2

ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. НАУКОВО-ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ НАВЧАЛЬНОЇ
ПСИХОЛОГІЇ СПРИЙМАННЯ ТА ВПЛИВУ КОЛЬОРУ НА ДИТИНУ
1.1 Стан навчання з колористики в психолого-педагогічній літературі
1.2 Природа кольорового зору
1.3 Кольородіагностика
1.4 Вікові особливості сприймання та відтворення кольору учнями
початкових класів
РОЗДІЛ 2. ДОСЛІДЖЕННЯ ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКУ ОСОБЛИВОСТЕЙ
ХАРАКТЕРУ З КОЛІРНИМИ ВПОДОБАННЯМИ
2.1 Вплив кольору на психологічний та емоційний стан дітей
2.2 Кольорове оформлення навчального обладнання
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
 3

ВСТУП
У всі часи люди дотримувалися думки, що колір якимось чином має
вплив на їхнє здоров'я. Друїди, шамани, жерці інків і єгиптяни
використовували їх при лікуванні певних захворювань. Китайська традиційна
медицина, аюрведа, шумерська, іудейська й есейська медицина застосовувала
їх повсякчас.
На сьогоднішній день кольоротерапія - один із типів альтернативної
медицини, що базується на застосуванні певного кольору, так як кольори все-
таки мають вплив на наше самопочуття, настрій і здоров'я [2].
За таким підходом, червоний колір покращує активність, тому
важливий для флегматичних людей.
Фіолетовий, навпаки, підвищує інтровертність, тому він не
рекомендований замкнутим людям. Далі, послуговуючись цією дуикою,
людям, які страждають на депресії, потрібний рожевий - він зробить їх
активнішими й радіснішими.
Блакитний несе в собі заспокоєння, він сприятливий для збудливих
людей. І, нарешті, зелений заспокоює нервових і стривожених осіб.
Оранжевий, на думку психологів, наповнює енергією і покращує апетит,
допомагає засвоєнню кальцію і корисний для поновлення здоров'я.
Жовтий колір підтримує нервову систему і систему травлення, а також
допомагає розвиткові логічного мислення. Зелений - наповнює тіло
гармонією.
Кольорове бачення людини – явище специфічне і закономірне.
Проблематика, яка перебуває у зв’язку із даним явищем, весь час акцентує
увагу науковців різних спеціальностей. Виходячи з цієї інформації, вважаю,
що наша тема є актуальною і вимагає детальнішого розгляду.
Об’єктом дослідження є емоційний стан дитини під час навчання.
 4

Предметом дослідження є психолого-педагогічні умови та їх

спрямування на утворення в школярів знань, умінь і навичок з колористики в
процесі діяльності.
Мета дослідження – вивчити особливості застосування кольору як
засобу впливу на емоційний стан людини під час проведення уроків фізичної
культури.
Для здобуття мети варто відзначити завдання, які варто вирішити:
 вивчення поняття та сутності кольору;
 проведення аналізу існуючих праць з теми кольородіагностика;
 здійснення дослідження, щодо особливостей використання кольорів
під час навчання;
 здійснення рекомендації щодо застосування кольорової гами при
розробці дизайну освітнього закладу.
Гіпотеза дослідження: кольори впливають на людину, її самопочуття,
емоції і тому вона підсвідомо вбирає собі «в друзі» ті кольори, що є
відповідними її настрою.
Методи наукового дослідження:
Теоретичні: аналіз та підсумування наукових підходів щодо
тлумачення особливостей характеру (акцентуацій) та колірних вподобань та
емпіричні.
Наукова новизна полягає в уточненні інформації про відношення
особливостей характеру (акцентуацій) з колірними вподобаннями та
наповненні наукової бази для створення певних діагностичних методик.
Практичне значення дослідження полягає у майбутньому застосуванні
здобутих підсумків для створення рекомендацій щодо наповнення
діагностичних методик, направлених на дослідження колірних вподобань та
їх відношень з особливостями характеру (акцентуаціями) та створення
програми і рекомендацій з метою розтлумачення особливостей характеру
особистості та зняття її внутрішньої напруги.
5
 6

РОЗДІЛ 1. НАУКОВО-ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ НАВЧАЛЬНОЇ

ПСИХОЛОГІЇ СПРИЙМАННЯ ТА ВПЛИВУ КОЛЬОРУ НА ДИТИНУ
1.1 Стан навчання з колористики в психолого-педагогічній літературі
Вивчення питань сприйняття кольору молодшими школярами та
навчанню основам колористики присвячено багато наукових робіт, а саме:
педагогічний вплив на формування художніх здібностей дитини описується
А.В. Бакушинським, Н.А. Ветлугіною, Л.С. Виготським, Є.І. Ігнатьєвим, Г.В.
Лабунською, Е.Н. Фльоріною;
- роль психолого-педагогічних умов на формування сприйняття
кольору освітлено у працях Є.І.Ігнатьєва, О.М.Леонтьєва,
С.А.Рубінштейна, О.Я.Савченко, Б.М.Теплова;
- зв’язок навчальної та творчої діяльності освітив І.Я.Лернер,
П.І.Підкасистий, М.Н.Скаткін, Б.М.Теплов;
- формування цілеспрямованого сприймання середовища описане
у праці Г.В.Лабунської;
- напрямкам художнього розвитку школярів присвячені роботи
І.П.Глинської, А.А. Мелік-Пашаєвої, О.В Черню шок,
Б.М.Нєменського;
- дотримання принципів доступності системності і наочності у
формуванні сприйняття кольору розкриті у роботах Л.В.Занкова,
Я.А.Коменського, О.М.Леонтьєва, І.Я.Лернер, А.В.Славіного;
- художньо-естетичне сприймання та оціночна діяльність
висвітлена Н.А. Ветлугіною, Л.С. Виготським, Н.Н. Волковим,
Б.М. Нєменським, Ф.В. Ковальовим та ін.;
- попередній досвід сприймання та творча уява розкриті у книзі
Л.С. Виготського, та роботах О.М. Леонтьєва, К.Д. Ушинського;
- проблемні методи навчання розкриті А.М. Алексюком, І.Я.
Лернер, М.І. Махмутовим, В. Оконь, П.І. Підкасистим, І.Ф.
Харламовим;
 7

- ігрова діяльність під час навчання дуже чітко описана П.П.

