1

ВАРІАНТ 15 Розвиток мислення в дошкільному віці

План

1. Загальна характеристика мислення дошкільників

2. Мислення і діяльність дошкільників
3. Керівництво розвитком мислення дітей
4. Характеристика мислення дітей конкретної вікової групи
5. Висновки

1 ПИТАННЯ
Мислення формується й розвивається протягом дитинства під впливом умов життя й
виховання. Дитина народжується, не маючи мислення. Пізнання починається з відчуття й сприйняття
навколишніх предметів, образи яких зберігаються в пам'яті. Це пізнання відбувається в процесі
активної взаємодії дитини з дійсністю, у процесі практичних дій, які дозволяють їй краще
познайомитися з особливостями навколишніх предметів й уточнити свої уявлення про ці предмети.
[1, 124]
Розвиток мислення виражається в змінах його змісту й форм. Форми мислення неприроджені,
не апріорні, а утворюються в ході пізнавальної діяльності дитини в суспільних умовах її життя, у
процесі засвоєння нею вироблених людством знань. Генетично найбільш ранньою формою мислення
є наочно-діюче мислення, перші прояви якого в дитини можна спостерігати наприкінці 1-го й на
початку 2-го року життя ще до оволодіння нею активною мовою. Шляхом дій дитина пізнає
безпосередньо не дані властивості деяких предметів, застосовує раніше вироблені навички в нових
обставинах, утворює перші, не усвідомлювані нею узагальнення. Слова, якими опановує дитина, не
відразу включаються в рішення нею перших практичних завдань (наприклад, діставання
привабливого предмета й т.п.). Вони спочатку завершують дію, і лише потім, узагальнюючи досвід
дитини, починають передбачати дію. [5,906]
Дитина починає думати вголос, планувати подолання виникаючих у її діяльності утруднень.
Наочно-діюче мислення дитини переймається словами, які стають засобом утворення наміру й плану
в більш складній її діяльності. Слова здобувають певні значення, виступають як носії узагальнень,
що формуються в дітей у ході їхнього ознайомлення з навколишніми предметами й спілкування з
людьми. Розширення сфери предметних дій дитини, засвоєння нею суспільного призначення
предметів домашнього побуту, оволодіння діями, пов'язаними з користуванням цими предметами, не
тільки сприяє розвитку її наочно-діючого мислення, але й підготовляє ґрунт для виникнення в неї
наочно-образного, мовного мислення.
У ході розвитку мислення дитини здобуває деяку самостійність стосовно виконуваних нею
практичних дій. Збагачення чуттєвого досвіду, розширення розумового кругозору у зв'язку з
уявленнями, що утворюються, створює можливість думати не тільки про наявні, але й про відсутні
предмети, робить доступними не тільки зовнішні, але й деякі внутрішні, істотні зв'язки й відношення
предметів. Розумова активність дитини знаходить своє вираження в численних питаннях («чому?»,
«навіщо?» і т.п.), з якими вона вступає в дошкільний вік. Мислення її активізується не тільки при
спостереженнях за навколишніми предметами і явищами, але й при розгляданні картин, слуханні
розповідей, казок, в ігровий і всякій іншій діяльності. Дитина виділяє, абстрагує більш-менш істотні
ознаки об'єктів, синтезує їх, узагальнює, відносить предмети до певних категорій, класифікує їх.
Спочатку діти думають уголос. З віком ця особливість мислення послабляється, що є одним з
показників успіхів у формуванні внутрішніх розумових дій. У межах наявного в них досвіду діти-
дошкільники висловлюють правильні судження про оточуючі їх предмети і явища, поєднують і
узгоджують їх між собою, переходять від часткового до загального й від загального до часткового,
роблять умовиводи, у яких правильно розкривають доступні для них причинно-наслідкові й інші
зв'язки явищ, навчаються помічати протиріччя у своїх міркуваннях й усувати їх, хоча й роблять це
по-різному залежно від глибини знань про предмети, із приводу яких вони міркують. Якщо дитина
включається в рішення зрозумілої, близького й цікавої для неї задачі, де вона може опиратися на
доступні її розумінню факти, нею здійснюються прості види логічно правильних міркувань.
Правильність їх залежить насамперед від доступності дитині тих узагальнень, на які вони
 2

опираються. [5,906]
Прагнення старшого дошкільника до осмислення того, що сприймається, - показник значних
успіхів в логічному мисленні, яких досягли діти цього віку.

