Ігри та вправи для розвитку комунікації дітей дошкільного віку:

Гра «Ласкаве ім'я».

 Діти стають в коло, в центр якого виходить кожен з них по черзі. Решта дітей
за допомогою вихователя називають варіанти ласкавого імені дитини, що
знаходиться в центрі круга.

Гра «Хто до нас в гості прийшов?».

 Сприяє формуванню самоповаги у дітей, розвитку доброзичливого ставлення

до інших дітей. Дорослий домовляється з двома-трьома дітьми про те, яких
тварин вони будуть зображувати, потім вони по черзі входять у коло, решта
дітей повинні здогадатися, який звірок прийшов до них в гості.

«Дракончик ловить свій хвіст»

- відмінна комунікативна гра для дітей. Вона сприяє згуртуванню групи. Діти
стають «паровозиком», тримаючись за пояс стоїть попереду. Під звуки музики
перший учасник (голова дракона) намагається зловити останнього (хвіст
дракона), решта міцно тримаються один за одного.

Гра «У пташки болить крильце»

формує у дітей любов до оточуючих. Одна дитина зображує хвору пташку, він
сумує, лягає на килимок, решта дітей за прикладом вихователя по черзі
намагаються втішити її, підтримати ласкавими словами.

Гра «Хто краще розбудить»

сприяє прояву своїх почуттів. Одна дитина зображує сплячу кішечку, решта
дітей намагаються її розбудити різними ласкавими і ніжними словами і
дотиками. Наприкінці гри діти вирішують, чий спосіб розбудити кішечку був
найкращим.

Гра «Ввічливі слова»

навчає поваги та ввічливості. Діти стають в коло і кидають один одному м'яч,
вимовляючи ввічливі слова привітання, вибачення, прощання або подяки.

Гра «Подарунок на всіх»

розвиває вміння дружити, розуміти і радувати інших. Дітям по черзі дається
завдання: «Якщо ти раптом став чарівником, що ти всім нам подаруєш?»
Наприкінці гри провести конкурс, чий подарунок найкращий.

Гра «Чарівний букет квітів»

вчить помічати позитивні якості інших дітей, робити компліменти, бути

уважним, розвиває доброзичливі відносини. На підлозі розстелити шматок
зеленої тканини. Це галявина. Чого на ній не вистачає? Квітів. Потрібно
прикрасити цю галявинку квітами з пелюсток, кожна пелюстка - це комплімент,
добре і ніжне слово будь-якому малюкові. Таким чином, дорослий підводить до
думки, що потрібно бути добрим і уважним до оточуючих і прикрашати життя
хорошими словами.

Гра «Компліменти»

Сидячи в колі, усі беруться за руки. Дивлячись в очі сусіду, треба сказати йому
кілька добрих слів, за щось похвалити. Приймаючий киває головою і говорить:
«Спасибі, мені дуже приємно!» Потім він дарує комплімент своєму сусіду.
Вправа проводиться по колу.

Попередження:

1.    Деякі діти не можуть сказати комплімент, їм необхідно допомогти. Можна

замість похвали просто сказати «смачне», «солодке», «квіткове», «молочне»
слово.

2.  Якщо дитина затрудняється зробити комплімент, не чекайте, коли засумує

його сусід, скажіть комплімент самі.

Вправа «Мені подобається в тобі…»

Гра починається зі слів: «Мені подобається в тобі…». Дитина говорить цю

фразу всім учасникам гри, дітям і дорослим. Інші учасники також говорять
комплімент всім іншим, намагаючись, щоб ці компліменти були різними. Після
вправи бажано обговорити, що почували учасники, що несподіваного вони про
себе довідалися, чи сподобалося їм говорити компліменти. Вправа допомагає
дитині побачити свої позитивні сторони, відчути, що приймається і цінується
іншими дітьми.

Гра «Опиши друга»

Розвиток уваги й уміння описувати те, що бачив, продовження знайомства.

Вправа виконується в парах (одночасно всіма учасниками).

Діти стоять спиною один до одного і по черзі описують зачіску, одяг і особу
свого партнера. Потім опис порівнюється з оригіналом і робиться висновок про
те, наскільки дитина була точна.

