість, яскравість тощо. Інтенсивність відчуттів визначається силою
діючого подразника та функціональним станом рецептора. Тривалість
зумовлена функціональним станом органу чуття, часом дії подразника та
його інтенсивністю. З урахуванням послідовності образу тривалість
відчуттів має продовжуватися в той час, коли дія подразника завершилася.
Позитивний послідовний образ має відповідати початковому подразнику та
передбачає збереження сліду подразника. Водночас негативний
 6

послідовний образ зумовлений виникненням якості відчуття, яке є

протилежним за якістю подразником. Просторова локалізація подразників
передбачає просторовий аналіз, який реалізується дистантними
рецепторами, свідчить про локалізацію подразників у просторі. В деяких
випадках відчуття співвідносяться з тією частиною тіла, на яку впливає
подразник (смакові відчуття), а іноді й більш розвинуті (больові відчуття).
Всі ці якості більш-менш відображають якісні характеристики
відчуттів. Проте й кількісні параметри основних характеристик відчуттів
(ступінь) так само відіграють неабиякого значення. Нижчий поріг
абсолютної чутливості характеризується мінімальною інтенсивністю
впливу, що необхідний для виникнення відчуттів. Водночас верхній поріг
абсолютної чутливості характеризується максимальним показником
інтенсивності впливу [4, с. 68].
Варто зауважити, що чутливість людини зумовлена її здібністю
відчувати на себе вплив подразників: чим слабшими є подразники, які
людина може відчувати, тим вищою виявляється її чутливість. Зміна
чутливості, що відбувається через пристосування органу чуття до діючих
подразників, називається сенсорною адаптацією. Розрізняють три форми
прояву цього явища:
1) повне зникнення відчуття через тривалий вплив подразника;
2) зменшення відчуття під впливом дії сильного подразника;
3) Підвищення чутливості через вплив слабкого подразника [4, с. 69].
Відображення у свідомості людини предметів і явищ у єдності їхніх
властивостей та складових частин за умов їх безпосереднього впливу на
органи чуття називається сприйняттям (або перцепцією). Під час сприйняття
відбувається впорядкування й об’єднання окремих відчуттів у цілісні образи
предметів (об’єктів) та подій. Сприйняття має безпосередній зв’язок із
розумінням, усвідомленням предметів і явищ, із співвіднесенням з певною
категорією відповідно до відповідними ознаками.
 7

Сприйняття виступає складною пізнавальною діяльністю, що

передбачає цілу систему перцептивних дій, за допомогою яких людина має
змогу визначити об’єкт сприйняття, впізнати його, визначити його
властивості, оцінити. Перцептивні дії можуть бути вимірювальними,
співвідносними, контрольними, коригуючими і тонічно-регуляторними.
Серед основних властивостей сприйняття слід відзначити предметність,
цілісність, структурність, усвідомленість, вибірковість, константність,
аперцепцію. Властивостями сприйняття, що визначають його
продуктивність, виступають обсяг, швидкість, точність та надійність.
Отже, можна зазначити, що процес відчуттів є складним та активним
процесом діяльності аналізаторів, що несуть інформацію про окремі
властивості явищ та предметів, а також виконують активізуючу функцію
головного мозку. У свою чергу сприйняття, яке виступає чуттєвим етапом
пізнання, безпосередньо пов’язано із мисленням та має мотиваційну
спрямованість і супроводжується емоційною реакцією. Саме сприйняття
зумовлює діяльність пам’яті, мислення, уяви. Тому відчуття та сприйняття
людини є вкрай важливою передумовою її життя і практичної діяльності.

1.2. Формування та розвиток сенсорних уявлень у ранньому

дитинстві
Загальновідомо, що пізнання в основі має чуттєве ознайомлення з
предметами і явищами навколишнього світу, відчуття та сприйняття.
Дитина пізнає окремі ознаки, властивості предметів саме за допомогою
відчуттів, які безпосередньо впливають на її органи чуття. Так, малюк
дізнається, що деякі предмети можуть мати свій колір, форму, розмір, запах,
температуру, вагу та ін. Більш складним пізнавальним процесом виступає
сприйняття, що забезпечує відображення багатьох властивостей предмета, з
яким дитина взаємодіє безпосередньо [5, с. 141].
Відповідно до нових досліджень, особливими діями аналізаторів, що
спрямовані на пізнання, знайомство з предметом та його властивостями,
 8

