Безугла І. О.

здобувач вищої освіти спеціальності 016.01

(Спеціальна освіта. Логопедія)
Науковий керівник: Міщенко О. А.
к. пед. н., доцент, доц. кафедри спеціальної педагогіки
Харківський національний педагогічний університет
імені Г. С. Сковороди

ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ МОТИВАЦІЇ ДО КОМУНІКАЦІЇ

В ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ ІЗ ЗАГАЛЬНИМ
НЕДОРОЗВИНЕННЯМ МОВЛЕННЯ I РІВНЯ ЗАСОБОМ
КАНІСТЕРАПІЇ

Проблема загального недорозвинення мовлення (далі – ЗНМ) в дітей

молодшого дошкільного віку вивчається досить давно, проте й нині вона
залишається однією з найактуальніших у логопедії. Як свідчить статистика,
70% дітей дошкільного віку мають порушення мовлення [5]. За дослідженнями
ЮНЕСКО, найбільш поширеним є ЗНМ, яке характеризується порушенням усіх
компонентів мовлення, саме тому роботі з цією категорією дітей приділяється
чимала увага [5].
Війна має серйозний негативний вплив на нервову систему, який
ускладнює процес роботи з дітьми із ЗНМ. Для дітей, які пережили евакуацію, а
також для тих, які залишились в Україні, війна є джерелом постійного стресу,
обумовлюючи різноманітні реакційні прояви дітей, такі як депресія, апатія,
уникнення спілкування, нав’язливі стани, надмірна сором’язливість [3]. Тому
поряд із розв’язанням логопедичної проблеми вважаємо за необхідне приділяти
значну увагу й роботі із психологічним фактором.
Новітні методи та підходи до вирішення проблем цієї групи дітей
продовжують вивчатися, одним із допоміжних методів реабілітації –
каністерапії. Аналіз психолого-педагогічних наукових джерел свідчить, що цей
засіб найбільш досліджений серед спеціалістів Європи та США, де його
активно використовують у різних сферах. У царині психологічної та
реабілітаційної науки найбільш знані роботи таких дослідників: K. Anderson,
M. Dawoud, R. Gee, I. Grabowska, B. Ostrowska, Sh. Martha.
В Україні каністерапія є досить новою формою реабілітації, але її активно
вивчають науковці в різних галузях, особливо багато наукових праць по роботі
з психологічним станом: О. Зендик, А. Кожина, Т. Короткова, О. Кравченко,
М. Тур, І. Шпотак та інші.
Вітчизняні розробки у сфері логопедії із використанням засобу
каністерапії належать дослідникам В. Введенській, Л. Кашубі, Б. Михайло,
К. Рудзько та іншим. Попередньо нами досліджувалася в статті потенційна
дієвість каністерапії в логопедичній роботі – «Теоретичне обґрунтування
доцільності використання каністерапії у логопедичній роботі» [1]. У фізичній
реабілітації до засобу каністерапії звертались С. Ачкевич, О. Кравченко,
А. Кудінова, А. Шевцов, та інші.
 Зацікавлення в цьому досліджуваному напрямі випливає також із
власного професійного досвіду: як фахівець з каністерапії та здобувач
попередньої вищої освіти в галузі психології, це дослідження ми будемо
базувати на основі знань та навичок, отриманих під час проходження курсів
підвищення кваліфікації «Основні постулати каністерапії» (м. Суми, свідоцтво
№ 475).
Низький рівень теоретичної розробленості проблеми використання
потенціалу каністерапії у вітчизняній логопедії та потреба пошуку ефективних
засобів надання фахової корекційно-розвитової допомоги із ЗНМ I рівня
обумовлюють наш науковий інтерес. Мета полягає у виявленні особливостей
формування мотивації до комунікації в дітей молодшого дошкільного віку із
ЗНМ I рівня засобом каністерапії.
Поставлену мету буде реалізовано через низку завдань:
1) здійснити аналіз вітчизняних та іноземних науково-педагогічних
джерел щодо особливостей розвитку мовлення в дітей молодшого дошкільного
віку з ЗНМ I рівня;
2) поглибити розуміння загальної психолого-педагогічної характеристики
досліджуваної групи дітей;
3) узагальнити наукові погляди щодо формування мотивації до
комунікації в дітей засобом каністерапії.
У підручнику «Логопедія» за редакцією М. Шеремет наведено чотири
рівні мовленнєвого недорозвинення, об’єднаних як категорія ЗНМ, що
відображають типовий стан компонентів мовлення. Кожен рівень описується
конкретним співвідношенням між первинним дефектом і вторинними
проявами, що сповільнюють формування мовленнєвих і немовленнєвих
компонентів у цілому [10].
З огляду на тематику нашого дослідження, зупинимось детально на I рівні
ЗНМ, який характеризується найбільш тяжким недорозвиненням мовлення.
Варто зауважити, що ЗНМ I рівня характеризується повною або практично
повною відсутністю мовних засобів спілкування, коли в дітей з нормотиповим
розвитком цієї вікової групи ці компоненти мовлення є сформованими [10].
При діагностуванні ЗНМ I рівня, діти 4-5 років, а іноді й старшого віку,
мають дуже обмежений активний словник, який складається із
звуконаслідувань та звукових комплексів, що не є зрозумілими для людей, що
їх оточують. Діти можуть користуватися окремими загальновживаними
словами, але ці слова мають спотворену складову структуру та звукове
оформлення [10].
У нормо типовому мовленєвому розвитку дитини в діапазоні між 2 та 3
роками відбувається активний процес формування фразового мовлення, поряд з
