ЗБІРКА ІГОР

ДЛЯ ПОЛЕГШЕННЯ
АДАПТАЦІЇ
ДІТЕЙ РАННЬОГО ВІКУ
Основна задача ігор в цей період - формування емоційного контакту,
довіри дітей до вихователю. Дитина повинна побачити в доброго
вихователя, завжди готового прийти на допомогу людини (як мама) і
цікавого партнера у грі. Емоційне спілкування виникає на основі
спільних діях супроводжуваних посмішкою, ласкавою інтонацією
проявом турботи до кожного малюка. Перші ігри повинні бути
фронтальними, щоб жодна дитина не відчував себе обділеним увагою.
Ініціатором ігор виступає дорослий. Ігри вибираються з урахуванням
ігрових можливостей дітей, місця проведення і т.д.

«Що нам підкажуть пальчики»

Мета: розвивати тактильне сприй мання дітей , спостережливість;
збагачувати сенсорний досвід; стимулювати пізнавальну активність.

Обладнання: природні матеріали різної фактури — каштан, горіх,

шишка, дерев’яний ребристий олівець, гладенький камінчик.

Дитина освоює навколишній світ за допомогою органів чуття.

Зокрема, через тактильне сприй мання, чутливість рук. Уплетеній
коробочці ви знай дете природні матеріали — шишку, каштан,
камінчик. Розгляньте, доторкніться до них і опишіть їх. Наприклад,
шишка — шорстка, камінь — гладкий . Потім заплющіть очі,
простягніть долоню, відгадай те, який предмет лежить на ній . Якщо в
дитячому віці не вдосконалювати рухи і не збагачувати сенсорний
досвід (те, що ми відчуваємо і сприй маємо через органи чуття), то в
дорослому віці людина не володітиме достатньою пластичністю
розуму, щоб уміти легко пристосовуватися до різних обставин.

«Дихаємо животиком»
Мета: стабілізувати психоемоцій ний стан. Зазвичай цю вправу
виконують лежачи

Покладіть долоню на живіт і відчуй те, як живіт піднімається,коли ми

робимо вдих, і опускається, коли робимо видих. Бегемотики на траві
лежали, Глибоко повітря вдихали. Животик піднімається (вдих),
Животик опускається (видих). Сіли бегемотики, Торкнулися
животиків. Животик піднімається (вдих), Животик опускається
(видих). Роботу діафрагми дитина має сприй мати і зорово, і
тактильно. Покладемо на живіт іграшку, наприклад рибку, і
подивимося, як вона піднімається, коли ми робимо вдих, і
опускається, коли ми робимо видих: Рибка на хвилях розважається,
То вгору (вдих), То вниз (видих) Весело гой дається. Черевний подих
— антистресовий , він сприяє зменшенню тривоги, збудження,
спалахів негативних емоцій , підвищує тонус блукаючого нерва
(основної ланки парасимпатичної нервової системи), сприяє
загальному розслабленню. Спрацьовує універсальний захисний
механізм, закладений природою у нашій нервовій системі:
уповільнення ритму різних фізіологічних і психічних процесів сприяє
досягненню спокій нішого і врівноваженого стану. Таке дихання
дасть дитині змогу швидше заснути після численних яскравих
вражень, пережитих протягом дня.

«Метелики на весняному лузі»

Мета: вчити регулювати у дітей процеси збудження й гальмування;
знижувати рівень тривожності; розвивати пластику рухів.

Обладнання: кольорові хустки з легкої напівпрозорої тканини.

А зараз ми пограємося у схованки. Але не у прості — у прозорі. Цю гру

полюбляють усі діти. Схованки дають змогу впоратися зі страхом
темряви і замкненого простору, з почуттям самотності (це по чуття
часом відчуває кожна дитина, а під час гри вона має певний час
перебувати наодинці, до того ж, у таємному місці). Отже, зав’язавши
прозорий шарф на очі, дитина бачить усе навколо, але при цьому —
вона сховалася. Радість руху буде ще яскравішою, якщо хустки
перетворяться на крила метеликів: Ми – метелики яскраві – На
листочках посідали.(діти сидять навпочіпки) Вітер дмухнув —
полетіли. (встають, бігають по кімнаті,змахуючи руками вгору —
вниз) І на землю тихо сіли.(сідають навпочіпки, завмирають) Вітер
знову налетів, З нами гратись захотів. Високо він нас підняв.
(встають, піднімають руки догори) Все кружляв нас і кружляв. Сонце
крильця освітило — І на землю опустило. (кружляють по кімнаті,
потім зупиняються і сідають навпочіпки) Через деякий час слід
запропонувати дітям потягнутися і відчути, як у них
«розправляються крила» під час потягування.
 «Хоробрі жабенята»
Мета: вчити – знімати психоемоцій не напруження у дітей ; –
прий нятним способом виявляти негативні емоції, агресивні
імпульси; розвивати у дітей координацію рухів.

Обладнання: папір у рулоні; кошик.

Особливе значення для розвитку малюка мають рухливі ігри. Із

моменту народження дитина прагне до руху. Вона пізнає світ,
повзаючи, стрибаючи, бігаючи. Через рухливі ігри вона вчиться
володіти своїм тілом, її рухи стають красивими і впевненими. А в
момент фізичного та емоцій ного напруження ці ігри дадуть змогу
«виплеснути» негативну енергію прий нятним способом. Малюкам
неодмінно сподобається гра — перетворення на хоробрих жабенят. У
нас є звичай ні рулони паперу. І в кожного хороброго жабеняти є
листок, на якому він сидить. Кожний учасник сидить на шматку
паперу, відірваному від рулону. «Жили-були в тихому ставку із
красивим лататтям молоді жабенята. У кожного з них був улюблений
листочок, на якому жабеня сиділо, грілося на сонечку і, звичай но,
розмовляло. А як жабенята розмовляють? Правильно: «Ква-ква-
ква»… І ось одного разу над ставком пролітав величезний птах у
пошуках ситного обіду. Помітивши жабенят, птах вирішив
поласувати ними. Але жабенята були винахідливими: зім’яли свої
листочки і почали кидати їх у птаха. Птах злякався і полетів. Із того
часу жабенята нічого не бояться». А якщо взяти аркуш паперу,
розірвати й ого на багато дрібних шматочків і на рахунок 1-2-3-4
підкинути вгору, то вий де веселий салют. «Результат» салюту
збираємо в кошик, примовляючи: «Ми збираємо листочки швидко-
швидко, чисто-чисто». У цій грі в буквальному сенсі «виплескуються»
емоції. У людському організмі самою природою закладена
можливість саморегуляції: коли на зміну реакції напруження (стресу)
приходить розслаблення, спокій , відпочинок. І звичай но, рухлива гра
— це джерело радості й один із ліпших засобів спілкування
дорослого з дитиною.
 «Наливаємо, виливаємо, порівнюємо»
Мета: розвивати у дітей тактильне сприй мання; пробуджувати
інтерес до дослідницької діяльності. Обладнання: гумова іграшка.

Загальновідомо, що вода має корисні властивості, зокрема тепла вода

розслабляє і заспокоює. Діти дуже люблять ігри з водою. У воду
опускають іграшки, поролонові губки, трубочки, пластикові
пляшечки з отворами. Якщо гра з водою відбувається в денний час,
можна додати до неї пізнавальний компонент: під час опускання
предметів у воду порівнювати їх за фактурою і масою. Можна
заповнити миску з водою ґудзиками, намистинками, монетками,
невеликими кубиками тощо і пограти з ними, скажімо: взяти якомога
більше предметів в одну руку і пересипати їх в іншу; зібрати в одну
руку, наприклад, намистинки, а в іншу — камінчики; припідняти
якомога більше предметів на долонях. Після розв’язання кожного
завдання дитина розслаблює кисті рук, тримаючи їх у воді.
Тривалість вправи — близько п’яти хвилин, поки вода не охолоне.
Після завершення гри руки дитини слід розтирати рушником
протягом однієї хвилини.

