Складання характеристики учня

Вивчення особистості учня – важливий момент педагогічного супроводу

викладачемучнів протягом всього терміну їх навчання. Важливою складовою
загальної психологопедагогічної характеристики учня є характеристика його
особистості.
Складання характеристики є найпопулярнішим, дієвим і доступним способом
для виявлення та опису індивідуально-психологічних особливостей учнів.
Грамотноі коректно складена характеристика на учня музичної школи
допомагає налагодити комунікацію з учнем.
Психолого-педагогічна характеристика учня складається раз на рік при
переведенні учняз одного класу в інший, при переході в іншу школу. По
закінченні музичної школи для вступудо іншого навчального закладу теж
може знадобитися характеристика.
Мова даного документа має бути зрозумілою та простою.
Результати викладаються в узагальненому вигляді з акцентом на позитивних
якостях дитини. Спілкуючись увесь час з учнями, спостережливий викладач
зможе виявити багато цікавого для себе. Метод спостереження вимагає
високої культури, знання психіки дітей, спостережливості, великого такту й
уміння. Проводячи спостереження,
треба відмітити найтиповіші, найхарактерніші риси особистості. Важливо
навчитися відрізняти їх від випадкових рис, не робити поспішних висновків і
узагальнень.
У характеристиці не повинно бути конкретних висновків чи рекомендацій,
для яких немає достатніх фактичних підстав. Характеристика має бути
максимально об’єктивною.
У кінці характеристики обов’язково роблять загальний висновок про наявний
рівень розвитку індивідуальних психологічних особливостей учня.
Отже, основними вимогами до написання психологічної характеристики на
учня є:
1. Характеристика дається на підставі всебічного попереднього вивчення
дитини.
2. Вивчення слід проводити у природних умовах виховання і навчання.
3. При вивчення дитини важливо не тільки звертати увагу на прояв рис
особистості,пізнавальної активності учня, але й намагатися з’ясувати мотиви
його поведінки і дій, причинийого високого (достатнього, низького) рівня
інтелектуального розвитку.
4. Основою вивчення учнів є матеріали спостереження за поведінкою дитини
в урочний та позаурочний час, різними видами їх діяльності (навчальної,
концертно-виконавської, самостійної роботи, спілкуванням тощо), аналіз
продуктів дитячої діяльності (малюнки, твори).
5. Характеристика повинна бути обґрунтована фактами поведінки дитини,
діями, висловлюваннями.
6. Заключна частина характеристики викладається чітко, лаконічно,
обґрунтовано. Слід вказати, які риси дитини потребують корекції в
навчально-виховному процесі.

Діагностика музичних здібностей

Темп науково-технічного прогресу суспільства залежить від того, наскільки
повно реалізуються всі потенційні можливості вдосконалення будь-якого
індивіда. Звідси з'являєтьсянеобхідність виявлення і розвитку здібностей
кожної людини ще у ранній період життя.
Спостерігаючи роботу досвідченого педагога, ми бачимо його винахідливість,
чуйність у заняттях з різними дітьми. Безпомилковість педагогічного діагнозу,
вміння проникнути у внутрішній світ дитини, помітити і правильно оцінити всі
індивідуальні особливості його особистості, знайти вірний шлях вирішення
завдань, що виникають у процесі роботи з ним, –
все це ознаки професійної зрілості педагога. До того ж, діагностика
властивостей особистості
дитини не повинна обмежуватися тільки їх констатацією, а обов'язково
повинна простежувати
і пояснювати розвиток цих властивостей.
Не менш важливим є питання своєчасної діагностики музичних здібностей
дітей. Без
науково обґрунтованих діагностичних методів дуже складно встановити
готовність дітей до
занять у музичній школі, неможливо простежити за розвитком учня,
оцінювати ефективність
різних форм і засобів навчання. Однак на практиці ми бачимо, що кожен
педагог виробляє
власну програму вивчення учня, що передбачає контроль динаміки змін
якостей його музичної
обдарованості у процесі навчання, лише після набуття певного досвіду,
інакше кажучи,
емпіричним шляхом. Аналіз методичної літератури, проведений з метою
виявлення моделі
діагностичної діяльності музиканта-викладача, показав, що у завершеному
вигляді такої моделі
немає.
Багато психологів, як вітчизняних, так і зарубіжних, намагалися
запропонувати свої
методи діагностування загальних здібностей (але не музичних). У нашій
країні над цією
проблемою працював Д.Б. Ельконін, яким були сформульовані наріжні
теоретикометодологічні положення, важливі для діагностики психологічного
розвитку дітей. Відомі
роботи зарубіжних дослідників – Г. Вітцлака, Ю. Гутке, У. Волраба спрямовані
на створення
різних методик і програм діагностування загальних здібностей. Однак
завершених методик
діагностування музичних здібностей у музично-педагогічній літературі
практично немає;
окремі її параметри можна знайти лише в працях Г. Нейгауза, В. Авратінера,
Л. Баренбойма,
Г. Когана, М. Фейгіна.
