Робота з батьками

Молодша група
 Папка містить:
 План роботи з батьками на цілий навчальний рік;
 Тренінги для батьків;
 Консультації для батьків;
 Батьківські збори;
 Практикуми для батьків;
 Дні відкритих дверей;
 Групові консультації;
 Круглі столи;
 Анкетування;
 Рекомендації для батьків;
 Семінари для батьків;
 Поради батькам;
 Бесіди з батьками;
 Пам’ятки для батьків.
 Перспективний план роботи з батьками ( молодша група)

Місяці Назва заходів

1. Складання «паспорту здоров’я» на новий навчальний
рік.
2. Консультація на тему « Адаптація дітей в дитячому
Вересень
садочку».
3. Оформлення батьківських куточків.
4. Виявлення соціального статусу сімей вихованців.
1. Організаційні батьківські збори ( тема за вибором
вихователя)
2. Одяг для занять фізкультурою. Про необхідність її
Жовтень придбання.
3. Консультація на тему « Етика поведінки дитини в
дитячому садку».
4. Виставка дитячих робіт « Подарунки осені».
1. Відвідування на дому часто хворіючи дітей.
2. Консультації на теми: « Батькам про правила
дорожнього руху».
Листопад
3. Спільне проведення « Дня іменинників».
4. Участь батьків у конкурсі « Дари осені»

1. Консультації на тему : « Здорова їжа», « Чому потрібно

дихати носом», « Сон і здоров’я».
2. Папка – пересувка « Новий рік».
3. Залучення батьків до оформлення групи і залу до
Нового Року.
Грудень 4. Виставка спільних малюнків на тему « Новорічний
карнавал».
5. Рекомендації батькам щодо організації активного
відпочинку на прогулянці з дітьми в зимовий період «
Зимові забави».
6. Участь батьків у конкурсі « Новорічна іграшка».
1. Батьківські збори « Щоб дитина росла здоровою».
2. Індивідуальні бесіди з батьками дітей, які важко
засвоюють матеріал.
Січень 3. Консультації на тему : « Як з користю провести
вихідний день з дитиною».
4. Спільний конкурс малюнків дорослих та дітей на тему
« Зимові розваги».
Лютий 1. Фотовиставка « Сімейний альбом».
2. Оформлення сімейної газети « Буду як тато».
3. Консультації на тему « Вчимося граючи», « Правила
безпеки».
 4. Засідання батьківського комітету.
1. Залучення батьків до підготовки до весняного свята.
2. Батьківські збори на тему « Що і як ми говоримо
Березень нашим дітям».
3. Виставка дитячої творчості.
1. Відвідування на дому часто хворіючи дітей.
2. Участь у розвазі « День сміху».
3. Суботник разом з нами
Квітень 4. Виставка дитячої творчості « Весна – прийшла».
5. Засідання батьківського комітету.
6. Робота в онлайн режимі. Консультації. Чим займатися
в дома під час карантину.
1. Бесіда « Чим і як зайняти дитину».
2. Консультації на тему « Гра з водою і піском», «
Безпека дітей на воді».
3. Відвідування дітей, які не ходять до дитячого садка.
Травень
4. Консультація для батьків « Знайомимо дитину з
природою».
5. План проведення батьківських зборів « Безпека дитини
у ваших руках».
Консультація на тему « Адаптація дітей в дитячому садочку».
 Адаптація – це пристосування організму до нової ситуації, а для дитини дитячий
садок,поза сумнівом, є новим, ще невідомим простором, із новим оточенням і
стосунками. Адаптація (з лат. «пристосування») – процес призвичаєння організму,
що відбувається на різних рівнях: фізіологічному, соціальному, психологічному.
Адаптація – активне засвоєння прийнятих у суспільстві норм і оволодіння
відповідними формами спілкування й діяльності.

Чи у всіх дітей однакова поведінка при вступі в садок? Ні. Одні діти впевнені,
вибирають гру, йдуть на контакт із дітьми й дорослими, інші – менш упевнені,
більше спостерігають, деякі – виявляють негативізм, небажання йти в групу,
відхиляють усі пропозиції, бояться відійти від батьків, голосно плачуть.

Причини такої поведінки різні: це і відсутність режиму вдома, й невміння

гратися, й не сформованість навичок самообслуговування. Однак основна причина –
недостатній досвід спілкування з однолітками та дорослими.

Процес пристосування (адаптації) до дитячого садка проходить індивідуально.

Середній строк адаптації дітей раннього віку – 7-15 днів, молодшого дошкільного
віку – 2-3 тижні, старшого дошкільного віку – 1 місяць.виникнення у дитини
стійкого «адаптаційного синдрому» свідчить про її неготовність до виходу із сім’ї.

ВИОКРЕМЛЮЮТЬ ТАКІ СТУПЕНІ АДАПТАЦІЇ:

 Легкий – поведінка дитини нормалізується (протягом 10 – 15 днів) – фізіологічна,

природна адаптація;
 Середній (протягом 15 – 30 днів) – дитина худне, хворіє, але не важко, без
ускладнень;
 Важкий (триває від 2 місяців і більше) – паталогічна адаптація.
Виходячи з цього, виокремлюють три групи дітей за характером пристосування до
нових умов життя.

Перша група – ті, для кого процес адаптації легкий і безболісний. Такі діти
комунікабельні, самостійні, спілкування батьків із ними доброзичливе.

Друга група – малюки, котрі адаптуються повільніше і важче. Зацікавлення

грою змінюється байдужістю, вередуванням. Малятам бракує довіри у ставленні до
вихователів, інших дітей навички гри та спілкування розвинені недостатньо. Діти
малоініціативні, менш самостійні, дещо можуть робити самі але здебільшого
залежать від дорослого. З боку батьків простежується нестабільність у спілкуванні:
доброзичливі, привітні звертання змінюються криком, погрозами або збільшенням
вимог.

Третя група – діти, які важко пристосовуються до нового оточення. Вони

зазвичай несамостійні, швидко втомлюються, ігрові навички не сформовані. У
досвіді таких дітей – прояви авторитарності, жорстокості (чи навпаки – зайвої
поступливості) з боку дорослих, що спричиняє страх, недовіру до вихователя або
повне ігнорування його та інших дітей. Сон і апетит погані або зовсім відсутні. Діти
часто хворіють, що ще більше вповільнює звикання до нового оточення й до нових
вимог.

ЩОБ ПРОЦЕС АДАПТАЦІЇ НЕ ЗАТЯГУВАВСЯ, НЕОБХІДНО:

 Давати позитивні настановлення, підтримувати бажання дитини йти в садок;

 Дитина має відчувати повне розуміння між батьками та вихователями, тоді вона
швидше звикає;
 У перші дні – короткочасне перебування у групі – 1-2 години;
 Наблизити домашній режим до садкового;
 Утримуватися від шумних масових вистав, або зменшити емоційне навантаження;
 Навчати навичок самообслуговування (одягання, умивання, складання іграшок).
Головною педагогічною умовою успішної адаптації дитини до дитячого садочка є
єдність вимог до малюка в сім’ї та в дитсадку.

РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ ЩОДО ПРАВИЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИ РІДНИХ У

ПЕРІОД АДАПТАЦІЇ:

 Дитині потрібно говорити, що вона вже доросла;

 Не залишати дитину на цілий день у групі;
 Гуляти на майданчику після відвідування садка;
 Давати із собою улюблені іграшки;
 Повідомляти вихователя про особливі звички дитини;
 Придумати ритуал «прощання» й обіграти його вдома;
 Зустрічати дитину з посмішкою;
 Розповідати якомога більше позитивного про садок;
 Підтримувати самостійність дитини вдома.
ПАМ’ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ: ДО ДИТЯЧОГО САДКА БЕЗ СЛІЗ

 Налаштовуйте дитину на те, що в дошкільному закладі на

неї чекає багато цікавого: знайомство з новими друзями, яскраві книжки, гарні
іграшки, багато веселих розваг тощо.
 Зберігайте спокій, не виявляйте перед дитиною свого занепокоєння, адже ваше
хвилювання передається їй. Тоді дитина плакатиме, нервуватиме та
відмовлятиметься йти до дитячого садка.
 Дозвольте дитині взяти із собою в дошкільний заклад улюблену іграшку або
якийсь інший безпечний предмет із дому, аби в дитячому садку вона відчувала
домашній затишок.
 Щоразу вигадуйте новий цікавий спосіб прощання з дитиною на порозі
дошкільного закладу. Наприклад , ласкаві обійми, повітряний поцілунок,
«секретне слово».тощо. Так, дитина буде зацікавлена виконанням цього ритуалу і
легко відпускатиме вас.
 Наклейте в особистій шафі дитини в дошкільному закладі фото вашої родини. Це
заспокоюватиме дитину у хвилини занепокоєння.
 Завжди будьте уважні до дитини, коли забираєте її з дитячого садка. Зокрема
розпитуйте, чим вона займалася протягом дня, хваліть її малюнки чи інші творчі
вироби, щиро дякуйте за подарунок, який дитина виготовила власноруч тощо.
 Усіляко демонструйте свою любов і турботу. Наприклад, скажіть, що протягом
дня думали про неї, планували спільні заняття на вечір, приготували для неї щось
смачне тощо.
 Обмежте відвідування гостей та масових заходів у період адаптації дитини до
умов дошкільного закладу, не перевантажуйте її вдома розвивальними заняттями.
 Говоріть про дошкільний заклад у піднесеному настрої, ніколи не лякайте ним
дитину, і головне – будьте терплячими

ПАМ’ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ: ЯК СЛІД СПІЛКУВАТИСЯ З ДИТИНОЮ В

ПЕРІОД АДАПТАЦІЇ

 Не карайте дитину й не гнівайтеся на неї за те, що вона

плаче в момент розлуки з вами на порозі дошкільного закладу або ще вдома при
згадці про необхідність йти до дитячого садка. Пам’ятайте, що дитина має право
на таку реакцію. Водночас суворе нагадування дитині про те, що вона «обіцяла не
плакати», теж зовсім не ефективне. Позаяк дитина цього віку ще не вміє тримати
слово. Тож ліпше ще раз нагадайте їй, що ви невдовзі обов’язково прийдете й
заберете її додому.
 Не лякайте дитину дошкільним закладом, використовуючи фрази на кшталт: «Ось
будеш погано поводитися, знову до дитячого садка підеш!». Місце, яким лякають,
ніколи не стане для дитини ні улюбленим, ні безпечним.
 Не відгукуйтеся негативно про вихователів і дошкільний заклад загалом у
присутності дитини. Це може навести на думку, що дитячий садок – це нехороше
місце, у якому працюють погані люди. У такому разі тривожність дитини не
зникне взагалі.
 Не обманюйте дитину, кажучи, що ви прийдете дуже скоро, якщо насправді їй
доведеться перебувати в дошкільному закладі півдня чи навіть повний день.
Нехай ліпше дитина знає, що мама прийде нескоро, аніж марно чекатиме її цілий
день. Адже в такому випадку вона може втратити довіру до найближчої людини.
Батьківські збори « У кожній родині свої традиції»
Народна мудрість говорить:

«Три нещастя є в людини: смерть, старість і проблемні діти». Старість

невідворотна. Смерть невблаганна. Перед цими нещастями ніхто не може
зачинити двері свого дому. А от поганих дітей не буває їх доля і якими вони
виростуть, залежить тільки від нас.
 Виховуючи дитину, всі члени сім'ї сподіваються виростити гідного
людини. Кожен хоче пишатися своєю дитиною. Ось ми сьогодні і поділимося
секретами виховання дітей у ваших родинах. В кожній родині свої правила, свої
традиції.

Подання мальованих портретів родини

У свій час Даль писав: «Сім'я - це сукупність близьких родичів, які живуть
разом, батьки з дітьми.

З давніх пір про будинок сім'ї завжди говорили з любов'ю і повагою. І до

нас дійшли прислів'я і приказки:

В гостях добре..... (а вдома краще.)

В старанним будинку густо.... (а в ледачому будинку порожньо)

В сім'ї розлад... (так і вдома не радий)

Скрізь добре... (але вдома краще)

Вся родина разом.... (так і душа на місці)

Дерево тримається корінням..... (а людина родиною)

Діти батькам... (судді)

Дім зігріває не пекти... (а любов і згода)

Немає людини добрішими... (батька і матері)

Сім'я це... (сім я)

Гра «Питання - відповідь».

Пропонуємо батькам квітку ромашку. Батьки за бажанням відривають

пелюстку, читають питання, і ми разом обговорюємо відповідь.

1. Свята

-Як ви вважаєте, чи потрібні свята для дітей в сім'ї?

-Можуть допомогти свята у вихованні в дитини позитивних рис характеру?

-Можна посадити за один святковий стіл з дорослими дітей? В яких випадках
так, ні?

-Як ви думаєте, чи потрібно оформляти квартиру або кімнату до свята? Що це

дає дитині?

-Ви запрошені в гості. Про які правила і в якій формі нагадайте дитині?

-Ви чекаєте гостей, друзів вашої дитини. Про що нагадайте йому до приходу
гостей?

-Як Ви влаштовуєте дитячі свята у своїй родині?

2. Сімейні архіви:

-Почесні грамоти дідів

-Медалі

-Розкажіть, як ви зберігаєте історію сімейного роду?

-Чи є у вашому будинку сімейний альбом?

3. Сімейний відпочинок на природі

-Чи є у вас традиція виїжджати з сім'єю на природу? Розкажіть.

4. Відвідування театрів музеїв виставок

5. Колекціонування

Однією з умов успішного розвитку дитини є створення красивого і

затишного інтер'єру в сім'ї, зручного для дитячої діяльності і пробуджуючого
естетичні почуття.

Після відвідування природознавчого музею з дитиною добре б почати

збирати якісь колекції у себе вдома. Для цього необхідно виділити в кімнаті
невеликий простір, «куточок», поличку. Важливо, щоб у дитини була
можливість зберігати особисті речі, «предмети краси», матеріали для
малювання, ліплення, аплікації. Все це буде стимулювати естетичні інтереси і
творчу діяльність дітей.

Разом з дитиною необхідно обговорити, колекції яких предметів він хотів

би збирати (малюнки, листівки, картинки, дрібні іграшки тварин, камінчики,
черепашки, шишки, насіння та плоди рослин).

Виникає після екскурсії в музей інтерес до збирання «предметів краси і

природи» - один з показників естетичної активності дитини. А схильність до
збирання з часом може перерости в колекціонування. В результаті у дитини
пробуджується потреба до творчої діяльності, вміння цінувати красиве і
поважати працю людей культури і мистецтва.

Діти завжди із задоволенням діляться своїми враженнями і

переживаннями, своїми відкриттями. В гості до дитини добре запрошувати
його друзів, з якими він може поділитися своїми знаннями івідкриттями, якими
він може розповісти про те, що бачив у музеї, показати, що він зробив після
відвідин музею (малюнок, аплікацію, ліплення, які прочитав книги, відгадав
загадки, вивчити вірші).

6. Ігри з дитиною

В які ігри з дитиною ви граєте вдома?

(Виступ музичного керівника).

Свята для дитини - це добра сімейна традиція. Загадки, вікторини,

пізнавальні ігри розвивають розум дитини. В домі свято - потрібно підготувати
подарунки, прикрасити кімнату, все вимити, вичистити - так входить працю в
життя дитини. А коли ми співаємо, малюємо, читаємо вірші, танцюємо,
гримируемся, слухаємо музику - хіба не ми виховуємо своїх дітей естетично?

Свій виступ закінчу віршем про сім'ю

Не шкодуйте час для дітей,

Роздивіться дорослих в них людей,

перестаньте сваритися і злитися,

 Спробуйте ними подружитися.

Постарайтеся їх не дорікати,

Навчіться слухати, розуміти.

Обогрейте їх своїм теплом,

Фортецею для них нехай стане дім.

Разом з ними пробуйте, шукайте,

Про все на світі говорите,

Їх завжди незримо направляйте

І у всіх справах допомагайте їм.

Навчіться довіряти дітям -

Кожен крок не потрібно перевіряти,

Мненье і рада їх поважайте,

Діти - мудреці, не забувайте.

Дорослі, сподівайтеся на дітей

І любіть їх всією душею

Так, як неможливо описати.

Вам тоді дітей не втратити!

Домашнє завдання: Зробити родовід сім'ї.

Консультація на тему « Етика поведінки дитини в

дитячому садку».

Шановні батьки!

Ми живемо серед людей, тож від нашої поведінки залежить не тільки

ставлення до нас оточуючих, а й наш успіх в суспільстві: за тим, як людина
розмовляє, одягається, поводиться за столом, завжди можна визначити,
вихована вона чи ні.
 Нам усім, без сумніву, хочеться, щоб наші малюки виросли ввічливими,
добрими, вихованими, щоб вони вели себе пристойно в суспільстві. а для цього
вони мають знати і розуміти правила етикету.

Навчіть своїх дітей:

правил поведінки в дитячому садку:

- завжди вітатися з вихователем, працівниками дитячого садка та дітьми;

- слухати вихователя, не плакати, не пустувати;

- не ламати іграшки, не рвати книги, берегти все;

- не йти з дитячого садка без дозволу;

- сперечатися треба чесно, принципово, не ображаючи один одного, не

допускати переходу суперечки у сварку;

- не звертати уваги на тих, хто хоче образити, дражнити, просто потрібно

відійти від них;

- не ображати нікого, не дражнити;

- розв'язувати проблеми за допомгою слів, а не кулаків;

- поступатися, шукати вихід із складних ситуацій;

- уміти миритися, не сваритися.

мовленнєвому етикету:

- говорити чітко і спокійно, стежити за силою звуку, ніколи не підвищувати

голосу, не кричати;

- вживати чарівні слова у зверненні до дорослих людей та суспільстві;

- до дорослого звератися на "Ви";

- ніколи не вживати нецензурних, брутальних слів, адже це не прикрашає

людину, а навпаки - принижує її інтелект.

золотих правил спілкування:

- дотримуватися правил хорошого тону під час спілкування;

- посміхатися, дивитися людині в очі, коли вітаєшся і розмовляєш з нею. Це

свідчить про щирість і чесність, якщо хочеш, щоб до тебе добре ставилися, будь
і ти добрим до інших;

- ніколи не перебивати розмову людей, а дочекатися, коли розмову закінчать;

коли розмовляють дорослі, не слід втручатися в їхню розмову і щось додавати,
заперечувати чи стверджувати, коли тебе не питають;

- завжди говорити правду, бо брехня не робить людині честі. У народі кажуть:

"Шила в мішку не сховаєш";

- просити вибачення тоді, коли щось зробив ненароком або справді хочеш
виправитися, розуміючи свою провину;

- вчіть дитину шанувати старших. Пам'ятайте! Як ви ставитеся до своїх батьків,

так і ваші діти ставитимуться до вас.
Консультація на тему « Батькам про правила дорожнього руху»

Шановні дорослі , мами й тата! Кращий спосіб зберегти своє життя і

життя своєї дитини на дорогах — дотримуватися правил дорожнього руху!
Виховання у дітей навичок безпечної поведінки на вулицях міста — дуже
важлива проблема. Ви можете запитати : навіщо пояснювати дітям особливості
руху транспорту, правила переходу вулиці, якщо малюки все одно переходять
дорогу, тільки тримаючись за руку дорослого? Може, не варто забивати їм
голову цими правилами, поки вони ще не ходять самостійно вулицями, не
користуються міським транспортом? Але ми завжди повинні пам’ятати про те,
що формування свідомої поведінки — це тривалий процес. Це сьогодні дитина
всюди ходить за ручку з мамою, а завтра він стане самостійним пішоходом і
пасажиром міського транспорту.

Робота з навчання дітей правилам грамотного і безпечної поведінки на

вулицях міста, в міському транспорті повинна бути систематичною. У
дошкільному закладі ми проводимо бесіди, заняття, ігри, розваги, виставки на
дану тему. Але цього мало — практичне застосування цих знань цілком лягати
на ваші плечі. Єдність наших і ваших вимог до дітей — це умова безпеки
наших дітей! Діти завжди поруч з нами, вони дивляться на нас, наслідують нам.
Вони наше життя, наше продовження, наш сенс зберегти наше майбутнє —
наших дітлахів, забезпечити їм здоров’я і життя — головне завдання батьків і
всіх дорослих. Лихо, давлячи на газ за кермом своїх автомобілів, переходячи
проїжджу частину на червоний сигнал світлофора або взагалі в недозволеному
місці, не забувайте, що поруч з вами ваші діти, такі ж учасники дорожнього
руху, що повторюють і повністю копіюють зневажливе і часто небезпечне
ставлення дорослих до дотриманню правил дорожнього руху. Саме дорослі
(батьки) закладають негативні звички порушувати правила безпечної поведінки
на дорозі — основу можливої майбутньої трагедії. Батьки повинні твердо
засвоїти силу власного прикладу. Ви — об’єкт любові і наслідування для
дитини. Це необхідно пам’ятати завжди і тим більше, коли ви робите крок на
проїжджу частину дороги разом з малюком. Щоб дитина не потрапила в біду,
виховуйте у нього повагу до правил дорожнього руху терпляче, щодня,
ненав’язливо. Дитина повинна грати тільки у дворі під вашим наглядом. Він
повинен знати: на дорогу виходити не можна. Ви не залякуйте дитину, а
спостерігайте разом з ним, пояснюйте, що відбувається з транспортом,
пішоходами. Нехай ваш малюк сам приведе вас в дитячий сад і з дитячого саду
додому. Ваша дитина повинна знати:

— На дорогу виходити не можна;

— Дорогу можна переходити тільки з дорослими, тримаючись за руку

дорослого;

— Переходити дорогу треба по переходу спокійним кроком

— Пішоходи — це люди, які йдуть вулицею

— Для того щоб був порядок на дорозі, щоб не було аварій, щоб пішохід не
потрапив під машину, треба підкорятися світлофору: червоне світло — руху
немає, жовте світло — увага, а зелений каже: «Проходьте, шлях відкритий»

— Машини бувають різні (вантажні, легкові); це транспорт. Машинами

керують водії. Для транспорту призначене шосе (дорога). Коли ми їдемо в
транспорті, нас називають пасажирами. Під час їзди в транспорті не можна
висовуватися з вікна.

Дитина вчиться законам дороги, перш за все, на прикладі дорослих.

Приклад старших повинен сприяти виробленню у дитини звички вести себе
відповідно до Правилами дорожнього руху. Це головний чинник виховання
дисциплінованого поведінки на вулиці. Іншими словами, успіх профілактики
дитячого дорожнього травматизму залежить від свідомості, особистої культури
та дисциплінованості самих батьків. Не залишайтеся байдужими до поведінки
на дорозі чужих, чи не ваших дітей. Може , зауваження, зроблене Вами дитині,
вчасно простягнута рука допомоги дозволить запобігти можливій біді.

Шановні батьки пам’ятайте , що кращий спосіб зберегти своє життя і

життя своєї дитини на дорогах — дотримуватися правил дорожнього руху!
 Консультація на тему « Здорова їжа».
Любов до здорової їжі не завжди одразу займає місце в серці дитини.
Проте хороша новина в тому, що наші харчові звички - це результат навчання.
Кожну дитину можна заохотити не лише їсти здорову їжу, а робити це з
задоволенням. Попросили біолога та наукову блоґерку Дарію Прокопик
допомогти скласти декілька порад для батьків, як заохотити дитину
харчуватися здоровіше.

1. ПРИВЧАЙТЕ ДІТЕЙ ДО РІЗНИХ СМАКІВ

Щоби звикнути до нових продуктів, дітям інколи потрібно скуштувати їх

7-12 разів. Не варто змушувати дітей їсти овочі. Достатньо того, щоб вони
завжди були доступними, і діти бачили, що ви самі це їсте. Рано чи пізно
цікавість візьме гору, і дитина спробує, а потім звикне до повноцінного
раціону.

“Маскувати” овочі в стравах не варто. Якщо постійно маскувати моркву,

дитина ніколи не стане добровільно їсти моркву.

Діти мають їсти корисні продукти свідомо. Не поєднуйте в одній страві

улюблені та нові компоненти - інакше нове дитина не їстиме.

2. ЇЖТЕ РАЗОМ ТА БЕЗ ТЕЛЕВІЗОРА

Діти, які харчуються разом зі своєю сім'єю, як правило, їдять більш

здорову їжу. Вони менш схильні голодувати та навпаки, мають менші ризики
набрати зайву вагу. Важливо також навчати дитину їсти у відповідному
середовищі. Наприклад, діти, які їдять перед телевізором, схильні до вибору
менш безпечних та корисних продуктів. Дослідження вказують, що саме ця
звичка може привести до переїдання та підвищеного ризику ожиріння у дітей
(https://goo.gl/r3qtSc).

3. ВСТАНОВІТЬ РЕГУЛЯРНИЙ РЕЖИМ ХАРЧУВАННЯ

 Це стосується як сніданку, обіду та вечері, так і проміжних перекусів.
Режим харчування повинен стати рутинним для вашої дитини.

4. НЕ ВИКОРИСТОВУЙТЕ ЇЖУ ЯК НАГОРОДУ ЧИ ПОКАРАННЯ

Не варто “розплачуватись” морозивом за спожиту броколі. Такі хабарі не

сприяють здоровим харчовим звичкам. Їжа - перш за все, джерело поживних
речовин та енергії для нашого організму.

5. СЛІДКУЙТЕ, ЩОБ ДИТИНА ПИЛА ДОСТАТНЬО ВОДИ

Кількість води, яку має споживати дитина протягом дня, залежить від
багатьох факторів, таких як стать, вік, рівень фізичної активності, а також
температура повітря, погодні умови та клімат загалом.

Загальні рекомендації щодо питного режиму для дітей:

від 1-4 років від 2-4 склянок

діти 4-8 років: 5 склянок

діти 9 -13 років: 7-8 склянок

14 і більше: від 8 до 11 склянок (https://goo.gl/inSjGL).

Денну норму води дитина може отримати не тільки споживаючи воду, але
і з харчових продуктів.

Запивати їжу можна і треба. Вживання води під час їжі допомагає
травленню і запобігає зневодненню та закрепам (https://goo.gl/FUAWhX).

6. ОБМЕЖТЕ ЇЖУ З ВЕЛИКОЮ КІЛЬКІСТЮ КАЛОРІЙ, ЖИРУ, ЦУКРУ

ТА СОЛІ Й ПРОПОНУЙТЕ АЛЬТЕРНАТИВУ

Це стосується солодощів, чипсів, солодких газованих напоїв та інших

продуктів, бідних на поживні речовини та з високим рівнем калорійності. Крім
порожніх калорій, вони містять ароматизатори, що привчають дітей до сильних
штучних смаків. У порівнянні з ними, звичайна та корисна їжа вже не так
смакуватиме.
 Альтернативними солодощами можуть стати свіжі та сухі фрукти,
десерти на основі горіхів, сиру, несолодкі йогурти, узвари та смузі.

7. БУДЬТЕ ПРИКЛАДОМ ДЛЯ СВОЇХ ДІТЕЙ

Діти всього навчаються у вас. Якщо хочете заохотити дитину їсти

здорову їжу, то і самі маєте харчуватись правильно.
 Консультація на тему « Чому потрібно дихати носом».

«Дихай носом!» — часто повторюють дорослі дитині, і вони абсолютно

праві. Однак далеко не всі знають, чому це так важливо.

Як відомо, входом для збудників гострих респіраторних захворювань є

верхні дихальні шляхи. Віруси та мікроби за сприятливих умов бурхливо
розмножуються на слизовій оболонці, у результаті чого й розвивається її
запалення — з’являються нежить, кашель та інші симптоми. Виходить, щоб
уникнути захворювання й закрити шлях вірусам і мікробам до трахеї, бронхів,
легенів, потрібно не допустити переохолодження верхніх дихальних шляхів, як
і всього організму. Тому насамперед необхідно привчити дитину дихати носом.

При диханні через ніс повітря прогрівається значно краще, ніж при
диханні ротом. Так, наприклад, якщо температура вдихуваного повітря 1 градус
тепла, то, проходячи через ніс, воно нагрівається до 25 градусів, а при диханні
ротом — тільки до 20 градусів. Таким чином, при диханні через ніс
зменшується небезпека переохолодження верхніх дихальних шляхів. Іноді
виникають ситуації, наприклад, під час бігу, коли буває важко дихати тільки
через ніс. У такому разі потрібно намагатися притискати кінчик язика до
піднебіння. Тоді холодне повітря, обтікаючи язик, більше прогріватиметься.

Проходячи через носову порожнину, вдихуване повітря не тільки

зігрівається, а й зволожується до потрібних меж і, що важливо, значною мірою
звільняється від часточок пилу і бактерій. Причому під впливом білкової
речовини, яку виділяє слизова оболонка носа, — лізоциму, котрий має
антибіотичну дію, більшість бактерій гине. При диханні ротом уся маса
шкідливих домішок спрямовується безпосередньо в глотку, гортань, трахею,
бронхи, що може спричинити розвиток у них запального процесу.

До речі, завдяки подразненню слизової оболонки носа вдихуваним і

видихуваним повітрям виникає рефлекс, що сприяє кращому насиченню крові
киснем. Щодо цього примітні дослідження, проведені на здорових дітях. При
перекритті носового дихання за допомогою щільної пов’язки навіть на 10
хвилин починаючи з восьмої хвилини насичення крові киснем помітно
знижувалося. Ось вона, ціна шарфів і хусток, якими зав’язують рот і ніс дітям
на вулиці. Жоден шарфик не може зрівнятися зі слизовими оболонками й
пазухами носа за здатністю нагрівати вдихуване повітря.