2 ПИТАННЯ
Розвиток мислення дитини-дошкільника зумовлюється і ускладненням його практики,
засвоєнням способів розумової діяльності.
Опанування навичок мислення може відбуватися різними способами. Одні вчені віддають
перевагу організації орієнтувальної діяльності дітей, активізації їхнього мовлення (П. Гальперін, Д.
Ельконін, Г. Мінська); інші — опануванню системи послідовних розумових дій, тобто роботи над
алгоритмами (Л. Ланда, Ф. Фрадкіна), побудові аналітико-синтетичної діяльності, опануванню
методів засвоєння знань (Н. Менчинська, Г. Костюк, Г. Люблінська). Завдяки кожному з них можна
досягти значних успіхів у розвитку різних форм мислення дошкільників. Чим послідовніше
старання, тим більша здатність дитини дивуватися, ставити запитання, сприймати і засвоювати нове,
застосовуючи різні форми, операції і способи мислення, підвищуючи свої можливості до подальшої
розумової праці. [4, 379]
На розвиток мислення впливає також ігрова діяльність. Дошкільник повинен бути готовим до
неочікуваних ситуацій, уміти діяти із замінником предмета відповідно до ігрової назви. Предмет-
замінник є опорою мислення: на основі оперування ним дитина вчиться думати про реальний
предмет. Розвиток мислення полягає у тому, що дитина поступово перестає діяти з предметами
безпосередньо у певній ситуації, а вчиться думати про них, діяти з ними в ігровому плані. Гра готує
дитину до мислення з використанням уявлень. Досвід ігрових, реальних взаємин у грі закладає
основи особливої властивості мислення, яка дає змогу зрозуміти позицію іншої людини. У цьому
полягає суть рефлексивного мислення.
Розвитку мислення сприяє і формування у дитини методологічних знань, які одночасно
висвітлюють найістотніші відношення предметів, які пізнає дитина, організацію її пізнавального
досвіду, упорядкування отриманих знань. Ці знання відображають у найпростішій формі взає-
мозв'язок предметів і явищ, їх розвиток, можливість якісного перетворення. Наприклад, у дітей
формують знання про те, що предмети і явища слід розглядати не самі по собі, а в їх зв'язках з
іншими предметами, що передбачає вихід за межі цього предмета і розгляд його у загальній сукуп-
ності предметів і явищ. Під час цього дитина має справу з маловідомими предметами, інформація
про які є для неї невизначеною, незрозумілою. [4, 380]
Отже, процес пізнання предметів і явищ зумовлює виникнення і збільшення кількості
невизначених знань у формі здогадок, передбачень, що стимулюють розумову активність дітей.
Унаслідок спеціального навчання 5—6-річні діти опановують загальний спосіб аналізу, що дає їм
змогу пізнавати предмети в їх взаємозв'язках. Наприклад, під керівництвом вихователя діти
розглядали різних тварин (білку, їжака, оленя) у типових для них умовах проживання. Потім вони
отримали завдання з'ясувати, в якому середовищі живе невідома їм тварина, зображена на картинках.
Діти ніби приміряли -цю тварину до різних природних умов на інших малюнках, аналізували і спів-
відносили особливості тварин з різними природними умовами, роблячи свої висновки. У такій
діяльності вони вчаться при дослідженні явищ, предметів послідовно розгортати пізнавальні дії:
спочатку виокремлюють явище, потім переходять до пошуку його зв'язків з іншими явищами цієї
системи, вибудовуючи на цій основі свою практичну діяльність.
Необхідною умовою розвитку творчого мислення є включення дітей у діяльність, у якій би
вони змогли реалізувати свою активність. Для розвитку пізнавальних інтересів 5—7-річних дітей
можна, наприклад, використати працю, у процесі якої діти ставлять багато запитань, шукають на них
відповіді. Ефективним засобом розвитку мислення є експериментування у конструктивній діяль-
ності. При цьому важливо дати дітям змогу самостійно ознайомлюватися з новим конструктором.
Потім можна ставити їм завдання, спрямовувати і регулювати їхню пошукову, конструктивну
діяльність. Як свідчать дослідження, попереднє самостійне орієнтування у можливостях матеріалу
дає змогу включити знайдені способи у різні комбінації й отримати оригінальні конструктивні
розв'язання, постійно шукати і знаходити нові.
Отже, мислення і діяльність дошкільників взаємопов'язані: вступаючи у комунікації, діючи,
 3