Гра «Знайди пару»

Розвиток сензитивності і співвіднесення тактильних образів.

Ведучий сидить на стільці в дальньому кутку кімнати у розслабленому стані із

закритими очима. Одна людина з групи підходить до ведучого і протягує йому
в руки свою одну руку. Дитина, що водить, уважно досліджує її з закритими
очима. Як тільки ведучий вважає, що він досить добре запам’ятав руку, він
говорить: «Все». Тоді всі учасники групи одночасно протягують йому свої руки
і ведучий намагається знайти серед цієї безлічі рук саме ту руку, що йому хтось
подавав спочатку.

Звичайно, виконуючи це завдання, діти, торкають почергово рук товаришів,

говорять «не та», відсувають руку, яка не відповідає сформованому
тактильному образу.

Гра «Що змінилося»

Розвиток уваги і спостережливості, необхідних для ефективного спілкування.

Кожна дитина по черзі стає ведучим. Ведучий виходить з кімнати. За цей час у
групі  робиться  кілька змін  в одязі, зачісці дітей, можна пересісти на інше
місце (але не більше двох-трьох змін; усі зміни повинні бути видимими).

Завдання ведучого правильно помітити зміни, які сталися.

Гра «Прояви увагу до іншого»

Діти стають у коло і по черзі говорять що-небудь позитивне одному з учасників
гри. Знаками поваги можуть відзначатися особистісні якості, зовнішність,
уміння, манера поводження і т.п. У відповідь дитина говорить: «Спасибі, я теж
думаю, що я…»

(повторює сказане йому, а потім він підкріплює сказане ще однією похвалою у

свою адресу: «А ще я думаю, що я…»).

Гра учить дітей виражати своє позитивне ставлення до інших людей, учить
робити і приймати знаки поваги.

Ігри на вербальну та безпредметну взаємодію

Гра «Життя у лісі»

Психолог (сідає на килим, розсаджуючи навколо себе дітей). Уявіть собі, що ви

опинилися у лісі і говорите різними мовами. Але вам треба якось спілкуватися
між собою. Як це зробити? Як запитати про що-небудь, як виявити своє
доброзичливе ставлення, не кажучи ні слова? Щоб запитати, як справи,
ляскаємо своєю долонею по долоні     товариша      (показ). Щоб  відповісти, що
все добре, нахиляємо голову до його плеча; хочемо виявити дружбу і любов —
ласкаво гладимо по голові (показ). Готові? Тоді почали. Зараз ранній ранок,
виглянуло сонечко, ви тільки що прокинулися…

Подальший хід гри психолог розвертає довільно, стежачи за тим, щоб діти не
розмовляли між собою.

Гра «Мурахи»

Психолог(розсадивши дітей навколо себе). Чи доводилось кому-небудь із вас

бачити в лісі мурашник, усередині якого день і ніч вирує життя? Ніхто з мурах
не сидить без справи, кожний зайнятий: хтось тягає голки для зміцнення житла,
хтось готує обід, хтось виховує дітей. І так усю весну і все літо. А пізньої осені,
коли стає холодно, мурашки збираються разом, щоб заснути у своєму теплому
будиночку. Вони сплять так міцно, що їм не страшні ні сніг, ні заметіль, ні
морози. Мурашник прокидається з настанням весни, коли перші теплі сонячні
промені починають пробиватися крізь товстий шар голок. Але перш ніж почати
звичне трудове життя, мурашки влаштовують величезний банкет. У мене така
пропозиція: зіграємо роль мурашок у радісний день свята. Покажемо, як вони
вітають один одного, радіючи приходу весни, як розповідають про те, що їм
снилося всю зиму. Тільки не забуваймо, що розмовляти мурахи не вміють.
Тому будемо спілкуватися жестами.

Психолог і діти розігрують пантомімою і діями прослухану розповідь,

закінчуючи її хороводом і танцями.

Гра «Добрі ельфа»

Психолог (сідає на килим, розсаджуючи дітей навколо себе). Колись давним-

давно люди, борючись за виживання, змушені були працювати і вдень, і вночі.
Звичайно, вони дуже утомлювалися. Пожаліли їх добрі ельфи. З настанням ночі
вони стали прилітати до людей і, ніжно погладжуючи їх, ласкаво заколисувати
добрими словами. І люди засипали. А ранком, повні сил, з подвоєною енергією
бралися за роботу.

