3

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КРИВОРІЗЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра дошкільної освіти

«Допущено до захисту»
Завідувач кафедри
___________ Ковшар О. В. Реєстраційний №_______
(підпис)
«___» __________ 20__ р. «___» _____________ 20__ р.

ФОРМУВАННЯ ВМІНЬ У СТАРШИХ ДОШКІЛЬНИКІВ СКЛАДАТИ

РОЗПОВІДІ-РОЗДУМИ НАРОДОЗНАВЧОЇ ТЕМАТИКИ

Магістерська робота студентки

факультету дошкільної
і технологічної освіти
групи ДВПм – 13
освітньо-кваліфікаційний рівень
«магістр»
спеціальності 012 «Дошкільна освіта»
Березовської Ірини Іванівни

Керівник: кандидат педагогічних наук,

доцент Гайдаржийська Л. П.

Рецензент: кандидат педагогічних наук,

старший викладач Савченко К. Ю.

Кривий Ріг – 2018

 4

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………..3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ВМІНЬ У СТАРШИХ
ДОШКІЛЬНИКІВ СКЛАДАТИ РОЗПОВІДІ-РОЗДУМИ НАРОДОЗНАВЧОЇ
ТЕМАТИКИ
1.1. Аналіз психолого-педагогічних досліджень стану проблеми формування
вмінь складати розповіді-роздуми на народознавчу тематику дітьми
старшого дошкільного віку………………………………………………….
…..7
1.2. Вплив народознавства на розвиток мовлення старших дошкільників,
ознайомлення дітей з витоками народознавства ……....................................14
1.3. Завдання і зміст формування вмінь складати розповіді-роздуми дітьми
старшого дошкільного віку……………………………………...……………21
Висновки до розділу 1………………………………………………..……….26
РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНО-ДОСЛІДНИЦЬКОЇ
РОБОТИ З ВИВЧЕННЯ ШЛЯХІВ ФОРМУВАННЯ ВМІНЬ У СТАРШИХ
ДОШКІЛЬНИКІВ СКЛАДАТИ РОЗПОВІДІ-РОЗДУМИ НАРОДОЗНАВЧОЇ
ТЕМАТИКИ………………………………………………………….……..…..28
2.1. Виявлення початкового рівня сформованості вмінь складати розповіді-
роздуми у старшій групі закладу дошкільної освіти………….…………...…
28
2.2. Шляхи формування вмінь складати розповіді-роздуми старшими
дошкільниками на народознавчу тематику, впровадження їх у
практику….35
2.3. Порівняльний аналіз рівнів сформованості вмінь складати розповіді-
роздуми дітьми старшого дошкільного віку………………..…..…………….45
Висновки до розділу 2……………………………….........................................47
ВИСНОВКИ…………………………………………………………….………48
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………….51
 5

ДОДАТКИ………………………………………………………………………56

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Становлення України як

демократичної держави, входження її в єдиний європейський простір
зумовлюють прогресивні зміни в стратегії розвитку національної системи
дошкільної освіти [2]. Організовуючи освітній процес у закладі дошкільної
освіти, необхідно опиратись на Закон України «Про дошкільну освіту» та
керуватися одним із головних завдань, а саме виховувати в дітей любов до
України, шанобливе ставлення до родини, поваги до народних традицій і
звичаїв, державної та рідної мови, національних цінностей українського
народу, а також цінностей інших націй і народів, свідомого ставлення до
себе, оточення та довкілля [18].
Формування всебічно і гармонійно розвиненої особистості нерозривно
пов’язане із відродженням нації, демократизацією і гуманізацією суспільства.
Виховання особистості вимагає, перш за все, удосконалення виховного
процесу, врахування особливостей кожної дитини. Освітній процес у
сучасному закладі дошкільної освіти потребує збагачення шляхів,
організаційних форм роботи з дітьми щодо питань ознайомлення вихованців
із рідним краєм.
Важливим аспектом в процесі підготовки дитини до школи є набуття
діалогічної, монологічної, мовленнєвої та комунікативної компетенцій.
Провідним завданням у формуванні мовленнєвої компетенції є розвиток
зв’язного мовлення, через яке реалізується передусім його основна функція –
комунікативна.
Мова виступає «каналом зв’язку» для одержання інформації з
немовних сфер буття, засобом пізнання світу від конкретно-чуттєвого до
 6

понятійно-абстрактного. Мовленнєве виховання забезпечує духовно-

емоційний розвиток дитини через органічний зв’язок із національним
вихованням. Мовленнєва діяльність дітей дошкільного віку складається з
різних видів говоріння та слухання, у процесі чого формуються мовленнєві
вміння й навички [2].
На думку вчених А. Богуш, Н. Гавриш, Н. Семенової, Н. Харченко [4,
с. 466], важливість навчання старших дошкільників складати розповідь-
роздум обумовлена розвитком розсудливості, а також спроможності
грамотно, аргументовано доводити власні переконання, логічно, послідовно,
зв’язно викладати свої думки в різних життєвих ситуаціях.
У сучасній науковій літературі проблема формування вмінь складати
розповіді-роздуми старшими дошкільниками розглядається у
психолінгвістичному (І. Зимняя, О. Леонтьєв, О. Шахнарович та ін.);
лінгвістичному (М. Кочерган, Т. Ладиженська, Л. Мацько, М. Плющ,
В. Русанівський, Л. Щерба та ін.), психологічному (Л. Виготський, Г.
Леушина, О. Лурія, Т. Піроженко, С. Рубінштейн, І. Синиця тощо),
педагогічному (Л. Ворошніна, В. Захарченко, А. Зрожевська, Е. Короткова,
Н. Орланова, Є. Тихеєва, О. Ушакова та ін.) та лінгводидактичному
(А. Богуш, О. Біляєв, М. Вашуленко, Н. Гавриш,Т. Донченко, С. Караман,
В. Мельничайко, Л. Паламар, М. Пентилюк та ін.) аспектах [10; 12; 23; 38; 41;
52].
Проблемою навчання розповіданню за дидактичними картинками
займалися Н. Гавриш, Л. Глухенька, Н. Виноградова, Н. Смольнікова,
Е. Струніна та ін., іграшками – А. Бородич, Е. Короткова та ін., навчання
описових розповідей – В. Гербова, А. Зрожевська, С. Ласунова та ін.,
навчання творчих розповідей – Л. Березовська, Н. Водолага, Л. Ворошніна,
Н. Гавриш, С. Ласунова та ін., розвиток зв’язного мовлення за текстом казок
описували С. Алієва, Н. Насруллаєва, Ю. Руденко, Л. Фесенко та ін.,
розвиток пояснювального мовлення – Н. Кузіна, М. Поддьяков та ін. [3; 12;
36]. Недостатність вивчення питання формування вмінь складати розповіді-
 7

роздуми на народознавчу тематику дітей старшого дошкільного віку

зумовила вибір теми дослідження та її актуальність.
Об’єкт дослідження – освітньо-мовленнєва діяльність дітей старшого
дошкільного віку.
Предмет дослідження – формування вмінь у старших дошкільників
складати розповіді-роздуми народознавчої тематики.
Мета дослідження – визначити й науково обґрунтувати шляхи
формування вмінь складати розповіді-роздуми на народознавчу тематику
дітьми старшого дошкільного віку, впровадження їх у практику.
Для досягнення поставленої мети необхідно було вирішити такі
завдання:
1. На основі аналізу психолого-педагогічної літератури розкрити стан
проблеми розвитку зв’язного мовлення старших дошкільників на сучасному
етапі.
2. Визначити та науково обґрунтувати шляхи формування вмінь
складати розповіді-роздуми на народознавчу тематику.
3. Виявити критерії та показники, охарактеризувати рівні
сформованості вмінь дітьми старшого дошкільного віку складати розповіді-
роздуми.
4. Визначити на основі результатів експерименту дієвість використання
шляхів формування вмінь складати розповіді-роздуми на народознавчу
тематику дітьми старшого дошкільного віку .
Гіпотеза дослідження зводиться до думки, що формування вмінь дітей
старшого дошкільного віку складати розповіді-роздуми буде ефективним за
умови дотримання таких вимог: збагачення словника дітей сполучниками,
вставними конструкціями, запитаннями різного типу («Чому? Як? Навіщо?»)
та прислівниками, що означають доведення (по-перше, по-друге, зрештою, в
цілому, внаслідок); поетапне формування в дітей елементарних уявлень про
структуру розповіді-роздуму (теза, аргумент, висновок); розширення знань
дітей про народознавство.
 8

Відповідно до поставленої мети нами визначені методи дослідження:

 теоретичні – вивчення й аналіз педагогічної, психологічної літератури
в межах проблеми, що вивчається;
 емпіричні – педагогічне спостереження, педагогічний експеримент,
обробка результатів дослідження.
Практичне значення одержаних результатів: впровадження в
практику роботи шляхів формування вмінь складати розповіді-роздуми
народознавчої тематики дітьми старшого дошкільного віку. Матеріали
дослідження можуть бути використані під час підготовки підручників і
навчальних посібників, підготовки й проведення занять в закладах
дошкільної освіти, в науково-дослідницькій роботі викладачів і студентів.
База дослідження: КЗДО № 231, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська
область.
Апробація результатів дослідження: публікація статті в збірнику
наукових і науково-методичних праць (Наукові здобутки студентів з
дошкільної освіти: збірник наукових і науково-методичних праць / Упорядн.
О. В. Ковшар, К. Ю. Савченко. – Вип. 9. – Кривий Ріг: КДПУ, 2018. – 78 с.).
Структура роботи: вступ, два розділи, висновки до розділів, загальні
висновки, список використаних джерел, додатки. Загальний обсяг роботи
становить 75 сторінок.
 9

РОЗДІЛ 1.
ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ВМІНЬ У СТАРШИХ
ДОШКІЛЬНИКІВ СКЛАДАТИ РОЗПОВІДІ-РОЗДУМИ
НАРОДОЗНАВЧОЇ ТЕМАТИКИ

1.1. Аналіз психолого-педагогічних досліджень стану проблеми

формування вмінь складати розповіді-роздуми на народознавчу
тематику дітьми старшого дошкільного віку

Формування мовленнєвої компетенції є одним із пріоритетних

напрямків державної політики, що відображено в Національній доктрині
розвитку освіти України у ХХI столітті, Законів України «Про освіту», «Про
дошкільну освіту», «Комплексними заходами щодо всебічного розвитку і
функціонування української мови», спрямованими на модернізацію
дошкільної освіти, оновлення змісту, вдосконалення форм, методів і
технологій розвитку мовлення дітей, формування культури мовлення та
мовленнєвого спілкування. Як зазначено в «Базовому компоненті
мовленнєвого розвитку дитини-дошкільника», монологічна компетенція
включає в себе вміння складати різні види розповідей і серед них –
розповідь-роздум [2; 18; 29].
Мовленнєвий розвиток дитини є головним інструментом, за допомогою
якого вона встановлює контакт із довкіллям і завдяки якому відбувається
соціалізація дитини. В країні спостерігається поширення комп’ютеризації,
 10

телебачення та інших технічних засобів, які стали доступними й дітям

дошкільного віку як у сім’ї, так і в закладах дошкільної освіти, що обмежує
безпосереднє спілкування дітей з іншими мовцями, внаслідок чого
збагачується їхня пізнавальна сфера і водночас гальмується мовленнєва.
Аналіз наукових досліджень (П. Блонський, Л. Венгер, Л. Войтко,
Д. Ельконін, О. Запорожець, С. Рубінштейн) засвідчує, що
формування роздумів залежить не тільки від віку дошкільника, але й від
повноти його знань про об’єкт роздумів, з приводу якого він розмірковує, від
кількісного та якісного зростання його досвіду, розвитку уявлень дитини про
предмети та явища дійсності, тобто від цілеспрямованості навчання [7; 17;
41].
Значну роль у навчанні дітей дошкільного віку складати розповіді-
роздуми має знання дошкільників граматичних, орфоепічних, лексичних та
стилістичних норм мови (А. Богуш, Н. Гавриш, Ф. Сохін, О. Ушакова) [3; 12;
47; 52].
Щодо доступності старшим дошкільникам розповіді-роздуму як форми
мислення і типу монологічного мовлення однозначної відповіді немає.
Зокрема, французький психолог Ж. Піаже вказував на відсутність міркувань
у дошкільнят, відзначаючи алогічність дитячих міркувань. До цього висновку
він дійшов на основі аналізу міркувань дошкільників при вирішенні
пропонованих завдань і відповідей на запитання. Наприклад, на запитання
«Чому сонце тримається на небі і не падає?», дитина відповідає: «Тому що
воно повинно світити». Однак, на думку вітчизняного психолога
А. Запорожця, причина дитячих алогічних міркувань полягає в недолугості
самих питань і завдань, які запропонував Ж. Піаже. Зокрема питання, вважав
А. Запорожець, виходили за межі досвіду дітей [6, с. 27].
П. Блонський [7], досліджуючи природу виникнення роздумів у дітей,
вказував на те, що діти рідко самостійно вдаються до роздумів з причини їх
довірливості (слухняності) і недостатності досвіду. Послух виключає
заперечення, а отже, і необхідність доводити.
 11

Здатність до міркування залежить у дітей, вважає Н. Поддьяков [36],

від умінь виявляти такі властивості предметів або об’єктів навколишнього
світу, які недоступні безпосередньому сприйняттю. А виявити такі
властивості дозволяють дитині практичні дії з предметами й різного роду їх
перетворення.
Аналізуючи процес виникнення дитячих міркувань, П. Блонский [7]
зазначає, що сама дитина не дає причинних пояснень і не вимагає їх від
інших. Але діти вдаються до пояснення в тому випадку, якщо їх спонукають
запитаннями. Це говорить про те, що поява в мові дітей даного виду
висловлювань залежить напряму від дорослого, від його впливу на
формування вмінь складати розповідь-роздум.
Педагогічні дослідження Н. Семенової та В. Яшиної виявили, що без
спеціального навчання розповідям-роздумам дітей 6-7 років життя, їхнє
мовлення має декілька недоліків:
1) Стислість, через яку роздуми недостатньо доказові: в повсякденних
міркуваннях найчастіше наводиться один аргумент (в 70%
випадків). Наприклад, «Ти вже був капітаном», «Моя улюблена
народна гра «Дід Панас».
Рідше трапляються 2 аргументи (в 30% випадків): «Моя улюблена
гра «Дід Панас» тому, що я люблю бігати, а ще в ній можна грати
всією групою».
2) Структура дитячих роздумів, як правило, не дотримана: в ній не
завжди є всі три частини, характерні для розповіді-роздуму.
Доказова частина, хоч і коротка, наявна в усіх міркуваннях.
Наприклад, категоричне дитяче міркування «Ні, ти вже був
капітаном!» в ситуації гри має на увазі наступне міркування: «Ти не
можеш бути капітаном, бо ти вже ним був. Інші теж хочуть бути
капітаном. Значить, потрібно вибрати капітаном когось іншого».
Теза, як перша структура роздуму, була відмічена тільки у 4,8%
випадків, частіше вона відсутня в повсякденних роздумах. Однак,
 12