«Розмова з іграшкою»
Мета: учити дітей способів вираження свого емоцій ного стану,
переживань; розвивати навички мовленнєвого спілкування.

Обладнання: іграшки бі-ба-бо; іграшки-рукавички.

Для дитини в період життєвих змін важлива підтримка дорослого.

Малюк має потребу повідомити, що у нього «не так», але зробити це
й ому поки складно. Допомогти дитині у цьому може її улюблена
іграшка, яка асоціюється з позитивними емоціями, відчуттям
комфорту і безпеки. Давай те спробуємо одягнути на руку іграшку-
рукавичку. На руці дитини — теж іграшка. Ви торкаєтеся до неї,
можете погладити і полоскотати, при цьому запитуєте: «Чому мій , … ,
сумний , у нього мокрі оченята; з ким він подружився в дитячому
садку, як звати й ого друзів, в які ігри вони гралися» тощо. Поговоріть
одне з одним, привітай теся пальчиками. Використовуючи образ
іграшки, переносячи на нього свої переживання і настрої, дитина
розповість вам, що її турбує, поділиться тим, що складно висловити
без спеціальної підтримки. Учені довели, що діти, оточені любов’ю і
турботою, легше переносять стресові ситуації, у їхньому організмі
виробляється менше кортизолу — гормона, що негативно впливає на
обмін речовин, імунну систему, мозок. Батьківське тепло й чуй ність
допомагають малюкові ке¬рувати своїми емоціями. Дошкільникові
важливо відчувати контакт із мамою (зокрема, фізичний ). Адже,
спілкуючись із дитиною, ми ніби говоримо їй : «Я тебе люблю, мені
добре поруч із тобою».

«Гра з собачкою»
Матеріал. Іграшкова собачка.

Хід гри. Вихователь тримає в руках собачку і каже:

Гав-гав! Хто там? Це песик в гості до нас. Я собачку ставлю на підлогу.
Дай , собачка, Петі лапу! Потім підходить з собачкою до дитини, ім'я
якого названо, пропонує взяти її за лапу, погодувати. Приносять
миску з уявної їжею, собачка "їсть суп", "гавкає", говорить дитині
"спасибі!" При повторенні гри вихователь називає ім'я іншого
дитини.

«Збирання «скарбів»»
Матеріал. Кошик.

Хід гри. На прогулянці вихователь збирає разом з дитиною "скарби"

(камінчики, стручки, гілочки, листя, раковини) і складає їх у кошик.
З'ясовує, які "скарби" викликають у малюка най більший інтерес (це
підкаже подальші шляхи спілкування). Потім називає якесь "скарб" і
просить дістати й ого з кошика.

«Робимо колаж»
Мета: сприяти розвитку творчих здібностей маьтечі.

Матеріал. Обрізки кольорового паперу, вітальні листівки, мотузочки,

шматочки пінопласту, пряжі і т. п.
Хід гри. Вихователь розстеляє на столі великий аркуш щільного
паперу або картону. Пензликом промазує клеєм з одного боку
шматочок пінопласту (листівку тощо) і передає дитині, щоб він
наклеїв й ого на папір. Дозволяє маляті самому обирати предмети, які
й ому хотілося б наклеїти. Уважно спостерігаючи за діями дорослого,
дитина зуміє сам намазувати клей . Завершений колаж можна
повісити на видному місці, щоб всі могли їм милуватися.

«Ловися, рибка»
Мета: розвиток узгодженості рухів.

Матеріал. Картонна коробка, металеві пробки від пляшок ("рибки"),

магніт, паличка і мотузка (для вудки).

Хід гри. У картонну коробку поміщають кілька металевих пробок від

пляшок, бажано різного кольору. До одного кінця мотузки (або
тасьми) прив'язують паличку, а до іншого - брусок магніту.
Вихователь показує дитині, як вивуджувати "рибок" з коробки,
притягаючи металеві пробки магнітом. Якщо пробки різного
кольору, то малюкові можна запропонувати витягнути, наприклад,
червону рибу.

Після того як будуть вилучені всі пробки, дорослий вважає їх ("Ось

скільки риб ми зловили!"), і гра починається спочатку.

«Покатаємося на конячці»
Мета: розвивати мовну активність.

Матеріал. Конячка-гой далка (якщо конячки немає, можна посадити

дитину на коліна).

Хід гри. Вихователь садить дитину на конячку-гой далку і каже:

"Маша їде на конячці, (вимовляє тихим голосом) нно-нно". Дитина
повторює тихо: "Нно-нно". Дорослий : "Щоб конячка бігла швидше,
голосно скажи їй : "Нно-нно, біжи, конячка!" (Дужче розгой дує
дитини.) Малюк повторює фразу разом з вихователем, потім
самостій но. Дорослий домагається, щоб дитина вимовляв звук "н"
протяжно, а всі звукосполучення - голосно і чітко.
 «Дути в що-небудь і що-небудь»
Хід гри. Вихователь дме на маленький повітряну кульку через
соломинку, змушуючи й ого переміщатися по кімнаті. Дме на всі
пальці, потім на кожен окремо. Здуває листочок з долоні дитини. Дме
на квітку чи травинку. Дитина повторює дії дорослого.

«Подми на кульку, подми на вертушку,

подми в ріжок»
Мета: спричяти розвитку мовного апарату.

Матеріал. Повітряна кулька, вертушка, ріжок.

Хід гри. На рівні особи дитини підвішується повітряна кулька, а

перед ним на стіл кладуть вертушку і ріжок. Вихователь показує, як
треба дути на повітряну кульку, щоб він високо злітав, і пропонує
дитині повторити дію. Потім дорослий дме на вертушку, щоб вона
закружляла, дудить в ріжок, дитина повторює.

«Книжка – «Вгадай-ка»»
Мета: розвивати уяву та логічне мислення.

Матеріал. Записна книжка з дротовою спіраллю.

Хід гри. Наклеюють в записній книжці через сторінку (на правій

стороні) картинки із зображенням відомих дитині предметів. Кожну
сторінку без картинок розрізають на кілька горизонтальних смужок,
починаючи з лівого краю. Розглядаючи книжку разом з малюком,
вихователь поступово відвертає смужку за смужкою. Дитина
намагається здогадатися, що зображено на картинці.
 «Забава з збільшувальним склом»
Мета: розвивати спостережливість.

Матеріал. Збільшувальне скло (переважно пластмасове).

Хід гри. На прогулянці вихователь дає дитині травинку. Показує, як

дивитися на неї через лупу. Пропонує дитині подивитися крізь
збільшувальне скло на пальці і нігті - це зазвичай зачаровує малюка.
Прогулюючись по ділянці, можна досліджувати квітка або кору
дерева, розглянути шматочок землі: немає там комах і т.д.

«Прогулянки за обрисами різних фігур»

Мета: сприяти розвитку уявлення про предмети.

Матеріал. Широка щільна стрічка (тасьма).

Хід гри. За допомогою стрічки на підлозі зображують круги,

квадрати, трикутники тощо Вихователь показує дитині, як й ти по
стрічці (починають з кола). Дорослий бере дитину за руку, й де разом
з ним і співає на будь-який мотив: "Ми й демо по колу, тра-ля-ля, тра-
ля-ля. Ми й демо по колу, тра-ля-ля, тра-ля-ля". Так проходять всі
фігури. Потім вихователь пробує разом з дитиною прой ти з ним
задкуючи назад, боком, навшпиньках, перестрибуючи через фігуру і
т.д,

«Разом з ведмежатком»
Матеріал. Іграшковий ведмедик.