Багато відомих педагогів-музикантів, таких як К. Тарасова, Н. Кононова, М.
Михайлова,
Є. Ткач, на основі власного досвіду робили спроби створення своїх методик
виявлення і
розвитку музичних здібностей. Так, представлена Є. Ткачем методика
музично-педагогічної
діагностики складається з трьох частин:
- методологічної (методи постановки діагнозу);
- семіологічної (орієнтири музично-педагогічного діагнозу);
- діагностичної логіки (характеризує спрямованість мислення).
Сутністю цієї діагностики є дослідження і педагогічний аналіз індивідуальних
особливостей особистості дитини, які визначають його можливості, здібності,
а також якісний
рівень її розвитку.
Є. Ткач запропонував свою схему психолого-педагогічної характеристики
учня, яка може
допомогти молодому педагогу, який не має практичного досвіду, не лише
скласти досить повну
характеристику загальних і профілюючих здібностей учня, а й прогнозувати
подальший
розвиток його музичних здібностей та інших важливих професійних якостей
(схема 1).
3. Психолого-педагогічна характеристика учня ДМШ
Схема 1
1. Загальна інформація про дитину:
1.1 Прізвище, ім'я, по батькові.
1.2 Дата народження.
1.3 Загальний фізичний розвиток.
1.4 Стан здоров'я: Має хронічні захворювання, розлади / Перенесла травми
та емоційні
потрясіння (протягом останнього року) / Перебуває на обліку в лікаря-фахівця
/ Наявні
невротичні реакції, поганий сон, апетит, страхи /Інформація про ранній
розвиток дитини (коли
почала ходити, говорити).
1.5 Сімейні умови (характеристика батьків, склад сім'ї, місце роботи батьків,
їхній
культурний рівень, режим життя дитини, спілкування поза школою).
1.6 Житлові умови: Живуть у квартирі, власному будинку / Знімають кімнату,
живуть у
родичів / Житлові умови не відповідають санітарно-гігієнічним нормам.
2. Інформація про місце навчання і виховання:
2.1 Навчання у загальноосвітньому навчальному закладі: в загальноосвітній
школі /у
школі-інтернаті /в інклюзивному класі /за індивідуальною формою навчання/
на домашньому
вихованні за програмою загальноосвітньої школи та інше).
2.2 Навчання у закладі позашкільної освіти: в закладі початкової
спеціалізованої
мистецької освіти (або його філії) /у центрі дитячої та юнацької творчості /у
гуртку, секції, клубі
на базі закладів загальної середньої освіти.
3. Пізнавальні процеси:
3.1 Пам’ять:
Сприйнятливість пам’яті середня (достатня, низька) / Краще розвинута
зорова (слухова,
тактильна) пам’ять / Рівень розвитку механічної (короткочасної,
довготривалої, логічної)
пам’яті достатній (високий, низький) / Швидкість і міцність запам'ятовування
середня
(достатня, низька) / Легкість відтворення середня (достатня, низька).
3.2 Увага, працездатність:
Увага (не)стійка / Процеси розподілу та переключення на середньому
(високому,
низькому) рівні / Включення в роботу швидке/повільне / Здатний (-а)
працювати зосереджено,
не відволікатися (скільки часу) / Швидко виснажується, низький рівень
працездатності (ознаки
втоми).
3.3 Мислення:
Рівень засвоєння загальних і абстрактних понять / Здатність розрізняти істотні
та
другорядні ознаки предметів і явищ / Розуміє відношення між предметами,
діями, явищами,
причинно-наслідкові зв’язки / Сформовані розумові операції аналізу, синтезу,
порівняння,
узагальнення, абстрагування / Оперує поняттями, здатна до формування
суджень, умовиводів /
Розвинуте наочно-дійове/наочно-образне/логічне/абстрактно-логічне
мислення, їх
співвідношення / Кмітлива, швидко розуміє навчальний матеріал.
4. Здатність до навчання:
4.1 Рівень усвідомлення вивченого матеріалу, швидкість осмислення.
4.2 Старанність у навчальній роботі.
4.3 Інтерес до занять і ставлення до навчання (сприйняття заохочування чи
покарання з
боку вчителів і батьків, основний мотив навчальної діяльності).
4.4 Вміння вчитися (дотримання режиму дня, організованість, вміння
самостійно
працювати з книгою, заучувати матеріал, контролювати себе, складати
плани, конспекти тощо).
