У дітей четвертого року життя порівняно з дітьми третього року життя

темпи росту уповільнюються, вони не так швидко набирають масу. Їхня маса
приблизно становить 16,5 а зріст 102 см.

На четвертому році життя відбуваються істотні зміни в характері та змісті

діяльності дитини, розвиткові окремих психічних процесів у взаєминах із
людьми. Займаючись різними видами діяльності – грою, малюванням,
конструюванням, - дитина починає діяти відповідно до поставленої мети,
хоча через нестійку увагу може забути про неї, оскільки відволікається,
залишає одну справу заради іншої. Окрім нестійкої уваги, малюкові
притаманна також підвищена емоційна збуджуваність, яка найчастіше
трапляється у грі. Спільні ігри дітей починають переважати над
індивідуальними, проте достатньої узгодженості між учасниками ще немає, і
тривалість гри невелика. Гра відбувається стрибкоподібно - один сюжет
швидко змінюється іншим.

У продуктивній діяльності (малювання, ліплення, конструювання) діти

переходять до обдуманого зображення предметів, хоча способи реалізації
задуму ще не досконалі.

Молодший дошкільний вік найбільш сенситивний щодо мовленнєвого

розвитку. У дитини цього віку надзвичайно розвинуте мовне чуття, вона
досить рано помічає і виправляє мовленнєві огріхи. Провідною формою
спілкування залишається діалогічне мовлення. Ситуативне мовлення
поступово замінюється контекстним (поза наочною ситуацією).

У ході предметної діяльності розвиваються різні види відчуття і

сприймання. Дитина сприймає колір, форму, величину та інші якості
предметів. Їх сприймання емоційне, активне, малята прагнуть потримати
предмет у руках, погратися ним, але самостійно не визначають і не
називають його ознак. Для них характерна недиференційованість, злиття
образів сприйнятих предметів. За допомогою дорослих дитина може
примітивно аналізувати предмети, що її оточують. Для цього віку характерне
активне розгорнуте орієнтування в світі речей, єдність тактильного,
слухового, нюхового сприйняття.

Мислення дитини цього віку є наочно-дійовим. Вона мислить у процесі

виконання тих чи інших дій, коли пояснення дорослого супроводжується
наочним показом. У цьому віці починає діяти наочно-образне мислення.
Доволі інтенсивно розвивається пам’ять. Дитина засвоює велику кількість
нових слів, виразів, віршів, казок, забавлянок. Мимовільна пам’ять переважає
над довільною і розвивається в процесі гри, при безпосередньому
спілкуванні, під час слухання літературних творів.

Пам’ять характеризується образністю. Добре запам’ятовується тільки те,

що було безпосередньо пов’язане з діяльністю, було цікавим і емоційно
забарвленим.

Уява продовжує бути нестійкою. Її образи швидко змінюються під

впливом зовнішніх подразників. Уява підтримується зовнішніми діями. Вона
функціонує поки дитина зайнята діяльністю, наділяючи реальні предмети
уявлюваними якостями й функціями, відповідно до змісту виконуваних дій.

Увага має мимовільний характер. Дитина не здатна тривалий час

утримувати увагу на одному і тому самому предметі; вона швидко
переключається з одного виду діяльності на інший. Проте малюк може довго
розглядати те, що його зацікавило, тобто підвищується стійкість уваги. Слово
дорослого виступає як засіб формування перших проявів довільної уваги.

Почуття й емоції яскраві та ситуативні. Дитина легко переймається

емоціями інших. Емоції імпульсивно виникають і швидко минають.
Формуються моральні якості: діти починають розуміти, що можна, а чого не
треба робити. У цьому віці дуже важливо не прогавити час для виховання
гуманних почуттів та елементарних уявлень про доброту, чуйність,
взаємодопомогу, увагу до дорослого та ровесників.

На четвертому році життя предметом гордості є досягнення в оволодінні

навичками самообслуговування, а пізніше такими якостями, як слухняність,
уміння вітатися, не скаржитися, ділитися іграшками і ласощами.

Показники логіко-математичного розвитку

 Лічить предмети в межах 5, вживаючи числівники;

 Порівнює контрастні за кількістю множини предметів (один – багато);
 Визначає період доби на основі спостереження за природними
ознаками (сонце встає – ранок, сонце високо над головою – день тощо);
 Розрізняє і називає геометричні фігури: площинні – квадрат, круг,
трикутник; об’ємні – куля, куб;
 Порівнює та добирає контрастні за величиною предмети;
 Класифікує предмети за однією ознакою;
 Володіє прийомами порівняння множин за кількістю, способом
накладання та прикладання елементів однієї множини до елементів
іншої.

