Поняття "ігрова технологія" включає в себе широку групу методів і прийомів

організації освітнього процесу у формі різноманітних навчальних ігор.

Ігри – це різновид ситуативної діяльності, спрямованої на відтворення та

засвоєння соціального досвіду, в якій розвивається та вдосконалюється
здатність до самоуправління поведінкою.

Основними характеристиками навчальних ігор є чітко визначені навчальні

цілі та відповідні їм освітні результати, які є обґрунтованими, чітко
сформульованими та характеризуються навчально-пізнавальною
спрямованістю. [5]

У педагогіці та психології тему ігрової діяльності досліджували К.Д.

Ушинський, П.П. Блонський, С.Л. Рубінштейн, Д.Б.Ерконін, у зарубіжній
педагогіці – 3. Фрейд, Ж. Піаже та інші. У працях цих авторів пояснюється
роль гри у вродженій структурі особистості, у розвитку основних психічних
функцій, у самоуправлінні та регуляції особистості, і нарешті, у процесі
соціалізації, тобто в засвоєнні та використанні людиною соціального досвіду.

Однак більш глибоко тему ігрової діяльності досліджував доктор

психологічних наук, професор А.А.Вербицький, автор книги "Знаково-
контекстні технології навчання у професійній педагогіці". Детальний аналіз
основних тенденцій розвитку професійної освіти показав, що освітня
ситуація, вя кій переважає жорстке і авторитарне управління, а учень є
"об'єктом" педагогічного впливу, не забезпечує необхідних умов для
розвитку активної позиції учня в навчально-пізнавальній діяльності і
ускладнює процес професійного самовизначення, робиться висновок про те,
що вона ускладнює процес переходу від теоретично заданої абстрактної
моделі до будь-якого виду реальної, конкретної професійної діяльності.

Ігрова технологія охоплює певну частину навчального процесу і будується як

єдине утворення із загальним змістом, сюжетом і персонажами. При цьому
ігровий сюжет розвивається паралельно з основним змістом навчання, сприяє
активізації навчального процесу і дозволяє засвоїти багато навчальних
елементів. Ділові ігри використовуються для вирішення складних завдань.
Вони дозволяють студентам зрозуміти і вивчити матеріал зрізних точок зору,
дізнаючись нове, закріплюючи матеріал, розвиваючи творчі здібності та
формуючи загальні навички навчання.

До переваг ігрової технології можна віднести

Активізація та підкріплення процесу навчання;

Відтворення процедур і міжособистісних стосунків, які дозволяють

студентам приймати колективні рішення в ситуаціях, що імітують реальну
професійну діяльність

Гнучкість у поєднанні різних педагогічних прийомів і методів (від

репродуктивних до проблемних);

Функції ігор – це їх різноманітна корисність. Кожен тип гри має свою

специфічну корисність. Виділимо найважливіші функції ігор як культурно-
педагогічних феноменів.

Соціокультурні цілі ігор Ігри є найпотужнішим засобом соціалізації дітей і

включають в себе як соціально контрольовані процеси, що цілеспрямовано
впливають на формування особистості, засвоєння знань, духовних цінностей
і норм, характерних для суспільства і груп однолітків, так істихійні процеси,
що впливають на становлення особистості. Соціокультурні цілі можуть
виражати синтез формування особистості, при якому людина засвоює багату
культуру, освітній потенціал і здатна функціонувати як повноправний член
колективу.

Функції міжнародного спілкування І. Кант вбачав у природі людини як самої

соціальності. Ігри бувають міжнародними, міжнаціональними та
загальнолюдськими, а також національними. Ігри дозволяють моделювати
різні життєві ситуації, шукати шляхи виходу з конфліктів, не вдаючись до
агресії, працювати з різними емоціями, пізнавати все, що існує в житті.
Функція самореалізації людини в іграх. Це одна з основних функцій ігор.
Ігри важливі для людини як простір для самореалізації як особистості. У
цьому контексті для людини важливий не результат гри, змагання або
досягнення мети, а сам ігровий процес. Ігровий процес – це простір для
самореалізації. Людська практика завжди включена в ігрову ситуацію,
виявляючи можливі або наявні проблеми в середині людини і моделюючи їх
усунення. [3]