граючи, опановуючи методи засвоєння знань, дитина мислить. [4, 381]

3 ПИТАННЯ
Протягом дошкільного віку закладаються основи мис¬лення, розвиваються і удосконалюються
його види. Ефек¬тивний розумовий розвиток залежить від вмілого і ціле¬спрямованого впливу
дорослого на дошкільника.
Якщо вихователь не працює систематично над розумовим розвитком дитини, то, прийшовши в
школу, учень виявиться нездатним до логічних міркувань. Завданням вихователя, що працює з
дітьми, є насамперед навчити дітей вирішувати практичні, конкретні завдання дією, замислюватися
над тим новим, що щодня, щогодини з'являється перед допитливими очами дитини.
Заняття, образотворча діяльність й інші форми роботи з дітьми можуть бути успішно
використані для розвитку мислення дитини.
Коли вихователь учить дітей спостерігати явища природи й навколишнє життя з натури й за
уявленням порівнювати знайомі предмети, виділяючи в них подібне і різне, слухати казки й
розповіді й осмислено передавати їхній зміст, відповідати на питання й задавати свої, він тим самим
вправляє дитину в розумовій діяльності. А це найперша умова виховання її розумових здібностей. [3,
170]
Дуже важливо вчити дітей порівнювати предмети і явища, тому що за допомогою порівняння
діти починають групувати однорідні предмети, поєднувати їх у категорії, у класи.
Таким шляхом вихователь поступово підводить старших дітей до класифікації, до узагальнення
і до понять, тобто до логічного мислення.
Порівняння необхідно вводити особливо тоді, коли вихователь хоче ознайомити дітей з новим
предметом, звернути їхню увагу на своєрідність й особливості нового предмета. «Подивіться на
лисицю... а тепер на білку. Розкажіть, чим вони схожі. А тепер подивіться, що в них різне...»
У процесі позаситуативно-пізнавального спілкування з дорослим виникає особлива
«теоретична діяльність», про що свідчать численні дитячі запитання стосовно різ¬номанітних сфер
дійсності. Ставлення дорослого до цих запитань суттєво впливає на подальший розвиток мислення
дитини. Відповідати на них необхідно так, щоб во¬на отримала змогу за допомогою дорослого,
однолітків або самостійно знайти потрібну відповідь. Тому не варто поспішати давати у своїй
відповіді готові знання. Голов¬не — навчити дитину думати, міркувати, знаходити від¬повіді, щоб
сформувати самостійність мислення, допит¬ливість розуму.
Достовірна, чітка, вичерпна небагатослівна відпо¬відь, підтверджена прикладами і
спостереженнями, сти¬мулює розвиток допитливості у дошкільників. Байдуже ставлення до
запитань знижує їх пізнавальну актив¬ність. Тому потрібно не лише уважно, з повагою і тактов¬но
ставитися до питань, а й спонукати дітей до них, вчи¬ти порівнювати, узагальнювати, аналізувати,
організо¬вувати спостереження, експериментування, працювати з літературою.
Необхідність дошкільників детально, розгорнуто по¬яснити явища і процеси у природі,
соціальному житті пе¬ретворює їхні міркування на спосіб пізнання і розв'язан¬ня інтелектуальних
завдань. У спілкуванні з дошкільни¬ками дорослі мають виявити терпіння і розуміння їхніх
незвичних пояснень, підтримуючи прагнення до пізнан¬ня суті предметів і явищ, з'ясування їх
причинно-наслідкових зв'язків, прихованих властивостей. Формуванню узагальненого мислення
сприяє розвиток мовлення дити¬ни. Якщо не навчити її встановлювати взаємозв'язки, во¬на довго
знаходитиметься на рівні чуттєвого сприймання фактів.
Ефективному розв'язанню дошкільниками інтелекту¬альних проблем сприяє постійне і
раціональне засвоєння знань не як самоціль, а як засіб розвитку мислення. Меха¬нічне
запам'ятовування інформації, уривчасті, хаотичні копіювання дорослих міркувань не розвиває
мислення дошкільника. [4, 382]

