Сюжетно-рольові ігри дітей середньої групи дитячого садка

У дітей середньої групи дитячого садка з'являються колективні ігри,

що створює можливість для швидкого розвитку та зміни як тематики та
змісту, так і структури гри.
У зміні тематики ігор дітей є певна закономірність: від ігор на
побутові теми (приблизно 50—70% творчих рольових ігор дітей молодшого
віку становлять саме ці ігри) до ігор із трудовим, виробничим сюжетом, а
потім до ігор, де відображаються різні суспільні події та явища.

Керівництво іграми дітей середньої групи педагог виявляє у збагаченні

змісту ігор, що виникають у групі, у формуванні вміння організовано грати
невеликими групами, домовлятися з приводу гри, підтримувати у грі дружні
стосунки.
Для вирішення цих завдань вихователь в основному повинен
використовувати непрямі прийоми керівництва: збагачувати знання дітей у
зв'язку з темою гри, що виникла.

У дітей середньої групи часто одночасно виникають кілька ігор на різні

теми. У таких випадках вихователь спочатку допомагає дітям розширити
знання для однієї-двох ігор, а потім поступово переходить до
поглиблення змісту інших.
Вихователь також має використовувати різноманітні прийоми
формування в дітей віком вміння організувати спільні гри. Виявляючи
інтерес до ігор дітей та ставлячи окремим групкам питання, педагог
поступово привчає дітей обмірковувати тему та зміст гри, домовлятися,
розподіляти ролі. При цьому вихователь може використовувати короткі
розмови з дітьми про зміст майбутньої гри, про розподіл ролей у ній,
допомагає дітям справедливо розподілити ролі, привертає увагу дітей добір
іграшок тощо.
Дітям п'ятого року життя вже можна допомогти в об'єднанні двох і
більше груп для спільної гри.
У середній групі можлива участь вихователя у грі у тій чи іншій
ролі. Але при цьому він бере на себе не основну, а другорядну роль, з тим
щоб направити гру або надати дітям допомогу в подоланні труднощів, що
виникли, наприклад: у дорозі зіпсувався поїзд (розвалився один вагон), і діти
більше зайняті ремонтом вагона, ніж грою в подорожі. Вихователь,
прийнявши він роль механіка, швидко виправляє ушкодження. Гра
продовжується далі.