Погана погода для прогулянки з дитиною буває дуже рідко: злива, ураган,
заметіль, +40, -30. А взимку повітря тим і хороше, що в тому самому обсязі
міститься набагато більше кисню, ніж це буває влітку. Ось чому в людини, яка
дихає чистим морозним повітрям, з’являється відчуття, начебто вона п’є напій
бадьорості.
 Консультація на тему « Сон і здоров’я»
Сон надзвичайно важливий для здоров’я будь-якої людини, а тим більше
– для дітей. Лише ті діти, які сплять регулярно і достатньо, розвиваються
нормально. Недосипання може призвести до психічних (депресія, зниження
концентрації уваги, рівня розумових і творчих здатностей) і фізичних
(перевтома, ослаблення імунної системи) проблем. Тому батькам варто
потурбуватися, щоб сон дитини завжди був спокійним і міцним: саме такий сон
сприяє збереженню як психічного, так і фізичного здоров’я.

Для повноцінного міцного сну необхідно створити дитині відповідні

умови. Кімнату перед сном обов’язково слід провітрити. Надзвичайно важливо
правильно організувати місце, де спить дитина, щоб її нічого не відволікало і не
турбувало.

Дитячий сон буде міцнішим і здоровішим, якщо ліжко зручне і відповідає

основним вимогам:

його поверхня ідеально рівна;

спальне місце не дуже велике – для дошкільника цілком вистачить 70 см

у ширині та 140 см завдовжки;

конструкція безпечна – без гострих кутів і нерівностей, з точно

підігнаними одна до одної деталями.

Найліпше поставити ліжечко уздовж стіни, але не напроти дверей.

Звичайно, не варто ставити його під вікном, де можуть бути протяги. Над
ліжком не слід вішати полиць, масивних картин тощо, аби у дитини не
виникало відчуття небезпеки.

Щоб забезпечити дитині здоровий сон, ретельно вибирайте для неї

матрац. Обов’язково зверніть увагу на його пружність (висота пружинного
блоку має бути не менше 13,5 – 14,5 см), матеріали, з яких він виготовлений –
скажімо, поролон не відповідає жодним санітарно-гігієнічним та екологічним
вимогам.
 Оформіть ліжко відповідно до уподобань вашої дитини, щоб їй було
приємно у ньому і засинати, і пробуджуватися. Адже це – дуже важливі
моменти у житті кожної дитини. Якщо її ранок починається з усмішки,
поцілунку, дотику матусі – вона спокійна і радісна.

Так має починатися кожен день дитини, і так само радісно він має
закінчуватися.

Укладання дитини спати також потребує уваги та неспішності. Добре,

якщо вдасться надати цьому процесу певного порядку, чіткої послідовності,
тобто перетворити його на свого роду ритуал, частиною якого можуть бути
прослуховування улюбленої дитячої пісеньки, пе регляд телепередачі «На
добраніч, діти!» або колискова у маминому виконанні. Такий ритуал дає змогу
створити атмосферу довіри, забезпечити дитині відчуття захищеності і
безпечності.

Насамперед за 30 – 40 хвилин до сну займіть дитину спокійною

діяльністю: розгляданням картинок, малюванням тощо. Майте на увазі, що
рухливі ігри перед сном збуджують дитину, і їй складніше заснути.

Обов’язково дайте дитині змогу спокійно закінчити свої справи: «Уже

пізно, настав час спати, закінчуй малювати, і через п’ять хвилин
укладатимемося».

Нічний сон у дітей зазвичай глибокий, і суворе дотримання тиші

необов’язкове. Перед нічним сном дитина має відвідати туалет, вмитися і
почистити зуби. Укладаючи дитину, простежте, щоб вона акуратно склала
знятий одяг, зручно вмостилася у ліжечку на правому боці. Привчайте дитину,
щоб після закінчення ритуалу вкладання вона засинала сама.

Але зважайте на індивідуальні особливості дітей: одні засинають швидко,

з іншими треба посидіти, погладити їх, щось тихо пошепотіти, на кшталт:
«Ручки втомилися, ніжки втомилися, всі хочуть спати… Очки закриваються…
Усі відпочивають».
 Дуже важливо, у якому емоційному стані перебуває сам дорослий, який
вкладає дитину спати. Якщо ви квапитеся і хочете швидше приспати дитину,
нічого не вийде. Як навмисно, дитина засипатиме довго, вередуватиме і
проситиме то пити, то почитати тощо. Ви нервуватимете, а дитина відчуватиме,
що від неї хочуть скоріше звільнитися, що вона заважає. Вона розумітиме, що
хоча фізично ви поруч, але ваші думки далеко, і намагатиметься своїми
вередуваннями повернути вас до себе. Якщо ви хочете, щоб дитина
заспокоїлася і швидко заснула, спочатку заспокойтеся самі.

А чи не найкраще, коли дитина засинає під мамину колискову.

Навдивовижу м’яка, мелодійна й образна українська мова, ритмічність
примовок, ніжний мамин голос створюють ту неповторну емоційну атмосферу,
за якої дитина безтурботно солодко засинає.
 Рекомендації батькам щодо організації
активного відпочинку на прогулянці з дітьми в
зимовий період « Зимові забави».
Нарешті настала довгоочікувана зима! Багато дітей з нетерпінням
чекають на появу снігу, а батьки тим часом вже думають про те, як розважити
малечу під час прогулянки.

Ліпка зі снігу

Сніг — чудовий матеріал для творчості, і з нього можна ліпити не лише

снігову бабу, а будь-що! Сніговий замок, апетитні тістечка, прикрашені
бурульками та ягодами горобини, гусеницю з окремих снігових кульок і багато
іншого. Візьміть з дому кілька герметичних стаканчиків з підфарбованою
водою для розмальовки скульптур та формочки для піску, котрі так само
чудово підійдуть для виготовлення будівельного матеріалу зі снігу. А ще можна
позмагатися, хто скатає більший сніговий ком. Варіантів — безліч! Ми
впевнені, що кожна матуся може поділитися своїми ідеями ліплення зі снігу.

Розглядання сніжинок

Коли йтиме сніг, візьміть будь-яку темну дощечку та збільшувальне скло

і відправляйтеся розглядати сніжинки. Кожна з них має неповторну форму та
неймовірну красу. Таке заняття розвиватиме творче мислення малечі й вчитиме
бачити прекрасне в простих речах.

Льодові прикраси для ялинки

Звичну новорічну традицію можна дещо урізноманітнити, якщо

власноруч виготовити іграшки та прикрасити ними ялинку в лісі або парку.
Щоб не забруднювати довколишнє середовище та не нашкодити ялинці, зробіть
прикраси з льоду. Налийте у форми для льоду воду, можна її підфарбувати
харчовими барвниками, вставте в кожну майбутню іграшку ниточку — і через
кілька годин яскраві та безпечні для довколишнього середовища прикраси
будуть у ваших руках!
 Морозні бульбашки

Під час сильного морозу вийдіть на вулицю та видуйте мильну

бульбашку. Через кілька секунд на її поверхні почнуть з’являтися льодові
голочки і складатися в красиві зірочки та квіти. Поясніть малечі, що за тим
самим принципом з води у хмаринках утворюються сніжинки.

Зимовий пікнік

Хто сказав, що на пікнік можна ходити лише в теплу пору року? Взимку
відправляючись до лісу або парку прихопіть з собою термос з гарячим чаєм,
паперові стаканчики та печиво. А перед чаюванням можна зліпити зі снігу
невеликий стіл, щоб поставити на нього стаканчики.

Ліхтарики зі снігу та криги

Якщо ви живете у приватному будинку, прикрасьте подвір’я зимовими

ліхтариками. Для цього можна налити води в повітряні кульки і почекати, доки
вона замерзне на певну глибину — цей час залежить від температури на вулиці.
Потім дістаньте майбутній ліхтарик з кульки і вилийте з середини зайву воду —
і ось вже у ваших руках справжній плафон, в який можна поставити свічку.
Тільки не забудьте зробити невеликий отвір зверху плафона, щоб всередину
потрапляло повітря, необхідне для горіння.

Слідопити

Дітям різного віку буде дуже цікаво познайомитись зі слідами птахів та

тварин. До цієї гри варто підготуватись заздалегідь: подивіться в інтернеті як
виглядають сліди різних тварин і птахів, а потім відправляйтесь у ліс або парк,
знаходьте сліди на снігу та спробуйте визначити, кому вони належать. І
звичайно ж, не забуваймо про такі улюблені зимові розваги, як:

Катання на ковзанах

Катання на ковзанах – це цілий комплекс позитивних емоцій і користі для

здоров’я. Ковзанярський спорт допомагає боротися зі стресом, підвищує
витривалість, розвиває гнучкість і координацію рухів, а також зміцнює
імунітет. Обов’язково запасіться парою рукавичок, туго затягнутими за
розміром ковзанами, а також толстовкою або жилетом. Балансувати в курточці
не дуже зручно. Зігрітися і поповнити запаси енергії після катання допоможуть
теплий чай і всього 3-4 печива «Марія» з висівками від Yarych.

Ліпимо з снігу

Ніколи не пізно згадати дитинство і зліпити снігову бабу чи пограти з

дітьми в сніжки. Це заняття дає необмежений простір для фантазії – сніговий
замок, скульптури, оборонні укріплення для захисту від снігових атак.
Обговоріть заздалегідь, що сніжки повинні бути маленькими і не дуже
щільними, щоб уникнути травм. Перед такими іграми краще грунтовно
поповнити запаси енергії, з’ївши що-небудь висококалорійне. Організм отримає
досить “палива” для збереження тепла.

Прогулянка в лісі

У сонячний сніжний день можна віддати перевагу і більш спокійному

проведенню часу. Рушайте всією сім’єю в ліс. Зимові пейзажі неодмінно
подарують вам відчуття казки і навчать цінувати прекрасне навколо. Візьміть
їжу для птахів або білочок – якщо пощастить, їх можна буде годувати з руки.
Не забувайте про ризик переохолодження. Звертайте увагу на колір шкіри на
щоках або руках – якщо вона зблідла, терміново потрібно в тепло. Час від часу
переривайте вашу прогулянку для того, щоб зробити нехитрі вправи, які
дозволять розігнати кров і зігрітися.
 Батьківські збори « Щоб дитина росла здоровою».

Мета: узгодження точок зору педагогів і батьків з питань фізичного

розвитку дітей.

Завдання: виявити фактори, що впливають на фізичний розвиток дітей;

донести до батьків важливість занять фізичними вправами.

Форма проведення: практикум, відкритий показ.

Учасники: вихователь, батьки, діти.

Хід батьківських зборів.

1. Вступна частина.

Завдання дитячого садка - це охорона і зміцнення фізичного та

психічного здоров'я дітей, їх фізичний розвиток. Рухова активність дітей
проявляється в різних формах: фізкультурні та музичні заняття, рухливі ігри та
вправи, фізкультурні дозвілля і свята, дні здоров'я, походи і т. Д.

«Рух-це життя». Але рух - це і величезна радість, яка з'являється від

задоволення природної потреби людини в рухах, від пізнання навколишнього
світу, від свідомості, що тіло підпорядковане розуму і волі.

Діти 4-5 років вже освоїли провідні елементи абетки рухів: вони вільно
ходять, тримаючись прямо, не опускаючи голови; невимушено бігають в
різному темпі; відчувають ритм; змінюють положення тіла під час різних дій
під рахунок або в такт музики. Вони опановують техніку основних рухів: в
стрибках в довжину з місця, відштовхуючись одночасно двома ногами і м'яко
приземляючись, в стрибках на одній нозі. Під час лазіння по сходах правильно
захоплюють рейку руками (великий палець знизу, інші зверху) і ставлять ногу
на рейку серединою стопи, можуть ловити м'яч кистями рук не менше 7-10
разів, не притискаючи його до грудей, багаторазово б'ючи об підлогу, і т . д.

Рухи дітей носять довільний і спрямований характер. Вони самостійно

розрізняють види рухів, вміють виділяти їх окремі елементи, намагаються
обговорювати результати своїх дій. У багатьох проявляється інтерес до
результатів виконання завдань, вони докладають вольові зусилля для
подолання труднощів (намагаються перестрибнути через перешкоди, швидко
пролізти під дугою, пройти по похилому буму і т. Д.) Удосконалення рухових
умінь і навичок обумовлено розвитком таких фізичних якостей, як швидкість ,
спритність, координація, витривалість.

Відмінною особливістю дітей 4-5 років є їх пізнавальна активність,

прагнення діяти: прибирати іграшки і посібники, створювати свої образи в іграх
і рухах. Вони проявляють ініціативу в виборі ігор, вправ, посібників, а також
підвищену емоційність в процесі рухової діяльності. Найчастіше під час ігор
змагального характеру діти висловлюють свої емоції криком, сміхом, різними
рухами (підскоки, підстрибування, хлопки в долоні і т. Д.)

Заняття з фізкультури повинні приносити радість дитині, пробуджувати

інтерес і здатність до творчої активності, задовольняти природну потребу в
русі. Для вирішення цих завдань особливе значення має характер спілкування
дітей з дорослими і однолітками: вони потребують своєчасної допомоги,
підтримки, заохочення.

При формуванні рухових дій доцільно відтворення їх дорослим з

подальшим повторенням дітьми. При цьому дорослий повинен
використовувати пояснення, підказку, вказівка, і допомога.

2. Дискусійний питання

Скажіть, у чому на ваш погляд цінність занять фізичними вправами?

(відповіді батьків). Висновок: Вправи вдосконалюють механізм адаптації
дитячого організму до зовнішнього середовища, знижуючи захворюваність і
роблячи життя дитини більш безпечною, завдяки таким якостям як спритність,
сила, гнучкість; готують дитину до школи, поступово привчають його
витримувати навантаження, проявляти волю; здатні допомогти дитині
справлятися зі стресовими ситуаціями і постояти за себе в непростому житті.
3.Результати анкет батьків

В анкетуванні, запропонованому до батьківських зборів, взяли участь 20

сімей. Спасибі вам велике за участь. Це допоможе в подальшому в моїй роботі з
фізичного виховання з нашими дітьми і вам переглянути деякі питання з
фізичного виховання дітей.

З даних анкети №1 я зазначила, що більшість дітей лягають і встають в

один і той же час, діти не дратівливі, у них хороший апетит, їх не нудить
вранці, не болить голова, вони не роблять знервованих рухів. Батьки відповіли
одноголосно, що діти в дитячому саду не завантажені і не бояться дитячого
саду. Не всі батьки грають з дітьми: 8-сімей часто, 12-сімей іноді.

Анкета№2 «Як ми зміцнюємо здоров'я дітей». Ранкова гімнастика

будинку виконується однією сім'єю, іноді -7 сімей і немає -12 сімей.

Снідають всі (у вихідні) діти вдома. Якщо дитина перебуває в дитячому

саду, то їсть в ньому.

У 10 сімей - батьки курять сигарети, у 10 сімей - немає.

Чи не вживають спиртне зовсім -10 сімей, у свята - 3 сім'ї, рідко - 7 сімей.

Активно займаються спортом - 4 сім'ї, тільки тата - 3 сім'ї, мама - 1семья,

не займаються спортом - 12 сімей.

Відпустка з дітьми: 1 сім'я - культурно з користю, 2 сім'ї - туризмом,

2семьі - за кордоном, 8 сімей - на природі, 5 сімей - вдома, 2 сім'ї - не відповіла.

Вихідні дні для занять спортом використовують - 10 сімей, немає - 4 сім'ї,

іноді - 4 сім'ї, 1 сім'я у міру можливості, щонеділі - 1 сім'я.

У 17 сімей немає хронічних захворювань, в одній сім'ї хворіє мама, в

одній сім'ї тато, в одній сім'ї дитина

До загартовування ставляться позитивно - 11 сімей, нормально - 2 сім'ї,

добре - 2 сім'ї, 1 сім'я на «ура», 2 сім'ї - негативно, 2 сім'ї - ніяк.
 Тривалість перегляду телевізійних передач і гри за комп'ютером: 1 сім'я -
довго не дозволяємо, 1 сім'я - по різному, 5 сімей - одна година, 2 сім'ї - дві
години, 1 сім'я - багато телевізор не дивиться і за комп'ютером сидіти не може,
2 сім'ї - чотири години, 3 сім'ї - довго, 3 сім'ї - часто, 1 сім'я - завжди, 1 сім'я -
постійно.

Шановні батьки, робимо для себе висновки.

4. Інтерв'ювання дітей групи

До батьківських зборів 22 дитини відповіли на поставлені питання.

Всі діти люблять грати.

Хто грає вдома з тобою? 1 дитина - мама і тато завжди, 1 дитина з татом,
6 дітей - з мамою, 3 дитини - з бабусею, 1 дитина зі мною не грають, зайняті
справою, 1 дитина відповіла, що не хочуть грати, 9 дітей відповіли, що не
грають ніколи.

В які ігри ти любиш грати?

Дівчатка: ігри для дівчаток, ляльки, лікарня, тварини та їх дитинчата,

малювати і розфарбовувати і т. д.

Хлопчики: машинками, лото, будівельні ігри, конструктором, м'ячами,

мозаїкою, військовою технікою, читати і розглядати книги.

В які рухливі ігри граєш вдома?

15 дітей не грають зовсім, 2 дитини - їжджу на велосипеді, 1 дитина ігри з

м'ячем, 1 дитина - ігри зі стрибками, 1 дитина-гри з перебіжками під час війни,
1 дитина-роблю зарядку, 1 дитина - катаюся влітку на велосипеді, взимку з
татом сніг розчищаємо.

Считалочки, які розучили в дитячому саду, розповідають все діти.

Розучені будинку - 5 дітей.
 5. Перегляд батьками комплексу ранкової гімнастики.

Комплекс ранкової гімнастики (за планом педагога).

Після перегляду продемонструвала гімнастичні снаряди (обручі,

скакалки, м'ячі, брязкальця, мотузочки і т. д.).

Оформлена для батьків папка-пересування (діти виконують вправи з

різними предметами).

Познайомила батьків з пальчикової гімнастикою. Вона допомагає

розвивати пальці рук і кистей. Діти разом з педагогом показали пальчикові ігри:
«травичка-муравка», «тілі-тілі-бом», «дружна сім'я» і т. Д.

При виборі ведучого в рухливій грі діти вибирають за допомогою лічилки

( «йшла коза по містку», «сидить білка на візку», «на златом ганку сиділи», і т.
Д.). Діти грали в рухливу гру за бажанням.

6. Заключна частина.

Всі знають, що валеологія (наука про здоров'я) будується на трьох китах:

русі, харчуванні, розслабленні

Рухова активність дітей в нашому дитячому садку відповідає нормам.

Харчування відмінне.

Бути здоровим означає не тільки перебувати в хорошій фізичній формі,

але і вміння відключатися, чуйно реагувати на власні потреби і черпати з
приємних моментів розслаблення нові сили для надійного захисту від стресу.

Розслабляються всі по-різному: хтось віддає перевагу дружнє

спілкування; хтось шукає усамітнення і спокою на лоні природи; для кого-то
немає нічого кращого розслаблюючій ванни або цікавої книги, а хтось досягає
внутрішньої гармонії через рухи, наприклад, танець.

Нехай хвилини розслаблення стануть для Вас острівцями спокою в

бурхливому перебігу дня, дозвольте собі короткі моменти відпочинку,
необхідні для здоров'я і гарного самопочуття.
 Я дякую Вам всім за активну участь, і в пам'ять про семінар-практикум
дозвольте подарувати Вам пам'ятку «Зарядка позитивного мислення».

Ухвалення рішення батьківських зборів:

1. Використовувати інформацію, отриману на батьківських зборах для

збереження і зміцнення здоров'я дітей.

2. Впроваджувати здоровий спосіб життя в кожну сім'ю.

3. У вихідні дні обов'язково виходити з дітьми на прогулянку не менше 2-

х разів на день. Надавати дитині на прогулянці можливість рухатися, грати в
рухливі ігри.

4. Взяти активну участь в проведенні спільних оздоровчих заходів.

5. Поповнити предметно-розвиваюче середовище групи: проведення

конкурсу серед батьків «Фізкультурний обладнання своїми руками».

6. В кінці року оформити фотовиставку «Ми самі здорові» (про спортивні

заходи в сім'ї: катання на санках, лижах, ковзанах; плавання; походи; танці і т.
Д.)

Пам'ятка для батьків «Зарядка позитивного мислення»

Щоранку промовляти цей текст. Стимулюйте себе до дії. Не забувайте

говорити собі підбадьорливі слова

Саме сьогодні у мене буде спокійний день, і я буду щаслива. Щастя - це

внутрішній стан кожної людини. Щастя не залежить від зовнішніх обставин.
Моє щастя укладено всередині мене. Кожна людина щаслива настільки,
наскільки він хоче бути щасливим.

Саме сьогодні я хотів почати наступ в те життя, яке оточує мене, і не буду
намагатися пристосувати її до своїх бажань. Я прийму мою дитину, мою сім'ю,
мою роботу і обставини мого життя такими, які вони є, і постараюся повністю
їм відповідати.
 Саме сьогодні я подбаю про своє здоров'я. Я зроблю зарядку, буду
доглядати за своїм тілом, уникати шкідливих для здоров'я звичок і думок.

Саме сьогодні я приділю увагу своєму загальному розвитку. Я займуся

корисною справою. Я не буду лінуватися і змушу працювати свій розум.

Саме сьогодні я продовжу свою моральне самовдосконалення. Я буду

корисною і потрібною своїй дитині, сім'ї, себе самої.

Саме сьогодні я буду доброзичлива до всіх. Я буду виглядати

якнайкраще, буду щедрою на похвали. Я не буду чіплятися до людей і
намагатися їх виправити.

Саме сьогодні я буду жити проблемами тільки нинішнього дня. Я не буду

прагнути вирішити відразу проблему здоров'я моєї дитини.

Саме сьогодні я окреслю програму своїх справ, які хочу здійснити. Ця

програма позбавить мене від поспіху і нерішучості навіть в тому випадку, якщо
я не зможу її точно виконати.

Саме сьогодні я проведу півгодини в спокої і самоті, повністю

розслабившись.

Саме сьогодні я не буду боятися життя і власного щастя. Я буду любити і

вірити в те, що ті, кого люблю, люблять мене і вірять мені.
 КОНСУЛЬТАЦІЯ НА ТЕМУ « ЯК З
КОРИСТЮ ПРОВЕСТИ ВИХІДНИЙ ДЕНЬ З
ДИТИНОЮ».
Як відомо, понеділок — важкий день для всіх людей, а для маленьких
діточок — особливо. У дитячих садках ця проста істина, на жаль, знаходить
підтвердження щотижня. Після вихідних днів діти приходять сонні, примхливі,
часто плачуть.

Багато нудьгують по мамі, їх важко зацікавити іграшками, заняттями,

розмовою. У групах раннього віку це особливо помітно. Маленьким дітям ще
занадто важко перемикатися з організованого та стабільного життя дитячого
закладу на, як правило, невпорядковане життя сім’ї. У результаті з’являється
той самий «важкий понеділок». Крім того, не всім дітям вдається адаптуватися
до умов дитячого садка за один день. Є малюки, яких «відпочинок вибиває з
колії» до середини тижня.

Дуже багато залежить від того, як організовані вихідні, наскільки

враховуються вікові особливості дитини та її потреби. У ці дні батькам
доводиться вирішувати відразу кілька завдань. По-перше, їм потрібно
встигнути переробити всі свої «дорослі» справи, що накопичилися за тиждень.
По-друге, вони повинні вчасно нагодувати і вкласти спати дитину, погуляти і
пограти з ним — словом, дотримуватися звичного для малюка режиму дня,
який, на жаль, зовсім не збігається з планами батьків, і далеко не у всіх родинах
дорослі намагаються перебудувати свої плани в інтересах дитини.

День, наповнений подіями, стомлює малюка. Багато батьків думають, що

втомлена дитина швидше засинає. Насправді переповнений враженнями малюк
занадто збуджується, нервує, плаче або без причини сміється і, навіть
позіхаючи на весь рот, не може заснути. Треба пам’ятати про цю особливість
психіки маленьких дітей і намагатися забезпечити дитині спокійне,
врівноважене життя вдома, не перевантажувати його непосильними, новими
враженнями!
 Як проходить вихідний день у сім’ї з дитиною?

Вранці малюк прокидається, як правило, раніше батьків. Сонна,

роздратована мама спочатку намагається умовити його «ще крапельку
поспати», але безрезультатно. Тато спить. Мама таки встає, і починаються
ранкові клопоти: вона одягає, вмиває, годує дитину, миє посуд, готує сніданок і
обід для дорослих, може увімкнути пральну машину або пилосос… Тато спить.

Після сніданку дитину відправляють або до іграшок, які ще не можуть

надовго його зайняти, або до телевізора — дивитися мультфільми. Спілкування
мами з дитиною вранці вихідного дня зводиться до мінімуму, обмежується
короткими розпорядженнями: «Дай руку, не цю, іншу!.. Коли ж ти сам
навчишся одягатися?.. Їж швидше. Не возися. Поїв — іди, не заважай, подивися
мультики».

Але ж від того, з яким настроєм починається день, залежить і те, яким він
буде. Тому зустріньте свого малюка вранішньою посмішкою, приголубте його,
разом порадійте сонечку, що завітало до хати через вікно, поспілкуйтеся на
доступні теми, попросіть «допомогти» застелити постіль (наприклад,
потримати подушку, розгладити покривало), а потім запропонуйте розбудити
іграшки — це й дитину займе, і вам дасть вільну хвилину.

Дотримання режиму дня для дітей необхідно. Всі заходи слід планувати з
урахуванням цього режиму. Тому якщозазвичай в дитячому садку дитина гуляє
після сніданку близько години, то й у вихідний день цей час вона теж повинна
провести на свіжому повітрі. Сходіть з малюком у парк, прогуляйтеся на
дитячий майданчик у дворі. Там він може пограти з піском, поспілкуватися з
однолітками (з ними можна організувати якусь нескладну рухливу гру). А ось
«тягати» малюка з собою на ринок або по магазинах не варто — крім стомлення
і абсолютно непотрібною інфекції він нічого там не отримає.

Часто батьки хочуть відвідати з дитиною зоопарк, парк атракціонів або

з’їздити в далеко розташовану зону відпочинку. Це можна робити, але дуже
важливо правильно розрахувати час і розміряти обсяг нових вражень з
можливостями маленької дитини. Головне правило: будь-які розваги, пов’язані
з поїздками та перебуванням в незнайомій обстановці, можливі тільки в перший
вихідний день, щоб протягом наступного дня малюк встиг заспокоїтися і увійти
в колишній ритм життя.

Проводити подібний захід краще вранці, щоб уникнути вечірнього

перезбудження. За часом (разом з дорогою) воно не повинно перевищувати
трьох годин. Врахуйте, що для малюка поїздка в метро або на автобусі — це
ціла пригода, сповнена нових вражень. У зимово-осінній період подорожі в
громадському транспорті несуть в собі додаткову небезпеку, пов’язану з ростом
сезонних захворювань, особливо грипу. Тому дітей з ослабленим імунітетом
краще не піддавати такому ризику. Якщо вже ви везете малюка в метро,
потрібно подбати про те, щоб він не спітнів: розстебнути куртку або шубку,
зняти шарф, рукавиці, розв’язати шапочку. Інакше, вийшовши із задушливого
приміщення, він може застудитися.

Не варто водити дітей молодшого дошкільного віку на ялинки, вистави,

ранки, в театри і цирк. Такі уявлення розраховані, як мінімум, на старших
дошкільників, а маленька дитина може нічого не зрозуміти і навіть злякатися.
Крім того, малюки можуть перевтомлюватись. Вони здатні сприймати і
усвідомлювати нові враження тільки протягом 20 хвилин (!), та й то з
допомогою мами, яка повинна пояснювати те, що відбувається. Зазвичай подія
в театрі, цирку, на ялинці триває дві-три години, а це малюкові не по силам.
Відкладіть такі розваги на кілька років, поки він підросте.

При першому відвідуванні зоопарку дитині слід показувати вже знайомих

йому (по картинках, казкам і мультфільмам) тварин і птахів. У цьому випадку
дорослі можуть самі дозувати інформацію. Слід припинити екскурсію, якщо
малюк став неуважним, занадто рухливим або, навпаки, млявим, примхливим
— це ознаки перевтоми.

В даний час існує багато «дитячих клубів», куди можна привести дитину
і, довіривши його досвідченому персоналу, піти у своїх справах або залишитися
і випити чашечку кави в кафе клубу. Малюк у цей час спілкується з
однолітками, малює, танцює, бере участь у рухливих іграх. Тут можна також
покататися з безпечної гірки або повозитися в «сухому басейні», наповненому
різноколірними пластмасовими кульками…

По дорозі додому слід згадати разом з дитиною все, що він бачив, що

робив, що йому сподобалося. Мамині розпитування і пояснення допоможуть
малюкові розібратися в своїх враженнях.

Звичайно, такі «великі», насичені переживаннями і пов’язані з далекими

поїздками розваги слід влаштовувати не частіше, ніж раз на місяць. Тоді
дитина, навіть якщо злегка втомиться, зможе впоратися з потоком нової
інформації, «проговорити» її з мамою. А вдома спробує розповісти про це
іншим членам родини і ще довго буде «програвати» цю поїздку з іграшками,
спочатку з допомогою мами, а потім і самостійно…

У другій половині дня треба віддати перевагу спокійним заняттям —

почитати малюку книжку, погуляти в знайомих, звичних місцях, на дитячому
майданчику або в парку. Добре, якщо на прогулянку підуть і мама, і тато. Не
треба в цей день наполягати, щоб дитина активно спілкувався з іншими дітьми
чи дорослими, — не запрошуйте гостей, не ходіть самі в гості, гуляйте одні або
з найліпшим другом вашого малюка. Не потрібно дивитися телевізор, краще
розкажіть на ніч казку.

