Professional Documents
Culture Documents
Якщо ваша дитина відрізняється від інших консульт
Якщо ваша дитина відрізняється від інших консульт
Ваша дитина росте, але Ви почали помічати, що вона в своєму розвитку відрізняється
від дітей Ваших знайомих чи сусідів. Дитина почала пізніше гулити, тримати голівку,
тягнутися до іграшок, хапати їх, захлинається при смоктанні, із запізненням навчилася
сидіти, повзати і ходити.
До трьох років у дитини не з’явилося мовлення, вона спілкується за допомогою жестів
та окремих складів.
З іграшками і до цього часу гратися не може, лише на короткий термін дитину може
привабити чужа або нова іграшка.
Дитина неуважна, казки не слухає, не розуміє їхнього змісту, погано заучує вірші.
В поведінці дитини є моменти, які вас хвилюють: малюк дуже рухливий, неслухняний
або, навпаки, млявий, повільний, у нього повсякчас міняється настрій.
Ви бачите ці вади, але у Вас десь є надія, що дитина переросте і буде такою як і всі.
Педагоги садочку радять Вам відвідувати інший, спеціальний сад, де вашій дитині буде
краще.
Що ж не так з дитиною? Чим пояснити її стан? Це стан, при якому спостерігається
стійке, незворотне порушення пізнавальної діяльності, що зумовлюється органічним
ураженням головного мозку.
Цим і пояснюються особливості вашої дитини. У нас особлива дитина, яка потребує
особливої уваги!
Шановні батьки!
- Усвідомте, що виховання та навчання дитини – це довгий, складний процес, що
потребує Вашого уміння, терпіння, знання.
- Дотримуйтеся режиму.
- Старанно, своєчасно виконуйте побажання і завдання педагогів.
- Допомагайте дитині, але не виконуйте завдання за неї.
- Намагайтеся щоденно закріплювати завдання, по можливості, в ігровій формі.
- Заохочуйте навіть незначні досягнення вашої дитини.
- Не нехтуйте порадами педагогів щодо необхідності консультування та лікування у
лікарів–фахівців.
- Ніколи не висловлюйте свої думки щодо педагогів в присутності своєї дитини.
ПОРАДИ БАТЬКАМ
Сюжетний малюнок розрізається на частини, які потім дитина має скласти. Для початку
краще попрактикуватись зі складанням окремого зображення (знайомого дитині за обрисами
предмета – літака, машинки; зображення людини, тварини). Для перших завдань доцільно
розрізати зображення на 3-4 частини, згодом 5-6. Ці завдання можна проводити у двох
варіантах – складання за уявою та складання за зразком (в цьому випадку знадобиться два
однакових зображення, аби дитина використовувала його як підказку-зразок). Для
полегшення сприйняття зображення, зразок можна розкреслити на сегменти (однакові з
тими, що в розрізаному наборі). Ускладнити завдання можна, пропонуючи дитині складати
одночасно два зображення різної величини (аналіз розрізаних шматочків зображень
потребує від дитини аналізу деталей одразу за двома параметрами – формою та
величиною).
Суть завдання полягає в тому, що з двох наборів карток дитина має вибрати
зображення, які утворять пару (це можуть бути, наприклад, зображення тварин та їхніх
дитинчат). Ускладнити попарне групування можна таким чином: розкладають хаотично
зображення, а дитина має обрати пару і пояснити чому саме (книжка, зошит; плаття, кофта;
тарілка, ложка тощо). У процесі таких ігор у дитини формується аналітичне мислення,
розвивається мовлення, вона вивчає нові знання та засвоює нову інформацію про різні
аспекти навколишнього світу. Передбачається, що батьки у процесі таких занять мають
ставити дитині навідні запитання, правильно називати об’єкти, що зображені на малюнках,
називати узагальнюючі поняття (одяг, меблі, побутові прилади, дикі тварини, свійські птахи,
транспорт тощо).
Батьки мають усвідомити, що тривалий час різноманітні вправи та ігри цієї групи
складатимуть основу щоденної взаємодії з їхньою дитиною. Вони мають бути постійними і
системними, доки дитина не засвоїть певні назви і поняття, доки ці слова не увійдуть в її
активний словник, доки вона свідомо не почне користуватися відповідними предметами.
Варіацій таких ігор може бути чимало, їх потрібно змінювати, аби утримувати інтерес дитини.
Батьки мають в ігровій формі називати предмети (з часом запитувати дитину: де м’яч?
