Корекційне навчання й виховання дітей з Відрізнити дитину з затримкою психічного розвитку від Якщо в дитини виявлено затримку психічного

кількома дефектами з урахуванням розумово відсталої – нелегка справа, яка під силу лише розвитку, її направляють до школи чи класу
своєрідності їх розвитку допомагають компетентній медико-педагогічній комісії, спеціального типу. Це має велике практичне
забезпечити поступальний розвиток психіки укомплектованій висококваліфікованими фахівцями значення: створення адекватних педагогічних
дитини, навіть за наявності комплексного медичного, психологічного, педагогічного, спеціального та лікувальних умов.
дефекту, що поєднує порушення сенсорної дефектологічного профілів.
та інтелектуальної діяльності. Корекційна робота ведеться на
кожному уроці. Вона здійснюється
Важливою вимогою до корекційної роботи в школах на основі ґрунтовного вивчення
цього типу є запобігання виникнення втоми, для чого Неабияку роль у корекційній роботі відіграє заохочення особливостей дітей з різними
використовують такі педагогічні засоби та методичні дитини навіть за найменші успіхи, педагогічний такт, типами затримки психічного
прийоми, як подання навчального матеріалу невеликими уважність та доброзичливість з боку вчителів та (розвитку, диференційованого та
дозами, чергування розумових та практичних видів вихователів, готовність прийти на допомогу, глибоко індивідуального підходу
діяльності, використання цікавого дидактичного наполегливе формування в учнів впевненості у власних до кожного з них з урахуванням
матеріалу, яскравої наочності, проведення фізкультпауз, можливостях. цих особливостей.
активізація та формування пізнавальних інтересів дітей.
Методичні поради вчителю щодо роботи з дітьми з порушеннями інтелектуального
розвитку
Особливу увагу слід приділяти озброєнню дітей уміннями
користуватися узагальненими способами виконання  Зосередьте увагу на сильних сторонах учня і спирайтеся на них у процесі
навчальної діяльності, що дає їм змогу здійснити її більш навчання. Водночас, будьте готові, що доведеться поступово заповнювати
самостійно та ефективно, одержуючи задоволення від прогалини у знаннях, вміннях і навичках учня.
зростання успіхів у своїх шкільних справах.  Подавайте зміст навчального матеріалу невеликими частинами, використовуючи
мультисенсорний підхід (слуховий, візуальний, маніпуляційний). Якомога
більше повторюйте та закріплюйте вивчене.
 Спільно з учнем покроково аналізуйте виконання завдання.
 Заохочуйте учня, підтримуйте позитивну мотивацію навчання.
 Урізноманітнюйте навчальну діяльність, однак, забезпечуйте
 Дещо сповільніть темп навчання, зважаючи на знижені психічну витривалість і
плавний перехід від одних видів діяльності до інших.
розумову працездатність учня.
 Завдання мають відповідати можливостям учнів та виключати
 Будьте терплячими, якщо учневі необхідно пояснити чи показати щось
відчуття стійких невдач.
багаторазово.
 Надавайте учням достатньо часу для виконання завдання та
 Віднайдіть оптимальний варіант взаємодії з ним (поясніть новий матеріал до
практичного застосування нових умінь і навичок, водночас,
надто тривале виконання однієї вправи може стомити його. уроку, на занятті дайте письмовий тезовий план, алгоритм дій тощо).
 Розчленовуйте завдання на окремі невеликі частини. Якщо необхідно –
 Не перекладайте подолання проблем у навчанні виключно на
батьків. складайте письмовий алгоритм поетапного виконання завдання. Усні інструкції
давайте по одній, доки учень не навчиться утримувати у пам’яті одразу кілька.
 Допомагайте їм усвідомлювати найменші успіхи учня та
 Практикуйте прикладне застосування набутих учнем знань.
закріплювати їх. Учні з труднощами у навчанні потребують не
авторитарних підходів у сімейних стосунках, а виваженого,
доброзичливого ставлення до дитини.
 3. Діти з комплексним порушенням розвитку.
Характерним для таких дітей є те, що
первинний дефект у них пов'язаний
безпосередньо не з одним, а з рядом факторів,
тобто в ньому виявляється поєднання.
Сліпоглухонімота може бути викликана
різними причинами.
Якщо вона не сполучається з розумовою
відсталістю, сліпоглухонімі діти
потенційно мають можливості для
повноцінного інтелектуального й
емоційного розвитку і за сприятливих умов
виховання можуть стати соціально
корисними людьми.
Найпереконливіше виражена універсальна
роль навчання сліпоглухонімих при
формуванні в них початкових форм людської
поведінки — найперших потреб і способів їх
задоволення. З цією метою організовується
спільна предметно-практична діяльність
сліпоглухонімої дитини й дорослої людини,
яка її виховує.
Дослідження глухих і туговухих
інтелектуально неповноцінних дітей
свідчить, що обидва первинних дефекти
обтяжують один одного.