Зараз ми з вами розіграємо ролі древніх людей і добрих ельфів. Ті, хто сидить
по праву руку від мене, виконають ролі цих трудівників, а ті, хто по ліву, —
ельфів. Потім ми поміняємося ролями. Отже, настала ніч. Знемагаючи від
утоми, люди продовжують працювати, а добрі ельфи прилітають і заколисують
їх…

Розігрується безсловесна взаємодія.

Гра «Театр тіней»

Психолог. Чи звертали ви увагу на те, як у яскравий сонячний день за вами

невідступно слідує власна тінь, у точності повторюючи, копіюючи усі ваші
рухи? Гуляєте ви, чи бігаєте, чи стрибаєте — вона увесь час з вами. А якщо ви з
кимсь йдете або граєте, то ваша тінь, наче подружившись з тінню вашого
супутника, знов-таки в точності усе повторює, але не розмовляючи, не про-
мовляючи жодного звуку. Вона усе робить безшумно. Уявімо собі, що ми —
наші тіні. Погуляємо по кімнаті, подивимося один на одного, спробуємо один з
одним поспілкуватися, а потім разом що-небудь побудуємо з уявних кубиків.
Але як? Будемо рухатися тихо, не видаючи жодного звуку. Отже, почали!

Разом з дорослим діти мовчки пересуваються по кімнаті, дивляться один на

одного, вітаються за руку. Потім за прикладом вихователя будують з уявних
кубиків вежу. Успіх гри залежить від фантазії психолога.

Гра «Ожилі іграшки»

Психолог (сідає на килим, розсаджуючи дітей навколо себе). Вам, напевно,

розповідали або читали казки про те, як оживають уночі іграшки. Закрийте,
будь ласка, очі і уявіть свою улюблену іграшку, уявіть, що вона, прокинувшись,
робить уночі. Уявили? Тоді пропоную вам виконати роль улюбленої іграшки і   
познайомитися з іншими іграшками. Тільки знов-таки всі наші дії виконуємо
мовчки, щоб не розбудити старших. А після гри спробуємо відгадати, хто яку
іграшку зображував. На завершення гри діти на прохання психолога
розповідають, хто кого зображував. Якщо хто-небудь затрудняється, дорослий
пропонує ще раз показати свою іграшку.

Гра «Загальне коло»

Психолог (зібравши дітей навколо себе). Щоб я могла вас бачити і щоб ви

могли бачити мене й один одного, сядьте, будь ласка, на килим, утворивши
коло. А тепер привітаємося очима. Я перша привітаюся з кожним з вас,
дивлячись йому в очі. Злегка кивнувши головою, доторкнуся до плеча свого
сусіда. Точно так само    кожний з вас поглядом і посмішкою буде вітати своїх
товаришів.

Бажано, щоб діти уникали словесних вітань. Основна ігрова задача —

зосередити увагу на партнері. Однак, якщо хтось захоче щось сказати іншому,
психолог не перешкоджає.

Гра «Переходи»

Гравці розсаджуються на стільцях, утворивши півколо.

Хід гри. Психолог, звертаючись до учасників гри, пропонує спочатку уважно

подивитися один на одного, особливу увагу звернувши на колір волосся парт-
нерів. Потім — помінятися місцями так, щоб  крайнім   праворуч  виявився 
партнер, у якого найсвітліше волосся, поруч з ним — у кого темніше і т.д.
Крайнім ліворуч гравці повинні посадити того, у кого найтемніше волосся.
Основна умова гри — ніяких гучних обговорень. По ходу гри психолог
допомагає дітям — підходить до усіх, пояснює, розсаджує, погладжує по
голові.

Гра «Знайди пари»

Гра нагадує попередню. Тільки цього разу діти підшуковують собі пари за
кольором очей. Якщо завдання викликає в когось затруднення, він може
звернутися за допомогою до товаришів або психолога, може підійти з
партнером до дзеркала і порівняти колір очей. Зрозуміло, повного збігу тут
бути не може. Задача, поставлена психологом  перед дітьми, полягає в тому,
щоб підкреслити зовнішню подібність. Подальший хід гри: за пропозицією
дорослого діти вирішують, що вони будуть робити вдвох — грати, малювати
або займатися конструюванням.