коли дітей просили розповісти про те, чи є в них улюблена іграшка і

чому вона така, теза неодмінно з’являлася. Висновок має місце в
дитячих розповідях-роздумах ще рідше – 2,4% у повсякденному
житті.
3) Зв’язність дитячих роздумів частіше забезпечується за допомогою
слів (тому що; за те, що), бо дорослі часто ставлять питання дітям
«Чому?». Для зв’язку слів в дитячих роздумах майже не вживаються
вставно-модальні слова (по-перше, по-друге, по-третє). У дитячих
роздумах типовим є просте перерахування аргументів чи
повторення пари «тому що», «і», іноді в поєднанні з власною мовою
«ще». Наприклад, «У мене є друг Діма. Ми з ним ніколи не
сваримось і завжди ділимося. І ще ми з ним завжди граємось».
Такі слова, як «отже», «значить» також майже не вживаються в
завершальній частині дитячих роздумів.
Серед мовних засобів, типових для дитячого мовлення, трапляються
займенники і прислівники («все, нічого, ніколи, нікого, завжди,
багато» тощо). Можна сказати, що необхідні для побудови
монологу-міркування мовні одиниці засвоєні навіть старшими
дошкільниками частково [6; 45; 56].
На думку Л. Калмикової, усне мовлення дитини старшого дошкільного
віку відбувається у трьох основних різновидах:
-по-перше, у формі вигуку, що не є справжнім мовленням, а тільки
засобом передачі будь-якої експресії – повідомлення про дію та стан (чи
процес) за допомогою кодів мови; вони є афективними мовленнєвими
реакціями, що виникають мимовільно, – як відповідь на несподіване,
дивовижне (чи цікаве) явище;
-по-друге, як діалогічне мовлення, яке здійснюється або як відповідь на
запитання, або як розмова;
-по-третє, у формі монологічного мовлення, що реалізується в різних
функціонально-смислових структурах: розповіді (для передачі часової
 13

послідовності дій) або опису (для характеристики людей, явищ, станів, дій,
що існують одночасно) – відображення темпоральних зв’язків, а також
міркування (для вираження каузальних відношень) – відображення
причинно-наслідкових зв’язків [20, с. 76].
Проблема формування мовленнєвої компетенції, зокрема, вмінь
складати розповіді-роздуми носить глибоке історичне коріння. Першим
порушив цю проблему К. Ушинський в кінці ХІХ століття. Проте,
найбільшого розквіту методика розвитку мовлення загалом і розвиток
зв’язного мовлення досягли у другій половині ХХ століття.
Учені (Л. Войтко, О. Запорожець, В. Зеньковський, Г. Костюк,
О. Лурія, С. Рубінштейн) стверджували, що дитина досить рано починає
помічати елементарні причинні залежності та робити певні висновки. Старші
дошкільники здатні встановлювати причинно-наслідкові зв’язки явищ,
доводити істинність своїх думок, роздумувати над подіями, які відбуваються
в довкіллі, що дозволяє констатувати доступність старшим дошкільникам
складати зв’язні висловлювання – розповіді-роздуми [41].
Лінгводидактичний аспект означеної проблеми знайшов своє
практичне втілення в низці дисертаційних праць останніх років (О. Аматьєва,
Л. Березовська, С. Ласунова, Н. Луцан, Н. Савінова та ін.) [26].
У темі нашого дослідження фігурують такі поняття: «зв’язне
мовлення», «розповідь», «роздум», «розповідь-роздум». Визначення цих
понять є найпростішою формою теоретичного пізнання.
Аналіз наукової літератури свідчить, що мають місце різні підходи
науковців щодо сутності та характеристики зв’язного мовлення. Психологи
(Л. Виготський, Г. Леушина, С. Рубінштейн) під зв’язним мовленням
розуміють мовлення, форма якого закономірно пов’язана і визначається його
змістом, а зміст є вираженням відповідного бажання або думки мовця [10; 23;
41].
За визначенням лінгвістів (Н. Арутюнова, І. Гальперін, С. Гіндін,
І. Зимняя, М. Львов), зв’язне мовлення – це організована за
 14

законами логіки, граматики й композиції єдність, що має тему, виконує певні

функції, має відносну самостійність і завершеність, розчленовується на більш
чи менш значущі структурні компоненти [1]. Зв’язним називають таке
мовлення, яке може бути зрозумілим на основі його власного предметного
змісту [41].
Аналізу зв’язного монологічного мовлення присвячене дослідження
Л. Величко, яка зауважує, що зв’язне висловлювання дітей старшого
дошкільного віку логічне, послідовно розгорнуте. Воно в основному
складається з чотирьох-п’яти або п’яти-шести речень. За характером
вираження предикативності в оповіданнях переважають двоскладні повні
речення, рідко спостерігаються неповні з пропущеними підметами. З
односкладних речень у розповідях дітей старшого дошкільного віку частіше
зустрічаються безособові, що виражають загальний стан об’єкта в умовах
природного середовища або психологічний стан особи, а також такі, що
виражають відсутність чого-небудь. Неозначено-особові структури
спостерігаються в мовленні дітей дуже рідко. Називні речення
використовуються у висловлюванні дитини зрідка, бо вони не властиві
динамічному оповіданню. Діти старшого дошкільного віку з’єднують
речення різноманітними лексико-граматичними засобами, зокрема
використовують займенникові, дієслівні, прислівникові, сполучникові
міжфразові зв’язки [9, с. 31].
Діти дошкільного віку реалізують свою освітньо-мовленнєву діяльність
через розповідь, бесіду, діалогізування, міркування, повідомлення, а також
слухання, які впроваджуються на спеціально організованих заняттях з
розвитку мовлення. У закладі дошкільної освіти дітей навчають таким видам
зв’язного мовлення, як розповідь, опис, роздум.
Розповідь – це повідомлення про якісь події, що розгортаються в часі.
Загальна схема розповіді на рис. 1.1

Початок дії
Розгортання
дії
 15

Завершення

Рис. 1.1 Структура розповіді

Опис – це висловлювання про певні ознаки, властивості предмета чи

явища. В описі подається характеристика людей, предметів, явищ природи
шляхом перелічення їх головних, суттєвих ознак. Найголовніше в описі –
сформувати точне або яскраве уявлення про предмет мовлення.
Роздум (міркування) – це висловлювання про причини якостей, ознак
чи подій.
У роздумі обов’язкові три частини:
а) теза – основне твердження, чітко сформульована думка;
б) докази, аргументи, що підтверджують висунуту тезу;
в) висновок, що випливає з доказів (узагальнення). Див. рис. 1.2

Теза Аргументи Висновки

Рис. 1.2 Структура роздуму

Висловлювання всіх трьох типів бувають різних видів. Так, розповідь

має такі різновиди: власне розповідь (оповідання), повідомлення, відповідь-
перелік, найменування, оголошення.
Під поняттям розповідь-роздум ми розуміємо комплексний вид
висловлювання, у якому послідовно та зв’язно передаються думки про факти
 16

ти явища довкілля шляхом встановлення між ними причинно-наслідкових

зв’язків, і притаманними йому специфічними функціонально-жанровими,
структурними і мовними особливостями [3, с. 34].
На думку І. Гальперіна, Г. Солганика, О. Нечаєвої, розповідь-роздум –
це особливим чином організований текст з притаманними йому категоріями
та закономірностями у смисловій, композиційній та синтаксичній будові;
функціонально-смисловий тип мовлення, для якого характерні логічні
відношення та специфічна мовленнєва структура.
Роздум відрізняється від опису і розповіді тим, що він відбиває не
факти і явища, а думки, судження про факти та явища, пояснення причинно-
наслідкових зв’язків будь-якого факту або явища [3, с. 17].
Отже, аналіз психолого-педагогічної, лінгвістичної та
лінгводидактичної літератури з досліджуваної проблеми засвідчив різні
підходи науковців щодо сутності та характеристики зв’язного мовлення,
проблеми нашого дослідження.

1.2. Вплив народознавства на розвиток мовлення старших

дошкільників, ознайомлення дітей з витоками народознавства

Процес становлення України як єдиної політичної нації зумовлює

актуальність патріотичної освіти. У Національній доктрині розвитку освіти
України як стратегічні визначаються завдання виховання в особистості
любові до Батьківщини, усвідомлення нею свого громадянського обов’язку
на основі національних і загальнолюдських духовних цінностей,
утвердження якостей громадянина-патріота України як світоглядного
чинника.
Національне виховання дітей дошкільного віку покликане формувати
основи національної самосвідомості в комплексі з національними
почуттями. Тобто, одним із напрямків патріотичного виховання є
прилучення дітей до народознавства.
 17

Народознавство у вузькому значенні (етнографія) – це наука про

культуру, побут народу, його походження і розселення, національні традиції,
звичаї, обряди.
У широкому розумінні народознавство означає сукупність наук про
народ, його національну культуру, а також здобутки народного й
професійного мистецтва, які відображають багатогранне життя народу, нації
[55, с. 10].
Народознавство – це сукупність знань про народ, його національну
культуру, а також здобутки народного й професійного мистецтва, які
відображають багатогранне життя народу, нації [21, с. 35].
В. Сухомлинський називав народну педагогіку «живим, вічним
джерелом педагогічної мудрості», «зосередженням духовного життя
народу», репрезентантом «особливостей національного характеру обличчя
народу». Отже, педагогіку народознавства можемо трактувати як систему
етнопедагогічних засобів, розрахованих на забезпечення засвоєння
вихованцями духовної культури народу. В. Сухомлинський глибоко
розкриває проблеми краєзнавства у працях «Моральні заповіді дитинства і
юності», «Народження громадянина», «Батьківська педагогіка». Учений-
педагог розробив струнку систему краєзнавства: кожний учень залучається
до безпосередньої участі в справах суспільства.
При ознайомленні дітей з витоками народознавства потрібно
використовувати у комплексі пізнавальні, навчальні, виховні та мовленнєві
завдання. Так, пізнавальні завдання передбачають збагачення знань дітей про
Україну, свою Батьківщину, її історію, звичаї й традиції, культуру тощо.
Навчальні та мовленнєві завдання формують у дітей національну
свідомість, самосвідомість. Словник дошкільнят збагачується історичними та
народознавчими поняттями.
Виховні завдання сприяють у формуванні в дітей любові до рідного
краю, поваги до старших, звичаїв і традицій свого та інших народів.
 18

Ми пропонуємо використовувати різні форми ознайомлення дітей з

народознавством:
- заняття, бесіди, розповіді;
- екскурсії вулицями рідного міста й до історичних пам’яток;
- читання та інсценування творів художньої літератури;
- дидактичні, сюжетно-рольові ігри;
- розв’язування проблемних ситуацій;
- відвідування музеїв;
- тематичні вечори, свята, розваги.
Усі народознавчі матеріали спрямовані на практичне оволодіння дітьми
активним українським мовленням [21, с. 35].
Прилучення дітей до народної культури, мистецтва, участь у
національних святах виховують у них естетичні почуття, розвивають
художнє світобачення, наповнюють емоційну сферу дитини радощами,
піднімають настрій, формують естетичний смак.
За умов національного відродження духовності та культури
українського народу ефективним засобом формування комунікативної
компетенції може виступати усна народна творчість [21, с. 3].
Окремі аспекти використання народної педагогіки у вихованні
підростаючих поколінь висвітлено у працях І. Беха, А. Богуш,
О. Вишневського, Н. Лисенко, О. Матвієнко, Н.
Рогальської, Ю. Руденка, О. Сухомлинської, В. Чайки, М. Чепіль, К.
Чорної та ін. [3; 12; 13].
Лінгводидактичний аспект означеної проблеми знайшов своє
практичне втілення в ряді дисертаційних праць. Так, над питанням
мовленнєвого розвитку дошкільників на основі народознавчих матеріалів
працювали Л. Березовська, А. Богуш, Н. Лисенко, Н. Луцан, Ю. Руденко, О.
Трифонова тощо. Зокрема, Н. Луцан наголошує на значенні народної гри як
засобу формування образності й виразності дитячого мовлення, адже в
ігрових текстах наявні епітети, пестливі суфікси, співзвучні слова,
 19

прикладки; ігри багаті на синоніми, омоніми, поетичні порівняння,

звуконаслідування і т. ін. Отже, у лексиці ігор закладені значні виражальні
можливості. Більшість народних ігор побудована у формі діалогу, що
підкреслює їх неоціненне значення для розвитку мовлення дітей [26, с. 34].
Серед засобів педагогіки народознавства першорядне місце посідає
рідна мова. Рідна мова – саме життя народу, вияв його національного буття,
універсальна скарбниця духовних надбань і основний засіб передачі їх із
покоління в покоління. Це самобутній спосіб мислення, пізнання дійсності й
формування внутрішнього світу людини (національної психології, характеру,
світогляду) [24].
Ми пропонуємо виокремити народознавчі засоби виховання:
- рідна мова;
- народні ігри та іграшки;
- усна народна творчість;
- пісенне мистецтво;
- народні звичаї, традиції і обряди;
- народний календар;
- народна символіка;
- народне декоративно-ужиткове мистецтво;
- родинно-побутова культура.
Усі ці засоби сприяють розширенню народознавчих знань і збагаченню
життєвого досвіду дітей старшого дошкільного віку.
Щоб дитина користувалася рідною мовою, велике значення має
цілеспрямована робота педагога, власне, його мовлення, діяльність, що
спонукає дітей до наслідування кращих мовленнєвих зразків.
На сучасному етапі в Україні проблеми української народної
педагогіки та її місце у вихованні і навчанні дітей досліджує
академік М. Стельмахович. За його визначенням, народна педагогіка – це
«галузь емпіричних педагогічних знань і досвіду трудящих мас, що
виробляється в домінуючих серед народу поглядах на мету і завдання
 20

виховання, у сукупності народних засобів, умінь і павичок виховання та

навчання» [48, с. 13].
Українська народна педагогіка – це багатотомний усний підручник
навчання й виховання, який зберігається в пам’яті народу, постійно ним
використовується, систематично збагачується й удосконалюється.
М. Стельмахович уперше в сучасній етнопедагогіці відокремлює таку її
галузь, як народна дидактика, і дає її визначення. Народна дидактика – це
«відображення здобутків трудящих у галузі освіти й навчання, що
виражається в поглядах народу на принципи, зміст і методи навчання та
втілення в народній практиці форм і методів озброєння підростаючих
поколінь знаннями, вміннями й навичками, розвитку їхніх пізнавальних сил і
здібностей, розвитку мовлення дітей» [49].
Відомий лінгвіст О. Потебня підкреслював тісний зв’язок між
культурою і мовою народу, мова формує й передає людські думки, «немає
мови й наріччя, які б не були здатні стати знаряддям необмежено
різноманітної і глибокої думки». О. Потебня вважав, що кожна мова, як і
кожний народ, неповторні, і люди добровільно не відмовляються від своєї
мови [39, с. 7]. Суголосний із цим погляд на мову як феномен І. Огієнка, який
стверджував, що мова – це наша національна ознака, у мові – наша культура,
ступінь нашої свідомості [30].
Мова народу, в якій відбивається його духовне життя, є для дитини
найкращим зразком рідної природи, батьківщини, це шлях до пізнання своїх
національних коренів та пізнання самого себе, це відповідь на споконвічне
запитання: «Хто ти є?».
Проте сама дитина, як справедливо зазначає К. Ушинський, не може
засвоїти це надзвичайно цінне духовне надбання, тому сім’я, заклад
дошкільної освіти повинні стати першими наставниками для дитини в
засвоєнні рідної мови. К. Ушинський визначає обов’язки та завдання
наставника, які передбачають введення дитини у світ живої, народної,
образної рідної мови. Насамперед вихователь повинен пам’ятати, що у
 21

