АКАДЕМІЯ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ І ОСВІТИ ДОРОСЛИХ

ЯКСА НАТАЛЯ ВОЛОДИМИРІВНА

УДК 378.1 (477.75)

ПРОФЕСІЙНА ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ

УЧИТЕЛІВ ДО ВЗАЄМОДІЇ СУБ’ЄКТІВ ОСВІТНЬОГО
ПРОЦЕСУ В УМОВАХ ПОЛІКУЛЬТУРНОСТІ
КРИМСЬКОГО РЕГІОНУ

13.00.04 – "Теорія і методика професійної освіти"

АВТОРЕФЕРАТ
на здобуття наукового ступеня
доктора педагогічних наук
Київ – 2009
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Житомирському державному університеті імені Івана Франка
Міністерства освіти і науки України, м. Житомир.

Науковий консультант: доктор педагогічних наук, професор

Дубасенюк Олександра Антонівна,
професор кафедри педагогіки
Житомирського державного університету
ім. Івана Франка, м. Житомир.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор

Барбіна Єлизавета Сергіївна,
професор кафедри педагогіки
та психології Херсонського державного
університету, м. Херсон;

доктор педагогічних наук, професор

Лещенко Марія Петрівна,
завідувач кафедри педагогіки
Київського національного університету
ім. Тараса Шевченка, м. Київ;

доктор педагогічних наук, професор

Пуховська Людмила Прокопівна,
професор кафедри філософії освіти та освіти
дорослих Державного вищого навчального
закладу "Університет менеджменту освіти"
АПН України, м. Київ.

Захист відбудеться 21 травня 2009 р. об 11. 00 годині на засіданні

спеціалізованої вченої ради Д 26.451.01 в Інституті педагогічної освіти і освіти
дорослих АПН України за адресою: 04060, м. Київ, вул. Берлинського, 9, 5-й
поверх, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту педагогічної

освіти і освіти дорослих АПН України за адресою: 04060, м. Київ,
вул. Берлинського, 9.

Автореферат розісланий 21 квітня 2009 року.

Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради С.В. Лапаєнко
 1

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність і доцільність дослідження. Становлення нової освітньої

парадигми в українському соціумі відбувається в умовах глобалізації, зростання
впливу етнокультурного чинника, переходу до інформаційного суспільства.
Складною і фундаментальною залишається проблема збереження і розвитку
духовних пріоритетів, формування особистості в межах системи освіти, що
створює передумови для модернізації педагогічної освіти, пошуків шляхів
набуття індивідом особистісних та соціальних якостей на засадах суб’єкт-
суб’єктної взаємодії.
У стратегічних законодавчих та освітніх документах нашої держави
(Конституції України, законах "Про загальну середню освіту", "Про вищу
освіту", Національній доктрині розвитку освіти та ін.) декларуються принципи
багатоетнічності та полікультурності, ставляться завдання, спрямовані на
розвиток фундаментальної підготовки майбутнього вчителя на основі засвоєння
духовної скарбниці українського народу, онтологічних, гностичних та
аксіологічних компонентів цілісної полікультурної картини світу. У зв’язку з
цим особливого значення набуває розвиток духовності майбутнього вчителя, що
передбачає формування у нього духовних потреб, засвоєння універсальних
духовних цінностей, орієнтованих на гуманістичні та демократичні ідеї. Цей
процес пов'язаний з формуванням полікультурного світогляду, що зумовлює
таку організацію життя і професійної діяльності, за якої педагог має бути
відкритим до сприйняття культур інших народів. Національне при цьому
набуває ознак ґрунтовності, оскільки полікультурний соціальний, зокрема й
освітній простір, має функціонувати як цілісна система полілогу культур як на
загальнодержавному рівні, так і її окремих регіонів. Тому доцільно враховувати
те, що в Кримському регіоні під впливом соціально-політичних та економічних
чинників періодично виникають міжнаціональні конфлікти, які негативно
позначаються на освітніх процесах. Разом з цим зазначимо, що за роки
незалежності Української держави було створено сприятливі умови для
відродження системи освіти національних меншин, що потребує вдосконалення
професійної педагогічної освіти з урахуванням полікультурних особливостей,
зокрема й Кримського регіону.
Складний і суперечливий процес національного відродження потребує
всебічного осмислення історичних, політичних, соціальних, етнокультурних
детермінант, що визначають особливості культурно-освітнього життя держави
загалом та її окремих регіонів; стає необхідним створення і налагодження
конкретного механізму, у якому б етнічна самосвідомість виступала важливим
чинником усвідомлення причетності до рідної етнічної культури, розуміння її
значення в консолідації української нації, у формуванні її національно-
державних інтересів.
Аналіз наукових джерел вітчизняної педагогіки засвідчує, що в теорії та
практиці професійної освіти накопичено значний досвід, прогресивні ідеї якого
можуть стати основою модернізації професійної підготовки майбутніх учителів
 2

до міжкультурної взаємодії суб’єктів освітнього процесу. Крім того, виявлено

провідні тенденції у цій сфері, обґрунтовано сучасні наукові підходи та
парадигми.
Академік В.Г. Кремень підкреслює, що у всіх сферах життєдіяльності
людини і суспільства все більше утверджуються загальноцивілізаційні
тенденції розвитку, характерні для ХХІ століття. Передусім – це тенденція
зближення націй, народів, держав шляхом створення спільного економічного,
інформаційного, а зважаючи на вимоги Болонського процесу, й освітнього
простору Європи.
Наукові підходи до проблеми продуктивної взаємодії суб’єктів освітнього
процесу в умовах полікультурності Кримського регіону (структурно-системні,
особистісно орієнтовані, професійно орієнтовані, історико-культурологічні)
зумовлюються системою взаємовідносин, що складаються між людьми різних
національностей і культур. Притаманна українському суспільству культурна
різноманітність потребує навчання дітей і молоді толерантній взаємодії,
теоретичні і методичні засади якої ще не знайшли свого достатньо повного
відображення в педагогічній науці. У результаті цих та інших причин у
полікультурному суспільстві України виникають численні проблеми, пов’язані з
невмінням молоді продуктивно взаємодіяти з представниками інших націй і
національностей.
Провідна роль в оновленні системи освіти належить вищим навчальним
закладам, оскільки саме тут закладаються теоретико-методологічні та змістові,
науково-методичні засади освіти, формується педагогічне мислення та
професіоналізм майбутнього вчителя.
Взаємодія суб’єктів освітнього процесу у контексті філософії освіти
розглядається як об’єктивна універсальна категорія, як методологічний принцип
пізнання природи і людей, як феномен зв’язку, впливу і розвитку різних
суб’єктів у процесі взаємних дій один на одного. У контексті нашого
дослідження, враховуючи багатокультурний характер Кримського регіону,
важливого значення набуває вивчення особливостей полікультурного освітнього
середовища і підготовки до міжкультурної взаємодії майбутніх педагогів, що
дозволяє підвищувати ефективність функціонування освітніх інститутів.
Взаємодія належить до міждисциплінарних категорій, інтегрує здобутки
людинознавчих наук – філософії, психології, соціології, культурології,
педагогіки і може розглядатися на кількох рівнях реалізації: макро, мезо і мікро.
На макрорівні аналізуються стратегічні завдання – зміна освітньої
парадигми, переведення її на новий теоретико-методологічний рівень,
гуманізація системи взаємодії всіх соціальних інститутів і систем. На мезорівні
досліджується національна самобутність учасників взаємодії, їх полі- і
монокультурні особливості, прагнення до міжнаціонального етнотолерантного
співробітництва. Саме мезорівень в умовах сучасної соціокультурної і
національної ситуації Кримського регіону може виступати як чинник інтеграції
українського суспільства. На мікрорівні розглядаються можливості взаємодії
 3

суб’єктів навчально-виховного процесу конкретного освітнього закладу,

осмислюються особливості їхніх взаємин, діяльності, стилів спілкування.
Міждисциплінарний підхід до нашого наукового пошуку зумовив
необхідність вивчення різних проблем освіти, пов’язаних із сучасними
світовими і освітніми тенденціями, міжетнічними стосунками, з різними
аспектами професійної педагогічної підготовки, зокрема й полікультурного
спрямування. Це дозволило виокремити певні напрями.
У наукових працях А.М. Алексюка, Г.О. Балла, Б.С. Гершунського,
О.В. Глузмана, І.А. Зязюна, Р.О. Позінкевича, О.Л. Шевнюк та ін.
переосмислюються теоретико-методологічні засади освіти як культурного
процесу.
Глобалізаційні тенденції розвитку освіти в зарубіжних країнах вивчали такі
вітчизняні вчені, як Н.В. Абашкіна, О.К. Мілютіна, Н.Г. Ничкало, А.А. Сбруєва
та ін. Проблему продуктивної взаємодії в контексті міжособистісного
спілкування досліджували зарубіжні вчені М. Аргіл, Г. Баннер, Е. Врегг,
П. Екман, Х. Кеннон, Д. Крістал, Б. Скіннер, Р. Харрісон (США, Велика
Британія, Німеччина).
Проблему виховання культури міжнаціонального спілкування досліджує
ряд учених: Н.М. Воскресенська, Н.І. Ганнусенко, З.Т. Гасанов,
В.С. Заслуженюк, М.Г. Тайчинов, Г.Г. Філіпчук, М.А. Хайруддінов та ін.
Особливості професійної педагогічної підготовки в зарубіжних країнах,
зокрема на європейському континенті, вивчають Н.М. Лавриченко,
Л.П. Пуховська (Західна Європа), Т.М. Десятов (Східна Європа),
О.В. Матвієнко (Європейський Союз); в окремих країнах Європи –
Ю.А. Алфьоров, А.В. Парінов (Англія), Н.М. Авшенюк (Англія, Уельс),
І.П. Задорожна, О.К. Мілютіна (Велика Британія), В.А. Гаманюк, Т.І. Вакуленко
(Німеччина), В.І. Семілетко (Норвегія), У. Новацка, І. Шемпрух (Польща),
Н.В. Абашкіна, О.Г. Ширін (Німеччина), О.В. Авксентьєва, Л.І. Зязюн
(Франція), О.С. Ковальчук (Російська федерація); в англомовних країнах –
А.А. Сбруєва (англомовні країни), М.П. Лещенко (Велика Британія, Канада,
США), І.В. Гушлевська (США, Канада), І.С. Бессарабова, Т.С. Кошманова,
Т.Г. Чувакова (США), Н.В. Мукан, Л.О. Карпинська (Канада); в інших країнах
світу – О.А. Жижко (Мексика) та ін.
Серед різноманітних науково-педагогічних розвідок останніх років на
особливу увагу заслуговує ідея продуктивності сучасної освіти (М.І. Башмаков,
І. Бем, Г.П. Васянович, Н.Б. Крилова, О.М. Леонтьєва, В.М. Мадзігон,
М. Потмесіл, Л.О. Савенкова, М. Сікорова, С.О. Сисоєва, Й. Шнейдер,
О.Н. Тубельський, Л.О. Хомич та ін.), що передбачає встановлення паритетно-
партнерських взаємин на всіх рівнях взаємодії.
Підготовка майбутнього вчителя до різних видів взаємодії суб’єктів
освітнього процесу знайшла висвітлення у працях таких науковців, як
Л.К. Авраменко, Л.В. Байбородова, А.А. Вербицький (групова взаємодія),
Ю.А. Акайомова (міжкультурна комунікація), Т.В. Асланова, О.В. Іванова
(мовленнєва підготовка), С.С. Горбачова, М.А. Дигун, Л.І. Єпринцева,
 4

С.М. Єфремова, О.В. Мещерякова (педагогічна взаємодія), Е.Р. Заредінова

(морально-ціннісні взаємини батьків і дітей в історичному аспекті), В.Г. Казанська
(співробітництво у навчанні), І.І. Кобзарева (особистісно орієнтована
взаємодія), Ю.О. Костюшко, М.М. Рибакова (конфлікт та взаємодія в освітньому
процесі), В.А. Семіченко (проблеми взаєморозуміння), Т.А. Устименко
(міжкультурна взаємодія), Г.Т. Хайрулін (технологія взаємодії). Взаємодії як
формі суб’єкт-суб’єктних відносин значну увагу приділяють такі вчені:
В.І. Андреєв, Л.А. Байкова, Л.К. Гребенкіна, Н.Д. Дьоміна, В.І. Журавльов,
Є.В. Коротаєва, С.В. Кондратьєва, І.А. Ларіонова, В.П. Панюшкін,
В.А. Семиченко, Г.О. Цукерман, М.П. Шульц та ін. Психологічні засади
взаємодії як форми спілкування розробляли такі вчені, як І.Д. Бех,
О.М. Леонтьєв, Б.Ф. Ломов, В.О. Моляко, Р.С. Нємов, А.В. Петровський,
В.В. Рибалко, Т.С. Яценко та ін.
Останніми роками посилився інтерес до проблеми полікультурності у
контексті етнічного аспекту (О.В. Антонюк, Р.І. Антонюк, М.А. Араджіоні,
З.Р. Асанова, Т.О. Атрощенко, З.Т. Гасанов, О.Г. Доморовська, В.Б. Євтух,
Я.І. Журецький, Т.Г. Зякун, І.В. Лебідь, І.П. Руденко, Г.Г. Філіпчук та ін.).
Сучасні тенденції полікультурної підготовки майбутніх педагогів
досліджували як вітчизняні (Н.М. Авшенюк, В.С. Болгаріна, О.В. Дубовік,
І.Ф. Лощенова, О.В. Сухомлинська та ін.), так і зарубіжні дослідники (П. Вебер,
О.Н. Джуринський, В. Міттер, А. Перотті, Т. Рюлькер та ін.). Культурознавчі
аспекти підготовки майбутніх учителів розглядають О.В. Волошина, І.А. Зязюн,
Т.В. Іванова, М.П. Лещенко, О.П. Рудницька та ін.
Вивчаються проблеми полікультурної освіти (Я.Г. Гулецька,
О.В. Гукаленко, О.В. Давидов, Г.Д. Дмітрієв, М.М. Князєва, В.В. Кузьменко,
О.В. Латишева, В.В. Макаєва, Г.В. Міронова, Л.Р. Садикова, А.В. Сущенко та
ін.). Науковцями також досліджуються різні аспекти полікультурного виховання
(В.В. Бойченко, Л.В. Волік, О.Н. Джурінський, В.А. Єршов, В.О. Компанієць,
Т.І. Левченко, І.Ф. Лощенова, Г.М. Розлуцька, Л.В. Узунова, О.Л. Шевнюк та
ін.), процеси діалогу культур у освітній галузі (В.Л. Аношкіна, В.О. Калінін,
Л.В. Бурман, Л.А. Гончаренко, К.С. Лях, В.В. Морозов, В.В. Присакар,
С.О. Черепанова та ін.), толерантність, емпатія, зокрема у міжетнічних
стосунках (В.О. Бакальчук, Т.М. Білоус, С.К. Бондарева, О.А. Грива,
Л.П. Журавльова, В.В. Кузьменко, О.А. Лазаріді, В.А. Лекторський,
Н.А. Платонова, Ю.С. Яценко та ін.), компетентнісний підхід, у тому числі до
полікультурної освіти та виховання (М.В. Булигіна, В.О. Калінін,
О.М. Волченко, Ж.Г. Гараніна, В.А. Дьомін, Ю.М. Жуков, І.А. Закір'янова,
О.А. Козирєва, Є.В. Коблянська, Т.М. Володько, Ю.В. Кушеверська,
О.Б. Мамчин, Г.А. Медвєдєва, С.В. Носкова, Л.В. Орініна, І.Є. Шолудченко та
ін.).
Особливої уваги проблема полікультурності нині набуває у зв’язку з
розвитком регіональних освітніх просторів у контексті полікультурної освіти,
які постають у центрі уваги таких науковців, як А.Ю. Бєлогуров,
О.П. Мещанінов, В.В. Обозний, О.В. Сухомлинська, С.В. Савченко,
 5

