Корекція заїкання у молодших школярів навчально-методичнийпосібник

Корекція заїкання у молодших
школярів Навчально-
методичний посібник
Гуцал Л. Л.
Корекція заїкання у молодших школярів: навчально-методичний
Г97 посібник / Людмила Гуцал ; Світлана Миронова. — К . : Шк. світ, 2010. —
120 с. — (Бібліотека «Шкільного світу»).
ISBN 978-966-451-000-1.
ISBN 978-966-451-416-0.
У посібнику висвітлені теоретичні аспекти заїкання — питання
етіології, симптоматики та класифікації заїкання. Більша частина
посібника присвячена практичному матеріалу — обстеженню
школярів із заїканням та змісту логопедичної роботи. Подані
рекомендації з питань логопедичної ритміки; розроблено цикл
логопедичних занять із молодшими школярами.
Посібник рекомендовано логопедам, батькам і студентам педагогічних
ВНЗ, які навчаються за спеціальністю «Логопедія».
УДК 376-
056.264(07) ББК
74.3Я7
ISBN 978-966-451 -000-1 (б-ка «Шк. світу») © Гуцал Л. Л., Миронова С. П., 2010
ISBN 978-966-451-416-0 ® TOB Видавництво «Шкільний
світ»,
дополіірафічна підготовка,
2010
ЗМІСТ
Вступ......................................................................................................4
Розділ 1. Теоретичні аспекти заїкання
Етіологія заїкання..................................................................................6
Симптоматика заїкання.........................................................................8
Типи перебігу заїкання........................................................................18
Класифікація заїкання.........................................................................19
Розділ 2. Комплексний підхід до подолання заїкання
Логопедичне обстеження школярів із заїканням.............................21
Комплексний підхід до подолання заїкання.....................................23
Робота з батьками................................................................................25
Розділ 3. Корекційна робота з молодшими школярами

Комплектування груп дітей та планування занять..........................27
Зміст і методика проведення логопедичних занять........................ЗО
Логопедична ритміка як складова комплексного впливу з подо-
лання заїкання......................................................................................91
Аутотренінг.......................................................................................102
Додатки...............................................................................................104
Список літератури.............................................................................118
*
І*
ВСТУП
Серед учнів загальноосвітніх шкіл із проблемами мовлення
виділяється група дітей, котрі заїкаються. Це досить поширена
вада, при якій порушується темп і плавність мовлення. Заїкання
спричиняється рядом чинників, зокрема, неправильним вихо-
ванням у сім'ї, стресами, конфліктними ситуаціями, фізичними
покараннями.
У більшості випадків заїкатися починають у дошкільному віці
(з 2 до 5 років) вразливі, збудливі діти; зі вступом до школи їхнє
мовлення погіршується. А оскільки мовленню школярів педагоги
приділяють багато уваги, то першокласники, які заїкаються,
починають усвідомлювати свій недолік, а це, у свою чергу,
погіршує їхній стан. Зауваження вчителя чи однокласників
негативно впливають на нервову систему школярів, які заїкаються,
спричиняють невпевненість у собі, своїх можливостях. Діти
намагаються мовчати, уникають доручень, пов'язаних із
необхідністю говорити, обмежують спілкування, стають
сором'язливими. Ось чому подолання заїкання — одне з
актуальних завдань логопедії.
Якщо недоліки мовлення не виправили в дошкільний період, то
з перших днів перебування дитини у школі логопед і вчитель
мають переконати школяра та його батьків у необхідності й до-
цільності логопедичних занять. Позитивні результати можливі
лише у випадку комплексного впливу: робота логопеда має
проводитися паралельно з роботою психолога, психотерапевта, зі
здійсненням допомоги дитині в сім'ї та школі.
Логопедичні заняття більш ефективні, якщо діти працюють у
групі: зростають можливості добору мовленнєвого матеріалу,
застосування різних дидактичних посібників, використання різ-
номанітних видів роботи. Групові заняття дозволяють створити
сприятливі умови для формування в дітей навичок плавного,
виразного мовлення та здатності вільно застосовувати ці навички в
повсякденному житті.
Більша частина посібника присвячена практичному матеріалу,
що грунтується на досвіді авторів, а саме: обстеженню школярів із
заїканням та змісту логопедичної роботи. Робота логопеда
4
починається з логопедичного обстеження дітей, адже ефективність
занять залежить від точної постановки діагнозу та правильного
комплектування дітей у групі.
Конспекти логопедичних занять ми подаямо у дещо скоро-
ченому вигляді. Так, у меті вказано тільки логопедичний вплив,
хоча в занятті передбачені й дидактичні, розвивальні та виховні
завдання. Ми також не вважали за необхідне описувати всі ком-
плекси вправ для зарядки, їх можна знайти в інших літературних
джерелах. Підготовчу й заключну частини занять доцільно
доповнити, орієнтуючись на конкретний склад групи. Кожного
разу іншою буде і психотерапевтична бесіда.
5
Теоретичні аспекти заїкання
розділ I
теоретичні аспекти заїкання
ЕТІОЛОГІЯ ЗАЇКАННЯ
Заїкання — порушення темпу, ритму та плавності усного
мовлення, зумовлене судомним станом м'язів мовленнєвого
апарату. Сьогодні немає єдиного розуміння етіології заїкання, але
всі дослідники зауважують наступні фактори, що спричиняють
його:
1. Вік дитини.
2. Стан нейтральної нервової системи.
3. Індивідуальні особливості протікання мовленнєвого он-
тогенезу.
4. Особливості формування функціональної асиметрії мозку.
5. Наявність психічної травматизації.
6. Генетичний фактор.
7. Статевий деморфізм.
Неможливо виокремити якусь одну причину заїкання, ця мовна
патологія виникає при поєднанні низки екзогенних та ендогенних
чинників. Роль екзогенних чинників необхідно враховувати, коли
вони поєднується з несприятливим впливом оточуючого
середовиша. Можна виокремити основу заїкання та «поштовхи»,
що передують цій патології.
Основа, на якій формується заїкання:

• невротична обтяженість батьків (нервові, інфекційні та
соматичні захворювання, ослаблення ЦНС);
7
невропатичні особливості дитини, яка заїкається (нічні
страхи, енурез, підвищена дратівливість, емоційне напруження);
• конституційна схильність (захворювання вегетативної
нервової системи та підвищена вразливість нервової діяльності,
особлива чутливість до психічних травм);
• спадкова обтяженість (заїкання розвивається на грунті
вродженої слабкості мовленнєвого апарату, яка може бути
спадковою як рецесивна ознака);
• ушкодження головного мозку в різні періоди розвитку під
впливом багатьох шкідливих факторів — внутрішньоутробні,
пологові травми, асфіксія, постнатальні (інфекційні, травматичні та
інші впливи у випадку різних дитячих захворювань).
Вказані причини викликають низку патологічних змін у со-
матичній і психічній сферах, спричиняють затримку мовленнєвого
розвитку, мовленнєві розлади, зокрема заїкання.
«Поштовхи», що спричинюють початок заїкання:

1. Анатомо-фізіологічні:
• фізичні захворювання з енцефалітними наслідками;
• травми — внутрішньоутробні, пологові, нерідко з асфіксією,
струси мозку;
• органічні порушення мозку, за яких можуть пошкоджуватися
підкіркові механізми, що регулюють рухи;
• виснаження або перевтоми нервової системи в результаті
інтоксикації та інших захворювань, які ослаблюють центральні
апарати мовлення: кір, тиф, рахіт, коклюш, хвороби обміну,
хвороби носа, глотки, гортані;
• недосконалість звуковимовного апарату у випадках дислалії,
дизартрії та затримки мовленнєвого розвитку.
2. Психічні та соціальні:
• короткочасна (одномоментна) психічна травма (переляк,
страх). Важка психічна травма, сильне раптове потрясіння, які
викликали гостру афективну реакцію: стан жаху, надмірної ра-
дості;
• тривалі психічні травми, спричинені неправильним ви-
хованням у сім'ї (розбещеність, імперативне виховання, нерів-
номірне виховання, виховання «зразкової» дитини);
8
Корекція заїкання у молодших школярів
• хронічні конфліктні переживання — стан тривалого
психічного напруження або нерозв'язані конфліктні ситуації;
• неправильне формування мовлення в дитинстві: мовлення на
вдиху, швидке говоріння, порушення звуковимови, швидке
нервове мовлення батьків тощо;
• перевантаження дітей молодшого віку мовленнєвим ма-
теріалом;
• невідповідний вікові складний мовленнєвий матеріал
(абстрактні поняття, складна конструкція фрази);
• поліглосія: одночасне оволодіння в ранньому віці різними
мовами викликає заїкання, зазвичай, коли дитина говорить якоюсь
однією мовою;
• наслідування тих, хто заїкається: пасивне — дитина заї-
кається мимовільно, коли чує неправильне мовлення; активне —
копіює чиєсь неправильне мовлення;
• переучування ліворукості;
• неправильне ставлення вчителя до дитини: надмірна су-
ворість, вимогливість, невміння встановити контакт із учнем.
СИМПТОМАТИКА ЗАЇКАННЯ
Уперше найбільш повно симптоматика заїкання була подана у
роботі І. Сікорського «Заїкання» (1889). Прояви заїкання в різні
вікові періоди вивчали М. Хватиев, М. Зеєман, Е. Фрешельє, В.
Гіляровський, С. Ляпідевський та ін.
У сучасній теорії та практиці логопедії виділяють дві групи
симптомів заїкання, тісно пов'язані між собою: біологічні (фізіо-
логічні) та соціальні (психологічні).
Фізіологічні симптоми: мовленнєві симптоми, порушення
центральної нервової системи та фізичного здоров'я, загальної та
мовленнєвої моторики.
Психологічні симптоми: мовленнєві затинання та інші
порушення експресивного мовлення, феномен фіксованості на
дефекті, логофобії, виверти та інші психологічні особливості.
Мовленнєві судоми
9
Судоми м'язів мовленнєвого апарату бувають різної локалізації,
типу і сили виразності. Виокремлюють тонічні та клонічні
мовленнєві судоми, які часто поєднуються в одного хворого.
Тонічні мовленнєві судами проявляються у вигляді мимовіль-
ного різкого підвищення тонусу м'язів, що охоплює зазвичай де-
кілька м'язових груп (м'язи язика, губ, щік тощо). Людина в цю
мить мовби скута, рот при цьому може бути напіввідкритим, або,
навпаки, губи міцно стиснуті. На обличчі відображається значне
напруження, яке докладається, аби почати чи продовжити
мовлення. Акустично тонічна судома проявляється у вигляді
тривалої паузи у мовленні або у вигляді напруженої протяжної
вокалізації.
Клонічні мовленнєві судоми характеризуються мимовільним
багаторазовим ритмічним скороченням м'язів мовленнєвого
апарату, при цьому людина, яка заїкається, зазвичай повторює
окремі звуки або склади.
Локалізація судом
Судоми м'язів мовленнєвого апарату можуть проявлятись у всіх
його відділах: артикуляційному, голосовому й дихальному.
Відповідно ці судоми називають артикуляційними, голосовими й
дихальними. У клінічній картині заїкання найчастіше зу-
стрічаються змішані судоми: дихально-артикуляційні, дихально-
голосові, артикуляційно-голосові тощо.
Судоми дихального апарату

Інспіраторна судома характеризується раптовим різким
вдиханням, що з'являється на різних етапах мовленнєвого ви-
словлювання і спричиняє необгрунтовану паузу. Інспіраторні
клонічні судоми можуть іти одна за одною, не перериваючись
видихом. Ці судоми порушують як фонацію, так і мовленнєву
артикуляцію. Сила інспіраторних судом буває різною. Частіше за
все вони слабкі й акустично малопомітні; сильними та тривалими
бувають рідко. Інспіраторні судоми супроводжуються
суб'єктивними відчуттями у вигляді напруженості у грудях.
Експіраторна судома характеризується раптовим різким ви-
дихом у процесі мовленнєвого висловлювання, із сильними
скороченнями мускулатури черевного пресу. Під час нападу
експіраторної судоми хворий може різко нахилятися вперед, а
10
повітря при цьому різко й шумно проходить через розкриту
голосову щілину. Під час експіраторної судоми і артикуляція, і
вокалізація призупиняються. У хворих виникає відчуття не-
звичайного стискання грудної клітини, нестача повітря. Якщо
судома триває довго, то розкривається голосова щілина, опус-
кається нижня щелепа, піднімається піднебінна завіса, розду-
ваються крила носа.
Судоми голосового апарату

Судоми голосового апарату виникають, як правило, у момент
спроби вимовити голосний звук. Розрізняють три основних види
судом голосового апарату.
Зімкнена голосова судома раптово припиняє голосоподачу,
з'являється при спробі почати мовлення або під час мовлення.
Голосові складки в момент судоми різко змикаються, пере-
шкоджаючи проходженню повітря. Основною ознакою цього виду
судом є повна відсутність звуків різної тривалості. У цей період
настає ніби «тимчасова німота». Оскільки голосова щілина
зімкнена, перекривається проходження повітряного струму,
черевна мускулатура напружена. Хворий мовби «завмирає»,
обличчя його стає нерухомим, м'язи всього тіла ціпеніють.
Суб'єктивно хворі можуть вказувати на відчуття напруження в
ділянці гортані, грудей та черевних м'язів, відчуття перешкоди в
ділянці гортані.
Вокальна судома виникає у вигляді підвищення тонусу го-
лосових м'язів у процесі мовлення, як правило, на голосних звуках.
Акустично-вокальна судома сприймається як незвичайна
протяжність голосного звука. Найчастіше вона спостерігається на
початковій стадії заїкання і може бути його першою ознакою, а
також передвісником подальших дихальних і артикуляційних
судом.
Іноді тривалість вокальної судоми вичерпує всю резервну
кількість повітря, і слово не може бути вимовлене без нового
звука. При вокальних судомах тембр голосу та його частотні
характеристики можуть і не порушуватися, проте іноді у хворого
спостерігається вокальна судома, при якій змінюється тембр
голосу і його висота. Голос набуває неприємного, фальцетного, то
пониженого, то підвищеного звучання.
11
Вокальна судома, локалізуючись у ділянці гортані, може
захоплювати шийні м'язи і порушувати діяльність усіх м'язів
голосового апарату. Іноді спостерігається повне призупинення
артикулярних рухів, аж поки не закінчиться вокальна судома.
Тремтячі або поштовхоподібні гортанні спазми виникають
при вимові або при спробі вимови голосних звуків. При цьому мов-
лення переривається, з'являється тремтячий або поривчастий звук,
що супроводжується повною відсутністю артикуляції. Іноді звуки
чуються у вигляді окремих повільних «ударів».
Під час тремтячого гортанного спазму голосові складки то
змикаються, то розмикаються, в результаті чого виникають
нефонологічні звуки. При цій судомі спостерігається відкритий
рот, голова може ритмічно відкидатися назад або опускатися
вперед.
Судоми артикуляційного апарату

Артикуляційні судоми поділяють на лицеві (губи, нижня
шелепа), язикові та судоми м'якого піднебіння.
Лицеві судоми:
• зімкнена судома губів одна з найпоширеніших при заїканні,
спостерігається навіть на ранніх етапах розвитку цього
мовленнєвого порушення. Зімкнена судома губів проявляється у
вигляді спазму кругового м'яза рота, у результаті чого губи сильно
стискаються, при цьому інші м'язи обличчя не завжди задіяні. При
спробі вимовити звук щоки можуть надуватися під тиском повітря,
яке заповнює ротову порожнину. При зімкненій судомі губів
порушується вимова губних звуків ([п], [б], [м], [в], [ф]). У тяжких
випадках судома порушує і вимову язикових ([т], [д], [к]) звуків;
• верхньогубна судома спостерігається рідко. Проявляється
спазмом м'язів, що піднімають верхню губу, а іноді й крила носа.
Обличчя стає асиметричним, спотвореним, вимова всіх губних
звуків практично неможлива. Виникає частіше з одного боку
обличчя, при цьому ротова щілина викривляється. Верхньогубна
судома частіше буває тонічною;
• нижньогубна судома аналогічна верхньогубній. Вражається
один або обидва м'язи, які опускають кутик рота. Якщо вража-
ютьея обидва м'язи, спостерігається різкий відворот нижньої губи.
Ізольовано спостерігається рідко;
• кутова судома рота характеризується різким відтяганням
12
кутика рота справа або зліва й одночасним його незначним під-
няттям. Рогова щілина перекошується в бік судомно скорочених
м'язів, порушується робота кругового м'яза рота. Судома може
охоплювати м'язи носа, повік, чала. Хворому під час судоми не
вдається зімкнути губи, в результаті чого порушується вимова
відповідних приголосних. Кутова судома може виникати з обох
боків рота. Вона буває як тонічною, так і клонічною;
• судомне розкриття ротової порожнини може відбуватися
у двох варіантах: рот широко розкривається, одночасно опус-
кається нижня щеяепз; при зімкнених щелепах різко оголюються
зуби* обриси рота набувають квадратної форми. Усі м'язи
артикуляційного апарату вкрай напружені. Судома, зазвичай,
тонічна, нерідко іррадіює й може захоплювати м'язи чола, повік і
всю мускулатуру обличчя;
• складна судома обличчя, як правило, є одним із проявів
різних тяжких судом обличчя, що включають судоми м'язів чола,
кругового м'яза- повік, вушних м'язів. Складна судома обличчя
супроводжує судому кругового м'яза рота. В основному буває у
дорослих при важкому заїканні.
Язикові судоми спостерігаються, як правило, при вимові
звуків, у артикуляції яких бере участь язик. Розрізняють наступні
судоми язика:
• судома кінчика язика найчастіше зустрічається серед арти-
кулятор-них судом. Кінчик язика напружено впирається у тверде
піднебіння, в результаті чого артикуляція призупиняється, видих (і
відповідно — фонація) у цей момент припиняється, виникає
необгрунтована пауза;
» судомне підняття кореня язика виражається у мимовіль-
ному піднятті кінчика язика вгору та відтягненні назад. Лід час
судоми відбувається зімкнення кореня язика з піднебінням, у
результаті чого повністю блокується прохід повітряного струменя
через ротовий отвір. Ця судома виникає при вимові
задньоязикових та глоткового звуків ([г], [к], [х});
• судома виганяння язика характеризується виштовхуванням
язика назовні у простір між зубами. Вона може бути тонічною та
клопітною. При тонічній судомі язик висувається з порожнини
рота, а при клонічній — періодично висувається вперед, а потім із
силою втягається всередину. Під час судоми вимова звуків стає
неможливою, дихання порушується, можуть виникати навіть
13
больові відчуття. Якщо судома не різко виражена, язик може
залишатись у порожнині рота, лише впираючись у зуби;
• під'язикова судома характеризується опусканням нижньої
щелепи і відкриванням ротової порожнини. Вона охоплює м'язи,
пов'язані з під'язиковою кісткою. При цій судомі часто
спостерігається повторення складів та придих. Вона майже не
буває самостійною, в основному поєднується із судомами іншої
локалізації.
Судома м'якого піднебіння ізольовано зустрічається вкрай
рідко. Найчастіше спостерігається у комплексі складної загальної
генералізованої судоми артикуляційного апарату. Під час судоми
м'яке піднебіння то піднімається, то опускається, в результаті чого
вхід у носову порожнину то відкривається, то закривається, що
надає звукам нозалізованого відтінку. Зовні судома проявляється у
раптовій зупинці мовлення і повторенні звуків, подібних до [пм —
пм] або [тн — тн], [кн — кн] тощо в залежності від положення
язика і губів. Суб'єктивні відчуття хворих: неприємне напруження,
сухість у роті.
Ступінь прояву мовленнєвих судом

Розрізняють важкий, середній та легкий ступінь прояву судом.
Оцінка важкості судомної активності м'язів мовленнєвого апарату
може не співпадати з оцінкою важкості заїкання.
Сьогодні немає об'єктивних показників і єдиної методики для
оцінки ступеня важкості заїкання. Багато практиків вважають, що
ступінь важкості заїкання визначається можливістю володіння
плавним мовленням у тих чи інших видах мовленнєвого
навантаження. Для оцінки важкості заїкання орієнтуються й на такі
показники: кількісні показники темпу мовлення; кількість і
тривалість пауз; кількість повторів; ступінь фіксації хворого на
своєму дефекті тощо. М. Хватцев, узагальнивши більшість
показників, виділив такі ступені заїкання:
• легкий — хворі заїкаються лише у збудженому стані та при
бажанні швидко висловитися; мовленнєві судоми долають легко,
свого дефекту не соромляться;
• середній — у спокійному стані та у звичній обстановці
говорять легко, заїкаються мало; в емоційно значущій ситуації
мовлення погіршується;
• важкий — хворі заїкаються весь час, під час емоційного
14
напруження мовлення стан суттєво погіршується;
• дуже важкий — нечисленна група хворих, які при емоцій-
ному напруженні внаслідок виразних тонічних судом не можуть
почати говорити без сторонньої допомоги.
Ступінь важкості заїкання в одного й того ж хворого є пос-
тійним і залежить від цілого ряду умов: емоційного стану хворого
на даний момент, емоційної значущості ситуації для хворого,
ступеня складності формулювання висловлювання, наявності
«важких звуків» у словах певного висловлювання тощо.
Лінгвістичні фактори, що сприяють нояві судомних затинань

