Як зняти психологічне напруження дитини

Фізичні навантаження
Найкращим способом зняття нервового напруження є фізичні
навантаження - фізична культура та фізична праця. Якщо в дитини
поганий настрій, їй необхідно гратися на свіжому повітрі в рухливі
спортивні ігри: футбол, волейбол, теніс тощо, здійснювати велосипедні
прогулянки з ровесниками, а ще важливіше - разом із батьками.
Глибоке дихання.
Зробити глибокий вдих, випинаючи живіт уперед до відчуття участі в
цьому діафрагми. Тепер трохи повільніше, видихаючи повітря до
втягування живота всередину
Живопис
Живопис своїм розмаїттям кольорів, світла і тіні створює особливу музику
картини. Колір сам по собі, незалежно від предмета, якому він властивий,
справляє на глядача особливий психофізіологчний вплив.
Художнє слово
Читання цікавої казки, оповідання сприяє зменшенню нервового
напруження і заспокоює дитину.
Театр
Вважають, що він має магічну силу впливу на психіку людини.
Позитивні емоції
З давніх - давен відомо, що усмішка, жарт, гумор знімають психічне
напруження і заспокоює дитину.
Музика
Людям здавна відомо про цілющі властивості музики. Російський
невропатолог і В. Бехтєєв довів, що в дитячому віці нормальному,
здоровому розвитку організма сприяють ніжні колискові пісніі, спокійна
музика.
Спілкувуння з природою
Природа заспокоює нервову систему, робить людину добрішою. Тому
прогулянки з дитиною у парку або виїзди на природу усією сім'єю -
найкращі ліки від нервових перенапружень та чудовий засіб зміцнення
родинних стосунків.
Гра
Гра - явище феноменальне, вона притаманна всім дітям. БЮез неї дитина
не може нормально жити та розвиватись. Особливого значення набуває
участь в іграх дітей та батьків під час спільного проведення відпочинку.
 Поради, щоб краще зрозуміти психологію дітей
1. Головний секрет - спостереження
Щоб зрозуміти психологію дитини, поставте собі кілька запитань:
 Що дитина любить робити найбільше?
 Як вона реагує, коли їй доводиться робити те, що їй не подобається
(наприклад, їсти овочі, рано вставати або виконувати роботу по дому)?
 Наскільки вона товариська? Чи готова вона ділитися чимось з іншими
дітьми або пробувати щось нове?
 Скільки часу їй потрібно, щоб освоїтися в новому середовищі? Чи легко
вона пристосовується до змін?
Відповідаючи на ці питання, не оцінюйте свою дитину. Просто
спостерігайте.
2. Проводьте якісний час з дитиною
Сьогодні батьки буквально розриваються між будинком і роботою,
називаючи це багатозадачністю. При цьому виховання дитини опиняється
в ряді багатьох інших справ.
Якщо вам теж не вистачає часу на виховання дитини, пора щось
змінювати. Якщо ви хочете розуміти свою дитину, перш за все ви повинні
приділяти їй час.
 Часу, який ви проводите з дитиною за сніданком і вечерею, недостатньо.
Присвячуйте час тому, щоб поговорити з дитиною і пограти з нею.
 Розмови з дитиною дозволяють вам дізнатися, що відбувається в її житті в
школі і вдома, яку музику і фільми вона любить, що їй подобається, а що -
ні.
 Якісний час не обов'язково означає розмову або спільні заняття. Іноді ви
можете просто сидіти з дитиною і мовчати. Просто спостерігайте за
дитиною - і ви почнете розуміти особливості її особистості.
3. Дітям потрібна ваша повна увага
Коли ви збираєтеся провести час зі своєю дитиною, не плануйте на
цей час ніяких інших справ. Ваша дитина заслуговує вашої повної уваги.
Якщо ви будете розмовляти з дитиною і одночасно готуєте їжу, ведете
машину або займаєтеся чимось ще, швидше за все, ви втрачаєте
найважливіше з того, що вона вам розповідає.
Плануйте час, який ви присвятите тільки вашій дитині. Коли ви не
відволікаєтеся ні на які сторонні справи, дитина відчуває себе в безпеці і
готова відкриватися вам ще більше.