Х. Тхагапсоєв, В.З. Юсупов та ін. З’явилася низка дисертаційних досліджень,

які зосереджуються на анілізі особливостей полікультурної освіти та виховання
в різних регіонах України: Г.М. Розлуцька, О.М. Добош та ін. (Закарпаття),
В.С. Курило, С.В. Савченко та ін. (східноукраїнський регіон), О.М. Борейко,
Н.В. Рудницька, Н.А. Сейко та ін. (Волинь).
Такий підхід зумовлює посилення інтересу до проблем полікультурних
освітніх процесів Кримського регіону (М.А. Араджіоні, Є.Р. Зарєдінова,
О.А. Грива, Л.З. Тархан, Т.М. Фадєєва, М.А. Хайруддінов, Л.В. Узунова та ін.).
Проте проблема полікультурної професійної освіти у контексті
регіональних освітніх систем ще не знайшла достатнього відображення в
наукових дослідженнях, що вимагає подальшого теоретичного та
експериментального пошуку. Попри безсумнівне наукове і практичне значення
цих досліджень, їх важливість у розв’язанні актуальних проблем педагогічної
науки, сьогодні відсутній цілісний науково обґрунтований підхід щодо
професійно-педагогічної підготовки майбутніх учителів для організації
взаємодії суб’єктів освітнього процесу в полікультурному просторі Кримського
регіону. У зв’язку з цим виникає завдання розробки відповідної моделі, що
передбачає: формування в майбутніх педагогів міжкультурної складової
професійної підготовки; розвиток емоційно-ціннісного ставлення до інших
культур і міжкультурної взаємодії; формування національної самосвідомості на
основі оволодіння знаннями про різноманітні культури.
Однак у процесі розв’язання визначеної проблеми виникають суперечності,
зокрема між:
– орієнтацією класичного університету на фундаментальне
загальнокультурне, полікультурне знання і нереалізованістю його в професійно-
педагогічній діяльності;
– розробкою у вітчизняній науці окремих аспектів полікультурної освіти і
відсутністю її системного теоретичного і методологічного обґрунтування;
– теоретичними підходами вітчизняних учених до визначення
філософсько-педагогічних смислів поняття "міжкультурна взаємодія суб’єктів
освітнього процесу" і відсутністю їх концептуального узагальнення щодо
визначення поняттєвого апарату даної галузі;
– необхідністю організації освітнього процесу в дусі діалогу культур і
недостатньою розробленістю міжкультурної складової в системі професійної
підготовки вчителя;
– потребою в міжкультурній толерантній взаємодії суб’єктів освітнього
процесу і недостатньою розробкою її в науково-теоретичному та методичному
аспектах.
Актуальність проблеми, її недостатня розробленість і вимоги педагогічної
практики зумовили вибір теми дисертаційного дослідження: "Професійна
підготовка майбутніх учителів до взаємодії суб’єктів освітнього процесу в
умовах полікультурності Кримського регіону".
 6

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертаційна робота виконувалася відповідно до програм дослідження
кафедри педагогіки Житомирського державного університету імені Івана
Франка "Формування професійної майстерності вчителів в умовах Європейської
інтеграції" (РК № 0106U005409). Тема дисертації затверджена вченою радою
Житомирського державного університету імені Івана Франка 23 березня 2005
року (протокол № 7) та узгоджена в Раді з координації наукових досліджень у
галузі педагогіки та психології АПН України 27 вересня 2005 року (протокол №
7).
Мета дослідження: на основі цілісного наукового аналізу розробити
теоретико-методологічні та методичні засади професійної підготовки майбутніх
учителів до міжкультурної взаємодії суб’єктів освітнього процесу в умовах
полікультурності Кримського регіону.
Об’єкт дослідження – система професійної підготовки майбутніх
учителів у вищих навчальних закладах.
Предмет дослідження – професійно-педагогічна підготовка майбутніх
учителів до взаємодії суб’єктів освітнього процесу в умовах полікультурності
Кримського регіону.
Концепція дослідження. Провідна ідея концепції ґрунтується на розгляді
професійної підготовки майбутніх учителів до взаємодії суб’єктів освітнього
процесу в умовах полікультурності Кримського регіону як соціокультурного
загальнопедагогічного феномена з усіма складовими системи (цілями,
принципами, функціями, структурою, змістом) відповідно до державної
програми "Порядок денний на ХХІ століття" (1992 р.), що відображає
концепцію сталого розвитку як результат узгодження соціально-економічної та
екологічної складових соціального розвитку з метою задоволення потреб
сучасних та майбутніх поколінь. Дослідження набуває особливої актуальності,
оскільки об’єктивно посилюється необхідність адаптації вітчизняної вищої
освіти до загальноєвропейського освітньо-наукового, культурного простору при
збереженні та розвитку здобутків і пріоритетів національної системи освіти.
Вивчення зазначеного феномену потребує врахування світових
глобалізаційних та інтеграційних процесів розвитку теорії і практики
педагогічної освіти, принципів мультикультурності, гетерогенності й
поліетнізму в поєднанні з тенденціями регіоналізації. При цьому визначимо
особливості впливу регіональних полікультурних умов, зокрема Кримського
регіону (історичних, природно-географічних, соціально-економічних,
соціально-демографічних, культурологічних) на процес соціалізації та
професійного становлення особистості майбутнього вчителя. Полікультурна
складова професійної педагогічної освіти виступає як теоретико-методологічна
стратегія, спрямована на формування в майбутніх учителів досвіду
міжкультурної взаємодії. Полікультурність відображає культурне і національне
розмаїття українського суспільства і, Кримського регіону зокрема, сприяє
визнанню права всіх громадян зберігати, розвивати і збагачувати свою
 7

культурну спадщину; сприяти вихованню в них взаєморозуміння, поваги і

толерантності, здатності до міжкультурного діалогу.
Все це потребує посилення регіонального компоненту в змісті вищої
педагогічної освіти, зокрема в розширенні сфери міжкультурної взаємодії
суб’єктів освітнього процесу за допомогою діалогу/полілогу культур.
Професійна педагогічна взаємодія передбачає співробітництво, паритетні
суб’єкт-суб’єктні відносини і має ґрунтуватися на спеціальних професійних
знаннях та комплексних педагогічних уміннях, зокрема на вмінні
встановлювати доцільні стосунки в системі "викладач-студент", "педагог-
учень", "педагог-група" та інші, досягаючи взаєморозуміння.
Розв’язання досліджуваної проблеми є важливим напрямом і актуальним
завданням модернізації вищої педагогічної освіти, визначальним чинником
успішної освітньої політики, що вимагає створення цілісної обґрунтованої
концепції професійної підготовки майбутнього вчителя в умовах
полікультурності на методологічному, теоретичному, методичному та
практичному рівнях. Така концепція потребує:
методологічного обґрунтування комплексного використання сучасних
загально- і конкретно-наукових підходів (системний, особистісно-діяльнісний,
суб’єктний, акмеологічний, культурологічний, аксіологічний, партисипативний,
професіографічний, компетентнісний, продуктивний), які дозволяють виробити
цілісне всебічне уявлення про професійно-педагогічну підготовку майбутніх
учителів до міжкультурної взаємодії;
теоретичного обґрунтування дослідження, яке має бути пов’язане із
визначенням його поняттєвого апарату (відображає логічну координацію
поняттєвих просторів: культура → освіта → взаємодія; полікультурність →
полікультурна освіта й виховання → міжкультурна взаємодія), визначенням
категоріального статусу професійної підготовки майбутніх учителів до
взаємодії суб’єктів освітнього процесу як об’єкта моделювання її змісту та
структури; створенням на цій основі відповідної концептуальної моделі;
досліджуваний феномен має розглядатися як складна поліфункціональна
відкрита педагогічна система, спрямована на формування професійно-
особистісних якостей фахівця, здатного працювати в умовах полікультурного
освітнього середовища на засадах суб’єкт-суб’єктної взаємодії; такий підхід
потребує від майбутніх педагогів глибокого усвідомлення сутності, функцій,
системного характеру міжкультурної взаємодії;
науково-методичного вирішення проблеми професійної підготовки
майбутніх учителів, що має бути узгоджене з її цілемотиваційним компонентом,
змістово насиченим (в інваріантній та варіативних площинах) і поєднаним з
нормативно-ціннісним полікультурним наповненням та технологічним
проектуванням процесу становлення майбутнього фахівця як спеціаліста у
своїй галузі;
практичної реалізації інваріантного науково-методичного забезпечення
професійної підготовки до міжкультурної взаємодії суб’єктів освітнього
процесу, що передбачає поетапність та варіативність оволодіння студентами
 8

навчальними дисциплінами полікультурного спрямування і необхідного

вдосконалення програмно-методичного забезпечення педагогічного процесу та
реалізується за допомогою комплексу модулів міжкультурної взаємодії; такий
підхід збагачує сутність професійної підготовки сучасного вчителя, модернізує
її зміст, удосконалює педагогічну технологію, сприяє формуванню
міжкультурної компетентності фахівця. Дослідження є міждисциплінарним,
оскільки інтегрує історичні, філософські, педагогічні, психологічні,
соціологічні, демографічні, етнонаціональні, соціально-культурні знання.
Провідна ідея та основні положення концепції відображені в загальній та
часткових гіпотезах дослідження.
Гіпотеза дослідження полягає в припущенні, що професійна підготовка
майбутніх учителів до міжкультурної взаємодії суб’єктів освітнього процесу
набуває ефективності, якщо: здійснюється відповідно до обґрунтованих
методологічних, теоретичних та методичних засад, які відображають сучасні
освітні концепції, парадигми, підходи; враховано глобалізаційні та регіональні
тенденції, сучасний стан, вітчизняний і зарубіжний досвід полікультурної
підготовки майбутнього вчителя до освітньо-виховної діяльності в
полікультурному просторі.
Загальна гіпотеза конкретизується в часткових гіпотезах, а саме:
– якість професійної підготовки вчителя до міжкультурної взаємодії буде
вищою, якщо вдосконалити навчально-виховний процес з урахуванням умов
полікультурності Кримського регіону, представити його на трьох рівнях
(структурному, процесуальному, аксіологічному) і спрямувати практичний
результат у вигляді сформованої готовності (знання, вміння, навички,
особистісно-моральні якості) та професійної компетентності майбутнього
вчителя до міжкультурної взаємодії суб’єктів освітнього процесу;
– у процесі професійної підготовки та педагогічної практики враховувати
особливості індивідуальних характеристик суб’єктів взаємодії освітнього
простору;
– розробити та впровадити науково-методичний комплекс для професійної
підготовки майбутніх учителів в умовах полікультурності Кримського регіону,
що охоплює цикли культурологічних, психолого-педагогічних, соціально-
педагогічних дисциплін та передбачає застосування полікультурно орієнтованих
продуктивних форм та методів самостійної роботи студентів для набуття ними
досвіду міжкультурної взаємодії;
– створити та реалізувати педагогічну практикоорієнтовану технологію
міжкультурної взаємодії суб’єктів освітнього процесу, побудовану за модульним
та проективним підходами.
Відповідно до проблеми, об’єкта, предмета, мети та гіпотези
сформульовано основні завдання дослідження:
1. Обгрунтувати теоретико-методологічні засади професійної підготовки
майбутніх учителів до взаємодії суб’єктів полікультурного освітнього простору
в Україні в умовах глобалізаційних та інтеграційних процесів.
 9

2. Розкрити сукупність положень та базового поняттєво-

термінологічного апарату наукового пошуку, що складають теоретико-
методологічне підґрунтя досліджуваної проблеми.
3. Дослідити процес становлення, тенденції розвитку вітчизняної та
зарубіжної системи полікультурної педагогічної освіти та проблеми
міжкультурної взаємодії.
4. Проаналізувати особливості полікультурних умов Кримського регіону
та їх вплив на розвиток педагогічної освіти.
5. Теоретично обґрунтувати й експериментально перевірити
концептуальну модель, закономірності, критерії, показники ефективної
професійної підготовки майбутніх учителів до міжкультурної взаємодії
суб’єктів освітнього простору.
6. Визначити структуру і зміст комплексу науково-методичного
забезпечення професійної педагогічної підготовки майбутніх учителів до
міжкультурної взаємодії.
7. Експериментально перевірити ефективність розробленої педагогічної
технології міжкультурної взаємодії суб’єктів освітнього процесу в умовах
вищого навчального закладу.
Методологічною основою дослідження є провідні положення теорії
пізнання та її основні принципи (історизму, системності, діалектичності,
об’єктивності, взаємозумовленості і взаємозв’язку); ідеї провідних морально-
етичних теорій, концептуальні психолого-педагогічні ідеї щодо взаємодії як
своєрідної системи цілеспрямованого, безконфліктного спілкування, поведінки
й діяльності; теоретичні уявлення про організацію освітнього процесу; ідеї
продуктивного навчання в працях зарубіжних і вітчизняних дослідників; ідеї
культурологічного, особистісно-діяльнісного, суб’єктного підходу в навчанні;
концепція цілісного системного аналізу функціонування педагогічної системи;
наукові дослідження щодо проблеми педагогічної підтримки суб’єктів
освітнього процесу в умовах полікультурності Кримського регіону.
Теоретичну основу дослідження становлять висновки та положення з
філософії неперервної професійної освіти (В.П. Андрущенко, П.І. Антонюк,
І.А. Зязюн, В.Г. Кремень, В.С. Лутай, Л.І. Міщик, Н.Г. Ничкало, П.Ю. Саух та
ін.); історії розвитку полікультурної освіти в Україні (В.С. Болгаріна,
А.В. Вихрущ, Л.П. Вовк, С.Г. Мельничук, Б.М. Ступарик, О.В. Сухомлинська,
М.Д. Ярмаченко); компаративістської педагогіки (Н.В. Абашкіна,
Н.М. Лавриченко, О.І. Локшина, О.В. Матвієнко, О.В. Овчарук, Л.П. Пуховська,
А.А. Сбруєва); комунікативної філософії (Р.А. Арцишевський, М.Я. Корнєєв,
О.С. Колесніков та ін.); теорії рівноцінного циклічного розвитку та взаємодії
культур О. Шпенглера і А. Тойнбі; теорії міжкультурної комунікації та діалогу
культур (Е. Холл, Р. Олівер, П.Н. Донець, С.Г. Тер-Мінасова, М.М. Бахтін,
В.С. Біблер); теорії і практики культурологічної освіти (Т.І. Іванова, Б.Т. Ліхачов,
О.Л. Шевнюк); концепції міжкультурної педагогіки (Г. Есінгер); принципів
полікультурності суспільства (Є. Видт, М.О. Данилевський, І.С. Кон, В.І. Матіс,
Я. Нурулін та ін.); теорії і методики модульного навчання (А.М. Алексюк,
 10

А. Гучинські, В. Зінкевічус, В.О. Огнев’юк, А.В. Фурман, П. Юцявичине),

дидактики професійної освіти (Є.С. Барбіна, В.І. Бондар, Н.В. Гузій,
С.У. Гончаренко, В.А. Казаков, І.Я. Лернер, П.І. Підласистий,
Д.В. Чернілєвський та ін.); педагогічні теорії розвитку освіти в
багатокультурних суспільствах (Дж. Бенкс, П. Горскі, Н. Абагаян,
М.Г. Тайчинов, Т.С. Кошманова, О.В. Матвієнко, Л.П. Пуховська, М.В. Рудь,
Г.Г. Філіпчук); офіційні документи міжнародних організацій (ООН, ЮНЕСКО,
Ради Європи, Європейського Союзу) щодо полікультурної освіти, професійної
підготовки і діяльності вчителя до міжкультурної взаємодії суб’єктів освітнього
процесу.
Для досягнення мети і реалізації завдань дослідження застосовувався
комплекс загальнонаукових методів: теоретичні – аналіз і синтез,
абстрагування й ідеалізація, індукція і дедукція, аналогія, порівняння,
зіставлення – для вивчення літературних джерел, нормативних документів,
теоретичного узагальнення основних підходів до розв’язання проблеми
підготовки майбутніх учителів до взаємодії суб’єктів освітнього процесу;
термінологічний аналіз – для визначення і конкретизації базових понять
дослідження; моделювання – для розробки концептуальної моделі підготовки
майбутніх учителів до міжкультурної взаємодії суб’єктів освітнього простору;
прогностичний аналіз – для виявлення перспектив розвитку полікультурної
педагогічної освіти, визначення перспективних моделей її подальшого
розвитку; метод конкретизації й систематизації теоретичних знань у процесі
вирішення завдань дослідження; емпіричні: спостереження – для вивчення
стану проблеми в педагогічній теорії і практиці; вивчення й узагальнення
досвіду педагогічної діяльності в полікультурному просторі; анкетування
вчителів – з метою виявлення показників рівня готовності і компетентності до
роботи в досліджуваній сфері; майбутніх учителів – щодо задоволеності
обраною педагогічною професією, усвідомлення цілей педагогічної діяльності у
сфері міжкультурної взаємодії; метод полярних профілів – для виявлення
мотивації вибору педагогічної професії та набуття полікультурного
педагогічного досвіду; рангові шкали – для виявлення рівня сформованості
знань, умінь, морально-етичних якостей майбутніх педагогів у сфері
міжкультурної взаємодії в освітньому середовищі; стандартизовані методики –
для виявлення рівня сформованості толерантності та емпатії; діагностичні
методики – для виявлення рівня готовності до визначеного виду діяльності та
рівня міжкультурної компетентності; педагогічний експеримент та його види:
констатувальний, формувальний – для виявлення потенційних можливостей
розвитку педагогічної освіти в умовах полікультурності та перевірки
ефективності розроблених концептуальної моделі та науково-методичного
забезпечення професійної підготовки майбутніх учителів у досліджуваній
сфері; статистичних критеріїв – для обробки експериментальних даних та їх
відображення в графічних та табличних формах.
 11

