Мета: навчати складати описові розповіді.

Хід гри
Діти утворюють коло. Вихователь тримає в руках предмет, складає про
нього одне описове речення і передає предмет дитині. Дитина бере предмет,
складає про нього інше описове речення і передає далі. Таким чином, усі
діти одне за одним описують предмет. Повторювати речення не можна.
Якщо дитина не може придумати власне речення, вона має згадати, що
сказали інші діти про цей предмет, і скласти про нього зв’язну розповідь.
Мета: навчати описувати диких тварин; розвивати координацію рухів.
Обладнання: картинки із зображеннями диких тварин.
Хід гри
Вихователь читає вірш Б. Стельмаха.
П’ять зайчаток вийшли з дому.
Спершу стали по-одному.
(Діти шикуються в шеренгу.)
Потім — в пару, топчуть сніг.
(Діти стають парами.)
Хто без пари — той побіг.
Та дитина, яка залишилася без пари, біжить у протилежний бік кімнати, де
на столі знаходяться зображення диких тварин. Дитина бере одну картинку і
повертається. Діти в цей час утворюють коло. Дитина з картинкою стає
посередині кола і показує її по черзі кожній дитині, яка, у свою чергу,
повинна скласти одне речення про цю тварину.
Наприклад, на картці зображена лисиця. Діти по черзі описують її.
1. Вона живе в лісі.
2. Вона руда.
3. Вона має великий красивий хвіст.
4. Вона живе в норі тощо.
Та дитина, яка не зможе скласти речення, повинна згадати все, що діти
говорили раніше, і скласти описову розповідь.
Мета: навчати описувати диких тварин; розвивати координацію рухів,
спритність.
Хід гри
За допомогою лічилки слід
обрати одну дитину — це
«ведмідь».
Вихователь читає вірш.
Волохатий ведмідь
Вийшов діток ловить.
(Виходить дитина-«ведмідь».)
Довго лісом він блукав,
(ходить по колу)
Сів на травку й задрімав.
(Присідає, засинає.)
Гей, ведмедику, вставай,
(прокидається, женеться за
дітьми)
Діточок наздоганяй!
Якщо «ведмідь» упіймає одну
дитину, він говорить їй:
Тебе я можу відпустити,
Та маєш мені догодити.
Опиши скоріш звірятко,
Яке має в лісі хатку.
Дитина повинна описати будь-яку дику тварину (не називаючи її) таким
чином, щоб «ведмідь» зрозумів, про кого йдеться.
Якщо він відгадує загадку, то відпускає дитину, коли ж ні — вони
міняються ролями, і гра починається знову.
Примітка
До початку гри вихователь надає дітям зразок описової розповіді.
Мета: формувати навички колективного складання описових розповідей на
основі визначення характерних ознак певних пір року; виховувати
колективізм.
Обладнання: картки із зображеннями пір року.
Хід гри
Вихователь повідомляє дітям, що Злий Чарівник полонив усі пори року. Їх
необхідно врятувати. Діти об’єднуються у 4 команди («Осінь», «Зима»,
«Весна», «Літо»). Для того щоб «урятувати» пори року, необхідно назвати
якомога більше ознак своєї пори року. Гравці кожної команди по черзі
виходять вперед і називають одну ознаку своєї пори року. Якщо дитина
правильно назвала ознаку, то вихователь дає їй картку із зображенням
відповідної пори року. Якщо дитина припустилася помилки або не може
назвати ознаку певної пори року, то команда не отримує картку
(повторювати вже названі ознаки не можна).
Після того, як усі діти виконали завдання, вихователь підраховує кількість
карток у кожної команди. Та команда, яка отримала найбільшу кількість
карток — «урятувала» свою пору року.
Мета: навчати складати описові розповіді про певну пору року.
Хід гри
Діти — це «метелики». Одна дитина тримає в руках сачок. Коли вихователь
говорить: «Зима», то «метелики» присідають, удаючи, що засинають. На
команду «Літо» — «метелики» «прокидаються», «літають». Дитина із
сачком намагається зловити «метеликів». Та дитина-«метелик», якої
торкнулася дитина із сачком, повинна назвати ознаки тієї пори року (не
менше ніж 3), яку запропонує вихователь або дитина із сачком. Якщо
дитина-«метелик» виконала це завдання, то вона залишається в грі. Коли ж
ні, то «метелик» міняється місцями з дитиною із сачком, гра триває далі.
Мета: навчати описувати дерева в різні пори року; розвивати фантазію;
учити супроводжувати мовлення пантомімою; виховувати навички
колективної співпраці.
Хід гри
Діти об’єднуються у чотири команди — «Зима», «Весна», «Літо», «Осінь».
Вихователь почергово звертається до команд: «Уявіть, що ми знаходимось
спочатку в зимовому лісі, потім — у весняному, літньому, осінньому. Що
відбувається з деревами в ці пори року?»
Кожна команда має описати стан дерев у певну пору року. Один учасник
команди озвучує складену розповідь, решта за допомогою імітаційних рухів
показують відповідні дії.
Вихователь оцінює зв’язність розповіді, кількість використаних у ній
речень, відповідність імітаційних рухів до змісту розповіді, а також
злагодженість роботи членів команди.
Мета: навчати дітей складати речення про заданий предмет, складати
описові розповіді, відгадувати загадані предмети за описом.
Обладнання: предметні малюнки із зображеннями фруктів, кошики.
Хід гри
На підлозі розкладені картинки із зображеннями різних фруктів. Діти
об’єднуються у дві команди. По одному гравцеві від кожної команди беруть
до рук по кошику, ідуть у «сад» (підходять до малюнків із фруктами). Потім
одна із команд описує якийсь із фруктів, не називаючи його.
Обов’язкова умова гри
Кожен гравець команди має скласти одне речення.
Дитина з кошиком відгадує описаний предмет, шукає його в «саду», бере до
рук і складає описову розповідь про нього. Потім аналогічне завдання
виконує друга команда. Під час гри оцінюються кількість і правильність
складених командами речень, а також якість описових розповідей.
