ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ 2

ТЕМА. Теорія та методика розвитку словника дітей.

МЕТА. З’ясувати сутність та особливості використання методів та прийомів
сприянню освоєнню дітьми смислу слова та активізації словника. Засвоїти особливості
їх використання у різних вікових групах. Закріпити знання завдань та змісту
словникової роботи в різних вікових групах дошкільного закладу.
ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ:
1. Сутність поняття лексичної компетенції. Завдання з формування лексичної
компетенції.
ВІДПОВІДЬ : Лексична компетенція – наявність певного запасу слів у межах
вікового періоду; здатність до адекватного використання лексем; доречне вживання
образних виразів, приказок, прислів’їв, фразеологічних зворотів.
Лексична компетенція дошкільників формується в процесі словникової роботи в
умовах ЗДО (розвитку словника).
Словникова робота – збагачення, розширення словника різними словами; активізація
словника, перехід слів із пасивного словника в активний, уточнення, формування
навичок словотворення від чого змінюється значення слова.
ЗАВДАННЯ СЛОВНИКОВОЇ роботи визначаються з особливостей словника дітей.
Загальні завдання:
1. Збагачення, розширення словника різними частинами мови.
2. Активізація словника, перехід слів із пасивного в активний.
3. Уточнення словника, заміна діалектизмів словами літературної мови.
Спеціальні завдання:
1.Збагачення словника народними образними виразами, прислів’ями, приказками,
антонімами, синонімами, епітетами, метафорами.
2. Засвоєння узагальнених понять, прямого та переносного значення.
3. Формування навичок словотворення.
Для кожної вікової групи завдання словникове і роботи визначається по-різному:
у молодшій групі висувається завдання збагачення й уточненій словника,
в середній – уточнення на першому місці, а на другому – збагачення,
в старшій – уточнення, активізація і збагачення.
Зміст роботи ускладнюється від однієї вікової групи до іншої в трьох напрямках:
1. Розширення словника на основі ознайомлення з новими предметами та
явищами навколишнього життя.
2. Введення слів, що означають якості, властивості, відношення предметів
і явищ на основі поглиблення знань про них.
3. Введення слів, що означають елементарні поняття (видові, родові), на
основі розрізнення і узагальнення предметів за суттєвими ознаками.

Кількісна характеристика словника дітей дошкільного віку:

2 роки – 300 слів
3 роки – 1000-1200 слів
4 роки – 1500-1600 слів
5 років – 2000-2500 слів
6 років – 4000-4500 слів
 2. Принципи словникової роботи.
ВІДПОВІДЬ: Вагомий внесок у розробку принципів здійснення словникової
роботи зробила Є. Тихєєва. Вона наголошувала, що провідним є принцип розвитку
словника в процесі активного діяльнісного пізнання світу. Сучасна дошкільна
лінгводидак-тика визначає низку принципів словникової роботи на етапі дошкільного
дитинства.

Принцип єдності розвитку словника з розвитком сприймання, мислення

передбачає єдність факту і слова, що позначають явища дійсності. Цей принцип може
реалізовуватися лише за умови опертя на активне й діяльнісне пізнання
навколишнього світу. При цьому словникова робота поступово ускладнюватиметься
відповідно до зростаючих можливостей дітей щодо пізнання світу, розвитку розумової
діяльності.
Принцип взаємозв'язку слова і попереднього уявлення конкретизує принцип
використання наочності як основи для організації пізнавальної й мовленнєвої
активності, про який свого часу говорив корифей вітчизняної педагогічної науки К.
Ушинський. Саме завдяки наочності дитина може легко, без напруження
запам'ятовувати до 20 слів. За словами великого педагога, без використання наочного
матеріалу можливості дитини зменшуються у чотири рази.
Наступний принцип пов'язаний з необхідністю забезпечити взаємозв'язок усіх
завдань словникової роботи на кожному занятті та здійснення активної словникової
роботи під час виконання усіх розділів програми як на заняттях, так і під час режимних
моментів. Помилковою є думка, що завдання лексичного розвитку можна реалізувати
лише на заняттях з розвитку мовлення. Лексичній роботі слід приділяти увагу і в
повсякденному житті дітей. Тільки за таких умов можна реалізувати усі попередні
принципи і забезпечити достатній лексичний та мовленнєвий розвиток дітей.
У літературі з лінгводидактики висвітлюються також принципи сенсорно-
лінгвістичного розвитку, активної пізнавальної діяльності дітей у засвоєнні слова,
національної спрямованості словникової роботи (А. Бо-гуш, Н. Кирста, Н. Луцан, І.
Непомняща, Є. Струніна).
Формування словника у дошкільному віці відбувається постійно в різних видах
діяльності через активне пізнання дитиною довкілля та спілкування з тими, хто її
оточує.
Знання дітей, а значить їх словник розвиваються від простого до складного, від
елементарних уявлень про предмети, що їх оточують, до абстрактних понять.
Джерелами розвитку словника є безпосереднє сприймання навколишньої
дійсності (в процесі діяльності дітей, під час прогулянок) і у спілкуванні з дорослими.

3. Безпосередні методи словникової роботи.

ВІДПОВІДЬ : Формування словника у дошкільному віці відбувається постійно в
різних видах діяльності через активне пізнання дитиною довкілля та спілкування з
тими, хто її оточує. Методи стимулювання лексичного розвитку можна поділити на дві
великі групи: методи і прийоми збагачення словникового запасу та методи сприяння
освоєнню дітьми смислу слова та активізації словника. До першої групи методів
належать екскурсії-огляди, екскурсія, спостереження за об'єктами, розглядання картин,
картинок, предметів, художнє читання, розповідь, бесіда, полілог і дидактична гра з
картинками, іграшками, предметами. До другої групи методів та прийомів належать
передусім лексичні вправи, дидактичні ігри, загадування й відгадування загадок,
тлумачення значення слів і словосполучень, запитання як спосіб активізації мислення та
мовлення дітей. Розглянемо методику їх проведення відповідно до завдань лексичної
роботи та в контексті різних видів дитячої діяльності.Знання дітей, а значить їх
словник розвиваються від простого до складного, від елементарних уявлень про
предмети, що їх оточують, до абстрактних понять.