Хід гри. Вихователь розмовляє "на рівних" з мишком і дитиною,

наприклад: "Катя, тобі подобається пити з чашки?", "Міша,
подобається Стукає кулаком об кулак, плескає в долоні. Чергуючи
такі дії, вихователь створює певну послідовність звуків, наприклад:
стук-хлоп, стук-стук-хлоп, стук-хлоп-хлоп і т.п.
 «Галявина настрою»
Мета: створити позитивний емоцій ний фон; вчити розвивати уяву в
дітей .

Обладнання: плетені серветки; кольорові стрічки; кольоровий дріт.

Використовуючи плетену серветку, різнокольорові стрічки,
шнурочки, паперові серветки, пелюстки троянд, ми створимо
галявину настрою. Крім цього, протягування шнурка крізь отвір у
серветці сприяє розвитку дрібної моторики малюка — й ого пальчики
стають спритнішими, пробуджується творча уява.

«Колючий їжачок»
Мета: розвивати дрібну моторику і координацію рухів дітей ;
стимулювати мовленнєву активність. Обладнання: масажний м’яч
для кожного учасника.

На вашій долоні з’являється незвичай на кулька. Разом ви уважно

розглядаєте її. Виявляється, що вона схожа на їжачка. Акуратно
кладете кульку на долоню дитини, прокочуєте «їжачка» по кожному
пальчику, починаючи з великого пальця провідної руки, і трохи
довше затримуєтеся на подушечці кожного пальчика.
Погладжування слід виконувати в напрямі від периферії до центра.
Дії супроводжуй те віршами: Дай долонечку, моє сонечко, Я погладжу
тебе по долонечці. Ходить-бродить вздовж доріжок Весь в колючках
їжачок, Ягідки шука й грибочки Для маленьких діточок. Самомасаж
кисті розвиває мускулатуру пальців рук, рефлекторно стимулює
відповідні зони кори головного мозку, дає змогу нормалізувати стан
нервової системи, має не лише заспокій ливий , а й
загальнооздоровчий ефект. Так само, як слай ди проектуються на
екран, так і всі частини нашого тіла мають свою проекцію у корі
головного мозку. Однак ці проекції — непропорцій ні. Площа, яку
зай має проекцій на зона кисті, набагато більша тієї, що відведена для
іншої частини тіла. Вплив на кисті рук, своєю чергою, впливає на стан
мозку, а відповідно — і на загальний стан організму
 «Малюнки на піску»
Мета: розвивати в дітей тактильну чутливість; візуалізувати
поняття власного Я.

Обладнання: кольорові пластикові підноси; манна крупа.

Давай те згадаємо одну з най улюбленіших ігор-занять нашого

дитинства. Коли на вулиці ставало тепло, дітвора збиралася в
пісочниці. Створимо свою маленьку пісочницю з білим «піском»
(манною крупою). Можна насипати її гіркою або розгладити. По
пісочку пробіжить стадо коників, проскакають зай чики,
тупцюватимуть слоники, накрапатиме дощик. Й ого зігріють сонячні
промені, і на ньому з’явиться малюнок. А який саме малюнок, вам
підкаже дитина, яка із задоволенням долучиться до цієї гри. Чому
діти люблять грати в піску? Пісок дає змогу розслабитися: руки
заглиблюються в пісок - це приємні тактильні відчуття; пісок
повільно сиплеться - це візуально заворожує; із піску можна
побудувати що завгодно. Швидкі зміни, перетворення відволікають
дитину від переживань. Корисно виконувати рухи обома руками. Це
дає змогу синхронізувати активність обох півкуль головного мозку,
стимулює розвиток логічної лівої півкулі, що відповідає за
мовленнєвий розвиток, і інтуїтивної, емоцій ної правої півкулі.

Музична притча «Самотня зірочка»

(Вправа з елементами танцювально-рухової терапії(музичний
супровід - Бетховен «Місячна соната».)

Мета: зняття тривожності, розуміння почуття стану дитини, в якому

вона знаходиться під час адаптацій ного періоду, підведення до
основної частини семінару.

Колись давно нічне небо було зовсім темним. На ньому не було зірок,
лише одна маленька Зірочка. Вона жила високо в небі, й коли
оглядалася навколо, то помічала, що зовсім одна. Від цього їй ставало
сумно. їй дуже хотілося бачити на небі інші зірки, щоб ловити їхні
промені й дарувати їм своє світло.

Якось Зірочка вирушила на Землю до самотнього, старого, мудрого

чоловіка, який мешкав на високій горі. Коли вона й ого знай шла, то
запитала: «Чи можеш ти мені допомогти? Мені так самотньо на небі.
Ні з ким поговорити, нікому подарувати своє світло... Іноді я навіть
плачу - настільки мені самотньо».Він знав цей стан: тоді зникає
бажання гратися, їжа стає несмачною, сон неспокій ним. І не
співаються веселі пісні... Й ому сподобалася маленька Зірочка. А
оскільки він був дуже мудрим, то пообіцяв, що допоможе їй . Спочатку
старець пішов у свою хатину і взяв блискучий чарівний мішечок. Він
відкрив й ого, засунув туди руку, й дістав безліч блискучих чарівних
зірочок. Один помах руки - й на всьому нічному небу засяяли тисячі
яскравих зірок.

- Поглянь - сказав старий ,- як дивовижно! Тепер на небі багато зірок

це твої брати й сестри. Ти можеш із ними розмовляти, дарувати їм
своє світло й ловити їхні промені. Але я хочу зробити для тебе ще
дещо. Я хочу, щоб пам'ять про тебе назавжди залишилася тут на
землі. Я створю на чомусь незвичай ному твоє зображення.

Він плеснув у долоні й зображення маленької зірочки раз і назавжди

залишилося тут на землі. Запитання - Де залишилася маленька
зірочка? (В серцевині яблука.)

Вправа «Серденько яблука»

Мета: розвиток почуття емпатії та альтруїзму, розуміння стану
маленької дитини. Розрізати яблуко горизонтально й показати
зірочку в серцевині плода. Запропонувати утворити коло, зробити
й ого тісним, щоб посередині, випроставши руки, психологи могли
доторкнутися один до одного.

Вихователь. Там усередині наша зірка дуже тепла. Там її сила, щоб
випромінювати світло якнай далі, до інших зірок. Візьміть теплоту від
маленької зірочки й подаруй те один одному, подаруй те тепло
сонечку, дітям...

Підсумок. Кожну хвилину, кожну годину, кожен день потребують

нашої підтримки й розуміння всі діти, а особливо діти, які
переживають адаптацій ний період.
 Вправа«Шпаргалка»
Завдання: По колу учасники семінару, на аркуші паперу формату АЗ
записують свої думки стосовно позитивного й негативного досвіду,
який набуває дитина в період адаптації.

Підсумок. Залежно від ситуації дитина може один і той самий досвід
набути як у позитивному плані, так і в негативному...

Вправа«Камінець»
Мета: активізувати досвід практичних психологів із питань
індивідуального підходу до дітей у кризов іперіоди.

Матеріал: камінці однакові за формою, зовнішньо незначно

відрізняються один від одного.

Завдання: (з словесним супроводом).

Виберіть свій камінець:

· роздивіться й ого уважно;

· покладіть на місце; .
· знай діть свій камінець знову; - опишіть й ого (письмово);
· поміняй тесь описами;
· спробуй те за описом знай ти камінець.
Запитання. Це завдання для вас було легким чи складним. Чому?

Підсумок. Це не складно щодо камінця, але в 1000 разів важче

стосовно дитини.