Комунікативні ігри. Ігри є комунікативною діяльністю, особливо коли вони

проводяться за чистими ігровими правилами. Вони знайомлять учнів з
реальним контекстом складних людських стосунків. Будь-яка ігрова
спільнота – це група, яка діє як організація і має багато комунікативних
зв'язків по відношенню до кожного гравця. Якщо ігри є формою спілкування
між людьми, то не може бути ігор між людьми поза контактними точками
взаємодії, взаєморозуміння і взаємних поступок.

Діагностична функція ігор Діагностика – це здатність розпізнавати і процес

постановки діагнозу. Ігри – це спосіб розпізнавання інших Ігри можна і
потрібно використовувати для подолання різноманітних труднощів, які
виникають у людини в поведінці, спілкуванні з оточуючими та навчанні.
Оцінюючи терапевтичну цінність ігрових методик, Д.Ерконін писав, що
ефективність ігротерапії залежить від практики нових соціальних відносин,
які діти проходять в рольових іграх.

Функції корекції в іграх Психологічна корекція в іграх відбувається

природно, якщо всі учні засвоюють правила і предмети гри, якщо кожен
учасник знає свою роль, а також роль партнера, і якщо процес і цілі гри
об'єднують їх. Корекційні ігри можуть допомогти учням, які відхиляються
від загально прийнятих норм, впоратися з переживаннями, що заважають
їхньому нормальному спілкуванню з однолітками в групі.

Розважальна функція ігор Розвага – це прагнення до різних і різноманітних

речей. Розважальна функція ігор пов'язана зі створенням певного комфорту,
сприятливої атмосфери та щирого задоволення як захисного механізму, тобто
стабілізації особистості та реалізації рівня бажань. Задоволення в іграх – це
відкриття. В іграх є магія, яка може живити уяву і приводити до
веселощів"[24]
Ігрове навчання відрізняється від інших методик тим, що заохочує
використання різних методів мотивації, зокрема:

1. мотивація до спілкування
-Беручи участь в іграх і вирішуючи проблеми разом, студенти вчаться
спілкуватися і враховувати ідеї своїх друзів;
- вирішення групових завдань розкриває різні здібності учнів
- міжособистісні стосунки можна зміцнити, ділячись емоційним досвідом під
час гри

2. моральна мотивація:
-Гра вимагає від кожного учня проявити свої знання, вміння, характер,
вольові якості, ставлення до діяльності та ставлення до людей.

3. пізнавальна мотивація:
-Кожна гра має неминучий результат (кінець гри) і спонукає учнів до
досягнення мети (перемоги) і розуміння того, як досягти мети (потрібно
знати більше за інших);
-В іграх команди та окремі учні за своєю суттю є рівними (немає відмінників,
є лише гравці). Результати визначаються гравцями, їх рівнем підготовки,
здібностями, витривалістю, навичками та характером;

-Безособовий процес навчання в іграх набуває особистісного значення. Учні

надягають соціальну маску, поміщають себе в історичне середовище і
відчувають себе частиною історичного процесу, що вивчається;

-Стан успіху створює сприятливий емоційний контекст для пізнавального

інтересу. Невдача сприймається як поразка в грі, а не як особиста поразка і
активізує пізнавальну активність (реванш);

-Змагання, яке є невід'ємною частиною гри, є привабливим для дітей;

-У грі завжди присутня загадка. Питання без відповіді активізують розумову
діяльність учнів і підштовхують їх до пошуку відповідей;

-Мислення – це пошук виходу і вирішення пізнавальних завдань. На нашу

думку, педагогічний підхід до організації дитячих ігор повинен включати
багато з наступних аспектів

Ігри функціонують як засіб досягнення чогось, але джерелом цієї активності

є добровільне завдання, яке бере на себе особистість, творчість гри та дух
змагання.

