Міністерство освіти і науки України

Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя

кафедра психології

Реферат на тему:
Природні передумови
здібностей

Робота

студентки філологічного факультету

групи УА-21

Мосейчук Ілони

Ніжин 2018
 План:

Вступ

1. Поняття про здібності

2. Види здібностей
3. Механізми розвитку здібностей
4. Природні передумови до розвитку здібностей

Висновки

2
 Вступ
Здібності мають органічні, спадково закріплені передумови для їх
розвитку у вигляді задатків. Люди від народження наділені різними
задатками. Відмінності між людьми у задатках полягають насамперед у
природжених особливостях їхнього нервово-мозкового апарату - анатомо-
фізіологічних, функціональних його особливостях. Вихідні природні
відмінності між людьми - це відмінності не в готових здібностях, а саме в
задатках. Між задатками та здібностями існує дуже велика відстань; між
ними весь шлях розвитку особистості. Задатки дуже багатозначні; вони
можуть розвиватися в різних напрямах. Задатки - лише передумови розвитку
здібностей. Розвиваючись на грунті задатків, здібності все ж є функцією не
самих задатків, а розвитку, до якого задатки входять як вихідний момент, як
передумова. Включаючись у розвиток індивіда, вони самі розвиваються,
тобто перетворюються, змінюються. Таким чином, під задатками розуміють
анатомо-фізіологічні особливості нервової системи, які складають природну
основу розвитку здібностей. Слід відзначити, що наявність певних задатків у
людини ще не означає, що в неї будуть розвиватися ті чи інші здібності.

3
 Поняття про здібності

Здібності - це такі психологічні особливості людини, від яких

залежить успішність придбання знань, умінь, навичок, але які самі до
наявності цих знань, умінь і навичок не зводяться.

Стосовно навичок, умінням і знанням здатності людини виступають

як деяка можливість. Подібно тому, як кинуте в ґрунт зерно є лише
можливістю стосовно колосся, що може вирости з цього зерна, але лише за
умови, що структура, склад і вологість ґрунту, погода і т.д. виявляться
сприятливими, здатності людини є лише можливістю для придбання знань і
умінь. А чи будуть не будуть придбані ці знання й уміння, чи перетворитися
можливість у дійсність, залежить від безлічі умов. У число умов входить,
наприклад, наступні: чи будуть оточуючі люди (у родині, школі, трудовому
колективі) зацікавлені в тім, щоб людина опанувала цими знаннями й
уміннями; як його будуть навчати, як буде організована трудова діяльність, у
якій ці уміння і навички знадобляться і закріпляться, і т.д.

Здібності - це можливість, а необхідний рівень майстерності в тім чи

іншій справі - це дійсність. Музичні здібності, що виявилися в дитини, ні в
якій мері не є гарантією того, що дитина буде музикантом. Для того щоб це
відбулося, необхідно спеціальне навчання, наполегливість, виявлена
педагогом і дитиною, гарна стан здоров'я, наявність музичного інструмента,
нот і багатьох інших умов, без яких здатності можуть стихнути, так і не
розвивши.

Психологія, заперечуючи тотожність здібностей і істотно важливих

компонентів діяльності - знань, умінь і навичок, підкреслює їхню єдність.

Здібності виявляються тільки в діяльності, і притім тільки в такий

діяльності, що не може здійснюватися без наявності цих здібностей. Не
можна говорити про здібності дитини до малювання, якщо його не
намагаються навчати малювати, якщо він не здобуває ніяких навичок,
4
необхідних для образотворчої діяльності. Тільки в процесі спеціального
навчання малюнку і живопису може з'ясуватися, чи є чи в учня здатності.

Це виявиться в тім, наскільки швидко і легко він засвоює прийоми

роботи, колірні відносини, навчається бачити прекрасне в навколишньому
світі.

Серйозною помилкою педагога є швидке, без серйозної перевірки

твердження, що в даного школяра немає здібностей, на тій лише підставі, що
в дитини немає ще в наявності необхідних систем умінь і навичок, міцних
знань, що склалися прийомів роботи. Відомо чимало випадків, коли в
дитинстві дитина не зустрічала з боку навколишніх визнання тих здібностей,
подальший розвиток яких принесло йому заслужену славу. Альберт
Ейнштейн у середній школі вважався дуже пересічним учнем, і нічого,
здавалося б не передвіщало його прийдешньої геніальності.

