Тема заняття: Анатомо-фізіологічні особливості органу зору і слуху у дітей.

Види порушень гостроти зору у дітей: короткозорість,

далекозорість, косоокість та їх характеристика. Роль вихователя в
профілактиці порушень гостроти зору в дітей. Блефарит,
кон`юктивіт: причини, симптоми, профілактика. Характеристика
отитів.
Мета заняття:
 визначити основні анатомо-фізіологічні особливості органу зору та слуху
у дітей. Встановити причинно-наслідкові зв’язки між недотриманням
правил гігієни зору та слуху та виникненням порушенням гостроти зору у
дітей та отитів .Дати характеристику особливості прояву блефариту та
кон`юктивіту, лікувальним та профілактичним заходам. Встановити роль
вихователя в профілактиці порушень гостроти зору;
 вчити застосовувати набуті знання в професійній діяльності;
 розвивати пізнавальну активність, логічне мислення, вміння
аргументовано та послідовно викладати свої думки; продовжувати
розвивати уміння встановлювати взаємозв’язок між віковими анатомо-
фізіологічними властивостями, причинами захворювання та виникненням в
подальшому можливих симптомів захворювання;
 виховувати культуру мовлення, інтерес до майбутньої професії.,
бережливе ставлення до власного організму та дотримання здорового
способу життя.
План лекції:
1.Анатомо-фізіологічні особливості органу зору.
2.Причини, види порушень гостроти зору у дітей профілактика:
а)короткозорість;
б)далекозорість;
в)косоокість
3)Причини, симптоми, лікування профілактика блефариту.
4)Причини, симптоми, лікування, профілактика кон’юнктивіту.
5. Анатомо-фізіологічні особливості органу слуху.
6.Отити: причини, симптоми.
 1.Анатомо-фізіологічні особливості органу зору.
Розвиток очей починається на 3 міс ембріогенезу.
Око новонародженої дитини важить 2-4г, активно збільшується на
протязі першого року життя в 2-3 рази. В 3-4 роки майже досягає ваги
дорослої людини.
Колбочки розвинуті менше, ніж палички. Колбочки мають кулясту
форму, кількість в 4 рази менше, ніж у дорослих.
Мієлінізація зорового нерву починається після народження, а 3-4міс
завершується мієлінізація периферійної частини зорового нерву, остаточно
завершення відбувається в 6-7 років.
Чутливість до світла у дітей з’являється відразу після народження. На
достатньо сильне світло в дітей з’являється рефлекс зіниці ока, миготливий
рефлекс, рух голови.
Світлова чутливість у новонароджених низька. Вона підвищується в
перші місяці життя. З 7 до 18 років світлова чутливість очей збільшується в 2
рази. У маленьких дітей погано виражена темнова і світлова адаптація.
Обидва процеси посилюються до 20-24 років.
У новонароджених очі швидко повертаються на джерело світла.
Координація очей недосконала, діти фіксують очі до 1хв. На яскравих
предметах, починають слідкувати за предметами з 3 міс. Зорове
зосередження триває 7-10хв.
У 5міс малюк починає вибирати іграшку за кольором. Свідоме
сприйняття кольорів починається з 2,5-3 років - це пов’язано з активізацією
колбочок.
Протягом дитячого віку змінюється розмір очних яблук.
Новонародженим дітям притаманна далекозорість.
Гострота зору:
1рік – 0,6;
3 роки – 0,9;
5років – 1,0.
Сльозовий апарат у новонароджених дітей сформований, але сльозова
рідина виробляється в малій кількості.
Миготливий рефлекс сформований.