Дитина має поглядом, вказівним жестом, повтором слова вказувати на нього). Батьки мають
стати «репортерами-коментаторами» для свого малюка і постійно розмовляти з ним,
коментуючи свої дії і дії дитини, називаючи всі предмети побуту та інтер’єру, всі об’єкти під
час прогулянок, пояснювати дії людей. Згодом доцільно використовувати узагальнюючі
слова (транспорт: машини, автобуси, тролейбуси тощо). У процесі побутових занять батьки
мають звертати увагу дитини на назви і якості продуктів, характеризувати їх смак і які страви
з них можна готувати. Також можна долучати дитину до прибирання, називаючи при цьому
всі предмети, алгоритм дії з ними тощо (вправи див. у попередніх рубриках).
Предметні ігри
Варіанти таких забав може бути безліч з різними предметами, з урахуванням віку
дитини. Це і звичайні ігри в пісочниці (набирання піску, формування фігурок, закопування і
викопування тощо), і заняття з кубиками, пірамідками та конструкторами, одягання ляльок. А
також більш складні: вирізання формочками печива з тіста, приготування бутерброда тощо.
Головне – це зацікавленість дитини і постійний коментар та алгоритмізація дій дорослими.
Сюжетно-рольові ігри
Батьки мають збагатити досвід дитини позитивними враженнями від спільної з іншими
людьми діяльності, виробити соціальні вміння та навички (адекватні уявлення про
оточуючий світ, знання норм і правил поведінки), вміння взаємодіяти з іншими, вести діалог,
навчити просити про допомогу і повідомляти про свої потреби та проблеми, товаришувати
тощо. Залежно від віку, форма занять та їх зміст може змінюватись. Окрім цього, такі ігри і
вправи справлятимуть й інші впливи (розвиватимуть мислення, пам’ять,увагу, мовлення,
координацію рухів, готуватимуть дитину до навчальної діяльності).
Чарівний м’ячик
Що звідки?
Ігри та вправи для найменших малюків мають привертати їхню увагу, викликати
позитивні емоції, містити слова, які дитина може запам’ятати. Серед них добре відомі всім:
«Ладусі», «Баран-буц», «Гулі-гулі», «Кую, кую чобіток», «Сорока-ворона», «Печу, печу
хлібчик» та багато інших. Систематичні повторення цих ігор стимулюють дитину
повторювати окремі слова, імітувати дії, запам’ятовувати їх порядок, розвиває дрібну та
загальну моторику.
Дихальні вправи
Кульки
Вода в роті
Навчіть дитину тримати воду за однією щокою, а потім переміщати її в другу щічку.
Потім цю вправу можна робити без води, просто надуваючи почергово щічки.
Шторм на морі
Цю гру маєте створити ви самі. Придумайте разом з дитиною певні вирази обличчя,
положення губ, відповідний звук, позу, які відповідатимуть образу якоїсь тваринки (або ж
предмета). Наприклад: рот трохи відкритий, губи розтягнуті, вимовляється довгий звук і-і-і-і-і
(комар). Коли ви придумали певну кількість таких образів, пограйте з дитиною. Вона має
зображати якогось персонажа, а ви відгадуйте. Кілька разів просіть дитину повторити і
«намагайтесь» вгадати.
Бублик-акробат
Для гри-вправи знадобиться маленький бублик (баранка). Навчіть дитину виконувати
різноманітні маніпуляції бубликом губами та язиком: тримайте бублик губами, просуньте в
отвір язик, розслабте губи, утримуйте бублик лише язиком; візьміть бублик губами і
спробуйте його обертати не допомагаючи собі язиком; спробуйте підняти бублик язиком з
тарілки тощо.
Графічні вправи
Малюнки за крапками
Вправи цієї групи тренують дрібну моторику кисті руки і сприяють підготовці до письма.
Батьки можуть підготувати малюнки, які на пунктиром чи крапками окреслюють обриси
знайомих дитині предметів (сонце, квітка, чайник, машина, пташка тощо). Дитина має
з’єднувати крапки (пунктири) плавною лінією. Доречно, якщо в малюнку будуть присутні
окремі геометричні фігури невеликого розміру, аби дитина обводила їх не відриваючи руки.
Це цікаве заняття, якщо дитина ще й добиратиме відповідні кольори для малюнків, а ви
розповідатимете, що це за предмет, його якості та властивості (де росте, як цвіте, чим
корисне тощо).
Написання букв
Під час занять з дітьми, які мають порушення опорно-рухового апарату, батьки мають
пам’ятати про правильну організацію рухового режиму під час ігор, занять, відпочинку.
