Додаток 3.4.

ОСОБЛИВОСТІ ЗАПИТАНЬ ТА ВЗАЄМОДІЇ З

ДИТИНОЮ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ (6-10(11) років)

Фахівець при побудові взаємодії з дітьми цього віку повинен враховувати, що

навчальна діяльність є провідною, саме вона визначає розвиток всіх психічних функцій
молодшого школяра: пам’яті, уваги, мислення, сприйняття і уяви. При цьому вони не
втрачають цікавості до гри. Діти швидко запам’ятовують те, що викликає в них емоційне
відлуння та відповідає їхнім інтересам.

Тому при формулюванні запитань про час, місце, хід події треба звертати увагу
дитини на те, що було для них цікавим та пов’язувати події з цікавими і важливими
подіями в їхньому житті. Наприклад;
 Коли це трапилось, ти збирався йти до школи (грати в футбол, дивитись
мультик…)?
 Ви тоді ходили в магазин, цирк, на каток?
 В якому це було класі?
 Хто був твоїм класним керівником?
 Де ти тоді жив/жила?
 Скільки у той день було уроків?
 На які позашкільні заняття ти ходив/ходила?
 Чи у той день ти був/була у школі?
 Чи це був день, коли немає занять у школі?
 Чи це були канікули?
 Ви ходили туди з батьками, друзями?
 Як ти називаєшь це місце?
 Що в цьому місці було незвичного, цікавого?
 Чи тоді треба було носити теплі куртки?
 Хто був тоді удома?
 Було темно чи світло?
 Хто з тобою тоді жив у квартирі?
 Чи тоді було якесь свято?

При формулюванні запитань про місце та хід події необхідно пам’ятати, що

сприйняття дітей цього віку визначається, першою чергою, особливостями самого
предмету або явища. Тому часто діти помічають не головне, важливе, а те, що яскраво
виділяється. В цьому віці діти сприймають загальний вигляд предмету/явища, але ще не
можуть його проаналізувати самостійно. Тому фахівець формулює запитання до дитини,
ґрунтуючись на тому, що цікавого, незвичного та яскравого в ньому було. Це може бути
що завгодно: запах, колір, обстановка, предмети та явища, кількість людей, їх мова та
тембр голосу.
 Необхідно обговорити з дітьми, яким чином це місце, подія або людина може бути
пов’язана з їхнім реальним життям, розставити акценти та побудувати причинно-
наслідкові зв’язки.

Досвід роботи зі школярами, навіть підлітками, засвідчує, що у них виникають

труднощі з визначенням часу подій з віддаленого минулого за календарем і годинником.

Для визначення часу вони, зазвичай, не використовують ні дати, ні години.

Достовірним, з психологічної точки зору, є описування ними часу події у ширшому контексті
конкретної ситуації, що дозволяє приблизно встановити дату. Приклад – визначення часу, що
вимагає пригадування класу, в який дитина ходила, занять, на які їздила, кількості уроків чи
предметів, які мала в школі у критичний день, контрольних робіт чи інших важливих подій,
пов’язаних із сім’єю або середовищем однолітків.

В цьому віці основний тип мислення – наочно-образне. Специфіка цього виду

мислення полягає в тому, що розв’язання будь-якого завдання відбувається в результаті
внутрішніх дій з образами. Мислення потребує допомоги через уявлення, приклади. Чим
точніше та ширше коло уявлень, розуміння наслідків певних дій, тим повніше та глибше
розуміння понять. Зокрема, коли ми пояснюємо, що таке «добре» (бажане) та «погано»
(небажане), дитині необхідно наводити конкретні приклади того, які дії/вчинки
розцінюються як погані, небажані, а які – як добрі та вітаються. Шляхом накопичення
таких прикладів закладається основа для формування моделі поведінки дитини. Тобто,
фахівцю необхідно, по-перше, з’ясувати, як розуміє дитина окремі вчинки, через
наведення прикладів чогось. Можна застосувати аналогії з улюблених мультфільмів та
казок.

Крім того, працівник поліції повинен розуміти, що у цьому віці домінує мимовільна
увага. Дітям важко зосередитися на одноманітній та малопривабливій для них діяльності.
Тому проведення довгої бесіди буде недоцільним. Більше ніж 10 хвилин дітям важко
всидіти спокійно та бути сконцентрованими. Увага тісно пов’язана з емоціями дітей. Все,
що викликає в них сильне емоційне переживання, привертає увагу. Отже, при плануванні
взаємодії з учнями молодшого шкільного віку необхідно застосовувати якомога більше
різних видів та форм діяльності, бажано яскравих та емоційних. А на тих речах, які б ми
хотіли найкраще пояснити, робити найбільший наголос.
Саме цей вік є сенситивним (сприятливим) періодом для засвоєння моральних норм.
Це найкращий період у житті людини, коли вона психологічно готова до розуміння суті
норм і правил та до їх повсякденного виконання. Перед тим, як вимагати та контролювати
виконання правил, дорослий повинен впевнитися в тому, що дитина правильно розуміє
сенс вимоги. Дитина може охоче розповідати дорослому про те, що було в класі або
надворі, як поводилися інші діти та дорослі, що казали, не замислюючись над тим, що,
можливо, цього не треба було говорити.

Обов’язково при завершенні взаємодії з дитиною важливо її похвалити, підкреслити

успіхи, відзначати досягнення та бути дуже делікатними у висловлюванні оцінних
суджень. Але не хваліть дитину за зміст її висловлювань, подякуйте за її зусилля та
покажіть розуміння, що це було складно. Скажіть, що відбуватиметься після бесіди.