Використання рухливих ігор на прогулянці у ЗДО.

Особливості рухливих ігор у ЗДО

Рухливі ігри різноманітні за змістом та організацією.
Одні ігри мають сюжет, ролі та правила, тісно пов'язані із сюжетом;
ігрові дії в них проводяться відповідно до вимог, заданої ролі та правил.
В інших іграх сюжет і ролі відсутні, запропоновано лише рухові
завдання, регульовані правилами, які визначають послідовність, швидкість та
спритність виконання дій.
У третіх сюжет, дії гравців обумовлені текстом, визначальним є
характер рухів та їх послідовність.
При відборі ігор, що сприяють фізичному вихованню дітей
дошкільного віку, доцільно орієнтуватися на особливості їх змісту, під
якими розуміється, передусім, сюжет, тема гри, рухливі дії. Саме зміст гри
визначає її освітню та виховну значимість, ігрові дії дітей; від змісту
залежить своєрідність організації та характер виконання рухових завдань.

Всі рухливі ігри дітей дошкільного віку можна розділити на великі

групи: рухливі ігри з правилами і спортивні ігри.
Першу групу складають ігри, різні за змістом, за організацією дітей,
складністю правил та своєрідністю завдань. Серед них можна виділити
сюжетні та безсюжетні ігри, ігри–забави.
Друга група – спортивні ігри: бадмінтон, баскетбол, настільний теніс,
футбол, хокей. У роботі з дітьми дошкільного віку їх застосовують із
спрощеними правилами.
У молодших групах дитячого садка найбільше застосування мають
сюжетні рухливі ігри, а також найпростіші ігри без сюжету типу «злови
когось» та ігри-забави. Безсюжетні ігри з елементами змагання, естафети,
ігри з предметами (кеглі, кільцеброс, серсо тощо) ще недоступні для
малюків. Зовсім не проводять у цьому віці спортивні ігри. Разом з тим у
роботі з дітьми молодшого дошкільного віку широко застосовуються ігрові
вправи, що займають проміжне місце між гімнастичними вправами і
рухливими іграми.

Особливості проведення рухливих ігор на прогулянці.

Збір дітей на гру. Зібрати дітей на гру можна різними прийомами. У
молодшій групі вихователь починає грати із 3—5 дітьми, поступово до них
приєднуються інші. Іноді він дзвонить у дзвіночок або бере в руки гарну
іграшку (зайчика, ведмедика), привертаючи увагу малюків і так залучає їх до
гри.
 З дітьми старших груп слід заздалегідь, ще до виходу на ділянку,
домовитись, де вони зберуться, в яку гру гратимуть і за яким сигналом її
почнуть (слово, удар у бубон, дзвіночок, помахати прапорцем тощо).
У старшій групі вихователь може доручити своїм помічникам,
найактивнішим дітям, зібрати всіх для гри. Є й інший прийом: розподіливши
дітей за ланками, запропонувати за сигналом зібратися у встановлених
місцях якнайшвидше (відзначити, яка ланка швидше зібралася). Збирати
дітей треба швидко (1-2 хв), тому що будь-яка затримка знижує інтерес до
гри.

Планування рухливих ігор

Створення інтересу до гри. Насамперед, потрібно створити у дітей
інтерес до гри. Тоді вони краще засвоять її правила, чіткіше виконуватимуть
рухи, відчуватимуть емоційне піднесення.
Можна, наприклад, прочитати вірші, заспівати пісню на відповідну
тему, показати дітям предмети, іграшки, які зустрінуться у грі. Підвести до
гри нерідко вдається шляхом запитань, загадування загадок. Зокрема, можна
запитати: Що ви сьогодні малювали? Діти, наприклад, дадуть відповідь:
«Весну, приліт птахів». «Дуже добре,— каже вихователь.— Сьогодні ми
гратимемо в гру «Переліт птахів». Дітям молодшої групи можна показати
прапорець, зайчика, ведмедика і відразу запитати: «Хочете погратися з
ними?» Хороший результат дає і коротка розповідь, прочитана чи розказана
вихователем безпосередньо перед грою.