виступають відчуття та сприйняття. Основне завдання дорослого полягає в

тому, аби навчити малюка діям щодо обстеження нових предметів, так
званим перцептивним діям, тобто розвивати в дитини її аналізатори
[5, с. 143].
Як підтверджують наукові дані, розвиток сприйняття визначається
трьома параметрами: перцептивними діями, сенсорними еталонами та діями
співвіднесення. Становлення сприйняття полягає у визначенні найбільш
характерних для даного предмета чи ситуації якостей, властивостей,
складанні на їх основі стійких образів (сенсорних еталонів) та
співвіднесенні цих образів-еталонів з предметами, об’єктами
навколишнього світу. При діагностиці рівня розвитку сприйняття необхідно
визначити рівень сформованості всіх цих трьох процесів. До того ж, украй
важливо співвідносити причини помилок, яких припускається дитина, з
цими процесами. Тому корекція однієї зі складових допомагає скорегувати
всю діяльність сприйняття дитини.
Перцептивні дії сприяють ознайомленню з основними властивостями
та якостями предметів навколишньої дійсності, виділяючи серед них
головні та другорядні. На основі такого виділення дитина сприймає
інформативні точки в кожному із предметів навколишнього середовища, що
допомагає їй впізнавати цей предмет серед інших, порівнюючи та
співвідносячи його до того чи іншого класу, категорії – іграшка (ведмедик,
машинка, кубик), чашка тощо. Дії сприйняття, які на початку є зовнішніми
та розгорнутими (малюк має не тільки подивитися на предмет, але й відчути
його (помацати, навіть взяти до рота), згодом стають автоматизованими та
переходять у внутрішній план – відбувається так званий процес
інтеріоризації дій.
Таким чином, розвиток перцептивних дій так само як і інші
мислительні операції сприяє формуванню спілкування, оскільки виділення
найбільш значущих якостей, ознак кожного предмета дає можливість дитині
поєднувати їх у класи, формувати поняття [2, с. 8].
 9

Як засвідчують результати досліджень О. Запорожця, у ранньому віці

починають формуватися сенсорні еталони, які з’являються на кінець
першого року життя як предметні еталони, а згодом у процесі спілкування
малюка із дорослими переходять на рівень сенсорних.
Сенсорні еталони являють собою узагальнені сенсорні знання,
сенсорний досвід, накопичений людством протягом свого онтогенетичного
розвитку. Засвоєння сенсорних еталонів є доволі складним та тривалим
процесом, що не обмежується дошкільним віком. На думку багатьох
дослідників, засвоїти сенсорний еталон – це не лише навчитися правильно
називати ту чи іншу властивість/ особливість предмета/ об’єкта/ явищ,
головне – мати чіткі уявлення про різновиди кожної властивості, вміти
застосовувати такі уявлення для логічних мислительних дій (аналіз,
порівняння, узагальнення та ін.) в найрізноманітніших ситуаціях [2, с. 5].
Загальновідомо, що передумови сенсорних еталонів починають
формуватися в перші роки життя малюка. До початку третього року в
дитини формуються так звані сенсорні передеталони, коли малюк
відображає окремі властивості предметів, що мають суттєве значення для
його рухів [5, с. 144]. Так, формування початкових уявлень про форму або
колір пов’язано в дитини з конкретним предметом: зелене дерево, кругле
яблуко та ін. Поступово ця властивість узагальнюється та стає узагальненим
еталоном кольору, розміру, форми, що не пов’язані з конкретним
предметом. Саме ці основні еталони формуються в дітей на кінець третього
року життя.
Дії співвіднесення предмета з еталоном допомагають систематизувати
ті знання, які наявні в дітей при сприйнятті нових предметів, та спряють
формуванню цілісного та сталого образу навколишнього світу. При цьому в
ранньому віці діти ще не можуть визначити в складному предметі ряд
простих еталонів, з яких він складається, проте вже може визначити
відмінності між конкретним предметом та еталоном, зокрема, малюк
визначає, що за своєю формою яблуко є неправильним кругом.
 10