Насамперед потрібно знайти правильну та зручну для дитини позу під час роботи за столом
або гри. Такі діти швидко втомлюються, особливо під час активних дій, тому вони мають
фізичну потребу у відпочинку. Наприклад, діти складають із кубиків будівлі. Батьки
спостерігають за процесом і бачать, що дитина втомилася і починає відволікатися. У цей
момент варто запропонувати дитині підвестися зі стільця (крісла), підійти (під’їхати) до шафи
з іграшками і взяти якусь із них. Після цього можна продовжувати попереднє заняття. Або,
наприклад, діти розфарбовують малюнки в альбомі. Батьки можуть кілька хвилин
поговорити з дитиною про зміст малюнка. Рука дитини в цей час відпочиває. У таких дітей
часто не тільки не сформовані рухові навички, а й відсутні правильні уявлення про рух.
Основними напрямами роботи є: розвиток навичок самообслуговування, практичної
діяльності та підготовки руки дитини до письма. Опанування рухових навичок відбувається
поетапно, потребує тривалого часу і терпіння, тож доцільно це робити під час цікавих ігор.
На першому етапі важливо навчити дитину довільно брати й опускати предмети,
перекладати їх із руки в руку, складати у певне місце, вибирати, порівнюючи свої рухові
зусилля з характеристиками предмета. Для розвитку рухових умінь батьки можуть
використовувати різні побутові предмети: набори замків, перемикачі, телефони, пульт
телевізора. За допомогою імітації можна навчати таких дій як вмикання, вимикання або
переключення телевізора, комп’ютера, світла тощо. Важливо навчити дитину самостійно
їсти. Цю роботу слід починати з формування навички підносити свою руку до рота; далі слід
навчати користуватися ложкою, самостійно їсти, тримати чашку і пити з неї. Для початку
бажано використовувати чашки і тарілки, що не б’ються. Дуже важливо навчити дитину
різних дій під час одягання. Спочатку треба навчати дитину розстібати великі ґудзики, потім
дрібні. У такій же послідовності слід навчати її зашнуровувати і розшнуровувати черевики.
Розвитку рухів руки потрібно приділяти особливу увагу якомога раніше. Ускладнення
завдань, збільшення амплітуди дій і тривалості занять відбувається поступово. Формування
цілеспрямованих рухів рук можна починати з найпростіших ігор «Ладусі», «Сорока-білобока»
тощо, з виконанням відповідних жестів: вказати пальцем на предмет, напрямок, підкликати
пальцем до себе, помахати рукою («до побачення»), погладити рукою по голові («гарний»,
«гарна»), постукати в двері одним пальцем, кількома напівзігнутими пальцями, постукати по
столу одним пальцем (привернути увагу до себе), по черзі кількома пальцями («гра на
фортепіано», «дощ іде»). Корисно використовувати імітаційні рухи («півник махає крилами»,
«у вітряка крутяться лопаті», «лісоруб рубає дрова», «тесля стукає молотком»). У процесі
навчання різних рухів рук і дій з предметами не потрібно поспішати. Доречно, у повільному
темпі, пропонувати кожен новий рух, показувати рукою дитини, як його виконувати. Потім
слід запропонувати виконати цей рух самостійно (за необхідності, допомагати). Якщо дитина
недостатньо чітко чи правильно виконує завдання, або не може взагалі з ним упоратися, в
жодному разі не можна виявляти своє невдоволення. У цьому випадку потрібно повторити
цей рух кілька разів. Малечі можна пропонувати перекладати предмети з одного місця на
інше, з руки в руку, прокочувати, підкидати і ловити їх. З дітьми старшого дошкільного віку
для відпрацьовування цих рухів необхідно робити вправи зі спортивним інвентарем
(м’ячами, гантелями, гімнастичними палками, булавами).
Щоб перевірити, чи може дитина ізольовано рухати правою рукою (всі інші частини тіла
мають перебувати у спокої), її просять підняти руку вгору та опустити, зігнути в ліктьовому
суглобі і розігнути, відвести вбік і повернути у вихідне положення, зробити кругові рухи (у
плечовому суглобі) в один та в інший боки, повернути долоні вгору і вниз, стиснути пальці в
кулак і розігнути, зі стиснутих у кулак пальців розігнути спочатку великий палець, потім
великий і вказівний, вказівний і мізинець. У випадках легких уражень, коли рухи пальців
правої руки не ізольовані і супроводжуються подібними рухами лівої руки, можна виконувати
таку вправу: дорослий сідає ліворуч і, м’яко притримуючи п’ясть лівої руки, просить дитину
виконувати рух пальцями правої.