Характеристика проведення рухливих ігор з дітьми молодшого,

середнього та старшого дошкільного віку
Організація гравців, пояснення гри. Пояснюючи гру, важливо
правильно розмістити дітей. Дітей молодшої групи вихователь найчастіше
ставить так, як це потрібно для гри (у коло).
Старшу групу він може побудувати в шеренгу, півколом або зібрати
біля себе (зграйкою).
Вихователь повинен стояти так, щоб його бачили всі (обличчям до
дітей при побудові в шеренгу, півколом; поряд з ними, якщо діти зібрані в
коло).
У молодшій групі всі пояснення робляться, зазвичай, під час самої гри.
Не перериваючи її, вихователь розміщує та переміщає дітей, розповідає, як
треба діяти.
У старших групах педагог повідомляє назву, розкриває зміст та
пояснює правила, ще до початку гри. Якщо гра дуже складна, то не
рекомендується відразу ж давати докладне пояснення, а краще вчинити так:
спочатку роз'яснити головне, а потім у процесі гри доповнити основне –
деталями. Під час повторного проведення гри правила уточнюються.
 Якщо гра знайома дітям, можна залучати їх самих до пояснення
правил. Пояснення змісту та правил гри має бути коротким, точним та
емоційним. Велике значення у своїй має інтонація. Пояснюючи, особливо
потрібно виділити правила гри. Рухи можна показати до початку або під час
гри. Це зазвичай робить сам вихователь, а іноді хтось із дітей на його вибір.
Пояснення часто супроводжується показом: як виїжджає автомобіль, як
стрибає зайчик.

Успішне проведення гри багато в чому залежить від вдалого розподілу

ролей, тому важливо враховувати особливості дітей: сором'язливі,
малорухливі не завжди можуть впоратися з відповідальною роллю, але
підводити їх до цього треба; з іншого боку, не можна доручати відповідальні
ролі завжди одним і тим самим дітям, бажано, щоб усі вміли виконувати ці
ролі.
В іграх з дітьми молодшого віку вихователь спочатку бере на себе
виконання головної ролі (наприклад, кота у грі «Горобці та кіт»). І тільки
потім, коли малюки опанують гру, доручає цю роль самим дітям. Ще під час
пояснення він призначає ведучого і ставить інших гравців на свої місця, але з
цією метою можуть бути використані і лічилки. Іноді ті, хто виконав роль
ведучого, самі вибирають собі заступника.
У старшій групі спочатку пояснюють гру, потім розподіляють ролі та
розміщують дітей. Якщо гра проводиться вперше, це робить вихователь, а
потім уже самі гравці. При поділі на колони, ланки, команди треба групувати
сильних дітей із слабшими, особливо у таких іграх, де є елемент змагання
(«М'яч ведучому», «Естафета по колу»).

Розмітити майданчик для гри можна заздалегідь або під час пояснення
та розміщення гравців. Інвентар, іграшки та атрибути роздають зазвичай
перед початком гри, іноді їх кладуть на обумовлені місця, і діти беруть їх у
ході гри.
Проведення гри та керівництво грою.
Ігровою діяльністю дітей керує вихователь. Роль його залежить від
характеру самої гри, від чисельності та вікового складу групи, від поведінки
учасників: що менше вік дітей, то активніше поводиться педагог. Граючи з
молодшими дітьми, він діє з ними, нерідко виконуючи головну роль, й
водночас керує грою. У середній та старшій групах вихователь спочатку теж
виконує головну роль сам, а потім передає її дітям. Він бере участь у грі і
тоді, коли не вистачає пари («Знайди собі пару»). Безпосередня участь
вихователя у грі піднімає інтерес до неї, робить її емоційнішою.
Вихователь подає команди або звукові та зорові сигнали до початку
гри: удар у бубон, барабан, брязкальце, музичний акорд, плескання в долоні,
помах кольоровим прапорцем, рукою. Звукові сигнали не повинні бути надто
гучними: сильні удари, різкі свистки збуджують дітей. Вихователь робить
вказівки, як під час гри, і перед її повторенням, оцінює дії та поведінку дітей.
Однак не слід зловживати вказівками на неправильність виконання рухів:
зауваження можуть знизити позитивні емоції, що виникають у процесі гри.
Вказівки краще робити в позитивній формі, підтримуючи радісний
настрій, заохочуючи рішучість, спритність, винахідливість, ініціативу — все
це викликає у дітей бажання виконувати правила гри.
Педагог підказує, як доцільніше виконувати рух, ловити і ухилятися
(змінювати напрямок, непомітно проскочити або пробігти повз «пастки»,
швидко зупинитися), нагадує, що читати вірші треба виразно і не надто
голосно.
Вихователь стежить за діями дітей і не допускає тривалих
статичних поз (сидіння навпочіпки, стояння на одній нозі, підняття рук
вперед, вгору), що викликають звуження грудної клітки та порушення
кровообігу, спостерігає за загальним станом та самопочуттям кожної
дитини.
Вихователь регулює фізичне навантаження, яке має збільшуватися
поступово. Якщо, наприклад, при першому проведенні гри дітям дозволяють
бігати 10 с, то при повторенні кілька підвищують навантаження; на
четвертому повторенні вона сягає граничної норми, але в п'ятому-шостому —
знижується.
Навантаження можна збільшити зміною темпу виконання рухів. Ігри
великої рухливості повторюються 3-4 рази, спокійні - 4-6 разів. Паузи між
повтореннями 03-05 хв. Під час паузи діти виконують легші вправи чи
вимовляють слова тексту. Загальна тривалість рухливої гри поступово
збільшується з 5 хв у молодших групах до 15 хв у старших.

