Міністерство освіти і науки України

Рівненський державний гуманітарний університет

Кафедра загальної психології та психодіагнозтики

Реферат на тему : «Розвиток здібностей в молодшому шкілному віці»

Реферат підготувала:

студентка 2 курсу

психолого-природничого факультету

Марчук Діана Вікторівна

Перевірила :

проф. Камінська Ольга Володимирівна

План:

Вступ

1.Творчі здібності

2.Розвиток творчих здібностей молодших школярів на уроках літературного

читання

3.Як учитель може сприяти розвитку здібностей в молодшого школяра.

4.Проблеми дошкільної підготовки які впливають на розвиток здібностей в

молодшому шкільному віці

На початку навчання у школі першокласники вже мають відмінності в рівні

пізнання, спостережливості, мислення, пам’яті та відтворення, словесного
вираження навколишнього світу.

Існують також індивідуальні відмінності в ефективності шкільної освітньої

діяльності учнів молодших класів. Діапазон цих відмінностей звужується в одних
областях дослідження і розширюється в інших. В оволодінні навичками читання, в
навичках рахунку в І-ІІ класах вона то збільшується, то зменшується, а в
оволодінні розв’язуванням математичних задач розширюється .

У процесі навчання здібності учнів не тільки використовуються, а й розвиваються.

Розвиваються увага, спостережливість, пам'ять, мислення і мовні здібності,
емоційно-вольові якості.

Розвиток цих компонентів відбувається в молодшому шкільному віці

нерівномірно. Повільніше розвиваються перцептивні, мнемічні компоненти,
порівняно більших прогресивних змін зазнають якості, пов'язані з уявою,
мисленням та мовленням. Формуються й емоційні, вольові компоненти здібностей
учнів. До них належать упевненість, наполегливість, самоконтроль у роботі,
терпеливість, витримка, здатність чинити опір навіюванню. В окремих випадках в
учнів проявляються значні здібності до математики, до музики, до живопису.
Математичні здібності виявляються, наприклад, у швидкому оволодінні
складними обчислюваннями в умі, самостійному знаходженні закономірних
відношень у рядах чисел, узагальнених способів розв'язування задач, оволодіння
основами алгебри. Випадки прояву математичних здібностей у молодшому
шкільному віці описані в літературі (В.А. Крутецький та ін.). Той факт, що в
молодшому шкільному віці ті чи інші діти не виявляють спеціальних здібностей,
не дає підстав говорити, що в них немає цих здібностей. Біографії талановитих
людей (математиків, письменників, художників, винахідників та ін.) свідчать про
те, що в молодшому шкільному віці деякі з них не відзначалися великими
здібностями, що їх можливості оволодіння математикою, малюванням, музикою
кваліфікувалися педагогами як посередні.

Індивідуального підходу потребують усі учні, як сильніші, так і слабші. Здібні до

навчання учні, як правило, легко засвоюють знання, уміння й навички, але іноді
зазнаються (особливо, коли їх дуже захваляють), що негативно позначається на їх
успіхах і розвитку здібностей.