Поява судомних затинань часто пов'язана з фонетичними
характеристиками звуків. До звуків, які найчастіше супроводжу-
ються судомами, відносять глухі та дзвінкі зімкнені приголосні,
зокрема [п}, (тЗ, }к]; окрім цього судоми часто з'являються при
поєднанні цих звуків з іншими приголосними, наприклад, [гр], [ст],
[кр] тощо.
Судомні затинання частіше зустрічаються при вимові довгих та
складних за граматичною структурою речень. Затинання швидше
можуть з'являтися у словах, не властивих індивідуальному
словнику хворого, а також у словах або словосполученнях, що
несуть основне інформаційне навантаження у фразі мовця.
Окрім цього на появу затинань впливає й ритмічна структура
слова. Затинання головним чином виникають на наголошених
складах і складах, які їм передують. Практично не з'являються на
ггіслянаголошених складах. Найчастіше затинання трапляються на
пертому складі слова або фрази.
Мовленнєве дихання
У випадку заїкання незмінно спостерігаються розлади дихання.
Немовленнєве дихання хворих, як правило, поверхневе, ритм
недостатньо стійкий, легко порушується у випадку емоційного
напруження.
Мовлешеве дихання — висококоординований акт, під час якого
дихання й артикуляція суворо співвідносяться у процесі
мовленнєвого висловлювання. У хворих координація нерідко
порушується навіть у процесі плавного мовлення. Перед початком
мовлення хворі роблять недостатній за обсягом вдих, що не
забезпечує цілісної вимови інтонаційно-смислового відрізку
повідомлення. Нерідко хворі (як діти, так і дорослі) говорять
15
видихаючи або повністю видихнувши.
Порушення мовленнєвого дихання у тих, хто заїкається,
настільки суттєво виражене, що багато дослідників схильні
вважати причиною заїкання порушення регуляції дихальної
функції.
При корекції заїкання на практиці здійснюється регуляція
мовленнєвого дихання як один із провідних прийомів встанов-
лення плавності мовлення.
Супутні мовленню рухи

Мовлення людей, котрі заїкаються, часто супроводжується
супутніми рухами, які по-різному проявляються у хворих: від
роздування крил носа та заплющення очей до складних рухів усім
тілом. Так, у хворих у процесі мовлення можуть спостерігатися
кивки головою, розхитування тіла, притупування, стискання
пальців у кулаки тощо. Ці супутні рухи зазвичай відрізняються від
виразної емоційної жестикуляції, що супроводжує плавне
мовлення здорових людей.
У деяких випадках рухи бувають настільки складними, що по-
чинають нагадувати рухові ритуали. Наприклад, хворий заплющує
очі на декілька секунд, одночасно чухає ніс правою рукою, потім
переступає з ноги на ногу і тільки після цього починає говорити.
Часто такі рухи е мимовільними, проте вони можуть набути і
маскувального вивертливого характеру.
Мовленнєві «виверти»
У випадку хронічного плинного заїкання практично всі хворі
використовують у мовленні одноманітні висловлювання, які часто
повторюються, семантично пусті лексеми, як от: так, ось, це саме
тощо. Іноді звукосполучення можуть не мати смислу. Такі явища у
літературі, присвяченій проблемі заїкання, прийнято називати
емболофразіею, а самі слова — емболами. Емболи часто
вживають хворі перед так званими важкими звуками. Наприклад:
«Я хочу... це от, я хочу... це от, я хочу... ппподивитися...». Емболи
можуть з'являтися в кінці судоми як «вступ» до плавного
мовлення. Досить часто так заповнюють паузи, коли хворому
важко дібрати адекватні слова, відповідні задуму висловлювання.
Використання емболів, як правило, не усвідомлюється людиною,
котра заїкається.
16
Часто хворі замінюють слова, які їм важко вимовити, на легші.
Як правило, мовленнєві виверти такого роду змінюють зміст
висловлювання, це не завжди усвідомлюється тими, хто заїкається.
Вегетативні реакції
Усне мовлення у дітей та підлітків, які заїкаються, звичайно
супроводжується вегетативними реакціями — почервонінням або
блідістю обличчя, різким прискоренням серцебиття, посиленням
потовиділення: долоні стають вологими, можуть з'явитися краплі
поту на чолі, іноді стає вологим не тільки обличчя, а й тіло.
Аналогічні вегетативні реакції можуть спостерігатися і в здорових
осіб у ситуаціях сильного емоційного напруження.
Логофобія
У багатьох людей, які заїкаються, спостерігається патологічна
особистісна реакція на мовленнєвий дефект — логофобія, що
суттєво ускладнює загальну картину цієї мовленнєвої патології.
Логофобія включає нав'язливі переживання та страх виникнення
мовленнєвих судом. Цей страх посилюється в певних ситуаціях, у
зв'язку з чим ті, хто заїкається, намагаються уникати
«мовленнєвих» ситуацій, обмежувати спілкування.
Підлітки, окрім обмеження спілкування головним чином з
ровесниками, часто відмовляються усно відповідати, переходять на
письмові відповіді. Усі ці фактори негативно впливають на
мовленнєвий стан хворих.
Феномен фіксованоеті на дефекті

Одним з основних явищ, які спричиняють розвиток нев-
ротичного розладу, є почуття власної неповноцінності. І що більше
хворий фіксує увагу на своєму хворобливому симптомі, то
стійкішим він стає. Так утворюється замкнене коло: хворий фіксує
увагу на хворобливому симптомі, внаслідок чого симптом
посилюється і ще більше утримує увагу хворого. Цей стан
поступово перетворюється в патологічний умовний рефлекс і
виникає все частіше перед початком мовлення.
Фіксованість на дефекті буває різною, залежно від емоційного
ставлення хворого до свого дефекту і вольових зусиль у боротьбі з
ним. Виділяють наступні групи хворих за ступенем «хворобливої
фіксації»:
17
• нульовий ступінь: діти не страждають від усвідомлення де-
фекту або й зовсім його не помічають. Немає сором'язливості,
образ через неправильне мовлення, спроб подолання дефекту;
• помірний ступінь: старші школярі та підлітки переживають
свій дефект, соромляться його, приховують, вдаються до різних
хитрощів, намагаються менше спілкуватися. Вони знають про своє
заїкання, хвилюються, намагаються замаскувати недолік;
• виразний ступінь: переживання з приводу дефекту транс-
формується в постійне відчуття неповноцінності, кожен вчинок
осмислюється через призму мовленнєвої неповноцінності.
Найчастіше це буває в підлітків, які зосереджуються на мовлен-
нєвих невдачах, глибоко їх переживають, занурюються у хворобу,
відчувають страх перед мовленням, людьми, ситуаціями тощо.
Логопед повинен пам'ятати:
1. Фіксованість — один з основних факторів, які ускладнюють
структуру дефекту й ефективність його подолання.
2. Спостерігається пряма залежність фіксованості від віку дітей
(або «стажу» заїкання). Це пояснюється наявністю несприятливих
факторів оточуючого середовища, удосконаленням та
ускладненням психічної діяльності у зв'язку з формуванням
особистості дітей, появою зрушень у нервовій та ендокринній
системах, пов'язаних із пубертатним періодом.
3. Відзначається зв'язок феномену фіксованості з характером
постійного ускладнення моторних порушень. Тонічна судома іноді
може розглядатися як спроба хворого подолати свою недугу.
Характер моторних порушень у хворого зазвичай пов'язаний з
емоційним ставленням дитини до дефекту.
4. Ефективність логопедичної роботи з дітьми, які заїкаються,
залежить від різного ступеня фіксованості на дефекті: що більша
фіксованість, то нижчі результати логопедичної роботи.
ТИПИ ПЕРЕБІГУ ЗАЇКАННЯ
Виокремлюють декілька типів перебігу даної мовленнєвої

патології.
18
Регредієнтний, або сприятливий тип. Поступово вся симп-
томатика заїкання зникає. Послаблюється важкість заїкання,
зменшується або зникає страх мовлення, зменшуються супутні або
співдружні рухи.
Заїкання в дітей дошкільного віку може спостерігатися про-
тягом декількох годин або місяців, а потім зникати — спонтанно
або в результаті ефективного лого-корекиійного впливу.
Якщо заїкання не проходить спонтанно протягом шести місяців
з моменту появи, то можна вважати, що воно набуло хронічного
перебігу.
Типи хронічного перебігу заїкання:
• стаціонарний — характеризується стабільністю та моно-
тонністю перебігу мовленнєвого дефекту, тобто вираження
мовленнєвого дефекту, логофобії, супутніх психопатологічних і
моторних порушень протягом часу не змінюється. Заїкання
залишається стабільним як щодо важкості прояву, так і щодо
клінічної картини;
• рецидивуючий — спостерігається чергування періодів плав-
ного мовлення і періодів заїкання;
• хвилеподібний — характеризується періодичним
коливанням різної тривалості (то покращенням, то погіршенням
мовлення), проте повністю заїкання не зникає. Іноді ні коливання
можуть бути чимось спричинені, наприклад, погіршення мовлення
може спостерігатись у осінньо-весняний період року, після вступу
до школи, з початком пубертатного періоду тощо. У деяких
випадках мовлення та стан хворого можуть змінюватися без
видимих причин;
• прогредієнтний — характеризується тенденцією до погір-
шення. Симптоматика мовленнєвого дефекту ускладнюється, стан
хворого поступово погіршується.
КЛАСИФІКАЦІЯ ЗАЇКАННЯ
У більшості наявних класифікацій враховують загальні зако-

номірності заїкання дітей дошкільного та шкільного віку.
19
Виділяють дві клінічні форми заїкання, зумовлені різними
патогенетичними механізмами, невротичну та неврозопо- ДІбну.
Неврози у клініці граничних психічних станів розглядаються як
психогенно-реактивні функціональні захворювання, шо виникають
лід впливом стресових факторів різної сили та тривалості.
Неврозоподібні стани за своєю симптоматикою нагадують
неврози. Вони виникають унаслідок органічних, судинних та
інших ушкоджень ЦНС. За своєю природою ці стани органічно
функціональні.
Особливості невротичної форми заїкання:
1. Заїкання може виникнути у віці від 2 до 6 років.
2. До порушення мовлення наявне розгорнуте фразове мов-
лення.
3. Переважає психогенний початок мовленнєвої патології
(психічна гостра або хронічна травматизація).
4. Залежність сили судомних затинань від емоційного стану
хворого й умов мовленнєвого спілкування.
5. Можливість плавного мовлення за певних умов (мовлення
наодинці, в умовах емоційного комфорту, при відволіканні
активної уваги від процесу говоріння тощо).
Особливості неврозоїюдібноі форми заїкання:
1. Судомні затинання з'являються у дітей у віці 3—4 років.
2. Поява судомних затинань співпадає з фазою розвитку
фразового мовлення.
3. Починається заїкання поступово, безвідносно до психо-
травмуючої ситуації.
20
4. Відсутність періодів плавного мовлення і несуттєва залеж-
ність якості мовлення від мовленнєвої ситуації.
5. Залучення активної уваги хворих до процесу говоріння
полегшує мовлення.
6. Фізична або психічна втома, соматична ослабленість по-
гіршують якість мовлення.
Досить часто у практиці зустрічаються хворі, в яких клінічна
картина мовленнєвої патології буває змішаною. Такі форми
називаються змішаними. Вони набагато важче піддаються ко-
рекційним впливам.
РОЗДІЛ 2 КОМПЛЕКСНИЙ ПІДХІД

ДО ПОДОЛАННЯ
ЗАЇКАННЯ
ЛОГОПЕДИЧНЕ ОБСТЕЖЕННЯ
ШКОЛЯРІВ ІЗ ЗАЇКАННЯМ
Перед обстеженням школярів логопед знайомиться з батьками
дитини і проводить із ними бесіду, потім окремо говорить з
учнями. Результати обстеження заносить у картку пацієнта.
Висновок логопед робить тільки після ознайомлення з даними
обстеження дитини невропатологом та психологом.
Загальні відомості
1. Прізвище, ім'я та по батькові дитини.
2. Дата народження.
3. Домашня адреса.
4. Школа, клас.
5. Відомості про батьків, склад сім'ї.
Загальний анамнез
1. Особливості виховання в сім'ї.
2. Скарги батьків на первинному прийомі.
3. Анамнез (особливості вагітності, пологів; ранній психомо-
торний розвиток дитини; перенесені хвороби).
4. Чи є вади мовлення або психіки у батьків чи інших ро-
дичів?
5. Який навчальний заклад відвідує дитина, як справляється з
програмою?
6. Які навчальні предмети їй більше подобаються?
7. Особливості поведінки учня: врівноважений, спокійний,
байдужий, вразливий, несміливий, лідер, працьовитий,
обов'язковий, лінивий тощо.
8. Дисципліна у школі та вдома.
9. Праворукий, ліворукий.
22
10. Стан загальної моторики.
Мовленнєвий анамнез
1. Як проходив ранній мовленнєвий розвиток: гудіння, бель-
котіння, перші слова, фрази?
2. Наявність порушень звуковимови.
3. Мовленнєва активність: мовчазний чи говіркий.
4. Час виникнення заїкання та його причини (на думку батьків
дитини).
5. Перебіг заїкання: залишалося незмінним, посилювалося чи
було хвилеподібним.
6. Яким є мовлення у таких ситуаціях: у сім'ї; з друзями; під
час відповіді на уроці у класі; в незнайомій обстановці; у
присутності гостей; у ситуаціях фізичної втоми, хвилювання;
вранці, ввечері?
7. Чи є страх мовлення?
8. Де, коли, скільки лікувався з приводу заїкання і з яким
результатом?
Первинне логопедичне обстеження

1. Дата.
2. Загальне враження про дитину, її комунікабельність.
3. Темп мовлення (повільний, швидкий).
4. Характеристика голосу (нормальний, глухий, крикливий).
5. Характеристика дихання.
6. Виразність мовлення.
7. Локалізація і тшт судом (дихальні, голосові, артикуляційні,
клонічні, тонічні, змішані).
8. Супутні мовленню рухи (довільні, мимовільні), емболо-
фразія.
9. Фіксація уваги на звуках (на мовленні).
23
10. Особливості перебігу заїкання (періоди покращення,
Комплексний підхід до подолання заїкання
погіршення).
11. Найлегша ситуація.
12. Найважча ситуація.
13. Стан мовлення на емоційному підйомі.
14. Оцінка власного мовлення.
15. Згода на лікування, віра в одужання.
16. Будова і рухливість артикуляційного апарату.
17. Писемне мовлення (орфографічні, дисграфічні помилки).
18. Стан усного мовлення:
• сполучене мовлення;
• відображена вимова;
• автоматизоване мовлення;
• читання (вірші, проза);
• переказ прочитаного;
• відповіді на запитання;
• розповідь за малюнком;
• самостійне мовлення.
19. Рівень розвитку мовлення:
• стан звуковим о ви;
• лексика;
• граматична будова мовлення;
• наявність інших вад мовлення (ринолалія; дизартрія; за-
гальний недорозвиток мовлення).
20. Висновок (діагноз).
Зазначається форма заїкання, його вид, ступінь, темп мовлення,
наявність і вияв психічної симптоматики (узгоджується з лікарем і
психологом).
4* 24
КОМПЛЕКСНИЙ ПІДХІД ДО ПОДОЛАННЯ

ЗАЇКАННЯ
Теоретично і практично доведено, що повний ефект у ви-
правленні заїкання досягається тільки за умови комплексного
підходу.
Комплексний вплив на того, хто заїкається, складається з таких
напрямків:
1. Медичний вплив (медикаментозне зміцнення нервової
системи та різні види фізіотерапії) сприяє нормалізації функцій
нервової системи дитини і створює сприятливий фон для
психотерапії та активної логопедичної роботи.
2. Психотерапевтичний вплив (проводиться протягом усієї
логопедичної роботи) полягає в тому, то дитину постійно пе-
реконують, що вона може і має говорити без заїкання; фіксують її
увагу на успіхах у цьому напрямку, обов'язково у присутності
ровесників, вихователів або батьків.
Психотерапевтичний вплив може бути прямим і опосередко-
ваним. Опосередкована психотерапія — це обстановка, оточення,
колектив, ставлення до дитини, режим тощо.
Пряма психотерапія проводиться логопедом на кожному за-
нятті, а при потребі — психологом або психотерапевтом на спе-
ціальних заняттях і тренінгах.
3. Логопедичний вплив здійснюється протягом тривалого (як
правило, 8—9 місяців), регулярного, систематичного курсу занять.
Основна мета занять — виховання навичок правильного, вільного
від заїкання мовлення, починаючи з найлегших форм, які не
викликають затинань, і закінчуючи складними випадками.
4. Логопедична ритміка або ЛФК — система різноманітних
вправ та ігор із рухами під музику або в поєднанні з мовленням
дітей. Такі вправи та ігри сприяють розвитку загальної та мов-
леннєвої моторики, розвивають координацію рухів, уміння
керувати собою, здатність включатись у діяльність за сигналом,
формують почуття ритму, знімають загальну скутість, напруження.
Значно зосереджуються на розвитку уваги дітей.
25
5. Вплив оточуючих на особистість дитини, на її взаємини із
середовищем, на емоційно-вольову сферу. Здійснюється протягом
усього періоду корекційно-виховної роботи. Педагоги, батьки
мають виховувати в дитини впевненість у собі, свідомість власної
повноцінності, здоровий погляд на дефект мовлення, бажання
позбутися його; постійно підтримувати свідомість успіху на
кожному етапі занять і переконання, що зрештою успіх буде
повним.
Ставлення до дітей має бути рівним, лагідним, найменші успіхи
дитини потрібно підтримувати.
РОБОТА З БАТЬКАМИ
Після проведення повного обстеження і комплектування груп

визначається розклад роботи. Батьків необхідно інформувати про
це, а також про умови, які впливатимуть на ефективність
логопедичних занять. Складність роботи полягає в тому, що
доцільно не тільки виправляти вади темпу мовлення, а й
оздоровлювати психіку дитини, створювати для неї комфортний
режим. Тому потрібна допомога батьків. Батьки систематично
перевіряють виконання дитиною домашніх логопедичних завдань,
забезпечують дотримання режиму, переконують дитину у
наявності успішних результатів.
Якщо необхідно, батькам рекомендують підтримувати зв'язок із
психологом і психіатром, забезпечити лікування (додаток 10 на с.
115).
Важливо, щоб батьки ознайомилися зі спеціальною літерату-
рою з цієї проблеми, наприклад, книжкою В. Калягіна «Якщо
дитина заїкається».
ПОРАДИ ЩОДО РЕЖИМУ ДНЯ

1. Необхідно виділити спеціальні години для відвідування
логопедичних занять і постійний час для самостійної домашньої
роботи.
2. Харчування дитини має бути регулярним.
3. Дитина повинна щодня ходити на прогулянку.
4. Важливим є сон: для учнів молодших класів тривалість сну
— 9—10 годин, для старшокласників — 8—9 годин.
26
5. Перегляд телепередач — не більше однієї години в день. Не
можна перевантажувати телепередачами дітей у вихідні дні та на
канікулах.
6. Під час проходження логопедичних занять не рекомен-
дуються ритмічні види спорту (футбол, боротьба), пов'язані зі
значним м'язовим напруженням.
7. У режим дня необхідно ввести щоденну фізичну зарядку.
Рекомендуються художня гімнастика, плавання, лижі, тобто види
спорту, які координують рухи й нормалізують дихання.
27
Проте дитина не повинна брати участь у змаганнях, оскільки вони
провокують нервове напруження.
8. Не слід перевантажувати дітей заняттями музикою, іно-
земною мовою тощо. Для досягнення здорового, плавного
мовлення необхідно відмовитися від будь-яких додаткових
навантажень.
9. Потрібно ставитися до дитини доброзичливо, терпляче, не
використовувати покарань, не вживати термін «заїкання».
10. Необхідно підтримувати віру дитини в успіх.
корєкційна робота з молодшими
розділ З
школярами
КОМПЛЕКТУВАННЯ ГРУП ДІТЕЙ ТА
ПЛАНУВАННЯ ЗАНЯТЬ
У загальноосвітніх школах робота з подолання заїкання
здійснюється у спеціально організованих групах, які бажано
відвідувати дітям одного віку з однаковим рівнем мовленнєвого
розвитку (вимова, словник, граматична будова мовлення). Якщо у
групі є діти з різних класів (1—3), із різним рівнем мовленнєвого
розвитку, то слід чітко індивідуалізувати корекційний вплив.
Необхідно враховувати особливості мовленнєвого розвитку та
навчальної діяльності кожного учня, його особистісну
характеристику.
Щоб здійснити індивідуальний та диференційований підхід до
дітей із заїканням, логопед має добре знати особливості кожної
дитини. Для цього, обстежуючи дитину, слід особливу увагу
звернути на наступні прояви заїкання та властивості особистості:
• виразність заїкання у різних ситуаціях;
• особливості загальної та мовленнєвої поведінки (органі-
зованість, імпульсивність, комунікабельність), особливості нав-
чальної діяльності (спостережливість, самостійність, загальна
працездатність, здатність до переключення);
» ставлення до своєї проблеми, здатність адаптуватися до умов
спілкування.
27
Для кожної групи учнів складається перспективний план роботи, в

якому можуть бути такі розділи:
• склад учнів групи;
• коротка характеристика проявів порушення;
• послідовність корекційного навчання;
• орієнтовні терміни роботи на кожному з етапів навчання;
• навчальний матеріал.
Орієнтовний перспективний план занять

I етап — підготовчий
Мета: обстеження всіх сторін мовленнєвого розвитку дитини;
проведення бесіди з батьками; заповнення мовленнєвої картки;
знайомство з вимогами до логопедичних занять і розвитку плавного
мовлення.
II етап — формування техніки мовлення
Мета: робота над диханням, голосом, артикуляцією, активна
перебудова мовленнєвих навичок.
III етап — тренувальний
Мета: формування навичок плавного мовлення у відображеній
вимові, відповіді на запитання при читанні й переказуванні текстів.
IV етап — закріплення мовленнєвих навичок
Мета: закріплення навичок плавного самостійного мовлення у
різних життєвих ситуаціях, виховання виразного мовлення.
На заняття на цьому етапі можна запрошувати батьків та од-
нокласників.
На основі поданого нижче перспективного плану складається
план кожного логопедичного заняття.
Перспективний план роботи з подолання заїкання у молодших