Мета: навчати описувати овочі та фрукти, упізнавати за описом предмети;
розвивати спритність.
Обладнання: предметні малюнки із зображеннями овочів і фруктів,
каструлі.
Хід гри
Діти об’єднуються у дві команди: «Овочі» та «Фрукти». Поруч із кожною
командою знаходяться каструлі для борщу (команда «Овочі») і компоту
(команда «Фрукти»). На відстані 5 метрів від них (на столах, підлозі або
дошці) знаходяться картинки із зображенням овочів і фруктів. Команда
«Овочі» описує для команди «Фрукти» один фрукт, не називаючи його.
Команда «Фрукти» повинна відгадати, який саме фрукт описується, назвати
його, знайти серед інших зображень і покласти до своєї каструлі. Після
цього команда «Фрукти» описує один овоч для команди «Овочі». Команда
«Овочі» повинна відгадати, який овоч описується, назвати його, знайти і
покласти до каструлі для борщу. Так само описуються і відгадуються всі
фрукти й овочі.
Переможець визначається за кількістю правильних відповідей і якістю
складених розповідей.
Мета: навчати описувати предмети, визначати колір, форму, розмір
предметів; навчати складати з частин ціле, знаходити однакове і різне в
предметах; розвивати зорову увагу.
Обладнання: сніговики, виготовлені з картону.
Хід гри
Вихователь викликає трьох дітей. Вони отримують частини сніговиків,
виготовлені з картону (три білих кола, різнокольорові ґудзики різної форми,
очі, ніс, рот, відро, мітлу тощо). При цьому всі сніговики різняться між
собою деталями (кольором і формою ґудзиків, їх кількістю, кольором відер
тощо). За сигналом вихователя діти складають своїх сніговиків, описують
їх, порівнюють між собою, шукаючи відмінності. Перемагає той учасник
гри, хто найшвидше складе сніговика і назве найбільшу кількість
відмінностей.
Мета: навчати описувати предмети одягу і взуття.
Обладнання: іграшковий одяг і взуття.
Хід гри
Діти об’єднуються у дві команди. Гравці кожної команди по черзі йдуть до
«магазину», де «продається» білизна, верхній одяг, головні убори, взуття.
Вихователь — «продавець». Дитина-«покупець» повинна описати предмет,
який вона хоче «придбати», не називаючи його. При цьому обов’язково
потрібно уточнити, до якої групи предметів він належить (нижня білизна,
верхній одяг, головні убори, взуття). Якщо «покупець» правильно виконав
завдання і «продавець» відгадав, який предмет необхідний «покупцеві»,
дитина отримує його. Перемагає та команда, яка має найбільшу кількість
предметів.
Мета: навчати складати описові розповіді, закріплювати назви птахів;
розвивати спритність, швидкість реакції.
Обладнання: обручі.
Хід гри
Одна дитина — «зозуля», решта дітей — «пташки». «Пташки» мають
«гнізда» (обручі). У зозулі «гнізда» немає. За командою вихователя
«Полетіли!» усі «пташки» і «зозуля» «літають» навколо обручів. На слова
вихователя «Додому!» «пташки» і «зозуля» повертаються у «гнізда». Та
дитина, якій забракло «гнізда», описує одну з пташок, не називаючи її. Діти
повинні уважно слухати і відгадати, яка саме пташка описується. Ця
«пташка» називає себе. Після цього влаштовується змагання між описаною
пташкою і тією, якій забракло «гнізда». Гравці стають на відстані 3-5 метрів
від «гнізда» і за сигналом вихователя повинні якнайшвидше зайняти його.
Та дитина, яка не встигла, стає «зозулею», і гра триває далі.
Мета: навчати складати описові розповіді; розвивати увагу, спритність.
Обладнання: паперові квіти.
Хід гри
Кожна дитина — це яка-небудь «комаха» (метелик, бабка, жук, мураха
тощо). «Комахи» під музику «літають галявиною», на якій «ростуть квіти»
(квітів на 1 менше, ніж дітей). Коли музика стихає, «комахи» повинні
якнайшвидше «сісти на квітку». «Комаха», якій забракло квітки, розповідає
про себе іншим «комахам». Діти-«комахи» повинні відгадати, як вона
називається. Якщо дитина зуміла описати свою комаху, діти відгадали її
назву, то вона залишається в грі. Якщо опис був невдалим, дитина залишає
гру. Гра триває далі.
Мета: навчати описувати комах; розвивати координацію рухів.
Обладнання: картки із зображеннями комах, сачок.
Хід гри
За допомогою лічилки обирають одну дитину, яка із сачком в руках
«полюватиме на комах». У дітей-«комах» висять на грудях картки із
зображеннями різних комах.
Діти-«комахи»
Бджілки в поле полетіли,
На пахучі квіти сіли.
Стали в вулик мед нести,
Ми гуляєм — ти лови!
Вихователь
Сів метелик на травичку,
(діти-«комахи» присідають)
Прохолодну п’є росичку.
Один,два, три!
Ти, метелику, лети!
(З’являється дитина із сачком і
ловить дітей-«комах», які
розбігаються навсібіч.)
Дитина із сачком може відпустити впійману «комаху», якщо вона зможе так
описати себе, щоб було легко здогадатися, що це за комаха.
Наприклад, дитина із сачком упіймала якусь «комаху» і промовляє до неї:
Якщо хочеш знов літати,
Маєш себе не назвати,
Маєш себе не назвати,
Але добре описати.
Ти себе так опиши,
Щоб вгадать, як звешся ти.
Дитина-«комаха» описує себе.
Примітка
Перед грою вихователь пропонує дітям зразок описової розповіді.
Якщо дитина із са
чком здогадується за описом, що це за комаха, то відпускає її,
промовляючи:
Як зовуть тебе — я знаю,
Тож на волю відпускаю!
