Тема заняття: Хвороби новонароджених дітей: попрілість, проста та гангренозна

форма омфаліту. Асфіксія, внутрішньочерепна родова травма.

Клінічна характеристика недоношених дітей
Мета заняття:
 визначити причини, симптоми, можливі ускладнення захворювань шкіри
новонароджених дітей,асфіксії,внутрішньо-черепних родових травм. Дати
поняття про недоношеність та ступені недоношеної дитини. Вивчити
особливості фізичного і психомоторного розвитку недоношених дітей;
 вчити застосовувати набуті знання в професійній діяльності;
 розвивати пізнавальну активність, логічне мислення, вміння аргументовано
та послідовно викладати свої думки;
 виховувати культуру мовлення, інтерес до майбутньої професії,
відповідальне ставлення до власного організму та організму
дитини,дотримуватись здорового способу життя.

План лекції:
1.Причини, симптоми, ускладнення, лікування попрілості.
2.Причини, симптоми, форми ускладнення, лікування захворювань пупка.
3. Причини, симптоми, форми, ускладнення, лікування асфіксії, сепсису.
4.Особливості прояву внутрішньо черепних родових травм.
5.Поняття про недоношеність, ступені недоношеної дитини.
Морфологічна та функціональна характеристика недоношених дітей.

1. Причини. симптоми, лікування та профілактика захворювання пітниці та

попрілості.
Пітниця та попрілість - це захворювання шкіри дитини перших місяців життя.
Причини:
 Недотримання правил гігієни мамою;
 Дитину не купають щодня;
 Брудна білизна: натільна та постільна;
 Перенагрівання.
Симптоми:
Пітниця представляє собою червоний висип с вигляді червоних цяточок на обличчі, тулубі, , шиї,
внутрішній поверхні шкіри кінцівок.
Попрілість характеризується почервонінням в області фізіологічних складок, в області сідниць, статевих
органів.
Лікування:
Купати дитину в слабкому розчині перманганату калію, можна додавати відвар ромашки, череди, кори
дуба. Почервоніння обробляти дитячим кремом, дитячу присипку, слідкувати за чистотою білизни, не
пере укутувати дитину.
2.Причини. симптоми, основні форми, лікування та профілактика захворювання
пупка.
Захворювання пупка.
Причини:
 Не обробляють пупочну ранку;
 Не дотримання правил гігієни мамою;
 Не дотримання правил гігієни медичним персоналом;
 Захворювання, які пов’язані з зниженням імунної системи у дітей.
Симптоми:
Розрізняють дві форми захворювання пупка:
1. омфаліт- гнійне запалення шкіри в області пупка; порушується сон, апетит.
2. некротизована форма – омертвіння шкіри в області пупка, підвищення температури,
порушується сон, апетит, симптоми інтоксикації.
Ускладнення: сепсис.
Лікування: обробити ранку 3% розчином перекису водню, зеленкою, пов’язки з р-м фурациліну.
Профілактика: дотримуватись правил гігієни медичним персоналом та мамою.

3.Причини. симптоми, лікування, основні форми асфіксії, сепсису.

Асфіксія – синдром, який характеризується зниженням в загальному кров’яному руслі кисню і
підвищення вуглекислого газу.
Причини:
 токсикози вагітних жінок;
 не доношування або переношування;
 внутрішньочерепні крововиливи;
 інфекційні захворювання вагітної жінки;
 шкідливі звички вагітної жінки;
 ускладнення під час пологів: ранній відтік навколоплідних вод, обвиття дитини
пуповиною, використання акушерських щипців;
 захворювання серця, мозку, легень у дитини;
 захворювання матері: вади серця, бронхіальна астма.;
 вживання вагітної жінки лікарських препаратів (адреноблокатори, резерпін, сульфат
магнію, антидепресанти).
Симптоми:
Розрізняють дві основні форми: синю – легку, білу – важку.
Синя асфіксія – ціанотичне забарвлення шкіри, вирячкуватість очних яблук. Дихання з великими
паузами, уповільнення серцебиття з виразними або послабленими тонами серця. Тонус м’язів
збережений або не різко знижений, рефлекторна збудливість знижена.
Бліда асфіксія – шкіра мармурового кольору, дихання немає, тони серця глухі. Аритмія, рефлекси
різко знижені, тонус м’язів знижений.
Лікування : оксигенотерапія, реанімаційні міроприємства.

Причини. симптоми, , лікування та профілактика захворювання сепсису.

Сепсис – це інфекційне захворювання, яке характеризується потраплянням інфекції(стафілокока,
стрептокока, сальмонела, кишкова паличка) в загальне кров’яне, лімфатичне русло, в тканини та органи.

