ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………….1

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ ПІЗНАВАЛЬНОЇ

АКТИВНОСТІ……………………………………………………………………4

1.1. Характеристика творчих ігор та їх особистості………………………….4

1.2. Педагогічні умови розвитку пізнавальної активності дітей старшого
шкільного віку……………………………………………………………..7
1.3. Роль творчої гри в розвитку пізнавальної активності дітей старшого
шкільного віку…………………………………………………………….11

РОЗДІЛ 2. ПРАКТИЧНІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ ПІЗНАВАЛЬНОЇ

АКТИВНОСТІ…………………………………………………………………17

2.1 Організація творчої гри з дітьми старшого дошкільного віку……………17

2.2 Використання творчої гри для розвитку пізнавальної активності………20

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………25

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………26

 ВСТУП

Проблема пізнавальної активності у старших дошкільників є однією з

найактуальніших у теорії та практиці дошкільної освіти, оскільки активність
є необхідною умовою формування психічних якостей дітей, їхньої
самостійності та ініціативності. Феномен пізнавальної активності, як один з
найважливіших чинників навчання, постійно привертає увагу дослідників,
адже взаємодія людини з навколишнім світом можлива лише через її активну
діяльність.

Проблема розвитку пізнавальної активності розглядалася в різних

працях педагогів і психологів. Я. Коменський, К. Ушинський, Д. Локк, Жан-
Жак Руссо визначали пізнавальну активність як природне прагнення дитини
до знань. Вивченням особливостей пізнавальної активності та шляхів її
активізації у дітей старшого дошкільного віку займалися А. Маркова, В.
Лозова, Ю. Тельнова, Г. Щукіна та інші.

Пізнавальна активність є одним із головних чинників розвитку

особистості дитини. Саме тому в усіх розділах чинних освітніх програм
значна увага приділяється розвитку пізнавальних інтересів дітей в освітньому
процесі.

Останнім часом, в умовах реорганізації системи освіти, система дошкільної

освіти зазнає змін. Зокрема, більш актуальними стали ігрові методи
навчання, а ігрові технології набувають все більшого поширення.
Підвищений інтерес педагогів до використання ігрових технологій в
освітньому процесі пов'язаний з низкою загальних соціокультурних процесів,
спрямованих на пошук нових форм соціальної організації та культури
взаємовідносин між педагогом і дитиною.

Необхідність підвищення культури спілкування дітей в освітньому

процесі диктується потребою підвищення пізнавальної активності
дошкільників, стимулювання їх інтересу до матеріалу, що вивчається. У
1
розмаїтті освітніх систем особливе місце посідає ігрове навчання. Творчі
ігри, які сприяють розвитку сприйняття, уваги, пам'яті, мислення, розвитку
творчих здібностей, спрямовані на психічний розвиток дошкільника в
цілому. Л. Артемова підкреслює, що потреба в грі та бажання грати у
дошкільників має бути використана і спрямована на виконання певних
виховних завдань. Гра буде засобом виховання і навчання, якщо вона
включена в цілісний навчально-виховний процес. Керуючи грою,
організовуючи життя дітей у грі, педагог впливає на всі сторони розвитку
особистості дитини: почуття, свідомість, волю і поведінку в цілому [6, с. 11].

Таким чином, важливість та актуальність досліджуваної проблеми

зумовили вибір теми дослідження: "Розвиток пізнавальної активності дітей
старшого дошкільного віку у творчій грі".

Об’єкт дослідження – розвиток пізнавальної активності дітей

старшого дошкільного віку.

Предмет дослідження – творча гра як засіб розвитку пізнавальної

активності дітей старшого дошкільного віку.

Мета дослідження – теоретично обґрунтувати та практично перевірити

ефективність творчої гри у розвитку пізнавальної активності дітей старшого
дошкільного віку засобами творчої гри у межах розробленої логіко-
структурної моделі.

Гіпотеза – Гіпотезою дослідження є припущення, що використання

творчих ігор у роботі з дітьми старшого дошкільного віку сприятиме
позитивній динаміці розвитку пізнавальної активності.

- організацію різних видів взаємодії (дитини з дорослим, дитини з

однолітками в малих, а потім більших групах) у межах спеціально створеного
педагогічного середовища;

- поступове включення творчих ігор у різні види діяльності дітей;

2
- створення умов для якісно вищого рівня розвитку пізнавальної активності
дітей (за умови ускладнення творчих завдань від індивідуального розв'язання
до виконання підгрупами).

Завдання:

1. Проаналізувати теоретичні засади розвитку пізнавальної активності

старших дошкільнят;
2. Дізнатися види творчих ігор;
3. З’ясувати роль творчої гри у розвитку пізнавальної активності;

3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ ПІЗНАВАЛЬНОЇ
АКТИВНОСТІ

1.1 Характеристика творчих ігор та їх особистості

Розвиток дітей особливо активно відбувається в іграх, які вони вигадують

самі. Такі ігри вважаються творчими, оскільки гра в них має яскраво
виражений самодіяльний і творчий характер.

Творчі ігри - це ігри, які придумані самими дітьми і відображають їхні

враження про навколишній світ.

Головною особливістю творчої гри є уявна ситуація, яку дитина створює

замість реальної ситуації, в якій вона діє і виконує роль відповідно до тих
значень, які вона надає предметам, що її оточують [14 ].

Особливі ознаки творчої гри:

1. Уявна ситуація. У творчій грі все умовно. Завдяки уявній ситуації в

грі дитина вчиться думати про реальні речі та дії. Ця характеристика
пов'язана з появою ігрового задуму, пошуком засобів для його реалізації, що
вимагає творчої уяви, а також означає перехід до творчої діяльності.