Варто зауважити, що під час спостереження дорослого за дитиною,

він мимоволі приписує їй свої власні психічні якості. Так, коли малюк
дивиться на будь-який предмет, ми сподіваємося, що він бачить теж саме,
що й дорослий на його місці. Якщо немовлята тягнеться до брязкальця,
хватає його, трясе та починає прислухатися до його звуків, дорослі
передбачають, що малюк впізнав цю іграшку, пригадав її властивості
видавати певний звук та зрозумів, що для цього його треба потрясти. Адже
так пояснив би свої дії дорослий. Проте немає наукового підтвердження
психологічних причин подібної поведінки маленької дитини, оскільки вона
ще не сприймає предмети та їх властивості, тим більше не думає про них та
не передбачає результатів власних дій. У цьому віці сприйняття та мислення
лише починають формуватися та не випереджають розвиток дій з
предметами, а самі походять з цих дій [6, с. 43].
Якщо говорити про розрізнення вражень немовляти, то слід
зазначити, що вже від народження малюк починає розрізняти деякі зовнішні
впливи. Він починає відрізняти світло від темряви, про що може свідчити
поворот очей у бік світла, звук від тиші, коли здригається від різкого звуку ,
та ін. Науково підтверджено, що на другому місяці життя немовля вже
розрізняє колір, а орієнтування у формах предметів вже можливе на
третьому-четвертому місяцях. З двох місяців дитина починає розрізняти
звуки мовлення. Зорові та слухові враження, які отримує малюк,
приваблюють його, про що може свідчити зорове та слухове зосередження,
виразні рухи тіла. При цьому різні враження можуть бути більш чи менш
привабливими для немовляти, інші ж лякаючими (різкі звуки) або ж до них
малюк може бути зовсім байдужим. Вже на третьому місяці життя
немовлятку приваблюють обличчя дорослого, його посмішка чи голос.
Згодом малюк починає впізнавати дорослих, розрізняє їх обличчя, голоси та
відповідним чином реагувати на них [7, с. 66].
Таким чином, можна підсумувати, що сенсорні процеси виникають у
людини ще в період немовляти, коли відбувається перше знайомство малюка
 11

з основними формами, властивостями та ознаками предметів та явищ.

Основне завдання дорослого в цей період полягає в навчанні немовляти
необхідним діям обстеження нових предметів чи явищ.
 12

РОЗДІЛ 2.
Методичні основи сенсорного виховання дошкільників

2.1. Завдання та зміст сенсорного розвитку дітей дошкільного віку

Сенсорний розвиток дитини передбачає розвиток його сприйняття та
формування уявлень про зовнішні властивості предметів, що оточують
малюка: їх форму, колір, розмір, положення в просторі, запах та смак [9,
с. 58]. Значення сенсорного розвитку для дитини вкрай важливе. Адже саме в
цей час створюються найбільш сприятливі передумови для вдосконалення
діяльності органів чуття, накопичення уявлень по навколишній світ. Варто
зазначити, що сенсорне виховання слід вважати одним із основних напрямів
дошкільного виховання, оскільки спрямовано на забезпечення повноцінного
сенсорного розвитку дитини. До того ж, сенсорний розвиток становить
основу для розумового розвитку малюка та має особливе значення для
повноцінного сприймання й успішного навчання дитини в дитячому садочку,
школі та багатьох інших видів трудової діяльності.
Основою пізнання стає сприйняття предметів та явищ навколишнього
світу. При цьому всі інші форми пізнання – запам’ятовування, мислення,
уява – будуються на основі образів сприйняття та є результатом їх
переробки. Саме тому нормальний інтелектуальний розвиток дитини
неможливий без повноцінного розвитку сприйняття.
Цілеспрямований розвиток та вдосконалення в дітей сенсорних
процесів відбувається під час сенсорного виховання дитини в період
раннього дитинства. В цей час малюк отримує нові враження, які стають
необхідною передумовою як для нормального розвитку діяльності органів
чуття, так і для гармонійного психофізичного розвитку дитини взагалі.
Відомо, що за умов обмеження вражень немовлята можуть відчувати
«сенсорний голод», що зумовлює значну затримку психофізичного розвитку
дитини. Саме тому на кожному віковому етапі розвитку завдяки сенсорному
вихованню формується певна ланка сенсорної культури [2, с. 5].
 13