методи роботи по збагаченню словника поділяються на: 1) безпосередні; 2)

опосередковані:
До БЕЗПОСЕРЕДНІХ МЕТОДІВ НАЛЕЖАТЬ :
а) спостереження;
б) екскурсії;
в) екскурсії-огляди;
г) розглядання предметів;
д) дидактичні ігри з іграшками і малюнками;
За висловом Є.І.Тихеєвої, спостереження в основою всіх знань. Дитина за своєю
природою – допитливий дослідник. Вона розглядає предмети навколишнього світу,
відкриває нове для себе, ставить запитання, спостерігає за навколишнім. Тому
основним методом розширення словника є

СПОСТЕРЖЕННЯ – це тривале, планомірне сприймання, яке дає можливість

простежити явище, зміни, що відбуваються в об’єктах сприймання. Або провідний
метод навчання дітей дошкільного віку, цілеспрямоване, планомірне сприймання
дитиною предметів і явищ навколишнього світу.
Спостержеження – це активна форма чуттєвого пізнання. Метою
спостереження є добір фактів, утворення перших уявлень про навколишній світ. Це –
складна психічна діяльність, в якій сприймання, мислення і мова об'єднуються з
єдиний цілісний акт розумової роботи (Ананьєв Б.Г.)
Тематика спостержень предметів, явищ природи й життя суспільства для кожної
вікової групи визначаються вимогами програм. Вони збільшуються, ускладнюються
відповідно до віку дітей.
Спостереження природи збуджують допитливість, з часом у дитини з'являється
стійкий і постійний інтерес до явищ природи.
Спостереження можна вести:
1) в груповій кімнаті;
2) куточку природи;
3) акваріум, тераріум;
З літню пору:
1) в саду;
2) в л ісі;
3) на річці;
4) на вулицях села чи міста (рух транспорту).
Сприймання предметів за допомогою органів чуття і закріплення образів у
слові, в мові виховательки і дитини сприяє ефективному формуванню уявлень і
засвоєнню слів.
 На заняттях слід вводити практичні та ігрові дії з предметами. А.М.Богуш
пропонує такі: погладити кролика, зібрати жовте листя, покуштувати яблуко,
перестрибнути через струмок.
Старші діти під час спостережень можуть уже виконувати трудові завдання. Це
також збагачує їх чуттєвий досвід, поглиблює розуміння змісту предметів та явищ,
запам’ятовуванню слів. Спостерігаючи, діти можуть годувати птахів чи тваринок в
живому куточку, поливати квіти на клумбі.
Взимку цікаво спостерігати снігові замети. Зони формою можуть нагадувати
морські хвилі, казкові палаци, пароплав, живі істоти. Тут необмежена можливість для
порівнянь, що сприяє розвитку уяви, фантазі і дітей.
Спостерігаючи за явищами природи, діти вчаться помічати причинно-
наслідкові зв’язки, у них розвивається абстрактне мислення. Вихователь повинен
стимулювати цей процес. Під мас прогулянки можна запропонувати дітям визначити,
куди йдуть пішоходи на вулиці: діти з книжками? жінка з господарською сумкою,
чоловік з лопатою? До методики проведення СПОСТЕРЕЖЕНЬ входить і підготовка
самої вихователя.
Вона повинна:
1. Написати план заняття відповідно до вимог програми.
2.Самостійно попередньо оглянути об’єкт спостереження.
3.Визначити запитання для дітей, зміст розповіді.
4.Запланувати конкретний словник для збагачення мовлення дітей.
Орієнтовний словник вихователь складає на основі програмних вимог,
попереднього досвіду дітей, з урахуванням предметів та явищ, які спостерігаються.
Спостереження можуть бути:
1) плановими (над тваринами, рослинами, рух транспорту);
2) незапланованими (над явищами природи);
З) епізодичними;
4) короткочасними і тривалими.
Це залежить від об’єкта спостереження та віку дітей.
Для молодших проводять короткочасні, епізодичні спостереження.
В середній групі – тривалі спостереження: за поведінкою тварини.
В старшій та підготовчій – тривалі або епізодичні, залежно від мети та об’єкта
спостереження.

ЕКСКУРСІЇ - спосіб спільної діяльності вихователя і дітей, суть якого

полягає у можливості безпосереднього ознайомлення дітей з предметами, явищами
природи, діяльністю дорослих у природній обстановці.
Педагогічні вимоги до екскурсій та методика їх проведення розроблені
Є.І.Тихєєвою.
В екскурсії обов'язково поєднуються пізнавальні та виховні завдання. Треба
зарані визначити об’єкт екскурсії, в дорозі до місця не перевантажувати дітей
інформацією. Напередодні вихователь складає детальний план проведення екскурсії.
Наприклад, А.М.Богуш пропоную екскурсію до теплиці, де вирощують квіти
(тривалість її 30 хв.).
В плані вихователь визначає програмовий зміст екскурсії, словник, тривалість,
послідовність, мету.
 Перед екскурсією, в групі, вихователь розповідає, де взимку можуть цвісти
квіти, повідомляє, що сьогодні вони поїдуть в таке місце. Попереджує про норми
поведінки та правила поведінки в транспорті. На місці дітей зустрічає працівниця,
пропонує все уважно роздивитися і висловити свої враження. Вони запитують
спочатку самі, потім відповідають на запитання вихователя та працівниці оранжереї.
Після екскурсії дітям можна показати картини, ілюстрації, читають твори
літературні, провести дидактичну гру на тему. Через 3–4 дні слід провести бесіду–
спогад про екскурсію. На цих заняттях треба згадати нові предмети, явища та слова,
що їх називають, повторити їх.

Різновидом екскурсії є ЕКСКУРСІЇ-ОГЛЯДИ - місцеві екскурсії, які

проводяться в межах дитячого садка (групові кімнати, музичну залу, медичний
кабінет та ін.).
Вони проводяться в межах дитячого садка. Для молодших пропонують такі
теми:
– огляд групової кімнати,
– умивальної та роздягальної, спальні,
– садиби дитсадка,
Для середньої:
– огляд куточка книги,
– куточок природи,
– музичного залу,
– кабінету лікаря.
Для старшої:
– огляд кабінету завідуючої;
– огляд піаніно, праски;
– квітника.
Для підготовчої:
– огляд пральноі машини, пилосоаа,
– холодильника,
– телефону.
Для проведення екскурсії – огляду групу ділять на підгрупи
Дидактичні вимоги до такого виду екскурсій такі ж самі: застосовуються
прийоми показу, називання, пояснення, запитання, порівняння, вигадування, бесіди.

РОЗГЛЯДАННЯ ПРЕДМЕТІВ
У молодших групах науковці рекомендують проводити два види занять: 1)
первісне ознайомлення з предметом; 2) поглиблення знань про предмети. Кожний вид
занять має свою специфіку.
На заняттях з первісного ознайомлення з предметом потрібно правильно
організувати увагу дітей щодо сприйняття предмета, формування уявлень про нього і
відповідного словника. Найефективнішими засобами при цьому є привертання уваги
дітей до самого предмета або дії та слів, якими вони позначаються. Вихователь називає
предмет тільки тоді, коли на ньому сконцентрована увага дитини. Слово виступає як
знак предмета. Встановлюється зв'язок між словом і уявленням про предмет.
Вихователь створює пошукову ситуацію, пропонує запитання на зразок: де лялька
(м'яч)? У відповідь на запитання він показує предмет і повторює слово. Потім при
появі чи зникненні предмета це слово повторює дитина.
Діти закріплюють слово на заняттях. За вказівкою вихователя вони обирають
предмет серед інших, називають його, виконують з ними різні дії.
На заняттях з поглиблення знань про предмет формується цілісне уявлення
дитини про нього: встановлюється зв'язок між призначенням предмета та його будовою,
матеріалом, з якого він зроблений; визначаються видові особливості предмета. До
методики проведення занять ставляться такі вимоги (за Є. Тихєєвою):
• пізнавальна діяльність має ґрунтуватися на практичних завданнях, з
домінуванням ігрових прийомів;
• предмети мають бути добре знайомі дітям (ті, призначення яких їм відоме
і, які вони вже використовували);
• додаткові предмети слід добирати так, щоб у них не вистачало певної деталі,
що робить їх непридатними для діяльності; спрямовувати увагу дітей на визначення,
якої частини не вистачає, та спроби пояснити причини цього;
• діти мають активно діяти з предметами, мотивувати свій вибір, обираючи
потрібне; керівництво пізнавальною і мовленнєвою діяльністю вихователь
здійснює шляхом вказівок стосовно необхідних дій і запитань.