школярів
І етап —підготовчий
Обстеження мовленнєвого розвитку дитини. Вимоги до ло-
гопедичних занять та розвитку плавного мовлення.
Зміст роботи з корекції мовлення:
1) установча бесіда з дітьми, які заїкаються, та їхніми батьками
(кількість годин — 1—2). Примітка: заповнення логопедичної
анкети (додаток 1 на с. 104);
28
2) логопедичне обстеження учнів із заїканням (кількість годин —
Корекційна робота з молодшими школярами
2—4). Примітка: заповнення логопедичної картки (додаток 2 на с.
106);
3) ознайомлення дітей із вимогами до логопедичних занять
(кількість годин — 1). Примітка: додаток 3 на с. 106;
4) ознайомлення учнів із правилами мовлення (кількість годин —
1). Примітка: додаток 4 на с. 107;
5) ознайомення з пам'яткого для розвитку плавного мовлення
(кількість годин — 1). Примітка: додаток 5 на с. 108;
6) бесіда «Про режим під час роботи над мовленням» (кількість
годин — 1). Примітка-, додаток 6 на с. 108;
7) релаксація; вчити дітей розслабляти руки, ноги, тулуб, шию
(кількість годин — 1). Примітка: додаток 7 на с. 109.
II етап — формування техніки мовлення

1) розвиток загальної моторики (кількість годин — 1). Примітка:
заняття 1 на с. 32;
2) постановка правильного дихання (кількість годин — 3—6).
Примітка: заняття 2, 3, 4 на с. 33—35;
3) мовленнєва моторика (кількість годин — 1—2). Примітка:
заняття 5 на с. 37;
4) робота над голосом: інтонація, сила, висота, тембр (кількість
годин — 1). Примітка: заняття 6 на с. 38;
5) робота над голосними звуками (кількість годин — 5—10).
Примітка: заняття 7—11 на с. 39—44;
6) робота над приголосними звуками (кількість годин — 4—8).
Примітка: заняття 12—15 на с. 46—53.
III етап — тренувальний

1) запитання — відповіді (робота з малюнками) (кількість годин
— 7—4). Примітка: заняття 16—22 на с. 55—70;
2) читання та переказ оповідання (кількість годин — 10—17).
Примітка: заняття 23—32 на с. 72—80.
IV етап — закріплення мовленнєвих навичок

Зміст роботи з корекції мовлення: закріплення мовленнєвих
навичок (кількість годин — 11 — 18). Примітка: заняття 33—43 на
с. 81—91.
5*29
Формування у дітей навичок плавного мовлення та вільного
спілкування здійснюється поетапно, відповідно до основних завдань
кожного етапу. Групові заняття допомагають дітям поступово
оволодіти вміннями і навичками комунікативної взаємодії;
відпрацювати мовленнєві дії та операції, необхідні для спілкування у
певних ситуаціях.
Логопедичні заняття базуються на матеріалі навчальних програм
певного класу (використовуються цікаві завдання з рідної мови), але
шкільні заняття не дублюються. Виконання дітьми розумових дій на
мовленнєвому матеріалі сприяє стимулюванню інтересу учнів до
занять, допомагає створювати на заняттях ситуацію успіху, підвищує
інтелектуальну й мовленнєву активність школярів.
Таких же вимог варто дотримуватись і добираючи тексти для
читання. Тексти мають бути адаптовані до можливостей дітей,
цікавими для них, із поступовим нарощуванням труднощів, Оскільки
при читанні текстів удосконалюється техніка та виразність, це
впливає на формування вільного від заїкання мовлений; Водночас
розвиваються і навички побудови розгорнутих зв'язних
висловлювань, що, у свою чергу, сприяє удосконаленню
контекстного мовлення та комунікативної діяльності в цілому. Окрім
того читання часто виконує роль своєрідного приводу для організації
спілкування.
ЗМІСТ І МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ

ЛОГОПЕДИЧНИХ ЗАНЯТЬ
Кожне логопедичне заняття має чітку структуру і складається з
трьох частин: підготовчої, основної та заключної.
Наведемо орієнтовну схему побудови групових затіять.
Орієнтовна схема побудови групових занять

І. Підготовча частина
1. Організаційна або психологічна підготовка учнів (1—2 хв),
повідомлення Теми і мети заняття, налаштовування на роботу,
зменшення хвилювання.
2. Зарядка (5—7 хв):
а) 2—3 дихальні вправи;
30
б) 2—3 голосові вправи;

в) автоматизоване мовлення:
• вимова назв чисел, днів тижня, місяців, рахунок;
• вимова 2—3 коротких фраз або невеликого вірша;
г) правила мовлення (хором).
II. Основна частина

1. Бесіда про виконання домашніх логопедичних завдань. Аналіз
невдач (бесіда з елементами психотерапії) (5—10 хв).
2. Ознайомлення з новим матеріалом (15—20 хв):
а) відповіді на запитання;
б) читання;
в) перекази тощо.
3. Закріплення матеріалу (5—10 хв):
а) ігри зі словесним супроводом;
б) діалоги;
в) інсценування тощо.
III. Заключна частина

Аналіз мовлення і поведінки на занятті, поради та завдання
додому (5 хв).
Логопедичні заняття проводяться відповідно до певних вимог

(додаток 3 на с. 106). Не слід фіксувати увагу дітей на дефекті, тому
бажано уникати слів «заїкання», «заїкаєшся», а краще говорити:
«неправильне мовлення», «говориш не плавно».
При проведенні першої половини занять важливо проводити
однотипні схожі вправи. Це дозволяє зменшити хвилювання дітей,
сприяти формуванню впевненості в собі.
На заключному етапі роботи рекомендуємо замість зарядки на
початку заняття проводити фізкультхвилинку (2—3 хв) у середині
заняття, щоб діти відпочили від мовленнєвого навантаження.
На кожному занятті, крім формування навичок плавного
мовлення, здійснюється і психотерапевтичний вплив. Це відбу-
вається у процесі спеціальних бесід, шляхом переконань та за
допомогою інших засобів. Великий вплив спричиняє мовлення
логопеда: воно має бути чітким, плавним, виразним, емоційним, у
стриманому темпі, з урахуванням мовних ланок і логічних
5* 31
пауз. Лише тоді логопедові вдасться переконати дитину, що так
говорити може навчитися кожен.
Після закінчення курсу занять учень має відчувати, що в нього
з'явилися певні знання, навички, вміння.
Якщо у процесі корекції навчання йде добре, можна сказати
дитині про це. Якщо не все йде як слід, про це також потрібно
говорити відверто, вказуючи на помилки і негативні моменти в
мовленні, при цьому виявляючи причини помилок та вказуючи на
шляхи їх виправлення. Дитина повинна вірити логопеду. Це
найважливіша умова успіху.
Ми пропонуємо дещо скорочені конспекти логопедичних занять
із молодшими школярами, детальніше зупинимося на підготовчому
етапі та етапі формування техніки мовлення. Такі елементи занять, як
бесіда, зарядка, підсумки можна доповнювати залежно від
індивідуальних особливостей дітей у групі.
ЗАНЯТТЯ 1
Тема. Розвиток загальної моторики.
Мета: зняття напруження м'язового тонусу.
Обладнання: лото «Овочі, фрукти».
Хід заняття
1. Нервово-психологічна підготовка учнів.
Діти, сьогодні ми з вами почнемо спільну роботу — будемо
працювати над тим, щоб ваше мовлення стало плавним, виразним.
Ви навчитеся правильно рухатися, дихати й говорити. Для цього
вивчимо деякі правила мовлення.
Обговорення правил мовлення (додаток 4 на с. 107).
2. Бесіда про те, як говорити вдома.

1. Ознайомлення з новим матеріалом.
Вправи дія розвитку загальної моторики (додаток 7 на с. 109)
Рухи для розслаблення:
а) піднімання рук до рівня плечей і опускання їх розслабленими
вниз;
б) наслідування польоту пташок;
в) піднімання рук і опускання їх, розхитуючи вперед-назад;
32
г) нахили голови вперед із розслабленням м'язів;
ґ) розхитування рук: правою рукою наліво, лівою — направо,
руки перехрестити (тулуб злегка нахилений);
д) повільне обертання рук над головою (наслідування млина);
е) похитування одночасно обома руками біля підлоги («по-
лоскання білизни»),
2. Закріплення матеріалу.
Лото «Овочі, фрукти» (без словесного супроводу) Діти
одержують картки зі словами «Овочі» або «Фрукти». Логопед
показує малюнок овоча або фрукта, а дитина, якій він підходить,
піднімає руку й отримує відповідний малюнок.

1. Підсумок заняття.
2. Домашнє завдання.
Прочитати отриману пам'ятку з розвитку плавного мовлення
(додаток 5 на с.108).
ЗАНЯТТЯ 2
Тема. Дихання.
Мета: постановка правильного діафрагмального дихання.
Обладнання: лото «Звірі та птахи».
1. Нервово-психологічна підготовка учнів.
2. Вправи на розслаблення.
3. Роз'яснення дітям пам'ятки з розвитку плавного мовлення
(додаток 5 на с. 108).

1. Бесіда з дітьми про правильне дихання.
План
1. Роль повітря в житті людини (без повітря не можна ні дихати,
ні говорити!).
2. Правила про вдихання і видихання (вдихнути через ніс,
видихнути — через рот). Спочатку вдихни — потім говори.
Настановлення, організоване таким чином глибоке дихання
допоможе покращити ваше мовлення, зробить його спокійним,
витриманим, легким і плавним.
33
Правило: перед тим, як почати говорити, — вдихни.
2. Ознайомлення з новим матеріалом:

а) постановка діафрагмального дихання (дитина лежить). Під
час вдихання живіт піднімається, під час видихання опускається (для
контролю ~ рука на животі). Постановка діафрагмального дихання
проводиться індивідуально;
б) постановка діафрагмального дихання (дитина стоїть);
в) постановка діафрагмального дихання (дитина сидить).
Лото «Звірі та птахи» (без словесного супроводу)
Діти отримують картки зі словами «Звірі», «Птахи». Логопед
показує малюнок, а дитина, якій підходить цей малюнок, піднімає
руку й одержує його.

Тренувати діафрагмальне дихання.
ЗАНЯТТЯ З
Тема. Фізіологічне дихання.
Мета: розвиток правильного фізіологічного дихання (без
вербального супроводу),
Обладнання: гумові кульки; гумові іграшки; паперові султан-
чики, метелики, листочки, сніжинки.
1. Нервово-психологічна підготовка дітей.
2. Повторення матеріалу попереднього заняття.
Дихальні вправи (без вербального супроводу):
а) піднятися навшпиньки, руху вгору — вдих, опустити — видих;
б) підняти руки над головою — вдих, опустити — видих;
в) розвести руки в сторони — вдих, руки перед собою — видих.
• Основна частина
34
а) бесіда про фізіологічне дихання. Процес дихання безперервний
— так підтримується життя. Із вдихом в організм потрапляє кисень
(без кисню людина не може жити й говорити), з видихом виділяється
вуглекислий газ — відбувається газообмін;
б) розвиток фізіологічного дихання. Ігри на дмухання на легкі
предмети (паперові султанчики, метелики тощо).
2. Закріплення нового матеріалу. Ігри з надуванням гумових
іграшок.

Надувати повітряні кульки і пускати мильні бульбашки.
ЗАНЯТТЯ 4
Тема. Мовленнєве дихання.
Мета: виховання раціонального дихання.
Обладнання: гра «Добери і назви»; гумові іграшки; набірне
полотно з предметними малюнками.
1. Організаційний момент, нервово-психологічна підготовка
дітей.
2. Повторення вправ із попередніх занять:
а) рухи на розслаблення:
• повільне струшування кистями (спочатку правої руки збоку
тулуба, потім — лівої). Тулуб злегка нахилений;
• повільне струшування витягнутої вперед ноги (спочатку
правої, потім — лівої). Руки — на поясі;
• струшування бризок із рук;
б) дихальні вправи без словесною супроводу, вихідне положення
— руки на поясі:
• відведення ліктів назад — вдих; руки у вихідне положення —
видих;
• вдих, подути на стулені долоні;
• надування кульок і гумових іграшок.
35
Бесіда про мовленнєве дихання
Мовленнєве дихання має свої особливості. Від звичайного
відрізняється своїм призначенням — утворювати голос на плавному,
рівномірному видиху.
Мовленнєве дихання підпорядковується свідомому керуванню.
Повітря слід витрачати економно, узгоджувати вдих із мовною
паузою. При мовленнєвому диханні повітря вдихається одночасно
через рот і через ніс.
Вправи на розвиток мовленнєвого дихання (у супроводі з ви-
мовою голосних звуків [о],[а])
Перед дітьми набірне полотно з малюнками, назви яких
починаються голосними звуками [о], [а] (наприклад, автобус, орел).
Логопед дає інструкцію:
— Діти, ви маєте взяти малюнок і визначити, яким звуком
починається його назва, потім зробіть глибокий вдих і на довгому
видиху плавно вимовте цей звук.
Малюнки: айстри, айсберг, ананас, апельсин, огірок, олень, оса,
орел, очі.
2. Закріплення нового матеріалу.

Гра «Добери і назви»
Ведучий показує малюнки, назви яких починаються голосними
звуками [а], [о], [у], [е]. Наприклад, акваріум, альбом, ескалатор,
окунь, удав.
— Діти, знайдіть малюнок, який починається звуком [а] ([о], [уЬ
[е]), і назвіть цей звук. Не забудьте спочатку зробити вдих, звук на
видиху вимовляйте плавно. Виграє той, хто найдовше протягне звук.
36
Дібрати малюнки, назви яких починаються голоснимй звуками, і
навчитися тривало вимовляти ці звуки на плавному видиху.
ЗАНЯТТЯ 5
Тема. Мовленнєва моторика.
Мета: виховання вільних рухів органів мовленнєвого апарата,
зняття напруження в артикуляційній мускулатурі.
Обладнання: дзеркала, фотографії або малюнки певних ар-
тикуляційних вправ.
1. Організаційний момент, нервово-психологічна підготовка.
2. Зарядка:
• вправи на розслаблення для рук та ніг (заняття 1, 2, 3, 4;
додаток 7 на с. 109);
• дихальні вправи (заняття 3 на с. 34).

Артикуляційні вправи для губів та язика:
а) відкрити рот і закрити;
б) розтягнути губи в посмішку, показати зуби;
в) утворити губами хоботок;
г) висунути язик - тонкий, широкий;
г) рухи язика: вперед-назад уздовж піднебіння; зліва направо за
верхніми, потім нижніми зубами;
д) «конячка»;
е) дмухання на іуби без голосу.
Гра «Подивись і повтори»
Кожна дитина отримує малюнки чи фотографії певних арти-
куляційних вправ. Необхідно подивитися на малюнок і виконати
вправу. Виконується перед дзеркалом. При необхідності логопед
дає інструктаж. Усі вправи виконуються без голосу.
6'
37
Повторити всі артикуляційні вправи перед дзеркалом (режим
обмеження мовлення).
ЗАНЯТТЯ 6
Тема. Робота над голосом.
Мета: тренування інтонації, сили, висоти і тембру голосу.
1. Організаційний момент, нервово-психологічна підготовка
дітей.
2. Зарядка:
• рухи на розслаблення;
• дихальні вправи;
• артикуляційні вправи (без голосу).

а) коротка бесіда про культуру мовлення (психотерапевтичного
характеру);
б) значення мовлення пошепки і співання для тих, хто заїкається.
Можливості тренування мовлення пошепки вдома;
в) мовлення у громадських місцях (театрах, кіно, транспорті).
2. Робота над голосом:

а) вимова голосних звуків на видиху:
• колискова ляльці (а-а-а);
• гудок пароплава (у-у-у);
• голос лошати (і-і-і);
• здивування (о-о-о);
• страх (а-а-а) тощо;
б) вимова голосних звуків за інструкцією логопеда — тихо або
голосно;
в) вимова звуконаслідувань, які складаються із двох голосних
звуків: [ау], [уа], [іа] — тихо або голосно.
38С
39С
Гра «Луна»
Діти повторюють за логопедом голосні звуки зі зниженням
гучності звучання.

Тренувати діафрагмальне дихання у положеннях стоячи, сидячи.
Тренувати мовлення пошепки.
ЗАНЯТТЯ 7
Тема. Робота над голосними звуками.
Мета: навчання плавної вимови звука [а]; формування навичок
звукобуквеного аналізу; оволодіння навичкою плавності звука.
Обладнання: орфографічний словник, предметні картинки,
дидактичний альбом із логопедії, таблиці складів.
1. Організаційний момент.
2. Зарядка (заняття 1—6 на с. 32—38, додатки);
• рухи на розслаблення;
• голосові вправи: вимова звуків [а], [о], [у], [е], [и) пошепки і
вголос.

1. Бесіда (додаток 6 на с. 108).
а) повторення за логопедом слів, які починаються наголошеним
звуком [а]. Виділення дітьми першого звука у слові.
Слова: азбука, армія, атом, автор, айстра, атлас, айсберг, Африка.
Логопед читає слова зі словника, а діти повторюють перший звук.
Якщо необхідно, проводиться словникова робота. Наприклад: автор
— людина, яка пише вірші, оповідання; атлас — зібрання
б* географічних карт;
39
б) виділення першого звука у словах (за вимовою логопеда, за
малюнками).
Слова: ананас, апельсин, акула, автобус, автомобіль, абрикос,
акваріум, абетка, альбом, анкета, афіша.
Спочатку називають звук хором, а потім індивідуально;
в) називання малюнків (із завдання (б) по складах (разом, а потім
індивідуально). Перший склад вимовляють учні, а закінчує логопед.
Наприклад, а-кула, а-втобус. Слова можна називати в однині та
множині;
г) називання малюнків, читання слів із карток. Визначення місця
звука [а] у словах (дія відповіді учні піднімають цифру, яка
відповідає порядковому номеру звука [а] у слові).
Слова: оса, коса, Алла, Юра, Ніна, мама, мак, щука, рак, ріпа,
їжак, риба;
ґ) закінчення слів за логопедом (з опорою на таблиці складів).
Логопед виставляє склад і називає його, а дитина добирає склад
— кінець слова і вимовляє цей склад.
Ко-са, ко-за, са-жа, хма-ра, о-са, ма-ма, ат-лас, мас-ка, ріпка, ри-
ба, щу-ка, Ні-на;
д) називання повних слів за предметними малюнками (слова
починаються свистячими, шиплячими, сонорними; 2-й звук — [а])
(дид. матеріал А. Малярчук).
Наприклад, слова: сад, сани, салат, замок, завод, цап, шафа,
шапка, жаба, ранок, лампа.

Повторення слів із різним ступенем гучності (за альбомом А.
Малярчук).

Плавно читати слова зі звуком [а] зі словника.
ЗАНЯТТЯ 8
Тема. Робота над звуком [е].
Мета: навчання плавної вимови звука [е]; формування навичок
звукобуквеного аналізу.
Обладнання: орфографічний словник, предметні малюнки,
40С
таблиці складів.
2. Зарядка:
• вправи на розслаблення (додаток 7 на с. І09);
• голосові вправи: тренування вимови голосних звуків [а], [о]»
ІУ], [е]> М пошепки і вголос.
H. Основна частина
I. Бесіда.
а) повторення за логопедом слів, які починаються звуком [е],
виділення першого звука у слові (за необхідності логопед проводить
словникову роботу).
Сюва: екскаватор, екран, ескалатор, епоха, ешелон, екзамен,
етажерка, електрик.
Логопед читає слова зі словника. Діти повторюють лише перший
звук;
б) називання малюнків першим звуком. Малюнки: етажерка,
електровоз, екран, ескалатор, естафета.
Діти вимовляють звук плавно й довго, спочатку колективно,
потім індивідуально;
в) називання цих же малюнків разом із логопедом (спочатку
колективно, потім індивідуально). Діти вимовляють перший склад
слова, а закінчує назву логопед. Наприклад: е-скалатор, е-стафета;
г) називання повних слів за предметними малюнками (звук [е]
вимовляти протяжно), визначення місця звука у слові.
Слова, лев, лезо, екран, небо, теля, ешелон, пень.
Складання слів за допомогою добору складів за таблицею з
різним ступенем гучності (тихо, нормально, голосно): пе-нал, зеб-ра,
не-бо, вес-ло, ве-зс, не-се, же-не, се-ло, вер-ба, вес-на, дя-тел, бер-
кут, пе-ро.
41
Читати зі словника слова зі звуком [е], плавно вимовляти слова.
ЗАНЯТТЯ 9
Тема. Робота над голосним звуком [о].
Мета: навчання правильної вимови звука [о], формування
навичок звукобуквеного і складового аналізу.
таблиці складів, дидактичний матеріал А. Малярчук.
2. Зарядка:
• вправи на розслаблення;
• голосові вправи.