шестирічної дитини вже значно більше слів і зворотів для висловлювання

почуттів і думок, ніж самих почуттів і думок. Засвоєні слова і звороти дитина
часто вживає недоречно, не знаючи їх справжнього точного значення. Тому
завдання вихователя – своєчасно пояснювати, тлумачити дитині кожне слово,
кожну фразу чи крилатий вираз рідної мови, стимулювати до активного
використання усвідомленого образу рідного слова у практиці мовленнєвого
спілкування.
Протягом дошкільного віку доречно використовувати в спілкуванні з
дітьми прислів’я, приказки, примовки, афоризми. Завдання вихователя
закладу дошкільної освіти – домогтись, щоб ці народні перлини стали
надбанням дитячого активного словника. Діти старшого дошкільного віку
вже самостійно здатні переказувати та розповідати казки, влучно
використовуючи казкові образні вирази, зачини та кінцівки казок.
Наприклад, такі як: «А хто не вірить, хай перевірить!», «От вам казочка, а
мені бубликів в’язочка», «На вербі дзвінчик, нашій казці кінчик» та ін.
Народна педагогіка розглядає мову як динамічну систему, яка виникає
у новонародженої дитини не відразу, а формується поступово [49].
Аналіз сучасних варіативних програм виховання і навчання дітей
дошкільного віку та авторських тематичних програм свідчить про реалізацію
таких принципів ознайомлення дітей з народознавством, як: принципи
народності, регіональності, краєзнавства в ознайомленні дітей з рідним
краєм, історією та сьогоденням національної культури (див. Додаток А).
Так, програма «Українське дошкілля» містить підрозділ
«Народознавство», який включає ознайомлення дітей із сімейними та
родинними традиціями, українською оселею, рідним краєм, народним
одягом, українською народною іграшкою, календарно-обрядовими святами,
звичаями та традиціями, національною кухнею та народними ремеслами.
Такий аспект роботи введений для пізнавального розвитку, збагачення знань
дітей про Західний регіон, історичні пам’ятки, формування стійкого інтересу
до народознавчого матеріалу свого регіону, бажання пізнати його ближче.
 22

Програма «Дитина» вміщує народознавчі завдання в розділі

«Соціальний світ», зміст педагогічної роботи «Україна – рідний край», а
також розділ «Гра дитини» й «Літературна скринька».
Проте, ми виявили, що у більшості програм немає розділу або
підрозділу «Народознавство», свій зміст й завдання вони частково
розкривають в інших підрозділах.
Першу спробу створити окрему програму з народознавства для
виховання дітей дошкільного віку здійснила О. Макаренко, нею було
визначено тематику занять і розроблено конспекти для кожної вікової групи
[50].
На наш погляд, найбільш повно і доцільно представлено зміст
народознавчого матеріалу для дітей дошкільного віку в тематичній програмі
«Мій рідний край, моя земля. Українське народознавство у дошкільному
закладі» (За редакцією А. Богуш і В. Ян). Програма охоплює 11 розділів.
Слушним є те, що вона побудована за регіональним принципом
ознайомлення дітей з рідним краєм, який перегукується із
загальнодидактичним принципом – від близького до далекого, від
незнайомого до знайомого [27].
Ознайомлення дітей з народознавством дає змогу відчути
багатоманітність мовлення, насиченість цікавими звукосполученнями,
своєрідність гри словом. Воно неможливе без застосування основних
принципів, які гарантують успіх у досягненні дидактичної мети.
Основним принципом народознавчої науки, безперечно, є народність.
Утілення цього принципу означає прилучення дітей з раннього віку до
витоків української народної культури, добір форм, методів та прийомів
ознайомлення молоді з українськими традиціями, оберегами, символами,
звичаями відповідно до кожного вікового періоду. У тісному взаємозв’язку з
принципом народності перебуває принцип взаємозв’язку і
взаємозумовленості народознавчої науки з життям, з практикою виховання й
навчання молоді [4, с. 17].
 23

Народознавство може об’єктивно висвітлювати події лише керуючись

принципом історизму. Знання історичних та культурних надбань предків
потрібні не лише для піднесення національної гідності, а й для використання
кращих традицій у педагогічній практиці сьогодення [4, с. 18].
Методика ознайомлення дітей з народознавством ґрунтується на
краєзнавчому принципі. В свою чергу, він тісно пов’язаний з принципом
регіонального підходу в ознайомленні з народознавчим матеріалом. Про
нього згадували ще К. Ушинський та С. Русова. Наприклад, К. Ушинський
застерігав, що курс вітчизнознавства має бути пристосований до «горизонту
кожної місцевості», оскільки дітям властивий, за його висловом, «інстинкт
місцевості», любов до краю, де вони народились і зросли [4, с. 18].
С. Русова вважала, що прищепити дитині національні риси можна,
лише орієнтуючись на специфіку природи, географічного розташування,
клімату, історії рідного краю на певній території.
Накопичення народознавчих знань у дітей важко уявити без
урахування принципу емоційності навчання та принципу природодоцільності
[4, с. 20-22].
На нашу думку, розвивальні можливості використання народознавства
як засобу формування вмінь складати розповіді-роздуми невичерпані, тому
потребують ґрунтовних і всебічних подальших досліджень.

1.3. Завдання і зміст формування вмінь складати розповіді-роздуми

дітьми старшого дошкільного віку

Підготовка дітей до школи має відповідати вимогам та критеріям

оцінки дошкільної зрілості дитини. Така підготовка передбачає фізичний,
емоційний, пізнавальний і особистісний розвиток дитини, готовність до
 24

взаємодії з довколишнім світом, розвиток специфічних видів діяльності

дошкільників, які визначають і забезпечують адаптацію дитини до нового
соціального статусу – школяра і є фундаментальними для дошкільного
дитинства [2, с. 7].
Своєчасний і якісний розвиток зв’язного мовлення – важлива умова
повноцінного мовленнєвого розвитку випускника закладу дошкільної освіти.
Мовленнєва діяльність дітей дошкільного віку складається з різних
видів говоріння та слухання, у процесі яких формуються мовленнєві вміння й
навички [2, с. 15].
Важливим якісним новоутворенням дітей старшого дошкільного віку є
поява планувальної та регулювальної функцій мовлення. Дитина вже складає
розповіді за планом, може планувати свою майбутню мовленнєву діяльність.
Науковці доводять, що дітям властивий розмовний стиль мовлення;
більшість послуговується діалогічним мовленням з елементами
монологічного. Також дошкільники вміють складати невеликий текст з двох-
трьох речень типу опису, в якому розкриваються одна-дві мікротеми,
уводячи в розповідь елементи роздумів, формою яких є найпростіші
умовиводи.
Мета й завдання розвитку зв’язного мовлення дошкільників полягають
у тому, щоб діти якомога раніше почули всі граматичні форми рідної мови і
поступово вникали в їх зміст. Усвідомлення змісту граматичних значень
рідної мови – процес становлення і розвитку інтелекту зростаючої людини.
Дитина, яка не засвоїла граматичного ладу рідної мови до школи, слабше
вчиться, бо не може зрозуміти зв’язки і відношення між явищами дійсності,
що вивчаються в школі [28].
Нами було проаналізовано освітні завдання, які окреслено у чинних
програмах розвитку дітей дошкільного віку.
Зокрема, у програмі «Українське дошкілля» викладено такі мовленнєві
завдання для дітей старшого дошкільного віку:
- вчити будувати діалог на запропоновану тему;
 25

- продовжувати вчити дітей складати творчі розповіді (розповіді

міркування, з власного досвіду, власні казки й оповідання тощо);
- продовжувати вчити виявляти ініціативу у спілкуванні з дорослими,
звертатися із запитаннями різного типу (Чому? Як? Для чого?
Навіщо?); підтримувати розмову, запропоновану вихователем, вести
діалог на запропоновану тему; вправляти у вмінні починати розмову
(добирати першу репліку діалогу), своєчасно відповідати на першу
репліку, використовуючи стверджувальні слова, речення;
- вчити виявляти ініціативу в розмові з дорослими та дітьми (форми
звертання, перші репліки);
- вчити дітей логічно та послідовно будувати розповідь без повторів,
пауз, жестів; виокремлювати в розповіді початок, середину, кінцівку;
придумувати назву до розповіді;
- вчити складати сюжетну розповідь за серією картинок (ілюстрацій), за
картинкою, порівняльний опис двох картинок, іграшок, предметів;
- вчити складати розповіді-міркування, дотримуючись структури (теза,
доведення, висновок) та вживаючи причиново-наслідкові сполучники
(тому що, через те що, оскільки, адже) та прислівники, що означають
доведення (по-перше, по-друге, зрештою, внаслідок, в цілому);
- привчати аналізувати власні розповіді та розповіді ровесників,
звертаючи увагу на більш вдалу лексичну заміну щодо характеристики
образу, сюжетної лінії тощо [51, с. 221-222].
Комплексна програма «Дитина» подає такі освітні завдання:
- продовжувати виховувати любов до рідної мови;
- формувати культуру мовного спілкування;
- виховувати звукову культуру мовлення;
- сприяти лексичному розвитку – збагачувати й активізувати словник
дітей назвами предметів, якостей, дій, антонімами, епітетами,
омонімами, скоромовками, загадками, приказками, прислів’ями;
сприяти поглибленому розумінню значення і смислових відтінків слів і
 26

словосполучень, оволодінню узагальненнями; уточненню значення

слів, засвоєнню їх багатозначності; активізації словника в різних
мовленнєвих ситуаціях;
- удосконалювати граматичну правильність мовлення – правильно
вживати форми слів та сполучати їх в різних типах речень;
- розвивати зв’язне мовлення – учити доречно відповідати на різні види
запитань, звертатися із запитаннями; в розмові зі співрозмовником
чітко, точно, зрозуміло для інших виражати свої думки, прохання,
наміри, бажання у ввічливій формі;
- формувати вміння користуватися різноманітними способами
спілкування – словесними, мімічними, пантомімічними залежно від
життєвої ситуації; запам’ятовувати та переказувати казки, оповідання,
складати різні види розповідей; розвивати мовленнєву та пізнавальну
активність, спонукати до словесної творчості;
- навчати елементів грамоти – сприяти усвідомленню дитиною мовлення
шляхом практичного ознайомлення з елементами мови (реченням,
словом, складом слова, звуком, буквою);
- формувати вміння проводити звуковий аналіз вимовлених слів різної
звукової структури, давати характеристику звука, що виділяється в
слові, визначати місце наголосу в словах; вчити алгоритму
усвідомленого читання складів, слів у межах вивчених літер; готувати
руку дитини до письма [4, с. 160].
Програма зазначає, що у роботі з дітьми рекомендується широко
використовувати усну народну творчість, дитячий фольклор, вірші й
оповідання українських письменників, музично-пісенні твори, декоративно-
ужиткове мистецтво. Усе це за відповідної уваги до слова, його образності,
влучності вживання є невичерпним джерелом розвитку мовлення, збагачення
словникового запасу і разом з тим сприяє формуванню загальної культури
дитини, прищеплює почуття любові до рідної мови, поваги до українського
народу, його традицій і звичаїв.
 27

Навчати старших дошкільників складати розповідь-роздум слід

поступово. Враховуючи висновки, подані в дослідженнях психологів
(П. Блонський, Х. Веклерова, Л. Войтко, О. Запорожець, С. Рубінштейн) про
особливості розвитку форм мислення дошкільників, а також дані
психолінгвістів (Г. Гальперін, Л. Лосєва, О. Нечаєва) про те, що зв’язне
мовлення – це засіб спілкування, і його конкретні ситуації часто роблять
необов’язковим у використанні всіх структурних частин роздуму, ми
пропонуємо проводити ознайомлення дітей зі структурою розповіді-роздуму
в такій послідовності: перший етап – ознайомлення зі зразками. Перед тим,
як дитина почне складати власні розповіді, вона має набути для цього
достатній літературний досвід, тобто ознайомитись з найкращими зразками
художньої літератури, які стануть для неї орієнтирами у власній подальшій
творчості. Другий етап – складання розповідей за малюнком. Заохочуючи
дитину розповідати, дивлячись на малюнок, педагог стимулює її
мовленнєвий розвиток. Третій етап – складання розповідей за малюнком чи
картиною. Сюжети малюнків мають бути цікавими, неординарними,
можливо чарівними чи гумористичними. Четвертий етап – складання
розповідей-описів. Після складання розповідей за малюнком доцільно
переходити до творів-описів без використання зорової опори. П’ятий етап –
опис реальних подій. Дорослий спонукає дитину пригадати подію з її життя,
що справила особливе враження. Після цього складається план, за яким
будується розповідь. Завершальний етап – складання розповідей з власної
ініціативи [44, с. 24].
Навчання дітей розмовної мови здійснюється в закладі дошкільної
освіти як у повсякденній роботі, так і під час спеціальних занять. З цією
метою використовуються розмови з дітьми під час режимних процесів,
спостережень, екскурсій, розглядання картин, предметів; бесіди за змістом
літературних творів, на теми з досвіду дітей; дидактичні ігри з лялькою та
іншими іграшками.
 28

Діти старшого дошкільного віку з інтересом розмовляють один з одним

протягом всього дня. Вони діляться своїми враженнями, обговорюють якусь
подію. Діти дошкільного віку намагаються наслідувати старших, охоче
вступають у спілкування з ними. Тому, якщо є відповідні санітарно-гігієнічні
умови і можливості, варто організувати спільні прогулянки, ігри дітей різних
вікових груп, а потім запропонувати дітям висловитися на основі побаченого.
На основі сказаного можемо стверджувати, що готовність суб’єкта
використовувати мову в своїй діяльності можна назвати мовленнєвою
здібністю (в ній закладено найважливіші складові мовної системи та основні
види мовленнєвої діяльності – слухання і розуміння (аудіювання), говоріння,
читання і письмо).
К. Ушинський, звертаючись до педагогів, наголошував: «Педагогічна
розповідь має бути не тільки цікавою, але й мати в собі педагогічні якості:
вона має бути такою, щоб легко відбитися в головах дітей. Щоб, дослухавши
розповідь до кінця, дитина могла запам’ятати середину і початок, щоб
подробиці не засліплювали головного, та щоб головне, будучи позбавлене
подробиць, не було сухим» [53, с. 260].
Отже, поетапна організація навчання сприяє формуванню у старших
дошкільників умінь виокремлювати істотні ознаки предметів та явищ;
розвиває в них достатній рівень мовленнєвого узагальнення, який забезпечує
складання цілісної розповіді-роздуму зі структурними частинами та
різноманітними засобами зв’язку між ними; забезпечує користування
дошкільниками цим видом зв’язного висловлювання у різних ситуаціях
спілкування.