2. Творчий характер. Дитина в грі не копіює дійсність, а наслідує

побачене і комбінує свої уявлення.

3. Наявність ролей. Відображення дійсності відбувається в процесі

прийняття дитиною певної ролі. Однак, він не повністю імітує образи,
оскільки не може виконувати операції так, як їх насправді виконував його
персонаж. Тому у творчій грі дошкільники виконують символічні дії,
замінюючи реальні предмети іграшками або іншими предметами та надаючи
їм необхідних функцій (кубик - "чашка", паличка - "кінь" тощо).

4. Довільність дій. Характерна особливість творчої гри. Її результати

непродуктивні, вони умовні, бо дитина майже нічого не змінює в
4
навколишній дійсності. Разом з тим, його ігрова діяльність збагачується
різноманітними уявленнями про навколишній світ: фізичні властивості,
суспільно значущі функції предметів, людські взаємовідносини тощо.

5. Специфічні мотиви. До гри дітей спонукає прагнення до

наслідування, самостійності, спілкування, задоволення різноманітних
пізнавальних і художніх інтересів, радість від реалізації своїх здібностей
тощо. З віком мотиви змінюються, що позначається на змісті ігор.

6. Соціальні відносини. Гра - це "арифметика соціальних відносин" (Д.

Ельконін), засіб побудови дитячого колективу. Це вимагає прийняття
спільного плану, узгодженості дій та створення спільного досвіду.

Педагогічна цінність творчої гри полягає в тому, що в її ході, крім

відносин, створених змістом, ролями і правилами, між дітьми створюються
реальні взаємини. Адже їм доводиться домовлятися про хід гри, розподіляти
ролі, стежити за виконанням правил тощо. У грі дошкільнята легше йдуть на
контакт один з одним, підпорядковують свої дії, поступаються один одному,
тому що це входить у зміст взятих на себе ролей. Реальні стосунки є основою
організації дитячого соціуму, що дає підстави розглядати гру як форму
організації життя і діяльності дітей дошкільного віку[ 6].

У творчих іграх діти взаємодіють один з одним по-різному, залежно від

віку, розвитку, змісту і дії гри та розподілу ролей у ній. За спостереженнями
дослідників (О. Усова), ця взаємодія проявляється на наступних рівнях:

1. Ігри поруч один з одним. Це ігри, в які грають діти дошкільного та

молодшого шкільного віку, де вони виявляють певний інтерес до гри
однолітків, але зосереджуються на власній ігровій діяльності та
дотримуються "дисципліни дистанції".

2. Взаємодія з іншими. Суть взаємодії полягає у спілкуванні, у

встановленні певних відносин один з одним. Спочатку діти об'єднуються на

5
основі механічної взаємодії (за місцем гри, привабливості дій). Такі
об'єднання є короткочасними, а дії нагадують ігри на близькість. В
подальшому взаємодія відбувається на основі зацікавленості змістом гри:
Дошкільнята усвідомлюють спільну мету і знають, що для її досягнення
потрібно докласти зусиль. Такі об'єднання більш стійкі, вони формуються
вибірково: одні діти надають перевагу рольовим іграм, інші - рухливим, треті
– іграм - драматизаціям. Завдання вихователя в цей час - створити умови для
формування різноманітних, стійких ігрових інтересів.

3. Об'єднання дітей на основі інтересу та симпатії один до одного. Це

найбільш стійкі групи, існування яких залежить від складу гравців, їхніх
характерів, ігрових інтересів тощо.

Творча гра є школою моральності, адже моральні якості, які формуються

в процесі, впливають на поведінку дошкільнят у повсякденному житті. А
моральні норми і правила, які діти засвоїли у спілкуванні один з одним і з
дорослими, ще більше закріплюються у грі. Моральне виховання у творчій
грі визначається її змістом - відображенням реальних подій у співвідношенні
з моральними нормами. Творча гра пов'язана з дитячою працею, яка виникає
і розвивається на її основі. Гра часто поєднує образотворче мистецтво,
конструювання та інші види діяльності, що збагачує її, стимулює інтерес
дітей до праці та дає їм змогу взаємодіяти з іншими у дбайливій формі. Це
важливий засіб для розумового розвитку, формування основних психічних
процесів (сприйняття, мислення, мови, пам'яті, уяви[ 16].

П'єса поглиблює аналіз явищ, взаємовідносин і моральних якостей

людей. Творча гра часто використовується для естетичного виховання,
оскільки дошкільнята осмислюють світ через ролі, в яких втілюються певні
образи. Вона виявляє і розвиває здібності до музики, декламації, танців,
естетичного оформлення будівель. Гра формує і збагачує досвід рухової
активності дошкільника, коли він вживається в ту чи іншу роль і свідомо
намагається наслідувати рухи, характерні для того чи іншого персонажа.
6
Розвиток моторики в грі готує дитину до свідомих фізичних навантажень у
шкільному віці.

Творчі ігри допомагають дитині самовиражатися, індивідуально

відображати дійсність та формувати у своїй свідомості цілісну картину світу.
Вони дають дошкільнятам можливість активно впливати на події та явища,
що сприяють розвитку пізнавальної активності у дітей старшого дошкільного
віку[ 12].

1.2 Педагогічні умови розвитку пізнавальної активності дітей старшого

шкільного віку

Автори психологічного словника визначають "дошкільний вік" як період,

протягом якого відбувається колосальне збагачення і впорядкування
чуттєвого досвіду дитини, оволодіння формами сприйняття і мислення,
бурхливий розвиток мовлення, уяви, формування зачатків довільної уваги і
смислової пам'яті. Пізнання дитиною зовнішнього світу включається в
основні види її діяльності, і розвиток пізнання відбувається в межах цих
видів діяльності. [4].