Найважчі для виховання й навчання діти з
поєднанням розумової відсталості із
сліпоглухонімотою. Тяжкі порушення функцій
основних аналізаторів, які забезпечують зв'язок
психіки людини з навколишнім світом, у поєднанні з
інтелектуальним дефектом, різко знижуючи дійсність
компенсаторних сил організму.
3.1. Сліпоглухонімі діти.
До цієї кількісно невеликої категорії
аномальних належать діти з повним або
частковим ураженням функцій як зорового,
так і слухового аналізаторів. У
сліпоглухонімих дітей слух порушений
повністю або в такій мірі, що робить
неможливим засвоєння мови на основі
слухового сприймання. Таким чином, глухота
зумовлює німоту. Зір у сліпоглухонімих дітей
також характеризується тотальним
порушенням або настільки знижений, що
зорове орієнтування практично неможливе.
3.2. Діти з поєднанням сенсорного
та інтелектуального дефектів.
Такі складні дефекти зумовлені різними
причинами: гемолітичною хворобою
новонароджених, яка пов'язана з
несумісністю крові матері й плода (резус-
фактор); внутрішньоутробними ураженнями
плода внаслідок застосування матір'ю на
перших місяцях вагітності різних засобів з
метою її зриву; пологовими травмами,
глибокою недоношеністю; тяжкими
захворюваннями дитини в ранньому віці
(пневмонія, менінгіт, менінгоенцефаліт), для
лікування яких застосовувалися значні дози
токсичних медичних препаратів. У ряді
випадків відмічається вплив спадкової
обтяженості (зокрема кровно-родинні
шлюби), причому спадкова схильність
виявляється під впливом різних шкідливих
зовнішніх факторів.
Для формування в дитини предметних зразків
об'єктів і дій спершу використовують
спеціальні засоби спілкування із
сліпоглухонімими — жести, які позначають
ці предмети і дії.
Дактилогія (від грец. – палець, – слово) –
ручна азбука, в якій букви алфавіту
замінюються спеціальними знаками, що
передаються пальцями руки. Сліпоглухонімі
навчаються також усної звукової мови.
Велике значення у подальшому навчанні й
розвитку сліпоглухонімих належить
оволодінню писемною мовою, яка
оформлюється рельєфно-крапковим шрифтом
Брайля, що ним користуються сліпі. В цьому
шрифті кожна буква, цифра, розділові знаки
передаються різними комбінаціями випуклих
крапок, які сприймаються дотиком пальців
руки до паперу. Оволодіваючи словесною
мовою, сліпоглухонімі одержують змогу
прилучатися до людської культури, що
відіграє вирішальну роль в їхньому
розумовому, моральному й естетичному
розвитку.
Психолого-педагогічне вивчення таких дітей
свідчить, що сліпота ще більше обмежує
можливості пізнання навколишньої дійсності
розумово відсталими дітьми, ніж при збереженості
у них нормального зору. Розумова відсталість
також значно уповільнює, знижує інтенсивність
формування компенсаторних процесів при
глибоких порушеннях зору.
 1.3. Особливості корекційної роботи з розумово
відсталими дітьми.
Корекційно-педагогічна робота повинна мати
комплексний характер і охоплювати всі напрями
впливів на різні ушкодженні сторони розвитку такої
дитини.
Диференційний та індивідуальний підхід.
2. Діти із затримкою психічного розвитку.
2.1. Типи затримки психічного розвитку та їх
психолого-педагогічна характеристика.
Діти з психічним і психофізичним інфатилізмом, який
часто поєднується з деяким недорозвиненням
пізнавальної діяльності, а також дітей з астенічними та
цереброастенічними станами, що виникли на ранніх
етапах розвитку.
Психічний і психофізичний інфатилізм (дитячий) –
характерна дитячість у розвитку.
Астенія – слабкість організму в цілому, або деяких його
нервово-психічних функцій.
Церебральна астенія – спостерігається нервово-
психічна слабкість, зумовлена захворюваннями мозку.
Соматогенна астенія – пов'язана із загальним
соматичним захворюванням організму (дизентерією,
туберкульозом).
Найбільшого ефекту в корекційній роботі з розумово Адаптуючи зміст, методи,
відсталими дітьми можна досягти тоді, коли вона орієнтована форми роботи з розумово
на розвиток їхніх вищих психічних функцій –логічного відсталими дітьми до їхніх
мислення, яке передбачає вміння встановлювати зв'язки між особливостей, педагоги
явищами реальної дійсності, доводити або спростовувати значною мірою
судження; довільної уваги, пам'яті, поведінки в цілому, що пристосовуються до їхнього
базується на усвідомленні власних дій та вчинків, розумінні їх дефектного розвитку.
мотивів, самокеруванні ними, тобто виховання.
Для підготовки розумово відсталих дітей до
Необхідним є спеціальне та самостійного життя корекційна робота має
наполегливе навчання розумово бути орієнтована на розвиток у них здібностей
відсталих учнів виконання цих до оволодіння різними елементами соціальної
завдань, формування в них культури в неадаптованому вигляді, тобто в
відповідник способів розумової природних умовах життєдіяльності людини.