Організація дослідження. Дослідження здійснювалося протягом 2004-

2009 років і охоплювало такі етапи науково-педагогічного пошуку.
На першому – аналітико-констатувальному (2004-2005 рр.):
осмислювалася проблема, вивчався стан її розробленості в теоретичному та
прикладному аспектах; аналізувалася філософська, історична, педагогічна,
психологічна, методична література, законодавчі та нормативні акти;
нагромаджувався фактичний матеріал; здійснювалося формулювання об’єкта,
предмета, мети, завдань гіпотези дослідження.
На другому – концептуально-моделювальному (2005-2006 рр.): вивчався
досвід вищих навчальних закладів з проблеми дослідження; здійснювалася
розробка концептуальної моделі професійної підготовки майбутніх учителів до
взаємодії суб’єктів освітнього простору в умовах полікультурності Кримського
регіону; уточнювався поняттєво-термінологічний апарат дослідження;
теоретично обґрунтовувалися дослідно-експериментальні методики, програма
дослідження, вибіркова сукупність учасників експерименту; на
констатувальному етапі експерименту аналізувався стан проблеми дослідження,
вивчався вітчизняний та зарубіжний досвід підготовки майбутніх учителів до
міжкультурної взаємодії.
На третьому – експериментальному (формувальному) етапі (2006-
2008 рр.): здійснювалася дослідно-експериментальна перевірка гіпотези,
концептуальної моделі дослідження та визначалася ефективність розробленого
науково-методичного забезпечення професійної підготовки майбутніх учителів
до міжкультурної взаємодії суб’єктів освітнього процесу; відбувалася апробація
авторської педагогічної технології організації продуктивної міжкультурної
взаємодії майбутніх педагогів за модульним підходом; здійснювалося
впровадження отриманих результатів у практику роботи вищих педагогічних
навчальних закладів.
На четвертому – завершувально-узагальнюючому етапі (2008-2009 рр.):
проводилася систематизація, узагальнення й обробка даних, зіставлялися
одержані експериментальні результати з прогнозованими, осмислювалися
концептуальні положення дослідження, формулювалися загальні висновки та
практичні рекомендації; визначалися перспективи подальших наукових пошуків
з цієї проблеми.
Експериментальну базу дослідження становили: у м. Сімферополь –
Таврійський національний університет імені В.І. Вернадського, Кримський
інженерно-педагогічний університет, Кримський інститут підвищення кваліфікації
педагогічних працівників. Крім того окремі елементи експерименту та методики
було впроваджено в навчальний процес таких закладів як Житомирський
державний університет імені Івана Франка, Інститут педагогічної освіти
Рівненського міжнародного економіко-гуманітарного університету імені академіка
Степана Дем’янчука. У дослідно-експериментальній роботі на різних її етапах
брали участь 736 студентів (з них студентів філологічних спеціальностей: ЕГ – 332,
КГ – 253; історичного факультету: ЕГ – 42, КГ – 31; психологічного факультету: ЕГ
 12

– 50, КГ – 28 осіб), 30 викладачів вищих навчальних закладів, 521 учителів

загальноосвітніх закладів, з них 236 молодих педагогів.
Наукова новизна і теоретичне значення одержаних результатів
дослідження полягають в аналізі професійної підготовки майбутніх учителів до
взаємодії суб’єктів освітнього процесу в умовах полікультурності Кримського
регіону як соціокультурного загальнопедагогічного феномена з усіма
складовими системи на провідних положеннях концепції сталого розвитку.
Уперше: розроблено та обґрунтовано концептуальну модель професійної
підготовки майбутніх учителів до міжкультурної взаємодії суб’єктів освітнього
простору на основі структурно-системних, особистісно і професійно
орієнтованих, історико-культурологічних підходів; створено авторську
педагогічну технологію організації міжкультурної взаємодії майбутніх педагогів
за модульним підходом з використанням новітнього науково-методичного
забезпечення професійної підготовки майбутніх учителів; виявлено сучасні
тенденції та закономірності їх професійної підготовки до міжкультурної
взаємодії суб’єктів освітнього простору.
Уточнено поняттєво-термінологічний апарат проблеми міжкультурної
взаємодії суб’єктів освітнього процесу; особливості полікультурності
Кримського регіону як чинника формування готовності майбутніх педагогів до
здійснення міжкультурної взаємодії; а також змісту базових понять дослідження
"культура", "полікультурність", "полікультурна освіта", "взаємодія",
"міжкультурна взаємодія", "компетентність у міжкультурній взаємодії"; сучасні
підходи до професійно-педагогічної підготовки майбутніх учителів
полікультурного спрямування; критерії та рівні готовності та компетентності
майбутніх учителів до міжкультурної взаємодії; етапи професійної підготовки
майбутніх учителів до взаємодії із суб’єктами освітнього процесу в умовах
полікультурності Кримського регіону.
Удосконалено науково-педагогічні засади професійної підготовки
майбутніх учителів до міжкультурної взаємодії суб’єктів освітнього процесу на
основі сучасних технологій модульного, продуктивного, контекстного навчання.
Подальшого розвитку набули теорія і практика професійної педагогіки;
проектування змісту полікультурної підготовки майбутніх учителів в умовах
полікультурного освітнього простору і в контексті євроінтеграційних процесів.
Практична значимість дослідження полягає у створенні, обґрунтуванні
й апробації науково-методичного забезпечення професійної підготовки
майбутнього педагога до міжкультурної взаємодії; розробці авторської
навчальної програми і спецкурсу "Підготовка вчителя до міжкультурної
взаємодії в полікультурному просторі сучасної школи"; підготовлено та
впроваджено відповідні навчальні посібники: "Основи педагогічних знань",
"Міжкультурна взаємодія суб’єктів освітнього процесу" та низку методичних
посібників, словників, зокрема "Тезаурус з проблеми міжкультурної взаємодії"
та "Соціально-педагогічний тезаурус", в яких викладено сучасне тлумачення
педагогічних термінів, пов’язаних з проблемами полікультурної освіти
майбутніх педагогів.
 13

Матеріали дослідження можуть бути використані в процесі підготовки

майбутніх фахівців різних спеціальностей, а також під час викладання курсів
педагогіки, історії педагогіки, основ педагогічної майстерності, етнопедагогіки,
етнопсихології, країнознавства та інших дисциплін, у науково-дослідній роботі
студентів, магістрантів, аспірантів та в системі підвищення кваліфікації
педагогічних працівників.
Результати роботи впроваджено в Таврійському Національному
університеті ім. В.І. Вернадського (довідка № 82-13/1309 від 25.09. 2008 р.),
Республіканському університеті "Кримський інженерно-педагогічного інститут"
(довідка № 085-08/517 від 03.07. 2008 р.), Кримському республіканському
інституті післядипломної педагогічної освіти (довідка № 777/01-22 від
22.09. 2008 р.). Результати дослідження також упроваджено в навчальний
процес Інституту педагогіки, Інституту іноземної філології, соціально-
психологічного факультету Житомирського державного університету імені Івана
Франка (довідка № 1063 від 26.12. 2008 р.), Інституту педагогічної освіти
Рівненського міжнародного економіко-гуманітарного університету імені
академіка Степана Дем’янчука (довідка № 155 від 11.03. 2008 р.), Київському
міському педагогічному університеті імені Б.Д. Грінченка (довідка № 8-Н від
23.02. 2009 р.).
Вірогідність наукових положень і результатів дослідження
забезпечується: науковим, методологічно обґрунтованим підходом до вивчення
досліджуваної проблеми; реалізацією комплексу взаємопов’язаних теоретичних
і емпіричних методів дослідження, адекватних його об’єкту і предмету, меті і
завданням; об’єктивністю критеріїв та показників дослідження;
репрезентативністю вибірки; кількісним і якісним аналізом експериментальних
даних і реальними позитивними результатами в підготовці майбутніх педагогів
до міжкультурної взаємодії.
На захист виносяться: теоретичні, методологічні та методичні засади
професійної підготовки майбутніх учителів до міжкультурної взаємодії
суб’єктів освітнього процесу, які включають:
1. Концептуальну модель професійної підготовки майбутніх учителів до
взаємодії суб’єктів освітнього процесу, компоненти якої представлено у трьох
взаємопов’язаних площинах: структурній, процесуальній, аксіологічній.
2. Закономірності професійної підготовки майбутніх учителів до
міжкультурної взаємодії в умовах полікультурного регіону; структуру
міжкультурної взаємодії суб’єктів освітнього процесу, що має внутрішню
складову, компонентний склад якої представлено чотирма сферами дії:
діяльнісна, ділового спілкування, когнітивно-ціннісна, партнерської взаємодії та
зовнішню – що охоплює систему соціально-психологічної взаємодії, яка
здійснюється за допомогою ліній спілкування через динамічні вектори взаємодії
суб’єктів освітнього процесу.
3. Систему критеріїв, показників і рівнів міжкультурної взаємодії суб’єктів
освітнього процесу (стихійної взаємодії, ситуативного сприяння, усвідомленого
партнерства, потребнісного співробітництва), що відображають сфери цієї
 14

взаємодії та відповідну компетентність педагога, яка включає ключові

компетенції (предметно-інформаційна, практико-діяльнісна, регуляторно-
рефлексивна, професійно-комунікативна).
4. Науково-методичний комплекс (сукупність науково обґрунтованого
навчального, програмного, методичного, організаційного забезпечення
професійної підготовки майбутніх учителів до взаємодії суб’єктів освітнього
процесу) в умовах полікультурного середовища.
5. Педагогічну технологію організації міжкультурного спілкування,
розроблену на основі модульного підходу, що спрямована на практико-
орієнтовану проектну діяльність, розвиток професійної компетентності
майбутнього фахівця.
Апробація результатів дисертації. Результати доповідались на
конференціях. Міжнародних: "Диалог теории и практики" (Саратов, 2006);
"Акмеология образования" (Санкт-Петербург, 2007); "Актуальні проблеми
акмеологічної науки" (Київ, 2007); "Толерантність як соціогуманітарна
проблема сучасності" (Житомир, 2007); "Професійне становлення особистості:
проблеми і перспективи" (Хмельницький, 2007); "Шляхи розвитку духовності
та професіоналізму за умов глобалізації ринку освітніх послуг" (Київ-Вінниця,
2007); "Юзеф Крашевський як явище світової культури" (Житомир, 2007);
"Розвиток освіти в умовах поліетнічного регіону" (Ялта, 2007); "Современное
образование: от традиций к инновациям" (Саратов, 2007); "Формування
професійної культури педагога в полікультурному освітньому процесі"
(Сімферополь, 2007); "Педагогічна система А.С. Макаренка: історія, реалії,
перспективи" (Житомир, 2008); "Кременецький ліцей у контексті розвитку
освіти, науки та культури на Волині в першій третині ХХ ст." (Кременець,
2008); "Євреї на Волині: історія та сучасність" (Житомир, 2009).
Всеукраїнських: "Формування громадянського суспільства в контексті
Європейської інтеграції" (Рівне, 2005); "Январские педагогические чтения:
национальные общечеловеческие ценности образования в поликультурном
обществе (история и современность)" (Симферополь, 2006); "Модернізація
вищої освіти у контексті Болонського процесу" (Житомир, 2007); "Проблеми
педагогічної освіти у полікультурному просторі України" (Житомир, 2007);
"Новаторські навчально-виховні заклади в історії розвитку освіти в Україні"
(Київ-Житомир, 2007); "Професійна підготовка вчителів в умовах упровадження
кредитно-модульної системи" (Київ, 2007); "Социальная педагогика проблемы
социализации детства" (Саратов, 2007); "Євреї на Житомирщині: історія та
сучасність" (Житомир, 2008); "Шляхи і методи забезпечення подальшого
творчого зростання обдарованої молоді" (Київ-Житомир, 2008); "Проблема
формування ціннісних орієнтацій навчальної діяльності учнів загальноосвітніх
навчальних закладів у контексті сучасних вимог до освіти" (Житомир, 2008);
"Розвиток освіти в умовах поліетнічного регіону" (Ялта, 2008). Регіональних:
"Формування педагогічної культури студентів у системі вищої освіти України"
(Симферополь, 2008). Апробація результатів дослідження здійснювалася також
на міжнародних виставках навчальних закладів у м. Києві "Сучасна освіта в
 15

Україні" (2007-2008 рр.). Результати дисертаційного дослідження

обговорювалися на засіданнях кафедри педагогіки Житомирського державного
університету імені Івана Франка (2005-2009 рр.), Таврійського національного
університету ім. В.І. Вернадського (2005-2009 рр.).
Особистий внесок дисертанта. У колективній монографії "Професійно-
педагогічна освіта: сучасні концептуальні моделі та тенденції розвитку" автору
належить параграф 3.1 – "Аналіз педагогічної моделі полікультурної освіти"
(1,26 др. арк.); у колективній монографії "Модернізація освіти у контексті
євроінтеграційних процесів: історико-педагогічний процес " автору належить
параграф 2.2 – "Проблема полікультурності вищої освіти України в аспекті
Болонського процесу" (0,9 др. арк.); у колективній монографії "Розвиток
педагогічної майстерності викладача в умовах неперервної освіти" (співавтор
О.А. Дубасенюк) у параграфі 3.3. автору належить обгрунтування
експериментальної розробки педагогічної технології організації продуктивної
міжкультурної взаємодії суб’єктів освітнього проесу ВНЗ (0, 5 др. арк.).
Публікації. Основний зміст дисертаційного дослідження висвітлено в 72
публікаціях: 5 монографій (2 – одноосібні, 3 – розділи в колективних
монографіях), 8 навчальних посібників та 3 словники (із них 2 навчальних
посібника з грифом МОН – 40,9 др. арк.), 23 одноосібні статті у фахових
наукових збірниках. Загальний обсяг становить 121,58 друкованих аркушів.
Кандидатська дисертація "Продуктивна взаємодія учителя та учнів у
навчальній діяльності" (спеціальність 13.00.01 – теорія та історія педагогіки)
захищена у 2004 році у Саратовському державному педагогічному університеті,
переатестована в Житомирському державному університеті імені Івана Франка
у 2004 році. Її матеріали в тексті докторської дисертації не використовувалися.
Структура дисертації. Робота складається зі вступу, п’яти розділів,
висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (809
найменувань, з них 30 – іноземними мовами), 21 додаток на 81 сторінці.
Загальний обсяг дисертації становить 574 сторінки (408 сторінок основного
тексту). Робота містить 40 таблиць на 62 сторінках і 33 рисунки на 29 сторінках.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У вступі визначено актуальність обраної теми: сформульовано проблему,
гіпотезу, визначено об’єкт, предмет, мету, завдання, представлено методи
дослідження, його методологічні і теоретичні засади; виокремлено етапи та
експериментальну базу; розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне
значення дослідження, особистий внесок здобувача, сформульовано концепцію
дослідження, основні положення, що виносяться на захист, наведено дані про
апробацію та впровадження; обґрунтовано вірогідність наукових положень,
одержаних результатів і висновків дисертаційної роботи.
У першому розділі – "Методологічні основи професійної підготовки
майбутніх педагогів в умовах полікультурності Кримського регіону” –
обґрунтовано методологічні засади професійної підготовки майбутніх педагогів
в контексті світових глобалізаційних процесів; проаналізовано базові поняття
досліджуваної проблеми; психолого-педагогічні основи полікультурного
 16

підходу до особистості і діяльності вчителя; полікультурні особливості

Кримського регіону як значущого чинника професійної підготовки майбутнього
педагога.
Розкрито роль світових глобалізаційних освітніх процесів, виявлено якісно
новий рівень культурних відносин між країнами у контексті міжнародного
співробітництва, що побудований на засадах діалогу і взаємопроникнення
культур, що позначається на зростанні рівня культурної самосвідомості
суб’єктів освітнього простору їх причетності до подій загальнопланетарного,
міжкультурного масштабу.
Міждисциплінарність даної проблеми дослідження визначає наявність
різнорівневої методології її вивчення, детермінованої діалектичним взаємозв
´язком і взаємозумовленістю загального, особливого і одиничного в межах
культурологічного підходу до професійної підготовки вчителя. Це передбачає
такі рівні її вивчення: рівень загальнофілософської методології: врахування
загальних глобалізаційних тенденцій щодо професійної підготовки фахівців;
конкретно-методологічний рівень: аналіз характеристик полікультурності
Кримського регіону та регіональних соціокультурних тенденцій; рівень
методики дослідження: врахування специфіки професійної підготовки вчителя в
умовах ВНЗ регіону. Виділено та проаналізовано провідні методологічні
функції: інтегративна; критико-конструктивна; світоглядна; нормативно-оцінна.
Опрацювання філософської та науково-педагогічної літератури
(В.П. Андрущенко, С.У. Гончаренко, Г.П. Васянович, І.А. Зязюн, В.О. Кудін,
В.Г. Кремень, О.В. Матвієнко, П.Ю. Саух, А.А. Сбруєва та ін.) уможливило
виділення провідних освітніх тенденцій глобалізації, інтеграції,
фундаменталізації, інтернаціоналізації, демократизації та диверсифікації,
гуманізації та гуманітарізації (В.С. Болгарина, Л.П. Пуховська, Т.С. Кошманова,
М.П. Лещенко, І.Ф. Лощенова, Н.Г. Ничкало та ін.). Остання проявляється у
зростанні поліетнічності складу його населення: збільшенні міграційних
потоків, збільшенні кількості іноземних громадян і відповідно розширенні
міжкультурних контактів та міжнародної співпраці, постійній зміні етнічного
складу шкільних класів та студентських груп, інтенсивному розширенні сфер
міжкультурного спілкування з усіма членами світового співтовариства,
поглибленні змісту їх співробітництва.
На цій основі проаналізовано сучасні наукові підходи до професійної
педагогічної підготовки сучасного вчителя, що спираються на системний,
діяльнісний, особистісно орієнтований, акмеологічний, аксіологічний,
культурологічний, професіографічний, партисипативний, технологічний,
суб’єктний, компетентнісний підходи.
Уточнено зміст базового поняттєвого апарату відповідно до вимог
побудови концептуальних положень професійної педагогічної освіти в аспекті
полікультурності. Обґрунтовано зміст поняття "професійна підготовка
майбутнього вчителя" (в контексті проблеми полікультурності), яке тлумачиться
 17