Звичний режим дня, приємні і зрозумілі дитині події, постійний контакт і

довірче спілкування не тільки з мамою, але і з татом, увага батьків, їх
посмішки, схвалення і ласка — все це допоможе уникнути непотрібного
перезбудження нервової системи, зробить вихідний день не стресом, за яким
послідує «важкий понеділок», а радісним святом спілкування з рідними і
улюбленими людьми, справжнім днем відпочинку.
 Консультація на тему « Вчимося граючи».
Одну з найважливіших ролей в процесі розвитку дитини відіграє розробка
дрібної мускулатури пальців, іншими словами, дрібна моторика. Вона
допомагає малюкові легко справлятися з письмовими завданнями і без проблем
будувати усне мовлення. Справа в тому, що в головному мозку людини є
центри, що відповідають за мову і рухи пальців рук, які розташовані дуже
близько один до одного. Тому, стимулюючи дрібну моторику і активізуючи тим
самим відповідні відділи мозку, виявляється вплив і на сусідні зони, що
відповідають за мову. Крім того, рух для дитини - це спосіб пізнання світу.
Значить, чим точніше чіткіше будуть дитячі руху, тим глибше і більш
усвідомлено відбудеться знайомство дитини з навколишнім світом.

На жаль сьогодні батьки приділяють недостатньо уваги розвитку дрібної

моторики у малюків, в результаті проблеми з координацією у дитини
виявляються тільки в школі, коли він, намагаючись одночасно навчитися
тримати олівець і запам'ятати те, що йому говорить учитель, починає
отримувати погані оцінки.

Щоб уникнути подібних проблем, починайте дбати про дрібної моторики

своєї крихітки з самого раннього віку. Можна просто масажувати пальчики,
потрібно привчати самостійно застібати і розстібати гудзики або зав'язувати
шнурки.

Для дошкільнят подібні вправи найкраще перетворити в гру, щоб дитина

виконував їх старанно і з цікавістю, а не з примусу батьків. Але найбільш
ефективними і корисними стануть ці ігри в тому випадку, якщо в процесі
включиться вся сім'я!
 Наведемо приклад: Ігри з малюванням.

Якщо у дитини погано розвинена дрібна моторика і йому важко

навчатися письма, то можна пограти в ігри з малюванням. Скажімо, обводити
наввипередки квадратики або кружечки або просунутися намальованому
заздалегідь лабіринту (найцікавіше, коли дитина малює лабіринт для батька, а
батько - для дитини. І кожен намагається намалювати позапутаннее). Зараз у
продажу є багато різних трафаретів всіляких геометричних фігур і тварин, але
їх так само легко виготовити самим.
 Консультація на тему « Правила безпеки».

Торкаючись теми виховання здорової дитини-дошкільника, не можна лишити

осторонь питання безпеки життєдіяльності малюка.
Відомо, що в будь-якому віці, а в дитинстві особливо, людину підстерігає багато
небезпек.
Статистика свідчить, що в кожній країні щорічно гинуть сотні дітей від
нещасних випадків, які трапляються не тільки на вулиці, але й удома. Проте більшість
таких трагедій можна і потрібно попередити, вживаючи елементарних заходів безпеки.
Щоб запобігти нещасним випадкам із
дитиною, необхідно створити вдома
відповідні умови для безпеки малюка. Це
важлива проблема, вирішити яку повинні
дорослі, насамперед ви, шановні батьки.
Заходи щодо попередження травм дітей
необхідні так само, як і елементарні вміння
мами й тата надати першу допомогу своєму синові чи доньці в той час, якщо лиха все
ж таки уникнути не вдалось. Що ж саме ми маємо на увазі, коли говоримо про умови
безпеки дитини вдома?
Суттєву небезпеку для дитини представляє електричний струм. Поговоріть з
малюком про те, що електрострум може бути «другом» і «ворогом» одночасно.
Поясніть дитині, що не можна торкатися (особливо мокрими руками) електроприладів,
розеток та електродротів, що небезпечно брати дріт, який висить, стояти під деревом
під час грози тощо. У приміщеннях, де живуть діти,
має бути обов'язково справною та усуненою від
можливості контакту з нею дитини
електропроводка.
Меблі по можливості повинні бути без
гострих країв. Двері на балкон за відсутності
дорослих в кімнаті мають бути зачиненими.
Крани газових пальників у кухні також
повинні бути закритими. Краще, якщо вони
будуть взагалі поза досяжністю дітьми.
Усі гострі, ріжучі та колючі предмети (голки, шила, ножі, леза тощо) мають
знаходитися в закритих шухлядах під замком.
Діти не повинні також мати доступ до домашньої аптечки. Пам'ятайте, що
таблетки та пігулки малюкам часто уявляються цукерками. Не слід також давати
дитині ліки з пляшечки без етикетки. Усі рідини, якими ви користуєтеся для
господарчих потреб, мають бути під ключем.
Дитина обов'язково має бути навчена виконанню елементарних правил
безпеки в довкіллі:
1. Ø не кидатися камінням і твердими сніжками,
2. Ø не дражнити тварин,
3. Ø не гратися з вогнем, не торкатися дротів, що лежать на землі,
4. Ø не чіпати газових кранів,
5. Ø під час переходу вулиці дивитися спочатку ліворуч, а потім праворуч,
6. Ø ходити тільки по тротуарах,
 7. Ø не висовувати руки та голову і не нахилятися із вікон автобусів, тролейбусів,
трамваїв та поїздів,
8. Ø не входити та не застрибувати в
транспорт, який вже рушив з місця,
9. Ø швидко переодягтися та змінити
взуття, якщо воно промокло.
Розкажіть дитині про небезпеку
вогню та про те, що в жодному разі не
можна гратися сірниками і запальничками,
а якщо виникла пожежа, треба одразу
звати на допомогу.
Часом небезпека може підстерігати
дитину, здавалося б, із зовсім
несподіваного боку. Наприклад, небезпечними для здоров'я і життя малят можуть бути
звичайні іграшки. Так, деякі з них (особливо це стосується так званих імпортних
іграшок, які не пройшли сертифікат якості в Україні) фарбують шкідливими
фарбниками. У дошкільному віці діти ще іноді тягнуть іграшки до рота, і це
призводить до тяжких отруєнь. У цьому аспекті доречно згадати про повітряні надувні
кульки. Маски, виготовлені таким самим чином, викликають у дітей подразнення
дихальних шляхів та екзему шкіряного покрову. Пухнасті м'які іграшки, як правило,
виготовляються із синтетичних матеріалів, що протипоказані гігієнічними службами.
Вкрай небезпечні й іграшки, що стріляють пістонами.
Дитячі іграшки не повинні містити шкідливих для організму малюка речовин:
важких металів, лаку, свинцю, хрому та ін. Небезпечні для малюків предмети, які
легко ламаються і мають гострі краї або надмірно важкі.
Поясніть дитині, що олівці і стержні кулькових ручок не можна гризти.
Порада: купуючи іграшки, вимагайте сертифікат якості, який обов'язково
повинен бути у продавця, Цей документ гарантує гігієнічність і безпеку. Не женіться
за дешевизною: краще менше іграшок, але якісних.
Перебуваючи поза домом, вивчайте місцевість, куди прийдете з малюком
погуляти. Відпочиваючи біля відкритого водоймища, не залишайте дітей поза увагою.
Послідовно та поступово знайомте дітей з правилами дорожнього руху, привчайте
переходити вулицю тільки на зелене світло.
Якщо ви вирішили завести собаку, оберіть породу, що
любить дітей. Статистика останніх років жахлива: величезна
кількість дітей, травмованих домашніми собаками,
залишаються інвалідами на все життя. Найбільш
небезпечними для малюків є вівчарки, російські борзі, лайки,
доги тощо.
Привчайте дитину піклуватися про себе. З 3-4 років
малюка слід знайомити з елементарними відомостями з
анатомії та фізіології людини: як б'ється сердечко та як його
охороняти, чи багато в легенях повітря і яке повітря корисне, як важливо мати красиву
осанку.
Розкажіть дитині про користь свіжого повітря, шкідливість пилу, формуйте потребу
жити у чистому помешканні.
Покажіть малюку отруйні рослини, гриби, кущі та поясніть, чому не можна тягти
до рота (куштувати) невідомі ягоди, листочки, травинки. Корисно дитині дізнатися
також про шкідливих та небезпечних для здоров'я комах: кімнатну муху, лісового
кліща, блоху, вошу тощо.
У разі, якщо нещасний випадок з дитиною все ж трапився, батьки мають не втрачати
холоднокровності, не впадати в паніку і, по можливості, швидко намітити план своїх
дій.
Найчастіше у дітей-дошкільнят бувають порізи і подряпини. Якщо при цьому
немає кровотечі, рана не забруднена, найкращий засіб – промивання чистою (краще
кип'яченою) водою, а потім перекисом водню. При глибоких порізах та забрудненнях
рани слід звернутися до лікаря. Під час кровотечі потрібно ЇЇ зупинити шляхом
підняття пошкодженої кінцівки та накладання пов'язки із стерильного бинта. При
носовій кровотечі дитину слід посадити так, щоб голова була трохи нахилена назад,
розстібнути комірець та накласти холодний компрес на перенісся або на потилицю,
при цьому шмаркатися чи затискати хусточкою ніс не дозволяється. Пам'ятайте, що
першу допомогу малюкові потрібно надавати при кожній подряпині чи порізі.
 З побутових травм у малят найбільш трагічними бувають опіки, викликані
гарячими рідинами або вогнем газового пальника. Тому каструлі з гарячими стравами
не можна ставити на край плити, а дитину слід навчити не підходити до плити і не
гратися з сірниками, які, до речі, мають знаходитися в недоступному для малят місці.
Під час невеликого термічного опіку потрібно накласти стерильну пов'язку на
обпечену ділянку шкіри. При опіку великої ділянки шкіри дитині потрібно дати
випити гарячого чаю, а потім доставити в лікувальний заклад. Хімічні опіки можуть
бути викликані потраплянням до ротової порожнини каустичної соди, оцтової кислоти
тощо. У такому випадку рот і шлунок необхідно промити теплою водою і терміново
доставити дитину до лікарні.
Іноді діти отруюються якимись ліками або хімічними речовинами. Після
виклику швидкої допомоги: слід не перешкоджати блювоті „або навіть спровокувати
її, потім дати дитині випити води для повторної блювоти, на живіт та на ноги покласти
теплий компрес.
При всіх інших видах нещасних випадків терміново доставити дитину до
лікувального закладу або викликати швидку допомогу.
Серед заходів безпеки дітей важливе місце займає профілактика та попередження
дитячих хвороб, у тому числі інфекційного.

Діти, дорослі та основи дорожньої абетки

Шлях до дитячого садка можна і потрібно використати для навчання малюка
безпечній поведінці на дорозі.
Як же це зробити правильно?
 У деяких країнах, таких, як Англія, Японія та Фінляндія, шкільне навчання
дитини безпеці дорожнього руху поступово відійшло на другорядний план. Стало
зрозуміло, що слід навчати цього значно раніше, насамперед в сім'ї та в дитячому
садку. У Фінляндії, наприклад, із батьками, діти яких відвідують дитячі дошкільні
заклади, проводять спеціальні збори, на яких демонструють слайди правильного та
неправильного поводження дітей на дорозі. Після такого перегляду батьків просять
протягом наступного місяця відпрацьовувати з дітьми під час руху по вулиці ту чи
іншу, необхідну для безпеки, звичку. Наприклад, одна із найважливіших – обов'язково
зупинитися перед кроком з тротуару на проїжджу частину або завжди переходити з
бігу на крок і переходити дорогу тільки помірним кроком.
Шлях до дитячого садка і назад – слушна нагода не лише давати необхідні
знання, але й насамперед формувати в малят навички безпечної поведінки на вулиці.
На жаль, багато батьків мають хибну думку, нібито дитину треба починати навчати
безпечній поведінці на вулиці безпосередньо перед її вступом до першого класу. Такий
погляд є помилковим!
Ви з дитиною виходите на вулицю, тримаючи малюка за руку. Часто дорогою до
дитячого садка батьки поспішають, щоб не запізнитися на роботу. Тому треба
відрізняти навчання дитини
шляхом до дитячого садка і з
дитячого садка додому, коли
поспішати нікуди.
У кожного малюка є
звичка недбалого,
«невідповідального»
спостереження. Це означає, що
дитина спостерігає неуважно:
дозволяє собі, наприклад,
зробити крок назад чи раптово
кинутися вперед, не
озирнувшись по сторонах. І, що найнебезпечніше, – «сміливо» виходити, або вибігати
з-за різних об'єктів, що заважають огляду: з-за кущів, дерев, парканів, рогу будинків,
машин, які стоять біля дороги, тощо.
 Насамперед по дорозі додому треба звикнути «фіксувати» зупинку перед тим, як
вийти на проїжджу частину. Цей нескладний прийом доцільно повторювати разом з
дитиною багато разів, при цьому не забуваючи пояснювати словами необхідність
зупинки спеціально для спостереження. Повсякчас демонструйте перехід із швидкого
кроку чи навіть бігу на розмірений, хоча й не повільний, крок при переході вулиці.
При цьому розкажіть дитині, що коли людина біжить, вона по сторонах не дивиться.
Повернути голову під час бігу для огляду і складно, і просто небезпечно, можна
впасти. А під час руху кроком, маючи опору на-обидві ноги, людина може без зусиль
повернути голову і праворуч, і ліворуч.
Вкрай небезпечна й така звичка дітей, як вибігання чи вихід на дорогу, не
дивлячись, з-за об'єктів, що заважають огляду проїжджої частини! На вулиці – це може
бути будь-яка машина, що стоїть обабіч дороги. Особливо небезпечні транспортні
засоби великого розміру: вантажівка, автобус або тролейбус. За статистичними
даними, кожна третя дитина, що потрапляє у дорожньо-транспортну пригоду, вибігла
попереду автобуса, який стояв.
Пам'ятайте: шлях з дитиною до дитячого садка та назад має стати щоденним
відпрацюванням вміння малюка «бачити» автомобіль, що може приховувати
небезпеку. Дитина повинна сама помітити автобус» що стоїть, та машину, яка виїздить
із-за нього. Аналогічні уроки спостереження слід повторювати десятки разів біля
машин, що стоять, кущів, дерев, груп пішоходів. Дитина сама повинна зрозуміти дуже
серйозну небезпеку взагалі будь-яких предметів, що заважають огляду проїжджої
частини вулиці.
Вулиця для маленького пішохода – це складний, підступний, оманливий світ,
сповнений прихованих небезпек. І головне
завдання дорослих, батьків – навчити дитину
безпечно жити в такому світі.
Корисно та повчально проаналізувати разом
з малюком типову ситуацію: батько з дитиною
стоять на тротуарі і дивляться на автобус, що
зупинився.
Здавалося, безпечно, можна переходити дорогу. Машин наче б то немає, дитина
готова розпочати шлях через дорогу з татом чи мамою. Але раптом – жах! З-за
автобуса, який стоїть, з'являється машина. Доцільно поставити дитині запитання:
«Звідки ж взялася ця машина, де вона ховалася?»
Таким чином ми вчимо малюка, як безпечно обходити автобус. Дитина сама має
впевнитися в цьому. Покажіть їй, на яку небезпеку наражає себе пішохід, якщо він
вирішив перейти вулицю біля зупинки, від якої ще не відійшов автобус. Існує багато
важливих проблем безпеки, які варто обговорити з вашою дитиною. У цих розмовах,
звичайно, потрібно враховувати вікові особливості вашого малюка.
Діти дошкільного віку, як правило, ще недостатньо зосереджені, вони легко
відволікаються і переключають увагу на інше. Тому, бесідуючи з ними на теми
дорожньої абетки, краще не слід робити розриву між запитанням та відповіддю чи
наочною демонстрацією вуличної ситуації, про яку йде мова.
Для дітей старшого дошкільного віку розмову можна побудувати так.
Якщо біля під’їзду будинку або в дворі дитячого садка стоїть транспортний засіб,
станьте поруч із ним і запитайте дитину: «Якщо ти будеш стояти перед машиною, чи
небезпечно це?». Поясніть дитині: якщо стати попереду машини, то водій може не
помітити дітей і поспіхом зрушити машину з місця.
Повторіть те ж саме запитання, ставши позаду машини: «А тут стояти дітям
небезпечно?»
І одразу поясніть, що водій не може побачити пішохода, а особливо маленьку дитину,
якщо та знаходиться прямо позаду автомобіля.
 Розкажіть дитині, як спостерігає водій за тим, що відбувається позаду, праворуч,
ліворуч і попереду його автомобіля. Доцільно розповісти, зокрема, про дзеркала
заднього виду та про їх призначення. Слід також пояснити дитині, що таке «мертва
зона»: простір, який не видно водію.
У дворі зверніть увагу дитини і на іншу небезпеку машин, що стоять: з-за них не видно
машини, що рухається.
Тут доцільно знову запитати: чим може бути небезпечною машина, яка стоїть?
У житловій зоні швидкість руху згідно з правилами дорожнього руху не має
перевищувати 20 км/год., але багато водіїв надто часто порушують це правило, тим
більше, що працівники служби ДАІ у житлових зонах не вартують.
Інша група питань стосується вулиць, по яких транспорт проїздить досить рідко.
Поруч із житловими кварталами та біля дитсадка часто можуть бути саме такі
вулиці. Діти переходять їх та перебігають багато разів. Проте чи можна виходити на
дорогу одразу, не подивившись? На будь-яких вулицях слід спочатку призупинитися і
подивитися уважно по сторонах.
На таких вулицях діти та дорослі часто ходять по проїжджій частині, як по
тротуару Чи можна так чинити? Ніколи не можна ходити по проїжджій частиш! Для
цього є узбіччя!
 Тихі вулиці небезпечні ще й тим, що коли діти влаштовують гру неподалік від
проїжджої частини, у когось із них під час гри виникає спокуса вибігти на дорогу чи
перебігти її.
Чому ж так небезпечно гратися поруч із дорогою, по якій рідко проїжджає
транспорт? Діти будуть упевнені, що машини немає, і можуть під час гри вибігти на
дорогу. А машина може трапитись тут як тут! Тому слід гратися якнайдалі від
проїжджої частини.
Наступна група запитань стосується поведінки під час руху тротуаром.
Чи не найважливіше серед них – як правильно дитині йти з дорослим за руку по
тротуару. Хто має бути ближче до проїжджої частини – дорослий чи дитина?
Діти мають іти поруч з дорослим, але подалі від проїжджої частини. Адже їх
ненавмисне може штовхнути хтось із перехожих, що поспішають.
 Батьківські збори на тему « Що і як ми говоримо нашим дітям».

Учені встановили, що будь-яка людина спроможна створити родину і

стати щасливою в сімейному житті. Якщо люди, що живуть разом під одним
дахом, люблять і поважають, піклуються одне про одного, то їх можна називати
родиною. Відданість своїй сім’ї — прекрасна властивість людини. Тому всі
тільки виграють, якщо почнуть дбати про свою сім’ю разом. Одним словом,
піклування про родину — справа всіх її рівноправних членів.

Відомий український педагог Василь Сухомлинський вважав, що краще

не створювати сім’ї, якщо ти егоїст. У своїх працях він писав: «Сенс щасливої
любові полягає в тому, щоб віддавати. Закоханий в себе нічого віддавати не
може, він тільки бере і тим неминуче отруює все найкраще в любові. Егоїзм тут
заважає, як фізична недуга».

У кожній сім’ї повинен бути лідер, який приймає рішення, що стосуються

добробуту сім’ї та інших принципових сімейних питань. Він бере на себе
відповідальність і контроль за їхні втілення. Це, як правило, мужчина, чоловік,
батько.

Зараз, у наші демократичні часи, простежується тенденція рівності прав

жінок і чоловіків, а значить і членів родини. Про це свідчить і Закон України
«Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», де сказано,
що державна політика щодо надання цих прав спрямована на формування
гендерної культури населення. Тобто рівність прав членів родини повинна
стати запорукою найкращої форми сімейного укладу.

Але, як кажуть у народі, не все так талося, як гадалося. Незважаючи на

позитивні зрушення останніх років, у суспільній свідомості розподіл родинних
обов’язків у сучасних українських сім’ях залишається здебільшого
традиційним. Він передбачає, що жінки повинні переважно вести
домогосподарство та виховувати дітей, а чоловіки — матеріально
забезпечувати сім’ю. Серед наслідків такого розподілу сімейних ролей є
виникнення феномену «відсутнього батька», що негативно позначається на
процесі виховання дітей і позбавляє чоловіків можливості отримати унікальний
досвід вихователя.

Отож батькам треба більше піклуватися про своїх дітей і надавати їм

можливість відчути свою любов. Якщо сім’я часто збирається разом,
імовірність того, що діти переймуть батьківські цінності та переконання,
набагато збільшується. Чималу увагу цій проблемі приділяє Департамент
сімейної, гендерної політики та демографічного розвитку Міністерства України
у справах сім’ї, молоді та спорту. Він стверджує, що сприяння на загально-
державному рівні формуванню нового світогляду щодо життєвої сутності
чоловіка як батька, усвідомлення важливості його ролі в житті родини та суспі
льства — це вимога часу.

Чоловік, який усвідомлює, що критерієм якості його життя є батьківство,

має можливість реалізувати свою мету, якщо він вважає роль батька
невід’ємною частиною своєї особистості.

Кожен чоловік, свідомо чи несвідомо, залишає у спадок своїм дітям

особливий «слід батька». Які ж спогади своїм нащадкам залишає кожен з них
після себе? І яким буде цей батьківський слід? Позитивна відповідь на ці
непрості запитання якщо не цілком, то в значній мірі залежить від батьків.

Добрі діти — батькам вінець,

а злі діти — батькам кінець.

У сокола — і діти-соколята.

Серед основних причин, через які розпадаються сім’ї, фігурують різні

бачення ними моделі власної родини, а також їхня психологічна несумісність і
побутове насильство в родині. Однак найактуальніша причина руйнування сім’ї
— це зловживання алкоголем одним або кількома членами родини. Перелічені
причини — лише прояви та ознаки проблеми, яка полягає в загальній
непідготовленості чоловіків і жінок до подружнього життя. Отже,
напрошується висновок: незалучення чоловіків до активного батьківства є
причиною бездумних легковажних шлюбів, які призводять до швидких і частих
розлучень. У результаті страждають не так батьки, як їхні діти.

Прагнути бути хорошим батьком може і повинен кожний чоловік. У

творчому процесі, яким є виховання, можливі помилки. Тож нехай батьківські
похибки стануть дітям своєрідним уроком для набуття власного життєвого
досвіду.

Дитятко — як тісто: яке замісили,

таке й вийшло.

Які способи залучення чоловіків до активного батьківства? Яким повинен

бути справжній батько? Ці питання має поставити собі кожний чоловік, який
хоче мати міцну, надійну сім’ю та здорових і щасливих дітей. Але відповісти на
них треба ще задовго до того, як вступити в офіційний шлюб і створити свою
родину.

Вплив батька на ранній розвиток дитини

батько відіграє помітну роль у формуванні своєї дитини в ситуації, коли

їй незрозуміло, як поводитися;

батьки, які чутливо реагують на сигнали дитини, швидше стають дієвими

посередниками соціалізації;

коли дитина стає дорослішою, батько перетворюється для неї на важливу

рольову модель;

батько може бути «уболівальником» дитини, захищати її інтереси;

дитина має високі показники за тестами моторного і розумового

розвитку;

у дитини формуються норми поведінки та взаємодія з іншими людьми;

сімейна соціалізація;

формує мужніх хлопчиків і жіночних дівчат;

засвоєння дитиною статевої ролі.

 Наслідки батьківської деривації

(самоусунення батька від виховання дитини)

загальмування інтелектуального розвитку;

викривлення почуттів безпеки, захисту, підтримки;

порушення регуляції контролю поведінки;

загальмування процесу формування вольових рис;

загальмування соціального інтересу;

відсутність партнера для гри, дослідження;

загальмування почуття жіночності у дівчат;

ранній початок статевого життя;

викривлення уявлення (у дівчат — щодо шлюбно-сімейних взаємин, у

хлопців — щодо зразків мужності);

наростання агресії як у хлопців, так і в дівчат;

відсутність авторитета-експерта, по-радника;

низький рівень контактності;

занижена амбіційність;

відсутність об’єкта ідентифікації — для хлопця;

відсутність моделі побудови стосунків із протилежною статтю — для

дівчат;

підвищений рівень тривожності;

невротичні прояви;

труднощі у засвоєнні соціальних і гендерних ролей.

Дитяча агресивність

Хто не правильно застебнув перший

 ґудзик, вже не застебнеться як слід.

Народжуючись, дитина має лише два способи реагування — це

задоволення і невдоволення. Коли дитина не голодна, в неї нічого не болить,
пелюшки сухі — тоді вона відчуває позитивні емоції, які проявляються у
вигляді посмішки, спокійного й безтурботного сну.

Якщо маля відчуває з якоїсь причини дискомфорт, то демонструє своє

невдоволення плачем, криком, бриканням. З віком дитина починає проявляти
свої реакції протесту у вигляді деструктивних дій, спрямованих на інших людей
(кривдників) або цінні для них речі.

Агресія в тій чи тій мірі властива кожній людині, тому що вона є

інстинктивною формою поведінки, основною метою якої є самозахист і
виживання у світі. Але людина, на відміну від тварин, з віком привчається
трансформувати свої природні агресивні інстинкти в соціально прийнятні
способи реагування, тобто в нормальних людей відбувається соціалізація
агресії.

Ті люди, які не навчилися контролювати свої агресивні імпульси,

зазнають труднощів у спілкуванні з людьми. У більш складних випадках, коли
агресивна поведінка стає протиправною, таких людей піддають кримінальному
покаранню й ізолюють від суспільства.

Можна виділити три основних джерела деструктивної поведінки:

1. Почуття страху, недовіри до навколишнього світу, які загрожують

безпеці дитини.
2. Зіткнення дитини з невиконанням її бажань, заборонами на
задоволення визначених потреб.
3. Відстоювання своєї особистості, території, здобуття незалежності й
самостійності.

На першому році життя в дитини формується або базове почуття довіри

до навколишнього світу і людей, відчуття безпеки, або недовіри, страху і
тривоги. Якщо батьки виявляли щиру любов до свого малюка в будь-якій
ситуації, якщо дитина розуміла, що, не зважаючи ні на що, її люблять, то в неї
виникало почуття довіри до оточення.

Якщо дитина переконується в тому, що її не люблять або навіть

ненавидять, то вона вирішує, що гірше вже й бути не може і тому стає здатною
на все. Їй не треба переживати, що вона може втратити об’єкт любові. Навіщо
дитині той, хто її не любить? Вона може стати жорстокою і почати мстити. На
цьому побудовано багато трилерів про маніяків-убивць, де, копаючись у його
минулому, виявляють забиту, принижену дитину, яку зневажали.

Батькам слід пам’ятати:

Найкращий спосіб уникати агресивності дитини — виявляти до неї

більше уваги і ласки, яких вона так потребує.

Батьки мають стежити за своєю поведінкою в сім’ї.

Найкращий спосіб виховання — єдність вимог і власний приклад.

Не можна використовувати фізичні покарання.

Допомагайте дитині знаходити друзів. Заохочуйте розвиток позитивних

аспектів агресивності, а саме: підприємливості, активності, ініціативності.

Перешкоджайте негативним проявам агресивності, зокрема ворожості,

скутості.

Пояснюйте наслідки агресивної поведінки.

Враховуйте у вихованні й навчанні особистісні риси дитини.

Надайте дитині можливість задовольнити потребу в самовираженні й

самоствердженні.

Обмежуйте перегляд відео – фільмів зі сценами насильства. Це стосується

і комп’ютерних ігор.
 Заохочуйте дитину до навчання, до участі в культурних заходах,
спортивних секціях.

Друга причина агресивності пов’язана з тим, що дорослі змушені в

деяких ситуаціях забороняти дитині поводитися певним чином, або з тим, що
не завжди батьки можуть або хочуть задовольняти нескінченні бажання своїх
дітей. Тут батькам важливо враховувати два моменти.

По-перше, вони повинні навчитися грамотно встановлювати заборони і, в

разі необхідності, застосовувати покарання. І, по-друге, важливо пам’ятати, що
головною потребою будь-якої дитини є необхідність відчувати, що її люблять і
цінують.

Якщо дитина починає відчувати сумніви з цього приводу, вона буде

намагатися всіляко підкріпити своє почуття непотрібності. Тому постійне ниття
дітей купити їм що-небудь часто є провокацією з їхнього боку. Заразом відмову
в бажаному дитина відразу ж трактує так, що її ніхто не любить, і вона нікому
не потрібна. Водночас вона, звичайно, страшенно злиться. Адже дитина любить
щиро і не бажає допускати, що її любов нерозділена.

Третя причина — це встановлення особистих меж. Дитина народжується

повністю залежною від своїх батьків, і її основне завдання протягом усього
життя — це здобуття незалежності (насамперед від батьків) і самостійності.
Часто цей процес відбувається дуже болісно для обох сторін і може мати сумні
наслідки. Батькам важливо розуміти, що їхні діти — це не їхня приватна
власність, і вони їм не належать. Дитина покликана стати рівноправною і
рівноцінною людською істотою.

Є найбільш важливі періоди, коли дитина вирішує це завдання: це 3 роки,

початок шкільного життя і підлітковий період. У ці періоди діти особливо
гостро реагують на втручання в їхнє життя, що знаходить своє вираження в
«протестних» реакціях. Мудрі батьки повинні це враховувати й надати дитині
розумну свободу і незалежність. Але в той самий час діти не повинні відчувати
себе покинутими, дитина має відчувати, що батьки готові завжди, у разі
потреби, надати підтримку й допомогу.
 Якщо ви бачите, як ваша дитина, ще не почавши ходити до школи,
ударила іншу, спочатку підійдіть до її жертви. Підніміть скривджену дитину і
скажіть: «Максим не хотів образити тебе». Потім обійміть її, поцілуйте і
виведіть із кімнати. Відтак, ви позбавляєте уваги свою дитину, переносячи її на
товариша по іграх. Як наслідок, ваша дитина зауважує, що веселощі
скінчилися, і вона залишилася на самоті. Зазвичай потрібно повторити це 2—3
рази — і забіяка зрозуміє, що агресивність не в його інтересах.

Як ми можемо допомогти дитині?