4. Дозвольте дитині розповідати історії

Розмовляти з дитиною важливо, але не менш важливо і слухати її,
коли вона говорить. Ініціюйте розмову, а потім послухайте, що дитина
 намагається вам сказати. Іноді дітям буває складно висловити свої думки,
тому звертайте увагу не тільки на їх слова, а й на невербальні сигнали:
 тон голосу: способи, якими дитина виділяє слово або фразу;
 вирази, які показують, що відчуває дитина в даний момент. Коли вона
розповідає про щось, постарайтеся зрозуміти, які емоції вона при цьому
відчуває: чи подобається їй те, про що вона розповідає, чи боїться вона, чи
перебуває у стресовому стані;
 мова тіла: стежте за зоровим контактом, за позою дитини, положенням її
рук;
Вам слід не тільки слухати дитину, а й давати їй зрозуміти, що ви її
чуєте і сприймаєте її слова всерйоз. Відповідайте дитині, щоб вона
розуміла, що ви її чуєте. Якщо вам щось незрозуміло, запитуйте. Але не
говоріть надто багато і не ставте багато питань, тому що це може
перевтомити дитини і змусити її замовкнути.

5. Правильно ставте запитання

Якщо ви хочете, щоб дитина ділилась з вами своїми думками, ставте
їй правильні запитання. Почніть розмову з відкритих питань, які
мотивують дитину поділитися подробицями.
 Замість того щоб запитати: «Тобі подобається ця пісня?», запитайте: «Що
ти думаєш про цю пісню?» На перше питання відповідь може бути «так»
або «ні», тоді як відкрите питання дозволить їй розповісти більше.
 Замість того щоб запитати, з ким дитина гралася у дворі, запитайте, у які
ігри вони грали. Дозвольте дитині в деталях пояснити суть гри і не
перебивайте її.
 Ніколи не уникайте питань, які задає дитина. Якщо у вас немає відповіді
на питання, поверніться до нього пізніше. Якщо ви ігноруєте питання
дитини, вважаючи їх дурними, у майбутньому вона, ймовірно, не захоче
ставити запитання.

6. Співпереживайте - поставте себе на місце дитини

Іноді, щоб стати ближче до дитини, ви повинні поставити себе на її
місце, думати і іноді навіть вести себе, як вона. Емпатія - це важлива
якість, яку батьки повинні розвинути, якщо хочуть краще розуміти свою
дитину. Ви знаєте, що відчуває ваша дитина, коли вона розповідає вам про
це. Але ви можете не розуміти її почуттів, якщо ви не можете
співпереживати дитині. Розглянемо кілька простих способів розвинути
свою емпатію.
 Прислухайтеся до почуттів дитини. Спробуйте зрозуміти, що вона
переживає.
 Говоріть з дитиною її мовою, щоб вона могла зрозуміти вас. Запитайте
себе: якби ви були дитиною, змогли б ви зрозуміти дорослу розмову, що
повна складних слів і виразів?
 Коли ви не можете зрозуміти поведінку дитини, запитайте себе: як би ви
повелися на її місці?

7. Не робіть поспішних висновків

Не думайте, що ви точно знаєте, чого хоче ваша дитина і як вона
себе почуває в будь-який момент. Якщо дитина ні на що не скаржиться, ви
можете припустити, що вона щаслива. Або ви можете вважати себе
хорошими батьками тільки тому, що дитина добре поводиться на публіці і
не вередує.
Коли ви робите подібні припущення, ви перестаєте розуміти свою
дитину. Через це ви можете робити неправильні вчинки по відношенню до
неї. Коли ви не впевнені в тому, що відчуває дитина, просто запитайте у
неї - і ви розвієте всі сумніви.

Як полегшити процес засинання?

