1-2.

Існує думка, що на початковому етапі навчання діти виявляють величезний

інтерес до предметів, як до чогось нового і незвіданого, мають підвищену
активність і працездатність на уроках. Але що складнішим стає матеріал, то
менше інтерес до предмета, отже, слабшає і працездатність під час уроку. У
зв'язку з цим інтерес дитини до предмета необхідно постійно підтримувати.
Слід зазначити, що у мотивації вчення важливу роль відіграє зміст та
наповнення навчального матеріалу, який виступає для учнів насамперед у
вигляді тієї інформації, яку вони отримують від вчителя та з навчальної
літератури. Однак сама по собі «сира» інформація поза потребами дитини не
має для нього будь-якого значення і не викликає в ньому відгуку, а, отже, і не
викликає будь-якої діяльності. Тільки та інформація, яка якось співзвучна
його потребам, піддається емоційній та розумовій переробці. В результаті
дитина отримує імпульс та стимул до подальшої діяльності. Зміст кожного
уроку, кожної теми має бути глибоко мотивовано, але не тільки за
допомогою створення нагальних інтересів або посилань на практичну
значущість у майбутньому, а головним чином, тим, що цей зміст має бути
спрямований на вирішення проблем пізнання явищ та об'єктів
навколишнього світу, на оволодіння методами такого пізнання.
Що таке мотивація? Деякі дослідники відзначають, що мотивація -
психофізіологічний процес, який керує поведінкою людини, що задає її
спрямованість, організацію, активність та стійкість; здатність людини
активно задовольняти свої потреби. З іншого боку, мотивація є система
стимулів, які спонукають людину до виконання дій.
Хотілося б зупинитися на деяких методах, що стимулюють зростання
мотивації у учнів до матеріалу, що вивчається.
1.Звернення до життєвого досвіду дітей. Прийом полягає в обговоренні з
учнями добре знайомим їм життєвим ситуаціям, всебічне розуміння яких
можливе щодо пропонованого матеріалу. І тут необхідна «живість»
аналізованої ситуації, її гострота і актуальність. Наприклад, на небажання
дитини вивчати тему розвитку ринкових відносин можна поставити питання:
«Чи знаєш ти про стародавні як світ способи обвішування покупця?». Як
правило, навіть у дорослої людини виявляється інтерес.
2. Моделювання проблемної ситуації. Прийом полягає в тому, що перед
учнями ставиться проблема, долаючи яку учень освоює необхідні знання та
навички. Почати можна з того, щоб при знайомстві з новим матеріалом (на
етапі актуалізації знань) ставити особливо сконструйовані питання, що
вимагають аналізу, порівняння, зіставлення та роз'яснення інформації, а
також глибшого розуміння матеріалу та інтересу до нього. Створення
проблемної ситуації здебільшого гарантує інтерес до досліджуваного.
3.Прийом ділової гри. Суть у цьому, що з кожним учнем закріплюється певна
роль. Сам формат ділової гри вимагає різнопланової та скрупульозної
підготовки як з боку вчителя, так і з боку самих учнів, натомість
забезпечуючи високу віддачу та успіх такого уроку у учнів. Грати школярам
цікавіше, ніж навчатись.
Варто відзначити, що цей метод широко застосовується в різноманітних
тренінгах, при навчанні психології взаємовідносин та інших, не менш
важливих для навчальних заходів. Причому учасники таких ігор нерідко є
представниками різних вікових груп, які у грі, як правило, не помічають
процесу навчання.
1.Рішення логічних задач. Завдання такого характеру сприймаються учнями
набагато краще, ніж звичайні, і пропонуються учням або як розминки на
початку уроку, або для відволікання та зміни виду роботи протягом уроку, а
часом і для додаткового вирішення будинку. Метод особливо актуальний у
рамках підготовки до олімпіад, і важливий поряд з високою роллю
розвиненого логічного мислення щодо історії.
2. Змагання та конкурси. Будь-якому вчителю відомо, наскільки важко
утримати увагу дитини протягом уроку. Для вирішення цієї проблеми можна
запропонувати різні ігрові та конкурсні, які за своїм форматом стимулюють
дітей на змагання. Змагальний компонент може стати істотним внеском у
розвиток мотивації у дітей.
Отже, розвиток мотивації та інтересу до предмета – це залучення учнів до
активної пізнавальної діяльності. Урок необхідно організувати таким чином,
щоб учневі було цікаво від самого процесу вчення та радісно від спілкування
як з учителем, так і з однокласниками. У класі має панувати робоча
атмосфера співпраці, довіри та взаємної поваги. Інтерес, прагнення та
задоволення від виконаної роботи повинні ставати ключовими відчуттями
дитини під час навчального процесу.
Також важлива мотивації орієнтація вчителя на індивідуальні досягнення
учнів. У цьому необхідно порівнювати результати окремого учня з його
власними, побудованими з його минулих успіхах і невдачах. Підсумком
подібної стратегії навчання є зростання впевненості у своїх силах і як
результат – забезпечення мотивації та зростання показників у навчанні.
Навченість - це характеристики психологічного розвитку, які склалися в
результаті всього попереднього ходу навчання.
Навченість включає як наявний до сьогодення запас знань, і сформовані
методи і прийоми їх наближення (уміння вчитися) тобто. навченість, це те,
чим я зараз маю.
Компоненти та показники навченості:
 Знання
a) види знань (поняття, факти, закони, теорії, знання про способи
діяльності та методи пізнання тощо);
b) етапи засвоєння знань (знання → розуміння → застосування → аналіз
→ синтез → засвоєння);
c) рівні засвоєння знання (репродуктивний - що складається із зразків;
продуктивний – пошук нових способів рішень);
d) якість знань (повнота та глибина, гнучкість та оперативність,
системність та систематичність, міцність та усвідомлюваність,
згорнутість та розгорнутість, узагальненість та конкретність);