Гра «Сім'я»
 Ціль. Розвиток інтересу у грі. Формування позитивних взаємин між
дітьми.
Ігровий матеріал. Лялька - немовля, атрибути для обладнання
будиночка, ляльковий одяг, посуд, меблі, предмети-замінники.
Підготовка до гри. Ігри-заняття: «Малюк прокинувся», «Ніби мами
немає вдома», «Приготуємо малюкові обід», «Годування малюка», «Ляльки
збираються на прогулянку». Спостереження за роботою няні, виховательки у
групах дітей другого року життя; спостереження за тим, як мами гуляють із
дітьми. Читання художньої літератури та розгляд ілюстрацій на тему «Сім'я».
На заняттях з конструювання: будівництво меблів.
Ігрові ролі. Мама, тато, немовля, сестра, брат, шофер, бабуся, дідусь.
Хід гри. Гра вихователь може почати з читання художнього твору М.
Забіли «Ясочкін садок», одночасно до групи вноситься нова лялька Ясочка.
Після читання оповідання педагог пропонує дітям пограти так, як Яся
допомагає приготувати іграшки для гри.
Потім вихователь може запропонувати дітям пофантазувати, як вони
грали, залишившись вдома одні.
Після цього педагог може поговорити в присутності дітей з батьками
дитини, яка недавно перехворіла, про те, чим вона хворіла, як мама і тато
піклувалися про неї, як лікували її. Також можна провести гру-заняття з
лялькою («Ясочка застудилася»).
Потім вихователь пропонує дітям самостійно пограти в сім'ю,
спостерігаючи з боку за грою.
При подальшому проведенні гри педагог може внести новий напрямок,
запропонувати дітям пограти, ніби в Ясі день народження. Перед цим
можна згадати, що робили діти, коли у когось у групі святкувався день
народження (діти по секрету готували подарунки: малювали, ліпили,
приносили з дому листівки, дрібні іграшки. На святі вітали іменинника, грали
у хороводні ігри, танцювали, читали вірші). Після цього педагог пропонує
дітям на занятті з ліплення зліпити бублики, печиво, цукерки — частування,
а ввечері відсвяткувати день народження Ясочки.
У наступні дні багато дітей можуть у самостійних іграх з ляльками
розвивати різні варіанти святкування дня народження, насичуючи гру
власним досвідом, набутим у ній.
З метою збагачення знань дітей про працю дорослих вихователь,
попередньо домовившись з батьками, може дати дітям доручення допомогти
мамі у приготуванні їжі, прибиранні кімнати, пранні, а потім розповісти про
це в дитячому садку.
Для подальшого розвитку гри у «сім'ю» педагог з'ясовує, хто з дітей
має молодших братів чи сестер. Можна дітям прочитати книгу А. Барто
«Молодший брат» та розглянути в ній ілюстрації. Цього ж дня в групу
вихователь приносить нову ляльку-немовля і все необхідне для догляду за
нею і пропонує дітям уявити, ніби у кожного з них є маленький братик чи
сестричка, розповісти, як вони допомагали мамі доглядати його.
Вихователь може також організувати гру у «сім'ю» на прогулянці.
Гру можна запропонувати групі дітей із трьох осіб. Розподілити ролі:
«мама», «тато» та «сестра». У центрі уваги гри лялька-немовля Микита та
новий кухонний посуд. Дівчаткам можна запропонувати прибрати в ігровому
будиночку, переставити меблі, вибрати зручне місце для Микитиної колиски,
постелити постіль, переповити малюка укласти його спати. Тата можна
відправити на "базар", принести траву - "цибуля". Після цього у гру
вихователь може включити й інших дітей за їхнім бажанням та
запропонувати їм ролі «Ясочки», «друга тата — шофера», який може
відвезти всю родину до лісу відпочивати тощо.
Вихователь повинен надавати дітям самостійність у розвитку сюжету,
але також уважно стежити за грою та вміло використовувати рольові
взаємини дітей для зміцнення реальних позитивних взаємин між ними.
Закінчити гру вихователь може пропозицією йти всій сім'ї обідати у
групу.
Сюжет гри в «сім'ю» вихователь спільно з дітьми може постійно
розвивати, переплітаючи з іграми в «дитячий садок», у «шоферів», «мами
та тата», «бабусі та дідусі».
Учасники гри в «сім'ю» можуть відводити своїх дітей у «дитячий
садок», брати участь у «ранках», «днях народження», лагодити іграшки;
"мами та тата" з дітьми в ролі пасажирів вирушати в автобусі на заміську
прогулянку в ліс, або "шофер"
У наступні дні вихователь разом із дітьми може обладнати будиночок
на майданчику, в якому житиме Ясочка. Для цього потрібно прибрати у
будиночку: помити підлогу, повісити штори на вікна, відвозити на «швидкій
допомозі» маму із хворим сином у «лікарню», де його приймають, лікують,
доглядають тощо.
Продовженням гри в «сім'ю» може бути гра «Банний день».

Сюжетно-рольові ігри дітей старшої групи дитячого садка

У дошкільників старшої групи дитячого садка розвивається зміст гри.
У іграх поруч із діями починають відбиватися різноманітні суспільні
відносини, вчинки. Наприклад, мама піклується про сина, причому не тільки
годує, купає і одягає його, а й виховує, читає йому книжки, веде до лікаря. У
свою чергу лікар не тільки ставить градусник, дає таблетки, а й дбайливо
вмовляє, заспокоює хворого. В іграх знаходить відображення специфіка
діяльності дорослих, їх взаємодії у праці, їх ставлення до праці та один до
одного у процесі праці.
Зміна тематики ігор та їх змісту цьому віковому етапі пов'язані з
розширенням їх джерел. Ігри молодших дошкільників визначаються
переважно тими враженнями, які отримують діти у процесі безпосереднього
спілкування з оточуючим. Поступово в іграх старшого дошкільника дедалі
більше місця починає займати опосередкований досвід, тобто знання,
отримані з книжок, оповідань дорослих. Змінюється і характер
безпосереднього досвіду (діти відбивають як ті події, у яких самі брали
участь, а й ті, які вони спостерігали на екскурсіях, прогулянках, у
повсякденному житті).
До початку п'ятого року життя, коли дитина вже опанувала основи
рольової поведінки, педагогу важливо навчити її розгортати у грі
різноманітні сюжети, центром яких є роль, що її приваблює. Для цього
дитині необхідно показати, що роль може бути включена не тільки в одну, а
різні взаємозв'язки з іншими ролями. Наприклад, лікар може взаємодіяти не
лише з пацієнтом (або декількома пацієнтами), а й із медсестрою, кухарем,
іншим лікарем. Щоб дитині відкрилася можливість встановлення множинних
рольових зв'язків у грі, педагог може організувати, наприклад, наступну гру.