Етюд «Горщечок сліз»

- А що це за приємна мелодія грає (музика з музичної шкатулки).
Показую чарівний горщик для збирання дитячих сліз, у якому
лежить суха хустинка.
- От уже ніхто з діток у нашому садочку не плаче, й горщечок наш
порожній і сухий .
 Вправа «Чарівне люстерко»
А що це в мене ще є? Так, це чарівне люстерко...Ти пам'ятаєш це
люстерко? А що ми робили з ним (дорослий малював людину, а
дитина слізки).

А куди ж поділися твої сльози (ми подарували їх дощику, щоб він

рясно й шов).А подивись, який у нас сюрприз ще є — це сюрприз від
мами й тата (улюблена іграшка дитини). Давай ми з тобою теж їм
приготуємо подарунок, і намалюємо твою долоньку, а на долоньці
намалюємо твій настрій (на аркуші паперу).

«Казкотерапія в підготовці до сну»

Іноді дітей неможливо вкласти спати без сліз та істерик, а особливо,
якщо дитина проходить адаптацій ний період. Але дитину можна
перехитрити. Краще з малюком погратися в казку, в яку дитина
повірить. Казка - це надій ний помічнику цій справі. Візьмемо для
прикладу казку «Білосніжна та сім гномів».

Сім гномів лягають спати й прокидаються в один і той час - за

всіма стежить Білосніжна.
Гномики не лежать у ліжечку годинами, за день вони так
напрацюються, що засинають, зразу ж коли кладуть голову на
подушку.
Жоден гномик не повинен розмовляти і гратися, заважаючи
іншим спати.
Спати можна тільки в своєму ліжечку. Білосніжна не дозволяє
лягати на дивані, на килимку.
Якщо в період денного сну хтось із гномиків прокинеться, то
зовсім не обов'язково негай но звати Білосніжну (виховательку,
маму), яка дуже стомилися за день.
Один гномик може обій тися без денного сну, інший -ні. [Тих
дітей , яким важко заснути ввечері, радять не вкладати спати
вдома, тим паче що з 4 років це не обов’язково.)
Коли на вулиці темно, гномикам не дозволяють бігати в ліс.
(Перед сном-не можна гратися у відеоігри, переглядати
телевізор.)
 Етюд «Солоденький сюрприз»
Мета: розподілити слухачів на команди, для подальшого спільного
виконання завдань.

Матеріал: торбинка, 2 види цукерок.

Завдання: діткам пропонується чарівна торбинка з двома видами

цукерок, вибрати на дотик цукерку в торбинці. Дітям
рекомендується з'їсти цукерку й за фантиками, що залишилися,
розподілитися на дві команди.

Завдання: розробити методи і прий оми в роботі практичного

психолога для полегшеного проходження адаптацій ного процесу.

«Іди до мене»
Хід гри. Дорослий відходить від дитини кілька кроків і манить й ого
до себе, ласкаво примовляючи: "Іди до мене, мій хороший !" Коли
дитина підходить, вихователь й ого обій має: " Який до мене хороший
Коля прий шов!" Гра повторюється.

«Видування мильних бульбашок»

Мета: навчити напружувати м'язи рота дуже корисно для розвитку
мовлення.

Хід гри. Вихователь на прогулянці видуває мильні бульбашки. Пробує

отримати бульбашки, похитуючи трубочкою, а не дмухаючи в неї.
Рахує, скільки бульбашок може втриматися на трубочці за один раз.
Намагається спій мати на льоту всі бульбашки, поки вони не
торкнулися землі. Настає на мильну бульбашку і здивовано запитує
дітей , куди він зник. Потім вчить кожного дитини видувати мильні
бульбашки.
 «Сонячні зайчики»
Матеріал. Маленьке дзеркальце.

Хід гри. Вихователь дзеркалом пускає сонячних зай чиків і говорить

при цьому: Сонячні зай чики Грають на стіні. Помани їх пальчиком,
Нехай біжать до тебе!

За сигналом "Лови зай чика!" діти намагаються й ого зловити.

Гру можна повторити 2-3 рази.

«Ховаємо ведмедика»
Хід гри. Вихователь ховає знай ому дитині велику іграшку
(наприклад, ведмедя) так, щоб вона трохи було видно. Кажучи: "Де
ведмедик?", шукає й ого разом з дитиною. Коли малюк знай де
іграшку, дорослий ховає її так, щоб шукати було складніше. Після гри
з мишком ховається сам вихователь, голосно промовляючи "ку-ку!"
Коли дитина знай де й ого, він перебігає і ховається в іншому місці. В
кінці гри дорослий пропонує сховатися дитині.

«Хоровод з лялькою»
(проводиться з двома-трьома дітьми)

Матеріал. Лялька середніх розмірів.

Хід гри. Вихователь приносить нову ляльку. Вона вітається з дітьми,

гладить по голові. Дорослий просить дітей по черзі потримати
ляльку за руку. Лялька пропонує потанцювати. Вихователь ставить
дітей у гурток, бере ляльку за одну руку, іншу дає дитині і разом з
дітьми рухається по колу вправо і вліво, наспівуючи просту дитячу
мелодію (наприклад, "Веселу дудочку" М. Красева).

Варіант: гра проводиться з мишком.

«Ігри з пальчиками»
Особливої уваги та індивідуального підходу потребують боязкі,
сором'язливі діти, які відчувають себе дискомфортно в групі.
Полегшити їх душевний стан, підняти настрій можна пальчиковими
іграми. Крім того, ці ігри навчають узгодженості і координації рухі.
 ЗБІРКА ІГОР
ДЛЯ ПОЛЕГШЕННЯ
АДАПТАЦІЇ
ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ВІКУ
 «Сонечко і дощик»
Гра допомагає дорослому встановити довірливі та приязні
стосунки з дітьми. Вона дуже подобається малюкам, тому що
відповідає їх основним потребам і перш за все – потребі в русі.
Відомо, що малюки непосидючі, бігти їм набагато простіше, ніж
ходити, тому їм досить важко всидіти на місці. Гра дозволяє дітям
бігати й стрибати без обмежень. Задоволення від рухів повертає
дитині життєрадісність і сприяє її позитивному настрою.

Гра побудована на простих рухах і діях, що виконуються

одночасно дорослими і дітьми. Це зближує малюків одне з одним
і з дорослим, оскільки відповідає їх схильності до копіювання.
Кожен учасник гри одержує задоволення і від рухів, і від того, що
інші відчувають те саме. Це і забезпечує природний зв’язок і
відчуття єдності між дітьми.

Водночас гра чудово організовує малюків. Але це не вимушена

організованість і навіть не слухняність. А своєрідна
«завороженість» спільними діями. Організованість досягається тут
природно, без жожного опору з боку малюків.

Таким чином, незважаючи на свою простоту, ця гра-забава

здій снює значний виховний вплив на малюків.

Опис гри та прийоми її проведення

Вихователь повертає свій стілець спинкою вперед і пропонує

всім зробити те саме зі своїми стільчиками. «Дивіться, вий шов
«будиночок», – говорить він, сідаючи навшпиньки перед стільцем і
визираючи в отвір спинки, як у віконце. Називаючи імена дітей ,
дорослий пропонує кожному з них «визирнути у віконце» і
помахати рукою.

Розташовані півколом стільчики стають «будиночками», в яких

живуть діти.