На заняттях вихователь використовує методи розглядання і обстеження

предметів. Ознайомлення з предметом відбувається поетапно:
• ознайомлення із зовнішнім виглядом предмета та його призначенням;
• сприйняття частин, деталей предмета;
• знайомство з властивостями та якостями предметів, матеріалами, з яких
вони зроблені (скло, папір, дерево, метал; скло - прозоре, крихке, б'ється;
папір - мнеться, рветься, розмокає);
• визначення зв'язку між матеріалом, з якого зроблений предмет, та його
функціональним призначенням.

Основні методичні вимоги до проведення подібних занять були сформульовані В.

Логіновою:
• дослідження ігрових прийомів, а саме: раптова поява предметів і їх
зникнення, пошук, ігрові дії, ігрові атрибути та ін. Врахування раптовості стимулює
мовленнєву активність дітей;
• сюжетний характер ігор-занять. Для дітей певне значення має
вмотивований процес пошуково-експериментальної діяльності (наприклад,
ознайомлення з властивостями та якостями тканин) може відбуватися під час заняття-
гри «Дитяче ательє»;
• розглядання предмета, його деталей. Дехто з вихователів помилково прагне
організувати ознайомлення з предметами за допомогою запитань про очевидне.
Наприклад, показує дітям кубик і запитує:«Що це у мене в руках?». Стимулювальний
ефект матимуть запитання, відповіді на які дитина знаходить самостійно, через
власну пошукову діяльність, роздуми, міркування тощо, як-от: «Який з кубиків не
потоне у воді? Чому ви так думаєте?»;
• багаторазове повторення вихователем назви предметів, дій у моменти
зосередження уваги дитини. Нові слова, які вихователь уводить у її словник, мають
бути проголошені на занятті не менше трьох разів самим вихователем і дітьми;
 • використання запитань, спрямованих передусім на відповідь замість дій;
• формування у дітей вміння знаходити потрібний предмет зі слів вихователя;
чергування ігрових, пошуково-експериментальних дій з мовленнєвими;
• активні дії дітей під час обстеження предмета (обмацування,
погладжування, сприйняття на слух, розрізнення за смаком, запахом);
• порівняння предметів за їх зовнішнім виглядом;
• поступове формування цілісного уявлення про предмет, його призначення,
будову, матеріал, з якого він виготовлений.

Щоб привернути увагу, стимулювати активність, вихователь показує предмет,

ставить запитання. Вони повинні бути підготовлені заздалегідь, бути короткими,
логічними, емоційно виразними.: "Подивіться, яке гарне платтячко на ляльці
Мальвіні! Яке воно?" Чіткою дикцією, посиленою артикуляцією вихователь привертав
увагу до нового слова: шовкове. Називаючи нове слово чи нову якість, треба пояснити
значення слова: наприклад, це скло, воно прозоре, тонке, легко б’ється.
Розглядання допомагає розвивати спостережливість, цьому допомагає також
порівняння предметів.
У старшому віці діти, розглядаючи предмети, вчаться встановлював причинні
зв’язки, робити висновки. А це в подальшому житті дитини допоможе засвоєнню
закономірностей навколишнього життя та природи і, звичайно, збагатить словник, бо
це – мета наших занять.

ДИДАКТИЧНІ ІГРИ З ПРЕДМЕТАМИ І КАРТИНКАМИ

Закріплення, уточнення і активізація словника здійснюється також МЕТОДОМ

ДИДАКТИЧНОЇ ГРИ. Дидактична гра проводиться в усіх вікових групах як
самостійне заняття, а в старшій та підготовчій може бути частиною іншого заняття з
розвитку мови і тривати 5– 10 хв.
ДИДАКТИЧНА ГРА – це такий метод навчання і виховання, який дає дітям
можливість у цікавій і веселій формі здобувати знання, набувати практичних
навичок та вмінь. Або форма і метод навчання, який дає можливість зробити
дидактичну задачу зрозумілою, доступною і привабливою для дитини, а процес
навчання – цікавим. Використовується і як самостійна форма організації навчання, і як
частина заняття.
Гра дає можливість багаторазового повторення матеріалу. Діти не втомлюються
промовляти назву предмета, перелічувати ознаки, робити рухи. У природній
обстановці вихователь може перевірити стан розумового та сенсорного розвитку
дитини, ступінь засвоєності словника.
У дидактичній грі шляхом багаторазових вправлянь, повторень здійснюється
навчання за допомогою спеціального дидактичного матеріалу або словесного тексту.
Педагоги Є.І.Тихєєва, Ф.Н.Блехер, О.І.Сорокіна, Б.І.Хачапурідзе розробили
матеріали для вправляння дітей з метою: орієнтування у просторі, засвоєння понять
форми, кольору, розміру, вироблення т умивання, одягання, роздягання, іди.
Крім спеціальних дидактичних матеріалів, у грі використовуються реальні речі
та іграшки: мило, рушник, зубна щітка, паста і т.д.
 Матеріал для гри треба добирати так, щоб у ньому яскраво проявлялися ті
якості, які запрограмовані дидактичним завданням.
Закріплення назв предметів вимагає добору іграшок, посібників. Дякуючи
іграшкам, гра набуває сюжету, діти виконують певні дії: купають ляльку, кладуть
спати. Все це активізує словник дітей, сприяє закріпленню нових слів.
В дидактичній грі має бути чітко визначений ЗМІСТ і ДИДАКТИЧНЕ
(НАВЧАЛЬНЕ) ЗАВДАННЯ. Відповідно до віку дітей, вихователь вводить нові слова.
Вводяться ігрові дії.
З молодшими проводяться ігри з ляльками: нагодуємо ляльку, роздягнемо,
покладемо спати, одягнемо на прогулянку.
Для дітей 2–3 років влаштовують сюжетні покази–інсценівки у певній
послідовності. Спочатку діти називають один предмет і дії з ним (лялька сидить,
лежить, плаче, їсть, спить). Потім дії пере носяться на інший предмет (лялька іде,
кішка іде, собака) .
Далі дії поєднують з одним предметом і вводять нові дії: лялька прийшла в гості
з Оленкою, познайомилась із собачкою, вон грались, бігали.
Сюжет ігор треба наближати до реального життя дитини. Гра повинна
супроводитися запитаннями та поясненнями вихователя З дітьми 4 років проводять
ігри–доручення: вибрати певні предмети, взяти синій автомобіль, ляльку з голубими
очима.
Багато ігор пов’язані з загадуванням та відгадуванням: Що змінилось? Чого не
стало? Впізнай. У дітей активізується увага, пам’ять, вони тренуються у побудові
речень, у доборі точних слів.
Є ігри пов’язані з відшукуванням предметів за ознаками: Відшукай усе металеве,
дерев’яне. Знайди всі червоні предмети.
В іграх на класифікацію предметів використовують картинки. Вихователь
показує картинку або називає узагальнююче слово, а діти із своїх картинок повинні
вибрати ті, що стосуються цього поняття.
4. Опосередковані методи словникової роботи.
ВІДПОВІДЬ: ДО ОПОСЕРЕДКОВАНИХ НАЛЕЖАТЬ :
. а) бесіда;
. б) словесні дидактичні ігри;
. в) розглядання картин і бесіда за їх змістом;
. г) розгляд діафільмів, кінофільмів;
. д) читання художньої літератури, віршів;
. є) усна народна творчість.