Для початку необхідно проаналізувати, як дитина проводить свій
день. Для того, щоб малюку захотілося спати ввечері, він має протягом
дня витратити всю свою енергію. А для цього дитина повинна мати
можливість протягом дня активно пограти, погуляти на свіжому повітрі,
побігати, зайнятися спортом тощо.
Психологи також рекомендують батькам виробити щоденні
«ритуали сну»: прогулятися трішки на вулиці, почитати книжку малюкові,
заспівати йому колискову, зробити легкий масаж, намагатися говорити
тихим і спокійним голосом.
Якщо дитина дуже емоційна та рухлива, перед сном варто
використовувати коротку і просту фразу, наприклад, «пора спати».
Можливо, її доведеться повторити декілька разів, але робіть це спокійно,
повторюючи нейтральною інтонацією, не переходячи на прикази команди.
Можна також подарувати дитині іграшку «для хороших снів». Це може
бути невелика м’яка іграшка (ведмедик, єдиноріг, гномик, кошеня тощо).
Розкажіть дитині, що ця іграшка буде дарувати їй хороші та добрі сни. Під
час подорожі варто брати цю іграшку з собою, адже це простий спосіб
дати малюку відчуття безпеки, де б він не спав.
Для дітей більш старшого віку підійде спільне читання книг або спокійна
бесіда перед сном. Можна розповісти «уявну» історію про якесь особливе
місце, давши можливість трохи пофантазувати.
 Дозволяйте дитині брати активну участь у підготовці до сну:
обирати казку, піжаму або колискову для прослуховування. Одним з
«сонних» ритуалів може стати розслаблююча гра. Це спокійні ігри й
заняття, які повинні бути щоденними, за можливості починатися в один і
той самий час і займати не більше 30 хвилин. З одного боку, вони
заспокоять нервову систему дитини, з іншого — зроблять приємним
процес відходу до сну.

Які спокійні ігри можна запропонувати малюку перед сном?

1. «Три Тиші»
Суть гри в тому, щоб слухати тишу. Розкажіть дитині, що у вас в
будинку живуть три сестрички — Тиші, і якщо не шуміти — їх можна
почути.
Спершу ми чуємо сестричку Тишу, яка живе в кімнаті. Стає чутно,
як цокає годинник, дзижчить комп’ютер (можна дуже тихим шепотом
розповісти, хто що чує). Потім другу, яка живе в будинку (вона допомагає
нам почути, як тупають сусіди, їздить ліфт). Потім третю сестричку —
Тишу, яка розповідає, що чути на вулиці, в місті й навіть ще далі.
2. «Хто до нас прийшов?»
Діткам дуже подобається і така гра: ви загадуєте тварину та
«крокуєте» нею по спині малюка. Нехай він вгадає, хто по ньому пройшов,
аналізуючи рухи вашої руки.
Можна також пальцем намалювати щось на спинці в дитини. А вона має
відгадати, що ж ви намагалися зобразити.
3. «Чарівний килим-літак»
Придбайте невеликий м’який килимок (або плед) на якому зможете
поміститися разом з дитиною. Вдень нехай він лежить у затишному місці,
а вночі «оживає». Розкажіть малюкові, що килим — чарівний: на нього
потрібно лягти, закрити очі, і він понесе в будь-яку чарівну країну.
Перед сном ви сідаєте поруч з дитиною, питаєте «Куди сьогодні
летимо?» і починаєте разом придумувати цікавий сюжет, в основі якого
можуть бути улюблені мультфільми та супергерої.
4. «Вчимо букви та цифри»
Лежачи на ліжку, ви можете малювати пальчиками в повітрі знайомі
букви, цифри або різні геометричні фігурки. Дитина може малювати, не
говорячи вам, яку саме цифру чи літеру вона зображує, а ви маєте
відгадувати. Потім можна помінятися ролями.
5. «Як пройшов твій день?»
Проводити цю гру дуже радять психологи. Можете створити такий
ритуал: щовечора перед сном запитувати дитини, як пройшов її день. Не
важливо, чи це школяр чи малюк, який відвідує дитсадок, нехай він
ділиться з вами своїми думками, переживаннями, подіями, які відбулися
протягом дня. А ви можете ставити питання: «А що говорила
вихователька?», «Як справи у твоєї подружки?», «Що ти відчував
у той момент?». Така традиція не лише заспокоює, але й
зближує вас з дитиною і допомагає краще її зрозуміти.
6. «Повітряні малюнки»
Придбайте для гри маленьку лазерну указку (ліхтарик)і приносьте її
в кімнату дитини щовечора перед сном (щоб швидко не набридла).
Вимикайте світло й починайте малювати на стелі повітряні картини,
пояснюючи один одному, хто що зображує.
7.«Каченя пливе»
Запропонуйте дитині лягти на спину і покласти улюблену іграшку,
наприклад качечку, на животик. Нехай вона глибоко подихає,
спостерігаючи як живіт піднімається і опускається хвилею, а разом з ним
іграшка.
Таким чином погойдайте «на хвилях дихання» іграшку протягом 1-2
хвилин. Вправа заспокоює, уповільнює дихання й допомагає легше
перейти від ігор до сну.
8. «Чарівний мішечок»
У мішок з тканини складіть невеликі іграшки. Попросіть дитину
опустити руку в мішок і вибрати одну з іграшок. Нехай вона вгадає, що в
неї в руці на дотик, не виймаючи іграшку з мішечка.