Блонським, В.В. Давидовим, Д.Б. Ельконіним, Г.Г. Григор’євою,
А.Е. Зеленіною, Г.С. Костюк, О.М. Леонтьєвим, М.Г. Марковим;
- особистості педагога та роль педагогічної майстерності розкриті
в роботах І.Я. Зязюна, В.А. Кан-Калика та інших.
Так як навчання основам колористики ґрунтується на утворенні
сприймання кольору в просторі, творах мистецтва, практичній роботі з
кольором, особливу увагу треба віддати роботам, яким належать теоретичні
та практичні вивчення психологічних закономірностей та характеристик
розвитку школярів.
Аналізуються застарілі і формуються більш досконалі програми,
підручники з даного предмета (Л. Малиновська, В. Ввільчинський, П.
Сензюк, В. Костенко, Л. Зеленіна), методика його викладання наповнюється
новими науково-теоретичними і практичними результатами і вивченнями.

1.2 Природа кольорового зору

Сприйняття кольору - непростий процес, зумовлений фізичними і
психологічними спрямуваннями.
З одного боку, відомо, що відчуття кольорів провокується хвилями
конкретної довжини, існуючими об'єктивно і незалежно від нас; з іншого -
розуміння кольору неможливе без посередництва ока. Щодо цього другого,
суб’єктивного фактору, то, наприклад, Ю.Б. Гіппенрейтер надавав вивченню
рухів очей певного значення, так як, на його думку, завдяки зору вони
долучені в процеси відтворення зовнішнього середовище і в керуванні
поведінкою, а за образним висловом Р. Грегорі, «очі – це вікна, крізь які не
лише мозку відкривається зовнішній світ, але й зовнішньому світу –
внутрішні процеси самого мозку» [4].
Таким чином, варто вивчати відчуття кольору як явище, зумовлене, з
одного боку, дією на наш зоровий орган об'єктивно, поза нами побутуючої
 8

матерії, з іншого - вміння сітківки нашого ока здійснювати реакцію на цю

дію, провокувати колірні відчуття і поєднані з ними емоції. Психологія
виокремлює в колірному зорі два якісних етапи: відчуття кольору і розуміння
кольору. Відчуття тлумачиться як найпростіший психічний акт,
безпосередньо зумовлений фізіологією зору, розуміння - як складніший
процес, опосередкований певним переліком закономірностей психологічного
порядку, те відчуття кольору найбільшою мірою належить до емоційної і
естетичної сфери.
Відчуття кольору як найпростіший зоровий акт притаманне і деяким
видам тварин, що керують кольоровим зором. Але для людського ока
«чистого» відчуття кольору немає. Ми завжди бачимо колір в конкретному
оточенні, на тому або іншому фоні, у зв'язку з предметною формою. У
відчутті бере участь і свідомість. На якість розуміння кольору здійснює
вплив стан ока, установка спостерігача, його вікові характеристики,
виховання, загальний емоційний стан. Але всі суб'єктивні моменти тільки до
певної міри трансформують якість розуміння, вони лише зміщують його в ту
або іншу сторону.
На сьогоднішній день існує величезна кількість теоретично-практичних
даних щодо цієї проблеми. Психофізіологи детально вивчають її, висуваючи і
досліджуючи гіпотези і теорії.
Дослідник Данилова Н.Н. зазначає, що аналізатор кольору включає
рецепторний і нейронний рівні сітчатки ока, ЛКТ (латеральне колінчасте
тіло)таламуса та різні зони кори мозку [2].
Падаюче на сітківку випромінення видимого спектру спочатку
досліджується на етапі рецепторів, після чого здобута інформація зазнає змін
у двох підсистемах – хроматичній і ахроматичній. Наступний аналіз
здійснюється кольоровими нейронами-детекторами, за рахунок специфіки
яких утворюється сенсорний кольоровий образ, що тлумачиться кольоровим
тоном, насиченістю та світлотою. Лише після цього кольоровий аналіз
 9

випромінення завершується, а цей образ долучається у систему зорового

розуміння для утворення перцепта (предметного образу) [3].
Тобто, психофізіологічний механізм розуміння кольору є досить
складним.

1.3 Кольородіагностика
Роль різноманітних ситуацій, що мають вплив на естетичне відношення
до кольору, особливо активно досліджувалася англійськими психологами.
У. Уінч з метою визначення колірної переваги у дітей молодшого і
середнього шкільного віку (хлопчиків і дівчаток) здійснив дослід з двома
тисячами учнів, запропонувавши кожній із груп написати в порядку надання
переваги кольори: білий, чорний, червоний, зелений, жовтий і синій.
У хлопчиків (7-8 років) найбільш улюбленим кольором є червоний, а
на другому або третьому місці - жовтий. У дівчаток цього ж віку на першому
місці був синій. Уїнч досліджував також різну дію кольору в залежності від
статі. Методом опитування двох груп, що сформувалися з чоловіків і жінок,
він прийшов до підсумку про різний порядок надання переваги кольорам.
Але у середині всякої групи аналізованих є свої відхилення, залежні від
типу, виховання і інших особистих характеристик людини. Якщо для якоїсь
групи притаманна яскраво відтворена перевага до червоного кольору, то це
не виключає і того, що якийсь член цієї групи надасть перевагу іншому
якому-небудь кольору.
Підсумки опитування ніколи не мають 100 % на користь того або
іншого кольору [1].У цих дослідженнях, також як і в ряді інших, проведених
психологами, колір зазвичай не пред’являвся піддослідним, а тільки
найменувався. Таким чином, об’єктом дослідження був ідеально
підсумований колір, існуючий десь в уявленні.
Проте при одному і тому ж найменуванні такий колір може бути досить
різноманітним за кольоровим тоном. Наприклад, червоний може бути
яскраво-червоним і бордовим, і в залежності від того подобатися суб’єкту чи
 10

ні. У свідомості досліджуваних при одному і тому ж найменуванні можуть

формуватися уявлення про різні кольори. Але естетика ізольованого кольору
саме пропонує тлумачення відношень до ідеї конкретного кольору, що
поєднує сукупність різних конкретних кольорів, синтезовану інтелектом чи
пам’яттю.
Зустрічаючись з яким-небудь кольором у своєму житті неодноразово в
різних предметних ситуаціях, людина вибирає своє відношення до нього,
позитивне або негативне – що в свою чергу без сумніву формує вплив на
розуміння певного кольору.
Надання людиною переваги тому чи іншому кольору часто є в
залежності від ситуацій. Якщо мова йде про колір плаття, шпалер для
вітальні чи фарби для кухонних стін, то ваш вибір буде відзначатися не лише
психологічним станом, але й фізичною необхідністю (хоча ці фактори також
будуть відігравати важливу роль), але основним чином, міркуваннями
естетичного виміру.
Проводячи тест Люшера, ви не повинні думати про поєднання одного
кольору з іншим, а кожен колір повинен розумітися окремо, тому естетичне
відчуття грає другорядну роль. Людині, якій ви виконуєте тест, варто
сказати, що при виборі конкретного кольору їй варто сприймати його лише
як колір, без інших оцінок, і не думати про те, чи підходить він, наприклад,
для матеріалу плаття, для меблів чи автомобільних чохлів[6].
Люшер відзначає, що чотири головних кольори (синій, зелений,
червоний, і жовтий) відтворюють базові психологічні потреби людини –
задоволеність чим-небудь. прив’язаність до чого-небудь, самоутвердження,
активність, спрямування до цілі, очікування чогось хорошого, потреба в
успіху. І якщо тестують психічно здорову людину, вільну від внутрішніх
колізій і забутих стремлінь, то вона обов’язково розмістить картки з цими
кольорами на перші чотири чи п’ять місць.
 11