як складна поліфункціональна відкрита педагогічна система, спрямована на

формування особистості фахівця (його знань, умінь, навичок, особистісних
якостей), здатного працювати в умовах, що характеризуються взаємодією різних
культур, готового до професійної діяльності в межах полікультурного
освітнього простору на засадах суб’єкт-суб’єктної взаємодії, діалогу культур та
індивідуальної моральної відповідальності в мультикультурному суспільстві.
З метою поглиблення сутності визначеного поняття проаналізовано
категоріальну структуру поняття "культура", її основні функції. Виділено
проблему культури особистості як інтеграції внутрішніх (цінності, зміст,
знання, ідеї, уявлення, відношення) і зовнішніх (соціокультурні професійно-
орієнтовані ситуації) складових, що виявляються в різних видах діяльності.
Доведено значущість полікультурного компонента в освітньому просторі
щодо залучення молоді до пізнання історії, традицій, мови та культури меншин,
її усвідомлення про важливість етнокультурного коріння кожної людини, та про
необхідність формування поваги до інших культур. Це свідчить про
необхідність урахування особливостей етнокультурного середовища, в якому
відбувається становлення особистості майбутнього спеціаліста, у тому числі й
педагога.
Обґрунтовані важливі методологічні положення теорії єдності психіки,
свідомості і діяльності, мислення й мови, зв’язок діяльності з емоційною та
когнітивної сферами дозволили з'ясувати сутність педагогічної підтримки,
орієнтованої на розвиток педагогічного співробітництва.
У контексті провідних концепції, що характеризують співвідношення
освіти і культури, розуміння освіти як культуровідповідного та
культуроутворювального середовища, полікультурна освіта являє собою
своєрідну "точку перетину” особистості, освіти і культури. Принцип
полікультурності освіти передбачає співвіднесення освітньої діяльності
майбутніх фахівців ВНЗ з особливостями культурного освітнього середовища.
Саме тому необхідно враховувати полікультурні особливості Кримського
регіону на всіх рівнях (культура – освіта; освітня установа – учень, студент;
викладач – суб’єкт навчання; учень – учень та ін.), зокрема й етнічного
компонента та етнокультурних особливостей регіону в освітньому процесі ВНЗ.
У розділі наголошено, що особливо важливим компонентом людської
культури виступають цінності, які відіграють роль еталонів, з їх допомогою
діяльність стає мотивованою й осмисленою. Національне і загальнолюдське в
культурі – це два взаємопов’язані і взаємозалежні чинники. Оволодіння
світовою культурою дозволяє глибше зрозуміти національну культуру та її
складову – міжнаціональне спілкування, що будується на принципах діалогу і
толерантності. Для вирішення цих завдань доцільно активно залучати потенціал
освітньої системи. Відтак, етнопедагогізація освіти і виховання стає однією із
пріоритетних стратегій, ключова роль у цьому процесі належить учителю, який
виступає не тільки як індивідуальний суб’єкт педагогічної діяльності, але й
водночас він є суспільним суб’єктом – носієм суспільних знань та цінностей.
 18

Обґрунтовано важливість дослідження проблеми регіоналізації

(М.А. Араджіоні, Е.Р. Заредінова, М.Б. Євтух, А.А. Морозлі, В.С. Курило,
А.В. Мудрик, С.В. Савченко та ін.). Регіоналізація є однією з тенденцій
української державності і виявляється в розробці й реалізації власних моделей
та програм розвитку освіти. Відповідно актуалізується проблема
міжнаціональних відносин в Україні та її складовій – Кримському регіоні. За
результами всеукраїнського перепису населення (2001 р.), основний національний
склад Криму представлений 20 народами (росіян – 58,5 %, українців – 24,4 %,
кримських татар – 12,1 %, білорусів – 1,5 %, татар – 0,5 % та ін.), вірмен – 0,4 %,
євреїв, поляків, молдован, азербайджанців – відповідно по 0,2 % та ін.).
Підкреслено, що регіон – це простір, у якому відбувається соціалізація
людини, формування, збереження і трансляція культурних та духовних
цінностей, розвиток природних багатств. У зв’язку з цим у розділі
охарактеризовано природно-географічні, соціально-економічні, соціально-
демографічні особливості регіону, які безпосередньо впливають на його
освітню політику. Привернуто увагу до зростання полікультурних тенденцій у
регіоні, зокрема в освітньому просторі, враховуючи як зростаючі міграційні
потоки, посилення міжнародної співпраці, так і окремі прояви міжнаціональних
конфліктів.
На основі проведеного аналізу досліджуваної проблеми виділено умови
полікультурності Кримського регіону: створення цілісного полікультурного
освітнього простору в регіоні; встановлення полікультурних засад розвитку
середньої, професійно-технічної і вищої освіти; суб’єктивізація і діалогізація
освітнього простору на засадах толерантності та міжкультурної взаємодії.
У другому розділі – "Теоретичні засади професійної підготовки майбутніх
учителів до взаємодії суб’єктів полікультурного освітнього простору” –
проаналізовано процес становлення і розвитку вітчизняної системи професійної
підготовки майбутніх учителів до міжкультурної взаємодії суб’єктів освітнього
процесу (історико-педагогічний і сучасний аспекти досліджуваної проблеми);
його основні періоди та специфіка; особливості розвитку проблеми у зарубіжній
соціально-філософській і психолого-педагогічній літературі; базові категорії
дослідження ("взаємодія", "міжкультурна взаємодія"); індивідуальні
характеристики суб’єктів взаємодії освітнього процесу.
Особливу увагу приділено категорії "взаємодія" та аналізу її сутнісних
ознак в системі філософських, психолого-педагогічних понять: одночасність
існування суб’єктів, двобічність зв’язків взаємопереходу суб’єкта в об’єкт і
навпаки, закономірність зв’язків на рівні сутності, внутрішню активність
суб’єктів тощо. Категорію "взаємодії" представлено як вид відносин або
зв’язків, інтегруючий чинник, методологічний принцип пізнання природи і
людей, й форма руху будь-якої системи.
Відтак, соціальна взаємодія як феномен зв’язку та взаємовпливів,
передбачає актуалізацію суб’єкт-суб’єктних відносин, міжкультурної взаємодії,
що потребує обґрунтовання теоретичних засад професійно-педагогічної
підготовки майбутніх учителів до взаємодії суб’єктів освітнього процесу.
 19

Новий спосіб теоретичної концептуалізації і практичної організації

педагогічного процесу на основі цінностей рівноправного діалогу дає
можливість розробити структуру взаємодії майбутнього вчителя, яка вміщує
чотири сфери дії: ділового спілкування, діяльнісну, сферу відносин, когнітивно-
ціннісну. Проаналізовано особливості педагогічного спілкування, що являє
собою колективну систему соціально-психологічної взаємодії. У його структурі
виділено лінії спілкування через динамічні вектори взаємодії суб’єктів
освітнього простору, які перетинаються і взаємопроникають.
На основі ретроспективного аналізу виявлено етапи становлення і розвитку
вітчизняної системи професійної підготовки майбутніх педагогів до
міжкультурної взаємодії суб’єктів освітнього процесу: I – становлення інституту
професійно-педагогічної підготовки вчителя у Російській імперії (1803-
1917 рр.); II – розвитку педагогічної освіти в умовах глобальної
інтернаціоналізації (радянський період); III – її модернізації у контексті
світових та євроінтеграційних процесів (кінець ХХ – початок ХХІ століття).
Перший етап характеризується виникненням професійних навчальних закладів
для підготовки вчителів та відсутністю їх полікультурної спрямованості.
Радянський період характеризувався розгортанням системи професійної
педагогічної освіти в Україні на засадах коренізації, русифікації та ідеологізації
освітньої політики. Специфіка цього етапу полягає у відсутності однозначності
в підходах до проблеми полікультурності. Сучасному етапу притаманне
поєднання глобалізаційних та інтеграційних процесів та посилення уваги
дослідників до проблем регіоналізації в управлінні розвитком освіти.
Важливою складовою державної освітньої політики стає забезпечення умов для
рідномовного навчання національних меншин як засадничого принципу
організації навчально-виховного процесу; поглиблення етнокультурного
компонента в змісті та характері освіти на різних її рівнях; поширення наукових
розробок з проблем етнонаціонального розвитку, етнопедагогічних традицій і
толерантності.
Стан дослідженості сучасної професійної підготовки у вітчизняній
педагогічній літературі здійснено за такими напрямами: визначення цілей,
завдань і змісту цієї підготовки; аналіз навчально-методичного забезпечення;
дослідження закономірностей формування професійної культури студентів;
аналіз результатів якості підготовки майбутніх учителів. Вивчення різних
підходів до проблеми свідчить, що всі вони якісну професійну підготовку
студентів пов’язують насамперед з формуванням відповідних знань, умінь,
ціннісних орієнтацій, що мають забезпечити розвиток у студентів професійної
готовності та компетентності.
На основі сучасних наукових підходів проаналізовано різні види
професійно-педагогічної підготовки, зокрема, методологічної, теоретичної,
методичної, практичної, а також психолого-педагогічної, спеціальної,
дидактичної, професійно-етичної, загальнокультурної.
Проблема взаємодії суб’єктів освітнього процесу у вітчизняній, зарубіжній
соціально-філософській та психолого-педагогічній літературі відображає
 20

специфіку культурно-історичних, економічних, географічних умов конкретної

країни, її національний колорит. Зарубіжними науковцями виділено різні
аспекти дослідження проблеми міжособистісної взаємодії: природи соціальних
установок у контексті біхевіористської, когнітивної та гуманістичної парадигм;
сутності ціннісних орієнтацій, що детерміновані потребами й інтересами
людини.
У розділі здійснено аналіз індивідуальних характеристик суб’єктів
освітнього процесу в контексті проблеми міжкультурної взаємодії. Виявлено,
що суб’єктність визначається такими характерними ознаками: категорія
суб’єкта завжди співвіднесена з категорією об’єкта; суспільний суб’єкт може
існувати й реалізуватися і в діяльності, і в бутті конкретного індивіда; суб’єкт –
свідома діюча особа; її самосвідомість спрямована на осмислення самого себе і
світу, на самоактуалізацію, самореалізацію.
На основі теоретичного аналізу досліджуваної проблеми у дисертації
виділено й описано такі категорії усіх досліджуваних суб´єктів освітнього
процесу: студентів (майбутніх учителів), педагогів та учнів професійних і
загальноосвітніх навчальних закладів. Категоризація суб’єктів освіти стала
підгрунтям для аналізу стану сформованості готовності майбутніх педагогів до
здійснення міжкультурної взаємодії та визначення рівня компетентності у
міжкультурній сфері.
У третьому розділі – "Концептуальні положення педагогічної освіти
майбутнього вчителя на засадах полікультурності” – визначено сутність
категорії "педагогічна освіта майбутнього вчителя" в контексті ідеї
полікультурності; розглянуто систему науково-теоретичних підходів у
досліджуваному напрямі; проаналізовано особливості полікультурної освіти
студентів у педагогічній науці і практиці Європи та США; охарактеризовано
полікультурні освітні моделі; на цій основі розроблено концептуальну модель
професійно-педагогічної підготовки майбутнього вчителя до міжкультурної
взаємодії суб’єктів освітнього процесу.
Аналіз інтеграційних змін, що відбуваються у світі, дозволив виділити
взаємозалежні підходи (освіта як державна, суспільна, особистісна цінність),
що включають міжкультурну взаємодію як мету і процес, у якому змінюється й
розвивається сам студент відповідно до вимог суспільства.
Проаналізовано інноваційні пошуки в Україні у напрямі розробки теорії
полікультурної освіти, згідно з якою представники різних культурних і етнічних
груп мають навчитися співіснувати разом і поважати різні культурні традиції.
З урахуванням викладеного вище виділено характеристики освітньої
діяльності студента: визначеність і свідомість артефактів, ціннісний характер
міжкультурних взаємин учасників освітнього процесу, у тому числі відносини з
іншими націями і народностями; професійна спрямованість, багатоаспектність,
технологічність.
 21

Освіта визначається культурологією як один з важливіших культурних

процесів у соціумі й культурних практик індивідуума, тому студент у
педагогічній освіті має виконувати різноманітні види діяльності, за допомогою
яких він набуде унікальний, багатий досвід творчої життєдіяльності та
міжкультурного спілкування.
Розвиток міжкультурної спрямованості особистості передбачає гармонійне
поєднання фундаментальних та практичних знань, формування ціннісних
орієнтацій особистості в полікультурному освітньому просторі Кримського
регіону.
У розділі проаналізовано особливості полікультурної освіти у зарубіжних
країнах (Велика Британія, США, Канада, Польща, Японія, Росія та ін.).
З’ясовано подібні (демократичні, гуманістичні тенденції, боротьба за права і
свободи людини; врахування поліетнічності в соціальній та освітній політиці
держав; збереження культурної етнічної самобутності кожного народу) та
відмінні (різні етнічні верстви та їх пропорційний склад, мовні особливості,
традиції; взаємодія національного та інтернаціонального, глобалізаційного
аспектів політики держав; різна динаміка міграційних процесів) аспекти
полікультурної освіти різних країн.
Виявлено, що сучасні моделі освіти ґрунтуються на особистісно-
діяльнісному, функціонально-прагматичному, продуктивному,
партисипативному підходах. Професійно-особистісний зміст у контексті
полікультурної освіти визначається з урахуванням сукупності різних чинників,
зокрема життєвого, пізнавального і педагогічного досвіду міжкультурної
взаємодії.
Доведено, що міжкультурний підхід до професійної підготовки вчителя
виступає її теоретико-методологічною стратегією. Основне призначення даного
підходу полягає у формуванні у майбутніх педагогів міжкультурної професійної
компетентності (цілісного уявлення про сучасний світ та освіту, збагаченні
закону наступності, залученні до культурної світової спадщини, визнанні
рівності і достоїнства всіх культур і права на культурну самобутність, посиленні
ролі вчителя як посередника у спілкуванні учнів з іншомовною культурою
тощо).
На основі аналізу науково-педагогічної літератури розроблено
концептуальну модель професійної підготовки майбутнього педагога до
міжкультурної взаємодії суб’єктів освітнього процесу (рис. 1). Характерною для
неї є цілепокладання і свобода вибору, активність, динамічність, паритетність.
До пріоритетних цілей полікультурної педагогічної освіти віднесено
формування конкурентоспроможного фахівця, здатного до активної
життєдіяльності у багатонаціональному і полікультурному середовищі.
 22

Рис.1. Концептуальна модель професійної підготовки вчителя

до здійснення міжкультурної взаємодії суб’єктів освітнього простору
 23

При створенні концептуальної моделі були враховані сучасні освітні

тенденції (глобалізації, інтеграції, децентралізації, регіоналізації,
професіоналізації, системності, індивідуалізації), принципи (гуманізації,
демократизації, неперервності, фундаменталізації, діалогічності,
природовідповідності, полікультурності, культуровідповідності) та умови
полікультурності Кримського регіону.
Розроблена концептуальна модель ґрунтується на діалектиці
співвідношення загального, особливого та одиничного. Взаємодія суб’єктів
освітнього простору грунтується на перетині сфер впливу культури й освіти.
Теоретичні засади моделі передбачають структурно-системні, особистісно
орієнтовані, професійно орієнтовані, історико-культурологічні підходи. Дана
модель реалізується в трьох площинах: 1) структурна (мета; суб’єкти; предмет
їх спільної діяльності; засоби комунікацій); 2) процесуальна (цілемотиваційний,
змістовий, операційно-діяльнісний, оцінно-результативний компоненти);
3) аксіологічна (особистісно-моральні цінності професійної діяльності).
Розроблена концептуальна модель потребує відповідного науково-
методичного забезпечення та педагогічної технології організації міжкультурної
взаємодії. У моделі зпрогнозовано очікуваний результат у вигляді сформованої
готовності та компетентності майбутнього педагога до здійснення
міжкультурної взаємодії суб’єктів освітнього простору. Уточнено поняття
"готовність" як фонду дієвих знань, їхня актуалізація з метою організації
продуктивної міжособистісної учасників навчального процесу, що забезпечена
необхідними якостями особистості майбутнього вчителя.
Виділено відповідні компоненти в структурі готовності. Компетентність
розглядається як інтегративне особистісно-діяльнісне новоутворення, що
охоплює ключові компетенції (предметно-інформаційна, практико-діяльнісна,
регуляторно-рефлексивна, професійно-комунікативна) і відображає рівень
розвитку необхідних знань, умінь, навичок та ціннісних орієнтацій.
У четвертому розділі – "Організація дослідно-експериментальної роботи”
– представлено програму та методику експерименту, в якій обґрунтовано мету,
завдання, методи, основні види та етапи експериментальної роботи;
проаналізовано сучасний стан професійної підготовки вчителів
загальноосвітньої школи у досліджуваній сфері; визначено систему критеріїв,
показників і рівнів міжкультурної взаємодії вчителя; розроблено науково-
методичне забезпечення процесу підготовки майбутніх учителів до
продуктивної взаємодії суб’єктів освітнього полікультурного процесу та
відповідну практико-орієнтовану педагогічну технологію.
Аналіз стану підготовки вчителів загальноосвітньої школи до організації
міжкультурної взаємодії суб'єктів освітнього процесу здійснювався з
урахуванням глобалізаційних тенденцій, що зумовлюють відповідні зміни у
полікультурному просторі. Ці зміни сприяють посиленню процесів
інтернаціоналізації й інтеграції світового освітнього простору, який стає дедалі
відкритим для міжкультурної взаємодії, та передбачають збагачення
культурологічних аспектів професійної підготовки.
 24

