Як пригорнути кактус

Як пригорнути кактус?
Книга для батьків, які хочуть зрозуміти своїх підлітків

УДК 379.8
Г80
Гресь А.
Г80 Як пригорнути кактус? Книга для батьків, які хочуть
зрозуміти своїх підлітків — Х. : ВГ «Основа», 2017. —
201, [7] с.
ISBN 978-617-00-3137-2.
Ця книга для тих, у кого вдома є незрозумілий, вередливий, різ-
кий, агресивний підліток, який ще вчора був милим, ласкавим, до-
брим малюком. І для тих, у кого вдома є замкнений, мовчазний, обра-
жений на весь світ підліток, який ще вчора був усмішливим, товарись-
ким, відкритим.
Ця книга поклакана допомогти мамам і татусям зрозуміти і прий-
няти свою «нову» дитину, яка подорослішала. Дбайливі батьки на-
вчаться розуміти причини поведінки свого підлітка, не приймати ско-
роспішних рішень, знаходити з дитиною спільну мову, вживати пра-
вильні слова. А головне — бачити у своїй дитині хороше, навіть якщо
цього зараз не видно.
УДК 37.016
© Гресь А., 2017

ISBN 978-617-00-3137-2 © ТОВ «Видавнича група “Основа”», 2017
Від автора
Виховувати підлітка непросто. Так вам скаже всякий, хто мав
подібний досвід. До цієї нелегкої справи практично неможливо під-
готуватися заздалегідь, тому що кожна дитина в сім’ї переживає
цей етап дорослішання по-різному. Батькам здається, що їхній
син або дочка стали страшенно норовливими, грубими, зовсім не
такими, якими були раніше. Зникає тепло в стосунках із дітьми,
з ними стає складно порозумітися. Батькам іноді здається, що те-
пер так буде завжди, і тому їх охоплює почуття приреченості, без-
виході. Саме для таких випадків, коли мами і тата не розуміють,
що їм робити, написана ця книга. Разом із читачами ми розгляне-
мо проблеми, які можуть поставати перед підлітками та їхніми
близькими, і дати прості і конкретні поради: що робити, а чого
краще не робити.
Як користуватися
книгою?
Ви можете знайти в змісті «свою ситуацію» і прочитати про неї, щоб
вибрати свій спосіб дій.
Також ви можете прочитати книгу від початку до кінця, тому що де-
які розділи в ній — це універсальні «ключики» до поведінки підлітків.
Кожне батьківське питання, кожну проблему можна розв’язати
у будь-який із трьох наведених способів. Звичайно, у житті їх набага-
то більше. У книзі подані саме ті з них, які могли б стати точкою відліку
для розв’язання проблеми.
1 Спосіб перший, найпростіший

Цей спосіб допоможе вам вжити екстрених заходів, принаймні по-
чати аналізувати ситуацію, виграти трохи часу, щоб краще підготува-
тися. Більшість прийомів, описаних у першому способі, ефективно
працюють нетривалий час. Це своєрідна «пігулка», яка допомагає на
деякий час якщо не позбутися «больового симптому», то хоча б тро-
хи ослабити його. Але такий спосіб все ж потрібний, адже дуже бага-
то ситуацій, пов’язаних з підлітковою поведінкою, слід розв’язувати
негайно.
4
2 Спосіб другий, більш складний
Серйозна сімейна робота, пошук шляхів до розв’язання пробле-
ми — це і є другий спосіб. Наприклад, придумати, чим по-справжньому
можна захопити підлітка, якщо він не бажає вчитися. Як замінити штуч-
ну (матеріальну) мотивацію справжньою, внутрішньою. Як домовитися
всім учасникам виховного процесу. Як правильно будувати спілкуван-
ня з підлітком, якщо він не йде на контакт.
3 Спосіб третій, найскладніший

Звичайно, виховання дитини — процес двосторонній, адже в ньому
беруть участь і підліток, і дорослий. Причини конфліктів і проблем
треба шукати не лише в дитині. Проаналізувати власну поведінку, своє
ставлення до дитини і ситуації загалом пропонує третій, найскладні-
ший спосіб. Але тут ви також знайдете пораду, коли не слід вдаватися
до самоаналізу і самолікування, а якнайшвидше звернутися по допо-
могу до психолога.
1 Швидка 2 Аналіз, пошук 3 Робота батьків над

допомога причин і робота собою, звернення
з ними до психолога
Пробуйте різні способи і прийоми, погляньте на свою дитину ін-

шим поглядом, спираючись на підказки підліткового психолога. У вас
обов’язково все вийде!
5
Підліток не хоче
навчатись
«Наш Вадик у першому класі був відмінником, — розповідає
мама підлітка. — До школи біг підстрибом, дуже любив матема-
тику. Учителі завжди зараховували його до найкращих учнів, вва-
жали цілеспрямованим, серйозним. Усе було добре доти, поки не
настав підлітковий вік. Зараз усе змінилося. Син виконує домашні
завдання приблизно двічі на тиждень. Решту часу «висить» у соц-
мережах, грає в комп’ютерні ігри. Умовляння взятися за розум
не допомагають. Син говорить, що навчання йому взагалі не по-
добається, що жоден предмет, жодна галузь знань його не привер-
тають».
Батьки навіть спробували платити Вадику гроші за хороші
оцінки. Але цей важіль не спрацював, як і багато інших.
Чому підлітки не хочуть навчатись? Як зробити так, щоб дитина-під-

літок узялася за розум?
Отже, у більшості підлітків навчальна мотивація дуже пониже-
на. І справа не в тому, що школа погано працює або батьки чогось
не роблять. Просто в підлітковому віці навчальний інтерес зазви-
чай змінюється на інтерес комунікативний. Інакше кажучи, дитина
хоче не вчитися, а спілкуватися — з дітьми своєї статі і протилежної,
6
з однолітками і старшими товаришами. Саме спілкування стає голо-
вним інтересом у житті підлітків. І ніхто з них не сприймає серйозно
розповіді дорослих про те, що треба навчатися, бо інакше «доведеться
працювати двірником». Адже зрештою батьки готові зробити все мож-
ливе і навіть неможливе, щоб улюблений син або дочка вступили до
університету. І дитина це чудово розуміє. Що ж виходить?
Підліток ще не готовий планувати своє майбутнє (і це нормально).
Тому думки про кар’єру або навіть конкретну посаду не можуть моти-
вувати його навчатись.
Через свою активність підліток не може висидіти спокійно шість
або більше уроків. Йому не цікаві навчальні предмети, які для нього
ніяк не пов’язані з життям. Але таких шкільних предметів більшість.
Як же підвищити мотивацію дитини? Як зробити так, щоб підліток
захотів навчатись?

Так званий метод «морквини» — спосіб, який використовує біль-
шість батьків. «Якщо добре вчитимешся, отримаєш новий телефон»,
«… куплю X-Box», «… поїдеш до Лондона на канікули» тощо. Ці та ба-
гато інших «важелів» якось та спрацьовують. Насправді цей спосіб має
безліч недоліків. Адже «градус» подарунка весь час підвищується. Сьо-
годні — джинси, завтра — телефон, а післязавтра що? Літак? Отже, на-
стане такий момент, коли ви не зможете купити те, що замовила ди-
тина. Хоча з деякими не надто розпещеними дітьми спосіб тихо собі
працює.

Іноді спрацьовує такий прийом: за допомогою одного-двох навчаль-
них предметів удається «запустити» усе навчання. Наприклад, є в шко-
лі хоча б один учитель, якого дитина любить або просто поважає.
7
З уроків цього вчителя ми і розпочнемо. Особливо добре, якщо ди-
тина хоча б трохи цікавиться цим предметом. Поговоріть з учителем.
Можливо, він вже має ідею щодо розв’язання проблеми. Створіть си-
туацію успіху для своєї дитини. Учитель хвалить його, звісно, за справу.
І зіграти можна на тому, що більшості підлітків приємна похвала, ситуа-
ції, у яких він виявився на висоті, «доросле» ставлення вчителя до ньо-
го. Намагайтесь зацікавити дитину поки що хоча б одним предметом,
а потім розширюйте захопленість.

Ви мрієте про те, щоб дитина хотіла навчатись не лише якогось кон-
кретного предмета, а взагалі, чи не так? Тоді цей спосіб для вас. З дити-
ною треба розмовляти і намагатися достукатися до неї, але не в деся-
тому або одинадцятому класі, а набагато раніше. Так звані мотиваційні
бесіди — це не нудне моралізування, а цікаві розмови з демонстру-
ванням того, що може мати підліток у житті. Наприклад, розповісти
і показати, що таке професія лікаря або юриста, керівника фірми або
мікробіолога можна не за нудною книгою, а в реальному житті, зару-
чившись підтримкою своїх знайомих.
Можна попросити когось зі своїх приятелів узяти вашого підлітка
на день чи два на роботу. Нехай побачить усе зсередини. Спробуй-
те зрозуміти, що подобається дитині. Можливо, це щось, що перебу-
ває на перетині наук. Як ви вже зрозуміли, третій спосіб — знайоми-
ти дитину з усією різноманітністю світу професій. Намагатися показати
зв’язок між професіями і тими знаннями, які дитина здобуває у школі.
До речі, як ви пам’ятаєте, ми говорили про те, що інтерес пізнаваль-
ний змінюється інтересом комунікативним. Так і є. І знання цього факту
можна використати. Знайдіть наукові гуртки для підлітків. Саме в них
діти займаються наукою у природному для себе середовищі — у спіл-
куванні з однолітками.
8
Підліток палить
Спочатку в мами Анжели виникли химерні підозри щодо того,
що її дочка палить. І одного разу вони перетворились на чітку
впевненість. Мама виявила в доччиній сумочці розпочату пачку
сигарет.
«Це не мої! — стояла на своєму дочка. — Це Маруся поклала
в мою сумку свої сигарети».
«На якийсь час я заспокоїлась, — говорить мама. — Та одно-
го разу, повертаючись з роботи, я побачила біля огорожі дитячого
садка декількох підлітків із сигаретами. Анжела була з ними. Як
і в інших, у її руці була запалена сигарета. Чесно кажучи, мене охо-
пив шок. Ніяк не хотілося вірити, що моя дочка палить. Але факт
залишається фактом. Що тепер? Заборонити? Лаяти?»
Багато підлітків палять. Як би страшенно це не звучало для біль-

шості батьків, але це факт. Ще більше підлітків пробувало палити або
збираються зробити це найближчим часом. Навіщо вони це роблять?
З безлічі причин.
• Щоб довести, що вони дорослі.
• Щоб відчути свою дорослість.
• Щоб показати, що вони можуть бути «членами зграї» інших підлітків.
• Щоб показати, що їм байдуже до думки дорослих.
• Щоб виглядати круто.
• Щоб зробити селфі.
І ще 177 різноманітних причин спонукають дитину схопитися за си-
гарету.
Що робимо ми, дорослі, запідозривши або навіть упіймавши дитину
за палінням? Різноманітність наших реакцій невелика:
– лаємо;
– караємо;
9
– читаємо нотації;
– лишаємо кишенькових грошей;
– використовуємо інші каральні прийоми.
І все це… не працює! Але ж ми точно знаємо, що палити шкідливо.
Що крапля нікотину вбиває коня. І що розпочати палити легко, а кину-
ти дуже важко. Що ж робити з підлітком, який палить?

Можна, звичайно, встановити тотальний контроль. І контролюва-
ти, контролювати, контролювати. Перевіряти кишені, нюхати руки, по-
збавляти кишенькових грошей. На якийсь час такі заходи допоможуть.
Але дуже скоро можуть статися зміни у ваших стосунках із дитиною.
З’явиться брехня, викручування, нерозуміння. Дитина тільки з почут-
тя протесту не перестане палити. І робитиме це або явно, дуже демон-
стративно, або зовсім таємно, так, щоб ви ніяк не здогадалися про її
звичку (наприклад, електронні сигарети можуть не залишати відчут-
ного запаху). Найменший відсоток підлітків дійсно перестає «балува-
тися» палінням. Але найбільш імовірно, що ці діти незабаром кинули
б шкідливу звичку і без вашої допомоги.

Переконання як поступовий процес. Ефективніше використати не
відкриті тексти, а контекстну «рекламу» здорового способу життя, роз-
повіді про відомих акторів як про людей, які відмовилися від паління.
Стане в пригоді й авторитетна думка тата (дідуся, бабусі). Але важли-
во, щоб вони були переконливі. Погодьтеся: тато, який і сам палить, не
зможе переконати дитину в тому, що палити шкідливо або неправиль-
но. Цікава інформація про шкоду паління у вигляді статті на Facebook,
яку підліток побачить сам (можливо, з вашою допомогою), вплине на
його свідомість більше, ніж гнівні крики «То ти палиш, негіднику!».
10
Цей спосіб складний, зате найефективніший. Згадайте, про що ми
говорили вище. Про те, навіщо підліткові потрібна сигарета в руках.
А що як допомогти йому самоствердитися в інший спосіб? Наприклад,
стати крутим можна не лише за допомогою паління, але і за допомо-
гою спорту, творчих здібностей і багато чого іншого. Хоче «доросле»
селфі? Запропонуйте альтернативу — селфі на пароплані або на аме-
риканських гірках. Зрештою, ваше завдання — показати дитині інші
способи самореалізації і при цьому не зіпсувати з нею стосунки. Адже
спочатку підліток може відмовлятися від ваших пропозицій. Намагай-
тесь не тиснути і не нав’язувати, адже саме повчання батьків виклика-
ють почуття протесту.
Підліток грубіянить
«Ми навіть самі не зрозуміли, коли це все розпочалось. Був та-
кий милий, поступливий хлопчик, — трохи не плачучи розповідає
мама Альоші. — Ласкавий, тихий, слова поганого ніколи не скаже.
Та років із дванадцяти він різко змінився. Спочатку бабуся по-
скаржилася, що він їй грубіянить. Потім перепало й мені, причому
син нагрубіянив при всіх, голосно, просто зганьбив усю сім’ю. Тато
з ним тоді суворо поговорив, і на якийсь час Альоша заспокоївся.
Ми зраділи, тому що ніяк не могли зрозуміти, що нам робити,
якщо все це не закінчиться. А потім усе поновилося. Альоша може
грубо відповісти будь-кому з нас. Він став засмиканим, галасли-
вим. І класний керівник говорить, що в класі він грубий, залучився
до групи найбільших хуліганів. Як нам поводитись із сином? Як на-
лагодити нормальні стосунки? Карати його чи ні? Що він може від
нас нормально сприйняти?»
11
Знайома багатьом ситуація: була дитина тиха, мирна і поступлива.
Та коли наблизився підлітковий вік (у кожного підлітка він розпочи-
нається свого часу), дитина починає швидко змінюватись. І це позна-
чається на всьому: на стосунках із близькими, з дорослими взагалі,
з однолітками і протилежною статтю. Що відбувається? Що примушує
батьків панікувати?
Це звучить банально, але дитина дорослішає. Вона хоче, щоб до
неї тепер ставились інакше. Тобто підлітка перестають влаштовувати
«правила ігри», які були придумані сім’єю ще тоді, коли він був зовсім
маленьким.
• Що підліткові не подобається?
• Що хтось із його близьких не сприймає його як дорослого.
• Що в нього поки що немає або замало самостійності.
• Що дорослі некоректно з ним поводяться.
• Що в нього немає права голосу.
• Що він живе за дитячим розкладом.
• Що для нього встановлено дуже багато рамок і обмежень.
Підліток грубіянить і підвищує голос тоді, коли дорослі продовжу-
ють ігнорувати його. У такий спосіб дитина намагається заявити про
те, що вона виросла і що вам, дорослим, треба зважати на її думку.
Є й інші причини раптової грубості. Наприклад, якщо в підлітка за-
нижена самооцінка, йому здається, що всі друзі та однокласники на-
вкруги розумніші і кращі за нього. У такому разі хамством і грубістю він
намагається приховати або компенсувати свою невпевненість. І наре-
шті, якщо йдеться про хлопчиків, то нарочита мужність — вікове яви-
ще, яке свідчить про те, що юнак щосили прагне потрапити до світу
дорослих. Іноді він розуміє, що робить, але іноді його поведінка є не-
усвідомленою.

Припиняти грубість і хамство — ось що ми можемо робити в поді-
бних ситуаціях. Розмовляти з підлітком про те, яких правил він має до-
тримувати, мешкаючи з вами. Адже якщо вважати всі вчинки дитини
12
як не усвідомлювані нею, найімовірніше, дитина сприйме це як знак
схвалення. «Мама і тато мовчать, коли я грублю, — отже, все добре.
Вони схвалюють мій вчинок, я правильно поводжусь». Важливо знати:
якщо ви хочете, щоб підліток вам не грубіянив, ставлення до нього теж
має бути коректним, незважаючи на вік.
Якщо грубість підлітка — форма його самоствердження, треба по-

міркувати над тим, як це змінити. Наприклад, дати дитині можливість
самоствердитися в чомусь іншому. Поступово вона припинить грубія-
нити.
Що можна запропонувати підліткові для самоствердження:
• брати участь в ухваленні сімейних рішень;
• навчитися чогось нового;
• здійснити самостійну поїздку до табору, на екскурсію;
• виконати доручення, яке раніше йому не довіряли виконувати.
Ці та інші події могли б дати підліткові відчуття дорослості, підви-
щення міри довіри з боку дорослих. Але не варто давати дитині занад-
то великий «кредит» довіри. Робіть це поступово.
Ви робите все можливе, але результату немає, підліток продо-

вжує грубіянити? Терміново перегляньте встановлені для нього рам-
ки і обмеження. Швидше за все, дитина їх переросла, вони її надмір-
но обмежують. Подумайте про те, чого вже не варто забороняти, що
підліток може вирішувати сам, а в яких ситуаціях ще потрібен кон-
троль з вашого боку. Наприклад, у сім’ї Альоші мама завжди строго
13
контролювала час його прогулянок, підраховуючи хвилини і лаючи
за запізнення. Все закінчилося тим, що хлопець почав демонстра-
тивно спізнюватися, виявляючи абсолютну байдужість до слів до-
рослих і грубо відповідаючи на всі претензії. Після того як батьки пе-
реглянули свої вимоги, підліток дістав можливість не бігти додому
хвилина до хвилини, а приходити в межах години. І він перестав гру-
біянити батькам.
Підліток погрожує
піти з дому
Сім’я Олесі цілком благополучна. Мама і тато виховують двох
дочок — Олесю і її меншу сестричку, трирічну Мар’яну. Олеся бу-
ває запальною, може надовго образитися. Вона вважає, що мама
і тато завжди несправедливі до неї: «Вони вічно лають мене, хоча
я нічого поганого не роблю. Ну, затримуюся іноді з прогулянки. Але
в такому разі завжди попереджаю, телефоную мамі, говорю, що по-
гуляю з друзями ще півгодини».
«Коли ми сваримося, Олеся раз у раз говорить: «Я піду від вас, ви
мене дістали! — розповідає тато. — А наша мама дуже пережи-
ває через це, говорить, що Олеся може і справді піти. І як ми тоді
її знайдемо? Або з нею може статися щось страшне. Тому іноді
ми боїмося сказати своїй старшій дочці щось зайве, що може якось
розлютити її. Ось і виходить, що дочка нами маніпулює. Та нічого
вдіяти ми не можемо».
Отже, підліток погрожує піти з дому. Йому може не подобатися, що

ви йому щось заборонили. Чи що ви скривдили його словом. І тоді під-
літок заявляє: «Усе! Я від вас іду!» Чого ж він домагається такою пове-
дінкою?
14
• Підліток хоче довести вам, що він вже дорослий.
• Що він цілком може обходитися без вас (принаймні, він так вважає).
• Що він у змозі приймати самостійні рішення.
• Що збирається жити сам.
• Що він на вас образився.
• Він хоче, щоб ви змінили своє рішення (або попросили вибачення
за щось).
Інакше кажучи, підліток хоче домогтися від вас іншої поведінки та
іншого ставлення до себе.
Звичайно, багато підлітків і справді йдуть із дому. Наприклад, гово-
рять батькам: «Я від вас іду», — а потім, через юнацький максималізм
і наплив емоцій, ідуть до дверей і біжать униз по сходах. Вони навіть
вибігають на вулицю, ходять надворі. Але в результаті завжди повер-
таються додому.

Як ви вважаєте, що відчуває підліток, який погрожує піти з дому? Він
може злитися, але, швидше за все, відчуває страх і образу. По-перше,
якщо у вашій сім’ї виникає конфлікт, намагайтесь будь-що припинити
його. Відволічіться і відверніть увагу свого підлітка. Наприклад, попро-
сіть щось переставити, віднести, подати. Так ви виграєте час і понизи-
те «градус» емоції. Якщо такий хід не допомагає, запитайте в дитини, на
що вона ображена. Якщо вона захоче поговорити, вислухайте її. Діти
нерідко говорять про те, що їх не чують, не хочуть слухати, не зважа-
ють на них. Саме тому перший крок, який ви зробите до того, щоб дити-
на припинила ляскати дверима і погрожувати піти, — це живе спілку-
вання, вислуховування дитини. І не важливо, що саме вона при цьому
говоритиме.
15
Дослідження психологів показали, що в сім’ях, у яких хоча б один

із батьків вибрав тактику «я від тебе йду, якщо ти не…» і час від
часу «йде» від чоловіка чи дружини з метою дістати якусь «вигоду»
для себе, діти демонструють таку ж саму модель поведінки. Причо-
му роблять це неусвідомлено. Якщо ваша дитина ще маленька, на-
магайтеся не «йти геть» демонстративно. Навпаки, показуйте, що
з будь-якого конфлікту можна і треба шукати вихід, що важливо умі-
ти знаходити компроміс. Якщо ж ви батьки вже цілком дорослого
підлітка, то важливо розуміти, як реагувати на його «демарші». Про-
читайте нижченаведені висловлювання. Яке з них можна вважати
правильним?
— То йди, як така справа! (Образа, байдужість, безпорадність.)
— Не смій! Стій! А то гірше буде! (Гнів, образа, безпорадність.)
— Якщо ти зараз підеш, додому не повертайся. (Гнів, образа, не-
любов.)
— Постій! Поговорімо спокійно. Ти можеш мені довіряти.
Я готовий(-а) тебе вислухати. (Спокій, любов, зацікавленість.)
Вам належить проаналізувати свої стосунки з підлітком і з’ясувати

причини його поведінки. Іноді ми, дорослі, навіть не здогадуємося,
які почуття переживають наші діти. Ось і в подібному випадку варто
подумати, чому підліток погрожує піти. Буквально це виглядає так:
мені тут некомфортно, погано, тому я хочу піти. Звичайно, дуже лег-
ко сказати, що дитина просто намагається маніпулювати батьками,
щоб домогтися чогось (погуляти довше, випросити дорогу річ, поїзд-
ку). Але насправді проблема може бути глибшою. Наприклад, хлоп-
чик-підліток вважає, що мама не повинна втручатися в його вибір
16
одягу і взуття. Він кілька разів намагався сказати їй про це. Але мама
не слухала сина. Тоді підліток зібрав свої речі і сказав, що йде. Тому
що він виріс і хотів би сам вирішувати, який одяг йому носити. І тіль-
ки коли син грюкнув дверима, мама нарешті погодилася на те, щоб
він сам вибирав свій гардероб. Щоб бути почутим, юнакові довело-
ся влаштувати цілу виставу. То може, краще не доводити до такого?
Підліток краде
гроші вдома
«Ми шоковані! — говорять мама і тато Олега. — Спочатку
не хотіли вірити в це. Думали, що здалося. Думали, що поклали
кудись гроші, а вони загубилися. Та ні… Наш син краде гроші. Він
витягує їх із гаманців у мене і в чоловіка. А нещодавно бабуся по-
скаржилася. У неї на лікування зубів лежали двісті доларів. І вони
зникли, коли наш син їздив до неї в гості.
У нашій сім’ї немає злодіїв. Ми всі багато працюємо, гроші ніко-
ли не діставалися нам дарма. І тут таке! Розмовляли із сином. Він
усе заперечує. Що робити — незрозуміло. Чоловік вважає, що по-
трібно перевірити сина на детекторі брехні. Але це жахливо! І як
далі жити, якщо не довіряєш власній дитині? Ми не можемо сказа-
ти, що в нашої сім’ї багато грошей. Але синові ми ніколи ні в чому
не відмовляли. Він мав усе найкраще. Ми старалися з чоловіком,
тому що самі в дитинстві мало чого мали».
Проблема дитячого крадійства виникає в багатьох сім’ях. Іноді діти

можуть без дозволу брати гроші і в молодшому шкільному віці, а не
тільки в підлітковому. Причини дитячого крадійства в різні періоди до-
рослішання можуть відрізнятися, хоча цілі витрат дуже схожі. Напри-
клад, малюки беруть гроші, щоб купити солодощі або іграшки. Вони
можуть їсти цукерки самі або пригощати друзів, підвищуючи в такий
17
спосіб свою популярність. Підлітки поводяться майже так само, проте
оперують більшими грошовими сумами.
Ось що говорять самі підлітки, які зізналися в тому, що беруть гро-
ші у батьків без дозволу:
— Мені просто хотілося сходити в кафе з друзями. А кишенькові
гроші в мене такі, що я не міг собі цього дозволити.
— Я побачила в подруги кросівки і захотіла такі ж. Батьки сказали,
що подарують мені їх тільки в тому разі, якщо я добре закінчу навчаль-
ний рік. Чекати довелося б півроку. І я взяла гроші в тата, вважаючи,
що ніхто цього не помітить.
— Не вистачило грошей на атракціони в парку. Люблю кататися.
Мама говорить, що це викидання грошей на вітер. Вона не розуміє, що
мені потрібно.
Чому діти беруть гроші таємно? Звичайно, тому що батьки не дають
їм стільки грошей. А навкруги багато реклами, яка пропонує всілякі
спокуси. Пояснення дорослих про те, що кросівки не роблять людину
крутою, що від кількості грошей популярність не зросте, для підлітка
звучать непереконливо. Адже він бачить друзів у дорогому одязі, з те-
лефонами останніх моделей. І хоче виглядати так само сучасно і впев-
нено.

Будьмо чесними. Немає простого способу впоратися з дитячим кра-
дійством. Це проблема. Вона виглядає так: підліток бере чуже, незва-
жаючи на правила, встановлені у вашій сім’ї. Він обманює вас. Вам бо-
ляче про це дізнатися. Ви розгублені і не розумієте, що робити далі.
Найперше, що ви могли б зробити, — це просто поговорити з дити-
ною. Ваша відкрита позиція — це і є перший крок до розв’язання про-
блеми. Просто спокійно, не на бігу, скажіть дитині про те, що ви знаєте.
Звичайно, якщо ви впевнені у своїх підозрах.
— Я розумію, що ти береш гроші. Мені це боляче і неприємно. Я хо-
тів би (хотіла б), щоб ми з тобою обговорили це.
18
Проте якщо ви не знаєте достеменно, чи зробила це дитина, не
можна висловлювати свою недовіру і висувати необґрунтовані звину-
ваченнями, адже вони можуть зробити боляче.
Добре, якщо підліток піде на контакт і вам вдасться обговорити си-
туацію. Яке ваше завдання? — Зрозуміти, чому і навіщо дитина це ро-
бить.

Другий спосіб, а точніше, другий крок — поговорити з дитиною
або, якщо вона не хоче обговорювати тему крадійства, спробувати
з’ясувати самим, що спонукало її до цього вчинку. Необхідно зрозу-
міти:
• Чому підліток узяв гроші без дозволу?
• На що збирався витратити або витратив?
• Чому взяв саме таку суму?
• Що я роблю такого, що примушує мою дитину брати гроші потайки?
Проблема підліткового крадійства — це проблема стосунків дити-
ни і батьків, дитини і грошей, вас і грошей. Як влаштовані фінансові
стосунки у вашій сім’ї? Наскільки схожі погляди мами і тата на фінан-
сування дитини, суму її кишенькових грошей, витрати на одяг, освіту,
спорт і відпочинок?
Саме про це вам належить подумати і поговорити. Якщо не вихо-
дить обговорити це всередині сім’ї, може допомогти психолог. Він
буде немов перекладачем, який допомагає дорослим і підліткові по-
чути одне одного.

Якщо ваша дитина тільки входить у підлітковий вік, у вас є час для
маневру. Вже зараз варто проаналізувати свої фінансові стосунки
19
з дитиною, щоб у неї не було приводу тягти гроші з вашого гаманця.
Наприклад, можна давати підліткові можливість заробляти. За яку ро-
боту платити йому — це треба обговорити спільно мамі і татові. Тільки
не забувайте про те, що всі домашні обов’язки для дитини не можуть
бути платними.
Кількість кишенькових грошей теж має бути розумною і зрозумілою
підліткові.
Є ще один важливий момент. Необхідно повідомляти дитину про
фінансові плани сім’ї, показувати їй усі статті сімейних витрат. Розпо-
відати, як батьки заробляють гроші. Адже більшість дітей і підлітків
дуже легковажно поводяться з батьківськими грошима, не замислю-
ючись над тим, як їх заробляють тато з мамою і які необхідні витрати
має сім’я.
Підліток захопився
молодіжною культурою
«Дочка почала поводитись дивно, — говорить тато Каролі-
ни. — Слухає якусь жахливу музику, постійно щось пише в соцме-
режах, пофарбувала волосся в чорний колір і вибирає одяг темних,
похмурих тонів. Раніше взагалі не користувалася косметикою,
а тепер не вийде з дому, не нафарбувавши очі і губи. Нігті в неї, до
речі, теж покриті лаком чорного кольору. Шкільний психолог ска-
зав нам, що це нормально, що наша дочка захопилася новим моло-
діжним напрямом і таким чином проявляє себе, що в цьому немає
нічого страшного. А я бачу це інакше, і мені стає дуже страшно.
До нас у гості приходять якісь дивні особи, такі ж чорні. Вони за-
чиняються у доччиній кімнаті, щоб послухати музику. Забороня-
ти не виходить, тому що у відповідь дочка просто зачиняє двері
до своєї кімнати і говорить, що ми з матір’ю відсталі і нічого не
розуміємо».
20
Багато дорослих погодиться, що підлітки частенько виглядають
дивно і поводяться не менш дивно. Ми не пам’ятаємо себе в підлітко-
вому віці, але наші батьки можуть сказати, що наша поведінка викли-
кала в них безліч питань. Молодіжна субкультура — це групи людей,
які об’єднуються спільною системою цінностей, моделлю поведінки
і життєвого стилю. Американські соціологи вважають, що субкульту-
ра — це товариство людей, які вибирають інтереси, яким віддає пере-
вагу меншість, що, власне, і збігається з підлітковою тенденцією виді-
литися, бути не таким, як усі.
За своєю спрямованістю молодіжні субкультури значно відрізня-
ються одна від одної. Знадобилося б надто багато часу, щоб описати їх
усі. Наше завдання — зрозуміти, чому дитина захоплюється такою суб-
культурою, що вона компенсує подібною поведінкою, чому вибирає
саме такий напрям (наприклад, як вищезгадана дівчинка, яка приєд-
налася до субкультури эмо).

Треба говорити з дитиною, спілкуватися з нею якомога більше. І це
мають бути не нотації і моралі, не крик і критика. До речі, критикувати
субкультуру, яку підтримує ваш підліток, неправильно. Так ви лише на-
лаштуєте його проти себе. Мабуть, найголовніше, що ви можете зро-
бити, це спробувати зрозуміти захоплення дитини, з’ясувати, що саме
несе цей молодіжний напрям, якими цінностями живе. Наприклад, ви
можете почитати про це статтю в інтернеті, поспілкуватися з подібни-
ми групами в соцмережах, знайти спільних знайомих, які щось знають
про цю субкультуру.

Виражати свої емоції і бути собою — ось головний принцип суб-
культури эмо. Її ми розглянемо виключно як приклад. Зверніть
21
увагу на те, що підліткам узагалі властиво мати проблеми, пов’язані
з проявом емоцій, їм непросто розібратися у власних почуттях. За-
хоплення эмо-культурою можна розглядати як спосіб впоратися
з емоціями, навчитися приймати себе, свої почуття, управляти ними
і контролювати їх. Тому спробуйте поставитись до захоплення під-
літка серйозно, вдумливо. Намагайтесь не заважати, але при цьо-
му допомогти знайти вихід емоціям не лише в субкультурі. Що як
запропонувати дитині заняття з акторської майстерністі? Або тан-
ці в стилі контемп? Можливо, їй буде корисно і цікаво проявляти
свої емоції у волонтерстві. Загалом, не ламаючи підліткову психіку,
важливо показати дитині альтернативні способи управління своїми
емоціями.