Причини захворювання:

 Гострі та хронічні захворювання матері;

 Ранній відтік навколоплідних вод;

 Захворювання пупка;

 Недотримання правил гігієни матір’ю і медичним персоналом.

Симптоми сепсиса новорождених.
Як правило, сепсис у новорождених проходить дуже важко. Розрізняють гостру(на протязі3-6тиж),
подгостру (1,5-3 тиж.), тривалу(більше3 міс) и швидку форму захворювання.Виникає рвота,
підвищення температури, блідно-сіруватий колір шкіри нередко геморагічна висип, жовтуха, набряк,
, збільшення печінки і селезінки, велика втрата маси тіла, нестійкий стул, пагано загоюється пупочна
ранка, знижується тонус м’язів, зниження рефлексів. Пригнічується діяльність дихальної та серцево-
судинної системи. В периферичній крові часто відмічаються анемія, нейтрофільний лейкоцитоз,
бактеріо- и лейкоцитурія..
Лечение сепсиса
Антибіотики назначають в високих дозах: ампіцилін, оксацилін, ампіокс, цефалоснорини, вітаміни,
переливання крові.

4. Причини, симптоми, лікування внутрішньочерепних родових травм.

Внутрішньочерепні родові травми – це захворювання новонароджених дітей, які пов’язані з
пошкодженням тканин та органів плоду під час внутрішньоутробного періоду і під час пологів.
Причини:
 гіпоксія мозку;
 токсикози вагітних жінок;
 нефропатія та еклампсія вагітних жінок;
 ускладнення під час пологів.
Розрізняють три ступені захворювання:
1ступень. М’язова гіпотонія, розлад дихання, непостійний ціаноз, тремор, зниження смоктального
рефлексу, зниження ваги тіла. Ці всі симптоми проходять через 3-4 днів.
2ступень. В’ялість знижується збудженням, порушується дихання та серцебиття, блювота, знижується
ваги тіла.
3ступінь парези та паралічі, церебральний параліч, енцефолапатія.
Лікування: звернутись до невропатолога, масаж, противосудомні препарати, покрашують кровообіг
головного мозку, диспансерний догляд у невропатолога.

5.Поняття про недоношеність, ступені недоношеності. Морфологічна та

функціональна характеристика недоношених дітей.

Недоношеною вважається дитина, яка народилась з масою менше 2500г і зростом менше 45см з 28по
38тиждень внутрішньоутробного періоду.
Ступені недоношеної дитини:
I ступінь – 38-35 тижнів, маса 2500-2000г;
II ступінь – 34-32 тижнів, маса 2000- 1500г;
III ступінь – 31-29 тижнів, маса 1500-1000г;
IVступінь – 28 тижнів, маса менше 1000г.

Причини недоношеності:
1. В етіології недоношування велику роль відіграють дисфункція яєчників, попередні
аборти, запалення матки і придатків, короткий строк між пологами, багатоплідна
вагітність, тазове положення, оперативне втручання.
2. Важкі соматичні(гіпертонічна хвороба, вади серця, захворювання печінки, нирок),
ендокринні (цукровий діабет, гіперфункція надниркових залоз) і інфекційні
захворювання матері (грип, гострі респіраторні інфекції, інфекційний гепатит,
туберкульоз, сифіліс),
3. Захворювання плода (внутрішньоутробні захворювання, хромосомні захворювання,
імунологічний конфлікт між мамою і плодом.
4. Соціально - економічні фактори ( шкідливі звички вагітної жінки, важкі умови праці.
5. Біологічні фактори (жінка до 18роківі старша 30 років, ріст менше150см, вага тіла
менша 45кг).
 6. Неповноцінне харчування матері, зокрема нестачу в її харчуванні повноцінних білків,
вітамінів (аскорбінової кислоти, ретинолу, токоферолу, піридоксину, рибофлавіну,
тіаміну), деяких мікроелементів.

2.Морфологічні і функціональні ознаки недоношених.

Морфологічні ознаки недоношених.

