"Розвиток сенсорно-пізнавальних здібностей дітей

раннього віку засобами дидактичних ігор та

творчих завдань"

«Сенсорно-пізнавальна освітня лінія спрямована на інтеграцію змісту

дошкільної освіти, формування у дітей пошуково-дослідницьких
умінь, елементарних математичних уявлень, цілісної картини світу,
компетентної поведінки в різних життєвих ситуаціях»

Компетентність дошкільника в розумовій діяльності засвідчується його

здатністю розмірковувати, порівнювати, робити певні узагальнення,
обчислювати, класифікувати, упорядковувати висловлювання, висувати
елементарні гіпотези на основі власного сенсорного досвіду. Саме тому в
Базовому компоненті дошкільної освіти особливу увагу приділено
сенсорному розвитку дитини. Так, освітня лінія «Дитина в сенсорно-
пізнавальному просторі» передбачає «формування доступних дитині
дошкільного віку уявлень, еталонів, що відображають ознаки, властивості,
відношення предметів і об'єктів навколишнього світу». Основа пізнавального
розвитку дитини - сенсорний розвиток.
Сенсорний розвиток дитини - це розвиток її відчуттів і сприймань,
формування уявлень про зовнішні властивості предметів: форму, колір,
розмір, положення у просторі тощо. Для кожного віку визначені завдання
сенсорного виховання, які відповідають рівню розвитку сприймання і
водночас сприяють переходу до вищих рівнів.
Сенсорне виховання дітей третього року життя здійснюється, як
правило, у дидактичних іграх і вправах, під час яких діти ознайомлюються з
геометричними фігурами, аналізують форму, колір, розмір, властивості
матеріалів тощо.
Актуальність даної теми полягає в тому, що сенсорний розвиток, з
одного боку, є фундаментом загального розумового розвитку дитини, з
другого боку, має самостійне значення, оскільки повноцінне сприймання
необхідне і для успішного навчання дитини у дошкільному закладі, у школі і
для багатьох видів праці.
Зі сприймання предметів і явищ оточуючого світу починається
пізнання. Всі інші форми пізнання – запам’ятовування, мислення, уява –
будуються на основі образів сприймання, є результатом їх переробки. Тому
розумовий розвиток неможливий без опори на повноцінне сприймання.
В дошкільному закладі дитина навчається малюванню, ліпленню,
конструюванню, знайомиться з явищами природи, починає засвоювати
основи математики і грамоти. Оволодіння знаннями і вміннями з усіх
областей вимагає постійної уваги до зовнішніх якостей предметів, їх обліку
та використання. Так, для того щоб отримати схожість в малюнку з
зображеним предметом, дитина повинна досить точно вловити особливості
його форми, кольору. Конструювання вимагає дослідження форми предмета
(зразка), його будови. Дитина виясняє взаємовідношення частин у просторі і
співвідносить якості зразка з якостями наявного матеріалу. Без постійної
орієнтації у зовнішніх якостях предметів неможливо отримати чітке уявлення
про явища живої та неживої природи, а саме про їх сезонні зміни.
Формування елементарних математичних уявлень включає знайомство з
геометричними формами та їх різновидами, порівняння об’єктів за
величиною. При засвоєнні грамоти дуже велику роль відіграє фонематичний
слух – точне диференціювання мовних звуків – і зорове сприймання
окреслення букв. Таких прикладів є дуже багато.
Готовність дитини до шкільного навчання в значній мірі залежить від
її сенсорного розвитку. Дослідження показали, що значна частина труднощів,
що виникають перед дітьми у ході навчального процесу (особливо в першому
класі), зв’язана з недостатньою точністю та гнучкістю сприймання. В
результаті виникають спотворення у написанні букв, у побудові малюнка,
неточності у виготовленні поробок на уроках ручної праці. Бувають випадки,
що дитина не може відтворювати зразки рухів на заняттях фізичної культури.
Але справа не тільки в тім, що низький рівень сенсорного розвитку
різко знижує можливість успішного навчання дитини. Не менш важливо мати
на увазі значення високого рівня такого розвитку для людської діяльності в
цілому, особливо для творчої діяльності. Дуже важливе місце серед
здібностей, що забезпечують успіх музиканта, художника, архітектора,
письменника, конструктора, займають сенсорні здібності, які дозволяють з
особливою глибиною, ясністю і точністю вловлювати та передавати
найтонші нюанси форми, кольору, звучання та інших якостей предметів і
явищ. А витоки сенсорних здібностей лежать у загальному рівні сенсорного
розвитку, досягнутому в ранні періоди дитинства.