Вихователь пропонує дитині основну роль, сам бере додаткову. Це

можуть бути ролі водія автобуса та пасажира. Програвши ситуацію,
пов'язану, наприклад, із посадкою пасажира в автобус, вихователь
впроваджує нову сюжетну ситуацію, яка потребує появи нового персонажа,
і змінює свою роль: «Давай у тебе скінчився бензин, а от заправна станція. Я
тепер бензозаправник. Скільки вам налити бензину?. Після цього «поїздка»
може продовжуватися. Далі дорослий запроваджує нову сюжетну ситуацію:
«Давай у нас автобус зламався, а на дорозі машина стоїть. Я тепер водій
машини. Ти мене попросив допомогти.
Коли педагог вводить у гру «таку ж» роль, як у дитини (другий
«шофер»), відбувається ігрове спілкування однакових персонажів,
ініціатором якого є дорослий, — обговорення змісту їхньої роботи, їхніх
відносин з іншими ролями, що тим самим уточнює уявлення дітей про
соціальні ролі.

Якщо в такій грі вихователь спочатку послідовно змінює ігрові ролі,

наступного разу він може взяти на себе основну роль, а дитині в ході гри
запропонувати міняти ролі (можна використати той самий сюжет, якщо
вона приваблює дитину, а якщо ні, то аналогічним чином побудувати новий
сюжет).
На думку Н. Михайленко, за найрізноманітнішої тематики сюжети в
такій грі будуються за єдиною схемою, як «кущ» пов'язаних за змістом
ролей: Основна – додаткова роль
- додаткова роль 2
- така ж роль, як основна
 Кожен смисловий «кущ» не обмежується 2-3 ролями, він може
включати більше їх число, що дозволяє по-різному розгортати гру,
відштовхуючись від привабливої основної ролі.

- пацієнт - матрос
Лікар медсестра Капітан пасажир
інший лікар капітан іншого
пароплава
шофер