Сьогодні найважливіше завдання пізнавального розвитку дошкільників -

формування у них активності та самостійності мисленнєвої діяльності.
Самостійність мислення дитини є однією з найважливіших його
характеристик. І це не тільки здатність дошкільника без допомоги дорослого
розв'язувати нові нескладні завдання, а й уміння самостійно ставити нові цілі
та досягати їх шляхом власного пошуку [1].

Пізнавальна активність здійснюється під час активної діяльності, коли

вони оволодівають навичками дбайливого ставлення до її об'єктів,
збереження і створення умов для їх нормального співіснування. Ряд
науковців (Я.Коменський, К.Д.Ушинський, Д.Локк) розглядають пізнавальну
активність як природне прагнення дошкільників до пізнання. Інші
(Т.Шамова, Є.Красновський) визначають процес пізнавальної активності як
7
цілеспрямовану діяльність, орієнтовану на формування суб'єктивних
характеристик у пізнавальній роботі.

Визначено сутність поняття "пізнавальна активність" за В. Лозовою. Це

властивість особистості, яка виявляється в її ставленні до пізнавальної
діяльності, що передбачає стан готовності, прагнення до самостійної
активності, спрямованої на засвоєння індивідом соціального досвіду,
накопичених людством знань і способів діяльності, а також знаходить
вираження в якості пізнавальної діяльності. Встановлено, що пізнавальна
активність дитини дошкільного віку формується і розвивається на основі
пізнавальних потреб у різних видах діяльності, забезпечує формування
цілісного уявлення про навколишній світ і характеризується наявною
пізнавальною спрямованістю дитини, ініціативністю, інтересом,
самостійністю та оригінальністю дошкільника (Д.Годовикова, В.Лозова,
Г.Щукіна). [3].

Уточнено низку особливостей пізнавальної активності дитини

дошкільного віку: прояв від народження, здатність інтенсивно розвиватися,
здатність реалізовуватися в різних видах діяльності, прояв у запитаннях,
роздумах, порівнянні, експериментуванні, наявність пізнавального інтересу
на рівні допитливості та інтересу на рівні цікавості та допитливості,
поєднання інтелектуального та (Л.Виготський, М. Матюшкін, Л.
Проколієнко).

Виявлено, що на рівень пізнавальної активності старших дошкільників

впливає низка чинників: особливості пізнавальної діяльності, особливості
спілкування дитини в сім'ї та групі однолітків, особливості організації
дитячого пізнання. [4].

У психолого-педагогічних дослідженнях виявлено низку особливостей

формування пізнавальної активності (Л. Божович, С. Буркова, Л. Верес, Т.
Гальперін, Д. Швед, Р. Дуткевич, Л. Лісіна, О. Люблінська, В. Матюшкін, Р.

8
Обухова, К. Щербакова та ін.), з урахуванням яких уточнено особливості
пізнавальної активності дітей дошкільного віку:

- пізнавальна активність проявляється від народження та інтенсивно

розвивається протягом усього дошкільного віку, виходячи за його межі,
забезпечуючи дитині різноманітний досвід пізнання навколишнього;

- проявляється в різних видах діяльності, як правило, не

характеризується цілеспрямованістю пізнання в окремій сфері - дитина
цікавиться всім, що її оточує;

- пізнавальна активність дошкільника яскраво проявляється в постійних

запитаннях, роздумах, порівняннях, експериментуванні, постановці та
вирішенні різноманітних дитячих проблем, спрямованих на більш глибоке
пізнання дитиною оточуючих предметів і явищ;

- дитина дошкільного віку виявляє пізнавальний інтерес на рівні

цікавості та всебічної допитливості від "Що це?" до "Хочу все знати!".
Пізнавальний інтерес є важливим компонентом пізнавальної активності і
зростає в міру накопичення дитиною досвіду пізнавальної діяльності. Від
молодшого до старшого дошкільного віку пізнавальні інтереси набувають
стійкого характеру. Інтерес дитини безпосередньо залежить від знань, якими
вона володіє, а також від способів, якими дорослий передає їй нові знання;

- у процесі формування пізнавального ставлення дитини до

навколишнього чітко простежується єдність інтелектуального та емоційного
ставлення до навколишнього чітко простежується єдність інтелектуального
та емоційного (як домінуючого) ставлення до предметів і явищ дійсності.
Дитина під час пізнання виявляє емоції, що свідчить про її зацікавленість
цим процесом, бажання пізнати нове, захопленість тощо;

- наприкінці дошкільного віку з'являються ознаки самостійності, певної

саморегуляції та самоконтролю пізнавальної діяльності дитини пізнавальної

9
діяльності дитини, що проявляється в самостійній постановці мети, пошуку
способу, контролі за процесом виконання завдання, знаходженні способу,
контролі за процесом діяльності, самостійному оцінюванні результатів.
Дитина все більше перестає в усьому наслідувати дорослого, а іноді, в
певних межах, відходить від його вимог. З боку дитини можна спостерігати
прояви ініціативи, індивідуальних вольових зусиль, спрямованих на
виконання завдань або регуляцію власної поведінки;

- у процесі пізнання дитина виступає як повноцінна особистість, здатна

до визначення власної активності, до творчості в діяльності, реалізації
власної волі, інтересів і потреб;

- у дошкільному віці розвиток психічних процесів стає основою

майбутнього шкільного навчання;

- дієвим чинником формування пізнавальної активності є створення

умов для ідентифікації дитини як суб'єкта власної діяльності та взаємодії з
дорослими і однолітками;

- після 4-5 років пізнавальна активність набуває форми ініціативної

перетворюючої діяльності. Набуті в процесі життєдіяльності дитини знання
та практичний досвід дають можливість реалізувати власні можливості, а це,
в свою чергу, породжує нові бажання, спонукає до ініціативних, а потім і
творчих дій;

- всі ці особливості пізнавальної діяльності в дошкільному віці віці

знаходяться на рівні становлення і в подальшому стають міцною основою
для розвитку пізнання в процесі подальшої життєдіяльності[6].