" Розвиток сенсорно-пізнавальних здібностей дітей раннього віку засобами

дидактичних ігор та творчих завдань – напрям роботи групи раннього віку."

Базовий компонент дошкільної освіти в освітній лінії «Дитина в

сенсорно-пізнавальному просторі» визначає змістовні складові: сенсорні
еталони, пізнавальна активність, сенсорно-пізнавальна компетенція.
Результатами освітньої роботи є – оволодіння дітьми назвами
сенсорних еталонів; вміння класифікувати предмети за їх якісними та
кількісними ознаками; орієнтуватись в часових та просторових відношеннях;
встановлювати причинно-наслідкові зв’язки між різними явищами
природнього та соціального довкілля. А головне, при ознайомленні з
властивостями предметів та явищами навколишньої дійсності вміло
використовувати набуті знання для практичної діяльності.
Відповідно до вимог Базового компоненту дошкільної освіти в нашому
закладі обраний напрям роботи групи з дітьми раннього віку «Розвиток
сенсорно-пізнавальних здібностей дітей раннього віку засобами
дидактичних ігор та творчих завдань»

Мета: засвоєння дітьми раннього віку сенсорних еталонів та виховання

сенсорної культури; розвиток пізнавальної активності та всіх аналізаторів під
час експериментування, дослідження, маніпулювання, спостереження;
використання набутих знань та вмінь в повсякденному житті.

Завдання:
• навчити дітей виявляти різницю між якостями предметів (форма, розмір,
вага, колір, запах, текстура, смак);
• вправляти у вмінні групувати предмети за їх якісним, кількісним
складом,використанням і призначенням;
• розвивати відчуття смаку, вміння отримувати насолоду від спілкування з
оточуючим природнім та соціальним довкіллям;
• формувати пізнавальну та мовленнєву активність;
• концентрувати увагу на новому, незвичному;
• самостійно контролювати помилки та перевіряти правильність виконання;
• тренувати дрібну моторику обох рук;
• розвивати вміння співвідносити площинне
зображення і його контур з об’ємними геометричними фігурами;
• формувати навички самообслуговування;
• здійснювати експериментування, дослідження на основі простих
пошукових дій;
• адаптуватись до умов соціального та природнього оточення.

З метою виконання завдань сенсорно-пізнавального розвитку в групі

створено належне просторово-розвивальне середовище, виготовлено
сенсорний стіл, обладнано зону сенсорно-пізнавального розвитку.
В зоні сенсорно-пізнавального розвитку знаходяться:
1. Іграшки для нанизування, що мають наскрізний отвір, призначені для
нанизування на стрижень,мотузочку (пірамідки з кілець, кубів, трикутників;
різновид шнурівочок, намисто, лабіринти з просуванням та прокочуванням).
2. Рамки, втулки, площинні та об’ємні геометричні фігури для угрупування і
співвідношення величини, кольору, форми.
3. Об’ємні геометричні фігури для побудови
башточок, місточків та інших елементарних споруд,
що сприяють розвитку просторового відчуття.
4. Іграшки-тренажери, дидактичні ляльки в сезонному вбрані з
різноманітними застібками ґудзиками,наліпками, гачками, шнурівками для
розвитку м’язівкисті руки та формування навичок самообслуговування,
набори для купання ляльки та вкладання спати.
5. Дидактичні картини зі змінною тематикою, що формують у дітей
просторові, часові відношення (дерево в різні пори року; частини доби – день
та ніч; де живе – на дереві, на подвір’ї, в нірці…).
6. Народні іграшки: музичні (свищики, тріскачки, брязкальця), розбірні
(матрьошки, башточки), для катання (коники, люльки, візочки).
7. Столики для ігор з водою та піском (пасочки, граблі, совочки, відерця,
сачки, вудочки, іграшки, що плавають та тонуть), коробки з кольоровим тлом
та різними сипучими наповнювачами (піском, кавою, крупами).
8. Природній матеріал (камінчики, мушлі, шишки, жолуді, каштани, насіння).
9. Покидьковий матеріал (коробочки, ґудзики,ниточки, котушки).