Р. Каюйа класифікував чотири типи ігор. Ігри відбуваються в єдиному

континуумі - розум - процес, початок якого визначається максимальним
Ludus (управління грою за правилами) і закінчується Paidia
(максимальним елементом гри, що гарантує самореалізацію гравця):

а) агон-гра (боротьба, змагання):суперники грають один проти одного, мета

гри – перемога, передусім це спорт;
б) гра-алеа (лотерея, азартна гра): сюди відносяться всі азартні ігри, де
перемагає удача. У цих іграх переважає ризик (наприклад, біржові ігри,
лотереї, карти, парі, рулетка, лотереї), і повідомляється, що під час кризи ця
пристрасть посилюється до межі;
в) Mimicry (мімікрія, імітація): цей тип гри характерний для виконавського
мистецтва, театру та розваг шоу типу, гравці є акторами, а принцип гри
схожий на реальність, імітуючи реальність
d) Illinks Game (ігри на запаморочення): гравець грає проти самої смерті у грі
в кості. [9]

Всі чотири типи локалізовані. Перший – стадіон або спортивний зал; другий-
гральний стіл, рулетка; третій – сцена; четвертий – життя гравця.

У навчальному процесі існують три основні форми активності студентів і

безліч форм переходу від однієї базової форми до іншої.
Базовими формами діяльності є наступні:

-Навчальна діяльність академічного типу (реальна навчальна діяльність -

лекції, семінари, самостійна робота);

-напівпрофесійна діяльність (ділові ігри, навчання в ігровій формі);та

-навчально-професійна діяльність (науково-дослідна діяльність, виробни

чапрактика, дипломне проектування).

Різноманітні форми переходу від однієї базової форми до іншої: лабораторні

та практичні курси;

-Імітаційне моделювання;

-Аналіз конкретних виробничих ситуацій;

-рольові ігри;

-Спеціалізовані курси та семінари.

Надумку А.А.Вербицького, ця методика дозволяє подолати одне з

найяскравіших протиріч професійної освіти - неадекватність організаційної
форми навчально-пізнавальної діяльності студента по відношенню до
професійної форми професійної діяльності. [4]

Важливим аспектом роботи з іграми є усвідомлення їхньої структури. Кожна

гра має певну мету, напрям розвитку дитини (сенсорний, фізичний,
соціальний, інтелектуальний, емоційний),контекст гри, такий як позиція,
якості, стать і вік учасників, а також правила (або хід) гри.
Класифікації ігор допомагають зрозуміти структуру та функції ігор, і хоча їх
існує багато, практичне значення мають дві: одна за мотиваційним критерієм,
а інша за змістовно-процесуальним критерієм. Перший акцентує увагу на
об'єктах впливу ігор і поділяє їх наступним чином

-Розумовий і сенсорний – сприяє розвитку гостроти сприйняття, мислення і

сприйняття навколишнього світу та формує основу для набуття знань і
навичок;

-Руховий – сприяє фізичному розвитку дитини та формує такі необхідні

якості, як спритність, гнучкість, сила, швидкість та координація рухів;

-Соціалізація – сприяє соціалізації дитини в процесі спілкування, дотримання

необхідних правил та розвитку моральних якостей

-Рекреація – сприяє відпочинку, емоційному наповненню та естетичному

задоволенню;

Друга категорія ґрунтується на змісті гри та способі її проведення і включає

наступні типи:
-рухливого типу
-сидячого типу
-Інтелектуальні
-Музичні
-Сюжетні, рольові
-Розважальні
-Змагання тощо.

Усі категорії ігор взаємопов'язані між собою, і в той же час назви груп, до
яких належать ігри, допомагають зрозуміти мотивацію, зміст і процедури
ігор.
Наприклад, соціальні ігрові функції можуть бути реалізовані в рухливих
іграх, музичних іграх, рольових іграх, іграх-змаганнях тощо.

