1

Іванова Лілія Федорівна

Учитель початкових класів
Спеціаліст
Старший учитель

2017 р.
 2

Людина була і завжди залишається сином природи, і те, що ріднить її з

природою, повинно використовуватися для її прилучення до багатств духовної
культури.
В.О.Сухомлинський

Гра – одна з найважливіших сфер у життєдіяльності дитини, разом з

працею, навчанням, мистецтвом, спортом вона забезпечує необхідні емоційні
умови для всебічного, гармонійного розвитку особистості. Для педагога вона
стає інструментом виховання, що дає змогу повністю враховувати вікові
особливості дітей і підлітків, розвивати ініціативу, створювати атмосферу
розкутості, самостійності, творчості та умови для саморозвитку.
Яскравим прикладом ігрової позиції вчителя є діяльність А.С. Макаренка,
який писав: “Є ще один важливий метод – гра… Треба зазначити, що між грою
і роботою немає такої великої різниці, як дехто думає… В кожній гарній грі є
насамперед робоче зусилля та зусилля думки… Дехто гадає, що робота
відрізняється від гри тим, що в роботі є відповідальність, а в грі її немає. Це
неправильно: у грі є така ж велика відповідальність, як і в роботі, – звичайно, у
грі гарній, правильній…”
К.Д. Ушинський радив зробити серйозне навчання цікавим, вважаючи це
одним з найважливіших завдань навчання.
Ігри викликають у дітей задоволення, підвищують емоційний
тонус‚ сприяють формуванню у них уявлень про об’єкти природи, їх якості,
виховують позитивне ставлення до природи. Надзвичайно важлива роль у
закріпленні, систематизації та узагальненні знань про природу. Ігри сприяють
піднесенню ефективності навчання природознавства у дітей молодшого
шкільного віку.
Для школярів 1—4 класів ігрова форма навчання є досить привабливою й
ефективною. Використання ігор у навчальному процесі допомагає активізувати
діяльність дитини, розвиває пізнавальну активність, спостережливість, увагу,
пам’ять, мислення, підтримує інтерес до досліджуваних предметів, розвиває
творчу уяву, образне мислення.
Ігрова система дозволяє в доступній і цікавій формі розвивати
пізнавальний процес у школярів.
Гра вдосконалює предметну діяльність, логіку й прийоми мислення,
формує й розвиває вміння й навички ділової взаємодії з людьми.
Гра є засобом пізнання дитиною дійсності.
Компонентом гри є правила. Важливим у змісті гри є вимога дотримання
цих правил. Граючи, молодші школярі прагнуть брати на себе ролі, які
приваблюють їх у реальному житті. Як правило, ці ролі пов’язані із проявами
сміливості, мужності, спритності.
Для успішного проведення гри вчитель повинен швидко орієнтуватися в
ситуації, створювати певну атмосферу, прекрасно володіти навчальним
матеріалом, мати неабиякі організаторські здібності.
 3
Як правило, учителеві доводиться витрачати багато часу, щоб дібрати
і скласти ігри.
Ігри відрізняються великою різноманітністю. Методисти виділяють п’ять
основних груп ігор:
• настільні ігри;
• дидактичні ігри;
• рухливі ігри;
• ділові ігри;
• інтелектуальні ігри.
До настільних ігор належать лото, ребуси, кросворди, чайнворди і т. ін.
Особливість настільної гри — наявність правила, у якому міститься ігрове
завдання. Розв’язання ігрового завдання передбачає одержання певного
результату. Настільна гра розвиває уяву, кмітливість і спостережливість. У
настільних іграх присутній елемент змагання: хто швидше, хто більше назве,
хто першим дасть правильну відповідь. У результаті діти вчаться швидко й
логічно міркувати. Настільні ігри проводять як індивідуально, так і в ході
групової, колективної роботи. Вони дають можливість диференційовано підійти
до оцінки знань і здібностей учнів.
Як матеріал для настільних ігор використовують цупкий папір, картон,
ілюстрації. Діти можуть самостійно виготовити матеріали для настільної гри на
уроках праці, заняттях кружка.
Кросворди й ребуси як різновид настільних ігор можуть бути виконані на
шкільній дошці, аркуші ватману або на окремих картках, що слугують як
роздавальний матеріал.
Для того щоб складати або розв’язувати кросворди й ребуси, треба знати
певні правила їхнього складання й розв’язування.
Дидактичні ігри можна проводити під час прогулянок та екскурсій.
Перед проведенням гри вчитель ставить завдання і пояснює правила.
Демонструє зразок, як слід виконувати ігрові дії. Не можна починати гру, не
переконавшись, що всі учні зрозуміли, які вимоги до них ставляться. Учитель
здійснює контроль за дотриманням правил гри, інколи за потреби назначає
«контролерів». Прикладами дидактичних ігор можуть бути топографічний
диктант або топографічний лист.
Топографічний диктант. Під диктовку вчителя учні в зошиті, а один
учень на класній дошці викреслюють план шляху (текст складає вчитель,
використовуючи вивчені умовні знаки плану).
Топографічний лист. За завданням вчителя учні записують складений
ними спільно текст, у якому характеризують різні ділянки оточуючої
місцевості, і тоді замість об'єктів (болото, яр тощо.) малюють умовні
топографічні знаки.
Місце гри на уроці
1. Гру можна починати на уроці, коли учні засвоїли мінімум матеріалу.
2. Починаючи гру, учитель повинен усвідомлювати, які знання у дітей він
закріплюватиме, які вміння та навички розвиватиме.
 4
3. На якому етапі потрібно проводити цю гру? Це залежить від її характеру і
мети. Спокійні ігри можливі на будь˗якому етапі. Жваві ˗ наприкінці
уроку, оскільки школярі під час такої гри сильно збуджуються.