Після опрацювання науково-методичних джерел з питань використання

в педагогічному процесі дидактичних ігор та їх впливу на розвиток
пізнавальних процесів, було вирішено вивчити їх вплив на пізнавальний
розвиток дітей. Тому наступним кроком моєї роботи було залучення в
навчально-виховний процес дидактичних ігор для подальшого підвищення
пізнавальної активності, розширення досвіду пізнання дитиною
навколишнього світу, розвитку пізнавальних процесів та здібностей.
Протягом року на заняттях, прогулянках та у відведений для самостійних
ігор час мною пропонувалися дітям дидактичні ігри різних видів та з різними
ігровими задачами
Тривалість заняття у групі раннього віку складає 10 хвилин. На одному
занятті вирішуємо кілька завдань з сенсорно-пізнавального розвитку,
ознайомлення з довкіллям, розвитку мовлення. З цією метою використовую
комбіновані заняття, що складаються з 2-3 частин, кожна з яких присвячена
вирішенню одного конкретного завдання. Особливу увагу звертаю на
розташування наочного матеріалу, розсаджування дітей, щоб дошкільнятам
було зручно користуватись матеріалом, вільно пересуватись по груповій
кімнаті. Намагаюсь максимально використовувати активність дітей, як
пізнавальну, так і рухову. Діти самостійно витягують предмети, показують,
називають.
Перцептивне навчання відбувається упродовж навчального року за чотирма
послідовними етапами.
На першому етапі навчання ( гармонізація інформаційного поля) завдання
полягало не тільки в тому, щоб наповнити предметно-розвивальне
середовище дидактичними матеріалу з розвитку сенсорно-пізнавальних
здібностей, але й у більшій мірі в опануванні умінням використовувати
розвивальний потенціал оточуючого світу, ненав'язливо привертаючи увагу
малят до властивостей і співвідношень предметів: візуальних (колір, форма,
розмір, просторові співвідношення), аудіальних (звучання), кінетичних
(запах,смак, дотик).
На другому етапі (накопичення сенсорного досвіду) завдання для педагогів
зводилося до активізації спонтанної діяльності дитини. Ми заохочували її
придивлятися, прислухатися, торкатися до предметів оточуючого світу,
маніпулювати ними. Важливим з методичної точки зору на цьому етапі було
те, що завдяки прикладу дорослого та власному ініціативному наслідуванню,
малюк починав звертати увагу на властивості і співвідношення предметів.
Третій етап сенсорного розвитку ( розуміння перцептивної задачі)
передбачав удосконалення сенсорної діяльності дітей на шляху спроб та
помилок. Завдання для педагога на цьому етапі полягало в заохоченні дитини
до активної перцептивної діяльності та у позитивному підкріплюванні
правильних сенсомоторних рішень.
Четвертий етап сенсорного розвитку ( словесне позначення еталонних
уявлень) характеризувало те, що дитина з власної ініціативи називала
властивості предметів та їхні співвідношення. Завдання на цьому етапі
полягало в тому, щоб не вимагати від дітей запам’ятовування слів, які
позначають властивості та співвідношення предметів, не прискорювати
штучно процес формування еталонних уявлень, а у різноманітних побутових
ситуаціях підвищувати інтерес дитини до перцептивних матеріалів та її
мотивацію до самостійного називання властивостей і співвідношень
предметів.
Продуктивним видам діяльності в нашій роботі, спрямованій на пошук
шляхів оптимізації сенсорно-пізнавального розвитку в ранньому віці,
відводилась стрижнева роль. В ході навчальної роботи ми пересвідчилися в
тому, що діти з двохрічного віку здатні до творчого відображення
оточуючого їх світу. Ми припустили, що сенсорно-пізнавальний розвиток
дітей більш успішно відбуватиметься при взаємодії дорослого з дітьми, в їх
спільній продуктивній діяльності.
Допомагаючи своїм вихованцям відкривати можливості
зображувальних засобів, використовуємо в навчальній діяльності альбоми з
дитячої творчості (додаток 3 ). Навчальний матеріал кожного альбому
укладено з урахуванням вимог програми, а також доповнено творчими
завданнями , що спонукають дитину до більш продуктивної праці та
стимулють активність у прийнятті самостійних рішень. Спочатку
пояснювали дітям, що займатись будуть всі, але по черзі (підгрупами до 6
дітей). Коли діти розуміли, що їх не мине бажане, вони самостійно гралися і
спокійно чекали своєї черги до часу спільної роботи з вихователем, щоб у
черговий раз створити "маленьке диво" і пересвідчитися в тому, що "я такий
розумний, надзвичайний малюк, справжній маленький митець".
За підсумками проведеного обстеження з сенсорно-пізнавального розвитку
дітей виявлено, що рівень знань на кінець року підвищився на 15%, і вище
ніж у контрольній групі на 8%.
Керівництво педагога полягає при цьому не тільки в тому, щоб навчити
дитину певним зображувальним умінням, що само по собі теж важливо, але
головне – це супроводжувати дитину у відкритті світу, йдучи поряд з нею
шляхом від хаосу до гармонії, сповнити її впевненістю в своїх силах і
запалити вогник творчості в її душі. На кожному занятті ми розвивали у
малюків емоційно-вольову сферу, надавали їм навички організації своїх дій в
певній послідовності та порядку, забезпечували емоційний комфорт,
вирішували такі важливі завдання як формування у дітей уявлень про
властивості і співвідношення предметів, удосконалення їхньої ручної
вправності, набуття ними комунікативних навичок, бо третій рік життя є
сенситивним періодом саме для вдосконалення сенсорних, моторних та
мовних можливостей малят.