Використання даного тесту є досить популярним у європейських

країнах та США особливо серед психіатрів, психологів та медичних
працівників.
Схожі методи діагностики застосовуються і в соціоніці. Так,
наприклад, вчений-дослідник А.А. Овчаров відзначає, що побутування
кольорової діагностики і кольоротерапії зумовлене впливом на характер
людини кольорового оточення [7]. Він, зокрема, пропонує спосіб вивчення
характеру дитини за допомогою спостереження щодо застосування нею у
своїх іграх і малюнках особливих кольорових олівців, фломастерів, фарб,
кольорового паперу. При цьому автор відзначає, що з віком здійснення
переваги кольору можуть зазнавати змін. На їх виборі також відзначається
теперішній настрій дитини: радість, печаль, творче натхнення і агресивність.
І навпаки, робоче колірне середовище може відзначати стан, працездатність,
ділові і комунікативні риси дитини, і цим можна і варто користуватися як
позитивними стимулами її розвитку фізичного і розумового.
Овчаров, використовуючи методи колористики в якості додаткового
засобу діагностики дітей, віднайдення їх типів особистості, підмітив чіткі
відношення між конкретними кольорами і соціонічними функціями[7,с.74].
Так як нас цікавить психологічний аспект вивчення, а не соціоніка, то
наведемо інформацію цього автора тільки відносно співвіднесення нюансів
характеру дитини і надання нею переваги конкретному кольору.
«Жовті» діти понад усе схильні до творчості. На мові кольорів жовтий
позначає духовність. Як правило, «жовті» люди - незалежні, розкріпачені,
оригінальні, мислять інакше і тому небезпечні для тих, хто основною
задачею вважає непорушний порядок, необмежену владу і для яких головний
моральний принцип - не виділятися. З другого боку, «жовта» людина -
мрійник, фантазер, казкар. Такі діти можуть бути як хорошими
розповідачами і вигадниками, основою тяжіння для однолітків і молодших
дітей, так і об'єктом для насмішок.
 12

«Фіолетові» діти живуть багатим внутрішнім світом. В своїй поведінці

часто вирізняються артистизмом. Фіолетовий колір позначає ніч, таємницю,
містику, маскування, гру, спостереження, порівняння, інтеграцію,
навіюваність (по відношенню до себе і до інших ), естетичність і
антиестетику, скромність і намагання шокувати інших, стриманість і
спрямування до вад, мучеництво і волонтерські тенденції. «Фіолетові» люди
чутливі, їх легко загіпнотизувати, вони легко збудливі, намагаються
справляти враження на інших і при цьому можуть подивитися на себе збоку.
«Червоні» діти найбільш відкриті і активні. Червоний колір - колір
крові, здорового духу, життя, експансії, енергії, сексуальності, агресивності,
сили, влади, війни, революції. «Червоні» - лідери в своєму оточенні – як
формальні, так і неформальні. Підкорятися - не в їхньому способі життя. Такі
діти швидше виконають щось навпаки, «на зло», коли їх просять про щось
або намагаються покарати.
Зелений колір - індикатор динамічності і працездатності людини.
«Зелені» діти надзвичайно активні і налаштовані на здобуття матеріальної
віддачі. Вони великі прагматики, але добиваються всього за рахунок
особистих фізичних намагань і цим вирізняються від «червоних», вважаючих
за краще «проїхатися за чужий рахунок» або методом фізичного змушення,
або керуючи почуттями і відносинами інших людей. «Зелені» діти відкриті в
своїх намірах і діях. Їх вразливе місце – не сильна нервова система. Таких
дітей легко вивести з рівноваги, спровокувати на злість. Вони дуже образливі
і ранимі, але не злопам'ятні.
Зелений колір – це колір живої природи, колір листя, трави, незрілих
плодів. Тому «зелені» діти і дорослі люблять працювати в землі, щось
садити, вони уміють користуватися дарами природи, але не обкрадаючи її, а
методом вдалого користування і дбайливості. Вираз «молодо-зелено»
говорить про такі якості «зелених», як схильність до веселощів, гумору,
здорової чуттєвості, завзяттю, оптимізму - словом, всіхознак людини, що
стоїть на порозі життя і радіє йому. Зелений колір - колірсенсорики відчуттів,
 13

наявність добре розвинених від природи відчуттів: слуху,зору, смаку, нюху і

дотику.Слід зазначити, що цих «кольорових» дітей А.А.Овчаров відносить
доекстравертів, тобто це особистості відкриті для контактів із зовнішнім
світом.Нагадаємо, серед таких кольорів – жовтий, фіолетовий, червоний
тазелений[7].
«Коричневі» діти часто перебувають в суперечності з собою. Це
спровоковано, з одного боку, бажанням діяти, приносити користь, бути з
оточуючими, а з іншою - замикатися в собі, проявляти дрібний егоїзм і
примхливість, бути в меланхолії і депресивному стані. Схильні до раптових
перепадів настрою, такі діти часто не є дружелюбними, в просторі однолітків
є гордівниками і задаваками. Відособленість «коричневих» часто
спровоковане їх небажанням розчинятися в натовпі, бути виконавцями волі
«червоних» дітей - керівників в класі і на вулиці.
Інша причина відособлення «коричневих» в просторі однолітків - їх
розумова сторона. Вони дуже розумні, відчувають безперервний
інформаційний голод, що задовольняється за рахунок «проковтування»
величезної кількості публікацій, часто просто довідників, енциклопедій і ...
оголошень на вулицях. В школі і у дворі «дуже грамотних» не сильно
люблять, а частенько елементарно б'ють, «щоб не зазнавався». З цієї
причини, у «коричневих» дітей може бути розвинене відчуття переваги над
іншими або його протилежність – комплекс неповноцінності.
За несприятливих умов в сім'ї і школі у «коричневих» підлітків
розвиваються і досить міцно відбиваються такі риси, як: негативізм,
безперервне відчуття незадоволеності собою і оточуючими, неадекватне
розуміння відношення до себе зі сторони інших, апатія, внутрішня турбота,
відхід від проблем, уникнення і страх стресів, недовірливість, придушення
інтимності і т.д.
Навпаки, при сприятливих життєвих обставинах з «коричневих» дітей
виростають достатньо ініціативні і заповзятливі люди. Вони думають не
лише про своє, але і про суспільне благо, є надійними партнерами з
 14