Що як вибрана підлітком субкультура досить жорстка, якщо ті цін-
ності, які вона привносить до свідомості підлітка, лякають вас і справді
є небезпечними? Чи варто вживати якихось серйозних заходів, зами-
кати свою дитину, бути категоричними? Рішення лягає на плечі кож-
ного конкретного батька, але жорсткі і різкі заходи щодо підлітка не-
рідко призводять до протилежного результату. У будь-якому разі слід
спробувати «достукатися» до своєї дитини. Якщо не виходить безпосе-
редньо, то, можливо, слід звернутись по допомогу до посередників —
психологів, учителів, інших дорослих. Наприклад, дитина не чує маму
і тата, але нормально сприймає старшого брата чи сестру, тренера чи
подругу.
І ще. У молодіжній субкультурі підліток може почуватися значущим,
визнаним. Найскладніше — знайти для підлітка альтернативне місце,
захоплення, у якому він міг би бути шанованим, дорослим. А також змі-
нити ставлення до нього удома, де він з маленької невмілої дитини пе-
ретворюється на дорослу, зрілу людину, яку поважають.
22
Підліток нецензурно
висловлюється
Розповідає мама Яни: «Я повернулась додому з роботи раніше,
ніж зазвичай. Відчинила двері, і в мене трохи не стався серцевий
напад. З кімнати було чути таку лайку, що важко собі навіть уяви-
ти. Я, у своєму-то віці, навіть половини цих слів не знаю і не розу-
мію, що вони можуть означати. Лаялася моя дочка. Точніше, так
вона розмовляла по телефону. А коли я зайшла до кімнати, тим
самим виявивши свою присутність, вона трохи знітилася, поклала
слухавку. Потім вона почала сперечатися зі мною, доводити, що
зараз ніхто не розмовляє мовою Тургенєва і Чехова. Ми посвари-
лися. Кожен залишився при своїй думці. Мої подальші спроби по-
говорити про культуру мовлення виявились марними. Розумію, що
підлітки можуть говорити не цілком літературною мовою. Але не
настільки!»
Мамине обурення зрозуміле. У сім’ї так не говорять, дочку вчили

тільки хорошого, читали книги, водили до театру. І раптом — такий
конфуз. На додаток до всього, дочка не вважає, що поводиться надзви-
чайно. Що робити? Намагатися виховувати підлітка, вимагаючи гово-
рити культурно? Чи махнути рукою і робити вигляд, ніби все нормаль-
но? Спершу з’ясуймо, навіщо підлітки використовують сленг, всілякі
грубі слівця і навіть нецензурні висловлювання. Насправді подібна по-
ведінка — не що інше, як прагнення здаватися старшими, доросліши-
ми, досвідченішими, самостійнішими. Найчастіше підлітки наслідують
мовлення своїх старших друзів і навіть, як це не смішно звучить, бать-
ків. Нецензурні слова і висловлювання — це своєрідний код, який під-
літки використовують, вважаючи, що він додасть їм авторитету, дасть
можливість «стати своїм». Лаятися означає для них порушувати забо-
рони дорослих, що теж властиво підліткам. Порушення встановлених
23
меж — такий же необхідний атрибут підліткового віку, як бажання
приймати самостійні рішення і відверто одягатись.
Здавалося б, немає нічого простішого — поговорити з дитиною

якомога суворіше і заборонити їй лаятися, вживати нецензурні слова.
Спрацює це лише в одному випадку зі ста. В інших випадках діти мо-
жуть або просто проігнорувати батьківські заборони, або припинити
лаятися вдома, але робити це в інших місцях. Першим способом, який
ми називаємо найпростішим тому, що його можна реалізувати відразу,
все-таки є розмова. Але не сувора. А та, яка пояснить дитині, що вона
поводиться неправильно. Це буде своєрідний орієнтир, за яким під-
літок зрозуміє: поведінка була неправильна, і дорослий її не схвалив.
Проте не чекайте, що проблема відразу розв’яжеться і дитина неспо-
дівано заговорить красиво і правильно.
Навіть якщо перша розмова не мала результату, ваше завдання —

показати, що висловлюватись нецензурно — це неправильно, негар-
но, невиховано. Добре при цьому стежити і за своїм мовленням. Адже
дитина завжди дуже уважно спостерігає за тим, що роблять дорослі,
і не забуде сказати: «Ага, мені робиш зауваження, а сам(-а) лаєшся!».
Тому другий спосіб — змінити свою поведінку, поведінку всіх дорос-
лих членів сім’ї, які можуть дозволити собі нецензурні висловлю-
вання.
24
Що робити, якщо не спрацювали два попередні способи? Що як

дитина продовжує нецензурно висловлюватись? Ми говорили про
те, що вживання ненормативної лексики дає дитині можливість по-
чуватися дорослою і самостійною. То спробуймо дати підліткові
можливість проявити самостійність у чомусь іншому! Нехай відчує,
що на нього зважають, його поважають, у нього з’явилося більше
дорослих обов’язків і більше можливостей. Імовірно, тоді в нього
зникне потреба лаятися для того, щоб оточення помітило його «до-
рослість». Станеться це не одразу. Для усвідомлення знадобиться
час.
Ось декілька кроків, які можна зробити, щоб дати підліткові можли-
вість почуватись дорослим:
• дозвольте підліткові самому вибирати одяг;
• нехай він сам вирішує, як проводити свій вільний час;
• надайте йому можливість вибирати свої захоплення;
• радьтеся з ним, приймаючи рішення, які стосуються вашої сім’ї;
• не критикуйте його захоплення, а, навпаки, намагайтеся зрозуміти
їх і підтримати.
Підліток не знаходить
спільної мови
з учителями
Мама Кирила розповідає: «Наш син конфліктує з багатьма
вчителями. Такої проблеми раніше не було. Але цього року ми
дізналися, що син грубіянить на уроках, відмовляється виконува-
ти вимоги деяких учителів, кажучи нам, що педагоги поводяться
25
несправедливо, що вони ставлять низькі оцінки, чіпляються. Сьо-
годні син встав посеред уроку і вийшов з класу, а потім узагалі пі-
шов додому. Вчителька зателефонувала мені і розповіла, що вже
декілька місяців син не виконує домашні завдання з її предмета.
Звідки таке небажання навчатись? Що буде далі, якщо вже зараз
у дитини склалося таке ставлення до вчителів?»
Що ми можемо спостерігати в поведінці підлітка? Які якості йому

притаманні? Звичайно, це підвищене почуття справедливості. Дити-
ні здається, що всі як і раніше ставляться до нього, як до маленько-
го, несамостійного, не хочуть зважати на його думку. Підліток нерідко
протестує проти правил і меж, які здаються йому надмірно жорстки-
ми і несправедливими. І робить він це іноді різко і грубо. Підліток де-
монструє свою неповагу до загальновизнаних авторитетів, відстоюю-
чи свою точку зору, не визнаючи своєї неправоти. Позиція батьків, яка
виявляється подібною до позиції вчителя, викликає в нього агресію
і такий же протест.
«Я піду до школи і поговорю з учителем», — такий вихід вважають

правильним багато батьків. Вони не думають про те, як такий візит
може відбитися на їхніх із дитиною стосунках. «Та всі ви однакові», —
відповідає підліток і починає поводитися вдома так само, як і в шко-
лі, — протестує, відмовляється що-небудь робити, ображається. За-
питайте дитину: «Що б ти змінила в школі? Як ти вважаєш, чого бракує
твоїм учителям? Чи вважаєш ти, що вони поводяться несправедливо?
Чому?» Навіть найемоційніша і неконструктивна розмова буде кра-
щою за конфлікт. Та й підліткові не зашкодить розібратися у своїх дум-
ках і почуттях, трохи «випустити пару». Можливо, це допоможе йому
адекватніше поглянути на ситуацію.
26
Як поводитися інакше? Як навчитися не конфліктувати з учителя-
ми, а взаємодіяти? Що як ви спробуєте розробити разом із дитиною
стратегію, яка дозволить їй змінити ситуацію? Наприклад, учителька
хімії, яка, за словами дитини, чіпляється до неї, може відмінно відреа-
гувати на вчасно здану лабораторну роботу. Або вчителька літерату-
ри не здаватиметься упередженою, якщо написати хороший твір. На-
вчайте дитину бути гнучкою, доводити свою правоту вчинками, а не
словами.
3
Спосіб третій, найскладніший
Конфліктність заважає підліткові повноцінно жити. Йому важко при-
боркати свої емоції, і він поки що не вміє контролювати їх. Якщо під-
літок погодиться, він може відвідати групові заняття із психологом, де
в колі таких самих підлітків пропрацює конфліктні ситуації і навчить-
ся знаходити з них вихід. Ви не можете змусити дитину відвідувати такі
групи. Але ви можете запропонувати їй зробити це, мотивуючи корис-
тю для спілкування і успішності. Не вийшло? Тоді пробуйте обговорю-
вати ті конфлікти, які виникають у дитини з оточенням, і разом шукати
альтернативні виходи із ситуації.
Підліток поводиться
агресивно
З консультації з батьками Едуарда: «Ми вимушені були
звернутися по допомогу до психолога, тому що дуже потрібна
порада: як поводитись із дитиною-підлітком, яка стала дуже
27
агресивною? Раніше, звичайно, бувало всяке. Син і бився в дит-
садку, і кусався. У початковій школі він обзивав інших дітей, міг
ударити однокласника. Але така поведінка була швидше винят-
ком, ніж правилом. А тепер… Якщо Едикові щось не подобаєть-
ся, він може розбити посуд, скляні двері, гіпсокартон на стіні.
Коли злиться, то кидає предмети. А хлопчик він високий, силь-
ний, регулярно відвідує тренажерний зал. Нещодавно замахнув-
ся на маму. І це для нас стало останньою краплею. Адже мама
просто зайшла до його кімнати і запитала, чому він не виніс
сміття».
Підліткова агресія відрізняється від агресії маленької дитини хоча

б тим, що малюк ще не може завдати істотної шкоди тим, хто його ото-
чує, а підліток, з його силою і зростом, здатний на таке. Саме тому
батьки так спокійно реагують на дитячу агресію і бентежаться, коли
агресивним стає підліток. Адже він може бути вищий за маму і тата за
зростом, сильнішим і вправнішим за них.
Механізм виникнення агресивної поведінки навіть у такому різно-
му віці може бути схожим. В оточенні дитини з’являється якийсь по-
дразник — подія або людина, яка викликає певну реакцію. Все вигля-
дає приблизно так: «Мені не подобається те, що відбувається. Мене це
дратує. Щоб зняти роздратування і напруження, яке виникає, я маю
щось зробити».
Як правило, ця дія може бути спрямована на навколишніх людей.
Або на предмети. Але нерідко в дитини виникає агресія, яку він спря-
мовує на себе самого. У такому разі батьки говорять про те, що дити-
на проявляє агресію щодо оточення, і навіть до найближчої для себе
людини. Неправильно відповідати агресією на агресію, тобто кричати
на дитину або, тим більше, бити. Агресивна поведінка не може припи-
нитися сама по собі, хоча багато психологів схильні бачити причини
підліткової агресії в гормональній перебудові організму. Проте поді-
бна поведінка може виникнути і закріпитися вже в дорослому житті.
Тому батьки мають реагувати, змінюючи свою поведінку і підходи до
дитини.
28
Можна спробувати спрямувати агресію в нормальне, культурне
русло. Іншими словами, ту агресію, яку зараз дитина спрямовує на ін-
ших людей, вона зможе використати на заняттях спортом. І зовсім не
обов’язково займатися бойовими мистецтвами або боксом. Цілком
імовірно, що підлітка захопить плавання або футбол, волейбол або те-
ніс. Хороше фізичне навантаження, правильна стратегія тренувань,
спрямована на досягнення результату, обов’язково допоможуть дити-
ні впоратися з нападами агресії. Проте слід розуміти, що в такий спо-
сіб можна тільки змінити поведінку, але не усунути її причини. Це може
бути лише тимчасовий захід, тоді як «лікувати» треба починати саме
глибинні мотиви агресивної поведінки.

Другий спосіб — знайти те, що, можливо, вразить, надихне підлітка
змінюватись. Наприклад, нове коло спілкування в спортивній секції,
де зазвичай не схвалюють прояви агресії в такий спосіб. Наприклад,
у багатьох секціях боротьби існує спеціальний кодекс, згідно з яким не
можна битися заради бійки, використовувати прийоми не для захис-
ту тощо. Запропонуйте своїй дитині поїздку до активного підліткового
табору, участь у проектах, спілкування із цікавими людьми. Діставши
можливість будувати нові стосунки, підліток побачить, що його пове-
дінка не виглядає красиво, не є соціально схвалюваною. Проте робити
це варто ненав’язливо, не можна тиснути на дитину.

Управління власними почуттями — ось чого бракує дитині. Та
перш ніж навчитися управляти почуттями, їх треба усвідомити. Дитині
29
треба зрозуміти, що вона відчуває, чому відчуває саме так, чому від-
чуває це щодо іншої людини, предмета, події. Добре, якщо ваш під-
літок з дитинства уміє аналізувати свої думки і почуття. Та подеколи,
навіть якщо раніше дитина була здатна на таке, тепер вона закрила-
ся, не хоче розмовляти, ділитися. Та й із самою собою їй непросто, усе
здається складним, жахливим, дратівливим. У такому разі треба звер-
нутися до фахівця — психолога, який спеціалізується на роботі з під-
літками. Як варіант, це може бути людина, яка має у підлітка автори-
тет і довіру. Лише після того, як дитина зрозуміє свої почуття і назве
їх, можна працювати над самоконтролем. Стримати агресію, спряму-
вати її в «мирне русло» — завдання не з простих. Але воно цілком під
силу вашому підліткові, за умови розумної, кваліфікованої допомоги
з боку дорослих.
Підліток хоче
зробити татуювання
або пірсинг
«Син просить гроші на те, щоб зробити собі татуювання. Я ка-
тегорично проти того, щоб він спотворював своє тіло. Я просто
не розумію цього бажання малювати на собі жахливі, негарні кар-
тинки з тваринами, хрестами або черепами, — говорить тато
Стаса. — Я людина військова. Не розумію, звідки у мого сина такі
погані думки в голові. Пробив дірку у вусі, як дівчинка. Тепер каню-
чить гроші, причому чималі, на потворність. Коли зрозумів, що не
дам, сказав, що сам заробить. А я розумію, що потім не зможу на-
віть спілкуватися з ним, тому що для мене люди з татуюваннями
якісь неповноцінні».
30
Немало підлітків прагне виразити свою самобутність за допомогою
татуажу або пірсингу. Ось як вони самі пояснюють це:
• Щоб було красиво!
• Щоб було не так, як у всіх!
• Це круто!
• Хочу бути як… (відомий співак, актор, хтось із друзів, кого хочеть-
ся наслідувати).
Отже, бажання носити тату або пірсинг походить від прагнен-
ня бути не таким, як усі, або бути схожим на когось. Чималий вплив
на такий вибір підлітка роблять і батьки. Критикуючи одяг, макіяж,
мовлення, улюблену музику своєї дитини, вони змушують її протес-
тувати. Кожен підліток робитиме це по-своєму. Наприклад, одні за-
чиняють двері до своєї кімнати, влаштовуючи всередині абсолютний
бедлам. Інші слухають дуже гучну музику, тим самим немов демон-
струючи батькам свій вибір. Бажання нанести малюнок на тіло — це
повідомлення дорослим: «Ось це моє тіло. І я роблю з ним те, що за-
хочу. Я ні в кого не проситиму дозволу». По суті, тату для підлітка —
це ще і деяке залучення до світу дорослих. Сьогодні кількість тату-
йованих підлітків зростає. Дослідження психологів показують, що
серед них набагато частіше зустрічаються люди зі схильністю до ри-
зикованої поведінки.

Треба поговорити. Мабуть, найпростіше, що можна зробити, — роз-
повісти підліткові про те, як наносять татуювання. Йдеться не про за-
лякування, а про інформування. Не завжди юнак або дівчина, вирі-
шивши зробити тату, знають, що цей процес не безболісний. Крім того,
після нанесення тату може виникнути алергічна реакція або запален-
ня, можуть з’явитися рубці. Якщо рішення все-таки прийнято, не варто
звертатися до першого-ліпшого салону тату. Необхідно знайти досвід-
ченого майстра, який, до речі, користується одноразовими матеріала-
ми і дотримує абсолютної стерильності.
31
Не варто мати особливих ілюзій, що, почувши про небезпеку отри-
мати разом із татуюванням негарний шрам або інфекцію, підліток від-
мовиться від свого наміру. Але при цьому ви можете, не відмовляючи
його, запропонувати альтернативу. Наприклад, виділитися за допомо-
гою стильного одягу, зачіски (волосся з часом відросте, навіть якщо
постригтися налисо), кольору волосся. Іноді підліток з радістю пого-
джується на такий варіант, розуміючи, що, нанісши татуювання, він
отримує його на все життя або йому доведеться удатися до болісного
лазерного виведення.

Намагатися зрозуміти свого підлітка, його мотиви, які примушують
наносити малюнки на тіло. Доведеться приділити чимало часу і до-
класти достатньо сил, тому що найважливіше, що ви можете зроби-
ти, — це налагодити теплі і довірчі стосунки з дитиною. Час, який ви
проведете разом, допоможе розібратися в тому, чому підліток нама-
гається підвищити свою самооцінку в такий спосіб, кому і що він хоче
показати і довести.
32
Підліток обманює
дорослих
«Я вважаю, що ми самі в цьому винні. Мало уваги приділяли
дочці, тому що завжди дуже багато працювали. Ми відчули, що
вона нас обманює, але не хотіли в це вірити. Дрібну брехню можна
було стерпіти. Але тепер дочка обманює в більшому. Втрату до-
віри складно пережити. Я розумію, що перестав довіряти їй навіть
у дрібницях. Постійно намагаюся перевірити ще раз, увесь час сум-
ніваюся. Так важко жити з підлітком!»
Це розповідь тата дівчинки Лілі. Він ділився проблемою в «батьків-

ській групі», з якою працює підлітковий психолог. Дитяча брехня ста-
ла такою проблемою для сім’ї, що батько сам звернувся до психолога,
щоб зрозуміти причини і впоратися з цим.
Чому підлітки обманюють? Що штовхає їх закриватися від дорослих
і спотворювати інформацію?
Пригадайте, що зазвичай кричить дитина в розпалі сварки? У чому
звинувачує дорослого? Вона говорить: «Ти мене не розумієш!» Підліт-
кові здається, що дорослий не може і не хоче його зрозуміти. Більше
того, дорослий дуже критично ставиться до думок, почуттів і вчинків
підлітка. «Яку жахливу музику ти слухаєш! Які жахливі подерті джинси
ти вдягнув! Що то за дивний тип ішов поруч з тобою? Чому мене знову
викликають до школи? Що ти знову наробив?»
Низка критичних зауважень і негативних запитань не дає дитині
можливості говорити правду. Набагато спокійніше не показати бать-
кам «сумнівного» приятеля, не зізнатися в черговій двійці або бійці за
справедливість. «Усе нормально», «нічого», «так собі» — відповіді під-
літка виглядають нейтральними, вони не є інформативними. Але тільки
на перший погляд. Насправді ж, якщо ви помітили, що підліток нічого не
розповідає, відповідає односкладово, намагається уникати спілкуван-
ня, щоб не відповідати на ваші запитання, час насторожитися і змінити
свої підходи. Інакше наступним кроком з боку дитини буде брехня.
33
По-перше, потрібно припинити обманювати свою дитину. Перед-

бачаємо заперечення батьків, які напевно скажуть: «А ми її не обма-
нюємо». Але рівень нещирості в стосунках дітей і батьків іноді просто
зашкалює, причому саме з боку дорослих. Невиконані обіцянки («у ви-
хідні обов’язково підемо гуляти разом»), нереалізовані загрози («ще
раз так зробиш — більше ніколи не куплю тобі…») — теж своєрідна
брехня, але не пряма. На дитяче запитання, чи є у батьків гроші, до-
рослі можуть запросто відповісти «ні», не уточнюючи, що їх немає на
іграшку, а не взагалі, тощо. Нещирі відповіді стають нормою, і дитина
змалку звикає до цього. Дорослішаючи, вона поводиться так само, як
і батьки, чий приклад вона звикла наслідувати. Тому найпростіше, що
ви можете зробити, — це перевірити, наскільки ви щирі, чи часто кри-
вите душею в спілкуванні зі своїми близькими.
Припиніть примушувати дитину брехати. Ви це робите, абсолютно

не помічаючи, що ви це робите. Такий ось каламбур. Коли ви ставите
запитання: «Навіщо ти порвав брюки?», ви знаєте, що дитина порвала
їх не для того, щоб розсердити або засмутити вас. Вона порвала їх ви-
падково, і з задоволенням не робила б цього, щоб її не лаяли. Але щоб
уникнути покарання або щоб не стояти перед вами з опущеною го-
ловою, вислуховуючи претензії, дитина швидше скаже неправду про
те, що це не вона, а хтось. І цей хтось її штовхнув або розірвав штани.
«Рятівна» брехня з’являється саме в тих сім’ях, де поводяться занад-
то строго, де ставлять запитання, відповіді на які є очевидними. То що
ж робити? У такій ситуації слід сказати: «Напевне, ти розірвав брюки
випадково. Нумо я навчу тебе їх зашивати. Зробімо це разом».
34
Теплі стосунки з дитиною. Довіра і повага. Третій спосіб не швид-

кий, вимагає великої віддачі сил і часу. Але він дуже ефективний. Якщо
у вас довірчі стосунки з дитиною, це не означає, що вона ділиться
з вами всім. Вона ділиться тим, чим вважає за потрібне поділитися. Але
і ви теж ділитеся. Проблемами, новинами, чимось цікавим, смішним,
що сталося у вашому житті. Сьогодні чи у вашому дитинстві, в побуті
чи на роботі. Радитеся з дитиною, як вам будувати стосунки з людьми,
адже діти і підлітки нерідко бувають більш прозорливими, мають чу-
дову інтуїцію. Навіть якщо ви помітили нещирість дитини, не кваптеся
звинувачувати її у брехні. Краще подумайте, чому дитина не визнала
потрібним сказати вам правду. Адже говорити правду треба захотіти.
Підліток бажає
собі смерті
«”Мені все одно, живу я чи ні”, — так говорить наша дочка, —
скаржиться тато Ксенії. — Усім своїм виглядом вона демонструє,
що життя для неї не є цінністю. Мама просто бачити не може, як
дочка балансує на підвіконні, відкриваючи вікно. Або коли вона пере-
бігає вулицю під звук автомобільних сирен, тому що «світлофор —
це для боягузів». Бесіди про те, що життя — це цінність, що ризи-
кувати небезпечно, що в неї все добре, дочка зустрічає багнетами».
Здається, що у словах і вчинках такого підлітка багато бравади і де-

монстративності. Підлітки схильні демонструвати свою сміливість, те,
що вони не бояться того, чого боїться решта людей. Хоча психологи
35
вважають, що підлітки поводяться так і для того, щоб самим прийня-
ти думки про кінцевість життя взагалі і власного зокрема. Чинити опір
дорослим, знецінювати все, що вони говорять, теж властиво підліткам.
Незважаючи на це, суїцидальний настрій тінейджерів не можна вважа-
ти нормою. Адже він може свідчити про те, що дитина переживає дуже
складний етап у своєму житті і, можливо, потребує допомоги дорос-
лих. Їй важко зрозуміти оточення, прийняти багато норм, усвідомити
власне дорослішання. Отже, треба бути уважними до такої поведінки
дитини і вміти правильно на неї реагувати.
Говорити, говорити, і ще раз говорити. Про все. Не лише про життя
і смерть. Говорити про любов, дружбу, людські взаємостосунки, став-
лення до себе, стосунки між вами. Разом бігати вранці або готувати,
ходити в кіно або театр. Попри те, що ваш підліток, швидше за все, не
жадає спілкуватися з вами або робить вигляд, що не жадає, ваше спіл-
кування не має уриватися. Спробуйте прийняти інтереси підлітка, не
нав’язуючи йому своїх. Здавалося б, яке відношення все це має до роз-
мов або думок про смерть? Насправді — пряме. Адже іноді подібні
розмови дитина веде для того, щоб привернути вашу увагу. Адже ми,
дорослі, можемо не звернути уваги на інші теми, а на цю відреагуємо
обов’язково, вважаючи розмови про смерть критичними, такими, що
потребують негайно вжити заходів.

Не лякайте. Це викличе негативну реакцію. Підліток може не
боятися того, що чекає на нього в разі спроби суїциду. Тому заля-
кування на зразок таких, як «ти можеш загинути», «розіб’єшся на
36
смерть», «залишишся інвалідом», неефективні. Краще дати дитині
«якір» — нагадати їй про те хороше, що може тримати в житті: коха-
них людей, цікаве заняття, хобі, друзів, спорт, книги, фільми, події.
Захопити підлітка цікавими справами, залучити до нормального
кола спілкування, наповнити його життя цікавими враженнями —
ось другий добрий спосіб, який допоможе врятуватися від недоб-
рих думок.
Турбота про когось, кому гірше, ніж тобі — добрі ліки від нудьги
і навіть депресії. Допоможіть підліткові долучитися до волонтерсько-
го руху, до юнаків, які працюють лікарняними клоунами, або групи,
яка допомагає бродячим тваринам знайти господарів. Так само ко-
рисно піклуватися про членів сім’ї. Наприклад, власна домашня тва-
рина допоможе підліткові «зачепитися» за щось добре і позитивне.
Той, кого не тримають добрі стосунки, у кого немає істоти, яка на тебе
чекає і без тебе не може, частіше за інших піддається смутку і похму-
рим думкам.
Підліток гризе нігті

Мама Марка розповідає: «Нашому синові майже шістнадцять
років. Але, як і в дитинстві, він продовжує гризти нігті. Його паль-
ці виглядають жахливо, тому що всі поїдені, нігті короткі, непра-
вильної форми. Син гризе нігті в ті моменти, коли відволікається,
дивиться телевізор або грає в комп’ютерні ігри. Раніше я робила
йому зауваження, говорила: «Прибери руки, не гризи, це соромно».
37
Потім прочитала, що не можна робити зауважень, і тепер у нас усе
так і лишилося — Марк гризе нігті, а я мовчу. Чи є якийсь спосіб
подолати цю проблему?»
Звичка гризти нігті — одна з найбільш поширених не лише серед

дітей, але і серед підлітків, і навіть дорослих. Що вона означає? Спо-
чатку така звичка виникає в людини як спосіб зняття напруження, по-
треба розслабитися. Дитина може гризти нігті, іграшку, кутикулу, во-
лосся, кінчик олівця. Наприклад, у той момент, коли дитина захопилася
комп’ютерною грою або телепередачею, вона кусає нігті, не контро-
люючи свою поведінку. Іноді нігті можуть дуже постраждати від такої
звички, змінюють свою форму або припиняють рости. Чи допомага-
ють дитині або підліткові обсмикування і зауваження з боку дорослих?
Що відбувається зі шкідливою звичкою, якщо намагатися ліквідувати її
жорсткими способами? Якщо справа стосується підлітка, можливі два
варіанти: або дитина, виражаючи протест, демонстративно гризтиме
нігті на очах в оточення, або звичка може перетворитися з відкритої
на приховану. Наприклад, підліток гризтиме нігті тільки без свідків або
навіть гризтиме нігті на ногах.
Відвернути підлітка, не привертаючи особливої уваги до шкідливої

звички. Наприклад, дати в руки якийсь предмет, доречний у цю хви-
лину: насіння чи горішки, м’яку іграшку чи пухнастий плед, браслетик
або щось іще. Якщо ви бачите, що підліток захопився своїми нігтями,
просто перемкніть його на щось інше, попросіть подати чашку, від-
чинити двері, вимкнути світло тощо. Ця дія має розірвати ланцюжок,
але не працює з причиною. У жодному разі не робіть зауважень ди-
тині, особливо якщо поруч є інші люди. Це може бути дуже принизли-
во і кривдно для дитини, адже у перехідному віці вона має хворобли-
ву самолюбність.
38
Щоб зрозуміти причини поведінки кожної конкретної дитини, тре-

ба спостерігати за нею впродовж деякого часу. Можливо, вона гризе
нігті, коли хвилюється. Тоді треба навчити її скидати напруження. На-
приклад, притримувати руки в кишенях, звертаючи на це увагу. Або
мати із собою щось, що допоможе частково зняти напруження (неве-
лику іграшку, яка вміщується в долоні, брелок або еспандер). Занадто
тривожному підліткові буде корисно відвідати декілька тренінгів для
формування впевненості в собі і роботи з тривожністю. Іноді такі ж до-
брі результати, як і спеціальний тренінг, дає участь у підліткових про-
ектах. Поступово шкідлива звичка стане слабшою і, можливо, зійде на-
нівець.
Це досить глибока робота зі шкідливою звичкою, її причинами,

можна сказати, корінням. Швидше за все, вона закладена і в характе-
рі самої дитини, і має якісь зовнішні причини. Наприклад, дитина по-
чувається невпевнено і некомфортно в класі, тому що виглядає не-
успішною на тлі інших дітей, почувається не сильною, не красивою,
не розумною і відчуває ще безліч усіляких «не». Таку роботу складно
виконати самим батькам. Тут потрібна серйозна допомога фахівців —
психологів, які вміють працювати саме з підлітками, із сім’єю. Якщо ви
звертаєтеся до психолога з тим, що дитина гризе нігті, насправді може
виявитися, що працювати доведеться і з самооцінкою дитини, і зі взає-
мостосунками у вашій сім’ї.
39
Підліток боїться
публічних
виступів
«Дочка Настя панічно боїться відповідати на уроці. І біля до-
шки, і навіть з місця. Не кажучи вже про виступи на святах, від-
критих уроках, концертах. Інші батьки фотографують своїх ді-
тей, пишаються ними, аплодують. А ми з чоловіком витираємо
дочці сльози. Потім навіть кинули ходити на ранки, щоб не за-
смучуватись. Зараз дочка вже підліток, але ситуація не змінилася.
Відповідає переважно письмово. Раніше вчителі ставили низький
бал за усні відповіді, тепер не ставлять, тому що це марно. На-
стя боїться запитати в перехожого, як пройти кудись, боїться
знайомитися, боїться голосно говорити. Змінити ситуацію ніяк
не виходить, хоча ми намагалися записати дочку і на хор, і до теа-
трального гуртка. Що це — сором’язливість така? І як допомог-
ти її подолати?»
Як видно з розповіді тата Насті, проблема цієї дівчинки не обмежу-

ється публічними виступами. Хоча в інших підлітків трапляється по-
різному. Комусь із дітей важко виступати перед великою незнайомою
аудиторією, особливо якщо в них мало досвіду виступів або наяв-
ні природні риси вдачі, які заважають почуватися розкуто, упевнено,
вільно. Ще одна з багатьох причин: занадто жорсткі межі і правила,
встановлені вдома, примушують дитину поводитися тихо, невпевне-
но, скуто. Ці правила переносяться і в соціум, де дитині доводиться
взаємодіяти з оточенням.
40
Щоб впоратися з проблемою, дитині треба набути досвіду публіч-

них виступів. Це саме той випадок, коли чим більше, тим краще. Почи-
нати слід з невеликих виступів, наприклад, удома. Або в міні-групі ді-
тей чи дорослих. Не потрібно забувати і про те, що будь-який досвід
спілкування дасть добрий результат. Відправляйте дитину за покупка-
ми до магазину, поспілкуватися з малюками і зацікавити їх чимось на
святі, відповісти на телефонний дзвінок. Чим більше дитина спілкува-
тиметься, тим більшого досвіду зможе набути. Важливо тільки, щоб ви
не занадто тиснули на неї і намагалися створювати такі ситуації, у яких
дитині було б більш чи менш комфортно.
Упевнена в собі людина значно менше боятиметься виступати пу-

блічно, ніж невпевнена. За нашу впевненість у собі відповідає само-
оцінка. Вона формується впродовж тривалого часу і має тенденцію
змінюватися під впливом обставин. На формування самооцінки най-
більше впливають найближчі люди — мама, тато, старші брати і се-
стри, дідусі і бабусі.
Чи часто ви критикуєте свого підлітка? Чи говорите ви йому щось
добре? Чи помічаєте його досягнення? Яку думку маєте щодо його
смаку, вибору, музичних та інших переваг? Для формування адек-
ватної самооцінки важливо, щоб дитина відчувала підтримку, не
сприймала свої помилки як «кінець світу». Що ж до публічних висту-
пів, то форсувати події не слід. Поступово, коли самооцінка підліт-
ка підвищуватиметься, він сам виявить бажання виступати, бути на
видноті.
41
Третій спосіб за своєю суттю подібний до другого, але передбачає

глибшу роботу не лише дитини, але й усіх членів сім’ї, які беруть участь
у вихованні. Імовірно, не лише дитина боїться виступати публічно, але
і ще хтось із близьких демонструє таку ж модель поведінки. При цьо-
му в сім’ї є також хтось, хто поводиться занадто жорстко, строго, тисне
на оточуючих людей. Тому важливо, щоб члени сім’ї також долучилися
до спільної роботи, проаналізували свою поведінку щодо дитини, а та-
кож свої вчинки, які дитина може спостерігати. Іноді корисно відвідати
консультацію сімейного психолога, який допоможе розставити акцен-
ти і вибрати напрям роботи. І нехай вас не дивує, що підліткову про-
блему розглядають з точки зору взаємодії членів сім’ї.
Підліток переживає
розлучення батьків
Тато Мілани розповідає: «Ми з дружиною розлучаємось. Точ-
ніше, живемо поки що разом, але в мене вже півроку як є інша жінка.
Дочка спочатку досить спокійно відреагувала на повідомлення про
наше розлучення. Ми з нею поговорили, обговорили, як спілкувати-
мемося далі, домовилися, що вона познайомиться з моєю новою ді-
вчиною. Що можна буде приходити до мене ночувати, що разом
їздитимемо на відпочинок. І раптом дочка змінила своє ставлення
до нашого розлучення. Почала звинувачувати мене у всьому. Сказа-
ла, що більше не хоче спілкуватися, ні з ким не знайомитиметься.
Не відповідає на мої телефонні дзвінки, не приймає гроші і подарун-
ки. Я переживаю, що наші стосунки зіпсовані назавжди».
42
Дитина будь-якого віку, чи то малюк, чи то підліток, не може стави-
тись до розлучення своїх близьких людей байдуже. І навіть якщо на ви-
гляд дитина весела і спокійна, ви не можете бути впевнені, що так само
спокійно в неї на душі. Найсильніші переживання пов’язані з тим, що
дитина відчуває розлучення як руйнування свого звичного, теплого,
затишного світу, фактично руйнування свого щастя. Звичайно, це важ-
ко пережити в будь-якому віці. Та якщо батьки розлучаються, коли в їх-
ньої дитини настав підлітковий період, це може бути особливо склад-
но. Адже підлітки емоційніше переживають будь-які події. Що відчуває
дитина щодо батьків? Це почуття гіркоти і образи, нерозуміння. Підлі-
ток так і запитує: «А про мене ви подумали? Як ви можете так поводи-
тись, адже є ще і я! Чому ви не запитали в мене, чи хочу я жити в такій
сім’ї, де всі існують окремо?»
Якщо підліток говорить про свої почуття, це добре. Але якщо ви
розумієте, що він переживає і замикається, слід обов’язково при-
ділити цьому увагу і звернутися до дитячого або сімейного психо-
лога.
Ситуація може бути такою непростою, що з неї не буде «просто-

го» виходу. Але все-таки перше, що ми можемо зробити, це говорити
з дитиною. Саме не поговорити, а ГОВОРИТИ. Це мають робити і мама,
і тато. Разом або по черзі. Підліток здатен зрозуміти багато серйозних
подій. Він готовий до того, щоб ви спілкувалися з ним, як із дорослим.
Деякі подробиці ваших стосунків із партнером варто опустити, але за-
лишати дитину в невіданні не можна. Адже тоді вона почуватиметься
необізнаною, вважатиме, що їй не довіряють, сприймають як малень-
ку. Через це виникає більшість образ і нерозуміння.
Розмови не мають бути емоційно виснажливими для дитини. Не
можна маніпулювати нею, налаштовувати проти іншого батька. Ви не
маєте морального права використовувати дитину для передавання
43
інформації («передай своїй мамі, щоб вона…», «скажи своєму бать-
кові, що він…»). Але пояснити дитині, чому ви вирішили більше не
жити разом, як будуватимуться ваші стосунки далі, як тепер ви ста-
витиметесь до дитини, дуже важливо. Немає нічого дивного в тому,
що підліток переймається про свою долю у зв’язку з вашим розлу-
ченням. Адже від своїх друзів він знає, що коли батьки розлучають-
ся, вони можуть створювати свої сім’ї і влаштовувати власне особис-
те життя, забуваючи при цьому про дитину. І цей чужий досвід вони
переносять на своє життя. Ось про це ви теж обов’язково маєте по-
говорити.
Від слів переходьте до справи. Це завжди непросто. Ви маєте розу-

міти, що саме зараз дитині потрібна ваша підтримка. Так-так, не вам,
а саме їй. Тому що ви цю кашу заварили. Тому що в неї непростий вік.
Тому що ви налагоджуєте особисте життя, а її життя при цьому руй-
нуєте.
Що ви можете зробити? Як допомогти підліткові пережити розлу-
чення батьків?
• Проводьте з ним більше часу (мама і тато по черзі).
• Придумайте якомога більше цікавих занять і подій (піти в похід, чо-
гось навчитися, реалізувати давню мрію). Головний принцип — яко-
мога більше позитивних вражень.
• Намагайтесь не показувати дитині свої негативні емоції, пов’язані
з розлученням, наскільки це можливо.
• Знайдіть у ситуації щось добре (наприклад, тато тепер проводить
з тобою більше часу, удома більше не відбувається гучних сканда-
лів тощо) і обговоріть це з дитиною.
• Обговоріть зі своїм колишнім партнером, як будуватимуться тепер
ваші стосунки, пов’язані з вихованням дитини. Головне — думати
про дитину, а не тільки про себе.
44
Психологи вважають, що дитина бачить причину розлучення бать-
ків у собі. Це може бути неусвідомлено, але часто діти вважають саме
так, внаслідок чого виникає відчуття провини. Дитина думає: «Я не
така, я погана, я не виправдала батьківської довіри, я не змогла зро-
бити так, щоб сім’я не розпалася». Особливо гостро підлітки сприйма-
ють розлучення, якщо в батьковій новій сім’ї народжується нова дити-
на або якщо батько приймає дитину нової сім’ї як свою.
Тому дуже важливо не втратити з підлітком тих довірчих стосунків,
які у вас є. Чи починати будувати такі стосунки, якщо їх досі не було.
Важливо розуміти, про що думає ваша дитина, що її тривожить, чого
вона не розуміє, про що хоче запитати. Не шкодувати часу на те, щоб
встановити контакт і втримати його. Проводити з дитиною більше
часу. Розумно налагоджувати стосунки підлітка з вашими дітьми від
нового браку.
Підліток
надто багато
дивиться телевізор
Розповідає тато Марини: «Хочу запитати, що робити з підліт-
ком, який дивиться телевізор цілодобово і безперервно. Тепер, коли
є кабельне і супутникове телебачення, коли каналів стало стільки,
що можна жити біля телевізора, це стало величезною проблемою
для нас як батьків.
Дочка повертається зі школи і одразу ж вмикає телевізор, почи-
нає «бродити» по каналах, щоб знайти те, що їй подобається. А це,
як правило, серіали. Нескінченні, безглузді, про одне й те саме. На-
магалися поговорити з дочкою про те, що життя минає. Інші діти
45
займаються спортом, захоплюються чимось окрім школи і теле-
візора. Наша Марина якась дивна в цьому сенсі. Сяде біля екрана
з тарілкою солодощів — і нічого їй не треба. Як відучити її від цьо-
го — не розумію».
На сьогодні проблема «дитина не може відірватися від екрана» ста-

ла більше «комп’ютерною», тобто діти знаходять свій адреналін і без
телевізора. Проте проблема «дитина і телевізор», «телевізійна залеж-
ність» є актуальною для багатьох сімей. Чому дитина не може віді-
рватися від екрана? Та тому, що для неї перегляд телепередачі — це
можливість знайти спосіб взаємодії з навколишнім світом. Дівчатка
люблять фільми і серіали «про любов», хлопці віддають перевагу бо-
йовикам і детективам. Чому перегляд передач поступово перетворю-
ється для підлітка на справжню залежність?
Причини можуть бути такі:
• проблеми в реальному спілкуванні;
• конфлікти з батьками;
• важка обстановка вдома (сварки батьків);
• відхід від проблем;
• бідність вражень у повсякденному житті.