Гра «Де ми були, ми не скажемо, а що робили – покажемо»

Правила гри. Діти утворюють невеликі групи (четверо-п’ятеро

дітей). Домовившись за допомогою психолога, яку дію вони будуть
представляти (умивання, малювання, збір ягід), діти самостійно продумують і
представляють сюжет.

Хід гри. Кожна група, перш ніж розіграти мовчазне дійство, випереджає його
фразою: «Де ми були, ми не скажемо, а що робили — покажемо». Глядачі
повинні відгадати, що вони роблять і де знаходяться. Якщо завдання вирішене,
на сцену виходить наступна група.

Більш складний варіант: дійство розігрується індивідуально.

Хід гри. Всі учасники, крім двох перших, закривають очі. Один з них що-
небудь зображує (поливає квіти, рубає дрова, грає в м’ячик). Другий повторює
сюжет третьому, що на цей момент відкриває очі, третій — четвертому, і т.д.
Задуману початкову дію відгадує (називає) той, хто сидить у ряду останнім.
 Гра «Дзеркало»

Психолог (зібравши дітей навколо себе). Напевно, у кожному будинку — у

вітальні, у ванній кімнаті або в спальні — є дзеркало. Припустимо, що дзеркала
під рукою не виявилося. Як же тоді довідатися,  як  виглядаєш?  Як  сидить  на
тобі новий костюм або плаття? От і розіграємо цю ситуацію. Станемо парами
один проти одного. Один буде виконувати роль дзеркала, тобто повторювати
всі дії партнера, причому повторювати точно. Адже  неточних  дзеркал   не 
буває.

Інший — уявляти, як він одягається ранком, умивається, робить зарядку,

збирається в дитячий садок. Потім гравці міняються ролями. Готові? Тоді
спробуємо!

Психолог, утворивши пару з ким-небудь із дітей, виконує якийсь час роль

дзеркала. Потім діти грають самостійно, але психолог продовжує стежити за
ходом гри, допомагаючи тим, у кого виникають труднощі. Після того як діти
зрозуміють основне ігрове завдання, кожна пара одержує можливість
виступити перед іншими. Їхнє завдання, насамперед виконавця ролі дзеркала,
— показати точні, скоординовані рухи. Якщо «дзеркало» значно спотворює рух
або запізнюється, це означає, що воно зіпсоване (або криве). Цій парі психолог
пропонує «полагодити» зіпсоване дзеркало, тобто потренуватися. Показавши
два-три рухи, діти сідають на стільці, їхнє місце займають дві інші дитини.

Гра «Луна»

Перед грою психолог з’ясовує, чи знають діти, що означає слово «луна».

Почувши різні пояснення, може підсумувати: «Луна в грецькій міфології —
німфа. За однією з легенд за балакучість вона була покарана і втратила
здатність говорити і могла лише повторювати закінчення чужих слів. За іншим
міфом, через безмовну любов до Нарциса так засохла, що стала невидимкою і
зберегла лише голос. Але це казкове тлумачення. А в дійсності луна, від імені
німфи Луна, — це звукова хвиля, відбита від якої-небудь перешкоди і прийнята
спостерігачем. Звукова луна сприймається вухом роздільно від первинного
сигналу лише в тому випадку, якщо воно запізнюється не менш ніж на 0,05-0,06
секунди».

Хід   гри.   Гравці   розбиваються  на  дві  групи: одна зображує мандрівників у

горах, інша — луну. Перша група, ланцюжком «подорожуючи» по кімнаті, по
черзі, дотримуючись паузи, вимовляє різні звуки, звукосполучення («Ау-у-у-у»
або «Тр-р-р-р»). Завдання дорослого — регулювати черговість вимовлених
звуків, тобто показувати, хто і коли повинний вимовляти свій звук (роль
ведучого згодом доручається кому-небудь з дітей).

Друга група, сховавшись по куткам кімнати, намагається якомога точніше

відтворити почуте. Неважливо, якщо звуки відтворюються не синхронно. Го-
ловне — не спотворювати й у точності відтворювати звукосполучення. Гру
можна проводити парами, за тим самим сценарієм, що і «Дзеркало»: пов-
торюються не тільки рухи, але і звуки.