Основним завданням, що мають реалізовуватися на першому році

життя, є надання дитині можливості отримувати все багатство та
різноманіття зовнішніх вражень, розвивати увагу до властивостей та ознак
предметів навколишнього середовища. В той час, коли в малюка починають
формуватися хапальні рефлекси, необхідно, аби він мав змогу ознайомитися
з формою предмета, його розміром та положенням у просторі. Поступово
дитина почне усвідомлювати певні властивості: «маленький» - такий, що
можна взяти та тримати однією рукою, «круглий» - такий, що можна тримати
всією долонькою та ін.
Поступово до другого – третього року життя завдання сенсорного
виховання ускладнюються. У цей час у малюка починають накопичуватися
уявлення про форму, розмір, колір та інші властивості предметів, хоча й він
ще не готовий до засвоєння сенсорних еталонів. Вкрай важливо, аби
уявлення дитини були доволі яскравими та різноманітними, тобто малюк має
бути ознайомлений з усіма основними різновидами властивостей – білим та
чорним кольорами, шістьма кольорами спектру (окрім блакитного, який діти
ще не відрізняють від синього), а також основними формами (коло, квадрат,
овал, прямокутник) [2, с. 5].
Зауважимо, що формування вмінь розглядати, сприймати предмети і
явища відбувається успішно лише за умов, коли діти чітко розуміють навіщо
це їм потрібно. Тому під час навчання сприймати різноманітні предмети та
явища навколишнього світу слід чітко пояснювати малюкам зміст та сутність
виконуваних завдань, дій. Це стає особливо зрозуміло, якщо вони в
подальшій своїй практичній діяльності застосовують набуті уявлення. В
такому випадку сприйняття дітей відбувається свідомо та цілеспрямовано.,
адже малюки будуть знати, як зобразити чи сконструювати той чи інший
предмет чи об’єкт. До того ж, під час відтворення предмета в певній
діяльності дорослий має змогу перевірити та уточнити вже сформовані в
дітей уявлення.
 14

Саме тому основним завданням сенсорного виховання є формування в

дітей таких умінь сприймати та уявляти предмети і явища, які б сприяли
вдосконаленню процесів звуко-буквеного аналізу слів, конструювання,
малювання, праці в природі та ін. [8, с. 7].
Безумовно, сенсорний розвиток та виховання дітей має відбуватися в
безпосередньому зв’язку з різноманітною практичною діяльністю. При цьому
основними завданнями такого виховання є такі:
1) формування загальної сенсорної здібності, тобто здібності
застосовувати певні сенсорні еталони (п’ять, а згодом і сім кольорів спектру;
п’ять геометричних форм; три градації розміру);
2) забезпечення поступового переходу від предметного сприйняття і
впізнання об’єкта / предмета до сенсорного аналізу. Необхідно навчити
малюка впізнавати предмет, називати його, знати його призначення; частини
предмета / об’єкта та їх призначення; матеріал, з якого виготовлені предмети,
форму, розмір, колір тощо;
3) допомога дитині в отриманні перших уявлень про різні матеріали
предметів (скло, дерево, папір та ін.) та іх властивості (папір м’який, легкий,
його можна рвати, згинати, клеїти та ін.);
4) формування уявлень про прості перцептивні дії (натиснути,
помацати, погладити, розірвати, спробувати на смак та ін.), навчання
правильно застосовувати подібні дії;
5) розвиток уміння активно використовувати слова, що позначають
різноманітні дії (м’яти, гладити, стискати, рвати та ін.), якості та властивості
предметів / об’єктів ( м’який, твердий, цупкий та ін.; можна рвати, бити,
ламати, стискати та ін.);
6) виховання бережливого ставлення до предметів / об’єктів
навколишньої дійсності, навчання дітей використовувати їх за способом
призначення та властивостями.
На думку Л. Венгера та В. Мухіної до основних завдань сенсорного
розвитку і виховання ми можемо додати:
 15

1) ознайомлення із сенсорними еталонами;