СЛОВЕСНІ ДИДАКТИЧНІ ІГРИ

З метою розвитку логічного мислення та активізації словника з дітьми старшого
дошкільного віку проводяться СЛОВЕСНІ ДИДАКТИЧНІ ІГРИ. На відміну від ігор з
предметами тут дії пов’язані з посиленим мисленням: діти описують об’єкти, яких у
цю мить безпосередньо не бачать – тобто застосовують раніше набуті знання,
уявлення.
У словесних дидактичних іграх діти вчаться порівнювати, зіставляти предмети,
встановлювати подібні та відмінні ознаки. Наприклад, сіль солона, м’яч круглий,
гумовий, вода – прозора, чиста, холодна, гаряча.
 В іграх "відгадай", "Про що задумали" діти описують предмет, складають про
нього загадку, сам предмет не називаючи.
Є ігри, метою яких є формування умінь класифікації, узагальнення об’єктів за
характерними ознаками: ,,Хто що робить” “Кому що потрібно, „Назвати одним словом
назвати тварин (диких, домашніх), меблі тощо.
Лексична робота, яку проводить вихователь, спрямована передусім на
систематизацію знань дітей і паралельне впорядкування лексичного поля навколо
окремого слова, що сприяє системному збагаченню словника дітей. Так, лексичні ігри на
добір слів до заданого слова, за смислом та, навпаки, добір потрібного слова за
названими словами спрямовані на реалізацію саме таких завдань. Наприклад,
вихователь називає предмет, а діти визначають його складові частини: потяг — паровоз,
платформи, вагони; дерево - стовбур, гілки, сучки, листя, бруньки та ін. Або вихователь
ставить перед дітьми завдання: за частинами визначити ціле, наприклад: циферблат,
стрілки, маятник. Що це? Або: три поверхи, стіни, фундамент, під'їзди, двері, вікна.
Що це?
Розумових зусиль та вміння пояснити потребують ігри, в яких дітям треба
відрізнити справді існуючі речі, явища від нереальних: “Буває не буває”, “Хто
помітить”, “А що, якби”. Наприклад, така гра: вихователь пропонує бути уважними і
помічати нісенітниці в розповіді: Вранці, коли сонце сховалося, люди поверталися з
роботи. В автобус сів зайчик, купив квиточок і поїхав у магазин... За кожну помічену
помилку видається фішка. Потім розповіді з нісенітницями придумують діти.
Щоб словесні ігри були захоплюючими і не перетворювалися на дидактичні
вправи, треба чітко дотримуватися правил, вводити варіанти, вести гру так, щоб кожна
дитина активно діяла, викликати для відповіді несподівано (не по черзі), щоб
підтримувати розумове напруження, бажання виграти.

ДИДАКТИЧНІ ВПРАВИ – багаторазове повторення дитиною розумових і

практичних дій, зміст яких задається педагогом.
Найпоширенішими прийомами автор вважає такі лексичні вправи:
 добір епітетів до предмета - передбачає називання предмета, об'єкта,
наприклад, до слова собака старші дошкільники добирають епітети:
великий-маленький, кудлатий, розумний, кусючий, злий-добрий, старий-
молодий, веселий;
 визначення предмета (об'єкта) за епітетами. Вихователь пропонує дітям
відгадати об'єкт за такою характеристикою: зелена, кучерява, струнка,
білокора, духмяна. Діти відгадують - береза. У складанні таких загадок
беруть участь і самі діти, добираючи слова, що визначають предмет
(об'єкт), дію (дієслова). Вітер що робить? (Завиває, пил здіймає, листя
зриває, вітрила надуває, крутить колеса млина, освіжає, хмари ганяє.) Що
робить кінь? собака? курка?
 добір слів, що визначають дії, назви предметів, наприклад: на небі сяє,
землю зігріває, темряву розганяє, освітлює. Що це? (Сонце.)
 добір до поданого слова назви дій відповідних слів-об'єктів дії: хто і що
плаває? хто і що гріє? хто і що літає?;
 добір обставин: вчитися можна як? - добре, наполегливо, старанно, успішно,
довго, багато та ін.
 На думку Є. Тихєєвої, значну увагу слід приділяти смисловим відтінкам слів,
наприклад, будинок, дім, домище; крихітний, невеликий, маленький; великий,
величезний. Дітям пропонують скласти з цими словами речення.
У роботі із старшими дошкільниками корисні дидактичні вправи, розроблені
Є.І.Тихєєвою. Зони передбачають активізацію їх словника, активну діяльність дітей.
Це такі вправи:
1) добір прикметників до слів-предметів: троянда – червона, ніжна, запашна,
ароматна.
2) загадування загадок, у яких названо тільки ознаки предмета: оранжева, довга,
смачна, із зеленим листям (морква) .
З) називання дій, пов’язаних з предметом: що робить лікар, водій, швачка, кухар.
4) добір слів до узагальнюючого слова: одяг – сукня, жакет, панчохи.
5) добір антонімів, синонімів.
Вихователь повинен передбачати варіанти відповідей, підтримувати жвавий
темп гри, спрямовувати її.

ДИДАКТИЧНА РОЗПОВІДЬ - образний, емоційний виклад подій, заснований

на фактичному матеріалі з чіткою логічною структурою.
Дидактична розповідь дитини передбачає вставляння пропущених слів, вживання
дітьми різних частин мови. Вихователь проговорює речення, в якому відсутні окремі
частини, заохочує дітей закінчити його; діти вставляють підмет, присудок,
пояснювальні слова тощо.
Наприклад: «На порозі сиділа і жалібно нявчала...(хто?). Кішка сиділа перед
мискою з молоком і жадібно... (що робила?). Кішка спіймала в саду... (кого?). Хутро у
кішки... (яке?), кігті... (які?). Кішка лежала з кошенятами... (де?). Кошенята грали
м'ячем... (як?). Двірник узяв віник, він буде... (що робити?). Прийшов листоноша, він
приніс... (що?)».
Потім речення складають самі діти, а закінчує керівник. «Ми зараз будемо ліпити,
треба принести... . Я чергова. Мені потрібно витерти пил, де наша...? Лісоруби
поїхали в ліс і взяли з собою...».
Пропонуючи дітям подібні речення, треба добре обміркувати їх зміст. Речення не
повинно бути дуже простим, але й не занадто складним. Якщо діти усвідомлюють
зміст кожної фрази, вихователь застосовує наочність, добре знайомі й цікаві
предмети чи об'єкти. Після таких вправ навіть маленькі діти починають активно
працювати на заняттях.