Якщо дитині із сачком не вдається впізнати комаху за описом, то вона
промовляє:
Я тебе щось не впізнаю
І тому з сачком лишаю!
Діти міняються ролями. «Комаха» отримує сачок. Гра триває далі.
Мета: навчати складати описові розповіді, розрізняти дерева за формою і
розміром листя; закріплювати назви дерев; розвивати спритність,
координацію рухів.
Обладнання: листя і зображення дерев.
Хід гри
На дошці або стіні прикріплені зображення дерев (береза, тополя, горобина,
клен, дуб тощо). На відстані 3-5 метрів від них на підлозі розкладено листя
цих дерев. На початку гри вихователь на вушко кожній дитині повідомляє
назву її дерева. Після слів вихователя:
Ти береза, я — дубок.
Вибирай скоріш листок! —
діти мають знайти листя зі свого дерева, якнайшвидше добігти до його
зображення і прикріпити листя до гілочки.
Дитина, яка зробить це останньою, складає описову розповідь про своє
дерево. Якщо дитині не вдалося описати дерево, вона залишає гру.
Гра триває.
Мета: навчати складати описові розповіді; закріплювати назви рослин;
розвивати увагу; виховувати любов до природи.
Хід гри
Усі учасники гри об’єднуються у дві групи. Кожна дитина з першої групи
отримує один малюнок із зображенням дерева, куща або квітки (береза, дуб,
ялина, калина, шипшина, ромашка, кульбаба, пролісок) і складає описову
розповідь про свою рослину. Діти першої групи розміщуються в груповій
кімнаті (або на ігровому майданчику) в довільному порядку — це «ліс».
Друга група дітей разом із вихователем вирушають на прогулянку до
«лісу».
Діти:
Здрастуй, ліс!
Ми раді тебе вітати.
До тебе сьогодні завітали малята.
Квіти, дерева, кущі,
Розкажіть, хто ви такі.
Діти з вихователем підходять по черзі до якоїсь
«рослини» і промовляють:
Довго лісом ми блукали
І до тебе завітали.
Дуже хочеться нам знати,
Як тебе шановний (шановна) звати!
На це «рослина» відповідає:
Своє ім’я не назову,
Але про себе розкажу.
«Рослина» описує себе. Наприклад: «Я дерево, високе, струнке. Маю білий
стовбур, зелені листочки, з мене добувають корисний сік». (Берізка)
Дитина, яка першою відгадає загадку «рослини», підносить руку і називає
відгадку. При цьому «рослина» промовляє такі слова:
Ти сьогодні молодець,
Тож отримай папірець! —
і віддає цій дитині картинку із своїм зображенням, а потім приєднується до
гурту дітей. Після цього вони разом підходять до іншої «рослини».
Переможець визначається за кількістю отриманих карток.
Мета: навчати описувати предмети; розвивати увагу, спритність.
Хід гри
У центрі кімнати по колу стоять стільці. Діти стають навколо них (стільців
має бути на 1 менше, ніж дітей). Звучить музика. Діти біжать по колу. Коли
музика стихає, діти сідають на стільці. Та дитина, якій забракло стільця,
описує будь-який заданий вихователем або дітьми предмет. Якщо опис був
удалим, дитина залишається у грі. Якщо описати предмет не вдалося, то
дитина залишає гру. З кола прибирається один стілець, і гра триває далі.
Мета: удосконалювати навички складання описових розповідей; розвивати
спритність.
Обладнання: іграшки.
Хід гри
Діти утворюють коло. Перед кожною дитиною стоїть одна іграшка. Під
музику діти біжать по колу. Коли музика стихає, діти зупиняються, беруть
до рук одну іграшку, піднімають її вгору. Дитина, яка це зробила
останньою, описує свою іграшку. Якщо опис був удалим, дитина
залишається у грі. Якщо описати предмет не вдалося, дитина залишає гру.
Гра триває далі.
Мета: навчати ставити запитання за змістом сюжетної картинки, давати
відповіді на поставлені запитання.
Обладнання: сюжетні картинки.
Хід гри
Діти об’єднуються у дві команди. Вихователь вивішує на дошці сюжетну
картинку. Діти уважно її розглядають. Потім гравці першої команди мають
поставити якомога більше запитань за змістом цієї картинки учасникам
другої команди. Гравці другої команди мають дати вичерпні відповіді на
поставлені запитання. Потім на дошку прикріплюється інша картинка і
команди міняються ролями: ті, хто ставив запитання,— тепер відповідають,
а ті, хто відповідав,— ставлять запитання.
За кожне вдале запитання і кожну правильну відповідь команди отримують
фанти. Команда-переможець визначається за кількістю фантів.
Мета: навчати складати розповідь за сюжетною картинкою;
удосконалювати навички групової роботи.
Обладнання: чотири набори пазлів, з яких можна скласти сюжетні
картинки.

Хід
Діти об’єднуються у чотири команди. Кожна з команд отримує набір пазлів.
За сигналом вихователя команди розпочинають групову роботу —
складають спільну картинку.
Після завершення роботи команда демонструє вихователеві свою картинку
й отримує час для складання розповіді за її сюжетом. Коли розповідь
складена, один представник із команди озвучує її. Коли визначається
переможець, то враховуються швидкість виконання завдання та якість
складеної розповіді.
Мета: розвивати здатність самостійно розмірковувати; навчати доводити
свою точку зору, складати пояснювальні розповіді.
Хід гри
Вихователь пропонує дітям розглянути предмети, що лежать на столі, та
знайти серед них зайвий (той, що відрізняється від решти кольором,
розміром або формою). Наприклад, на столі лежать 3 червоні кубики і 1
зелений м’яч. Дитина, яку викликає вихователь, виходить до столу, бере до
рук зайвий предмет і пояснює свій вибір. За кожну правильну відповідь
дитина отримує іграшку.
На етапі ознайомлення з грою діти шукають зайвий предмет за однією
ознакою (наприклад, за кольором). Поступово кількість ознак збільшується.