Показники мовленнєвого розвитку

 Чітко і правильно вимовляє голосні та приголосні звуки, крім [р];

володіє правильною вимовою шиплячих [ш], [ж], [ч];
 Має розвинений фонематичний слух; диференціює як далекі, так і
близькі фонеми у словах;
 Володіє розповідною, питальною, окличною інтонаціями;
 Промовляє слова в різному темпі та з різною силою голосу;
 Розрізняє поняття «звук», «слово».

Показники художньо-естетичного розвитку

 Знає та розповідає українські народні казки, оповідання, в тому числі

ті, що їх написали письменники Західного регіону;
 Розуміє та емоційно сприймає українські народні казки, пісеньки,
забавлянки, оповідання;
 Відтворює окремі фрази, частини художнього тексту за допомогою
навідних запитань педагога;
 Помічає особливості казки: звороти, повтори;
 Розуміє та виразно читає поетичні твори;
 Передає риму вірша, ритм народної забавлянки;
 Передає речення в питальній інтонації;
 Бере участь в інсценуванні художніх творів;
 Розігрує зміст забавлянок, віршів, пісень у діалогічно-ігровій формі;
 Відтворює рухи, жести героїв за текстом літературного твору;
 Грається у сюжетно-рольові ігри за окремими епізодами художнього
твору;
 Допомагає вихователеві у виготовленні декорацій, атрибутів до ігор-
інсценівок;
 Розглядає ілюстрації, пригадуючи зміст художнього твору;
 Знає і дотримує правил користування книгою (не рве сторінок, бере
книжку чистими руками, не малює по сторінках книги).
Особливості психофізичного розвитку малят.

Виконали: Корнійчук А.О.

Пелих А.А.
Діти 3-4 років стають більш рухливими і допитливими, збагачуються їх мовні
можливості, розвивається уява, зростає почуття контролю і відповідальності.
Діти залюбки вчаться, оволодівають світом навколо себе; їх допитливість
проявляється у численних питаннях «Чому?». Діти на цій стадії починають
ідентифікувати себе з людьми, чию роботу ї характер вони здатні розуміти і
високо цінувати. Бажання робити «як дорослі» задовольняється у грі, в якій
малята за допомогою фантазії моделюють, відтворюють соціальну
реальність, приміряють на себе дорослі ролі, беруть відповідальність за їх
виконання. Діти вперше усвідомлюють те, що життя для них має ціль.

Молодший дошкільний вік – це період переходу від предметної діяльності до

гри. Гра, малювання, конструювання, ліплення, аплікація почитають
формуватися як самостійні види діяльності.

У цьому віці малята вже знають про призначення різноманітних предметів

побуту, однак способами їх використання володіють недостатньо. Увагу
дитини починають привертати нові предмети і явища, складні дії з ними,
вона намагається експериментувати: уважно розглядає конструкцію
машинки, подивляється до слідів, які залишає пензлик. Так починає
розвиватись допитливість та інтерес до навколишнього світу – важливі
показники розвитку.

Вік 3-4 років – сприятливий період для розвитку наочно-дійового мислення;

діти в цьому віці – діячи! А не спостерігачи. Тому слід забезпечувати умови
для їхньої різноманітної діяльності – обстеження, складання, випробування,
конструювання, сортування, імітації тощо.

Дидактичні ігри, малювання, ліплення, аплікації, побутова праця, праця з

елементами практичного експериментування в природі – важливі складові
виховного процесу що сприяють розвитку сприйняття, наочно-дійового та
наочно-образного мислення.

Для трирічної дитини особистість дорослого ще доволі значна. Тому на

загальний психічний розвиток дитини краще впливають спільні дії батьків з
дитиною. Необхідною умовою доброго самопочуття та розвитку маленької
дитини в дитячому садку є довіра і приязність до вихователя.

У другому півріччі доцільно спонукати малюків до певної самостійності.

Важливо вчасно помітити намагання дитини виконувати самостійно ті чи
інші дії та підтримати позитивною оцінкою незалежно від результату.
Ініціативні дії дитини, навіть якщо вони закінчуються невдачами, є свідками
активності. Дитина, якій цікаво, яка відчуває певну свободу, швидше стає
самостійною. Численні заборони, негативні оцінки, примушування для дітей
цього віку психологічно недоцільні. Краще ті чи інші успіхи дитини
порівнювати тільки з її власними минулими і майбутніми результатами
( Вчора ще не вмів, а сьогодні вже навчився), а не з результатами інших
дітей.