Дійте залежно від причини. Наприклад, якщо ви розумієте, що в жит-
ті дитини є лише школа і спілкування у дворі, поміркуйте, що ще могло
б її зацікавити: заняття спортом, танцями, захопливі подорожі, спілку-
вання з друзями у себе вдома, походи в театри і на концерти. Якщо
життя підлітка досить різноманітне, навряд чи він сидітиме перед те-
левізором. Швидше за все, йому захочеться поспілкуватися з друзями,
що так властиво підлітковому віку. Це один із найпростіших способів,
який може допомогти дитині зробити своє життя цікавішим, різнома-
нітнішим і яскравішим.
46
2
Спосіб другий, більш складний
Мабуть, у разі, коли дитина намагається піти у вигаданий світ сері-

алів і ток-шоу, реальне життя її засмучує або лякає. Наприклад, якщо
батьки сваряться між собою або конфлікт виникає між нею і батьками,
набагато простіше всістися перед телевізором і переглянути кіно, щоб
відволіктися або щоб отримати позитивні враження. Як подолати про-
блему в такому разі? Найбанальніша, але правильна відповідь звучить
так: налагодити стосунки в сім’ї. Не важливо, це стосунки між батька-
ми або конфлікт самого підлітка з кимось із членів сім’ї. Також «відхід»
від реальних проблем у «заекрання» відбувається через те, що дитина
ще не готова до життєвих труднощів, тому шукає те, що її розслабляє
і заспокоює.
Як можна допомогти дитині розв’язувати свої проблеми інакше? За-
пропонувати відвідати тренінги зі зміцнення впевненості в собі, ціле-
спрямованості, підвищення самооцінки. Допомагати стати впевнені-
шою, цілеспрямованою, сильною.
Цей спосіб може повторюватися як відповідь на багато запитань,

що стосуються підлітків. З підлітком треба спілкуватися, причому спіл-
кування вимірюється не кількісно, а якісно. Спілкуватися про все: про
навколишній світ, про друзів, про радощі і проблеми. І спілкування по-
лягає не лише в контролі успішності або нотаціях щодо поганої пове-
дінки. Спілкування — це ваш із дитиною двосторонній процес, коли
обидва діляться одне з одним, коли це спілкування приносить радість
і хочеться спілкуватися ще. Встановивши теплі стосунки з дитиною,
можна впоратися не лише з телезалежністю, але і з багатьма іншими,
ще серйознішими проблемами підліткового віку.
Що ж до перегляду телесеріалів і ток-шоу, спробуйте запропонува-
ти своїй дитині подивитися цікаві фільми, у яких є серйозний сюжет,
47
відповіді на життєві запитання. Добре, якщо підліток погоджується
зробити це разом з вами. Тоді ви зможете обговорювати побачене,
розмовляти з дитиною про те, що її бентежить.
Підліток не ділиться
секретами
Мама Сергія: «У мене син. Виховую його з трьох років без бать-
ка. У ранньому дитинстві синочок був ласкавим, чуйним, відкри-
тим. Усе було нормально. Зараз, коли настав підлітковий вік, мені
стало неймовірно важко із сином. Більше мовчить, зачиняється
у своїй кімнаті і «сидить у комп’ютері» або слухає гучну музику.
Друзі в Сергія є, але такі ж, як і він, похмурі, безрадісні. Мені сумно
і незрозуміло, тому що я завжди вважала сина своїм другом. За-
раз він може бути зі мною різким, ніколи навіть не запитає, як я,
що в мене на роботі. Я втратила контакт із ним. Мені не треба,
щоб він ділився зі мною своїми секретами. Мені просто страшно,
що ми станемо взагалі чужими людьми або з ним станеться щось
нехороше, наприклад, він потрапить до поганої компанії або почне
вживати наркотики».
Підлітковий вік дуже непростий з точки зору підтримки контактів із

дитиною. Так звана сепарація, або відділення від батьків відбувається
неминуче. І цей процес може дійсно відчутно змінити стосунки дитини
і дорослих. Підліток грубіянить, замикається, спілкується тільки з дру-
зями, не взаємодіє з близькими і не виявляє цікавості до їхнього жит-
тя. Здається, що тепер дитина стала такою, якою ми ніколи не хотіли
б її бачити — замкненою, колючою, не чуйною. Батьки розгублюються,
не розуміючи, як їм поводитись. Деякі намагаються підлаштуватися під
дитину. Але більшість батьків не розуміють, що їм робити, й іноді реа-
гують досить агресивно на поведінку підлітка.
48
— Чого ти весь час мовчиш? Міг би поцікавитись у тата, як він почу-
вається.
— Знову сидиш у своїй кімнаті, слухаєш цю какофонію!
— «Дебильники» (навушники) надів і не чує нічого!
— Тобі нічого взагалі не потрібно! Тупо дивишся у свій комп’ютер!
— Я розумію, що батьки тепер тобі не цікаві!
Ці та інші фрази, які спересердя говорять батьки, не покращують кон-
такту з дитиною, а, навпаки, збільшують дистанцію між нею і батьками.
Спробуйте поглянути на свого підлітка іншими очима. Пригадайте

себе в такому ж віці. Якщо поведінка дитини ані трохи не нагадує вашу,
пригадайте своїх друзів, які насилу спілкувалися з батьками. Спершу
припиніть засмучуватись і ображатись. Від цього ваші стосунки не ста-
нуть теплішими. Почуття образи примушує батьків говорити своїм ді-
тям, які подорослішали, не дуже приємні слова. Поміркуйте про те,
чому ваша дитина, ще вчора така відкрита і товариська, раптом при-
пинила довіряти вам, ділитися з вами. Можливо, ви самі не довіряєте
їй, не розповідаєте про те, що вас бентежить і радує. Отже, найпрості-
ше, що ви могли б зробити — зупинитися, постежити за дитиною, на-
магатися змінити своє ставлення до неї. Звичайно, ми розуміємо, що
цей спосіб не такий простий, як здається. Та все-таки він потрібен.
Якщо ви помітили, що дитина не ділиться з вами своїми переживан-

нями, замкнулася, «пішла» у комп’ютер, телевізор, компанію, поміркуй-
те про те, що у вашій родині відбувається не так. Іноді поведінка під-
літка — це лише відбиття внутрісімейних стосунків. Наприклад, мама
49
і тато сваряться або перебувають у стані розлучення. Така обстанов-
ка провокує постійний стрес у дитини, і вона, усвідомлено чи ні, почи-
нає уникати спілкування з близькими, вважаючи за краще зачинитись
у кімнаті або взагалі піти з дому. Як уникнути цього? Зробити домаш-
ню обстановку комфортною, доброю, теплою. Припинити з’ясовувати
стосунки в присутності дитини. Загалом, завдання батьків — зробити
так, щоб дитина сама хотіла бути вдома, спілкуватися, не втікати і не за-
микатися в собі.
Найскладніший спосіб полягає в тому, щоб глобально змінити сто-

сунки з дитиною. Не слід вимагати від неї, щоб вона спілкувалася з вами
і ділилася, якщо ви самі цього не робите. Тому розпочніть із себе. Якщо
ви знайдете час для спілкування з дитиною, вона буде вдячна вам за
це. Дослідження психологів показують, що підлітки замикаються у від-
повідь на батьківську недовіру, брак спілкування з ними.
Спробуйте робити щось цікаве разом із дитиною, враховуючи її за-
хоплення. Наприклад, бігати вранці або ходити в тренажерний зал. Ра-
зом дивитися фільми вдома або в кінотеатрі. Готувати, подорожувати,
пити чай і розмовляти, а також багато чого іншого цікавого.
Підліток висмикує
на собі волосся
«Алла дуже змінилася останнім часом. Вона стала сумною,
тривожною, якоюсь схвильованою. І ми з чоловіком помітили,
50
що вона вже не гризе нігті, як раніше, а крутить волосся, тере-
бить одяг. Бабуся перша помітила, що в Алли з’явилася залисина
на потилиці. Виявилось, що вона видирає волосся по волосинці.
Ми дуже засмучені і налякані, оскільки в інтернеті прочитали,
що це погано і може привести до самогубства. З цією проблемою
потрібно звертатися до невропатолога, психолога чи психіатра?
Чи потрібно нам робити зауваження дочці або якось карати її
за це?»
Не приховуватимемо, що проблема висмикування волосся, або

трихотиломанія, як називають цю звичку психологи, дійсно серйозна.
Зазвичай вона виникає на тлі гострого або хронічного стресу. Дитина
може виривати волосся на голові, на обличчі (брови, вії), на тілі. Бать-
ки часто агресивно реагують на таку поведінку дитини, кричать, об-
смикують, соромлять. Але підліток висмикує волосся машинально, не
аналізуючи свої дії. І він не може припинити робити це тільки від зау-
важень дорослого.
Проаналізуйте, що в житті дитини може створювати постійний

стрес. Можливо, причини такого стресу приховані у взаємостосунках
з однолітками. Або у навчанні, якщо дитина в ньому не так успішна, як
їй цього хотілося б. Допомогти підліткові можуть як батьки, так і пси-
холог. Що можна зробити? Говорити з дитиною, підвищувати її впевне-
ність у собі різноманітними способами:
• хвалити дитину за добре зроблену справу;
• залучати її до обговорення сімейних справ і ухвалення рішень;
• підкреслювати позитивні риси вдачі дитини.
51
Іноді в такий спосіб дитина реагує на подію, що травмувала її: втра-

ту близької людини, розлучення батьків, сильний переляк або трива-
лу серйозну хворобу. У такому разі ви можете допомогти дитині, на-
повнивши її життя позитивом і усунувши джерело стресу, наприклад
сварки батьків, які розлучаються і, можливо, використовують дитину
як спосіб маніпулювати одне одним.
Якщо ж дитина втратила близьку людину, їй може знадобитися до-
сить тривалий час для відновлення психічного стану. Для цього ваших
власних сил може не вистачити. Зверніться по допомогу до фахівців —
психологів і психотерапевтів. Але майте на увазі, що «лікування» буде
тривалим.
Якщо ми розуміємо, що все зайшло занадто далеко, підліток вири-

ває волосся практично весь час, коли не спить, необхідно вживати ра-
дикальних заходів. Краще на якийсь час змінити обстановку, навіть
якщо для батьків це пов’язано з незручностями (треба брати відпуст-
ку, витрачати гроші, виділити час). Це допоможе не лише відверну-
ти увагу дитини з переживань на щось позитивне, але і виявити той
стресовий чинник, який викликає неприємну звичку, що проявляєть-
ся в нав’язливих діях. Зміна середовища не має бути стресовою, як,
наприклад, зміна школи. Навпаки, підліткові має бути спокійно і ком-
фортно в тих умовах, у яких він опиниться. Це може бути відпочинок,
спортивні заняття або і те й інше. Наприклад, поїздка на відпочинок,
де дитина змогла б займатися активними видами спорту. І все це за
умови кваліфікованого спостереження, оскільки видирання власного
волосся фахівці зараховують до невротичних станів.
52
Підліток ніколи
не просить вибачення
Батьки Єгора скаржаться, що він ніколи не просить вибачення,
навіть якщо завинив.
«Син поводиться не просто невиховано. Це нечесно щодо нас із
чоловіком. У нашій сім’ї так заведено: якщо когось скривдив, на-
віть випадково, не бажаючи того, перепроси. Ми з чоловіком за-
вжди вчили Єгора просити вибачення, якщо винний. Але зараз,
навіть якщо син накоїв щось надзвичайне, слів вибачення від нього
не дочекатися. Що це — байдужість? Черствість? Неповага до
батьків? Ми з чоловіком вважаємо, що щось упустили. Але бачимо,
що жодні наші слова не впливають на сина. Мовчить, сопе, але не
погоджується».
Підлітки переживають досить важкий віковий період. Більшість із

них стають надмірно образливими. Їм здається, що всі дорослі неспра-
ведливі, чіпляються і ставляться до них із нерозумінням. Підлітковий
максималізм примушує дітей поводитися іноді досить різко і замкне-
но. Попросити вибачення деякі, звичайно, можуть. Але так поводять-
ся далеко не всі.
Мабуть, є дві групи тинейджерів: ті, кому перепросити нічого не
варто, і ті, кому це зробити неймовірно важко. У першому випадку
між ситуаціями може минути зовсім небагато часу. Підліток знову
вчинив якийсь проступок і знову присягається, що «більше не буде».
Розкаяння виглядає досить щирим. Дитину змалку привчили: ви-
нен — попроси вибачення. Але за словами може не стояти нічого
серйозного.
І навпаки, підліток, який не хоче просити вибачення, може дуже го-
стро переживати ситуацію. І відчувати провину. Але йому може бути
важко вимовити слова пробачення.
53
Дитина бере приклад з дорослих. Причому в більшості випадків

саме з тих, хто поруч, із найближчих — батьків, старших братів і сестер.
«У нас і тато такий — ніколи не перепросить, — нарікає мама. —
Може підвищити голос, скривдити мене, навіть у присутності дітей.
І для примирення ніколи не попросить вибачення». Саме тому склад-
но чекати іншої поведінки від дитини. Адже вона дивиться на тата і по-
водиться так само, як він.
Або ще такий приклад. Мама розлютилася. Вона кричить на дочку
так голосно, що дівчинка плаче від страху і образи. «Сама винна», —
говорить мама, хоча вже зараз розуміє, що погарячкувала і перегнула
палицю. Але вибачення не просить. Не вважає за потрібне або почува-
ється незручно, або і те й інше.
Отже, перший «простий» спосіб навчити дитину просити вибачен-
ня, якщо вона дійсно накоїла щось образливе, недобре, — це ваш
власний приклад. А інакше «нічого на дзеркало нарікати».
Говоріть із дитиною, аналізуйте ситуації. Ви зрозумієте, що ваш син

або дочка подорослішали і досить глибоко відчувають будь-яку ситуа-
цію. Проте не просять вибачення, щоб не здатися слабкими.
Підліток може чекати вибачень від вас, якщо йому здається, що ви
були несправедливі. Йому невтямки, що це ви чекаєте заповітних слів
«пробач мені».
Отже, завдання дорослих — зрозуміти, винен чи ні підліток. Залеж-
но від того, наскільки це необхідно, ви зможете навчити його проси-
ти вибачення. Між іншим, це необхідно для душевного і фізичного
здоров’я, щоб не накопичувати образи і не хворіти.
54
Не варто «витискати» з дитини вибачення. Насправді в цьому немає

потреби. Якщо замислитись, уся річ не в словах, а в тому, що саме ди-
тина думає про ситуацію, яка склалася. Чи розуміє вона, що скривди-
ла когось? Чи готова перепросити або просто виконує вимоги батьків?
Спробуйте зрозуміти, що впливає на поведінку дитини.
• Підліток серйозно побоюється, що його вибачення візьмуть до ува-
ги. Боїться здатися смішним, особливо в очах своїх однолітків.
• Підліток не вважає себе винним і відстоює свої позиції.
• У дитини немає досвіду серйозних стосунків, у яких вона могла б
усвідомити, що відчуває інша людина.
Підліток вимагає,
щоб йому купували
дорогі речі
«З нашим сином тепер не скучиш. Відколи він став підлітком,
ми з чоловіком тільки і робимо, що дивуємося. Ось, наприклад, рап-
том виникло бажання дорого одягатися. Саме дорого, в одяг відо-
мих брендів. Наші пояснення, розповіді про те, що «зустрічають
по одягу, а проводжають по розуму» виявились марними. Дмитро
сказав, що ми відсталі, що відмовляти його марно й інший одяг він
не носитиме. Тато розлютився і сказав, що на дорогі речі грошей
не дасть. Він запропонував синові самому заробляти на свої при-
мхи. Ми не розуміємо, як правильно поводитись. Адже підліткові
працювати ще ніколи».
55
Діти і гроші. Ми знову повернулися до теми взаємостосунків підліт-
ка і батьків, цього разу фінансових. Скільки кишенькових грошей да-
вати підліткові? Чи правильно купувати дитині дорогий одяг? Чи спо-
нукати її до того, що час заробляти самій? Як реагувати на бажання
дитини одягатися в дорогий одяг?
Підлітки приділяють своїй зовнішності багато уваги. При цьому одні
ставляться до своєї зовнішності нарочито недбало, взагалі не приді-
ляючи уваги вибору одягу, одягаючись абияк. Інші, щоб привернути
до себе увагу, вибирають одяг зухвалого вигляду, наприклад футбол-
ки з провокативними картинками (черепами, сексуальними символа-
ми та ін.). Треті віддають перевагу одягу відомих брендів, популярному
в тому середовищі, у якому вони спілкуються. Такий одяг коштує чима-
лих грошей і викликає безліч запитань у дорослих.
Підліток намагається за допомогою одягу продемонструвати свою
приналежність до певної групи. Наявність етикетки або напису на речі
видає її вартість, тим самим, на думку підлітка, підвищуючи його влас-
ний статус і даючи можливість залучитися до того чи іншого кола та-
ких же підлітків.
Розвивайте в дитини індивідуальність. Змалку привчайте її до того,

що вибирати одяг і речі, якими вона користується, треба не за їх вар-
тістю чи написом на етикетці, а за тим, чи личить вона, наскільки вона
якісна. Підтримувати свій стиль — означає виділяться з натовпу, а не
зливатися з ним. Це не найпростіший шлях, зате підліток зможе не
піддаватися загальному віянню, навчиться протистояти умовлянням.
Адже спочатку в підлітковому середовищі пропонують вдягти фут-
болку з певним принтом, а потім можуть запропонувати покурити або
провести час певним чином (у клубі, у компанії, де вживають наркоти-
ки, тощо). Саме для того, щоб дитина могла в майбутньому протистоя-
ти подібним умовлянням, допомагайте їй сформувати свій особистий,
унікальний стиль.
56
Ви дійсно можете запропонувати своїй дитині заробити грошей для

купівлі дорогого одягу. Важливо, щоб підліток зрозумів, скільки праці
доведеться вкласти, щоб придбати бажане. Участь у промо-акціях, за-
няття з малюками, прибирання. Є чимало видів робіт, які вже під силу
підліткові. Що станеться далі? Дитина, яка заробила гроші сама, де-
сять разів подумає, перш ніж витратити їх на дорогий предмет одягу.
Швидше підлітки відкладають гроші або купують на них щось і справ-
ді варте.
Уміння виділитися або, навпаки, виглядати, як група, до якої підлі-

ток хотів би потрапити, заробляється досвідом. Юнакові або дівчині
поки що бракує знань про поєднання кольорів і стиль в одязі. Запро-
понуйте добрі книги про дизайн. Запишіть на курси зі стилістики. Мине
час, і ваша дитина буде вам за це вдячна. До речі, саме згода батьків не
втручатися в стиль і вибір речей для свого гардеробу, а не заборони
і критика примушують підлітка замислитися над тим, щоб одягатися
«не як усі».
Підліток часто плаче

«Раніше я була впевнена, що плачуть тільки дівчатка, — ді-
литься мама Платона. — Але життя показало мені, що це не
57
так. Чоловіки теж можуть ридати залежно від обставин. Напри-
клад, мій колишній чоловік міг розплакатися ні з того ні з сього.
А потім виявлялося, що на нього справив сильне враження фільм,
і емоції виплеснулися саме зараз. Чому син почав плакати з будь-
якого приводу, я навіть не можу сказати. Сталося це приблизно рік
тому. Тепер ми з чоловіком бачимо, що Платон став замкненим,
відчуженим, а ще він може розплакатися, якщо ми щось йому за-
бороняємо, або коли в нього щось не ладнається в школі, або він
посварився з другом. Найчастіше настрій у нього похмурий і при-
гнічений. Тато говорить синові: «Ти скиглій! Ти не мужик! Ти
ганчірка і розмазня!» Але сліз від того не меншає».
Плаксивість підлітків не можна назвати нормою життя. Проте, на

тлі гормональної перебудови, поведінку підлітка можна назвати чим
завгодно, тільки не обманом, не прагненням маніпулювати дорос-
лими.
Є чимало людей, які ридають під час перегляду серіалів. Це ті, хто
має високий рівень емоційності, постійно включаючись і реагуючи на
те, що відбувається навколо.
Сльози підлітків можуть бути обумовлені декількома причинами.
• Наприклад, дитина дуже емоційна і чутлива, тому плачем вона реа-
гує на сумну, негативну або просто емоційну інформацію.
• Або дитина переживає якусь важку для неї ситуацію, про що з вами
не ділиться. Це можуть бути нерозділені почуття, конфлікт із другом
або дівчиною.
• Нерідкі випадки, коли дитина засмучується через спілкування
в соцмережах або сімейній ситуації (батьки часто сваряться, один із
батьків випиває, мама і тато розлучаються).
• У підлітків досить часто виникають вікові депресії. І тоді діє сукуп-
ність чинників. Таке трапляється, коли в житті підлітка починаєть-
ся «чорна смуга». Наприклад, посварився з другом, отримав погану
оцінку, розірвав улюблені брюки тощо.
58
Що можуть зробити дорослі, щоб допомогти підліткові впоратися
з емоціями, допомогти в розв’язанні його внутрішніх проблем? Спо-
кійна і впевнена в собі дитина довго не плакатиме. Швидше вона спро-
бує розв’язати проблему. Іноді їй просто необхідно виплакатися, щоб
зняти напруження. Тому спершу варто поговорити з дитиною і спробу-
вати зрозуміти, чому вона засмучена і плаче, не називаючи її при цьо-
му плаксою і розмазнею.

Разом із дитиною можна спробувати змінити спосіб життя. Що може
спровокувати сльози, пригнічений настрій і похмурий погляд на світ?
• Порушення режиму дня (пізно лягає, рано встає);
• захоплення комп’ютерними іграми;
• дефіцит спілкування;
• дефіцит фізичного навантаження;
• нічим не наповнене життя.
Виходячи з цього, варто за домовленістю з підлітком змінити його
звичний життєвий лад. Якщо дитина не займається спортом, вирішіть
разом, який вид їй більше подобається, і запропонуйте відвідувати від-
повідну секцію.
Якщо підліток надто багато часу проводить в інтернеті, за спільною
домовленістю намагайтеся скорочувати цей час.
У дитини мало спілкування? Літній табір, гуртки або тренінги для
підлітків допоможуть їй знайти нових друзів.

Швидше за все, складним є не спосіб, а сама ситуація. Коли час
бити на сполох? Якщо дитина плаче занадто часто (один-два рази на
59
тиждень). Якщо вона не говорить, що сталося. Тоді напівмірами не
обійтися і без допомоги психолога не впоратися. Якщо ви розумієте,
що конфлікт не з вами, але підліток не розповідає, що сталося, не вар-
то заспокоювати себе думками, що це просто гормони, перехідний вік
і немає нічого страшного. Якщо ви не хочете втратити момент допо-
могти дитині, якнайшвидше зверніться по допомогу до фахівців з під-
літкової поведінки.
Підліток
мало спілкується
Тато Ярослава розповідає: «Ярослав — наш єдиний син. Він діс-
тався нам непросто. Десять років у нас із дружиною не було дітей,
тож Ярик — довгожданий. Стараємося, щоб у нього було все най-
краще: і речі, і комп’ютер, і школа. На відпочинок їздимо за кордон.
Мені здається, що ми не помітили, як щось упустили. Було усміш-
ливе, балакуче хлопченя. А тепер син перетворився на похмурого,
грубуватого і навіть нелюдимого підлітка. Ми з дружиною навіть
просимо його піти погуляти. Але він вважає за краще зачинитись
у своїй кімнаті. Якщо Ярик удома з кимось із нас, він спілкується
дуже односкладово, тільки якщо щось потрібно. Я вже не пам’ятаю,
коли ми із сином розмовляли на якісь теми. Ми не знаємось на пси-
хології, але розуміємо, що це ненормальна ситуація. Нам потрібна
порада, як розтермосити сина, як допомогти йому почати спілку-
ватися з однокласниками, товаришами».
Нерідко батьки скаржаться на те, що їхнього підлітка немов під-

мінили. Був товариський — став нелюдимий. Був балакучий, а тепер
мовчун. Ласкава і ніжна дитина раптом стала грубою і хамовитою. Усі
60
батьки стверджуватимуть, що нічого такого у своїй дитині не вихову-
вали і поганого прикладу не показували.
Підлітковий вік — час, коли дитина більше не хоче бути «білою і пух-
настою». По суті, своєю поведінкою вона виявляє прагнення вирвати-
ся з-під опіки дорослих.
Будь-кого з батьків дратуватиме похмура, мовчазна дитина. Спочат-
ку така поведінка може викликати почуття нерозуміння. Потім візьме
гору прагнення допомогти дитині. Зрозумівши, що підліток робить це
навмисно, дорослий починає дратуватися.
Навіщо або про що мовчить підліток? Що він у такий спосіб тран-
слює дорослим? З одного боку, бажання бути незалежним від батьків.
З іншого — це спосіб привернути до себе увагу. Іноді він навіть вико-
ристовується підсвідомо.
Мовчання і небажання спілкуватися можуть також бути використа-
ні підлітком як спосіб маніпулювати батьками. «Не пускаєте мене гу-
ляти? Не даєте мені грошей? Лаєте? Тоді я позбавлю вас свого спілку-
вання, і ми ще подивимося, кому буде гірше!» — так або приблизно так
розмірковує підліток. Але замкнутися він може і від того, що насправ-
ді серйозно образився. Наприклад, на грубе ставлення до себе з боку
близьких. Чи на цілковите нерозуміння.

Просто спілкуйтеся. Дорослі так часто бувають заклопотані, що під-
літок не має можливості нормально поговорити. Мама і тато або на ро-
боті, або вдома, але дуже втомлені. «Поступово я звик, що я один. Ні,
мої батьки нікуди не поїхали і не кинули мене. У мене повна сім’я. Але
поговорити буває ні з ким. Мама на чергуванні в лікарні або спить. Тато
«сидить у компі» в навушниках — він тестувальник програм, увесь час
має бути на зв’язку. А я сам по собі. Ділюся з народом у чаті».
І таких ситуацій, як у цього підлітка, чимало. Тому проста і важлива
порада батькам: усіх грошей не заробиш. А час, який можна присвяти-
ти дитині сьогодні, вже не повернеш.
61
Що як дитина мовчить «не просто так»? Можливо, вона щось при-
ховує і в неї виникла серйозна проблема. Підліток шукає, з ким йому
поділитися. І краще, якщо це буде хтось із близьких, кому він по-
справжньому довіряє. Але зовсім не обов’язково це мають бути мама
і тато. Старший брат чи сестра, бабуся і дідусь, дядько чи тітка — іноді
підліткові простіше поділитися саме з ними. Підліткові проблеми най-
частіше пов’язані зі стосунками з однолітками, з протилежною статтю.
Вчасна добра порада часто допомагає дитині.
3
Якщо ви розумієте (чи здогадуєтеся), що мовчання дитини пов’язане
з проблемами у вашому з нею спілкуванні, спробуйте поглянути на си-
туацію не як батьки, а як справжнісінький психолог. Візьміть тайм-аут,
щоб постежити за тим, що відбувається. Можливо, ви побачите, що
тривожить підлітка, чому він уникає спілкування з вами або поводить-
ся не так, як зазвичай. Не робіть «різких рухів», оскільки підлітки дуже
ранимі. Кожен підліток хоче розуміння і уваги з боку оточення. Проду-
майте, як би ви могли приділяти йому більше уваги. Звичайно, резуль-
тат ваших дій не буде швидким. Зате поступово ви налагодите контакт
із дитиною. Проте якщо ви розумієте, що нічого не допомагає, звер-
ніться до фахівця.
Підліток не хоче
допомагати батькам
«Не бачу нічого страшного в тому, щоб дитина не допомагала
батькам, — говорить тато Лізи. — Та коли їй це робити? Вона
62
весь час то в школі, то на додаткових заняттях. Здається, що вона
і спати не встигає. Додому приходить після дев’ятої вечора. І по-
тім ще виконує домашні завдання. Яка вже тут допомога! Виросте,
тоді і напрацюється».
«А я вважаю, що ми неправильно виховуємо дочку, — не пого-
джується мама Лізи. — Адже нас виховували інакше. Я розумію,
що в дочки велике навантаження. Але не розумію позиції чолові-
ка. Він вважає, що дитину треба балувати, особливо дочку. Що
в житті вона ще хлисне роботи і турбот. Але ж наша Ліза навіть
тарілки за собою в мийку не ставить. Це мене дратує і засмучує.
А дочка, користуючись татовою згодою, говорить мені: “Удома
має бути хатня робітниця. Кожен має робити свою справу. Моя
справа — навчатись”».
У цій ситуації є два моменти. Те, що дитина не навчена, не звикла

допомагати дорослим у хатніх справах і не вважає за потрібне це ро-
бити. І те, що в мами і тата ставлення до цієї ситуації кардинально різ-
ниться. Поки батьки не дійдуть згоди, нічого доброго не буде. Дити-
на погоджуватиметься з тим, що їй ближче, простіше, зрозуміліше.
Лізі легше не прибирати вдома, не мити посуд, не ходити до магазину.
Тому вона пристає на татів бік. Крім того, вдома взагалі не було прий-
нято залучати дочку до хатньої допомоги. А такі звички закладають-
ся змалку.
Дитина, яку оберігають, ізолюючи від домашніх справ, зростає не
включеною в сімейні проблеми. За деякий час ви помітите, що вона
байдуже дивиться на маму, яка несе важку сумку, або на тата, який на-
магається полагодити кран.

Дитина не стає ледачою і нечуйною сама по собі. Упродовж її
дорослішання вона або залучена до сімейних турбот, або ні. Кого
зазвичай оберігають батьки? Єдиних дітей у сім’ї, дітей, які часто
63
хворіють, тих, хто вередує і відмовляється допомагати, тому дорос-
лим складно їх умовляти.
Простіше зробити щось самим. Важливо якомога раніше вирішити
для себе: «Чи хочу я, щоб моя дитина допомагала мені? Чи цікавить мене
цей бік виховання?» І цілеспрямовано рухатися у вибраному напрямку.
Чим старшою стає дитина, тим більш складними і відповідальними мо-
жуть бути її обов’язки. І якщо дошкільник усе робить ІЗ дорослим, стар-
ша дитина багато чого може робити самостійно. Це, до речі, дає дітям
почуття самозадоволення і підвищує самооцінку. Тож допомога дитини
батькам потрібна не лише для батьків, а й для самої дитини. Ось як при-
близно може виглядати список справ для дітей різного віку:
2–3 роки
• Разом з мамою підмести і витерти пил.
• Разом з мамою скласти свої іграшки.
4–6 років
• Самостійно витерти пил.
• Самостійно підмести підлогу.
• Разом з мамою помити посуд.
• Допомогти татові зробити покупку в магазині.
7–11 років
• Самостійно прибрати в кімнаті.
• Погодувати домашню тварину.
• Випрати свої речі.
• Помити взуття для всієї сім’ї.
13–15 років
• Випрати свою білизну.
• Випрасувати сорочки.
• Сходити до магазину.
• Купити ліки для бабусі.
Наголосимо ще раз: чим старша дитина, тим більш відповідальна

і складна може бути її допомога в хатніх справах.
64
Другий спосіб — це припинити робити все ЗА дитину, тобто не під-
міняти її дії своїми. Не прибрала в кімнаті? Не поспішайте і ви це роби-
ти. «Але ж дитина скаже, що їй і так добре?» — запитує мама. А якщо це
стосується одягу? Наприклад, рано чи пізно знадобляться чисті шкар-
петки. І дитині доведеться їх випрати. А ось платити за домашні спра-
ви дитині не слід. Інакше настане такий час, коли вона нічого не захо-
че робити безкоштовно.
І ще один важливий момент. Дитину треба хвалити за її допомогу.
Не треба сприймати її як щось саме собою зрозуміле.

Якщо ви хочете, щоб ваш підліток допомагав вам у хатніх справах,
залучався до розв’язання сімейних питань, то привчати його до цього
краще змалку. Дивно думати, що в 14–15 років дитина раптом виявить
бажання підмести підлогу або випрати, якщо вона ніколи не робила
цього раніше або якщо її усували від цього, щоб вона не перевтомлю-
валась.
Навіть крихітку можна попросити допомогти витерти пил або під-
мести підлогу. І нехай малюк зробить це не якісно, зате робитиме ро-
боту РАЗОМ з татом чи мамою, ДЛЯ УСІХ. Це дуже важливо для нього.
Саме так можна виховувати НЕегоїста.
Підліток потрапив
до поганої компанії
Скаржиться мама Альбіни: «Можна сказати, що в на-
шій сім’ї сталася катастрофа. Дочка потрапила до поганої
65
компанії. Не у дворі, але в нашому місті. Це група підлітків, які
дозвільно проводять час, тиняючись то на вулиці, то в кафе.
Вони не працюють, не навчаються, нецензурно лаються, па-
лять, випивають. Де беруть гроші на це — я можу тільки здо-
гадуватись. Додому Альбіна приходить пізно, десь о 12-й годині.
Я намагаюся поговорити з нею, але у відповідь чую тільки «від-
стань», «сама знаю, коли приходити». Дочка бере в мене гроші,
але не багато. У гості нікого не запрошує, але я бачила її ком-
панію. Усі в татуюваннях, розбещені, вульгарні. Я боюся, що
я втрачаю дочку».
Це розповідь мами п’ятнадцятирічної дівчинки. Вона ось уже півро-

ку дружить з однолітками і старшими дітьми. Мама переймається че-
рез те, що втратила контакт із дочкою, що ніяк не може вплинути на си-
туацію і більше не є авторитетом для своєї дитини.
Підлітковий вік — період справжніх випробувань не лише для са-
мих підлітків, а і їхніх батьків. Багато підлітків потрапляють до пога-
них компаній. Чого ж вони шукають у подібних молодіжних групах? Річ
у тому, що авторитет батьків у цей час катастрофічно знижується. Дити-
на більше не бачить у мамі і татові найрозумніших, найдосвідченіших.
Їх витісняє авторитет нових друзів і знайомих. Дуже часто доводить-
ся чути від дитини: «А Павло сказав…», «А Свєта вважає…». І абсолют-
но марно переконувати дитину, що думка Свєти або Павла хибна. Вона
все одно візьме це в багнета.
Складність полягає ще і в тому, що більшість підлітків досить замкне-
ні, і часом непросто зрозуміти, що вони залучились до якоїсь компанії.
Як правило, дорослі дізнаються про це набагато пізніше. Звичайно, за-
вдання батьків — отримати якомога більше інформації про нове ото-
чення дитини. Якщо підліток не хоче нічого розповідати, треба знайти
інші джерела інформації. Можливо, все не так страшно.
А раптом компанія дійсно неприємна або її учасники захоплюють-
ся сигаретами, алкоголем чи наркотиками? Підлітки дуже легко під-
даються чужому впливу, але дуже непросто їх від цього впливу за-
хистити.
66
Перелічимо те, чого не треба робити. Інакше виправити ситуацію

буде ще складніше.
• Не читайте нотацій. Це лише розсердить підлітка і налаштує його
проти вас.
• Не шпигуйте за ним. Отримувати інформацію слід дуже делікатни-
ми способами.
• Не критикуйте друзів підлітка.
• Намагайтесь не скандалити з ним.
• На замикайте дитину вдома. Це може погано закінчитися, оскільки
підлітки схильні до спонтанних, непередбачуваних реакцій.
Враховуючи вищеперелічені «не», що ж все-таки можна зробити?
Зробіть так, щоб дитині хотілося спілкуватися з вами, перебувати вдо-
ма. Для цього там має бути тихо, затишно, комфортно і... смачно. Ваша
турбота не повинна зникнути, навіть якщо підліток поводиться не так,
як вам того хотілося б, і виглядає не так, і говорить не те. Не кричіть
на дитину, не говоріть, що вона не виправдала ваших сподівань, гань-
бить сім’ю тощо. Діла від цього не буде. У підлітка, окрім його компанії,
є інші інтереси. Поділіться з ним своїми новинами, запитайте про те,
що в нього нового, доброго.
Про цей спосіб ми говорили вже багаторазово. У яких сім’ях під-

літки мають проблеми і переживають жорсткі кризи? У тих, де спіл-
кування між дітьми і батьками з якихось причин порушене. Чи то
батьки багато працюють, чи то просто не цікавляться дитиною, чи то
заклопотані особистим життям і їм не до проблем підлітка. У будь-
якому разі аналіз власної «батьківської роботи» не завадить. Скіль-
ки часу ви проводите з дитиною? Чи маєте спільні інтереси? Чи зна-
єте ви, чим вона живе? Чи ділиться дитина з вами своїми секретами,
67
проблемами? Чи цікавиться вашим життям? Що б ви хотіли змінити
у ваших стосунках (з вашого боку)? Усе це важливо і потрібно. І ро-
зуміння себе як батька, своїх сильних і слабких сторін допоможе вам
налагодити стосунки з підлітком, зробити так, щоб спілкування в ком-
панії пішло якщо не на другий план, то хоча б не забирало весь віль-
ний час сина або дочки.
Підлітки схильні захоплюватись. Спортом, грою, новим спілкуван-

ням. Спробуйте перемкнути увагу підлітка на те, що, на вашу думку, мо-
гло б його зацікавити. Наприклад, він хотів навчитися кататися на роли-
ках або лижах, але раніше не було такої можливості або він соромився
свого невміння. Знайдіть доброго тренера, придбайте ролики. Можна
залучити дитину до якоїсь іншої активності, яка захопить її. Вибирайте
харизматичних тренерів, учителів, які можуть і вміють працювати з під-
літками. Іноді саме вони здатні витягти дитину зі складної ситуації.
І не забувайте про те, що ви самі маєте бути цікаві своїй дити-
ні, мати свої захоплення, знатися на новинках моди, музики, світу
комп’ютерних технологій. Дорослого, який «живе в минулому століт-
ті», підліток навряд чи дослухатиметься.
Підліток захопився
дієтою
«Наша Ніка досить струнка. Принаймні, порівняно з більшістю
своїх однолітків. І довгонога, і талія на місці, — ділиться тато
68
Ніки. — Але нещодавно їй спало на думку, що вона гладка. Швидше
за все, це сказали їй у танцювальній студії, яку вона відвідує. Ді-
вчатка дорослішають, формується фігура, з’явилися груди. І тре-
нер могла сказати, що потрібно менше їсти. Тепер у Ніки все за
розкладом. Не їсть картоплі, хліба, солодкого. І все було б непогано,
адже здорове харчування ще нікому не зашкодило. Але виникає де-
далі більше обмежень. Ніка навіть хвалиться, що змогла не їсти
десять годин або більше. Воду п’є. Але м’яса їсть дедалі менше.
У раціоні тільки трохи сиру, вівсянки, гречки. Час від часу яблуко
або банан.
Я не зрозумію, що то за дивна така дієта, щоб узагалі не їсти.
І не знаю, як переконати дочку, що їсти потрібно, що її молодий,
зростаючий організм потребує вітамінів і мінералів. Вага у Ніки,
звичайно, значно зменшилась. Проте з’явилися синці під очима.
А вона радіє, що джинси спадають».
Про те, наскільки шкідливо підліткам захоплюватись дієтами, напи-

сано і сказано досить багато. Однак ця тема залишається актуальною,
особливо серед дівчат-підлітків. Річ у тому, що в перехідний період
серйозних трансформацій мало хто задоволений своєю зовнішністю,
своїм тілом. Саме тому виникає гостре бажання щось змінити. Твор-
ці всіляких дієт обіцяють чи не миттєві і стійкі поліпшення. «Посидиш»
на дієті декілька днів — й ідеальна фігура тобі гарантована! Адже саме
цього хоче кожен підліток: швидко і красиво, за мінімуму витрат. Ста-
тистика показує, що чим ближча дівчина до віку статевого дозрівання,
тим дужчає її бажання схуднути.
Чим шкідливі дієти для підлітка?
• Будь-яка дієта негативно позначається на роботі головного мозку,
оскільки до нього перестають надходити поживні речовини.
• Дієта може спричинити значне обезводнення організму, що не
може не позначитись на самопочутті. Наслідок недоїдання — над-
мірна втома, млявість, слабкість у ногах, сонливість, пригнічений
настрій.
• За тривалого виснаження у дівчаток-підлітків збиваються щомісяч-
ні цикли тощо.
69
Найпростіше буде щиро поговорити з підлітком і з’ясувати, що саме
йому в собі не подобається, що він хотів би змінити. За формулою ІМТ
(індекс маси тіла) з’ясувати, чи є у дитини надмірна вага. Адже іноді
підлітки хибно вважають, що якщо вони багато важать, то в них багато
жиру. Але звичайно, якщо хочеться, своє тіло можна коригувати в ро-
зумних межах.
Як визначити індекс маси тіла? Необхідно вагу в кілограмах розді-
лити на квадрат зросту в метрах.
Наприклад, ІМТ для дівчини зростом 1,7 м і вагою 54 кг складає
18.69. Перевірити, наскільки такий ІМТ відповідає віковій нормі, мож-
на за таблицями, які легко знайти в інтернеті.
Якщо ви зрозуміли, що справа дійсно в жирових відкладеннях, вар-
то замислитися не про жорстку дієту, а про зміни в раціоні підлітка.
Додамо до цього заняття спортом і нормальний режим дня. Адже всім
відомо, що нерухомість і пізнє вкладання спати — вороги ідеальної фі-
гури!