 види діяльності
a) навчальна задача, як процес розуміння учнем сенсу завдань та вправ;
b) становлення навчальних процесів, як перетворень учнем
досліджуваного матеріалу, тобто. оволодіння прийомами навчальної
діяльності, тобто.навчальна задача розбивається на низку дій;
c) дії самоконтролю та самооцінки;

 види самоконтролю
a) підсумковий (оцінка учнем отриманого ним результату з урахуванням
зіставлення зі зразком);
b) покроковий (стежить) полягає у вмінні школяра в процесі роботи
оцінити свій шлях вирішення, зіставити його з можливими, своєчасно
усувати помилки;
c) плануючий (уміння школяра до роботи намітити її етапи та
передбачати її передбачувані результати);

 самооцінка
a) Адекватна (неадекватна);
b) загальна;
c) Докладна (коли учень оцінює окремі сторони своєї діяльності).
Навчальні дії, як і знання, можуть бути реалізовані на різних рівнях:
 Репродуктивний (як виконання типових дій за зразком);
  продуктивний (самостійний вибір чи виявлення учнем нового способу
вирішення).
Навчальні дії можуть мати і різні якості: матеріальні дії з предметами;
матеріалізовані події, голосно мовні, розумові.
Важливою характеристикою навчальної діяльності школяра результат цієї
діяльності.
Об'єктивний результат - виявляється у правильності розв'язання завдання у
числі кроків до результату, витраті часу, розв'язання задач різного рівня
складності.
Суб'єктивний результат - виявляється у значущості результату роботи для
даного учня, суб'єктивної задоволеності результатом, його психологічної ціні
(витраті його зусиль, співвідношення можливостей дитини та її реальних
успіхів, зіставлення здібностей дитини та зусиль при виконанні даного
завдання.

3.
Основні фактори розвитку в учнів пізнавального інтересу до історії.

Інтерес - емоціонально-
забарвлений прояв
пізнавальних потреб
особистості.

Зміст навчального Організація навчального Міжсуб'єктні відносини у

матаріалу процесу навчальному процесі

Методи,
Характер Комфортне
прийоми,
Організація спілкування
засоби

Наочні та Форми Засоби Характер

Емоційний технічні пізнаваль-ної
залучення засвоєння
вплив засоби діяльності
учнів інтересів знань
навчання