Навчальні ігри можна класифікувати наступним чином:

1. За метою застосування
-Навчальні (пізнавальні, тренувальні, творчі, узагальнюючі);
-Виховні, розвиваючі (комунікативні,соціалізаційні тощо);
-Контрольні;

2. За специфікою методики та способами організації:

-Предметні
-Тематичні.
-Рольова гра
-Інтуїтивні
-Імітаційні
-Ділові ігри

3. За рівнем проблемності: навчання, відтворення, творчість;

4. За комунікативною взаємодією: індивідуальні, парні, групові,

колективні;

Ігри – це вид ситуативної діяльності, спрямованої на відтворення і засвоєння

соціального досвіду, в якій формується і розвивається самоуправління
поведінкою.

Основними характеристиками навчальних ігор є чітко визначені навчальні

цілі та відповідні їм освітні результати, які є валідованими, чітко
сформульованими та характеризуються навчально-пізнавальною
спрямованістю.
До переваг ігрової технології можна віднести
Активізація та консолідація навчального процесу;
відтворення міжособистісних стосунків і процедур колективного прийняття
рішень тими, хто навчається, в ситуаціях, що імітують реальні ситуації
професійної діяльності
Гнучкість у поєднанні різних педагогічних прийомів і методів(від
репродуктивних до проблемних);
моделювання практично будь-якого виду діяльності
Гра є найпотужнішим засобом соціалізації дітей і включає в себе як
соціально контрольовані процеси, що впливають на формування особистості,
засвоєння знань і формування моральних цінностей і норм, характерних для
суспільства або групи однолітків, так і добровільні процеси, що впливають на
розвиток людини. Соціокультурне призначення ігор може означати синтез
засвоєння людиною багатої культури, освітнього потенціалу та формування
особистості, здатної функціонувати як повноцінний член колективу.

Кожна гра переслідує певну мету, вказуючи напрямок розвитку дитини

(сенсорний, фізичний, соціальний, інтелектуальний, емоційний), контекст
гри (позиція, якості, стать, вік учасників тощо) та правила (або хід) гри.

Відповідно до особливостей методології та техніки організації:

-Сюжетні;
-Сюжетні ігри
-Рольові
-інтуїтивний
-Імітаційні
-Ділові ігри;
Ділові ігри є важливою формою напівпрофесійної діяльності, що відтворює
матеріальний і соціальний зміст професійної діяльності та моделює
характерні для неї системи відносин.
А.А. Бербицький описав психолого-педагогічні принципи проектування
ділових ігор:
-Принцип спільної діяльності
-Принцип спілкування через діалог
-Принцип дуальності.
-Проблемний зміст імітаційної моделі та принцип її трансформації в гру.

Етапи проведення ділових ігор:

-Підготовчий етап
-Етап реалізації
-Фаза аналізу.

Технологію використання рольових ігор зі студентами по праву можна

назвати новою педагогічною технологією. Її потенціал для навчання,
виховання і розвитку є далекосяжним і багатогранним.
Пізнавальний потенціал ігор, безумовно, є універсальною властивістю
кожної гри. Рольові ігри мають два найбільш помітні аспекти, які посилюють
цей потенціал. Перший – це сам предмет гри, який ґрунтується на
літературному матеріалі і заохочує до процесу читання та осмислення.

Дидактичні ігри в усіх їхніх формах виконують різні функції, але

домінуючою є мотивація. З цієї точки зору слід оцінювати їх переваги над
іншими методами навчання.

Педагогічні дослідження видатного вченого дають нам найцікавіші рішення

щодо безпосереднього впливу особистості педагога на особистість дитини, а
спадщина А.С. Макаренка пропонує нам особливо багату палітру найбільш
психологічно виправданих і найбільш делікатних методів впливу. Багатство
технічних рішень, знайдених цим педагогом, робить їх дуже широко
використовуваними в країнах з різними культурами.
Виведення педагогічної практики на технічний рівень вимагає від викладача
високого рівня професіоналізму. Досягнення технічного рівня означає
досягнення операційного рівня, на якому дії, що вживаються для досягнення
результатів, є виправданими. Психологічне рішення передбачає чітке базове
визначення операцій, точний опис передбачуваних і гарантованих
результатіві, як наслідок, фіксований алгоритм прийняття рішень, з яким
вчитель може працювати, не пропускаючи жодної операції (адже кожна
операція виконує певну функцію, а разом вони визначають загальний
результат).