Особливої уваги потребують учні, що відзначаються невисокою здатністю

вчитися, відстають у навчанні. Серед невстигаючих, звичайно, виділяють такі
групи: діти педагогічно занедбані; ті, що перенесли захворювання у
передродовому періоді свого розвитку, при народженні чи в самому ранньому віці,
що значно знизило їхню здатність учитися; діти з ослабленою, внаслідок
захворювання, працездатністю та ін.
 1.Творчі здібності
Молодший шкільний вік – сенситивний період для розвитку спеціальних
творчих здібностей: музичних, літературних, організаторських, конструктивно-
технічних, художніх. В цей період активно розвиваються уява, дар фантазувати,
творчо мислити, помітно проявляється допитливість, формується вміння
спостерігати, порівнювати, критично оцінювати діяльність.
Так, Л. Виготський вважає, що малювання дитини складає переважний вид
дитячої творчості в ранньому віці. І це не випадково, але тому, що саме
малювання надає дитині цього віку можливість найлегше виразити те, що ним
володіє
В структурі художньо-творчих здібностей пріоритетну роль відіграють
творча уява, образно-емоційна сфера і особливості особистісних якостей людини.
Як структурні компоненти художньо-мистецьких здібностей вченими виділяються
емоційно чуттєва сфера і пізнавальні здібності. У свою чергу, пізнавальні
здібності розділяються на інтелектуальні, які носять універсальний характер і
необхідні для успішних занять будь-яким видом художньо-мистецької діяльності
(мислення, уява, пам'ять); сенсорні, залежні від особливостей системи аналізаторів
людини, і часткові (наприклад, особливості рухово-моторної сфери, затребувані в
певній художньо-мистецькій діяльності) [3, с. 2]. Таким чином, художня творчість
може відіграти важливу роль у розвитку таких творчих здібностей учнів як
мислення і уява.
З усіх форм творчості літературна, словесна творчість є найхарактернішою
для шкільного віку. Діти залюбки складають вірші, казки, оповідання. Літературні
твори молодших школярів недосконалі за змістом і формою, проте вони мають
велике значення для розвитку їхньої психіки в цілому. Л.С. Виготський вважає,
що сенс і значення цієї творчості в тому, що вона дозволяє дитині, вправляючи
свої творчі прагнення і навики, оволодіти людською мовою.
 О. Лук указує, що у процесі літературної творчості відбувається розвиток
таких літературно-творчих і читацьких здібностей як творча уява, словесно-
образне мислення, художницька спостережливість і інтуїція, здатність до
співпереживання і розуміння психології людини, гостроти сприйняття людини і
природи .
А. Ковальов виділив наступні літературні здібності: творча уява,
вразливість, спостережливість, словесне втілення. Опорна властивість
літературних здібностей - це вразливість, тобто жвавість і гострота
сприйнятливості і сила емоційної чуйності.
У молодших школярів активно розвиваються музичні здібності. На думку
психологів Б. Асаф’єва, Б. Тєплова, Б. Яворского та інших, до музично-творчих
здібностей відносяться: музичний слух (у єдності звуковисотних, ладових,
гармонійних, тембрових, динамічних компонентів), відчуття ритму, музична
пам'ять, уява і музична чуйність.
Дослідженням проблеми розвитку музичного слуху як найважливішої ланки
музичних здібностей, займався Б. Асаф’єв. Учений доводить, що слуховому
апарату людини властиві природжені якості активного слухання; завдання
музиканта - виховувати і розвивати слухову діяльність.

Разом з тим, Л.С. Виготський вважає, що первинною формою дитячої творчості є

творчість синкретична, тобто така, в якої окремі види мистецтва ще не
розчленовані і не спеціалізовані. У дітей існує з’єднання різних видів мистецтва в
одній цілій художній дії. Дитина складає і представляє те, про що вона розповідає.
Дитина малює і одночасно розповідає про те, що вона малює

2.Розвиток творчих здібностей молодших школярів на уроках літературного

читання
Стратегія реформування сучасної системи початкової освіти полягає в тому, щоб
дати можливість усім учням виявити свої здібності і свій творчий потенціал. З
огляду на це актуальною стає проблема розвитку духовної та творчої особистості.
Вирішення цього завдання можливе за умови організації творчої діяльності учнів.

Літературна творча діяльність посідає особливе місце серед проявів творчості

молодших школярів. З одного боку, вона вимагає роботи таких психічних
процесів, як сприймання, образне мислення, уява, мовлення, емоції, активізує
почуттєву та інтелектуальну складові пізнавальної діяльності молодшого школяра.
З іншого – дітям цього віку властива надзвичайна емоційність та чутливість до
образних вражень, багатство уяви, невтомна допитливість, відкритість до
оточуючого світу (Н. С. Лейтес, Г. О. Люблінська, Н. О. Менчинська та ін.). Це
підтверджує важливість цілеспрямованого розвитку творчих здібностей молодших
школярів на уроках літературного читання. Адже літературна творчість у дитячі
роки – умова та засіб максимального розкриття творчих здібностей, активізації
емоційно-чуттєвої сфери, пізнавальних інтересів та духовного потенціалу
молодших школярів (О. В. Духнович, О. О. Потебня, С. Ф. Русова, О. Я Савченко,
В. О. Сухомлинський та ін.).

Розвиток творчих здібностей молодших школярів на уроках літературного

читання є важливою й складною педагогічною проблемою, яка може бути успішно
вирішена на основі створення оптимальних умов, урахування яких в освітньому
процесі сприятиме успішній літературній творчості молодших школярів. Аналіз
психолого-педагогічних досліджень свідчить про існування різних підходів до
визначення умов розвитку творчих здібностей учнів. Водночас можна
констатувати, що більшість науковців акцентують увагу на важливості таких
чинників: сприятливе середовище, що стимулює дітей до творчості; застосування
психолого-педагогічних технологій, що забезпечують активність учнів у процесі
творчої діяльності; урахування індивідуальних особливостей і можливостей дітей
молодшого шкільного віку; системність роботи з розвитку творчих здібностей
учнів; зміна характеру міжособистісних стосунків між учителем і учнями у
напрямку їх демократизації, діалогізації; комплексна підготовка учнів до
створення літературних продуктів; збагачення їхнього емоційно-чуттєвого та
комунікативного досвіду; навчання учнів елементарних прийомів літературної
творчості; інтеграція різних видів творчої діяльності учнів (літературної,
образотворчої, театральної, музичної); практична спрямованість літературної
творчості тощо.