розвиненим відчуттям взаємодопомоги. Вони - відмінні консультанти і

експерти в широкому спектрі сфер активності - виробничих і невиробничих.
Прагматизм, відчуття здорового глузду підказують їм найоптимальніші
методи рішення житейських проблем і формують філософсько-критичний
світогляд.
«Сині» діти - повна протилежність «червоним». Психотерапевтам,
невропатологам і педіатрам варто знати, що «червоних» дітей і дорослих
можна заспокоювати синім кольором, а «синіх» підбадьорювати червоним.
За характером «сині»: спокійні, урівноважені; люблять все робити не
поспішаючи, детально, стараються все проаналізувати, поміркувати,
обдумати. Їх можна записати до людей, що живуть здебільшого розумом, а
не серцем. Недаремно синій колір відтворює спокійне нічне небо або море.
Це -порядок, закон, думка, розум.
«Сині» діти інколи є лідерами в колі однолітків. Але, у оточуючих вони
часто послуговуються повагою за твердість характеру, відсутність
примхливості, зарозумілості. Вони не егоїсти за вдачею, але приходять на
допомогу лише тоді, коли їх про це попросять. Самі ж не схильні навіть у
непростих ситуаціях звертатися за підтримкою, стійко переживають будь-які
незгоди і позбавлення. Їм інколи притаманний дух заповзятливості або
авантюризму. В компаніях досить часто всього тримаються осібно. Їх не
обтяжує самотність. «Сині» завжди уміють працювати із будь-якою справою.
Вони не люблять хапатися за декілька справ у один і той же час, а довго і
ретельно займаються одним і завжди хочуть доводити почате до логічного
завершення.
Батьки і педагоги часто відзначають в характері «синіх» дітей певну
частинку холодності і суворості. Якщо середовище допомагає розвитку цих
рис, у дорослих згодом вони проявляються в жорсткому поводженні з
іншими, особливо з тими, хто знаходиться у них в залежності. З них виходять
непогані адміністратори, особливо там, де цінуються дисциплінованість,
 15

ієрархія, уміння не «висовуватися», підкорення своєї особистості думці

керівництва або всього колективу.
Рожевий колір найбільшою мірою відповідає часу немовляти в
розвитку людини. Це - колір інфантильності, наївності, ніжності, слабкості,
сентиментальності, сором’язливості, приємності. Якщо зробити розділ за
статевою ознакою, рожевий колір є «дівчачим» кольором.
Схильність же хлопчиків до нього є рисою жіночності їх характеру.
Такі хлопчики в дитинстві можуть грати з ляльками, люблять одягатися,
вертітися перед дзеркалом, кокетувати. Дорослішаючи, вони частіше всього
займають в різних ситуаціях - побутових або виробничих -пасивну точку
зору.
«Рожеві» - виконавці, а не керівники в сім'ї і на роботі, незалежно від
статі. В дитинстві це милі діти, і хлопчиків часто плутають з дівчатками. В
колі однолітків їх люблять за сталу дружелюбність, незлобивість,
поступливість. «Рожеві» діти применшують агресивність «червоних» і
роблять більш податливими «синіх». Вони великі конформісти за вдачею і
часто функціонують за принципом «і нашим і вашим». Практично весь час,
погоджуючись з іншими або обіцяючи що-небудь зробити, - «рожеві»
можуть тут же змінити свою точку зору на протилежне і «забути» виконати
чуже прохання. Вони досить ледачі і надають перевагу спостереженню, а не
ділу. Внутрішньо вони дуже ранимі і чутливі, але свої образи намагаються
приховувати. Такі діти добре відчувають настрій інших і намагаються
трансформувати його в кращу сторону.
«Рожеві» - хороші гармонізатори і дипломати, гнучкі і умілі у
відносинах, тонко і ненав'язливо замінюють негативні емоції і формують
позитивні, покращуючи загальний психологічний стан. Вони самі досить
просто впадають в меланхолію, але так само легко і швидко з неї виходять,
якщо при цьому відчувають, що це негативно відтворюється на їх зв’язках з
іншими.
 16

«Рожеві» діти підсвідомо намагаються досягти більш сильних і цікавих

однолітків. Часто можна побачити «рожевого» хлопчика серед
відчайдушних, «крутих» хлопців, забіякуватих і які не піддаються
керуванню, які, не звертають увагу на «чужорідний» колір, приймають його в
своє угрупування. При такому контрасті краще виокремлюється мужність
«червоних», а «рожеві» пом'якшують клімат в таких агресивних групах.
Сірий колір в колористиці часом тлумачиться як відсутність кольору або
його нейтральність. Йому надаються такі риси: розділеність,
відгородженість, звільненість від зобов'язань.
«Сірі» діти – найбільш недемонстративні. Вони не бажають
виокремлюватися серед однолітків, не хочуть бути лідерами, не виявляють
ініціативу і ентузіазм. Вони, як правило, дуже добрі, їм притаманне відчуття
співпереживання. Вони не можуть відмовити іншим в проханнях. Допомога
«сірих» завжди має альтруїстський діяльний характер, і цим часто
користуються інші, перекладаючи на них свої проблеми.
Дорослі «сірі» - це найчесніші і старанні робітники, на яких завжди
можна розраховувати. І в дитинстві, і в зрілому віці вони скромно працюють,
а результатами їх роботи частіше користуються інші, більш виразні кольори.
Тихий, несмілий характер і замкнутість не дають шансу їм боротися за місце
під сонцем. Хоча, що відноситься їх внутрішнього середовища і особистого
місця, «сірі» можуть виявляти непоступливість і безкомпромісність. Вони
принципові у відстоюванні своїх точок зору, не люблять обманювати. Такі
діти дуже серйозні, слухняні, хороші помічники в звичних справах. Дуже
люблять займатися працею, ретельні і акуратні в праці. Вони менш інших
дітей створюють проблеми своїм батькам і педагогам.
«Сірі» можуть не «діставати зірок з неба», але і не є відстаючими у
житті. У них є такі риси, як: безперервний самоконтроль, схильність до
пригноблюваних станів, відхід в себе, сильна образливість і ранимість,
забуття своїх природних потреб. В зрілому віці ці тенденції часто
відтворюються в пасивній життєвій точці зору, стереотипності мислення,
 17

самоізоляції. Будучи чутливими за вдачею, «сірі» дуже переживають різні

колізії і розлади в своєму середовищі. Мир і благополуччя в сім'ї - основний
їх життєвий стимул. Сварки і розлучення батьків сильно ранять «сірих» дітей
і відтворюються на їх самопочутті і здоров'ї [7].
Отож, дані, отримані за допомогою кольородіагностики, можуть бути
корисними як для широкого кола спеціалістів, так і в повсякденному житті
кожного з нас.