Вибір гри для уроку

Доступність гри для учнів певного віку, відповідність до їх потреб та
інтересів. Гра повинна бути посильною, одночасно містити деякі труднощі,
що потребують уваги, пам’яті.
Усі дидактичні ігри містять мовленнєві дії, інколи з рухами, мімікою,
використанням предметів, малюнків і т.ін.
Проведення гри
1. Під час гри вчитель повинен проявляти максимум уваги, такту,
доброзичливості до учнів.
2. Особливу увагу слід приділяти збуджуваним і образливим дітям. Не
варто змушувати виконувати творчі завдання, якщо дитина не бажає
цього.
3. Важливо дотримуватися темпу і ритму ведення гри.
4. Неприпустимими під час гри є загальні дисциплінарні зауваження.
5. Багато ігор проводиться у вигляді змагання команд. У цьому випадку
обирають капітанів команд, які контролюють правильність розв’язання,
порядок. У кожній команді мають бути школярі з різною підготовкою.
Для гри на уроці відводять 5˗8 хвилин. Наприкінці гри підбивають
підсумки, оголошують переможців. Учитель нагадує, який матеріал
необхідно повторити, щоб наступного разу здобути перемогу. Кожен
повинен знати і усвідомлювати, що працює на кінцевий результат ˗ знання.
Приклади дидактичних ігор
"Впізнай мене”.
Перший гравець розповідає про якусь тварину, але не називає її. Інші
гравці відгадують, яку тварину мав на увазі перший гравець. Наприклад: "Вона
маленька, сіренька, а хвостик — як шило ”.
"Я дерево".
Гравець розповідає про листочки, плоди‚ кору‚ квітку свого дерева. Інші
гравці впізнають, що це за дерево.
"Дерева і кущі”.
Перед початком гри діти згадують, як відрізнити кущ від дерева.
Повідомляються умови гри: коли називається дерево‚ руки потрібно піднімати
вгору‚ коли кущ — опускати вниз. Ведучий може назвати дерево‚ а руки
опустити, або назвати кущ - підняти руки. Учнів‚ що помилились, виводять з
гри.
”Живий календар ”.
Один з гравців називає рослину або тварину, в ролі якої він хоче бути.
Інші гравці запитують його‚ що він робить кожної пори року.
"12 місяців".
Гравці‚ що є ”місяцями" розповідають про себе. Інші гравці відгадують
цей місяць.
 5
"В кого дітки з цієї гілки".
Під час екскурсії діти збирають плоди і насіння дерев і кущів (наприклад:
сосни‚ ялини‚ дуба‚ каштана, клена‚ горіха‚ горобини...).