2) навчання дітей способам використання сенсорних еталонів;
3) навчання цілеспрямованому обстеженню, дослідженню предметів /
об’єктів / явищ навколишньої дійсності [10, с. 113].
Таким чином, сенсорне виховання передбачає розвиток та
вдосконалення в дітей сенсорних процесів.
Щодо змісту сенсорного виховання слід зазначити, що він передбачає
широкий обсяг властивостей та ознак предметів, яким діти мають оволодіти
протягом дошкільного періоду свого життя. Слід зазначити, що зміст
сенсорного виховання є традиційним, має тісний зв’язок з народною
педагогікою та пов’язаний з авторськими методиками видатних педагогів
(Ф. Фребель, М. Монтессорі, О. Тихєєва та ін.). Він включає знайомство з
кольором, розміром, формою, фактурою, важкістю, смаком та запахом,
звуками навколишнього середовища та орієнтування в просторі. Водночас
дітлахи засвоюють основні властивості предметів навколишнього
середовища (твердий – м’який, гарячий – холодний, солоний – солодкий,
важкий – легкий, далеко – близько, зверху – знизу та ін.).
Вже в ранньому віці дитина оволодіває вмінням орієнтуватися в
просторі, при чому початкові уявлення про просторове положення малюк
засвоює, орієнтуючись на власне тіло, яке стає центром, «точкою відліку»
того чи іншого напрямку. Згодом діти починають визначати співвідношення
між предметами (над чи під, справа чи зліва тощо) [11, с. 110].
Доволі складним завданням для дітей раннього віку є засвоєння
відображення часу, оскільки малюк ще не вміє орієнтуватися в ньому. Тому
формування часових уявлень відбувається пізніше.
Важливою здібністю людини є фонематичний (мовленнєвий) слух,
який дозволяє їй сприймати звуки мовлення, диференціювати та
узагальнювати їх у словах як одиницю усного мовлення, від якої залежить
значення слова (мишка – миска, кіт – кит, дим – дім та ін.). До того ж,
розвинутий фонематичний слух є важливою передумовою оволодіння
 16

нормами звуковимови рідної мови. Рівень розвитку мовленнєвого слуху

проявляється під час навчання дитини грамоти, коли в неї має бути
сформовані вміння звукового аналізу та синтезу. При цьому дитина має
відійти від значення слова та працювати зі словом як звуковим комплексом,
тобто формальною одиницею [5, с. 146].
Відомими представниками дошкільної педагогіки (Я. Коменський,
М. монтессорі, О. Декролі, О. Тихєєва та ін.) свого часу були розроблені
різноманітні системи дидактичних ігор та вправ з ознайомлення дітей з
ознаками та властивостями предметів. Сучасна ж система сенсорного
виховання , авторами якої є відомі педагоги та психологи (О. Запорожець,
А. Усова, Н. Сакуліна, Л. Венгер, М. Подд’яков та ін.), побудована з
урахуванням сучасних дидактичних принципів. Проаналізуємо їх.
Так, в основі першого принципу сенсорного виховання лежить
збагачення та поглиблення змісту, що передбачає формування орієнтування в
предметному середовищі, тобто традиційне ознайомлення з формою,
розміром та кольором предметів, а також удосконалення звукового аналізу
мовлення, формування музичного слуху, розвиток м’язових почуттів та ін.
Відповідно до другого принципу навчання сенсорним діям слід
поєднувати з різними видами змістовної діяльності дітей, що дозволяє
уникнути формальних дидактичних вправ та забезпечує поглиблення й
конкретизацію діяльності педагога. Під час такої роботи дитина орієнтується
на якості та властивості предметів, ураховуючи їх значення для розв’язання
важливих життєвих ситуацій.
Третій принцип сенсорного виховання передбачає ознайомлення дітей
із узагальненими знаннями та формування в них елементарних умінь
орієнтуватися в навколишній дійсності. Правильне орієнтування дітей у
довкіллі відбувається за умов специфічних дій щодо обстеження форми,
розміру та кольору предметів.
За четвертим принципом сенсорне виховання передбачає формування
систематизованих уявлень про якості та властивості предметів, які є
 17

еталоном дослідження будь-якого предмета. Інакше кажучи, малюк має вміти

співвідносити отриману інформацію з наявними в нього знаннями і досвідом.
При цьому дитина починає використовувати свої знання як засіб сприйняття
та усвідомлення нового предмета [12, с. 18].
На кожному занятті розв’язання завдань орієнтовано на фактичний
рівень сенсорного розвитку дітей та перспективно спрямовано на засвоєння
комплексної програми сенсорного розвитку дітей дошкільного віку. Зміст
сенсорного виховання в ранньому віці має передбачати розвиток координації
рухів, уміння діяти з різноманітними предметами та узагальнювати ознаки
будь-яких предметів довкілля.