У процесі аналізу наукової літератури визначено такі критерії

пізнавальної активності дітей дошкільного віку: пізнавальна спрямованість,
ініціативність, інтерес, самостійність та оригінальність.

10
 На основі визначених ознак, критеріїв пізнавальної активності дітей
дошкільного віку дітей дошкільного віку можна визначити її як таку, що
формується і розвивається на основі пізнавальної розвивається на основі
пізнавальних потреб у різних видах діяльності, забезпечує формування
цілісного уявлення про навколишній світ та характеризується наявною
пізнавальною спрямованістю, ініціативністю, інтересом, самостійністю та
оригінальністю.

Недостатньою є розробленість проблеми творчих завдань як засобу

формування пізнавальної активності дітей дошкільного віку. Потребує
уточнення визначення сутності пізнавальної активності стосовно дітей
дошкільного віку, виокремивши особливості формування цієї риси
особистості в дошкільному віці, а також з'ясування можливостей творчих
завдань у процесі формування пізнавальної активності дошкільників.

1.3 Роль творчої гри в розвитку пізнавальної активності дітей

старшого шкільного віку

Щодня на сучасну дитину обрушується шквал інформації. Для обробки

отриманої інформації необхідно володіти певними вміннями та
пізнавальними навичками. Тому сьогодні одним із актуальних завдань, що
стоять перед педагогами та батьками, є вдосконалення роботи з
пізнавального розвитку дошкільників[ 18].

Навколишній світ для дитини цікавий, незвичайний, сповнений

таємниць. Дошкільний вік вважається періодом розквіту пізнавальної
активності.

Активний - лат. activus - діяльний, енергійний.

Активність - посилена діяльність, активний стан.

Пізнавальна активність - це риса особистості, що виявляється в її

ставленні до пізнавальної діяльності, забезпечує стан готовності, прагнення
11
до самостійної діяльності, спрямованої на засвоєння дитиною соціального
досвіду, накопичених знань і способів діяльності, знаходить свій вияв у
пізнавальній активності.

У Базовому компоненті зазначено, що проявами пізнавальної

активності є інтерес дитини до довкілля, самої себе, активне сприймання
предметів, людей, подій. Дитині дошкільного віку властиві
спостережливість, кмітливість, допитливість.

Очевидно, що джерелом пізнавального розвитку дитини є навколишній

світ і соціальний досвід у їх нерозривній єдності. Дитина в процесі
життєдіяльності засвоює соціальний досвід, набуває знань, умінь і навичок.
Пізнаючи навколишній світ, постійно шукаючи відповіді на запитання "що
це?", "як?", "чому?", дошкільник задовольняє свої пізнавальні потреби, свій
інтерес до навколишнього світу. Під час спілкування з дорослими, в процесі
спеціально організованого навчання дитина рухається від невідомого до
відомого, від незрозумілого до зрозумілого. Тому дитячі уявлення, життєві
поняття про предмети і явища навколишнього світу збагачуються, набувають
нових рис і якісно змінюються. На думку видатного психолога Григорія
Костюка, пізнавальна сфера особистості кожної дитини є унікальною і
неповторною[ 21].

Дошкільнят називають "чомусиками", вони хочуть все знати, все

спробувати, все потримати в руках. І дорослим, які знаходяться поруч,
потрібно докласти великих зусиль, щоб не загасити полум'я дитячої
допитливості своїми "правильними" відповідями, а вміло підтримати і
"роздмухати" жагу до знань.

Основними принципами організації успішного середовища, що

сприятиме розвитку пізнавальних процесів дошкільників, є усвідомленість та
активність дитини в отриманні необхідних знань. Структура пізнавальної
діяльності має будуватися з урахуванням цих принципів. Невід'ємною

12
складовою пізнавальної активності дошкільників є пізнавальний інтерес[ 16].
Такий інтерес спрямований на матеріал, пов'язаний з позитивними
враженнями і породжує активність дітей. Повноцінний пізнавальний
розвиток дошкільника ґрунтується на організації самостійної або спільної
діяльності дитини.

Провідним видом діяльності в дошкільному віці є творча гра, адже саме

в ній виникають і розвиваються такі новоутворення дошкільного дитинства,
як:

 знаково-символічна функція свідомості

 активна уява
 здатність до самостійної діяльності - вміння самостійно
планувати та контролювати власну діяльність
 засвоєння норм соціальної поведінки та партнерської взаємодії
 елементи довільної поведінки - вміння підпорядковувати свої
бажання логіці ігрового сюжету та вимогам правил гри.

До творчих ігор відносяться:

1. Сюжетно – рольова гра;

Рольова гра - це образна гра дітей за певним задумом, який

розкривається відповідними подіями (дією, сюжетом) та ролями.

Такі ігри пов'язані зі сферою людської діяльності та людських

стосунків, оскільки їх зміст відображає саме цей аспект дійсності. З їх
допомогою діти намагаються по-своєму відтворити дії та стосунки дорослих,
створюючи спеціальні ігрові ситуації.