Закінчення гри та підбиття підсумків. У молодших групах

вихователь закінчує гру пропозицією перейти до якихось інших видів
діяльності спокійнішого характеру. У старших групах підбиваються підсумки
гри: відзначаються ті, хто правильно виконував рухи, проявляв спритність,
швидкість, кмітливість, кмітливість, дотримувався правил, рятував
товаришів. Вихователь називає і тих, хто порушував правила та заважав
товаришам. Він аналізує, як вдалося досягти успіху в грі, чому «ловець»
швидко спіймав одних, а інші жодного разу не потрапили йому.
Підбиття підсумків гри має відбуватися в цікавій та цікавій формі, щоб
викликати бажання наступного разу досягти ще кращих результатів. До
обговорення проведеної гри треба залучати всіх дітей. Це привчає їх до
аналізу своїх вчинків, викликає свідоміше ставлення до виконання правил
гри та рухів.

Особливості методики проведення ігор у різновіковій групі.

 У цій групі гри можуть проводитися як одночасно з усіма, так і окремо
з молодшими та старшими дітьми. Якщо гра проводиться спільно, вона
підбирається під силу тих та інших дітей. Головну роль виконують старші
діти. Вихователь регулює фізичне навантаження, зменшуючи його для дітей
молодшого віку. Більш складні ігри зі старшими дітьми проводяться окремо
під час прогулянок.

Рухливі ігри та фізичні вправи проводяться педагогом у різний час дня

відповідно до загальноприйнятих режимних моментів: вранці, вдень та на
вечірній прогулянці.
При розподілі ігор на день, тиждень, місяць тощо вихователь планує
використання різноманітного дидактичного матеріалу, його повторюваність і
варіативність, що забезпечує систему вдосконалення рухових навичок. Вміле
поєднання відпочинку та руху, різних видів діяльності забезпечує високу
працездатність дитини протягом дня.
При складанні календарного плану проведення рухливих, спортивних
ігор і фізичних вправ слід брати до уваги пору року, стан погоди,
необхідність різноманітності рухів і рухових дій. Педагог стежить за тим,
щоб дитина не перегрівалася і не переохолоджувалась під час прогулянок.
Важливу роль активізації рухової діяльності грає спортивний
інвентар, який встановлюється на майданчику чи виноситься із групи
відповідно до погодних умов. Наявність належного обладнання на ділянці
створює умови для вдосконалення основних рухів (бігу, ходьби, лазіння,
метання, стрибків), спортивних ігор та вправ, а також рухливих ігор.
Ігри повинні проводитися під безпосереднім керівництвом дорослого,
що створює сприятливі умови для педагогічного впливу на дітей.
Використання сюжетних рухливих ігор для оптимізації рухової
активності передбачає вміле керівництво ними. Приступаючи до роботи з
дітьми, педагог аналізує стан рухових навичок, рівень їх загального розвитку.
Вихователю важливо правильно вибрати гру, врахувати час і місце
проведення, кількість учасників, наявні в них руховий досвід.
Велику роль відіграє пояснення ігор: воно вимагає від педагога
серйозної підготовки доцільного використання слова, емоційної виразності,
уміння інтонацією виділити головне, пробудити вихованців інтерес до гри,
задати їй відповідний темп.
На прогулянці тривалість ігор та вправ становить 10-12 хвилин,
якщо у цей день планується фізкультурне заняття, 30-40 хвилин у решту днів.
Увечері рухливим іграм та фізичним вправам необхідно відводити 10-15
хвилин.
З метою активізації рухової діяльності дітей під час прогулянок
важливо використовувати різні прийоми:
 -раціональне використання фізкультурного обладнання (мінімум
обладнання максимально обіграти);
-включення різних способів організації дітей (фронтальний, потоковий,
груповий, позмінний, круговий тренування, станційний, індивідуальний);
-лаконічне пояснення завдань та чіткий показ вправ;
-активізація мисленнєвої діяльності дитини (використання просторової
термінології, самостійний вибір способу виконання дій, питання, що
наводять, створення пошукових ситуацій);
-створення спеціальних ситуацій для прояву таких якостей дитини, як
рішучість, сміливість, винахідливість;
-варіативність рухливих ігор, прийомів їх ускладнення.