1.4 Вікові особливості сприймання та відтворення кольору учнями

початкових класів
Питання про сприймання та відтворення кольору, про схожість образу
та дійсності у молодших школярів тісно пов’язана з питанням суб’єктивності
образа.
У картині ми сприймаємо світ не безпосередньо. Посередником між
глядачем та дійсністю є художник з його баченням світу, здатністю
втілювати побачене. [2; 12]
Відображаючи навколишній предметний світ, діти цим самим пізнають
його. Діти по-своєму сприймають і розуміють історичні події, які
відбуваються на їхніх очах. Вони по-своєму переживають, по-своєму
ставляться до усього цього і з дитячою безпосередністю відображають у
малюнках. Крім того, зображуючи якусь подію, вони ніби стають її
учасниками, а в їхніх душах формується власна оцінка зображеного, своє
ставлення до всіх цих подій. Малюнки дітей молодшого шкільного віку дуже
своєрідні. Вони охоче малюють по пам’яті, однак вони зображують не колір
предмета, а своє уявлення про нього. Дитина описує, а не зображує художньо
людей і навколишній світ. Вона прагне передати не тільки те, що бачить, але
й те, що знає про даний предмет. Вона розповідає про предметний світ
кольоровими символами, а не словами. [8]
Сприйняття кольору, як відомо, не тільки взагалі суб’єктивно, але й
значно суб’єктивніше, ніж сприйняття форми та простору.
 18

Знання того, як природа об’єднує різні кольори, не може відкрити таємниці

колориту.
Колір в уявленні людини, яка не думає над питаннями оптики та
фізіології кольоровідчуттів, є приналежність предмета. Але художник знає,
що колір предмета постійно змінюється, завжди різний. Предмети діляться на
самосвітні тіла та на другорядні здатні відлучувати світло, які тільки
відбивають світовий потік. Лише перші мають власний колір. Другі, а їх
переважна більшість, майже все, що ми зображаємо, – мають колір лише за
рахунок того світла, яке на них падає. [12; 17]
Колір, що відбиває предмет, змінюється й в залежності від кольору
оточуючих предметів. Крім того, на сітківку ока діють зовсім не предмети
самі по собі та навіть не відбитий від них світовий потік, а світловий потік,
який дійшов до сітківки ока та змінився на своєму шляху. [7]
Але процес сприйняття кольору лише починається у кінцевих нервових
апаратах, які знаходяться у сітківці ока. У зв’язку з особливістю роботи кори
головного мозку, куди йдуть нервові збуджувані, теж виникають помітні
варіації побаченого кольору. Вони залежать, зокрема, від схожості об’єктів та
послідовності сприйняття. [12; 16]
Молодші школярі користуються яскравими, контрастними кольорами,
близькими до трьох основних кольорів, – червоному, жовтому, синьому. У
дитинстві чуття більш загострені, емоції найбільш яскраві. Дитина передає не
реальний колір предмета, а свої відчуття в зв’язку з цим предметом, то ця
тріада найбільш повно передає чуття і уявлення дитини від навколишнього
світу. [9]
Педагог вчить дітей бачити в природі різнобарв’я, а також передавати
його на папері чи полотні. Треба пояснити школярам поділ кольорів на теплі
й холодні. Усі кольори, які нагадують сонце, називаються теплими. Кольори,
що нагадують небо, воду, лід, називають холодними. Серед теплих і
холодних кольорів є холодніші і тепліші один щодо одного. Наприклад,
оранжевий колір щодо червоного – тепліший, а червоний – холодніший. [4]
 19

До 6-7 років у дитини з’являється здатність змальовувати об’єкти з

тими якостями, які їм належать на реальному світі, проте тиск дорослих і на
цьому рівні образотворчої стадії недопустимий. Діти, батьки яких терпляче і
з розумінням відносилися до їх творчої роботи на аркуші паперу, починають
звертатися за допомогою до дорослих самі. У цьому віці вже можна
віддавати дитину в ізостудію або запрошувати додому педагога-художника.
Проте, якщо розвиток дитячого малюнка затримувалося або переживало
виникнення психологічних бар’єрів, віддавати дитяти в ізостудію краще не
раніше одинадцяти-дванадцяти років. [4]
Діти середнього шкільного віку сприймають оточуючий світ не так
емоційно, як молодші, і тому кольорова палітра підлітка більш стримана.
Крім того, з часом набуває розвитку увага й глибина сприйняття, і середні
школярі бачать в оточуючому світі більше кольорів, використовуючи в своїй
палітрі не тільки основні, але й допоміжні кольори, а також кольорові
переходи між ними. [3; 15]
 20

РОЗДІЛ 2. ДОСЛІДЖЕННЯ ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКУ ОСОБЛИВОСТЕЙ

ХАРАКТЕРУ З КОЛІРНИМИ ВПОДОБАННЯМИ
2.1 Вплив кольору на психологічний та емоційний стан дітей
Психофізіологічні і емоційно-естетичні впливу кольору на аудиторію є
досить значними. Давно відомим є той факт, що кольори блакитний і зелений
місять у собі певне заспокоєння.
Функціональне застосування кольору понижує втому очей, попереджає
про якусь небезпечну ситуацію. Художньо-естетичний вплив кольору може
допомогти композиційному поєднанню компонентів внутрішнього простору,
підвищує емоційний вплив на учасників змагання.
За допомогою кольору можна здобути психофізичного комфорту,
оптимізувати емоційно-естетичне спрямування простору на особу.
Колір, як засіб інформації, допомагає спрямовуватися в інтер'єрі, дає
дозвіл сформувати правильний фон для спортивних змагань, виокремити
одні і приглушити інші об'єкти і предмети, відзначити комунікаційні
проходи.
Формуючи колірну композицію, відбираючи кольори різних
компонентів інтер'єру і предметів, застосовують головні особливості
кольору: тон, чистота або насиченість і яскравість.
Відповідно до частоти випромінювання, видимих людським оком,
кольору розміщуються в певний перелік: червоний, оранжевий, жовтий,
зелений, блакитний, синій і фіолетовий. Ці кольори найменують
хроматичними. Білий, чорний і сірий кольори - ахроматичні. Якщо
хроматичні кольору розміщені по колу, то вони формують так званий
колірний крутий.
Три кольори - червоний, жовтий і синій - головні. Решта можна
здобути, змішуючи основні. Кольори, розміщені в колі діаметрально
протилежно, найменують додатковими. В залежності від психологічного
асоціативного розуміння кольору поділяють на «теплі» (червоний,
оранжевий, жовтий) і «холодні» (зелений, синій, фіолетовий). Холодні
 21