Поведінка — це ще не проблема. Це тільки ключ до проблеми. Якщо

дитина поводиться агресивно, це означає, що спалахнуло червоне світло й так
само, як на переході вулиці, вам слід стати й подумати: що переживає дитина,
що змушує її діяти агресивно?

Спробуйте зрозуміти свою дитину та її почуття. Це не означає, що ви

маєте виправдовувати її вчинки. Адже, коли ми розуміємо поведінку нашої
дитини, ми здатні діяти розумніше, отже, маємо більше шансів на те, що обрана
нами стратегія спрацює.

Дитина потребує вашої любові найбільше саме тоді, коли вона найменше
її заслуговує.

Корекція агресивної поведінки в дітей

Немає нічого важчого, ніж перевихо-

вати погано виховану людину.

Ян Амос Коменський

Тепер потрібно сказати кілька слів про те, як слід поводитися батькам у
разі проявів їхніми дітьми агресивної поведінки або запобігти небажаній
поведінці.
 З боку батьків необхідний прояв безумовної любові до дитини в будь-якій
ситуації. Не можна допускати висловлювань, як-от: «Якщо ти так
поводитимешся.., то мама з татом тебе більше не будуть любити!» Не можна
ображати дитину, обзивати її. Виявляти невдоволення треба саме дією,
вчинком, приймаючи особистість дитини загалом. Якщо дитина просить вас
пограти з нею, приділити їй увагу, а ви в той момент не можете цього зробити,
то не відмахуйтеся від малюка, тим паче, не дратуйтеся через його
настирливість. Краще покажіть дитині, що ви розумієте її прохання і поясніть,
чому в цей момент ви його виконати не можете: «Ти хочеш, щоб я тобі
почитала книжку? Маля, мама тебе дуже сильно любить, але я так втомилася на
роботі. Будь ласка, пограй сьогодні сам». І ще один важливий момент — не
треба відкуповуватися від дитини дорогими іграшками, подарунками тощо. Для
неї набагато важливіша й потрібніша ваша безпосередня увага.

Батьки, якщо не хочуть, щоб їхні діти були забіяками, самі повинні
контролювати власні агресивні імпульси. Треба завжди пам’ятати, що діти
навчаються прийомам соціальної взаємодії насамперед через спостереження за
поведінкою людей, які їх оточують (насамперед, батьків).

У жодному разі не можна придушувати прояви агресії дитиною, інакше

пригнічені агресивні імпульси можуть завдати серйозної шкоди її здоров’ю.
Навчіть її висловлювати свої ворожі почуття соціально прийнятним способом:
словесно або через малюнок, ліплення, спорт, за допомогою іграшок чи дій,
нешкідливих для оточення. Переклад почуттів дитини з дії в слова дасть їй
змогу довідатися, що про них можна говорити, а не обов’язково відразу битися.
Також дитина поступово засвоїть мову своїх почуттів і їй простіше буде вам
сказати, що вона ображена, засмучена, зла тощо, а не намагатиметься
привернути вашу увагу своєю «жахливою» поведінкою.

Єдине, чим у цій ситуації не можна зловживати, так це упевненістю в

тому, що доросла людина краще знає, що відчуває малюк. Дорослий може мати
лише припущення, які ґрунтуються на власному досвіді та на основі
спостережень за оточенням, що означає поведінка дитини. Дитина повинна
активно оповідати про свій внутрішній світ, а дорослий лише надавати таку
можливість і засоби.

Якщо дитина вередує, злиться, кричить, кидається на вас із кулаками —

обійміть її, притисніть до себе. Поступово вона заспокоїться. Із часом їй
потрібно буде дедалі менше часу, щоб угамуватися. Окрім того, обійми
виконують декілька важливих функцій: для дитини це означає, що ви здатні
витримати її агресію, а отже, її агресія може бути стримана, і вона не зруйнує
те, що любить; дитина поступово засвоює стримувальну здатність, може
зробити її внутрішньою і, відтак, контролювати свою агресію самостійно.

Пізніше, коли малюк заспокоїться, ви можете поговорити з ним про його

почуття. Але в жодному разі не варто читати моралі в такій розмові, просто
дайте зрозуміти, що готові його вислухати, коли йому погано.

Поважайте особистість у вашій дитині, зважайте на її думки, сприймайте

серйозно її почуття. Надайте дитині достатньо свободи і незалежності, за яку
вона буде сама нести відповідальність. Водночас покажіть їй, що в разі
потреби, якщо вона сама попросить, ви готові дати пораду або надати
допомогу. У дитини повинна бути своя територія, своя частина життя, вхід на
яку дорослим дозволений тільки за її згоди.

Помилкова думка деяких батьків, що «у їхніх дітей від них не повинно

бути жодних секретів». Не допустимо ритися в її речах, читати листи,
підслуховувати телефонні розмови тощо. Якщо дитина вам довіряє, бачить у
вас старшого друга і товариша, то сама вам про все розповість, попросить
поради, якщо вважатиме за необхідне.

Покажіть дитині кінцеву неефективність агресивної поведінки. Поясніть

їй, що навіть якщо на початку вона й отримає для себе вигоди, наприклад,
візьме в іншої дитини вподобану іграшку, то згодом із нею ніхто не захоче
грати, і вона залишиться на самоті. Навряд чи малюка порадує така
перспектива. Розкажіть також про такі негативні наслідки агресивної
поведінки, як невідворотність покарання, повернення зла тощо.
 Необхідно встановлювати соціальні правила поведінки в доступній для
дитини формі. Наприклад, «ми нікого не б’ємо, і нас ніхто не б’є». Для дітей у
віці чотирьох років і старших вимоги можуть бути більш чіткими. Можете
сказати: «У нашому будинку існує правило: якщо тобі потрібна іграшка, а нею
грається інша дитина і не дає її тобі, почекай».

Не забувайте хвалити дитину за старанність. Коли діти реагують у

належний спосіб, зробіть усе, щоб закріпити ці зусилля. Скажіть їм: «Мені
подобається, як ти зробив». Діти краще реагують на похвалу, коли бачать, що
батьки дійсно задоволені ними.Не варто говорити: «Гарний хлопчик» або:
«Хороша дівчинка». Діти часто не звертають на це уваги. Краще сказати: «Ти
приніс мені величезне задоволення, коли поділився зі своїм молодшим братом,
замість того щоб битися з ним. Тепер я знаю, що можу довірити тобі догляд за
ним». Така похвала має велике значення для дітей. Вона дає їм змогу відчути,
що вони можуть справити хороше враження.

Розмовляти з дитиною про її вчинки треба без свідків (класу, родичів,

інших дітей тощо). У бесіді намагайтеся використовувати менше емоційних
слів (соромно тощо).

Треба унеможливити ситуації, що провокують негативну поведінку

дитини.

У боротьбі з агресією можна вдатися до допомоги казкотерапії. Коли

маленька дитина починає виявляти ознаки агресивності, складіть разом із нею
оповідання, в якому вона буде головним героєм. Використовуючи вирізки із
журналів або фотографії самої дитини, створіть ситуації, в яких дитина
поводиться гідно та заслуговує на похвалу.

Поговоріть із малюком у той момент, коли він спокійний, не нервує. Коли

в дитини емоційна криза, заспокоїти її нелегко.

Треба надавати можливість дитині зняти емоційне напруження в грі,

спорті тощо. Можна «завести» спеціальну «сердиту подушку» для зняття
стресу. Якщо дитина відчуває роздратування, вона може побити цю подушку.
 Важливо пам’ятати

Агресія — це не тільки деструктивна поведінка, що заподіює шкоду

оточенню, призводячи до руйнівних і негативних наслідків, але також й
величезна сила, яка може слугувати джерелом енергії для більш
конструктивних цілей, якщо вміти нею керувати. Тому, завдання батьків —
навчити дитину контролювати свою агресію і використовувати її в мирних
цілях.

Якщо хочете виховати багатогранну

особистість, то повинні досконало

вивчити всі її грані.

Костянтин Ушинський

Жити — значить мати проблеми.

Вирішувати їх — значить рости

інтелектуально.

Джо Пол Гілфорт

Душа — це те, що робить траву —

травою, дерево — деревом, людину —

людиною. Без душі трава — сіно,

дерево — дрова, людина — прах…

Григорій Сковорода

Можливо, це буде вимагати від батьків певної зміни вимог щодо дитини,
але справа того варта. Потрібно чітко усвідомлювати, що успіх породжує успіх
і посилює впевненість у своїх силах як у дитини, так і в батьків. Отже, для того
щоб підтримати дитину, необхідно:

1. спиратись на сильні сторони дитини;

2. уникати підкреслення невдач дитини;
3. показувати, що ви задоволені дитиною;
4. уміти і хотіти демонструвати любов до дитини;
5. уміти допомогти дитині розділити великі завдання на частини, з
якими вона може впоратись;
6. проводити більше часу з дитиною;
7. у стосунках із дитиною активно використовувати гумор;
8. знати про всі спроби дитини, які вона здійснила, щоб упоратись із
завданням;
9. уміти взаємодіяти з дитиною;
10.дозволяти дитині самій розв’язувати проблеми там, де це можливо;
11.уникати дисциплінарних заохочень і покарань;
12.приймати індивідуальність дитини;
13.проявляти емпатію (розуміння стосунків, почуттів, психічних
станів іншої особи) і віру у вашу дитину.

Батькам це необхідно знати!

Процес фізіологічної адаптації дитини до школи можна поділити на

кілька етапів або періодів, кожен із яких має особливості й характеризується
різним ступенем напруження функціональних систем організму. Те, як
проходить цей процес, які зміни в організмі дитини відбуваються під час
адаптації до школи, протягом багатьох років вивчали спеціалісти в галузі
медицини (М. Антропова, М. Кольцова, О. Хрипкова). Ці комплексні
дослідження охоплювали вивчення показників вищої нервової діяльності,
розумової працездатності, стану серцево-судинної системи, системи дихання,
ендокринної системи, стану здоров’я, успішності, режиму дня, навчальної
активності на уроках. Таке комплексне і всебічне вивчення змін, що
відбуваються в організмі, поряд з оцінюванням стану здоров’я та
найважливіших педагогічних аспектів навчання дало змогу отримати достатньо
повну картину процесу адаптації. Виокремлюють три основні етапи адаптації.

Тривалість усіх трьох фаз адаптації — 5—6 тижнів, причому найбільш

складним є період між першим і четвертим тижнем.

Перший етап

Орієнтувальний, коли у відповідь на весь комплекс нових впливів,

пов’язаних із початком систематичного навчання, бурхливо реагують усі
системи організму. Ця «фізіологічна» буря триває два-три тижні. На цьому
етапі організм дитини витрачає все, що в нього є, й іноді «бере в борг», що
свідчить про надзвичайно ви- соку «ціну» плати за цей період. Тому батькам
важливо пам’ятати про таку особливість.

Другий етап

«Буря» вгамовується, «ціна» знижується. Помітне нестійке

пристосування, коли організм шукає і знаходить певні оптимальні (або близькі
до оптимальних) варіанти реакцій на ці впливи.

Третій етап

Період відносно стійкого пристосування, коли організм знаходить

найоптимальніші варіанти реагування на навантаження, які вимагають меншого
напруження всіх систем. Хоч яку роботу виконував би школяр: чи розумову із
засвоєння нових знань, чи статичне навантаження, чи психологічну
(спілкування у великому колективі) — кожна із систем організму повинна
відреагувати своїм напруженням, своєю роботою. Відтак, більше напруження
буде «видавати» кожна система, то більше ресурсів витратить організм. Але
можливості дитячого організму далеко не безмежні, а тривала напруженість і
пов’язана з цим утома та перевтома можуть завдати значної шкоди здоров’ю
дитини.

Як підтримати дитину в період адаптації до школи?

Безумовно, найкращим профілактичним засобом збереження психічного

здоров’я в період адаптації до школи є хороші взаємини батьків і дітей,
розуміння батьками внутрішнього світу своєї дитини, її проблем, переживань,
вміння ставити себе на місце дитини. Відомо, що не існує готових рецептів і
моделей виховання, які можна просто взяти і без змін «прикласти» до своєї
дитини. Але попри це можна надати деякі рекомендації щодо виховання дітей,
ставлення до яких — право кожного з батьків.

Повірте в унікальність і неповторність своєї дитини, в те що ваша дитина

— єдина, несхожа на жодну сусідську дитину і не є точною вашою копією.
Тому не варто вимагати від дитини реалізації заданої вами життєвої програми і
досягнення поставленої вами мети. Надайте право їй прожити життя самій.

Дозвольте дитині бути собою, зі своїми недоліками, слабкостями та

перевагами. Приймайте її такою, якою вона є. Спирайтесь на сильні сторони
дитини.

Не соромтесь демонструвати дитині свою любов, дайте їй зрозуміти, що

будете її любити за будь-яких обставин.

Не бійтесь «залюбити» свою дитину, садіть її на коліна, дивіться їй в очі,

обіймайте і цілуйте, коли вона того бажає.

Частіше використовуйте ласку та заохочення, аніж покарання й осуд.

Намагайтеся, щоб ваша любов не перетворилась на вседозволеність і

бездоглядність. Установіть чіткі межі та заборони (бажано, щоб їх було
небагато — лише основні, на ваш погляд) і дозвольте дитині вільно діяти в цих
межах. Суворо дотримуйтесь встановлених заборон і дозволів.

Не поспішайте звертатись до покарань. Намагайтесь впливати на дитину

проханнями — це найефективніший спосіб. Дуже важливо піклуватись про те,
щоб створити дитині ситуації з гарантованим успіхом.
 Консультація на тему « Права та обов’язки в сім’ї».

Турбота про дітей, а пізніше обов'язок дітей допомагати своїм батькам

стали моральними нормами і закріплені настановами багатьох релігійних учень.
Нині ці норми записано в законодавстві нашої держави.

Батьки, пам’ятайте! Кожна дитина має право:

 виховуватись в рідній родині;

 на належне виховання;
 на захист свого здоров’я;
 на піклування про здоров’я;
 на здобуття освіти;
 на розвиток талантів та здібностей;
 на право голосу у прийнятті важливого рішення для родини;
 на вільне висловлювання власних поглядів;
 кожна дитина має право бути почутою.

В свою чергу батьки зобов’язані:

1. виховувати дитину у дусі поваги до прав і свобод інших людей,

любові до своєї сім’ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини;
2. виховувати дитину, піклуватися про її здоров’я, фізичний,
духовний і моральний розвиток, навчання;
3. створювати належні умови для розвитку природних здібностей
дитини;
4. поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та
праці;
5. забезпечувати дитині середню освіту;
6. поважати та враховувати думку дитини з будьяких питань.
 Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування
інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Батьки не можуть залишати свою дитину без нагляду.

Батьки мають право:

1. на виховання та розвиток дитини;

2. на вибір навчального закладу для здобуття освіти дитиною;
3. на представництво та захист інтересів дитини;
4. звертатись до державних органів управління з питань навчання та
виховання дітей;
5. батьки мають рівні права на спілкування з дитиною, її виховання,
забезпечення освітою.

Яка ж відповідальність за невиконання батьківських

обов’язків?

Кримінальний кодекс України

Стаття 166. Злісне невиконання обов’язків по догляду за дитиною або за

особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування

Злісне невиконання батьками, опікунами чи піклувальниками

встановлених законом обов’язків по догляду за дитиною або за особою, щодо
якої встановлена опіка чи піклування, що спричинило тяжкі наслідки, -

карається обмеженням волі на строк від двох до п’яти років або

позбавленням волі на той самий строк.

Сімейний кодекс України

Стаття 164. Підстави позбавлення батьківських прав

1. Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав,

якщо вона, він:
 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу
охорони здоров’я без поважної причини і протягом шести
місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;
2) ухиляються від виконання своїх обов’язків по вихованню
дитини;
3) жорстоко поводяться з дитиною;
4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;
5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини,
примушують її до жебракування та бродяжництва;
6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

2. Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав з підстав,

встановлених пунктами 2, 4 і 5 частини першої цієї статті, лише у разі
досягнення ними повноліття.

3. Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх

своїх дітей або когось із них.

4. Якщо суд при розгляді справи про позбавлення батьківських прав

виявить у діях батьків або одного з них ознаки злочину, він порушує
кримінальну справу.

5. Рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним

законної сили суд надсилає державному органу реєстрації актів цивільного
стану за місцем реєстрації народження дитини.

Закон України «Про освіту»

Стаття 59. Відповідальність батьків за розвиток дитини

1. Виховання в сім’ї є першоосновою розвитку дитини як особистості.

2. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за

виховання, навчання і розвиток дитини.

3. Батьки та особи, які їх замінюють, зобов’язані:

  постійно дбати про фізичне здоров’я, психічний стан дітей,
створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей;
 поважати гідність дитини, виховувати працелюбність, почуття
доброти, милосердя, шанобливе ставлення до державної і рідної
мови, сім’ї, старших за віком, до народних традицій та звичаїв.

Пам’ятайте, дитина – це окрема особистість, яка має власні почуття,

бажання, думки, потреби, які належить поважати! А обов’язок батьків - дбати
та виховувати дітей гідними громадянами своєї держави!
 Консультація на тему « Безпека дітей на вулиці».

Безпека дітей... Як часто вона залежить від нас, дорослих! Чи цікавилися

ви, наскільки ваша дитина знає правила дорожнього руху і безпечної поведінки
на вулиці? Чи дотримує їх? Хтось може запитати: «Навіщо пояснювати
малюкові правила безпеки, якщо поки він з'являється на вулиці тільки за руку з
дорослим?» Але ж незабаром ваша дитина піде до школи, стане самостійним
пішоходом і пасажиром...

І до цього моменту в малюка слід сформувати свідому і безпечну

поведінку. Від цього залежить здоров'я, а часом і життя дитини. Тому і розмова
в нас з вами дуже, серйозна: дитина і дорога — основи безпеки. Це повинні
знати всі батьки.

Найпоширеніші причини нещасть, що відбуваються з дітьми на дорозі, —

перехід вулиці в невстановленому місці або на червоне світло, раптова поява
перед рухомим транспортом. Нещасні випадки повторюються, незважаючи на
те, що дітей і в садку, і в школі вчать правильно переходити вулицю. Ваш
малюк, здавалося б, знає правилами дорожнього руху. Чи так це?

Поговоріть із дитиною, поспостерігайте за нею та оцініть, чи може вона

самостійно орієнтуватися на дорозі, приймати правильні рішення. Адже
більшість дітей відчувають себе впевнено на вулиці лише після десяти-
дванадцяти років. Якщо ваша дитина не готова, на вулиці ви маєте не тільки
брати її за руку, а й виховувати, передусім, особистим прикладом:
переконувати і пояснювати. Не залишайте без відповіді запитання, пов'язані з
дорогою, водінням, аваріями тощо, навіть якщо вони здаються вам
несуттєвими. Це важливо! Якщо ви відмахнеться від розпитувань, дитина
зробить висновки сама, і не факт, що вони будуть правильними.

Розкажіть малюкові: «Коли з'явилися перші автомобілі, правил безпеки

руху ще не було. Диковинкам давали дорогу. Автомобілів ставало дедалі
більше,. Пішоходи почали потрапляти під колеса машин, отримувати удари,
серйозні травми і навіть гинути. Тоді й вирішили, що на вулиці повинні бути
різні дороги. Одну широку, посередині, відвели для автомобілів. По обидві її
сторони зробили доріжки вужчі — для пішоходів. І всі були задоволені, тому
що ніхто нікому не заважав. Згодом з'явилися правила руху, дорожні знаки,
пішохідні переходи, світлофори».

Запропонуйте дитині уявити і розповісти, що було б, якби люди не

придумали правил дорожнього руху. (Складно і проїхати, і пройти. Водії їздять,
як кому зручно, на великій швидкості. Пішоходи переходять дорогу там, де їм
заманеться, заважаючи водіям і опиняючись у великій небезпеці.) Висновок
зробіть разом: необхідно знати правила дорожнього руху і дотримувати їх,
інакше виникне плутанина, яка може призвести до біди. Малюк повинен
усвідомити: проїжджа частина вулиці призначена для автомобілів, тротуар —
для пішоходів, переходити дорогу можна тільки у встановлених місцях.

Переходимо дорогу безпечно

Поруч із проїжджою частиною не дозволяйте дитині бігти попереду вас,

міцно тримайте її за руку, не забувайте, що вона в будь-яку хвилину може
вирватися.

Звертайте увагу дитини на свої дії, поведінку інших пішоходів, інакше

малюк звикне переходити дорогу, не дивлячись, покладаючись на вас. Іграшку
малюка візьміть «потримати» собі: під час переходу він може відпустити вашу
руку і несподівано вискочити на проїжджу частину за м'ячиком або лялькою,
які недоречно впали.

Якщо малюк носить окуляри, пам'ятайте, що вони не коригують бічний

зір, так важливий для юного пішохода! Тому звертайте особливу увагу дитини
на типові ситуації із закритим оглядом, вчіть оцінювати швидкість машини, що
наближається.

Чекаючи на сигнал світлофора, деякі нетерплячі громадяни ступають на

проїжджу частину, коли зелене світло ще не запалало. Набагато безпечніше
стояти за крок-півтора від бордюру, щоб не потрапити під,колеса автомобіля.
 Найімовірніше, ваш малюк вже знає, як переходити проїжджу частину за
сигналом світлофора, і з задоволенням процитує: червоне світло — дороги
немає, жовтий — почекайте, а зелене світло — йдіть. Але цих правил не завжди
дотримують навіть дорослі. Поясніть дитині, що правила порушують «погані»
дядьки і тітки, і їх не можна наслідувати.

Розкажіть малюкові, що для повної безпеки потрібно «поглядати» на

машини, що стоять, навіть якщо переходиш дорогу на зелене світло. Поясніть,
чому не можна зупинятися на переході.

Можливо, ваша дитина знає, як перейти дорогу і через нерегульований

перехід («зебра» є, а світлофор відсутній). Переконатися в цьому допоможе гра.
Разом з малюком намалюйте на великому аркуші паперу дорогу, позначте
перехід. Візьміть маленькі іграшки (наприклад, фігурки з кіндер-сюрпризів) і
грайте. Малюк коментує дії іграшки під час переходу через дорогу: підійшов до
переходу, зупинився, подивився ліворуч, якщо машин поблизу немає, виходжу
на проїжджу частину і крокую по «зебрі». Дійшов до середини дороги,
подивився, чи не з'явилися машини праворуч. Якщо так, зупиняюся на
«острівці безпеки», пропускаю їх і лише тоді йду далі. У грі стануть в пригоді і
маленькі машинки: ви можете бути водієм, а дитина — пішоходом, і навпаки.

На зупинці

Ви довго чекаєте на автобус, а його досі немає...

Зупиніться у віддаленому від проїжджої частини місці (дитина далі, ніж

дорослий). Якщо не запаслися на цей випадок іграшкою для малюка, просто
поговоріть з ним. Запитайте, у що і з ким він грав, що малював, ліпив у
дитячому садку, що хоче робити вдома. Можна підійти до газетного кіоску^
розглянути журнали, купити вподобаний.

Не дозволяйте дитині розпочинати ігри, ходити по бордюру, що

відокремлює тротуар від проїжджої частини. Це небезпечно, особливо за сирої
погоди або ожеледі. Дитина може посковзнутися і потрапити під автобус, який
зупиняється. Крім того, якщо через ожеледицю проїжджий автомобіль занесе,
він вилетить прямо на тротуар. А якщо неподалік є калюжа, машини можуть
просто облити вас із малюком брудом.

На зупинці зібралося багато людей. Ви міцно тримаєте дитину за руку,

стоїте в перших рядах. Ось і довгоочікуваний автобус. Починається тиснява.
Навіть для дорослої людини це стресова ситуація, не кажучи вже про дитину.
Такі поїздки краще зовсім виключити. Якщо ж вам доводиться їздити разом з
дитиною в години пік, то ваше місце не в перших рядах, а серед тих, хто
спокійно чекає на свою чергу. Адже цей автобус не останній, а фізичне і пси-
хічне здоров'я дитини дорожче.

До транспорту, що зупиняється на зупинці, біжать люди. По тротуару, по

самому краю проїжджої частини. Не піддавайтеся загальному ажіотажу. Мало
того, що, спіткнувшись, ви можете впасти і потягти за собою дитину. Ви ще й
ризикуєте разом догодити під колеса! Малюк турбується: «Не встигнемо, мама
(тато) поїде, а я залишуся». Навіщо ж ризикувати життям і здоров'ям,
хвилювати дитину? Цей автобус теж не останній.

Нарешті ви в салоні. Першою входить дитина, дорослий за нею. Пройдіть

уперед, щоб дати можливість увійти іншим пасажирам. Нагадайте дитині, що
потрібно триматися за поручні, не можна висуватися у відкриті вікна, викидати
сміття, виходити з транспорту до повної його зупинки. Краще буде, якщо ви
зробите це не у вигляді нотації, а звернувши увагу на подібні ситуації з іншими
пасажирами.

Якщо першою з автобуса вистрибує дитина, вона може спіткнутися і

впасти, спробувати самостійно перебігти через дорогу. Тому спочатку з
транспорту завжди виходить дорослий. Ставши ліворуч від дверей, він
допомагає вийти малюкові.

В автомобілі

Настало літо — час відпусток, поїздок за місто, на дачу, на природу.

Багато хто здійснює ці маленькі подорожі на власному автомобілі. Як правило,
дитина намагається зайняти місце на передньому сидінні першою. Якщо потім
там же сідають дорослі, то вони можуть притиснути його до дверей.
Автоматичне блокування дверей передбачено не у всіх автомобілях. Натиснути
кнопку ж або ручку дорослі просто забувають. У такому випадку двері на
повному ходу можуть відчинитися, а дитина — випасти на дорогу, під колеса
інших машин. Та й на зупинці дитина не буде чекати, поки дорослі вийдуть з
машини, а відразу ж вискочить першою, Якщо вона потрапить при цьому на
проїжджу частину дороги, то опиниться в небезпеці. Не допускайте цього!

Отже, дитина сіла на заднє сидіння, двері заблоковані. Ось тільки діти,
особливо маленькі, такі непосиди! Хвилина — і улюблений син стоїть з ногами
на сидінні, кривляється в заднє скло, відчиняє вікно, висовує назовні руку або,
що ще небезпечніше,. голову. У разі різкого гальмування або повороту, стоячи
на сидінні, дитина може потрапити в отвір між кріслами і отримати серйозні
травми. Тому перевозити малюка до дванадцяти років на задньому сидінні
автомобіля ви можете лише на руках, пристебнувши ременем безпеки, або у
спеціальному дитячому кріслі.

Правила дорожнього руху дозволяють перевозити дитину до дванадцяти

років і на передньому сидінні (обов'язково в дитячому кріслі). їхати спереду
дуже хочеться будь-якій дитині, особливо хлопчикові. Але місце поряд з водієм
є найнебезпечнішим у разі зіткнення. То чи варто ризикувати? Якщо ж дитина
їде спереду, не забудьте про ремені безпеки. Якщо в нього немає автоматичного
регулювання, підтягніть його вручну. Погано відрегульований ремінь не врятує
дитину від серйозної травми голови і грудної клітки в разі різкого гальмування
або зіткнення.

Щоб поїздка не стомлювала малюка, пограйте з ним. Згадайте стару

добру пальчикову гру «Сорока-білобока» або менш відому:

Цей пальчик — дідусь,

Цей пальчик — бабуся,

Цей пальчик — тато,

Цей пальчик — мама,

Цей пальчик — я.
 Ось моя сім'я!

Із найменшими пограйте в ігри: «У якій руці сховано», «Назви дитинчат

тварин», «Хто як говорить».

Більш старшим дітям можна запропонувати ігри «Міста», «Скажи

навпаки» (дитина добирає антоніми до заданих слів: густий — рідкий, плакати
— сміятися тощо). Цікава гра «Якщо б, та якби». Дитині пропонують закінчити
речення за схемою: «Якби я був... (ким, пропонує дорослий), то я б..., тому
що...». Виходить приблизно так: «Якби я був машиною, то гоночною, щоб
швидко доїхати в будь-яке місце», «Якби я була яблуком, то зеленим і кислим,
щоб мене ніхто не з'їв». З такими розвагами час у дорозі промайне швидко.

Вирушаючи в дорогу разом із малюком, виявляйте турботу про його

безпеку і заохочуйте правильну поведінку в найрізноманітніших ситуаціях.

Чи не траплялося вам швиденько перебігати дорогу на червоне світло,

поки поблизу, немає машин? Якщо у вас є машина, чи завжди ви коректно
ставитеся до пішоходів та інших водіїв? Ваша дитина, яка йде поруч по вулиці
або сидить в автомобілі, все бачить і все запам'ятовує. Навіть незначні
порушення правил можуть стати поганим прикладом для малюка. Ви
беззаперечний авторитет для дитини, ваші дії у всіх дорожніх ситуаціях
повинні бути правильними.
 Бесіда з батьками про літній період
Літо прийшло! З ним ми пов'язуємо свої мрії про відпочинок, про виїзд
на природу. Особливо хочеться порадувати літнім відпочинком дітей.
Прагнення батьків оздоровити своїх дітей - мабуть, сьогодні єдина сила, яка
здатна це реалізувати.

Отже, літнє оздоровлення дітей - справа батьків.

Шановні, татусі та мами, даємо вам деякі поради щодо організації ігрової
діяльності з малечею.

Виберіть найцікавіше з того, що ми вам пропонуємо, і ваша дитина

отримає велику користь.

Влітку сім'ї часто бувають «на природі». Природа буває різною. Наприк-
лад, дача - це справжня природа.

«Пікнік» - от як це називається, коли вся родина на природу їде.

Збираються на цю поїздку всі дружньо. Діти іграшки збирають, тато -
спортивне й похідне спорядження, а мама - великий рюкзак з продуктами.

Отже, виїжджаючи на дачу, використайте час з користю.

На природі можна навчити:

• самостійності;

• нічого не боятися;

• плавати, бігати, стрибати;

• багаття розпалювати (тих дітей, що доросліші)-,

• розширювати знання про рослин, тварин, природні явища.