У контексті світових та євроінтеграційних процесів виділено стратегічні

цілі освітніх процесів – розвиток світового співтовариства і взаєморозуміння
між народами; об'єднання потенціалів національних освітніх систем з метою
набуття якісної освіти, виховання особистості, впровадження новітніх
технологій для збереження і розвитку культурного, освітнього та наукового
потенціалу людського ресурсу.
Схарактеризовано особливості організації дослідно-експериментальної
роботи та роль педагогічного експерименту як загальнонаукового методу
пізнання, що дозволяє отримати нові знання про причинно-наслідкові
відношення між педагогічними чинниками, умовами, процесами.
Експериментальна частина нашого дослідження передбачала: по-перше,
перевірку результатів упровадження розробленої концептуальної моделі
професійної підготовки майбутніх учителів до міжкультурної взаємодії та
педагогічної технології організації продуктивної міжкультурної взаємодії
суб’єктів освітнього процесу в умовах вищого навчального закладу; по-друге,
виявлення рівня сформованості готовності студентів до міжкультурної взаємодії
та відповідної компетентності у цій сфері.
Відповідно до завдань дослідження у педагогічний процес ВНЗ було
внесено доповнення та зміни: у навчальні програми та зміст психолого-
педагогічних та соціально-педагогічних дисциплін, що передбачало інноваційну
побудову лікційних та практичних занять за проектною та модульною
технологією, а також необхідні зміни – у різні види педагогічної практики та
організації самостійної роботи студентів. Під час вивчення блоку
культурологічних дисциплін привернуто увагу майбутніх учителів до
необхідності поглиблення вивчення таких ключових категорій, як нова
парадигма мислення у контексті культурологічного підходу, культурний код та
міжкультурна комунікація, діалектична взаємодія та діалог різних культур тощо.
З цією метою запроваджено спецкурс, спрямований на підготовку студентів до
міжкультурної взаємодії в полікультурному просторі сучасної школи.
Педагогічне дослідження загалом передбачало: науково-методологічний
аналіз зазначеної проблеми, окреслення проектованих якостей особистості
майбутнього педагога; педагогічне прогнозування цілей навчально-виховного
процесу, пов’язаних з формуванням знань, умінь та особистісних новоутворень,
що сприяє розвитку готовності до міжкультурної взаємодії; створення моделі
професійної підготовки вчителя до міжкультурної взаємодії суб’єктів освітнього
простору; організацію експериментально-дослідної роботи; розробку
відповідного науково-методичного забезпечення; обгрунтування змісту, форм і
методів професійної підготовки майбутніх педагогів; створення авторської
педагогічної технології на основі проектної діяльності; проведення
контрольного зрізу за наслідками експериментальної роботи, виявлення
загальних тенденцій та закономірностей у досліджуваній сфері; узагальнення
проміжних даних формувального етапу експерименту для оцінки ефективності
кінцевих результатів – сформованих рівнів готовності і компетентності
 25

майбутнього педагога; визначення подальших перспектив педагогічної

полікультурної освіти.
У процесі констатувального етапу експерименту виявлялися певні
характеристики показників якості професійної підготовки молодих учителів
філологічних, історичних та психологічних спеціальностей в умовах
полікультурності Кримського регіону за такими показниками: професійні
цінності сучасного педагога; оцінка освітніх потреб учнів; ефективність та
частота використання вчителями різних форм організації навчального процесу;
вміння застосовувати різноманітні педагогічні технології; оцінка ефективності
структури навчальних занять; розуміння педагогами різних характеристик
міжкультурної взаємодії на заняттях, а також виявлено наявний рівень
сформованості знань, умінь міжкультурної взаємодії.
Здійснений аналіз засвідчив низький рівень готовності вчителів до
практичної діяльності в полікультурному регіоні. Молоді учителі вирішують
проблеми міжнаціональних конфліктів некомпетентно, не усвідомлюючи
важливості даної проблеми, оскільки відсутня система професійної підготовки
до міжкультурної взаємодії, а існують лише її окремі елементи. Недостатньо
розвинутою є не тільки мотивація, а й система знань, умінь і навичок
міжкультурної взаємодії майбутніх фахівців. Поряд з цим не розроблена
система науково-методичного забезпечення підготовки студентів до роботи у
зазначеній сфері у ВНЗ Кримського регіону. Підвищення рівня педагогічної
освіти може відбутися за умови створення відповідної технології і науково-
методичного супроводу на основі визначених теоретико-методологічних
положень досліджуваної проблеми.
На основі положень теорії рівневого підходу в педагогічних дослідженнях
у розділі схарактеризовано критерії, що відображають професійну
компетентність. Вона охоплює відповідні компетенції (предметно-
інформаційну, практико-діяльнісну, регуляторно-рефлексивну, професійно-
комунікативну) та показники і рівні міжкультурної взаємодії вчителів у
полікультурному освітньому просторі, що можуть виступати оптимальними
межами сформованості, на які має орієнтуватися технологія формування
міжкультурної готовності та компетентності майбутнього фахівця. Виявлено
чотири рівні міжкультурної взаємодії майбутніх учителів: стихійної взаємодії;
ситуативної взаємодії; усвідомленого партнерства; потребнісного
співробітництва.
Таким чином, за логікою дослідження критерії, показники і рівні
міжкультурної взаємодії суб’єктів освітнього процесу пов'язані, з одного боку, зі
сферами даної взаємодії, а з іншого – відображають компетентність педагога в
цьому процесі.
Міжкультурна взаємодія в сучасній освітній ситуації є чинником, що
сприяє: по-перше, інтеграції індивідуальних дій учителя в сфері спільної
суб’єкт-суб’єктної діяльності з учнем; по-друге, найважливішою передумовою
гуманізації не лише навчальних відносин, але й стабільності суспільства; по-
 26

третє, зниженню психічної напруги, підвищенню емоційної стійкості та

рефлексії.
Формувальний етап педагогічного експерименту передбачав удосконалення
навчально-виховного процесу у ВНЗ Кримського регіону та розробку
необхідного науково-методичного забезпечення процесу професійної
підготовки майбутніх учителів. Останнє розглядається як двобічний процес, що
ґрунтується на науковому (рівень теоретичного забезпечення навчального
процесу у вищому професійному навчальному закладі) та методичному (рівень
методичного супроводу процесу фахової підготовки майбутніх спеціалістів)
підходах.
Доведено, що науково-методичне забезпечення підготовки сучасних
фахівців має бути узгоджене з цілемотиваційним компонентом професійної
підготовки, змістово насичене (в інваріантній та варіативній площинах) і
поєднане з нормативно-ціннісним наповненням процесу становлення
майбутнього фахівця як спеціаліста у своїй галузі. Інваріантний блок
представлено в єдності культурологічних, психолого-педагогічних та соціально-
педагогічних дисциплін, проаналізовано їх особливості. Варіативній блок
вміщує спецкурси, спецсемінари, факультативи, в тому числі й розроблений
автором у процесі дослідження спецкурс "Підготовка вчителя до міжкультурної
взаємодії в полікультурному просторі сучасної школи" побудований на основі
модульного підходу. Програма спецкурсу спрямовувалась на засвоєння
студентами найважливіших понять проблеми міжкультурної взаємодії:
культура, культурологія освіти; взаємодія, толерантність, діалог,
полікультурність та ін.; оволодіння майбутніми вчителями методикою
організації міжкультурної взаємодії, використовуючи весь арсенал сучасних
форм, методів, стратегій і тактик.
У процесі професійного становлення майбутніх учителів значну увагу
приділено їх самостійній роботі, спрямованій на оволодіння студентами
способами міжкультурної взаємодії. Самостійна робота будувалася на основних
педагогічних принципах її організації та передбачала виділення рівнів
самоосвіти майбутніх педагогів: адаптивного (робота за зразками та
алгоритмом); актуалізаційного (активного формування навичок самостійної
роботи) у процесі виконання практичних завдань та завдань педагогічної
практики; трансформувального рівня, на якому здійснюється самостійне
розв’язання проблем, що виникають в реальній педагогічній дійсності.
У розділі представлено аналіз педагогічної практики як засобу формування
готовності майбутнього педагога до здійснення міжкультурної взаємодії
суб’єктів освітнього процесу. Доведено, що педагогічна практика сприяла
підвищенню рівня усвідомленості сутності міжкультурної взаємодії та
ознайомленню студентів із специфікою педагогічних інновацій у цій сфері,
ефективному засвоєнню відповідної інформації в практичній діяльності з метою
впровадження активних методик у процесі набуття міжкультурного досвіду.
Зокрема, позитивним у плані професійного становленя виявилося використання
методу аналізу взаємодії, який передбачав три фази: підготовчу, спостереження,
 27

оцінки взаємодії. Такий підхід дозволив студентам визначити ефективну

стратегію організації міжкультурної взаємодії з метою зниження рівня
конфліктності у процесі взаємодії із суб’єктами полікультурного освітнього
простору.
Професійному зростанню студентів сприяло впровадження інноваційних
методів педагогічної підготовки майбутніх педагогів до міжкультурної
взаємодії: пізнання педагогічної дійсності, проектування, професійної
комунікації, самовдосконалення.
Автором розроблено та реалізовано педагогічну технологію організації
міжкультурної взаємодії суб’єктів освітнього процесу в умовах вищого
навчального закладу на основі проектувальної діяльності. Педагогічна
технологія, що передбачала застосування інноваційних методів, спрямованих на
активне оволодіння навчальним матеріалом, виявляє певну специфіку: по-
перше, в ній використовуються можливості методу проекту і проектної
діяльності; по-друге, вона відображає тенденцію до взаємодії суб'єктів взаємодії
у процесі реалізації модулів практико-орієнтованої проектної діяльності
шляхом відпрацьовування ситуацій міжкультурної взаємодії і розширення
спектра її тактик з опорою на принципи педагогіки співробітництва. Така
технологія передбачала модульну побудову педагогічної технології і
здійснювалась за допомогою модулів: конструювального, інтерактивного,
рефлексивно-оцінного. З урахуванням цього виділено сфери продуктивної
міжкультурної взаємодії: міжкультурного спілкування, спільної діяльності,
партнерських стосунків, когнітивно-ціннісну.
Результати дослідження свідчать, що проектна діяльність в освітньому
процесі ВНЗ більшою мірою відповідає контекстові майбутньої педагогічної
діяльності і цілісно відображає основні етапи професійної підготовки майбутніх
учителів полікультурного спрямування.
У п’ятому розділі "Динаміка сформованості показників готовності та
компетентності майбутніх учителів до міжкультурної взаємодії в умовах
Кримського регіону” здійснено аналіз, порівняння та узагальнення результатів
експерименту; визначено перспективні напрями професійної підготовки
майбутнього вчителя до міжкультурної взаємодії
Завдання дослідження передбачали виділення етапів професійної
підготовки майбутніх педагогів (інформаційно-ознайомлювального,
професійно-теоретичного, професійно-діяльнісного, творчо-моделюючого) та
розробку комплексу науково-методичних методів і необхідних статистичних
критеріїв.
 28

Експеримент, що охоплював констатувальний (вивчення вихідного рівня

готовності студентів до міжкультурної взаємодії суб’єктів освітнього процесу),
формувальний (виявлення тенденцій та закономірностей професійної
підготовки) етапи, відрізнявся цільовою спрямованістю та прогнозованими
результатами. Для експериментальної перевірки було розроблено та
впроваджено відповідні методики, спрямовані на виявлення рівня
сформованості показників професійно-педагогічної підготовки майбутніх
учителів до міжкультурної взаємодії.
У процесі формувального етапу експерименту перевірялася ефективність
розробленої авторської концептуальної моделі, науково-методичного
забезпечення професійної підготовки майбутніх учителів до взаємодії суб’єктів
освітнього процесу та педагогічну технологію організації продуктивної
взаємодії у контексті ідеї полікультурності. Крім того використано комплекс
відповідних форм і методів, серед них – ділові і рольові ігри, мозковий штурм,
метод сенектики, багатомірних матриць, рецензій, метод педагогічних ситуацій
творчої взаємодії, що дали можливість відстежити динаміку поступової
еволюції від позиції "Я” до позиції "Ми. Проаналізовано особливості
професійної компетентності за допомогою "ключових компетенцій, які
характеризуються когнітивно-ціннісною, діяльнісною та комунікативною
спрямованістю.
Здійснено дослідно-експериментальну перевірку ефективності
професійної підготовки майбутніх учителів до міжкультурної взаємодії із
суб’єктами освітнього процесу за допомогою методики індексу загальної
задоволеності педагогічною професією (В.О. Ядов, Н.В. Кузьміна) як показника
емоційного ставлення до неї та задоволеності різними аспектами професійної
діяльності. Методика дозволила виявити не тільки індекс задоволеності
майбутніх учителів педагогічною професією, але й ставлення студента до
необхідності посилення підготовки майбутніх педагогів до міжкультурної
взаємодії із суб’єктами освітнього процесу. Крім того застосовано: методику
О.В. Смирнова для обробки статистичного матеріалу, одержаного за допомогою
анкет, що містять бальні шкали з використанням відносних частот; метод
полярних профілів з відповідним обрахунком коефіцієнту значимості щодо
виявлення особливостей сформованості мотиваційної сфери майбутніх учителів
у визначеному аспекті; рангові шкали за допомогою яких виявлялася думка
студентів щодо рівня сформованості цільових орієнтацій, знань, умінь,
морально-етичних якостей, які відображають ступінь готовності майбутніх
педагогів до міжкультурної взаємодії в освітньому середовищі; стандартизовані
методики виявлення рівня розвитку таких якостей як толерантність та емпатія;
блоки методик, що визначали особливості сформованості професійної
компетентності студентів за допомогою відповідних компетенцій.
Результати експерименту свідчать про суттєве зростання показників
експериментальної групи і окремих значень контрольної. В ЕГ суттєво зріс
індекс задоволеності педагогічної професією (від 0,41 до 0,76) та рівнем
 29

міжкультурної професійної підготовки (від 0,31 до 0,7). У КГ маємо несуттєве

зростання цих показників.
Отримано зростання показників за цілями професійної підготовки
майбутніх педагогів до міжкультурної взаємодії в експериментальних групах
(зростання спостерігалося за більшістю показників у міжах від 0,27 до 0,42).
Перевірка розбіжностей між експериментальною та контрольними
групами здійснювалася з використанням t-критерія Стьюдента. Виявилося, що
для більшості показників tемп.>tкр при р≤0,01, враховуючи, що tемп= 3,07, а
tкр=2,59.
Виявлено підвищилися показників ЕГ після експерименту (на відміну від
таких у КГ), які відображають сутність педагогічної професії: потреба у
взаємодії з дітьми та іншими суб’єктами освітнього процесу (у межах від 0,7 до
0,8) можливість здійснювати педагогічну підтримку дітей у їх розвитку (від 0,45
до 0, 72), створення сприятливих умов для взаємодії суб’єктів освітнього
процесу (від 0,29 до 0,63). Зросли показники, що характеризують потребу у
міжкультурній взаємодії та збагаченню міжкультурного досвіду (від 0,53 до
0,56).
Значно підвищився рівень сформованості знань майбутніх учителів в
експериментальних групах (на початку і в кінці експерименту) та порівняно з
контрольними групами. Виявилося, що для більшості показників t емп = 3,48;
tкр=2,58 при р≤0,001; отже, tемп>tкр. Аналогічні тенденції спостерігаємо при
оцінці рівня сформованості педагогічних умінь. За визначеним критерієм t емп =
t >t
4,44; tкр=2,58; отже експ контр. при р≤0 , 01 .
У процесі дослідження також виявлено підвищення рівня сформованості
міжкультурної компетентності шляхом зростання базових компетенцій:
предметно-інформаційної, регуляторно-рефлексивної, практико-діяльнісної,
професійно-комунікативної у цій сфері. На основі проведеного формувального
етапу експериментальної роботи за окресленими нами рівнями сформованості
компетентності до здійснення міжкультурної взаємодії (високий, достатній,
середній, низький) було визначимо точки максимального розходження між
розподіленнями у контрольних та експериментальних групах за допомогою λ
-критерію Колмогорова-Смирнова. Крім того, з метою виявлення відмінностей
у рівнях сформованості визначених компетенцій майбутніх педагогів у
міжкультурній взаємодії суб’єктів освітнього процесу в експериментальних та
¿
контрольних групах застосовано ϕ критерій кутового перетворення Фішера.
За результатами експерименту виявлено суттєве зростання високого і
достатнього рівня сформованості предметно-інформаційної компетенції, вдвічі
ті ж показники збільшуються у практико-діяльнісній і регулятивно-
рефлексивній компетенції; більш ніж удвічі у професійно-комунікативній
компетенції порівняно з початком експерименту. У контрольних групах ці ж
показники найбільше зросли у сфері предметно-інформаційної компетенції
(удвічі). Показники, що характеризують інші види компетенції підвищилися в
кінці експерименту незначною мірою: практико-діяльнісна компетенція
 30