Спробуйте використати прагнення підлітка до здорового харчуван-
ня. Дієта? Так. Але особлива. Підліток любить наслідувати приклад до-
рослих. Якщо мама використовує особливу дієту, то дочка, найімовір-
ніше, пробуватиме ту ж дієту.
Запропонуйте нормальне меню, але особливе. Наприклад, на сніда-
нок сок/каша/сир. Таким чином вітаміни, мінерали, білки і вуглеводи
надходитимуть у підлітковий організм у потрібній кількості. При цьо-
му сніданок буде досить легким і нежирним. На обід — легкий суп, від-
варені або тушковані овочі і обов’язково шматочок м’яса чи риби. На
підвечірок — фрукти. І нарешті, на вечерю — йогурт і салат. Для під-
літка важливо, що об’єм їжі можна зменшити. Меню не містить шкід-
ливих продуктів, жирів і великої кількості вуглеводів, тільки їх необ-
хідний мінімум. Жири в раціоні можна залишити, заправляючи салати
70
і каші рослинною олією. Головний тест на те, що раціон дібрано пра-
вильно, — це коли підліток відчуває прилив сил і демонструє гарний
настрій, а не слабкість і депресію.

Спосіб абсолютно не унікальний. Звичайно, це фізична активність
у будь-яких проявах. Можливо, ви просто завантажите відеозаняття
з інтернету. Але починати займатися краще разом, інакше дочка швид-
ко кине цю справу. Або запишіть дитину до хорошого фітнес-клубу,
до професійного тренера. Та все-таки краще займатися з напарни-
ком. Це може бути мама (тато) або подружка (друг). Хлопці в цьому віці
люблять відвідувати тренажерний зал, що теж добре за умови уважно-
го контролю з боку досвідченого тренера.
Крім того, порадьте дитині більше рухатися. Наприклад, їздити на
велосипеді, кататися на ковзанах, грати у волейбол або теніс. Будь-яка
фізична активність сприяє тому, що м’язи підтягуються, а кількість жи-
рових відкладень зменшується.
Що робити з підлітками, які лежать на дивані з попкорном і колою?
Немає жодного іншого способу змусити їх змінитися, ніж переконати
в тому, що для того, щоб сподобатися комусь (одноліткам, собі, вам),
треба виглядати підтягнутим, бадьорим і здоровим.
Підліток погано
ставиться до себе
«Я спробую сформулювати проблему, — розповідає мама
Богдана. — Мій син погано до себе ставиться. Я знаю, що це
71
називається «низька самооцінка». Ми з ним якось ходили на
прийом до шкільного психолога, і він нам це сказав. У чому ви-
являється проблема? Богдан може себе лаяти, говорити, що він
ідіот, дурень, а то і вживати ще гірші слова. Постійно говорить
про себе: «Я невмілий», «У мене нічого не виходить», «Я гірший за
всіх», «Я твоя ганьба». Я сина не лаю. Його ніхто не лає. Але він
змалку такий — невпевнений, боязкий, тривожний. Соромиться
знайомитися з дітьми. Трапляється, коли в нього щось не вихо-
дить — у навчанні або в спорті, — може навіть битися головою
об стіну або стукнути себе кулаком. Не знаю, як вселити в сина
впевненість. Думаю, з таким характером у житті йому буде не-
легко».
На жаль, у підлітків рідко можна спостерігати високу або навіть

адекватну самооцінку, коли вони об’єктивно ставляться до своїх якос-
тей і вмінь.
Найчастіше ми можемо бачити, що підліток не впевнений у своїх си-
лах, оцінює себе занадто критично, а часто навіть негативно. Чому так
відбувається?
Ось головні причини низької самооцінки підлітка:
• часта критика з боку дорослих;
• порівняння себе з іншими підлітками;
• високий рівень особистісної тривоги;
• наслідки виховання (наприклад, гіперопіка, коли дитині не дають
можливості виявляти самостійність);
• комунікативні проблеми, коли підліткові важко взаємодіяти з одно-
літками;
• часті і тривалі ситуації неуспіху (низька успішність, відсутність успі-
хів у спорті);
• неправильний імідж, який склався в класі («ботан», «тюхтій», «сла-
бак», «мимря», «відсталий» та ін.);
• чинник спадковості і спостереження такої ж батьківської поведінки
в сім’ї, коли мама чи тато поводяться невпевнено.
Якщо ви не звертатимете уваги на невпевненість підлітка в собі
і його невдоволення собою, то за деякий час у нього сформується сер-
йозний комплекс неповноцінності.
72
Припиніть критикувати й оцінювати дитину. Навіть якщо ви впев-
нені, що ніколи не робите цього, спробуйте проаналізувати все, що
ви говорите своєму підліткові впродовж дня, тижня, місяця. Це не
обов’язково слова прямої критики. Їдкі коментарі на адресу дитини
роблять свою справу. «Я так і думала, що ти забудеш», «Ех, ти, розтя-
па!», «Вічно ти все забуваєш!» — здавалося б, просто констатація фак-
ту забудькуватості або неуспішності, але самооцінка від цього знижу-
ється. Відсутність критики не означає безоцінність дитячої поведінки.
Але! Оцінюйте не дитину, а її вчинки.
Хваліть дитину. Не просто так, а за цілком реальні, конкретні до-
сягнення. Так, можливо, це ще не той результат, якого вам хотілося б,
проте він кращий, ніж учорашній і позавчорашній. Напевно у вас вже
є привід сказати підліткові, що він молодець.

Визнайте за дитиною право приймати самостійні рішення. Він вже
точно може сам визначати, що йому вдягати, що їсти, а чого не їсти, як
планувати свій вихідний день. Фраза «ставтеся до дитини, як до осо-
бистості» звучить досить формально. Насправді ж вона дуже важли-
ва для розуміння суті спілкування з підлітком. Пам’ятайте, що підлі-
ток має свої переживання, свої бажання або небажання, свої причини
щось робити або чогось не робити. Питання «А як ти вважаєш?» і фра-
за «Хочу з тобою порадитись» мають стати основними у вашому спіл-
куванні з підлітком.

Допоможіть своєму підліткові в пошуках себе, своєї індивідуальнос-
ті, щоб від відчуття «я нічого не вмію, не можу, не здатний» він дійшов
73
до того, що він «може, уміє, у нього відмінно виходить». Сам підліток
ще може не знати, у чому його сильні сторони. Пробуючи себе в різних
видах діяльності, він може зрозуміти, у чому дійсно хороший і що при-
носить йому справжнє задоволення. Тому пропонуйте дитині відві-
дувати студії (танцювальну, театральну, художню) або спортивні секції
з різних видів спорту. Ви можете запропонувати синові або дочці зай-
матися інформатикою або будь-яким видом творчості, конструюван-
ням або моделюванням одягу. Важливо багато пробувати, щоб дитина
знайшла своє захоплення. Поступово у підлітка з’явиться група одно-
думців, і йому буде цікаво спілкуватися. Також він дістане можливість
самоствердитись у новому колі спілкування завдяки новим, успішним
навичкам.
Підліток маніпулює
батьками
Розповідають батьки Руслана: «Нам із дружиною доводиться
багато працювати. Удома буваємо мало, причому в різний час.
Я йду рано, тому доводиться вставати зі сходом сонця. Дружина
встає пізніше, отже, уранці ми не бачимося. Увечері вона на тре-
нуванні, а я лягаю спати близько дев’ятої. Навіщо я так деталь-
но все розповідаю? Бо в нас є син-підліток. Нещодавно ми почали
помічати, що Руслан немов маніпулює нами. Як це відбувається?
Наприклад, він хоче піти гуляти. Але знає, що мама запитає про
оцінки і домашнє завдання, тому запитує дозволу в мене. А я на
роботі, у мене гамір. Я дозволяю піти. Потім Руслан телефонує
мамі відпрошуватися зі словами «мене тато вже відпустив». Ось
і виходить, що він нас «розводить», так би мовити, як немовлят.
Розумний став. А ми люди заклопотані. Ось і попадаємося на вуд-
ку. Як правильно поводитись у такій ситуації?»
74
Маніпуляції дорослими з боку дітей не рідкість. Навіть малюки тон-
ко відчувають, коли вони можуть якимось чином вплинути на батьків-
ське рішення або зробити по-своєму, уникнути покарання або домог-
тися бажаного. У сім’ї, про яку йдеться в прикладі, склалася класична
ситуація. Мама і тато не можуть або не хочуть домовитися між собою,
а дитина вміло цим користується. Напевно так відбувається не лише
тоді, коли йому треба відпроситися погуляти.
Деяким батькам навіть подобається, що їхня дитина демонструє
свою хитрість і виверткість. «У житті такі якості дуже потрібні», —
стверджує одна мама. Але більшість батьків вважають, що дитячі і під-
літкові маніпуляції не несуть нічого хорошого. Чому ж вони взагалі
можливі?
Тому, що:
• у батьків немає часу або бажання «прийти до спільного знаменни-
ка» у вихованні; та і спілкуватися їм особливо ніколи, ось дитина
і користується відсутністю взаємодії на свою користь;
• батьки висувають занадто суворі вимоги і застосовують жорсткі ви-
ховні методи;
• батьки і самі маніпулюють дитиною: «Отримаєш хорошу оцінку —
куплю тобі телефон»;
• батьки, сповідуючи вседозвільну педагогіку, неусвідомлено про-
вокують дитину на різні маніпуляції. Відсутність критичності, по-
стійне захоплення дитиною примушують її випрошувати різни-
ми способами іграшки і девайси, розваги, невідвідування школи
тощо.
Хочете, щоб дитина припинила домагатися свого подібним спо-

собом? Налагодьте взаємодію всіх дорослих, які беруть участь у ви-
хованні дитини. Розпочніть з того, що припиніть приймати рішен-
ня окремо, не погодивши їх одне з одним. Ось приклад конкретної
ситуації.
75
Дитина не хоче йти до школи. І вона знає, що мама (чи тато) не до-
зволить йому це зробити. Саме тому вона відразу ж іде до другого
батька, будучи впевнена, що той скаже: «Гаразд, синку (дочко), не ходи
сьогодні до школи».
Що ж треба відповісти підліткові, щоб він зрозумів, що маніпуляція
неможлива?
Нехай тато скаже: «Я хотів би, щоб ти пояснив нам із мамою, чому не
хочеш іти до школи. Усі разом ми приймемо рішення».
Важливо довести розпочате до кінця — батькам разом обгово-
рити проблему і прийняти рішення. Таким чином тато з мамою да-
дуть підліткові зрозуміти, що його хитрість розкусили і номер вже не
пройде.

Не можна маніпулювати дитиною, шантажувати її подарунками,
своїм теплим ставленням і навіть любов’ю. Щоб не вдаватись до цього
забороненого прийому, спершу треба з’ясувати для себе, як і коли ви
це робите. Хочете мотивувати дитину? — Будь ласка. Але тільки її осо-
бистими досягненнями і тими успіхами, яких вона досягне.

Потрібно припинити тиснути на дитину або балувати її, дозволяю-
чи все, що завгодно. Проблема в тому, що результат не буде миттєвим.
Розумне, справедливе ставлення до дитини — це коли в неї немає по-
треби викручуватися, придумувати, обманювати, бігаючи від мами до
батька. Забороняючи щось, пояснюйте чому. Але робіть це так, щоб
дитина зрозуміла. Якщо вона не може зрозуміти, чому їй щось заборо-
нили, вона протестуватиме.
76
Коли підліток використовує маніпулятивну техніку («Оскільки ти
мені цього не дозволяєш, отже, ти мене не любиш»), ви можете реагу-
вати так: «Я дуже тебе люблю. Саме тому я не можу дозволити тобі при-
йти додому о 12-й ночі (сидіти за комп’ютером по вісім годин, вихо-
дити на вулицю без шапки, коли надворі 30-градусний мороз). І як би
сильно ти цього не хотів (хотіла), я не дозволю тобі цього».
Оскільки маніпуляція нічого спільного з любов’ю не має, намагай-
теся розрізняти ці поняття у своїх стосунках із дитиною і говоріть їй
про це.
Підліток конфліктує
з однолітками
«Мирослава завжди була дуже доброзичливою. У неї було багато
подружок і в класі, і у дворі. Скрізь вона ставала душею компанії.
Що сталося зараз? Поступово Мирослава розгубила своїх подру-
жок і друзів, виникли труднощі у стосунках. Раз у раз мені дово-
диться чути від неї, що люди довкола злі. Навіть про найближчих
їй людей Мирослава відгукується негативно. Може налаштовува-
ти одну подружку проти іншої, дружити «проти» когось. Мої бесі-
ди з нею вважає «маренням», говорить: «Ти любиш людей, а вони
тебе підставляють. Це безглуздо!» При цьому кількість конфлік-
тів Мирослави з однокласниками і подружками просто завелика.
Як пояснити дівчинці-підліткові, що треба бути добрішою до людей
і терпимішою, що сваритися погано?»
Підліткова конфліктність — ще одна тенденція перехідного віку.

З чим вона може бути пов’язана?
• З підлітковим максималізмом. Підліткові властиво все перебільшу-
вати, сприймати занадто емоційно.
77
• З тим, що підліток тільки вчиться спілкуватись. У нього ще мало на-
вичок знаходити безконфліктні виходи з різних ситуацій.
• З гормональною перебудовою організму. Гормони вирують, і, від-
повідно, емоції зашкалюють. А контролювати їх дитина ще не на-
вчилася.
• З тим, що підліток у своєму прагненні здаватися старшим, дорослі-
шим може демонструвати норовливість і впертість.
• Крім того, у підлітковому середовищі дуже сильно розвинена тен-
денція боротьби за лідерство. Коли два або три (а іноді й набагато
більше) охочих бути лідерами підлітка стикаються на одній терито-
рії, відбувається конфлікт, «вибух», конкурентна боротьба.

Чим більше досвіду спілкування матиме підліток, тим краще. Тому
допоможуть поїздки до літнього табору, подорожі з дитячими група-
ми, спілкування на підліткових конференціях і олімпіадах, у гуртках
і спортивних секціях. Особливо це корисно сором’язливим підліткам;
тим, хто дивиться на світ без позитиву; тим, хто звик часто обража-
тися.
Якщо ви розумієте, що у вашої дитини мало друзів, то не варто йти
у неї на поводі, коли вона говорить, що не поїде до табору або в поїзд-
ку. Запропонуйте просто спробувати.

Розкажіть про те, якими ви були в такому ж віці, поділіться своїм до-
свідом розв’язування проблем у спілкуванні. Напевно, у перехідному
віці ви опинялися в подібних ситуаціях. Хлопчикові зазвичай цікаво,
як це відбувалось у батька, а дівчинці — як у мами.
78
«Знаєш, ми посварилися з моєю найкращою подругою і не розмов-
ляли майже рік. Помирилися несподівано, коли довелося брати участь
у змаганнях. І потім разом сміялися, які ж ми дурні, що так довго не
спілкувалися, і нам було погано одній без одної» — це може розпові-
сти мама.
«Мій друг мене зрадив. Це я тоді так вважав. Він подружився з ін-
шими хлопцями, ходив із ними на тренування. А мені було страшен-
но прикро. І я затівав бійки з другом, підмовляв інших не дружити
з ним. Після закінчення школи ми разом опинилися в одному уні-
верситеті. Не можу сказати, що залишилися друзями, але спілкува-
лися багато. Зараз думаю, що був дурним, бо не розумів, що можна
спілкуватися не лише з однією людиною» — приклад татової роз-
повіді.

З підлітком дуже непросто порозумітися. Але треба будувати сто-
сунки так, щоб він бачив у вас людину, якій можна довіритися, з ким
можна поділитися. Треба розмовляти з дитиною про ті ситуації, які ви-
никають у неї буквально щодня.
На що слід обов’язково звертати увагу?
• Якщо підліток говорить, що він ні з ким не дружить.
• Якщо сварки відбуваються занадто часто (щодня або через день).
• Якщо підліток говорить про те, що йому подобається пригноблюва-
ти когось слабкого.
• Якщо в підлітка є лише один-єдиний друг.
• Якщо підліток постійно демонструє негатив, часто ображається, за-
надто злиться на оточення.
«Як можна допомогти розмовами?» — запитують деякі батьки.
Але ж розібратися в собі і зрозуміти тих людей, з якими ти спілкуєш-
ся, можна, якщо аналізувати те, що відбувається.
І ваші поради досвідченої і мудрої людини, навіть якщо підліток по-
казуватиме, що вони йому не важливі, насправді дадуть належний
ефект.
79
Підліток ненавидить
брата/сестру
«У нас двоє дітей: п’ятнадцятирічний син і шестирічна до-
чка. Ми з чоловіком — єдині діти в сім’ї. І він, і я завжди мрі-
яли, щоб у нас були братики і сестрички, тому одностайно ви-
рішили, що дітей у нас буде троє. Поки що їх двоє. Але виникли
такі проблеми, що я не розумію, як можна було б виховувати
трьох. А відбувається ось що. Старший Михайло терпіти не
може сестру Олену. Діти весь час сваряться. Спочатку Оленка
горнулася до брата. Хотіла грати з ним, і навіть спати разом.
А Мишко соромиться її при людях. Ніколи не обійме, навіть
не візьме за руку. Говорить нам, що він «не просив заводити се-
стричку». Що хотів би бути єдиною дитиною в сім’ї, щоб усе
діставалося тільки йому. Скаржиться на те, що Оленка бере
його речі, не дозволяє їй заходити до кімнати. Нам із чоловіком
дуже боляче спостерігати все це. Розмовляли із сином не один
раз, переконували. Намагаємося нікого не обділяти, купуємо си-
нові і дочці і одяг, і іграшки, і різну смакоту. Проте ворожнеча
зростає. Сестричка, бачачи таке ставлення, погано відгукуєть-
ся про Михайла, не хоче залишатися з ним удома. Що не так
ми зробили?»
Швидше за все, справа не лише в підлітковому віці. Хоча, звичай-

но, позначаються і вікові особливості. Ревнощі і ворожі стосунки між
братами і сестрами не є рідкістю. Це не означає, що цю проблему ніяк
не потрібно розв’язувати. Але не варто і горювати через це, оскільки
у батьків завжди є можливість щось змінити.
У чому причини ворожнечі між братами і сестрами, які зростають
у сім’ї, де їх люблять і про них піклуються?
• У сім’ї по-різному ставляться до дітей. Наприклад, когось із них вва-
жають маленьким і жаліють, а когось вважають дорослим і роблять
відповідальним за всі конфлікти.
80
• Мама і тато неправильно, нерівномірно розподіляють свою увагу
між дітьми.
• У брата і сестри занадто мало часу, щоб проводити його разом, їм ні-
коли будувати стосунки.
• Брат і сестра надані самі собі, і батьки рідко звертають увагу на їхні
стосунки.
Чим можна допомогти своїм дітям? Як налагодити стосунки підлітка
з братами і сестрами? Чому саме в підлітковому віці стосунки можуть
загострюватися?

Підліток здається дуже дорослим і поводиться іноді досить відчу-
жено від батьків. Він відкидає ласку, може бути «колючим» і непри-
ступним. Насправді він відстежує, наскільки уважні і ласкаві батьки
щодо менших дітей, або навіть не до менших, а просто до братів і сес-
тер. Йому теж дуже хочеться тепла і турботи, просто всім своїм вигля-
дом він може демонструвати байдужість і небажання бути маленьким
у ваших очах. Що робити? Намагатися приділяти йому увагу, давати
достатньо тепла, незважаючи ні на що. Робити це краще тоді, коли ви
з підлітком залишаєтеся наодинці.

У вас можуть бути діти старші і менші, діти-погодки і навіть близ-
нюки. Другий спосіб — кожному з батьків думати про те, як при-
ділити час кожному з дітей. Наприклад, тато йде гуляти із сином,
а мама — з дочкою. За деякий час вони можуть помінятися. А по-
тім провести час усією сім’єю. Для дитини це дуже важливо, оскіль-
ки час, який кожен батько проводить з одним із дітей, сприймається
81
дитиною як особисто йому приділена увага. І навпаки. Якщо мама гу-
ляє з двома дітьми, вони вважають, що вона не приділила часу жод-
ному з них.

Дітям потрібно допомагати вибудовувати стосунки одне з одним.
Наприклад, учити їх вітати одне одного з днем народження, робити
маленькі сюрпризи. Навіть якщо в дітей велика різниця у віці, у них
усе одно має бути досвід спільного дозвілля. Тому не бійтеся залишати
менших дітей на старших. Але при цьому навчайте і менших піклувати-
ся про старших, хоч вони ще й маленькі.
Підліток підняв руку

на батьків
«Чаша нашого терпіння переповнена, — гнівається тато Миро-
на. — Синові лише п’ятнадцять, але він собі таке дозволяє! Грубі-
янить, весь час огризається. Ти йому слово — він тобі у відповідь
двісті. Раніше тільки матері грубив, а тепер і мені, причому йому
нічого не варто просто зачинити двері до своєї кімнати перед моїм
носом. Говорить, що це його територія, на якій він робитиме те,
що вважає за потрібне. А я вважаю, що до тих пір, поки син живе
в нашому будинку, це територія нашої сім’ї. І що він не має права
так поводитись. Але вчора стався надзвичайний випадок. Я зробив
синові зауваження щодо його тону і замахнувся на нього. А син мене
вдарив! І не попросив вибачення досі, хоча минула вже доба. Не розу-
мію таку неповагу до старших!»
82
Варто погодитися з батьком Мирона в тому, що син виявляє непова-
гу до старших. Зверніть увагу на те, що хлопець ударив тата і не збира-
ється просити вибачення.
Що ж сталося? Зрозуміло, чому батько обурений. Адже піднімати
руку на старшого неприпустимо! Дорослий відчуває, що вчорашня ди-
тина, яка вже неабияк виросла і набралася сил, цілком може відпові-
сти не лише словами, а й кулаками. Іноді удар сина виявляється міцні-
ший, ніж батьків.
Як до цього ставитись? Як реагувати на поведінку підлітка? Адже аб-
солютно ненормально, коли в сім’ї справа доходить до рукоприклад-
ства.
Що ж провокує підлітка вдарити батька?
Таке трапляється, якщо батько і сам може вдарити дитину, тобто
коли застосування фізичного покарання в сім’ї є нормою життя. Отже,
дитина упродовж усього свого дитинства поступово приймає фізич-
ну агресію як звичайний спосіб поведінки. Фактично підліток «дає зда-
чі батькові» за всі ті роки, коли той бив його, а дитина не могла відпо-
вісти.
Як реагувати батькові, якого вдарила дитина? Чи примушувати її
просити вибачення?
Введіть у своїй сім’ї правило: ніхто ні на кого не піднімає руку. І неу-
хильно дотримуйте його.

Хочете, щоб підліткові за жодних обставин навіть на думку не спада-
ло вдарити вас? Тоді забороніть фізичну агресію у вашій сім’ї. Її не по-
винні демонструвати ні дорослі, ні діти.
Не замахуйтеся на дитину. Навіть якщо ви не б’єте її, а лише зама-
хуєтесь, вона сприймає це як агресію на свою адресу. Через це вини-
кає страх, образа, бажання захиститися. Саме тому дитина може вда-
рити батька.
83
Іноді дитина б’є дорослого тому, що дорослий занадто тисне на
нього, говорить щось неприємне. Дитина постійно почувається при-
ниженою, нелюбимою. Наприклад, мама кричить на дитину, обзиває
її, роздратовується. Якщо вона робить це досить часто, згодом дити-
на починає відповідати на таку поведінку. Спочатку словами: «Мені не
подобається, коли ти кричиш на мене! Не роби так, будь ласка!» А по-
тім, якщо не допомагає, в хід можуть піти і кулаки, як би страшно це не
звучало.
Щоб не чекати удару від дитини, необхідно переглянути свою ви-
ховну політику. Інакше підліток, не витримавши одного разу, все-таки
вдарить вас.
3
Щира розмова. Насправді дитина має небагато способів для само-
захисту. І вислухати дитину, щоб зрозуміти, коли їй боляче і прикро,
поміркувати, чим ви можете їй допомогти, потрібно обов’язково. Мо-
жете поговорити з підлітком про те, що він зробив. За умови, що ви
самі давно відмовилися від фізичного покарання. Якщо ж ні, то зараз
настав час відмінити його офіційно. І дотримувати цієї стратегії.
Підліток впадає
в депресію
«Несподіваний для нас поворот — у дочки різко зіпсувався на-
стрій. Неначе це все в один день сталося. Не було жодного серйозного
84
приводу. Не сталося нічого жахливого. Ми потім довго намагались
пригадати з чоловіком, що могло стати причиною депресії. І ді-
йшли висновку, що взагалі нічого. Дочка навчалась у хорошій школі,
їздила в туристичні поїздки, отримувала від нас досить дорогі по-
дарунки. Удома в нас усе гаразд, стосунки з нею, можна сказати,
чудові, якщо не вважати зауважень щодо безладу в кімнаті або за-
пізнень. І раптом настрій у Марусі змінився. Вона тепер усе ба-
чить у похмурому світлі, не спілкується з друзями, не хоче нікуди
йти або їхати з нами, не бажає бачитися з родичами. Водили її
до лікаря, і той сказав, що у дівчинки депресія. Ніхто в нашій сім’ї
раніше таким не страждав. Лікар виписав пігулки, але дочка кате-
горично відмовляється від них. А ми переживаємо, щоб їй не стало
гірше».
Депресія у підлітків — що це? Просто вплив гормональних змін

в організмі? Наслідки інтенсивного зростання і зміна ставлення до
себе і світу?
Психологи досліджували психологічний стан молодших підлітків
і з’ясували, що навіть у віці 12–14 років 10 % дітей страждають від
депресій. Ще близько 45 % фахівці зараховують до так званої «гру-
пи ризику» — дітей, схильних до депресії в найближчому майбут-
ньому.
Як же визначити депресію в дитини? Що має насторожити батьків
і педагогів? Які причини депресивного стану існують?
Передусім зазначимо, що депресія — це не просто поганий на-
стрій. Це певний стан, який може тривати досить довго і стосуватись
усіх сфер життя підлітка — навчання в школі, стосунків з однолітками,
з дорослими, з батьками, а також ставлення до себе самого.
Зверніть увагу на симптоми депресії у підлітків.
• Безпричинне почуття смутку і безвиході упродовж тривалого
часу.
• Надмірна дратівливість, почуття гніву, спонтанна сильна агресія.
• Втрата інтересу до всього, що раніше радувало і захоплювало.
• Можлива втрата апетиту, порушення сну (не може заснути ввече-
рі, засинає під ранок, насилу пробуджується, відчуває сонливість
удень тощо).
85
• Відчуття провини, а також відчуття власної бездарності, нікчемнос-
ті, даремності.
• Постійна втома, бажання лежати і нічого не робити.
• Відсутність мотивації навчатись, чогось досягати, бути кращим.
• Думки про суїцид.
• Порушення взаємостосунків із друзями, сім’єю, відмова від спілку-
вання, прагнення бути самому.
• Неможливість на чомусь сконцентруватись.
• Безвідповідальна поведінка, забудькуватість.
Якщо ви розумієте, що можете погодитись хоча б із половиною з пе-
релічених пунктів, то слід подумати про те, щоб звернутися до фахів-
ців — психологів, неврологів, сімейного лікаря, який допоможе визна-
чити, що робити далі.
Трохи про причини. Дійсно, у 12–18 років в організмі підлітка про-
тікають такі бурхливі гормональні зміни, що це нагадує справжній
ураган. Саме гормональні бурі вважають причиною різких стрибків
настрою, агресії і смутку. Крім того, до депресивних станів схильні за-
надто тривожні та емоційні за своєю природою діти. Більше схильні до
депресій підлітки-інтроверти, а також діти із соціально неблагополуч-
них сімей.

Якщо ви бачите, що депресивний стан дитини триває недовго, не
більше ніж два тижні, то можете спробувати провести профілактику.
Частіше спілкуйтеся з дитиною. Нехай вона розуміє, що є люди, готові
вислухати її будь-коли. При цьому не можна критикувати дитину, а слід
намагатись прийняти і зрозуміти її почуття. Ваше завдання — не роз-
палювати конфлікти, а, навпаки, гасити їх. Спілкуватися з дитиною тре-
ба обережно і дбайливо (що не означає загравати). Ви маєте розуміти,
що конфлікти в сім’ї можуть також провокувати депресію у підлітків,
і навпаки, нормальні, теплі стосунки допомагають згладжувати проя-
ви депресії.
86
Чим довше триває депресія в дитини, тим складніше з нею впора-
тися. Зверніться до фахівця, у першу чергу до підліткового психоло-
га. Для підлітків характерна недовіра до близьких людей, але при цьо-
му довірче ставлення до абсолютно сторонніх. Саме цим фактом ви
можете скористатись. Психолог розговорить дитину. Крім того, підлі-
ток зможе відвідувати заняття у спеціальних психотерапевтичних гру-
пах, де однолітки, спілкуючись одне з одним і з психологом, виконують
певні вправи, які допоможуть вийти зі стану депресії поступово і без-
болісно.

Цей спосіб ви можете використати в критичних ситуаціях. Напри-
клад, якщо ви помітили на руках у дитини сліди самоушкоджень, якщо
дитина відмовляється їсти, говорить про смерть (навіть жартома),
її апатія прогресує, вона лежить на дивані і не виходить з дому. У та-
ких ситуаціях душевні бесіди вже не допоможуть. Поведінка підлітка
свідчить про те, що процес стає некерованим і потребує втручання.
Зверніться до лікаря, який добре знає дитину і спостерігає її не один
рік. Це може бути підлітковий лікар-педіатр, невролог, психотерапевт.
Вони допоможуть зрозуміти, наскільки важкий стан дитини, і виріши-
ти, які кроки робити далі. Не чекайте, що проблема розв’яжеться сама
собою. У вас більше немає часу, щоб спостерігати. Треба діяти, причо-
му дуже швидко.
87
Підліток робить порізи
на шкірі
«Я вважаю, що таке роблять тільки неврівноважені, ненор-
мальні люди. А коли я побачила порізи на руці своєї дочки, мене
охопило почуття паніки, якогось жаху. Я подумала, що Сіма хоті-
ла перерізати собі вени. Терміново викликала її батька (ми з ним
вже десять років розлучені). Ми разом розмовляли з дочкою, щоб
з’ясувати, що в неї сталося такого, що вона вирішила порізати
собі вени. Але вона сказала, що це не те, що ми подумали. Що це
тільки такі порізи і що зараз багато хто так робить. Мовляв, це
ми відсталі і безграмотні, а це такий стиль. Показала фото рук
своїх друзів, теж у шрамах. Хочеться зрозуміти, що ж це таке
насправді? Як реагувати на такі вчинки дочки? Наскільки це не-
безпечно?»
Навіщо підлітки так роблять? Навіщо шкодять самі собі? Дорослі

вважають це просто «безглуздою поведінкою», бажанням виділитися,
невмінням організувати своє дозвілля і «каліцтвом від нудьги». Але чи
все так просто?
Насправді причини такої поведінки треба шукати набагато глибше.
Підлітки припікають шкіру запальничками і сірниками, ріжуть лезами
і ножами, колють гострими предметами і роздряпують нігтями. Статис-
тика показує, що серед таких підлітків хлопчиків виявляється менше,
ніж дівчаток.
Нанесення самоушкоджень рідко стає публічним. Підлітки намага-
ються приховувати порізи і опіки від батьків та інших дорослих. Отже,
не йдеться про те, щоб щось комусь довести, поводитися демонстра-
тивно. І такі дії не можна однозначно вважати симптомами психічного
відхилення, оскільки лише у 5 % підлітків, які наносили собі рани, ви-
являються проблеми з психікою.
У більшості випадків така поведінка, коли підліток наносить ушко-
дження самому собі, свідчить про те, що він переживає гострий
88
емоційний біль, витримати який йому зараз не під силу. Більше того,
підліткові складно висловити те, що він відчуває. Часто такий стан ви-
никає через невдачу у стосунках (кинув хлопець або дівчина, підліток
почувався приниженим у якійсь ситуації).
Іноді спрацьовує і протилежний сценарій. Якщо підліток відчуває
бідні емоції, то нанесення порізів або опіків буде для нього гострим
переживанням, до якого він прагне.
«Та просто повторює за іншими, як папуга», — заперечує один із
батьків підлітка. Але ми теж можемо заперечити йому, що далеко не
всі підлітки, які бачать самоушкодження у своїх друзів, схильні роби-
ти те саме.
Психологи оцінюють самоушкодження у підлітків як сигнал SOS із

тонучого корабля, який у жодному разі не можна ігнорувати. Дитина
намагається сказати вам про те, що їй важко, що вона не може впора-
тися сама. Водночас вона не готова приймати вашу допомогу, оскіль-
ки може бути озлоблена, дратівлива і недовірлива.
Отже, ваше завдання — завоювати довіру підлітка або розширити
і зберегти її. Навряд чи цей спосіб здасться вам простим, оскільки до-
ведеться запастися терпінням і мудрістю. Та й часу такий підхід забе-
ре чимало. Однак на шальках терезів лежить не лише благополуччя,
а й життя вашої дитини.
На жаль, бажання заподіювати собі ушкодження може увійти у під-

літка у звичку. Це пов’язано і з тривалим стресом (ніяк не налагоджу-
ються стосунки), і з біологічними причинами. Учені поки що не дійшли
єдиної думки, але вважають, що в момент самоушкоджень, нанесення
89
собі каліцтв і спричинення болю головний мозок виробляє речовини,
здатні приносити задоволення.
Чим ми можемо допомогти підліткові? Навчити його отримувати
інші задоволення в інші способи. Навчити його керувати своїми емо-
ціями, розуміти свої почуття. Але цього замало, щоб допомогти дитині
впоратися з її станом. Зверніться до психотерапевта, який розуміє, яку
індивідуальну роботу слід провести з вашою дитиною. Причому діяти
треба швидко і чітко.