4 ПИТАННЯ
В цьому питанні звернемося до характеристики мислення дітей середньої групи. В середньому
дошкільному віці відбуваються помітні зміни в розвитку мовлення і мислення дітей. Вини викликані
перш за все тим, що діти все більше і краще оволодівають рідною мовою і все частіше самостійно
розв’язують різноманітні задачі, які виникають в щоденному житті.
 4

Особливістю мислення дитини середнього дошкільного віку є постійне сполучення дії й мови.
Діючи, дитина практично встановлює різні зв'язки між частинами єдиного завдання. Ці зв'язки
можуть бути правильними, але можуть бути й помилковими. Однак дитина їх шукає й при цьому
знає, що саме вона шукає. Міркуючи із приводу того, що вона сама робить, дитина осмислює
отриманий результат і ставить перед собою нові завдання.
Зміна співвідношень дії й мови в розвитку мислення дитини говорить про успіхи в розвитку
всієї розумової діяльності дитини. Якщо зіставити місце, характер і роль практичної дії й мови, у її
мисленні не важко побачити, як змінюється функція кожної із цих сторін розумової діяльності
дитини і як разом із цим змінюється й сам характер мислення.
У молодших дія (практичне) служить засобом орієнтування й рішення завдання. Мова в цьому
випадку потрібна для формулювання завдання (треба полагодити іграшку; витягти прапорець;
скласти картинку). Надалі мову підсумовує вже виконана дія. Вона використовується після
виконання практичної дії.
У середніх дошкільників орієнтування в завданні, його планування й рішення починає
відбуватися в плані розумової дії, тобто через внутрішню, беззвучну мову. Практична дія
виконується після рішення завдання в словесному плані й тому практична дія втрачає свій
проблемний, пошуковий характер, стаючи тільки виконавчою. Це зміна ролі практичної й розумової
дії позначається безпосередньо в зміні всього типу мислення. Із практично діючого воно стає
словесно-логічним. Цікаво, що діти, які вже піднялися на цей високий рівень розумової діяльності
при зустрічі з важкими й незвичайними для них завданнями, знову спускаються на рівень практично
діючого мислення. Вони пробують вирішити руками те, що не вдається зробити «міркуванням про
себе».
Виконуючи завдання, діти в цей час часто міркують, виражають сумніви, задають питання
дорослому, товаришеві або навіть самому собі. Це теж характерно для мислення маленької дитини.
Мова служить як би опорою для виконуваної нею дії, визначаючи напрямок і змінюючи характер
мислення.
Приведемо типовий приклад роботи дитини середньої групи над складанням картинки з
готових плоских фігур.
Дітям дане тло - кімната й кілька фігурок: батько, мати, син, дочка, два стільці, стіл й ін. Всі
фігурки в певних позах. Розкладаючи їх швидко на тлі кімнати, Віталік (5 років) неодмінно хоче
посадити дівчинку на руки до матері. Але фігурки мають зовсім невідповідні для цього пози й
розташування рук. Віталік повертає фігурки кілька разів, приладжує їх по-різному друг до друга,
відкидає фігурку дівчинки й приймається так само завзято саджати хлопчика. Це теж йому не