(достатній рівень – у середньому на 14 %); регуляторно-рефлексивна

компетенція (високий та достатній рівень у межах від 2 % до 3 %); професійно-
комунікативна компетенція (у межах від 2 % до 8 %).
Спостерігаємо позитивні зміни у результатах формувального етапу
експериментальної роботи, після введення новацій у навчально-методичне
забезпечення навчального процесу, новітніх завдань у сфері міжкультурної
взаємодії для студентів під час їхньої педагогічної практики, творчо
спрямованої самостійної роботи студента, за багатьма показниками
сформованості моральних якостей майбутнього педагога. Перевірка
розбіжностей між експериментальними і контрольними групами здійснювалася
з використанням  критерія кутового перетворення Фішера. Виявилося, що
*

для більшості показників = 2,55

1 ,64 ( ρ≤0 ,05 )
ϕ¿кр=
{ 2 , 31( ρ≤0 , 01) , тому
¿ ¿
ϕемп ¿ϕкр ¿
при ρ≤0,01 Відбулося також
зростання показників толерантності та емпатії. Показники, що відображають
сферу толерантності в експериментальній групі фокусуються на високому та
середньому рівні розподілу (99,3 %). Важливо підкреслити, що після
експерименту показники, які характеризують сферу емпатії, зосередилися в
основному у зоні високого та нормального розподілу (99,1 % показників). У
контрольних групах значна більшість показників знаходиться у середній зоні.
Таким чином, проведене дослідження рівня сформованості у майбутніх
педагогів цілемотиваційної сфери, знань, умінь, особистісно-моральних
якостей, толерантності та емпатії ефективно вплинуло на формування
готовності майбутніх педагогів до міжкультурної взаємодії суб’єктів освітнього
процесу. Всі ці показники представлено нами у сукупності кількох основних
рівнів – низького, середнього, достатнього й високого (таблиця 1).
Таблиця 1.
Рівні готовності майбутніх педагогів до міжкультурної
взаємодії за результатами формувального етапу експерименту
Рівень ЕГ КГ
Абс. знач. % Абс. знач. %
сформованості
низький 31 7,3 107 34,3
середній 128 30,2 132 42,3
достатній 213 50,2 61 19,6
високий 52 12,3 12 3,8
всього 424 100,0 312 100,0
Узагальнення результатів дало змогу довести ефективність розробленої
концептуальної моделі, науково-методичного забезпечення та авторської
педагогічної технології професійної підготовки вчителя до здійснення
міжкультурної взаємодії суб’єктів освітнього процесу. Таким чином, мету
 31

дисертаційного дослідження досягнуто, завдання розв’язано і гіпотезу

дослідження підтверджено.
У розділі окреслено перспективи розвитку системи професійної
підготовки майбутніх учителів до міжкультурної взаємодії суб’єктів освітнього
процесу. Охарактеризовано андрагогічну модель навчання, яка, на думку
вітчизняних і зарубіжних учених, є перспективною і грунтується на низці
провідних положеннях, що відображають основні ідеї продуктивного підходу.
Навчання майбутнього фахівця здійснюється у процесі спільної діяльності
педагога і студента на всіх етапах: планування, реалізації, оцінювання і, певною
мірою, корекції.
Визначено перспективи розвитку професійної підготовки майбутніх
педагогів до міжкультурної взаємодії суб’єктів освітнього процесу у вищих
навчальних закладах України. До них віднесено: підвищення рівня
конкурентоспроможності випускників на освітньому ринку праці; оновлення
нормативно-правової бази; формування змісту професійної підготовки з
урахуванням ідеї полікультурності та вимог Болонської декларації, сучасних
процесів глобалізації, інтеграції, регіоналізації; зростання рівня наукового та
науково-методичного забезпечення професійної підготовки майбутніх педагогів
до міжкультурної взаємодії суб’єктів освітнього процесу; системний моніторинг
проблеми професійної підготовки майбутніх учителів до взаємодії суб´єктів
освітнього процесу в умовах полікультурності.
Результати педагогічного експерименту дозволили сформулювати
рекомендації МОН України та вищим навчальним закладам щодо системи
професійної підготовки майбутнього вчителя до роботи у полікультурному
освітньому просторі: створення відповідної законодавчої та нормативної бази,
зокрема державної Концепції полікультурної освіти і виховання; оновлення та
вдосконалення мети, змісту, форм, методів навчально-виховної діяльності ВНЗ
у контексті полікультурної освіти; розробка комплексу навчально-методичного
забезпечення, відповідних навчальних планів, програм та навчальних
підручників, посібників, методичних рекомендацій; проведення педагогічного
моніторингу.
ВИСНОВКИ
1. Науковий аналіз проблеми засвідчив, що в педагогічній науці та практиці
вищої школи велика увага приділялася вивченню методологічних, теоретичних,
методичних аспектів професійної підготовки майбутнього вчителя. Незважаючи на
світовий досвід розвитку педагогічної освіти, саме професійна підготовка
майбутнього вчителя до взаємодії суб’єктів освітнього процесу з урахуванням
глобалізаційних та регіоналізаційних процесів не набула цілісного, системного
висвітлення на початку ХХІ століття. Актуальність та перспективність цієї
проблеми зумовлена такими чинниками: утвердженням у всіх сферах
життєдіяльності людини і суспільства загальноцивілізаційних тенденцій
зближення націй, народів, держав на основі створення спільного економічного,
освітнього, культурного, інформаційного простору в умовах євроінтеграційних
 32

процесів і водночас збереження та посилення етнокультурного компоненту

українського суспільства.
Професійна полікультурна підготовка вчителя детермінована взаємозв´язком і
взаємозумовленістю загального, особливого й одиничного. Як загальне – вона є
складовою неперервної педагогічної освіти і передбачає врахування світових
глобалізаційних тенденцій. Як особливе – виокремлює особливості
полікультурних освітніх умов Кримського регіону; як одиничне – досліджує
міжкультурну взаємодію суб’єктів освітнього простору ВНЗ.
Обґрунтовано методологічні засади професійної педагогічної підготовки
сучасного вчителя, які спираються на системний, професіографічний, діяльнісний,
особистісно орієнтований, суб’єктний, акмеологічний, аксіологічний, історико-
логічний, культурологічний, цивілізаційний, технологічний, діалогічний,
компетентнісний підходи, теорію партисипативності.
2. На основі теоретико-методологічного аналізу класифіковано ряд
поняттєвих рівнів: дефініції дослідження проблеми професійної підготовки
майбутніх учителів до міжкультурної взаємодії суб’єктів освітнього процесу, що
базуються на визначених сучасних підходах; дефініції культурологічного
спрямування: "культура", "полікультурність", "культурне/полікультурне
середовище", "діалог/полілог культур"; дефініції, що характеризують категорію
"взаємодія": "міжкультурна взаємодія", "професійна/педагогічна взаємодія",
"взаємодія суб’єктів освітнього процесу"; дефініції, що визначають сутність
категорій "суб’єкт", "суб’єктність"; дефініції, що характеризують такі поняття як
"освіта", "полікультурна освіта", "міжкультурна освіта", "освітнє середовище" та
ін.
З урахуванням концептуальних критеріїв (об’єктивності, цілісності,
однозначності, перспективності), обґрунтовано базове поняття "професійна
підготовка майбутнього вчителя до міжкультурної взаємодії суб´єктів освітнього
простору" як складна поліфункціональна відкрита педагогічна система,
спрямована на формування особистості фахівця (його знань, умінь, навичок,
особистісних якостей), здатного працювати в умовах взаємодії різних культур та
підготовленого до професійної діяльності в межах полікультурного освітнього
простору на засадах суб’єкт-суб’єктної взаємодії, діалогу культур та
індивідуальної моральної відповідальності.
Категорію "взаємодія" розглянуто в системі філософських та психолого-
педагогічних понять, що дозволило обґрунтувати її базові характеристики
(одночасність існування суб’єктів, двобічність зв’язків взаємопереходу суб’єкта в
об’єкт і навпаки, взаємозумовленість зміни стану сторін, внутрішню активність
суб’єктів). Розроблено структуру взаємодії майбутнього вчителя, яку представлено
у вигляді ряду сфер (спілкувальній, діяльнісній, сфери відносин, когнітивно-
ціннісній).
Проаналізовано теоретичні концепції та підходи до професійно-педагогічної
полікультурної підготовки майбутніх учителів з виділенням філософського (у
теоретичному плані – обґрунтування сутності полікультурної міжособистісної
взаємодії; у практичному – дослідження потреб, мети, мотивів, предмета, засобів,
 33

результату професійної діяльності); психологічного (вивчення професійної

спрямованості і, зокрема, культурологічної, компетентнісної, продуктивної);
власне педагогічного аспектів (підготовка вчителя здатного до інноваційного
пошуку).
3. Роспективний аналіз уможливив виділення головних етапів становлення
та розвитку вітчизняної системи професійної підготовки майбутніх педагогів до
міжкультурної взаємодії суб’єктів освітнього процесу: етап становлення інституту
професійно-педагогічної підготовки вчителя у Російській імперії (1803-1917 рр.);
етап розвитку професійно-педагогічної підготовки вчителя в умовах соціальної
політизації (радянський період); етап модернізації полікультурної професійно-
педагогічної підготовки майбутніх учителів (кінець ХХ – початок ХХІ століття).
Проблема взаємодії суб’єктів освітнього процесу у вітчизняній, зарубіжній
соціально-філософській та психолого-педагогічній літературі проаналізована у
контексті сучасних наукових теорій, які характеризують різні аспекти
міжособистісної взаємодії. Наголошено на провідній ролі соціальних установок,
що спираються на біхевіористську і когнітивну парадигми; на положення сучасної
персонології; концептуальні ідеї представників "гуманістичної психології", теорії
цінностей та ціннісних орієнтацій, мультикультурної освіти, різні моделі
комунікації, культурологічні концепції, ідеї продуктивності освітньої діяльності та
педагогічної підтримки.
Професійна підготовка у вітчизняній педагогічній літературі розглядалася за
такими напрямами: сутність і компонентний склад підготовки; її організаційні
форми і види; основні підходи до проблеми. Проведене дослідження освіти як
соціокультурного та полікультурного феномена дозволило виявити сутність
полікультурної освіти майбутнього вчителя та її тенденції у вітчизняній та
зарубіжній педагогічній теорії і практиці.
В українському суспільстві актуалізуються проблеми полікультурної освіти,
формування в молоді уявлень про різноманітність культур у світі, позитивного
ставлення до національно-культурних та етноконфесійних традицій народів. За
рубежем спостерігається зростання ролі університетської освіти та її
культурологічного аспекту, виникає нагальна потреба у формуванні полікультурної
особистості на засадах співробітництва різних етнічних полі- та монокультурних
груп; у розвитку в студентів національної самосвідомості, високого рівня
духовності, моральності, навичок міжкультурної взаємодії; створюються умови
для збереження національної мови і культури малих народів, для накопичення
досвіду полікультурної педагогічної освіти.
4. На основі узагальнення результатів вивчення природно-географічних,
соціально-економічних, демографічних особливостей Кримського регіону
проаналізовано його соціокультурне та полікультурне середовище, що
характеризується складністю, культурною різноманітністю. Виявлено тенденції
зростання поліетнічного складу населення регіону: окремі прояви
міжнаціональних конфліктів, збільшення міграційних потоків і відповідно –
міжкультурних контактів та міжнародної співпраці, зміна етнічного складу
шкільних класів, студентських груп. Виявлені тенденції актуалізують проблему
 34

міжкультурної взаємодії й потребують переосмислення ролі, місця і стратегії

розвитку освіти в умовах "глобальної регіоналізації"; оновлення педагогічного
кадрового потенціалу регіону, підготовленого до забезпечення наступності
поколінь, збереження, збагачення світової та національної культури; до виховання
і навчання дітей та молоді рідній мові, готовності до співробітництва в усіх сферах
життєдіяльності.
Такий науковий підхід дозволяє виявити умови полікультурності Кримського
регіону, а саме необхідність: створення цілісного полікультурного освітнього
простору; посилення етнокультурного компоненту у цілях, змісті загальної
середньої та вищої освіти; суб’єктивізація і діалогізація освітнього процесу на
засадах толерантності.
5. Узагальнення результатів наукового пошуку дозволило обґрунтувати
концептуальні положення полікультурної освіти, розробити концептуальні
положення полікультурної педагогічної освіти суб’єктів освітнього простору в
контексті сучасних наукових підходів: головна мета вищої освіти (підготовка
конкурентоспроможного педагога, здатного до життєдіяльності в полікультурному
просторі), наукова основа освітньої діяльності (структурно-системні, особистісно
орієнтовані, професійно орієнтовані, історико-культурологічні підходи), провідні
складові педагогічної освіти (знання, вміння, навички), інноваційні технології
(продуктивні, проективні, інформаційні), характер відносин (суб’єкт-суб’єктні
стосунки), кінцевий результат (сформований рівень готовності та міжкультурної
компетентності).
Обґрунтовані теоретико-методологічні засади уможливили розробку
концептуальної моделі професійної підготовки майбутніх педагогів до
міжкультурної взаємодії суб’єктів освітнього процесу. Дана модель реалізується в
трьох площинах: 1) структурна (мета; суб’єкти; предмет їх спільної діяльності;
засоби комунікацій); 2) процесуальна: ціле-мотиваційний (розвиток внутрішньої і
зовнішньої мотивації; наповнення мети підготовки полікультурним змістом;
розвиток здібностей кожного суб’єкта); змістовий (зміст полікультурного
спрямування різних видів діяльності); операційно-діяльнісний (гностичні,
конструктивні, проектувальні, організаційні, комунікативні вміння; засоби, форми,
методи організації міжкультурної взаємодії), оцінно-результативний (внутрішній
або зовнішній продукт – самостійне оволодіння шляхами наукового пошуку,
набуття полікультурного досвіду) компоненти; 3) аксіологічна (формування
моральних якостей міжкультурної взаємодії, зокрема толерантності та
емпатійності). Спрогнозовано результат професійно-педагогічної підготовки –
сформована готовність майбутнього педагога до здійснення міжкультурної
взаємодії та його компетентості у цій сфері. Виділено та обґрунтовано систему
критеріїв, показників і рівнів міжкультурної взаємодії суб’єктів освітнього процесу
(стихійної взаємодії, ситуативного сприяння, усвідомленого партнерства,
потрібнісного співробітництва) що відображають сфери цієї взаємодії, відповідну
компетентність педагога за допомогою ключових компетенцій (предметно-
інформаційна, практико-діяльнісна, регулятивно-рефлексивна, професійно-
комунікативна).
 35

6. Ефективність професійної підготовки майбутніх учителів досягалося

шляхом внесення у педагогічний процес ВНЗ певних доповнень та змін у
навчальні плани, програми і зміст психолого-педагогічних, соціально-педагогічних
дисциплін, у різні види педагогічної практики та організацію самостійної роботи
студентів. Особливого значення у забезпеченні дієвості системи професійної
педагогічної освіти набуває створений комплекс науково-методичного
забезпечення процесу професійної підготовки майбутніх фахівців, який являє
собою двобічний процес, що ґрунтується на науковому (теоретичне підґрунтя
навчального процесу у ВНЗ – цикли психолого-педагогічних дисциплін) та
методичному (належний програмний та навчально-методичний супровід)
підходах. Доведено, що науково-методичне забезпечення професійної підготовки
сучасних фахівців має відповідати цілемотиваційному компоненту, бути змістовно
насиченим (в інваріантній та варіативній площинах) та узгодженним з
нормативно-ціннісним аспектом процесу становлення майбутнього фахівця.
Інваріантний блок представлено в єдності культурологічного, соціально-
педагогічного та психолого-педагогічного компонентів, проаналізовано їх
особливості. Варіативній блок включає спецкурси, спецсемінари, факультативи,
побудовані на основі модульного підходу. У процесі навчання впроваджено як
традиційні, так й інноваційні форми, методи навчання студентів міжкультурній
взаємодії (пізнання педагогічної дійсності, проектування, професійна комунікація,
самовдосконалення). Під час різних видів педагогічної практики апробовано
спеціальні засоби: метод аналізу взаємодії та метод проектів, що реалізовано через
творчі педагогічні майстерні. Ефективність самостійної роботи забезпечено
розробкою системи ускладнюючих творчих завдань від адаптивного до
трансформувального рівня.
7. Зростанню рівня розвитку основ педагогічної майстерності сприяла
теоретично обґрунтована й експериментально перевірена педагогічна технологія
організації міжкультурної взаємодії майбутніх педагогів, побудована за модульним
принципом. Вона охоплює такі етапи: підготовчий (створення умов для
осмислення всіма суб'єктами педагогічного процесу особистісних, професійних і
соціальних цінностей міжкультурної взаємодії); організаційний (розгляд питань
кадрового складу і функціональних обов'язків суб'єктів освітнього процесу,
розробка відповідного методичного забезпечення, встановлення співробітництва з
представниками різних національних і культурних спільнот); реалізаційний
(апробація розробленої технології у професійній підготовці з опорою на роботу
груп, в яких використано різні способи міжкультурної взаємодії).
Специфіка запропонованої педагогічної технології полягає в тому, що: по-
перше, вона дає можливість використати метод проекту і проектувальну
діяльність; по-друге, у технології відображено тенденцію до взаємодії суб'єктів
взаємодії за допомогою реалізації модулів практикоорієнтованої проектувальної
діяльності шляхом відпрацьовування ситуацій продуктивної міжкультурної
взаємодії і розширення спектра її тактик на основі ідей педагогіки
співробітництва.
 36