"Хто далі пролізе ”.

Гравці стають вздовж стартової лінії. Ведучий пропонує пригадати
якомога більше назв дерев та кущів. Кожен з гравців, ідучи вперед від лінії
старту‚ на кожний крок повинен назвати дерево або кущ. Як тільки учасник
гри‚ зробивши крок‚ не назвав дерева‚ він зупиняється. В гру включається
інший гравець. Виграє той‚ хто пройде далі.
"Вершки та корінці”
Вчитель роздає учням листя гичку різних рослин (картоплі,
моркви‚ буряка‚ редьки...). Окремо в мішечку лежать корені цих рослин.
Вчитель виймає корінь і питає:
"Корінь корінчик, а де твій вершечок? ”. Діти‚ які мають листя або гичку цієї
рослини, піднімають їх і показують.
«Допоможіть кожному потрапити додому»
Дидактичне завдання: Грає двоє дітей чи дві команди. Вони отримують
картинки з зображенням тварин та їх житлом. За сигналом потрібно правильно
розкласти картинку тварини і напроти його будиночок. Хто перший правильно
це зробить, той і переможець.
Обладнання: Два комплекти малюнків.
барліг - ведмідь; жаба - вода;
риба - акваріум; птах - гніздо;
собака - будка; білка - дупло;
шпак —шпаківня; нора —миша.
бджола - вулик;
Відгадай за запахом.
Дидактичне завдання: заздалегідь готуються невеличкі лікарські рослини,
які мають своєрідний запах (м’ята‚ ромашка, полин‚ звіробій, деревій,
меліса‚ липа‚ чебрець материнка та ін.). Учасникам гри зав’язують очі й
пропонують понюхавши рослину, назвати її.
Жива й нежива природа.
Ви вже знаєте‚ що вся природа поділяється на живу г неживу. Пограємо в
гру. Я називатиму предмети природи, а ви відповідайте сигнальними картками:
”Ж” чи ”Н”.
Приклад: Джміль‚ земля‚ місяць‚ метелик, горобець,
глина‚ кролик‚ пісок‚ лелека‚ цибуля...
Павутинка.
Дидактичні завдання:
Вчитель розподіляє ролі‚ кожній дитині прикріплює таблички з
відповідними малюнками. Діти стають у коло‚ один з них тримає клубок ниток
і розпочинає гру. ”Я липа‚ мені потрібне сонце? ” Далі продовжують по черзі:
"Сонце називає повітря ”, "Повітрям дихає білочка", "Білочка їсть горішки
ліщини ”, "На ліщині живуть комахи ”, "Комах їдять жаби”, "Жаб поїдають
лелеки”, "Лелеки приносять користь людям ”, "Людям потрібне сонце".
 6
Пертий гравець тримає кінець нитки‚ а клубок кидає "Сонцю ”, потім
мандрує до "Повітря”, "Білочка", "Ліщина”, - і так доки всі гравці не будуть
взаємозв’язані між собою клубком.
Проведення рухливих мовленнєвих ігор не вимагає особливої
підготовки. Їх можна проводити як у закритому приміщенні, так і просто неба.
Такі ігри не вимагають складного оформлення.
Гра˗конкурс «Так і Ні»
- Спочатку розминаємо розум. Так, наш розум теж потребує розминки!
Ведучий викликає гравців обох команд. Ставить їм запитання. Вони повинні
відповідати на запитання «так» або «ні».
? Птахи належать до тварин. (так)
? Папороть – це квитка. (ні)
? Гриби – це рослини (ні)
? Крокодил живе в воді. (так)
? Природа - це все що нас оточує. (так)
? Дельфін належить до риб. (ні)
- Тепер розминаємо м’язи шиї. Але застосовуємо розум та знання.
Ведучий ускладнює завдання. Гравці повинні відповідати на запитання «так»
або «ні», але ні словами, а рухами голови.
? Береза росте в лісі. (так)
? Кенгуру мешкає в Австралії .(так)
? Акула дихає повітрям. (ні)
? Торф утворюється в болоті (так)
? Плахи не вміють плавати. (ні)
? Пінгвін – птах, що добре латає. (ні)
˗ А зараз з допомогою розуму рухаємо шиєю.
Ведучий більш ускладнює завдання. Гравці повинні відповідати на запитання
«так» або «ні», але ні словами, а рухами голови так, як це роблять болгари –
навпаки.
? Дощ – це атмосферні опади. (так)
? Веселка – це природне явище (так)
? Людина – це природне тіло. (так)
? Атмосфера – це тверда оболонка Землі. (ні)
? Дощовий черв живе на дні океану (ні)
? Корова належить до хижаків (ні)
Кожна вірна відповідь оцінюється в один бал. Виграє команда, яка
набере більше балів.
Гра˗конкурс «Мій розумний дзвінкий м’яч»
Ведучий викликає гравців обох команд і дає їм завдання ударяючи
м’ячем об підлогу назвати:
1. П’ять видів рослин.
2. П’ять видів тварин.
3. П’ять видів птахів.
 7
4. П’ять живих природних тіл.
5. П’ять неживих природних тіл.
6. П’ять природних явищ.
Кожна вірна відповідь оцінюється в один бал. Виграє команда, яка
набере більше балів.
Серед рухливих ігор важливим засобом екологічного виховання є ігри-
наслідування. Обов’язковим моментом ігор цього виду є конкретне
перевтілення в образ. Перевтілення в образ тварин чи рослин допомагає краще
вивчити особливості їх поведінки, психології, сприяє формуванню в учнів
позитивних моральних рис — таких‚ як співчуття, співпереживання‚ доброта,
милосердя.
Як тварини грають у квача.
Зміст і методика. Гравці діляться на дві команди і стають шеренгами один
напроти одного на відстані 3-4 метри. За командою одна група ”тварин ” втікає‚
а інша - наздоганяє їх. Проте вони мають рухатися по-особливому — як
тварини.
Наприклад: в одній грі - стрибаючи, як жаби‚ в наступній - високо
піднімаючи ноги‚ як чаплі‚ чи пересуваючись на бокових частинах
ступні‚ імітуючи ходу ведмедя. За кожного спійманого гравця команда отримує
1 очко. При повторі гри діти міняються ролями.
Перемагає та команда, що першою набрала певну кількість очок.