Надалі діти можуть робити вибір, наприклад, із такої комбінації предметів:
два великих сині м’яча, один маленький зелений м’яч, великий синій кубик.
Мета: навчати доводити свою думку, складати пояснювальні розповіді;
удосконалювати уміння самостійно розмірковувати; розвивати слухову
увагу, спритність.
Хід гри

Діти об’єднуються у дві команди. На відстані 5 метрів від них розкладені

картинки, на яких зображені нісенітниці (наприклад, синій заєць виглядає з
дупла дерева). За сигналом вихователя перший учасник однієї з команд
біжить до картинок, бере одну й описує, що на ній зображено. Його команда
визначає, якої помилки припустився художник, доводить свою думку,
пояснює, як має бути насправді. Команда суперників уважно стежить за
відповіддю і має право внести свої доповнення. За кожну правильну
відповідь або доповнення, команди отримують фанти. Потім біжить перший
учасник другої команди і гра триває далі. Команда-переможець
визначається за кількістю отриманих фантів.
Мета: розвивати вміння пояснювати свою думку, самостійно
розмірковувати, складати пояснювальні розповіді.
Хід гри «
Вихователь читає речення, що містять правильні та неправильні
твердження, наприклад:
• Узимку квітнуть кульбаби.
• Навесні птахи відлітають у теплі краї.
• Восени ростуть проліски.
• Узимку діти катаються на ковзанах.
• Улітку дуже добре грати в сніжки.
• Мишка-шкряботушка живе в рукавичці.
Діти сидять навпроти вихователя. Після кожного речення вихователь
робить паузу. Діти самостійно визначають: можливо так чи ні. Якщо
твердження є правильним, діти сидять на місцях. Якщо твердження містить
нісенітницю, то діти біжать до вихователя. Дитина, яка першою підбігла до
вихователя, повторює речення, пояснюючи, чому вона вважає, що воно не
відповідає дійсності. За кожну правильну відповідь дитина отримує фант.
Переможець визначається за кількістю фантів.
Мета: навчати пояснювати свою думку; розвивати зв’язне мовлення,
спритність.
Обладнання: конверти із зображеннями того, що може любити, або чого
може боятися зайчик.
Хід гри
До дітей завітав «зайчик».
Зайчик. Чи знаєте ви, що я люблю? Чого боюся? Пропоную вам узяти
участь у грі.
Діти об’єднуються у дві команди. На протилежному боці кімнати на столі
знаходяться конверти з малюнками, на яких зображено, що може любити,
або чого може боятися зайчик.
За сигналом вихователя, по одній дитині з кожної команди біжать до стола,
беруть по одному конверту, повертаються до своєї команди і передають
естафету наступним гравцям. Вихователь фіксує час проведення естафети і
визначає команду-переможницю першого етапу змагання. Команда-
переможниця отримує один фант. Після цього за сигналом вихователя діти
по черзі дістають картинки зі своїх конвертів, розповідають про те, що на
них зображено і визначають, що з цього зайчик любить, а чого (або кого)
боїться.
Наприклад, морква: Зайчик полюбляє їсти моркву, вона смачна; ліс: зайчик
любить ліс, адже він у ньому живе; лисиця: зайчик боїться лисиці, адже
вона може його з’їсти тощо.
Кожна вдало складена розповідь нагороджується фантом.Переможець
визначається за кількістю отриманих фантів.
Мета: навчати визначати добрі та погані вчинки літературних героїв,
самостійно розмірковувати; розвивати зв’язне мовлення.
Хід гри
Діти об’єднуються у дві команди. Перша команда називає добрі вчинки або
позитивні риси характеру певного літературного героя, друга — негативні.
Потім команди міняються місцями. Діти з кожної команди по черзі
називають добрі чи погані вчинки, позитивні чи негативні риси характеру.
За кожне речення команда отримує фішку. Переможець визначається за
кількістю фішок.
Мета: навчати описувати вчинки героїв відомих казок, мультфільмів,
оцінювати дії героїв, обмірковано доводити свою думку; розвивати зв’язне
мовлення, спритність.
Обладнання: потяг і вагончики із картону; зображення героїв казок,
мультфільмів.
Хід гри
Діти об’єднуються у дві команди. Біля кожної команди знаходиться потяг.
На відстані 5 метрів від команд на столах лежать картинки із зображенням
героїв казок, мультфільмів.
Вихователь повідомляє дітям про те, що герої казок і мультфільмів бажають
потрапити до «Чарівної країни».
Але щоб до неї дістатися, необхідно сісти у чарівний потяг. У потяг можуть
потрапити тільки позитивні герої.
Гра починається з естафети. За сигналом вихователя гравці кожної команди
по черзі біжать до столів, обирають одну картинку із зображенням героїв і
повертаються до свого потягу. Коли всі діти триматимуть в руках по
картинці, вони по черзі розповідають про добрі вчинки своїх героїв.
Представники іншої команди намагаються спростувати їх вибір, наводячи
приклади проявів негативних рис характеру цих героїв (наприклад: півник
— герой казки «Колосок» і півник — герой казки «Про котика, півника і
хитру лисичку»). За кожний правильно наведений приклад команди
отримують по одному балу. Перемагає та команда, яка набере більшу
кількість балів. Діти повинні розповісти про кожного героя, якого вони
пропустили у свій потяг, пояснивши, чому вони це зробили. Оцінюється
кількість героїв у потязі та якість розповідей про них.
Мета: навчати переказувати знайомі казки, супроводжувати переказ
відповідними діями; розвивати зв’язне мовлення, творчі здібності дітей.
Обладнання: зображення квіток і пелюстки до них.
Хід гри
Діти об’єднуються у дві команди. Біля кожної команди знаходиться
зображення квітки без пелюсток (кількість пелюсток визначається
відповідно до кількості персонажів казки. Наприклад, у казці «Колобок» —
7 дійових осіб: дід, баба, Колобок, заєць, вовк, ведмідь, лисиця). На відстані
5 метрів від команд на 2-х столах лежать пелюстки для квіток із
зображенням персонажів казок.