«Освітня лінія «Гра дитини» передбачає розвиток у дітей творчих

здібностей, самостійності, ініціативності, організованості в ігровій діяльності
та формування у них стійкого інтересу до пізнання довкілля і реалізації себе
в ньому».
Під час сенсорних дидактичних ігор та вправ дитина вчиться пізнавати
навколишній світ. Важливо навчити дітей дивитись, слухати, обстежувати з
задоволенням, помічати незвичне, значиме, цікаве. В стані емоційного
піднесення, радісного переживання у дітей загострюються відчуття та
сприймання. З сприймання предметів та явищ навколишньої дійсності
починається пізнання, розвивається здатність порівнювати, узагальнювати,
об’єднувати, відрізняти. Під час пізнання світу дитина прагне його зберегти,
вдосконалити, примножити. Сенсорний розвиток стає фундаментом для
подальшого успішного навчання дитини у школі. Не можна недооцінювати
впливу сенсорних вправ на фізичне та психічне здоров’я дитини. Під час
адаптаційного періоду дитина не цікавиться новим оточенням, іграшками. Її
нервова система перебуває в стані
збудження, або гальмування. В цей період діти можуть мати поганий сон,
апетит, втрачати навички самообслуговування. Тут важлива роль відводиться
педагогу, який має викликати у малюка позитивні емоції, зацікавленість до
нових умов та об’єктів спілкування. На
допомогу приходять сенсорні, пальчикові ігри та ігри - забави. Доведено, що
діти, які займаються сенсорними іграми мають міцний сон, тому, що
маніпуляції з дрібними предметами та іграшками здійснюють масаж кисті
рук, на якій знаходяться біологічно активні точки. Такий самомасаж
позитивно впливає на нервову систему, розслабляє та заспокоює її. Також
вони вміють самостійно гратись і не просяться на руки, тому що здатні
зосереджуватись, зацікавлено обстежувати та розглядати іграшки. Тому в
ранньому віці особлива увага надається розвитку тактильних відчуттів, що
здійснюються під час сенсорних ігор. Малюк з розвиненою моторикою рук
має добре сформовану мову. Вправи та маніпуляції з пальчиками посилають
нервові імпульси до кори головного мозку,
цим самим активізують мовлення та стимулюють роботу внутрішніх органів.
Сучасні батьки приділяють мало часу пальчиковим та сенсорним іграм. Ось
чому все більше дітей мають логопедичні вади. Така взаємозалежність була
відома ще нашим предкам, вони
вміло використовували пальчикові ігри разом з словесним супроводом
(потішками, забавлянками).
Сенсорні ігри – це унікальний засіб розвитку дрібної моторики пальців
рук та мови. В просвітницькій роботі з батьками пропонуємо повернутись до
використання сенсорних та пальчикових ігор. Дорослий має пам’ятати, що
здоров’я, розумова та мовна активність напряму залежіть від рівня розвитку
дрібної моторики рук.
На розвиток дрібної моторики впливають:
• сенсорні ігри;
• пальчикові ігри з використанням художнього слова, потішок та забавлянок;
• ігри з водою, піском, снігом;
• самообслуговування;
• зображувальна діяльність (малювання, ліплення, аплікація);
• пізнання світу природи та речей шляхом обстеження, спостереження,
експериментування;
• фізичні вправи (повзання, лазіння по драбині тощо).