цим, висловлювання дитини поступово набувають граматичної правильності.
Діти у віці 4 років вже використовують як прості, так і складні речення. Дитина
може вживати значну кількість слів, але її вимова звуків ще може бути не
зовсім чіткою. У 5 років дитина використовує майже всі структурні елементи
мовлення. Відбувається інтенсивний розвиток граматичної будови мовлення. У
цьому віці дитина починає висловлювати власну думку щодо подій та
роздумувати про навколишні предмети, підтримує тему розмови, здатна
відтворювати прості перекази [7, 10].
За даними дослідників, основною формою роботи з метою активізації
мовленнєвої комунікації постає гра як провідний вид діяльності дитини
дошкільного віку [8]. Особливостям застосування гри в системі корекції
порушень мовлення присвячували наукові роботи А. Богуш, С. Кондукова,
Л. Лепеха, В. Мєдвєдєва, Л. Немикіна, М. Шеремет та інші. Окрім цього
дослідники згодні, що для успішної роботи з дітьми на перших заняттях
необхідно встановити психологічний контакт зі спеціалістом, а також
працювати з мотивацією, подоланням тривожності та соціальних страхів, а
також розвитком ігрової, творчої та трудової діяльності [7, 8, 9].
Дослідження показують, що присутність тварини як спосіб сприяння
релаксації та зменшення рівня тривожності у дітей є дуже ефективним [11].
Поглибленню розуміння досліджуваної нами проблеми сприяє аналіз
експерименту американських учених C. Ettrich, A. Prothmann, що демонструє
реакцію дітей при наданій їм можливості взаємодіяти із собакою-терапевтом
або об'єктом (іграшкою) [16]. Виявлено, що діти найчастіше взаємодіють із
собакою, потім з людиною, і лише потім з об'єктом [15,16]. Аналіз наукового
доробку вчених C. Ettrich, A. Prothmann, J. Alyse Watt дозволяє константувати:
частота й тривалість візуального контакту, посмішки та лагідної поведінки
спостерігалися значно частіше [11,12,15,16]. Наголошено, що під час роботи із
собакою можливі такі ефекти: поліпшення навичок ініціювання розмови при
безпосередньому спілкуванні з твариною, покращення комунікацій через
виконання команд, загальне поліпшення уваги, підвищення мотивації до
спілкування або праці над конкретними навичками [12,13,15].
Польскі дослідниці I. Grabowska та B. Ostrowska показали, що терапія з
участю собак виявилася найбільш ефективною у 95% пацієнтів [14]. У цих
клієнтів спостерігалося поліпшення у сфері мовленнєвої взаємодії, значне
підвищення впевненості у собі (89%), розширення словникового запасу (42%),
покращення концентрації уваги (94%) та рухових функцій (90%), досягнення
рівноваги та координації (84%). Терапевтичний ефект також спостерігався у
емоційній та соціальній сферах у дітей [14].
Варто наголосити, що при роботі за допомогою каністерапіі необхідно
враховувати індивідуальні особливості дитини, зокрема наявність у неї власної
зацікавленості взаємодії з твариною, а також наявність можливих
протипоказань до проведення терапії цим способом, таких як індивідуальні
реакції та панічний страх перед собаками [11]
Проведена наукова розробка дозволила певною мірою висвітлити
особливості формування мотивації до комунікації в дітей молодшого
дошкільного віку із ЗНМ I рівня засобом каністерапії.
У процесі роботи було виконано такі завдання:
1. Здійснено аналіз вітчизняних та іноземних науково-педагогічних
джерел щодо каністерапії в роботі з дітьми з ЗНМ I рівня як допоміжного
засобу, який показав перспективність її у таких напрямах: формування
мотивації до комунікації та соціального розвитку дитини, подолання мовного
негативізму, тривожності та соціальних страхів, а також розвиток ігрової та
творчої діяльності.
2. Надано психолого-педагогічну характеристику досліджуваній групі
дітей молодшого дошкільного віку із ЗНМ I рівня. У цих дітей спостерігаються
певні ознаки загальної емоційно-вольової нестійкості, слабка здатність до
контролю свідомих дій, невпевненість у собі, непосидючість та неспокій із
демонстрацією швидкої зміни настрою через емоційну нестійкість. Діти мають
обмеженість вираження потреб та емоцій, що призводить до стресу та
фрустрації. Також вони відчувають соціальну неуспішність, страх перед
спілкуванням та постійне психологічне напруження.
3. Узагальнено наукові погляди які сприяють формуванню мотивації до
комунікації в дітей молодшого дошкільного віку із ЗНМ I рівня за допомогою
каністерапії. Проведений аналіз вказаних джерел свідчить, що каністерапія під
час початкових занять може полегшити установлення надійних стосунків із
логопедом та надати більший спектр можливостей для взаємодії та впливу на
дитину: стимулювання мотивації до мовлення, що сприяє подоланню мовного
негативізму, збільшення ініціативи у комунікації, стимулювання розвитку
ігрової та творчої діяльності, покращення психологічного та фізіологічного
стану.
Це дослідження не вичерпує всіх аспектів досліджуваної проблеми, серед
перспектив подальших наукових розробок вбачаємо експериментальну
перевірку розробленої програми формування мотивації до комунікації дітей
молодшого дошкільного віку із ЗНМ I рівня засобом каністерапії.