Гра починається з естафети «Збери квітку». Учасники команд по черзі
підбігають до стола, беруть пелюстку, повертаються до своєї команди,
прикріплюють пелюстку до квітки і передають естафету іншому гравцеві.
Наприкінці естафети визначається переможець першого етапу змагання.
Після цього команди розглядають свої квіти і визначають назву казки, яку
мають переказати (або розіграти). Далі казка переказується одним або
кількома учасниками команди (або розігрується). Перемагає та команда, яка
найбільш точно переказала казку або найкраще розіграла її.
Мета: навчати переказувати знайомі казки; розвивати зв’язне мовлення,
координацію рухів.
Обладнання: ілюстрації до казок.
Хід гри
Діти об’єднуються у дві команди. Перед початком гри вихователь
повідомляє кожній команді назву казки (наприклад, «Вовк та козенята» і
«Коза-Дереза»). У протилежному боці кімнати на столах лежать картинки
— ілюстрації до різних казок (по кілька ілюстрацій до кожної казки). За
сигналом вихователя по одному представникові з кожної команди біжать до
столів, обирають ілюстрацію до своєї казки, повертаються до своєї команди
і передають естафету наступному гравцеві. Коли всі ілюстрації до казки
будуть зібрані, команди викладають їх у правильній послідовності,
розповідають свою казку. Оцінюються швидкість і правильність виконання
ігрового завдання.
Мета: навчати переказувати знайомі казки; розвивати координацію рухів.
Обладнання: зображення тварин.
Хід гри
Діти об’єднуються у 3-4 команди. На відстані 5 метрів від них на столі
лежать малюнки тварин, перегорнуті зображенням донизу. За сигналом
вихователя по одному представникові з кожної команди біжать до
малюнків, беруть один із них, повертаються до своєї команди і
демонструють зображення тварини. Члени кожної команди мають
пригадати якомога більше назв казок, у яких зустрічається цей персонаж.
Згодом необхідно переказати або розіграти одну із згаданих казок.
Перемагає та команда, яка змогла пригадати більшу кількість назв казок,
найповніше і найточніше переказати або розіграти казку.
 Мета: навчати переказувати фрагменти казок за ілюстраціями; розвивати
зв’язне мовлення.
Обладнання: ілюстрації фрагментів казок, кубики з цифрами.
Хід гри
Діти об’єднуються у дві команди. На підлозі лежать пронумеровані
ілюстрації до фрагментів казок. Діти з обох команд по черзі кидають кубик
із цифрами. За цифрою на кубику дитина знаходить відповідну ілюстрацію,
пригадує назву казки і переказує зображений епізод. За вдалий переказ
команда отримує один бал. Переможець визначається за кількістю балів.
Мета: навчати складати розповіді за сюжетними картинками, описувати
тварин; удосконалювати навички інсценізації знайомих казок; розвивати
творчу уяву.
Хід гри
На початку гри відбувається інсценізація казки «Колобок». Обирають
«діда», «бабу» і «Колобка». Вихователь читає текст казки від автора, діти
виконують свої ролі.
Вихователь. Були собі дід та баба і дожились уже до того, що й хліба
немає.
Дід. Бабусю! Спекла б ти колобок!
Баба. Та з чого ж я спечу, коли й
борошна немає?
Дід. От, бабусю, піди в хижку та
назмітай у засіку борошенця, то й
буде на колобок.
Вихователь. Послухалась баба,
пішла в хижку, назмітала в засіку
борошенця, витопила в печі,
замісила яйцями борошно, спекла
колобок та й поклала на вікні, щоб
простигав. А він лежав, лежав на вікні, а тоді з вікна та на призьбу, а з
призьби та на землю в двір, а з двору та за ворота та й побіг-покотився
дорогою.
Дитина-«Колобок» «котиться» груповою кімнатою, в якій розставлені
картинки із зображенням лісу, поля, річки. Коли дитина-«Колобок»
підходить до картинки, на якій зображений ліс, то розповідає, що вона
бачить на малюнку: які рослини там ростуть, які тварини там живуть.
Мета: скласти зв’язну розповідь.
Після цього наступна дитина стає «Колобком», котиться далі, наближається
до картинки із зображенням поля і розповідає, що вона бачить на ній.
Наступна дитина, яка виконує роль Колобка, розповідає про те, що
зображено на картинці, де намальована річка.
Далі наступна дитина-«Колобок» зустрічається із «зайцем».
Вихователь. Біжить та й біжить дорогою, коли це назустріч йому зайчик.
Зайчик. Колобок, Колобок, я тебе з’їм!
Колобок. Не їж мене, зайчику-лапанчику, я тобі віршик розповім!
Дитина розповідає вірш про зайчика.
Наступна дитина-«Колобок» зустрічає «вовка».
Вихователь. Та й побіг знову Колобок. Біжить та й біжить дорогою,
перестріває його вовк.
Вовк. Колобок, Колобок, я тебе з’їм!
Колобок. Не їж мене, вовчику-братику, я тобі віршик розповім!
Дитина розповідає вірш про вовка.
Наступна дитина-«Колобок» зустрічає «ведмедя».
Вихователь. Та й побіг Колобок далі. Біжить та й біжить дорогою,
перестріває його ведмідь:
Ведмідь. Колобок, Колобок, я тебе з’їм!
Колобок. Не їж мене, ведмедику-братику, я тобі віршик розповім!
Дитина розповідає вірш про ведмедя.
Наступна дитина-«Колобок» зустрічає «лисицю».
Вихователь. Та й побіг
Колобок далі. Біжить та й
біжить дорогою, зустрічає
лисичку.
Лисичка. Колобок, Колобок,
я тебе з’їм!
Колобок. Не їж мене,
лисичко-сестричко, я тобі
віршик розповім!
