Класифікація методів та методичних прийомів навчання дітей елементам

математики.

Практичні методи та методичні прийоми

Вправи, досліди, продуктивна діяльність найбільше відповідають віковим
особливостям і рівню розвитку мислення дошкільників. Сутністю цих
методів є виконання дітьми дій,що складаються з ряду операцій.
Наприклад, рахунок предметів: називати числівники один за одним
співвідносити кожен числівник з окремим предметом, показуючи на нього
пальцем чи зупиняючи погляд на ньому, останній числівник співвідносити
з усією кількістю, запам’ятовувати підсумкове число. Однак, зайве
використання практичних методів, затримка на рівні практичних дій може
негативно позначатися на розвитку дитини. Практичні метоли
характеризуються, насамперед, самостійним виконанням дій,
застосуванням дидактичного матеріалу. На базі практичних дій у дитини
виникають перші уявлення про знання що формуються. Практичні методи
забезпечують вироблення умінь і навичок, дозволяють широко
використовувати набуті уміння в інших видах діяльності. Математичні
компетентності набуваються дітьми через застосування таких методів і
прийомів як співставлення, вимірювання, накладання, прикладання,
фіксація результатів, створення моделей, робота з лабіринтами і схемами.

Словесні методи та методичні прийоми

До словесних методів належать: розповідь, бесіда, пояснення, пояснення
способу дії, інструкція, словесні математичні ігри, опис предмета
(об’єкта). Одним з істотних словесних прийомів навчання дітей
математиці с інструкція, що відображає суть тієї діяльності, яка має бути
виконана дітьми. У старшій групі інструкція має цілісний характер і
дається до початку виконання завдання. У молодшій групі інструкція
повинна бути короткою, часто дається по ходу виконання дій. Особливу
роль у методиці навчання математики відіграють запитання до дітей. Вони
можуть бути репродуктивно-мнемічні, репродуктивно-пізнавальні,
продуктивно-пізнавальні. При цьому питання повинні бути точними,
конкретними, лаконічними. Питання цінні тим, що вони забезпечують
розвиток мислення. Слід уникати альтернативних запитань і запитань, що
підказують. Система запитань і відповідей дітей називається бесідою. Під
час бесіди вихователь стежить за правильним використанням дітьми
математичної термінології, за грамотністю мови. Це супроводжується
відповідними поясненнями. Завдяки поясненням, уточнюються
безпосередні сприйняття дітей. Показ практичних дій супроводжується
поясненням: як слід накласти міру, позначити її кінець, зняти її, знову
накласти; а потім пояснює, як підрахувати міри. Чим старші діти, тим
більше значення в їхньому навчанні мають проблемні запитання й
проблемні ситуації. Проблемні ситуації виникають тоді, коли зв’язок між
фактом і результатом розкривається не відразу, а поступово. При цьому
виникає запитання «Що це таке?», «Як про це дізнатися?», «Як перевірити
результат?», «Що більше (менше), чому?».

Наочні методи та методичні прийоми

Наочними методами навчання є: демонстрація предметів (об’єктів),
ілюстрацій, множин, спостереження за рухом предметів, динамікою змін
величин, показ, розглядання таблиць і моделей. Найбільш застосовуваним
методом є демонстрація математичних моделей, знаків, таблиць. Цей
метод характеризуватися як найбільш ефективний у поєднанні з
предметно-маніпулятивною діяльністю дітей, обстеженням предмета
(демонстрація геометричної фігури та її обстеження; демонстрація схеми
лялькової кімнати та її відтворення за семою, демонстрація параметру
величини — довжини та її вимірювання). До демонстрації (показу)
ставляться певні вимоги: чіткість і розчленування; узгодженість дії та
слова; точність, стислість, виразність мови, застосування правильної
математичної термінології. Поширеним методом ФЕМУ є показ способів
дії з детальним коментарем.

Ігрові методи та прийоми

Місце ігрового методу в процесі навчання елементарній математиці
оцінюється позитивно, оскільки ігрова форма навчання в дошкільному віці
найбільш ефективна. Від практичних математичних методів навчання
ігрові відрізняються рольовим розподілом завдань, специфічними
ігровими діями та отриманням, у першу чергу, ігрового результату. На
сучасному етапі логіко-математична підготовка дошкільників, розвиток у
них логіко-математичних уявлень (властивості, операції з множинами,
класифікація, групування, аналіз, синтез, узагальнення) реалізується на
основі використання спеціальної серії «навчальних» ігор. Ці ігри цінні
тим, що вони актуалізують приховані потенційні математичні можливості
дітей і розвивають їх.
Забезпечити різнобічну математичну підготовку дітей стає можливим за
умови поєднання ігрових методів і методів прямого навчання. Хоча
зрозуміло, що гра захоплює дітей, не перевантажує їх розумово і фізично,
однак формування елементарних математичних уявлень вимагає від дітей
зосередження, вольових зусиль, мислительного напруження. Поступовий
перехід від інтересу дітей до гри, до інтересу, до навчання є природним
процесом.