2.2. Сенсорне виховання дітей засобами дидактичних ігор

Основним методом сенсорного виховання дітей раннього віку є
дослідження малюками предметів навколишнього середовища задля
визначення їхніх властивостей. В процесі дослідження дошкільники вчаться
визначати і розрізняти форму, колір, розмір, просторові відношення [13,с.26].
Залежно від віку дітей, навчання досліджувати предмети відбувається
по-різному: малюки знайомляться з предметами, більш простими за своєю
формою (башта, кубик, м’ячик), які мають основні кольори, без зайвих
деталей; більш дорослі діти можуть розглядати та аналізувати предмети із
навколишнього світу, визначаючи основні їх властивості (форму, розмір,
вагу, колір, фактуру матеріалу та ін.) [14, с. 78].
Як засвідчують дослідження В. Аванесової, Н. Сакуліної, А. Усової,
використання спеціальних дидактичних посібників, проведення дидактичних
ігор та вправ має органічно переплітатися із сенсорним вихованням дітей на
заняттях з творчої діяльності (ліплення, малювання, конструювання та ін.).
При цьому дидактичні завдання можна застосовувати як один з методів
проведення самих занять, так і задля уточнення, розширення та закріплення
набутих знань і вмінь.
 18

Великого значення для підвищення ефективності навчально-виховної

роботи з розвитку сенсорики має використання різноманітних засобів та
форм навчання: дидактичні ігри та дидактичні вправи. Особливе місце
належить заняттям у формі дидактичних ігор, на яких розвиток сенсорних та
розумових здібностей дітей пов’язані з ігровою діяльністю. Розвиток
сприйняття та уявлень дитини, засвоєння знань та формування вмінь
відбувається за допомогою ігрових дій (відгадування та загадування, ховання
та пошук, опис різноманітних життєвих ситуацій та ін.).
Важливе місце в такій роботі належить вправам з дидактичним
матеріалом та іграшками. Такі завдання є корисними для закріплення в дітей
уявлень про різноманітні властивості предметів (форму, колір, розмір), адже
в основі мають практичні дії кожної дитини з дидактичними іграшками та
дозволяють вдосконалювати сенсорний досвід малюка [15, с. 76].
Слід зазначити, що дидактичні ігри можуть бути доволі
різноманітними та залежати від змісту навчального матеріалу, пізнавальної
діяльності дітей, ігрових дій та правил, організації та взаємовідношень дітей,
ролі вихователя в роботі. Основою дидактичних ігор виступають особливості
ігрової діяльності малюків, ігрові завдання, ігрові дії та правила, організація
життя дітей. та
Вихователь організовує та проводить дидактичні ігри та вправи на
впізнавання, розрізнення та визначення форми предметів, їхнього розміру,
кольору, просторового співвідношення як на заняттях, так і поза ними.
Залучаючи дітей до дидактичних ігор, вихователь навчає їх порівнювати та
класифікувати предмети за зовнішніми ознаками, їх призначенням,
розв’язувати різні завдання; виховує зосередженість, увагу, наполегливість,
розвиває пізнавальні здібності. Так, дидактична гра «На що схоже?»
допомагає дітям закріпити основні кольори та форми предметів, вчить
порівнювати форму з основними геометричними фігурами. Гра «Хоровод
друзів» допомагає закріпити поняття «маленький - великий», навчає
порівнювати предмети за розміром; гра «Що яким буває?» допомагає дітям
 19