РОЗГЛЯДАННЯ ДИДАКТИЧНИХ КАРТИН

Показ картин, роз'яснення їх змісту із засвоєнням нових слів використовується в
усіх вікових групах. У картині дитина сприймає не реальний предмет, а його
зображення, тобто опосередковано. І тут велике значення має метод порівняння.
Розглядаючи картину з метою розширення та активізації словника можна
використай такі види занять, які пропонує Є.І.Тихєєва.
1. Називання предметів, їх частин, виду і стану, якостей та ознак.
2. Описування якостей та ознак предметів.
3. Порівняння двох чи більше предметів.
4. Опис картини: встановити пору року, місце час зображеного.
5. Хто більше побачить? Це посилює увагу, активізує мову, пам’ять.
 6. Систематизація картин за темами: меблі, одяг, тварини.
Словникова робота проводиться на спеціальних заняттях з розглядання картин, в
індивідуальному спілкуванні, на прогулянці.
Але частіше це завдання вирішується паралельно з іншими під час бесід та
розповідей за картиною.
У роботі по збагаченню словника можна використовувати предметні картини,
сюжетні дидактичні картини.
К.Д.Ушинський писав: "Вчіть дитину будь–яким невідомим п’яти словам, і вона
буде довго й даремно мучитись над ними, а пов’яжіть з картинками 20 таких слів – і
дитина засвоїть їх на льоту. Спробуйте одну й ту ж подію розповісти двом дітям,
однаково здібним: одній за картинками, другій без картинок і тоді ви оціните все
значення картинок для дитини”.

Дидактичні картинки об'єднують за такими темами:

 суспільно–політичні;
 життя дітей у грі та праці, ігри та іграшки;
 дитячий садок;
 дитячі розваги;
 праця дорослих;
 будівництво;
 життя людей;
 транспорт.
Всі ці теми представлені у відповідних серіях, наборах.

Вимоги до дидактичних картинок:

1) Картина повинна бути графічно грамотною, правдивою.
2)Не спотворювати реальну дійсність, правильно передавати колір, форму,
розміри, просторові відношення.
3) За своїм змістом картина повинна збагачувати й уточнювати словник, сприяти
вихованню дітей.
4) Зміст картини має відповідати особливостям дітей різного віку. З метою
активізації дітей під розглядання картини Є.П.Короткова рекомендує
використовувати такі прийоми:
1) Коротка вступна бесіда, що готує дітей до розглядання. Можна використати
загадку, прислів’я, вірш.
Провідним прийомом у роботі з картиною є запитання вихователя. Є.І.Тихєєва
рекомендує використовувати питання з елементами змагання: Хто більше предметів
побачить на картині? Придумати назву до картини.
Репродукції художніх картин використовуються на заняттях по ознайомленню
дітей з явищами навколишнього середовища.
На відміну від дидактичних картин художні вимагають їх художнього
сприймання. У процесі ознайомлення дітей з репродукціями художніх картин
розв'язуються такі завдання:
а) формування здібності художнього бачення картин;
б) формування цілісного сприймання її змісту;
в) розвиток естетичних уявлень і почуттів;
г) виховання оцінювального сприймання змісту картини;
 д) збагачення словника яскравими образними виразами.
Розглядання репродукції картини супроводжується розповіддю вихователя.
Потім картину розглядають діти. Закінчується заняття читанням уривків з художніх
творів на тему картини.
Дослідники (Н.Зубарєва, М.Іванишина) рекомендують у роботі з художніми
картинами використовувати такі прийоми:
1) "входження" дітей у світ картини;
2) "подорож" за змістом картини;
3) уявити себе на місці героя картини і розповісти від його імені про картину.

Є.П.Короткова розробила методику ознайомлення дітей з дитячими

портретами:

1) вихователь показує портрет і сам складав розповідь про нього: описує

зовнішній вигляд, вираз обличчя, настрій героя;
2) запитує у дітей: якими фарбами художник передав фон, одяг, обличчя;
З) пропонує дітям уявити героя в різних життєвих ситуаціях;
4) пропонується зіставити два портрети.
Всі ці методи та прийоми роботи мають на меті: збагачення, уточнення словника
(активного) дітей.

5. Словникова робота на інших заняттях та у повсякденному житті

ВІДПОВІДЬ: Збагачення та активізація словника відбувається в процесі всієї
навчально-виховної роботи з дітьми, в усіх видах їх діяльності. На заняттях з
малювання вихователь навчає правильно вживати слова, які допомагають
орієнтуватися: зверху, зліва, на передньому плані, в середині, в правому кутку. На
заняттях з ліплення: малювати, зітнути, перегнути, зафарбувати.
Під час режимних процесів прагнути до мовного спілкування з кожною дитиною,
пояснювати дії, називати предмети: умиватися.
Діти повинні не тільки акуратно їсти, а й знати назви страв, посуду. Перед їдою
вихователь називає назву страви і спонукав до цього дітей.
Під час одягання називати одяг, тканину, властивості, Побутова праця також
сприяє збагаченню словника і активізації мовлення: під час догляду за взуттям,
прибирання в кімнаті.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ СТУДЕНТІВ