кольори містять певне заспокоєння, а теплі, навпаки, збуджують, тобто колір

має особливий вплив на психічне і фізичне самопочуття.
Базуючись на рисах різних кольорів і разом з тим маючи на увазі
характеристики спортивного змагання і вік учасників, можна відбирати такі
кольори і їх відношення, які допомогли б покращенню підсумків спортивних
змагань і покращували умови їх розуміння глядачами. При цьому варто брати
до уваги вид спортивного змагання; архітектурно-художню композицію і
функціональні риси споруди; вік учасників спортивного заходу, їх психічні
характеристики і соціальний склад; умови зорового розуміння і видимість,
які багато в чому перебувають у залежності від розмірів спортивної споруди,
її розташування, рівнів освітленості зорового поля, коефіцієнтів відбиття,
яскравості кольору; вплив кольору на формування емоційної атмосфери і
фізичних вражень.
Головні в кольоровій гамі інтер'єру - кольорове забарвлення поверхонь
великої площі стель, стін, спортивної арени. Додаткові - кольорове
забарвлення поверхонь середньої площі (будівельні конструкції, підлогу,
трибуна, обладнання). Акцентні - насичені кольори, що використовуються в
колірній схемі для фарбування поверхонь малої площі. Поєднання кольорів,
що формують естетичне задоволення, створює кольорову гармонію.
Контрастна колірна гармонія побудована на додаткових кольорах -
контрастує, що підсилює один одного, що загострює розуміння. Нюансна
гармонія побудована на поєднанні кольорів одного рівня, що вирізняються по
насиченості і колоритності, або кольорів, сусідніх на колірному колі і
близьких за своїми особливостями. Використання колірних тріад побудовано
на поєднанні трьох кольорів, рівновіддалених на колірному колі.
Для оптимальної кольорової композиції інтер'єру варто мати на увазі
особливості розуміння кольору. Колір пофарбованих поверхонь розуміється
по-різному в залежності від освітлення. Наприклад, при лампах
розжарювання теплі кольори є більш насиченими і чистими, а холодні -
сірими і брудними. При світлі люмінесцентних ламп типу ЛД (денні) колір
 22

майже не трансформується, але при світлі люмінесцентних ламп інших типів

розуміння кольору зазнає змін.
Трансформується сприйняття кольору при ковзанні поглядом по
різнопофарбованих площинах (так званий послідовний контраст).
Світлі відтінки кольорів покращують освітлення, формують враження
легкості, допомагають підтримці чистоти. На користь світлих відтінків
кольорів і теплих тонів говорять і економічні роздуми: вигідна віддача
світлового потоку і підвищення частки відбиття світла в приміщенні.
Світлий тон - найкраще тло для предметів і людей, які здійснюють
рухову діяльність. На критих тенісних кортах гравці і м'яч видно основним
чином на фоні статі і задніх стін. Що високо м'ячі гравці спостерігають на
фоні стелі, а глядачі - на фоні трибун. Тому для підлоги і стін, а також для
розмітки корту не варто використовувати матеріали із направленим
відтворенням. Стіни і підлога тенісних залів рекомендується фарбувати в
один колір, при цьому коефіцієнт відображення статі варто відбирати
близько 25%, коефіцієнт відбиття стін - 20-60%, а стелі - вище 60% для того,
щоб понизити яскравості, контраст між світловими приладами і стелею.
Я думаю, що контрастна колірна гамма інтер'єру дає шанс спортсменам
краще бачити рухомі спортивні об'єкти (шайбу, м'яч), якнайточніше
окреслити їх швидкість і напрям. Такий колірний контраст в залі кращий
гладкого, одноколірного фону.
Фізіологічно оптимальними найменують кольори, найменш стомлюючі
для людини (жовтий, жовто-зелений, зелено-блакитний) і заносять до
середнього спектра. Крайні ділянки спектра формують активні (червоний,
оранжевий) і пасивні кольори (синій, фіолетовий). Активні кольори
здійснюють певні дії на людину, працюють збуджуюче, стимулюють
організм до більшої активності, призводять до різкого, але короткочасного
підйому працездатності, після якого настає передчасна втома. Пасивні
кольори здійснюють протилежний вплив. Таким чином, пасивні та активні
кольори можуть використовуватися як додаткові.
 23

Базовими прийнято називати оптимальні кольори - жовтий, жовто-

зелений, зелений, зеленувато-блакитний і блакитний. Оптимальні кольору
правильно здійснюють вплив на організм людини, стримують зорове і
світлове стомлення. Але одноманітне забарвлення, нехай і оптимальними
кольорами, призводить до пониження сприйнятливості і колірного
стомлення. Тому варто помірно урізноманітнити забарвлення,
використовуючи взаємодоповнюючі кольори.
Інформація про психологічний вплив кольору на учасників
спортивного змагання дає змогу обрати головний колір приміщення для
формування комфортного клімату. Теплі тони дають відчуття тепла, будують
враження підвищення температури в закладі, їх не варто використовувати в
душових, в саунах. Теплі тони не варто використовувати і в спортивних
спорудах, що будуються в районах з жарким кліматом. У жаркому кліматі, а
також в закладах з високою температурою (душова, сауна) доречна гамма
холодного тону.
Нейтральні і холодні світлі тони викликають освіжаюче відчуття, що
розвіює напругу, розширює простори. За це несе відповідальність блакитний
або близькою до блакитного кольору для плавальних і купальних басейнів.
У просторовій композиції приміщення користуються характеристикою
деяких кольорів здаватися виступаючими з площини (чисті, теплі і світлі
тони) або відступаючими, западає (ахроматичні, холодні, темні). Беручи до
уваги це, а також психічний вплив темних кольорів, їх варто
використовувати для підлог в спортивних залах. Тоді чисті, теплі і світлі
тони (червоного, оранжевого, жовтого або білого) добре використовувати для
розміток на спортивних майданчиках і аренах, щоб вони здавалися
виступаючими з фону.
У більшості залів для спортивних ігор проводяться заняття (змагання) з
різних ігор. При цьому формується необхідність розмітки «полів для гри»
різними кольорами. При одній або кількох, які перекривають одна одну
рекомендується білий колір. При двох - білий і помаранчевий.
 24