Гра «Воїни»

Хід гри. Гравці сідають, утворивши коло. Дорослий пропонує уявити, що вони

купаються в морі, занурюючись у ласкаві хвилі, і зобразити ці хвилі — ніжні і
веселі. Тренування закінчується «купанням у морі»: один із гравців стає у центр
кола, до нього по одному підбігають хвилі і ласкаво погладжують плавця. Коли
усі хвилі погладять його, він перетворюється в хвилю, а його місце займає
наступний гравець.

Гра «Тінь»

Хід гри. Учасники гри складають пари. Один виконує роль тіні, у точності
копіюючи   те,   що   зображує   партнер(збирає ягоди, гриби, ловить ме-
теликів). По ходу діти міняються ролями.

Гра «Передай рух»

Хід гри. Учасники гри, утворивши коло, закривають очі. Дорослий, ведучий,

«будить» свого сусіда і показує йому яку-небудь дію (зачісується, миє руки,
ловить метелика). Ці рухи гравець показує наступному, і так — по колу, до
останнього. Нову дію загадує вже хтось з дітей. Гра продовжується доти, поки у
гравців є бажання загадувати рухи.

Гра «Бабуся Меланка»

Правила гри. Один із гравців, що водить, придумує який-небудь оригінальний

рух, інші його повторюють. Завдання решти — не тільки узгоджено виконувати
кожен його рух, але і створювати веселий настрій.

Хід гри. Діти разом з дорослим утворять коло, у середині якого один із гравців
зображує бабусю Меланку. (На бабусі хусточка і фартух). Заспівується смішна
пісенька, яка оживляється виразними діями.

У Меланки, у бабусі

Жили в маленькій хатинці

Сім синів (діти рухаються по колу, тримаючись за руки),

Усі без брів.

Ось з такими вухами,

Ось з такими носами,

Ось з такими вусами,

З такою головою,

З такою бородою (зупиняються і жестами і мімікою зображують те, про що

говориться в тексті: закривають руками брови, роблять «круглі очі», великі
ніс і вуха, показують довгі вуса, величезну голову, довгу бороду).

Нічого не їли,

Цілий день сиділи

(сідають навприсядки),

На неї дивилися,

Робили от так… (повторюють за ведучим будь-який смішний рух).

Гра «Передай настрій»

Хід гри. Приблизно такий же, як і попередньої, тільки придумується і пе-
редається не рух, а настрій (смутний, веселий, тужливий). Першим мімікою,
жестами настрій показує вихователь. Діти, передавши його настрій по колу,
обговорюють, що він загадав.

Потім ведучим стає хто хоче за бажанням. У разі необхідності дорослий до-
помагає ведучому. Дії дітей не оцінюються і не обговорюються. Важливо одне:
усі гравці повинні уважно спостерігати за партнерами і відтворювати їхній
настрій.

Гра «Розмова крізь скло»

Правила гри. Діти, за допомогою вихователя склавши пари, повинні уявити,

що один з них знаходиться в магазині, а інший чекає на нього на вулиці. Але
вони не встигли вирішити, що потрібно   купити,   а вихід   —   далеко.
Проблема вирішується спробою домовитися через товсте скло вітрини. 
Кричати даремно: партнер усе рівно не почує. Як зуміли «домовитися», гравці
обговорюють по закінченні гри. Для   полегшення   рішення   завдання
психолог з ким-небудь із дітей наочно проводить і обговорює сценку. Потім
діти грають самостійно. Психолог стежить за ходом гри, допомагає тим дітям, у
яких щось не виходить. За бажанням діти міняються ролями.

Гра «Вибери партнера»

Хід гри. Сидячи по колу, гравці мовчки — очима — вибирають собі партнера,

але так, щоб ніхто цього не помітив.

На рахунок «три» (його веде дорослий) партнери підбігають один до одного і

беруться за руки. Якщо з першого разу гра не складається, діти повертаються
на вихідну позицію. Психолог стежить за тим, щоб пари мінялися.

Гра «Знайди свого брата або сестру»

Гравці зображують новонароджених сліпих дитинчат.