З розширенням досвіду, досягненням успіхів у різних видах діяльності,

переживанням позитивних та негативних оцінок з боку рідних та інших
значимих дорослих у дитини формуються стійкі риси поведінки, почуття
гордості (власної гідності) і сорому, особистісне ставлення до оточення – до
дітей, дорослих, предметного світу, природи, до самого себе, певні потреби,
мотиви діяльності. Це дає підстави називати дитину 4-го року життя
особистістю, що росте, розвивається, ускладнюється, удосконалюється.

Новими утвореннями у психіці дітей є потяг до спілкування та сумісної

діяльності з ровесниками, перехід від гри «поряд» до гри «разом».
Виокремлення себе від оточуючих, порівняння себе з іншими людьми.
Інформація «Чому дитині необхідні щеплення».
Щеплення – єдиний метод захисту малюка від інфекційних хвороб

Останнім часом багато дискусій ведеться навколо питання доцільності

планової імунопрофілактики. Дуже часто з`являються незрозумілі фільми, які
не мають наукового підґрунтя і публікації проти щеплень з порадами, так
званих, фахівців.

Особливо прикро, коли такі поради дають лікарі-гомеопати, знахарі,

травники, які ніколи не працювали у клініці і не бачили, до прикладу, дітей із
дифтерією. Часто ці люди взагалі не мають ліцензії на такий вид діяльності.

Це спричинило те, що батьки дезорієнтовані і практично не знають, як

правильно себе повести. У багатьох випадках вони відмовляються робити
щеплення дітям раннього віку. Це надзвичайно небезпечно, бо саме вони є
найчутливішою групою населення.

Робити чи не робити своєму малюку щеплення - це основне питання, яке

постає перед кожною молодою мамою, тим паче, що останнім часом вони все
частіше чують про можливість відмовитись від цієї маніпуляції.

Впродовж останніх років значно побільшало батьків, які побоюються, а то й

відмовляються робити будь-які щеплення своїм дітям. Проте, профілактична
вакцинація досі вважається одним із найбільших досягнень медицини.

Якщо ж батьки відмовляються від щеплень, то інакше, як прояв

безвідповідальності це не можна трактувати.

Метою проведення щеплень є створення умов несприйнятливості до

інфекційних хвороб шляхом їхньої імітації. Для цього в організм малюка
вводять ослаблений збудник хвороби. У відповідь на це організм починає
виробляти захисні реакції й перемагає штучну хворобу, а «пам`ять» про неї
залишається.

Деякі вакцини вже з першого разу забезпечують організму стійкий імунітет.

До них належать щеплення від кору та свинки.

Рекордсменом за терміном дії імунного захисту можна вважати щеплення

проти правця – понад 20 років.

Нині наша держава забезпечує вакцинацію проти десяти недуг:

• туберкульозу,
• дифтерії,

• правця,

• кашлюка,

• поліомієліту,

• гепатиту В,

• гемофільної інфекції,

• кору,

• краснухи і паротиту.

Всі ці щеплення — безкоштовні.

Раніше ми використовували російські вакцини, а тепер все більше ті вакцини,

які використовує вся Європа.

Всі закуплені державою вакцини відповідають встановленим в країні

вимогам.

Якщо взяти для порівняння інші країни, то, окрім передбачених українським
календарем щеплень там ще проводять щеплення проти пневмококової
інфекції, у деяких — щеплення проти менінгококової інфекції. Але ці
щеплення там не безкоштовні.

Надзвичайно важливо зробити щеплення вчасно, згідно з національним

календарем щеплень.

Якщо перебіг вагітності у матері був без ускладнень, дитина народилася

доношеною і в неї немає інших протипоказань до щеплень, то перше
щеплення зазвичай робиться ще в пологовому будинку. Це вакцина проти
туберкульозу, яку вводять дитині на 3-5-й дні після народження. Якщо в
дитини є певні протипоказання до щеплення, то його виконують пізніше,
через 2-3 тижні.

Профілактичні щеплення – єдиний надійний засіб профілактики інфекційних

захворювань.

Незважаючи на те, що вакцинація давно стала визнаним у всьому світі

способом профілактики інфекційних захворювань, далеко не всі батьки
ставляться до вакцинації без упередження.
Насамперед немотивована відмова від щеплень свідчить про низьку
санітарну культуру населення.