1. Бесіда.
а) виділення першого звука у словах, названих логопедом,
повторення цього звука.
Слова: область, огляд, опис, очі, окис, олень, оси;
б) називання малюнків першим звуком. Звук слід називати плавно
й довго. Спочатку діти працюють колективно, потім індивідуально.
Малюнки: оса, огірок, окуляри, один, овал, орел, олень, огорожа,
олівець;
в) називання малюнків по складах (колективно, потім індиві-
дуально). Починає слово учень, закінчує логопед.
Слова: о-вал, о-са, о-дин, о-кунь, о-рел, о-лень;
г) закічення дітьми слів, початих логопедом. На таблиці —
останні склади слів. Логопед називає першу частину слова, дитина
добирає необхідний склад і називає його.
Слова-, ло-то, дуп-ло, та-то, сло-во, боло-то, го-лос, зер-но, моло-
ко, ши-ло, реб-ро, кі-но, ба-тон;
ґ) називання малюнків, визначення місця звука [о] у словах і
показування відповідної цифри.
Малюнки: сом, очі, сонце, торт, лось, скло, табло, зерно, лом,
олень.
42С
Називання за предметними малюнками слів із другим звуком [о]
(за дидактичним матеріалом А. Малярчук).
Наприклад, слова: собака, сом, сова, шолом, шорти, ложка, лоша,
рот, ромб, ромашка.
Слова називати з різними ступенями гучності.

Читати слова зі словника з різною гучністю (плавно).
ЗАНЯТТЯ 10
Тема. Робота над голосним звуком [у]. Мета: навчання плавної
вимови звука [у], формування навичок звукобуквеного аналізу.
складові таблиці, гра «Добери і назви», картки зі словами.
2. Зарядка:

1. Бесіда.
а) повторення за логопедом слів, які починаються наголошеним
звуком [у] (якщо необхідно, словникова робота). Слова: упряж,
успіх, учень, урна, Уля, Улас;
43
б) виділення першого звука в назвах малюнків і називання їх цим
звуком. Вимовляти звук плавно і тривало.
Малюнки', вчитель, узор, укол, рана, удав;
в) закінчення дітьми слів, початих логопедом.
На таблиці — останні склади слів. Логопед говорить початок
слова, дитина добирає необхідний склад, яким закінчує слово.
Наприклад: пи-шу, кли-чу, су-джу, ко-жух, кри-чу, не-су, по-суд,
го-луб, аг-рус;
г) читання слів на картках, визначення місця звука [у] у слові.
Слова: шуба, суп, вухо, учень, ручка, булка, фікус, муляр, дуб,
буквар, азбука, удав, Україна, тулуб, успіх, зуб;
г) називання за предметними малюнками слів: перший звук —
свистячий або сонорний, другий — [у] (за дидактичним матеріалом
А. Малярчук).
Наприклад, слова: сумка, сукня, зуби, зупинка, лунка, луска, рука,
рубанок.
Гра «Добери і назви»
Дібрати і назвати слова зі звуком [у] з різною гучністю.

Читати слова зі звуком [у] в плавному темпі.
ЗАНЯТТЯ 11
Тема. Хорове мовлення.
Мета: навчання вільного, плавного хорового мовлення.
Обладнання: розрізна азбука, орфографічний словник, картки зі
словами, віршем.
І. Підготовча частина '
2. Зарядка:
а) вправи на розслаблення в поєднанні з дихальними і го-
лосовими:
• покласти руки перехресно на передпліччя — вдих, опустити
44С
руки — видих;
• нахилити голову назад — вдих, нахилити голову вперед на
видиху — а-а-а;
видиху — у-у-у;
видиху — о-о-о;
видиху — а-о-у;
• колові рухи голови на видиху — а-о-у (вимовляти злито);
• руки підняти вперед — вдих, опустити і на видиху проговорити
— па-по-пу-пе-пи;
• руки в сторони — вдих, опустити і на видиху — ба-бо-бу- бе-
би;
• те ж саме лівою рукою — па-по-пу-пе-пи;
• те ж саме правою рукою — ба-бо-бу-бе-би;
б) артикуляційні вправи:
• розтягнути кутики губів у сторони — вдих, спокійно і плавно
стулити їх — видих (вдих і видих через ніс);
• витягнути вузький язик до носа — вдих через ніс; опустити
язик розслабленим, широким — видих через рот.

1. Бесіда:
а) робота з розрізненою азбукою, хорове читання складів
(голосно, плавно, протяжно):
• па-по-пу-пе-пи;
• ба-бо-бу-бе-би;
• та-то-ту-те-ти;
• да-до-ду-де-ди;
б) читання важких слів на вказані звуки за словником або
картками.
Наприклад, слова: пам'ятник, портфель, пустеля, пейзаж, пилосос,
багаття, ботаніка, будинок, бензин, битва, талант, торгівля, турист,
техніка, тигр, дамба, довжина, дуло, дельфін, диск;
в) складний аналіз слів на дошці (попередні слова), читання цих
слів хором;
г) декламування вірша хором:
Півдня працював павучок,
Наткав павутинок пучок. Почав
V 45
помаленьку привчати Панчішки
плести павучаток.
3. Закріплення матеріалу. Заучування вірша напам'ять.

Повторити вірш, вимовляти його чітко, виразно.
ЗАНЯТТЯ 12
Тема. Робота над приголосними звуками. Мета: формування
навичок вільної вимови приголосних звуків [п—б], (т—д], [в—ф] у
складах, словах, коротких фразах.
Обладнання: розрізна азбука, роздаткові картки, таблиця складів.
Хщ заняття
2. Зарядка:
• дихальні вправи (заняття 11 на с. 44);
• голосові вправи;
• артикуляційні вправи — для вимови звуків [т—д], [в—ф].
3. Перевірка домашнього завдання. Декламування хором вірша
(заняття 11) про павучка.

1. Бесіда.
2, Ознайомлення з новим матеріалом:
а) робота з таблицею складів і розрізною азбукою. Читання
складів за логопедом, потім самостійно (голосні звуки вимовляти
протяжно):
• па-ба, та-да, ва-фа;
• по-бо, то-до, во-фо;
• пу-бу, ту-ду, ву-фу;
• пе-бе, те-де, ве-фе;
• пи-би, ти-ди, ви-фи;
• па-ба-па, та-да-та, ва-фа-ва;
46С
• по-бо-по, то-до-то, во-фо-во;
• пу-бу-пу, ту-ду-ту, ву-фу-ву;
• пе-бе-пе, те-де-те, ве-фе-ве;
• пи-би-пи, ти-ди-ти, ви-фи-ви;
• па-ба-ба-па, та-да-да-та, ва-фа-фа-ва;
• по-бо-бо-по, то-до-до-то, во-фо-фо-во;
• пу-бу-бу-пу, ту-ду-ду-ту, ву-фу-фу-ву;
• пи-би-би-пи, ти-ди-ди-ти, ви-фи-фи-ви; б) читання слів з карток:
• пакет, вулик, будинок;
• палата, виделка, факел;
• погода, весна, фокус;
• письмо, вагон, футбол;
• багаж, бензин, ферма.
3. Закріплення нового матеріалу:
а) повторення чистомовок за логопедом:
[п-б]
• па-па-па — розсипана крупа;
• бе-бе-бе — полюби себе;
• по-по-по — річка Лімпопо;
• ба-ба-ба — старезна верба.
[т~д]
• та-та-та — нагрілася плита;
• ду-ду-ду — крикливий какаду;
• ту-ту-ту — стежку я мету;
• де-де-де — Дениско іде.
[в~ф]
• ва-ва-ва — вазочка нова;
• фе-фе~фе — затишне кафе;
• ве-ве-ве — весело живе;
• фа-фа-фа — новесенька софа;
б) придумування слів зі складами: па, ба, та, да, ва, фа.
V 47
Придумати і навчитися виразно читати речення з такими словами:
палка — балка, пити — бити, там — дам, сумка — думка, вата —
фата, весело — фестиваль.
ЗАНЯТТЯ 13
Тема. Робота над приголосними звуками [г—х], [м—н], [л-р].
Мета: формування навичок вільної вимови зазначених при-
голосних звуків у складах, словах, коротких фразах.
Обладнання: таблиці складів, предметні малюнки, роздаткові
картки.
2. Зарядка:
а) дихальні вправи:
• вдих, нахилитися вниз, на видиху — с-с-с;
• вдих, нахилитися вліво, на видиху — ш-ш-ш;
• вдих, нахилитися вправо, на видиху — х-х-х;
• вдих, колові рухи тулуба, на видиху — ф-ф-ф;
б) усний рахунок:
• рахунок від 20 до І, витримуючи паузу;
• рахунок від 1 до 20, кожне число вимовляти на одному видиху;
• вдих, рахунок на видиху до 5;
• вдих, рахунок на видиху до 6,

1. Бесіда.
2. Ознайомлення з новим матеріалом: а)
робота з таблицею складів.
Читання складів за логопедом (голосні звуки вимовляти
протяжно):
• га-ха, го-хо, гу-ху, ге-хе, ги-хи;
• ка-ха-га, ко-хо-го, ке-хе-ге;
б) утворення слів шляхом добору складів і їх плавне читання: ка-
вун, ха-та, го-луб, ко-за, хо-кей, ге-рань, ки-лим, ху-дий, та-раж;
48С
в) читання складів за таблицею:
• ма-на, ла-ра, ме-не, ле-ре, му-ну-лу-ру;
• мо-но, ло-ро, ми-ни, ли-ри, ми-ни-ли-ри;
• му-ну, лу-ру, ма-на-ла-ра;
г) читання слів із карток:
• малина, миша, метелик;
• нота, нитка, нудьга;
• левада, лимон, лебідь;
• ромашка, ранець, ремесло.
3. Закріплення матеріалу:
• ма-ма-ма — холодна зима;
• но-но-но — зібране зерно;
• гу-гу-гу — сміявся на бігу;
• ха-ха-ха — спіймали ховраха;
• ки-ки-ки — цікаві малюки;
• ле-ле-ле — стерня ноги коле;
• ра-ра-ра — висока гора;
б) складання речень зі словами — назвами малюнків, плавна
вимова цих речень.
Малюнки: лимон, морква, ґанок, гуси, радіо, ноги, хом'як, коза.

Вивчити вірш і підготуватися до його виразного декламування.
Вибрати один із наведених нижче віршів і записати в зошит.
***
Ховрашки хотіли хліба —

Ховрашкам давали рибу.
Ховрашки халви хотіли, Та
просити не уміли.
***
Гуси гучно ґелґолтали —

Горобці зерно клювали.
Гонять гуси горобців,
Голубок на ґанок сів.
***
49
Качечка кряче —
Каченят не баче. Кличе
качечка курчат: «Чи не
бачили качат?»
Лиска лащить лисеня,

А лосиха — лосеня,
Лев ласкаво лапою
Левеня поляпує.
***
Рве Маринка у торбинку

Подорожник, материнку.
Петрик, Рая і Дем'янко
Рвуть у кошик валер'янку.
Біля паркану котик крутився: В

мишачу нірку м'ячик вкотився.
Котику хочеться й м'ячик дістати, Й
мишку собі на обід вполювати.
ЗАНЯТТЯ 14
Тема. Робота над свистячими звуками [с], [з], [ц]. Мета:
формування навичок вільної вимови вказаних приголосних звуків у
складах, словах, коротких фразах.
Обладнання: предметні малюнки, дидактичний матеріал А.
Малярчук, таблиці складів, картки зі словами.
1. Організаційний момент,
2. Зарядка:
На набірному полотні виставлені малюнки, назви яких по-
чинаються голосними звуками:
• [е] — етажерка;
• ІУІ — учень;
50С
• [о] — огірок;
• [а] — айстра.
Учні мають називати тільки перший звук на одному видиху.
Кількість звуків додавати поступово: а, ао, аоу, аоуе, аоуеи.
Повторити декілька разів зі зміною сили голосу;
• артикуляційні вправи.
Виконати вправи з підготовки до вимови свистячих звуків.

1. Бесіда.
а) читання складів з опозиційними звуками (вимовляти протяжно
на одному видиху):
• са-за-са, са-за-за-са, са-ца-ца-са;
• со-зо-со, со-зо-зо-со, со-цо-цо-со;
• су-зу-су, су-зу-зу-су, су-цу-цу-су;
• се-зе-се, се-зе-зе-се, се-це-це-се;
• си-зи-си, си-зи-зи-си, си-ци-ци-си;
б) називання слів за дидактичним матеріалом А. Малярчук.
Наприклад, слова: сани, сокира, сухарі, сейф, сито; зал, зозуля, зубр,
зерно, зима; цап, цукор, цибуля, цегла;
в) складання речень зі словами з карток:
• сад, слива, абрикос, смородина;
• зоопарк, зубр, зебра, заєць, базар;
• яйце, цибуля, цукерка;
г) читання спочатку односкладових, потім двоскладових і далі
трискладових сіів: сито, ананас, квас, овес, пес, лис, сова, сода,
висота; зал, ваза, зуби, земля, бузок, береза, цап, цифра, цар,
целофан, абзац, цуценя, офіцер, цех.
Діти самостійно роблять складовий аналіз.
• си-си-си — сумку неси;
• су-су-су — заплети косу;
• зи-зи-зи — великі вози;
• це-це-це — тепленьке сонце;
• за-за-за — дідова коза;
б) виразне читання віршів, записаних на картках (індивіду-
ально):
***
51
Сонячний зайчик спати лягає, Скраю подушки світло дрімає.
Сам прокидається, скочить із хати Сонечку-мамі сон розказати,
Цап до цапа в гості йшов. Цап дороги не знайшов, А за цапом

цапеня Бігло зразу навмання,
***
Зажурився заєць-тато —
Знов пустують зайченята.
Злий, зухвалий лис
близенько.
— Зайченята, в дім хутенько!
*»*
У Параски гарна праска, Попрасує все Параска: Сукні синії —

лялькам, А нові хустинки — нам.
***
Зухвалий зайчик засміявся:

— Ха-ха! А я замаскувався! Знайти у зелені зумій: Тут
зозумінець, звіробій,
Золототисячник зірчатий, Це зілля — ліки для зайчати.
жж*
Цапок водицю п'є з цеберка, Скубе травицю у садку.
Солодкий цукор чи цукерка — Це теж цапкові до смаку.

Вивчити вдома один із віршів, які читали на занятті.
ЗАНЯТТЯ 15
Тема. Робота над шиплячими звуками [ш], [ж], [ч], [щ]. Мета:
формування навичок вільної вимови шиплячих звуків у складах,
словах, реченнях.
Обладнання: предметні малюнки, таблиці складів, картки зі
словами.
52С
I. Підготовча частина
2. Зарядка:
• артикуляційні вправи — з підготовки до вимов шиплячих
звуків.

1. Бесіда.
а) читання складових рядів з опозиційними звуками:
• ша-жа-ша, шу-жу-жу-шу;
• шо-жо-шо, шо-жо-жо-шо;
• шу-жу-шу, шу-жу-жу-шу;
• че-ше-че, че-ще-ще-че;
• чи-щи-чи, чи-щи-щи-чи;
б) утворення множини від поданих слів:
• шапка, шуба, шеф, шинель, шофер;
• жаба, жолудь, журнал, живіт, жердина;
• чайка, чобіт, черевик, число, чутка;
• щеня, щука, щит, шогла;
в) читання прислів'їв:
• де багато пташок, там немає комашок;
• як дбати, так і мати;
• узявся за гуж — не кажи, що не дуж;
• Під лежачий камінь вода не тече.
а) повторення чисгомовок:
• ша-ша-ша — пригоріла каша;
• шок-шок-шок — великий мішок;
• жи-жи-жи — неправди не кажи;
• же-же-же — жито стереже;
• щу-щу-щу — ложка до борщу;
• ча-ча-ча — вкусити калача;
• че-че-че — вуглинка пече;
53
б) з поданих слів вибрати і прочитати спочатку назву рослин,
потім тварин і птахів:
• груша, вишня, пташка, кішка, шпинат, ромашка, шовковиця;
• журавель, жайворонок, жаба, жито, їжак, журавлина, жирафа;
• чапля, чайка, гречка, курча, черепаха, чай, часник;
• щавель, плющ, лящ, щеня, щука.

Навчитися плавно і виразно читати вірш (на вибір).
***
Шматок сальця шукає мишка, У нашій шафі шарудить. Як

шугоне на мишку кішка, А мишка — шусть у шпарку вмить!
54С
Журавель шукає броду,
Жабенятко — скік у воду,
Жук до жаби: «Жу-жу-жу!
Журавлеві розкажу!»
***
Чисто-чисто у «чайній», У
«чайній» у чарівній. Черепаха
чаювала, Чаплю чаєм напувала.
***
Чубата чапля чваньковита

Через болото йде одна. Чомусь з
журавликом дружити Не хоче
чапелька чудна!
***
Дощ хлющить на зелен хлющ.

Під дощем сховався хрущ. Каже
щиро хрущ плющу:
— Не боюся я дощу.
***
— Шишкарику-пташино,
Що ти довбеш щоднини?
— Шишечки із сосоночки,
Шишки з ялини!
ЗАНЯТТЯ 16
Тема. Бесіда за малюнками.
Мета: формування навичок правильного ритмічного мовлення
при відповідях на заняттях за знайомими предметними малюнками.
Обладнання: прапорці, м'ячі, тематичні предмети, малюнки
(транспорт, тварини).
8* 65
2. Зарядка:
а) вправи на розслаблення;
б) дихальні вправи;
в) усний рахунок: один, два, не зіб'юсь, три, чотири, не зіб'юсь
тощо (супроводжувати ударами м 'яча об підлогу
г) вправи на узгодження слів із рухами:
Мій прапорець хитається — ось так, ось так, ось так.
Тепер він піднімається — ось так, ось так, ось так.
Я прапорцем своїм махну — ось так, ось так, ось так.
Тепер його я опущу — ось так, ось так, ось так.

1. Бесіда.
Бесіда «Що нас оточує?»
Діти, ви навчилися спокійно і правильно називати малюнки,
складати речення, а з сьогоднішнього дня будете вчитися плавно
відповідати на запитання. Огляньте наш кабінет, подивіться, що нас
оточує, що знаходиться біля вікна?
— Скільки в кабінеті дверей?
— Що в нашому кабінеті стоїть? (Далі — аналогічні запитання
про логопедичний кабінет).
Гра «Транспорт»
На набірне полотно виставлені малюнки із зображенням різних
видів транспорту. Догопед називає малюнки, діти хором за ним
повторюють. Потім малюнки роздають дітям і дають завдання
відповісти на запитання: хто на чому їде (логопед запитує кожну
дитину індивідуально):
— Ваню, на чому ти їдеш?
— Я іду на автобусі.
— Марійко, на чому ти ідеш?
— Я їду на велосипеді.
Гра «Кого бачимо в зоопарку?»
Діти розглядають малюнки диких тварин, повторюють їхні назви
56С
хором за логопедом.
Потім усі учні отримують малюнки і відповідають на запитання:
«Кого ти бачиш у зоопарку?». Відповідати слід повним реченням,
У кінці кожна дитина дає відповідь на запитання:
— Які тварини живуть у зоопарку?
— У зоопарку живуть дикі тварини.
Бесіда «Свійські тварини»

Діти розглядають малюнки свійських тварин, повторюють їхні
назви хором за логопедом. Потім відповідають на запитання:
— Хто нам дає молоко?
— Хто несе яйце?
— Хто возить людей?
— Хто стереже будинок?
— Які тварини приносять людям користь?
Рухлива гра з м'ячем
М'яч підкидається догори при відповіді. Логопед показує на
малюнок і запитує:
— Хто це?
— Це лев (м 'ян підкинути). І т. д,
Повторити назви диких і свійських тварин,
ЗАНЯТТЯ 17
Мета: закріплення навичок правильного мовлення; виховання
правильного мовленнєвого дихання при відповідях на запитання за
знайомими малюнками. Обладнання: предметні малюнки, лото.
2. Зарядка:
&7
• лічильні вправи;
• декламування кожним учнем короткого знайомого вірша.

1. Вступна бесіда.
Діти, ви, мабуть, усі помітили, що коли залишаєтеся самі в
кімнаті, то можете багато, навіть голосно, розмовляти (до себе). І у
вашому мовленні немає затримок, воно плавне. Це так?
А ось до кімнати хтось заходить, і ви починаєте з ним говорити.
Поспішаєте, хвилюєтеся, навіть якщо це мама чи тато, і в мовленні
одразу ж з'являються зупинки. Проте перед цим ви переконалися, що
можете наодинці говорити плавно, що ваш мовленнєвий апарат
абсолютно здоровий. Значить, вам заважають хвилювання і
квапливість. Тому, щоб говорити правильно, завжди пам'ятайте
правила. Повторимо їх хором. Я буду починати, а ви — закінчувати:
~ Перш ніж говорити... (треба подумати, що казати).
— Перш ніж сказати вголос... (треба вимовити про себе).
— Перед тим, як сказати... (треба зробити вдих).
— Говорити треба... (видихаючи повітря).
— Коли говориш... (не поспішай і не хвилюйся).
— Якщо дотримаєшся правил... (то будеш говорити правильно).
~~ Ваше мовлення залежить від вас.
Зараз ми перевіримо, як ви користуєтеся цими правилами, бо
сьогодні на занятті будете відповідати повними реченнями.
Гра «Кого забрали?»
На дошці виставлено 5—6 малюнків із зображенням тварин. Діти
їх по черзі називають.
— Хто це? ,
— Це лисиця тощо.
Потім діти заплющують очі, а логопед забирає один малюнок.
Діти мають угадати, який малюнок забрав логопед. Наприклад, ви
забрали лисицю.
Так граються з усіма малюнками.
Гра «Хто живе в наших лісах?»
Діти відгадують загадки і за відгадками складають таке речення:
58С
— У нашому лісі живе... (назва тварини).
Загадки
— Що воно за дивна птиця?
Світла денного боїться, Дзьоб
гачком, великі очі, їй не
спиться серед ночі. —■ Ху-
хухху! — кричить, співа,
Відгадали? Це...
(сова).
***
Влітку медом ласував,

Досхочу малини мав. А
як впав глибокий сніг,
Позіхнув і спати ліг.
Бачив чи не бачив сни, А
проспав аж до весни.
(Ведмідь.)
***
У полі, в лісі, навкруги,

Скрізь у мене вороги.
Часом лізу я у шкоду, їм
капусту на городах,
Моркву, ріпу, буряки.
Відгадайте, хто такий?
(Заєць.)
«**
Довге хвостище,
Руде волосище,
Хитре хитрище.
(Лисиця.)
Зайцю — валянки на лапки, А
для вовка — теплу шапку. І собі
пошив піджак, Хто кравець
такий?..
(їжак.)
Гра «Чий хвіст?»