Сюжетно – рольова гра є динамічним явищем, розвиток якого

проявляється насамперед у виникненні нових дій, що втілюють образне
відтворення ідей у конкретних подіях. Ігри дітей дошкільного віку
надзвичайно різноманітні і відображають конкретні (соціально-історичні,
13
географічні, побутові тощо) умови їхнього життя. Деякі теми цікаві як для
молодших, так і для старших дошкільнят (наприклад, ігри на побутову
тематику). Однак у їх розвитку простежується певна тенденція: спочатку
з'являються ігри на побутову тематику, потім - ігри на трудову тематику і,
нарешті, ігри на соціальну тематику. Різноманітність дій залежить від обсягу
та глибини знань дітей про навколишній світ. У дошкільному віці ігрові дії
стають не тільки різноманітнішими, але й тривалішими.

У виставі діти віддзеркалюють тему трудової діяльності дорослих

(приготування їжі, ремонт житла), взаємовідносини між людьми, соціальний
характер їхньої діяльності ("лікар" уважно вислуховує своїх "пацієнтів",
призначає "лікування"). Конкретні стосунки між персонажами п'єси можуть
бути різними: Співпраця, взаємопідтримка, турбота один про одного. Іноді
вони проявляють ворожість, грубість, жорстокість, що залежить від
конкретних соціальних умов життя та виховання дитини.

Діти старшого дошкільного віку заздалегідь обговорюють ідею гри,

підбирають матеріал, а іноді й самі його готують. Їхні ігри стають довшими,
складнішими та доповнюються новими епізодами, фрагментами та
картинками. Вони виявляють більш високий рівень ігрової творчості,
поєднуючи знання, життєві враження від спостережень, книг, розповідей
дорослих та спілкування з однолітками. Все це стимулює розвиток почуттів
дитини, які ускладнюються, поглиблюються і усвідомлюються в процесі
створення, обґрунтування та реалізації ігрового задуму.

Таким чином, у рольовій грі у дошкільників розвивається здатність до

побудови та реалізації задуму, який спочатку є спонтанним, а з часом постає
як свідомо задумана дія, при цьому діти не просто механічно копіюють дії
дорослих, а відображають почуття та переживання, наповнюють їх
особистісним змістом. Реалізуючи свої ігрові задуми, дошкільнята
використовують слова, власні дії, предмети-замінники.

14
 2. Режисерська гра;

Режисерські ігри - це ігри дитини з іграшками та їхніми замінниками за

створеним нею сюжетом.

У цих іграх дитина переходить від гри з іграшкою до гри за власним

задумом і визначенням дії та засобів гри. Вони також мають уявну ситуацію,
ролі, іграшки або предмети-замінники. Однак дитина дошкільного віку ще не
має достатнього комунікативного досвіду, щоб перейти до сюжетно-рольової
гри. Дійові події в індивідуально керованих іграх є результатом
асоціативного сприйняття дитиною навколишнього світу. Часто приводом
для гри є іграшка або інший предмет, який стимулює ігрові дії.

Режисерські ігри розвиваються з предметно-рефлексивних ігрових дій

дитини в процесі спілкування з дорослими, засвоєння простих зразків дій,
запропонованих ними. У них дошкільник виявляє свою здатність
відображати в грі не тільки дії з предметами, а й стосунки між двома або
більше особами. У нього є уявлення про роль і пов'язані з нею дії, які
підпорядковані єдиній ігровій дії. При цьому збагачується досвід дитини поза
грою, розвивається мислення та уява.

Найважливішою передумовою подальшого розвитку режисерської гри

є формування навичок спільної дії: вміння узгоджувати задум, підбирати
іграшки та атрибути, розподіляти ролі та координувати дії. Дитячі
режисерські ігри можуть бути індивідуальними та спільними.

Ігри-драматизації

Вони створюються за готовим сюжетом з літературного твору або

театральної вистави. План гри та послідовність дій визначаються заздалегідь.
Така гра для дітей складніша, ніж наслідування побаченого в житті, адже
необхідно зрозуміти і відчути образи персонажів та їх поведінку, запам'ятати
їх (послідовність дій, риси характеру). У цьому полягає особливе значення

15
ігор-драматизацій - вони допомагають дітям краще зрозуміти ідею твору,
відчути його художню цілісність, сприяють розвитку виразних засобів мови і
рухів.

3. Будівельні ігри

Ці творчі ігри привертають увагу дитини до різних видів конструкцій,

сприяють набуттю творчих навичок організації та підходу дітей, залученню
їх до трудової діяльності. Будівельні ігри виявляють інтерес дітей до
властивостей предмета і бажання навчитися ним користуватися. Матеріалом
для цих ігор можуть бути конструктори різних видів і розмірів, природні
матеріали (пісок, глина, шишки тощо), з яких діти виготовляють різні речі за
власним задумом або за інструкцією педагога. Важливо, щоб вчитель допоміг
учням здійснити перехід від безцільного нагромадження матеріалу до
створення продуманої структури.

При всій різноманітності творчих ігор, вони мають спільні риси: Діти
самі або за допомогою дорослого (особливо в іграх-драматизаціях) обирають
тему гри, розробляють сюжет, розподіляють між собою ролі та підбирають
необхідні іграшки. Все це має відбуватися під тактовним керівництвом
дорослого для активізації дитячої ініціативи та розвитку творчої уяви[ 13].

16
РОЗДІЛ 2. ПРАКТИЧНІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ ПІЗНАВАЛЬНОЇ
АКТИВНОСТІ

2.1 Організація творчої гри з дітьми старшого дошкільного віку

Організована ігрова діяльність дошкільників посідає особливе місце в

системі організованих виховних впливів, оскільки власне ігрова діяльність є
провідною протягом усього дошкільного віку.