«Яка гарна погода! – говорить ведучий , визирнувши у віконце.-

Зараз вий ду і покличу дітлахів пограти!» Він виходить на
середину кімнати і кличе всіх погуляти. Малюки вибігають і
збираються навколо ведучого, а він промовляє:
Сонце дивиться в хатинку,
Світить у віконечко.
Ми заплескали в долоньки –
Дуже раді сонечку!
А. Барто

Діти прослуховують і повторюють услід за дорослим вірш. Потім

він ще раз промовляє слова вірша, а діти рухаються, копіюючи
рухи дорослого.
Туп-туп-туп-туп,
Туп-туп-туп,
Туп-туп-туп,
Туп-туп-туп (пауза)
(Усі тупають ніжками, стоячи на місці)

Хлоп, хлоп, хлоп, хлоп,

Хлоп, хлоп, хлоп,
Хлоп, хлоп, хлоп,
Хлоп, хлоп, хлоп!
(Усі плескають в долоньки, наслідуючи вихователя)

«А зараз побігаємо!» – пропонує ведучий і втікає. Діти

розбігаються в різні сторони. Несподівано для них ведучий
говорить: «Погляньте, дощик іде! Швидше додому!» Усі поспішають
до своїх «будиночків».

«Послухай те, як барабанить дощик по дахах, – говорить ведучий і,

постукуючи зігнутими пальцями по сидінню стільчика, зображує
шум дощу. – Стало дуже нудно. Давай те попросимо дощик
перестати капати».

Вихователь читає народну приспівку:

Дощик, дощик, не суму,
Капай, краплі не шкодуй.
Тільки нас не намочи,
Дарма в шибку не стучи!
Шум дощу спочатку посилюється, але поступово вщухає, а
незабаром і зовсім припиняється. «Зараз вий ду на вулицю і
погляну, припинився дощик чи ні», – говорить ведучий виходячи
 зі свого «будиночка». Він удає, що дивиться на небо, і кличе
малят: «Сонечко світить! Немає дощу! Виходьте погуляти!»

Діти знову збираються навколо вихователя й услід за ним

повторюють вірш про сонечко, виконуючи забавні рухи. Можна
побігати, пострибати, потанцювати, але до того часу, поки ведучий
знову не скаже: «Ой , дощик починається!»

Правила гри: на слова «Дощик й де!» бігти до свого «будиночка», а

на слова «Сонечко світить!» вий ти на середину кімнати або
май данчика.

Виконувати рухи, узгоджуючи їх зі словами і наслідуючи

дорослого.

Порада вихователю: Гра може проводитися як у приміщенні, так і

на повітрі. Замість стільчиків – «будиночків» можна накреслити на
землі кружечки або викласти їх камінчиками, шишками або
чимось іншим. Бажано, щоб усі «будиночки» знаходилися на одній
відстані один від одного півколом або навколо відведеного для
руху простору.

Вихователь виконує рухи разом з дітьми: біг урозсип, доганяли

(біг за дорослим), стрибки, танцювальні вільні рухи тощо. Під час
гри можна обій няти дитину, приголубити її, пожартувати,
обмінятися усмішками. Поводьтеся вільніше, не скупіться на
усмішку, всіляко виявляй те своє доброзичливе ставлення до
дітей .

Замість наведеної вище приспівки про дощик можна

використовувати інші.

А приспівку «Дощик, дощик, мерщій додому» можна

використовувати замість сигналу.

Добре також прочитати дітям вірш О. Благініної

Дощик, дощик, не займай.

Дощик, дощик, зачекай!
Дай дійти додому
Дідусю сивому!
 Якщо ви зібралися повторити гру, можна урізноманітнити ігрові
дії. Наприклад, після «дощу» можна «поїхати на потязі в ліс –
збирати гриби і ягоди». Діти шикуються одне за одним (кожен
кладе руки на плечі тому, хто стоїть попереду і зображають
потяг.

Потяг гуркоче, стукає, їде і раптом зупиняється. Діти

розбігаються по лісу, присідають, збираючи гриби та ягоди, потім
повертаються на потязі додому. Недалеко від дому потрапляють
під дощик, і все починається спочатку.

«Чобіток»
(Гра для трьох річних дітей).

Завдання цієї гри ті самі, що й у грі «Сонечко та дощик», але

вона вимагає від дітей дещо більшої зібраності й відносної
самостій ності.

Ігрові дії побудовані на доступних, добре знай омих малюкам

рухам (біг, ходьба, стрибки, присідання). Новим для них є лише
чергування цих рухів, їх послідовність.

Гра привчає дитину прислухатися до дорослого. Вона являє собою

своєрідну мандрівку. Образний текст допомагає осмислити свої
рухи і перетворити звичай ні стрибки на перестрибування
кучугурів, а біг і присідання – на пошук загубленого чобітка.
Мандрівка припиняється радісною зустріччю з дорослим, який
допомагає дітям знай ти чобіток і починає новий цикл гри.

Таким чином, завдяки активізації уяви прості рухи стають

ігровими діями, які захоплюють дитину.

Усі ігрові дії виконуються дітьми одночасно й аналогічно. Це має

подвій не значення.

По-перше, рухаючись разом (лінієчкою) в обмеженому просторі й

в одному напрямі, діти вчаться не штовхатися, зважати одне на
одного.

По-друге, наслідування одне одного стає засобом ігрового

спілкування. Все це, зазвичай , зближує дітей з дорослими і між
собою.
Опис гри і прий оми її проведення: Вихователь проводить на
землі межу. «Це буде наша хата, – говорить він, – звідси наші
ніжки побіжать по доріжці, а куди вони побіжать, зараз покажу».
Дорослий відходить від дітей на відстані 20-25 кроків і
проводить на землі паралельну межу: «Тут зупинятимуться діти».

Повернувшись до малюків, вихователь допомагає їм вишикуватися

біля першої (стартової) лінії і вимовляє слова, під які вони
виконуватимуть ігрові дії. Потім пропонує повторити їх разом.

Ніжки, ніжки
Бігли по доріжці.
Бігли ліском,
Прибігали на лужок,
Стрибали на горбок.
Плиг-скок, плиг-скок,
Загубили чобіток
(Біжать у напрямку до другої лінії.)
Стрибають на двох ногах, наближаючись до вихователя (всього
чотири стрибки). З останнім словом зупиняються, присідають
навпочіпки і повертаються то в один, то в інший бік, ніби
шукають чобіток

- Всі шукаємо чобіток (Діти дивляться в різні боки, нахиляються,

уявляючи, ніби шукають чобіток)

- Знай шли чобіток! (Після цих слів ведучого всі біжать назад до
стартової лінії. Гра починається знову)

Правила гри: Виконувати рухи відповідно до тексту. Після слів

ведучого «Знай шли чобіток!» повертатися на місце до початкової
лінії.

Поради вихователю: Важливою умовою успішного проведення

цієї гри є доступність її пояснення, наочне знай омство з
правилами. Саме для цього рекомендується спочатку проводити
гру в полегшеному варіанті, коли дорослий стає разом з дітьми в
лінієчку і з ними вирушає в «мандрівку». Поєднуючи показ рухів
з виразним читанням тексту, ви додасте рухам дітей образного
сенсу. Таким чином можна активізувати уяву дітей . Однак не слід
надмірно захоплюватися полегшеним варіантом гри. Як тільки ви
помітите, що діти усвідомили зміст гри і рухи їх узгоджуються з
текстом, переходьте до основного варіанта, за якого від них
потрібна відносна самостій ність. Проте і при цьому необхідно
постій но підтримувати емоцій ний зв’язок з дітьми. Адже
дорослий є для них центральною фігурою у грі – до нього вони
прямують і заради зустрічі з ним долають уявні перешкоди. Тому
не забудьте винагородити їх ласкавою, привітною усмішкою і
допоможіть знай ти чобіток, перш ніж проводити назад, на
початкову лінію.

Крім того, необхідно допомагати дітям дотримуватися ігрових

правил, особливо коли потрібно виконувати узгоджені рухи в
обмеженому просторі, що для них незвично. Перед повторенням
«мандрівки» допоможіть малюкам вишикуватися в лінієчку перед
стартовою лінією, простежте, щоб вони стояли не занадто тісно,
інакше можливі випадки сварок між дітлахами.