Висновки до розділу 1

Аналіз опрацьованих нами теоретичних джерел дає змогу

сформулювати відповідні висновки. Зокрема, що питання формування вмінь
 29

складати розповідь-роздум дітьми старшого дошкільного віку є однією зі

стрижневих проблем дошкільної лінгводидактики. Ця проблема не є новою,
вона досліджувалася класиками наукової думки й сучасними науковцями в
різних аспектах: психолінгвістичному, лінгвістичному, психологічному,
педагогічному та лінгводидактичному, однак ми з’ясували, що недостатньо
уваги приділялося складанню розповіді-роздуму старшими дошкільниками
на народознавчу тематику.
У контексті досліджуваної проблеми визначено та уточнено сутність
понять зв’язне мовлення, розповідь, роздум, розповідь-роздум,
народознавство.
Нами було з’ясовано, що здібність до розповіді-роздуму залежить, по-
перше, від якості і кількості життєвого досвіду дітей; по-друге, – від способів
ознайомлення з навколишнім, і нарешті, від особливостей спілкування
дорослого з дітьми, від наявності стимулюючих до роздумів запитань
дорослих.
Збіднілість мовних засобів, недоречні паузи, відсутність вставних,
складних слів говорять про те, що дітей старшого дошкільного віку потрібно
навчати складати розповіді-роздуми поетапно. Цьому сприятиме послідовна
й цілеспрямована робота педагога-дошкільника.
У процесі дослідження нами проаналізовано сучасні варіативні
програми освіти дітей дошкільного віку та авторські тематичні програми, які
свідчать про реалізацію таких принципів ознайомлення дітей з
народознавством, як принципи народності, регіональності, краєзнавства в
ознайомленні дітей з рідним краєм, історією та сьогоденням національної
культури.
 30

РОЗДІЛ 2.
ОРГАНІЗАЦІЯ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНО-ДОСЛІДНИЦЬКОЇ
РОБОТИ З ВИВЧЕННЯ ШЛЯХІВ ФОРМУВАННЯ ВМІНЬ У
СТАРШИХ ДОШКІЛЬНИКІВ СКЛАДАТИ РОЗПОВІДІ-РОЗДУМИ
НАРОДОЗНАВЧОЇ ТЕМАТИКИ

2.1. Виявлення початкового рівня сформованості вмінь складати

розповіді-роздуми у старшій групі закладу дошкільної освіти

Аналіз актуальних аспектів теорії та педагогічної практики з проблеми

формування вмінь складати розповіді-роздуми дітьми старшого дошкільного
віку виявив можливість реалізації даного процесу. З цією метою нами був
проведений педагогічний експеримент. Експериментальна робота
проводилась у Комунальному закладі дошкільної освіти № 231 м. Кривого
Рогу. Загалом експериментальним дослідженням було охоплено
20 дошкільників. Педагогічний експеримент передбачав три етапи:
констатувальний, формувальний і контрольний.
На констатувальному етапі дослідницько-експериментального
дослідження було створено контрольну і експериментальну групи по 10
дітей у кожній групі – ми виявили початковий рівень сформованості вмінь
складати розповіді-роздуми старшими дошкільниками.
На другому етапі – формувальний експеримент – нами проводилась
робота із застосуванням шляхів формування вмінь складати розповіді-
роздуми старшими дошкільниками на народознавчу тематику.
Третій етап – контрольний – був спрямований на визначення
ефективності використання запропонованих нами шляхів.
Відповідно до мети дослідження нами визначено завдання
експерименту:
 31

- визначити та науково обґрунтувати шляхи формування вмінь складати

розповіді-роздуми на народознавчу тематику;
- виявити критерії та показники й охарактеризувати рівні сформованості
вмінь дітей старшого дошкільного віку складати розповіді-роздуми;
- визначити на основі результатів експерименту дієвість використання
обраних шляхів формування вмінь складати розповіді-роздуми на
народознавчу тематику дітьми старшого дошкільного віку.
Для дослідження рівня сформованості вмінь дітей старшого
дошкільного віку складати розповіді-роздуми, було визначено такі критерії
та показники:
1) структурно-організаційна схема розповіді-роздуму з показником:
уміння складати розповідь-роздум із трьох частин (теза, доведення,
висновок);
2) змістова характеристика розповіді-роздуму з показниками: вміння
розгортати мікротеми в розповіді-роздумі; вміння виокремлювати
причиново-наслідкові зв’язки та розкривати їх у мікротемах;
3) спосіб зв’язку між реченнями та частинами розповіді-роздуму з
показниками: вміння використовувати різні види зв’язку в розповіді-
роздумі (ланцюжковий, паралельний); наявність мовних засобів
зв’язку в розповіді-роздумі (підрядні сполучники, вставно-модальні
слова, займенники);
4) обсяг розповіді-роздуму з показником: наявність у розповіді-роздумі
різних за складністю речень та їх кількісне словесне наповнення
[31].
Відповідно до обраної методики нами було окреслено й
охарактеризовано рівні сформованості вмінь дітей старшого дошкільного
віку складати розповіді-роздуми: високий, достатній, середній і низький.
Подамо їхню характеристику.
Високий рівень є характерним для дітей старшого дошкільного віку, які
самостійно складають розповідь-роздум, що характеризується повною
 32

композиційною завершеністю. У структурі розповіді-роздуму наявні три

чітко виділені частини: теза, де називається проблема; доведення, у я кому
три і більше аргументів; та висновок, у якому підводиться підсумок.
Доведення ґрунтовне, послідовне, детальне, з достатньою (3-4) кількістю
аргументів. Тема розкрита повністю. Розвиток головної думки відбувається у
п’ятьох і більше мікротемах, кожну з яких розкривають 2-3 речення. Речення
у роздумі пов’язані за допомогою модальних, вставних слів, підрядних
сполучників, займенників. Між реченням встановлюється ланцюжковий,
паралельний зв’язок. Обсяг тексту 7-10 речень, серед яких використовуються
складнопідрядні різних типів (причини, наслідку, умови, часу). Середня
кількість слів у тексті 35-50 слів. Сума балів за всіма показниками дорівнює
15-18.
Достатній рівень – діти самостійно складають розповідь-роздум, що
характеризується повною композиційною завершеністю. У структурі
розповіді-роздуму наявні три чітко виділені частини: теза, де називається
проблема; доведення, у я кому три і більше аргументів; та висновок, у якому
підводиться підсумок. Доведення ґрунтовне, послідовне, детальне, з
достатньою 2-3 кількістю аргументів. Тема розкрита повністю. Розвиток
головної думки відбувається у 4-5 мікротемах, кожну з яких розкриває 1-2
речення. Речення у роздумі пов’язані за допомогою модальних, підрядних
сполучників, займенників. Між реченням встановлюється ланцюжковий та
паралельний зв’язок. Обсяг тексту 4-6 речень, серед яких використовуються
складнопідрядні різних типів (причини, наслідку, умови, часу). Середня
кількість слів у тексті 25-34 слів. Сума балів за всіма показниками дорівнює
11-14.
Середній рівень – діти самостійно складають розповідь-роздум, що
характеризується стягненою формою. У структурі розповіді-роздуму наявні
дві частини: теза з доведеннями або доведення з висновком. Доведення
послідовне, з обмеженою, недостатньою кількістю (1-2) аргументи. Тема
розкрита не в повному обсязі. Розвиток головної думки відбувається в 3-4
 33

мікротемах, кожна з яких має одне речення. Мікротеми логічно між собою
пов’язуються. Речення у роздумі пов’язані за допомогою підрядних
сполучників, займенників. Обсяг тексту 2-4 речень, серед яких
використовуються складнопідрядні (причини), складносурядні, прості,
ускладнені однорідними членами речення. Середня кількість слів у тексті 12-
24 слова. Сума балів за всіма показниками дорівнює 6-10.
Низький рівень характерний для дітей старшого дошкільного віку, які
складають розповідь-роздум за безпосередньою допомогою дорослого.
Роздум характеризується композиційною незавершеністю (немає тези,
висновку). У роздумі перераховуються несуттєві, другорядні аргументи, які
не пов’язані між собою у логічний ланцюг. Тема не розкрита або розкрита
частково, звужено. Мікротеми чітко не виражені та представлені окремими
частинами. Мікротеми нанизуються одна на одну, логічно між собою не
пов’язуючись. Речення у роздумі пов’язані за допомогою інтонації та
формально-логічного зв’язку. Обсяг тексту 1-2 речення. Речення прості,
серед них може бути складнопідрядне або лише підрядна частина
складнопідрядного речення (причини). Середня кількість слів у тексті 13 і
менше. Сума балів за всіма показниками дорівнює 0-5.
Оцінювання рівнів сформованості вмінь дітей старшого дошкільного
віку складати розповідь-роздум подано в Додатку Б.
Відповідно до кожного показника ми обрали експериментальні
завдання. Нижче подано завдання для діагностування рівня сформованості
вмінь складати розповідь-роздум на народознавчу тематику дітьми старшого
дошкільного віку.
Критерій – структурно-організаційна схема розповіді-роздуму.
Показник – уміння складати розповідь-роздум із трьох частин (теза,
доведення, висновок).
Завдання 1. Бесіда про улюблену народну гру, іграшку.
Мета: з’ясувати вміння дітей складати розповідь-роздум, до складу
якого входять три частини.
 34

Процедура виконання. Експеримент проводиться у формі бесіди. На її

початку експериментатор дає настанову відповідати якомога повніше на такі
запитання:
А). В яку народну гру ти любиш гратися найбільше? Чому?
Б). Яка твоя найулюбленіша іграшка? Чому?
В). Хто твій найкращий друг? Чому?
Запропоноване формулювання запитання у два етапи підводить дитину
до роздуму. Отримані під час бесіди відповіді розглядаються як суцільне
висловлювання.
Критерій – змістова характеристика розповіді-роздуму.
Показник – вміння розгортати мікротеми в розповіді-роздумі.
Завдання 2. Розв’язування мовленнєво-логічної задачі «Різнокольорові
кораблики».
Мета: з’ясувати вміння дітей розгортати мікротеми в розповіді-роздумі.
Процедура виконання. Дітям пропонується розв’язати мовленнєво-
логічну задачу «Різнокольорові кораблики».
Прийшла я до озера. Скільки різнокольорових корабликів сьогодні на
озері: жовті, червоні, жовтогарячі! Усі вони прилетіли сьогодні з повітря.
Прилетить кораблик, опуститься на воду, попливе. Багато ще прилетить їх
сьогодні, і завтра, і післязавтра. А потім кораблики не будуть більше
прилітати і озеро замерзне. Поясніть, що це за кораблики плавають на озері, в
яку пору року бувають і чому?
Показник – вміння виділяти причиново-наслідкові зв’язки та
розкривати їх у мікротемах.
Завдання 3. Розв’язування мовленнєвої логічної задачі «Чому
зайченятко не знайшло своїх друзів на галявині?»
Мета: з’ясувати вміння дітей виділяти причиново-наслідкові зв’язки та
розкривати їх у мікротемах.
Процедура виконання. Дітям пропонується розв’язати мовленнєву
логічну задачу «Чому зайченятко не знайшло своїх друзів на галявині?»
 35

Восени, в лісі, в зайчихи з’явилося зайченятко. Воно росло веселе,

рухливе. Одного разу зайченятко познайомилося з метеликом, гусеницею та
ведмежатком. Усі вони потоваришували: весело грали до самих морозів.
Прийшла зима. Зайченятко вирішило запросити своїх друзів на свято Нового
року, але на галявині метелика, гусениці, ведмежатка не знайшлося. Чому?
Критерій – спосіб зв’язку між реченнями та частинами розповіді-
роздуму.
Показник – вміння використовувати різні види зв’язку (ланцюжковий,
паралельний) в розповіді-роздумі.
Завдання 4. Розв’язування проблемної ситуації «Чому мама варить
український борщ у каструлі».
Мета: з’ясувати вміння дітей використовувати різні види зв’язку в
розповіді-роздумі.
Процедура виконання. Дітям пропонується розв’язати проблемну
ситуацію з опорою на наочний матеріал: обрати посуд з чотирьох
запропонованих варіантів, у якому можна варити борщ. Окрім вибору
певного варіанту необхідною умовою є завдання обґрунтувати свій вибір.
Показник – наявність мовних засобів зв’язку в розповіді-роздумі.
Завдання 5. Дидактична гра «Чому предмет зайвий?»
Мета: з’ясувати наявність мовних засобів зв’язку в розповіді-роздумі.
Процедура виконання. Діти розглядають 5 картинок, на яких зображено
різні предмети. Із запропонованих для розглядання предметів чотири
значною мірою підібрані один до одного, і лише один відрізняється від них.
Дітям пропонується знайти зайвий предмет. Завдання повинні бути
рівнозначні, проте матеріал для класифікації використовується різний.
Критерій – обсяг розповіді-роздуму.
Показник – наявність у розповіді-роздумі різних за складністю речень
та їх кількісне словесне наповнення.
Завдання 6. Визначити невідповідні явища у змісті небилиці.
 36

Мета: з’ясувати наявність у розповіді-роздумі різних за складом речень

та їх кількісне словесне наповнення.
Процедура виконання. Дітям пропонується послухати небилицю
Ю. Коваля «Дивовижна ділянка», придумати власну назву до неї та дати
відповідь на запитання: «Чому небилиця тебе розсмішила?»
Кількісну характеристику рівня сформованості вмінь складати
розповіді-роздуми у старшій дошкільній групі ми відобразили в таблиці 2.1.
Таблиця 2.1.
Показники сформованості вмінь складати розповіді-роздуми
дітьми старшого дошкільного віку на констатувальному етапі
експерименту
Група Високий Достатній Середній Низький
рівень рівень рівень рівень

Підгрупа 45% 30% 15% 10%

№1
підгрупа 15 % 20% 45% 20%
№2

Порівнюючи результати проведеного дослідження в обох підгрупах, ми

підгрупу № 2 взяли за експериментальну і впроваджували окреслені нами
шляхи формування вмінь складати розповіді-роздуми дітьми старшого
дошкільного віку, а підгрупу № 1 – взяли за контрольну.
Подальшим нашим завданням було визначення шляхів формування
вмінь складати розповіді-роздуми старшими дошкільниками на народознавчу
тематику.
 37