Сюжетна гра передбачає, що учні виконують певні ролі, програють

певний сценарій, діалог. Наприклад, діалог від імені тварин і рослин.
Сюжетна гра не займає багато часу, діти з зацікавленням і увагою стежать і
беруть участь у ній.
Форма гри може бути масовою. Наприклад, щодо теми «Корисні
копалини», учні виконують роль геологів, які подорожують по рідному краю і
відкривають різні корисні копалини. Потрібно назвати їх властивості,
застосування, умовний знак, показати на карті родовище даних корисних
копалин.
Можна також використовувати ігри екологічного характеру, коли діти
виконують роль екологів, директорів підприємств, які вирішують екологічні
проблеми.
Такі ігри сприяють поглибленню, закріпленню навчального матеріалу,
дозволяють встановити взаємозв'язки в природі. Активізація учнів досягається
цікавим сюжетом гри, особистою участю дітей.

Часто в урок природознавства вводять ділову гру. До ділових ігор

належать, наприклад, ігри-подорожі. Вони, як і сюжетні ігри, дозволяють
установлювати взаємозв’язки в природі.
Такі ігри передбачають цікаву сюжетну лінію, активну особисту участь
дітей, їхні усні повідомлення, переживання. Наприклад, знайомлячи учнів із
річками України, можна запропонувати сюжети, в яких є капітан і штурман, а
також учені, що вивчають тваринний і рослинний світ. Треба вибрати маршрут
 8
плавання, поставити мету експедиції, розповісти про природу тих місць, у яких
побували мандрівники.
Після вивчення теми «Природні зони» можна запропонувати таку
ситуацію, для повторення вивченого раніше: (Ви їдете в оленячій запряжці по
тундрі. Опишіть ваші спостереження).
Інша ситуація: (Уявіть, що ви під час збирання грибів у лісовій смузі
заблукали. Проте пам'ятаєте, що треба йти на північ. Компаса ви не маєте, небо
вкрито хмарами. Дорогою ви зустріли мурашник. Чи підкаже він, як знайти
напрямок на північ).
Ділова гра розвиває в дітей реальну фантазію, засновану на придбаних
знаннях, вчить розмірковувати, порівнювати, доводити, розповідати.