Якщо самоушкодження стало звичним, якщо ви бачите, що ситуація
посилюється день у день, наприклад, порізи вже загрожують життю
підлітка, він більше не приховує їх, отже, його емоційний стан на гра-
ні. Ваше завдання — обов’язково відвести дитину на консультацію до
психіатра, не побоюючись, що це занадто. Бажано не залишати дитину
на самоті. І не слід сподіватись, що все розв’яжеться саме по собі. На-
віть якщо в молодості у батьків були такі ж проблеми і все закінчило-
ся добре, це не означає, що у вашого підлітка все буде так само благо-
получно.
Підліток спілкується
тільки в соцмережах
«Ми всією сім’єю б’ємо тривогу. Наш син, у дитинстві такий
товариський, відкритий, раптом став домосідом, дуже замкненим
і навіть нелюдимим. І все це пов’язано, як мені здається, з тим,
що він дуже багато часу проводить за комп’ютером. Думали, що
90
він грає. Але виявилось, що переписується в соцмережах. Сторін-
ки його закриті, перевірити ми не можемо, з ким він спілкується
і про що. Нам він, звісно, нічого не розповідає. Чоловік мав намір
відібрати комп’ютер, але син пригрозив піти з дому, і чоловік від-
ступив. Бачу, що в дитини стало мало друзів, точніше їх узагалі
немає. Розумію, що це ненормальна ситуація. Але що робити, не
знаю, виходу не бачу».
Мабуть, складно сьогодні уявити світ підлітка без його спілкування

в соціальних мережах. А з появою смартфонів більшість підліткових
комунікацій буквально «переїхали» в інтернет. У соцмережах знайом-
ляться, презентують себе, призначають зустрічі, «дружать за інтере-
сами», конфліктують, починають вести бізнес, слухають музику і пе-
реглядають кінофільми. І це далеко не всі можливості соцмереж для
підлітка.
Чому діти так багато часу проводять, спілкуючись не в реальному
житті, а в соціальних мережах? Пояснення можна знайти в особливос-
тях підліткового віку.
За що підлітки люблять спілкування в соцмережах?
• Якщо підліток має труднощі з тим, щоб познайомитися в реальному
житті (через сором’язливість, невміння представити себе, невпев-
неність у собі, низьку самооцінку), у соцмережах робити це набага-
то легше. Якщо підліток невдоволений своєю зовнішністю, він може
використати будь-яке фото з інтернету або покращити своє за до-
помогою спеціальної програми. Потрібні фрази теж можна знайти
в мережі.
• Відкритість у спілкуванні, яка часто неможлива у звичайному жит-
ті. Підліток може писати про найпотаємніше, сховавшись під псев-
донімом.
• У мережі підліток може знайти чимало захопливого для себе, напри-
клад групи за спільними інтересами. Якщо раніше такі об’єднання
існували в реальному житті, то сьогодні підліткові просто нікуди
більше піти.
• Саме в мережі підліток отримує не лише позитивний, але і негатив-
ний досвід, який поки що був недоступний йому в житті.
Чому ж раніше товариська дитина, досягаючи підліткового віку, по-
ступово переносить своє спілкування до соціальних мереж?
91
Ми вже говорили про те, що підліткам властиві проблеми у спілку-
ванні, підвищена тривожність і невпевненість у собі. Отже, саме соці-
альні мережі дозволяють підліткові «маскувати» свої проблеми. Проте
не слід вважати нешкідливим явищем залежність від соціальних ме-
реж. Нерідко її доводиться лікувати, а підлітка — практично витягува-
ти до реального життя.

Ми часто беремося за розв’язання проблеми тоді, коли її вже про-
сто неможливо залишити без уваги. Що стосується підлітків, найефек-
тивніший і дієвіший спосіб допомоги — це профілактика, тобто заходи,
які дозволять вам узагалі не думати про те, що в дитини може виникну-
ти залежність від соціальних мереж.
Не можна заборонити дитині користуватися комп’ютером, але мож-
на зробити так, щоб часу на ігри і спілкування в соціальних мережах
у неї було не дуже багато. Неможливо позбавити підлітка мобільно-
го телефону, але можливо навчити його отримувати задоволення від
живого спілкування: особистим прикладом, створенням цікавого кола
спілкування для дитини, розвитком його комунікативних здібностей
змалку. Працювати над тим, щоб дитина не стала залежною від соцме-
реж, треба мало не від її народження. Навряд чи цей спосіб здасться
вам занадто простим, але якщо ви ще не підійшли до етапу виховання
підлітка або стоїте на початку шляху, у вас ще є час скористатися цим
способом.

Спробуйте зрозуміти, що особливого підліток знайшов у такому
спілкуванні. Спробуйте теж користуватися соціальними мережами,
щоб з’ясувати зсередини, що до чого. Не слід голосно критикувати
92
і лаяти дитину за те, що вона «висить в інтернеті». Набагато ефектив-
ніше скинути їй кілька цікавих, на ваш погляд, посилань або фільмів,
а потім обговорити їх разом. Розпитуйте дитину про спілкування в ме-
режі. Цікавтеся тим, що там відбувається, будьте сучасними батька-
ми. Багато підлітків, пояснюючи, чому виникає нерозуміння між ними
і батьками, називають негативне ставлення дорослих до соціальних
мереж і спілкування в них. Описуючи переваги, вони говорять про те,
що мама або тато досить просунуті і сучасні, тому що вміють спілку-
ватися в соцмережах. Побоювання, що віртуальне спілкування пере-
криє спілкування реальне, часто є безпідставними, оскільки підлітки
все одно зустрічаються і їм важливе і живе спілкування, поряд з інтер-
нет-контактами.

Вищенаведений випадок є дещо серйознішим. Можливо, у хлопчи-
ка виникли якісь конфлікти в школі або в колі однолітків. Також поміт-
на відсутність контакту з близькими дорослими і небажання виходити
«в люди». Саме в такій ситуації слід поквапитись звернутись до психо-
лога, який дасть батькам практичні поради.
Ситуація є серйозною, якщо:
• дитина припинила спілкуватися з усіма однолітками;
• вона не відвідує школу, гуртки і секції;
• вона мало спілкується із сім’єю;
• майже не виходить з кімнати;
• не стежить за собою, виглядає неохайною;
• у неї порушений режим дня.
Спробуйте встановити контакт із дитиною, знайти підхід до неї. За-
пропонуйте поїздку, прогулянку, будь-яку справу, яка могла б заці-
кавити підлітка. Шукайте будь-яку зачіпку, яка допоможе відвернути
його увагу хоча б на якийсь час.
Не забувайте про те, що залежність від спілкування в соцмережах
не є причиною самотності дитини або її невміння спілкуватися. Просто
саме в інтернеті виявилися ті проблеми, які має підліток.
93
Підліток надто
багато грає
в комп’ютерні ігри
«Наш син — справжній ігроман. До речі, чоловік теж пережив
таке. Він грав безперервно протягом доби в комп’ютерні ігри-
стратегії. Потім в одну мить зламав усі диски і кинув грати. Із
сином усе інакше. Ситуація погіршилась. Спочатку він грав піс-
ля школи. У нас був договір: граєш півгодини, потім робиш уроки.
Якщо отримуєш нижче ніж 9 балів з якого-небудь предмета, цього
дня не граєш. Поки син був маленьким, це спрацьовувало. Але те-
пер він грає вранці, вдень і ввечері. Може навіть не піти до школи,
придумавши яку-небудь причину. Домашні завдання майже не ви-
конує. Якщо раптом вимикається інтернет, місця собі не знахо-
дить».
Спробуймо з’ясувати причини ігрової залежності у підлітків.

По-перше, найнебезпечнішими і затягуючими психологи вважають
саме рольові ігри в інтернеті. Адже завдяки грі підліток перевтілюєть-
ся в героя, наділеного силою, здібностями і можливостями, недоступ-
ними в житті.
У грі він може перемагати лиходіїв, будувати свій світ так, як йому
хочеться.
Зверніть увагу на те, що логічні ігри-головоломки, які ми, дорослі,
пропонуємо дітям, не затягують їх так сильно. А все тому, що в рольо-
вих іграх стирається межа між вигадкою і реальністю, і мета — пройти
гру — стає єдиним бажанням.
По-друге, розумні творці і продавці ігор не забувають про те, як по-
добається дітям (та й дорослим) змагатися між собою і навіть із сами-
ми собою. Саме для цього в ігри введені рівні, грейди, східці. Деякі ігри
передбачають заробляння віртуальних грошей, що теж захоплює під-
літків.
94
І по-третє, іноді реальність підлітків така, що дуже хочеться втекти
до віртуального світу, де все є простішим і доступнішим. А ще дитина
отримує в грі те саме «відчуття щастя», якого йому так бракує в реаль-
ному світі.

Не залишайте дитину наодинці з комп’ютером. Звичайно, за ситуа-
ції, коли залежність вже сформувалася, зробити це досить важко. Тому
порада більш доречна для батьків, чиї діти ще не стали інтернет-за-
лежними і не проводять надто багато часу біля монітора.
Вас має цікавити все: що дивиться дитина, які сайти відвідує, яку
музику слухає, з ким спілкується. Ігри, у які дитина гратиме, мають
бути особисто вами протестовані. І тільки ви можете вирішити, чи до-
зволяти дитині грати в ту чи іншу гру. Так відбуватиметься до тих пір,
поки дитина сама не зможе приймати рішення щодо шкідливості або
корисності певних ігор. Дітям протипоказані ігри зі сценами насиль-
ства, смерті і подальшого воскресіння, ігри, метою яких є вбивство
персонажів, а також ігри, у яких дитина сама може бути «вбита» як
персонаж.
Ви можете вважати такий тотальний контроль неприйнятним у ви-
хованні. Але якщо ви ще до підліткового віку помічаєте схильність
дитини до комп’ютерної залежності, у вас є шанс отримати серйозну
проблему, коли вона трохи підросте. Комп’ютер — це не спосіб відвер-
нути увагу дитину і взятися до своїх справ. Відкриваючи дитині доступ
до нього, ви маєте знати, що тепер турбот у вас не зменшиться, а до-
дасться.

Не використовуйте комп’ютер як предмет для маніпуляцій. Нерід-
ко в сім’ях можна спостерігати таке: протягом тижня дитина захоплено
95
грає в комп’ютерні ігри стільки, скільки їй заманеться. І ось настає ви-
хідний, мама чи тато заглядають у щоденник і влаштовують показове
покарання з відбиранням комп’ютера або вимкненням інтернету. Але
в такому разі комп’ютер стає для дитини тим бажаним забороненим
плодом, до якого він прагнутиме ще більше. Виходить, що батьки самі
формують у дитини ігрову та інтернет-залежність.

Намагайтесь створювати в житті дитини-підлітка хорошу альтер-
нативу комп’ютерній грі. Це досить складно, враховуючи той факт, що
підлітки вперті і незговірливі, а ще невпевнені в собі і не хочуть слуха-
тись батьків. Підліткам подобається екстрим, а також щось нове і за-
хопливе. Тому ви можете запропонувати дитині подорожі, відпочинок
у літньому таборі, де є цікава програма. До речі, деякі підлітки не про-
ти попрацювати, розглядаючи роботу як доросле заняття, яке прино-
сить дохід. Дайте підліткові можливість щось організувати, застосува-
ти свої ідеї, почуватись дорослим, на думку якого зважають. Зробіть
його життя цікавішим за комп’ютерну гру.
Якщо у вас не вийшло, не зневіряйтеся. Є ще чимало способів
розв’язати проблему. Наприклад:
• заняття спортом;
• тренінги для підлітків;
• допомога дитячого психолога;
• спільна поїздка на незаселений острів, де немає інтернету;
• більше спілкування з вами, батьками.
96
Підліток почувається
самотнім
«Випадково прочитала записи в щоденнику дочки, з яких зі
здивуванням дізналася, що вона почувається дуже самотньо,
що в неї немає близької людини, якій вона могла б довірити
свої душевні таємниці. Чесно кажучи, було дуже прикро. Адже
я вважала, що ми з дочкою друзі, у яких немає секретів одне від
одного. Думала, що я її розумію. Виявилось, що ні. Ми живемо
втрьох — я, дочка і моя мама, Оленчина бабуся. Тато з нами
давно не живе. Але ми всі дуже дружні, у нас дуже хороші стосун-
ки в сім’ї (так я думала раніше). Чому ж дитина почувається
самотньою? Чого я не бачу або не розумію? Може, дочка так
написала спеціально, щоб позлити мене або засмутити? Чи про
щось мені сказати, чого вона недоговорює? Чи варто мені сказа-
ти їй, що я прочитала її записи? Чи зробити вигляд, ніби я ні-
чого не знаю?»
Для підлітків переживати почуття самотності якщо не цілком нор-

мально, то вже точно властиво. Це один із «маркерів» підліткового
віку. Причому дівчатка-підлітки можуть яскраво розповідати про це
почуття, а хлопчики-підлітки не завжди його усвідомлюють, навіть
якщо воно дуже гостре.
Невпевненість і низька самооцінка, страх критики примушують під-
літків відокремлюватися від оточення, а невдачі у спілкуванні — зами-
катися в собі. Чому ще підліток може почуватись самотнім? Зараз ми
говоримо про дітей, які зростають у сім’ях, не обділені увагою і спілку-
ванням з близькими. Але нерідко можна бачити самотнього підлітка,
який зростає навіть у багатодітній сім’ї.
Коли стан самотності може загострюватись?
• Підлітки почуваються самотньо під час розлучення батьків.
• Якщо в одного з батьків з’являється ще одна дитина.
• Якщо група однолітків не приймає підлітка.
97
• Якщо зростаюче почуття свободи лякає його своєю невизначе-
ністю.
• Якщо підліткові дуже шкода самого себе.
• Якщо підліток налаштований песимістично, занурюється у внутріш-
ні переживання.
• Якщо підліток узагалі не вміє керувати своїми емоціями.
Як допомогти підліткові впоратися з почуттям самотності? Найдієві-

ший спосіб, який ви можете запропонувати дитині, — спробувати по-
ставити перед собою мету і намагатись її досягти. Але просто пере-
конанням зробити це неможливо. Показуйте особистим прикладом,
а також орієнтуйте підлітка на значущих для нього людей. Це можуть
бути відомі люди, які є авторитетом для вашої дитини і багато чого до-
сягли в житті. Допоможіть підліткові знайти людину, з якою він зміг би
бути відвертий. У бесідах із такими людьми дитині буде легше зрозумі-
ти самого себе.

Навчайте дитину спілкування, створюйте в її житті якомога більше
таких ситуацій, у яких вона змогла б навчитися гнучкості у спілкуванні,
уміння розуміти оточення, висловлювати свою думку. Запрошуйте під-
літка до своїх, дорослих компаній, де до його думки дослухатимуться
і ставитимуться з повагою. У підлітковому віці відбувається ідентифі-
кація свого «Я» і співвіднесення його з іншими. Ось чому діти нерідко
починають когось наслідувати, а потім намагаються виділитися, про-
явити свою індивідуальність. Саме тому варто допомогти підліткові
в пошуку самого себе.
98
У складних ситуаціях, коли дитина страждає від почуття самотності,
треба виявити увагу і намагатись зрозуміти, чому в дитини так гостро
виявляється це почуття.
Які можуть бути причини?
• Підліток вважає, що ви його не розумієте.
• Він вважає, що ніхто з оточення не може його зрозуміти.
• Він вважає, що все життя буде самотній.
• Він погано ставиться до себе.
У бесіді із психологом підліток зможе усвідомити не лише свої про-
блеми, але і знайти шляхи їх розв’язання. До речі, підлітки досить лег-
ко погоджуються відвідати психолога, тому що відчувають потребу ви-
словитись. А вдома вони не можуть озвучити все те, що їх бентежить.
Підліткові
подобається екстрим
«У нас двоє дітей-підлітків — хлопчик і дівчинка, двійнята. За
характером вони різні. Хлопчик на подив спокійний, старанно на-
вчається, ніколи не опиняється в неприємних ситуаціях. Чого не
скажеш про дочку. Вона з дитинства зростає з таким «розбійниць-
ким» характером, що дасть фору багатьом хлопцям. Найбільше
нас лякає те, що дочка любить усілякий екстрим — ганяти на
мотоциклі, стрибати з моста на гумці, кататися на дошці по хви-
лях. Ми сподіваємось, що вона подорослішає і стане розумнішою
і спокійнішою. Але поки що цього не відбувається.
Звідки у дівчинки таке тяжіння до всього ризикованого? Зда-
ється, що вона не цінує своє життя, і саме це нас лякає».
99
Багато підлітків демонстративно поводяться так, немов серйозно
вирішили закінчити життя. Велика швидкість, фото на даху будинку,
надмірне вживання алкоголю і навіть наркотичних речовин — це да-
леко не весь перелік того, що роблять деякі підлітки. У чому причина
такої поведінки?
Щоб пройти процес самоідентифікації, підліткові важливо виділи-
тися з натовпу. Для цього він може здійснювати такі ризиковані вчин-
ки, які, на його думку, можуть викликати захоплення і повагу одно-
літків.
На відміну від дорослих, підлітки мають ще мало життєвого досвіду,
щоб розуміти всі наслідки своїх вчинків. «Хіба ти не розумів, чим закін-
читься для тебе ця п’янка?!» — запитують батьки. Але підліток дійсно не
розумів, адже він ще жодного разу не опинявся в подібних ситуаціях.
Фахівці виділяють два типи ризикованої поведінки в підлітковому
віці: ризик заради себе і ризик для інших.
У першому випадку підліток ризикує, щоб подолати свої страхи,
влитися в соціум, розвинути в собі деякі риси вдачі, яких йому бракує
(наприклад, рішучість, упевненість у собі, цілеспрямованість та ін.). До
речі, це не обов’язково ходіння по дахах або стрибки з висоти. Під-
літок може вибрати курс вивчення предметів підвищеної складності,
надмірно навантажувати себе на тренуваннях, брати участь у волон-
терських рухах. На жаль, це також може бути і вживання наркотиків,
і безладне статеве життя, і участь у кримінальних угрупуваннях.
У другому випадку підліток діє демонстративно, своїми вчинками
намагаючись довести щось тим, хто його оточує: одноліткам, батькам
або близьким людям. Нерідко підлітки здійснюють ризиковані вчинки
заради коханої людини.

Чим більше ви протестуватимете, контролюватимете, вживатимете
заходів, заборонятимете своїй дитині екстремальні заняття, тим біль-
ше в неї виникатиме бажання це робити. Тож замість того, щоб лаяти
100
і забороняти, намагайтесь виключити можливі чинники ризику, які
спричиняють екстремальну поведінку.
Якщо в підлітка низька самооцінка, то своїми необдуманими вчин-
ками він може намагатися довести собі і тим, хто його оточує, що він не
боягуз і здатен багато на що. Нерідко в сім’ях, де дуже успішний батько,
діти намагаються виділитися саме екстримом, щоб вже зараз довести,
що вони чогось варті.
Ще один чинник — низька успішність у школі. Як правило, діти мо-
жуть виділитися хорошими оцінками. А якщо ні? Тоді підліток виби-
рає шлях ризику, щоб довести, що він щось може. Намагайтесь допо-
могти дитині підвищити самооцінку, підняти середній бал успішності,
демонструвати високі результати в спорті. Тоді підліток не матиме го-
строї потреби виділятися такими вчинками, які можуть коштувати
йому життя.

Екстремальні види спорту — один із можливих, хоч і не найкра-
щих виходів із ситуації. Проте, якщо підліток займається в секції аль-
пінізму, у нього обов’язково є досвідчений тренер, а то й не один.
Альпіністи суворо дотримують усіх правил, стежать за тим, щоб
устаткування було справним. Крім того, в усіх секціях екстремально-
го спорту навчають того, як зберегти своє життя, а не позбутися його.
І якщо хтось з учнів поводиться нерозважливо, його можуть виклю-
чити.
Порадьте підліткові секцію, яка допоможе йому реалізувати свою
захопленість екстримом. Альпінізм і мотоспорт, кінний спорт і дай-
вінг, катання на лижах і сноуборді — ви знайдете чимало варіантів
на будь-який смак. Не наполягайте, просто дайте потрібну інформа-
цію. Допоможіть записатися до секції, але не вдавайтесь до тотально-
го контролю.
101
Що ж робити, коли нічого не допомагає і дитина наполегливо шу-
кає пригод, попри ваші заборони і вмовляння? Рекомендації «спробу-
вати зрозуміти поведінку дитини», «встановити з нею теплі стосунки»
ви читали тут не раз. Напевно ви перепробували чимало способів, які
не дали результату. Іноді допомагає те, на що ви навіть не могли споді-
ватися. Наприклад, зміна школи або кола спілкування, зміна способу
життя або захоплень. Відправте дитину до літнього табору, де під керів-
ництвом дорослих вона зможе спробувати те, чого зазвичай їй не до-
зволяють: жити в наметі, самостійно готувати, відповідати за себе і свої
вчинки. Залучіть дитину до соціальних проектів, покажіть, як можна
допомагати іншим людям. Зазвичай саме це допомагає усвідомити цін-
ність власного життя і можливість самоствердитись в інший спосіб.
Підліток закохався
Тато Гриші: «У нашій сім’ї виникла серйозна проблема. Наш
син закохався. Хтось скаже, що це абсолютно нормально для та-
кого віку. І можна було б із цим погодитись. Але в сина усе це на-
було абсолютно нездорової форми. Закохався він у дівчинку зі свого
класу. Тепер без неї ні жити, ні їсти, ні спати не може. Часто те-
лефонує, пише, зустрічає зі школи, увечері проводжає додому після
тренувань. Витрачає на неї всі свої заощадження. Усі родичі віді-
йшли на другий план. Існує тільки «вона». Загалом, не любов, а про-
сто якась хвороба. Ми не хочемо заважати, але потрібно ще й на-
вчатись, не забувати і про близьких людей. Я читав, що у підлітків
почуття не бувають тривалими. Але із сином це відбувається вже
більше року. Як врятувати сина, адже йому ще треба закінчити
університет і здобути професію?»
102
Отже, ми маємо справу з підлітковою закоханістю. Незважаючи на
свою назву, це почуття може бути дуже глибоким, серйозним і трива-
лим. Тож не слід сподіватись на те, що «незабаром це мине». Трива-
лість таких стосунків більше залежить від характеру сторін, які беруть
участь у стосунках, ніж від зовнішніх чинників.
Напевно ви читали Шекспіра і розумієте, що стосунки двох підліт-
ків можуть бути досить палкими. Будь-які перешкоди лише зміцню-
ватимуть їхні почуття і викликатимуть протест проти втручання до-
рослих.
Чому підлітки так глибоко занурюються в стосунки? Так відбуваєть-
ся, якщо в дитини немає інших теплих стосунків, і ось тепер, знайшов-
ши їх, вона не хоче їх втратити.
Таке трапляється, якщо в дитини низька самооцінка, яку тепер вона
може підвищити завдяки своєму обранцеві (обраниці). Він почуваєть-
ся улюбленим і затребуваним, що підвищує його самоповагу і впевне-
ність у собі.
Не намагайтеся все зламати. Навпаки, навчіться бачити позитив

у тому, що в дитини виникло серйозне почуття. Отже, що ж хорошого
дає перше кохання підліткові?
Він вчиться будувати стосунки з протилежною статтю, набуваючи
різноманітного, не завжди позитивного, але все-таки дорослого до-
свіду. Це ніби його тренування перед тим, як він створюватиме свою
сім’ю, дорослі стосунки.
Кохання в підлітковому віці допомагає дитині подорослішати і емо-
ційно, що дуже важливо для його подальшого життя.
Як бачите, не все так жахливо. А те, що підліток не хоче навчатись,
швидше свідчить не про те, що йому заважає любов, а про те, що в ньо-
го немає мотивації. Саме цьому варто приділити свою батьківську
увагу.
103
Дитина не зобов’язана виконувати ваші вимоги, які стосуються її по-
чуттів. Вона протестуватиме, якщо ви активно втручатиметесь у її осо-
бисте життя. Але їй ні з ким поговорити про свої почуття. І якщо ви
правильно поводитиметесь, то маєте всі шанси налагодити контакт із
дитиною, щоб вона могла ділитися з вами тим, що її бентежить, стави-
ти запитання, радитися. Це ефективніший шлях виховання, ніж забо-
рони і покарання за те, що підліток захоплений любовними стосунка-
ми. Уявіть собі, що це ви закохалися і це вам говорять, скільки і з ким
треба зустрічатися. Підліток — це вже не дитина. Він обов’язково захи-
щатиме свої почуття.

Якщо ви розумієте, що втратили контакт із дитиною, і вона дійсно
занурена у взаємостосунки, має проблеми, втратила інші інтереси, то
зверніться до психолога. Він допоможе вам налагодити стосунки з ва-
шою дитиною, а підліткові — розібратися у своїх почуттях. Але не спо-
дівайтесь, що психолог допомагатиме вам «відвадити» дитину, «ви-
лікувати» її від кохання. Швидше, він вчитиме вас приймати почуття
дитини, її право на особисте життя.
Підліток говорить,
що його права обмежують
«Я вже втомився слухати свою дочку. Вона тільки й гово-
рить про те, що ми ставимось до неї несправедливо. Начиталася
104
в інтернеті про права людини і про права дитини, цитує нам
якісь статті. Справа не в тому, що дочка читає закони, а в тому,
що вона вимагає, щоб ми їй усе дозволяли, але натомість не має
наміру нічого робити. Коли її просиш прибрати в кімнаті, схо-
дити до магазину, вона знаходить привід нічого цього не робити.
Дратує те, що підліток вимагає прав і всіляких для себе дозво-
лів, але абсолютно не хоче брати на себе жодної відповідальнос-
ті. Як зробити так, щоб підліток розумів, що окрім прав є ще
й обов’язки?»
Розпочнімо з того, що підлітки є досить волелюбними. Цей вік

відрізняється саме тим, що дитина намагається звільнитися від
меж, які йому створюють дорослі. Тепер він хоче сам вирішувати,
що йому можна, а чого не можна. Він порушує заборони, роблячи
це демонстративно або нишком. І якщо батьки вчасно не зрозумі-
ють, що настав час переглянути своє ставлення до дитини, тому що
вона вже виросла, то дуже скоро в сім’ї можуть виникнути серйоз-
ні конфлікти.
Що відбувається з підлітком, який раптом починає відстоювати свої
права?
У підлітковому віці процвітає негативізм, відкидання всього того,
що декларують дорослі. Це стосується і правил поведінки, і меж до-
зволеного.
Підліток легко може заявити батькові, якого ще вчора боявся: «Ти
сам палиш (п’єш), а чому мені не можна?», «Я бачила твої шкільні оцін-
ки, як ти можеш лаяти мене за “трійки”»?
Чого насправді хочуть підлітки?
• Щоб на них зважали (цікавилися їхньою думкою, давали можливість
самостійно вибирати їжу, одяг, способи дозвілля тощо).
• Щоб кількість заборон зменшилася, оскільки підлітки стали стар-
шими.
• Щоб до них ставились як до дорослих, а не як до дітей.
• Щоб батьки пояснювали їм свої рішення.
• Щоб батьки радилися зі своїми дітьми про свої життєві проблеми,
тим самим показуючи довіру і повагу.
• Щоб дорослі менше критикували і нав’язували свою думку.
105
Настав час змінити своє ставлення до дитини, тому що вона вирос-

ла. І до неї вже не можна ставитись як до маленької. А це передбачає
нові правила, зміну деяких умов, розширення прав і свобод підлітка.
Можливо, батьки ще не готові до серйозних змін у стосунках із дити-
ною. Так трапляється в сім’ях, де панує гіперопіка або занадто авто-
ритарний стиль виховання. Але навіть ті батьки, які вважають, що під-
літка потрібно тримати у лещатах, зіткнуться з підлітковим бунтом,
у якому все одно переможе підліток. Тож найпростіше, що можуть зро-
бити батьки, — надати підліткові його нові права.
Якщо ви уважно прочитали скаргу батька дівчинки-підлітка, то по-

мітили, що він більше говорить про обов’язки, ніж про права, за які бо-
реться дитина. Проте підліток ще не засвоїв зв’язок «права–обов’язки».
Він не розуміє, чому має платити за те, що йому і так належить. Чому для
отримання своєї свободи треба виносити сміття, прибирати у кварти-
рі або ходити до магазину.
Як ви вважаєте, яка мова підліткові зрозуміліша: коли на нього кри-
чать, ставлять умови, шантажують? Чи коли з ним домовляються, на-
водять розумні аргументи і вислуховують його думку? Відповідь оче-
видна. Отже, це і є ваш правильний шлях. Наприклад, підлітки люблять
робити щось «по черзі». Наприклад, сьогодні мама миє посуд, а завтра
він. Або їм подобається робити щось разом. Чи робити щось, що не ви-
кликає роздратування.
Ось що говорять самі підлітки:
106
— Я обожнюю допомагати батькові мити машину, лагодити її. Охо-
че збігаю до магазину. Але при цьому терпіти не можу прати або пра-
сувати. Тому ми з мамою давно домовилися (спасибі їй за розуміння),
що я прибираю вдома з пилососом, підстригаю газон, тобто виконую
силову роботу. Допомагаю батькові і ходжу до магазину. А ось до іншої
роботи я просив мене не залучати або робити це тільки в крайньому
разі. Мама мене розуміє, батько теж. Вони поважають моє прохання.
— Я вважаю, що це нормально, коли в тебе є обов’язки. Мене ні-
хто не примушує мити посуд, але якщо я можу допомогти, то чом би
й ні. Були проблеми з прибиранням. Кілька разів мама і тато намага-
лися мотивувати мене чимось приємним. Потім сказали, що моя кім-
ната — це мій світ. І якщо він схожий на звалище і сміттєвий бак, то це
моя особиста справа. Півроку до мене ніхто не заходив, не лаяв мене,
не просив прибрати. Одного разу я сама подивилася навкруги і жах-
нулася... Тепер у моїй кімнаті чисто і красиво. Я навіть попросила бать-
ків купити шпалери і фарбу для моєї кімнати, тато допоміг зробити ре-
монт. Я рада, що в батьків вистачило терпіння на те, щоб не тиснути на
мене. І мені було приємно усвідомлювати, що це моє рішення — жити
в чистоті.

Якщо перший і другий спосіб не допомогли, варто поглянути на са-
мих себе. У яких батьків зазвичай виникають проблеми з підлітками,
які говорять про свої права і відмовляються підкорятись?
• У тих, хто не чує свою дитину;
• хто виставив дитині занадто жорсткі рамки і межі;
• хто не готовий приймати свою дитину, яка дорослішає, і давати їй
свободу;
• хто звик завжди все вирішувати за дитину, опікувати її і тримати біля
себе.
Третій спосіб — це спосіб роботи зі своїми батьківськими настано-
вами, розуміння особливостей підліткового віку і своєї дитини.
107
Підліток
вважає себе
невдахою
«Не думав, що мій син виросте таким песимістом. У його
житті начебто все складається непогано. З навчанням усе до-
бре, зі спортом теж. У школі практично відмінник, дістав роз-
ряд з плавання. Але що б він не робив, увесь час чути: «Я якийсь
невдаха, мені не таланить, усі такі фартові, а я ні». Від цьо-
го в сина опускаються руки. І це стосується як навчання, так
і стосунків. Він був би набагато успішнішим, якби замість нит-
тя прагнув ще кращих результатів. Я говорю синові, що чоловік
не ниє, а робить. Але мої слова не справляють на нього враження.
Як навчити підлітка вірити в себе, вірити в те, що він робить,
а не намагатися звалити все на долю, відсутність везіння і недо-
статні здібності?»
Підлітки досить часто намагаються перекласти провину за власні

невдачі на інших людей, на вплив якихось несподіваних обставин. На-
віщо вони так поводяться? Річ у невпевненості, яка примушує підліт-
ка шукати зовнішні причини своїх «косяків» і невдалих дій. Крім того,
більшість підлітків низько оцінюють свої можливості. Їм складно усві-
домити, що вони не можуть зробити того, що легко дається решті. Ще
складніше — зізнатися в цьому найбільш значущій у житті людині —
батькові чи матері. Інакше самооцінка впаде ще нижче.
Так поводяться підлітки із сімей, у яких за будь-яку невдачу лають
або, що ще гірше, висміюють. Страх бути покараним, розкритикова-
ним примушує дитину говорити про те, що вона просто невдаха, що
так склалися обставини, що сьогодні був не її день, що іншого разу їй
неодмінно пощастить. Отже, вся річ у тому, наскільки критично і жор-
стко сім’я ставиться до невдач дитини.
108
— Мене завжди карали, коли в мене щось не виходило. Тато кричав,
що інші діти, як діти, що ними можна пишатись, а я зганьбив їх із ма-
мою. Зрештою я почав вважати себе ні на що не здатним. Мені знадо-
билися роки, щоб стати впевненим у тому, що я роблю, поважати себе
і цінувати свої найкращі риси вдачі. У цьому мені допоміг мій началь-
ник на роботі. Одного разу він так і сказав мені: «Ніхто не може кра-
ще за тебе вплинути на твій результат. А твоя удача — це тільки твоя
праця».
Припиніть критикувати дитину, будь-які її дії. Коментуйте, якщо тіль-

ки дитина сама вас про це попросить. Будьте об’єктивні, але не кри-
тичні. Можна сказати: «Ти зробив це жахливо. І в кого тільки ти та-
кий безрукий? Інші діти можуть легко зробити це, а ти…». Але можна
висловити думку інакше: «Я вважаю, що тобі варто ще попрацювати.
Я бачу, що ти старався. Можу тобі допомогти, якщо захочеш. Знаю, що
в тебе все вийде. Ти в мене здатний багато на що».
Спосіб номер два — це коли ви від народження виховуєте дитину

так, щоб її самооцінка не падала. Неможливо сформувати адекватну
самооцінку лише похвалою. Але можна підтримувати дитину в момен-
ти невдач. Можна давати зрозуміти, що в інших теж не відразу все ви-
ходить. Зокрема, у вас, коли ви були в такому ж віці. Міф про те, що тато
або мама в дитинстві «так не робили» або «могли краще» треба розвін-
чувати, представляючи батьків звичайними людьми. Це допоможе під-
літкові усвідомити, що його помилки і невдачі цілком нормальні і по-
трібні для того, щоб навчитися робити краще.
109
Вселити упевненість у підлітка — завдання нелегке. У цьому вам

може допомогти спорт. Саме у спорті перемоги залежать від вкладе-
ної праці, і вже потім — від везіння. Поцікавтеся у підлітка, який вид
спорту йому подобається, знайдіть хорошого тренера, який зможе до-
помогти дитині подолати невпевненість. За деякий час ви вже не чути-
мете від дитини про те, що у всьому винна доля або випадок. Підліток
навчиться брати на себе відповідальність і досягати добрих результа-
тів, бути впевненим і цілеспрямованим.
Підліток хоче більше

свободи
«Я мама п’ятнадцятирічного підлітка. Не чекала таких змін
у власній дитині, хоча мені завжди здавалося, що я хороша, уваж-
на мама і знаю все про дитину. Юрко завжди зростав ласкавим,
поступливим. Уявіть собі, що миле, ласкаве кошеня раптом за-
мінили на колючого їжака або дикобраза. Зараз у нас що не день,
то конфлікт. Удома чути крики, ляскання дверима. Бачу, що
моєму чоловікові (вітчимові Юрка) усе це не подобається, але він
спробував втрутитися і отримав відсіч від сина («Ти мені ніхто»,
«У мене є рідний батько, виховуй своїх дітей»), хоча чоловік ви-
ховує Юрка з трьох років як свою дитину. За що бореться син?
Свобода — ось головне слово, яке він повторює. «Ви не даєте мені
дихати!», «У мене мало свободи!» — кричить син і йде з дому.
Але завжди повертається, бере гроші на їжу, на дорогу до школи,
110
на розваги. Чи потрібно нам дійсно давати синові більше свобо-
ди? Як реагувати на його поведінку? Поки що я тільки ображаюсь
і плачу».
Свобода для підлітка цілком відчутна і бажана. Ось що говорять

самі підлітки про те, що для них означає свобода:
— Я хочу читати, слухати, дивитися і робити те, що я хочу, а не те, що
мені нав’язують батьки.
— Свобода — це коли тебе не примушують приходити додому рів-
но о восьмій. Самі ж батьки приходять тоді, коли хочуть. Батько може
повернутись навіть уранці.
— Свобода — це свобода говорити те, що думаєш. Але щойно
я щось скажу, тато відразу говорить, що я дебіл, що ніколи не порозум-
нішаю. Тому для мене свобода настане тоді, коли я поїду навчатись за
кордон і мене ніхто не «виховуватиме».
Як бачите, підлітки вже хочуть поводитись по-своєму. Так, вони не
завжди розуміють, що добре, а що погано. Вони не можуть усвідомлю-
вати всі наслідки своїх вчинків. Але при цьому дехто з них вже прагне
фінансової незалежності, починає підробляти, заробляти собі на ки-
шенькові витрати.
У такий спосіб вони намагаються досягти свободи, оскільки біль-
шість батьків використовують фінансовий важіль: «Поки сам не заро-
бляєш, маєш робити так, як тобі говорять батьки», «Ось почнеш сам
гроші заробляти, тоді і мудруй».
Що буде, якщо дитину весь час обмежувати, посилаючись на те, що