При більшій кількості таких перетинів, потрібно використовувати

кольори, які будуть контрастувати між собою і чітко виокремлюватися. На
майданчиках для баскетболу, площу три секундної зони, а також площу
центрального кола фарбують в колір, що контрастує як з кольором підлоги,
так і з кольором розмічальних ліній.
У спортивних залах, на аренах і аренах варто використовувати
«збуджуючі» або «спокійні» кольори світлих тонів і відтінків. Колір повинен
допомагати підвищенню активності, спрямовувати до фізичного зусилля,
впливати освіжаюче. Тому для різних типів спорту, в залежності від
емоційного навантаження під час змагань, варто обирати колірні гами, що
відповідають психологічним впливам на здобуття найвищих оцінок. Для
фехтування бажаний спокійний зелений колір, а для боротьби, важкої
атлетики або боксу варто використовувати активні кольори - рожевий,
червоний.
Особливу роль відіграє колір в композиційному будуванні інтер'єру.
Кольором можна відзначити переваги інтер'єру, компенсувати недоліки і
виявити нюанси архітектури і конструкцій.
Відразу при вході на спортивну споруду, колірна композиція повинна
формувати у відвідувачів певний настрій, що супроводжує перехід з вулиці в
будинок. У цьому допомагає відбір колірної гами підлоги, стін і стель, із
використанням контрастних інтенсивних тонів. Враження буде
підвищуватися при переході до світлої, спокійної у забарвленні залі.
У відкритих спортивних зонах темні, пасивні тони блакитного,
фіолетового і зеленого кольору оптично розділяють спостережувані об'єкти,
в той час як світлі і активні кольори - червоний, помаранчевий і жовтий -
наближують їх.
У загальній композиції відкритого простору долучення активного
кольору елементів відіграє особливу роль, як і в інтер'єрі.
Світлі, теплі кольори елементів на фоні пасивних кольорів оточення
заспокоюють, допомагають віднайти душевну рівновагу.
 25

Покриття спортивних майданчиків краще здійснювати червоними або

світло-коричневими кольорами, що добре поєднується з навколишньою
зеленню.
Ванни басейнів, облицювання світло-блакитною або світло-зеленою
плиткою, не тільки прикрашають басейн, але і формують відчуття
врівноваженості, спокою, мають вплив на психіку людини, є чимось
освіжаючим, особливо в спеку.
Великі масиви зелені або простору водойм можна оживляти
долученням кольору або колірними площинами активних тонів, що
контрастують з середовищем. На фоні зелені красиві світлі павільйони і
контрастує із зеленню червона або коричнева черепиця.

2.2 Кольорове оформлення навчального обладнання

Воно має гармонізувати з кольорами приміщення. Фарбувати шкільні
меблі у білі тони не можна, так як це підвищує їх яскравість, відволікає увагу
учнів та стомлює очі. Поверхня меблів повинна бути матовою, бо блиск
погіршує здатність добре бачити, різко понижує гостроту зору (на 12-18%),
динаміку реакції і пришвидшує стомлюваність.
Зорову працездатність підтримують світло-зелені кольори та тони
натурального дерева. Добре, якщо столи різняться за забарвленням від
дошки, тому що чергування кольорів застерігає від зорової втоми.
Декоративне оформлення є дуже необхідним у початковій школі, але
його не варто розміщувати на передній стіні, бо воно лише розсіює увагу
дітей від дошки. Уся увага дітей має направлятися на неї, тому варто, щоб
дошка була найбільш насиченою і темною плямою навчальної кімнати. Колір
її за яскравістю не повинен надто контрастувати із кольорами передньої
стіни, так як це стомлюватиме очі через безперервне їх пристосування до
різкого контрасту між цими предметами. Сприйнятним із фізіологічної точки
зору є темно-зелений колір , на якому пишуть яскраво-жовтою крейдою. У
 26

цьому разі гострота зору покращується на 11% . Коричнева дошка провокує

виникнення пригнічення і бажання спати.
Колір допомагає точнішому розрізненню предметів. Різні аналізи
доводять, що діти за денного освітлення надають перевагу письму на білому
папері, за штучного - на світло-зеленому.
Коридори та рекреації варто фарбувати у такі кольори, які не
застосовували в оформленні класної кімнати, що виходить у цей коридор, з
метою оновлення зорових вражень. Проте не варто порушувати всієї
кольорової гармонії. Кольорове оформлення підлоги допоможе молодшим
школярам краще віднаходити «потрібну дорогу» у навчальному закладі.
Наприклад, конкретні фігури на підлозі спрямують дітей, допоможуть їм
розшукати необхідний поверх чи клас.
Для актового залу варто відбирати білий колір, що є чудовим фоном
для експозицій та оформлення, формує розсіяне освітлення, надає
приміщенню святковості, не втомлює зір. Бажано, щоб завіси та меблі були
виконанні у холодній гамі.
Позитивний емоційний ефект оптимальної кольорової обстановки
варто широко застосовувати і на заняттях фізичною культурою.
Гімнастичний зал темних, маловиразних кольорів є малим за розмірами,
незатишним, а світла гама формує враження привабливого середовища,
прохолодної новизни .
Ефективним у спортивних залах є застосування динамічного
освітлення (жовте, червоне, блакитне та ін.), що дає змогу утворювати новий
кольоровий простір, пристосовуючи його до певних типів уроків. Поєднуючи
кольори стін і освітлення, у спортивному залі можна сформувати різні
функціональні зони, виділити небезпечні тощо. Правильно забарвлені
спортивні снаряди формуватимуть позитивний емоційний настрій і
заохочуватимуть молодших учнів до занять спортом. Спортивна форма
також не має бути простою, її яскраві кольори покращують настрій,
допоможуть профілактиці спортивного травматизму. Наприклад, яскраво-
 27

жовті майки провокують у дітей відчуття бадьорості та сили, роблять їх рухи

більш вільними, точними і безпечними.
Основне у кольоровому дизайні приміщень школи – максимальна
зручність її учнів. У першу чергу це відноситься початкової школи, де
утворюються перші навички навчання та загальної поведінки. Учень має
почувати себе комфортно у школі будь-де - у класі, спортзалі, приміщенні
для відпочинку, бібліотеці, їдальні, на шкільному дворі, навіть спостерігаючи
за школою та шкільним подвір’ям. За. таких умов покращується
самопочуття, підвищується зацікавленість учнів процесом навчання, суттєво
зростає працездатність і можливість у повній мірі розуміти навчальний
матеріал.
 28