І. Теоретичні завдання:
1. Проаналізувати вимоги програми «Дитина» (2020) щодо формування
лексичної компетенції (ЗА ПОСИЛАННЯМ: https://mon.gov.ua/ua/osvita/doshkilna-
osvita/programi-rozvitku-ditej)
ІІ. Практичні завдання:
1. Здійснити аналіз вимог програми щодо розвитку словника за програмою «Дитина»
(2020):
Назва Назва розділу Завдання з розвитку словника
програми та підрозділу за І молодша ІІ молодша середня група старша група
, місце і програмою група (с.48) група (с.168) (с.244)
рік (с.103)
видання
Дитина Комунікативни Збагачувати та Збагачувати, Продовжув Продовжув
(Київ, й розвиток активізувати уточнювати, ати та ати,
2020) особистості. словник дітей активізуват збагачувати, поповнювати
У світі слів. різними и словник уточнювати, та
частинами дітей за активізуват активізувати
мови: темами: и словник словник
іменникам «Сім’я», дітей дітей
и (назвами «Дім», різними різними
іграшок, «Іграшки», частинами частинами
предметів «Посуд», мови мовами
одягу, «Дитячий відповідно (назвами
взуття, садок», до тем: предметів,
посуду); «Людина «Родина», явищ, дій,
дієсловам серед «Наш ознак
и (спить, людей», дитячий (властивосте
прокидаєт «Транспорт», садочок», й та якостей)
ься, «Тварини: «Про предметів),
їсть,тощо); свійські та ввічливість», антонімами
прикметникам дикі», «Гра та (добрий-
и «Рослини: іграшки», злий;
(назвами овочі та «У світі здоровий-
основних фрукти» та професій», хворий),
кольорів, ін.-різними «Тварини», синонімами
великий- частинами «Рослини, (радісний,
маленький); мовами, «Транспорт», веселий),
прислівни словами «Музичні багатознач
ками, близького та інструмент ними
лексичне протилежног и» тощо. словами
значення в о Приділяти (сонечко,
яких значення, увагу ручка,кран),
пов’язане із образними правильном образними
самостійно. висловами, у розуміння порівняння
Практичною порівняння різних слів ми
діяльністю, ми. дітьми, (багатий, як
ігровими Збагачуват точному земля;гарна,
діями и словник вживанню як квітка).
дітей, що узагальню їх за змістом. Ознайомит
називають ючими Поповнювати ися зі
емоційні словами словникови словами,
стани, (родовими та й запас котрі
величини, видовими дітей, вимовляют
властивос поняттями), назвами ься
ті та якості, словами,що тварин однаково,
відношенн означають жіночого але мають
я між ними якості, роду різне
(просторові, властивості (вовчиця, значення-
часові та інші). предметів, слониха) та омонімами
Вчити синонімами, малят (повертати
називати антонімами, тварин голову-
на ім’я спільно (кошеня, повертати
вихователя, кореневими каченя), річ, кран
помічника словами. предметів для миття
вихователя, та тварин із рук-кран
медичну естру, пестливими підйомний),
дітей групи; суфіксами учити
вживати (дзеркельцем, розрізняти
назву іграшок, віконце, істот,
предметів кошенятко, предмети
побуту(меблів, зайченятко), та явища за
взуття); людей за характерни
впізнавати та фахом,дією ми
називати (продавець, ознаками
предмети листоноша) (магазин
та дії, характерно взуттєвий,
зображення на ю ознакою книжковий,
малюнках (сплюха, продуктови
(предметних умитий), й).
та предметів Розширюва
сюжетних). та явищ ти
Вчити та навколишн словникови
відгадуват ього світу, й запас
и прості, дій, ознак прикметник
описові кількості, ами і
загадки про складними прислівник
тварин, словами ами, що
предметно (листопад, характериз
го побуту, Електропри ують
транспорт з лад тощо). зовнішні
допомогою Учити при риси,
дорослого; порівняні поведінку
активно предметів людей і
вживати виділяти і тварин,
образні точно властивості
вирази, позначати предметів.
епітети, істотні Учити
порівняння та ознаки, добирати
узагальню якості та спільно з
ючі слова властивості вихователе
(іграшки, предметів; м
посуд, вживати прикметник
меблі, антоніми и до
одяг, для іменників
взуття, позначення та навпаки,
їжа), слова величини, прислівник
ввічливост кольору и до дієслів
і, образні (великий- і навпаки
вирази маленький). (настрій
(зайчик- Знайомити веселий,
побігайчик, дітей з сумний,
лисичка- різними гарний;
сестричка) значеннями працювати
багатознач швидко,
них слів старанно,
(хвостик недбало).
мишки- Стимулюва
хвостик у ти образне
яблука, вживання
сонечко у слів
небі-сонечко (умиватися
жучок), росою,
узагальню сонце
ючими викотилося
словами ).
(їжа, іграшки, Поповнюва
посуд, меблі). ти словник
Звернути узагальню
увагу на те, ючими
що деякі словами
слова (видовими:
вимовляються природа,
однаково, професія,
але мають країна;
різне родовими
значення поняттями:
(прибирати кімнатні
(прикрашати) рослини,
ялинку- військові
прибирати професії,
іграшки з міста
килимочка). України).
Збагачуват Ознайомит
и мовлення ися з
дітей деякими
словами фразеологіз
близьким та мами (у рот
протилежним води
значеннями набрати-ні
(забитися- пари з уст;
вдаритися, давати
солодкий- хропака-
кислий). спати).
Продовжув Виховувати
ати вводити у дітей
у мовлення стилістичне
дітей чуття,
узагальню розуміння
ючі слова того де і як
(дерева, вживати
квіти). певні слова,
Розвивати (сміятися-
вміння реготати).
групувати Розвивати
предмети за пізнавальни
характерними й інтерес
ознаками, дітей до не
властивост знайомих
ями (стіл та мало
письмовий, знайомих
обідній, слів та їх
кухонний). тлумачення
Звернути
увагу на
лексичну
сполучуван
ість слів
(відчинити
двері).
Учити
відповідати
на запитання
типу: Яким
словом це
називається?
Які ви
знаєте ще
слова?
Формувати
уміння
відгадувати
описові
загадки про
іграшки,
предмети
та явища.
 2. Доберіть 2 дидактичні гри на активізацію та закріплення словника: гру на
класифікацію предметів та гру на вживання узагальнюючих слів (їжа, іграшки,
посуд, меблі, одяг, взуття). Виготовіть наочність.
Відповідь:

Гра звари суп і компот

Мета: познайомити з поняттями «суп» та «компот», повторити з дітьми назви овочів
та фруктів, закріпити вміння ділити їх на групи, розвивати у дітей дрібну моторику та
координацію рухів пальців рук, виховувати пізнавальний інтерес та
усидливість. Розвивати словниковий запас, пам'ять, мовлення.
Завдання: Збагачувати словниковий запас, розвивати мовлення, дрібну моторику рук,
пам'ять, мислення, увагу; Закріплювати у дітей знання про овочі та фрукти та ягоди,
правильно їх називати, класифікувати їх та користуватися узагальнюючими поняттями
«овочі», «фрукти» або «ягоди»; Формувати уявлення про особливості зовнішнього
вигляду, у тому де вони ростуть;
Обладнання: макети каструль «Суп » та «Компот», картинки овочів та фруктів.
Хід гри: Варіант 1: «Назви та розкажи».
Вихователь викладає перед дитиною макети каструль «Суп » та «Компот», та
розміщує на них фрукти та овочі. Дитина повинна назвати розташовані на каструлі під
назвою «Суп» — овочі, на каструлі під назвою «Компот» — фрукти та ягоди.
Варіант 2: «Класифікація «овочі, «фрукти» та «ягоди».
Вихователь викладає перед дитиною макети каструль «Суп» та «Компот», поруч на
столі довільно лежать овочі, фрукти та ягоди. Вихователь просить дитині вибрати
картинку плода, що лежить на столі, подивитися, що на ній зображено, дати назву
плоду. Визначити узагальнюючим поняттям: «овочі», «фрукти» або «ягоди». Покласти
плід у відповідну каструльку. Що можна зварити із нього? Компот чи суп? (відповідно
в компот йдуть фрукти та ягоди, а в суп – овочі).
Варіант 3: Що тут зайве?
Вихователь навмисне викладає на каструльку «Суп» з овочами один фрукт (два
фрукти). Дитина має знайти зайву і довести чому? Аналогічно проводиться гра з
каструлькою "Компот".
Д / і «Що кому потрібно?» /4 – 5 рік життя /