ви хочете як краще, щоб вона не потрапила до неприємних ситуацій?
Рано чи пізно все одно доведеться її відпустити. Але якщо це станеться
надто пізно, вчорашній дитині непросто буде адаптуватись у суспіль-
стві. Адже в більшості його однолітків все сталося набагато раніше.
111
Крім того, є такі підлітки (і їх немало), які починають так активно про-
тестувати проти обмеження своїх свобод, що в сім’ї відбувається рево-
люція.
— Я поставив замок на дверях своєї кімнати. Розумію, що мама об-
разилась. Але в мене ніяк не виходило пояснити їй, що я не люблю,
коли вона читає мій щоденник і перекладає мої речі.
— Одного разу я взагалі не прийшла ночувати. Був жахливий скан-
дал, але після цього моє повернення після дев’ятої вечора сприйма-
ють як норму.
— Якщо мені все забороняти, то нічого доброго з того не вийде.
Протягом двох тижнів я не розмовляв із батьками. Але потім ми поми-
рилися. І вони зрозуміли, що не варто кричати на мене.
Як бачите, підлітковий вік передбачає розширення свобод. І для ди-
тини це благо, а не шкода. Якщо ви не хочете, щоб підліток вибирав
«шкідливі» свободи, краще відпустіть його «в розумних межах».
Обговорюйте. Підлітки люблять і вміють міркувати. Їм приємно,

якщо їхня думка для когось важлива. Грамотні батьки не лише спо-
стерігають за підлітком, але також уміють правильно розмовляти
з ним.
— Пропоную домовитися з тобою, о котрій годині ти повертати-
мешся додому.
— Вирішимо разом, як ми житимемо далі.
Як правило, нічого нереального підлітки не просять. Навіть якщо
вони не люблять, коли заходять до їхньої кімнати, це цілком нормаль-
но. Адже будь-якій людині потрібна своя територія, де вона може від-
почити від оточення.
Отже, що важливо підліткові:
• мати свою територію;
112
• приймати рішення щодо свого одягу, харчування;
• вибирати собі друзів;
• розуміти, що його думка важлива для батьків;
• вирішувати, ким йому стати в майбутньому.
Радикальний, але часто дуже дієвий спосіб — дати дитині мож-

ливість попрацювати, наприклад, під час літніх канікул. У дитини
буде начальник — не ви, а абсолютно стороння для неї людина.
Буде зона відповідальності. І відчуття свободи. І ця свобода буде
по-доброму корисною. Діставши такий досвід, підліток зазвичай
сильно змінюється. Він стає відповідальнішим, самостійнішим і ро-
зуміючим.
Підліток хоче
бути схожим на когось
«Добре пам’ятаю себе підлітком. Мені подобалися кіноактри-
си, я намагалася бути на них схожою, але це виражалося лише
в тому, що я копіювала їхнє вбрання. А що робить моя дочка?
Арина намагається бути схожою на своїх кумирів і зовні, і за
поведінкою. Як ви розумієте, якби це були якісь позитивні герої-
ні, я б не нервувала. Але чогось сучасні підлітки зазвичай наслі-
дують погане. Добре ще, що дочці подобаються не наркоманки
113
і алкоголічки. Але від цього не легше. То фарбує волосся в яскра-
во-ліловий колір, то виголює голову, то набиває татуювання. Не-
можливо переконати дівчинку в тому, що це виглядає жахливо.
Доводиться водити її до хорошого майстра зачісок і нормального
тату-салону, щоб вона не підчепила яку-небудь болячку. Розумію,
що це минає з віком, але мене лякає те, що бачу деяких дорослих,
які так і ходять із пірсингом, демонструють тату у вигляді чере-
пів, носять куртки в заклепках. Як допомогти дівчинці пережити
цей «наслідувальний» період?»
Відразу обмовмося: переживають наслідувальний період зовсім не

підлітки. Саме в них усе гаразд, почуваються вони непогано, і навіть
чудово. Переживають батьки, які вважають, що наслідувати — озна-
чає піддаватися стадному інстинкту, бути як усі. Що рожеве волосся
і татуювання — це жахливо. Що слухати ту музику, яку слухають підліт-
ки, аморально. Як і раніше, спробуймо зрозуміти причини такої пове-
дінки.
Підліток дорослішає поступово. Він змінюється і знайомиться із са-
мим собою, новим і незрозумілим. Щоб виробити свою тактику пове-
дінки, зрозуміти, що добре, а що погано, треба хоча б щось спробува-
ти, порівняти себе з кимось. Для дитини природно порівнювати себе
з іншими однолітками, з батьками. Але настає такий час, коли підлітко-
ві хочеться порівняти себе з якоюсь популярною особою, наприклад
із відомим актором або співаком. Рідко діти, дорослішаючи, звертають
увагу на особистості вчених, політиків, письменників. Молодіжна куль-
тура пропонує інших кумирів.
Перший етап наслідування полягає саме в наслідуванні зовнішньо-
му. Зачіска, одяг, взуття, особливості макіяжу, прикраси — загалом, усі
атрибути зовнішнього стилю свого кумира, які підліток намагається
повторити на собі. До речі, вам має бути цікавий вибір власної дитини:
чому її привернула саме ця особа, а не інша?
Чому підліток вибирає саме цього кумира?
• Він бачить у ньому риси, які хотів би бачити в собі;
• він хоче наслідувати того, кого наслідує його оточення;
• його кумир — втілення протесту, а підліткові бракує сил і хороброс-
ті, щоб протестувати самому.
114
Отже, ми розуміємо, навіщо підліток наслідує відомих особистос-
тей. Розуміємо, що йому це дає і що навряд чи це триватиме все життя.
Тепер з’ясуймо, як правильно при цьому поводитись батькам.

Не боріться. Оскільки ми розуміємо, що це явище тимчасове, отже,
воно не є небезпечним. Тож припиняємо боротися з наслідуванням.
Нехай підліток спробує бути кимось. Таке проживання чужої ролі по-
трібне йому для життєвого досвіду. Кожен набуває цього досвіду по-
різному. Ваша дитина робить це в такий спосіб. Між іншим, якщо батьки
завзято забороняють дитині наслідувати когось, цей процес затягуєть-
ся на довгі роки. Чим більше тиску, тим більше опору. Але це не озна-
чає, що ви не можете висловити свою точку зору і своє ставлення до
того чи іншого персонажа.

Не критикуйте вибір дитини. Врешті-решт, згадайте себе в цьому
ж віці, свій вибір і свої переваги. Час, звичайно, інший, і кумири теж.
Але сенс залишається тим самим: підліток протестує, прагне виділити-
ся або, навпаки, бути як усі.
Що зазвичай завдає прикрості батькам? Що їхній авторитет, ще вчо-
ра такий непорушний, тепер відсунутий, і дитина дивиться і наслідує
не маму з татом, а якогось неголеного дядька або дивного вигляду тіт-
ку. Сенс підліткового наслідування — пошук нового шаблону поведін-
ки. Між іншим, батьківські приклади не завжди добрі. Тато, який п’є,
навряд чи є кращим за стороннього чоловіка, який співає. А мама, яка
пішла від третього чоловіка, — приклад нічим не кращий, ніж актриса
або фотомодель, яка сама зробила кар’єру. Тож не бійтеся відпустити
115
дитину від себе, дозволивши їй бути схожою на когось із її кумирів.
Коли підліток подорослішає, це обов’язково мине.

Залучіться до інтересів дитини. Чом би вам не переглянути фільми,
у яких грає об’єкт наслідування вашого сина або дочки? Імовірно, ви
зміните ставлення до нього. І вам буде про що поговорити з дитиною.
Можете разом сходити на концерт або послухати музику в інтернеті.
Ніхто не примушує вас демонструвати надмірну зацікавленість. Але
попросити дитину розповісти вам про свого кумира ви точно можете.
Бажано, щоб у вашому проханні не було сарказму і жарту. Найважливі-
ше — пам’ятати про те, що ви теж колись переживали подібні почуття.
І вам це було важливо і потрібно.
Підліток
приохотився
до азартних ігор
«Синові шістнадцять. Він надовго йде з дому. Поводиться
потайно, ні про що не розповідає. У нього з’явилися нові друзі,
набагато старші за нього. Спочатку ми вважали, що це такий
період дорослішання, що все нормально. Але коли виявилось, що
з дому зник дорогий батьків годинник, ми забили на сполох. Роз-
мовляли із сином, намагалися з’ясувати, що до чого. Спочатку
116
він чинив опір, але потім зізнався, що грає в карти в клубі. Про-
грав усі гроші, які ми йому давали, усе, що йому дарували бабуся
з дідусем до дня народження, продав свій планшет, а потім по-
цупив батьків годинник. Правда, сказав, що хотів відігратися,
тому що розумів: тато дорожить своїм годинником. Ще син
сказав, що спочатку не хотів грати, грав тільки без грошей,
а потім старші друзі запросили пограти «по маленькій» і на-
віть дали на це грошей. Пізніше його затягло, почав грати май-
же щодня. Отже, у сина виникла залежність. Як його витягти
з цієї біди?»
Хоча така проблема виникає не дуже часто в підлітковому віці, але

вона є досить серйозною. І не лише для дітей, а й для дорослих. У ме-
режі ігрових салонів і клубів навіть існують спеціальні люди і техноло-
гії залучення нових клієнтів, які приноситимуть дохід.
Що рухає підлітком, який починає грати в азартні ігри?
• Звичайно, йому здається, що так він виглядатиме дорослішим і за-
служить більшої поваги.
• Ілюзія швидкого заробітку привертає підлітка тим, що він може мати
свої кишенькові гроші, не звертаючись до батьків.
• Підліток отримує свою порцію адреналіну, коли він може грати в за-
боронені для нього ігри потайки від дорослих.
• Підліток на якийсь час позбувається контролю дорослих.
Чому ж дитина не розуміє, які небезпеки на нього чекають, якщо він
почне грати в азартні ігри?
Підліткові властиво думати, що всі неприємності стануться не з ним.
Що саме йому пощастить. А далі все відбувається за тим сценарієм, за
яким усе трапляється і з дорослими. Спочатку безкоштовна гра, на ін-
терес. Потім на невеликі суми грошей або під заставу телефону, но-
утбука, кросівок. Підліток може навіть тимчасово вигравати, причому
значні суми грошей. Але рано чи пізно черга програшів починає пере-
слідувати його. І тоді виникає залежність від кредиторів. Дитина має
знаходити гроші, викручуватися, закладати свої речі, брати гроші або
речі без дозволу в батьків або друзів. Яке почуття виникає у підлітка
у зв’язку з такими обставинами? Відчуття провини, почуття безвихо-
ді і страху.
117
Найдієвіша допомога підліткові — це профілактика ігрової залеж-

ності. Розповідайте дитині про те, що таке ігроманія, хто такі люди, які
потрапляють до ігрової залежності, і чим це відгукнеться. Намагай-
тесь зрозуміти стосунки вашої дитини з іншими дітьми. Цікавтеся, роз-
питуйте, запрошуйте друзів до вас у гості. Будьте обізнані щодо того,
з ким і як проводить дозвілля ваша дитина. Багато підлітків грають,
щоб заробити трохи кишенькових грошей. Так роблять діти, чиї бать-
ки не вважають за потрібне давати їм кишенькові гроші. Проте підліт-
ки, які хочуть почуватись дорослішими і більш самостійними, потребу-
ють хоча б невеликої суми на дрібні витрати. Поміркуйте, якою може
бути ця сума для вашої дитини.
Якщо ви розумієте, що дитина вже потрапила до ігрової залежнос-

ті, чим ви можете їй допомогти? Передусім, спробуйте зробити так,
щоб дитина залишила те коло спілкування, яке залучає його до ігро-
вої залежності. Для цього мало просто перевести дитину до іншої
школи, переїхати до іншого району. Потрібно спробувати сформува-
ти в підлітка інше коло інтересів. Зрозуміло, що він серйозно чини-
тиме опір. Але у вас немає іншого виходу. Розмовляйте, пояснюйте
свої дії, при цьому не ображаючи і не погрожуючи «здати в міліцію».
Підліткові допоможе цікава спортивна секція з досвідченим трене-
ром, група дітей, захоплених чимось цікавим і корисним. Крім того,
якщо ви розумієте, що дитина позбавлена вашого спілкування, його
необхідно повернути, налагодити, відновити. Влаштовуйте дозвілля
разом якомога частіше, але не за переглядом телевізора, а активно
і з користю.
118
Які діти схильні потрапляти до ігрової та інших видів залежнос-
ті? Невпевнені в собі, схильні до чужого впливу, тривожні. Батьки ма-
ють розуміти, що в дитини є особливості характеру, але також у сім’ї
є особливості виховної дії. Діти авторитарних батьків частіше за інших
схильні потрапляти до залежності. Занадто суворі, вимогливі мами і та-
тусі, перегинаючи палицю, втрачають контакт із дитиною. Безліч забо-
рон призводить до того, що підліток шукає виходу в грі. Адже, граючи,
дитина переживає і позитивні почуття — азарт, задоволення, щастя.
Якщо ви розумієте, що в дитини вже сформувалася досить стійка за-
лежність, доведеться звернутись по допомогу до психолога, який пра-
цюватиме не лише з підлітком, а й з усією сім’єю.
Підліток
не хоче читати
Мама Сєви ділиться своєю проблемою: «Син узагалі не хоче чи-
тати. Для когось це зовсім не проблема: не читає дитина — хай
так. А в нас читає вся сім’я, бо дідусь — професор, тато — канди-
дат наук. З дитинства ми купували Сєві найкращі книги, читали
йому вголос. Він і сам читав, а тепер — як відрізало. Навіть те,
що належить за шкільною програмою, читає лише в скороченому
варіанті в інтернеті. Ситуація сумна, тим більше що в сина був
непоганий кругозір у молодшій і середній школі. Але тепер, коли він
сам вирішує, що йому робити, змусити хлопця читати неможли-
во. Він просто деградує. Не знає елементарного, не розуміє, про що
йдеться, коли цитують книги або фільми. До речі, дивиться лише
бойовики і фантастику, що теж не розвиває інтелект. Як поверну-
ти дитині любов до читання?»
119
Справді, діти, які читають, сьогодні якщо не велика рідкість, то яви-
ще не поширене. Діти звикли швидко отримувати потрібну інформа-
цію в мережі. Вони завантажені гуртками і секціями, додатковими за-
няттями та іншими справами.
Для того читання, яке було раніше, в дитинстві батьків, часу сьо-
годні практично не залишилося. Навіть ті діти, які багато читають, від-
дають перевагу електронним книгам і скороченим версіям. Що ж ро-
бити?
У зв’язку зі зниженням інтересу до читання батьків хвилюють такі
проблеми, як вузький кругозір дитини, заміна читання комп’ютерними
іграми і спілкуванням у соцмережах. Та все ж, слід говорити про те, що
хорошого дитина може отримати, читаючи книги.
• Саме у книгах підліток знаходить відповіді на запитання, які почина-
ють бентежити його в перехідному віці.
• Книги допомагають краще зрозуміти себе і оточення.
• Книги закладають правильні життєві цінності.
• Завдяки читанню дитина вчиться систематизувати свої знання.
• Читання розширює не лише кругозір, але і словниковий запас.
• Завдяки читанню дитина покращує своє мовлення, не лише усне,
але і письмове.
Проте немає нічого поганого в тому, що дитина вибирає інший спо-
сіб культурної просвіти (кіно, музику). У житті кожної людини є періо-
ди, коли читати хочеться або коли книги просто «не йдуть».
Будьте терплячі. Не наполягайте на читанні. Читайте самі. У підлітків

викликають повагу люди, які тривало віддають перевагу чому-небудь.
І нехай він не відразу почне читати. Зате бачитиме маму або тата з кни-
гою в руках, чутиме ваші коментарі і відгуки.
Нехай у вашій оселі будуть і томи класиків, і книги сучасних авто-
рів. Не забувайте про те, що підліткові можуть бути не цікаві твори
120
Достоєвського або Толстого, але йому цілком може сподобатись твор-
чість Ремарка або когось із сучасних авторів. Отже, виберіть і при-
дбайте для своєї домашньої бібліотеки такі книги, які гіпотетично мо-
жуть зацікавити підлітка. Повірте, ваші старання не пропадуть дарма.
Спробуйте залучити свого підлітка до читання, діючи не безпосе-

редньо, а через значущих для нього людей. Наприклад, тато зазвичай
є для дитини авторитетом. І якщо він посилатиметься на якусь книгу,
при цьому не наполягаючи на тому, щоб дитина прочитала її, а потім
запропонує обговорити прочитане, можливо, підліток теж зацікавить-
ся цим. З’ясуйте, хто для вашої дитини є авторитетом у галузі знань,
інтелекту: учителі, тренери, родичі, старші брати і сестри. Попросіть
таку значущу людину порекомендувати підліткові літературні твори
для читання. І нехай ці книги з’являться у вашій оселі — не важливо,
у паперовій чи електронній версії.
Якщо жодні методи не допомагають, переглядайте з дитиною філь-

ми, зняті за добрими книгами. Звичайно, екранізації і книги — це абсо-
лютно різні твори. Але такий хід допоможе привернути увагу дитини
до певного сюжету. Їй буде цікаво порівнювати. Або фільм зацікавить
настільки, що захочеться дізнатись більше. Якщо дитина відмовляєть-
ся читати, вважаючи за краще переглянути фільм, не забороняйте. Не-
хай дивиться.
121
Підліток ставить
запитання про секс
«У нашій сім’ї не прийнято говорити про секс. Адже має
бути в житті щось, що не обговорюють при всіх, не виносять
на загальний огляд. Хоча я розумію, що нинішні діти і без
нас усе знають, завдяки інтернету. У мережі можна не лише
прочитати, але і побачити все, що побажаєш. Син періодично
просив мене купити йому книги про те, звідки беруться діти,
але це було тільки в дитинстві. І раптом зараз у нього виник
якийсь не зовсім здоровий інтерес. Він жартує, причому вуль-
нарно навіть при сторонніх людях, так, що нам із чоловіком
стає соромно за нього. Він купує собі чоловічі журнали, а оскіль-
ки скрізь їх розкидає, я теж можу подивитися, що він читає.
І це саме статті про секс. Тепер він запитує батька про те, що
таке одностатева любов і чому вона виникає; як будувати сто-
сунки з жінкою, щоб вона не відмовила чоловікові. А чоловік не
готовий обговорювати із сином такі теми. Як нам розв’язати
цю проблему?»
Для підлітка підвищений інтерес до свого тіла, до стосунків чолові-

ка і жінки, до питань сексу є нормальним. Багато батьків відзначають,
що в них у підлітковому віці все було скромніше і простіше. Але не вар-
то забувати про сучасні інформаційні можливості.
Те, що підліток ставить запитання батькам відкрито, свідчить лише
про те, що дорослі заробили кредит довіри в очах власної дитини.
А ось те, що хлопчик робить це демонстративно, розуміючи, що для
батька це досить непроста тема, показує, що цей підліток поводиться
іноді зухвало. Він демонструє своїм батькам, що не боїться їхнього осу-
ду, пропонуючи обговорити «ганебні» для них теми.
122
Краще не втрачати довіру і контакт із підлітком. І якщо ви гото-

ві говорити з ним «про це», то обговорюйте теми статевих взаємо-
стосунків, сексу, фізіології тощо. Робіть це делікатно, не нав’язуйте
підліткові бесіди. Краще реагувати на поставлені запитання, пропо-
нувати книги або інтернет-ресурси так, щоб дитина не почувалась
обмеженою.
Проте якщо ви розумієте, що самі не готові це робити, краще зверну-
тися до того, хто може спокійно поговорити з підлітком: лікаря, шкіль-
ного вчителя, психолога, старших братів і сестер, рідних дядька і тітки
дитини. Головне завдання — зробити розмову спокійною і довірчою,
а не нав’язаною і непотрібною.
Іноді підліток не ставить жодних запитань. І якщо ви намагаєтесь по-

говорити з ним, лише відмахується або відповідає, що «і так усе знає».
Як поводитись у такому разі?
Однозначно, не можна наполягати і нав’язувати розмову. Ось де-
кілька хибних кроків батьків підлітків:
— Хочеш ти чи ні, але настав час розповісти тобі про секс!
— Усе, що ти можеш прочитати у своєму безглуздому інтернеті, не-
правда. А я зараз розповім тобі так, як правильно розуміти стосунки
чоловіка і жінки.
— У сексі насправді немає нічого хорошого. Від нього самі лише
проблеми. І краще тобі його поки що не пробувати, щоб проблем було
менше. Чим пізніше ти почнеш займатися сексом, тим краще.
Делікатність і такт — ось що потрібно. І ще дуже важливо відчува-
ти межі, тому що в кожної дитини свої особливості і свій рівень обізна-
ності.
123
Що робити в разі, якщо інтерес до теми сексу занадто високий і ди-
тина тільки і робить, що говорить про це, читає, відвідує порносайти?
Таке трапляється, і це не означає, що дитина не така, як усі. Причиною
гіперінтересу до теми сексу може бути рання доступність інтернет-
ресурсів, компанія дітей, у якій є старші підлітки, які приносять поді-
бну інформацію, а також дійсно підвищена сексуальність дитини. Вона
може бути викликана проблемами у спілкуванні, які підліток намага-
ється компенсувати в такий спосіб. Хлопчики прагнуть подобатися ді-
вчаткам, поводячись розбещено. Дівчатка відверто одягаються, щоб
привернути увагу протилежної статі, можуть дуже рано почати стате-
ве життя.
У такому разі вам знадобиться допомога фахівця, дитячого пси-
холога або сексолога, який, поспілкувавшись із вашою дитиною,
дасть конкретні поради. Але вам усе одно варто відкрито розмов-
ляти із сином або дочкою, не замовчувати «ганебні» теми, поводи-
тись чесно, підкреслюючи, що ви дієте не проти, а в інтересах під-
літка.
Підліток ні з ким
не дружить
«Дочка завжди мала проблеми у спілкуванні. Але раніше
це було не так явно, як тепер, коли вона увійшла до підліт-
кового віку. У неї немає подруг, вона сидить удома або, у кра-
щому разі, може піти кудись сама. Любить бувати у бабусі.
Там вони, як дві старенькі, дивляться серіали і в’яжуть. Мені
124
просто жахливо стає від думки про те, як моя дочка житиме
далі, якщо вона в найвеселішому і пустотливішому віці така
нудна і нелюдима. Усі поради з книг про те, як навчити під-
літка спілкуватися, не працюють. Усе, що я пропоную дочці,
вона відкидає. Не відвідує гуртків і секцій. Не запрошує ніко-
го в гості. У школі сидить за партою сама, списувати нікому
не дає. Нелюдима, просто дика. Хоча її батько — аніматор
на дитячих святах, я — эйч-ар менеджер, тільки і роблю, що
спілкуюся».
Батькам дуже непросто бачити, що їхня дитина існує поза нормаль-

ним середовищем спілкування, тоді як її однолітки активно спілку-
ються, знаходять спільні інтереси, загалом, живуть нормальним для
підлітків життям. Справді, батьки можуть робити безуспішні спроби
подружити дитину з кимось, організувати коло спілкування, відпра-
вивши до табору або туристичної поїздки. Але чогось ці способи не
спрацьовують. У наведеній ситуації взагалі відбувається щось диво-
вижне: у комунікабельних батьків зростає нетовариська дитина. І вони
активно намагаються розтермосити дочку, буквально примушуючи її
спілкуватися. Відсутність позитивного результату природна, адже ди-
тина може чинити опір батьківському натиску або навіть робити на
зло, що характерно для підлітків.
Як допомогти дитині?

У підлітків трапляються так звані накопичувальні періоди, коли
вони ні з ким не хочуть спілкуватися, зачиняються у своїй кімна-
ті, ні з ким не дружать. Батьки лякаються і дивуються. І це правиль-
но, оскільки важливо не прогледіти підліткову депресію або наслід-
ки якогось стресу. Але підліткові буває потрібний такий час, коли він
може побути на самоті. Можливо, це пов’язано з тим, що йому тре-
ба прийняти зміни, що відбуваються в його тілі, характері. Або ж він
125
готується змінити коло спілкування. У будь-якому разі батькам треба
зачекати і припинити наполягати на тому, щоб їхній підліток був від-
критим, довірливим, товариським, «душею компанії». Тим паче, що це
неможливо.
Спілкування з бабусею теж не шкодитиме. Для підлітків, які мають
можливість спілкуватися з бабусями і дідусями, цей досвід є свого
роду психотерапією, коли можна бути спокійним, мовчазним, робити
те, що заспокоює.

Другий спосіб — це ненав’язливе залучення до спілкування. Підліт-
кові не обов’язково спілкуватися лише зі своїми однолітками. Деяким
дітям набагато легше будувати стосунки з дорослими, ніж із товари-
шами. Беріть сина або дочку у свою дорослу компанію. Рецепт такий:
спілкуватися в будь-якому місці з людьми будь-якого віку. Ось можли-
ві варіанти:
• спілкування під час літнього відпочинку;
• компанія старшого брата або сестри;
• нагляд за маленькими дітьми на відпочинку або дні народження
(тільки за бажанням);
• компанія друзів батьків;
• участь у соціальних проектах.

Навряд чи такий нетовариський підліток погодиться брати участь
у комунікативних тренінгових групах, але запропонувати варто. Іноді
підлітки поводяться парадоксально і погоджуються.
Допомагає також спорт, хоча він може й не стосуватись комуніка-
ції прямо.
126
У сім’ї, про яку було сказано вище, мама і тато практично весь день
комунікують через особливості своєї роботи. Напевно ввечері їм хо-
четься відпочити від спілкування, тому нетовариськість дочки може
бути результатом особливих сімейних стосунків. Якщо ваша сім’я поді-
бна до цієї, варто переглянути стосунки, які склалися у вас із дитиною,
і спробувати їх змінити.
Підліток дуже
сором’язливий
«Син завжди був досить товариським хлопчиком. Але в міру
того, як наближався підлітковий вік, почав соромитися дедалі біль-
ше. Зараз це сором’язливий шістнадцятирічний юнак. Він боїться
підійти до когось незнайомого і заговорити, червоніє. Не хоче йти
на тренування, тому що там усі на нього дивитимуться. Навіть із
родичами не спілкується нормально. Йому здається, що його кри-
тикуватимуть або висміюватимуть.
Раніше син їздив до літнього табору. Тепер усе літо сидить удо-
ма. Коли мине ця сором’язливість, якщо вона, звичайно, взагалі
тепер мине?»
Поза сумнівом, сором’язливість мине. Адже зараз вона пов’язана

переважно з особливостями віку. Що відбувається з підлітком? Він зна-
йомиться з новим собою, звикає до тіла, що змінилося, пізнає нові по-
чуття.
У багатьох дітей у підлітковий період:
• знижується самооцінка;
• підвищується міра реагування на оцінку оточення;
• підвищується загальна і ситуативна тривожність.
127
Батьки можуть помітити, що, ще вчора така активна і товариська,
дитина стає замкненою, нелюдимою, не бажає вийти зі своєї «мушлі».
Самооцінка підлітка відрізняється нестійкістю, то різко падаючи, то
піднімаючись до максимуму («Я така страшна!», «Та я красень, хіба не
видно?»). Батьки можуть спостерігати показну браваду, демонстратив-
ну поведінку.

Ви можете допомогти своєму підліткові тим, що поводитиметесь де-
лікатніше щодо нього. Не дозволяйте собі критикувати його поведінку,
особливо у присутності сторонніх.
Не варто коментувати будь-які прояви сором’язливості («Ну, що
це ти так почервонів», «Що ти соромишся, йди, познайомся», «Не по-
водься дико, ти ж сучасна людина», «Чому ти не вийшов до дошки на
уроці?»). Підліткові зараз потрібна не критика, а ваше розуміння і під-
тримка.
— Знаєш, коли я був у твоєму віці, я теж хвилювався, виходячи до
дошки.
— Здається, мені зрозумілі твої почуття. Я відчував те саме.
Не форсуйте події. Інакше навряд чи вийде вмовити підлітка піти на
комунікативний тренінг або поїхати до молодіжного табору.

Проте не можна сидіти склавши руки. Спостерігайте за підлітком.
Напевно є ситуації і місця, де він почувається комфортно, спокійно,
упевнено. Цим ви можете скористатись. Наприклад, підліток, скрізь
сором’язливий, поводиться спокійно на спортивних тренуваннях. Не-
хай якомога частіше відвідує їх, спілкуючись із тренером і друзями із
128
секції. Допоможіть йому організувати з товаришами спільне дозвілля,
запропонуйте запросити їх у гості.
Помічаєте, що підліток гірше спілкується з родичами? Не приму-
шуйте його робити це. Нехай спілкується з тими, з ким йому зараз хо-
четься.

Є чимало способів допомогти підліткові підвищити упевненість
у собі, і тим самим подолати сором’язливість. Добре, якщо ви хвалите
свою дитину за справу, підтримуєте її і у вашій сім’ї не прийнятий авто-
ритарний тиск з боку дорослих. Якщо ж ви помічаєте, що занадто різкі
у своїх оцінках, часто тиснете на дитину своєю авторитетною думкою,
що у вашій сім’ї до думки підлітка рідко дослухаються, то настав час
змінити стратегію виховання.
Найефективніший спосіб допомогти підліткові — з’ясувати, що його
захоплює, і допомогти розвиватися в цьому напрямку. Підкреслюйте,
що в цьому він сильний, найкращий, здатний, розумний тощо.
Підліток
не приймає
своє тіло
У нас із чоловіком дві дочки чотирнадцяти і шістнадцяти ро-
ків. Старша Даша якось спокійно проживає свій перехідний вік.
Навчається, займається танцями, спілкується з однокласника-
ми. Хіба що стала трохи різкішою й іноді плаче, засмучується, об-
ражається. Але все це в межах норми, з нею вдається поговорити.
129
А ось менша Юля дорослішає різко і гостро. Грубіянить, грубить,
прогулює уроки, з усіма свариться. Але що нас найбільше бенте-
жить, так це її ставлення до власного тіла. Їй не подобається все.
Вимагає зробити їй операцію, мовляв, вуха не такі. Виснажує себе
дієтами до непритомності. Почала бігати вранці. Це непогано,
але бігає вона так, що жодних сил не залишається, потім півдня
спить. Увесь час лає свою зовнішність. Критикує своє обличчя,
фігуру. Висуває нам із чоловіком претензії, мовляв, ми дали їй не
таку зовнішність. І ситуація погіршується. Юля весь час гово-
рить про пластичні операції».
Більшість підлітків невдоволені своїм тілом. А причина в тому, що

в цей віковий період саме тіло зазнає настільки помітних змін, що їх
неможливо ігнорувати. Підліткові може не подобатися його облич-
чя, тіло, або і те й інше. Ваші запевнення в тому, що дитина красива,
не здобудуть належного ефекту. Адже підліток бачить відображен-
ня своєї зовнішності в дзеркалі, а ще — в очах своїх однолітків —
однокласників, друзів. Він порівнює себе з іншими, і йому здається,
що все, що є в нього, погане, негарне, неправильне. Звідси виникає
прагнення змінити зовнішність у будь-який спосіб. У хід ідуть і діє-
ти, і тренування (що непогано, якщо в міру), і використання косме-
тики дівчатками. Але підлітки також бачать у кіно і журналах фото-
моделей, чиї зображення доведені до ідеалу штучно, наприклад, за
допомогою фотошопу.

Отже, ми з вами розуміємо, що переконувати дитину в тому, що її
зовнішність прекрасна, марно. Але ми можемо залучитись до розум-
ної боротьби за досягнення доброго результату. Так, неможливо без
операції скоригувати форму носа. Але можна значно поліпшити фі-
гуру за допомогою відповідних фізичних вправ. Отже, ваше завдан-
ня — відшукати досвідченого тренера і правильний тренажерний
130
зал. Тренер повинен уміти працювати з підлітками, розуміти особли-
вості фізіології і правильно підбирати і дозувати фізичне навантажен-
ня. Те саме стосується дієти. Не варто займатися самокатуванням.
Краще знайти дієтолога, який допоможе відкоригувати дієту для ди-
тини. До речі, було б непогано, якби ви харчувалися здоровою їжею
разом з дитиною.

Найчастіше невдоволення своєю зовнішністю виникає з інших при-
чин, ніж справді якісь серйозні фізичні вади. У першу чергу — через
невпевненість підлітка в собі, його соромливість, невміння спілкува-
тися з оточенням, переживання будь-яких натяків на свої недоліки
з боку однолітків. Що може допомогти? Поза сумнівом, підвищення за-
гальної самооцінки підлітка, набуття нових навичок спілкування, ро-
зумна робота над собою.
Що ви можете зробити?
• Подарувати дитині професійну фотосесію, в ході якої фотограф зу-
міє підкреслити достоїнства дитини.
• Запропонувати дитині допомогу стиліста або свою власну в ство-
ренні нових образів, підборі гардеробу.
• Дати дитині можливість експериментувати зі своєю зовнішністю
без хірургічного втручання.
• Знайти хорошого майстра зачіски.
Ці практичні дії будуть вам під силу і допоможуть вашій дитині.

Не виключатимемо особливо гострі ситуації, коли жодні дієти або
спорт не допомагають підліткові подолати невдоволення собою.
131
Дитина вимагає зробити їй пластику носа чи вух, грудей чи сідниць?
Ви маєте розуміти, що, приймаючи рішення задовольнити її прохан-
ня, ви можете серйозно вплинути на її психіку. Лише в окремих випад-
ках таке втручання є виправданим. Наприклад, надмірна капловухість
або неправильна форма носа дійсно може погіршувати життя дити-
ни. Але ви повинні приймати рішення, спираючись на думку дитячого
психолога, який поспілкується з дитиною, а також декількох досвідче-
них лікарів (не лише косметологів). Чим старшим буде підліток до мо-
менту операції, тим краще. Що ж до корекції грудей, сідниць тощо, такі
операції взагалі протипоказані підліткам, тому не можна йти на пово-
ді в дитини.
Підліток «замикається»
від батьків
«Син замкнувся. Причому так він поводиться саме вдома.
Я можу сказати, що ми його втрачаємо. Давид розмовляє з усіма,
окрім нас. Удома взагалі мовчить, «йде в себе». Якщо йому щось го-
вориш, навіть не відповідає, опускає голову. Раніше в нас були свар-
ки і конфлікти з різних причин: навчання, безлад у кімнаті тощо.
А тепер і не скажеш нічого, адже все одно не відповідає. Я розумію,
що ми, ймовірно, перегнули палицю. Але син більше не хоче з нами
спілкуватися. Як повернути його прихильність?»
Взаємостосунки дорослих і підлітків справді можуть складатися не-

просто. Чому так відбувається? З якої причини підліток замикається,
«йде в себе» і більше не хоче спілкуватися зі своїми близькими?
Наприклад,
• якщо вдома до нього ставляться, як до маленької дитини;
• критикують занадто різко і часто;
132
• не приймають його інтереси;
• намагаються нав’язати свою точку зору.
Що може означати така поведінка підлітків?
• Протест;
• бажання змінити стиль спілкування з близькими;
• прагнення показати свою дорослість;
• наявність якихось серйозних проблем, які тривожать дитину.

Спробуйте щиро поговорити із сином або дочкою. Нерідко дитина
сама чекає такої розмови і лише робить вигляд, що їй це не треба. За-
питайте, що її бентежить. Розкажіть про те, що турбувало вас у вашо-
му підлітковому віці. Не треба висувати нові претензії («Ти замкнувся»,
«До тебе не достукатися»). Краще виберіть таку позицію: «Ти мені важ-
ливий, цікавий, потрібний. Я готовий(-а) тебе вислухати і зрозуміти».
2
Спосіб другий, більш складний
Якщо розумієте, що перегнули палицю зі своєю критикою, якщо ба-
чите, що ніяк не можете змінити ставлення до дитини, яка вже вирос-
ла, і все ще ставитесь до неї як до безвідповідального малюка, попра-
цюйте над собою. Це непросто, але необхідно.