2.Причини, види порушень гостроти зору у дітей профілактика:

А)Короткозорість(міопія)
Короткозорість – це один з видів порушення гостроти зору.
При короткозорості очне яблуко стає видовженим, світлові промені
фокусуються перед сітківкою.
Причини:
Спадкова схильність;
Авітаміноз;
Анемії;
Зорове навантаження;
Відсутність належних гігієнічних умов оточуючого середовища,
режиму праці і відпочинку, гігієни;
Стресові ситуації.
Симптоми:
 Короткозорість здійснює негативний вплив на фізичне та психічне
здоров`я, характер та поведінку дитини. У короткозорих дітей частіше
виникають порушення опорно-рухового апарата: сколіози, плоскостопість. У
таких дітей порушується хода, формується сутулість, опущеність вперед
голови. У свою чергу це позначається на стані внутрішніх органів, особливо
дихальної, серцево-судинної, травної.
Під час читання, письма, ігрової діяльності дитина близько до очей
підносить предмети, щуриться, горбиться, потім жаліється на біль в очах,
розпливчастість предметів. При зосередженому розгляданні предметів очі
починають косити. Поступово діти втрачають інтерес до діяльності, у
результаті змінюються потреби, характер, поведінка, розвиток психічних
процесів.
Лікування:
Звернутись до окуліста, назначають окуляри з двоввігнутими лінзами,
нормалізувати режим харчування і відпочинку.

Поради фахівців, як допомогти дитині зберегти і зміцнити зір.

(Комплекс вправ для очей перед серйозною зоровою роботою чи після
неї).
1. Міцно зажмурити очі на 3-5 сек., потім розплющити. Повторити
6-8 разів. Вправи зміцнює м’язи повік, розслаблює очні м’язи і поліпшує
кровообіг.
2. Швидко моргати протягом 15 секунд. Повторити 3-4 рази. Вправа
поліпшує кровопостачання м’язів очей.
3. Закриті очі і масажувати повіки круговими рухами пальцем
протягом хвилини. Вправи розслаблює очні м`язи, посилює кровопостачання.
Б)Далекозорість.
Далекозорість – це один з видів порушення гостроти зору, при якому
очне яблуко стає опуклим, світлові промені фокусуються за сітківкою ока.
Причини:
Спадкова схильність;
Авітаміноз;
Анемії;
Зорове навантаження;
Відсутність належних гігієнічних умов оточуючого середовища,
режиму праці і відпочинку, гігієни;
Стресові ситуації.
Симптоми:
Дитина сприймає предмети краще на далекій відстані, ніж на близькій.
Виникає головний біль, дитина напружує очі, знижується гострота зору.
Лікування:
Звернутись до окуліста, назначають окуляри з двоопуклими лінзами,
нормалізувати режим харчування і відпочинку.
В)Косоокість– це порушення бінокулярного зору, неузгоджені рухи
обох очей. Положення очей, при якому зорова лінія одного ока спрямована
на предмет, а другого відхилена вбік носа (східна косоокість) чи до віска
(розхідна). Косоокість у дітей розвивається внаслідок порушення узгодженої
м’язової роботи очей.
 Причинами патології рухового апарата ока можуть бути:
Зміни у м’язах чи нервових закінченнях;
Ураження шляхів і центрів окорухових нервів унаслідок судинних,
запальних, травматичних захворювань чи аномалій розвитку головного
мозку.
Розрізняють косоокість:
Східну (убік до носа);
Розхідну (вбік до виска);
Вертикальну (вверх чи вниз).
Розрізняють також вроджену та набуту.
Причини набутої:
Захворювання нервової системи;
Стреси;
Травми головного мозку;
Інфекційні захворювання (кір, краснуха, скарлатина, дифтерія, грип);
Погане освітлення під час трудової, ігрової, навчальної діяльності;
Малюка кладуть спати постійно на один бік.
Причини вродженої:
Недоношеність;
Родові травми;
Токсикози;
Обтяжена спадковість.
Симптоми:
Спочатку неузгодженість рухів очей стає помітною при втомі очей через
порушення зорової роботи під час малювання, розглядання цікавих картин,
предметів зблизька, поганому освітленні, у дітей перших 6 місяців виникає
кривошиїсть. Знижується гострота зору.
Лікування:Назначають окуляри, причому окуляр здорового ока
закривають лейкопластиром, хірургічне втручання.

3.Причини, симптоми, лікування профілактика блефариту.