Результати експерименту засвідчили ефективність розробленої

концептуальної моделі і запропонованої педагогічної технології. В
експериментальних групах порівняно з контрольними групами зросли показники,
що характеризують рівень усвідомленості майбутніми вчителями сутності
міжкультурної взаємодії, її цілей, змісту, засобів; мотиваційна сфера набула
полікультурного спрямування. Підвищився рівень сформованості знань та рівень
професійної умілості майбутніх педагогів у сфері міжкультурної взаємодії,
особливо вміння встановлювати доцільний міжкультурний діалог. Поліпшилися
показники особистісно-ціннісної сфери студентів, рівня розвитку моральних
якостей, зокрема толерантності та емпатії. Отже, в цілому суттєво зросли такі
рівні: а) рівень готовності майбутніх учителів експериментальних груп (порівняно
з контрольними) до взаємодії з учнями у полікультурному освітньому середовищі;
б) рівень сформованості їх міжкультурної компетентності шляхом розвитку
предметно-інформаційної, практико-діяльнісної, регулятивно-рефлексивної,
професійно-комунікативної компетенцій.
У процесі дослідження обґрунтовано окремі закономірності у професійній
підготовці майбутніх учителів до міжкультурної взаємодії (циклічності;
гетерохронності; цілісності і згармонізованості; оптимальності і доцільності та
ін.), що відображають її гуманістичне спрямування, потребу у реалізації принципу
діалогічності, суб’єкт-суб’єктної взаємодії.
Проведене дослідження не вичерпує всіх проблем професійної підготовки
майбутніх учителів до міжкультурної взаємодії. Подальшого дослідження
потребують такі аспекти зазначеної проблеми: розробка Концепції полікультурної
освіти і виховання; теоретичні та методологічні засади неперервної професійної
освіти полікультурного спрямування; особливості взаємодії соціальних інститутів
в умовах полікультурності; вивчення можливостей розширення полікультурного
компонента освіти в різніх регіонах України; наукові засади інтеграції
полікультурної освіти в освітню систему України; науково-методичне
обгрунтування системи професійної підготовки майбутніх учителів за окремими
профілями, напрямами, спеціальностями; дидактичні засади розробки комплексу
навчально-методичного забезпечення, зокрема відповідних навчальних планів,
програм, підручників та посібників, методичних рекомендацій; засоби та форми
проведення педагогічного моніторингу; підготовка педагогів до розв’язання та
корекції конфліктів у ситуації міжкультурної взаємодії.
Список опублікованих праць здобувача за темою дисертації
Монографії
1. Якса Н. В. Теоретичні засади професійно-педагогічної підготовки
майбутніх учителів до взаємодії суб’єктів освітнього процесу в умовах
полікультурності Кримського регіону : [монографія] / Н. В. Якса ; наук. ред.
О. А. Дубасенюк. – Житомир : Вид-во ЖДУ ім. Івана Франка, 2006. – 432 с.
2. Якса Н. В. Професійна підготовка майбутніх учителів: теорія і методика
міжкультурної взаємодії в умовах Кримського регіону: Монографія / Н. В. Якса. –
Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2008. – 568 с.
 37

3. Якса Н. В. Аналіз педагогічної моделі полікультурної

освіти // Професійно-педагогічна освіта : сучасні концептуальні моделі та
тенденції розвитку : [монографія] / [О. А. Дубасенюк, О. Є. Антонова, С. С.
Вітвицька, Н. Г. Сидорчук, О. М. Спірін, Н. В. Якса та ін.] ; за заг. ред. проф.
О. А. Дубасенюк : – Житомир : Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2006. – С. 235–255.
4. Якса Н. В. Проблема полікультурності вищої освіти України в аспекті
Болонського процесу // Модернізація освіти у контексті євроінтеграційних
процесів: історико-педагогічний процес : [монографія] / [О. А. Дубасенюк,
Н. Г. Сидорчук, Н. В. Якса, В. М. Єремєєва, Т. П. Москвіна, Л. О. Данильчук,
М. Б. Агапова та інші] ; за заг. ред. Н. Г. Сидорчук. – Житомир : Вид-во ЖДУ
ім. І. Франка, 2008. – С. 91–104.
5. Дубасенюк О. А., Якса Н. В. Педагогічна технологія організації
продуктивної міжкультурної взаємодії суб’єктів освітнього
процесу / О. А. Дубасенюк, Н. В.  Якса // Розвиток педагогічної майстерності
викладача в умовах неперервної освіти : монографія / За ред. М. М. Солдатенков,
О. М. Семеног. – Глухів : РВВ ГДПУ, 2008. – С. 108–121.
Навчальні та методичні посібники
6. Якса Н. В. Педагогічні теорії, системи й технології : курс лекцій. –
Ч. 1. / Н. В. Якса. – Житомир : Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2005. – 180 с.
7. Якса Н. В. Педагогічні теорії, системи й технології : Курс лекцій. – 2-ге
вид. ; доп., перероб. / Н. В. Якса. – Житомир : Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2005. –
251 с.
8. Якса Н. В. Понятийный аппарат воспитания / Н. В. Якса. – Саратов :
Саратов. гос. ун-т. – 2005. – 34 с.
9. Якса Н. В. Історія соціальної педагогіки : метод. посіб. / Н. В. Якса. –
Житомир : Вид-во ЖДУ, 2006. – 156 с.
10. Якса Н. В. Корекційна педагогіка : метод. посіб. / Н. В. Якса. –
Житомир : Вид-во ЖДУ, 2006. – 188 с.
11. Якса Н. В.Соціально-педагогічний тезаурус : словник / Автор-укл.
Якса Н. В. – Житомир : Вид-во ЖДУ, 2006. – 154 с.
12. Якса Н. В. Міжкультурна взаємодія суб’єктів освітнього процесу : навч.
посіб. / Н. В. Якса. – Житомир : ЖДУ ім. Івана. Франка, 2007. – 321 с.
13. Якса Н. В. Основи педагогічних знань : навч. посіб. / Н. В. Якса. – К. :
Знання, 2007. – 354 с.
14. Якса Н. В. Социально-педагогический словарь / Н. В. Якса. – Житомир :
ЖДУ ім. Івана Франка, 2007. – 192 с.
15. Якса Н. В. Тезаурус з проблеми міжкультурної взаємодії :
словник / Автор-укл. Н. В. Якса – Житомир : Вид-во ЖДУ, 2006. – 164 с.
Статті у наукових журналах, збірниках наукових праць,
затверджених ВАК України
16. Якса Н. В. Особливості організації виховного процесу в педагогічному
вузі / Н. В. Якса // Вісник Житомирського державного педагогічного університету
імені Івана Франка. – 2005. – Вип. 20. – С. 124–127.
 38

17. Якса Н. В. Проблема освітньої діяльності у контексті полікультурності

Кримського регіону літературі / Н. В. Якса // Вісник Житомирського державного
університету імені Івана Франка. – 2005. – Вип. 24. – С. 144–147.
18. Якса Н. В. Міжкультурний партисипативний підхід – основа
підвищення ефективності підготовки майбутнього фахівця в умовах
полікультурності освітнього простору / Н. В. Якса // Психолого-педагогічні
основи гуманізації навчально-виховного процесу в школі та ВНЗ / Формування
громадянського суспільства у контексті Європейської інтеграції : зб. наук. пр. –
Рівне: РЕГІ ім. акад. С. Дем’янчука, 2005. – С. 386–392.
19. Якса Н. В. Вчитель як суб’єкт полікультурного
соціуму / Н. В. Якса // Педагогіка і психологія професійної освіти : наук.-метод.
журнал. – 2006. – № 4. – С. 133–142.
20. Якса Н. В. Підготовка майбутніх учителів до полікультурної взаємодії із
суб’єктами освітнього простору / Н. В. Якса // Педагогічний процес : теорія і
практика : Наукові записки. – 2006. – С. 198–207.
21. Якса Н. В. Полікультурна освіта студентів у педагогічній науці і практиці
США / Н. В. Якса // Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. – Серія 17.
Теорія і практика навчання та виховання : зб. наук. пр. – 2006. – Вип. 5. – С. 171–
176.
22. Якса Н. В. Проблема взаємодії суб’єктів освітнього процесу у зарубіжній
психолого-педагогічній літературі / Н. В. Якса // Вісник Житомирського
державного університету імені Івана Франка. – 2006. – Вип. 28. – С. 28–31.
23. Якса Н. В. Професійна педагогічна підтримка суб’єктів освітнього
процесу в умовах полікультурного середовища / Н. В. Якса // Педагогіка і
психологія професійної освіти : наук.-метод. журнал. – 2006. – № 3. – С. 16–24.
24. Якса Н. В. Соціокультурні чинники підготовки вчителя до міжкультурної
взаємодії / Н. В. Якса // Вісник Житомирського державного університету імені
Івана Франка. – 2006. – Вип. 29. – С. 69–72.
25. Якса Н. В. Вплив глобалізаційних процесів на міжкультурну підготовку
майбутніх учителів / Н. В. Якса // Нові технології навчання : зб. наук. пр. "Шляхи
розвитку духовності та професіоналізму за умов глобалізації ринку освітніх
послуг" / Інститут інноваційних технологій і змісту освіти Міністерства освіти і
науки України ; Вінницький соціально-економічний інститут "Університету
Україна". – Київ-Вінниця, 2007. – Спец. вип. № 48. – Ч. 1. – С. 211–216.
26. Якса Н. В. Етнокультурні характеристики польської громади Криму в
полікультурному освітньому просторі регіону / Н. В. Якса // Українська
полоністика : наук. журнал. – 2007. – Вип. 3–4. – С. 123–129.
27. Якса Н. В. Полікультурна освіта студентів у педагогічній науці і практиці
країн Західної Європи та США / Н. В. Якса // Неперервна професійна освіта :
теорія і практика : наук.-метод. журнал. – 2007. – Вип. 1–2. – С. 166–172.
28. Якса Н. В. Полікультурні засади педагогічної освіти майбутнього вчителя
/ Н. В. Якса // Вісник Житомирського державного університету імені Івана
Франка. – 2007. – Вип. 31. – С. 72–75.
 39

29. Якса Н. В. Толерантність у системі ціннісно-цільових пріоритетів

педагогічної освіти: полікультурний аспект / Н. В. Якса // Вісник Житомирського
державного університету імені Івана Франка. – 2007. – Вип. 34. – С. 102–105.
30. Якса Н. В. Історико-педагогічний аналіз полікультурної професійно-
педагогічної підготовки вчителя у Кримському регіоні / Н. В. Якса // Вісник
Житомирсього державного університета імені Івана Франка. – 2008. – Вип. 37. –
С. 86–89.
31. Якса Н. В. Розробка змісту професійно-педагогічної підготовки
майбутніх учителів з міжкультурної взаємодії / Н. В. Якса // Педагогічний процес
: теорія і практика : зб. наук. пр. / гол. ред. С. О. Сисоєва ; Ін-т педагогічної
освіти і освіти дорослих АПН України. – К. : Вид-во "ЕКМО", 2008. – Вип. 1. –
С. 235–245.
32. Якса Н.В. Професійна підготовка майбутніх учителів до міжкультурної
взаємодії суб’єктів освітнього простору / Н. В. Якса // Педагогічний процес:
теорія і практика : зб. наук. пр. / гол. ред. С. О. Сисоєва ; Ін-т педагогічної освіти
і освіти дорослих АПН України. – К. : Вид-во "ЕКМО", 2008. – Вип. 2. – С. 242–
252.
33. Якса. Н. В. Взаємодія суб’єктів освітнього простору в педагогічній
спадщині А.С. Макаренка / Н. В. Якса // Вісник Житомирського державного
університету імені Івана Франка. – 2008. – Вип. 39. – С. 91–96.
34. Якса Н. В. Андрагогічні засади професійної підготовки майбутнього
педагога до здійснення міжкультурної взаємодії суб’єктів освітнього
процесу / Н. В. Якса // Українська полоністика : наук. журнал. – 2008. – Вип. 5. –
С. 99–114.
35. Якса Н. В. Технологія професійної підготовки майбутніх педагогів до
міжкультурної взаємодії суб’єктів освітнього простору в умовах Кримського
регіону / Н. В. Якса // Вісник Житомирського державного університету імені
Івана Франка. – 2008. – Вип. 40. – С. 106–109.
36. Якса Н. В. Навчально-методичне забезпечення процесу підготовки
майбутніх учителів до продуктивної взаємодії суб’єктів освітнього
процесу // Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання в
підготовці фахівців : методологія, теорія, досвід, проблеми : зб. наук. пр. – Київ –
Вінниця, 2008. – Вип. 16. – С. 486–490.
37. Якса Н. В. Практико-орієнтована проектна діяльність майбутніх учителів
у системі їх підготовки до продуктивної міжкультурної взаємодії / Н. В.
Якса // Педагогіка і психологія професійної освіти. – 2008. – № 2. – Львів :
ІППООД. – С. 9–15.
38. Якса Н.В. Дослідження цільових орієнтацій майбутніх учителів у
контексті полікультурної підготовки / Н.В. Якса // Нові технології навчання : зб.
наук. пр. "Розвиток духовності та професіоналізму в умовах глобалізації" : матер.
5 Міжнарод. наук.-метод. конф. – Вінницька філія інституту інноваційний
технологій і змісту освіти МОН України, Вінницький соціально-економічний
Інститут "Університету Україна". – Київ-Вінниця, 2008. – Спец. вип. № 55. – Ч. 2.
– С. 254–257.
 40

Статті у наукових журналах, збірниках наукових праць

39. Якса Н. В. Проект как форма продуктивного взаимодействия в учебно-
воспитательном процессе современной школы / Н. В. Якса // Альманах.
Продуктивное образование. Педагогическая деятельность в продуктивном
образовании : сб. науч. статей / под ред. Е. А. Александровой, В. А. Ширяевой. –
М. : Экшн, 2005. – Вып. 3 – С. 107–114.
40. Якса Н. В. Отработка позиционных моделей взаимодействия субъектов
проектной деятельности / Н. В. Якса // Альманах. Продуктивное образование.
Проектное обучение в профессиональном и допрофессиональном образовании :
сб. науч. статей / под ред. Е. А. Александровой, В. А. Ширяевой. – Саратов, 2005.
– Вып. 4 – С. 114–118.
41. Якса Н. В. Педагогическая система организации продуктивного учебного
взаимодействия // Педагогические технологии в вузе и школе. / Н. В. Якса // Сб.
науч. тр. – Саратов : Научная книга, 2005. – Вып. 3. – С. 24–31.
42. Якса Н. В. Психолого-педагогические основы поликультурного подхода к
личности и деятельности учителя / Н. В. Якса // Альманах. Продуктивное
образование. Индивидуальные образовательные траектории. – М., 2006. – Вып.
8. – С. 147–152.
43. Якса Н. В. Проблеми формування полікультурної компетенції вчителя в
системі післядипломної педагогічної освіти / Н. В. Якса // Актуальні проблеми
професійно-педагогічної освіти та стратегії розвитку : зб. наук. пр. / за заг. ред.
О. А. Дубасенюк, Л. В. Калініної, О. Є. Антонової. – Житомир : Вид-во ЖДУ,
2006. – С. 23–24.
44. Якса Н. В. Полікультурна освіта майбутніх учителів у контексті
євроінтеграційних процесів / Н. В. Якса // Актуальні проблеми розвитку
обдарованості учнівської та студентської молоді : зб. наук. пр. / за заг. ред.
О. Є. Антонової. – Житомир : Вид-во ЖДУ, 2006. – С. 253–258.
45. Якса Н. В. Проблеми професійної міжкультурної
компетентності / Н. В. Якса // Проблеми підвищення якості освіти у контексті
Євроінтеграційних процесів : досвід, інновації, перспективи / за ред.
О. А. Дубасенюк : зб. наук.-метод. пр. – Житомир : Вид-во ЖДУ, 2006. – С. 54–
58.
46. Якса Н.В. Диагностика эффективности продуктивного взаимодействия
участников образовательного процесса: / Н. В. Якса // Альманах. Продуктивное
образование : Мониторинг образовательной деятельности. – 2007. – Вып. 9. –
С. 98–103.
47. Якса Н. В. Проблеми регіоналізації у контексті ідеї полікультурності та їх
вплив на розвиток освітньої сфери / Н. В. Якса // Житомирщина : минуле,
сьогодення, поступ у майбутнє : наук. зб. / ред. П. Ю. Саух, О. М. Швидак,
І. І. Ярмошик та ін. – Житомир : Вид. відділ ЖДУ, 2007. – Т. 2. – С. 37–42.
48. Якса Н. В. Организация воспитательного процесса в педагогическом вузе
/ Н. В. Якса // Ученые записки Крымского республиканского института
последипломного педагогического образования. – Симферополь, 2007. – № 7. –
С. 47–49.
 41