Хід гри. Психолог косинкою зав’язує кожному очі і пошепки говорить, роль

якого дитинчати він буде виконувати і які звуки видавати. Але в кожного
дитинчати є брат або сестра, і «говорять» вони, звичайно, на одній мові:
кошенята — нявкають, цуценята — скиглять, телята — мукають. Гравці
знаходять один одного за цими звуками.

Ролі розподіляються таким чином, щоб у групі було по два різних дитинчати.
Як тільки пари складаються, вихователь розв’язує гравцям очі і пропонує
познайомитися — кожному на своїй «мові» — з іншими дитинчатами.

Гра «Радіо»

Хід гри. Гравці сідають, утворивши коло. Психолог, сидячи до них спиною,

повідомляє, що загубилась дівчинка. (Докладно описує чийсь портрет: колір
волосся, очей, зріст, характерні деталі одягу). Її просять підійти до диктора.
Завдання гравців визначити, про кого йде мова, і назвати ім’я розшукуваного.
Роль диктора може виконати кожен охочий.

Гра «Магазин дзеркал»

Правила гри. Зібравши дітей навколо себе, Психолог пропонує їм уявити, що

ті, хто сидить від нього по праву руку, — дзеркала, а ті, хто по ліву, — звірята.
Потім діти міняються ролями.

Хід гри. Звірята ходять повз дзеркала, які утворюють коло, або шикуються в
ряд. Вони стрибають, кривляються, вибираючи для себе дзеркало. Дзеркала
точно повторюють їхні рухи, вирази облич. Якщо виникають затруднення,
психолог не тільки роз’яснює, але і допомагає.

Гра «Уперте дзеркало»

Правила гри. Зібравши дітей, психолог пропонує їм уявити себе раннім

ранком у ванній кімнаті, де висить криве дзеркало — воно повторює всі рухи
навпаки. Якщо гравець піднімає руку, дзеркало опускає її; якщо гравець
повертає голову ліворуч, дзеркало робить те ж саме праворуч.

Хід гри. Розбившись на пари, діти беруть собі відповідні ролі для того, щоб
через якийсь час помінятися. Дорослий не тільки допомагає дітям, але і сам
включається у гру, узявши на себе спочатку роль кривого дзеркала.

Жестовий гомеостат
 Гомеостат (з грецької homoios – «подібний» і statos – «стан, положення») –
у психології – експериментальний апарат, що дає можливість зберігати
рівновагу певних показників в умовах групового виконання завдання.

Інструкція. За моєю командою всі одночасно покажемо будь-яку кількість

пальців:

1. Спробуємо показати однакову кількість пальців, використовувавши

якнайменше спроб. Не підказувати, тільки уважність і спостережливість!

2. Варіант по парах.

Гра «Місток»

Гра спрямована на тренування взаєморозуміння дітей.

Проводимо на підлозі дві паралельні лінії на відстані 30см. Це міст, під

ним далеко внизу – швидка гірська річка.

Назустріч одна одній на міст ступають по одній людині. Не користуючись

мовою, необхідно зрозуміти один одного, що вам потрібно розійтися і, не
наступивши при цьому на лінію, пройти кожному у своєму напрямку.
Наступити на лінію – значить зірватися вниз.

Працюють діти парами зі зміною партнерів.

Відповідають на запитання: «З ким у грі почувалися надійно і впевнено?»

У грі яскраво виявляється спрямованість взаємин. Високо цінується

бажання й уміння безкорисно допомагати іншим.

Гра «Жестові етюди»

Один з учасників показує жестами закінчену ситуацію і долучає до неї

інших членів групи (наприклад, відкриває кран, миє руки, набирає воду в
долоні і передає її по колу, закриває кран, отримує залишки води з іншого
кінця, струшує руки). Виконаймо цей жестовий етюд.

Інший учасник виконує інші дії. Наприклад, ритуал діставання,

запалювання свічки і передавання її по колу. Призначимо виконавця.
 Поєднуємо дві ситуації. У проблемній ситуації виявиться той учасник, що
зобов’язаний робити щось із двома предметами і продовжувати гру. Виявіть
кмітливість і фантазію.