Дитина розповідає вірш про лисичку.
Далі вихователь пропонує дітям уявити, яких ще тварин міг зустріти
Колобок на своєму шляху.
Гра триває за аналогією: дитина-«Колобок» зустрічає наступну тварину, між
ними відбувається діалог, дитина розповідає вірш про тварину або описує її.
Бажано, щоб кожна дитина побувала в ролі Колобка.
Примітка
Проведення цієї гри передбачає обов’язкову попередню роботу: вивчення з
дітьми напам’ять віршів про диких тварин.
В ГОСТЯХ У БІЛОЧКИ
У рудої білочки
Дуже гарні діточки.
Одне, як мізинчик,
Сіло на ослінчик.
Друге, як грибочок,
Сіло на горбочок.
А третє, як мишка,
Ухопило книжку.
Сторінки гортає,
Казочку читає.
А. Камінчук
БІЛОЧКИ ГРИБИ СУШИЛИ
Разом з донею собі
Сушить білочка гриби.
І опеньки, і лисички,
Всі маленькі й невеличкі.
До неділі насушили,
У торбиночку зашили.
У дупельці до зими
Хай лежать собі самі.
Потім мама й донечка
Дякували сонечку.
Л. Куліш-Зіньків
ХАТА ПІД ВОДОЮ
Жив бобер і бобренята,
Та була в них тепла хата.
Тепла хата під водою,
Не ходив ніхто тудою.
А бобри це добре знали,
Всіх у гості зазивали.
М. Сингаївський
ТРІСКУЧА ГІЛКА
Налякався заєць страху,
Дременув щосили в ліс.
І від того переляку
Під ногою гілка — трісь!
Заєць впав, неначе мертвий,
Причаївся у кущах.
І заплющив сірі очі,
Щоб не бачить, де той страх.
М. Сингаївський
СТРАШНО
Зайчик зщулився в кущах,
Бо напав на нього страх:
Жовтий лист зашелестить —
Зайчик зиркне, затремтить,
Жолудь з дуба упаде —
Зайчик вушками пряде.
Захитається трава —
Охне зайчик: «Це сова!»
Хрюкнуть в лісі їжаки —
Зайчик скочить: «Це вовки!»
І помчиться із ліска
Через поле, до ярка.
К. Перелісна
ЗАПІЗНИВСЯ СІРИЙ ЗАЄЦЬ
Запізнився сірий заєць,
Сірий заєць із Підгаєць.
Біг щодуху:
— Гей, капусто! —
А її немає — пусто.
Носом цілить на буряк —
Нападає на будяк.
На городі землю порпав:
Де поділася та морква?
Скрізь всього було завізно.
А тепер, зайчиську, пізно…
О. Сенатович
ДОБРИЙ ЛИС
В лісі лис
Півня ніс
Й сам собі
Бурчав під ніс:
«Вчора в баби
Півник зник —
Віднесу його
В курник».
Л. Куліш-Зіньків
ЛИС
Під горою хвойний ліс,
За горою хижий лис.
Вкрита травами гора.
Збоку — лисяча нора.
Мовленнєві ігри для дошкільників
В ній хитрюга неспроста
Від собак хова хвоста:
Як навідався в курник,
То відразу півень зник!
В. Гринько
ЛИСИЧКА-СЕСТРИЧКА
Нащо хтось мене назвав та сестричкою?
І сміються всі тепер над лисичкою,
Що курятину люблю й ситу гусочку…
Я ж їх тільки і ловлю на закусочку.
К. Перелісна
ЛИС
Жовтий лис на снігу
Зупинився на бігу,
Занімів — не дише:
Там, під снігом,— миша!..
Як її дістати? Треба мишкувати.
О. Орач
ПОЛЬОВА МИШКА
Жила руда мишка у полі,
Колосочків мала доволі,
Зерно по зернині тягала,
У глибоку нірку ховала.
Не боялась мишка нікого,
Назбирала пуху м’якого,
Настелила в нірці перинку,
Щоб було де спати узимку.
К. Перелісна
БІГ ВОВЧИЩЕ НА НАС
Ти — Іванко, я — Тарас,
Біг вовчище на нас,
З півдороги повернув —
Щось у лісі забув.
Чи ватагу? Чи відвагу?
Може, бачить, що з двома
Дуже важко воювати,
Як сміливості нема.
О. Сенатович
ЇЖАЧОК
Гляньте — сірий їжачок!
Скільки в нього колючок!
Покажи нам лапи, очі…
Та він слухати не хоче!
У клубочок весь зібгався,
За шпичками заховався,
І не дивиться ніяк.
От такий тобі їжак!
І не можна підступити,
І не можна ухопити…
От недобрий! От і злюка!
Бач, як сердиться, аж хрюка,
Наче свинка, і тремтить…
Ну, нехай собі лежить!
К. Перелісна
ЗАГАДКА
По лісі стежинкою дівчинка йшла
І раптом клубочок на стежці знайшла.
Хотіла торкнутись — ой, що ж то за жах!
Цей сірий клубочок увесь в колючках!
Дівча від клубочка відскочило вбік,
А він ворухнувсь, розгорнувсь, та й утік!..
Ну, хто догадається — що ж то було?
Який це клубочок дівчатко знайшло? (Їжак)
Н. Забіла
ЖУРИВСЯ ЇЖАЧОК
Ой, журився їжачок,
Що багато колючок
В нього на свитині.
Не було б тих колючок —
Він катав би діточок
День і ніч на спині.
П. Ребро
ВЕДМІДЬ
Як тайгу завалить сніг,
Заляга ведмідь в барліг.
Найтепліша груба —
Волохата шуба.
Та чому ж ведмідь не спить?
Мед скінчився — що робить?
Вигляда ведмідь з барлогу
Меддопомогу.
О. Орач
БІЛЯ ОЗЕРА ЩОДНЯ
Біля озера щодня
Бавить жабка жабеня.
Обіймає лапкою,
Називає жабкою.