Коли діти добре опанують правила гри, можна під час

повторення цієї забави вносити деякі зміни і доповнення.
Наприклад, щоб зацікавити грою пасивних дітей , рекомендується
вибрати з них помічників, які будуть разом з вихователем
говорити потрібні слова, привчаючись тим самим до активної
ролі. Корисно змінювати кінцівку гри: з останніми словами тексту
дорослий і й ого помічники підходять до окремих дітей ,
торкаються до них рукою і говорять: «Ось твій чобіток, надягни
й ого і біжи назад». Надягнувши чобіток, дитина біжить назад.

«Роздувайся, пузир!»
Ця гра належить до ігор-хороводів. Гра сприяє налагодженню
стосунків між дітьми і дітей з дорослим. Проводиться
традицій ний для хороводу ритуал запрошення, під час якого
кожна дитина послідовно виконує дві ролі: спочатку малюка
запрошують, а потім він запрошує. Кожен учасник гри відчуває
при цьому увагу інших дітей і сам приділяє її своїм партнерам.
 У цій грі діти вчаться нових рухів. З одного боку, це типове для
хороводу шикування в коло, з іншого – виконання ритмізованих
рухів, підпорядкованих образному слову.

Як і в попередніх іграх, дії проводяться одночасно всіма дітьми,

які наслідують дорослого й одне одного. Але ця гра вимагає
більшої узгодженості рухів (її учасники повинні пристосуватися
одне до одного, щоб витримати ритм і темп руху) і більшої уваги
до партнерів по хороводу. Водночас гра розважає дітей і
приносить їм задоволення.

Опис гри і прийоми її проведення: Вихователь пропонує всім

дітям сісти на стільчики, розташовані півколом, і питає одного з
них: «Як тебе звуть? Скажи голосно, щоб усі чули!» Дитина
називає своє ім’я, а дорослий ласкаво повторює й ого: «Марій ко,
підемо грати!» Ведучий бере дитину за руку, підходить разом з
нею до наступного малюка і запитує, як й ого звуть. Повторюючи
ім’я дитини ласкаво, але так, щоб й ого чули всі, він пропонує і їй
приєднатися до них і подати руку Марій ці. Тепер вони вже
утрьох ідуть запрошувати наступну дитину взяти участь у грі.
Так по черзі за руки беруться всі діти.

Спочатку краще підходити до тих вихованців, які виявляють

бажання включитися в гру, а скутих, загальмованих дітей краще
запрошувати останніми. Якщо хто-небудь усе ж таки
відмовляється грати, не варто наполягати на цьому. Поступово,
спостерігаючи за грою, вони захопляться нею і теж схочуть бути
в колективі.

Коли всі діти будуть запрошені, утворюється довгий ланцюжок,

дорослий бере за руку дитину, що стоїть останньою, і замикає
коло. «Подивіться, як нас багато! Яке велике коло вий шло – як
пузир! – говорить дорослий . – А зараз давай те зробимо маленьке
коло».

Разом з ведучим діти стають тісним кружечком і починають

«роздувати пузир»: нахиливши голови вниз, малята дмуть в
долоньки, складені одна під одною, як у дудочку. При цьому вони
випрямляються і набирають повітря, а потім знову схиляються,
видувають повітря у свою «трубочку» і вимовляють звук «ф-ф-ф».
Ці дії повторюються два-три рази. При кожному роздмухуванні всі
роблять крок назад, ніби пузир трохи збільшився. Потім усі
беруться за руки і поступово розширюють коло, рухаючись і
вимовляючи такі слова:

Роздувайся, пузир,
Роздувайся великим,
Залишайся таким
Та не лопайся!

Виходить велике розтягнуте коло. Ведучий входить усередину

нього. Торкається кожної пари з’єднаних рук, потім несподівано
зупиняється і говорить: «Лопнув пузир!» Усі плескають в долоні,
вимовляють слово «Хлоп!» і збігаються в купку (до центра).

Потім гра починається спочатку, тобто знову роздувається пузир.

А закінчити гру можна так. Коли пузир лопне, дорослий
говорить: «Полетіли маленькі бульбашки, полетіли, полетіли,
полетіли …» Діти розбігаються в різні сторони.

Правила гри: Коли пузир роздувається – рухатися назад і до

завершення промовляння тексту взятися за руки.

На слово «Хлоп!» діти рознімають руки, і всі біжать до центра.

Давати руку будь-кому, хто опинився поруч.

Порада вихователю: Під час проведення цієї гри дуже важливо

стежити за рухами дітей , дотримуючись неквапливого й
оптимального для них темпу. Слід пам’ятати, що, вимовляючи звук
«ф-ф-ф» при роздмухуванні пузиря, діти оволодівають
правильною артикуляцією, що розвиває мовлення дитини.

Під час гри можуть виникати конфлікти між дітьми: хтось не

хоче дати руку своєму сусіду, хтось перебігає з одного місця на
інше. Особливо часто діти сваряться через те, що кожному
хочеться стояти поруч з ведучим. Нагадай те дітям третє правило,
яке необхідне для дружної гри. Не слід затримуватися на цих
конфліктах, краще швидко й тактовно вирішувати такі суперечки.
 «Карусель»
Ця гра з давніх-давен користується великою популярністю у дітей
дошкільного віку. Зміст гри нагадує катання на каруселі. Причому
успіх її обумовлений своєрідністю ігрової ситуації, вдалим
поєднанням таких важливих елементів, як рух, слово і спосіб
взаємодії між усіма її учасниками. Одночасно кружляючи в темпі,
який задається текстом, діти всі разом створюють уявну карусель,
рух якої то прискорюється, то сповільнюється, і разом
переживають схожі відчуття від такого катання. Це спільне
переживання викликає справжній сплеск веселості, яка, зазвичай ,
зближує дітей . Гра не лише забавляє дітей , але й вчить
узгоджувати свої рухи одне з одним і з ритмом тексту, що дуже
корисно для розвитку слухової уваги та керування своїми
рухами.

Простота і стислість цієї гри дають дитині можливість подумки

уявити її зміст у цілому і передбачити повторення.

Опис гри й прийоми її проведення:

Все починається із запрошення. Звернувшись до най більш

сміливої й активної дитини, дорослий пропонує їй разом із собою
запросити дітей пограти в нову гру. Вихователь бере малюка за
руку, ставить поперед себе і разом з ним розпочинає збирати в
один ланцюжок усіх охочих пограти. Обрана дитина разом з
ведучим підходить по черзі до кожного з дітей , називає й ого по
імені й запитує: «Сашко, гратимеш з нами? Тоді чіпляй ся до нас!»
Сашко дає руку дорослому, і вони утрьох підходять до наступної
дитини.

Так збираються в спільний ланцюжок усі учасники гри, ланцюжок

замикається, й утворюється коло.

Для більшої безпеки дітей , коли вони ще не опанували цю гру,

пропонуємо взяти обруч, до якого прив’язані стрічки. Кожна
дитина тримається за свою стрічку.

«Зараз ми кататимемося на каруселі, – говорить ведучий . –

Повторюй те слова за мною і рухай теся дружно по колу, щоб
карусель не зламалася».
Тримаючись за руки або за стрічки, діти разом з ведучим
рухаються по колу і вимовляють слова.