Загально-
дидактичні
Характеристика
принципи
ФЕМУ
Принцип Одним з головних принципів дидактики в дошкільній
розвиваючого педагогіці є принцип розвиваючого навчання. Суть його
навчання. полягає в тому, що в процесі навчання дитина не тільки
здобуває знання, але в неї формуються уміння, розвиваються
всі пізнавальні психічні процеси, пов’язані з відчуттям,
сприйняттям, пам’яттю, увагою, мовою, мисленням, а також
вольові й емоційні процеси, тобто розвивається особистість в
цілому.
Принцип Основою цього принципу є індивідуально-орієнтована модель
гуманізації виховання й навчання. При цьому головним у навчанні
педагогічного повинна бути не передача знань, умінь, а розвиток самої
процесу. можливості здобувати знання та уміння й використовувати їх
у житті, забезпечення почуття психологічної захищеності
дитини з урахуванням її можливостей і потреб, тобто,
особистісно-орієнтована модель у навчанні — це,
насамперед, індивідуалізація навчання створення умов для
становлення дитини як особистості.
Принцип Передбачає організацію навчання на основі глибокого знання
індивідуального індивідуальних особливостей, задатків і здібностей дитини,
підходу. створення умов для її активної пізнавальної діяльності.
Вимоги індивідуального підходу не означають
протиставлення особистості колективу. У колективі можлива
особиста воля, колективними зусиллями можна забезпечити
волю кожної окремої особистості, змагальний характер
діяльності, вміння домовлятися, мати спільну для всіх
мотивацію. Вихователь повинен допомогти кожній дитині
правильно організувати свою роботу. Для цього він повинен
постійно вивчати дітей, виявляти рівень розвитку кожного,
темп його просування вперед, шукати причини відставання,
намічати й вирішувати конкретні задачі, які б забезпечували
подальший розвиток дитини, її особисту «формулу» успіху.
Принцип Означає, що в дітей дошкільного віку формуються елементи
науковості наукових, достовірних математичних знань. Уявлення про
навчання кількість, розмір, форму, простір і час даються дітям у такому
обсязі й на такому рівні конкретності та узагальнення, щоб це
було їм зрозуміло і щоб ці знання не спотворювали змісту.
При цьому враховується вік дітей (молодший, середній,
старший дошкільний), особливості їхнього сприйняття,
пам’яті, уваги, мислення. У процесі засвоєння математичних
знань і умінь діти користуються спеціальною математичною
термінологією (назви чисел, геометричних фігур, параметрів
величини, арифметичних дій та ін.). Вихователь повинен
знати, що окремі слова й вирази складні для дітей, навіть
старшого дошкільного віку, і їх не слід вводити в словник
дитини. Наприклад, типи арифметичних задач, компоненти
арифметичних дій, особливості величини та ін.. Цей принцип
полягає також у передачі складного змісту і понять у простій і
доступній формі, що відповідає сучасному змісту й останнім
науковим досягненням.
Принцип Передбачає підбір такого матеріалу, щоб він був не занадто
доступності. важким і не занадто легким. Навчання, яке не припускає
напруги, застосування зусиль, стає нецікавим. Тому в
організації навчання вихователь повинен виходити з
доступного рівня труднощів для дітей відповідного віку. Діти
люблять переборювати певні труднощі, часто вони
відмовляються від допомоги вихователя, а досягнувши
успіху, відчувають себе переможцями. Занадто важкі й
недоступні для дітей завдання формують у них комплекс
невдахи.
Принцип Полягає в засвоєнні та застосуванні знань у реальних
усвідомленості життєвих ситуаціях, передбачає організацію навчання на
й активності. такому рівні, коли якнайкраще сполучаються активність
педагога й кожної дитини. Одним із важливих показників
знань є їхня усвідомленість. Свідомість і розуміння матеріалу
здійснюється більш результативно, якщо дитина бере участь у
процесі засвоєння знань через гру, часто оперує ними, чим
попереджає ситуацію перетворення їх на «непотрібний
багаж». Усвідомлене засвоєння навчального матеріалу
передбачає активізацію розумових (пізнавальних) процесів у
дитини. Пізнавальну активність можна характеризувати як
самостійність, ініціативність, творчість у процесі пізнавальної
діяльності. Це прагнення пізнавати, знайти, відчути радість
успіху від самостійно знайденого шляху розв’язання задачі,
завдання, проблеми.
Принцип Припускає такий логічний порядок, при якому вивчення
систематичності нового матеріалу базується на засвоєному раніше. Кожне
й послідовності. нове знання випливає з минулого, вже відомого. Вихователь
розподіляє програмовий матеріал так, щоб забезпечувалося
 його послідовне ускладнення від заняття до заняття,
зберігався зв'язок наступного матеріалу з попереднім. Саме
таке вивчення матеріалу забезпечує міцні й глибокі знання.
Відсутність чіткої системи в навчанні, насамперед, негативно
позначається на пізнавальній активності дітей, оскільки їм
щоразу доводиться зустрічатися зі складністю встановлення
зв’язків між наявними та новими знаннями і уміннями.
Принцип Використання наочності Я.А. Коменський називав «золотим
наочності. правилом дидактики». Він рекомендував все, що тільки
можна уявити для сприйняття відчуттями, а саме, те, що
бачимо - зором, що чуємо - слухом, запахи - нюхом, смак –
смаковими рецепторами, відчутне - дотиком. Якщо які-
небудь об’єкти одночасно можна сприйняти декількома
аналізаторами, то інформація про них глибоко закарбовується
у свідомості. Пізнання завжди, говорив Я. А. Коменський,
починається з відчуттів, тому що нічого немає у свідомості,
чого раніше не було у відчуттях. Наочність для формування
елементарних математичних уявлень у дітей дошкільного
віку має бути зі сфери їх інтересів. Важливо не тільки щось
споглядати, а й мати можливість з цим пограти. Останні
психологічні дослідження показують, що краще засвоєння
математичних понять відбувається в реальному часі з
реальними предметами, об’єктами, або їх моделями.