ВИСНОВКИ
Колір приносить нам не лише інформацію, але і багато можливостей
для розвитку і здобуття бажаного. Нам залишається тільки навчитися читати
цю інформацію і вміти самим правильно долучати її в життя. А в цьому, до
речі, допомагає бірюзовий та смарагдово-зелений.
Отож, у курсовій роботі було проаналізовано характеристику базових
кольорів та їх різноманітний вплив на організм дитини, зокрема на
вегетативну та центральну нервові системи.
Варто відзначити, що головним фактором у створенні кольорових
значень є зовсім не кольори, а об'єктивний характер кольорової дії на особу,
як про це говорять дані психофізіологічних та психологічних аналізів.
Говорячи про психологічну дію кольору мова йде про почуття та
переживання, які ми можемо відчувати під впливом того чи іншого кольору.
Цей вплив перебуває у зв’язку із оптичними характеристиками кольору.
Вибір домінуючого (улюбленого) кольору людиною відзначається його
характером і перебуває в залежності, також, від соціального фактору. Тип і
виразність кольору може значно трансформуватися в залежності від
різноманітних асоціацій. Кожен з нас хоче розтлумачити емоціональну
характеристику того чи іншого кольору типом конкретних предметів, на яких
ми звичайно розуміємо цей колір. Це дуже індивідуальна особливість кожної
людини, що перебуває в залежності від набутого ними досвіду.
Аналіз наукових досліджень говорить, що колір є у зв’язку з емоціями
на найрізноманітніших рівнях психічної активності людини вже з раннього
дитинства і центром кольороемоціональних значень, є принципово подібним
у дітей і у дорослих.
 29

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Беда Г. В. Основы изобразительной грамоты: Рисунок. Живопись.
Композиция. М.: Просвещение, 1981. 239 с.
2. Вiльчкoвський Е. Критерiї oцiнювання стану здoрoв’я, фiзичнoгo
рoзвитку та рухoвoї пiдгoтoвленoстi дiтей дoшкiльнoгo вiку. Київ,
1998. 196 с.
3. Вiльчкoвський Е. Критерiї oцiнювання стану здoрoв’я, фiзичнoгo
рoзвитку та рухoвoї пiдгoтoвленoстi дoшкiльнoгo вiку. Київ : IЗМН,
1998. 64 с
4. Голубева А. А. Основы цветоведения и колористики: учебное
пособие. М.: изд. В. Шевчук, 2018. 144 с.
5. Гегель Г. В. Энциклопедия философских наук. М.: Мысль, 1975. 452
с.
6. Дейнека А. А. Учитесь рисовать. М.: Академия художеств, 1961. 224
с.
7. Єфіменко М.М. Колір у фізичному вихованні дошкільнят.
Дошкільне виховання. 11-12, 18-19.
8. Єфіменко М.М. Театр фізичного виховання та оздоровлення
дошкільників / Єфименко М. М. – К. : Знання, 2003. – 456 с.
9. Зайцев A. C. Наука о цвете и живопись. М.: Астрель, 2014. 158 с.
10. Зинченко В. П. Психологические основы педагогики (Психолого-
педагогические основы построения развивающего обучения Д. Б.
Эльконина, В. В. Давыдова): учебное пособие. М.: Гардарики, 2002.
431 с.
11. Иттен И. Искусство цвета. М.: Д. Аронов, 2001. 96 с.
12. Коло кольорів [Електрон. ресурс]. – Режим доступу
https://uk.wikipedia.org/wiki/Коло_кольорів (дата звернення
14.08.2019). 4. Кольоротерапія в роботі з дошкільниками.
Бібліотечка вихователя дитячого садка. 2012. № 3. С. 83-84. 5
 30

13. Коробко Ю. В. Постановка глаза на живописное восприятие цвета:

монография. Краснодар: Кубан. гос. ун-т. 2005. 187 с.
14. Люшер, М. Цветовой тест Люшера. Москва: ЭКСМО-Пресс. 2005.
15. Ломов С. П., Аманжолов С. А. Цветоведение: учебное пособие для
вузов. М.: Владос, 2015. 144 с.
16. Мергут О., Страшнюк Ж. У гармонії з кольором. Психолог: додаток
до газ. «Шкільн. Світ». 2006. №37. С.17–21.
17. Наливина Т. И. Практическое цветоведение. М.: МГПИ им. Ленина,
1953. 96 с.
18. Пангєлoва Н. Напрями удoскoналення змiсту та oрганiзацiї
фiзичнoгo вихoвання для гармoнiйнoгo рoзвитку дoшкiльникiв.
Спoртивний вiсник Приднiпрoв’я. 2005. №2. С. 40–43.
19. Пасiчник В., Сосновський Д. Oцiнка фiзичнoгo i рoзумoвoгo
рoзвитку дiтей старшoгo дoшкiльнoгo вiку. Педагoгiка, психoлoгiя
та медикo-бioлoгiчнi прoблеми фiзичнoгo вихoвання i спoрту. 2012.
№7. С. 86– 90.
20. Семенoв O. Oсвiтнє середoвище пoзашкiльнoгo навчальнoгo закладу
як чинник фoрмування твoрчo спрямoванoї oсoбистoстi старшoгo
дoшкiльника. Oсвiтнiй прoстiр України, 2016. Вип. 6. С. 127–135.
21. Семенoв O. Твoрчo спрямoвана oсoбистiсть в oнтoгенезi та її
психoлoгo-педагoгiчний супрoвiд. Сучасний вихoвний прoцес:
сутнiсть та iннoвацiйний пoтенцiал: Матерiали звiт. наук.-практ.
кoнф. Iн-ту прoблем вихoвання НАПН України за 2013 рiк. Iвано-
Франкiвськ : НАIР, 2014. Вип. 4. С. 226–228.
22. Семенoв O. Твoрчo спрямoвана oсoбистiсть старшoгo дoшкiльника:
сутнiсть та характернi oсoбливoстi. Наука i oсвiта. Серiя: педагoгiка
i психoлoгiя. Oдеса : ПНПУ, 2014. № 10/СХХVII. С. 190–194.
23. Рац А. П. Основы цветоведения м колористики. М.: МГСУ, 2014.
128 с.
 31

24. Bunham R. W. , Hanes R. M. , Bartleson C. J. Colour: A guide to basic

facts and concepts. - N. Y. , 1963.
25.Cattell R. B. , Eber H. M. , Tatusioka M. M. Handbook for the sixteen
personality factor questionnaire (16 PF) in clinical, educational, industrial
and research psychology. - Illinois, 1970.
26.Eysenck H. J. Principles and methods of personality description,
classification and diagnosis. - Brit. J. Psychjl. , 1964, v. 55, n 3, p. 284-294.
27.Luscher M. Psychologie der Farben. Basel, 1949.
28.Luscher M. Psychologies und Psychotherapies als Kultarr. Basel, 1955.
29.Luscher M. The Luscher colour test. - L. , 1970.
30.Osgood C. E. , Suci G. J. , Nannenbaum P. H. The measurement of meaning.
- Illinois, 1957.
31.Rorschach H. Psycho diagnostics, 7 th. ed. - N. Y. , 1969.
32.Stolper J. H. Colour induced physiological response. - Man En-viron. Syst. ,
1977. v. 7, n. 2. p. 101-108