Аналіз науково-методичної літератури, спостереження за навчальним процесом

дають змогу зробити висновок, що розвиток літературно-творчих здібностей
молодших школярів можна значно поліпшити, якщо цей процес здійснюється
поетапно і набуває цілеспрямованого педагогічного керівництва через систему
завдань, розроблену з урахуванням мотиваційного, змістового і процесуального
компонентів навчальної діяльності та орієнтовану на розвиток усіх складових
літературно-творчих здібностей.

Дітям молодшого шкільного віку від природи властива емоційність і чутливість до

образних вражень, багатство та яскравість уяви, невтомна допитливість,
відкритість до оточуючого світу. Вони із задоволенням беруть участь у різних
видах творчих завдань, схильні до фантазування, імпровізації. Літературно-творча
діяльність вимагає роботи таких психічних процесів, як сприймання, мислення,
емоції, активізує почуттєву та інтелектуальну складові пізнавальної діяльності
молодшого школяра. Потяг до креативної діяльності дітей цього віку, розвиває в
них дивергентне мислення (це мислення людей, яким властивий пошук
максимальної кількості варіантів вирішення проблеми), вимагає варіативних
відповідей, словесної активності, експериментування з образами. Це підтверджує
важливість цілеспрямованого розвитку літературнотворчих здібностей молодших
школярів.
 З цією метою на уроках літературного читання доцільно пропонувати учням
завдання і вправи, які передбачають розвиток: уяви, уміння фантазувати;
спостережливості, здатності побачити незвичайне у звичайному; здатності до
висування гіпотез, оригінальних ідей; здатності до винахідництва, дослідницької
діяльності; умінь аналізувати, інтегрувати та синтезувати інформацію;
асоціативного й образного мислення; емоційної чутливості; допитливості;
пізнавального інтересу; наполегливості та ін.

Отже, розвиток творчих здібностей молодших школярів на уроках літературного

читання є одним із головних завдань сучасної української школи і
цілеспрямованим процесом, який здійснюється у спеціально створеному
освітньому середовищі, за допомогою педагогічного впливу і застосування
системи завдань. Ефективність формування і розвитку творчої особистості, її
індивідуальних здібностей і таланту залежить від дотримання компетентнісного,
діяльнісного та особистісного підходу до організації освітнього процесу.

3.Як учитель може сприяти розвитку здібностей в молодшого школяра.

Сучасне суспільство змінюється досить швидко, важко прогнозувати навіть

найближче майбутнє. Тому неможливо передбачити, які знання можуть
знадобитися дитині в її позашкільному житті, а які - ні. З огляду на це в сучасному
закладі освіти, особливо перед учителем початкових класів, першочерговим
завданням має стати завдання не накопичення дитиною інформації, а розвиток
мислення, вміння аналізувати ситуацію, планувати свої дії на кілька кроків вперед,
адекватно оцінювати результати, самостійно набувати і переробляти інформацію,
перетворюючи знання в інструмент пізнання інших видів діяльності, вміння
конструктивно взаємодіяти з іншими.

Ось чому на передній план навчально-виховного процесу виходить проблема

розвитку творчих здібностей учнів, навчання їх творчо і критично мислити,
виховання особистості кожної дитини. Саме в процесі інтелектуального виховання
відбувається формування інтелектуальної культури особистості.

Інтелектуальна культура — це характеристика діяльності людини у сфері

мислення, у процесі якої здійснюється взаємодія з навколишнім світом, іншими
людьми, а в результаті відбувається творення чогось нового на об'єктивному чи
суб'єктивному рівні. Нові суспільно значущі матеріальні і духовні цінності є
об'єктивним рівнем новизни. Іншими словами, вироблення таких "продуктів", які
раніше не існували у науці, техніці, мистецтві тощо. Наприклад, відкриття нових
законів, правил, 7 закономірностей у тій чи іншій галузі пізнання, певні витвори
мистецтва тощо. Створення нового на суб'єктивному рівні - це "відкриття", які
людина робить для себе ( у науці, техніці тощо - відоме давно ). Такі "відкриття"
пов'язані з розвитком, самореалізацією самої людини. Кожна дитина спроможна
створювати нове на суб'єктивному рівні. Для того, щоб надати учневі таку змогу,
вчитель не повинен давати знання у готовому вигляді. Необхідно так організувати
навчально-виховний процес, щоб діти самі відкривали для себе нове (правило,
закономірність, властивість тощо), доводячи висунуті гіпотези, активно
спілкуючись, радячись між собою та з учителем. Виходячи з вищезазначеного, з
метою формування інтелектуальної культури школяра необхідно будувати кожний
урок мислення-спілкування, де істина постає як суперечка про істину, тобто як
проблемно-пошуковий діалог. У цьому полягає діяльнісний підхід до визначення
поняття "інтелектуальна культура".