9. «Що відбувається в тиші?»

Для цієї гри потрібно лягти на ліжко, бажано в кімнаті з
приглушеним світлом, і затихнути на декілька хвилин. Кожен має уважно
вслухатися в тишу і звуки навколо. Після закінчення певного часу (2-3 хв),
кожен розповідає, що почув. Не соромтеся, підключайте фантазію і
вигадуйте цікаві розповіді.
Наприклад, початком для розповіді може стати простий шелест
листя або звук автомобільної сигналізації, а закінчиться він вже у
фантастичній країні з ельфами. Дитині напевно сподобається таке заняття,
до того ж ця гра добре розвиває творче мислення.
Який вплив на дитину має психологічна атмосфера в родині?

- Пам’ятайте, що атмосфера в родині має істотний вплив на

психічне та фізичне здоров’я малюка.
- Тут важливі насамперед доброзичливі стосунки між членами
родини.
- Не забувайте, що скандали, суперечки між батьками, різкість та
грубість у звертанні старших одне до одного, просто прояви
відсутності такту травмують нервову систему дитини, призводять
до неврівноваженості, дратівливості та нервозності.
- До цих же наслідків призводить і непомірне застосування всіляких
заборон на кшталт «не чіпай», «не бігай», «не лізь» тощо. Таке
авторитарне виховання не сприяє нормальному розвиткові дітей,
як і протилежна крайність у випадку «вільного» виховання, коли
дитині все дозволено.
- У сім’ї має бути спокійна, не гамірна обстановка, тому що
постійний шум, голосні розмови є сильними і шкідливими
подразниками для нервової системи малюків. Повернувшись
увечері з дитячого садка, дитина сповнена вражень дня. Їй
необхідно дати можливість поділитися ними, а потім спокійно
погратися та підготуватися до нічного сну.

Як допомогти дитині відчути себе впевненою

Усім малюкам, від року до п’яти років, властиве відчуття
всемогутності. Воно дозволяє їм адаптуватися до складного світу, до
якого вони потрапили. Мовою психологів таке відчуття всесилля
називається «грандіозної самостійністю». Батькам, до певної міри,
звичайно, необхідно підігравати своєму чаду, підтримуючи цю ілюзію.
Це допоможе дитині в майбутньому стати впевненим у собі
переможцем.

Постійно підбадьорюйте
«Ти зможеш побудувати пірамідку! Ти була найкрасивішою
дівчинкою на ранку! Це твій малюнок? Який ти розумний!» —
життєствердні і спонукаючі до дії репліки дитині просто необхідні,
особливо коли вони звучать з батьківських уст. Така підтримка
допоможе сформувати в маленької особи внутрішню самоповагу. Вона
виросте активною, упевненою в собі. Сила впливу вашого слова на
дитину настільки велика, що здатна підняти самооцінку, навіть
використовуючи неіснуючі достоїнства. «Яка ти в мене красуня!» —
твердить любляча мати пухленької дівчинці. Не дивно, що через
двадцять років дівчина, чиї параметри не зовсім збігаються з
модельними, не мучиться комплексами, не нищить себе дієтами, а
впевнена у власній привабливості, має шалений успіх у протилежної
статі. Ось що означає правильна установка, дана в дитинстві!

Коли потрібно, допомагайте

Відчуваєте, що дитина цінує себе недостатньо високо?
Запропонуйте їй заняття, у якому вона зможе максимально виразити
себе і, таким чином, вирости у власних очах. Для когось це спортивна
гра, для іншого — спів, танці, малювання. Ці досягнення обов’язково
помітять: захопляться і похвалять. Позитивні відгуки з боку теж
«записуються» на підкірку і на свідомому чи підсвідомому рівні
працюють на повагу.

Частіше хваліть
Привід для цього можна знайти завжди! Нехай поставлена задача
розв’язана неправильно, порадійте тому, як акуратно дитина підписала
свій листочок. Відзначивши помилки, відразу зробіть акцент на успіхах
малюка. Звертайте увагу дитини на всі її досягнення. Період
«грандіозної самості» минає до шести-семи років і може змінитися
фазою сумнівів і страхів. Дитина намагається, кажучи дорослою
мовою, бути компетентною та ефективною на своєму рівні. Але це
виходить не завжди. У такі моменти дитину просто необхідно
підтримати, інакше вона ризикує вирости «лузером».