• отримувати емоційне задоволення.

 Найчастіше на пікніку збираються різновікові компанії. Тому нехай у вас
у запасі буде декілька таких ігор, які всім цікаві і зрозумілі.

«Весела естафета»

Мами й тата виборюють дистанцію і показують дітям спосіб пересування.

Способів безліч: як пінгвін, як конячка, задки, боком, рачки, верхом на паличці,
стрибаючи з м'ячиком, затиснутим між колінами.

«У кого більше шишок?»

Зібрати шишки. У кого більше, той і переможець.

«Влучний стрілець»

Відзначте лінію, від якої буде вестися стрільба. Поставте на невеликій

відстані відро або капелюх, і нехай діти вправляються в метанні, закидаючи
туди шишки.
 Консультація для батьків « Безпека дітей на воді».

В будинку є місце, де діти майже ніколи не сумують, - це ванна. Однак

мирні ігри з водою можуть перерости у бурхливі плескання. Як спрямувати
дитячу енергію в мирне русло?

У ванній можна малювати. Для цього можна придбати спеціальні засоби -

фломастери та олівці для малювання у ванній. Однак вони не дешеві.
Використовуйте просту гуаш: нею можна малювати на кахлі, малюнки легко
змиваються. Для малювання у ванній підійде і піна для гоління, попередньо
пофарбуйте її в різні кольори за допомогою все тієї ж гуаші.

Пограємо в гру «тоне чи не тоне». Запасіться різними предметами.

Кидайте їх по черзі в воду - нехай дитина ловить предмети і вгадує, тоне він, чи
ні.

Ванна - це святая святих мильної піни і бульбашок. З піни можна

спробувати зробити фігури, «бальні» сукні або піратські бороди, замки і гори.
А бульбашки просто весело пускати.

«Пінний баскетбол». Вам знадобиться маленька «м'яч» з піни і велика

пластикова миска, плаваюча у ванній. Запропонуйте своєму малюкові
потрапити пінним «м'ячиком» в «кошик».

Діти будь-якого віку обожнюють ігри з водою, без кінця переливаючи її з

однієї судини в іншій, туди і назад. Дайте малюкові пластмасові стаканчики і
глечики різних кольорів і розмірів, нехай займуться цим серйозним і
захоплюючою справою.

Ну і звичайно у ванній можна розігрувати різні сюжети: варити «кашу»,

готувати з піни обід. Або перетворитися в відважних моряків і рятувати
потопаючих. Або битися з піратами, рятуючи від них свій корабель.

Граючи у ванній, можна досліджувати властивості предметів, наприклад.

покладіть пластмасовий контейнер на воду. Почніть грати в навантаження
тяжкості на корабель. Покладіть в контейнер невелику іграшку, потім ще одну.
Навантажуйте разом з малюком контейнер, поки він не почне тонути. Поясніть
дитині, чому він пішов до дна. Покажіть, як падають на дно важкі предмети:
камінчики і іграшки.

Спробуйте пограти з губками: покажіть дитині, як можна набирати в

губку воду і вичавлювати її в баночку зі шкалою міліметрів. На баночці
виділіть маркером одне ділення, наприклад, 100 мл. Попросіть дитину
наповнити баночку до рівня цієї позначки. Потім перелийте це кількість в
склянку. Обговоріть з малюком, що, виявляється, він налив у баночку рівне
півсклянки.

Ще одну цікаву гру можна провести з двома контейнерами різної форми.

Один повинен бути широким з низькими стінками, інший, навпаки, вузьким з
високими стінками. Дайте малюкові тугіше мірну баночку, наповніть її
забарвленою водою до певної позначки. Попросіть малюка вилити воду з
баночки спочатку в один контейнер, а потім в інший. Запитайте його: «Як ти
думаєш, у високому контейнері більше або менше води, ніж було в низькому?
Чому її там стало менше? « Не пояснюйте дитині, що кількість залишилося
колишнім, яким і було в мірній баночці. Маленький чоловік повинен
експериментувати і приходити до правильного відповіді самостійно.
 Консультація на тему « Гра з водою і піском».
Влітку діти і дорослі більше часу проводять на свіжому повітрі. Як
зробити спілкування з малятами продуктивним, корисним та розвивальним
радять педагоги школи-дитячого садка «Лісова казка» і пропонують декілька
видів ігор з водою, які можна організувати на ігровому майданчику дитсадка.

Ігри з водою завжди доступні і можуть не просто зацікавити, розважити,

підняти емоційний настрій дитини, але й служать засобом пізнання
навколишнього світу. Вони сприяють розвитку тактильної чутливості, дрібної
моторики рук, координації рухів в системі «око - рука», дозволяють успішно
розвивати психічні пізнавальні процеси, формувати сенсорні уявлення і
первинні прийоми логічного мислення. У дошкільнят формується здатність до
спостереження, розвиваються навички дослідницької поведінки, вони вчаться
робити прості висновки, судження, порівнювати, узагальнювати,
встановлювати закономірності.

Ігри з водою це і театр, і сфера творчої діяльності дитини, де

розвиваються комунікативні та мовні здібності.

Малюнки водою

Для цього знадобляться всілякі пензлики, валики і, власне, вода. А діти

вже самі знайдуть, що і як їм "розфарбувати", але тільки водою і на асфальті.

Розвішування білизни

Як поєднати закріплення знань про кольори, розвиток дрібної моторики

пальців рук, трудову діяльність та ігри з водою? Дуже просто, наприклад:
сушка лялькової білизни. Натягніть мотузку спеціально для малюків, щоб вони
до неї діставали. Покажіть, як правильно розвішувати білизну на прищіпки. І
діти оволодівають трудовими навичками, закріплюють свої знання про кольори,
розвивають дрібну моторику пальців рук, але ж як цікаво і непомітно для них!
 Гра "Музика в склянці»

Якщо налити в склянки різну кількість води, то можна запропонувати

дитині відтворити знайому мелодію, постукуючи по склянках ложками,
виделками, олівця.

Гра "Спробуй, злови».

Запропонуйте дитині за допомогою двох трубочок для коктейлю або

китайських паличок для їжі виловити предмети, які плавають у надувному
басейні або склянці.

Гра "Долоньки».

Запропонувати дітям набрати воду в долоні і намагатися утримати її

якомога довше.

Гра "Вій, вітерець».

Дати завдання дітям подмухати на воду так, щоб з'явилися хвилі:

спочатку невеликі, потім більш високі хвилі, а потім – «шторм».

Гра "Гонки кольорових крапель».

Для цієї гри поставте на папері великі кольорові краплі (бажано різного
кольору) за кількістю гравців. Ці краплі розташуйте на одній стартовій лінії і
кожного граючого забезпечите трубочкою для коктейлю. За допомогою цих
трубочок потрібно дмухати на свою краплю і «рухати» її вперед.

Малюнки на піску

Зробіть разом з дітьми «гребінці» із пластикових тарілок чи лотків, якими

малюють по вологому піску. Потім разом добре зволожте пісок за допомогою
саморобних бризкалок, які можна зробити з продірявленої пластикової пляшки
примотаної скотчем до шлангу з водою. І, створюйте казкові візерунки на піску.

Насолоджуйтесь літом, загартовуйтесь сонцем, повітрям, водою! Даруйте

дітям і батькам своїх вихованців приємні враження та спогади про літо, про
Вас, про Ваш дитячий садок!
 Консультація на тему « Знайомимо дитину з природою».

Ні для кого не секрет, що любов до природи формуються у дитини з

дитинства. А проблема екології в сучасному світі стоїть на першому місці.
Тому знайомити їх з навколишнім світом потрібно починати з самого раннього
віку.

Природа оточує дитину завжди. Вона дає величезний запас знань, який
може стати в нагоді йому в майбутньому. Звичайно, варто відзначити, що
дорослий повинен бути для дитини не тільки наставником, а й особистим
прикладом.

Починати знайомити з природою потрібно в безпосередній для дитини

обстановці, щоб це не було для нього стресом: коли ви знаходитесь вдома або
на прогулянці. Наприклад: Кішка вмиває лапкою свою мордочку або хлепче
молочко. Батьки повинні самі помічати ці важливі для дитини маленькі деталі і
показати, як треба спілкуватися з тваринами: приголубити, погодувати,
погладити, випадково не образити. Дуже важливим моментом є використання
художнього слова при залученні дитини з виділеним об'єктом. Наприклад,
маленьких віршів і потішок:

1. Як у нашої кішки

Біленькі ніжки,

Плямочками спинка,

М'яка шерстинка!

Чорний хвіст пухнастий

З ниткою сріблястою!

Ходить кішка поруч,

Що ж кішці треба?

-" Няв, мур! У кицьки,

Немає сметанки в мисці!"

 2. У кота на лапках

Кігті цап-царапки.

Спинка вигнута дугою,

Розпушений хвіст трубою.

Зафырчал він: - Фыр, фыр, фыр!

Я забіяка з забіяк!

По-іншому не хочеться,

Виходжу я на полювання.

Ви дізнаєтеся тепер,

Хто тут самий страшний звір.

У мене на лапках,

Кігті цап-царапки!

Мама пестить кошеня, віддаючи йому любов, ніжність і це все повторить

за вами ваш маленький малюк. Він з ніжність буде поводитися з ним, тому що
так показав йому його найрідніша людина на Землі - мама.

Прогулюючись з дитиною парком, зверніть увагу на різноманітність

квітів на клумбі і величність дерев. Як приємно відчувати аромат троянди,
ніжність і бархатистість його пелюсток, і небезпека шипів. Скільки
незрозумілих для малюка нових знань дає їй природа. Скільки незвіданих
доріжок піднесе йому світ.

Варто зазначити, що природа чинить величезний вплив на розвиток у

дитини психологічних, пізнавальних, мовленнєвих і т.д. особливостей. Вона
викликає у дитини багато незабутніх вражень.

При знайомстві з неживою природою, потрібно звернути увагу на те, щоб

не давати малюкові ні яких теоритических узагальнень. Дитина в ранньому віці
все одно їх не зрозуміє. Краще дайте дитині можливість насолодитися
моментом - скупатися в теплому водоймі або помацати холодну воду у джерелі.
Це почуття радості дитина запам'ятає на все життя. Коли ми були маленькими,
всі любили експериментувати. Проведіть досліди, але тільки так, щоб це не
шкодило природі. Наприклад: «Що плаває, що тоне» або перетворення снігу,
льоду у воду.

Дуже добре, якщо ви разом з малюком після отриманих вражень сядете

малювати чи ліпити. Разом з ним ви висловите і закріпіть побачене. Він з
нетерпінням буде чекати нової зустрічі з природою, здобувати знання, берегти
природу, доглядати за нею.

Поступово батьки повинні ускладнювати зміст знань.

Увага! Поясніть малюкові правила безпеки при спілкуванні з природою.

Обов'язково власною поведінкою і вчинками покажіть дитині, як дбайливо
ставитися до представників тваринного світу та об'єктів неживої природи.
Бережіть природу! Любіть її! Бажаю успіхів.
План проведення батьківських зборів « Безпека дитини у ваших руках».

Хід зборів

Шановні батьки! Ми сьогодні з вами зібралися за круглим столом, в

приємній атмосфері, щоб поговорити про поведінку дітей на наших вулицях.
Ви напевно запитаєте, навіщо дітям пояснювати зайвий раз про безпеку
поведінки на вулиці, якщо діти переходять дорогу під наглядом дорослого. Ви
запитаєте, а чи не зарано дітей вчити ПДР в дошкільному закладі.

Ми з Вами повинні пам'ятати, що навчання ПДР процес тривалий.

Вимагає багато уваги і терпіння з боку дорослих. Це сьогодні дитина скрізь з
батьками за руку ходить, а завтра може опинитися один на дорозі.

Отже, друзі, давайте з вами сьогодні поговоримо на цю глобальну тему.

Для того щоб наша робота принесла очікуваний результат, нам з вами
доведеться зустрічатися не один раз. Хотілося Вам нагадати, що дітям
недостатньо тільки теоретичні знання, але і важливу роль відіграє практика.
Теорію ми разом з колегами забезпечимо в дитячому саду, але практика поза
саду лягає на плечі батьків.

Зараз ми коротко розповімо, як проходить навчання з ПРАВИЛ

дорожнього руху в нашій групі. Пропонуємо Вам подивитися, фоторепортаж
нашого відкритого заняття з ПДР. Все, що діти дізнаються з наших занять, ми
поміщаємо на стенд з ПДР.

Анкета для батьків.

Шановні батьки! Перед Вами лежать анкети з питаннями, я пропоную

Вам заповнити анкету.

(Питання анкети і передбачувані відповіді.)

Питання: З якого віку потрібно прищеплювати знання дітей з ПРАВИЛ

дорожнього руху?

Відповідь: з раннього.

Питання: чи варто тримати дитину за руку при переході вулиці?

Відповідь: Так, міцно за зап'ястя.

Питання: Які види пішохідних переходів повинен знати дитина?

Відповідь: Підземні і наземні переходи.

Питання: як і де переходити вулицю?

Відповідь: можна переходити Вулицю в тих місцях, де є лінії розмітки або

покажчики переходу.

Питання: Що таке перехрестя?

Відповідь: Місце, де перетинаються дві вулиці

Питання: Де можна дітям кататися на велосипеді?

Відповідь: На дитячому майданчику, у дворі.

Питання: чи Можна дитині кататися на проїжджій частині?

Відповідь: Ні, існує велика ймовірність потрапити під колеса автомобіля.

Питання: Як повинен дорослий з дитиною входити і виходити з громадського

транспорту?

Відповідь: При вході перший-дитина, за ним дорослий. При виході навпаки.

Питання: Як повинні поводитися дорослі з дітьми в очікуванні громадського

транспорту?

Відповідь: Необхідно стояти далі від проїжджої частини, міцно тримаючи

дитину за руку.

(Підбиття підсумків анкетування.)

Підбиття підсумків зборів: Висловлювання батьків на задану тему, відповіді

батьків. наскільки корисна для них та їхніх дітей, такі зустрічі.
ТРЕНІНГИ ДЛЯ
БАТЬКІВ
Тренінг « Батьківської ефективності».
Тема

Завдання:

1. Стимулювати роздуми про сімейні цінності і обговорення в сімейному колі їх

значущості.

2. Викликати розуміння унікальності сім'ї серед інших спілок, почуття гордості

від приналежності до неї.

3. Створювати активну творчу атмосферу та позитивний настрій у групі.

Обладнання: аркуш ватману, фломастери, м'яч, картки із назвами емоційних

станів, прищіпки, гуаш, пензлики, папір, штапик, зошитові листи.

Зміст.

ВПРАВА 1

Привітання учасників тренінгу.

Прийняття правил, за якими буде працювати група, які не можна порушувати у

процесі всього заняття.

Для цього знадобляться - ватман і маркер.

ВПРАВА 2.

Стоячи в колі, ведучий передає м'яч по колу учасникам по черзі:

- Назвіть своє ім'я і як хочете, щоб вас називали в групі.

- Сімейний стан, професія, кілька слів про свою дитину.

- Побажання собі як батькові.

- Чого очікуєте від цього заняття?

ВПРАВА 3.

Зараз пограємо в асоціації. Я підійду до кожного з вас і почну фразу, а ви

постараєтеся її закінчити. Відповідати треба швидко, перше, що прийшло в
голову:

- Це було давно, але я...

- Мій ідеал чоловіка...

- Мені в моєму житті зустрічалися...

- Була ситуація, коли я...

- Моя любов до дітей...

- Як здоровий, що в моєму житті є...

- Дитина дав для мене...

Які почуття викликала ця вправа? Учасники діляться враженнями.

ВПРАВА 4.

В центрі на стільці колода карт з назвами певних емоційних станів. Учасникам

необхідно продемонструвати ці емоції без слів за допомогою пантоміми. Якщо
карта отгадана, то вона йде у відбій, якщо ні, гравець забирає її собі.

Виграє той, у кого менше всього карт.

ВПРАВА 5.

В коло запрошуються дві пари. Всім іншим зав'язують очі хусткою. Парам
розвішують прищіпки по чотири штуки. Включається музика - учасники
повинні якнайшвидше зібрати максимальну кількість прищіпок поки звучить
музика.

Після виконання вправи, враження учасників - в якій ролі було комфортніше.

ВПРАВА 6. Релаксація.

- Капніть крапельку фарби на папір і «видуйте» малюнок з допомогою

трубочки.

- Змочіть аркуш паперу водою і намалюйте що хочете, слідуючи своїм емоціям.

Листи в коло, учасники промовляють - на що схоже, свої відчуття в ході

виконання завдання.

ВПРАВА 7.

На підлозі штапик, учасники шикуються вздовж нього.

- Я вимовляю питання і той, хто відповідає на нього ствердно - переступає

межу. Думати - кілька секунд.

- Боїтеся самотності?

- Чи вважаєте ви своє сімейне життя - вдалою?

- Чи буваєте ви часто зачеплені поведінкою свого чоловіка (дружини)?

- Вам хочеться мати багато дітей?

- Вам здається, що ваші близькі не цінують ваших зусиль в повній мірі?

- Ви непробачно багато часу віддаєте роботі на шкоду спілкуванню з дітьми?

- Ви оточені турботою і ласкою?

- Ви любите свій будинок?

- Ви людина емоційна, а тому з вами нелегко в сім'ї?

ВПРАВА 8.

Сидячи в колі, учасники називають своє ім'я і розповідають про те, чого б він
міг навчити свою дитину, в чому він відчуває себе фахівцем, що він вміє
робити майстерно (сім'я, будинок, виховання).

ВПРАВА 9.

- Запишіть у стовпчик 4 літери: ЛДРП.

- До кожної букви напишіть цифри від 1 до 4.

- До кожної групи (буква і цифра) додайте назву якоїсь тварини, птахи, комахи.

- Тепер по 3 якості, які на ваш погляд їх характеризують.

РОЗШИФРОВКА:

- Л - це любов

- Д - це дружба

- Р - це робота

- П - це ліжко

- Цифри говорять, на якому місці у вашому житті вони знаходяться, а тварини,

птахи, комахи з написаними вами якостями - це те, як ви уявляєте себе у
відповідних життєвих процесах.

ВПРАВА 10.

Стоячи в колі, тримаємося за руки.

- Яке враження від роботи?

- Які почуття виникають зараз?

- Усім спасибі, до побачення!

 Напрямки роботи з батьками дітей - вихованців

На початку життєвого шляху поруч з дитиною знаходяться найголовніші люди

в його житті - батьки.

У сучасній соціокультурній ситуації зростає роль і відповідальність сім'ї

(батьків) за виховання дітей.

На певному етапі життєвого шляху дитина надходить і дитячий сад. Тепер його
оточують нові люди, дорослі і діти, яких він раніше але знав і які становлять
іншу спільність, ніж його сім'я. Малюк росте і розвивається у стінах дитячого
садка, готується до вступу в школу. Завдання дорослих (батьків і педагогів)
об'єднати свої зусилля і забезпечити дітям захист, емоційний комфорт, цікаву і
змістовну життя в дитячому саду і будинку.

Багато батьків, орієнтовані на активну участь у вихованні власних дітей,

відчувають брак знань в області педагогіки і психології, мають низьку
педагогічну і психологічну культуру.

Одним з основних напрямів роботи психологічної служби нашого ДНЗ є

психолого-педагогічна просвіта батьків дітей-дошкільнят.

Наша програма здійснюється в системі психолого-педагогічного супроводу в

наступних видах і формах: групове та індивідуальне консультування батьків;
проведення батьківських зборів і клубів; наочна агітація для батьків в кожній
віковій групі; проведення тренінгів для батьків.

Таким чином, програма заснована на необхідності залучення батьків у виховно-

освітній процес, їх зацікавленій участі в цьому з метою найбільш повноцінного
розвитку їх власних дітей.
Тренінг на тему « Скринька батьківської мудрості».
Мета:відпрацювати навички спілкування батьків з дітьми, знизити
психологічне напруження, покращити настрій та підвищити рівень
згуртованості батьків.

Консультація «Особливості сімейного виховання дошкільників. Виховна

функція сім’ї»

Сім’я — джерело продовження роду, української нації. Кожна людина бере

початок від сім’ї. Біологічна природа, сутність жінки — бути матір’ю,
берегинею сімейної моралі. Перший свій досвід спілкування з навколишнім
світом дитина набуває, безсумнівно, у сім’ї. Від того, який це буде досвід,
залежить майбутнє дитини.

Кажуть: «Очі — дзеркало душі», а педагоги можуть сміливо зробити висновок,

що дитина — це дзеркало сім’ї, у якій дитина одержує свій перший
поведінковий досвід.

Цей досвід є фундаментом для її подальшого розвитку і формування як

особистості.

Якщо в сім’ї поважають почуття дитини, то й вона колись поважатиме почуття

інших людей;

• якщо дитина живе в умовах толерантності, то вона виробляє в собі вміння

терпіти;

• якщо до неї ставляться чесно, то вона буде справедливою;

• якщо в сім’ї не беруть чужих речей без дозволу, дитина теж не братиме
чужого. Такий перелік, без сумніву, можна продовжити.

Шановні батьки, пам’ятаймо, що ми виховуємо дітей кожним своїм кроком,

своїм вчинком. Перші поняття про добро і зло, честь і безчестя, справедливість
і кривду складаються в дітей на підставі того, що вони відкривають у своїх
батьків.
Народні прислів’я «Добрий приклад кращий за сто слів», «Бурчання наскучить
— приклад научить», «Яблучко від яблуньки далеко не падає», «Яка хата такий
тин, який батько — такий син» втілюють велику педагогічну правду,
узагальнюють багатовікові спостереження наших предків.

Наслідування — невід’ємна риса людської природи. Дошкільники і молодші

школярі сліпо копіюють дорослих, щиро у всьому прагнуть бути схожими на
них, наслідують їхню поведінку розмови, не вникаючи в суть явищ.

Часто батьки бачать проблеми дітей, але пропускають власні. Звичайно, у дітей,
як у всіх людей, свої складності зростання. Сімейна психологія зазначає, що
проблеми дітей, як правило, є симптомом загального неблагополуччя родини.

Будучи «слабкою ланкою», діти більш чуйно сприймають негаразди у

стосунках і намагаються «сказати» про це дорослим тими засобами, які для них
більш доступні. Це можуть бути хвороби, у тому числі психосоматика,
труднощі в навчанні, поведінці, замкненість, агресивність, страхи, підвищена
тривожність.

У сім’ї людина народжується, робить перші кроки, пізнає перші радощі,

смуток, із сім’ї виходить у великий світ.

— Що таке сім’я? (Обговорення з батьками)

Сім’я — це союз людей, пов’язаних між собою духовними, економічними,

кровними та іншими зв’язками, а також взаємною відповідальністю.

— Що вона дає людині?

— Які функції вона виконує? (Обговорення з батьками)

Сім’я, з одного боку, є закритим світом зі своїми секретами, таємницями, які

захищають її членів від зовнішніх негараздів, а з іншого боку — допомагає
людині пізнавати складний і деколи небезпечний світ.

Основними функціями сім’ї є:

 репродуктивна (відтворення життя, тобто народження дітей, продовження

людського роду);
 економічна (суспільне виробництво коштів для життя, відновлення
витрачених на виробництві сил своїх дорослих членів, ведення свого
господарства, наявність свого бюджету, організація споживчої діяльності);

 виховна (формування особистості дитини, систематична виховна дія

сімейного колективу на кожного свого члена протягом усього його життя,
постійний вплив дітей на батьків та інших дорослих членів сім’ї);

 комунікативна (посередництво сім’ї в контакті своїх членів із засобами

масової інформації, літературою і мистецтвом, вплив сім’ї на багатообразні
зв’язки своїх членів з навколишнім природним середовищем і на характер її
сприйняття, організація внутрішньосімейного спілкування, дозвілля і
відпочинку).

Деякі науковці доповнюють основні функції сучасної сім’ї такими: господарчо-

побутовою, соціально-статусною, емоційною, сексуальною, сферою первинного
соціального контролю, сферою духовного спілкування.

Інформація на тему «Психологічні потреби дитини молодшого

дошкільного віку»

2–4 роки. У цей період у дитини розвивається самостійність на основі

вдосконалення її моторних і психічних здібностей.

Дитина засвоює багато рухів (вчиться повзати, ходити, тримати предмети,

відпускати, кидати). Вона пишається своїми досягненнями і намагається все
робити самостійно.

Якщо батьки дозволяють дитині все робити самій і не підганяють її, то в

дитини розвивається самостійність, упевненість у собі і вміння володіти собою,
вона вчиться управляти своїм життєвим простором. Але якщо батьки і
вихователі регулярно виражають роздратування і поспіх, то в дитини
розвивається сором’язливість і нерішучість.

Нестійка психіка дитини реагує на докори за забруднені штани чи розбиту

чашку, що призводить до невпевненості у своїх здібностях і впевненості в
невмінні взаємодіяти із самим собою та своїм оточенням.
Якщо ця стадія минула для дитини напружено, то в майбутньому всі негативні
моменти позначаться на її впевненості в собі і її самостійності.

Особливістю соціальної ситуації розвитку в ранньому дитинстві є спільна

діяльність дитини з дорослим на правах співпраці. Розкривається вона у
стосунках «дитина — предмет — дорослий». Зміст спільної діяльності полягає
у засвоєнні малюком спеціально вироблених способів використання предметів.
Наприкінці віку немовляти дитина виокремлює предмети як щось постійне,
наділене стійкими властивостями. Тепер вона прагне навчитися діяти з ними.

Дитина в цьому віці, за словами Л. Виготського, перебуває у світі речей і

предметів, у своєрідному «силовому полі». Кожен предмет спонукає дитину
доторкнутися до нього, взяти в руки або, навпаки, не торкатися його. Сходи
ваблять дитину, щоб ходити по них; двері — щоб їх зачиняти і відчиняти;
дзвіночок — щоб дзвонити; коробочка —щоб закрити і відкрити; кулька — щоб
котити. Кожна річ заряджена для дитини в цій ситуації афективною силою, яка
притягує або відштовхує і, відповідно, спонукає (спрямовує) її до діяльності.

Одно-, трирічний малюк, захоплений предметом, не може від нього відірватися.

Заглиблений у предметну дію, вів не бачить, що за предметом завжди фігурує
дорослий, який створює предмети певного призначення, володіє способами їх
використання. Малюк не може самостійно пізнати функції предметів, оскільки
їхні фізичні властивості прямо не вказують, як їх потрібно використовувати.
Тільки дорослий може підказати способи використання предметів. У цьому
полягають суперечності соціальної ситуації розвитку в ранньому дитинстві.

Дитина виконує індивідуальну дію відповідно до заданого дорослим зразка,

інакше вона не зможе дістати правильного результату. Тож провідною для
малюка стає предметна діяльність, а ситуативно-дієве спілкування — засобом її
здійснення. Предметна діяльність спрямована на опанування дитиною
призначенням предметів, уміння діяти з ними відповідно до закладених у них
функцій.
Отже, у процесі предметної діяльності, послуговуючись ситуативно-дієвим
спілкуванням, дитина під керівництвом дорослого опановує вміння діяти з
предметами відповідно до їх функціонального призначення.

Розповідь психолога:

— Мені подобається порівнювати дитину з водою. Це річка весела та стрімка,

бурхлива або ж глибока та повільна. Вона пливе, куди їй заманеться, рухається
вільно та невимушено. Але рух кожної річки визначає її русло, ті береги, яких
ми називаємо «батьками». Вони завжди ніби попереду, визначають основне
спрямування її руху. Якщо батьки знають, як виховувати дитину, мають свої
стійкі ціннісні настанови, розуміють, що є важливим для дитини, то ці береги
міцні, надійні. Тоді і річка почувається захищеною та більш упевненою.

Де ви бачили такі береги, які тиснули б на річку чи змушували її плисти в

інший бік? Річка пливе вільно відповідно до своєї природи, але береги дещо
скеровують її рух. Річка, яка не має берегів, розтікається, поступово
перетворюючись на болото. Так і дитина, яка не відчуває підтримки, розумного
контролю з боку батьків, не має життєвих орієнтирів, чіткого самоусвідомлення
своїх справжніх бажань та потреб. Тому часто потрапляє під чужий вплив або
тиск оточення.

Діти наслідують своїх батьків, вони ніби віддзеркалюють їхню поведінку,

манери спілкування, головне, — засвоюють саме ті цінності, головні життєві
принципи, які сповідують батьки. Тому помиляються ті батьки, які впевнені,
що дитина робитиме так, як вони кажуть. Насправді ж вона робитиме так, як
вони роблять». Тому батькам важливо бути послідовними у думках,
переконаннях та діях.

Вправа-діалог «Ми – батьки, а це означає…» (мікрофон)

Мета: сприяти усвідомленню учасників себе в ролі батьків, визначити

пріоритети і цінності у вихованні дітей.

Батьки по черзі закінчують речення:

• Бути батьками добре, тому що…

• Бути батьками складно, тому що…

• Бути батьками весело, тому що…

• Бути батьками сумно, тому що…

• Бути батьками престижно, тому що…

• Бути батьками не престижно, тому що…

• Бути батьками приємно, тому що…

• Бути батьками хочеться, тому що…

Вправа «Прислів’я про добро»

Мета:з’ясувати, як батьки розуміють поняття «добро» і як вони до нього

ставляться.

Хід проведення

Батьки по черзі зачитують різні прислів’я про добро, пояснюють їх та

висловлюють свою думку щодо кожного прислів’я.

Прислів’я для батьків:

• Буде добре, як мине зле.

• Будь добрим — бідним станеш.

• Від добра ніхто не тікає.

• Від добра добра не шукають.

• Добре чути далеко, а зле — ще далі.

• Добре ім’я краще за багатство.

• Добре роби — добре й буде.

• Добро треба шукати, а зло саме прийде.

• Добрий, хоч до рани прикладай.

• Доброго і корчма не зіпсує, а злого і церква не направить.

• Доброму всюди добре.

• Добро пушить, а лихо сушить.