2.2. Шляхи формування вмінь складати розповіді-роздуми

старшими дошкільниками на народознавчу тематику, впровадження їх у
практику

Формування навичок мовленнєвих компетенцій у старшому

дошкільному віці має неабиякого значення. Т. Піроженко у «Коментарі до
Базового компонента дошкільної освіти в Україні» зазначає, що мовленнєвий
розвиток дитини дошкільного віку визначається мірою сформованості у
дитини знань, умінь та навичок, пізнавальних та соціальних мотивів, потреб
та інтересів, а також інших психічних новоутворень, які становлять базис її
особистісної культури. Високий рівень мовленнєвих досягнень дає дитині
можливість реалізувати себе.
Мовленнєві вміння – це мовленнєві дії, що реалізуються на основі
мовних знань і способів діяльності під час вибору і поєднання мовленнєвих
операцій залежно від мети висловлювань [43, с. 39].
Мовленнєві навички – це автоматизовані відповідно до певної мовної
норми мовленнєві операції, які здійснюються несвідомо і слугують для
вираження думок, намірів, переживань. Сформувати навичку означає
забезпечити правильну побудову і реалізацію висловлювання. Ці операції
неусвідомлені, тому виникає потреба у створенні умов для їх формування та
реалізації [43, с. 39].
З огляду на одне з найважливіших завдань дошкільної освіти –
виховання у дітей любові до України, шанобливого ставлення до родини,
поваги до народних традицій і звичаїв, державної та рідної мови – варто
звернутись до народної творчості. Адже, народна творчість є невичерпним
джерелом педагогічного розвивального впливу, який допоможе збагатити
арсенал засобів формування зв’язного мовлення дошкільників. Народний
фольклор несе в собі високий рівень узагальнення. А основним засобом
виразності є порівняння. У прислів’ях і приказках порівнюються один з
одним різні люди, образи природи, абстрактні поняття [38, с. 46].
 38

У лаконічних висловлюваннях криється глибина і гострота розуму

українського народу. Тож невимушене спілкування з дошкільниками, що
виникає під час обговорення, тлумачення прислів’я, має велике значення для
розвитку в дітей мовлення і пізнання ними світу, усвідомлення одвічних
загальнолюдських цінностей [22, с. 15].
Ми радимо вихователям використовувати приказки та прислів’я у своїй
роботі, добираючи їх до різних тем, наводимо їх приклад у Додатку В.
Отже, щоб народна мудрість стала зрозумілою дітям, щоб вони
використовували її у своєму мовленні без спонукань і нагадувань, необхідно:
- створити або використовувати ситуацію, у якій можна доречно
вжити те чи те прислів’я (приказку);
- обговорити цю ситуацію з дітьми, тобто з’ясувати: – Чому так
кажуть?, Хто так міг сказати?, Коли і в якій ситуації було вжито цей
вислів?, Чи можна сказати інакше? і т. ін.
Щоб домогтися доречного вживання дитиною певного прислів’я у
активному мовленні варто використовувати різні прийоми, зокрема:
1. Пригадати ситуації, у яких можна було б використати певне
прислів’я чи приказку.
2. Розглянути відповідні сюжетні картинки, визначити зображених
партнерів у спілкуванні і те, якому із партнерів це прислів’я чи
приказка призначається відповідно сюжету, зображеному на
картинці.
3. Прослухати або продивитися драматизацію уривка зі знайомої
казки. Після цього запропонувати дітям вставити певне прислів’я у
діалог героїв цієї казки зі словами: «Подумайте, хто з героїв казки
міг би так сказати?» [38, с. 49].
Педагогам слід постійно спонукати дитину до самостійного
розмірковування, підтримувати її прагнення до мовленнєвої творчості,
зокрема, до використання прислів’їв і приказок при складанні розповіді. Для
того, щоб активізувати мовлення дитини, педагог має створити таку
 39

ситуацію, в якій вона прагнутиме висловлюватися, ділитися враженнями.

Тому ми намагаємося забезпечувати динамічність оточення дітей, звертаємо
їхню увагу на зміни в довкіллі, появу чогось нового, а також у своєму
арсеналі мати велику кількість цікавих прийомів для формування вмінь
складати розповідь-роздум дітьми старшого дошкільного віку. З метою
актуалізації окреслених завдань здійснимо їхнє теоретичне обґрунтування.
Наприклад, використання коментованого малювання. Його суть полягає у
тому, що вихователь бере великий аркуш паперу, фломастери й разом з
дітьми починає фантазувати і замальовувати:
Був собі на білому світі…(Вихователь малює коло) Що це? (діти
називають сонечко, круг, колобок...). Ні, це не сонечко, і не колобок, і не
коло (домальовує навколо кола вісім прямих паличок, невеличку голову).
Жив на світі ось такий ...хто? Правильно, павучок. Одного разу він вирушив
у подорож. Ішов, ішов, бачить… (малює кілька вертикальних ліній різної
довжини). Що це? (діти висловлюють припущення, вихователь домальовує
дерева)… і т. д.
Діти захоплюються цікавою колективною діяльністю, результати якої
з’являються в них на очах. Ця ситуація спонукає їх до висловлювань.
Колективне складання ілюстрованих розповідей має дуже велике значення
для становлення особистості. Адже, під час такої роботи, діти:
 не почуваються самотніми;
 постійно відчувають підтримку дорослого;
 не бояться висловлювати свою думку;
 беруть активну участь у спільній діяльності на рівні з усіма.
Позитивним у цьому прийомі варто відмітити те, що розповідь
складають спільно всі вихованці групи, тому власна участь кожної
конкретної дитини менша, а отже посильна для найбоязкіших. Діти не є
споглядачами, а безпосередніми учасниками всіх дій, тому в них
 40

виробляється активна позиція, прагнення зробити свій внесок у загальну

справу [8, с. 25].
Як спосіб підтримки активного мовлення, ми радимо використовувати
суміжне мовлення. Складаючи розповідь, вихователь починає речення і дає
можливість дитині його закінчити, допомагає навідними запитаннями. Хоч
би яким був рівень сформованості зв’язного мовлення дитини, результат
складання розповідей завжди буде позитивним, адже у дитини виникає
почуття успішності та з’являється бажання вигадувати ще [8, с. 26].
Складати розповіді легше якщо усі дії буде проілюстровано
малюнками, предметами або іграшками, щоб діти могли їх бачити, діяти з
ними. Оскільки в дітей дошкільного віку мислення наочно-образне, ми
пропонуємо для формувань вмінь складати розповідь-роздум
використовувати прийом складання розповідей за схемою, що складається з
окремих схематичних малюнків, які є для дитини зоровою опорою. Такі
схеми визначають обсяг розповіді, її послідовність і застосовуються на
початковому етапі навчання. Для того, щоб збагатити мовлення дітей,
зробити його більш яскравим, ми вчимо дітей будувати поширені речення,
добираючи епітети, однорідні слова.
З набуттям дітьми мовленнєвого досвіду необхідність використання
схем та ілюстрацій відпадає сама собою, і головним у роботі вихователя стає
розвиток мовленнєвої творчості вихованців.
Для розширення і уточнення словникового запасу ми застосовуємо
відповідний прийом: незнайоме слово діти проспівують, кричать,
промовляють весело, сумно, здивовано. Це цікаво дітям, підвищується
емоційність сприймання ними матеріалу, що сприяє ліпшому
запам’ятовуванню [8, с. 28].
З метою розвитку зв’язного мовлення у дітей ми використовуємо різні
методи й прийоми. Наведемо деякі з них, наприклад:
 Продовжи текст за таким початком:
Жив у бабусі котик. Одного разу…
 41

Жив у бабусі котик. І був він ось такий…

Жив у бабусі котик. Було йому добре, бо…
 Вигадай історію, що закінчується так:
«З того часу котик не чіпає півника»
А якою була історію, що має таку кінцівку:
«З того часу півник не чіпає котика»
 Розглянь картину, назви все, що ти на ній бачиш.
Що, на твою думку, було до цього? Що буде потім? Де (або ким)
ти хотів би бути на цій картинці? Уяви, що ти увійшов у цю
картинку. Які звуки ти чуєш? Які запахи відчуваєш? Ти
доторкнувся до предметів. Які вони? Ти взяв у руку…Ти
погладив… Що ти відчув?
 Послухай розповідь і намалюй те, про що йдеться.
 Вимов слово «квітка» весело. Розкажи чому радієш. Вимов слово
«квітка» сумно. Розкажи чому сумуєш, що сталося?
 Послухай розповідь: «Хазяйки не було вдома. От і забрів пес
Сірко до Рябка у гості. Погралися вони на славу: розкидали
дрова, розлили воду. Ох і перепало собакам за це!». Розкажи цю
історію від імені Рябка («Ходжу я по току, нудно. Бачу – йде
Сірко…»; від імені Сірка; від імені хазяйки.
 Послухай речення: «У хлопчика є котик і рибки». Вибери собі
одного із персонажів, які згадуються в реченні і розкажи про його
життя від першої особи. Наприклад: «Я – господар кота і рибок.
Я можу…» [16, с. 39-40].
 Лексичні та мовленнєві вправи (див. Додаток Г);
 Мовленнєві логічні задачі;
 Інтерактивні методи навчання (див. Додаток Є);
 Різні види ігор (див. Додатки Ж, З).
 42

Одним із дієвих методів розвитку мовлення дошкільників є

використання лексичних та мовленнєвих вправ. Це завдання практичного
характеру для вправляння дітей в активному вживанні слів-означень,
антонімів, синонімів, створення синонімічного ряду тощо. Метою такого
вправляння є розвиток словника:
- збагачення його образними словами – золоте листячко, сонне
дерево, шовкова травиця;
- розкриття метафоричних образів – вітер гладив ниви, море заснуло,
небо обтрушує зорі в озерце тощо [22, с. 14].
Використання цього прийому сприяє розвитку мислення дошкільників,
а також забезпечує достатній лексико-граматичний запас для розповідей,
робить мовлення виразним.
Ми формуємо словник дітей, спираючись на активне та дієве пізнання
ними навколишньої дійсності. Ознайомлюючи дітей зі словами – назвами
предметів, дій, ознак, використовуємо рекомендації кандидата психологічних
наук В. Репкіна. Для того, щоб полегшити запам’ятовування нових слів на
тему народознавства, ми звертаємо увагу дітей на «образність» слова. Якщо
слово передає певні характерні звуки, шум тощо, пропонуємо вимовити його,
не поспішаючи, кілька разів і вслухатися в його звучання [16, с. 33].
Навчання дітей старшого дошкільного віку складати розповіді-роздуми
буде ефективним за умови збагачення словника дітей сполучниками,
ознайомлення їх зі службовими словами (так ми будемо називати
прийменники та сполучники). Позначаємо ми це слово якимсь умовним
знаком (бо це маленьке слово), а знайомимо за допомогою якогось предмета
(наприклад, іграшкового ведмедика). Ми його рухатимемо відносно стола –
над, під ним, покладемо у стіл, віднесемо від нього, за стіл тощо, чітко
фіксуючи разом з дітьми слова «над», «під», «у», «від», «на», «за». Після
засвоєння службових слів ми пропонуємо дітям підбирати модель/схему до
певного речення, або навпаки – складати речення за поданою схемою. За
 43

допомогою моделі/схеми можна міняти місцями слова і визначати

правильний чи неправильний порядок слів у реченні [16, с. 37].
Мовленнєві-логічні задачі – це розповіді-загадки про природу,
відповіді на які дитина може дати лише тоді, коли чітко усвідомлює
закономірності та причиново-наслідкові зв’язки між явищами та об’єктами в
природі. Проблемні запитання спонукають малюків до пізнання, розвивають
логічне мислення, активізують мовлення: у дітей виникає бажання
висловлюватися, говорити, ділитися своїми припущеннями, знаннями
[16, с. 16].
За допомогою інтерактивних методів навчання [43, с. 42] ми створюємо
такі умови, щоб дитина мала змогу обговорювати проблеми з іншими,
ставити запитання, активно діяти, шукати, досліджувати, ці методи
представлені в табл. 2.2
Таблиця 2.2
Інтерактивні методи розвитку розповідного мовлення
дошкільників
№ Назва Зміст методу
методу
11 Мікрофон Діти разом з вихователем утворюють
коло та передаючи один одному
імітований або іграшковий мікрофон,
висловлюють свої думки на задану тему
– запропоновані до розгляду питання чи
проблеми. Висловлювання не
обговорюються.
22 Дебати Дошкільники та вихователь стають у
коло, висловлюють свої думки чи
проблеми, потім вони обговорюються:
діти ставлять одне одному запитання,
відповідають на них, намагаються
 44

знайти вирішення проблеми.

Продовження табл. 2.2

3 Коло ідей Кожна дитина, команда виконує однакове

3 завдання, обдумає якесь питання, а потім
вносить свої ідеї, пропозиції, бажання.
4 Удвох Утворюються пари, які виконують задане
4 завдання
5 Дерево рішень Метод роботи, що містить такі етапи:
5 1. Обирається проблема, яка немає
однозначного розв’язання, наприклад «Що
потрібно дереву для щастя?».
2. Розглядання схем, у якій прямокутник
це «стовбур» (який позначає цю проблему),
«гілки» це шляхи розв’язання), а «кружечки»
– листочки (рішення проблем).
3. Розв’язання проблеми: діти підгрупами
домовляються, обговорюють і малюють,
аргументуючи свій вибір.
6 Проект Діти об’єднуються у групи, отримують різне
6 завдання, кожне з яких спрямоване на
розв’язання певного аспекту однієї
проблеми, потім діти представляють власний
варіант вирішення питання.
7 Вікторина Пізнавальна гра, що складається із
7 мовленнєвих завдань та відповідей на теми
різних галузей знань.
 45

Для того, щоб стимулювати дітей старшого дошкільного віку до

використання розповіді-роздуму, ми радимо використовувати не тільки
вправи побудови монологу даного типу, а й, зрозуміло, пряме навчання –
«показ» способів побудови монологу даного типу. Навчання дітей розповіді-
роздуму як і іншим типам монологу (опису і розповіді), має дві частини –
підготовка до навчання та безпосереднє навчання (див. табл. 2.3).
Таблиця 2.3
Узагальнений алгоритм навчання дітей розповіді-роздуму
Частини заняття Зміст роботи
1. Підготовка дітей до побудови - спонукання дітей до пошуку
розповіді-роздуму вирішення проблеми, до
визначення своєї думки, вибору,
тощо;
- активізація досвіду дітей, що
містять аргументи, які доводять
правильність рішення, думки,
вибору.
-
2. Навчання дітей складати - демонстрації зразку (розповіді-
розповідь-роздум роздуму);
- узагальнення способів дії
(план, докази);
- вправляння дітей в побудові
розповіді-роздуму;
- корекція недоліків в дитячому
мовленні (оцінка).