У чому ж виражається єдність здібностей, з одного боку, і умінь,

знань і навичок - з іншими? Здібності виявляються не в знаннях, уміннях і
навичках як таких, а в динаміці їхнього придбання, тобто в тім, наскільки за
інших рівних умов швидко, глибоко, легко і міцно здійснюється процес
оволодіння знаннями й уміннями, істотно важливими для даної діяльності.

І саме тут виявляються ті розходження, що дають нам право говорити

про здібності.

Отже, здатності - це індивідуально-психологічні особливості

особистості, що є умовами успішного здійснення даної діяльності і
розходження, що виявляють, у динаміку оволодіння необхідними для неї
знаннями, уміннями і навичками. Якщо визначена сукупність якостей
особистості відповідає вимогам діяльності, який опановує людина протягом
часу, педагогічно обґрунтовано відведеного на її освоєння, те це дає підстава
укладати про наявність у нього здібностей до даної діяльності. І якщо інша
людина за інших рівних умов не справляється з вимогами, що пред'являє
5
йому діяльність, то це дає підставу припускати в нього відсутність
відповідних психологічних якостей, іншими словами, відсутність здібностей.
Останнє не означає, зрозуміло, що людина взагалі не може опанувати
необхідними уміннями і знаннями, а лише те, що процес засвоєння
затягнеться, зажадає значних зусиль і часу з боку педагогів, надзвичайної
напруги сил при порівняно скромних результатах. Це не виключає також і
того, що здатності можуть згодом розвитися.

Будучи індивідуально-психологічними особливостями, здібності не

можуть бути протипоставлені іншим якостям і властивостям особистості -
якостям розуму, особливостям пам'яті, рисам характеру, емоційним
властивостям і т. д., але повинні бути поставлені з ними в один ряд. Якщо
яке-небудь з цих чи якостей сукупність їх відповідає вимогам діяльності, чи
формується під впливом цих вимог, те це дає всі підстави розглядати дану
індивідуально-психологічну особливість особистості як здатність.

Види здібностей
Здібності людей поділяють на види передусім за змістом і характером
діяльності, в якій вони виявляються. Розрізняють загальні й спеціальні
здібності.

Загальними називають здібності людини, що тією чи іншою мірою

виявляються в усіх видах її діяльності. Такими є здібності до навчання,
загальні розумові здібності людини, її здібності до праці. Вони спираються
на загальні вміння, необхідні в кожній галузі діяльності, зокрема такі, як
уміння усвідомлювати завдання, планувати й організовувати їхнє виконання,
використовуючи наявні в досвіді людини засоби, розкривати зв'язки тих
речей, яких стосується діяльність, оволодівати новими прийомами роботи,
переборювати труднощі на шляху до мети.

6
 Під спеціальними здібностями розуміють здібності, що виразно
виявляються в окремих спеціальних галузях діяльності (наприклад,
сценічній, музичній, спортивній тощо).

Розрізнення загальних і спеціальних здібностей має умовний

характер. Власне, йдеться про взаємозв'язок загальних і спеціальних сторін в
здібностях людини. Загальні здібності виявляються в спеціальних, тобто
здібностях до якоїсь певної, конкретної діяльності. З розвитком спеціальних
здібностей розвиваються і загальні їхні сторони. Високі спеціальні здібності
мають у своїй основі достатній рівень розвитку загальних здібностей. Так,
високі поетичні, музичні, артистичні, технічні та інші здібності завжди
спираються на високий рівень загальних розумових здібностей. Разом з тим
за приблизно одного й того самого розвитку загальних здібностей люди часто
різняться за своїми спеціальними здібностями. Учні, котрі мають високі
загальні здібності до навчання, нерідко виявляють їх однаковою мірою щодо
всіх шкільних предметів. Водночас часто-густо одні з них виявляються
особливо здібними до малювання, другі - до музики, треті - до технічного
конструювання, четверті - до спорту. Серед видатних людей було чимало
особистостей з різнобічним розвитком загальних і спеціальних здібностей
(М.В. Гоголь, Ф. Шопен, Т.Г. Шевченко, О.П. Бородін та ін.).

Кожна здібність має свою структуру, в ній розрізняють провідні

й допоміжні властивості. Так, провідними властивостями в літературних
здібностях є особливості творчої уяви та мислення; яскраві наочні образи
пам'яті; розвиток естетичних почуттів; почуття мови; в математичних -
уміння узагальнювати; гнучкість процесів мислення; легкий перехід від
прямого до зворотного ходу думки; у педагогічних - педагогічний такт,
спостережливість; любов до дітей; потреба в передаванні знань; у художніх -
особливості творчої уяви і мислення; властивості зорової пам'яті, що
сприяють створенню і збереженню яскравих образів; розвиток естетичних

7
почуттів, що проявляються в емоційному ставленні до сприйнятого; вольові
якості особистості, що забезпечують перетворення задуму в дійсність.