вправлятися в находженні предметів певної форми (круглий, трикутний,

квадратний та ін.) в навколишніх умовах. Подібні ігри доволі цікаві для дітей
раннього віку та легко стають основними в пізнанні навколишнього світу.
Робота з дидактичним матеріалом дозволяє навчитися малюкові
розрізняти та класифікувати якості предметів, розташовувати їх в певній
послідовності. При цьому дитина усвідомлює, що різноманітні предмети
можуть бути більш або менш низькими чи високими, тонкими чи товстими,
можуть бути різних кольорів або ж мати різну насиченість кольору, різну
звукову тональність, різнитися за формою та ін. Порівнюючи предмети між
собою, малюк вчиться встановлювати тотожність або відмінність якостей.
Поступово дітлахи вчаться збирати та розбирати башточки, розбірні
мисочки, матрьошки, створювати нескладні споруди з кубиків,
використовувати гілочку, лопатку, дерев’яний молоточок тощо.
Саме завдяки іграм та вправам у свідомості дитини встановлюється
первинний порядок, який поступово збагачується за змістом. При цьому така
робота сприяє встановленню внутрішнього, мисленнєвого порядку, який
допомагає розрізняти предмети між собою. Таким чином, малюк отримує
внутрішній імпульс до встановлення внутрішнього порядку та систематизації
зовнішнього світу. Та що особливо важливо, що дитина приходить до цього
самостійно, через свій власний досвід, своє сприйняття та дії.
Слід зауважити, що нові ігри вводити в роботу з дітьми необхідно
поступово, враховуючи вже набуті знання та досвід, згодом ускладнюючи
варіанти вправ. До того ж, впровадження дидактичних ігор сприяє розвитку в
дітей самостійності, творчого відношення до гри, формує навички
самоорганізації.
Отже, дидактичні ігри є важливим засобом сенсорного виховання дітей
раннього віку, який сприяє засвоєнню сенсорних еталонів, а також
допомагають малюкам у розвитку цілеспрямованості, активності,
планомірності у виконанні дій.
 20

ВИСНОВКИ

Загальновідомо, що дошкільний вік є періодом початкового

ознайомлення з навколишньою дійсністю, водночас це період інтенсивного
розвитку пізнавальних сил і здібностей дитини. Відбувається пізнання дітьми
предметного світу, явищ природи, подій суспільного життя, які є доступними
для спостережень. До того ж, малюк отримує від дорослого словесну
інформацію: йому розповідають, пояснюють, читають.
Сенсорне виховання спрямовано на розвиток в дитини сприйняття
зовнішніх властивостей предметів та має відбуватися з урахуванням
психологічних закономірностей цього розвитку.
Протягом тривалої еволюції людство створило певну еталонну систему
розмірів, форм, кольорів. Оволодіваючи цією системою, дитина знайомиться
з набором мірок (еталонів), з якими вона може співвіднести будь-який
предмет за його властивостями та ознаками та дати йому належне
визначення.
В ранньому віці ще не доречно знайомити малюків із сенсорними
еталонами, давати їм систематичні знання про властивості предметів. Проте
заняття з дітьми до трьох років слід організовувати з урахуванням того, щоб
вони в подальшому були готові засвоювати загальноприйняті подібності та
відмінності властивостей предметів.
Робота з дітьми раннього віку щодо засвоєння знань та формування
вмінь має відбуватися систематично. При цьому особливу увагу слід
приділяти часто повторюваним іграм-заняттям. Оскільки характерною
ознакою раннього дитинства є надзвичайно швидкі темпи розвитку,
необхідно диференційовано підходити до кожного вікового мікроперіоду.
На початкових етапах малюки лише знайомляться з сенсорними
еталонами (порівнюють, добирають однакові, запам’ятовують назви), проте
згодом з’являються більш чіткі уявлення про різновиди кожної властивості,
відбувається більш тонка диференціація еталонів. В решті-решт діти
 21

починають використовувати ці уявлення для аналізу та виділення

властивостей різних предметів у будь-яких ситуаціях.
Сенсорний розвиток дитини має як самостійне значення, забезпечуючи
отримання уявлень про навколишній світ, так і виступає фундаментом для
загального розумового розвитку дитини, яке неможливе без опори на
повноцінне сприйняття.
В історії дошкільної педагогіки сформувалося чимало систем
сенсорного розвитку та виховання дітей (М. Монтессорі, Ф. Фребель,
О. Тихєєва та ін.), які різняться психологічними підходами до розуміння
природи сприйняття, його взаємозв’язку з мислення. Залежно від цього по-
різному визначається зміст та методика сенсорного виховання дітей.
Сучасна теорія сенсорного виховання нараховує все різноманіття
сенсорних характеристик навколишнього світу, а також узагальнені способи
дослідження предметів, їх властивостей, якостей, ознак та відношень, тобто
перцептивні дії, систему еталонів, якими оволодівають малюки. Тому
основне завдання сенсорного виховання полягає в тому, аби своєчасно
розпочати роботу із засвоєння перцептивних дій, оскільки узагальнюючі
способи дослідження предметів навколишньої дійсності мають важливе
значення для формування операцій порівняння, узагальнення, розгортання
мислительних процесів.
Отже, варто пам’ятати, що чим скоріше буде розпочата робота з
виховання сенсорної культури дітлахів, тим більш швидкими темпами вони
будуть розвиватися в подальшому, тим краще будуть навчатися в школі, тим
більш успішними стануть в дорослому житті.
 22