Специфіка оцінки розповіді-роздуму полягає в тому, що в ній

підкреслюються особливості функцій даного типу монологу. В оцінці
 46

відзначається, наскільки переконливо дитина відстояла свою думку, чи

змогла вона переконати в своїй правоті чи ні, чи зрозуміло пояснила.
Безперечно, оцінюється і те, наскільки зв’язно і логічно побудова розповідь-
роздум [6, с. 52].
Також, на формування вмінь складати розповіді-роздуми неабиякий
вплив має гра. Гра, на думку А. Богуш, Н. Гавриш, Н. Савінової, не може
відбуватися без мовленнєвого спілкування. Вона супроводжується
мовленням, фразами, роздумами, діалогом, розмовним мовленням як
відображення характеру ігрових ролей. У мовленні словами діти передають
переживання людей, їхні турботи, радощі, хвилювання. Тому гра, на думку
Г. Люблінської, є «специфічною формою пізнавальної діяльності, в ході якої
дитина дією, мовленням і почуттями відображає дійсність» [34].
Проблему впливу ігрової діяльності безпосередньо на мовленнєвий
розвиток дітей старшого дошкільного віку досліджували Н. Водолага,
В. Захарченко, Н. Луцан. Наприклад, Н. Луцан досліджувала розвиток
мовлення дітей старшого дошкільного віку за текстами українських народних
ігор. Автором було здійснено ґрунтовний лінгвістичний аналіз текстів
народних ігор, який засвідчив наявність у них загальновживаної,
професійної, специфічно побутової лексики, діалектизмів та історизмів. За
даними Н. Луцан, оптимальними в навчанні дітей виявились такі педагогічні
умови:
- цілеспрямоване прогностичне планування українських народних ігор
відповідно до мовних завдань;
- об’єднання ігор за тематичним принципом;
- збагачення словника;
- створення емоційно насичених комунікативних ситуацій, що
передували грі; комплексне розв’язання завдань лексичної роботи та
розвитку зв’язного мовлення в ході гри [34].
 47

Наведемо приклад ігор, які слід використовувати для здійснення

освітньо-мовленнєвої діяльності дітей старшого дошкільного віку (див.
Додаток З).
Отже, розвиток зв’язного мовлення тісно пов’язаний із розумовим
розвитком дітей. Зв’язне мовлення розвивається разом із мисленням,
сприйманням і дитячою спостережливістю.

2.3. Порівняльний аналіз рівнів сформованості вмінь складати

розповіді-роздуми дітьми старшого дошкільного віку

Після формувального експерименту було проведено повторне

визначення сформованості вмінь складати розповіді-роздуми дітьми
старшого дошкільного за тими завданнями, що й на констатувальному етапі
експерименту.
В експериментальній групі (ЕГ), що складалася з дітей, які працювали
за запропонованими нами шляхами формування вмінь складати розповідь-
роздум, відбувся значний позитивний перерозподіл дошкільників щодо їхніх
вмінь. Так, кількість дітей з високим та достатнім рівнем збільшилась на
10%, а з середнім та низьким рівнем відповідно зменшилась також на 10%.
Відбулися зміни й у дітей контрольної групи (КГ) закладу дошкільної
освіти. Зокрема, кількість дітей з високим та достатнім рівнями зменшилась
на 7 % , а дітей з середнім рівнем стало на 10% більше, тоді як з низьким
рівнем стало більше на 2%.
Аналізуючи результати експерименту, необхідно підкреслити, що
значно зросли показники сформованості вміння складати розповіді-роздуми в
ЕГ, у якій ми впроваджували окреслені шляхи для розвитку цих вмінь.
Аналіз результатів засвідчує, що після експериментальної діяльності
ми отримали позитивні зрушення у формуванні вмінь складати старшими
дошкільниками розповіді-роздуми народознавчої тематики. Узагальнені дані
 48

після формувального експерименту представлено в порівняльних діаграмах

(Рис. 2.1).

Експериментальна група
Експериментальна група

25% 30% 35%

високий 10%

достатній
середній
низький

Контрольна група
Контрольна група

38%

25%
25%

12%
високий
достатній
середній
низький

Рис. 2.1 Рівні сформованості вмінь складати дітьми старшого

дошкільного віку розповідь-роздум народознавчої тематики
 49

Отже, ми спостерігаємо позитивні зрушення після застосування

окреслених нами шляхів формування вмінь складати розповіді-роздуми
старшими дошкільниками на народознавчу тематику.

Висновки до розділу 2

В результаті проведеного дослідження, ми визначили та науково

обґрунтували шляхи формування вмінь у старших дошкільників складати
розповіді-роздуми народознавчої тематики.
Виявили критерії та показники й охарактеризувати рівні сформованості
вмінь дітей старшого дошкільного віку складати розповіді-роздуми, їх у
дослідженні визначено чотири (високий, достатній, середній і низький) рівні.
Підтвердили на основі результатів експерименту дієвість використання
запропонованих шляхів формування вмінь складати розповіді-роздуми на
народознавчу тематику дітьми старшого дошкільного віку, що відображено в
діаграмі (рис. 2.1).
У процесі експериментальної роботи ми дійшли до висновку, що дітям
старшого дошкільного віку для того, щоб сформувати вміння складати
розповідь-роздум, необхідно: по-перше, створити умови для збагачення
словника дітей сполучниками, вставними конструкціями, розширеними
реченнями, запитаннями різного типу, використовуючи при цьому різні
методи й прийоми навчання; по-друге, дати уявлення про структуру
розповіді-роздуму, вміння починати розмову, правильно будувати розповідь
без повторів, невиправданих пауз і недоцільних жестів; по-третє, розширити
знання дітей про народознавство, ми пропонуємо використовувати серію
занять (див. Додаток Ж), адже, щоб розповісти про що-небудь, слід чітко
уявляти собі об’єкт розповіді, вміти аналізувати, відбирати основне, розуміти
причиново-наслідкові, часові та інші відношення між предметами та подіями.
 50

ВИСНОВКИ

У нашій експериментально-дослідницькій роботі здійснено теоретичне

узагальнення і практичне вирішення проблеми формування вмінь у старших
дошкільників складати розповіді-роздуми народознавчої тематики. Зокрема:
1. Проаналізовано психолого-педагогічну літературу з окресленої теми,
розкрито стан проблеми розвитку зв’язного мовлення старших дошкільників
на сучасному етапі. Нами з’ясовано, що на сьогодні мають місце протиріччя
між думками вчених щодо можливості дошкільниками складати розповідь-
роздум. Наприклад, французький психолог Ж. Піаже вказував на відсутність
міркувань у дошкільників, відзначаючи алогічність дитячих міркувань, а
П. Блонський вказував на те, що діти рідко самостійно вдаються до роздумів
з причини їх довірливості (слухняності) і недостатності практичного
життєвого досвіду.
З аналізу педагогічного дослідження Н. Семенової та В. Яшиної ми
виявили, що без спеціального навчання розповіді-роздуму дітей 6-7 років
життя їхнє мовлення має низку недоліків: стислість, не дотримання
структури розповіді-роздуму, використання простих слів для зв’язку між
словами в реченні.
Уточнено сутність поняття «розповідь-роздум» – це комплексний вид
висловлювання, у якому послідовно, зв’язно передаються думки про факти та
явища довкілля шляхом встановлення між ними причиново-наслідкових
зв’язків, і притаманними йому специфічними функційно-жанровими,
структурними і мовними особливостями.
 51

2. Визначено й обґрунтовано шляхи формування вмінь складати

розповіді-роздуми на народознавчу тематику, до них входять методи й
прийоми навчання (коментоване малювання, суміжне мовлення, інтерактивні
методи, мовленнєві і лексичні вправи, мовленнєво-логічні задачі), засоби
(складання розповіді-роздуми за допомогою схем, використання ілюстрацій,
використання ідей народознавства), та дотримання педагогічних умов
(динамічність оточення дітей, активізація уваги старших дошкільників тощо).
3. Відповідно до поставлених завдань визначено такі критерії та
показники:
1) Структурно-організаційна схема розповіді-роздуму з показником:
уміння складати розповідь-роздум із трьох частин (теза, доведення,
висновок);
2) Змістова характеристика розповіді-роздуму з показниками: вміння
розгортати мікротеми в розповіді-роздумі; вміння виділяти
причинно-наслідкові зв’язки та розкривати їх у мікротемах;
3) Спосіб зв’язку між реченнями та частинами розповіді-роздуму з
показниками: вміння використовувати різні види зв’язку в розповіді-
роздумі (ланцюжковий, паралельний); наявність мовних засобів
зв’язку в розповіді-роздумі (підрядні сполучники, вставно-модальні
слова, займенники).
Охарактеризовано рівні сформованості вмінь (високий, достатній,
середній і низький) складати розповіді-роздуми на народознавчу тему дітьми
старшого дошкільного віку. Для того, щоб з’ясувати рівень сформованості
окреслених умінь дітей в ЕГ і КГ, було запропоновано завдання відповідно
до критеріїв та показників. Групу, яка показала гірші результати, взято за
експериментальну. У роботі з цією групою здійснювались запропоновані
нами шляхи формування вмінь складати розповідь-роздум на народознавчу
тему.
4. Визначено дієвість використання шляхів формування вмінь складати
розповіді-роздуми на народознавчу тематику дітьми старшого дошкільного
 52

віку. Після системної роботи проводилось повторне, контрольне

діагностування рівнів сформованості вмінь складати розповіді-роздуми на
народознавчу тематику, яке показало, що рівень сформованості відповідних
умінь дітей підвищився після застосування запропонованих нами шляхів,
зокрема, дітей з високим та достатнім рівнями розвитку стало на 10% більше
– 25% і 30% відповідно, а дітей з середнім і низьким рівнями – також стало
менше на 10%. Результати контрольної групи мали не такий прогресивний
результат у порівнянні з експериментальною групою. До експерименту дітей
з низьким рівнем було 10%, після – 12%, з достатнім – до експерименту 30% ,
після – 25%, з середнім рівнем – 15% та 25% відповідно, та з високим рівнем
– до експерименту 45%, після – 38%.
Аналіз отриманих даних в експериментальній і контрольній групах дає
підстави стверджувати, що формувати вміння складати розповіді-роздуми
дітьми старшого дошкільного віку на народознавчу тематику неможливо без
підготовки дитини до безпосереднього навчання складати розповідь-роздум.
Дитина повинна спостерігати яскраві приклади розповідей-роздумів, мати
достатній словниковий запас, володіти граматичними й орфоепічними
нормами сучасної української літературної мови, у неї мають бути
сформовані елементарні уявлення про об’єкт розповіді, в нашому випадку –
це елементи народознавства, тому вважаємо за необхідне ознайомлювати,
збагачувати досвід, знання дітей про народознавство за допомогою різних
видів занять, ігор, бесід, а також використовуючи окреслені в роботі шляхи
формування вмінь складати розповіді-роздуми старшими дошкільниками на
народознавчу тематику в практичній діяльності закладів дошкільної освіти.
 53

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Арутюнова А. Дошкольный возраст : Формирование грамматического

строя речи / А. Арутюнова // Дошкольное воспитание. – 1993. – № 9. –
С. 58-65.
2. Богуш А. М. Базовий компонент дошкільної освіти України : Науковий
керівник / А. М. Богуш. – К., 2012. – 26 с.
3. Богуш А. М. Дошкільна лінгводидактика : Теорія і методика навчання
рідної мови в дошкільних навчальних закладах / А. М. Богуш,
Н. В. Гавриш. – К. : Видавничий дім «Слово», 2011. – 704 с.
4. Богуш А. М. Українське народознавство в дошкільному закладі :
Навчальний посібник / А. М. Богуш, Н. В. Лисенко. – 2-ге вид.,
перероблене і доповнене. – К. : Вища школа, 2002. – 407 с.
5. Богуш А. М. Мовленнєвий розвиток дітей від народження до семи років :
Монографія / А. М. Богуш. – К. : Вид. дім «Слово», 2004. – 376 с.
6. Бизикова О. А. Развитие речи-рассуждения у детей дошкольного
возраста / О. А. Бизикова // Учебное пособие. – М., 2013. – 55 с.
7. Блонский П. П. Избранные педагогические и психологические сочинения /
П. П. Блонский. – М., 1979. – Т. 1. – 170 с.
8. Бур’яновсяка Т. Розвиваємо зв’язне мовлення малюків / Т. Бур’яновсяка //
Вихователь-методист дошкільного закладу. – 2010. – № 3. – С. 24-29.
9. Величко Л. Анализ повествовательной устной речи шестилеток /
Л. Величко // Характеристика связной речи детей 6-7 лет : сб. науч. тр. –
М. : Педагогика, 1979. – С. 30-35.
 54

10. Выготский Л. С. Мышление и речь. Собр. соч. В 2 т. / Л. С. Выготский. –

Изд-во АПН РСФСР, 1960. – Т. 1 – С. 256-270.
11. Гавриш Н. В. Навчання розповіді за картиною / Н. В. Гавриш //
Дошкільне виховання. – 2010. – № 1. – С. 7-8.
12. Гавриш Н. В. Розвиток зв’язного мовлення дошкільнят / Н. В. Гавриш. –
К. : Шкільний світ, 2006. – 119 с.
13. Гавриш Н. В. Розвиток мовленнєвої творчості в дошкільному віці /
Н. В. Гавриш. –Донецьк : ТОВ «Лебідь», 2001. – 218 с.
14. Бєлєнька Г. В. Дитина : Програма розвитку дітей дошкільного віку /
Г. В. Бєлєнька, О. Л. Богініч, Н. І. Богданець-Білоскаленко [та ін.]. – К.,
2016. – 304 с.
15. Крутій К. Л. Дитина в дошкільні роки : Освітня програма / К. Л. Крутій та
ін. – Запоріжжя, 2010. – 46 с.
16. Джемула Г. Про деякі вправи з розвитку зв’язного мовлення / Г. Джемула
// Вихователь-методист дошкільного закладу. – 2010. – № 3. – С. 33-34.
17. Эльконин Д. Б. Развитие речи и обучение чтению / Д. Б. Эльконин //
Избр. психол. труды. – М., 1999. – 216 с.
18. Закон України «Про дошкільну освіту» // Відомості Верховної Ради
України. – 2001. – № 49.
19. Зданевич Л. Сторітеллінг : мистецтво розповідання, або як зацікавити й
мотивувати дітей / Л. Зданевич, К. Крутій // Дошкільне виховання. – 2017.
– № 7. – С. 2-5.
20. Калмикова Л. О. Формування мовленнєвих умінь і навичок у дітей :
психолінгвістичний та лінгвометодичний аспекти : Навч. посібн. для студ.
ВНЗ / Л. О. Калмикова. – К. : НМЦВО, 2003. – 300 с.
21. Котій Н. І. Розвиток українського мовлення дошкільників засобами
народознавства / Н. Котій // Вихователь-методист дошкільного закладу. –
2010. – № 12. – С. 35-47.
 55