діяльності.
2.2 . Діагностика затримок дитячого психічного
розвитку та особливості корекційно-виховної роботи.
Основні показники затримки психічного розвитку дитини: При медико-педагогічному
знижена працездатність, швидка втомлюваність, обстежені для диференціальної
уповільненість сприймання та переробки інформації, діагностики затримок
навіть при сенсорному її сприйманні; обмеженість кола психічного розвитку
загальних життєвих уявлень; збіднений словниковий найпоказовішим є метод
запас, наявність окремих недоліків вимови, переважання у навчального експеременту.
мисленні наочно-дійових форм над словесно-логічними
операціями (аналізом, порівнянням, синтезом,
узагальненням, встановленням логічних зв'язків у
інформації); погана пам'ять, невміння використовувати
допоміжні засоби при запам'ятовуванні; знижений рівень
самоконтролю, критичності, мислення; незрілість
емоційно-вольвої сфери; недостатня сформованість усіх
видів діяльності, в тому числі ігрової.
 Педагогічні особливості в роботі з дітьми з
порушенням інтелекту та з комплексним
порушенням розвитку
1.1. Особливості психічного розвитку
1. Діти з порушенням інтелектуального розвитку.
дітей-олігофренів.
Серед аномальних дітей найбільший відсоток тих, у Під розумовою відсталістю
яких спостерігаються порушення інтелекту, тобто дефектологія розуміє стійке,
сукупності пізнавальних здібностей. Таких дітей явно виражене зниження
називають розумово відсталими. пізнавальної діяльності, що
виникло на основі органічного
ураження центральної нервової
системи (головного мозку).
Відхилення у пізнавальній діяльності чи поведінці можуть Найпоширеніша форма психічної
бути спричинені педагогічною занедбаністю в недорозвиненості – олігофренія (від
попередньому досвіді дитини, тимчасовим погіршенням грец, малий, розум), що виникла як
стану фізичного чи психічного здоров'я, несформованістю наслідок ураження центральної
певних навчальних вмінь та навичок, ситуативним нервової системи (насамперед кори
зниженням інтересу до навчання чи гри, деформованістю головного мозку) у
стосунків, які склались у конкретного вихованця з дітьми переднатальний, натальний, або
чи педагогами, а також іншими обставинами. постнатальний періоди.
Діти з ураженням головного мозку, яке Дибільність – значно менш глибокий (порівняно
перенесли на пізнішому (порівняно з з двома схарактеризованими вище) ступінь
олігофренією) етапі розвитку. Пізнавальні розумової відсталості, проте інтелектуальний
можливості в них вищі. Це діти з перенесеними дефект не дозволяє дітям-дебілам оволодівати
травмами головного мозку, енцефалітом навчальною програмою масової школи. У таких
(запаленням мозку) – розгальмованість, дітей обмежені можливості свідомого засвоєння
нестійкість уваги. Розумова відсталість таких понять, узагальнених правил, закономірностей,
дітей не прогресує, а під впливом педагогічних теоретичного матеріалу, перенесення здобутих
зусиль психічний розвиток підвищується. знань на нові ситуації. Оскільки в них порушена
Відносяться також до категорії розумово пам'ять (особливо процес логічного
відсталих діти інтелектуальна неповноцінність запам'ятовування), обсяг навчального матеріалу,
пов'язана з такими захворюваннями ЦНС, як який вони можуть засвоїти, значно зменшений.
епілепсія, шизофренія, сифіліс
1.1. Класифікація олігофреній.
Ідіотія (від грец. – не вігластво,
неосвіченість) – найглибший, крайній
ступінь інтелектуальної недорозвиненості,
природженого або набутого в ранньому
дитинстві недоумства. Ідіоти не здатні
усвідомлювати оточення; їхня мова
розвивається вкрай обмежено; для них
характерні важкі порушення моторної
сфери з особливою недорозвиненістю
координації рухів і цілеспрямованих
рухових актів. У ідіотів дуже важко
сформувати навіть найелементарніші
навички самообслуговування та людської
поведінки взагалі. Діти-ідіоти не
підлягають навчанню, їх направляють для
спостереження та догляду до спеціальних
заклад системи соціального забезпечення.
Імбецильність (від лат. – слабкий, немічний) –
середній ступень слабоумства, розумової
відсталості. Вони спроможні засвоювати деякі
елементарні навички практичної та розумової
діяльної тому вони можуть оволодівати окремими
нескладними (механічними) видами фізичної праці й
навіть елементами грамоти (якщо імбецильність не
дуже глибока). Проте за наявності важких дефектів
сприймання, пам'яті, мислення, мовного розвитку,
які поєднуються з порушеннями емоційно-вольової
сфери та моторики, практично неможливо
здійснювати навчання імбецилів у допоміжних
школах. Як правило, таких дітей виховують та
елементарно навчають у спеціальних дитячих
будинках системи соціального забезпечення. Проте
надалі вони потребують постійної опіки.