Гра «Стати іншим»

Ви одержуєте роль і відповідаєте на будь-яке запитання від імені

персонажа. Всі інші – допитливі кореспонденти радіо і телебачення, газет і
журналів.

Ролі:

- переможниця конкурсу краси;

- відомий веселун, базіка;

- дуже серйозна небагатослівна людина, яка не вміє сміятися і жартувати;

- дама-академік, яка зробила важливе відкриття в науці;

- людина-маска без емоцій;

- різка, пряма людина, що не приховує свого невдоволення світом;

- привітна людина, задоволена усім світом і собою.

Гра має корекційний ефект, удосконалює комунікативні навички. Ролі

добираються індивідуально кожному (з метою корекції поведінки). Можливі
два варіанти:

1. Коли в дитині якась риса розвинута погано, їй пропонують грати

людей, наділених цією рисою повною мірою (часто своїх антиподів).

2. Отримана роль має небажану рису перебільшувати до абсурду.

Гра «Передача – прийом»

Кожен учасник одержує окреме завдання в конверті. Наприклад, показати

жестом радість, захват. Потрібно виконати завдання (передати), а ми будемо
відгадувати (приймати).
 При утрудненні дозволяється відкрити конверт, прочитати інструкцію і
передати задану інформацію. У нашому прикладі захват виражається сплеском
рук.

Мімікою не допомагати! Мовне спілкування забороняється!

Завдання для учасників.

Значення жесту:

1. Привертання уваги.

2. Дружнє ставлення.

3. Погроза.

4. Подяка.

5. Перемога.

6. Похвала.

7. Підкликання.

8. Примирення, визнання себе переможеним.

Опис.

Піднесена вгору рука з відкритою долонею.

Поплескування по плечу.

Стиснутий кулак. Рух вказівним пальцем.

Притиснута до грудей долоня. Рукостискання. Підняти руки зі зчепленими

«замком» кистями.

Піднята рука зі стиснутим кулаком.

Піднятий вгору великий палець руки при стиснутому кулаку.

Рух кисті або передпліччя в напрямку до тіла.

Підняти вгору руки з відкритими долонями, зверненими до партнера.

Гра «Так чи ні?»

 Продовжимо роботу в парі. Один з учасників виражатиме згоду або
незгоду, вимовляючи для себе тільки одне слово «так» чи «ні». А партнер має
якнайшвидше визначити, яке саме слово з двох ви повторювали про себе. У
виграші той, кого правильно зрозуміли, і той, хто вгадав.

Усі майже безпомилково змогли визначити, коли партнер говорив «так» і

коли «ні». Річ у тім, що коли ми говоримо «так», то «так» говорить усе наше
тіло: воно розслаблюється, особливо це помітно з м’язів обличчя і рук.

Жест, безумовно, важливий знак спілкування. Він допомагає точніше

зрозуміти іншого.

В деяких випадках (коли ми, наприклад, не знаємо мови) він може бути
єдиним засобом спілкування.

Гра «Колір жестом»

По черзі кожен зобразить свій улюблений колір жестами. А ми будемо

відгадувати. Показувати на предмети подібного кольору не можна.

Гра «Покажи почуття»

Інструкція. Вам відомо, що рух м’язів обличчя, що виражають внутрішній

стан, називаються мімікою. Міміка – важливий елемент спілкування.

Зараз кожен одержить завдання зобразити мімікою дві емоції:

- гнів, чекання;

- презирство, прагнення йти на контакт;

- страждання, байдужість;

- страх, іронія;

- подив, святкування;

- радість, обурення;

- Спокій, стримане роздратування…

1. Першу з зазначених емоцій ви демонструєте усім для відгадування.

Чи легко зрозуміти один одного без слів?

 2. Розділимось на пари і побудемо дзеркалом, зображуючи другу
задану емоцію.

Обговоримо наші труднощі.

Гра «Поступися місцем»

Важливо не тільки визначити зміст інтонації співрозмовника, а й самому

вибрати правильний тон.

Одному учасникові дається завдання зобразити пасажира, що не помічає

нікого навколо. Він поступиться місцем, забере із сидіння портфель, тільки
якщо йому захочеться.

Завдання для інших: звернутися по черзі до цього пасажира так, щоб він
виконав ваше бажання.