Формування інтелектуальної культури молодшого школяра у навчально-

виховному процесі передбачає розв'язування вчителем таких завдань:

1) становлення пізнавальної сфери особистості, що означає, перш за все,

інтелектуальний розвиток молодшого школяра;
2) становлення соціальної сфери особистості, що означає розвиток уміння
конструктивно взаємодіяти з іншими людьми, виховання емпатії, емоційної
стійкості, почуття власної гідності та самоповаги.

Реалізувати завдання інтелектуального виховання у навчальновиховному процесі

початкової школи можна у конструктивній взаємодії з учителем. Основна увага
вчителя має бути спрямована не на результат засвоєння певних знань, а на процес
досягнення нової інформації. Зміст наукових понять формується у свідомості
кожного учня на базі конструктивної взаємодії інформації, що надходить від
учителя, зі змістом, сприйнятим учнем на момент його засвоєння. Учитель має
ставитися до кожного учня як до діяча. Це означає розуміння духовного й
особистісного потенціалу кожної дитини, який може бути розкритий і виявлений,
причому не обов'язково у відповідності з очікуванням педагога. Учитель і учень
перебувають у деякій динамічній рівновазі. Постійний обмін знаннями,
переживаннями породжує інверсію: вчитель стає "учнем", а учень -"учителем".
Формуючи інтелектуальну культуру особистості, вчитель початкових класів має
забезпечувати органічну взаємодію між логічним мисленням і почуттями, що
сприяє переведенню сенсу діяльності в особистісну площину. Забезпечуючи
означену взаємодію в навчальновиховному процесі, вчитель повинен одночасно з
логічним мисленням розвивати інші види мислення дитини: творче, продуктивне
та дивергентне.

4.Проблеми дошкільної підготовки які впливають на розвиток здібностей в

молодшому шкільному віці.

Дошкільна педагогіка володіє арсеналом засобів підготовки дітей до школи:

програми, методики, методичні рекомендації. Але при зарахуванні дітей до школи
та під час роботи з першокласниками за новими програмами вчителі скаржаться
на недостатню підготовленість дітей до 9 навчально-виховного процесу. Дані
досліджень учених з цього питання свідчать, що під час психологічного
тестування дітей, які йдуть до першого класу - 13% мають високий рівень
готовності; 65% - середній; 12% - низький, що затрудняє оволодіння учнями
навчального матеріалу. У чому ж причина таких результатів? Їх багато, але
потрібно наголосити на найважливішій . Вся система нашої освіти, починаючи з
першої ланки - дошкільного виховання, готує дітей до виконавської діяльності
через репродуктивні методи навчання, розвиваючи саме виконавські здібності.
Проте світ змінюється, науково-технічний процес ставить перед людиною інші
завдання, а виконавські завдання частіше перекладаються на машини, оскільки
мозок людини має звільнитися для творчої праці. В даний час потрібні такі
заклади освіти, які працюють на інших педагогічних і психологічних принципах, а
саме: на основі розвитку творчих здібностей дітей. У пошуковій творчій
діяльності відбувається розвиток пізнавальних інтересів, включаються механізми
саморозвитку особистості. Проблема наступності між дошкільними та шкільними
закладами у формуванні творчо мислячої особистості має виключно важливе
значення, бо сучасні навчальні програми для початкової школи розраховані якраз
на таких дітей. Сучасний стан підготовки дітей до життя полягає в переорієнтації
змісту від суто навчального до розвивально-соціального, що забезпечує
формування творчої особистості і зумовлює необхідність створення умов для її
фізичного, психічного й соціального розвитку як складових творчої особистості,
передбачених базовим компонентом. Тому маємо всі підстави вважати, що
підготовка дошкільників до школи включає формування творчої особистості
дитини через набуття нею соціальної і життєвої компетентності як інтегрованого
результату дошкільної освіти.

Список використаних джерел

1. Аверянова, Н. (2001). Образотворче мистецтво: стан і проблеми вивчення.

2. Андреєва, Т.Т. Народна педагогіка як основа наступності між дошкільним дитинством і
навчанням у школі
3. Бакушинский, А. В. (1995). Художественное творчество и воспитание.
4. Ілляшенко,Т. Про готовність дітей до шкільного навчання / Т.Іляшенко // Початкова школа. – 2002