В рамках ігрової діяльності відбуваються найважливіші зміни в

психіці дитини: з'являються новоутворення, що мають вирішальне значення
для успішного розвитку, максимально проявляються психічні властивості і
процеси, розвиваються ключові риси характеру, формуються основні
особистісні якості, формується образ "Я". Ігрова діяльність дошкільників є
основою для виникнення інших специфічних видів дитячої діяльності, які
пізніше відокремлюються від гри і набувають самостійного вираження,
маючи на увазі, наприклад, працю, навчання, художню творчість[ 18].

Організована ігрова діяльність дітей у дошкільному навчальному

закладі передує розвитку самостійних ігор. Вона, як і інші види організованої
діяльності, частіше ініціюється і спрямовується педагогом, але може
виникати і з самостійної гри, якщо потребує втручання і безпосереднього
керівництва та участі самого вихователя через недостатність навичок
самоорганізації, планування ігрових дій, знання правил гри, способів
розв'язання конфліктів або подальшого розвитку сюжету тощо.

Завдяки спрямовуючій ролі педагога, наведеним зразкам ігрових дій та

встановленню партнерських стосунків з усіма учасниками гри поступово
формується ігровий досвід та арсенал засобів його застосування, що згодом
дозволить дітям грати самостійно, керуючись власними бажаннями,
ініціативами, внутрішніми мотивами, симпатіями, творчими задумами,
способами соціальної взаємодії з однолітками тощо.

17
 Організовуючи певну гру, відповідно до запланованої мети та порядку
її проведення, вихователь дбає про створення та обладнання ігрового
простору з урахуванням віку дітей, їхніх інтересів, ігрових уподобань,
добирає прийоми залучення та збору до гри, зацікавлення нею, пояснення
ходу, правил гри та дій учасників, розподілу ролей та ігрової атрибутики,
спрямування та корекції ігрових дій вихованців та їхніх взаємовідносин під
час гри, підбиття її підсумків та оцінювання індивідуальних досягнень в
ігрових результатах, позитивних чи негативних проявів у поведінці,
взаєминах дітей[ 9].

За визначенням, творчі ігри (сюжетно-рольові, театралізовані режисура

та драматизація, конструювання та будівництво) - це вид вільної, самостійної
діяльності дітей, яка здійснюється за дитячою ініціативою і є проявом
самостійності, творчості дошкільників. Важливо враховувати: творча гра
проходить свій шлях становлення від елементарних маніпуляцій з
предметами до предметно-ігрових дій і далі - до творчої гри, в якій діти
самостійно створюють задум, розгортають сюжет, розподіляють і виконують
взяті на себе ролі, регулюють ігрові та реальні міжособистісні відносини,
оцінюють досягнуті результати.

Завдання педагога - сприяти своєчасному просуванню творчої гри на

цьому шляху.

Без організованих прямих і опосередкованих педагогічних впливів та

адекватної участі дорослого у творчій грі дітей перехід від одного етапу
розвитку творчої гри до іншого, вищого, затримується або не відбувається.

Особливі труднощі виникають у розвитку змісту творчої гри: якщо

педагог не організовує творчу гру з дітьми, а пускає таку гру на самоплив,
покладаючись лише на самодіяльність вихованців, то зміст такої гри і рівень
дій дітей у ній не прогресують.

18
 Для прикладу: навіть у старшому дошкільному віці в сюжетно-
рольових іграх діти можуть просто виконувати певні дії з іграшками для
відтворення тих чи інших дій людей відповідно до взятої на себе ролі, як 3-
річні діти, і не здатні відтворювати взаємовідносини між дорослими і дітьми,
а тим більше - правила суспільної поведінки і соціальні відносини між
людьми. Такі примітивні ігрові прояви не сприяють досягненню
розвивального, освітнього, виховного ефекту творчої гри. Неправильне,
неконтрольоване наповнення предметно-ігрового середовища іграшками,
атрибутами також може призвести до неповноцінного розвитку творчої гри.

У групах дітей старшого дошкільного віку велика кількість

однопланових іграшок недоцільна, оскільки їх надлишок може притупити
ігровий інтерес, обмежує дитячу фантазію, винахідливість при використанні
предметів-заступників для творчої гри[ 7].

Ступінь самостійності дітей у творчих іграх залежить від вікових

можливостей, обсягу знань дітей про навколишній світ, особистого досвіду
спілкування дитини, індивідуальних рис характеру, темпів загального
розвитку та інших факторів. Ця самостійність формується поступово, а тому
самостійна творча гра виникає не відразу, її потрібно вчити: обирати тему,
формувати предметно-ігрове середовище, розробляти сюжет або ігровий
задум, розподіляти ролі або обов'язки, реалізовувати ігрові образи, знаходити
шляхи виходу з конфліктних або суперечливих ситуацій тощо.

Тому в освітньому процесі дошкільного закладу виділяється час для

організованих творчих ігор у спільному бутті дітей і педагога, а в
календарних планах відображаються форми і методи підготовки дітей до
творчих ігор, безпосередній вплив на їх зміст і рівень, ступінь і мета
особистої участі педагога в ігровому процесі.

19
 2.2 Використання творчої гри для розвитку пізнавальної
активності

Під якістю освіти розуміється не засвоєння дитиною певної суми знань,

а її вміння здобувати їх самостійно. Тому проблема підвищення пізнавальної
активності дітей є актуальною. Як зацікавити дитину, викликати в неї
бажання вчитися, пізнавати, розмірковувати, робити висновки? Це питання
хвилює науковців, методистів і практиків.

Феномен пізнавальної активності як одного з найважливіших чинників

навчання постійно привертає увагу педагогів, адже особистість формується
лише в процесі активної взаємодії з навколишнім світом[ 12].

Під пізнавальною активністю психологи розуміють самостійну,

ініціативну діяльність дитини, спрямовану на пізнання навколишньої
дійсності (як прояв допитливості) і викликану необхідністю вирішення
завдань, що виникають у конкретних життєвих ситуаціях.