вдається, при цьому Віталік увесь час бурмоче: «Куди ж її?... Сиди отут, а, не хочеш? Тоді так...
Знову не тримається. А мамині руки де?... Тут чомусь, а як вона її буде тримати? Вона адже так
упаде? Нехай цей сяде... Ой, який великий, не лізе... звалиться однаково...»
Як видно, чотирьох-, п'ятирічна дитина вже осмислює завдання, розв'язувану практичною дією.
Успішна, правильна дія вже виділяється нею серед всіх тих дій, які вона робила, але які виявилися
невдалими. Успіх дії веде до її осмислювання. Дитина цього віку в стані цю дію не тільки виділити,
але й повторити.
Особливістю мислення дитини середнього дошкільного віку є постійне сполучення дії й мови.
Діючи, дитина практично встановлює різні зв'язки між частинами єдиного завдання. Ці зв'язки
можуть бути правильними, але можуть бути й помилковими. Однак дитина їх шукає й при цьому
знає, що саме вона шукає. Міркуючи із приводу того, що вона сама робить, дитина осмислює
отриманий результат і ставить перед собою нові завдання.
Особливо виразний розвиток логічного мислення дітей виявляється в їхніх міркуваннях.
Звичайно, у цих ранніх судженнях й умовиводах маленьких дітей багато своєрідного. Дорослим вони
здаються часом смішними.
Саня (4 р. 9 мес), зустрівши тітку й брата, що приїхав на велосипеді, запитує: «Мишко, на чому
приїхав?» - «На велосипеді». - «А ти на чому приїхала?» Тітка (жартівливо): «Я... на собаці». Саня (серйозно):
«На собаці не можна приїхати, у неї педалів немає».
Оля (5 років) почувши, що хтось сказав: «Хмара прийшла й дощ принесла», відразу запитала: «У
чому в неї був дощ? Звідки вона його принесла?»
Такі факти добре відомі вихователям. Вони говорять, по-перше, про те, що дитина середнього
 5

дошкільного віку починає освоювати логічне мислення, і, по-друге, про те, що на цьому щаблі розвитку
дитини логічне мислення має конкретний і своєрідний характер.
Дитина п'ятого року життя мислить конкретними образами знайомих їй предметів. Вона ще не вміє
відрізняти істотне й головне від другорядного, часто приймає несуттєве за головне, не вміє робити
правильних узагальнень, особливо тоді, коли зустрічається з новими й незвичайними явищами.

Висновки
Мислення є соціально зумовленим, пов'язаним із мовленням психічним процесом пошуку і відкриття
суттєво нового, опосередкованого й узагальненого відображення дійсності під час її аналізу і синтезу.
Виникає воно на основі чуттєвого пізнання і виходить далеко за його межі.
Мислення - процес опосередкованого і узагальненого пізнання людиною предметів і явищ об'єктивної
дійсності в їх Істотних властивостях, зв'язках і відношеннях.
Основи мислення формуються в ранньому дитинстві. З часом на основі наочно-дійового мислення
розвивається наочно-образне, формуються перші узагальнення, що засновані на досвіді практичної
предметної діяльності і закріплені у слові.

Література
1. Запорожець А.В. Психологія. – К., 2001
2.Люблінська Г.О. Дитяча психологія. – К.,2004
3. Павелків Р.В., Цигипала О.П. Дитяча психологія. – К., 2010