5. Особистісна та емоційна сфера:
5.1 Характер:
Психологічні прояви домінантного типу / Риси характеру: слухняність,
допитливість,
ініціативність, спокійність, розважливість, витриманість, замкнутість,
зухвалість,
непосидючість, упертість, боязкість, плаксивість, невпевненість,
примхливість, дратівливість,
тривожність.
5.2 Темперамент: активність-пасивність, висока-низька працездатність,
швидкі-повільні
реакції та темп діяльності, екстра-, інтравертованість.
5.3 Поведінка:
5.3.1 Загальна характеристика поведінки (спокійний, стриманий, не
контролює своїх
емоцій).
5.3.2 Виконання шкільного режиму (дотримується правил поведінки,
порушує їх
навмисно або через недбалість; найбільш типові порушення дисципліни).
5.3.3 Виконання вимог і розпоряджень вчителів (виконує за першою
вимогою, з бажанням
чи примусово).
5.3.4 Чемність у спілкуванні з учителями, будь-якими дорослими.
5.3.5 Володіння навичками культури поведінки (ставлення до літніх людей і
молодших за
себе та ін.).
5.3.6 Труднощі поведінки, їх прояви (з прикладами).
5.4 Вікові особливості.
6. Емоційно-вольова сфера та самооцінка:
6.1 Переважає фон настрою: пригнічений, збуджений, тривожний,
агресивний,
адекватний, відсторонений.
6.2 Емоційно-вольові особливості: ступінь емоційної збудливості, стійкість
емоцій,
ступінь володіння ними.
6.3 Самооцінка занижена/завищена/адекватна.
7. Комунікативна сфера:
7.1 Соціальні зв’язки з однолітками:
Коло спілкування. Взаємовідносини з однолітками. Прагнення до лідерства
(визнання
іншими за лідера) або пасивність. Характер спілкування з особами
протилежної статі /
Переважна тематика, цінності, мотиви спілкування / Ставлення до товаришів
(конфліктне,
доброзичливе) / Комунікативні вміння та проблеми спілкування (замкнутість,
комунікабельність, конфліктність, прагнення до спілкування, ізоляція з боку
однолітків).
7.2 Відносини у сім’ї:
Гіперопіка, недостатня увага, надмірна поступливість до необґрунтованих
вимог дитини,
надмірно тверда позиція до дитини, дискримінація / Часті конфлікти, дружні
взаємини.
8. Навчальні та професійні інтереси:
8.1 Інтереси:
Спрямованість інтересів: техніка, малювання, музика, спорт, колекціонування
та інше
/ Широта та стійкість інтересів.
8.2 Професійні інтереси:
Ступінь зацікавленості, захопленості музикою / Професійне самовизначення,
ким мріє
бути.
8.3 Мотивація до навчання: Зацікавлена в навчанні, в окремих предметах /
Переважають
пізнавальні чи соціальні мотиви навчання / Ставлення до оцінки, до похвали,
вимог, критики з
боку вчителя / Взаємини з вчителями / Зв'язок з пізнавальною і професійною
діяльністю,
самоствердженням, почуттям відповідальності, обов'язку / Регулярність н
систематичність
домашніх занять.
9. Показники музично-професійної обдарованості:
9.1 Особливості звуковисотного слуху. Мелодичний, тембродинамічний,
гармонічний та
інші види музичного слуху.
9.2 Почуття ритму.
9.3 Особливість емоційної чуйності, здатність переживати зміст музики.
9.4 Схильність до мистецтва: художньо-образне мислення, творча фантазія,
уява.
9.5 Художньо-виконавські здібності: артистизм, особливості естрадного
самопочуття.
9.6 Віртуозно-виконавські здібності: особливості володіння інструментом,
звуковидобування, швидкість пальців, зміна позицій, координація рухів.
10. Музично-професійна навченість:
10.1 Слухо-рухові вміння і навички: зв'язок між слуховим образом і руховою
сферою,
ступінь і характер відпрацьованості різних видів техніки.
10.2 Музично-художній смак і стиль виконання: співвідношення між задумом
і
виконанням, емоційна проникливість, усвідомленість інтерпретації і характер
виконання.
10.3 Самостійність і усвідомленість у роботі, практичні вміння і навички
(читання з листа,
транспонування, імпровізація).
10.4 Рівень музично-теоретичної підготовки.
11. Педагогічний прогноз подальшого навчання:
11.1 Причини основних труднощів у навчанні учня.
11.2 Основні цілі і завдання в навчанні, перспективність професійного
навчання.
Настільки детальна характеристика дозволяє більш точно планувати не тільки
процес
навчання, а й цілісний процес виховання особистості майбутнього музиканта