Лото оТварини та їхні хвости»
59
— Хто тут зображений?
— Чого не вистачає тваринам і птахам?
Учні добирають необхідні малюнки і, знайшовши, говорять:
— Я знайшов хвіст лисиці.

Вивчити вірш для мовленнєвої зарядки: Виростем великими,
Яблук нарвемо. В кошики великі Ми їх складемо.
ЗАНЯТТЯ 18
Мета: закріплювати навички плавного мовлення, виховувати
правильне мовленнєве дихання при відповідях на запитання за
знайомими малюнками.
Обладнання: предметні сюжетні малюнки, казка «Лисиця і
журавель».
2. Зарядка:
« вправи на розслаблення;
• голосові вправи:
1) подовжена вимова останнього голосного у словах: несу, везу,
беру, веду, плачу, кричу;
2) злита вимова голосних: аоу, аоуе, аоуеи\ • логоритмічні
вправи (вірш із домашнього завдання): Виростем великими
(діти стають на пальці ніг, руки вгору), Яблук нарвемо
(імітація зривання яблук двома руками). В кошики великі
(розводять руками у сторони) Ми їх складемо (присідають,
імітуючи складання яблук).

1. Бесіда.
2. Ознайомлення з новим матеріалом. Відповіді на запитання за
сюжетними малюнками
60С
Логопед читає казку «Лисиця і журавель». Потім діти
розглядають малюнки і відповідають на запитання:
— Кого лисиця запросила в гості?
— Куди поклала кашу?
— Хто з'їв кашу?
— Хто залишився голодним?
— Хто вирішив провчити лисицю?
— Кого запросив журавель у гості?
— Куди журавель поклав кашу?
— Хто залишився голодним?
Діти дають відповіді за зразком (запитання) з додаванням
одного слова. Висновок казки робить логопед.
3. Закріплення матеріалу. Відгадування загадок і відповіді на

запитання
На дошці — малюнки. Діти відгадують загадки логопеда і
просять дати малюнок-відгадку.
— Дайте, будь ласка, малюнок... (відгадка).
Загадки
Стоять у лузі сестрички милі,
Золотенькі очі, білії вії.
(Ромашки.)
Білі горошини на зеленій стеблинці.

(Конвалії.)
***
Стала на поляні в жовтім сарафані, Підросте,

всміхнеться, для вітрів вбереться. Суконька
легенька, пишна та біленька.
(Кульбаба.)
***
Стоять красуні на воді, Вінки в

них білі й золоті.
(Лілеї.)
***
61
Цвіте синьо, лист зелений,
Квітник прикрашає. Хоч мороз
усе побив — Його не займає.
(Барвінок.)
***
Запалали в чистім полі, Наче

полум'я червоне. То палає в
полі так Польовий, червоний...
(мак).
Потім діти називають свої малюнки за зразком, який пропонує

логопед:
— У мене є малюнок, на якому намальовані... айстри. Після того,
як усі діти скажуть про свої малюнки, логопед запитує:
— Про шо ви відгадували загадки? (Ми відгадували загадки про
квіти.)

Повторити вірш для логоритмічної зарядки; повторити професії.
Запитати батьків про їхні професії.
ЗАНЯТТЯ 19
Мета: закріплення навичок плавного мовлення; виховання
мовленнєвого дихання при відповідях на запитання за знайомими
малюнками; вчити відповідати на запитання, в які ще не включені всі
слова, необхідні для відповіді.
Обладнання: м'ячі, предметні й сюжетні малюнки.
2, Зарядка:
62С
Гра «Ой, як пахне!»
Діти нюхають квітку (яблуко, одеколон), роблячи глибокий вдих,
і, видихаючи, протяжно, вимовляють: «Ой, як пахне!».
Гра «Хто витягне довше?»
Діти роблять вдих і на видиху протяжно вимовляють голосний
звук, одночасно відводячи руки в сторони. Виграє той, хто довше
протягне звук (вимовляти звуки [а], [о], [у], [є], [и]).
Усний рахунок із м'ячем

Діти кидають м'яч одне одному й одночасно рахують. На кожен
кидок вимовляється одне число- Рахують до 20 і назад.
Логоритмічні вправи (заняття 18 на с. 60)

1. Бесіда.
Бесіда про професії
Логопед читає вірш.
Усі для всіх Муляр
житла мурує,
63
Відгадування загадок
Діти відгадують загадки і складають речення з відгадками,
вживаючи слова — назви професій.
***
Я не їм вівса, ні сіна,
Дайте випити бензину —
Всіх коней я обжену,
Куди хочеш, побіжу.
(Автомобіль.)
***
Я блискуча, гостренька,
Маю вушко маленьке. За
собою несу Довгу-довгу
косу.
(Голка.)
***
Вмостивсь на ніжку м'яч великий,

Гляньте, на ньому — гори і ріки. Бачу
країни, моря, острови... З м'ячиком
цим покрутіться і ви...
(Глобус.)
***
Дає електрику країні Ця

чарівниця-станція. І
здогадатись ви повинні,
Що це...
(електростанція)
. ***
Дуже я потрібна всім — І
дорослим, і малим. Всіх я
розуму учу, А сама
завжди мовчу.
(Книжка.)
Для збирання урожаю
Я на поле виїжджаю. 1
за декілька машин Там
66С
працюю я один.
(Комбайн.)

Вивчи™ вірш для мовленнєвої зарядки:
Раз — підняти руки вгору,
Два — нагнутися додолу.
Не згинайте, діти, ноги,
Як торкаєтесь підлоги.
Три, чотири ~ прямо стати,
Будем знову починати.
Хто зуміє присідати
І ногам роботу дати?
Раз — піднялись, два — присіли,
Хай мужніє ваше тіло!
ЗАНЯТТЯ 21
Тема. Відповіді на запитання за зразком. Мета: закріплення
навичок плавного спокійного мовлення і правильного мовленнєвого
дихання у відповідях на запитання за знайомими малюнками.
Обладнання: малюнки, лото.
2. Зарядка:
• дихальні й голосові вправи;
• логоритмічні вправи (вірш із домашнього завдання);
• називання днів тижня, місяців;
• усний рахунок (заняття 19 на с. 63) з м'ячем.
1. Бесіда про правила мовлення, акцент на правильне дихання.
2. Ознайомлення з новим матеріалом. Відгадування загадок
Діти відгадують загадки і визначають узагальнююче слово
для відгадки, Наприклад: яблуко — це фрукт.
***
Латка на латці, Та ніколи голки не
було.
67
(Капуста.)
***
Шкір має сім, А сльози випускає

всім.
(Цибуля.)
***
Що то за голова, Що лиш зуби й
борода?
(Часник.)
Весною — цвіт, восени — плід,

На дереві гойдається,
Червонобоким називається.
(Яблуко.)
***
Сам червоний, а чуб — зелений.

(Буряк.)
***
Червоний колір, солодкий смак, Кам'яне серце. У

кого це так?
(Вишня.)
Гра «Ботанічне лото»

Називання малюнків з лото за логопедом і самостійно. — Це
яблуко.
— Що ЦЄ? І Т. Д.
Малюнки з лото роздають дітям. Діти відповідають на за-
питання:
— Що в тебе е?
— У мене є картопля.
— Де вона росте?
— Вона росте на городі. 1 т. д.
Підбір означень до
малюнка
— Це капуста. Капуста велика.
68С
— Це помідор. Помідор червоний і т. д.
Вправа «Утворення множини»
Діти повторюють фрази за логопедом і самостійно утворюють
множину. Наприклад:
— Яблуко впало.
— Яблука впали.
— Вишні достигли.
Розучування
вірша Я беру своє
відерце
Я беру своє відерце І біжу мерщій по воду, Бо чекають на городі
Помідори й огірки. Цілу ніч вони не спали — Раннє сонце
виглядали. Хочуть їсти, хочуть пити, Та не вміють говорити. Ні
очей, ні вух не мають, Та мене вони впізнають, їх щоранку
напуваю, їм я пісеньку співаю. Помідори червоніють, Бо
подякувать не вміють, А зелені огірки Тулять листя до руки. (Г.
Чубам.)
Повторити вірш, розповісти його виразно вдома своїм рідним.
ЗАНЯТТЯ 22
Тема. Поширені відповіді за сюжетними малюнками. Мета:
вчити дітей відповідати на складні запитання плавно, спокійно.
Обладнання: сюжетна картина.
2. Зарядка:
Гра «Прогулянка»
Діти, уявімо, що ви пішли на прогулянку до лісу. Було тихо, аж
ось тихенько зашумів вітер. Покажіть, як?
— У-у-у (тихо).
69
Вітер усе голосніше: у-у-у (голосно). Прилетіла бджілка, сіла на
квітку: ж-ж-ж, прилетів комарик і заспівав: з-з-з, повзе змія й
шипить: ш-ш-ш.
Щоб не заблукати, будемо кликати одне одного: ау-ау.
Логоритмічні вправи (підкидання м'яча)

— Яка зараз пора року?
— Які місяці осені ви знаєте?
— Повторимо хором назви місяців.
— Які дерева восени?
— Яке повітря восени?
— Куди відлітають пташки?
Повторення вірша «Я беру своє відерце»

1. Бесіда.
Робота з віршем
Логопед читає вірш. Восени
Дні все коротшають, міняться,
Гляне сонечко й знову
захмариться... Журить осінь-
сухітниця сонечко, Бо нема в ній
весняних надій. Заховалось за
горами сонечко, З гір повіяло
холодом, вогкістю, Сиві хмари
на небо насунули. «Ось я йду!»
— обізвалась зима. (Леся
Українка.)
Логопед читає вірш удруге, діти повторюють за ним кожен
рядок (відображена вимова).
Відповіді на запитання за сюжетною картиною «Осінь»

Розгляньте уважно картину.
— Яка пора року зображена на картині?
— Якого кольору листя на деревах?
— Яке небо восени?
— Кого ви бачите в небі?
— Куди відлітають пташки?
70С
— Яким одягом користуються восени?
4. Відповіді на запитання. Логопед забирає картину. Діти
відповідають на запитання до картини з пам'яті.
III. Заключна частіша

Дібрати вірш до теми «Осінь» і навчитися виразно читати його.
ЗАНЯТТЯ 23
Тема. Переказ оповідання «Сини» за запитаннями та планом.
Мета: виховання навичок плавного мовлення під час переказу
прочитаного.
Обладнання: текст оповідання В. Осєевої «Сини» (додаток 8 на
с. Ill), м'яч.
2. Зарядка:
• усний рахунок із м'ячем;
• виразне читання віршів про зиму (домашнє завдання).

1. Бесіда про правила мовлення.
2. Ознайомлення з новим матеріалом. Переказ оповідання В.
Осеєвої «Сини»
Читання логопедом оповідання В. Осєєвої «Сини». Переказ
оповідання за запитаннями:
— Де жінки брали воду?
— Хто сидів поруч?
— Що сказала перша жінка?
— Що сказала друга жінка?
— Що сказала третя жінка?
— Хто зустрів жінок, коли вони йшли додому?
— Що робив перший син?
— Що робив другий син?
— Як вчинив третій хлопець?
— Як оцінив хлопців дідусь?
71
— Чому він так сказав?
Переказ оповідання «Сини» за планом (на дошці).
1. Розмова біля криниці.
2. Шлях додому.
3. Зустріч із синами.
4. Слова дідуся.
Переказати оповідання «Сини» вдома своїм рідним.
ЗАНЯТТЯ 24
Тема. Переказ оповідання «Втрачений день» за планом. Мета:
виховання навичок злитого мовлення під час переказу прочитаного.
Обладнання: текст оповідання В. Сухомлинськош «Втрачений
день» (додаток 8 на с. 111), м'яч.
2. Зарядка:
Усний рахунок із м'ячем

Замість непарних чисел діти вимовляють: «Не зіб'юся».
Відповіді на запитання:
— Яка зараз пора року?
— Яка сьогодні погода?
— Який сьогодні день тижня?
— Який день був учора?
— Який день буде завтра?

1. Повторення правил мовлення.
72С
Переказ оповідання В. Сухомлинського «Втрачений день»
Читання логопедом оповідання В. Сухомлинського «Втрачений
день». Перед читанням логопед дає завдання:
— Слухайте уважно й думайте, які запитання можна буде
поставити до оповідання.
Відповіді на запитання оповідання. Учні запитують одне одного.
Переказ оповідання за планом.
1. Запитання батька.
2. Відповіді синів.
3. Батькова оцінка.
3. Закріплення матеріалу. Бесіда:

— Чому батько так оцінив день Петрика?
— Що ви робите вдома у вільний від уроків час?
— Як ви допомагаєте батькам?
Переказати вдома оповідання «Втрачений день».
ЗАНЯТТЯ 25
Тема. Переказ оповідання «По волосинці» за планом. Мета:
виховання навичок злитого мовлення під час переказу прочитаного.
Обладнання: м'яч, текст оповідання В. Сухомлинського «По
волосинці» (додаток 8 на с. 112).
2. Зарядка:
• усний рахунок (заняття 24 на с. 73) з м'ячем; « розповідь
вірша під м'яч.
Діти розповідають будь-який раніше вивчений короткий вірш.

1. Бесіда.
73
Переказ оповідання В. Сухомлинського «По волосинці»
Читання оповідання В. Сухомлинського «По волосинці».
Читання логопедом оповідання ланцюжком дітьми.
Переказ оповідання за планом.
1. Збори до лісу.
2. Праця пташки.
3. Здивування Петрика.
4. Рішення Петрика,
3. Закріплення матеріалу. Бесіда:

— Що здивувало Петрика?
— Чому?
— Чому Петрик вирішив допомогти бабусі?
— Як ви вважаєте, про що думав Петрик?

Розповісти вдома своїм близьким оповідання «По волосинці».
ЗАНЯТТЯ 26
Тема. Читання й переказ в особах української народної казки
«Лисиця та рак».
Мета: виховання навичок злитого мовлення під час читання та
переказу прочитаного.
Обладнання: українська народна казка «Лисиця та рак» (додаток
8 на с. 112).
2. Зарядка (заняття 25).

1. Переказ оповідання «По волосинці» за частинами.
Переказ української народної казки «Лисиця та рак»
Читання казки «Лисиця та рак» із логопедом. Розподілити
ролі казки і прочитати за ролями.
74С
Переказ казки за ролями.

Розповісти казку «Лисиця і рак» удома. Принести на наступне
заняття читанки.
ЗАНЯТТЯ 27
Тема. Переказ тексту, прочитаного на уроці читання. Мета:
виховання навичок злитого мовлення у процесі переказу оповідання,
прочитаного на уроці читання.
Обладнання: м'яч, тексти, прочитані дітьми на уроці читання.
Хід завдання
2. Зарядка:
• усний рахунок із м'ячем.
Гра «Назви слово»

Діти стають у коло. У центрі — ведучий. Він кидає комусь із учнів
м'яча і вимовляє будь-який звук. Той, хто зловив, має назвати слово
на запропонований звук і повернути м'яч.

1. Повторення правил мовлення. Бесіда:
— Які тексти ви читали у школі?
— Прочитайте їх ще раз про себе і приготуйтеся переказувати.
2. Переказ текстів, прочитаних на уроках читання.

1. Підбиття підсумків.
2. Домашнє завдання. Дібрати і вивчити вірш про зиму.
75
ЗАНЯТТЯ 28
Тема. Переказ оповідання «Синичка». Мета: закріплення навичок
плавного злитого мовлення у бесіді за картиною і під час переказу
оповідання.
Обладнання: картина «Ліс узимку»; текст оповідання П. Панча
«Синичка» (додаток 8 на с. 113); м'яч.
2. Зарядка (заняття 27);

1. Бесіда.
2. Ознайомлення з новим матеріалом. Переказ оповідання П.
Панча «Синичка»
Діти розглядають картину «Ліс узимку». Проводиться бесіда за
картиною:
— Що ви бачите на картині?
— Які дерева взимку?
— А які дерева не змінили кольору?
— Чим покрита земля?
— Як би ви назвали зимовий ліс?
Читання логопедом оповідання П. Панча «Синичка». Читання
дітьми оповідання. Відповіді на запитання до тексту.
3. Закріплення матеріалу. Переказ оповідання частинами.

Розповісти вдома оповідання «Синичка».
ЗАНЯТТЯ 29
Тема. Переказ оповідання «Руденький». Мета: закріплення
навичок плавного злитого мовлення під час переказу оповідання.
Обладнання: м'яч, текст оповідання В. Нестайка «Руденький»
(додаток 8 на с. 114).
76С
2. Зарядка (заняття 27 на с. 76).

1. Бесіда.
2. Ознайомлення з новим матеріалом. Переказ оповідання В.
Нестайка «Руденький»
Читання логопедом оповідання В. Нестайка «Руденький».
Відповіді на запитання:
— Хто грався на майданчику?
— Що трапилося з дівчинкою?
— Що зробив руденький хлопчик?
— Про що говорили хлопчик і дідусь?
Переказ оповідання «Руденький» частинами.

Розповісти вдома оповідання «Руденький».
ЗАНЯТТЯ ЗО
Тема. Переказ-інсценування оповідання «Гості». Мета:
закріплення навичок плавного мовлення під час переказу;
формування навичок виразності мовлення. Обладнання: текст
оповідання «Гості», іграшки.
2. Зарядка (заняття 27 на с. 76).
1. Бесіда.
Переказ-інсценування оповідання «Гості»
Розповідь логопеда.
77
Ця історія трапилася з одним хлопчиком. Він захворів. До нього в
гості прийшли друзі, щоб провідати. Хлопчик дуже зрадів, коли
побачив гостей. Йому було сумно самому вдома.
Коли один із гостей хотів подивитися нову іграшку, хлопчик
крикнув: «Не займай! Вона моя!». «Я тільки хотів подивитися», —
тихо сказав гість. «Усе одно не дам. Це моя іграшка!» — вперто
повторив хлопчик. Друзям стало соромно за нього, вони швидко
зібрались і пішли додому. А хлопчик знову залишився сам. Проте
гратися іграшкою йому чомусь зовсім не хотілося...
Бесіда за текстом:
— Про кого розповідь?
— Хто прийшов до хлопчика в гості?
— Чому він зрадів?
— Чому так швидко пішли гості?
— Як вчинив хлопчик?
— Як має поводити себе господар?
— Як повинні поводитися гості?
Переказ оповідання з придумуванням власної кінцівки.
—Діти, я пропоную вам придумати іншу кінцівку цієї історії та
розказати її по-своєму.
Інсценування оповідання.
—А тепер давайте придумаємо всім дітям імена, розподілимо ролі
й зіграємо цю історію.

Розповісти вдома оповідання. Вивчити вірш про весну.
ЗАНЯТТЯ 31
Тема. Інсценування української народної казки «Рукавичка».
Мета: закріплення навичок плавного самостійного виразного
мовлення.
Обладнання: текст казки «Рукавичка».
78С
2. Зарядка:
• усний рахунок;
• декламування вивчених самостійно віршів про весну.

1. Бесіда.
2. Ознайомлення з новим матеріалом. Інсценування
української народної казки «Рукавичка»
Читання казки «Рукавичка» логопедом.
Читання казки в особах.
3. Закріплення матеріалу. Інсценування казки «Рукавичка».

Розповісти казку вдома. Прочитати статтю з підручника
«Природознавство». Принести цей підручник із собою на наступне
заняття.
ЗАНЯТТЯ 32
Тема. Переказ статті з підручника «Природознавство». Мета:
закріплення навичок плавного самостійного мовлення.
Обладнання: картина «Пори року», підручник «Природо-
знавство».
Хщ заняття
2. Зарядка (заняття 31).

1. Повторення правил мовлення.
Бесіда на тему «Пори року»:
— Які ви знаете пори року?
— Назвіть місяці зими (потім весни, літа, осені).
79
Далі логопед пропонує розказати про кожну пору року. Діти
доповнюють одне одного. Логопед стежить за мовленням, до-
триманням пауз, диханням.
Бесіда за картиною «Пори року». Діти розглядають картину,
діляться своїми враженнями, відповідають на запитання.
Переказ прочитаної вдома статті з підручника «Природо-
знавство».

2. Домашнє завдання. Підготуватися до бесіди
на тему «Школа».
ЗАНЯТТЯ 33
Тема. Школа.
Мета: виховання плавного мовлення в бесіді про шкільне життя.
2. Зарядка.

1. Бесіда з елементами психотерапії.
— Ви вже навчилися правильного мовленнєвого дихання,
вивчили основні правила мовлення, знаєте, як треба говорити, щоб
мовлення було гарним, спокійним, плавним. До цього заняття ви
виконували конкретні завдання логопеда: відповідали на запитання,
описували картини, переказували прочитане. А тепер будете вчитися
говорити самостійно. Наші подальші заняття будуть присвячені
темам із вашого повсякденного життя: спорт, бібліотека, магазин,
лікарня тощо.