Технологічно мислити – означає проектувати свою професійну поведінку з

переконанням, що взаємодія між педагогом і дитиною, а отже, позитивна
взаємодія дитини з навколишнім світом, є запорукою загального фізичного і
психічного розвитку дитини.

Всі види технологій мають інструменти для стимулювання та активізації

діяльності учнів.

Список використаних джерел:

Основні :

1. Айламазьян А. М. Актуальні методи виховання і навчання: ділова гра : Уч.

пособ . д. студ. - МДУ , 2005

2 . Андрєєва Г. М. Соціальна психологія - М. , 2009

3. Венгер Л. А. Гра як вид діяльності / / Зап. псих . - № 3 - 2008

4 . Вербитський А. А. , Борисова Н. В. Методологічні рекомендації з

проведення ділових ігор - М., 2004

5 . Ігри - навчання , тренінг , дозвілля / Под ред. В. В. Петрусінского - М.,

1995
6 . Лебедєва Т. Ділові ігри для ділових людей / / Журнал '' Час і думка '' -
Одеса , 2007

7. ЛеФевер Марлін . Методи творчого навчання - Пер. з англ. - Одеса , 2006

8 . Олійник І . Бесідам , Сценарії , рольові ігри : 5-11 класи - К. , 2006

9. Політичні рольові ігри - Кельн - Київ , 2004

10 . Ельконін Д. Б. Психологія гри - М., 2000

11. Єжова Л.В. Постановка і вирішення управлінських завдань на

промислових підприємствах методом ділових ігор.

12. Хруцький Є.А. Організація проведення ділових ігор: Учеб. Посібник для
викладачів середовищ. спец. навч. закладів. - М.: Вища. шк., 1991. - 320 с.

13. Платов В.Я. Ділові ігри: розробка, організація та проведення: Підручник.

- М.: Профиздат, 1991. - 156 с.

14. Атаманова Р.І., Толстой Л.Н. Ділова гра: сутність, методика

конструювання і проведення.

Додаткові:

15 Анцибор М. М. Активні форми і методи навчання . Тула , 2002 . 154 стр.

16 Ананьєва Є. Г. , Алексєєв В. Є. , Губенков С. Ю. та ін « Методологічні

рекомендації щодо організації навчально -технічних і ділових ігор». - М.,
1991 . С. 24-30 .
17 . Беспалько В. П. Програмоване навчання . - М., 2002 . С. 12-15 .

18 . Беспалько В. П. Педагогіка і прогресивні технології навчання . - М.,

2001 . 333 стр.

19 . Брушменскій А. В. Психологія мислення і проблемне навчання . - М.,

2003 . С. 1-5 .

20 . Вербитська А. А. , Борисова Н. В. «Методологічні рекомендації з

проведення ділових ігор». - М., 1990 . С.34 -37 .

21 . Гузєєв В. В. Освітня технологія - М., 2003 . 156 стр.

22 . Гузик Н. П. Вчити вчитися. - М., 1991 . С. 22-32 .

23 . «Ігри - навчання , тренінг , дозвілля » / За ред. Петрусінского В. В. - М.,

1995. С. 5 .

24 . « Ігрове моделювання : методологія і практика». - Сб.п.рук . Ладенко І. С.

- К.: Наука , 2001 . С. 12-14 .

25 . Кавтарадзе Д. Н. Навчання і гра . - М., 2001 . С. 12-24 .

26 . Кукушин В. С. Педагогічні технології . Ростов - на - Дону . 2002 . С. 60-

62 .

27. Лернер І. Я. Дидактичні основи методів навчання , М. , 2004 . С. 6-7.

28. Лизинська В. М. Прийоми і форми в навчальній діяльності . М. , 2004 .

201 ст.