22. Кучеренко Ж. Інтерактивні технології розвитку мовлення дітей

дошкільного віку / Ж. Кучеренко // Вихователь-методист дошкільного
закладу. – 2010. – № 3. – С. 14-19.
23. Леушина А. М. Развитие связной речи у дошкольников / А. М. Леушина //
Учен. зап. ЛГПИ Герцена. – Т. 35. – 1941. – С. 24-28.
24. Лозинська Є. Ф. Українське народознавство дітям дошкільного віку :
Метод. посібник для дошкільних закладів / Є. Ф. Лозинська. – Львів :
Оріяна-Нова, 2008. – 208 с.
25. Луговська В. О. Ознайомлення дітей з народознавством в умовах ДНЗ
[Електронний ресурс] / В. О. Луговська. – Режим доступу :
https://vseosvita.ua/library/oznajomlenna-ditej-z-narodoznavstvom-v-umovah-
dnz-26920.html. – Дата перегляду: 13.10.2018.
26. Луцан Н. І. Методика розвитку мовлення дітей старшого дошкільного
віку за текстами українських народних ігор [Текст] : Дисертація на
здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю
13.00.02 / Н. І. Луцан. – Одеса, 1995. – 186 с.
27. Мій рідний край, моя земля : Українське народознавство у дошкільному
закладі // Програма та довідковий матеріал вихователям дошкільних
закладів. – Одеса, 1993. – 86 с.
28. Наумчук М. М. Говоримо, читаємо, пишемо / М. М. Наумчук. –
Тернопіль, 1997. – 32 с.
29. Національна доктрина розвитку освіти в Україні в XXI столітті // Освіта
України. – 2002. – № 33. – С. 4-6.
30. Огієнко І. Історія української літературної мови / Упорядник
М. С. Тимошик. – К. : Наша культура і наука, 2001. – 440 с.
31. Омеляненко A. B. Навчання дітей старшого дошкільного віку складати
розповіді-роздуми : Монографія /А. Омеляненко. – Донецьк : Юго-Восток,
2009. – 196 с.
32. Омеляненко А. В. Вчимося складати розповідь-роздум /
А. В. Омеляненко // Палітра педагога. – 2004. – №3. – С. 14-17.
 56

33. Омеляненко А. В. Розповіді-роздуми / А. В. Омеляненко // Дошкільне

виховання. – 2004. – №9. – С. 10-13.
34. Омеляненко А. В. Роль мовленнєвої дидактичної гри у процесі навчання
старших дошкільників складати розповіді-роздуми [Електронний ресурс] /
А. В. Омеляненко // Наукові записки [НДУ ім. Миколи Гоголя].
Психолого-педагогічні науки. – 2015. – № 4. – С. 172-177. – Режим
доступу : http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nzspp_2015_4_32. – Дата перегляду:
28.11.2018.
35. Подліна С. В. Розвиток мовленнєвої компетентності дітей старшого
дошкільного віку / С. В. Подліна // Дошкільний навчальний заклад. – 2012.
– № 1. – С. 5-6.
36. Поддьяков Н. Н. Мышление дошкольников / Н. Н. Поддьяков. – М., 1981.
– 270 с.
37. Полєвікова О. Б. Особливості дослідження дитячого словника /
О. Б. Полєвікова // Наука і освіта. Серія : Педагогіка. – Одеса, 2011. – №
8 / CIV. – С. 109-111.
38. Піроженко Т. До перлин народної мудрості / Т. Піроженко // Вихователь-
методист дошкільного закладу. – 2011. – № 8. С. 45-49.
39. Потебня О. О. Естетика і поетика слова / О. О. Потебня. – К., 1985. –
С. 7-10.
40. Развитие речи детей дошкольного возраста : Пособие для воспитателя
дет. сада / под ред. Ф. А. Сохина. – 2-е изд., испр. – М. : Просвещение,
1979. – 223 с.
41. Рубинштейн С. Л. Речь и общение. Функции речи. Развитие речи у детей /
С. Л. Рубинштейн // Основы общей психологии – Т. 1. – М., 1999.
42. Русова С. Ф. Дошкольное воспитание. – Екатеринослав, 1918. – 162 с.
43. Саприкіна О. Інтерактивні методи навчання як засіб формування навичок
мовленнєвої взаємодії старших дошкільників / О. Саприкіна, О.
Мартинюк // Вихователь-методист дошкільного закладу. – 2011. – № 8.–
С. 39-42.
 57

44. Сарапулова Є. Складання розповідей у дитсадку і в школі / Є. Сарапулова

// Дошкільне виховання. – 2011. – № 10. – С. 22-24.
45. Семенова Н. В. Обучение детей седьмого года жизни рассказам-
рассуждениям / Н. В. Семенова // Дисс. … канд. пед. наук. – М., 2001. –
135 с.
46. Смольникова Г. Вчимо дітей спілкуватися / Г. Смольникова // Дошкільне
виховання, 2004. – №9. – С. 14-16.
47. Сохин Ф. Психолого-педагогические проблемы развития речи / Ф. Сохин
// Вопросы псиихологи. – 1989. – № 3. – С. 39-43.
48. Стельмахович М. Г. Народна педагогіка / М. Г. Стельмахович. – К., 1985.
– С. 11-13.
49. Стельмахович М. Г. Народна педагогіка / М. Г. Стельмахович. – К., 1985.
– 225 с.
50.Ткачук Н. С. Виховання любові до України у дітей дошкільного віку через
призму рідної мови / Н. С. Ткачук // Вихователь-методист, ДНЗ №30
«Журавлик». – Хмельницький. – 48 с.
51. Українське дошкілля. Програма для дошкільних закладів / Укл. О.
І .Білан, О. В. Дідух. – Львів, 2017. – 257 с.
52. Ушакова О. С. Робота з розвитку зв’язного мовлення в дитячому саду
(старша і підготовча до школи групи) / О. С. Ушакова // Дошкільне
виховання, 2004. – № 11. – С. 8-12.
53. Ушинський К. Д. Дитячий світ / К. Д. Ушинський. – Вибрані твори. – К.,
1980. – 320 с.
54. Фесенко Л. І. Українська народна казка як засіб розвитку зв’язного
монологічного мовлення у дітей старшого дошкільного віку / Л. І.
Фесенко. – Одеса, 1994. –176 с.
55. Фіцула М. М. Педагогіка : Навчальний посібник для студентів вищих
педагогічних закладів освіти / М. М. Фіцула. – К. : Видавничий центр
«Академія», 2002. – 528 с.
 58

56. Яшина В. И. Особенности связных высказываний типа рассуждений у

детей шести лет / В. И. Яшина // Хрестоматия по теории и методике
развития речи. – М., 1999. – С. 456-460.

ДОДАТКИ

Додаток А

Принципи ознайомлення дітей з народознавством

Назва принципу Зміст

Принцип народності означає прилучення дітей з раннього віку до

витоків української народної культури, добір
форм, методів та прийомів ознайомлення молоді з
українськими традиціями, оберегами, символами,
звичаями відповідно до кожного вікового періоду.
Принцип Народознавча теорія зросла на практичному
взаємозв’язку і ґрунті, можна з певністю сказати, що практика
взаємозумовленості народознавства передувала теорії, що це своєрідна
народознавчої науки неподільна тріада «практика – наука – життя (або
з життям, з знову практика)».
практикою
виховання й
навчання молоді.

Принципом знання історичних та культурних надбань предків

історизму потрібні не лише для піднесення національної
гідності, а й для використання кращих традицій у
педагогічній практиці сьогодення.
 59

Краєзнавчий передбачає комплексність, всебічність, доцільність

принцип вивчення рідного краю, своєї Вітчизни.

Принцип курс вітчизнознавства має бути пристосований до

регіонального «горизонту» кожної місцевості.
підходу в
ознайомленні з
народознавчим
матеріалом.

Принципу виховання дітей має бути позначене мистецтвом,

емоційності навчання естетичними сприйманнями й емоціями. Саме від
питомої ваги емоційного фактору залежить
міцність засвоєння народознавчого матеріалу.
 60

Додаток Б

Оцінювання рівнів сформованості вмінь дітей 6-го року життя складати

розповіді-роздуми

критерій показник бали

3 2 1
структурно- Уміння складати Розповідь-роздум має дві складається з
організаційна розповідь- має три чітко частини: теза однієї
схема роздум із трьох виділені частини: з доведенням частини або
розповіді- частин (теза, теза, доведення, або доведення переліку
роздуму. доведення, висновок з висновком несуттєвих
висновок). аргументів

змістова Вміння 5-6 розгорнутих 3- 4 1-2

характеристик розгортати мікротем скорочених, мікротеми
а розповіді- мікротеми в стягнутих
роздуму. розповіді- мікротем
роздумі
вміння виділяти Доведення доведення перераховане
причинно- ґрунтовне, послідовне, несуттєві
наслідкові послідовне, аргументи аргументи,
зв’язки та детальне. З наведено до які не
розкривати їх у достатньою к-тю 3-х. розкривають
мікротемах. аргументів (3-4) причиново-
наслідкові
 61

зв’язки
способи вміння ланцюжковий, ланцюжковий Формально-
зв’язку між використовувати паралельні логічний
реченнями та різні види зв’язки між зв’язок
частинами зв’язку реченнями
розповіді- наявність частини частини пов’язані
роздуму мовних засобів розповіді-роздумі розповіді- сурядними
зв’язку в пов’язані між роздумі сполучни-
розповіді- собою вставно- пов’язані між ками або
роздумі модальними собою інтонацією
словами, складнопідряд
складнопідрядни ними
ми сполучниками. сполучниками
обсяг Наявність у 7-10 речень. 3-5 речень. 1-3 речення.
розповіді- розповіді- Середня к-сть Середня к-сть Середня к-
роздуму роздумі різних слів – 25-50 слів – 14-24 сть слів –
за складністю 5-13
речень та їх
кількісне
словесне
наповнення.
 62

Додаток В

Прислів’я та приказки

Де рідний край, там під ялиною рай.

Без мови не підійдеш і до корови.
Щебече як соловейко, а кусає, як гадюка.
Язик свербить сказати, та треба мовчати.
Не бачила оком – не плещи язиком.
Не той друг, хто медом маже, а той друг, хто правду каже.
Шабля ранить тіло – а слова душу.
Вола в’яжуть мотузками, а людину – словами.
На ласкаве слово не кидайся, а за грубе не гнівайся.
Слова ласкаві, та думки лукаві.
Янгольський голосок та чортова думка.
Лихо говірливому, та не добре й мовчазливому.
На його слові можна мур мурувати.
Стережися чоловіка, що не говорить, і собаки, що не гавкає.
У чужій сторонці не так світить сонце.
Навіть у птахів є батьківщина.
Батьківщина мати – вмій за неї постояти.
Наша слава – Українська держава.
За рідний край – хоч помирай.
Задля свого роду хоч у вогонь, хоч у воду.
 63

Додаток Г
Лексичні та мовленнєві вправи
Завдання: дібрати близькі за значенням слова (синоніми) до слів
 Занедужала – … (захворіла)
 Одказує – … (відповідає)
 Тюпати – …(ходити)
 Палав – …(горів)
 Канючити – …(просити)
 Теревенити – …(розмовляти)
 Рипнули – …(скрипнули)
 Говорити – …(промовляти)
 Плакати – …(ридати)
Завдання: замінити вираз близьким за значенням словом
 Сильна метелиця – …(хуртовина)
 Велике нещастя – …(горе)
 Сильний дощ – …(злива)
 Буря на морі – …(шторм)
 Дощ із блискавкою – …(гроза)
 Слізьми вмиватися – …(горювати)
Завдання: завершити порівняння (метафору)
 Небо синє, наче … (море)
 Повітря тепле, наче … (парне молоко)
 Сніг пухкий, наче … (пух)
 Річка блищить, наче … (дзеркало)
 Ведмедик м’який, наче … (подушка)
 Сік холодний, наче … (лід)
Завдання: сказати інакше
 64

 Безхмарне дитинство – … (щасливе дитинство)

 Срібне волосся – … (сиве волосся)
 Волошкові очі – … (сині очі)
 Щедрий урожай – … (багатий урожай)
 Золоте серце – … (добре серце)
Завдання: «відгадати» слова
 Пухнастий, пречистий, іскристий, холодний … (сніг)
 Лютий, пекучий, тріскучий … (мороз)
 Чисте, блакитне, безмежне … (небо)
 Прозора, чиста, джерельна … (вода)
 Запашний, білий, смачний … (хліб)
 Червоне, солодке, соковите … (яблуко)
 Чорна, снігова, важка, велика … (хмара)
 Милозвучна, мелодійна, багата, рідна … (мова)
 65

Додаток Д
Ігри, спрямовані на розвиток зв’язного мовлення
Ланцюжок
Перша дитина називає об’єкт, друга – його властивості, третя – новий об’єкт
з тими самими властивостями, четверта – іншу властивість нового об’єкта і
так далі. Наприклад: морква – морква солодка – солодким буває цукор –
цукор білий – білим буває сніг.
Складаємо рекламу
Запропонувати дітям скласти рекламу будь-яких казкових речей або
продуктів чи предметів. Зробити малюнок і продумати словесний захист
своєї творчої роботи.
Картина
Усі сідають в кружок. Один тримає у руках чистий аркуш паперу і
намагається уявити намальовану картину. Він починає детально її описувати.
Потім передає аркуш з уявною картиною іншому, той продовжує уявний
опис.
Вікно
Гравці стають одне навпроти одного. Вихователь каже: «Уявіть собі, що вас
відділяє вікно з дуже товстим склом. Спроби кричати марні – партнер вас не
почує. Але йому необхідно розповісти дуже важливу новину. Спробуйте
передати партнеру зміст розмови, не промовляючи жодного слова». Після
цього на вушко говорить дітям завдання – новину, яку необхідно передати.
 66

Додаток Є
Мовленнєві вправи з використанням різних інтерактивних методів
Вправа «Павутина» з використанням інтерактивного методу
«Мікрофон»
Мета:
 учити дітей добирати мовленнєві засоби під час розповіді про
себе, спілкуватися один з одним;
 розвивати зв’язне мовлення, уважність, пам’ять.
Обладнання:
 клубок ниток
Хід вправи:
Діти сідають у кружок. Вихователь тримає в руці клубок ниток та
пропонує кожному учаснику коротко розповісти про себе. Розпочинає
вихователь. Після розповіді, тримаючи кінець нитки в руці, він передає
клубок дитині, яка сидить навпроти. Після розповіді ця дитина передає
клубок іншій, міцно тримаючи нитку. Так клубок передається з рук у руки,
поки всі діти не візьмуть участь у вправі і не стануть частиною однієї
павутини.
Аналіз вправи:
- Як ти себе почуваєш?
- А на початку гри ти хвилювався?
- Чи важко тобі було запам’ятовувати інші розповіді?
- Чиї розповіді тобі сподобались?
Вправа «Доброго ранку!» з використанням інтерактивного методу
«Дебати»
Мета:
 67