• Зі всіма добрий — собі лихий.

• Кого добро нагріє, той дуріє.

• Як не було добра змалку, то не буде до останку.

• Світ не без добрих людей.

• Там добре, де нас нема.

• Усе добре, що добре кінчається.

Вправу обговорюють

Вправа «П’ять добрих слів»

Мета: отримати зворотний зв’язок у групі, підвищити самооцінку дитини,

можливість зробити добре іншій людині.

Хід вправи

Робота в одній групі.

Педагог дає кожному учасникові вирізану з паперу дитячу долоньку та олівець.

Завдання — написати на долоньці ім’я своєї дитини. Кожен учасник передає
долоньку сусідові по колу. На кожному пальці намальованої долоні треба
написати будь-яку привабливу, на їхню думку, рису дитини сусіда.

Коли всі закінчили, ведучий збирає роботи, зачитує характеристики, а всі

відгадують героя.

Практичне завдання «Скринька ідей»

Мета: спонукати батьків до обміну власним досвідом ефективного виховання

дітей.

Батьки отримують паперові макети монет, на яких пишуть одне слово, що

асоціюється у них із вихованням власної дитини. Після цього вони кидають
«монету» в скарбничку і озвучують її «вартість» (називають слово-асоціацію).
Наприклад, любов, терпіння, наполегливість, дружба, уважність, зацікавленість,
вільний час тощо.

Побажання батькам

Отже, наша співпраця з вами є першою сходинкою на шляху формування

ефективних стосунків із дітьми та їхньої позитивної соціалізації. Адже
соціалізація — складний і багатогранний процес, який триває все життя
людини, а його основи закладаються в дошкільному дитинстві під час
спілкування дитини з близькими, з однолітками, з педагогами. Пам’ятайте, що
дитина — це дзеркало життя своїх батьків. Як у краплі води відбивається сонце,
так і в дітях відображається духовне багатство батька й матері. Робіть усе, щоб
дитинство й майбутнє ваших дітей було прекрасним. Любові та
взаєморозуміння, успіхів і щастя вам і вашим дітям!
Тренінг на тему « Щаслива дитина – благополучна родина».

Мета: ознайомити батьків з особливостями впливу стилю спілкування в

сім’ї на емоційне благополуччя дітей; формувати вміння аналізувати свої
виховні впливи на дитину та їх наслідки, сприяти конструктивному
спілкуванню дорослого з дитиною; розвивати уміння членів сім’ї взаємодіяти у
спілкуванні та поведінці; зміцнювати та зберігати родинні відносини.

Обладнання: свічка, листочки, дерево з листочками, ручки, кольорові

олівці, фломастери, маркери, ватман, кольоровий папір, склянка з водою, сіль,
перець, грудка землі, смужки-побажання, скринька.

Хід заняття

Привітання учасників

Вправа «Привітання»

Добрий вечір, рідний наш дім!

Добрий вечір батькам усім!

Доброго вечора садочку прекрасному!

Станемо разом ми у коло –

Скільки друзів – глянь навколо!

Руку дружби протягну.

З другом сварку не почну.

Будемо всі дружно жити.

Рідний дім наш звеселяти!

Обговорення правил групи

Мета: спрямувати увагу учасників на дотримання правил роботи тренінгової

групи.
Вихователь. Для того щоб наше заняття пройшло організовано та
продуктивно, нам необхідно дотримуватися певних правил спілкування.

1. Добровільна участь у виконанні вправ і завдань.

2. Говорити лише про себе, свої переживання.
3. Не критикувати, бути позитивним.
4. Один говорить, усі слухають.
5. Обговорювати дію, а не особу.

Отже, з правилами групи ви ознайомились. Якщо хтось із ними не згоден,

можна запропонувати свої правила.

Вправа «Чарівна свічка»

Мета: дати учасникам можливість краще познайомитися, проявити

індивідуальність та створити теплий психологічний мікроклімат, що сприяє
вільному, ефективному спілкуванню учасників заняття.

Вихователь. Перед вами на столі стоїть чарівна свічка. Учасники заняття,

тримаючи по черзі свічку, називають своє ім’я та коротко розповідають про
себе, відповідаючи на запитання: «Який я?». Свічку передаємо доти, доки всі
учасники не розкажуть про себе.

Запитання: що було приємніше: говорити чи слухати розповіді?

Очікування «Дерево пізнання»

Мета: виявити проблеми й труднощі, які трапляються в сімейному вихованні

дитини; з’ясувати очікування та сподівання учасників від заняття (розуміння,
спілкування, знань).

Вихователь. Шановні батьки! Кожен із вас прийшов на заняття зі своїми

сподіваннями. Будь ласка, відшукайте на столах листочки з дерева. На них
запишіть свої очікування.

Пропоную вам озвучити ваші сподівання та наклеїти на дерево пізнання

листочки.
Асоціативний кущ «Світ дитинства»

Мета: розвивати творчість, креативність у батьків; зняти емоційну

напруженість; використати гру в родинному вихованні для стабілізації
батьківсько – дитячих відносин.

Давайте пригадаємо приємні миті дитинства. Дитинство – це щасливий

(сумний, дуже щасливий тощо) час вашого життя. Хай кожен назве слово, яке
асоціюється зі словом дитинство. Але спочатку ми з вами промедитуємо під
заспокійливу музику. Учасники «прокручують» його у своїй уяві.

Занурення. Сядьте зручніше, ноги поставте так, щоб вони відчували опору,
заплющить очі, прислухайтесь до свого дихання: воно рівне й спокійне.
Відчуйте важкість у руках, у ногах. Уявіть, що ви переноситеся в своє
дитинство. Теплий весняний день, вам 5,6 років…Уявіть себе в тому віці, в
якому ви найкраще себе пам’ятаєте. Ви йдете вулицею – подивіться, у що ви
вдягнуті. Вам весело, поруч з вами близька людина – подивіться, хто це. Ви
берете її за руку і відчуваєте її теплоту і надійність. Потім ви відпускаєте цю
руку й біжите весело вперед, але недалеко, чекаєте на свою близьку людину і
знову берете її за руку. Раптом ви чуєте сміх, піднімаєте голову і бачите, що
тримаєте за руку чужу людину. Ви повертаєтеся й бачите, що ваша близька
людина стоїть позаду та всміхається. Ви біжите до неї, і знову разом ідете далі,
сміючись із того, що сталося. А тепер поверніться назад, у цю кімнату, і, коли
ви будете готові, розплющить очі.

Висновок. Переважно це радісні слова. Чи таке дитинство у ваших дітей?

(Відкритий мікрофон. Батьки висловлюють свої думки через мікрофон).

Інформаційне повідомлення «Чинники, які впливають на розвиток

дитини»

Вихователь. Найважливіший скарб людини – це здоров’я. Нині не викликає

сумніву той факт, що всі діти вимагають певної психологічної підтримки,
оскільки перебувають під впливом низки несприятливих чинників.

Чим відрізняється психічне здоров’я від психологічного?

Психічне здоров’я – це стан благополуччя, при якому людина може
реалізувати свій власний потенціал, справлятися зі звичайними життєвими
стресами, продуктивно й плідно працювати.

Психологічне здоров’я стосується особи та є сукупністю психічних

властивостей людини, які постійно розвиваються. Ці властивості допомагають
особі знайти свій шлях , який дасть змогу їх виконати певну життєву мету, а
також гармонізують потреби окремої особи й суспільства загалом. Проблеми
психологічного характеру піддаються корегуванню набагато легше, ніж
психічного.

Нервові, нестабільні батьки – нервова й нестабільна дитина.

Ускладнюються сімейні відносини, а страждають від цього насамперед діти. Ці

відносини відображаються в напружених взаєминах між дітьми.

Експерти Всесвітньої організації охорони здоров’я довели, що порушення

психічного здоров’я набагато частіше відбувається в дітей, які страждають від
недостатнього спілкування з дорослими та їхнього ворожого ставлення, ростуть
в умовах сімейних суперечок.

Навіть вік характеризується тісною емоційною прихильністю дитини до

батьків, причому у вигляді потреби в любові, повазі, визнанні.

Рухлива гра «Австралійський дощ»

Учасники стають у коло.

Вихователь. Шановні учасники! Чи знаєте ви, що таку австралійський дощ?

Якщо ми будемо уважними, то почуємо, якій він. Я показуватиму рухи, а ви
повторюватиме їх:

 В Австралії піднявся вітер (терти долоні).

 Починає накрапати дощ (клацання пальцями).
 Дощ посилюється (почергове плескання по грудях).
 Починається справжня злива (плескання по ногах).
 А ось гроза, справжня буря (тупотіння ногами).
  Але що це? Буря почала вщухати (плескання по ногах).
 Злива перетворюється на дощ (плескання долонями по грудях).
 Рідкі каплі падають на землю (клацання пальцями).
 Вщухає вітер (терти долоні).
 З’являється сонечко (руки догори).

Вправа «Поява дитини в сім’ї та її психічний розвиток» (додаток 1)

Мета: розглядати моделі розвитку дітей залежно від того, коли дитина
народилася (першою, другою чи третьою).

Вихователь. Шановні учасники! Пропоную вам об’єднатися в такі групи:

«старші», «середні», «молодші» та «єдині» діти.

Завдання для кожної групи – передати відчуття дитини кожної групи.

Вихователь. Дійсно, діти – це стримувальний чинник. Тому під час виховання

дитини батькам необхідно стежити за своєю поведінкою, адже саме їхня
поведінка є прикладом для дітей.

Експеримент «Склянка води»

Склянка води – це дитина (чиста, прозора, наївна).

Сіль – пекучі, образливі слова.

Перець – пекучі образливі слова.

Грудка землі – жорстокі слова.

Усе добре змішуємо – отримуємо – стан дитини. Скільки мене часу, доки все
осяде, забудеться? А варто легенько збовтати і все підніметься на поверхню та
спричинить нові стреси та неврози у дитини.

Вправа «Образ щасливої дитини»

Мета: створити модель емоційно – благополучної дитини; поглибити знання

про роль батьківського спілкування у вихованні дітей.
(Учасники створюють колаж «Образ щасливої дитини» із поданого матеріалу,
потім презентують роботи.)

Вихователь. Учасники повинні намалювати малюнки, які демонструють риси

характеру, стиль спілкування й поведінку батьків щодо дитини.

(Відповіді порівнюються, доповнюються.)

Висновок. Завдяки цій вправі ми з’ясували, що дитина в щасливій родині

впевнена в собі, цілеспрямована, високодуховна, має позитивну емоційну
стабільність, проявляє повагу до себе.

Рухлива гра «Малюємо цифрами»

Мета: зняти напруження через рухову активність.

Вихователь. Пропоную вам намалювати в повітрі цифри різними частинами

свого тіла: 1 – носом; 2 – правим плечем; 3 – лівим плечем; 4 – правою ногою; 5
– лівою ногою; 6 – ліктем правої руки; 7 – ліктем лівої руки; 8 – правою ногою;
9 – лівою ногою.

Гра «Чарівна скринька»

Мета: підвищити настрій учасникам заняття, оптимізувати відносини між

батьками й дітьми.

Вихователь. Шановні учасники! У Європі є така традиція – подавати тістечка з

найкращими побажаннями. Пропоную кожному дістати зі скриньки по одній
записці, яка підкаже, що вас чекає найближчим часом.

Побажання

 Вам сьогодні обов’язково пощастить!

 Життя готує для вас дивовижний сюрприз!
 Усе складається для вас якнайкраще!
 Настав час зробити те, що ви постійно відкладаєте!
 Сьогодні ваш день! Удачі вам!
 Сьогодні фортуна усміхається вам!
  Ви готові зробити серйозний крок у своєму житті!
 Пам’ятайте: ви народилися, щоб бути щасливими!
 Сьогодні чекайте прибутку!
 Любіть себе такими, якими виє, адже ви чарівні!
 Пам’ятайте, що ви кохані!
 Зробіть собі подарунок, ви його заслуговуєте!
 Вищі сили оберігають вас, будьте сміливішими!
 Усе, що вам потрібно, легко приходить до вас!
 Усі ваші бажання здійсняться, повірте!
 Сьогодні з вами спокій і радість!
 Сьогодні ваш щасливий день!

Висновок. Сподіваюсь, що вам було приємно отримати такі диво – папірці.

Бажано таких папірців – побажань виготовити для себе якнайбільше та
діставати їх по одному кожного ранку. Ці побажання чарівним чином
впливають на настрій як дорослих, та і дітей, підбадьорюють їх, надають
упевненості.

Підведення підсумків тренінгу

Мета: отримати від кожного учасника коротку інформацію про враження від
проведеного тренінгового заняття.

Хід проведення: вихователь звертається до учасників:

Що було для вас важливим на тренінгу?

Чому ви навчилися?

Що вам сподобалося?

Чи отримали ви нові знання на занятті і як ви будете використовувати їх в

особистому житті?

Чи справдилися ваші очікування?

Наше сьогоднішнє заняття було організовано для тих, хто любить дітей, любить
їх не здалека, не милується ними, як живою цікавою іграшкою, а любить
справжньою любов’ю. Це заняття для люблячих батьків, що віддають серце й
душу вихованню дітей. Сподіваюсь, що й надалі ми разом пліч – о – пліч
будемо співпрацювати, виконуючи тривалу й складну справу назва якої –
«виховання».

Пісня «Бережить своїх дітей» (відео).

Процедура прощання

Мета: емоційне завершення тренінгу.

Вихователь. Шановні учасники! Прошу стати в коло, візьміться за руки і

промовте: «Хай сьогодні нам щастить, хай нам завтра пощастить, хай усім
завжди щастить!» Поаплодуйте один одному і самим собі.

Додаток 1

ПОЯВА ДИТИНИ В СІМ’Ї ТА ПСИХІЧНИЙ РОЗВИТОК

Старшій дитині в сім’ї властиві відповідальність, сумлінність, прагнення

до досягнень, честолюбство. Вона часто бере на себе частину батьківських
функцій, піклуючись про молодших дітей у сім’ї. Вона може почувати себе
відповідальною за сімейний добробут, продовження сімейних традицій, часто
стає лідером. Народження наступної дитини призводить до позбавлення її
виняткової позиції у володінні любов’ю і турботою матері й часто
супроводжується ревнощами до появи суперника. Якщо старшій дитині до
цього моменту не виповнилось 5 – 6 років, то поява брата або сестрички може
викликати сильний стрес. Батьки переключили увагу на малюка, старша дитина
втратила владу над ними. Але вона ще мала, щоб зрозуміти, що сталося, її
відчуття можна сформулювати приблизно так: «Моє місце зайняв хтось
інший». Така реакція сильніша, якщо діти одностатеві.

Молодшій дитині в сім’ї властиві безтурботність, оптимізм, готовність

приймати чуже заступництво. Для членів своєї сім’ї вона може так і
залишитися назавжди дитиною. До її досягнень батьки зазвичай ставляться
менш вимогливою У відносинах із людьми виявляє ворожість, конфліктність,
вона більше зорієнтована на себе, ніж на інших. Молодші завжди стають
улюбленцями, тому, на відміну від старших, емоційно стабільніші, товариські.
Зазвичай на них покладають менше обов’язків, але стереотипи поведінки
закладаються вже в цей період. Буває, що за ними назавжди закріплюється
прізвисько «малюк». Безумовно, це не може не вплинути на розвиток
особистості дитини.

Середня дитина може мати характеристики як молодшої, так і старшої

або їх комбінації. Часто вимушена боротися за те, щоб бути поміченою й
отримати своє місце в сім’ї.

Єдина дитина є водночас найстаршою і наймолодшою дитиною в сім’ї.

Більше за інших єдина дитина наслідує одного з батьків (тієї ж статі). Єдині
діти часто мають прихильність до батьків протягом усього життя. Проте,
знаходячись під постійною опікою батьків, у дитини може сформуватися
безпорадність.

Існують два типи єдиних дітей: «рано став дорослим» і «синок матусі». Другий
варіант особливо поширений у сім’ях, де були проблеми з вагітністю (пізні
пологи тощо). Виховна позиція теж відіграє важливу роль у психологічному
здоров’ї дитини.
ПРАКТИКУМ ДЛЯ
БАТЬКІВ.
Практикум для батьків « Розвиваючі ігри своїми руками».

Ведучий пропонує батькам відправитися в подорож в місто «Игроград».

Зустрівши гостей, мер (вихователь) пропонує розглянути карту міста, вибрати
маршрут і помандрувати.

 Олімпійський проспект.
 Цікава алея.
 Тямущий проїзд.
 Площа експериментів.
 Ідейний провулок.

Заключна частина: мер міста вручає кожному гостю сувій, в якому він
оголошується Почесним громадянином Игрограда. Гості діляться своїми
враженнями, залишаючи запис у книзі відгуків. Робиться загальна фотографія.

Олімпійський проспект

«Плесни, топні»

Мета: активізувати зорове сприйняття, концентрацію уваги, розвивати пам'ять.

Дорослий показує гравцям кольорові картки, гравці виконують рух у

відповідності з кольором:синій - плескають у долоні; зелений - тупотять
ногами; червоний - кричать; жовтий - закривають очі.

«Дні тижня»

Один кінець шнура (гумки) прив'язується до дерева або до стійки на висоті 40

см, інший кінець тримає педагог. Він називає перший день тижня: понеділок.
Грають один за іншим з розбігу перестрибують через шнур. З кожним днем
тижня шнур піднімається на 5 див. Виграють ті, які за сім стрибків менше
число разів зачеплять шнур.

Цікава алея

Заходів. Танграм - старовинна східна головоломка з фігур, отриманих при

розрізуванні квадрата на 7 частин особливим чином: 2 великих трикутника,
один середній, 2 маленьких трикутник, квадрат і паралелограм. В результаті
складання цих частин один з одним виходять плоскі фігури, контури яких
нагадують всілякі предмети, починаючи від людини, тварин і закінчуючи
знаряддями праці і предметами побуту. Такого роду головоломки часто
називають "геометричними конструкторами", "головоломками з картону" або
"розрізними головоломками".

З танграмом дитина навчиться аналізувати зображення, виділяти в них

геометричні фігури, навчиться візуально розбивати цілий об'єкт на частини, і
навпаки - складати з елементів задану модель, а найголовніше - логічно
мислити.

Танграм можна зробити з картону або паперу. У квадраті креслимо діагональ -

виходить 2 трикутника. Один з них розрізаємо навпіл на 2 невеликих
трикутника. Відзначаємо на кожній стороні другого великого трикутника
середину. Відсікаємо за цими відмітками середній трикутник та інші фігури.

Найлегший варіант для дітей дошкільнят - збирати фігури на намальованих на

елементи схем (відповідей), як мозаїку. Трохи практики, і дитина навчиться
складати фігури за зразком-контуру й навіть придумувати свої фігури за таким
же принципом. (Батькам пропонується виготовити танграм і зібрати фігуру за
зразком.)

Тямущий проїзд

«Чарівний мішечок»

Покладіть в мішок різні предмети (шишки, фішки, гребінці, іграшки тощо).

Запропонуйте дитині опустити руку в мішечок і взяти яку - небудь річ, не
виймаючи руки з мішечка. Запитайте: «Що ти взяв?» Нехай дитина опише і
відгадає предмет. Дуже захоплююче і цікаво.

«Хованки»

На картон приклеюємо наклейки. Закриваємо їх прямокутниками кольорового

паперу. Хто ховається у віконці? Подивися, дмухаючи на віконце. Запам'ятай і
скажи.

Ідейний провулок

«Парні числа»

Мета: розвивати увагу, пам'ять, вміння дотримуватись правил гри, повторити

числа від 0 до 10.

З кольорового картону виріжте квадрати. На одній стороні наклейте або

напишіть числа. Картки розкладіть на столі числом вниз. Гравці ходять по
черзі. Правило: картки перевертаємо, але з місця не зрушуємо. Відкрийте дві
картки, подивіться на числа. Якщо вони однакові - забираєте собі. Якщо вони
різні - перевертаєте на те ж місце. Ходить наступний. Виграє той, хто набере
більше всіх парних чисел.

Площа експериментів

Під час приготування обіду запитайте у дитини, де більше води: в чашці, в

каструлі, в чайнику, в тарілці? Переконатися в правильності відповіді він може
на практиці. Обов'язково уточніть, що ви міряли, і скільки умовних мірок
виявилося в кожній з посудин.
Практикум « Вчуся бути батьком».
Мета: формування взаєморозуміння, підвищення батьківської
компетентності в розумінні природи внутрішніх переживань і потреб дитини.

Матеріали та обладнання: інтерактивна дошка, магнітофон, м'яка

іграшка, аркуші паперу, олівці, матеріали для виготовлення листівки, пам'ятки.

Хід роботи практикуму

Педагог. Доброго дня! Я рада вас бачити на нашій зустрічі. Сьогодні ми

поговоримо про розуміння внутрішніх переживань і потреб дитини.

Почнемо з розминки, встаньте півколом: ви будете передавати один одному

іграшку, називати себе і характерну особливість вашої дитини.

Висловлювання батьків.

Педагог дякує батьків і запрошує за столи.

Педагог. Візьміть на столі аркуш паперу з намальованим сонечком. Намалюйте

в гуртку схематично обличчя вашого малюка, а на промінцях запишіть ті
якості, які є у вашої дитини. Батьки виконують завдання (3 хвилини).

Педагог звертає увагу батьків на екран інтерактивної дошки, де зображене

сонечко, на променях якого написані різні якості дитини.

Педагог. Будь-який малюк має свою палітру фарб. У ньому як би змішалися

доброта і агресія, сміливість і страх, тяга до знань і лінь, сміх і сльози і багато
іншого. Але ця палітра набагато ширше, ніж ми її уявляємо. Я думаю, ви
погодитеся зі мною, що наше завдання працювати над розвитком «палітри»
душевних якостей наших дітей.

Педагог. Зараз ми виконаємо практичне завдання, яке допоможе зрозуміти, як

можна розвивати душевні якості дитини, використовуючи спільну творчість.
Розділимося на дві команди, будемо робити листівку, уявіть, що це ви робите зі
своєю дитиною. У вас на столах є матеріал, який можна знайти в кожному
будинку. Приступаємо до роботи. (Звучить музика, батьки роблять листівку).
Педагог надає увагу кожній команді і допомагає порадою.

Представники від кожної команди розповідають про свою роботу (для кого
вона зроблена, і які емоції викликала ця робота).

Педагог. На цьому прикладі ми побачили, як можна організувати спільну

творчість, виховуючи при цьому душевні якості дитини.

Педагог. Виховуючи дитину, ми заохочуємо і караємо його. Давайте

поговоримо про заохочення і покарання.

На столі у педагога стоять ваги.

Педагог. Передаючи іграшку кожен з вас повинен назвати прийоми

заохочення, які ви використовуєте у вихованні. Батьки називають, а педагог
кладе на чашу ваг фішку.

Педагог. Тепер назвемо прийоми покарання. Батьки називають, а педагог кладе

на чашу ваг фішку.

Педагог. Зверніть увагу, яка чаша терезів переважує? За результатами

опитування педагог робить висновок про важливість заохочення у вихованні.

 Педагог. Шановні батьки, так як я вихователь, мама і бабуся хочу

поділитися з вами секретами виховання:
 Перш ніж виховувати, відкрийте двері у своє дитинство. Згадайте, якими
ви були, чого чекали від своїх батьків.
 Ніколи не виховуйте малюка в стані афекту. Сім разів відміряйте і один
раз відріжте.
 Намагайтеся стати йому таким батьком, про який ви мріяли в дитинстві.

Показ слайдів на інтерактивній дошці.

Педагог. Дякую вам за участь у нашій зустрічі та прошу поділитися своїми

враженнями. Висловлювання батьків.

На закінчення нашої зустрічі я хочу подарувати вам нагадування про

виховання.
Педагог роздає пам'ятки батькам.

Пам'ятка

1. Набагато більшої виховної силою володіє прощення провини, а

покарання звільняє від мук совісті.
2. Карати слід за проступок, не тому, що у вас поганий настрій.
3. Не варто читати довгих нотацій.
4. Не потрібно згодом нагадувати про проступок.
5. Починай виховання з себе.
Практикум на тему « Ефективне спілкування з батьками вихованців
ДНЗ».

Мета: підвищити рівень професійної майстерності педагогів ДНЗ у питаннях

взаємодії з родинами вихованців.

Хід практикуму

Психологічна розминка «Дуже я собою пишаюся!»

Вправа спрямована на оволодіння прийомами релаксації і концентрації, що

сприяють підвищенню енергетичного потенціалу.

1."Дуже я собою пишаюся, я на багато пишаюся". Стоячи, звести лопатки,

посміхнутися і підморгуючи лівим, потім правим оком.

2."Я вирішую будь-які завдання, зі мною завжди, любов і удача".

Поклавши на чоло ліву долоню, потім праву.

3."Я приманиваю удачу, з кожним днем стаю багатшими".

Потираючи долоню об долоню.

4."Я зігріте сонячним промінчиком, я гідна самого кращого". Вставши

навшпиньки, руки над головою зімкнути в кільце.

5. "На шляху у мене немає перепони, все вийде так, як треба". Руки в
сторони, стиснути кулаки, роблячи обертання руками

6."Спокій і посмішку завжди березі, і мені допоможуть, і я допоможу".

Руки на поясі, роблячи нахили вправо - вліво.

7."Будь-яка ситуація мені підвладна, світ прекрасний - і я прекрасна".

Руки на поясі нахили вперед-назад.

8. "Я бадьора й енергійна, і справи йдуть відмінно". Підстрибуючи на

правій, потім на лівій нозі.

9. "Всесвіт мені посміхається, і все у мене виходить". Склавши руки в

замок, роблячи глибокий вдих.
Сучасний дитячий садок допомагає благополучній родині і в чомусь замінює
дитині сім'ю проблематичную. Він навчає і консультує батьків, передає
традицією і виховує людину майбутнього. З цієї точки зору дошкільна освіта
має для суспільства набагато більше значення, ніж просто місце, де навчають і
розвивають дітей.

Робота з сім'єю - це кропітка праця. Потрібно враховувати сучасний підхід в

роботі з сім'єю. Головна тенденція - навчати батьків самостійного вирішення
життєвих завдань. І це вимагає від педагогів певних зусиль. І вихователь, і
батько - дорослі люди, які мають свої психологічні особливості, вікові та
індивідуальні риси, свій життєвий досвід і власне бачення проблем.

«Організація спільної роботи педагога з батьками вихованців»

На мить включимо фантазію і уявімо собі .... /Вранці мами і тата приводять
дітей в дитячий сад, ввічливо кажуть: «Здрастуйте!» - і йдуть. Цілий день діти
проводять у дитячому садку: грають, гуляють, займаються... А ввечері
приходять батьки і, сказавши: «До побачення!», забирають дітей додому.
Педагоги і батьки не спілкуються, не обговорюють успіхи дітей і пережиті
ними труднощі, не з'ясовують, чим живе дитина, що його цікавить, радує,
засмучує. А якщо раптом виникають питання, то батьки можуть сказати, що
було анкетування і ми там про все розповіли. А педагоги дадуть їм так: «Адже є
ж інформаційні стенди. Прочитайте, там все сказано!» Погодьтеся, картина
вийшла безрадісна ... І хочеться сказати, що таке просто неможливо.

У педагогів і батьків є єдині завдання: зробити все, щоб діти росли щасливими,
активними, здоровими, жизнелюбивыми, товариськими, щоб вони стали
гармонійно розвиненими особистостями. Сучасні дошкільні заклади багато
роблять для того, щоб спілкування з батьками було насиченим і цікавим. З
одного боку, педагоги зберігають все краще і перевірена часом, а з іншого -
шукають і прагнуть запроваджувати нові, ефективні форми взаємодії з
родинами вихованців, основне завдання яких - досягнення реальної співпраці
між дитячим садом і сім'єю.
Бажання піти на контакт, налагодити стосунки, допомогти один одному,
побачити в іншому рівного собі партнера, почути його, визнати право іншого
на іншу позицію і зрозуміти цю позицію. Спілкування буде успішним, якщо
воно змістовно, засноване на загальних і важливих для обох сторін теми, якщо
кожна з них у процесі спілкування збагачує свій інформаційний багаж.

Кому належить провідна роль в організації спілкування? Звичайно вихователю.

Щоб вибудувати його важливо володіти комунікативними вміннями,
орієнтуватися в проблемах виховання і потреби сім'ї, бути в курсі останніх
досягнень науки. Педагог повинен дати батькам відчути свою компетентність і
зацікавленість в успішному розвитку дитини, показати батькам, що він бачить в
них партнерів, однодумців.

Зразковий кодекс спілкування:

 Завжди прагнути бути в хорошому настрої і бути приємним у

спілкуванні.
 Намагатися відчути емоційний стан батьків.
 Знаходити можливість кожен раз говорити батькам щось позитивне про
дитину - це найкращий спосіб привернути батьків до себе.
 Давати батькам можливість висловитися, не перебиваючи їх.
 Бути емоційно врівноваженим при спілкуванні з батьками, подавати
приклад ввічливості і такту.
 У складній ситуації намагатися подавати приклад поступливості - цим
своєї гідності впустити не можна, але зміцнити його можна.

2. Банк ідей.

Пропоную всім учасникам гри поповнити банк ідей, відповівши на питання: Як

зробити спілкування з батьками найбільш продуктивним і приємним?

3. Три «Я».

Вихователь несе відповідальність за зміст своєї мови, за наслідки сказаного:

мова може допомагати продуктивного спілкування або, навпаки, перешкоджати
йому.
Щоб мова сприяла позитивному впливу на батьків, потрібно, перш за все,
вибрати тональність, відповідну тактику спілкування. Згідно з твердженнями
психологів, в кожній людині «живуть» три «Я».