49. Якса Н. В. Ідея відродження духовності як одна з сучасних стратегій

виховання / Н. В. Якса // Формування професійної компетентності майбутнього
вчителя засобами інноваційних освітніх технологій : зб. наук. пр. / за заг. ред.
О. А. Дубасенюк, О. Є. Антонової. – Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2007. –
Вип. 2. – С. 133-135.
50. Якса Н. В. Формирование навыков межкультурного взаимодействия в
образовательном пространстве школы / Н. В. Якса // Вопросы теории и практики
начального обучения : межвуз. сб. науч. тр. – Саратов : Научная книга. – 2007. –
Вып. VII. – С. 26–33.
51. Якса Н. В. Утілення культурно-просвітницьких ідей Ю.І. Крашевського у
процес полікультурної освіти та виховання особистості / Н. В. Якса // Юзеф
Крашевський як явище світової культури : наук. зб. статей / Упорядники :
Ю. А. Багінський, Г. П. Мокрицький – Житомир : ПП "Рута", Вид-во "Волинь",
2007. – С. 41–49.
52. Якса Н. В. Педагогічні здібності як основа оволодіння майбутніми
вчителями професійною майстерністю / Н. В. Якса // Шляхи і методи
забезпечення подальшого творчого зростання обдарованої молоді : наук.-метод. зб.
/ за заг ред. І. І. Якухно, Л. В. Корінної. – Житомир : ЖОІППО, 2008. – С. 90–95.
Статті та тези в збірках наукових конференцій
53. Якса Н.В. Продуктивное взаимодействие как фактор совершенствования
образовательного процесса студентов / Н. В. Якса // Инновационная деятельность
как приобретенный фактор развития образования : материалы Всерос. науч.-практ.
конф., 25 марта 2005 г. – Саратов : Саратов. гос. ун-т : Науч. книга, 2005. – С. 33–
34.
54. Якса Н. В. Формирование ценностных ориентаций школьников в процессе
учебного взаимодействия / Н. В. Якса // Социально-педагогические проблемы
ценностного самоопределения личности : материалы Всерос. науч.-практ. конф.,
17–18 мая 2005 г. – Ульяновск, 2005. – С. 253–256.
55. Якса Н. В. Межличностное проектное взаимодействие студентов в
продуктивном обучении / Н. В. Якса // Актуальные проблемы учебной
деятельности студентов в процессе профессионального образования. – Барнаул :
материалы Всерос. научно-практ. конф. (20–21 апреля 2005). – 2005. – С. 326–
331.
56. Якса Н.В. Змістові характеристики принципу полікультурності
освіти / Н. В. Якса // Проблеми соціалізації особистості у теорії та практиці
сучасної науки : матеріали Всеукр. студентсько-аспірантської наук.-практ. конф.
28-29 вересня 2005 р. / за заг. ред. доц. С. М. Коляденко. – Житомир : ЖДУ, 2005. –
156. – С. 150–156.
57. Якса Н. В. Поликультурный подход к проблеме продуктивного
взаимодействия субъектов образовательного
процесса / Н. В. Якса // Культурологический поход к образовательному процессу
в школе и вузе : опыт, проблемы, перспективы :  сб. матер. международ. наук.-
практ. конф. 19-20 мая 2006 г. – Ульяновск, 2006. – С. 300–308.
 42

58. Якса Н. В. Продуктивный подход к взаимодействию субъектов

образовательного процесса / Н. В. Якса // Современное образование : от традиции
к инновациям // сб. науч. статей междунар. науч.-практ. конф., 16–17 января 2006 г.
– Саратов, 2006. – С. 143–150.
59. Якса Н. В. Поликультурное взаимодействие субъектов образовательного
пространства. / Н. В. Якса // Социальная педагогика : Диалог теории и практики :
материалы междунар. науч.– практ. конф., 3–4 апреля 2006 г. – Саратов, 2006. –
С. 67–71.
60. Якса Н. В. Роль культурологічного підходу у формуванні особистості
майбутнього педагога / Н. В. Якса // Проблеми духовності сучасної молоді : реалії
та перспективи : матеріали міжрегіон. наук.-практ. конф. молодих дослідників
8 листопада 2007 р. – Житомир : Вид-во ЖДУ, 2007. – С. 16–21.
61. Якса Н. В. Поняття "самовизначення" у системі психолого-педагогічних
понять / Н. В. Якса // Формування духовності молодої людини: методика,
практика, досвід : матеріали наук.-метод. семінару, 18 грудня 2007 р. – Житомир :
Вид-во ПП Сахневич, 2007. – С. 24–28.
62. Якса Н. В. Формування компетентності міжкультурної взаємодії
майбутнього педагога / Н. В. Якса // Модернізація вищої освіти у контексті
євроінтеграційних процесів / Гол. ред. О. А. Дубасенюк : зб. наук. пр. учасників
Всеукр. методолог. семінару з міжнарод. участю. – Житомир: Вид-во ЖДУ ім.
І. Франка, 2007. – С. 68–74.
63. Якса Н. В. Міжкультурна інтеграція змісту професійної освіти майбутніх
учителів засобами модульного навчання / Н. В. Якса // Професійна підготовка
вчителів в умовах упровадження кредитно-модульної системи : матеріали Всеукр.
наук.-метод. конф. 10-11 жовтня 2007 р. / редкол. : В. О. Огнев'юк, Л. Л. Хоружа,
О. В. Караман та ін. – К. : КМПУ ім. Б. Д. Грінченка, 2007. – С. 132–134.
64. Якса Н. В. Проблеми формування поликультурної компетентності вчителя
в системі післядипломної підготовки / Н. В. Якса // Январские педагогические
чтения : национальные общечеловеческие ценности образования в
поликультурном обществе (история и современность). – Симферополь : Крымское
уч.-пед. изд-во, 2007. – С. 142–145.
65. Якса Н. В. Поликультурность Крымского региона как культурно-
педагогическая и социальная проблема / Н. В. Якса // Социальная педагогика :
проблеми социализации детства : материалы Междунар. науч.-практ. конф., 29–
31 марта 2007 г. – Саратов, Изд. "Центр Наука", 2007. – С. 278–285.
66. Якса Н. В. Розгляд поняття "толерантність" у контексті
полікультурності / Н. В. Якса // Толерантність як соціогуманітарна проблема
сучасності : матеріали засідання "круглого столу", 29 травня 2007 р. / за заг. ред.
П. Ю. Сауха. – Житомир : Вид. центр ЖДУ, 2007. – С. 71–73.
67. Якса Н. В. Актуальность изучения поликультурности как культурно-
педагогической проблемы / Н. В. Якса // Современное образование : от традицій
к инновациям : сб. науч. статей междунар. науч.-практ. конф., 15–16 января
2007 г. – Саратов. – С. 89–95.
 43

68. Якса Н. В. Теоретико-методологічні засади діалогу культур як підґрунтя

сучасного освітнього процесу // Проблеми педагогічної освіти в полікультурному
просторі України : матер. Всеукр. наук. конф. з міжнарод. участю 22–23 травня
2007 р. Житомир : Вид.-во ЖДУ ім. І. Франка, 2007. – С. 153–158.
69. Якса Н. В. Особливості професійно-педагогічної підтримки освітньої
діяльності студентів в умовах вищого навчального закладу /
Н. В. Якса // Професійне становлення особистості: проблеми і перспективи :
матеріали IV міжнар. наук.-практ. конф. 24–26 жовтня 2007 р.– Хмельницький :
Авіст, 2007. – С. 156–160.
70. Якса Н. В. Проблеми розвитку єврейської освіти і підготовки необхідних
учительських кадрів в Україні (XX – початок XXI ст.) / Н. В. Якса // Євреї на
Житомирщині : історія та сучасність : матеріали Другої Всеукр. наук.-практ. конф.,
15 квітня 2008 р. – Житомир, 2008. – С. 76–86.
71. Якса Н. В. Формування полікультурних цінностей майбутніх педагогів як
педагогічна проблема: експериментальне дослідження / Н. В. Якса // Ціннісні
орієнтації навчальної діяльності учнів загальноосвітніх навчальних закладів у
контексті : наук.-метод. зб. / за заг. ред. О. А. Дубасенюк, В. І. Слінчук. –
Житомир: Житомир. держ. ун-т імені Івана Франка, 2008. – C.102–113 с.
72. Якса Н. В. Підприємницька активність як чинник творчого розвитку
особистості / Н. В. Якса // Роль педагогічної етики у професійній підготовці
сучасного вчителя : матер. Всеукр. наук.-метод. конф. / Редкол. : В. О. Огнев'юк,
Л. Л. Хоружа та ін. – К. : КМПУ ім. Грінченка, 2008. – С. 91–94.

АНОТАЦІЇ
Якса Н.В. Професійна підготовка майбутніх учителів до взаємодії
суб’єктів освітнього процесу в умовах полікультурності Кримського регіону. –
Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наук за
спеціальністю 13.00.04 – "Теорія і методика професійної освіти". – Інститут
педагогічної освіти і освіти дорослих АПН України. – Київ, 2009.
Дисертація містить методологічні, теоретичні, методичні засади професійної
підготовки майбутніх учителів до взаємодії суб’єктів освітнього процесу в умовах
полікультурності Кримського регіону. Охарактеризовано становлення і розвиток
вітчизняної системи професійної підготовки майбутніх учителів до міжкультурної
взаємодії суб’єктів освітнього процесу. Виділено та проаналізовано етапи
професійної підготовки у досліджуваній сфері; розглянуто сучасний стан,
тенденції та особливості професійної підготовки майбутнього педагога у контексті
ідеї полікультурності. Визначено критерії, показники та рівні міжкультурної
взаємодії суб’єктів освітнього процесу, відповідні рівні готовності майбутніх
учителів до міжкультурної діяльності. Виявлено і проаналізовано умови
полікультурності Кримського регіону.
Теоретично обґрунтовано концептуальну модель професійної підготовки
майбутніх учителів до міжкультурної взаємодії суб’єктів освітнього процесу на
основі системного, особистісно-діяльнісного, акмеологічного, аксіологічного,
 44

партисипативного, культурологічного, компетентнісного підходів. Розроблено

науково-методичне забезпечення процесу підготовки професійно-педагогічної
підготовки майбутніх учителів полікультурного спрямування. Створено
педагогічну технологію організації продуктивної міжкультурної взаємодії
суб’єктів освітнього процесу на основі проектної діяльності.
Ключові слова: професійно-педагогічна підготовка до міжкультурної
взаємодії, регіоналізація, культура, полікультурність, взаємодія, міжкультурна
взаємодія, суб’єкти освітнього процесу, полікультурна освіта, готовність майбутніх
учителів до організації міжкультурної взаємодії, полікультурна компетентність.
Якса Н.В. Профессиональная подготовка будущих учителей к
взаимодействию субъектов образовательного процесса в условиях
поликультурности Крымского региона. – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени доктора педагогических наук по
специальности 13.00.04 – "Теория и методика профессионального образования". –
Институт педагогического образования и образования взрослых АПН Украины. –
Киев, 2009.
В диссертации представлены результаты исследования методологических,
теоретических и методических основ профессиональной подготовки будущего
учителя к взаимодействию субъектов образовательного процесса в условиях
поликультурности Крымского региона. Проанализировано становление и развитие
отечественной системы профессиональной поликультурной подготовки будущего
учителя. Рассмотрены современное состояние, тенденции и особенности этой
подготовки в Украине и за рубежом.
Теоретически обоснованы концептуальные положения профессиональной
подготовки будущих учителей к взаимодействию субъектов образовательного
процесса, направленные на обеспечение целостности, системности,
непрерывности профессиональной подготовки в органическом единстве общего,
особенного и частного. Как общее – даная проблема предусматривает влияние
мировых глобализационных и интеграционных тенденций на образовательные
процессы, является составной частью непрерывного педагогического образования,
а также учитывает отечественный и зарубежный опыт профессиональной
подготовки специалистов в высшей педагогической школе. Как особенное – такая
подготовка обусловливает специфику педагогического образования в условиях
поликультурности Крымского региона. Как частное – профессиональная
подготовка будущего учителя к межкультурному взаимодействию рассматривается
в условиях высшего учебного заведения региона. Анализируется ее содержание на
межпредметном, интеграционном, технологическом, проективном уровнях.
Создаются действенные стимулы профессионально-личностного развития
субъектов образовательного процесса в сфере межкультурного взаимодействия.
Виявлены и проанализованы условия поликультурности Крымського
региона; обоснована необходимость создания единого образовательного
пространства, его целостность, субъективизация, диалогизация, инновационность.
Разработанная концептуальная модель профессиональной подготовки
будущего учителя к взаимодействию субъектов образовательного процесса в
 45

контексте идеи поликультурности содержит три субпространства: 1) структурное

(цель; субъекты; предмет их общей деятельности; способы коммуникации);
2) процессуальное: целемотивационный (развитие внутренней и внешней
мотивации; обагащение цели искомой подготовки поликультурным содержанием:
развитие потенциальных возможностей каждого субъекта образовательного
процесса); содержательный (содержание разных видов деяльности и прежде всего
предусматривает систематизацию и обобщение учебного материала
поликультурной направленности); операционно-деятельностный (гностические,
конструктивные, проектировочные, организаторские, коммуникативные умения;
способы, формы, методы организации межкультурного взаимодействия),
оценочно-результативный (внутренний или внешний продукт – самостоятельное
овладение путями научного поиска, приобретение опыта межкультурной
компетентности) компоненти; 3) аксиологическое (ценности поликультурного
общества и опыт межкультурной компетентности будущего педагога).
Определены критерии, показатели и уровни межкультурного взаимодействия
субъектов образовательного процесса и соответствующие уровни готовности
будущих учителей к деяльности в данной сфере.
Разработано, обосновано и апробировано научно-методическое обеспечение
профессиональной подготовки будущих учителей к взаимодействию субъектов
образования, которое рассматривается как двусторонний процесс,
предусматривающий научный (теоретическую основу обучения в вузе, которое
включает циклы психолого-педагогических дисциплин) и методический
(соответствующее программное и учебно-методическое сопровождение) подходы.
Научно-методическое обеспечение реализовано на основе проективной
педагогической технологии, которая предполагает актуализацию всех сфер
межкультурного взаимодействия в последовательной реализации модульной
практико-ориентированной проектной деятельности. Проектная деятельность с ее
алгоритмом реализации модулей (конструктивного, интерактивного, рефлексивно-
оценочного), каждый из которых предполагает свое операционно-смысловое
наполнение, позволяет будущим учителям разрабатывать проекты, имеющие
личную, профессиональную и социальную ценность, а также оценивать
преимущества сотрудничества его учасников во всех сферах межкультурного
образовательного взаимодействия.
Описаны этапы и методика экспериментальной работы, в процессе которой
осуществлена реализация разработанной концептуальной модели подготовки
будущих учителей к взаимодействию субъектов образовательного процесса, ее
научно-методическое обеспечение, что обусловливает существенные
статистически значимые изменения в показателях, характеризующие ценностно-
мотивационную сферу, уровень межкультурных знаний и умений, личностные и
профессиональные качества будущих учителей.
Раскрыты перспективы развития профессиональной подготовки будущего
учителя к взаимодействию субъектов образовательного процесса в условиях
поликультурного региона.
 46

Ключевые слова: профессионально-педагогическая подготовка к

межкультурному взаимодействию, регионализация, культура, поликультурность,
поликультурное образование, взаимодействие, субъекты образовательного
процесса, межкультурное взаимодействие, готовность будущих учителей к
организации межкультурного взаимодействия, поликультурная компетентность.
Yaksa N.V. The professional training of the prospect teachers for interaction of
the subjects of educational process in the condition of multiculturality of the
Crimea region. – Manuscript.
Thesis for the Degree of Doctor of Pedagogic Sciences in specialty 13.00.04 –
"Theory and methods of professional education". – Institute of Pedagogical Education
and Adults' Education. – Academy of Pedagogical Sceinses. – Kyiv, 2009.
The thesis contains methodological, theoretical, methodical bases of the professional
training of the prospect teachers for the interaction of the subjects of educational process
in the condition of multiculturality of the Crimea region. The becoming and
development of the domestic system of the professional training of the prospect teachers
for the interaction of the subjects of educational are characterized. The stages of the
professional training in the defined sphere are differentiated and analyzed; the
contemporary state, tendencies and peculiarities of the professional training of a prospect
teacher in the context of the idea of multiculturality are analysed. The criteria, indicators
and levels of intercultural interaction of the subjects of educational process and the
pertinent levels of the prospect teachers' readiness for the intercultural activity are
defined. The conditions of multicullturality of the Crimea region are revealed and
analysed.
The conceptual model of the professional training of the prospect teachers for the
interaction of the subjects of educational process is theoretically substantiated, which is
based on the system, personality and activity, acmeological, axiological, participative,
culturological, competence approaches. The scientific and methodical means of the
process of the professional and pedagogical training of the prospect teachers in
intercultural sphere is worked out. The pedagogical technology of the organization of
productive intercultural interaction of the subjects of the educational process on the basis
of project activity is created.
Key words: the professional and pedagogical training for intercultural interaction;
regionalization, culture, multiculturality, interaction; intercultural interaction; the
subjects of the educational process, multicultural education; readiness of the prospect
teachers for the organization of intercultural interaction, multicultural competence.