- учити дітей добирати мовленнєві засоби під час привітання одне

з одним, прислуховуватися один до одного.
Хід вправи:
Діти сідають у кружок. Вихователь пропонує кожній дитині сказати
усім іншим «Доброго ранку!» та повідомити, який у неї настрій та чому.
Якщо у дитини поганий настрій або є проблема, інші пропонують способи, як
підняти настрій або розв’язати проблему.
Аналіз вправи:
- Чи сподобалося вам ділитися зі своїми почуттями з іншими,
чому?
- Як ви гадаєте як ліпше вийти з важкої ситуації – поодинці чи
разом?
- Кому ми з вами сьогодні допомогли?
 68

Додаток Ж

Серія занять з метою розширення знань на тему народознавства для

дітей старшого дошкільного віку

№ Тема заняття Мета

1. Ознайомлення дітей Поглиблювати знання дітей про рідний

з українознавством. край, про Батьківщину.
«Моя Україна – це Формувати поняття «Батьківщина», «Україна
моя Батьківщина». – держава». Розвивати вміння зв’язано,
логічно, грамотно правильно виражати свої
думки. Виховувати почуття любові до рідної
землі, рідної мови, до свого народу, почуття
гордості за свою Батьківщину.
2. «Чим хата багата» Поглибити знання дітей про українську хату,
предмети українського національного побуту:
посуд, рушники, скриню, піч, скатертину та
місце його зберігання; дати поняття про
архітектуру та інтер’єр житла в Україні, їх
значення для здоров’я; знайомити
дітей з символами та оберегами українського
народу, їх значенням в обрядах, житті людей;
вчити використовувати малі фольклорні
форми у повсякденному житті, розширювати
словник дітей новими словами (судник),
 69

забезпечувати духовно-емоційний розвиток;

формувати ціннісне ставлення до природи;
формувати почуття краси в її різних проявах;
сприяти виникненню дружніх стосунків,
розвитку самостійності та ініціативності;
виховувати тепле ставлення до рідної
домівки, любов і повагу до батьків, почуття
національної гідності.
3 Народні символи Розширити та закріпити знання дітей про
України національні символи; продовжувати
знайомити з історією України; формувати
бажання якомога більше дізнатися про
історичне минуле своєї Батьківщини;
поглибити знання дітей про значення
народних символів – оберегів; закріпити
знання малих форм народної творчості;
викликати цікавість до народних традицій;
виховувати патріотичні почуття на основі
знайомства дітей з національними символами,
історією України, бажання берегти народні
звичаї, традиції; розвивати діалогічне
мовлення, мислення дітей, пам’ять, увагу,
уяву; естетичні почуття; вправляти дітей у
знаходженні парних картинок; продовжувати
вчити слухати віршований текст, складати
речення з певним словом; активізувати в
словнику дітей назви народних символів
(верба, калина, віночок, вишиванка, рушник),
ввести поняття оберіг, назви кольорів.
4 Знаю все про рідний Продовжувати знайомити дитину з типовими
 70

край українськими ландшафтами; розширити

знання про народні символи, про квіти (мак,
волошки, соняшники) та кущі (калина);
сприяти формуванню патріотичного
світогляду на основі розширення знань дітей
про природні особливості нашої держави;
виховувати інтерес до природи рідної країни,
творчий підхід до виконання розвивальних
завдань; розвивати діалогічне мовлення,
увагу, пам’ять, зв’язне мовлення, мислення,
уяву, загальну моторику, фонематичний слух;
удосконалювати вміння дітей відповідати на
запитання та відгадувати загадки; учити дітей
складати речення з певним словом,
завершувати речення одним словом;
формувати інтерес до роботи з мапою
України, учити розуміти умовні позначення
на ній; ввести у словник дітей слова гора,
степ, гай, діброва, активізувати назви тварин,
рослин.
5 Ознайомлення з продовжувати знайомити дітей з творами
предметами національного мистецтва – посудом: глечик,
національного макітра, макогін, дерев’яна ложка, миска,
посуду, побуту горщик, горнятко, діжа;
виховувати бережливе ставлення до народних
традицій.
6 Український поет – продовжувати знайомити дітей із життям та
Тарас Григорович творчістю видатного українського поета
Шевченко Т. Г. Шевченка; формувати інтерес до
національного колориту; виховувати любов
 71

до української мови, патріотичні почуття

через знайомство з поезією Т. Г. Шевченка;
спонукати дітей до читання віршів напам’ять;
розвивати мислення, зв’язне мовлення,
пам’ять, увагу, дикцію, естетичний смак;
сприяти формуванню гордості за поетичну
спадщину видатного українського митця;
продовжувати вчити дітей малювати за
уявою; активізувати словник дітей відповідно
до теми.
7 Українська народна Вчити дітей грати нескладні рухливі ігри з
іграшка текстом, діалогом та ігри, що ознайомлюють
«Ляльки моєї бабусі» дії кого народу; ознайомлювати з іграшками,
виробленими з тіста, сиру, тканини, глини,
дерева; залучати до виготовлення ляльки-
мотанки; ознайомлювати з керамічною
іграшкою, яку виготовляли у с. Стара Сіль
8 Українська Формувати уявлення про українську кухню,
національна кухня основні традиційні страви: борщ із
пампушками, вареники з сиром, картоплею,
капустою, галушки, деруни, капусняк, млинці,
узвар тощо. Розповідати про народні ритуали,
обряди, пов’язані з приготуванням їжі.
Формувати поняття, що хліб – джерело життя,
«хліб святий», його потрібно шанувати, що в
Україні є звичай зустрічати гостей хлібом-
сіллю (коровай на вишитому рушникові
прикрашають барвінком і калиною).
Ознайомлювати з обрядовою українською
їжею: кутею та узваром: паскою, крашанками,
 72

писанками.
9 Народні ремесла Продовжувати ознайомлювати з гончарством,
вишивкою, писанкарством. Учити дітей
розуміти символічне значення деяких
візерунків, кольорів. Зацікавлювати виробами
з дерева, різьбленням по дереву,
лозоплетінням, ткацтвом. Ознайомлювати з
яворівськими різьбленими писанками,
іншими дерев’яними виробами та виробами з
лози; з вишиванками Галичини; виховувати
повагу до людей творчої праці, чиї руки у
народі називають «золотими»
 73

Додаток З
Ігри на формування вмінь складати розповідь-роздум на народознавчу
тематику дітьми старшого дошкільного віку
Гра «Лото»
Мета: вчити дошкільників класифікувати предмети за родовими,
видовими ознаками, обґрунтовувати свій вибір, використовуючи складні
речення з підрядними сполучниками бо, тому що.
Хід гри:
На індивідуальній карті-схемі (білій ігровій картці, поділеній на
6 частин) діти розміщують предметні картки й відповідають на запитання:
Чому ти обрав саме ці картки?
Варіант 1. «Зоологічне лото». Запитання та завдання дітям: Хто, де
живе: у воді (море, річка, океан); на землі (ліс, поле, джунглі)? Яких тварин
називають свійськими, а яких – дикими? Віднайти картинки з такою
кількістю крапок на зворотньому боці, як і на індивідуальній карті-схемі;
дібрати узагальнювальне слово до них (риби, птахи, тварини).
Варіант 2. «Технічне лото». Які транспортні засоби називають
наземним видом транспорту? Повітряним? Водним? Яка техніка допомагає
нам удома? Варіант 3. «Універсальне лото». Дитина, взявши за зразок будь-
яку геометричну фігуру, добирає зображення предметів (або їх частин)
подібної форми та обґрунтовує свій вибір. Наприклад: коло (м’яч, яблуко,
кавун, їжак, вишеньки), трикутник (ріжок із морозивом, ялинка, праска), овал
(риба, слива, листок), квадрат (стіл, вікно, телевізор).

Гра «Чому події розвиваються таким чином?»

Мета: вчити дітей встановлювати логічну послідовність подій,
визначати, з якого епізоду все починається, як розвиваються події і чим вони
закінчуються; використовувати вставні слова: по-перше, по-друге, отже,
 74

нарешті; висловлювати своє обґрунтування повними реченнями, логічно

подавати приклади.
Варіанти гри. Відтворити: послідовність сюжету казки; етапи росту
рослини (ціла насінина, проросла насінина, пуп’янок, квітка, плід); етапи
розвитку метелика (яйце, гусінь, лялечка, метелик).

Гра «Зникли слова-віконця в будинку»

Мета: закріпити лексичні засоби зв’язку між структурними частинами
роздуму (я знаю, тому що, отже) за допомогою моделі структури розповіді-
роздуму (будинок).
Хід гри: дітям пропонується декілька речень, з яких треба скласти
одне, використовуючи вставні слова, сполучники, які відповідно до моделі
структури розповіді-роздуму (будинок) живуть на І, ІІ, ІІІ поверхах. (Я знаю,
що) собака – друг людини, (по-перше) собака охороняє будинок, (по-друге)
собака ходить з господарем на полювання, (отже) собака людині друг. (Мені
здається, що) кролики мирні тварини, (бо) кролики ніколи не кусаються,
(адже) гратися з кроликами можна навіть маленьким дітям.

Гра «Дивовижні розповіді-роздуми»

Мета: вчити визначати тезу роздуму вставними конструкціями я
думаю, я знаю, мені здається, на мій погляд, заперечувати невідповідні
явища, використовуючи підрядні сполучники бо, тому що.
Хід гри: після читання дивовижних розповідей-роздумів діти називали,
скільки невідповідностей вони помітили. Перемагає той, хто назве їх
найбільше. Наводимо приклади дивовижних історій: «Влітку яскраво світить
сонце, тому діти вийшли на прогулянку. Зробили із снігу гірку і почали
кататися на санчатах. Потім вони зліпили з піску снігову бабу. Ось як весело
було їм».
 75

Гра «Чомучкові потрібна ваша порада»

Мета: закріпити вміння дошкільників починати розповідь-роздум
тезою, наводити приклади з власного досвіду, використовувати відповідні
вирази (я раджу, мені здається, отже) з інтонацією переконання.
Хід гри: дітям ставляться альтернативні запитання, відповідаючи на які
треба обґрунтувати свій вибір, наприклад: Чому взимку Чомучко не хоче
одягати вовняні рукавички, а хоче лляні? Чому в дощову погоду Чомучко не
хоче взувати гумові чоботи, а хоче валянки?

Гра «Хто найдопитливіший?»

Мета: закріпити вміння дошкільників аналізувати, встановлювати
причинно-наслідкові, часові відношення між предметами та явищами,
складати розповідь-роздум з трьома структурно-смисловими частинами,
уникати лексичного повтору шляхом синонімічної заміни.
Хід гри: діти відповідають на пізнавальні запитання: Чому взимку
немає комах? Чому заєць змінює своє хутро взимку? Чому до дітей
приходить лікар? Чому в дощову погоду потрібна парасолька? Чому треба
поступитися місцем дівчинці, бабусі?

Гра «Чарівні перетворення»

Мета: закріпити вміння дітей добирати істотні аргументи в доказовій
частині, використовувати слова (по-перше, по-друге) з інтонацією переліку;
для зв’язку смислових частин (тези, доведення, висновку) використовувати
різноманітні мовні засоби (вставно-модальні слова, сполучники,
займенники).
Хід гри: Сова Мудруся запросила дітей до чарівного лісу, але
потрапити туди можуть тільки птахи або звірі. Діти по черзі перетворюються
на звірят, називаючи їх істотні ознаки (дітям роздаються картинки). Учасник
 76

гри має назвати істотні ознаки пташки, яка зображена на малюнку, а інші –
відгадати її назву, а також обґрунтувати свій вибір.

Дидактична гра «Вгадай і розкажи»

Мета: закріпити знання дітей про народну іграшку як про одну з форм
народного декоративно-прикладного мистецтва. Закріплювати вміння
дізнаватися іграшку по зображенню, пояснювати свій вибір, виділяти
елементи розпису, її колорит та композицію візерунка на виробі. Розвивати
естетичний смак.
Матеріал: картки із зображенням виробів народних іграшок.
Ігрові правила: діти по черзі один в одного витягують картку і
відгадують, іграшка якогось промислу зображена. Заохочується, якщо дитина
може довести правильність своєї відповіді.

Дидактична гра «Петриківські візерунки»

Мета: закріплювати вміння дітей складати петриківські візерунки,
дізнаватися елементи розпису, запам'ятовувати порядок виконання візерунка,
самостійно підбирати колір і відтінок для нього. Розвивати уяву, вміння
використовувати отримані знання для складання композиції.
Матеріал: трафарети розпису з паперу жовтого кольору (обробні
дошки, страви та ін., набір елементів петриківського розпису (паперові
трафарети).
Ігрові правила: дітям пропонується набір рослинних елементів. Вони
повинні викласти на трафареті візерунок методом аплікації.

Дидактична гра «Назви правильно»

Мета: закріпити знання дітей про народні промисли, їх ознаках.
Закріплювати вміння знаходити потрібний промисел серед інших,
обґрунтовувати свій вибір, складати описову розповідь.
 77

Матеріал: картки із зображенням народних промислів України.

Ігрові правила: діти по черзі задають один одному завдання і
відгадують, який промисел зображений. Заохочується, якщо дитина може
назвати промисел, місце його виникнення та характерні особливості.

Дидактична гра «Пори року»

Мета: закріпити знання про місяці, пори року, їх послідовність;
розвивати зорову пам’ять, увагу. Вихователь демонструє дітям годинник
«Пори року» і пропонує, не поспішаючи, прокручувати стрілку і називати ту
пору року, на яку вона вказує.
Запитання до гри:
У якій послідовності йдуть пори року?
Чи може бути, щоб після зими настало літо або після весни – осінь?
Чому?
Потім вихователь пропонує дітям іще раз назвати послідовність пір
року, не користуючись посібником. Діти разом з вихователем з’ясовують, що
кожна пора року складається з трьох місяців, називають їх. У кінці гри діти
пояснюють назви зимових місяців.
 78

АНОТАЦІЯ

Березовська І. І. Формування вмінь у старших дошкільників складати

розповіді-роздуми народознавчої тематики.
Магістерська кваліфікаційна робота з напряму підготовки 012
«Дошкільна освіта». – Криворізький державний педагогічний університет. –
Кривий Ріг, 2018. – 76 с.
Магістерська дипломна робота присвячена вивченню теоретичних та
практичних основ формування вмінь у старших дошкільників складати
розповіді-роздуми народознавчої тематики.
У роботі конкретизовано зміст понять «зв’язне мовлення», «розповідь»,
«розповідь-роздум», «народознавство». З’ясовано сутність та вплив
народознавства на розвиток мовлення дітей старшого дошкільного віку.
Визначено, науково обґрунтовано й доведено дієвість використання
запропонованих шляхів формування вмінь складати розповіді-роздуми на
народознавчу тематику. Матеріали дослідження можуть бути використані під
час підготовки підручників і навчальних посібників, підготовки й проведення
занять в закладах дошкільної освіти, в науково-дослідницькій роботі
викладачів, студентів.
Ключові слова: мовленнєва компетенція, зв’язне мовлення, розповідь,
розповідь-роздум, розвиток мовлення, народознавство, старший дошкільний
вік.