Пізнавальна активність не є вродженою. Вона формується протягом

усього свідомого життя людини.

Соціальне середовище є умовою, яка визначає, чи перетвориться ця

потенційна можливість на реальну дійсність. Рівень розвитку пізнавальної
активності визначається індивідуально-психологічними особливостями та
умовами виховання. Враховуючи, що пізнавальна активність є основою
пізнавальної діяльності як умови успішного навчання в школі[ 11].

Пізнавальна активність є природним проявом інтересу дитини до

навколишнього світу і характеризується чіткими параметрами. Про інтереси
дитини та інтенсивність її бажання ознайомитися з певним предметом чи
явищем свідчать: увага, особливий інтерес, емоційне ставлення - здивування,
занепокоєння, сміх тощо.

20
 Сьогодні педагоги та психологи приділяють велику увагу проблемі
активізації пізнавального інтересу. Адже дослідження свідчать про значне
зниження активності пізнання у дошкільників. А саме низький рівень
допитливості та активності пізнавальних процесів є причиною неуспішності
дитини в школі.

Пізнавальний інтерес - це вибіркова спрямованість особистості на

пізнання певного об'єкта, явища, діяльності тощо. Предметом пізнавального
інтересу для дитини є не все, а лише те, що вона вважає необхідним,
значущим, цінним, привабливим.

Пізнавальний інтерес може бути ситуативним, який виникає в процесі

виконання певної дії і згасає з її завершенням, і стійким, який є відносно
постійною рисою особистості.

У педагогіці термін "творчі ігри" означає ігри, які вигадують самі діти,
відображаючи свої враження від навколишнього світу. [1].

Створюючи уявну ситуацію, замість реальної, дитина діє в ній,

надаючи роль оточуючим предметам. Творча гра, як особливий вид ігрової
діяльності, є ефективним способом залучення дитини до "світу речей", до
застосування не тільки групової, а й самостійної діяльності дитини.
Основними перевагами творчої гри над іншими видами діяльності
дошкільника є: уявна ситуація, творчий характер, можливість вибору ролі,
довільність дій, конкретні мотиви та наявність суспільних відносин.

У процесі залучення дитини до творчих ігор у її свідомості формується

цілісна картина світу. Надаючи можливість активно впливати на події та
явища, творчі ігри викликають інтерес у дошкільника, що спонукає дитину
до бажання брати участь у цьому виді діяльності.

Залежно від віку, рівня розвитку дитини, змісту, сюжету та

особливостей розподілу ролей, тип взаємодії у творчих іграх може

21
змінюватися. Дослідниця проблем дитячої гри Усова О.П. наводить декілька
рівнів міжособистісної взаємодії у творчих іграх [2].

- ігри поруч (характерний для дітей раннього та молодшого

дошкільного віку, коли дитині цікава гра однолітків, але вона зосереджена на
власній ігровій діяльності і грає "поруч, але не разом")

- взаємодія з іншими (основною метою такої ігрової діяльності є

спілкування, яке має короткочасний характер на основі інтересу до зміни
гри);

- об'єднання дітей на основі інтересу та симпатії один до одного (на

відміну від вищезазначених рівнів, є найбільш стійкою та довготривалою
формою гри, що залежить від складу учасників, їхніх характерів та спільних
інтересів).

Відповідно до рівня психічного розвитку та вікової категорії дитини

ігрова діяльність може мати різний характер. У міру дорослішання дитини
форма гри змінюється, трансформується і прогресує. У педагогіці виділяють
три форми, в яких протікає ігрова діяльність дошкільника [10]:

1. Предметно-ігрова діяльність. Через найпростіші маніпуляції з

предметами дитина освоює і пізнає навколишні об'єкти дійсності. Слід
зазначити, що перші предметно-ігрові дії виникають лише за умови
спілкування з дорослим, який опосередковує та організовує зв'язок дитини зі
світом.

2. Відображальна гра. Дитина діє з іграшками та предметами-

знаряддями (чашка, ложка, гребінець).

3. Сюжетно-рольова гра. Становлення цієї форми гри відбувається

разом з розвитком предметних дій, що дозволяють заміщати недоступні
предмети за рахунок інших. Формування передумов для виникнення ролі
створює нову форму гри - рольову гру.
22
 Найбільш відомими прикладами рольової гри є ігри "Дочки-матері",
"Лікарня", "Перукарня", коли дитина виступає в ролі головної особи і
використовує доступні іграшки в якості "дочок", "пацієнтів", "клієнтів
перукарні". Такими іграшками є ляльки, ведмедики, трансформери тощо.
Іншим прикладом сюжетно-рольових ігор є "Школа", "Аптека", "Дитячий
садок", коли персонажем цих ігор є не тільки дитина, а й її однолітки. У
цьому випадку гра стає колективною, в якій дитина може бути як провідним,
так і другорядним персонажем (вчитель-учень, фармацевт-покупець,
вихователь-дитина). При цьому вибір ролей буде залежати від
організаторських, лідерських та комунікативних здібностей кожної дитини.

Ігрова діяльність проходить через усі вікові періоди дитинства, тому

активність дітей неможлива без педагогічного керівництва. У процесі
педагогічного супроводу гри вихователю необхідно визначити ігрове
завдання - необхідний компонент педагогічної цінності гри. Для того, щоб
ефективно і успішно керувати діями дітей, вихователь повинен володіти
певними вміннями:

- аналітичними (спостереження вихователя за іграми дошкільників

своєї групи);

- проектувальні (вміння проектувати рівень розвитку ігрової діяльності

дітей в осяжному майбутньому);

- організаційно-комунікативна (щирий інтерес до гри дітей; включення

в гру, за необхідності, на головну або другорядну роль; вплив на хід гри
порадами, пропозиціями та запитаннями).