Дидактична мета : закріплювати і уточнювати в мові форми іменників в орудному

відмінку.
Ігрова завдання: виховувати шанобливе ставлення до професій.
Ігровий матеріал: Предметні картинки із зображенням кухаря, лікаря, музиканта,
вихователь. Картинки із зображенням ножа, шприца, піаніно, іграшки; фішки.
Ігрові правила: дізнатися предмети відповісти на питання: «Що зображено на цій
картинці? Кому цей предмет потрібен для роботи? Чим працює: кухар, лікар ,
музикант, вихователь? »
Ігрові дії: Запропонуйте дитині розглянути зображення людей. Попросіть їх визначити
і назвати професії. Потім запитаєте: «Що зображено на цій картинці? Показуючи по
черзі на піаніно, каструлю, шапочку лікаря і запитайте:
«Кому цей предмет потрібен для роботи?»
Задайте питання: Чим кухар ріже овочі? (ножем).
Чим лікар робить уколи? (шприцом).
На чому грає музикант? (на музичних інструментах).
Попросіть дитину назвати професію людини, якій для роботи потрібен ніж і
каструля. (Кухареві). Запитайте: «Кому для роботи потрібен
шприц?» (Лікарю). «Кому для роботи потрібно піаніно?» (Музичному
керівнику). «Хто працює з дітьми?» (Вихователь).
Слова для закріплення і уточнення словника: кухар, лікар, вихователь, ніж, шприц,
піаніно, іграшки.
 3. Доберіть 2 вправи на закріплення у дітей середньої групи розуміння слів із
близьким (синоніми) та протилежним (антоніми) значеннями.
Відповідь :
Скажи навпаки Мета:
закріплення в поданні і словнику дитини протилежних ознак предметів або слів-
антонімів.
Методична вказівка. Гра проводиться після попередньої роботи з картинками і
засвоєння дитиною таких слів, як «однаковий», «схожий», «різний» («різний»,
«протилежний».
За картинками: Річка широка, а струмочок вузький. Ведмідь великий, а ведмедик
маленький. Дідусь Старий, а юнак молодий.
Хід гри.Вихователь, кидаючи м'яч дитині, вимовляє один прикметник, а дитина,
повертаючи логопеду м'яч, називає інше — з протилежним значенням. Вихователь :
Гарячий-діти: холодний (Хороший - поганий; розумний-дурний ; веселий-сумний;
гострий-тупий; Гладкий-шорсткий; Легкий-важкий; глибокий-дрібний; світлий-
темний; добрий-злий; радісний-сумний; швидкий-повільний; частий-рідкісний;
М'який-твердий; ясний-похмурий; високий-низький)

«Як краще сказати»

Мета : Вчити підбирати близькі і протилежні за значенням слова різних частин мови
до заданої ситуації.
Хід гри: Вихователь каже дітям, що вони будуть письменники і будуть складати
казку про ведмежат, підбираючи необхідні для цього слова. "Одного разу два
ведмедика пішли гуляти лісом. Але які вони були різні! Перший ведмедик веселий,
рухливий, дуже любив грати. Заліз він на дерево. Чує, медом пахне. Зрадів,
поласував медом, сліз з дерева і побіг до мами-Ведмедиці. Який був ведмедик? До
слова веселий підберіть близькі за змістом слова (радісний, жвавий, спритний,
Бадьорий, жвавий). І до мами він не просто побіг, а... (помчав, полетів стрілою,
помчав стрімголов). А інший ведмедик був зовсім не схожий на братика: вже дуже
він був повільний. А як можна сказати про нього по-іншому? (Нерозторопний,
незграбний, неповороткий.) Тільки він хотів меду поїсти, його вжалила бджола.
Зовсім йому стало погано і невесело або... (сумно, нудно, прикро). Який він був?
(Сумний, ображений, засмучений.) І до мами він не просто пішов, а... (побрів,
поплентався). Придумайте розповідь про те, як невгамовне і веселе ведмежа
розвеселило свого братика і змусило його забути про свою повільність

4. Складіть бесіду на тему «Про ввічливість» для дітей середньої групи (до 8-10
питань із поясненнями, елементами розповіді, тлумаченням значення деяких слів,
читанням коротких віршів та орієнтованими відповідями дітей).
Відповідь : Конспект бесіди на тему: «Ввічливі слова»

Мета: формувати в дітей знання морально-етичних норм;

Завдання:
Освітні : сформувати уявлення про виховану людину
Розвиваючі : розвивати увагу, пам'ять, логічне мислення, спостережливість, зв'язне
мовлення.
Виховні : виховувати бажання чемно говорити з людьми.
Обладнання : м'ячик.
Методичні прийоми: бесіда-діалог, читання вірша, ігрова ситуація, пальчикова
гімнастика, підбиття підсумків.
Передбачуваний результат : Діти навчаться ввічливості та ввічливим словам.
Хід бесіди .
Вступна частина :
Вихователь :
Соловей щебече в лузі:
Добрий ранок, всім вам, друзі!»
Привітались недаремно!
Добрий ранок! Як приємно!.
-Діти давайте ми з вами привітаємось. А вітатись ми з вами будемо з усмішкою,
подаруємо її один одному. Просто подивимося і мило усміхнемося, побажаємо своєю
усмішкою добра.
Основна частина :
-А тепер, діти я вас запрошую присісти на стільчики, щоб поговорити – про щось
чарівне. Чари зустрічаються в казках. Це чарівні речі, чарівні герої та чарівні
слова. Але чарівні слова бувають не тільки в казках, ми їх чуємо щодня, але ніколи не
звертаємо на них увагу. Обійтися без них неможливо. Ці слова нам дуже
потрібні. Чому? (Відповіді дітей)
Пояснення : Тому що вони допомагають людям, роблять їх життя добрішим,
світлішим, радіснішим.
Вихователь : Є таке прислів'я «Добрі слова солодші за м'який пиріг» , «Ввічливі слова
як ключики відкривають серця людей» .
Щоб згадати чарівні слова, пограємо у гру «Чарівний м'яч» .
Це незвичайний м'яч. Це чемний м'яч. Ви повинні передати його один одному,
вимовляючи ввічливі слова. Тільки ви не повинні повторювати слова, які вже сказали.
- Молодці, малята! А ще є таке ввічливе слово, як будьте добрі (діти повторюють) .
-А давайте виконаємо вправу «Закінчи речення » . Я починатиму речення , а ви його
закінчуватимете.
1. Прийшовши в дитячий садок треба з усіма ... (Привітатися). Слово «Добрий ранок
»
2. Щоб попросити у товариша іграшку, кажуть (Дай мені, будь ласка)
3. Якщо ненароком штовхнув друга треба сказати (Пробач, вибач)
4. Коли ми поїли, наприкінці ми говоримо (Дякую, було дуже смачно)
5. Ідучи додому, ми говоримо. (До побачення)
- Молодці діти ! Ви знаєте , що ввічливі слова «дякую» , «будь ласка» , «будьте
добрі» говорять друзям та знайомим. Але і своїм домашнім – мамі та татові, бабусі та
дідусеві, сестрі та братові ці слова треба говорити обов'язково!
-Це слова прийшло до нас з давніх-давен і означає «Саси вас , Господи» Ось яке
незвичайне слова спасибі.
Слова «Спасибі має вірного друга – вони майже нерозлучні»
-Яке це слово? Хто знає? (Відповіді дітей)
Це слово «будь ласка»
Коли ви кажете «до побачення» , значить, ваша нова зустріч відбудеться
незабаром. Уявіть, що ви прийшли у гості до друга. Пограли з ним, поговорили,
попили чаю, але вам час іти додому.
Діти , що ви повинні сказати? (Відповіді дітей.)
-Звичайно, ви не забудете сказати "до побачення" , вашому другу і всім його
домашнім.
А ось слова «прощайте» ми зазвичай говоримо, якщо розлучаємося
надовго, наприклад : якщо ваш друг переїжджає в інше місто чи іншу країну.
Слова "прощайте" сумне слово і говорити його слід до місця.
А давайте ми зараз зробимо пальчикову гімнастику "Ввічливі слова"

Знайте всі, як два по два,

Що образливі слова
І на вулиці, і вдома
Вибухають, наче бомба,
Заважають їсти, спати…
То навіщо ж їх казати?
А слова ласкаві, щирі
З плеч знімають смутку гирі,
Добрі усмішки дарують,
Пестять, міць дають, лікують