Л. Куліш-Зіньків

Мета: удосконалювати навички інсценізації знайомих казок; навчати

описувати тварин, оцінювати тексти-описи, складені однолітками;
розвивати координацію рухів.
Хід гри
На початку гри відбувається інсценізація казки «Рукавичка». Обираються
«дід», «мишка», «жабка», «зайчик», «лисичка», «вовк», «кабан», «ведмідь»,
«собака».
Вихователь читає текст казки, діти виконують свої ролі.
Вихователь. Ішов дід лісом, а за ним біг собачка. Загубив дід рукавичку. От
біжить мишка, улізла в ту рукавичку та й каже…
Мишка. Тут я буду жити!
Вихователь. Коли це жабка плигає та й
питає…
Жабка. А хто, хто в рукавичці?
«Мишка», не називаючи себе, описує
свою зовнішність. Дитина, яка виконує
роль жабки, оцінює почутий опис. Далі
дитина-«жабка» описує себе, а
дитина-«мишка» оцінює складений нею
текст. Якщо дитина-«жабка» добре
описала себе, дитина-«мишка» пускає її
до рукавички.
Вихователь. От уже їх двоє. Коли
біжить зайчик, прибіг до рукавички і питає.
Зайчик. А хто, хто в цій рукавичці?
Мишка. Мишка-шкряботушка.
Жабка. Жабка-стрекотушка.
Мишка і жабка (хором). А ти хто?
Дитина-«зайчик» описує себе, а «мишка» і «жабка» оцінюють почутий опис
і вирішують, чи пускати «зайчика» до рукавички.
Вихователь. От уже їх троє. Коли це біжить лисичка та до рукавички.
Лисичка. А хто, хто в цій рукавичці живе?
Мишка. Мишка-шкряботушка.
Жабка. Жабка-стрекотушка.
Зайчик. Зайчик-побігайчик.
Мишка, жабка і зайчик (хором). А ти хто?
Дитина-«лисичка» описує себе, мешканці рукавички оцінюють складений
опис і вирішують, чи пускати «лисичку» до себе.
Вихователь. От уже їх четверо сидить. Аж суне вовк та й собі до
рукавички, питається.
Вовк. А хто, хто в цій рукавичці?
Мишка. Мишка-шкряботушка.
Жабка. Жабка-стрекотушка.
Зайчик. Зайчик-побігайчик.
Лисичка. Лисичка-сестричка.
Мишка, жабка, зайчик і лисичка (хором). А ти хто?
Дитина-«вовк» описує себе, мешканці рукавички оцінюють складений опис
і вирішують, чи пускати «вовка» до себе.
Вихователь. Уліз і той,— уже їх
п’ятеро. Де не взявся — біжить
кабан.
Кабан. Хро-хро-хро! А хто, хто в
цій рукавичці?
Мишка. Мишка-шкряботушка.
Жабка. Жабка-стрекотушка.
Зайчик. Зайчик-побігайчик.
Лисичка. Лисичка-сестричка.
Вовк. Вовчик-братик.
Мишка, жабка, зайчик, лисичка і вовк (хором). А ти хто?
Дитина, яка виконує роль кабана, описує себе, мешканці рукавички
оцінюють складений опис і вирішують, чи пускати «кабана» до себе.
Вихователь. Уліз і той. Уже їх шестеро, уже так їм тісно, що й нікуди. Коли
це тріщать кущі, вилазить ведмідь та й собі до рукавички, реве й питається.
Ведмідь. А хто, хто в цій рукавичці?
Мишка. Мишка-шкряботушка.
Жабка. Жабка-стрекотушка.
Зайчик. Зайчик-побігайчик.
Лисичка. Лисичка-сестричка.
Вовк. Вовчик-братик.
Кабан. Кабан-іклан.
Мишка, жабка, зайчик, лисичка, вовк і кабан (хором).
А ти хто?
Дитина, яка виконує роль ведмедя, описує себе, мешканці рукавички
оцінюють складений опис і вирішують, чи пускати «ведмедя» до себе.
Вихователь. Уліз і ведмідь — семеро стало. Та так уже тісно, що рукавичка
ось-ось розірветься. Коли це дід помітив, що немає рукавички. Він тоді
назад повернувся і почав шукати її, а собачка попереду побіг. Біг, біг і
побачив, що лежить рукавичка і ворушиться.
Собачка. Гав-гав-гав!
Вихователь. Звірі як злякаються, як вирвуться з рукавички,— так усі й
порозбігалися лісом. Підійшов дід та й забрав рукавичку.
Після інсценізації казки вихователь пропонує дітям поміркувати і
придумати, які ще тварини могли бути в цій казці. Діти об’єднуються у дві
команди. У кожної команди є рукавичка. На відстані 5 метрів від них
знаходяться малюнки із зображеннями тварин. Перша команда придумує
тварину й описує її, не називаючи. Друга команда повинна відгадати, що це
за тварина. Якщо вони відгадали, то одна дитина з цієї команди біжить до
малюнків, знаходить необхідну картинку, приносить її та кладе в рукавичку.
Далі друга команда описує тварину, а перша — повинна відгадати її.
Після завершення гри підраховується кількість тварин у рукавичках кожної
команди і визначається переможець гри.

Мета: удосконалювати навички інсценізації знайомих казок; навчати

описувати тварин; розвивати творчі здібності.
Хід гри
На початку гри відбувається інсценізація казки «Солом’яний бичок».
Обираються «дід», «баба», «бичок», «зайчик», «лисичка»,«вовк»,«ведмідь».
Вихователь читає текст казки, діти виконують свої ролі.
Вихователь. Жив собі дід та баба. І
такі вони були бідні, що нічого не
мали. От баба й напалася на діда.
Баба. Зроби та й зроби мені, діду,
солом’яного бичка й осмоли його
смолою.
Дід. Що ти, дурна, говориш? Навіщо
тобі той бичок здався?