Обговоримо, який тон переконав пасажира.

Гра «Приміряння ролей»

Кожний примірить три ролі – агресивну, невпевнену й впевнену в собі

людину.

Зразок. Уявіть собі, що ваш знайомий забув повернути вам вашу річ
(книгу, викрійку тощо).

Агресія: «Ти нарешті, принесеш мій журнал? Скільки разів можна

нагадувати: я хочу його одержати завтра!»

Невпевненість: «Вибач, якщо моя викрійка тобі не потрібна, то чи не могла

б ти її повернути?»

Упевненість: «Ми домовилися, що ти повернеш мені модель вчасно. Будь

вдячний, якщо саме завтра ти принесеш мені її».

Ігри, що імітують події розповідей, загадок, байок, віршів, допомагають

зняти психоемоційне напруження, розвинути в дітей здібності розуміти,
усвідомлювати свої і чужі емоції, правильно їх виражати і повноцінно
переживати, усе це стимулює емоційний стан дітей, приводить до поліпшення
самопочуття і настрою.

Що відбувається на картинці? 

Гра добре розвиває комунікативні навички дитини. Запропонуйте їй у деталях

описати, що вона бачить на зображенні: кольори, людей, дії тощо. Старші діти
можуть уявити, що відбувалося до цього, що станеться далі. Дана гра
розвиває уяву й логічне мислення дитини.

Закінчіть історію.

Почніть історію й запропонуйте дитині її закінчити. Якщо вона ще маленька,

розкажіть лічилку, запропонуйте придумати інше її закінчення. Дана гра добре
розвиває словниковий запас дитини.

Імпровізація.

Напишіть на аркушах паперу кілька тем, які цікавлять дитину. Покладіть їх у

коробку. Запропонуйте їй узяти одну записку й кілька хвилин говорити на дану
тему. Згодом малюк навчиться говорити на більш складні теми.

Придумай історію.

Дитина любить придумувати історії більше, ніж слухати. Перед початком гри
розкажіть їй коротко зміст будь-якої книги. Потім покажіть дитині кілька
ілюстрацій з книги. Запропонуйте їй розташувати картинки підряд. Коли вона
зробить це, попросіть розповісти історію за картинками.

Емоційні шаради.

Напишіть на картках назви емоцій: щастя, смуток, злість, нудьга, страх та інші.
Запропонуйте дитині взяти картку й, не кажучи ні слова, зобразити емоцію. Ця
гра особливо корисна для дітей, які погано розпізнають емоції за виразом
обличчя.

Зміна лідера.

Гра вчить дітей звертати увагу на невербальні сигнали. Одна дитина грає роль
лідера, стає в центр кола. Вона робить якусь просту дію, наприклад, плескає в
долоні або тупотить ногою. У той же час вона зображує якусь емоцію:
посміхається, хмуриться тощо. Усі в колі повинні повторити дії лідера. Потім
лідер повинен знайти собі заміну й подати знак: підморгнути або кивнути.
Лідер змінюється, і тепер усі повинні повторити дії нового лідера.

Телефон.

Це класична гра на комунікацію. Діти стають у коло. Перший гравець пошепки

вимовляє фразу на вухо другому. Почута фраза передається по ланцюжку.
Після цього перший гравець вимовляє фразу, яку він передав другому, а
останній – почуту фразу. Найчастіше ці фрази відрізняються одна від однієї.

Двадцять запитань.

Ця гра вчить дитину ставити прямі запитання. Гравці сідають у коло, один сідає
в центрі кола. Хто сидить у центрі, повинен загадати людину, місце або
предмет, а решта гравців – вгадати його. Гравці можуть поставити дитині, що в
центрі кола, 20 запитань, на які можна відповісти «так» або «ні». Якщо після 20
запитань ніхто не зможе вгадати задуманий предмет, дитина в центрі кола
вважається переможцем.

Угадай предмет.

У цю гру грають від 5 до 7 осіб. Одному гравцеві зав'язують очі, він стає в
кутку. Виберіть предмет, який необхідно вгадати. Решта гравців повинні по
черзі називати ознаки цього предмета. Гравець із зав'язаними очима при цьому
може ставити запитання. Ця гра вчить дитину описувати предмети.