Бесіда про школу
— Сьогодні ми поговоримо про школу. Будь ласка, кожен із вас
розкажіть нам про:
80С
• свій клас;
• своїх товаришів;
• своїх учителів;
• улюблений предмет;
• те, як ви проводите час після уроків;
• останній шкільний тиждень, який вам запам'ятався.
Фізкультхвилинка
Вправи з м'ячем, рухи під музику.
Загадки-описи
— А зараз я кожному на вухо назву слово. Це буде щось,
пов'язане зі школою. Ваше завдання: описати цей предмет, а тим, хто
слухає, — відгадати.
Слова: парта, ручка, олівець, підручник, портфель, лінійка.
Складання дітьми розповіді на тему «Ідеальний учитель»

Підготувати розповідь «Мій найкращий друг».
ЗАНЯТТЯ 34
Тема. Сім'я.
Мета: виховання плавного мовлення в бесіді про сім'ю.
Обладнання: чайний сервіз, печиво.
2. Перевірка домашнього завдання.
Розповіді дітей про найкращого друга.

1. Подача нового матеріалу. Розповідь
про сім'ю
Вступна бесіда:
— У кожного з нас є найближчі люди. Це члени нашої сім'ї: мама,
тато, бабуся, дідусь, сестри, брати. Давайте розповімо про свої сім'ї.
Діти розповідають про сім'ю:
81
• склад сім'ї;
• опис квартири;
• чим займається кожен член сім'ї;
• як сім'я проводить вихідний день;
• допомога мамі.
Гра «Де були — не скажемо, що робили — покажемо» (фіз-
культхвилинка)
Сюжетно-рольова гра «До нас прийшли гості»
— Діти, давайте уявимо, що ми — члени однієї родини, роз-
поділимо ролі й розіграємо сценку про прихід гостей.
Далі йде обговорення сюжету гри, підготовка необхідного
обладнання, гра.
Підготувати розповідь про свої обов'язки вдома.
ЗАНЯТТЯ 35
Тема. Магазин.
Мета: виховання плавного самостійного мовлення.
Обладнання: набір матеріалів для гри в «Магазин».
2. Перевірка домашнього завдання. Розповіді дітей про свої
домашні обов'язки.
II. Основна частина Вступна бесіда

—Багатьом із вас, виконуючи мамині доручення, доводилося
бути в магазині?
— Які магазини ви знаєте?
— Що продають у гастрономі?
— Що продають в овочевому магазині?
— Як слід звертатися до продавця?
Гра «Гастроном» (відділи: хлібний, молочний, бакалійний)
82С
Розподіл ролей, сюжетно-рольова гра.
Логопед виступає в ролі мами, яка дає доручення про покупки.
Гра «Іграшковий магазин»

— У кожного з вас є улюблена іграшка, розкажіть про неї.
— А тепер купимо іграшки для своїх друзів. Розподіл ролей,
гра.
Згадати, які ще магазини чи відціли є, що в них продається.
ЗАНЯТТЯ 36
Тема. Лікарня.
Мета: виховання плавного самостійного мовлення.
Обладнання: набір матеріалів для гри в лікарню.
Бесіда «Магазин»
— В якому магазині (чи відділі) можна купити шкільне
приладдя?
— Де купити посуд (меблі, взуття, одяг)?
— За якими покупками можна йти на базар?

1. Подача нового матеріалу. Бесща про лікарів:
— В яких випадках ми звертаємося до лікарів?
— Яких лікарів ви знаєте?
— Яка різниця між поліклінікою та лікарнею?
— А коли звертаються до «швидкої допомоги»?
— Як дізнатися в поліклініці, де приймає необхідний лікар?
Вправи під музику або на рахунок (фізкультхвилинка)
2. Закріплення матеріалу. Інсценування дітьми ситуацій:

• Виклик лікаря додому і розмова з ним.
• Бесіда в реєстратурі.
83
• Візит до лікаря в поліклініку.
• Покупка ліків у аптеці.
Підготувати розповідь про улюблену книжку, вивчити вірші.
ЗАНЯТТЯ 37
Тема. Бібліотека.
Мета: виховувати плавне самостійне мовлення. Обладнання:
дитячі книжки, лото, українські народні казки.
2, Перевірка домашнього завдання. Декламування дітьми віршів.

1. Подача нового матеріалу.
Бесіда про бібліотеку:
— Що таке бібліотека?
— Для кого створені бібліотеки?
— Що зібрано в бібліотеках?
— Які книжки ви брали у бібліотеці?
— Як треба ставитися до книжки і чому? Розповіді дітей
про свою улюблену книжку.
Читання вірша під ритмічну ходьбу з рухами рук.
2. Закріплення матеріалу. Сюжетно-рольова гра
«Бібліотека»
Розподіл ролей, гра.
Лото
Гра в лото за змістом українських народних казок.
84С
Взяти в бібліотеці українську народну казку «Котигорошко» і
підготуватися до переказу її на занятті.
ЗАНЯТТЯ 38
Тема. Кінотеатр.
Мета: виховання плавного самостійного мовлення. Обладнання:
фільмоскоп або відеомагнітофон (діафільм або мультфільм).
Переказ дітьми казки «Котигорошко» (за частинами).

1. Подача нового матеріалу. Бесіда про культурні заклади міста:
— Що таке театр (будинок культури)?
— Для чого люди туди ХОДЯТЬ?
— Що таке музей?
— Які музеї ви знаєте?
— Для чого створені кінотеатри?
Гра «Кінотеатр»
Інсценування купівлі білетів, заходу в зал. Демонстрація фільму.
Вихід із залу.
Фізкультхвилинка Вправи й рухи під музику.
— Який фільм ви подивилися?
— Про що він?
—Я не була в кінотеатрі, тому перекажіть мені фільм, який ви
дивилися.

Підготувати розповідь про спортсмена, вивчити вірш про спорт.
ЗАНЯТТЯ 39
Тема. Спорт,
85
Мета: виховання плавного самостійного мовлення. Обладнання:
скакалки, прапорці, м'яч.
2. Перевірка домашнього завдання. Декламування віршів про
спорт.
1. Подача нового матеріалу. Бесіда про спорт:
— Які види спорту ви знаєте?
— Які спортивні заклади є в місті?
Розповіді дітей про спорт:
• ставлення до уроків фізкультури;
• хто проводить урок фізкультури;
• що роблять учні на уроках фізкультури;
• який вид спорту найбільше подобається;
• які секції є у школі;
• яких спортсменів знаєте.
Гра «Урок фізкультури»

Вправи з м'ячем, прапорцями, скакалками.
Бесіда про спортивні телепередачі.
Розповіді дітей про улюбленого спортсмена.

Підготувати розповідь про новини якогось виду спорту. ЗАНЯТТЯ
40
Тема. Фантазування.
Мета: виховання плавного самостійного мовлення у розмовах
на вільні теми.
Обладнання: оповідання М. Носова «Фантазери».
86С
Хщ заняття
2. Перевірка домашнього завдання. Розповіді дітей про новини
спорту.

1. Подача нового матеріалу:
а) читання оповідання М. Носова «Фантазери»;
б) переказ дітьми оповідання.
Гра «Відгадайте, хто ми»
Діти діляться на 2 групи: одні — виконують рухи, інші — від-
гадують. Потім групи міняються.
2. Закріплення матеріалу. Гра «Фантазери»

Розповіді дітей про свої бажання щодо майбутніх професій.
Придумати розповідь на тему «Якби я був чарівником...».
ЗАНЯТТЯ 41
Тема. Телефонна розмова.
Мета: виховання плавного самостійного мовлення у телефонних
розмовах.
Обладнання: телефон, м'яч.
Розповіді дітей на тему «Якби я був чарівником...».

і. Подача нового матеріалу. Телефонна розмова
Вступна бесіда про телефон:
— Для чого людям телефон?
— Які бувають телефони?
— Куди можна зателефонувати?
— Як розмовляти по телефону?
— Як замовити телефонну розмову з дому (з пошти)?
87
— Які номери телефонів термінових служб?
— Коли ними користуватись?
Інсценування коротких телефонних розмов

Виклик «швидкої допомоги». Замовлення міжміської розмови.
Довідка про прибуття поїзда.
Гра з м'ячем
Інсценування телефонних розмов із мамою, другом, учителькою.
Поговорити з другом (однокласником) по телефону.
ЗАНЯТТЯ 42
Тема. Розмова з незнайомими людьми. Мета: підготуватися до
вільного володіння власним мовленням у незнайомому оточенні.
2. Перевірка домашнього завдання. Переказ дітьми своїх
телефонних розмов.

1. Подача нового матеріалу. Розмови з незнайомими людьми
Бесіда із психотерапевтичною метою про вміння володіти
власним мовленням за межами логопедичного кабінету.
Створення й озвучення ситуацій-розмов із незнайомими людьми:
• знайомство на прогулянці;
• довідка у перехожого про час;
• довідка у перехожого про певну вулицю;
• довідка про зупинку автобуса.
Проведення учнів школою. По дорозі учням потрібно запитати, де
спортзал, актовий зал тощо.
88С
III. Заключна частина і. Підсумок заняття.
2. Домашнє завдання. Повторити всі
правила мовлення.
ЗАНЯТТЯ 43
Тема. Підсумок роботи.
Мета; настановлення на вільне, плавне, самостійне мовлення,
підсумок роботи.
I. Підготовча частина
2. Перевірка домашнього завдання, Повторення правил мовлення.

1. Бесіда про причини неправильного мовлення і можливості їх
подолання,
2, Розповіді дітей про свої враження від занять.

1. Підсумок.
2. Настановлення на вільне, плавне, самостійне мовлення.
ЛОГОПЕДИЧНА РИТМІКА ЯК СКЛАДОВА

КОМПЛЕКСНОГО ВПЛИВУ З ПОДОЛАННЯ
ЗАЇКАННЯ
Між мовленнєвою функцією та загальною руховою системою
організму спостерігається тісний функціональний зв'язок. Саме тому
помірні фізичні навантаження під час занять логопедичною
гімнастикою, логопедичною ритмікою ефективно впливають на
лабільність нервової системи, оздоровлюють її емоційну і вольову
сферу, нормалізують моторику. Логоритміка справляє значний
психотерапевтичний ефект на особистість дитини, сприяє розвитку її
89
позитивних сторін і нівелюванню негативних, корекції довільної
поведінки. Зупинимося на цьому детальніше.
Характеристика порушень моторної, емоційно-вольової сфер і

довільної поведінки дітей, які заїкаються
Діти, які заїкаються, характеризуються різними станами моторної
функції. Зокрема, у частини дітей спостерігається випередження
моторного розвитку, в інших — відставання у розвитку моторних
функцій. При цьому порушення стосуються не лише загальної, а й
мімічної моторики та орального праксису. Розвиток моторики в
дітей, які заїкаються, може випереджати мовленнєвий розвиток,
відставати від мовлення, діти можуть характеризуватися
мовленнєвою обдарованістю. За станом моторики Г. Волкова виділяє
чотири групи дітей.
Перша група. Порушення темпу, ритму, м'язового тонусу,
орієнтування і колективної взаємодії. При цьому увага й активність
не порушені. Проблеми моторної сфери швидко коригуються.
Друга група. Відсутність спритності, швидкості, точності. Темп
уповільнений, увага недостатня, активність пробуджується
поступово, ініціатива майже відсутня. Засвоєння завдань потребує
тривалих тренувань. Робота з розгальмування м'язового напруження
та покращення координації рухів позитивних результатів не дає.
Зустрічаються випадки моторної відсталості.
Третя група. Сильна м'язова загальмованість. Витягнуте ло-
макоподібне положення рук, розчепірені або стиснуті у кулаки
пальці, відсутність згинання у рухах рук або розхитування непри-
родно витягнутих рук, рухи яких некоординовані з рухами ніг.
Особливо сильна загальмованість шиї та плечей. Із цими дітьми слід
проводити як колективну, так і індивідуальну роботу. Хоча діти
часто відмовляються від колективних ігор, віддають перевагу іграм
наодинці, відмовляються від активних ролей, не проявляють емоцій у
іграх. Терміни роботи з такими дітьми — тривалі.
Четверта група. Моторно збудливі, з великою кількістю без-
цільних рухів, які виконуються у швидкому темпі. Залишатися
якийсь час спокійними їм важко. У колективних іграх такі діти не
чекають своєї черги, прагнуть до безперервних рухів. М'язовий тонус
дещо напружений, спостерігається підвищене емоційне ставлення до
гри. Рухливі ігри впливають украй збудливо на цих дітей. Активність
надмірно підвищена: вони готові все зробити за інших, втручаються
90С
в чужу гру, прагнуть одержати керівну роль. Потребують тривалої
роботи, результати якої не завжди є позитивними.
У частини дітей, які заїкаються, спостерігається обмеженість рухів
язика, порушення м'язового тонусу, дрібної моторики, переключення,
координації рухів, темпу рухів, статичної і динамічної координації
рухів. Порушення можуть бути пов'язані зі станом емоційно-вольової
сфери (схильність до великих коливань, нестійкий тонус), що
відображається на характері темпу рухів, у більшості випадків
прискореному.
У 40 % дітей, які заїкаються, моторика не порушена, в інших —
переважають розлади моторної функції у формі загального
моторного напруження, скутості, сповільненого переключення рухів.
Трапляються порушення, виявлені руховим неспокоєм,
розгальмованістю, некоординованістю, хаотичністю рухів, із
наявністю гіперкінезів, із широкою амплітудою виконання рухів.
Діти з моторною напруженістю не одразу реагують на зауваження
та прохання логопеда і товаришів щось принести, подати. Поволі
переходять від одних рухів до інших, упускають м'яч, обруч та інші
предмети в рухових іграх, більше часу витрачають на ігри з
розбірним матеріалом — будівельним, башточками, матрьошками
тощо. У дітей 4—5 років моторна скутість виявляється у
незграбності, невмінні швидко і правильно виконати той або інший
рух. У дітей 5—7 років моторна напруженість чіткіше зв'язується із
заїканням і виявляється при спробах коментувати свої дії.
Неможливість вільно говорити з приводу здійснюваних дій ше
більше сковує рухи дитини: зникає легкість, невимушеність у
поведінці, сповільнюється темп рухів, не виконується до кінця дія.
Загальмованість особливо яскраво проявляється в іграх із ходьбою і
бігом: діти напружено згинають руки в ліктьових суглобах, із
зусиллям притискують їх до тулуба, бігають на прямих ногах, не
згинаючи їх у колінних суглобах. Скутість м'язів шиї та плечей
виявляється у поворотах дітей усім тулубом, моторній недбалості.
Переважання моторної напруженості простежується у всіх
дошкільників та молодших школярів, котрі заїкаються.
Рухова розгальмованість дітей, які заїкаються, виявляється в тому,
що вони легко збуджуються, метушаться під час ігор, підстрибують,
сідають, змахують руками, виражаючи таким чином своє збудження.
Рухи дітей поривчасті, недостатньо цілеспрямовані, некоординовані;
тонкі довільні рухові акти формуються із затримкою, амплітуда рухів
91
велика. Після гри діти, намагаючись обговорити її процес і
результати, відтворюють хід гри численними некоординованими
рухами. Половині дітей, які заїкаються, властиві найрізноманітніші
супутні рухи.
Досить часто моторні відхилення у дітей, які заїкаються,
знаходяться у прямій залежності від таких психічних процесів, як
нестійкість уваги, недостатня гнучкість переключення, підвищена
збудливість або загальмованість.
У школярів із легким ступенем заїкання більше страждає
координація рухів і набагато менше — відчуття ритму і пе-
реключення рухів. При середньому ступені заїкання значно
знижується відчуття ритму і переключення рухів. У дітей із важким
ступенем заїкання найбільше страждає переключення рухів, а
порушення відчуття ритму зрівнюються з порушеннями координації
рухів.
Основний відсоток порушень в області моторики припадає на
дітей із тонічним типом судом. У хлопчиків більше страждає
відчуття ритму і координація рухів, у дівчаток — переключення
рухів. Отже, ступінь порушення моторики є прямо пропорційним
ступеню тяжкості заїкання. Причому у хлопчиків і дівчаток ці
порушення різні. У процесі логоритмічних занять поліпшення стану
моторики і мовлення відбувається майже паралельно одне одному.
Якщо успішно коригуються моторні порушення, це свідчить про
позитивний прогноз у корекції мовлення. Наголосимо при цьому, що
логоритмічна робота з дітьми має бути диференційованою залежно
від характеру моторних порушень.
Зміст логоритмічних занять із дітьми, які заїкаються

На логоритмічних занятгях із дітьми, які заїкаються, доцільно
проводити наступні вправи та ігри:
• ввідні вправи;
• вправи та ігри для розвитку міміки обличчя й орального
праксису;
• вправи та ігри для розвитку слухової уваги і пам'яті, зорової
уваги і пам'яті;
• вправи та ігри для розвитку орієнтування у просторі і відчуття
ритму;
• вправи та ігри для розвитку вміння наслідувати;
• творчі, сюжетно-рольові, рухові ігри, творчі етюди для роз-
92С
витку вольових якостей, активності, самостійності, ініціативи;
• вправи, рухові ігри з правилами для розвитку загальної
моторики, моторики рук, кисті, пальців;
• вправи та ігри зі співом, хороводи, ігри-драматизації з му-
зичним супроводом для розвитку просодики мовлення;
• вправи, ігри, етюди для розвитку уяви, творчих здібностей;
• вправи та ігри для розвитку музичної пам'яті й музичної
творчості;
• заключні вправи;
• інсценування, ранки, розваги, святкові виступи.
Засоби логопедичної ритміки у корекційній роботі з дітьми,
які заїкаються, навіть більше, ніж власне логопедична робота,
сприяють нормалізації темпу і ритму загальних і мовленнєвих рухів,
просодики мовлення. Рухові, музично-рухові, музично- мовленнєві,
ритмічні, мовленнєві без музичного супроводу, рухово-мовленнєві
вправи та ігри виховують статичну і динамічну координацію рухів,
здатність керувати м'язовим тонусом, тривалість видиху, м'яку атаку
голосу й інші компоненти просодики. Нормалізація рухової сфери
дитини допомагає їй перебудувати ставлення до спілкування, до
учасника комунікації, до навколишнього середовища й до свого
мовленнєвого порушення. Ця перебудова обумовлена тими
позитивними рисами характеру й поведінки, які з'являються у дитини
у процесі корекції психомоторики, а саме: впевненість у рухах,
керованість ними, ініціатива у спілкуванні, самостійність у
розв'язанні рухових і мовленнєвих труднощів, активність у
діяльності, переорієнтація у значущості життєвих ситуацій унаслідок
перебудови ставлення до мовленнєвого дефекту тощо.
Заняття логопедичною ритмікою слід пов'язувати з роботою
логопеда і розташовувати логоритмічний матеріал протягом нав-
чального року згідно з виконанням логопедичної програми. Так, у
періоди обстеження, обмеження мовлення (режим мовчання,
шепітного мовлення) на заняттях логоритмікою відпрацьовуються
злитість, плавність, переключення рухів. Пропонуються вправи в
ходьбі, на координацію, на розвиток пам'яті, уваги.
З періоду виховання сполученої вимови даються завдання з
мовленням, у яких також відпрацьовується гоїавність і злитість
вимови, темп рухів, виразність, емоційність.
Щоб зробити заняття з логоритміки цікавими, необхідно
більшість вправ проводити в ігровій формі. Логопед має враховувати,
що діти по-різному включаються в ігрові ситуації, тому необхідно
93
розробити декілька варіантів кожної гри; вводити в заняття момент
вільної, захоплюючої, веселої метушні, лазіння тощо.
У логоритмічній роботі з дітьми, які заїкаються, можна виділити
такі розділи:
I розділ. Виховання повільного темпу і плавних рухів
• Вправи на розслаблення і напруження м'язового тонусу;
виховання об'єму уваги й пам'яті; одночасність і координацію рухів;
гальмування; на реакцію з вибором і подолання автоматизму,
наприклад, діти марширують по колу: на «раз» зупиняються, на
«два» йдуть спиною назад, на «три» повертаються і йдуть у
зворотний бік, на «чотири» йдуть до центру і назад. Сигнали даються
врозбивку: слухові та зорові.
• Вправи у спокійному темпі з яскраво виразним моментом
колективізму, наприклад, по черзі придумують рухи для рук. Діти
фіксують увагу на рухах сусіда справа і за сигналом повторюють усі
його рухи. Виконуючи свої рухи, продовжують і надалі фіксувати
увагу на рухах сусіда справа, за сигналом повторюючи їх.
II розділ. Зв'язок мовлення з рухами і музичним ритмом

• Вправи з мовленням, пов'язані з координацією рухів, на-
приклад, кидають м'яч зі словами: «вгору — собі», «вгору — сусі-
дові» тощо.
• Вправи з рахунком і мовленням, пов'язані з гальмуванням,
наприклад, марширують і рахують під ліву ногу. За сигналом
зупиняються і рахуються, потім відновлюють ходьбу і рахунок.
• Вправи з рахунком і мовленням, пов'язані з подоланням
автоматизму, наприклад, рахують під ліву ногу по порядку.
За сигналом марширують спиною назад і рахують у зворотному
порядку до наступного сигналу.
• Вправи з мовленням, пов'язані з реакцією вибору, наприклад,
перекидають м'яча одне одному, вимовляючи будь-який іменник,
той, хто зловив м'яч, приєднує до нього прикметник, потім навпаки.
У підсумку цього розділу даються завдання на перевірку стійкості
мовленнєвого темпу, координації мовлення з рухами.
III розділ. Зв'язок рухів і мовлення з характером ритму^

• Показати «голосно» і «тихо» у русі та мовленні. Наприклад,
рахують голосно, потім вимовляють фрази голосно і пошепки.
• Crescendo і diminuendo в рухах і мовленні у зв'язку з по-
94С
силенням або уповільненням музичного ритму. Наприклад,
поступовий підйом рук угору з рахунком і посиленням звуку і
поступове опускання зі зворотним рахунком і пониженням звуку.
• Акцент, тобто наголос на певному слові, у зв'язку з логічним
змістом мовлення і адекватним рухом рук: «Дай мені м'яч. Дай мені
м'яч. Дай мені м'яч». Виховання активної, насиченої змістом паузи.
Діти марширують і вимовляють голосно текст, за сигналом
зупиняються й подумки продовжують текст у тому ж темпі до
наступного сигналу, за яким знову марширують і голосно говорять з
того слова, на якому їх застав сигнал.
• Вправи на диригування.
IV розділ. Практика рішучості, сміливості у рухово-мовленнєвих