• Часто люди не прислухаються до порад медичних працівників – людей

компетентних, а діють лише відповідно до власних переконань, що
найчастіше свідчить про недостатнє розуміння проблеми.

• Інша причина – релігійні переконання. Існують навіть спеціально

розроблені буклети для роботи з релігійними людьми.

Саме завдяки вакцинації в Україні немає спалахів епідемії на хвороби, проти

яких проводяться профілактичні щеплення.

1. Дану ситуацію можна пояснити існуванням колективного імунітету. Це

коли 95-97% населення країни мають щеплення проти тієї чи іншої хвороби.

2. Якщо колективний імунітет менший за 95%, то рано чи пізно кількість

хворих наблизиться до епідеміологічного порогу.

3. І це ще раз підкреслює надзвичайну важливість планової

імунопрофілактики.

4. Ті, хто відмовився від вакцинації, живуть поки що за рахунок тих, хто
щепився. Якщо дітей, які не щепляться, стане більше, розплачуватися
доведеться нам усім.

5. На жаль, багато людей зараз вважає, що краще, аби дитина перехворіла

інфекційним захворюванням в дитячому віці, ніж зробити щеплення.

6. Така думка — помилкова. Для організму це дуже серйозне випробування.

Навіть при легкій формі захворювання можуть з`явитися ускладнення. І вони
виникають не через день-два, а через рік і навіть багато років. Людина навіть
не здогадуватиметься, що це наслідки перенесеної колись у дитинстві
хвороби.

МІФИ ПРО УСКЛАДНЕННЯ

Введення будь-якої з вакцин викликає у відповідь реакцію організму, яка

іноді має клінічні прояви.

• Це так звані звичайні або нормальні вакцинальні реакції, які означають

зміни в організмі, що стаються після введення тієї чи іншої вакцини.
• У більшості дітей виникає фізіологічна реакція на щеплення: почервоніння
та затвердіння на місці введення вакцини, які швидко минають, може
підвищитися температура тіла до 37-38,5 градусів за Цельсієм.

• Така реакція цілком природна і не потребує ніякого втручання. Якщо ж у

дитини дуже висока температура тіла (вище 39 градусів), судоми, гострий
напад головного болю, надмірна збудженість тощо, – це свідчить про
ускладнення, і варто звернутись до лікаря.

ПОРАДИ БАТЬКАМ ЩОДО ПІДГОТОВКИ МАЛЮКА ДО ВАКЦИНАЦІЇ

Щоб вакцинація відбулась успішно, батькам потрібно:

1. Насамперед відвідати лікаря, що спостерігає дитину, аби впевнитись, що

малюк повністю здоровий.

2. Можливо педіатр вирішить проконсультувати малюка у невролога,

імунолога, або скласти індивідуальний план імунізації.

3. Для повноти інформації мамі потрібно спостерігати за дитиною декілька

днів до щеплення, звернути увагу на її сон, настрій, апетит, стілець,
температуру тіла тощо. Наприклад, якщо протягом цього часу батьки
відмічатимуть неспокійний сон, поганий апетит, зміни у випорожненнях
свого немовляти, то щеплення слід трохи відстрочити.

4. В день запланованої вакцинації не слід вводити нові продукти харчування,

а якщо дитина на грудному вигодовуванні, матері потрібно відмовитись від
прийому «нових» продуктів.

5. Потрібно намагатись обмежити контакт з хворими дітьми, аби запобігти

захворюванню на респіраторні інфекції.

6. Свою домашню аптечку необхідно поповнити жарознижуючими засобами.

Більшість батьків, відмовляючись від щеплень, мотивують свої дії страхом

перед ускладненням вакцинації. Але ми забуваємо, що небезпечними можуть
бути будь-які медикаменти та і продукти харчування також, але ця небезпека
є мінімальною, особливо в порівнянні з небезпекою самого захворювання.

То невже завжди батьки виключно дбають про безпеку своїх малюків, чи

відмова від щеплень є не що інше, як дань моді?

 Безумовно, коли ми не проводимо щеплення, ми в незрівнянно більшій

мірі ризикуємо і їх здоров`ям, та навіть життям.
 Вибрати мінімальний ризик – це мудрість, це значить слідувати здоровому
глузду та бути нормальними, відповідальними батьками.

Відмовитись від щеплень – означає паразитувати на тих, хто щеплений, на

тих, хто своєю свідомістю не допустив епідемії того чи іншого небезпечного
захворювання.