Специфічними є шляхи розвитку спеціальних здібностей. Наприклад,

раніше від інших проявляються здібності до музики, математики. Вирізняють
такі рівні здібностей: репродуктивний (забезпечує високе вміння засвоювати
знання, оволодівати діяльністю); творчий (забезпечує створення нового,
оригінального). Слід, однак, зважати на те, що кожна репродуктивна
діяльність має елементи творчості, а творча діяльність включає і
репродуктивну, без якої вона неможлива.

Належність особистості до одного з трьох людських типів:

"художнього", "мислительного" і "проміжного" (за термінологією І.П.
Павлова) суттєвою мірою визначає особливості її здібностей.

Відносна перевага першої сигнальної системи в психічній діяльності

людини характеризує художній тип, відносна перевага другої сигнальної
системи - мислительний тип, певна їхня рівновага - середній тип людей. Ці
відмінності в сучасній науці пов'язуються з функціями лівої (словесно-
логічний тип) і правої (образний тип) півкуль головного мозку.

Художньому типові властива яскравість образів, мислительному -

перевага абстракцій, логічних конструкцій. В однієї й тієї самої людини
можуть бути різні здібності, але одна з них більш значуща за інші. Водночас
у різних людей спостерігаються одні й ті самі здібності, які, проте, не
однакові за рівнем розвитку.

Механізми розвитку здібностей

Хоча визначено декілька рівнів розвитку здібностей, очевидно, що

більшість людей не досягає навіть другого рівня. Це пояснюється тим, що
здібності - складне утворення людини, що передбачає вплив декількох
факторів для їх формування.

8
 Спочатку у людини ще до її народження повинні закластись задатки.

Задатки - це вроджені передумови розвитку здібностей особистості

(анатомо-фізіологічні особливості мозку, нервової системи, аналізаторів, які
обумовлюють природні індивідуальні відмінності між людьми)

Слід відмітити, що задатки не містять в собі здібності і не гарантують

їхнього розвитку. Задатки - це тільки одна з умов формування здібностей.

Якщо дитина народилась, маючи порушення в дородовому розвитку

або отримавши пологові травми, то її задатки можуть не розвинутись або
спотворитись. Перспектива формування чи відновлення задатків дитини
після її народження складна, але можлива.

Отже, задатки складають потенціал дитини для вияву та розвитку її

здібностей. У певних осіб вони проявляються досить рано і інтенсивно -
через нахили дитини, її прагнення та зацікавленість займатись певним видом
діяльності, що іноді

Так, В. А. Моцарт виконував свої музичні твори в 3 роки, Ф.

Й. Гайдн - в 4, Ф. Мендельсон - в 5.

Схильність до художньої творчості проявляється пізніше. Так, у С.

Рафаеля вона проявилася у 8 років, у Б. Мікеланджело - в 13

й створює ілюзію вродженості.

Однак у більшості дітей питання діагностики задатків є складним і

потребує її залучення до різних посильних видів діяльності.

Нахили - це перша і найбільш рання ознака обдарованості, що

проявляється в прагненні, тяжінні дитини (або дорослого) до певної
діяльності

Обдаровані діти виявляють сильне прагнення до занять тією

діяльністю, до якої вони здібні. Вони можуть буквально годинами з дня на
9
день займатися тими справами, які їх цікавлять, не втомлюючись і особливо
не напружуючись. Це для них одночасно і праця, і гра. Всі їхні інтереси,
переживання, пошуки концентруються навколо цих занять.

То ж, наступним фактором формування та розвитку здібностей є

сприятливий вплив соціального середовища, в якому проживає дитина.
Йдеться, по-перше, про роль наставника, вчителя, за допомогою якого
формуються первинні знання та виявляються задатки, і, по-друге, потрібні
матеріальні речі - музичні інструменти, чи фарби з пензлем тощо.

Важливим у виявленні та розвитку здібностей є знання та

врахування сензитивних (сприятливих) періодів формування тих чи інших
функцій.

Кожна дитина в своєму розвитку проходить періоди підвищеної

чутливості до тих чи інших впливів, до засвоєння того чи іншого виду
діяльності (сензитивні періоди можуть бути дуже короткими і тривати тижні
або навіть дні). При цьому слід зважати на обставини, в яких може
проявитися та чи інша здібність. Наприклад в житті однієї дитини музика
залунала в той момент, коли вона була готова до її сприйняття, - і вона
здійснила на дитину глибокий вплив, викликавши сильні позитивні
враження, в той час як інша дитина була до цього не готова через втому,
хворобу.