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ

1. Вартан В.П. Сенсорний розвиток дошкільників. - Мн.: БрГУ, 2007,

322 с. (рос.)
2. Виховання сенсорної культури дитини від народження до 6 років.
Книга для вихователя дитячого садка / Л.А. Венгер, Е.Г. Пілюгіна,
Н.Б. Венгер / За ред. Л.А. Венгера. - М., 2008. – 269 с. (рос.)
3. Виховання і розвиток дітей раннього віку / За ред. Г.М. Ляміної. -
М.: Просвіта, 1981. (рос.)
4. Глуханнюк Н.С. Загальна психологія / Н.С. Глуханнюк,
С.Л. Семенова, А.А. Печеркіна. - М., 2002 (рос.).
5. Козлова С.А. Дошкільна педагогіка: Навч. посібник для студ. сер.
пед. навч. закладів. - М., 2000 (рос.).
6. Виховання і навчання дітей раннього віку / За ред. Л.М. Павлової. -
М., 1986 (рос.).
7. Психологія виховання / За ред. В. Петровського. - М., 1995 (рос.).
8. Сенсорне виховання в дитячому садку: Посібник для вихователів /
За ред. М.М. Подд’якова, В.М. Аванесової. - М.: Просвіта, 1981 (рос.).
9. Нечаєва І.Ю. Система сенсорного розвитку дітей // Довідник
старшого вихователя дошкільного закладу. – 2010. - №1. - С. 58-70.
10. Психологія відчуттів та сприйняття: Навч. посіб. для вузів / За ред.
Ю.Б. Гиппенрейтер, В.В. Любимова, М.Б. Михалевської. - 2-е вид., випр. и
доп. - М.: ЧеРо, 2008. – 358 с. (рос.)
11. Розвиток відчуттів та сприйняття в дітей від народження до
молодшого шкільного віку: Ігри, вправи, тести / Н.В. Краснощьокова. -
Ростов н/Д: Фенікс, 2007 (рос.).
12. Пілюгіна Е.Г. Заняття з сенсорного виховання з дітьми раннього
віку: Посібник для вихователів дитячого садка. - М., 1983 (рос.).
13. Запорожець О.В. Сенсорне виховання дошкільників. - М., 1963
(рос.)
 23

14. Кроха: Программа воспитания, обучения и развития детей до трех

лет в условиях семьи / Г. Григорьева, Д. Сергеев, Н. Кочетова и др. - М.,
2005.
15. Венгер Л.А. Дидактичні ігри та вправи із сенсорного виховання
дошкільників. - М., 2004 (рос.).
16. Печора К.Л. Діти раннього віку в дошкільних закладах / К.Л.
Печора, Г.В. Пантюхіна, Л.Г. Голубєва. - М.: ВЛАДОС, 2004. - 172 с. (рос.)
17. Мухина В.С. Возрастная психология: феноменология развития,
детство, отрочество: Учебник для студ. вузов. - М.: Издательский центр
«Академия», 2000.
18. Сенсорне виховання дітей раннього віку. - [Електронний ресурс]. –
Режим доступу: https://knowledge.allbest.ru/pedagogics/
2c0a65635b3bd68b4d53b89421216c26_2.html
19. Сенсорне виховання дітей раннього віку. - [Електронний ресурс]. –
Режим доступу: https://knowledge.allbest.ru/pedagogics/
3c0b65635b2ac69a4d53a89421306c27_1.html
20. Сенсорне виховання дошкільників. - - [Електронний ресурс]. –
Режим доступу: https://knowledge.allbest.ru/pedagogics/
3c0b65635a3bc68b4c53a89421316c27_1.html