завданнях
• Завдання, пов'язані з музикою, на вміння розподілити слова у
часі, наприклад, марширування вліво, вправо, поворот у зворотний
бік, плескання в долоні на місці. Дитина сама керує групою, даючи
сигнали словами для зміни руху і напряму.
• Завдання, не пов'язані з музикою, які надають можливість
проявити себе у мовленнєвому плані.
V роботі з дітьми будь-якого віку рекомендується викорис-
товувати спів. Діти виразно передають зміст пісні: бадьорий,
радісний настрій святкового маршу або мрійливі тихі звуки осінньої
пісеньки, пустощі зайця або розмірений ритм поїзда.
Що різноманітніші пісні за змістом, то багатшим буде запас му-
зичних уявлень дитини. Важливу роль відіграє текст пісні. Якщо у
дітей є порушення звуковимови, і на логопедичних заняттях
проводиться робота з постановки й автоматизації звуків, то тексти
пісень не мають включати звуків, не засвоєних дітьми.
Пісні виконуються, як правило, хором. Логопед зауважує
можливість індивідуального виконання. Індивідуальне виконання
вимагає більшої зібраності, відповідальності і самостійності у
поведінці та мовленні. Не всі діти справляються з цим завданням.
Тому індивідуальне виконання пісні формується поступово: спочатку
дитина співає у хорі, у підгрупі, потім логопед добирає пісню у
формі своєрідного діалогу: один співає запитання, а двоє або троє
проспівують відповідь, і нарешті діалог співають двоє дітей, причому
та дитина, в якої з'являються судоми в індивідуальному співі,
спочатку співає відповідь на поставлене запитання і лише потім
виступає ініціатором діалогу.
95
Виконання пісні залежить від етапу корекційної роботи. У періоди
мовчання, шепітного мовлення діти лише слухають пісню, яку
виконує педагог, або мелодію цієї пісні. У період спільного з
логопедом або відображеного мовлення, завдяки тому, що пісня
виконується разом із педагогом, діти засвоюють її зміст, заучують
текст. На етапах виховання діалогового мовлення діти виконують
пісні у формі діалогу. У цей же період дуетом, індивідуально або
хором логопед проводить інсценування пісень, текст яких
добирається у діалоговій формі. Коли дитина навчиться
користуватися самостійним мовленням, виконання пісні також
змінюють. Діти співають самостійно, спочатку хором, потім
індивідуально. Заспів пісні може виконувати одна дитина, а приспів
співають усі. Також самостійно відбувається й інсценування пісні.
Слід стимулювати дітей після прослуховування пісні розповідати,
що вони почули у музиці, які почуття у них викликала пісня.
Під час співу у дітей формується співучість. Для зміцнення
пісенного діапазону спочатку даються невеликі вправи, які кожного
разу співаються у вищій тональності, тобто транспонуються
(змінюється тональність даного твору у бік підвищення або
ПОНИЖОЕНЯ). Використовуються різні регістрові вправи (одна і та ж
людина співає то високо, то низько). У роботі над дикцією логопед
привертає увагу дітей до виразних мовленнєвих інтонацій у пісні та
їх співвідношення з музичними інтонаціями. Діти вчаться виділяти
голосом звернення («Ей, з дороги, бережися!»), запитання («Де ж мої
хлоп'ята, сірі кошенята?»), характерні ознаки образу.
Корисно навчати дітей уміння співати пісні без музичного
супроводу. Такий спів сприяє розвитку слухової уваги, чистоті дикції
та звуку голосу. Спочатку дітям пропонують співати у супроводі
фортепіано (мелодія трохи награється), потім співають разом із
педагогом і, нарешті, самостійно, без музичного супроводу.
З дітьми можна використовувати мелодекламацію. Добір вір-
шованих і прозаїчних текстів проводиться з урахуванням віку, стану
мовлення, розвитку музичних здібностей, етапу корекцій- ної роботи.
Музика, що супроводжує чигання, виразну розповідь, діалог або
хорову декламацію, має відповідати змісту тексту, допомагати
розкриттю сюжету, образу, персонажів твору.
Побудова логоритмічного занятгя залежить від цілей корек-

ційної роботи, від насиченості заняття мовленнєвим матеріалом.
96С
Орієнтовне заняття з молодшими школярами (спрямоване на
тренування мовлення та інших психічних функцій).:
1. Ввідні вправи. Різні види ходьби у колоні для виховання
орієнтування у просторі, поведінки у колективі, вміння планувати
рухи, ходити у певному темпі.
2. Розспівування. Виховання мовленнєвого дихання, співучості,
автоматизації звуків у наголошених складах, координації співу з
рухами рук.
3. Спів. Автоматизація звуків, виховання координації співу з
ходьбою, з маршируванням на місці; ритмічного слуху, слухової
уваги, пам'яті, розуміння характеру музики.
4. Вправи на виховання довільної увага. Спеціальне стиму-
лювання уваги, швидка і точна реакція на зорові подразники,
розвиток вольової сфери.
3. Вправи на виховання координації плавного мовлення (з метою
довільного управління своїми м'язами).
6. Слухання музики з подальшими вправами на розвиток музичної
пам'яті.
7. Гра-драматизація для виховання яскравої образності, емо-
ційності.
8. Завершальна вправа. Спокійна ходьба у колоні.
Залежність логоритмічного впливу від етапу корекційної роботи

Виховання правильного безсудомного мовлення у дітей із
заїканням здійснюється поступово: від полегшених його форм до
самостійного, емоційного мовлення у значущих для дітей життєвих
ситуаціях. Природно, що в комплексному впливі логопедична
ритміка залежить від завдань логопедичної корекції. Зупинимося на
цьому детальніше.
Завдання етапу обмеження мовлення (мовчання і шепітного
спілкування) визначаються так: виховання загальної довільної
моторики і м'язів обличчя; мовленнєвого дихання; слухової уваги та
слухової пам'яті; зорової уваги і зорової пам'яті; довільної поведінки
шляхом розвитку особистісних якостей: витримки, зосередженості,
уваги; робота над паузами у фразі, вимовленій пошепки; активізація
та поповнення словника з тем, відповідно до програми з рідної мови.
На логоритмічних заняттях у зв'язку із завданнями логопедичного
впливу проводяться безмовленнєві вправи та ігри. Дається матеріал
для розвитку міміки обличчя, орального праксиса, слухової та
97
зорової уваги, для розвитку орієнтування у просторі, наслідування,
загальної і дрібної довільної моторики тощо.
Проводяться етюди на задані педагогом теми, в яких діти мовчки
рухами, мімікою, пантомімою показують розвиток сюжету теми.
Етюди розігруються під музичний акомпанемент і без нього.
На заняттях у цей період корисно слухати інструментальну і
вокальну музику. Тематика музичних творів має відображати теми
логопедичних занять. Наприклад, якщо логопедичне заняття
проводиться на тему «Осінь» або відображає варіанти цієї теми
(«Овочі та фрукти», «Багатий урожай», «Ліс восени», «Лісові звірі в
осінньому лісі», «Збираємо врожай»), то логоритміч- не заняття
передбачає слухання музики П. Чайковського «Пори року. Осінь»,
відпрацювання рухів, що імітують поїзд, машину; вправи на
регуляцію м'язового тонусу в ситуації навантаження ящиків з
овочами на машини у полі та розвантаження машин у овочевому
магазині тощо.
Педагог, який ознайомлює дітей із темою заняття, розповідає про
наступне заняття, що відбувається за єдиним сюжетом, а
логоритмічні засоби, змінюючи один одного, розкривають сюжет.
Як логопедичне, так і логоритмічне заняття реалізують навчальні
цілі. Зокрема, діти вчаться слухати педагога, виконувати його
вказівки, але самі при цьому мовчать. Педагог говорить із дітьми
пошепки.
На етапі виховання сполученого та відображеного мовлення
завдання логопедичної корекції інші: виховання просодики,
мовленнєвого дихання: подовження видиху, корекція моторних
відхилень, порушень звуковимови; продовження навчання
спілкування з партнером у ігрових ситуаціях і поза ними; виховання
довільної поведінки, наприклад: виконання вимог не лише дорослих,
а й однолітків; активізація словника, подовження фрази до чотирьох
слів. Завдання цього етапу також мають чітко відповідати темам
програми з рідної мови.
На логоритмічних заняттях зазначені вище завдання реалізуються
специфічними засобами. Вводяться, крім наведених вище вправ,
вправи та ігри зі співом, хороводи, інсценування пісень, проводиться
навчання рухливих ігор без предметів, ігор для розвитку моторики
рук, кисті, пальців. Педагог на заняттях спілкується з дітьми,
використовуючи сполучене або відображене мовлення. Оскільки ці
98С
види мовлення займають дещо більше часу (мовленнєвий зразок
вимовляється двічі: разом із педагогом або за педагогом), то
логоритмічне заняття включає меншу кількість видів роботи.
У період виховання діалогового мовлення повною мірою
формуються поведінкова активність і самостійність: усі діти по черзі
можуть бути черговими на занятті, виконавцями головних ролей в
інсценуваннях, етюдах тощо. Діалоги будуються у формі запитань і
відповідей. Завдання цього етапу наступні: продовжується робота
над просодичними компонентами мовлення, над подовженням фрази
до п'яти слів, над злитою вимовою фрази, над виразністю діалогу.
Продовжується виховання особистісних якостей: активності,
ініціативності, самостійності, творчості. Здійснюється корекція
порушень звуковимови.
Етап самостійного мовлення включає два розділи: виховання
підготовленого мовлення на матеріалі переказу і виховання са-
мостійного мовлення на матеріалі оповідання. У кожного з цих
розділів свої завдання. При роботі над самостійним мовленням на
матеріалі переказу діти вчаться переказувати підготовлений текст із
подальшою драматизацією; переказують події, дії за змістом різких
ігор. На заняттях виховується активність, самостійність, довільність
поведінки у всіх видах ігор (рухливих, дидактичних, іграх-
драматизаціях, сюжетко-рольових); продовжується робота з корекції
порушень звукавимови, з розвитку лексико- граматичної будови
мовлення. Логоритмічні заняття у цей період педагог також будує з
урахуванням загальних завдань. Зокрема, він включає в заняття у
більшому обсязі, ніж раніше, мовленнєві завдання, ігри, вправи без
музичного супроводу, а також матеріал із музично-ритмічного
виховання (хороводні й танцювальні композиції, рухові імпровізації
під музику).
Виховання самостійного мовлення на матеріалі оповідання
припускає навчання дітей описової розповіді з пам'яті, творчої
розповіді. Заняття логопедичної ритміки насичені мовленнєвим
матеріалом, творчими ситуаціями і достатнім руховим наванта-
женням.
На етапі закріплення активної поведінки і вільного спішування
дітей логопедичні та логоритмічні заняття рівною мірою вирішують
завдання подальшого закріплення у них організаторських якостей,
активного, творчого начала їхньої особистості, закріплення вміння
спілкуватися в різних ситуаціях на матеріалі будь-якої мовленнєвої
складності.
99
АУТОТРЕНІНГ
Аутотренінг слід проводити під спокійну і тиху музику.

Уявіть собі, шо ви в лісі на великій зеленій галявині в со- шгший
літній день. Навкруги ростуть дерева, вони шепочуться зеленими
листочками. Трава на галявині шовкова, прогріта сонцем. Ви лягаєте
на траву і дивитеся на високе голубе небо.
100С
До вас доноситься щебіт пташок, які перелітають із дерева на дерево.
Ви спокійні, відпочиваєте.
1. Прийміть зручне положення, розслабтеся.
2. Зробіть глибокий вдих, плавний спокійний видих.
3. Дихайте рівно, спокійно, розслаблено.
4. Заплющіть очі.
5. Уважно слухайте все, про що я буду говорити.
6. Я спокійна, я повністю спокійна.
7. Моє обличчя розслаблене, спокійне, нерухоме.
8. Ви в літньому лісі на галявині, милуєтеся голубим небом,
зеленими деревами, слухаєте спів пташок, вдихаєте аромати листя,
квітів, трави.
9. Мені приємно, спокійно, хороше.
10. Мої руки приємно розслабилися.
11. Я відчуваю приємне тепло у своїх руках.
12. Я повністю спокійна.
13. Мої ноги приємно розслаблені, я відчуваю тепло у своїх
ногах.
14. Я повністю спокійна.
15. Я вільно і легко дихаю, я відпочиваю.
16. Моє мовлення спокійне. Я знаю, що перед тим, як починати
говорити, потрібно правильно набрати повітря у груди, а потім
спокійно і рівномірно видихнути його. Тоді мовлення буде плавним і
доцільним.
17. Я відпочиваю. (Сон або дрімота 10хвилин. Вихід зі стану
сну.)
18. Ви добре і приємно відпочили.
19. На рахунок 10 виходимо зі стану розслаблення.
20. Вам легко думати про мовлення, воно плавне, вільне, чітке.
Ллється саме собою вільно і невимушено:
• 1—2 — важкість поступово відступає;
• 3—4 — важкість змінюється приємною легкістю у всьому тілі;
• 5—6 — голова стає легкою і свіжою, руки і ноги легкими і
невагомими;
• 7—8 — повіки легкі, ніяких неприємних відчуттів немає;
• 9—10 — легко відкриваємо очі, робимо глибокий вдих і різкий
видих повітря (тричі).
А тепер напружуємо м'язи рук, ніг і піднімаємося.
додатки
Додаток 1
АНКЕТА ДЛЯ БАТЬКІВ
1. Які форми мовлення порушені у дитини?
• Вільне мовлення (розмова з товаришем, розповідь про себе
тощо);
• опис картини, малюнка;
• переказ тексту;
• повторення за кимось;
• одночасне мовлення з кимось (хором);
• читання тексту вголос;
• шепіт;
• співи;
• гучне мовлення, крик;
• декламація;
• вимова по складах;
• повільне мовлення;
• швидке мовлення;
• проза;
• вірші;
• відповіді на запитання;
• рапорт (коли не можна змінити порядок слів);
• монолог (коли треба довго говорити самому);
• діалог (почергова розмова з кимось);
• тихе мовлення;
• емоційне мовлення;
• початок мовлення;
• закінчення мовлення;
• мовлення іншою мовою.
2. У дитини є труднощі, коли:
• хтось говорить на іншу тему;
• необхідно заговорити першим;
• необхідно говорити «не своїм» голосом;
• необхідне автоматизоване мовлення (рахунок, назвати дні
тижня).
3. Причини, які викликають і посилюють мовленнєвий недолік:
• хвороба;
• неприємні переживання;
104
• стресова ситуація;
Додатки
• хвилювання, не пов'язане з мовленням;
• хвилювання, пов'язане з мовленням;
• хвилювання з приводу важких слів;
• хвилювання з приводу важких звуків;
• хвилювання, яке з'являється ще до мовлення;
• невпевненість у своїх силах, у собі;
• побоювання бути незрозумілим;
• побоювання виявити свій недолік;
• неприємні рседуми про можливу зушшку (без хвилювання);
• хвилювання під час мовлення;
• хвилювання після мовленнєвої невдачі.
4. Мовленнєві невдачі супроводжуються:
• пітливістю;
• слабкістю;
• серцебиттям;
• тремтінням;
• загальною скутістю;
• жаром;
• холодом;
• відчуттям спазму в грудях;
• відчуттям спазму в горлі.
5. Перераховані неприємні відчуття довго не проходять.
6. Запинок стає більше, проте це не супроводжується хви-
люванням.
7. Ситуації, які погіршують мовлення:
• розмова вголос без свідків (сам із собою);
• спокійна сімейна обстановка;
• напружена сімейна обстановка;
• розмова з друзями;
• розмова з недоброзичливими людьми;
• розмова зі старшим, з учителем;
• розмова з молодшим;
• розмова з незнайомою людиною;
• розмова у присутності групи людей;
105
• розмова під час відповідного виступу;
• розмова з продавцем;
• розмова у школі;
• розмова по телефону.
Додаток 2
ЛОГОПЕДИЧНА АНКЕТА ДЛЯ УЧНІВ
1. Прізвище, ім'я, в якому класі навчаєшся.
2. Коли почав заїкатися?
3. Пам'ятаєш це сам чи зі слів батьків?
4. Чи погіршувалося мовлення з віком?
5. Де важче говорити: у школі, в магазині...?
6. Як відповідаєш на уроках (усно, письмово, після уроків)?
7. Яким є твоє мовлення з однолітками, батьками, незнайомими
людьми?
8. Чи змінюється твоє мовлення залежно від часу доби, пори
року?
9. Чи бувають періоди плавного мовлення?
10. Зберігається заїкання, якщо тебе ніхто не чує?
11. Заважає заїкання — як, де, чому?
12. Чи псується настрій через мовлення?
13. У чому твої мовленнєві труднощі (що ти відчуваєш, коли
мовлення неможливе)?
14. Як впливає хвилювання на твоє мовлення?
15. Якщо ти лікувався від заїкання, то якими вивченими
прийомами користувався?
16. Чи продовжуєш удома займатися самостійно?
17. Коли ти говориш краще: коли думаєш про мовлення чи коли
забуваєш про заїкання?
18. Твоє мовлення впливає на успішність у школі?
19. Як оцінюєш своє заїкання за ступенем?
20. Чи хочеш лікуватися?
Додаток З
ВИМОГИ ДО ЛОГОПЕДИЧНИХ ЗАНЯТЬ ІЗ ДІТЬМИ,
ЯКІ ЗАЇКАЮТЬСЯ
1. Логопедичні заняття мають відображати основні завдання
корекційно-педагогічного впливу на мовлення та особистість
103С
дитини.
2. Логопедичні заняття повинні проводитися в певній системі,
Додатки
послідовно, поетапно з урахуванням основних особливостей кожної
дитини; з опорою на свідомість і активність дітей; на заняттях слід
використовувати посібники, наочні й технічні засоби навчання;
заняття мають сприяти міцності навичок правильного мовлення та
поведінки.
3. Логопедичні заняття повинні узгоджуватися з вимогами про-
грам виховання та навчання дітей дошкільного і шкільного віку.
4. На заняттях має передбачатися тренування правильного
мовлення та поведінки за різних умов. Із цією метою викорис-
товується весь арсенал логопедичних занять: численні форми роботи
з розвитку мовлення, дидактичні, рухливі, сюжетно- рольові та
творчі ігри, екскурсії, підготовка та участь у дитячих ранках,
концертах тощо.
5. Заняття слід організовувати так, щоб дитина говорила на них
без заїкання і супутніх порушень.
6. Заняття повинні підтримувати у дитини гарний настрій,
впевненість у своїх силах, бадьорість.
7. На заняттях мають бути зразки правильного мовлення: самого
логопеда, магнітофонні записи, платівки, виступи дітей, які успішно
пройшли курс логопедичних занять тощо.
8. Заняття мають проводитися на фоні правильного ставлення
оточуючих до дитини і правильного виховання.
9. Логопедичні йняття проводяться у труповій формі Комплек-
тування груп відбувається з урахуванням віку та діагнозу дітей.
Додаток 4
ПРАВИЛА МОВЛЕННЯ
1. Коли говориш, дивися в очі співрозмовника. Це допоможе
подолати збентеження.
2. Стеж, щоб під час мовлення не було емоційного напруження.
3. Перед тим, як почати говорити, подумай, що ти хочеш сказати.
4. Перед мовленням вдихни, потім починай говорити — плавно,
на видиху.
5. Повітря витрачай в основному на голосні звуки. Виділяй
наголошені голосні.
6. Чітко вимовляй усі голосні звуки.
7. Суворо дотримуйся пауз між реченнями.
8. Довгі речення поділяй на смислові частини по 3—4 слова; між
ними пауза — і знову вдихни.
107
9. Усі слова в реченні вимовляй злито, як одне довге слово.
10. Говори чітко, голосно, виразно.
Додаток 5
ПАМ'ЯТКА ДЛЯ РОЗВИТКУ ПЛАВНОГО МОВЛЕННЯ
1. Виховуй у собі сміливість, витримку і волю.
2. Не відступай від поставленої мети, будь наполегливим у її
досягненні. Вір у свої сили та можливості.
3. Вчися володіти собою і зберігати спокій у будь-якій ситуації.
Стримуй роздратованість, змагайся із вразливістю, схильністю до
образ.
4. Закріплюй правильні мовленнєві навички в повсякденному
житті, не хвилюйся через можливі труднощі й невдачі.
5. Чергуй працю з відпочинком, правильно їх організовуй.
6. Завжди та всюди у розмові дотримуйся правил мовлення.
7. Користуйся різними випадками, щоб говорити.
8. Плануй свій день. Виділи певний час для самостійної роботи
над мовленням удома.
9. Якщо хочеш досягти успіху, працюй над мовленням активно й
систематично.
10. Не бійся можливих невдач. Пам'ятай, що труднощі долаються
поступово і наполегливо!
Додаток б
РЕЖИМ ПІД ЧАС РОБОТИ НАД МОВЛЕННЯМ
Шановні учні! Ми будемо працювати разом, щоб покращити
ваше мовлення. Проте не думайте, що вам досить тільки ретельно
відвідувати кабінет, а решта станеться саме собою. Успіх залежить
від вас, від вашої старанності. Ви маєте суворо дотримуватися такого
режиму:
1. Вчасно прокидатися і вчасно лягати спати. Сон повинен
тривати приблизно 10 годин.
2. Забороняються ігри, які збуджують або втомлюють нервову
систему (футбол, штанга). Це ще більше погіршує мовлення.
3. Під час лікування мовлення корисно бувати на повітрі, ка-
татися на ковзанах, лижах. Добре займатися цікавими і спокійними
іграми: шахами, шашками.
4. Потрібно щоденно проводити мовленнєву зарядку за всіма
компонентами (вправи на розслаблення, дихальні, артикуляційні,
108С
голосові, рахунок, логоритмічні вправи).
Будьте впевнені, наші заняття принесуть гарний результат. Ваше
Додатки
мовлення стане плавним.
Додаток 7
ВПРАВИ
Релаксація
Вправи на розслаблення м'язів, рук, ніг, тулуба, шиї. Тривалість
занять — 10 хвилин. Релаксацію проводити на кожному занятті.
Вправи для рук
Вправа «Кулачки»
Стиснути пальці рук у кулачки, а потім махнути, кистями так,
щоб пальці розправились.
Вправа «Олені»
Схрестити руки над толовою із сильним напруженням (тверді, як
роги), а потім швидко розслабити й опустити вздовж тулуба.
Вправа «Підйомний кран»