Фактори середовища наділені вагою, узгодженою з фактором

спадковості, і можуть іноді повністю компенсувати або, навпаки, нівелювати
дію останнього.

Нарешті для успішного розвитку здібностей дитини потрібна її власна

активність, що виражається через емоційні прояви - бажання, установку на
працю, радість від успіхів, і вольові - докладання зусиль, цілеспрямованість
та наполегливість. Воля відіграє ключову роль як рушій для розвитку
здібностей людини.
10
 З усього вищесказаного стає зрозуміло, що несприятливі умови для
розвитку здібностей можуть мати різну природу. За умови високої активності
дитини це може бути нестача відповідних вражень - збіднене середовище.

За несприятливих загальних умов виховання (наприклад, за умови

частих психічних травм) енергія дитини може витрачатися на
неконструктивні переживання і відходити в бік від здібності, що
розвивається.

Нарешті, надмірний примус дитини може загасити її природну

активність і не дати здібності розвитися.

Співвідношення між задатками, впливом середовища та власною

активністю дитини показує значимість кожного з цих факторів, однак
можлива часткова компенсація одного іншим. Так, малі задатки можна
компенсувати високою та постійною власною активністю, так само як і
несприятливий вплив соціуму.

Вияв і розвиток здібностей людини - надзвичайно важлива справа,

оскільки "... значні здібності, істинний талант зазвичай визначають
покликання людини...". С. Л. Рубінштейн.

Задатки – це деякі генетично детерміновані (вроджені) анатомо-

фізіологічні особливості нервової системи, які складають індивідуально-
природну основу(передумову) формування і розвитку здібностей.

Природні передумови до розвитку здібностей

1.До вроджених властивостей особистості, які за умов діяльності
постають як здібності, належать індивідуально-психологічні якості, що
характеризують належність людини до одного з трьох типів людей,
визначених І. Павловим як  «художній», «розумовий» та «середній». Ця
типологія пов'язана з відносним переважанням першої чи другої сигнальної

11
системи. Відносне переважання першої сигнальної системи в психічній
діяльності людини характеризує «художній» тип, другої — «розумовий».

Для «художнього» типу властиві яскравість образів, жива вразливість,

емоційність. Таким людям легше опанувати діяльність художника,
скульптора, музиканта, актора тощо.

Для «розумового» типу характерне вміння оперувати абстрактним

матеріалом, поняттями, математичними залежностями.

Проте слід зазначити, що навіть наявність розподілу на «художній» та

«розумовий» типи не означає слабкості інтелектуальної діяльності у
«художнього» типу або, навпаки, слабкості конкретних вражень у
«розумового». Ідеться про відносне переважання.

2. зв'язок задатків з мікроструктурою мозку та органів чуття, залежно

від якої і відбувається функціонування клітин Розвитку здібностей сприяє
спадковість соціальних умов життя. Так, у родині Й. Баха було 57
музикантів, з яких 20 — видатних. Свого часу гостро критикували теорію
педологів про фатальну зумовленість здібностей людей природженими
задатками. Заперечуючи фатальну природженість здібностей, сучасні
психологи не заперечують природжені диференційні особливості, що
закладені в мозку й можуть стати передумовою успішного виконання будь-
якої діяльності.

3.диференційні особливості нервових процесів (сила, врівноваженість,

рухливість нервової системи, а також її тип).

Таким чином, задатки — це не здібності, а тільки передумови до

розвитку здібностей. Всі люди мають задатки до оволодіння мовою, але не
всі оволодівають однаковою кількістю мов і не однаково володіють рідною
мовою, натомість тварина, не маючи задатків до мовного спілкування, ніколи
не навчається говорити.

12
 Природні задатки до розвитку здібностей у різних людей не однакові.
Цим частково і зумовлений напрям розвитку здібностей, а також тим, чи
вчасно виявлено здібності, задатки і чи є умови для їх реалізації.

Провідну роль у розвитку здібностей відіграють не задатки, а умови

життя, навчання людей, їх освіта та виховання. Між здібностями і задатками
існує не однозначний, а багатозначний зв'язок. Задатки є багатозначними. Які
саме здібності сформуються на основі задатків, залежатиме не від задатків, а
від умов життя, виховання та навчання. На ґрунті одних і тих самих задатків
можуть розвинутися різні здібності. Не всі задатки, з якими народжується
людина, обов'язково перетворюються на здібності. Задатки, які не знаходять
відповідних умов для переростання у здібності, так і залишаються
нерозвиненими. Від задатків не залежить зміст психічних властивостей, які
входять до кожної здібності. Ці властивості формуються у взаємодії індивіда
із зовнішнім світом.