Коли дитина навчиться встановлювати різні зв'язки і оволодіє зміною

ролі, вона почне вільно розгортати самостійну змістовну гру з партнерами-
ровесниками.
Одним з ефективних засобів формування у дітей умінь узгоджено
розгортати нові різноманітні сюжети гри є спільна гра вихователя з дітьми,
проте формою вона зовсім відмінна від гри вихователя з дітьми на
попередніх вікових етапах. Це своєрідна спільна «гра-вигадування», яка
протікає суто у словесному плані. Вихователь починає таку гру з дітьми не з
вигадування нової історії, а з часткового перетворення відомого дітям
сюжетного тексту. Поступово педагог підводить дітей до складніших змін
знайомого сюжету, а потім — до вигадування абсолютно нових історій.
Розширення тематики ігор, поглиблення їхнього змісту призводять
дітей до зміни форми та структури гри. З розвитком змісту гри у її структурі
починає виділятися підготовчий період.
Спочатку в підготовчий період діти лише домовляються про тему гри
(«У що гратимемо?»), іноді розподіляють ролі. Поступово в процесі
домовленості вони вже починають намічати (обговорювати) загальну лінію
розвитку сюжету гри («Спочатку погодуємо дітей, поспимо, а потім буде
свято»). Це вже елементарне планування. Воно сприяє більш повному
розгортанню змісту гри та встановленню правильних товариських відносин у
грі. Потреба у змові дітей з'являється у зв'язку з розвитком гри.
У дітей старшої групи зростає і вимогливість до якості виконуваних
ролей. Змовляючись, діти можуть обговорити і розподіл ролей, виходячи з
інтересів усіх, хто грає. Змова вимагає багатьох організаторських умінь,
знання можливостей одне одного, тому змовлятися починають раніше діти,
які найчастіше грають разом.
У більшості випадків діти в підготовчий період готують ігрову
обстановку (підбирають іграшки, споруджують будівлі і т. д.).
З віком зростає і кількість учасників гри. У старших дошкільнят
можуть брати участь у грі від 3 до 5 осіб.
 Для розвитку гри у старшому дошкільному віці характерна зміна
вимог, які діти висувають до іграшки. Молодшого дошкільника приваблює
в іграшці можливість відтворення тих дій, які є основним змістом гри.
Іграшка може бути узагальненою та наділена лише деякими яскравими
рисами, які дозволяють визначити призначення її та можливості дії з нею.
Чим старші стають діти, тим більше вони висувають вимоги до відповідності
іграшки ігровому задуму. Старший дошкільник віддає перевагу більш
складній іграшці, яка наближається до моделі предмета.
Основне завдання керівництва іграми старших дошкільників - розвиток
у них самостійності та самоорганізації, формування умінь домовитися про
тему гри, розподілити ролі, намітити основний розвиток сюжету, підготувати
ігрову обстановку. Також педагог обов'язково має збагачувати зміст ігор.
Різноманітність ігрових інтересів який завжди спирається на достатні знання.
У зв'язку з цим багато ігор виявляються схематичними, і діти швидко
втрачають інтерес до задуму. Основними прийомами-розвитку змісту гри є
розширення та поглиблення знань дітей про зображувані події та явища. З
цією метою вихователю особливо доцільно використовувати дитячу
літературу.
У всіх групах, зокрема й у старших, вихователь іноді повинен
пропонувати нову тему гри (переважно тим дітям, чиї ігри стають
стереотипними). При цьому педагог не нав'язує тему дітям, а намагається
лише порушити інтерес до неї. Прийоми пропозиції нової теми гри можуть
бути різні: читання книг і розгляд ілюстрацій із зображенням дітей, що
грають, або розповідь про те, як сам вихователь грав у дитинстві, розповідь
про ті ігри, які він бачив у інших дітей, і т.д.

Гра «Дитячий садок»

Ціль. Закріплення знань дітей про роботу медсестри та лікаря, прачки,
кухаря, двірника та інших працівників дитячого садка. Виховання інтересу та
поваги до їхньої праці. Розвиток в дітей віком почуття подяки за працю
дорослих їм, бажання надати їм посильну допомогу. Розвиток уміння
застосовувати отримані знання у колективній творчій грі.
Ігровий матеріал. Ляльки, іграшковий посуд, набір «Доктор»,
іграшковий телефон, предмети-замінники.
Підготовка до гри. Екскурсія до кабінету лікаря. Внесення атрибутів
для організації гри до «дитячого лікаря». Читання оповідання А. Кардашової
«Наш лікар». Спостереження праці прачки. Організація праці дітей - прання
лялькової білизни. Екскурсія на кухню. Заняття «Спекемо для себе та
малюків булочки». Ліплення продуктів для гри в «кухарі». Розмова «Хто і як
працює у нашому дитячому садку». Малювання на цю тему. Внесення
атрибутів для організації колективної гри в «дитячий садок».
 Ігрові ролі. Лікар, медична сестра, вихователь, завідувач, музичний
працівник, нянька, кухар.
Хід гри. Перед початком гри вихователь проводить попередню роботу.
Разом з дітьми відвідують медичний кабінет, кухню, пральню, зал ритміки,
кабінет завідувачки та розмовляють з медичною сестрою та лікарем, кухарем,
прачкою, завідувачем.
Після цього у групі вихователь проводить бесіду «Хто і як працює у
нашому дитячому садку», узагальнює знання, отримані на екскурсії. Потім з
дітьми можна пограти в гру «Режим дня», тим самим намітивши план гри.
Також з дітьми можна прочитати розповіді та вірші про дитячий садок
та приготувати необхідні атрибути до гри: інструменти для лікаря, ляльковий
посуд тощо.
Далі вихователь може запропонувати дітям пограти самостійно, якщо ж
у дітей ще не виникло належного інтересу до гри, педагог може виступити у
грі як рівноправний партнер, виконуючи головну або другорядну роль,
опосередковано впливаючи на зміну ігрового середовища, він може
коригувати ігрові відносини.
Наприклад, може запропонувати дітям такі ролі: «лікар», «медична
сестра», «вихователь», «завідувачка», «музичний працівник», «няня»,
«кухар». Коли всі ролі буде розподілено, педагог спонукає дітей до гри:
«Зараз треба провести зарядку з ляльками, потім посадити їх снідати». «Няні
потрібно швидко сходити на кухню та принести сніданок». "Після сніданку
треба йти на огляд до лікаря".
Після сніданку «лікар» та «медична сестра» уважно оглядають «дітей»,
кожному дають рекомендації. Одна дитина захворіла і на «виховательку»
треба зателефонувати батькам: «Ваша донька захворіла, її треба забрати з
дитячого садка». Після медичного огляду «дітям» треба на «музичне заняття»
тощо.
По ходу гри вихователь стежить за правильним розвитком сюжету,
згладжує конфлікти, радить, що можна придумати ще, за бажання дітей
вводить нові ролі.