Література

1. Безугла І. О., Міщенко О. А. Теоретичне обґрунтування доцільності використання

каністерапії у логопедичній роботі. Система освіти і виховання дітей з особливими освітніми
потребами: досвід минулого – погляд у майбутнє: збірник наукових праць. Харків: ХНПУ
імені Г. С. Сковороди, 2023. С. 58 – 61. URL: http://surl.li/snbyw (дата звернення: 01.04.2023).
2. Брушневська І. Закономірності розвитку дітей дошкільного віку з порушеннями
мовлення. Педагогічний часопис Волині. 2016. URL: https://warchildhood.org/ua/impact-of-
war-on-childrens-mental-health/ (дата звернення 02.04.2023).
4. Дефектологічний словник: навчальний посібник / за ред. В. І. Бондаря,
В. М. Синьова. Київ: «МП Леся», 2011. 528 с.
5. Мороз Л. В., Скворча Н. В. Поширеність мовленнєвих порушень серед дитячого
населення у м. Суми та Сумській області. Сучасні проблеми логопедії та реабілітації. URL:
http://surl.li/slicj (дата звернення: 02.04.2023).
6. Нова українська школа: діагностична та корекційно-розвивальна робота з
молодшими школярами: навчально-методичний посібник. Київ : Літера ЛТД, 2014. 160 с.
7. Рання логопедична корекція: навч.-метод. посіб. МОН України, Уманський держ.
пед. ун-т імені Павла Тичини, Каф. спец. та інклюзивної освіти; уклад. Л. А. Черніченко.
Умань: Візаві, 2020. 150 с.
8. Сайко Х. Я. Особливості застосування гри в системі формування лексичної
компетентності дітей дошкільного віку із загальним недорозвиненням мовлення. Молодий
вчений. http://nbuv.gov.ua/UJRN/molv_2017_3_111 (дата звернення: 02.04.2023).
9. Спеціальна психологія: навчальний посібник / І. О. Пєтухова, М. Ю. Заушнікова.
Ірпінь: Державний податковий університет, 2022. 392 с.
 10. Шеремет М. К. Логопедія: підручник / за редакцією М. К. Шеремет. Вид. 3-тє,
перер. та доповн. Київ: Видавничий Дім «Слово», 2014. 672 с.
11. M. Dawoud «The Effects of Canine-Assisted Therapy in Speech Therapy» (2021) URL:
https://aquila.usm.edu/honors_theses/797 (дата звернення: 01.04.2023).
12. E. Boyer, A. Mundschenk. «Using Animal-Assisted Therapy to Facilitate Social
Communication: A Pilot Study. Canadian Journal of Speech-Language Pathology and Audiology».
URL: http://surl.li/sliou (дата звернення: 01.04.2023).
13. J. Alyse Watt. «Human-animal bonds I: the relational significance of companion
animals», 2009/ URL: http://surl.li/slitr (дата звернення: 02.04.2023).
14. I. Grabowska, B. Ostrowska. «Evaluation of the effectiveness of canine assisted therapy
as a complementary method of rehabilitation in disabled children» URL: http://surl.li/slilr (дата
звернення: 02.04.2023).
15. J. Farnum, M. François. «Animal-Assisted Therapy for Children With Pervasive
Developmental Disorders». Western Journal of Nursing Research, 2002, 24(6), 657 – 670. URL:
http://surl.li/ncrzc (дата звернення: 02.04.2023).
16. C. Ettrich, A. Prothmann. «Preference for, and responsiveness to, рeople, dogs and
objects in children with autism». URL: https://doi.org/10.2752/175303709X434185 (дата
звернення: 02.04.2023).