Витягнути руки вперед і напружити, ніби на них лежить важкий
вантаж. Потім швидко розслабити, як після різкого звільнення від
вантажу, опустити руки на «пухову ковдру».
Стискання і відпускання уявного гумового м'яча.
Вправи для ніг

Вправа «Засмагаємо»
Сидячи, випрямити ноги з напруженням (потягнутися, ніби на
пляжі під сонцем) і потім розслабити.
Вправа «Ножиці»
Сидячи, випрямити напружені ноги, розвести в сторони, потім
опустити, розслабитися.
Вправа «Пружинки»
Пальцями ніг натискати на уявні пружинки на підлозі, чергуючи
напруження з розслабленням.
Вправа «Журавель на болоті»

Ходьба з високим підніманням колін і витягуванням униз ступенів
ніг при напруженні м'язів, із розслабленням м'язів при опусканні
ноги.
Вправи для тулуба
109
Вправа «Прання»
Нахилитися й робити рухи, які нагадують полоскання білизни,
потім випрямитися і виконувати рухи, що імітують розвішування
білизни на високу мотузку.
Вправа «Ляльки»
• «Буратіно» — завмерти в позі дерев'яної ляльки, розслабитися.
• «Ганчір'яна лялька» — повне розслаблення всього тіла.
• «Спортсмен» — імітація піднімання штанги з напруженням і
розслабленням усього тіла після її опускання. У такій же
послідовності піднімання гирі однією, а потім другою рукою і
перетягування каната.
Вправи для шиї
Вправа «На ниточці»
Почергове напруження і розслаблення м'язів шиї (голова «на
ниточці» впала на груди, на ліве плече, на праве плече).
Вправа «Допитлива Варвара»

Дивитися вліво (витягаючи шию з напруженням), дивитися
вправо, а потім знову вперед. Відпочивати.
Вправи для органів артикуляції

Вправа «Жабенята»
Розтягнути губи в посмішку з напруженням, потім розслабити і
повернути назад.
Вправа «Впертий язик»

Із силою натиснути язиком на верхні зуби, потім розслабити,
спокійно опустити вниз. Із силою натиснути на нижні зуби,
розслабити, дати відпочити.
Почергове стискання і розстискання зубів.
Додаток 8
ТЕКСТИ ДЛЯ ПЕРЕКАЗУВАННЯ
СИНИ
Дві жінки брали воду з криниці. До них підійшла третя. І
старенький дідусь сів відпочити на камінчик.
Ось одна жінка каже другій:
— Мій син спритний і сильний, ніхто його не подужає.
110С
— А мій співає, як соловейко. Ні в кого такого голосу немає, —
Додатки
каже друга.
А третя мовчить.
— Чому ж ти про свого сина не скажеш? — запитують у неї
сусідки.
— А що казати, — мовить жінка. — Нічого в ньому особливого
немає.
Набрали жінки повні відра води й пішли. А дідусь — за ними.
Йдуть жінки, зупиняються. Болять руки, розпліскується вода, ломить
спину. Аж раптом три хлопці вибігли.
Один через голову перевертається, колесом крутиться — ми-
луються жінки.
Другий пісню співає, соловейком заливається — заслухалися
жінки.
А третій до матері підбіг, узяв у неї важкі відра й поніс.
Запитують жінки в дідуся:
— Ну що? Як наші сини?
— А де ж вони? — відповідає дідусь. — Я тільки одного сина
бачу!
(В. Овсєсва.)
ВТРАЧЕНИЙ ДЕНЬ
У одного батька було троє синів — маленьких хлоп'ят.
Ввечері батько питає хлопчиків:
— Розкажіть, як ви сьогодні прожили день.
Юрко відповів:
— Я сьогодні посадив дерево.
— Ти добре прожив день, — сказав батько.
Микола відповів:
— Я сьогодні зайчика намалював.
— Ти теж добре прожив день, — сказав батько.
Петрик відповів:
— Я сьогодні... у м'яча грав і морозиво з'їв...
— У тебе сьогодні втрачений день, — сказав батько.
(В. Сухамлинський)
ПО ВОЛОСИНЦІ
Теплого весняного дня бабуся Марія повела свого онука Петрика
до лісу.
111
Першокласник Петрик був ледаченьким хлопчиком. Збираючись
до лісу, бабуся дала йому нести вузлик з їжею і водою. Петрикові
вузлик здався дуже важким. Бабуся понесла їжу сама, а хлопчикові
дала тільки пляшку з водою.
Прийшовши до лісу, бабуся з онуком сіли відпочити. Аж раптом
побачили, як до куща прилетіла маленька пташка. У дзьобику вона
тримала волосинку. Петрик тихенько підвівся й глянув на кущ. Він
побачив велике волосяне гніздо.
Пташка швидко літала до гнізда, щоразу приносила по волосинці.
Петрик від подиву та хвилювання стояв, широко відкривши очі.
— Бабусю, — пошепки запитав він, — невже вона по волосинці
носила і збудувала таке велике гніздо?
— Так, по волосинці, — відповіла бабуся. — Це працьовита
пташка.
Петрик задумався.
Через хвилину він сказав:
— Бабусю, я нестиму з лісу ваше пальто...
(В: Сухомлинський)
ЛИСИЦЯ ТА РАК
Біжить лисичка полем. Добігає до річки, аж дивиться — рак виліз
із води на камінь та клешні точить, шоб гостріші були.
— Здоров був, раче! — каже йому лисичка. — 3 тим днем, шо
сьогодні! Це ти, мабуть, до косовиці готуєшся, що клешні об камені
гостриш?
Поздоровкався рак та й каже:
— Я клешнями роблю те, що ти зубами. Отож треба, шоб
гостріші були.
А лисиця йому:
— Тепер я бачу, чого з тебе люди сміються, розказуючи, як ти сім
літ по воду ходив, та й ту на порозі розлив! Як його ходити, коли на
ногах зуби? Признайся, що таки правду люди говорять про тебе!
— Може, колись те й правдою було, та тепер брехнею стало! Ось
коли хочеш, то давай побіжимо наввипередки. Я тобі ше на один скік
уперед ходу дам. Біжимо до тієї осички, що стоїть онде на узліссі.
— Як так, то й так, — каже лисиця.
Повернулася до лісу, стала на один скок уперед проти рака та й
дожидає, коли той звелить бігти. А рак, учепившись клешнями за
лисиччиного хвоста, підібгав усі вісім сво'іх ніг та й гукнув:
112С
— Ну!
От лисичка і подалася впродовж поля. Добігає до осики,
Додатки
повернулась, щоб подивитись, де той рак чимчикує, аж чує позад
себе:
— Та й забарилася ти, лисичко! Я вже й на осику лазив, усе
визирав, чи скоро ти прибіжиш.
Дуже здивувалася лисичка, аж рота роззявила:
— Чи то ж видано! — каже.
І більше не сміялася з рака.
(Українська народна казка)
СИНИЧКА
Коли я снідав, над головою враз щось цвірінькнуло. Глянув — у
кімнаті пурхає зелененька пташка з чорною манишкою. Синичка!
Надворі було холодно, пташці захотілося погрітись, а кватирка у
вікні була відчинена. Мабуть, ще й їсти хотіла, бідолашна.
Я причаївся. Сиджу й не ворушуся. Тільки очима позираю за
пташкою. Пурхала, пурхала, потім опустилася на край канапи і
крутить голівкою — до мене придивляється. Оченята блищать, як
краплинки чорнила. Я посміхнувся.
Синичка пурхнула й сіла край столу, а біля мене стояла вазочка з
грудкою масла. Синичка — скік, скік, скік, потім стрибнула на
вазочку й заходилася клювати масло. Перед самим моїм носом.
— Може, ти цукор будеш їсти? — спитав я й підсунув їй
цукорницю.
Синичка відскочила на край столу, зиркнула на цукор — по-
думала, мабуть, що це білий сніг, і пурхнула на буфет.
Снігу вона й надворі скільки завгодно наїсться, а от гарбузове
насіння — це не часто трапляється. Дивлюсь, лушпиння з-під її
дзьобика розлітається на всю кімнату.
Від задоволення вона навіть цвірінькнула, Я повернувся до неї і
кажу:
— Синичко, синичко, зеленая птичко, заспівай!
Синичка підняла голівку й зацвірінькала. А потім пурхнула
і вилетіла надвір.
Другого ранку синичка знову залетіла в мою кімнату — і просто
до масла.
Тепер ми щодня снідаємо вдвох.
(П. Панн)
113
РУДЕНЬКИЙ
На дитячому майданчику гралося двоє хлопчиків і дівчинка.
Бабуся дала кожному по цукерці. Чорнявий хлопчик похапливо
тицьнув цукерку до рота. Тимчасом дівчинка і руденький хлопчик
свої ще тільки розгортали. Враз чорнявий хлопчик вихопив у
дівчинки цукерку і дременув у під'їзд. Дівчинка зойкнула,
скривилась і заплакала.
Руденький подивився на дівчинку, тоді на свою цукерку, тоді
знову на дівчинку, тицьнув їй цукерку і швидко пішов геть. Наче
боявся, що вона поверне її.
Коли хлопчик проходив повз дідуся, який сидів на лавочці і все
бачив, той усміхнувся до малого і сказав:
— Ти зробив правильно. Ти хороший хлопчик.
Руденький спинився, почервонів. Потім зітхнув:
— Ні, дідусю, я не зовсім хороший... Мені не хотілося віддавати...
Правда! І чого поганим бути легко, а хорошим важко? Мені інколи
хочеться бути поганим. Але... соромно.
Дідусь повільно глянув на нього.
— Ну, тоді я помилився. Пробач. Ти не просто хороший хлопчик.
Ти справжній молодець! Бо в тебе є совість. А совість, голубе мій, —
це в людині головне.
І дідусь ласкаво поплескав його по плечу.
(В. Нестойко)
Додаток 9
ТЕМАТИКА ДІАЛОГІВ
1. Сім'я.
2. Твій дім і квартира.
3. Твої самостійні заняття.
4. Твій вільний час.
5. Твій друг.
6. Свійські тварини.
7. Дикі тварини,
8. Овочі та фрукти.
9. Твої обов'язки вдома.
10. Твої книжки.
11. Канікули.
12. Зоопарк.
13. Цирк.
114С
14. Школа.
15. Пори року.
Додатки
16. Бібліотека.
17. їжа.
18. Одяг і взуття.
19. Ігри.
Додаток 10
ПАМ'ЯТКА: ПЕРШІ ЗАХОДИ ПРИ ПОЯВІ У ДИТИНИ
ЗАЇКАННЯ
Заїкання — це тяжке захворювання, проте його можна вилікувати.
Шановні батьки! Лікуйте дітей від заїкання. Виконуйте поради
логопеда та невропатолога.
Радимо вжити такі заходи при появі заїкання:
1. Негайно відведіть дитину до невропатолога і логопеда та точно
виконуйте їх призначення.
2. Не привертайте увагу дитини до особливостей її мовлення у
зв'язку з появою у неї заїкання.
3. Дитина не повинна чути слово «заїкання» та знати його.
4. Створіть умови виняткового спокою для дитини, переведіть її
тимчасово на охоронний режим.
5. Не допускайте передражнювання дитини, не давайте їй брати
участь у збуджуючих та галасливих іграх.
115
6. Дорослі мають говорити небагато, спокійно, неквапливо,
неголосно, повільно, плавно.
7. Рухи оточуючих повинні бути спокійними, не рвучкими.
8. Не спонукайте дитину на розмову, на розповідь будь-чого, не
ставте зайвих запитань.
9. Не перевантажуйте дитину мовним матеріалом. Не поправ-
ляйте її, якщо дитина заїкається, не примушуйте повторювати
сказане.
10. Не допускайте наслідування іншими дітьми неплавного
мовлення вашої дитини.
11. Дотримуйтеся точного режиму з денними відпочинками.
12. Підхід до дитини має бути ласкавим, рівним, спокійним, але в
той же час вимогливим, однаковим зі сторони всіх дорослих.
13. Дитину потрібно оберігати від сильних вражень.
Додаток 11
ВІРШІ ДЛЯ МОВЛЕННЄВОЇ ЗАРЯДКИ,
ФІЗКУЛЬТХВИЛИНОК
Супроводжуються рухами і діями дітей.
***
На городі цап, цап

Капусточку хап, хап.
Борідкою трусь, трусь,
Капусточку хрусь, хрусь.
Ратичками туп, туп,
Капусточка хруп, хруп. А за
цапом дід, дід З батурою —
хвось, хвось. Цап як скоче:
брик, брик. На все село крик,
крик, На синяки дме, дме,
Вигукує: «Ме, ме...». За ним
Рябко: «Гав, гав, От тобі,
щоб не крав...».
***
Трава низенька-низенька.
Дерева високі-високі.
11С
Вітер дерево колише-гойдає. Птахи
летять-відпітаюгь,
Додатки
А діти тихенько за парти сідають.
***
Столярики-молодці, Тешуть столики

й стільці. Пилочками чики-чики,
Молотками туки-туки. Чик-тук-туки,
чик-тук-туки, В нас до праці здібні
руки.
***
Раз — доріжка, два — доріжка,

На доріжці — кривоніжка,
Качуляє-кривуляє,
Тишком-нишком примовляє:
— Раз — доріжка, два — доріжка! —
Кривуляє кривоніжка.
Хто ж там, хто вже так стомився
І наліво нахилився?
Треба всім нам встати,
Фізкультпаузу почати.
Щось не хочеться сидіти,
Трохи треба відпочити.
Руки вгору, руки вниз,
На сусіда подивись.
Руки вгору, руки в боки
І зроби чотири кроки.
Више руки підніміть
І спокійно опустіть!
Розведіть їх по боках,
Плесніть, діти, кілька раз.
За роботу — все гаразд.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. Белякова Л. И. Заикание; Учебное пособие для студентов пед.
институтов по спец. «Логопедия» / Белякова Л. И., Дякова Е. А. — М.:
В. Секачёв, 1998. - 304 с.
2. Волков Г. А. Логопедическая ритмика: Учебное пособие для
студентов пед. институтов по спец. «Дефектология» / Волков Г. А. —
М.: Просвещение, 1985. — 191 с.
3. Выгодская И. Г. Устранение заикания у дошкольников в игре:
Кн. для логопеда / Выгодская И. Г., Пеллингер Е. Л., Успенская Л. П.
— М.: Просвещение, 1984, — 175 с.
4. Дидактичний матеріал для логопедичних занять Г. 1. Блінова та
ін. — К.: Рад. шк., 1985. - 280 с.
5. Заикание у подростков: Кн. для логопеда: Из опыта работы /
Сост. М. И. Буянов. — М.: Просвещение, 1989. — 175 с.
6. Калягин В. Если ребенок заикается / Калягин В. — СПб.: Питер
Ком., 1998. - 192 с.
7. Кондратенко Л. О. Весела грамота: Метод, рекомендації для
вчителів та вихователів початкової школи / За ред. Ю. 3. Пльбуха. —
К.: Психодіагностика та диференційоване навчання, 1993. — 144 с.
8. Логопедия: Учебник для студентов дефектолог, фак. пед. вузов /
Под ред. Л. С. Волковой, С. Н. Шаховской. — М.: ВЛАДОС, 1998. -
680 с.
9. Малярчук А. Я. Дидактичний матеріал для виправлення мовних
недоліків: Навч. посібник для вчителів-логопедів, учителів і
вихователів шкіл та дит. садків / Малярчук А. Я, — К.: Веселка, 1995.
— 408 с.
10. Мастюкова Е. М, Лечебная педагогика: Советы педагогам и ро-
дителям по подготовке к обучению детей с особыми проблемами в
развитии / Мастюкова Е. М. — М.: ВЛАДОС, 1997. — 304 с.
11.Методические рекомендации по психологопедическому
изучению заикающихся детей / Сост. Г. А. Волкова. — К.: РУМК,
1984. — 69 с.
12. Миссуловин Л. Я. Лечение заикания / Миссуловин Л. Я. — Л.:
Медицина, 1988. — 184 с.
13. Пеллингер Е. Л. Как помочь заикающимся школьникам: Кн.
для логопеда / Пеллингер Е. Л., Успенская Л. П. — М.: Просвещение,
1995. - 176 с.
14. Психотерапія в логопедичній практиці: Методичні рекоменда-
ції / Укл. Н. М. Уманська. - К.; РУМК, 1992. - 24 с.
15. Рождественская В. И. Игры и упражнения для исправления за-
икания: Пособие для воспитателя детского сада / Рождественская В.
И., Павлова А. И. — М.: Просвещение, 1978. — 96 с.
16. Хватцев М. £. Логопедия: Пособие для студентов пед. инсти-
тутов и учителей спец. школ / Хватцев М. Е. — Мл Просвещение.
1959. - 476 с.
17. Ястребова А. В. Коррекция заикания младшего школьного воз-
раста / Ястребова А. В. — М.: АРКТИ, 1999. — 96 с.
Науково-виробниче видання Бібліотека «Шкільного світу»
Гуцал Людмила Львівна Миронова Світлана Петрівна
Корекція заїкання у молодших школярів Навчально-методичний

посібник
Художній редактор І. Сак Літературний редактор Л. Царенко

Коректор М. Даценко Комп'ютерна верстка К. Яскевич
Формат 60x84/16. Умови, друк, арк, 6,98. Тираж 2000 пр.

Зам. 5.
ТОВ Видавництво «Шкільний світ» 01014, м. Київ, вул. Тимірязєвська, 2

Свідоцтво про внесення суб'єкта видавничої справи до Державного реєстру
видавців, виготівників і розповсюджувачів видавничої продукції серія ДК № 775
від 21.01.2002
Видруковано з готових діапозитивів в ОП «Житомирська облдрукарня» 10014, м.

Житомир, вул. Мала Бердичівська, 17 Свідоцтво про внесення суб'єкта видавничої
справи до Державного реєстру видавців, виготівників і розповсюджувачів
видавничої продукції серія ЖТ№ 1 від 06.04.2001

Корекція заїкання у молодших школярів навчально-методичнийпосібник

Uploaded by

Document Information

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

Корекція заїкання у молодших школярів навчально-методичнийпосібник

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

Корекція заїкання у молодших

Розділ 3. Корекційна робота з молодшими школярами

теоретичні аспекти заїкання

Основа, на якій формується заїкання:

«Поштовхи», що спричинюють початок заїкання:

Судоми дихального апарату

Судоми голосового апарату

Судоми артикуляційного апарату

Ступінь прояву мовленнєвих судом

Лінгвістичні фактори, що сприяють нояві судомних затинань

Супутні мовленню рухи

Феномен фіксованоеті на дефекті

ТИПИ ПЕРЕБІГУ ЗАЇКАННЯ

Виокремлюють декілька типів перебігу даної мовленнєвої

У більшості наявних класифікацій враховують загальні зако-

РОЗДІЛ 2 КОМПЛЕКСНИЙ ПІДХІД

Первинне логопедичне обстеження

КОМПЛЕКСНИЙ ПІДХІД ДО ПОДОЛАННЯ

Після проведення повного обстеження і комплектування груп

ПОРАДИ ЩОДО РЕЖИМУ ДНЯ

Для кожної групи учнів складається перспективний план роботи, в

Орієнтовний перспективний план занять

Перспективний план роботи з подолання заїкання у молодших

II етап — формування техніки мовлення

III етап — тренувальний

IV етап — закріплення мовленнєвих навичок

ЗМІСТ І МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ

Орієнтовна схема побудови групових занять

б) 2—3 голосові вправи;

II. Основна частина

III. Заключна частина

Логопедичні заняття проводяться відповідно до певних вимог

II. Основна частина

III. Заключна частина

II. Основна частина

2. Ознайомлення з новим матеріалом:

III. Заключна частина

III. Заключна частина

2. Закріплення нового матеріалу.

II. Основна частина

II. Основна частина

2. Робота над голосом:

III. Заключна частина

II. Основна частина

3. Закріплення нового матеріалу.

III. Заключна частина

II. Основна частина

III. Заключна частина

II. Основна частина

III. Заключна частина

II. Основна частина

3. Закріплення матеріалу. Заучування вірша напам'ять.

III. Заключна частина

II. Основна частина

II. Основна частина

III. Заключна частина

Ховрашки хотіли хліба —

Гуси гучно ґелґолтали —

Лиска лащить лисеня,

Рве Маринка у торбинку

Біля паркану котик крутився: В

II. Основна частина

Цап до цапа в гості йшов. Цап дороги не знайшов, А за цапом

У Параски гарна праска, Попрасує все Параска: Сукні синії —