Є ігри, які не можна організувати з великою кількістю дітей, але дуже

корисні. Це переважно ігри з предметами, з іграшками (м'ячі, скакалки,
обручі, прапорці).

Під час перебування дітей на повітрі необхідно кілька разів

залучати дітей до рухливих ігор, вибираючи їм відповідні моменти.
Ранкова прогулянка – найбільш сприятливий час для проведення
рухливих ігор та фізичних вправ. Однак, залежно від характеру занять, що
проводяться в режимі дня в різні дні тижня їх кількість різна. Так, у дні
проведення занять із фізичної культури у залі, з дітьми на прогулянці
організується одна рухлива гра та одна фізична вправа, тривалістю від 15 до
20 хвилин.
В інші дні можна проводити одну рухливу гру і дві спортивні вправи
тривалістю в середньому до 30 хвилин.
При розподілі ігор та фізичних вправ протягом дня важливо
враховувати співвідношення нового програмного матеріалу, що
пропонується на заняттях, та щоденних ігор та вправ на ранковій та вечірній
прогулянці.

При плануванні ігор та фізичних вправ на прогулянці необхідно

передбачити:
1. Складність рухів та доцільність їх поєднання з урахуванням
підготовленості дітей;
2. Відповідність змісту ігор та вправ погоді та порі року;
3. Використання різних прийомів вибору дітей на головні ролі.

Так само педагогу слід подбати про створення дружньої емоційної

атмосфери, яка мала б у своєму розпорядженні дітей до добровільної участі
в іграх і вправах, до прояву активності та самостійності. Для підтримки
інтересу до ігор доцільно ускладнювати їх зміст, правила та рухові
завдання. Наприклад, пропонувати виконувати рухи в більш складних
умовах з використанням різноманітних засобів та природного оточення
(перелізти через лаву, підлізти під дуги, стрибки з розбігу, вправи з
подоланням перешкод тощо)

Перебування дітей на груповій ділянці дозволяє широко

використовувати весь простір, тому значне місце на прогулянці слід
відводити спортивним вправам.
Вони плануються відповідно до пори року:
-взимку - катання на санчатах, ковзання по крижаним доріжкам, ходьба
на лижах;
-навесні та влітку - їзда на велосипеді, роликових ковзанах та катання
на самокаті;
У зимовий період зі старшими дошкільниками можна організувати
різні вправи:
-пробігти між санчатами (санчата на відстані 1-1,5 м. один від одного)
змійкою;
-встати поруч із санчатами і, спираючись ними руками, перестрибнути
крізь них;
- встояти на санчатах на одній нозі якомога довше.
Цікаві вправи «Гонки санок», «Устигни першим!», «На санки!»,
різноманітні ігри-естафети з санками.

Також під час ковзання по крижаним доріжкам (довжина 4 м., ширина

60 см.) пропонуються різні завдання:
-повернутися кругом, сісти і знову випростатися,
- ковзати після розбігу обличчям вперед на одній нозі або поставити
ноги паралельно,
-спіймати кинутий сніжок.

Можна запропонувати дітям розбігтися і ковзати короткими (3-4 м.)

крижаними доріжками, розташованими одна за одною на відстані 3-5 кроків.

Пізньої осені та ранньої весни (листопад, березень, квітень), коли

випадає велика кількість опадів і не завжди існує можливість організувати
спортивні ігри та вправи. У зміст прогулянки необхідно вводити різноманітні
фізичні вправи з обручем, зі скакалкою, ігри з м'ячем, кільцем та ін
(організувати їх можна під навісом, на веранді).
У дитячому садку для кожного віку розроблено свої рухливі ігри, які
враховують психологічні та фізичні особливості того чи іншого віку.