Таким чином, творча гра як засіб розвитку дитини дошкільного віку є

необхідним елементом включення дитини в усі доступні в цей віковий період
види діяльності і є невід'ємним аспектом процесу формування, ресурсом для
виявлення здібностей дошкільника, рівня його обдарованості. Участь
вихователя в таких іграх забезпечує оптимальний процес засвоєння дитиною
23
елементарних знань, умінь і навичок, створює необхідні умови для розвитку
самосвідомості, вольових дій та

24
 ВИСНОВКИ

Отже, розвиток пізнавальної активності дітей старшого дошкільного

віку у творчій грі досягається насамперед різноманітною направленістю
змісту ігор. Одне із актуальних завдань сучасної дошкільної педагогіки
використання в навчально-виховному процесі різноманітних видів творчих
ігор такі як: сюжетно – рольові ігри, режисерські ігри, будівельні та
театральні.

Існуюча різноманітність творчих ігор спрямовує їх направленість на

всебічний розвиток дітей-дошкільників, які обумовлюють найголовніші
зміни в психічних процесах і психологічних особливостях особистості, які
стимулюють пізнавальну активність, інтереси дитини і її відношення до
дійсності, особливості взаємовідношень з оточуючими людьми.

В процесі творчої гри, під правильним керівництвом дорослого,

проходить становлення дитини як особистості, в ній формуються ті якості її
психіки, які необхідні в майбутньому в навчальній діяльності та у праці
дитини.

25
 Список використаних джерел

1. Венгер, Л. А. Розвиток пізнавальних здібностей у процесі дошкільного

віку / Л. А. Венгер, Є. Л. Агаєва, Н. Б. Венгер та ін .; Под ред. Л. А.
Венгера; НДІ дошк. виховання АПН СРСР.- М .: Педагогіка, 1986. - 224
с.
2. Веракса, Н. Е. Розвиток дитини в дошкільному дитинстві: Посібник для
педагогів дошкільних установ / Н. Е. Веракса, А. Н. Веракса. - М .:
Мозаїка-Синтез, 2008. - 77 с.
3. Годовикова, Д. Б. Спілкування і пізнавальна активність у дошкільнят /
Д. Б. Годовикова // Питання психології. - 1984. - №1. - С. 34 - 40.
4. Козлова, С. А. Дошкільна педагогіка: навчальний посібник для
студентів дошкільних відділень і факультетів середніх педагогічних
навчальних закладів / С. А. Козлова, Т А. Куликова. - М .: Академія,
1998.428с.
5. Розумово виховання дітей дошкільного віку / [Н. Н. Подд 'яков и др.];
під ред. Н. Н. Подд'якова, Ф. А. Сохина. - 2-е вид., Дораб. - М .:
Просвещение, 1988. - 192 с.
6. Поніманська Т.І. Дошкільна педагогіка: навч. посіб./ Т.І. Поніманська.
– К.: Академвидав, 2008. – 456 с. (Серія «Альма-матер»).
7. Усова А.П. Роль игры в детском саду / Под ред. А.В. Запоржца. – М.,
1976.
8. Болотіна Л.Р. Дошкільна педагогіка [Текст] / Л. Р. Болотіна, Т.С.
Комарова. - М.: Академія, 1997. - С.216.
9. Венгер Л.А. Розвиток пізнавальних здібностей у процесі дошкільного
віку [Текст] / Л.А. Венгер. - М.: Просвещение, 1986 .- 228 с.
10.Веракса М.Є. Особистість і культура: структурно-діалектичний підхід
[Текст] / Н.Є. Веракса / / «Зміни». Педагогічний журнал. -2000. - № 1. –
С. 21-39.

26
11. Веракса М.Є. Розвиток розумової обдарованості в дошкільному віці
[Текст] / Н.Є. Веракса, А.І. Буличева / / «Питання психології» 2002. -
№. 2.-С.24.
12.Айдашева Г.А. Дошкільна педагогіка [Текст] / Г.А. Айдашева, Н.О.
Пічугіна. - М: Фенікс, 2004. - С.326
13.Михайленко Н.Я., Короткова Н.А. Як грати з дитиною-М: 2005
34.Мухіна В.С. Вікова психологія. - М, 2002.
14.Тельнова Ж.Н. Розвиток пізнавальної активності дітей старшого
дошкільного та молодшого шкільного віку в різних формах і методах
навчання. Дисс. канд. пед. наук.- Омськ, 2003.
15.Щукіна Г.І. Активізація пізнавальної діяльності у навчальному
процесі.- М., Просвітництво, 2005.
16.Щукіна Г.І. Проблема пізнавальних інтересів у педагогіки.- М., 2007.
17.Ельконін Д.Б. Психічний розвиток у дитячому віці / Под ред.
Фельдштейна Д.І - М, 2005.
18.Фролов А.А. Розвиток пізнавальної активності у дошкільників [Текст] /
А.А. Фролов. - М.: Педагогіка, 1984. - Т. 4. - 400 с.
19.Щукіна Г.І. Проблема пізнавальних інтересів у педагогіці [Текст] / Г.І.
Щукіна.- М.: Просвещение, 1971. - 234 с.
20. Зубкова П.І. Дослідження пізнавальної активності дітей джошкольного
віку - М.: Просвещение, 2005. - 363 с.
21.Лозова В.І. Цілісний підхід до формування пізнавальної активності
дошкільнят. Автореф. дісс. канд. пед. наук.- Тбілісі, 2000.
29.Люблінская А.А. Нариси психологічного розвитку / А.А.
Люблінська - М.: Просвещение, 2005. – 363

27