Ледве – ледве – ледве – ледве

Закрутились каруселі!
(Карусель поволі рухається в праву сторону. Тихіше, тихіше, не
поспішай те)

А потім, потім, потім

Все бігом, бігом, бігом!
(Темп промови і рухів поступово прискорюється)

Побігли, побігли,
Побігли, побігли!
(На слова «побігли» карусель може змінювати напрям руху)

Карусель зупиніть.
Раз – два, раз – два (пауза)
От і закінчена гра

Темп рухів поступово сповільнюється, і на слова «раз – два» всі

зупиняються й кланяються одне одному

Гра завершується тим, що діти плескають одне з одним в долоні

та розбігаються. Потім вони знову збираються у коло, і гра
розпочинається.

Правила гри: Міцно тримати одне одного за руки або триматися

за стрічки, щоб під час рухів коло не обірвалося.

Повертатися обличчям у бік руху «каруселі».

Підкорятися спільному темпу рухів і дружно, хором вимовляти

слова.

Поради вихователю: Заздалегідь потрібно добре вивчити текст й

навчитися вимовляти й ого відповідно до рухів.

Це важливо, оскільки ведучий дає дітям зразок рухів і поведінки

в колективній грі.
 Успіх цієї жвавої, веселої гри залежить від того, чи уміють діти
міцно триматися за руки й обертатися по ходу руху «каруселі»
(тобто дотримуватися першого і другого правил). Якщо в групі є
мляві, малоактивні діти, поставте їх ближче до себе або між
активними однолітками, доручивши їм турботу про слабких
(«Стежте, щоб Мишко не впав з каруселі»).

Цю гру корисно проводити також у різновіковій групі, де старші

можуть опікуватися молодшими, а малята – триматися за
старших і пишатися своєю участю в спільній грі. Такі між вікові
контакти сприяють розвиткові гуманних стосунків між дітьми.

Якщо діти ще не вміють ходити по колу, особливу увагу потрібно

приділити виконанню перших двох правил. Використовуй те
ігровий образ каруселі, яка може зламатися. Буває. Що правила
порушують лише деякі учасники гри. У цьому випадку їх слід
учити індивідуально, щоб не порушувати хід гри.

Перед початком гри обов’язково перевірте, чи міцно діти

тримаються за руки.

Щоб вихованці не сварилися через місця в колі, можна кожному

надавати можливість вибрати й ого за умови, що надалі це місце
не змінюватиметься.

«Рибалка»
Ця гра розроблена Є.І. Тихєєвою. Радість, яку вона дарує дітям,
зближує малюків одне з одним, урізноманітнює повсякденне
життя в групі. Такі яскраві, емоцій но насичені епізоди необхідні
малюку, особливо під час процесу адаптації. Вони є своєрідною
розрядкою, що позбавляє скутості, нервового напруження.
Особливо важлива участь у такій спільній грі млявих, пасивних
малюків. У них піднімається настрій і з’являється упевненість у
собі. Цінність гри полягає також у тому, що вона містить багато
рухів, корисних для здоров’я і фізичного розвитку дитини.

Опис гри й прийоми її проведення: До палички завдовжки 0,5 і

0,75 м на міцному шнурі прикріпляється легкий , зручний для
хапання предмет – м’який поролоновий м’ячик, яскрава китиця,
клаптик, мішечок або щось інше. Перед початком гри дорослий
показує цю паличку. Опускаючи й піднімаючи її, він пропонує
окремим дітям зловити предмет на шнурку (наприклад,
поролоновий м’ячик). Зацікавивши малюків ловленням м’ячика,
дорослий збирає довкола себе всіх дітей і пропонує їм утворити
коло. Сам же стає в центрі.

«Лови – лови!» – говорить ведучий і наближає підвішений до

палички м’ячик то до однієї, то до іншої дитини. Коли малюк
намагається зловити м’ячик, паличку піднімають, і дитина
підстрибує, щоб схопити іграшку. Повертаючись у різні боки,
дорослий прагне залучити до цієї всіх дітей . Допускається, щоб
предмет одночасно ловили декілька дітлахів. Погравши трохи
таким чином, можна дещо змінити правила. Так, діти по черзі
ловлять м’ячик, пробігаючи одне за одним повз нього. Той , хто
досягне мети, стає позаду ведучого. Поступово утворюється цілий
ланцюжок дітей , які успішно впоралися із завданням. Зробивши
декілька кроків по кімнаті після сигналу «Біжи на місце!»,
ланцюжок дітей розсипається, малята сідають на свої місця, потім
знову шикуються одне за одним, і можна починати гру спочатку.

Поради вихователю:

Гра в колі (перший варіант) проходить жвавіше і веселіше, ніж

ланцюжком (другий варіант). Але вона дуже збуджує дітей і може
спричинити надмірний галас. Тому доцільно чергувати обидва
варіанта гри.

Рухливі й активні діти зазвичай пригнічують млявих і боязких.

Щоб цього не відбулося, пограй те зі слабкими дітьми окремо,
оскільки ця гра дуже корисна для пасивних, не впевнених у собі
малюків.

Ніколи не робіть під час гри різких зауважень, навіть якщо діти
почали бешкетувати. Не потрібно псувати їм настрій , оскільки в
цьому випадку мета гри – розвеселити дітей – не буде досягнута.
Рекомендований прий ом чергування двох варіантів гри сприяє
зняттю надмірного збудження.
 «Хто до нас прийшов?»
Дітям пропонується цікава умова ігрового партнерства – їм по
черзі доручаються активні ролі, які кожен виконує так, як й ому
хочеться. Нова роль посідає центральне місце в грі. Діти відразу
розуміють це і, як правило, виявляють бажання одержати саме її.
Проте, як і в інших іграх, ролі розподіляє дорослий , який робить
це так, щоб усі учасники гри були задоволені. Він пропонує роль
не одному, а відразу трьом дітям і просить кожну дитину
виконати її на власний розсуд.

Ігрові дії приносять велике задоволення виконавцеві ролі: увага

однолітків і радісна реакція з їхнього боку дуже приємні й ому.
Для решти дітей гра – це забавне видовище. Що дає можливість
проявити свою кмітливість, а це означає, що вони теж є
активними учасниками гри. Завдяки цьому очікування своєї
черги на ту або іншу роль не стомлює дітей .

Гра допомагає вихователю організовувати дітей , збагатити їхній

ігровий і соціальний досвід.

Опис гри й прийоми її проведення:

Ведучий розсаджує дітей на стільчики і повідомляє, що до них

сьогодні в гості приходитимуть різні тварини, а які саме – про це
вони повинні здогадатися самі. Він викликає двох – трьох дітей
(най більш сміливих і кмітливих), відходить з ними в сторону і
тихенько. Так, щоб не було чутно іншим, домовляється, якого гостя
зображуватиме та або інша дитина. Вихователь допомагає
кожному з них знай ти звуки та рухи, що відповідають ролі.
Встановлює черговість їх виходу.

Повернувшись до решти дітей , ведучий оголошує: «Ось іде наш

перший гість. Хто до нас прий шов, явись!» Виходить перший гість.
Якщо це песик, дитина наслідує й ого гавкіт («гав- гав – гав») і
махає позаду рукою, ніби хвостиком, якщо кошеня – нявкає і
лягає на килим на спинку, якщо півень – гордо підій має голову,
махає зігнутими руками – крильцями і гучно кричить «ка-ка-рі-
ку!», а якщо прий шла кізонька – наставляє ріжки і стрибає.
 Діти відгадують, хто до них прий шов, і ласкаво, привітно
прий мають гостя. Ведучий прагне доповнити зображення тварин,
активізувати уяву всіх учасників гри і дає зразок привітного
ставлення до гостя: «Який чудовий песик до нас прий шов, які у
нього вушка, який носик…» і так далі. Погравши з песиком, діти
усаджують й ого на стільчик. Чутно стукіт у двері, і з’являється
наступний гість. Потім дорослий кличе до себе інших дітей і
розподіляє між ними ролі.