Блефарит.
Блефарит – це запалення країв повік.
Причини:
Хронічне захворювання шлунково-кишкового тракту;
Гельмінтозні захворювання;
Авітаміноз;
Вплив алергенів;
Інфекційний(стафілокок) або паразитарний (воші).
Симптоми:
Розрізняють наступні форми захворювання:
Простий;
Виразковий;
Лускатий.
Простий блефарит характеризується виділенням патологічно зміненого
секрету залозами, які розташовані в повіках, виникає свербіж, біль.
Для лускатого характерно виникненням себореї, при знятті їх
відкривається раньова поверхня; виникає свербіж, біль, випадіння вій,
світлобоязнь, інтенсивне виділення сльози. Як правило, така форма виникає
на фоні ексудативного діатезу.
Виразковий блефарит х-ся виникненням виразок в області країв повік.
Лікування:
Визначити причину захворювання, антиалергічні препарати,
антибіотики, обробити краї повік антисептиком, нормалізувати режим
харчування, дня.

4.Причини, симптоми, лікування, профілактика кон’юнктивіту.

Кон’юнктивіти
Кон`юктивіт – це запалення слизової оболонки повік.
Причини:
Потрапляння інфекції (вірус кору, аденовірус, пневмококи, дифтерійна
паличка, гонокок);
Потрапляння алергенів;
Напружена зорова робота;
Захворювання верхніх дихальних шляхів.
Симптоми:
Виникає почервоніння і набряк повік, світлобоязнь, біль в очах. Після
сну виникає склеювання повік, що заважає дитині відкрити очі. На фоні
цього захворювання може виникати температура, велика втомлюваність
особливо під час занять.
Лікування:
Визначити причину захворювання, антиалергічні препарати,
антибіотики.

5.Анатомо-фізіологічні особливості органу слуху.

Особливості слухового апарата у дітей.
У новонароджених дітей орган слуху ще не повністю розвинений; в
них має місце відносна глухота. У перші дні свого життя діти чують тільки
сильні звуки. Відносна глухота новонароджених дітей пояснюється тим, що в
перші дні життя порожнина середнього вуха заповнена слизом,
зовнішній слуховий прохід вузький і розміщений вертикально,
барабанна перетинка — горизонтально. Поступово слуховий канал
набирає нормального положення, а слиз розсмоктується і по євстахієвій трубі
з носоглотки проникає сюди повітря; дитина починає краще чути і активніше
реагувати на звуки.
Цілком виразним слух стає на кінець другого, початок третього місяця
життя. В цей час дитина повертає голову в бік звуку, прислухається до
незнайомого голосу і т. д.
 В кінці третього місяця діти «шукають» очима чутний голос.
На шостому-сьомому місяці тонкість слуху дитини майже дорівнює
нормальному слухові дорослої людини. Але повністю закінчується розвиток
слуху у дітей близько 12 років. Приблизно в цей час у них остаточно
формується і слуховий апарат.
Так, стінки слухового проходу костеніють до 10 років. Вискова кістка
(в якій міститься слуховий апарат) у дітей молодшого віку ще не зрослась і
складається з трьох кісток, між якими є щілини.
 Найбільше сприйняття різних звуків досягається в 14-19 років.

6.Отити: причини, симптоми.

Отити.
Отити –це запалення порожнини середнього вуха.
Причини:
Переохолодження;
Риніт;
Інфекційні захворювання (скарлатина, кір, епідемічний паротит).
Симптоми:
Розрізняють катаральний і гнійний отити.
Підвищується температура, порушується сон, апетит, вушний і головний
біль, нудота, рвота, проноси, при гнійному отиті з зовнішнього вуха
виділяється гній, при надавлювання на козелок вуха біль посилюється. В
загальному аналізі крові збільшується кількість лейкоцитів, ШОЄ.
Лікування:
Звернутись до Лора, назначають зігріваючий спиртовий компрес,
компрес з камфорним маслом при відсутності температури, вушні краплі:
аурі сан, софрадекс.

Використана література:
1.Коцур.Н.І Основи педіатрії та дитячої гігієни: Навчальний посібник. –
Переяслав-Хмельницький Чернівці: Книги –ХХI, 2008р.Ст.236-246.
2. Валецька Р.О. Основи медичних знань Підручник. Луцьк —
2007.ст124-127.