Батько Дитина Дорослий

Загальна 1. Автоматично оцінює, 1. Не піклуючись про Розкуто, по-
поведінка іронічне, порицающее, реакцію оточуючих, діловому,
наказывающее, грайливий, допитлива, об'єктивно, уважно
звинувачує, яке шукає творче, хитре, зловтішне, прислухаючись до
винного, наказне, що випромінює надлишок співрозмовника, без
авторитарну. 2. Добре, енергії, мрійливе. 2. емоцій, задаючи
підбадьорююче, вдячне, Відчуття сорому, почуття відкриті питання,
заклопотане, співчутливе, провини, обережне, боязке, замислюючись
допомагає, вимагає схвалення,
сверхзаботливое впадающее у відчай,
скромне, невпевнене,
жалующееся, яка
дотримується правил. 3.
Протест проти більш
сильних і авторитетних,
примхливе, примхлива,
неслухняне, агресивне
Типові 1. «Ти повинен», «Ти не 1. «Я хочу», «Я б дуже Всі питання, що
фрази повинен», «Це тобі не хотів», «Чудово!», починаються зі
можна», «Як ти тільки «Чудово!», «Вищий клас!, слів: Що? Коли?
можеш», «Скільки тобі «Мені без різниці», «Так Де? Чому?
говорити одне і те ж!», «Я тобі й треба». 2. «Я не вірю Висловлювання:
не дозволю так з собою в свої сили» «Я не зможу можливо, ймовірно,
поводитися!», «Припини це зробити», «Я боюся», на мою думку, я
це зараз же!». 2. «Не ламай «Я спробую», «Я хотів думаю, я думаю, з
собі голову!», «Не так тільки...», «Чому завжди мого досвіду, ін.
погано, як здається», «Не я?». 3. «Я цього не хочу», все, що допускає
вішай ніс», «Тобі це не під «Залиште мене в спокої», можливість
силу», «Я можу вас «Прокляття!» дискусії
зрозуміти», «Іди, я зроблю
за тебе»
Интона- 1. Голосно або тихо, 1. Голосно, швидко, Впевнено (без
ція, твердо, зарозуміло, захлинаючись, сумно. 2. зарозумілості), по-
манера насміхаючись, цинічно, Тихо, нерішуче, тремтячим діловому (з
говорити саркастично, з натиском. 2. голосом, пригнічено, особистісної
Тепло. заспокійливо, нудно, скаржачись, забарвленням),
співчутливо покірно. 3. Гнівно, нейтрально,
голосно, уперто, понуро спокійно, без
пристрастей і
емоцій, ясно і чітко
Жести 1. Піднятий вгору 1. Напружений або Корпус прямий,
вказівний палець, руки на розслаблений корпус, його положення
стегнах, руки схрещені неуважність. 2. Опущені змінюється в ході
перед грудьми, ноги плечі, схилена голова, бесіди, верхня
широко розставлені. стоїть струнко, знизує частина тулуба
2.Поглаживание по голові плечима, кусає губи, злегка нахилена
напружений, вперед
дружелюбний, милий. 3.
Напруженість, загрозлива
поза, упертість, опущена
голова

У міжособистісному контакті людині властиво займати одну з трьох названих

позицій, що визначається особливостями характеру. Педагогу, що вступає в
контакт з батьками важливо знайти правильну позицію. У спілкуванні можуть
використовуватися всі три позиції з урахуванням ситуації і того, що позиція
«дорослого» є найбільш діалогічного.

Вправа на зміну рольової позиції у спілкуванні (кожну фразу вимовити у

всіх трьох ролях):

1. «Коли-небудь ви зрозумієте, що мої вимоги до дитини були справедливі».

2. «Якщо вас не утруднить, мені хотілося б поговорити про вашу дитину».

3. «Вам, безсумнівно, відомі успіхи вашого сина в малюванні».

Вправа «Які фрази доцільніше використовувати для початку бесіди з

батьками»

- знайти в запропонованому переліку п'ять «невдалих» фраз, які не слід

вживати.

- знайти «небажані» фрази і смислові пари до них.

1. Вибачте, якщо я завадила...

2. Я б хотіла...

3. Ймовірно, ви про це ще не чули...

4. Вам буде цікаво дізнатися...

5. Я б хотіла ще раз почути...

6. Мені видається цікавим те, що...

7. Я прийшла до такого висновку, що...

8. Ви хочете...

9. Думається, ваша проблема полягає в тому, що...

10. Давайте з вами швидко обговоримо...

11. Як ви знаєте...

12. Хоча вам це і не відомо...

13. Будь ласка, якщо у вас є час мене вислухати...

14. Ви, звичайно, про це ще не знаєте...

15. А у мене на цей рахунок інша думка...

16. Звичайно, вам вже відомо...

17. Ви, напевно, про це вже чули...

Вправа «Бажаю Вам...»

Мета вправи: розвиток уміння доброзичливого спілкування з батьками.

Процедура виконання

Сидячи в колі, зробити комплімент сидить поруч учаснику тренінгу як одному з

батьків своєї групи.

Наприкінці ведучий може відзначити, що найкращим компліментом для батьків

служать добрі слова про їх дитину. Крім того, уміння педагога вичленувати
гарну якість у кожній дитині свідчить про його компетентність в очах батьків.

Аналіз вправи

1. Що Ви відчували, висловлюючи побажання?

2. Чи вдалося Вам висловити комплімент, звертаючись саме до батьків, а не до
колеги по роботі?

3. Які труднощі виникли у Вас при виконанні завдання?

Робота над правильністю мовлення.

1. Прокоментуйте помилки у виразах: кримінальний злочин, вільна вакансія,

прейскурант цін, пам'ятний сувенір, майбутні перспективи, сміливий ризик,
перша прем'єра, моя автобіографія, перше бойове хрещення, хронометраж часу.

2. Усуньте багатослівність у виразах: кожна хвилина часу, відступати назад, в

грудні місяці, вперше познайомитися, заповісти у спадок, в літній період часу,
помилкове оману.

3. Поясніть значення слів-паронімів і придумайте звороти зі словами: зрівняти і

порівняти; одягати і взувати; ефектний і ефективний; економний і економічний;
невіглас та неук; ванна і ванна; одинарний і ординарний; апробувати і
випробувати; представити і надати; акціонерний і акционерский; планування і
планування; абонент і абонемент; господарювати і господарювати; адресат і
адресант; парламентер і парламентарій.

4. Поясніть значення слів: імпортувати, пріоритет, гармоніювати,

конфіденційно, пролонгація, легітимність, адекватний, консенсус, менталітет,
реноме, дивіденд, плебісцит.

4. Проведення бесіди з батьками з ініціативи вихователя.

1. Постановка психологічної мети.

- Що я хочу від батьків? (Вилити своє роздратування на дитину? Покарати

дитину руками батьків? Показати батькам їх педагогічну неспроможність?)

При всіх зазначених варіантах не варто викликати батьків, т. к. такі

психологічні цілі свідчать про професійної безпорадності педагога і негативно
вплинуть на спілкування вихователя і сім'ї.

Проводити бесіду з батьками стоїть, якщо вихователь хоче краще пізнати

дитину, зрозуміти причини його поведінки, підібрати індивідуальний підхід до
нього, поділитися позитивними фактами щодо дитини і т. д., тобто
психологічна мета повинна бути стимулом для подальшого спілкування з
батьками.

2. Організація початку діалогу.

Церемонія привітання.

Вітаючи батьків, необхідно залишити свої справи, встати назустріч,

посміхнутися, доброзичливо сказати слова вітання, представитися (якщо
зустрічаєтесь уперше), звернутися до них по імені-по батькові.

3. Встановлення згоди на контакт. Це означає, що вихователь обов'язково

обговорює час діалогу, особливо якщо він бачить, що батько поспішає,
необхідно уточнити, яким запасом часу той має. Краще перенести розмову, ніж
проводити його в поспіху, тому що він все одно не буде засвоєний.

4. Створення обстановки діалогу полягає в тому, що продумує продумує, де

і як буде проходити діалог. Неприпустимо, щоб вихователь сидів, а батько
стояв, або щоб учитель сидів за своїм столом, а батько - на дитячому стільчику.

Посадивши батьків, необхідно поцікавитися, чи зручно йому, звернути увагу на

його і свої жести і пози.

Жести і пози повинні демонструвати відкритість і доброзичливість

(неприпустимі схрещені на грудях руки, руки на поясі - «руки в боки», закинута
назад голова і т. д.).

Для зняття напруги батьків і переходу до проблеми слід коректно і конкретно

повідомити мету виклику, наприклад: «Мені хотілося познайомитися (ім'я
дитини), щоб підібрати до нього підхід», «Нам потрібно краще познайомитися з
вами, щоб діяти спільно», «Я ще не дуже добре знаю (ім'я дитини), бачу в
ньому і позитивні риси і не дуже, мені потрібна Ваша допомога, щоб краще
зрозуміти його» і т. д.

Викликаючи батька для бесіди, вихователь не повинен забувати, що бесіда має

на увазі діалог, отже, йому потрібно продумати не тільки повідомлення, але і
те, що він хоче почути від батьків, тому йому необхідно сформулювати свої
запитання до батьків дошкільника й дати їм можливість висловитися.

Проведення діалогу. Початок розмови має містити позитивну інформацію про

дитину, причому це не оціночні судження: «У Вас хороший хлопчик, але... (далі
йде негативна інформація на 10 хвилин»), а повідомлення про конкретні факти,
що характеризують дитину з позитивної сторони. Такий початок свідчить про
педагога як про спостережну і доброзичливому, тобто професіонала.

Факти про поведінку, що викликають занепокоєння у педагога, повинні

подаватися дуже коректно, без оціночних суджень, початківців на «не»: «Він у
Вас неслухняний, неорганізований, невихована і т. д.».

Також не слід після позитивної інформації про учня продовжувати розповідь

про негативні факти через союз «але»: «Ваш син акуратний, охайний, але
неорганізований».

Переходити до відомим фактам найкраще у формі звернення за порадою: «Я ще

не дуже добре знаю Петю, не могли б Ви мені допомогти розібратися (далі йде
опис факту) або «Я не можу зрозуміти...», «Мене турбує...», «Я хочу зрозуміти,
що стоїть за цим...».

При повідомленні негативних фактів рекомендується робити акцент не на

них, а на шляху подолання небажаних проявів.

Вихователь повинен постійно підкреслювати загальну мету його і батьків

відносно дитини, тому не слід вживати вираз «Ваш син», тобто протиставляти
себе і батьків.

Рекомендується частіше говорити «ми», «разом», звертатися по імені-по

батькові до батьків якомога частіше.

Самим головним у бесіді є висловлювання батьків, оскільки саме воно робить

розмова розмовою, діалогом.

Від вихователя вимагається вміння слухати. Після того як вихователь закінчить

своє повідомлення питанням до батьків щодо даної проблеми, він,
використовуючи прийоми активного слухання, може дізнатися багато
важливого і необхідного про вихованця і його сім'ї. Для цього педагогові
потрібно всім своїм виглядом показати, що він уважно слухає батька.

Свою участь у діалозі можна виразити через відображення почуттів з приводу

розповіді батька: «Я радий тому, що у нас єдині погляди на...», «Мене
здивувало...», «Я засмучена...» і т. д. Виконання цієї умови запобігає
виникненню конфлікту при різниці в думках і сприяє порозумінню сторін.

Конкретні поради повинні даватися вихователь тільки в тому разі, якщо батько
просить у нього поради.

Вони будуть ефективні тоді, коли будуть конкретні за змістом, доступні у

виконанні, прості за формою викладу.

Завершення діалогу. Вихователю рекомендується підвести підсумок бесіди на

основі прийоми рефлексивного слухання-«резюмування»: «Якщо тепер
підсумувати сказане Вами, то...» та намітити шляхи подальшої співпраці,
домовитися про мету, місце та час майбутньої зустрічі.

Бесіда з батьками має закінчуватися церемонією прощання.

Прощаючись з батьком, вихователю слід, звертаючись до нього по імені-по

батькові, подякувати за розмову, висловити своє задоволення нею, проводити
батьків і сказати слова прощання доброзичливо і з посмішкою.

5. Проведення бесіди вихователем з ініціативи батьків.

1. Встановлення згоди на контакт. (Учасники діалогу обговорюють час його

протікання.)

Уявіть ситуацію: Візит мами став несподіваним для Вас. У Вас немає часу
розмовляти з нею. Як Ви вчините?

Проявивши максимум уваги й люб'язності до мами, вихователя замість

уникнення діалогу слід повідомити їй, що він не знав про її приході і
запланував дуже важлива справа, яку не можна відкласти, і розташовує часом...
хвилин, якщо маму це влаштовує, то можна поговорити, якщо ні, то він
вислухає її в будь-яке зручне їй час.
Таким чином, педагог дає зрозуміти про своє бажання діалогу, незважаючи на
несприятливі обставини.

1. Послухайте батьків. Дайте батьку «випустити пар». Пам'ятайте, що насправді

агресія спрямована не на вас, а на образ, що склався у батьків. Слід подумки
відокремити себе від цього образу і, спостерігаючи за бесідою як би з боку,
намагатися зрозуміти, що ж криється за агресією, що хвилює батьків? Важливо
не відповідати агресією на агресію, т. к. інакше ситуація може стати
некерованою.

Слідкуйте за своєю позою!

Вираз вихователем співчуття, розуміння переживань батьків: «Я бачу, Ви

стурбовані поведінкою (ім'я дитини) «Постараюся зрозуміти Вас...», «Давайте
разом розберемося» - додадуть бесіді конструктивний характер, що допоможе
з'ясувати справжню причину звернення до вчителя.

Вихователю не слід упускати того, що батько приходить з певними фактами.

Завдання вчителя полягає в тому, щоб визначити ступінь обґрунтованості цих
фактів.

Довести неспроможність цих фактів можна тільки з допомогою переконливих

аргументів. Уміння вихователя використовувати об'єктивні, добре обґрунтовані
аргументи підвищує його компетентність в очах батьків.

Необхідно відповісти на всі запитання батьків. Це сприяє переведенню бесіди

на діловий рівень спілкування і з'ясування всіх інших «больових точок» батьків
у сфері виховання і розвитку дитини.

Закінчити бесіду слід також з ініціативи вихователя.

6. Підсумки практикуму.

- Згадаймо японську мудрість: «Поганий господар ростить бур'ян, хороший

вирощує рис. Розумний культивує грунт, далекоглядний виховує працівника».
Давайте виховувати гідне покоління. Удачі вам!
Вправа «Які фрази доцільніше використовувати для початку бесіди з
батьками»

- знайти в запропонованому переліку п'ять «невдалих» фраз, які не слід

вживати.

- знайти «небажані» фрази і смислові пари до них.

1. Вибачте, якщо я завадила...

2. Я б хотіла...

3. Ймовірно, ви про це ще не чули...

4. Вам буде цікаво дізнатися...

5. Я б хотіла ще раз почути...

6. Мені видається цікавим те, що...

7. Я прийшла до такого висновку, що...

8. Ви хочете...

9. Думається, ваша проблема полягає в тому, що...

10. Давайте з вами швидко обговоримо...

11. Як ви знаєте...

12. Хоча вам це і не відомо...

13. Будь ласка, якщо у вас є час мене вислухати...

14. Ви, звичайно, про це ще не знаєте...

15. А у мене на цей рахунок інша думка...

16. Звичайно, вам вже відомо...

17. Ви, напевно, про це вже чули...

КОНСУЛЬТАЦІЇ
ДЛЯ БАТЬКІВ
Консультація на тему « Криза 2 – 3 років».
Тема сьогоднішньої розмови присвячена одній з важливих проблем
маленької дитини, проблеми кризи 2 – 3 років.

Давайте обговоримо таку ситуацію:

Дитина змінився, став зовсім іншим. Весь час сперечається, упирається, не

виконує вимоги дорослих, все робить навпаки. При одяганні не може
застебнути гудзики на сорочці,

Якому віковому періоду життя дитини це характерно? (Три роки)

Що відбувається з дитиною? (Криза триліток)

Як би ви вчинили в цій ситуації? (Ми, дорослі повинні бути терпимішими до

прагненню дитини, але при цьому слід уміло відвернути його увагу і непомітно
застебнути гудзики)

В житті кожної дитини буває момент, коли він раптом з чарівного малюка
перетворюється на самостійного і незалежної людини. Як правило, ці зміни
відбуваються приблизно в три роки. Психологи називають цей складний період
кризою трьох років.

У 2 – 3м роки діти порівнюють себе з дорослими і прагнуть у всьому бути

схожими на них. Вони хочуть від батьків визнання своєї незалежності і
самостійності. Дитина хоче, щоб з ним радилися і враховували нього думка. Він
вже сьогодні, зараз хоче бути дорослим: «Я САМ!»
Послухайте, який вірш написала психолог Л.А.Булдакова, описавши
дитини в період кризи трьох років:

Я негативний і впертий

Норовливий і своеволен,

Средою соціальної я

Жахливо незадоволений.

Ви не даєте мені зробити крок, Завжди готові допомогти

Про боже! Як же важкі

Серцеві кайдани.

Система « Я» кипить в мені,

Хочу кричати всюди:

Я - самість, братці,

Я ЖИВУ,

ХОЧУ, МОЖУ І БУДУ!

Зрослі потреби дитини не можуть бути задоволені колишнім стилем

спілкування і колишнім способом життя. Виникають протиріччя між
можливостями та бажаннями дитини.

Криза супроводжується масою позитивних і негативних змін у дитячому

організмі. Однак слід пам'ятати, що всі труднощі носять тимчасовий і минущий
характер.

У цей період відбувається фізіологічна і біологічна перебудова організму, в

результаті чого у дітей спостерігається:

Підвищена чутливість мозку до впливу навколишнього середовища.

Вразливість центральної нервової системи в зв'язку з відхиленнями в

перебудові ендокринної системи.
Зниження адаптаційно-компенсаторних можливостей дитячого організму
( схильність до захворювань, особливо нервово-психічним)

Дорослим важливо вчасно помітити це і зрозуміти, що необхідно змінювати

свої відносини з дитиною, тоді цей перехідний період може пройти гладко і
безболісно.

Але якщо батьки не усвідомлюють, що дитина знаходиться на новому віковому

етапі і колишні методи спілкування з ним вже не актуальні, то дитина може
перетворитися на абсолютно некерованого упертюха, головним завданням
якого буде протиріччя оточуючим і примх.

Що ж таке криза і як реагувати на нього дорослим?

(питання батькам)

КРИЗА - важливий етап у психічному розвитку дитини, який позначає

перехід на нову вікову ступінь. З одного боку, кризи є рушійною силою
розвитку, етапом зміни провідної діяльності дитини, з іншого - це складний
період для малюка, його рідних і персоналу дошкільного закладу.

Чималу відповідальність за правильний вихід з кризи несуть батьки дитини. Їм

необхідно змінити стиль спілкування з дитиною і спосіб життя - все те, що
заважає його адекватного розвитку.

Основні симптоми поведінки дитини

«КРИЗИ 2 – 3 РОКІВ»

1. ЯСКРАВИЙ ПРОЯВ НЕГАТИВІЗМУ - це невмотивоване поведінку, яка

проявляється у діях і словах, які навмисно протилежні вимогам та очікуванням
дорослих.

Дитина протиставляє себе дорослим і перестає виконувати їх вимоги,

намагаючись робити все навпаки, не тільки наперекір дорослим, але часто на
шкоду своїм інтересам.

Наприклад, мама запрошує малюка на прогулянку, він погоджується, але

раптом категорично відмовляється. Буває і так, що дорослі самі провокують
спалахи негативізму. Це відбувається тоді, коли використовується авторитарна
модель взаємодії, не рахуються з його інтересами (Їж швидко, не орі).

2. ДИТИНА ОПИРАЄТЬСЯ КОЛИШНІХ ВІДНОСИН

У поведінці дитини спостерігається норовистість - постійне невдоволення всім.

Це як бунт проти норм виховання, встановлених для дитини, проти всього
колишнього способу життя. Авторитарне виховання в сім'ї, коли батьки часто
використовують накази і заборони, сприяють яскравому прояву норовистості.
Однак якщо дитині давати повну свободу і не обмежувати його нив ніж, то
дорослі будуть відчувати труднощі в тих ситуаціях, коли дії дитини все ж
доводиться обмежувати. Наприклад, в магазині, де він вимагає купити
вподобану йому іграшку. Необхідно пам'ятати, що вседозволеність до доброго
не доводить.

Рідше в поведінці дітей спостерігаються і такі симптоми:

Знецінення дитиною особистості близьких - дитина часто свариться з усіма

будинку, перебуваючи у стані війни.

Деспотизм - дитина у що б то не стало хоче домогтися, щоб виповнилося будь-

яке його бажання, він хоче стати паном положення.

Ревнощі - коли в сім'ї є ще діти, то дитина змушений ділити владу над

оточуючими з братом або сестрою. Таке становище його не влаштовує, він
щосили починає боротися за владу. Ревнощі може проявлятися відкрито: діти
часто б'ються, сваряться. Але буває і так, що на очах у батьків дитина прагне
показати себе з хорошого боку і заявляє, що обожнює брата. Батьки абсолютно
впевнені в цьому. Однак насправді дитини роздирають внутрішні протиріччя.

Щоб не сталося подібне, батьки повинні чуйно ставитися до потреб кожної

дитини. Знаходити час і обов'язково приділяти увагу кожній дитині. Дитина в
цей період будь-якою ціною намагається завоювати самостійність і
самоствердитися, наполягає на рівноправності, різними шляхами висловлює
протест проти залежності від батьків.
Дорослий не повинен стояти на шляху дитячої самостійності. Дитина росте,
відстоює свою самостійність, своє право на дії за власним рішенням.

Моральне виховання починається із засвоєння ключових слів: «ТРЕБА» і

«Не МОЖНА». Це розвиває орієнтування малюка в навколишньому світі і

зобов'язує його. Заборон не повинно бути мало, але вони повинні бути
ТВЕРДИМИ. Кожному «не МОЖНА» протиставляє альтернативне «МОЖНА».
Наприклад, малюк тягнеться до очками бабусі - не можна! Не послухався.
Опустіть на підлогу або запропонуйте ласкаво: «Поправ бабусі окуляри,
погладь її».

3. ВПЕРТІСТЬ І ПРИМХИ

Дитина проявляє впертість, яка виражається в прагненні чинити по-своєму

всупереч розумним доводам. Пік впертості припадає на 3 роки. Хлопчики
впертішими дівчаток. Дівчатка вередують частіше.

Впертість слід відрізняти від наполегливості, коли дитина домагається свого, бо

він так вирішив. Наполегливий - стійкий у своїх намірах, твердий,
наполегливий, неотступный у вимогах.

Наше завдання - не викорінювати впертість, а переводити його в

наполегливість. Спрямовувати активність дитини в потрібне русло. У кризовий
період напади впертості і примхливості спостерігаються у дітей по 5 раз в день,
а в деяких до 19 разів. Період впертості і примхливості закінчується до 4 років.

Криза трьох років дозволяється шляхом переходу дитини до ігрової діяльності.

Якщо бажання малюка набагато перевершують його можливості, необхідно
шукати вихід у рольовій грі. Навчіть дитину грати у дорослих, беручи на себе
роль мами, тата, лікаря, продавця. Покажіть йому нескладні дії, які він може
відтворити.

Пограйте поруч з дитиною, він з задоволенням буде вам наслідувати.

Як би Ви вчинили? (гра з м'ячем)

Якщо дитина не хоче їсти суп? (Будете його прохати, Створити ігрову
ситуацію і запропонуйте погодувати кошеня чи ляльку)

Якщо дитина вередує? (Будете переживати про те, що подумають оточуючі.

Ви проявіть увагу до дитини, візьміть за руку і відведіть убік, де обстановка
спокійніше і постарайтеся переключити увагу: «Дивися, що в мене є?»)

Якщо дитина упирається? (Ви будете сварити і соромити її за погану

поведінку, Почекайте трохи відверніть «Подивися, хто там іде?)

Спілкування з дитиною в період кризи - це особливе мистецтво. Головне -

вчасно зрозуміти і допомогти дитині, тому що ми можемо зробити, - прийняти
його таким, який він є, і любити його.

ЛЮБІТЬ СВОЮ ДИТИНУ ТАКОЮ, ЯКОЮ ВОНА Є!

ПАМ'ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ

 Примхи дітей вимагають глядачів. Не ставайте ними та не вдавайтеся до

допомоги сторонніх: «Подивіться, яка неслухняна дівчинка» Дитина
тільки й чекає цього.
 У будь-якій ситуації проявляйте терпимість до дитини. Не дозволяйте
виходити з себе.
 Не підкреслюйте перед дитиною свою перевагу і силу. Будьте з ним
поруч.
 Не відміняйте негайно своїх рішень. Будьте наполегливі у поведінці з
дитиною. Якщо ви сказали - НЕМАЄ», залишайтеся і далі при цій думці.
 Не здавайтеся, навіть якщо напад у дитини протікає громадському місці.
Частіше допомагає одне - взяти його за руку і відвести.
 Не беріть дитину на руки, якщо він цього не хоче.
 Не намагайтеся підняти дитину з підлоги.
 Не залишайте дитину одну.
 Не намагайтеся під час нападу що вселяти дитині. Це марно. Лаяти немає
сенсу, шльопанці ще більше розбурхують.
  Переключіть увагу дитини: «Ой, яка цікава іграшка у мене», «А що там
робить ворона?» - подібні прийоми заінтригує і відволікають дитину.
 Стежте за своїм емоційним станом.

Консультація на тему « Адаптація дітей

раннього віку до умов дитячого садка»
Живучи в родині, малюк звикає до певних умов. Коли він приходить в
д/с, багато хто умови його життя різко змінюються: режим дня, характер
харчування, виховні прийоми, коло спілкування і т.д. Дитині так чи інакше
доводиться взаємодіяти з новими дорослими, з новими дітьми. Тому в цей
період дитина перебуває в стані психоемоційної напруги.

Пропоную Вам, батьки, використовувати наступну схему відвідування

дитиною д/з в адаптаційний період:

 1 - 3 день відвідання. Приводити дитину на кілька годин. Постаратися

прийти до денній прогулянці, погуляти разом з усіма, якщо дитина
захоче, може залишитися на обід, і потім піти додому;
 4 - 7 день відвідання. Необхідно забрати дитину відразу після обіду, до
сну. При цьому необхідно почекати закінчення обіду в роздягальні, не
пройшовши обстеження у дитини;
 З кінця другого тижня дитина йде додому полуденок, після сну;
 І лише з кінця третього тижня рекомендується залишати дитину на цілий
день.

Перші ознаки того, що дитина адаптувалася:

 У нього хороший апетит;

 Спокійний сон;
 Охоче спілкується і грає з іншими дітьми;
 Стабільне спокійний емоційний стан.
 Назву основні переваги перебування дитини в ДНЗ:

 Розвиток мовлення, інтелекту, загального кругозору, художніх, музичних

здібностей, фізичний розвиток;
 Різноманітність ігрової діяльності, наочного матеріалу, керівництво з
боку дорослого;
 Розвиток у дитини самостійності, навичок самообслуговування;
 Чітке дотримання режиму дня: харчування, прогулянок, сну, відпочинку;
 Формування вміння спілкуватися з однолітками, жити і взаємодіяти в
соціумі.

Ці поради допоможуть турботливим батькам грамотно і безболісно допомогти

своїй дитині пережити процес переходу з дому в дитячий сад.
КРУГЛІ
СТОЛИ
Круглий стіл на тему « Караючи –
подумай, як ?»
Мета: Сприяти формуванню особистості дитини через гуманістичний
стиль батьківського виховання.

Завдання:

1. Розвивати у батьків інтерес до спільного обговорення методів заохочення

і покарання дітей у процесі виховання.
2. Показати значимість прийнятних (гуманних) способів виховання своїх
дітей.
3. Виявити причини, розвіяти міфи і назвати можливі наслідки жорстокого
покарання в родині.
4. Познайомити з висловлюваннями дітей про те, які методи покарання
необхідно виключити в сім'ї.
5. Пам'ятка батькам «мудре виховання».
 Попередня робота.
1. Анкетування батьків вихованців з метою виявлення провідних методів
батьківського виховання. Анкета С.Степановой «Методи батьківського
виховання».
2. Інтерв'ювання дітей, на тему «Покарання батьками».
3. Підготовка статистичного звіту даних анкетування батьків «Способи
покарання в сім'ї» за кілька років (презентація).

Форма проведення: Круглий стіл.

Реєстрація учасників круглого столу, гостей.

1 слайд:

Педагог: Добрий вечір, шановні дорослі! Здравствуйте, Шановні гості нашого

вечора.

Я рада вітати Вас у стінах нашого саду. Тема сьогоднішньої розмови хвилюють
багатьох батьків і педагогів - якими правильними методами карати наших
дітей!?

У всіх У нас різні характери, погляди на життя, різні долі, по-різному нас
виховували наші батьки, але є одне, що об'єднує нас і вас - це наші діти,
хлопчики і дівчатка, які можуть стати для Вас радістю, а може і розчаруванням.
Як і що потрібно зробити, щоб ваша дитина стала вашим щастям, щоб вам
якось можна було б сказати собі: «Я правильно виховував свою дитину!».

Вправа «Асоціації»

Я пропоную для початку трохи поміркувати і нехай кожен з вас напише на

листку свої асоціації, які виникають зі словом ПОКАРАННЯ. Час роботи - 3
хвилини.

Тепер, я пропоную комусь одному з вас зачитати те, що він написав. Я буду
фіксувати запропоновані варіанти на мольберті, інші батьки додадуть те, чого
ще не сказано. (Психолог записує, батьки озвучують)

Що ж таке покарання?
2 слайд:

Покарання - це суворе вплив за яку-небудь провину, проступок,

покарання дитини за бешкетництво, н. підлітка за брехня, грубість, проступок
суворо покарати за прогули. Покараний хтось за справу, заслужено. (Зі
словника Ожегова).

Але з якої причини (через що) відбувається покарання дітей?