Гра повторюється доти, поки кожна дитина не побуває в ролі

гостя.

Надалі гру можна проводити інакше. Ведучий роздає дітям

картинки, на яких намальовані знай омі їм звірі або птахи: ворона,
горобець, качка, гусак, собака, кішка, свиня, корова, кінь і таке інше,
причому деякі малюнки можуть повторюватися. Поклавши свої
картинки на стільчики зображенням униз, діти по черзі підходять
до ведучого і повідомляють, що намальовано. Дорослий підказує
дитині рухи, що відповідають зображенню, і допомагають засвоїти
роль. В іншому разі гра продовжується так, як описано вище.

Поради вихователю: На початку гри ролі слід давати

най сміливішим дітям, яких надалі наслідуватиме решта малюків. У
кожній групі є сором’язливі, невпевнені в собі діти. Вони зазичай
соромляться виступати перед усіма, відчувають при цьому
незручність і страх. Допоможіть своїм вихованцям стати більш
розкутими. Для цього можна одночасно доручити виконати одну і
ту саму роль двом малюкам – боязкому і сміливому. Останній ,
можливо, надихне своїм прикладом сором’язливу дитину.

Якщо малюк рішуче відмовляється від ролі гостя, не примушуй те

й ого до цього. Хай він спочатку постежить за однолітками.
Можливо, весела, доброзичлива атмосфера гри допоможе й ому
подолати боязкість, яка заважає бути активним. А для розвитку
особистості малюка це дуже важливо!
 «Вистава іграшок»
Ця гра – забава є, з одного боку, захоплюючим видовищем для
дітей , а з іншого – засобом формування емоцій но – етичних основ
їхньої поведінки. Центральне місце в ній посідає активне
спілкування дітей з іграшками, які в руках дорослого
перетворюються на персонажів вистави. Для постановки
спектаклю можна обрати доступні малятам народні казки,
оповідання, вірші або сценки з повсякденного життя самих дітей .
Ігрова ситуація організовується таким чином, що діти стають
безпосередніми учасниками вистави. Вони з готовністю
виконують доручення і прохання персонажів, допомагають їм,
попереджають про небезпеку, переживають за них. Усе це сприяє
формуванню у дітей гуманних почуттів.

Водночас участь у спектаклі допомагає дитині глибше зрозуміти

й усвідомити зміст казки або оповідання, встановити зв’язок між
чуттєвими і вербальними враженнями, що надзвичай но важливо
для психічного розвитку малюка.

Гра об’єднує дітей спільністю переживань і зближує з дорослим,

який показує ляльковий театр.

Ігровий матеріал: Для гри потрібно зробити образні сюжетні

іграшки, що зображують людей , тварин чи інших казкових героїв, а
також предмети декорації спектаклю: іграшкові дерева, будиночки, ,
машинки, меблі тощо. Іграшки мають бути невеликими (щоб легше
було ними керувати) й обов’язково відповідати змісту вистави.

Крім того, необхідний звичай ний дитячий столик, покритий до самої

підлоги цупкою тканиною, бажано теплого, ней трального кольору.
Він служитиме сценою й одночасно буде приховувати всі предмети,
підготовлені для спектаклю.

Матеріал, необхідний для підготовки кожної сценки, можна

помістити в окрему коробку або на планшет. Це полегшить
користування ним під час гри.
Опис гри й прийоми її проведення: Лялькові спектаклі можуть
бути різними за змістом і за характером ігрових дій . Наведемо
приклад спектаклю – казки.

«Як Оленка пасла гусенят»

Вихователь, сидячи за столом, виводить на сцену головного
персонажа казки – дівчинку Оленку (ляльку)ю Оленка вітається з
малюками і знай омиться з ними. «Я – Оленка, живу з мамою в цій
хатинці. Неподалік від нашої хатинки – дрімучий ліс, у ньому
водяться вовки й лисиці. А це – моє гусеня. Й ого звуть Дорофей ко.
Мені й ого подарувала бабуся. Коли воно було зовсім маленьким, я
годувала й ого удома, а зараз воно підросло. Бачите, які у нього
жовтенькі пір’їнки? Дорофей ко дуже любить щипати травичку і
шукати в ній комашок. Сьогодні я привела й ого на галявину, де
багато смачної травички. Дивіться, як й ому добре тут гуляти».
Дорослий пересуває гусеня, зображуючи, що воно все далі й далі
відходить від Оленки. Оленка кличе до себе Дорофей ка і пояснює
дітям, що вона боїться, коли він й де далеко. «У лісі живе хитра
лисиця, – говорить дівчинка. – Вона може непомітно схопити
гусеня гострими зубами і потягнути до себе в нору. Там вона
й ого з’їсть, навіть кісточок не залишить. Бабуся розповідала, що у
неї лисиця потягнула качечку і маленьке каченя ».

Після цих слів гусеня знову відходить від Оленки, а вона знову
кличе й ого. Повторивши такі дії два-три рази, дорослий відводить
гусеня на більшу відстань від Оленки, яка в цей час відвернулася.

Несподівано для дітей з боку лісу з’являється лисиця і тихо

підкрадається до гусенят. Дітям надається можливість урятувати
гусеня: прогнати лисицю своїм криком або покликати Оленку, що
вони, зазвичай , і роблять. Оленка проганяє лисицю і, звертаючись до
дітей , говорить: «Як добре, що ви мене вчасно покликали! Ще трішки,
і лисиця схопила б Дорофей ка».

Спектакль продовжується. Який сь час діти спостерігають яки Оленка

пасе гуся. Але дівчинка починає позіхати (дорослий підказує, що їй
дуже захотілося спати). Оленка просить доглянути за Дорфей ком,
поки вона подрімає, а якщо знову з’явиться лисиця, розбудити її.
Дівчинка лягає набік і тут же засинає (повертається спиною до
глядачів).Гусеня все далі відходить від неї і наближається до лісу.

Несподівано з’являється лисиця і починає підкрадатися до

Дорофей ка. Дітям надається чергова можливість або покликати
Оленку, або самим прогнати лисицю. Зазвичай вони не втрачають
цього шансу і знову рятують Дорофей ка. Який сь час після цього
випадку Оленка спокій но пасе гусеня. Але за сценою лунають голоси
подружок, що кличуть її погратись. Оленка знову просить дітей
постерегти гусеня, їй хочеться хоч трішки погратися з подружками.
Діти погоджуються, дорослий прибирає Оленку зі сцени. Який сь час
гусеня (у руках дорослого) пасеться одне (пересувається по столу в
різних напрямках). Але тут знову з’являється лисиця, яка тихенько
крадеться до гусеняти. Реакція дітей негай на: вони або самі
проганяють лисицю або проганяють лисицю. Дівчинка з’являється
на сцені і дякує дітям за допомогу. Наприкінці спектаклю дорослий
від імені мами Оленки (за сценою) кличе її і гусеня додому та обіцяє
пригостити їх кавуном або пирогом.

Поради вихователю: Щоб гра прой шла успішно, вам необхідно

оволодіти технікою показу спектаклю. Мова ведучого повинна бути
виразною, образною, не забувай те своєчасно звертатися за
допомогою до дітей , пораду тощо, щоб вони не були пасивними
глядачами, уникай те довгих фраз і повчальних зауважень. Все це
досягається у тих випадках, коли спектакль заздалегідь продуманий і
підготовлений дорослими.

Будь – який вид лялькового спектаклю розрахований на емоцій ну

активність дітей . Нехай діти вільно виражають свої почуття,
ставлення до персонажів спектаклю. Єдине, чого не слід допускати, –
це те, щоб вони вставали під час дії і чіпали іграшки. А якщо таке
трапиться, спектакль слід перервати і від імені артистів відмовитися
від й ого продовження.