Одним з показників наявності природних даних, сприятливих для

розвитку здібностей, є їх раннє виявлення. Біографічні дані відомих
особистостей свідчать, наприклад, про раннє виявлення в них здібностей до
музики, літератури, поезії. У М. Римського-Корсакова нахил до музики
виявився вже у дворічному віці, у В. Моцарта — в три роки, О. Пушкін
перший твір написав у дев'ять років, М. Лермонтов — у десять, Леся
Українка — у тринадцять. Іноді умови не сприяють ранньому виявленню
здібностей. Але за появи таких умов здібності можуть виявитися й пізніше.
С. Аксаков опублікував свою першу книгу в 56 років, І. Крилов першу байку
— у 40 років.

Індивідуальні особливості здібностей кожної людини є результатом її

розвитку. Тому для розвитку здібностей потрібні відповідні соціальні умови,
активність особистості в діяльності. По 16 годин на добу працював Т. Едісон,
який на запитання про причину його геніальності відповідав, що вона є
результатом 99 відсотків поту та 1 відсотка таланту
13
 Висновки
Розглянуте співвідношення задатків і здібностей показує, що, хоча
розвиток здібностей залежить від природних передумов, що далеко не
однакові в різних людей, однак здатності не стільки дарунок природи,
скільки продукт людської історії. Якщо у тваринних передача досягнень
попередніх поколінь наступним здійснюється головним чином шляхом
спадкоємних морфологічних змін організму, то в людини це відбувається
суспільно-історичним шляхом, тобто за допомогою знарядь праці, мови,
творів мистецтва і т.п. Кожній людині має бути прийняти естафету: він
повинний застосовувати знаряддя, користуватися мовою, насолоджуватися
добутками художньої творчості і т.п. Опановуючи світом історичних
досягнень, люди формують свої здібності. Прояв здібностей знаходиться в
прямої залежності від конкретних прийомів (методики) формування
відповідних знань і умінь, що історично виробляються людьми в ході
задоволення потреб суспільства.

Якщо розглядати це питання з погляду історії людського суспільства,

то легко переконатися в правильності приведеного вище положення. В даний
час, наприклад, ні в кого не викликає сумніву твердження, що кожної
семирічної нормальної дитини можна навчити читати і писати.

Однак двісті років тому існувало досить поширену думку, що грамоті

може навчитися далеко не всякий, а лише той, кого "умудрил Господь", тобто
людина, наділена особливими здібностями. А інші (приблизно дві третини
від загального числа дітей) заздалегідь визнавалися нездатними проникнути в
таємниці листа і читання. Цей погляд на якісь особливі уроджені здібності
був обумовлений реальними труднощями навчання.

Досить недосконалий метод, зв'язаний з необхідністю заучувати всі

букви з їхніми слов'янськими назвами ("аз", "буки", "веди ", "глаголь",
"добро"), надзвичайно утрудняв перехід до складового читання. У першій
половині XІ століття був здійснений перехід до більш зробленого методамам
14
викладання, з'явилися і нові навчальні посібники, побудовані по складовому
методі, де був використаний спрощений гражданський шрифт замість
церковно-слов'янського, а назви букв слов'янського алфавіту були замінені
скороченими назвами ("а", "бэ", "вэ",). Так була вирішена проблема
"уроджених граматичних здібностей".

Не підтвердилася висловлена Ф.Галлем гіпотеза про існування зв'язку

між окремими анатомічними особливостями мозку й окремих здібностей.
Хоча думка Ф. Галля, що якості розуму, таланти і здібності строго
локалізовані у великих півкулях мозку, давно відкинута наукою і стала
надбанням історії, у повсякденній свідомості дотепер збереглися
представлення, що нібито існує зв'язок між величиною мозку і
способностямии людини.

Єдиний висновок, якому можна зробити за матеріалами Гальтона,

полягав у тім, що родини заможних, знатних і утворених людей складають
сприятливе середовище, де можуть розвитися якості, необхідні для занять
інтелектуальною працею.

15
Література:

1. Гумбольдт В. Язык и философия культуры. - М., 1985. - С. 54 - 75.

2. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность. - М.: Высшая школа,
1982. - С. 62 - 94.
3. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии: В 2 т. - Т. I. - М.: Высшая
школа, 1989. - С. 215 - 264.

16