Як можна рідше дратуйтеся на своє чадо

Так, діти можуть (і ще й як!) діяти на нерви. Але ваша досада і
невдоволення формують у дитини програшну життєву стратегію і
значно знижують рівень її поваги. Найчастіше стримуйтеся: наберіть
побільше повітря, затримайте дихання і порахуйте до десяти — метод
банальний, але дієвий. Однак врахуйте, що і в похвалах треба знати
міру. У малюка, якого виховують в атмосфері гіперопіки і
безперервного звеличення його достоїнств, атрофується готовність до
труднощів, а натомість формується завищена самооцінка і надмірні
претензії до суспільства. Життєвий принцип «Я кращий (краща), мені
всі повинні!» не веде до успіху.

Менше критикуйте
Дитячі комплекси — один з головних факторів, що впливають на
розвиток особистості дитини. Під вашим зайво прискіпливим поглядом
вони можуть перерости в самобичування. Дитина, яка постійно
 потерпає від критики, або назавжди втратить самоповагу і віру в себе,
або все життя доводитиме вам свою спроможність. Перший варіант
може спричинити безініціативність і відсутність цілеспрямованості в
майбутньому. Другий варіант поганий тим, що воля і рішучість у
досягненні поставлених цілей не підкріплюються почуттям
задоволення. І які б не були успіхи, здається, що цього мало, потрібно
отримати результат вагоміший.

Ніколи не допускайте неповаги до себе

Будьте для своєї дитини взірцем високої самооцінки. Адже приклади
батьків дуже заразливі. Якщо ви дозволяєте собі сваритися при дитині,
виявляти неповагу до чоловіка, свекрухи, рідних і випадкових людей (і
навпаки, якщо все це вони виявляють по відношенню до вас), то вашому
малюкові буде складно засвоїти уроки самоповаги, що б ви йому не
говорили. Тому забороніть собі і близьким підвищувати голос при дітях,
вимагайте вибачень за грубість, не допускайте, щоб вашу думку
ігнорували. Тоді дитині буде легше діяти за аналогією з вами й усвідомити
суть такого поняття, як самоповага.

Рекомендації батькам по корекції тривожності дітей

У роботі з дітьми з тривожністю необхідно

 Постійно підбадьорювати, заохочувати демонструвати впевненість у

їхньому успіху, у їхніх можливостях;
 Виховувати правильне ставлення до результатів своєї діяльності,уміння
правильно оцінити їх ,опосередковано ставитися до власних успіхів,
невдач, не боятися помилок ,використовувати їх для розвитку діяльності ;
 Формувати правильне ставлення до результатів діяльності інших дітей;
 Розвивати орієнтацію на спосіб діяльності ;
 Розширювати і збагачувати навички спілкування з дорослими й
однолітками, розвивати адекватне ставлення до оцінок і думок інших
людей;
 Щоб перебороти скутість ,потрібно допомагати дитині розслаблюватися,
знімати напругу за допомогою рухливих ігор, музики, спортивних вправ;
допоможе інсценізація етюдів на пряв сміливості, рішучості, що потребує
від дитини психоемоційного ототожнення себе з персонажем; ігри, що
виражають тривожність занепокоєння учасників, дають змогу емоційно
відкинути пригніченість і страх, оцінити їх як характеристики ігрових
персонажів, а не даної дитини, і на основі психологічного
«розототожнення» позбутися власних страхів.
 Не сваріть дитину за те,що вона посміла гніватися на вас.
Навпаки,поставтеся до неї,до її обурення з розумінням і
повагою :допоможіть їй усвідомити і сформулювати свої претензії до вас.
 Тільки тоді,коли емоції згаснуть, розкажіть дитині про те, як ви
переживали, коли вона виявляла свій гнів. Знайдіть разом із нею владу
форму висловлювання претензій .
 Поспостерігайте за собою. Дуже часто ми самі виховуємо своє
роздратування,терпимо його доти, доки воно не вибухне, як вулкан, яким
уже не можна керувати. Набагато легше й корисніше вчасно помітити
своє незадоволення і проявити його так, щоб не принизити дитину, не
звинуватити, а просто виявити своє незадоволення.