(вихователь показує рихи, а діти повторюють)

Молодці діти ! А зараз давайте пограємо у гру
«Ввічливо-неввічливо»
Якщо я говорю про ввічливий вчинок, то ви плескаєте в долоньки , а якщо нечемий, то
ви тупаєте ніжками. Слухаємо уважно!
- Привітатись при зустрічі.
- Поступитися місцем дорослому.
-Обізвати образливим словом.
-Свистіти, кричати в дитячому садку.
-Допомогти перейти дорогу старенькому.
Молодці дітлахи!
Заключна частина :
-Діти про що ми сьогодні говорили? Що важливого ви дізналися під час нашої
бесіди? (Відповіді дітей)
- Чемні слова ми по-іншому називаємо «чарівними» . За допомогою цих чарівних слів
можна відкрити будь-які двері, допомогти повернути гарний настрій. У ввічливих та
вихованих людей завжди багато добрих друзів. Творіть добро, вчіться робити добрі
справи!
- Молодці, ви всі сьогодні добре попрацювали, і я сподіваюся, що ви добре
запам'ятали ввічливі слова і завжди їх використовуватимете. Дякую всім вам дітки.

5. Моделювання підібраних методів словникової роботи (продемонструвати ці ігри на

практичному занятті).
ІІІ. Самостійна робота:
1. Розгляньте приклади занять з розвитку словника у дітей ІІ молодшої групи.
 2. Укладіть конспект тематичного заняття з розвиту словника для дітей ІІ
молодшої групи (четвертий рік життя). Для цього прочитайте зміст навчально-
мовленнєвої діяльності у програмі «Дитина» (2020). Укладіть мету, доберіть
відповідно до мети методи та прийоми, засоби та матеріали. Напишіть структурований
конспект:
І. Організаційна частина.
ІІ. Основна частина.
ІІІ. Заключна частина.
Відповідь :

Тема. Гігієна

Програмовий зміст : формувати уявлення дітей про предмети гігієни; учити дітей
відповідати на запитання, підтримувати діалог; продовжувати формувати
вміннявживати узагальнювальні слова (предмети гігієни); збагачувати словник
іменниковими, прикметниковими синонімами (бруднуля — нечупара — замазура;
охайний — чистий — чепурний); вправляти в утворенні прикметників із суфіксами
пестливості; вправляти у вживанні слова «бути» на означення дії в майбутньому часі;
виховувати дбайливе ставлення до свого здоров’я, необхідність дотримання чистоти та
особистої гігієни.
Попередня робота: читання віршів, оповідань про охайність.
Матеріал: іграшка Незнайка, предмети гігієни.
ХІД ЗАНЯТТЯ
І. Організаційний момент
Вихователь пропонує дітям стати парами по колу.
Психогімнастика «Дружні діти»
Долоньки маленькі (Плескають у долоньки одне до одного.)
Плескають легенько.
Пальчики з’єднали,
В танку закружляли. (Беруться «човником» та кружляють.)
Посварились, розійшлися. (Повертаються одне до одного спинками.)
Помирились — обнялися! (Обнімаються.)
ІІ. Основна частина
З’являється брудний, неохайний, нерозчесаний Незнайко.
— Хто це? Привітаймося з Незнайком. Доброго ранку, Незнайко! Який Незнайко?
(Він нерозчесаний, неохайний.) Який одяг у Незнайка? (Брудний) А як інакше можна
сказати, що одяг брудний? Діти, як можна назвати Незнайка? (Бруднуля) Як ще можна
сказати? (Він — нечупара та замазура.)
Н е з н а й к о. Малята, допоможіть мені причепуритися.
— Допоможемо йому. Які предмети потрібні Незнайки?
• Мию, мию без жалю.
Мию там, де брудно.
Цю роботу я люблю,
Та від неї худну. (Мило)
• Маю я зубців багато,
Розчешу вас, як на свято. (Гребінець)
• Я маленький і завзятий,
Люблю діток витирати. (Рушник)
• Хвостик з кістки,
А на спині щетинки. (Зубна щітка)
Вихователь у міру відгадування загадок демонструє предмети.
— Так, це мило, рушник, гребінець, зубна щітка. Як одним словом можна назвати ці
предмети? Це предмети гігієни. Вони допомагають людині стежити за чистотою свого
тіла та залишатися здоровим. Ось ці предмети гігієни допоможуть тобі, Незнайко!
— Малята, розкажемо Незнайкові, навіщо потрібні ці предмети. Мило потрібне для
того, щоб змити бруд, мікроби, що спричиняють різні хвороби. Що ми миємо милом?
(Ми миємо руки, тіло.) Яке мило? (Запашне, гладке, біле,кругле) Скажіть ці слова
пестливо. (Запашненьке, гладеньке, кругленьке, біленьке)
— Розкажіть Незнайкові, як потрібно користуватися милом. Спочатку слід намочити
руки, потім намилити їх, змити бруд водою.
— Після того, як помили руки, що потрібно зробити? (Потрібно їх витерти.)
— Чим витерти? (Рушником)
— Який рушник? (Він пухнастий, м’який, чистий, білий.)
— Скажіть ці слова пестливо. (Біленький, м’якенький, чистенький, пухнастенький)
— Що ми робимо гребінцем? (Ми розчісуємо волосся.)
— Розчісуючи волосся, говорять: Плетися, косо! Розумнішай, голово! Родися, красо!
Добрішай, душо!
— Незнайко, ти вже знаєш, що потрібно робити, щоб бути охайним.
Вихователь пропонує дітям умити Незнайку, помити йому руки, розчесати.
— Який тепер став Незнайко? Він став охайний. Як ще можна сказати? (Чистий,
чепурний)
— Діти, розкажіть Незнайкові, що ще потрібно робити, щоб бути здоровим?(Робити
ранкову гімнастику.)
Фізкультхвилинка
Вихователь читає віршовані рядки, малята імітують рухові дії відповідно до змісту
вірша.
Кожен день ми ранком робимо зарядку,
Це нам до вподоби, діточкам-маляткам:
Жваво крокувати, жваво крокувати,
Руки підіймати, руки опускати,
Присідати та вставати,
А ще трішки пострибати.
Дидактична гра «Що будеш робити?»
Вихователь пропонує дітям відповісти на запитання. Кожній дитині по черзі він кидає
м’яч.
Вихователь. Я вмиваюся. А ти що будеш робити? — Я буду вмиватися. (Кидає м’яч
вихователеві.)
— Я витираюся. А ти що будеш робити? — Я буду витиратися.
— Я розчісуюся. А ти що будеш робити? — Я буду розчісуватися.
— Я чищу зуби. А ти що будеш робити? — Я буду чистити зуби.
— Я миюся. А ти що будеш робити? — Я буду митися.
— Я роблю ранкову гімнастику. А ти що будеш робити? — Я буду робити ранкову
гімнастику.
ІІІ. Підсумок
— Незнайко, ти запам’ятав, що потрібно робити, щоб бути здоровим? Потрібно
утримувати своє тіло в чистоті та робити ранкову гімнастику. Діти ви сьогодні були
дуже уважні і активні. Молодці.