3 слайд:

Причини покарання дітей:

1. Для підтримки дисципліни

2. Послуху
3. Хорошої поведінки
4. В цілях виховання
5. Встановлення рамок дозволеного
6. Демонстрація авторитету батьків
7. Охорона життя і здоров'я дитини
8. Зрив дорослого (втома, проблеми)

У процесі виховання, батьки використовують звичні автоматичні реакції,

більшість з них носять досить негативний характер, ось вони:

4-5 слайд: Звичні автоматичні реакції батьків у процесі виховання.

6 слайд: Цитата А.С.Макаренко.

Для того, щоб мудро виховувати свою дитину, знати спектр методів,
застосовних при процедурі покарання, щоб не втратити батьківський авторитет
і не принижувати особистість людини формується, батькам необхідно знати
джерела для отримання інформації. З яких же джерел черпають свої знання
батьки вихованців нашого дитячого садка. Це ми дізналися шляхом
анкетування.

Велике спасибі всім батькам, які відгукнулися на запропоновану роботу.

7 слайд: на основі, яких знань батьки виховують свою дитину?

8 слайд: Батьківські методи виховання

9 слайд: Способи заохочення дитини.

10 слайд: Найбільш дієві види покарання дитини з точки зору батьків.

11 слайд: Ви ніколи не замислювалися, як виглядає мама або тато в очах

дитини, коли він сердиться, лається, кричить на нього. Давайте спробуємо
очима дітей поглянути на дорослих з боку безпосередньо в цей момент?
Подивимося на себе з боку?

12 - 17 слайд: демонстрація фоторяду батьківських емоцій.

Які ваші враження, переживання, чим хочете поділитися?

Вислуховуються відповіді батьків.

18 слайд: Наслідки фізичного покарання.

Які емоції відчуває дитина, при агресивній формі покарання? (страх, жах,
страх, втрата авторитету батьків, злість, агресія, невротичні прояви, поганий
сон).

19 слайд: За що не можна карати дітей?

21 слайд: Яким має бути покарання.

22 слайд: Методи покарання, поважають особистість дитини.

23 слайд: Вправа «Мудрі правила» (квітка з різнокольоровими пелюстками, на

кожному з яких написано правило для батьків).

Зараз, я пропоную вам взяти по одному листочку і про себе прочитати

написані правила. (Читають).

1. Діти навчаються у життя.

2. Якщо дитину критикують, він вчиться ненавидіти.
3. Якщо дитина живе у ворожнечі, вона вчиться бути агресивною.
4. Дитину висміюють, вона стає замкнутою.
5. Дитина росте в докорах, вона вчиться жити з почуттям провини.
6. Дитина росте в терпимості, вона вчиться розуміти інших.
 7. Дитину хвалять, вона вчиться бути шляхетною.
8. Дитина росте в чесності, вона вчиться бути справедливою.
9. Дитина росте в безпеці, вона вчиться вірити в людей.
10.Дитину підтримують, вона вчиться цінувати себе.
11.Дитина живе в розумінні і дружелюбності, вона вчиться знаходити любов
у цьому світі.

Тепер давайте прочитаємо їх по черзі вголос. (читаємо). Ви згодні з тим, що тут

написано. З нашої зустрічі, кожен з вас забере з собою ці правила додому і
постарається їх дотримуватися у вихованні своїх дітей.

24 слайд: А як ви думаєте, що говорять діти про покарання?

Давайте послухаємо .(відеоряд)

25 слайд: Побажання дітей - батькам.

26 слайд:

Педагог: Продовжити нашу розмову я пропоную Віршем «Родина», що дасть

нам ,дорослим, тему для роздумів.

У нас на столі стоїть свічка, я пропоную запалити її. Які у вас виникають
асоціації, коли ви дивитеся на вогонь? Відомо, що вогонь вважався символ
домашнього вогнища.

Психолог читає вірш «А будинок, заставлений добром».

А будинок, заставлений добром -

Ще не будинок

І навіть з люстрою над столом -

Ще не будинок

І на вікні з живою квіткою -

Ще не будинок.

І навіть з чайника баском -

 Ще не будинок.

Коли вечірня росіл темрява,

Так ця істина зрозуміло і проста -

Що від долонь до вікна наповнений будинок.

Твоїм теплом, твоїм теплом.

Всі речі тихо розчинила темрява,

І стала кімната бездонна і порожня.

І серед цієї мирозданной порожнечі.

Весь світ мій - ти, і дім мій - ти....

А будинок, заставлений добром, - ще не будинок.

І навіть з люстрою над столом - ще не будинок.

І на вікні з живою квіткою - ще не будинок.

І навіть з чайника баском - ще не будинок.

27 слайд: Замість передмови - вірші «Бережіть своїх дітей».

Педагог: Наш сімейний вечір підійшов до кінця. Сподіваюся, що наша зустріч

принесла багато корисних і важливих хвилин!

До нових зустрічей, шановні тата і мами, бабусі і дідусі.

Підведення підсумків.

Батькам пропонується написати відгуки про результат зустрічі

- корисність зустрічі,

- актуальність обговорюваних ситуацій,

- атмосфера зустрічі.
Круглий стіл на тему « Розуміння – початок
згоди».
Мета: Сприяти формуванню довірчих і доброзичливих відносин між
батьками і дітьми; педагогами і навчаються;

Завдання:

1. Обговорити спільно різні ситуації виховання та шляхи вирішення

конфліктних ситуацій в сім'ях учнів.

2. Розвивати у батьків інтерес до спільного обговорення проблем, що

виникають у вихованні дітей.

Попередня робота.

Вивчення проблемного поля виховних труднощів батьків та педагогічних

запитів батьків. З цією метою проводиться анкетування.

Форма проведення: Круглий стіл. Зустріч проходить за участю дітей.

Ведучий 1: Добрий вечір, шановні дорослі! Добрий вечір, любі діти!

Ведуча 2: Здравствуйте, Шановні гості нашого сімейного вечора.

Ведуча 1: Ми раді Вас вітати в нашій творчій вітальні та тема сьогоднішньої

нашої розмови стала цитата Спіноза «Розуміння - початок згоди».

Ведуча 2: Ведучими цього вечора сьогодні будуть Макарова Л.В.

Ведуча 1: Кашкарьова М.І.

Ведуча 2: Шановні батьки, нам приємно, що ви прийняли наше запрошення

відклали свої справи і прийшли до нас для того щоб провести цей незвичайний
вечір разом з нами. Вірно, в народі кажуть: «Сімейна каша густіша кипить» що
правда, то правда.

Ведуча 1: У всіх У нас різні характери, погляди на життя різні долі, але є одне,
що об'єднує нас і вас - це наші діти, хлопчики і дівчатка, які можуть стати для
Вас горем чи радістю. Як і що потрібно зробити, щоб ваша дитина стала вашим
щастям, щоб вам одного разу молено було б сказати собі: «Життя відбулася».

Ведуча 2: «У кого дітки у того і ягідки» Життя змушує нас щодня приймати
відповідальні рішення. А у вихованні дітей тим більше. Тому сьогодні ми
пропонуємо вам провести цей вечір з посмішкою і обговорити вирішення
несподіваних сімейних ситуацій на нашому великому святковому сімейній раді.

Ведуча 1: Зараз ви побачите кілька сюжетів, які підготували хлопці, вони

стануть прологом в розмові.

Сценка.

Ведучий 2: Допоможемо вийти з важкої ситуації з честю що б, ви

запропонували йому? що робити?

Відповідь батьків, йде обговорення проблеми.

А ось що кажуть психологи: Залишається стежити за тим, щоб у своїх дивних

захоплення діти не порушували законів і норм співжиття.

Ведуча 1: Добре, коли бажання дітей ми поділяємо. Йдемо їм назустріч і

виконуємо. Але, на жаль, так трапляється не завжди. Часом хлопці в силу
якихось обставин не можуть поділитися своїми думками з батьками, їм
здається, що дорослі їх не зрозуміють. А може, просто не можуть
сформулювати, чого їм сумно... Давайте подивимося ще один сюжет ...

Сценка.

Ведуча 2: Ось такий вердикт часом виносить юне покоління. Одвічне питання
«батьків і дітей» доводиться вирішувати майже в кожній родині. Шановні
дорослі, чи була у вашому житті ситуація, коли ви хотіли зробити щось хороше,
а батьки ваш вчинок розцінили інакше? Обговорення.

Запропонувати всім встати в коло дорослі і діти. І передова собаку рук в руки з
питанням для дорослих. Коли я була маленька? А дітям коли я виросту...?
Сімейний тренінг.
Ведуча 1: Я пропоную приєднатися до розмови Аню Т. і Ксюшу вони
приготували рецепт взаєморозуміння батьків і дітей.

Ніж проповідь вислуховувати,

Мені краще б глянути.

І краще проводити мене

Чим вказати мені шлях.

Очі розумніші слуху,

Зрозуміють всі без праці.

Слова часом заплутані

Приклад ж - ніколи.

Той кращий проповідник -

Хто віру в життя провів

Ласкаво побачити в дії -

Ось найкраща з шкіл.

І якщо все мені показати -

Я вивчу урок.

Зрозуміліше мені рух рук,

Чим швидких слів потік

Повинно бути, можна вірити

І думками і словами,

Але я краще подивлюся,

Що робиш ти сам

Раптом я неправильно зрозумію

Твій правильний рада

Зате зрозумію, як ти живеш,

По правді чи ні.

Наприкінці зборів батьки отримують цей вірш на пам'ять.

гра «Вустами немовляти», гра на увагу.

Ведуча: Чому діти так часто сперечаються з приводу нашої прохання? Може
бути, вони роблять нам на зло. Як бути? Закликати до здорового глузду?
Погрожувати? У нас сьогодні є унікальна можливість, запитати і вирішити це
питання. Я пропоную об'єднатися дітям і дорослим, для того щоб ви могли
поставити запитання на будь-яку тему Робота в групах 10 хв. на складання
питань

Свято у нашому домі:

Частіше пишуть про Новий рік і днями народження.

Всі люблять свято в родині.

Люблю тебе моя сім'я:

Всі респонденти відповіли, що люблять свою сім'ю за те, що мене годують,

одягають, лають, за те, що вона рідна, весела і за те, що мене люблять.

Мішок скарг

Я хочу, щоб мені приділяли більше часу і спілкувалися зі мною

Історія нашого роду:

Навіщо потрібна сім'я?

Діти 13-14 років відповідають так: Сім'я потрібна для продовження роду; Сім'я
потрібна для життя, душі, допомагати один одному, щоб було весело, сім'я
допомагає людині розібратися в собі.

Діти молодшого віку відповідає щоб виховувати дитину, щоб не жити на

вулиці, щоб було весело, для того щоб годували, доглядали за дітьми.
Інтереси та захоплення моєї родини?

На першому місці: Дивитися телевізор, діти так і пишуть, включає телевізор і

дивиться його. На другому місці. Спільний відпочинок на природі. Дуже рідко
зустрічається любимо читати усією родиною, відгадував кросворди, ходити в
гості, є ковбасу, лузати насіння. Але є такі відповіді: Наша сім'я ніколи не буває
разом, ми буваємо разом тільки з мамою.

Педагоги, батьки і діти Сім'я 500 запитань і відповідей.

Ведуча: Продовжити на розмову я пропоную Оле Вірш «Сім'я».

У кожному колективі була запропонована газета - анкета з «кишеньками,в яких

розташовується інформація від дітей, яка дасть нам дорослим тему для
роздумів.

Ведуча: Гра «Наші діти».

Ведуча: У кожного на столі стоїть свічка, я пропоную запалити, асоціації

виникають у вас, коли ви дивитеся на вогонь? Відомо вважалося вогонь символ
домашнього вогнища.

Ведуча читає вірш «А будинок, заставлений добром».

А будинок, заставлений добром -

Ще не будинок

І навіть з люстрою під столом -

Ще не будинок

І на вікні з живою квіткою -

Ще не будинок.

І навіть з чайника баском -

Ще не будинок

Коли вечірня росіл темрява,

Так це істина зрозуміло і просто -

Що від долонь до вікна поповнено будинок.

Твоїм теплом, твоїм теплом.

Всі речі тихо розчинила темрява,

І стала кімната бездонна і порожня.

І серед цієї мирозданной порожнечі.

Весь світ мій - ти, і дім мій - ти....

А будинок, заставлений добром, -

Ще не будинок.

І навіть з люстрою під столом -

Ще не будинок.

І на вікні з живою квіткою -

Ще не будинок.

І навіть з чайника баском -

Ще не будинок.

/А.с Суслова/

Ведуча: Наш сімейний вечір підійшов до кінця. До нових зустрічей шановні

татусі й мами, дівчатка і хлопчики.

Підведення підсумків зустрічі: Батькам пропонується визначити за 5-ти

бальною шкалою результат зустрічі

- корисність зустрічі,

- актуальність обговорюваних ситуацій,

- атмосфера зустрічі.
АНКЕТУВАННЯ
Анкета №1. ( співпраця ДНЗ з сім'єю)Шановні батьки!

Ми повністю поділяємо вашу зацікавленість у вихованні, навчанні та

всебічному розвиткові Ваших дітей. Бажаємо працювати з Вами для досягнення
спільної мети.Будь ласка, дайте відповіді на такі запитання:

1. Що Вам найбільше подобається у Вашій дитині?

2. Що Вас найбільше турбує у дитині?

3. Якої допомоги потребує Ваша дитина?

4. Яку інформацію про навчання та виховання дітей у дошкільному закладі Ви

хотіли б отримати?

5. Яку участь берете у житті групи?

6. Ваші пропозиції щодо поліпшення роботи вихователів та дошкільного

закладу

Прізвище, ім'я та по батькові:___Дата:___

Анкета№2 (виховання дитини в сім'ї)

Шановні батьки!Просимо Вас уважно ознайомитися з анкетою і максимально

повно дати відповіді на запитання.

1. Прізвище, ім'я, по батькові

2. Чи вважаєте Ви, що у Вашої дитини є творчі здібності? Які саме?

3. Чи задає Вам дитина запитання? Чи багато їх? До яких сфер життя вони
відносяться (природа, техніка, мистецтво, взаємини людей.

4. Чи любить дитина фантазувати? Які теми її фантазій і дій?

5. Чи пробує дитина шукати пояснення тому, що ще сама не розуміє (події, речі,
явища природи тощо)?

6. Чи придумує власні ігри та розваги? Чи часто використовує речі не за

призначенням?

7. Чи складає дитина оповідання або вірші? Чи розповідає про пережиті

враження, сни?

8. Вкажіть, хто з членів сім'ї більше за інших приділяє увагу дитині; чим і як
займається з нею.

9. Яким би Ви хотіли бачити майбутнє Вашої дитини? Чи є у Вас побажання і

пропозиції щодо її виховання у дошкільному закладі? Дякуємо за участь.

Анкета №3. (вивчення запитів батьків)

Шановні батьки!Ваша дитина відвідує дошкільний заклад.Ми хочемо, щоб час,

який вона проводить у дитячому садку, був для неї радісним і щасливим. Тому
сподіваємося на співробітництво і досягнення повного взаєморозуміння з Вами
в питаннях виховання.Для нас важливо знати Вашу думку про те, що Ви
вважаєте найбільш значущим для своєї дитини.

1. Прізвище, ім'я по батькові( тата, мами)

2. Ім'я дитини, вік

3. Чи є в сім'ї ще діти? (Так- Ні- Іноді)

4. Чи стежите Ви за статтями в журналах, програмами радіо і телебачення з

питань виховання? Чи читаєте книги цієї тематики? (Так -Ні -Іноді )

5. Чи одностайні Ви з дружиною (чоловіком) у питаннях виховання дитини?

(Так -Ні -Іноді )

6. Кого Ви вважаєте відповідальним за виховання дитини?- сім'я- соціальне

середовище- дошкільний заклад

7. Ваша дитина саме така, про яку Ви мріяли, чи Вам хочеться багато в чому її
змінити? (Так- Ні -Іноді )
8. Чи часто на деякі вчинки дитини Ви реагуєте криком, а потім жалкуєте про
це? ( Так- Ні- Іноді )

9. Чи доводиться Вам просити пробачення у дитини за свою поведінку? ( Так -

Ні -Іноді )

10. Чи вважаєте Ви, що розумієте внутрішній світ дитини? ( Так- Ні)Дякуємо!

Анкета № 4 ( ігрова діяльність дитини в сім'ї)

Шановні батьки!

1. Як Ви вважаєте, у які ігри повинна грати Ваша дитина?а) розвивальні;б)

сюжетно-рольові;в) рухливі.

2. Скільки іграшок у Вашому домі?а) дуже багато;б) досить для гри дитини;в)
замало.

3. Якою з іграшок найчастіше бавиться Ваша дитина?

4. Хто складає іграшки після закінчення гри дитини?

5. Що Ви робите, коли дитина не має бажання бавитися своїми іграшками?а)

купуєте нову;б) пропонуєте зробити обмін;в) починаєте грати разом з нею.

Тест "Чи готова ваша дитина до вступу в ДНЗ?"

1.Який настрій переважає у дитини останнім часом ?-Бадьорий, урівноважений

- 3 бали- Нестійкий - 2 бали-Пригнічений -1 бал

2.Як Ваша дитина засинає?-Швидко, спокійно (до 10 мін) - 3 бали- Довго не

засинає - 2 бали-Неспокійно - 1 бал

3.Чи Використовуєте Ви додаткову дію, щоб покласти дитину спати

(заколисування, колискові і ін.)?Так - 1 балНемає - 3 бали

4.Яка тривалість денного сну дитини?-2 години - 3 бали-1 година - 1 бал

5.Який апетит у Вашої дитини?- Добрий - 4 бали- Вибірковий - 3 бали-

Нестійкий - 2 бали- Поганий - 1 бал
6.Як відноситься Ваша дитина до горщика?- Позитивно - 3 бали- Негативно - 1
бал

7.Чи Проситься Ваша дитина на горщик?-Так - 3 бали- Ні, але ходить суха - 2
бали- Ні та ходить мокра - 1 бал

8.Чи Є у Вашої дитини такі звички?- Смокче пустушку або смокче палець,
розгойдується (вказати інше) - 1 бал- Немає - 3 бали

9.Чи цікавиться дитина іграшками, речами у новому приміщенні?- Так - 3 бали-

Іноді - 2 бали- Ні - 1 бал

10.Чи Виявляє дитина цікавість до дій дорослих?- Так - 3 бали- Іноді - 2 бали-
Ні - 1 бал

11.Як Ваша дитина грається?- Уміє гратися самостійно - 3 бали- Не завжди - 2

бали- Не грається сама - 1 бал

12.Які взаємовідносини з дорослими?- Легко йде на контакт - 3 бали- Вибірково

- 2 бали- Важко - 1 бал

13. Як відноситься до занять: уважний, активний?- Так - 3 бали- Не завжди - 2

бали- Ні- 1 бал

14.Чи Є у дитини впевненість в собі?- Є - 3 бали- Не завжди - 2 бали- Немає - 1

бал

Прогноз адаптації :-готовий до вступу в ДНЗ - 55-40 балів;- умовно готовий -

39-24 бали;-не готовий - 23-16 балів.

АНКЕТА ДЛЯ БАТЬКІВ №5.ЗДІБНА? ОБДАРОВАНА? ТАЛАНОВИТА?

Шановні батьки!Хочете дізнатися ваша дитина здібна, обдарована чи

талановита?! Дайте відповіді на запропоновані запитання. Відповідати на
запитання потрібно «так» чи «ні».

-Моя дитина ініціативна, жвава, рухлива

-Її інтереси і захоплення досить постійні

-ЇЇ зацікавленість урівноважена

-Порівняно з однолітками виявляє інтерес і потяг (активно виражений) до

мистецтва, літератури, спорту, природи, моделювання, техніки (підкреслити
або записати)

-Має не більше двох друзів (постійних), причому старших від себе-Її цікавить
усе загадкове, таємниче і навіть незрозуміле

-Любить багато запитувати, наполеглива в одержанні вичерпних відповідей-Її

мова розвинена, дитина має великий запас слів, добре розуміє і вміло
використовує його

-Переважно намагається знайти самостійне рішення в тих або інших ситуаціях,

обставинах

-Не задовольняється поверховим поясненням і такими ж відповідями на свої

численні запитання

-Намагається дотримуватися власного погляду на ті або інші події, незважаючи

ні на які обставини та обіцянки-Обов'язково (завжди) реагує на все нове

-Розпочату справу практично завжди намагається довести до кінця

-У суперечках відстоює власну думку, не хоче визнавати загальноприйняті

погляди

-У непередбачених і складних ситуаціях бере на себе роль лідера-Має помітну

схильність до якогось виду діяльності або до предмета (групи предметів,
іграшок, книжок тощо)

-Настирлива, вперта, рішуча в досягненні бажаної мети-Виявляє неприховану

потребу в підтримці дорослих

-Легко знаходить і завжди має досить багато друзів

-Ставить багато запитань, переважно з кола своїх захоплень та інтересів-На

багатьох справляє враження не за віком старшої
-Нерідко виявляє риси егоїзму або навіть безпричинної агресії-Знає собі ціну і
своє покликання

-Легко і часто відволікається і залишає розпочату справу (заняття), гру тощо

-Майже однаковою мірою цікавиться гуманітарними і технічними питаннями

Тепер підсумуємо: *Якщо на запитання 1,6,12,18, 24, Ви відповіли «так», ваша

дитина загалом здібна *За умови негативних відповідей на запитання 18,24
запишіть відповіді на запитання 2,3,7,10,11,13,16,17,19,20,22 * Якщо всюди
буде «так», є серйозні підстави гадати, що дитина по-справжньому обдарована
*Коли і на останні запитання - 4,5,6,9, 14,15,21,23,25- відповіді позитивні, це
може свідчити про ознаки яскравої обдарованості, навіть таланту.

Анкета №6. (спрямована на вивчення ціннісних орієнтацій батьків)

1. Якою б Ви хотіли бачити свою дитину?

2. Що Вас радує у вашій дитині?

3. Що Вас особливо хвилює?

4. За що Ви найчастіше схвалюєте свою дитину?

5. За що висловлюєте їй незадоволення?

6. Якими б Ви хотіли бачити друзів своєї дитини? Чому?

7. Яким із перерахованих справ Ви надаєте перевагу (розмістіть номери зліва

від переліку в порядку переваги)

а) сон;б) робота;

в) транспорт;

г) приготування їжі;

д) турбота про зовнішність;

е) купівля потрібних предметів у магазині;

ж) турбота про дітей;

з) спілкування з товаришами, друзями;

і) читання художньої літератури, газет;

к) відвідування театрів, виставок;

л) прослуховування радіо та перегляд телепередач;

м) заняття спортом.
СЕМІНАРИ ДЛЯ БАТЬКІВ
Семінар на тему « Використання дидактичних ігор у сім’ї»

Підготовча робота до семінару:

1) Запрошення батьків на семінар.

2) Відеозапис бесіди вихователя з дітьми на тему: «Як я граю вдома».

(Методика «Незакінчена пропозиція»)

1. Моя улюблена гра це...

2. Вдома я люблю грати в...

3. З татом ми граємо в ...

4. З мамою ми любимо грати в....

3) Анкетування батьків «Як грати з дитиною?»

4) Підготувати пам'ятки для батьків з радами по проведенню ігор.

Хід семінару.

Сім'я-це середовище проживання, це культурний шар, на якому тільки може

рости людина.

Це захист, тепло, працю і відпочинок.

Без сім'ї людина - наче свічка на вітрі. Але сімейне життя вимагає терпіння,
витримки, вміння жити з іншою людиною. І, звичайно, самий надійний засіб,
що цементує, сімейне вогнище - це любов.

Маленькі діти - чарівні, азартні та щасливі шукачі пригод, які прагнуть пізнати
світ. І, звичайно, своїми відкриттями дуже хочеться поділитися особливо з
тими, кого любиш найбільше. Але, на жаль, тато дуже зайнятий на роботі, а у
мами стільки клопоту, що зовсім не залишається часу на своє чадо. І все ж ми
впевнені, що необхідно знаходити час і можливість для того, щоб
поспілкуватися з дитиною, пограти з ним і чогось навчити. Сьогодні ми хочемо
поділитися своїм досвідом роботи з дітьми. Забудьте трохи про те, що ви
дорослі, станьте дітьми і давайте пограємо:

«Назви третє»

Дорослий називає 2 предмета, об'єднані одним родовим поняттям і пропонує

дитині назвати третій. Наприклад:

1. Чашка, тарілка.......
2. Велосипед, автобус,.......
3. Диван, стіл,...
4. Яблуко, банан,...

«Смачні слова»

Запропонуйте дитині по черзі називати і «класти» на долоньку «смачні» слова.

Слова також можуть бути «холодними», «гіркими», «пухнастими»,

«весняними» і т.д.

«Чого не стало?»

Дорослий ставить перед дитиною 5-8 іграшок (будь-яких предметів) і просить

запам'ятати їх. Потім дитина відвертається або запам'ятати їх. Відкривши очі,
дитина повинна назвати якої іграшки (предмета не стало.

«Говори навпаки»

Дорослий називає іменник, прикметник, а дитина добирає до них слова з

протилежним значенням:

 Сумно - весело
 Великий - маленький
 Холодний - гарячий
 Світлий - темний і т. д.

«Вгадай предмет»
Дитині зав'язують очі і дають в руки предмет. Обмацавши предмет, дитина
повинна його назвати.

Ці ігри допоможуть розвинути у дитини мова, увага, пам'ять, мислення. А

також подарують вам і вашій дитині хвилини безцінного спілкування.

Бажаємо Вам успіхів!

Семінар на тему « Ігри – заняття з будівельним матеріалом».

Повідомлення вихователя

Сьогодні ви познайомитеся з тим, як проходять ігри-заняття з будівельним

матеріалом в дитячому саду і як їх можна організувати вдома.

Дітям другого року життя вже доступно споруда нескладних будівель з

будівельного матеріалу, з використанням кубиків і цеглинок. Ігри з
будівельним матеріалом сприяють розумовому вихованню малюків. Діючи з
ним, діти дізнаються колір, форму предметів, їх величину, набувають
елементарні просторові уявлення, що збагачує сенсорний досвід малюків.
Вихователь вчить дітей називати словом ті ознаки предметів, з якими вони
познайомилися: кубик червоний, цеглинка зелений, будиночок вийшов
маленький, а паркан високий і т. д. Таким чином, в іграх з будівельним
матеріалом розвивається мова дітей, розширюється їх словниковий запас.
Зведення споруди вимагає зосередженості, уваги, пам'яті. Розвиваються також
руху дітей: вони стають більш точними, спритними, цілеспрямованими. Ігри з
будівельним матеріалом організовують дітей, дають можливість проявити
самостійність. Малюк привчається акуратно користуватися матеріалом,
дбайливо ставитися до будівлі, спорудженої ним самим або товаришем.

Для розвитку ігор з будівельним матеріалом необхідні відповідні умови.

Найважливіше з них - навчання дітей нескладним конструктивних умінь. Дітей
вчать ставити кубики один на одного (вежа), ставити цеглинки вертикально в
ряд на довге ребро (загородка) і на короткий ребро (високий паркан).
Використовуючи кубики і цеглинки, малюки споруджують найпростіші
споруди: стіл, стілець, диван, ліжко, лавку, будиночок, ворота. (Пояснення
супроводжується показом конструктивних умінь.)

З будівництвом, зображає предмет, діти грають (на лавці сидить матрьошка; у

ворота в'їжджає машина; за загородою гуляють курчата і т. д.). Тому, коли
споруда закінчена, дитині дають відповідні іграшки для її обігравання.
Важливо, щоб ці іграшки за розмірами відповідали споруді і були стійкі.

Прийоми зведення нової будівлі дитина засвоює не відразу, тому заняття з

одним і тим же змістом повторюють.

Рекомендуємо вам організовувати ігри з будівельним матеріалом будинку. Для

цього придбайте необхідний будівельний матеріал. З дрібного будівельного
матеріалу діти будують на столі. Підберіть дрібні іграшки для обігравання
споруди. Слідкуйте за тим, щоб діти доводили розпочату справу до кінця. Якщо
ви бачите, що у малюка щось не виходить і пропадає бажання будувати,
надайте йому допомогу або підкажіть, що треба зробити для завершення
будівництва.

А зараз я покажу і поясню, як можна навчати дітей конструктивних умінь,

наприклад на тему «Споруда загородки». Для спорудження знадобляться:
матеріал (10-12 цеглинок) і додаткові іграшки (фігурки курчат). Звертаюся до
дитини: «Подивися, Катя, яких красивих курчат купила бабуся Настя. Курчата
бігають, а бабуся хвилюється: як би не втекли далеко. Давай допоможемо
бабусі Насті, побудуємо загородку для курчат».

Навколо курчат на рівній відстані один від одного ставляться цеглинки. Після
закінчення будівлі можна запитати дитину, з чого зробили загородку, скільки
знадобилося цеглинок (багато), для кого спорудили загородку (для курчат), як
курчата бігають (швидко), пищать (пі-пі) і т. д.

Таким чином, важливо поєднувати навчання дітей конструктивних умінь з

розвитком у них уявлень про навколишній світ, з поповненням словника.
Малюки люблять спільну діяльність з дорослими, особливо з татом і мамою.
Враховуючи це, можна організовувати такі ігри-заняття з будівельним
матеріалом, де кожен з учасників виконує своє завдання. Наприклад, ви
пропонуєте синові чи доньці побудувати будинок з садом для сім'ї матрьошки.

Показ створення споруди

Ви будуєте будинок, а дитині пропонуєте звести навколо огорожа, залишивши

місце для дерев. Потім разом з малюком споруджуєте ворота. Запропонуйте
дитині зробити з цеглинок доріжку від воріт до будинку.

Для обігравання споруди дайте дитині дерева (їх можна зробити заздалегідь з
картону і розфарбувати), збірну матрьошку (мама і дітки).

При повторному спорудженні такої будівлі можна ввести ще один елемент -

лавки для відпочинку.

В ході гри-заняття малюків вчать називати якості предметів. Як ви вважаєте, які

якості предметів може назвати маля у цій споруді? (Відповіді батьків
узагальнюються. Звичайно називають такі якості, як колір, форма, величина.)