Зовнішня ознака недоношених дітей має декілька ознак, які знаходяться в прямій залежності від
строку недоношеності. Чим менший гестаціонний вік дитини, тим яскравіше вони виражені.
Деякі з них використовуються для визначення строку гестації. До них відносяться: шкіряні
покриви, вушні раковини. Борозни на ступенях, статеві ознаки. Для недоношеної дитини
характерна диспропорція окремих частин тіла — відносно великі щодо зросту голова і тулуб,
коротка шия і ноги, низьке розміщення пупка.
Мозковий череп переважає над лицьовим. Тім'ячка (переднє, заднє, нерідко сосковидне і
клиновидне) відкриті, черепні шви розходяться. Кістки черепа м'які, піддатливі, насунуті одна на
одну. Вушні раковини недорозвинені, мякі. Хрящі носа також недорозвинені.
Підшкірного шару немає. Шкіра тонка, зморщена, яскраво- або темно-червоного кольору, іноді
глянцева, блискуча; на лобі, щоках, плечах, спині, стегнах вкрита пушком (лануго). Оскільки
шкіра тонка, видно сітку підшкірних вен, а крізь черевну стінку можна побачити рух кишок.
Сировидне мастило покриває не тільки ділянку фізіологічних складок, а й всю поверхню тулуба.
Нігті на пальцях кінцівок розвинені слабко, не виходять за край нігтьового ложа.
У дівчат у зв'язку з недостатнім розвитком великих статевих губ зяє статева щілина, добре
видно клітор, у хлопчиків мошонка яскраво-червоного кольору, порожня, бо яєчка містяться в
пахвинних каналах або навіть у черевній порожнині.
Дитина сонлива, млява, слабко кричить. Рухи некоординовані, хаотичні. М'язовий тонус
знижений. Фізіологічні рефлекси ослаблені. У глибоконедоношених дітей можуть бути відсутні
ковтальний і смоктальний рефлекси.

Функціональні ознаки недоношеності.

Нервова система. Недостатній розвиток у недоношених дітей кори великого мозку, недостатня
диференціація коркових центрів, переважання підкірки сприяють швидкому виснаженню
нервових процесів, уповільненому формуванню умовно-рефлекторних реакцій, недосконалості
регуляторних функцій.
Температурний центр.З цим тісно пов'язана висока теплова лабільність недоношених дітей, їм
не властива монотермія, величина теплоутворення не завжди відповідає швидкості тепловіддачі,
що є причиною переохолодження та перегрівання недоношених дітей.
Дихальна система Типові особливості дихання недоношених дітей такі: поверхневий характер,
паузи різної тривалості, переважання фази видиху над вдихом, періодичне дихання типу Чейна—
Стокса, Куссмауля, Біота. Кількість дихальних рухів становить 40—90 на хвилину. Під час крику,
годування, у стані неспокою може спостерігатися зупинка дихання, іноді розвивається приступ
вторинної асфіксії. Легені недоношеної дитини менше повітряні, у них мало еластичної тканини.
Нестача антиателектатичного фактора (сурфактанту) зумовлює розвиток ателектазів, гіалінових
мембран, гемодинамічні порушення у недоношених дітей, що клінічно проявляється синдром
дихальних розладів.
Серцево-судинна система. Серцево-судинна система починає функціонувати на ранній стадії
внутрішньоутробного розвитку плода, і тому на момент народження у недоношених дітей вона
більш зріла, хоч і має деякі риси функціональної недостатності. Артеріальний тиск у них нижчий,
ніж у доношених, і становить 6,7/2,6 кПа (50/20 мм рт. ст.). Сповільнена швидкість кровотоку
призводить до гіпостазу, акроціанозу. Відмічаються підвищена проникність, ламкість
кровоносних судин.
Система травлення. Смоктальний і ковтальний рефлекси, особливо часто у
глибоконедоношених дітей, слабко виражені або й взагалі відсутні. Слизова оболонка ротової
порожнини суха, легковразлива. Слабко розвинені м'язи вхідної частини і стінок шлунка, тому
часто спостерігаються аерофагія, зригування, здуття, сповільнена евакуація вмісту (130—140 хв).
Об'єм шлунка малий, у першу добу 2—5 мл, на 10-й день — від 30 до 60 мл. Кислотність
шлункового соку низька, сила ферментів слабка. Тонус кишок знижений і цим зумовлюється
схильність до метеоризму. Проникність стінки кишок підвищена, тому мікроорганізми, токсичні
речовини легко потрапляють з кишок у кров.
Печінці недоношеної дитини властива знижена активність ферменту глюкуронілтрансферази,
який переводить непрямий білірубін у прямий. Це сприяє розвиткові пролонгованої фізіологічної
жовтяниці (триває понад 1 міс).
Імунна система.У них нижчі, ніж у доношених дітей, показники неспецифічних факторів захисту
(фагоцитарна активність лейкоцитів, титр комплементу, вміст лізоциму і рівень пропердину).
Імунна система погано виробляє антитіла. До того ж ті з них, що утворилися, швидко руйнуються
і виводяться з русла крові. У зв'язку з цим недоношені діти часто хворіють на гнійно-септичні і
респіраторні вірусні захворювання, які мають стерту клінічну картину, слабку температурну
реакцію, затяжний і рецидивуючий перебіг, часто супроводжуються різними ускладненнями.