Баба. Зроби, я вже знаю навіщо.
Вихователь. Дід зробив солом’яного
бичка й осмолив його смолою.
Переночували. От на ранок баба
набрала мичок і погнала солом’яного
бичка пасти; сама сіла, пряде кужіль і приказує.
Баба. Пасись, пасись, бичку, на травиці, поки я мички попряду!
Вихователь. Доти пряла, поки й задрімала. Коли це з темного лісу, з
великого бору, біжить ведмідь; наскочив на бичка…
Ведмідь. Хто ти такий? — скажи мені!
Бичок. Я — бичок-третячок, із соломи зроблений, смолою засмолений.
Ведмідь. Коли ти солом’яний, смолою засмолений, то дай мені смоли,
обідраний бік залатати!
Вихователь. Бичок мовчить. Ведмідь тоді його зараз за бік, почав смолу
оддирати. Оддирав-оддирав, та й зав’яз зубами, що ніяк і не вирве. Сіпав-
сіпав — ні! Затяг того бичка хто знає куди.
От баба прокидається, аж бичка й немає.
Баба. Ох, мені лихо велике! Де це мій бичок подівся? Мабуть, він уже
додому пішов.
Мерщій ухопила днище й гребінь на плечі, та й повернулася додому. Коли
дивиться: ведмідь у бору бичка тягає. Вона до діда.
Баба. Діду, діду, бичок наш ведмедя привів!
Вихователь. Дід вискочив, оддер ведмедя, узяв і закинув його в погріб.
На другий день зранку баба вже взяла кужіль і погнала на толоку бичка
пасти. Сама сіла, пряде кужіль і приказує.
Баба. Пасись, пасись, бичку, на травиці, поки я мички попряду!
Вихователь. Доти пряла, поки й задрімала. Коли це з темного лісу, з
великого бору, вибігає сірий вовк, та до бичка.
Вовк. Хто ти такий? Скажи мені!
Бичок. Я — бичок-третячок, із соломи зроблений, смолою засмолений.
Вовк. Коли ти смолою засмолений, то дай і мені смоли засмолити бік, а то
мені собаки обідрали.
Бичок. Бери!
Вихователь. Вовк зразу до боку, хотів смолу оддер-ти. Драв-драв, та
зубами й застряг, що ніяк уже й
не одде-ре: що хоче назад, то й
ніяк. От і вовтузиться з тим
бичком.
Прокидається баба — аж бичка
вже й не видно. Вона подумала:
«Мабуть, мій бичок додому
побрів». Пішла додому.
Коли дивиться: вовк бичка тягає;
вона побігла дідові сказала. Дід
вовчика в погріб кинув.
Погнала баба і на третій день бичка пасти; сіла та й заснула. Біжить
лисичка.
Лисичка. Хто ти такий?
Бичок. Я — бичок-третячок, із соломи зроблений, смолою засмолений.
Лисичка. Дай мені смоли, голубчику, прикласти до боку: злющі хорти
трохи шкуру не зняли.
Бичок. Бери!
Вихователь. Зав’язла і лисиця зубами, ніяк не вирветься. Баба дідові
сказала, дід укинув у погріб і лисичку.
А далі й зайчика-побігайчика піймали.
От, як назбиралось їх, дід сів над лядою в погребі, почав гострити ніж.
Ведмідь його й питає.
Ведмідь. Діду, навіщо ти ніж гостриш?
Дід. Щоб із тебе шкуру зняти та зробити з тієї шкури кожухи і собі, і бабі.
Ведмідь. Ой, не ріж мене, дідусю, пусти краще на волю: я тобі багато меду
принесу.
Дід. Ну, гляди!
Вихователь. Узяв і випустив ведмедика.
Сів над лядою, знов ножа гострить. Вовк його й питає.
Вовк. Діду, навіщо ти ніж гостриш?
Дід. Щоб із тебе шкуру зняти та на зиму теплу шапку зробити.
Вовк. Ой, не ріж мене, дідусю, я тобі за це ціле отару овечок прижену.
Дід. Гляди!
Вихователь. І вовка випустив.
Сидить та ще ножа гострить. Лисичка виткнула мордочку, питає.
Лисичка. Скажи мені, будь ласка, дідусю, навіщо ти ніж гостриш?
Дід. У лисички гарна шкура на опушку й на комірець, тому хочу зняти.
Лисичка. Ой, не здіймай з мене, дідусю, шкури, я тобі і гусей і курей
принесу.
Дід. Ну, гляди!
Вихователь. І лисичку пустив.
Залишився один зайчик; дід і на
нього того ножа гострить. Зайчик
його питає.
Зайчик. Навіщо, дідусю, ти ножа
гостриш?
Дід. У зайчика шкура м’якенька,
тепленька — будуть мені на зиму
рукавички і капелюх.
Зайчик. Ой, не ріж мене, дідусю,—
я тобі стьожок, сережок, намиста
доброго принесу, тільки пусти на волю!
Вихователь. Пустив і його.
От переночували ту ніч, коли на ранок, ще ні світ, ні зоря, аж стук-стук
щось до діда в двері. Баба прокинулась.
Баба. Діду, діду! Щось до нас у двері стукає, піди подивись!
Вихователь. Дід вийшов, коли то ведмідь цілий вулик меду припер. Дід
узяв мед, та тільки ліг, аж у двері знову — стук-стук! Коли вийде — аж вовк
повен двір овець нагнав. От незабаром лисичка принесла гусей, курей —
усякої птиці; зайчик понаносив стьожок, сережок, намиста доброго.
І дід радий, і баба рада.
А бичок, стоячи на сонці, розтанув.
Після цього діти об’єднуються у дві команди. Вихователь пропонує
малюкам подумати і сказати, які ще тварини могли б потрапити у погріб, і
що вони могли принести діду, за те що він їх відпустив. Команди по черзі
називають тварин, і що вони могли принести. За кожну названу тварину
команди отримують один бал. Переможець визначається за кількістю балів.