Під час ознайомлення дитини з явищами та предметами навколишньої
дійсності включаємо якомога більше аналізаторів. Пізнання навколишнього
світу дітьми раннього віку найефективніше здійснюється завдяки сенсорним
заняттям у формі організованих дидактичних ігор. Педагог ставить перед
дітьми завдання в ігровій формі. Протягом усього заняття дотримується
певний сюжет. Успішність проведення занять залежить від готовності дітей
діяти відповідно вказівки та поставлених завдань. Такі вміння дітей
розвиваються під час сенсорних ігор, вправ, що проводяться індивідуально
чи з підгрупою дітей.
При організації сенсорних ігор дотримуємось правил:
– створення позитивної атмосфери;
– використання зацікавлюючого моменту;
– розміщення дорослого на рівні та навпроти дитини;
– здійснення дзеркального показу;
– підготовка пальчиків до виконання завдання
(масаж, самомасаж, пальчикові ігри);
– здійснення показу та пояснення з одночасним виконанням «дорослий –
дитина»;
– стимулювання, заохочення, похвала.
.
Етапи проведення сенсорної гри
1. Демонстрація дитині матеріалів до гри (кільця,кружечки, кубики,
стрічки…), можливість їх роздивитись, обстежити, погратись.
2. Виконання завдання дорослим з чітким поясненням.
3. Пропозиція виконати певне завдання малюкові (відкрити відерце, нанизати
на стержень кільця…).
4. Допомога дорослого м’якими рухами, направлення руки дитини, якщо
малюкові важко впоратись з завданням.
5. Виконання завдання дорослого разом з дитиною.
6. Багаторазове самостійне повторення дії малюком.
Нова сенсорна гра планується і проводиться три дні підряд, а потім
може використовуватись ще декілька разів протягом місяця.

Висновок Таким чином, виявлення специфіки сенсорного виховання у дітей

раннього віку має важливе значення для розгляду питання про всебічний
розвиток дитини. Зміст сенсорного виховання будується на основі принципу
збагачення і поглиблення знань шляхом формування у дітей широкого
орієнтування у навколишньому світі. Поруч із спеціальним ознайомленням з
кольором, формою, розміром предметів слід удосконалювати звуковий аналіз
мови, формувати музичний слух, розвивати м’язово-суглобову чутливість та
інше. Ці вміння відіграють важливу роль у здійсненні музичної,
образотворчої, трудової діяльностей, у мовленнєвому спілкуванні. У той же
час, сенсорне виховання включає спеціальну роботу щодо ознайомлення
дітей із сенсорними еталонами, а також спеціальними засобами зіставлення
якостей предметів, що сприймаються із засвоєними зразками, тобто
способами обстеження предметів. Для виділення певних груп якостей
потрібні як прості дії (дотик – для визначення гладкості поверхні), так і
більш складні (перцептивні) дії. Аналіз психолого-педагогічної літератури
дозволяє дійти висновку, що найбільш ефективна реалізація сенсорного
виховання в ранньому дитинстві взагалі та формування сенсорних еталонів
зокрема можлива за умови насичення предметно-розвивального оточуючого
середовища дитини ігровими засобами. Крім того, як показують результати
проведеного експериментального дослідження, відбувається значне
підвищення результативності в умовах використання дидактичних ігор.