Гра «Сім'я»
Ціль. Заохочування дітей творчо відтворювати в іграх побут сім'ї.
Удосконалення вміння самостійно створювати для задуманого сюжету ігрову
атмосферу. Формування цінних моральних почуттів (гуманності, кохання,
співчуття та інших.).
Ігровий матеріал. Ляльки, іграшковий посуд, меблі, ігрові атрибути
(передники, косинки), музичні інструменти, предмети-замінники.
Підготовка до гри. Ігри-заняття «Ніби вдома у нас немовля», «Ніби
вдома тато і дідусь, а мами немає вдома», «Мамине свято», «Свято в сім'ї»,
«День народження ляльки». Розмови про взаємини у ній. Спільні ігри з
дітьми підготовчої та молодшої груп.
Ігрові ролі. Дідусь, бабуся, онук, онука, мама, тато, брат, сестра.
Хід гри. З метою розвитку гри вихователь спочатку може поговорити з
дітьми на тему «Де працюють батьки». Розкрити моральну сутність
діяльності дорослих людей: відповідальне ставлення до своїх обов'язків,
взаємодопомога та колективний характер праці.
Далі педагог спонукає дітей творчо відтворювати в іграх побут сім'ї.
Пропонує хлопцям спорудити будівництво будинку за поданням,
використовуючи будівельний матеріал. Під час будівництва будинку вчить
дітей домовлятися про спільні дії, складати попередній план конструкції,
доводити роботу до кінця. Потім вносить іграшки (ляльки, меблі, посуд та
ін.), Ігрові атрибути (фартухи, косинки).
Після цього педагог разом із дітьми розбирає такі ігрові ситуації: «Коли
мами немає вдома», «До нас прийшли гості», «Я допомагаю мамі», «Сімейне
свято» тощо.
Гра «Коли мами немає вдома» можна організувати спільно з
молодшими дітьми, попередньо пояснивши мету спільної гри: навчити
малюків розподіляти ролі, планувати гру, грати самостійно.
Гра «До нас прийшли гості» має навчити дітей, як правильно
запрошувати у гості, зустрічати гостей, вручати подарунок, поводитися за
столом.
У грі «Я допомагаю мамі» вихователю необхідно вносити до неї
елементи праці: прання лялькової білизни, ремонт одягу, ремонт книг,
прибирання приміщення. Під час гри педагог має підбирати, змінювати
іграшки, предмети, конструювати ігрову обстановку з допомогою
різноманітного підсобного матеріалу, використовувати власні саморобки,
застосовувати природний матеріал.
У сюжети улюблених дитячих ігор педагог має вносити новий зміст.
Наприклад, гра «Сімейне свято» передбачає показ у дитячому садку
концерту, використовуючи дитячі музичні інструменти: рояль, металофон,
бубон, тріскачки, дудки, трикутники та ін. «Члени сім'ї» виконують пісні та
танці, читають вірші, жартують, загадують загадки. Ця гра вимагає
попередньої роботи, вихователь заздалегідь разом із дітьми за бажанням
може розподілити хто і що робитиме на святі.
Також педагог може поєднувати ігри, близькі за тематикою,
створюючи можливість тривалих колективних ігор, наприклад: «Сім'я» та
«Школа».