Інтелектуальні гри.
Особливе місце з˗поміж усього розмаїття ігор належить інтелектуальним
іграм. В інтелектуальних іграх поєднуються ознаки як ігрової, так і навчальної
діяльності. Процес розвитку інтелектуальної гри вимагає від її учасників
постійного розв’язання проблемних ситуацій, формування понять, виконання
основних розумових операцій (класифікації, аналізу, синтезу і т. ін.), оскільки
ця діяльність є засобом досягнення ігрового результату (перемоги в змаганнях)
та успіх досягається, насамперед, за рахунок розумової діяльності.
Інтелектуальні ігри вчать вдумливості, рішучості, уміння будувати плани,
що враховують всі істотні моменти, загартовують характер.
Інтелектуальні ігри привчають до відповідальності, підвищують
допитливість, виховують самостійність думок.
Інтелектуальна гра «Я це знаю», гра˗конкурс «Усе про все».

Нестандартні уроки як засіб підвищення ефективності навчання в курсі

«Я і Україна»
Нестандартний урок ˗ це імпровізоване навчальне заняття, що не має
традиційної структури. Такі уроки не вкладаються (повністю або частково) в
рамки виробленого і сформованого дидактикою. Учитель не дотримується
чітких етапів навчального процесу, традиційних методів, видів роботи.
Особливість нестандартних уроків полягає в такому структуруванні
змісту і форми, яке б викликало зацікавлення в учнів, сприяло їхньому
оптимальному розвитку й вихованню.
Порівняно із звичайним, нормативним заняттям нестандартний урок
максимально стимулює пізнавальну самостійність, творчу активність та
ініціативу школярів.
Крім того, такі уроки більше подобаються учням, ніж буденні навчальні
заняття. Насамперед тому, що навчальний процес тут має багато спільного з
ігровою діяльністю дітей. Майже всі прийоми, способи дії нестандартних
уроків відзначаються ігровим спрямуванням. Не дивно, що в методичній
літературі їх часто визначають як «урок˗гра», «урок˗змагання», «екологічна гра
в завданнях» тощо.
Істотно важливе значення для нестандартного уроку має організаційна
форма навчання. З цього погляду їх поділяють на такі типи:
 9
1. Уроки˗змагання (вікторини, конкурси, уроки˗аукціони, уроки типу КВК).
Такі уроки передбачають поділ дітей на групи, що змагаються між собою;
проведення різноманітних конкурсів та оцінювання їх результатів.
2. Уроки громадського огляду знань (уроки˗заліки, уроки˗консультації,
уроки взаємного навчання). До них звертаються, щоб оцінити
найскладніші розділи навчальної програми. Ці уроки спонукають до
активної самостійної пізнавальної діяльності, вивчення додаткової
літератури. Проводять їх наприкінці семестру, навчального року.
3. Уроки комунікативної спрямованості (уроки˗диспути, конференції,
телеуроки). Вони передбачають самостійне опрацювання матеріалу,
підготовку доповідей, виступи перед аудиторією, обговорення або
доповнення опонентів. Сприяють розвитку комунікативних умінь,
навичок самостійної роботи.
4. Театралізовані уроки (виконання ролей за сценарієм, імітація певної
діяльності). Збуджують інтерес до навчання, спираючись переважно на
образне мислення, фантазію, уяву учнів. Особливо цінними є для
школярів 1˗2 класів, у яких конкретне образне мислення переважає над
абстрактним. Драматизація є засобом надання навчальному матеріалу і
навчальному процесу емоційності, забезпечує зв’язки природознавства з
предметами естетичного циклу.
5. Уроки˗подорожі, мандрівки. Пов’язані з виконанням ролей, відповідним
оформленням, умовами проведення.
6. Уроки «милування природою». Передбачають розвиток у дітей емоційної
чутливості до проявів прекрасного в навколишній природі, а також різні
цікаві форми емоційно˗естетичного пізнання довкілля.
Отже, нестандартні уроки з природознавства в початкових класах
руйнують застиглі штампи в організації навчально˗виховного процесу
школярів, спрямовуючи його в русло активізації пізнавальної самостійності й
творчої активності.
10