У вас нічого не виходить? Дитина продовжує мовчати, але ви бачи-
те, що з нею щось відбувається? Можливо, вона потрапила в халепу
133
і в неї проблеми, про які вона хоче, але не може вам сказати. Що це
може бути?
• Загрози і образи з боку однокласників або однолітків;
• борги;
• нерозділене кохання;
• депресія.
Ваше завдання — все-таки спробувати розговорити дитину, а якщо
не виходить, запропонувати їй допомогу психолога. У будь-якому
разі не можна залишати все як є. Підліток, який замкнувся в собі,
обов’язково потребує уваги дорослих.
Підліток зухвало
одягається
«Я, якщо чесно, не знаю, наскільки ця проблема серйозна. Але
коли я намагалася зрозуміти, чому в нас із дочкою виникають
сварки, то побачила, що всьому причиною є її манера одягати-
ся. Кристина іноді навіть лякає мене своїм зовнішнім виглядом:
то вдягне якісь неймовірно величезні штани, то міні-спідниці,
то рвані з усіх боків джинси. На футболках написані нецензурні
слова, блузи або сукні можуть бути з голою спиною або грудьми.
Колір одягу переважно кислотний або чорний. Про смак і стиль
узагалі не йдеться. Усі мої спроби купити пристойну річ закін-
чуються цілковитим провалом: кілька речей я знайшла в шафі
жодного разу не вдягнені, а кілька речей дочка взагалі віддала мені
зі словами «це вже ніхто не носить». Тема здається несерйоз-
ною. Але не зрозуміло, як сприйматимуть мою дочку, напри-
клад, у нормальному університеті, куди їй незабаром доведеться
вступати».
134
Переважно саме за допомогою одягу підлітки намагаються вира-
зити свою індивідуальність. Адже часто вони не можуть висловити
свою думку, здійснити якісь серйозні вчинки. Одяг — це частина само-
го підлітка, його спроба заявити про себе світу. Якщо підліток вислов-
лює протест, то й одяг виглядатиме досить дивно з точки зору дорос-
лої людини.
Чим узагалі керуються підлітки, складаючи свій гардероб? Звичай-
но, у першу чергу вони дивляться на те, який одяг носить оточення.
Вони намагаються когось наслідувати. Але є й інший варіант — не бути
як усі. Це саме той випадок, коли підліток фарбує одяг у якийсь уні-
кальний колір, придумує рідкі, абсолютно немислимі поєднання. Одна
з фірм, яка спеціалізується на виробництві джинсового одягу і працює
саме з молодіжним сегментом, придумала таку цікаву «фішку». У кож-
ному їх фірмовому магазині працює людина, яка може розфарбувати
і вдосконалити джинси кожного клієнта відповідно до його бажань:
зробити дірки або заклепки, нанести малюнок. Виробники врахували
психологічні особливості підліткового і юнацького віку, а саме — ба-
жання виглядати унікально.
Отже, за допомогою свого одягу підліток або намагається підлашту-
ватися під загальні стандарти того середовища, у якому живе (навча-
ється, спілкується), або прагне виглядати не таким, як усі, протестуючи
проти одноманітності і сірості.
В окремих випадках в одязі підлітків може проявлятися їхня сек-
суальність (вирізи, довжина). Адже підлітковий вік характеризується
підвищенням інтересу до протилежної статі. Юнаки і дівчата старанно
відстежують це, що відбивається і в одязі.

Все-таки, незважаючи на свої відчуття, варто дати можливість ди-
тині стати творцем і дизайнером свого гардеробу. Не треба нічого
нав’язувати, купувати без участі підлітка. Краще запропонувати йому
самому зробити вибір і сплатити його покупки. Тоді ви побачите, чому
віддає перевагу дитина, і зрозумієте, чого їй бракує.
135
Якщо ви помічаєте, що одяг дитини має відверто протестний харак-
тер, варто переглянути ваші з нею стосунки. Проти чого протестує під-
літок, про що намагається вас повідомити? Можливо, саме стиль одягу
допомагає вашому синові або дочці впоратися зі своїми підлітковими
переживаннями. Як ви розумієте, років у 35–40 він навряд чи одягати-
меться так, як зараз. Тому спробуйте знайти щось позитивне в тому, що
відбувається сьогодні.

Вивчайте сучасні стилі одягу, тримайте руку на пульсі. Знайдіть
брендові магазини, які привертають увагу вашої дитини. Іншими сло-
вами, замість того щоб боротися, очольте процес. До речі, деякі бать-
ки навіть переймають стиль одягу своїх дітей, і виглядають при цьому
дуже стильно і сучасно.
А якщо дитина прагне одягатися занадто сексуально для своїх ро-
ків? Ви можете дозволити собі делікатні поради, але не критику. А ще
краще — познайомте підлітка з хорошим стилістом, який допоможе
йому і до думки якого він дослухається.
Підліток часто
скаржиться на здоров’я
«Дочці п’ятнадцять років. Вона весь час скаржиться на
здоров’я. То голова, то спина, то живіт раптом заболить.
136
Ми думали, що вона прикидається. Чесно кажучи, навіть не
реагували, оскільки погіршення здоров’я нерідко були пов’язані
з тим, що Кіра відпрошувалася з уроків. Учителі відпускали.
Потім ми помітили, що це відбувається регулярно. Щотижня
дочці погано. Почали обстежувати. Лікарі нічого не знайшли.
Аналізи, УЗД, томограма — усе в нормі, за деякими винят-
ками, які, як сказав лікар, після підліткового віку минуть. Як
поводитись правильно? Жаліти? Забирати з уроків? Чи бути
суворішими, наполягати, щоб дочка відвідувала уроки, не поту-
рати їй?»
Підлітки, які скаржаться на здоров’я, можуть лякати батьків або дра-

тувати. Розпочнемо з того, що підлітки дійсно нерідко хворіють і ціл-
ком чесно скаржаться на здоров’я. І своєю недовірою дорослі обра-
жають дитину.
Але трапляється, що скарги — це маніпуляція дорослими, яка по-
трібна для того, щоб чогось не робити, уникнути. Наприклад, не йти до
школи або пропустити тренування.
У деяких випадках скарги дитини на погане самопочуття — це ба-
жання привернути увагу батьків, якої дитині дуже бракує.

Найпростіший спосіб допомогти дитині — зрозуміти, у чому при-
чина такої поведінки. Наприклад, ви помітили, що скарги виникають
тільки щосереди і щоп’ятниці, тобто саме в ті дні, коли в дитини трену-
вання з плавання.
Спробуйте з’ясувати, чому вона не хоче йти на тренування. Можли-
во, річ у тому, що підліток не знаходить спільну мову з тренером, йому
не подобається вид спорту або засмучують власні спортивні досяг-
нення.
137
Якщо ви зрозуміли, що в такий спосіб дитина намагається привер-
нути вашу увагу (поскаржилась, а мама або тато пожаліли, повернули-
ся раніше з роботи, провели час разом), спробуйте приділити дитині
більше часу незалежно від її скарг. І подивіться, чи збережеться така
поведінка. «Відхід у хворобу» може бути своєрідним способом діста-
ти батьківську любов, якщо мама і тато поводяться досить холодно, не
показують емоцій, не говорять дитині про свої почуття. Жалість — це
своєрідна підміна любові, але дитина згодна і на це.

Ви бачите, що всі прийоми, які ви вже використали, не приносять
позитивного результату. Ви впевнені, що в дитини немає серйозних
проблем зі здоров’ям, але вона і далі скаржиться, нудьгує і виглядає
нездоровою.
Зверніться до дитячого психолога. Деякі види болю і погане само-
почуття можуть бути зумовлені психосоматичними причинами. Тоб-
то психологічні проблеми можуть викликати реальне погіршення
здоров’я. У такому разі допоможе психолог, який проведе з дитиною
декілька бесід. Психологічні прийоми можуть виявитися дуже ефек-
тивними.
Підліток не приймає
вітчима
«Ми з чоловіком розлучились, коли синові було чотири роки.
Упродовж тривалого часу ми з дитиною жили вдвох. Приблизно рік
138
тому я познайомилася з чоловіком. Синові тоді було п’ятнадцять.
Рік ми зустрічалися з моїм новим чоловіком, а нещодавно одружи-
лися, і тепер живемо разом. Син нормально ставився до Георгія до
весілля. Вони разом ходили в парк, грали в комп’ютерні ігри. Але
тепер це просто пекло якесь. Син вимагає, щоб мій чоловік пішов
від нас. Погрожує розбити його машину. Абсолютно не поважає
вітчима. Георгій терпить, сподівається, що син звикне, але сто-
сунки тільки погіршуються. Як мені примирити моїх улюблених
чоловіків?»
Як бачите, на одній території зустрілися двоє чоловіків: один — до-

рослий і досвідчений, другий — молодий і різкий. Мама підлітка тепер
стала не лише мамою, але і дружиною чужого чоловіка, попри те, що
вони спілкувалися і раніше.
Які почуття переживає підліток у зв’язку з тим, що на його території
з’явився вітчим?
• Ревнощі, адже тепер мама ділить свою увагу на двох;
• втрату безроздільного володіння територією;
• небажання підкорятися сторонньому для себе чоловікові;
• роздратування через те, що він не вміє будувати взаємостосун-
ки з чоловіками, оскільки все своє свідоме життя підліток провів
з мамою.

Звичайно, багато чого залежить від того, як тонко мама зможе вре-
гулювати стосунки між своїми коханими людьми. Йдеться про те, щоб
приділяти достатньо уваги кожному з них, не пристаючи при цьому
на жоден бік. Труднощі полягають у тому, щоб син не почувався менш
улюбленим, щоб збереглися ті стосунки, які були в нього з мамою до її
другого шлюбу. Важливо зберегти домашні традиції, встановлені рані-
ше (гуляти вдвох, ходити в кіно або дивитися фільми вдома, пити чай
увечері тощо).
139
Вітчимові, зі свого боку, слід не форсувати події, а запастися тер-
пінням. Можна пропонувати підліткові спільні заняття, але наполягати
не слід. Можна намагатися частіше спілкуватися з підлітком, але спіл-
кування не має бути нав’язливим і нещирим. Найкраще пропонува-
ти робити разом те, що подобається дитині, навчити її чогось цікаво-
го для неї.

Не можна змусити підлітка полюбити вітчима або краще до нього
ставитись. Стосунки вибудовуються не один день. Другий спосіб поля-
гає в тому, щоб зрозуміти почуття дитини, поговорити з нею (і зробити
це не раз). Добре, якщо дитина готова йти з вами на контакт, ділитися
своїми почуттями. Хваліть сина або дочку в присутності вітчима, де-
монструйте свою любов до дитини так само, як і раніше, без ніяковос-
ті. Поступово знаходьте для дитини і чоловіка щось спільне і делікатно
налагоджуйте між ними стосунки.

Іноді нічого не допомагає, і стосунки погіршуються, а сварки стають
дедалі гострішими. Тоді можна вдатися до інших способів:
• спробувати залишити підлітка і вітчима удвох (поїхати на якийсь
час);
• виділити підліткові його територію вдома, на яку ніхто не заходитиме;
• з’їздити з підлітком на відпочинок удвох, без вітчима, щоб налагоди-
ти, відновити з ним стосунки;
• вирушити у спільну подорож утрьох. Можливо, далеко від дому вам
вдасться налагодити стосунки.
140
Підліток
занедбав себе
«Син занедбав себе. Раніше, звісно, я дбала про його комірці,
шкарпетки, нігті, зачіску. Тепер Марк говорить, що робитиме це
сам. Але відбувається ось що: він може не міняти сорочку тиждень
і більше, носити брудні шкарпетки, і абсолютно не переймається
щодо цього. Він не миється. Змусити його прийняти душ вдається
тільки татові, та й то насилу. Від Марка може неприємно пах-
нути. Про це йому говорять навіть однокласниці, але він реагує на
подібні зауваження байдуже і відповідає, що йому все одно, що про
нього думають і як він виглядає. Мені вже здається, що син схожий
на безхатька, тому що він узагалі не дотримується гігієни і йому
плювати на те, подобається він дівчатам чи ні. Хоча багато його
однокласників завжди акуратні, дбають про свій одяг і виглядають
як з обкладинки модного журналу».
Така поведінка може бути реакцією підлітка на надмірну опіку бать-

ків. Дитина в такий спосіб демонструє свою незгоду з маминими або
татовими правилами, коли треба приймати душ двічі на день і щодня
міняти шкарпетки. Але небажання митися і міняти одяг може свідчи-
ти і про більш серйозні психологічні проблеми. Наприклад, дитина не
може налагодити стосунки з однокласниками або перебуває в стані
тривалої депресії.

Не занадто контролюйте дитину. Нехтування правилами гігієни
може бути не чим іншим, як бажанням не допустити батьків у свій осо-
бистий простір. Адже тіло — це і є особистий простір підлітка, який він
намагається захистити. Небажання митися і дбати про свій зовнішній
вигляд — це протест підлітка проти вашого втручання, спроба довести
141
самому собі, що він незалежний. Але оскільки дитина поки що не гото-
ва до незалежності ні морально, ні фінансово, її поведінка може набу-
вати ось такої незвичайної форми.

Така поведінка може виявитися способом маніпулювати батьками.
Підліток виражає так звану пасивну агресію, не маючи можливості ви-
користати інші методи. У такому разі ваше завдання — переконувати
дитину в тому, що вона є самостійною і цілісною особистістю, що ви не
зазіхаєте на її права і свободи і довіряєте їй.

Іноді причиною неохайності і хронічного небажання митися є затяж-
на депресія, почуття безвиході й апатія, що виникає в підлітка під впли-
вом гормональних змін, стресів або конфліктів із друзями, з однолітка-
ми протилежної статі. У такому разі дуже потрібна допомога психолога.
Підліток упирається
«Дочка стала впертою. Причому не лише щодо чогось серйозно-
го і важливого. Упертість проявляється навіть у дрібницях: коли
прокинутися вранці, що поїсти і чи поїсти взагалі, у що вдягтися.
Учора надворі був мороз, а вона пішла без шапки, у літніх кросів-
ках і легкій куртці. Іноді в мене навіть іноді опускаються руки че-
рез упертість дочки. Як змінити ситуацію — незрозуміло. Варто
142
трохи перегнути палицю, і дочка ставить ультиматум: «Якщо ти
продовжуватимеш наполягати, я взагалі не піду до школи». Шан-
таж виходить».
Підліткова упертість, або підлітковий негативізм — явище, з яким

так чи інакше мають справу всі сім’ї. Виявити його можна за такими
фразами дитини: «Не робитиму!», «Не вчи мене!».
Чим зумовлена така поведінка? Підліток поводиться досить демон-
стративно, відкрито заявляючи, що не виконуватиме вказівки і про-
хання дорослих. Тим самим він хоче не стільки протиставити себе
дорослим, скільки стати з ними на рівних, показати бажання само-
му приймати рішення. Проте дитина залежить від батьків і фінансово,
і морально, і юридично.

Якщо ви розумієте, що впертість вашого сина або дочки зумовле-
на вашою надмірною опікою, то замисліться, чи не час вам припинити
контролювати те, за що підліток вже може відповідати сам. Наприклад,
скільки і чого йому з’їсти або якого кольору брюки вдягти. Негативізм,
упертість характерні для першої фази підліткової кризи. Дитина все від-
кидає, намагається зробити хоч і гірше собі, але по-своєму. Вона може
критично ставитись до всього, що говорять або радять їй дорослі.
Тому припиніть:
• нав’язувати дитині свою думку;
• опікати її в дрібницях;
• читати нотації або давати поради, коли дитина про них не просить.

Звичайний прояв упертості і норовливості підлітка супроводжує
гостра потреба в незалежності. Він намагається дистанціюватися від
143
батьків і протестує буквально проти всього. Проте не слід іти в дитини
на поводі у всьому, як це часто спостерігається останнім часом у бага-
тьох сім’ях. Є сфери, які не можна довірити підліткові, як би сильно він
цього не хотів. У першу чергу це стосується безпеки життя і здоров’я
дитини. В усьому іншому ви можете допомогти йому подолати кри-
зу, надаючи більше можливостей виявити самостійність. Наприклад,
якщо раніше дитина носила той одяг, який їй купували мама з татом,
тепер буде правильно дозволити їй робити самостійний вибір, як би
важко не було батькам зважитись на це.

Якщо криза незалежності протікає з аномальними формами пове-
дінки (підліток іде з дому, завдає собі шкоди, залучається до ігрової,
алкогольної або наркозалежності), однозначно потрібна допомога фа-
хівців. Не відвертайтеся від дитини, не кидайте її наодинці зі своїми
проблемами. У цей період підліток менше довіряє батькам, тому важ-
ливо, щоб мінялися і вони, а не тільки дитина. Знаходьте час для спіл-
кування з дитиною. Спілкуйтеся без фальші, неспішно, з повагою. Гово-
ріть із підлітком — це найважливіше.
Підліток не зважає
на авторитет батьків
«Я розумію зараз, коли вам це розповідаю, що мені дуже при-
кро. Син узагалі тепер не поважає нас із чоловіком, не дослуха-
ється до нашої думки. Йому набагато простіше послухати когось
144
абсолютно стороннього — своїх друзів, учителів, тренера. А на
те, що говоримо ми, йому наплювати. Він вважає, що ми заста-
рілі і нічого не розуміємо. Прямо відкрито нам про це говорить.
Чоловік тепер майже не спілкується із сином. А мені дуже боляче
і прикро. Адже ми з чоловіком не найвідсталіші батьки. І спортом
займаємося, і за кордон їздимо часто, і зі студентами працюємо
(ми викладачі). Виходить, що нас слухаються всі, окрім власного
сина».
Мабуть, це найбільш складний період для батьків, коли дитина біль-

ше не вважає їх авторитетом для себе. Статися це може досить неспо-
дівано. Ще вчора дитина дослухалася до думки батьків, а сьогодні вже
говорить: «Та що ви розумієте в музиці!»
Це, поза сумнівом, дуже ображає батьків, псує стосунки, приму-
шує переглянути своє ставлення до дитини, до виховання. Але слід
зазначити, що насправді підліток не перестає любити своїх маму
і тата. Просто настає час, коли йому доводиться відділятися від до-
рослих, до яких він завжди був дуже сильно прив’язаний. Йому вже
треба пробувати здійснювати самостійні вчинки, самостійно дума-
ти. Цей процес психологи називають «сепарацією». І не завжди він
протікає гладко. Підліток протестує, критикує думку батьків, нарочи-
то посилається на когось іншого, явно вважає за краще радитися не
з тими, «хто вдома». Звичайно, батьків це дратує, засмучує, ображає.
За деякий час цей період обов’язково минає. І якщо батьки поводять-
ся правильно, він триває недовго. Якщо ж мами і татусі наполягають
на тому, щоб підліток неодмінно робив усе так, як хочуть вони, не-
примиренні протиріччя можуть зберегтися практично на все життя,
що залишилося.

Оскільки підліток не чує вас, спробуйте використати будь-які інші
можливості.
145
Наприклад, попросіть поговорити з дитиною:
• старших братів і сестер;
• бабусь і дідусів (іноді спрацьовує);
• тренерів;
• своїх друзів і знайомих;
• учителів;
• дітей своїх знайомих.
Також вам можуть допомогти книги і фільми.
«Усе, що б ми не радили, дитина критикує» — скажете ви. Але не
обов’язково радити. Можна просто покласти книгу на видноті або за-
лишити закладку в браузері на комп’ютері. Підлітки цікаві. Можливо,
дитині самій захочеться прочитати або подивитись те, що вона поба-
чила, але не те, що ви їй нав’язуєте.

Припиніть всюди лізти зі своїми порадами. Якщо ви бачите, що ди-
тина все сприймає критично, навіщо нав’язувати їй свою думку? Наві-
що оцінювати все, що робить підліток, крізь призму свого досвіду?
Отже, вам не можна:
• критикувати дії підлітка;
• говорити «я краще знаю»;
• втручатися зі своїми порадами;
• сумніватися в компетентності самого підлітка;
• критикувати думку його друзів.

Зробіть паузу. Ви багато чого навчили свою дитину. Вона недосвід-
чена, та аж ніяк не дурна. Спробуйте говорити з нею не про те, що ці-
каво вам, а про те, що цікаво їй. Більше слухайте і менше говоріть.
146
Думайте про те, що ви самі колись так само критично сприймали слова
своїх батьків. Чекайте, поки підліток запитає сам, а не поспішайте від-
повісти на запитання, яких він ще не поставив. Це неймовірно склад-
но, але здійсненно. Чекайте. Настане час, коли підліток запитає у вас,
як йому краще поводитись.
Підліток не розуміє
з першого разу
«Я — бабуся підлітка. Живу із сином і невісткою, а також
з онукою. Бачу, що дівчинка зростає впертою, батьків майже не
слухається. Але навіть у тому, що вона робить, є якийсь виклик.
Доводиться повторювати все по декілька разів:
— Віро, йди їсти!
— Віро, сходи за молоком!
— Віро, час вставати!
Зазвичай минає не менше ніж півгодини, перш ніж онука при-
йде до столу або вдягнеться, щоб сходити за продуктами до ма-
газину.
Мама і тато дуже дратуються, кричать на дівчину. Це й зро-
зуміло: хто ж таке витримає?.. Про мене і говорити не доводить-
ся. Онука ставиться до мене так, ніби мене немає або я меблі.
Раніше такого не було — діти поважали старших. Я навіть не
знаю, що порадити синові і невістці, хоча все життя працювала
вчителем».
Отже, що думають дорослі, коли підліток так поводиться?

• Що він дуже повільний;
• що він неуважний;
147
• що він чимось сильно захоплений і не чує їх;
• що він їх не поважає;
• що робить на зло.
А насправді? Можливо, причина у всьому відразу або зовсім в ін-
шому. Наприклад, у тому, що саме в такий спосіб підліток намагається
показати свою дорослість, самостійність і те, що він хоч і підкоряється
батькам, але не відразу.
Отже, це не неуважність, не проблеми зі слухом і навіть не неповага
до старших. Це бажання бути незалежним і дорослим. Тому варто вра-
ховувати те, що дитина вже виросла і тепер у ставленні до неї не мож-
на застосовувати прийоми і підходи, які спрацьовували раніше, коли
вона була ще малою.

Поставтесь до «загальмованості» свого підлітка з гумором. Не йде
з першого разу вечеряти? Ну й нехай. Дзеленчіть у дзвоник, гудіть
у гудок. І не зліться, якщо дитина не прийшла за першим покликом.
Урешті-решт, чи так це для вас принципово?
Попереджайте заздалегідь: «Увага! Вечеря відбудеться за 30… 20…
10 хвилин!» Адже вам не складно зробити це?

Поміняйтеся ролями. Нехай дитина кличе вас вечеряти. Для цього
доручіть їй подавати на стіл. Відповідально? Звичайно. І кликати її не
потрібно. Зате вона покличе вас, а ви прийдете вчасно.
Не лайте дитину за те, що прийшла повільно і не відразу. Але хваліть
за прогрес, якщо, навпаки, прийшла швидко: «Молодець, дякуємо, що
не змусила чекати на себе!»
148
Ніяк не виходить достукатися? То не реагуйте взагалі. Просто один
раз попередьте, що обід або вечеря на столі. Або напишіть смс, пові-
домляючи, що треба зайти до магазину дорогою зі школи. Поступово
ваш підліток навчиться приходити за першим покликом. Це станеться
тоді, коли він відчує, що ви не зазіхаєте на його свободу.
Підліток не виявляє
цікавості ні до чого
«Мало того, що дочка стала грубою, та ще й поводиться якось
апатично, дедалі частіше лежить на дивані перед телевізором. Ні
радості в очах, ні гарного настрою. Як не запитаєш, відповідає, що
нічого не хоче. Просто як Емеля на печі з казки. Начебто і гово-
римо, що незабаром іспити, вступ до вишу, що потрібно займати-
ся спортом. Але вона тільки лежить, спить, відпочиває або гуляє
з друзями. Сидітиме голодна, але поїсти собі не приготує, скаже,
що нічого не хотілося. Загалом, ми дійшли до того, що дитина до
п’ятнадцяти років росте абсолютно ледачою, невмотивованою,
очікує, що все саме впаде до ніг. Нещодавно Аліна заявила нам: вчи-
тися немає чого. Треба вдало вийти заміж, можна за старого, але
щоб із грошима. Ми з дружиною були в шоці, а дочка посміялася
і сказала: «Що, злякалися? А мені все одно, скільки йому років. Аби
грошей давав». Лякає те, що дочка не хоче навчатись, що їй на все
начхати».
Підлітки досить часто демонструють батькам та іншим дорослим

показну або реальну байдужість, загальмованість і лінь. Нагадаємо,
149
що в цей період в організмі підлітка відбувається значна перебудова,
яка також стосується нервової системи. Деякі діти стають запальними,
нервовими, розгальмованими. А інші, навпаки, виглядають повільни-
ми, в’ялими і байдужими. Кожна конкретна реакція залежить від типу
темпераменту дитини, особливостей її нервової системи, виду реак-
ції на те, що відбувається навкруги. У будь-якому разі не слід лякатися
підліткової поведінки. Чому дитина може демонструвати байдужість,
говорити, що нічого не хоче?
• Може позначатися перевтома, якщо в школі у підлітка занадто вели-
ке навантаження.
• Деякі підлітки можуть поводитись так через свою сором’язливість,
використовуючи байдужість як захисну стіну.
• Підліток може говорити про те, що йому все одно, що відбувається
з ним або навкруги. Насправді це не так. Але він знає, що такі слова
дратують батьків, і говорить на зло.
• Підліток насправді не розуміє, що саме його цікавить.
• Він дратується, оскільки батьки хочуть від нього занадто багато:
щоб він був відповідальним, цілеспрямованим, відмінно навчався,
демонстрував високі спортивні досягнення.
Щоб допомогти своєму підліткові, треба не лише зрозуміти, чому він
так поводиться, але і бути терплячими. Подібні ситуації розв’язуються
не швидко.

Добре було б допомогти підліткові зрозуміти сферу своїх інтересів.
Не думайте, що «нічого не хотіти» дуже легко. Можливо, підліток не
прикидається, а насправді не розуміє, що він може, хоче і вміє. Пропо-
нуйте дитині займатися різними видами спорту й іншими активними
справами, організовуйте походи в театр, пропонуйте книги для читан-
ня і фільми для перегляду. Намагайтесь надати їй можливість спілкува-
тися з однолітками обох статей.
150
Не давайте підліткові байдикувати, проводити час лише за
комп’ютером. Не захищайте його від домашніх справ і обов’язків, на-
віть якщо він лінується і нічого не хоче робити. Звертайте увагу на те,
які інтереси має дитина. Не йдіть у неї на поводі, якщо вона відмовля-
ється гуляти і навчатись. Пропонуйте підліткові вибір. Але не вибір ро-
бити чи не робити, а вибір робити це або щось інше. Наприклад, мож-
на насмажити картоплі або сходити до магазину. Але не можна лежати
на дивані або просто «сидіти» в інтернеті.

Можливо, вам доведеться деякий час робити щось разом з дити-
ною, щоб допомогти їй підвищити мотивацію. Наприклад, займатися
спортом, разом ходити в театр, подорожувати, обговорювати книги.
Особистим прикладом ви напевно зможете «заразити» підлітка, який
нічого не хоче. Так буде не завжди. Але зараз у вашій сім’ї саме такий
період, коли дитина потребує вашої уваги, більшої, ніж раніше.
Підліток любить
фільми жахів
«Я завжди думала, що підлітки люблять фільми-пригоди або
комедії. А мій син просто жити не може без фільмів жахів. Про-
те через це в нього виникають серйозні проблеми. Наприклад,
151
переглянувши фільм, він починає боятися всього (темряви, шереху,
виходити ввечері на вулицю) так, що я розумію: хоррори шкодять
йому. Радилася з психологом. Той говорить, що не потрібно зава-
жати дитині. Якщо заборонити дивитися фільми жахів, син шука-
тиме інших гострих відчуттів, що ще гірше для нього. Намагаємось
відволікати дитину, пропонуємо книги, інші фільми, але поки що це
не дає результату. Син усього боїться, але все-таки дивиться. Не-
щодавно помітила, що він гризе нігті і став якимсь засмиканим.
Чи може це бути пов’язано зі страхами, які син отримує з фільмів
жахів?»
Навіщо підліткові дивитися фільми жахів? Навіщо взагалі люди див-

ляться те, що дуже лякає і примушує потім переживати неприємні
емоції?
Психологи вважають, що підлітки дивляться фільми, від яких стає
страшно, для того, щоб позбутися страхів, які їх тривожать. Зручність
фільму полягає в тому, що в будь-який момент його можна зупини-
ти, поставити на паузу, зупинивши таким чином своє переживання
страху.
Крім того, підлітки, яким у житті бракує гострих відчуттів, у такий
спосіб «добирають» їх з кіно, переживаючи страх, і навіть жах.
Що робити батькам? Забороняти дитині дивитися фільми жахів? На-
полягати на тому, щоб вона дивилася щось інше? Що робити з опором,
який підліток обов’язково чинитиме? Адже саме те, що забороняють,
привертатиме ще більше.

Переглядаючи фільми жахів, підліток не лише відчуває страх, але
і дає вихід своїм негативним переживанням, агресії. У прикладі, який
ми навели, батьки помітили посилення проблеми. Кількість страхів
у підлітка не зменшується, а збільшується. Це означає, що він сам не
може подолати свої страхи. Йому потрібна допомога з боку. Можливо,
152
ви самі зможете поговорити з дитиною про те, що її тривожить. Спо-
чатку постежте за підлітком, намагайтесь встановити контакт. Потім
з’ясуйте, що саме його турбує. Відчуйте, що переживає дитина, пере-
глядаючи такі фільми.

Психологічні дослідження свідчать про те, що хлопчики-підлітки
дійсно використовують фільми жахів для подолання своїх страхів, що
вкрай важливо для процесу їх дорослішання. Переглядаючи такі філь-
ми, вони вдосконалюють свої навички безстрашності і знання про за-
хист від небезпек у своєму житті. У дівчаток спрацьовують інші меха-
нізми.
Дівчатка отримують набагато менше задоволення від перегляду
фільмів жахів, але теж вважають їх корисними, оскільки ці фільми на-
вчають їх соціальної гендерної ролі.
Хлопчик — це захисник, а дівчинка — залежна і полохлива супут-
ниця. Хлопчики отримують задоволення безпосередньо від того, що
долають свої страхи. Дівчатка, навпаки, не переживають такого почут-
тя. Питання про те, чи забороняти дівчаткам дивитися фільми жахів, не
постає. Але батьки мають звернути увагу на те, що такі фільми не реко-
мендовані саме дівчаткам (через їхню підвищену чутливість) і занадто
емоційним хлопчикам. Їм треба запропонувати інші способи бороть-
би зі страхами.

Якщо ви розумієте, що у фільмах жахів підліток шукає адреналіну
і яскравих вражень, можете поступово допомогти дитині знаходити
нові враження в чомусь іншому. Для підлітка це можуть бути заняття
153
спортом, спілкування, подорожі. Зробіть життя своєї дитини наповне-
ним, і вона менше дивитиметься фільми жахів.
Дайте відповіді на такі запитання:
• Чи є у вашої дитини постійне коло спілкування?
• Чи їздила вона минулого літа до літнього табору?
• Чи любить подорожувати і чи має таку можливість?
• Чи займається спортом?
• Чи зацікавлена вона якимись власними досягненнями?
Якщо ви з’ясували, що якась сфера життя вашої дитини не наповне-
на емоційно, намагайтесь виправити ситуацію.
Підліток пережив
(або переживає)
нерозділене кохання
«Навіть не думав, що переживання сина торкнуться мене.
Кирило — хлопчик спокійний, навіть трохи замкнений. Завжди
більше дружив із хлопчиками, з дівчатками майже не спілкувався.
Останнім часом у нього з’явилася компанія, у якій є декілька ді-
вчат. І ми почали помічати зміни в поведінці сина. Він виглядає
засмученим, більше мовчить, раз у раз «сидить у соцмережах», го-
ворить, що переписується. Нещодавно дружина зайшла до його кім-
нати, а він ридає. Довго не зізнавався, а потім розповів мамі, що
йому дуже подобається дівчина, а вона не звертає на нього жодної
уваги. Він дарував їй квіти, намагався залицятись, але вона тіль-
ки посміялася над ним. Кирило навіть говорив, що тепер не хоче
жити. Я спробував сказати йому, що дівчат у його житті ще буде
багато, але він нічого не хоче чути».
154
Перші почуття підлітків є особливо гострими і хворобливими. Си-
туація може бути такою, як у Кирила, коли один з підлітків закоха-
ний, причому переживає дуже сильні емоції, а другий або абсолютно
байдужий, або тільки робить вигляд, що байдужий. Спочатку той, чиї
почуття відкидають, намагається дістати визнання. Але потім його
охоплює відчай, якщо він не бачить взаємності у відповідь на свої по-
чуття.
Історії такого кохання описані в багатьох літературних творах, але
від цього підліткові не легше. Він почувається самотнім і знехтуваним,
його охоплює почуття безвиході. Найважче доводиться тим підліткам,
у яких немає близької людини, з якою вони могли б поділитися своїми
почуттями.

Дайте дитині можливість висловитись, не тримати свої переживан-
ня в собі. Для цього не треба спеціальних умов або створених ситуа-
цій. Просто посидьте ввечері разом, поговоріть на різні теми, які цікав-
лять підлітка. Послухайте його, якщо він захоче поговорити про свої
почуття. Не засуджуйте того (чи ту), хто не відповів на любов вашої ди-
тини. Він чекає підтримки від вас, а не критики на адресу об’єкта своєї
любові.

Іноді в такій ситуації потрібно змінити обстановку. Якщо є така мож-
ливість, відвезіть підлітка кудись хоч на деякий час. Це може бути від-
починок, подорожі і навіть нескладна робота. У будь-якому разі змі-
на обстановки допоможе відвернути увагу і отримати нові враження
і емоції.
155
Гострі переживання можуть зробити дитину замкненою, нетова-
риською, пригніченою. Намагайтесь знайти для неї таке заняття, яке
хоч на якийсь час відверне від похмурих думок. Не залишайте дити-
ну наодинці з її проблемою. Дайте зрозуміти, що ви завжди поруч. Не
соромте підлітка за сльози і слабкість. Більше часу проводьте разом,
поки він не припинить сприймати все так гостро.
Підліток вважає,
що близькі його
не люблять
«Ми з чоловіком дуже засмучені. Дочка весь час говорить про
те, що ми її не любимо, що вона нам не потрібна. Рита добре знає,
що ми народили її насилу. Я ніяк не могла завагітніти, потім ле-
жала на збереженні сім місяців. І при цьому дочка говорить: «Зви-
чайно, я вам не потрібна, я знаю!», «Ви хотіли б, щоб мене взагалі
у вас не було», «Я помру, щоб вам стало легше». Звідки в неї такі
думки? Чого дитина домагається? Ми постійно їй говоримо про
те, що вона найулюбленіша, що ми взагалі для неї живемо. Чи вона
так знущається з нас? А навіщо?»
Отже, що ми бачимо? Дівчинка (а поводитись так можуть і хлопчи-

ки, і дівчатка) постійно говорить батькам про те, що вони її не люблять,
узагалі не мріяли про таку дитину, і погрожує тим, що її не буде в них.
Навіщо підліток демонструє таку поведінку?
• Бо хоче вашої уваги.
• Чекає від вас слів любові.
156
• Йому емоційно некомфортно, погано незрозуміло від чого.
• Підліток може і сам вірити в те, що говорить.
Як же це узгоджується з тим, що дитина улюблена, можливо, на-
віть єдина в сім’ї, «центр всесвіту» для батьків, а все ж так пово-
диться?
Можливо, ви говорите дитині, що любите її, але не так, як вона того
хотіла б. Наведемо приклад. Мама і тато купують підліткові речі і доро-
гі гаджети, але при цьому мало часу проводять разом з ним. Або час
проводять, але мало спілкуються (таке теж трапляється). І саме в такий
спосіб (фразою «Ви мене не любите») підліток повідомляє батьків про
те, що йому бракує їхньої уваги.

Спробуйте приділити дитині більше уваги. Гуляйте разом, займай-
теся спортом, сходіть у кіно, посидьте в кафе. За деякий час проана-
лізуйте, чи стало менше подібних висловлювань. Якщо ви правильно
визначили причину, то підліток більше не говоритиме: «Ви мене не лю-
бите», щоб перевірити вашу реакцію або чекати на переконання у зво-
ротному.

А якщо причина в іншому, наприклад, у тому, що дитина викорис-
товує такі фрази як елемент маніпуляції вами? Маніпуляція полягає
в тому, що дитина ніби звинувачує батьків: «Ви мене не любите, я вам
не потрібна» — і дорослі починають виправдовуватись. А потім можна
буде легко попросити дорослих про щось — відпустити гуляти, купити
щось, дати грошей. Якщо ви розумієте, що це так, поговоріть зі своєю
дитиною. І спробуйте перебудувати ваші стосунки. Нехай вони будуть
не лише «товарно-грошовими», а й душевно-людськими.
157
Третій спосіб — це зміна ставлення до дитини. Чому таке трапляєть-
ся в сім’ях, де єдина дитина є центром любові і турботи? Тому що таку
дитину, як правило, не вчать дбати про когось іншого, окрім себе. Тому
що вона звикла, що всі все роблять для неї. І вимагає дедалі більше лю-
бові, тепла і турботи. Ви маєте змінити своє ставлення до дитини так,
щоб і вона піклувалася про вас, про інших членів сім’ї. Розгляньте ва-
ріант народити другу дитину, щоб старша розуміла, що любов — це не
лише те, що ти отримуєш, а й те, що ти віддаєш.
Підліток став
жертвою насилля
«Євгенія тиха, спокійна дівчинка. Ніколи не скажеш, що вона
буває не в гуморі. Завжди позитивно налаштована, завжди всім
допомагає. Малює, відвідує заняття з вокалу. Загалом, ніщо не
провіщало проблем. Жодних поганих компаній, шкідливих звичок.
Переїхали до нового району, перевели Женю до нової школи. Школа
начебто непогана, фізико-математична. Але за деякий час ми по-
мітили, що дочка сумна. А минулого тижня повернулася зі школи
із синцем. На запитання, звідки він узявся, відповіла, що просто
вдарилася на фізкультурі. А вчора повернулася із занять з малю-
вання вся побита, одяг розірваний, обличчя в крові. Виявилось, що
на дочку напали підлітки, коли вона йшла додому. Цих хлопців на-
цькували її однокласниці. Женя шокована, мовчить, нічого не роз-
повідає. Але судячи з того, що весь одяг у бруді, що розірвана навіть
білизна, били сильно. Дочка не хоче відвідати психолога, катего-
рично відмовляється ходити до школи. Не виходить з кімнати. Що
нам робити?»
158
Після перенесеної психологічної травми людина переживає три
стадії. Перша стадія — заперечення, тобто вона не може повірити,
що з нею це сталося. Друга стадія — це стадія тривоги. У цей період
може з’явитись апатія, жадання помсти, втрачається інтерес до на-
вколишнього світу, і навіть виникають думки про смерть. Третя ста-
дія виглядає як поглиблена депресія з втратою інтересу до життя, па-
дінням самооцінки, безліччю соматичних симптомів. Якщо не надати
своєчасної психологічної допомоги, вона може затягтися на трива-
лий час.

Ваше завдання — весь час бути поруч, показувати і доводити свою
любов, тримати за руку. Але в жодному разі не жаліти. Не треба го-
ворити дитині «все буде добре». Ці слова можуть викликати роздра-
тування й агресію, оскільки в подібній ситуації (побиття, моральних
знущань, зґвалтування) дитина не відчуває, що все добре або може
бути добре. Зараз усе погано, і поки що вона не бачить добрих пер-
спектив, тому слова «все буде добре» може сприймати як емоційну
брехню.

Не говоріть підліткові: «Я добре розумію твої почуття!». Замініть їх
словами: «Я з тобою. Я поруч. Співчуваю. Переживаю за тебе. Я тебе
люблю». Також не забороняйте дитині плакати. «Ти ж сильний, не ри-
дай. Ти не повинен (не повинна) плакати». Заборона проявляти емо-
ції тільки погіршить ситуацію. Навпаки, якщо підліток хоче плакати,
обійміть його, потримайте за руку. Але не говоріть: «Мені так шкода.
Ти така нещасна».
159
Тепер треба переходити до активних дій. «Усе, ми разом ідемо до
психолога», «Нумо завтра вранці почнемо бігати», «Я купив (купила)
квитки до кінотеатру».
Дуже добре, якщо поруч будуть друзі, які зможуть делікатно допо-
могти дитині. Нехай запрошують її на прогулянку, до кафе. У подібній
ситуації добре все, що може відвернути увагу і перемкнути.
Агресія і образа, що накопичились, потребують виходу. Тому добри-
ми є не лише заняття з психологом, але й заняття активним спортом,
нові яскраві враження. Зрозуміло, що основне навантаження лягає на
близьких. Треба бути впевненими в тому, що рано чи пізно стане кра-
ще, негативні враження підуть. Важливо не зупинятися і бути весь час
поряд з дитиною.
Підліток залежний
від алкоголю
«У нашій сім’ї ніхто багато не п’є. Тато і дідусь можуть ви-
пити з нагоди свята. Тато п’є пиво, але в міру. Син перейшов до
десятого класу. Влітку, звичайно, не було можливості відправити
його відпочивати на всі три місяці. Він перебував у місті і при-
охотився до випивки. Спочатку кілька разів я почула від нього
пивний запах. Потім син дуже напився, і мені довелося його бук-
вально тягти на собі, оскільки він не стояв на ногах. Йому було
дуже погано, ледве прийшов до тями. Збиралися навіть везти його
до лікарні. Потім протягом тривалого часу все було спокійно. Ан-
дрій не пив, хоча ходив гуляти з тією ж самою компанією. І ось
тепер сталося те, чого я так боялася. Син уже три місяці часто
160
випиває міцні напої. Удома я знайшла в нього дві сховані пляшки.
Бачу, що звичка стає серйозною залежністю. Від нього через день,
а то і щодня чути запах алкоголю. Чоловік теж переживає, роз-
мовляє із сином. Проте Андрій запевняє, що добре себе контролює,
просить не чіпати його, адже він сам знає, як йому жити. Що нам
тепер робити?»
На превеликий жаль дорослих, сьогодні чи не щодня можна поба-

чити підлітків, які об’єднуються в компанії і просто на вулиці розпи-
вають пиво, джин-тонік, інші алкогольні і слабоалкогольні напої. При-
чому самі вони твердо переконані, що приходять не для того, щоб
випити, а для того, щоб поспілкуватись. Для них алкогольні напої — це
лише доповнення до приємного спілкування і можливість розслаби-
тися, почуватись більш розкуто.
За статистикою, дві третини підлітків від 13 до 16 років випивають
алкогольні напої регулярно (щодня або через день), і ще частина під-
літків знайома з алкоголем приблизно з десяти років. Що знаходять
для себе підлітки в алкоголі? Легкість і відчуття свободи, які підліток
отримує, випивши пиво або щось міцніше, допомагають йому змен-
шити почуття тривоги, самотності, подолати сором’язливість. Це своє-
рідний спосіб побороти свої комплекси, тому що алкоголь допомагає
розслабитись.
Чому ж алкоголь так привертає підлітків? Тому що для них це один
з найдоступніших (після сигарет) «атрибут дорослості». Саме бажан-
ня виглядати дорослими спонукає підлітків купувати алкогольні напої
або брати їх удома.

Чим раніше дорослі почнуть говорити зі своїми дітьми про ризики,
які виникають через вживання алкоголю, тим краще. Причому перші
бесіди про це можна провести вже в початковій школі. Те, що дитина
161
ще не пробувала алкоголь, не означає, що в неї немає інтересу до того,
що роблять дорослі. Адже діти нерідко є присутніми на дорослих за-
стіллях, переглядають фільми, у яких культивується вживання алкого-
лю. Говоріть із дитиною про культуру пиття, про те, що окрім позитив-
ного ефекту від алкоголю (тимчасове розслаблення, смак, веселощі
і розкріпаченість), є ще негативні (нудота і блювота, зниження кон-
тролю, серйозні хронічні захворювання, якщо вживати алкоголь час-
то і регулярно).
Не залякуйте, але і не створюйте позитивний образ алкоголю.
Якщо підлітком бажає виглядати дорослішим, поміркуйте, якими ін-
шими способами допомогти йому в цьому. Можливо, він вже може
працювати під час літніх канікул або взяти участь у ремонті квар-
тири.

Будьте дуже уважні до вчинків підлітка. Якщо ви помічаєте, що
його поведінка змінилася, він став потайним або дратівливим, а іно-
ді дивно-веселим, якщо ви бачите, що в дитини погіршились навчаль-
ні результати і взагалі зник інтерес до навчання, треба обов’язково
з’ясувати, чи не вживає підліток алкоголь. Якщо ви не можете з’ясувати
цього самі, зверніться до сімейного лікаря, поділившись своїми побо-
юваннями.
Якщо ви розумієте, що дитина вживає алкоголь з почуття «колекти-
візму», щоб не бути «білою вороною» в тій групі, де спілкується, якщо
вона почувається невпевнено і тривожно, намагайтесь попрацювати
в цьому напрямі. Що підвищує самооцінку підлітка і його впевненість
у собі? Що допомагає йому відчути себе дорослішим? Допомагайте ди-
тині опанувати нові навички і вміння. Давайте їй можливість проявити
себе. Між іншим, найчастіше алкогольна залежність виникає у підліт-
ків з тих сімей, де батьки виявляють гіперопіку і застосовують автори-
тарний стиль виховання.
162
Якщо підліток почав часто вживати алкоголь і ви розумієте, що
звичка перетворюється на серйозну залежність, негайно зверніться
до фахівця — дитячого або підліткового психолога, лікаря-нарколога,
психотерапевта. Не варто чекати, що підліток кілька разів спробує ал-
когольні напої і більше не цікавитиметься ними. Досить швидко його
незміцніла психіка звикне отримувати алкогольний допінг. І ви навряд
чи зможете самостійно протистояти залежності. До речі, у підлітка за-
лежність може сформуватися навіть за місяць.
Підліток
не підтримує
порядок у своїй кімнаті
«Син-підліток категорично не стежить за порядком у своїй кім-
наті. Зробили йому ремонт, як він хотів, — у стилі лофт. Зміни-
ли меблі, пофарбували стіни, поставили дорогу апаратуру. Споді-
вались, що тепер у кімнаті буде порядок, і син сам зможе стежити
за тим, щоб вона не перетворювалась на звалище. Та ба… Усе
залишилось, як і раніше. Антон не виносить тарілки із засохлою
їжею, кидає на підлогу папірці. У кімнаті можуть валятися брудні
шкарпетки або кросівки. На зауваження син реагує гостро, різко
відгукується. Не дозволяє входити до кімнати нікому з членів сім’ї.
Говорить, що це його територія і йому так подобається. Що з цим
робити? Може, позбавити його кімнати? Менша дочка, до речі,
живе з нами в одній кімнаті, особисту кімнату виділили тільки
синові».
163
Підліткові дуже потрібна своя територія. Це саме те місце, де він
може залишитися на самоті, робити те, що йому захочеться і коли за-
хочеться. Місце, де немає тотального контролю.
Чи варто наполягати на тому, щоб у кімнаті був порядок? Як треба
розмовляти з підлітком, щоб він правильно реагував на ваші слова?
Хаос у кімнаті — це не просто демарш, але і відбиття того, що відбу-
вається в душі дитині. Підлітки переживають бурю почуттів та емоцій.
Вони не просто протестують, не бажаючи прибирати в шафі або в кім-
наті, але можуть і справді не бачити того, що відбувається навкруги,
або вважати безлад абсолютно нормальним.
«Де ти бачиш безлад? Купка брудного посуду? Віднесу на кухню.
А так усе добре, мені подобається», «Це моя кімната, і мені в ній за-
тишно» — так зазвичай відповідає підліток, викликаючи у батьків
обурення.
1
Спосіб перший, найпростіший
Спробуйте використати два прийоми. Підтримуйте ентузіазм підліт-
ка, якщо він його виявляє. Наприклад, син або дочка вирішили вики-
нути папірці або прибрати в шафі, протерти меблі від пилу або винести
зайве зі своєї кімнати. Не критикуйте, навпаки, намагайтесь підтрима-
ти і зрозуміти. Не треба говорити дитині: «Що це за прибирання —
поли не вимив, у шафі не прибрав, тільки зі столу змів!» Навпаки, по-
хваліть підлітка за те, що він прибрав зі столу.
Водночас намагайтесь мотивувати дитину, підкреслюючи, що її
ставлення до порядку у своїй кімнаті — це запорука успішності в май-
бутньому дорослому житті. Але робіть це ненав’язливо.

Пропонуйте підліткові запрошувати друзів до себе в гості. Коли
до кімнати прийдуть однолітки, йому самому захочеться навести
164
там порядок. І вам навіть не доведеться додатково мотивувати його
до цього. Добре, якщо ви подаватимете приклад підліткові, не за-
надто наполягаючи. Якщо ви самі звикли регулярно прибирати
у квартирі, наводите лад із задоволенням і в сім’ї взагалі є правило
прибирати за собою, то після закінчення важкого підліткового віку
ваш син або дочка напевно повернуться до того, чого ви його або
її навчили. Тож намагайтесь дотримувати порядку в оселі, стежити
за чистотою, залучайте до цього дитину, не звільняйте її від домаш-
ніх обов’язків, як роблять багато батьків, вважаючи, що діти занад-
то переобтяжені.

Ми не можемо карати дитину за те, що вона не підтримує чисто-
ту і порядок у своїй кімнаті. І відібрати цю кімнату теж неправильно.
Краще запропонувати підліткові прикрасити кімнату, поліпшити її, са-
мому пофарбувати стіни або наклеїти шпалери. Завдяки цьому дити-
на відчує, що ви їй довіряєте, поважаєте її смак і думку. І нехай фарба
ляже не дуже рівно або шпалери приклеяться не відразу, однак це до-
поможе вам змінити ставлення дитини до підтримки порядку у своїй
кімнаті.
Підліток не може
розібратися у своїх
почуттях
«Наша дочка дуже влюблива натура, вразлива і трохи роман-
тична. Раз у раз у неї спалахують почуття щодо хлопців: то до
165
однокласника, то до партнера з танців, то до знайомого. Вона
дуже гостро переживає, ридає ночами, навіть вдавалась до спроб
зашкодити собі. А нещодавно вона закохалася відразу у двох. І по-
чалося таке! Говорить, що не знає, кого любить більше, що не хоче
нікого скривдити, що не може вибрати. Усе просто як у серіалі. Та
ще й молоді люди між собою сваряться, б’ються. Дочка говорить,
що не може розібратися у своїх почуттях, що їй погано. А я розу-
мію, що розмовами ніяк не допомагаю їй. Що треба робити в та-
ких випадках?»
Підлітки, переживаючи свій перехідний вік, поринають у море но-

вих почуттів. Для емоційних юнаків і дівчат такі переживання вияв-
ляються не завжди простими і зрозумілими. Їм складно розібратися
у своїх почуттях.
Підлітки можуть дійсно заплутатися, закохатися відразу у двох. І це
може супроводжуватися почуттям безвиході, пригніченості, дратівли-
вості.

Важливо не втратити контакт із дитиною. Добре, якщо вона ділить-
ся своїми переживаннями, готова розповідати про свої почуття і сум-
ніви. Ваше завдання — просто слухати її, щоб прокласти місток довіри
між вами. Ви можете поділитися власним досвідом. Якщо ви пережива-
ли щось подібне в підлітковому віці, то напевно пам’ятаєте, що тоді від-
чували. Але не коментуйте дії і почуття дитини негативно («Що це за ні-
сенітниця така», «У твоєму віці це ще не любов», «Краще б ти приділив
(приділила) увагу навчанню»).
166
Якщо ви засуджуватимете дитину, говоритимете їй, що всі її почут-
тя — це дурниці, то довіру буде втрачено. Такий хід є неправильним.
Замість того щоб допомогти, ви тільки погіршите ситуацію. Перед ви-
бором можуть постати не лише підлітки, а й цілком дорослі люди, тому
важливо вибрати правильну тактику.
• Не говоріть, що хтось один із молодих людей вам подобається більше.
• Не змушуйте зробити вибір якнайшвидше.
• Не говоріть, що ситуація або почуття смішні.
• Не говоріть, що ця ситуація вас дратує.
• Не забороняйте дитині зустрічатися з тими, хто їй подобається.

Щоб підліток не зациклився на своїх почуттях, щоб не поринув у пе-
реживання, намагайтесь зробити все, щоб відвернути увагу, пере-
мкнути його. Саме тоді він зможе подивитися на свою ситуацію з боку.
Спробуйте зробити так, щоб у підлітка з’явилися інші інтереси і завдан-
ня. Якщо ви розумієте, що в дитини депресія і їй ніяк не вдається впо-
ратися своїми силами, зверніться по допомогу до психолога.
Підліток став грубим,

неласкавим
«Моя дочка-підліток розумниця, красуня, загалом, хороша дів-
чинка. Виховую її сама, без чоловіка, але мені ніколи не було дуже
167
важко. Характер у Лізи досить поступливий. Проте останнім ча-
сом виникла така проблема: дочка стала дуже грубою, відштовхує
мою руку, якщо я намагаюсь обійняти її, говорить мені: «Відстань
від мене!», може не привітатися вранці або ввечері. Помітила, що
вона поводиться так не лише зі мною. Нещодавно почула, що вона
нецензурно висловлюється, розмовляючи зі своїми однокласника-
ми. Я дуже переймаюсь. Мені здається, ніби я щось зробила не так,
виховуючи дочку. Намагалася поговорити з Лізою, пояснити їй, що
не можна так поводитись. На що дочка відповіла, що їй набридли
мої «сюсі-пусі». Мене це скривдило до сліз, але Ліза залишилася бай-
дужою».
Можна зрозуміти маму, яка засмутилася, помітивши зміни в пове-

дінці дочки. І поки що мамі здається, що так триватиме завжди. На-
справді підлітковий вік — це період самоствердження, а також спроб
і помилок. Підлітки намагаються підлаштовуватись під те середови-
ще, у якому живуть і спілкуються. І воно може диктувати їм не такі
правила поведінки, які схвалює суспільство. Звичайно, більшість під-
літків, переживши такий період, врешті-решт поводяться соціально-
прийнятно. Лише деякі з них так і залишаються грубими, різкими, не-
терпимими.

Потрібно і важливо говорити дитині про те, що ви відчуваєте, коли
вона різко відповідає, грубо висловлюється. При цьому важливо не
поводитись так само. Багато батьків марно відповідають своїм дітям
такими ж різкими словами, або, що ще гірше, спілкуються так зі свої-
ми батьками. Не слід забувати, що підліткам властиво наслідувати по-
ведінку старших. Навпаки, важливо показати їм на своєму прикладі,
що нормальні стосунки — це коли всі спілкуються коректно, ввічливо
і м’яко, стримують свої емоційні поривання.
168
Варто реагувати і на те, як підліток спілкується зі своїми однолітка-
ми. Якщо ви чуєте, що дитина нецензурно висловлюється або грубо
з кимось розмовляє, поговоріть з нею, але коли ви залишитеся сам-на-
сам. Скажіть, що такі слова нікого не прикрашають і не можуть підви-
щити авторитет в очах друзів. І що підвищити впевненість у собі мож-
на в інший спосіб.
Якої помилки припускається більшість батьків? Вони говорять по-
вчально і занадто довго. Обмежтесь короткими фразами, але так, щоб
підліток їх почув. Не вимагайте відповіді. Просто висловлюйте свою
думку і йдіть. Такий коментар спрацює набагато краще за довгі нотації.

Ви розумієте, що підліток поводиться так, щоб самоствердитись?
Тоді надайте йому можливість зробити це в чомусь іншому. Напри-
клад, дайте дитині якісь доручення, виконавши які він відчує себе зна-
чущим і зрозуміє, що тепер йому більше довіряють. Перегляньте своє
ставлення до дитини, враховуючи, що вона подорослішала. Нерідко
така зміна ставлення з боку батьків допомагає підліткові «сховати ко-
лючки», стати ласкавішим і більш терпимим, оскільки зникає потреба
весь час відстоювати свої права.
Підліток цікавиться
порносайтами
«Одного разу спіймав сина за переглядом порносайтів. При-
чому фотографії були з різними збоченнями. Хотів поговорити,
але Микита «замкнувся», взагалі перестав зі мною розмовляти.
169
Я спересердя хотів перекрити йому доступ до інтернету, але по-
тім подумав, що це буде неправильно. Якщо син захоче, то все одно
знайде, що і де подивитись. Але залишати ситуацію, як вона є, я не
хочу. Заборонити відвідувати певні сайти, закрити до них доступ?
Чи спробувати ще раз поговорити? Чи взагалі не чіпати цю тему?
Що порадите?»
Підвищений інтерес підлітків до сексуальних тем є цілком природ-

ним. Адже саме в цьому віці відбувається значна гормональна пере-
будова організму. Тому все, що пов’язано не лише з платонічними сто-
сунками між чоловіками і жінками, але і з сексуальними, привертає
увагу кожного підлітка. Що стосується пошуку інформації в інтернеті,
відвідування сайтів з порнографічним контентом, то, маючи вільний
доступ до інтернету, за статистикою дев’ятеро з десяти дітей від 8 до
16 років випадково натрапляли або спеціально шукали порнографічні
сайти. При цьому близько 40 % дітей, які відвідують соцмережі, підда-
валися сексуальному домаганню в мережі.

Використовувати вдома систему фільтрації контенту вдається, лише
поки діти маленькі. Усі ми знаємо, що будь-яка заборона тільки розпа-
лює інтерес. Забороняючи підліткам відвідувати деякі сайти, ми при-
вертаємо до них увагу. Тому краще не закривати і блокувати, а розмов-
ляти і пояснювати. Виробіть сімейні правила користування інтернетом,
обговоріть їх разом із дитиною і вимагайте дотримання.

Поговоріть із дитиною про те, що таке порнографія. Навіть якщо
підліток відмовляється від спілкування зараз, спробуйте знайти до
170
нього підхід і час, щоб поспілкуватись. Якщо не виходить, спробуй-
те дати дитині інформацію в інший спосіб. Наприклад, покладіть на
її стіл або поставте на полицю книги про сексуальний розвиток. З ді-
вчинкою може поговорити мама, з хлопчиком — тато або старший
брат. Але не робіть вигляд, ніби ви нічого не помічаєте. У такому пи-
танні, як секс, треба бути делікатними, але все-таки відкритими і чес-
ними.

У більшості підлітків ще немає інтересу до самого процесу, але їхню
увагу привертає інформація про сексуальні стосунки. Якщо ви поміти-
ли, що підліток цікавиться контентом не просто сексуального, але сек-
суально-агресивного характеру, варто встановити можливі причини
нереалізованої агресії. Зверніться по допомогу до підліткового пси-
холога. Активуйте в комп’ютері функцію «батьківський контроль», яка
допоможе блокувати сайти небажаного змісту.
демонстративно
«Уся наша сім’я переживає своєрідний шок. Уявіть собі: була
хороша дівчинка, займалася танцями, вокалом, спілкувалася
з подружками, носила спіднички і сукенки, як усі нормальні ді-
вчатка. А тепер… Занадто яскраво фарбує брови, користується
помадою коричнево-чорного відтінку, порвала брюки і вирізала
на них дірки. Виглядає дуже зухвало і поводиться так само. Гру-
бить, може на людях сплюнути через плече. Її поведінка стала
171
демонстративною, не дівочою. Що й кому доводить дочка, ми не
розуміємо. Що нам робити? Карати? Лаяти? Робити вигляд,
ніби нічого не помічаємо?»
Демонстративна поведінка — це цілий набір виразних вчинків і дій,

спрямованих на те, щоб у будь-який спосіб привернути увагу оточен-
ня. Підлітки можуть робити це для того, щоб виділитися з групи одно-
літків, привернути увагу представників протилежної статі, проявити
свою індивідуальність. Найчастіше поводяться демонстративно під-
літки, яким властива емоційність, яскравість, імпульсивність. І роблять
це частіше дівчата, ніж юнаки.

Багато підлітків у період статевого дозрівання відчувають потре-
бу в підвищеній увазі до себе. Тому вони демонструють таку пове-
дінку, яка привертала б увагу оточення. Причому в більшості ви-
падків вони не прагнуть дістати схвалення. Навпаки, засудження,
захоплення, роздратування, сміх оточення — будь-який з цих зна-
ків уваги буде добрим для підлітка. Якщо дитині не вдається виділи-
тися чимось хорошим (успіхами у навчанні, спорті, іншими досяг-
неннями), то вона вдасться до хамства, спробує виділитися одягом,
шкідливими звичками тощо. Перший спосіб — допомогти дитині
знайти щось, у чому вона зможе бути яскравою, самобутньою, не
такою, як усі.

У багатьох випадках підлітки поводяться демонстративно, від-
чуваючи нестачу уваги і тепла в сім’ї. Проаналізуйте, скільки часу ви
172
проводите з дитиною, наскільки теплі ваші стосунки, чи ділиться під-
літок з вами або іншими близькими переживаннями щодо своїх досяг-
нень або промахів, проблем у взаємостосунках. Допоможіть дитині
відчути свою важливість і потрібність. Можливо, вас лякає егоїзм під-
літка, але зараз це більшою мірою спроба зрозуміти самого себе і впо-
ратися зі своїми емоціями.

Різновидом демонстративної поведінки можуть бути суїцидальні
схильності. Якщо у вашого підлітка імпульсивний характер, якщо ви
помітили, що він став замкненим, час від часу говорить про те, що не
хоче жити, що життя позбавлене сенсу, не треба розцінювати це як мі-
фічну загрозу. Навіть спроба демонстративного суїциду може закінчи-
тися для дитини згубно. Ваше завдання в такому разі — відразу ж звер-
нутися до психолога.
Підліток
поводиться дивно
«Скажіть, що робити, якщо підліток починає поводитися якось
дивно? Наприклад, завжди зачиняє двері до своєї кімнати, не до-
зволяє нам туди заходити. Чомусь бреше і викручується, навіть
коли брехати взагалі не потрібно. Наш син витрачає гроші, яких
ми йому не давали. Кілька разів прогуляв уроки в школі, хоча го-
ворив, що пішов туди. Трапляється, говорить про те, що життя
в нього важке, але чому — незрозуміло. Що він не любить нас,
173
що всі ми набридли йому. Загалом, якщо раніше я розуміла свого
сина, то тепер не розумію взагалі. Це насторожує і навіть лякає.
Що робити?»
Дивна поведінка підлітка — занадто загальне поняття. Комусь зда-

ється дивним те, що дитина більше не ділиться з батьками своїми се-
кретами, комусь — що підліток випиває з друзями.
Більшість підлітків узагалі виглядають і поводяться дивно, на дум-
ку дорослих. Вони говорять неприємні слова своїм батькам, грублять
учителям, погрожують піти з дому, і навіть ідуть. Перебувають у жах-
ливому настрої, нічого не хочуть, можуть бути постійно голодними
і не висипатись. Але не можна списувати все на підлітковий вік. Адже
доросле життя приховує чимало небезпек для дитини, яка, хоч і ви-
глядає вже дорослою, але, як і раніше, залишається недосвідченою.
Є чимало особливостей поведінки підлітків, які батьки мають не про-
пустити.
Бути уважними. Звертати увагу на будь-які дрібниці, але при цьому

не тиснути на підлітка і не вказувати йому, як поводитись.
Що має насторожити вас?
• Підліток надто багато часу проводить у соцмережах, через що не
висипається.
• У підлітка з’явилася компанія, яку він ні за що не хоче вам пока-
зати.
• Ви виявили у підлітка гроші, яких йому не давали, або помітили, що
він витрачає більше, ніж ви даєте.
• Від нього тхне алкоголем або сигаретами.
• Він поводиться неадекватно, виглядає сонним, в’ялим, говорить
незв’язно.
• Часто висловлює думки про смерть.
174
Якщо ви щось помічаєте або відчуваєте, спершу просто постежте
за підлітком. Якщо переконаєтеся в тому, що дійсно відбувається щось
недобре (підліток вживає алкоголь, прогулює уроки, палить, зв’язався
з поганою компанією), говоріть про це зі своєю дитиною. Ви можете
висловити свою думку про те, що вона робить. Погано, якщо батьки
міркують приблизно так: «Це складний вік. Краще я не смикатиму мар-
но свою дитину. Переказиться — перестане». Не мине, не перестане,
якщо ви виявлятимете байдужість.

Якщо підліток палить, тому що хоче здаватися дорослішим, допомо-
жіть йому реалізуватися в чомусь іншому. Якщо він «зависає в інтерне-
ті», запропонуйте інше, цікаве для нього заняття. Якщо ж ви розумієте,
що дитина приохотилась до алкоголю або наркотиків, терміново звер-
ніться до фахівців.
Підліток ненавидить
оточення
«Наша дочка-підліток, ще вчора життєрадісна, добра дівчин-
ка, стала похмурою і вороже налаштованою до всього світу. Ми
з дружиною спортивні і позитивні. Намагаємося весь час перебу-
вати в русі, і дітей своїх беремо в подорожі, на заняття спортом,
на концерти, у театри. Ніхто не чекав, що дочка так похмуро
175
сприйматиме навколишній світ. Все у неї погано, усі недобрі. Їй
здається, що її кривдять, обмежують у всьому. Я, звичайно, ба-
гато з нею розмовляю. Але помітив, що мої слова викликають
тільки невдоволення, і навіть злість. Нещодавно дочка повісила
табличку на двері своєї кімнати: «Не влізай, уб’є!». Дружина об-
разилася, а я розумію, що це реакція на нашу недавню розмову.
Я переконував дочку, що потрібно бути більш терпимою і добрі-
шою до світу. Звідки в неї така ненависть до всіх? Просто так
і говорить: «Я його ненавиджу! Я б її вбила!» І це про своїх колиш-
ніх друзів!»
На жаль, багато дітей, переживаючи перехідний період свого до-

рослішання, з ласкавих і «пухнастих» перетворюються на досить ко-
лючих. І виявляється це в негативному ставленні до всього, що їх ото-
чує. Підліток живе у своєму світі. Йому здається, що всі навкруги криво
дивляться на нього, погано ставляться, намагаються скривдити. Такі
трансформації в характері відбуваються під впливом тих змін, які ви
бачите в дитині — і фізіологічних, і психологічних. Змінюється тіло ди-
тини, змінюється баланс гормонів в організмі, а також ставлення дити-
ни до себе і тих, хто її оточує. Підліткові стає властиво гостро реагувати
на те, що відбувається навколо нього, на те, що стосується безпосе-
редньо його. Ще вчора він міг навіть не помітити, як на нього подивив-
ся одноліток, що і яким тоном йому сказали. Сьогодні ж він реагує го-
стро, нерідко агресивно.
Негативізм і вороже ставлення до світу можуть виникнути через те,
що підліток не впевнений у собі, додумує те, що відбувається, не на
свою користь. Він може агресивно ставитись до оточення, лише уявля-
ючи собі, що до нього можуть поставитись погано. Чому дитина бачить
світ у похмурому світлі? Чому їй здається, що всі навколо злі негідни-
ки, брехуни і просто погані люди? Довіра до оточення, яка була в дити-
ни змалку, змінюється негативізмом під впливом набутого життєвого
досвіду. Лише поступово дитина ставатиме більш довірливою і відкри-
тою. Можна сказати, що підлітковий період — це час накопичення но-
вого досвіду, і в деяких дітей він минає саме так.
176
Спосіб перший і найпростіший — запастися терпінням і робити те,
що роблять усі нормальні батьки: брати дитину із собою на відпочи-
нок, пропонувати різні види спортивної і культурної активності, не да-
вати часу нудьгувати і розслаблятися.
Що дуже важливо в цей період?
• Щоб у підлітка не було забагато вільного часу для спілкування в соц-
мережах і для комп’ютерних ігор.
• Щоб підліток не прогулював уроки.
• Щоб він займався спортом.
• Щоб він не був наданий сам собі і не сидів без діла.

Пропонуйте підліткові переглядати добрі, розумні, життєстверд-
ні фільми. Говоріть із ним про те, як складаються взаємостосунки між
різними людьми, як він може допомогти собі в розв’язанні конфліктів.
Намагайтесь передати дитині своє позитивне ставлення до світу і не
втрачайте надії. Рано чи пізно негативізм мине, дитина обов’язково
знайде тих людей, спілкування з якими приноситиме задоволення. По-
ступово підліток навчиться бачити добре навкруги. Не віддаляйтеся
від дитини, поки вона переживає непростий період.

Подеколи ситуації трапляються складні. Підліток замикається, не
контактує з однолітками, поводиться агресивно щодо батьків. І ви ро-
зумієте, що випробували безліч способів, щоб допомогти дитині, але
нічого не допомогло. У деяких випадках дитина сама заганяє себе
177
у безвихідь. Вона може навіть отримувати задоволення від того, що їй
погано, як не парадоксально це звучить. Ваше завдання — не опуска-
ти руки. Запропонуйте дитині відвідати психолога. Або змінити обста-
новку. Або займатися спортом. Що важливо? Щоб дитина зійшла з на-
їждженої колії і отримала задоволення від будь-яких позитивних змін
у своєму житті.
Підліток
займається сексом
«Я — батько дочки-підлітка. Дітей у сім’ї троє, інші хлопці.
Звичайно, найкращий контакт у дочки з мамою. Зі мною вона не
дуже відверта. Нещодавно я побачив листування дочки з одноклас-
ником. Не в моїх це правилах, але вона кинула планшет на столі,
спливали «вікна», приходили повідомлення, і я прочитав деякі з них.
Було зрозуміло, що їй пише хлопець, що в них із дочкою є сексуальні
стосунки, причому вже досить давно. Якщо чесно, спочатку я був
шокований. Дружина теж. Потім я подумав, що підлітки сьогод-
ні розвиваються не так, як ми свого часу. Вони ранні, інформації
в них набагато більше, ніж було в нас. Тепер я роздумую, сказати
дочці чи ні, що я все знаю, говорити з нею про секс чи ні».
Справді, зараз підлітки набагато раніше починають вести статеве

життя, часто навіть ще в шкільні роки. Причини вже названі: інтернет,
реклама, телебачення, зміна поглядів на сексуальні стосунки в сус-
пільстві, у сім’ї.
Для багатьох батьків новина про те, що їхня ще не зовсім доросла
дитина (син або дочка) вже відкрила для себе сексуальне життя, може
виявитися громом серед ясного неба. Особливо якщо батьки не ба-
чать усіх змін, які відбуваються в дитині у зв’язку з підлітковим віком.
І якщо контакт із підлітком у батьків порушений.
178
Попри те, що багато підлітків зовні досить легковажно ставляться
до свого статевого життя, у будь-який момент це може перетворитися
для них на серйозний стрес.
Наприклад, сексуальні стосунки для дівчинки часто є синонімом
почуття «любов». І якщо партнер нехтує нею, вона може почуватись
приниженою, самотньою.
Оптимальним віком для початку статевого життя психологи вважа-
ють 19–20 років, коли і фізіологічне, і психологічне дозрівання вже ви-
ключають можливі негативні наслідки.
Скажіть дитині про те, у якому віці, на вашу думку, найкраще розпо-
чинати статеве життя, і поясніть чому. Мало мовчки дати дитині книгу
про сексуальний розвиток. Краще, якщо ваші з нею стосунки дозволя-
ють обговорювати будь-які теми і дитина спокійно ставить вам запи-
тання, які її цікавлять.

Якщо ви зрозуміли, що дитина вже живе статевим життям, по-
водьтесь делікатно. Але поговорити про це все-таки потрібно. Обго-
воріть із підлітком питання контрацепції, але не залякуйте ранньою
вагітністю або венеричними захворюваннями. Навчіть грамотно
оберігатися — так, як це буде найбезпечніше в цьому віці. Крім того,
є чимало моральних і емоційних аспектів, про які ви можете погово-
рити.

Як самі підлітки ставляться до статевого життя? Для багатьох із
них це можливість нехай короткочасно, але все-таки підвищити свою
179
самооцінку, довести, що вони такі, як усі. Сьогодні модно хвастати сво-
їми сексуальними талантами і досягненнями. Підлітки навіть пишуть
про це на своїх сторінках у соцмережах. Їм здається, що такі «подвиги»
допоможуть зміцнити авторитет серед однолітків.
Є ще один важливий момент, про який треба знати і пам’ятати бать-
кам. Нерідко сексуальні стосунки для підлітка — це можливість задо-
вольнити свою потребу в любові, якщо її недостатньо в сім’ї. До речі,
це особливо актуально для дівчаток, які іноді вступають у статеві сто-
сунки лише для того, щоб виглядати привабливими в очах хлопчиків,
отримати увагу і тепло.
Отже, завдання близьких — давати підліткові більше уваги і тепла,
підвищувати самооцінку іншими способами, виховувати в дитині по-
чуття самодостатності.
Підліток
відчуває страх
«У сина багато страхів. Поки він був маленький, всього боявся:
і трави, і павуків, і темряви. Ми боролися з цим, як могли. Учи-
ли його плавати, брали в походи, влаштовували квести на день на-
родження. Приблизно в десять років син став сміливішим, старі
страхи пішли. Проте, на жаль, з’явилися нові. Наприклад, Рома
дуже боїться відповідати біля дошки, боїться з кимось заговорити,
познайомитися. Зараз синові чотирнадцять років. Усі його одно-
літки чимось займаються: танцями, боксом, співом. А Рома тіль-
ки ходить до школи. Там у нього є декілька друзів, та й ті з пер-
шого класу, з новими він знайомств не заводить. Ось такий у нього
страх спілкування. Поновилися й інші страхи: темряви, висоти,
страх залишитися самому. Нещодавно син, трохи не плачучи, ска-
зав мені, що боїться, що ми з татом помремо, а він залишиться
сам-один. Розумію, що це не нормально і виходить за межі звичай-
ної поведінки. Як допомогти синові?»
180
У кожної людини є страхи. І це нормально, якщо, звичайно, їх не
надто багато. Навіщо потрібні страхи? Звичайно, для збереження жит-
тя. Страх темряви, один із найдавніших людських страхів, допомагав
нашим предкам виживати в дикій природі. Страх висоти допомагає
поводитися безпечно. Наявність деяких страхів є природною для лю-
дини.
Інша справа — ситуації, коли страхи починають заважати жити, спіл-
куватися, виконувати абсолютно звичайні людські функції. У випадку
з Ромою спостерігається загальне підвищення тривожності, можливо,
внаслідок якогось стресу або неприємної ситуації, що давно мучить
підлітка. Також страхи можуть виникати в дітей батьків, які надто опі-
куються дитиною, застерігають її від усього, побоюються за неї, обго-
ворюють у її присутності тривожні теми.
Приберіть тривожний фон у сім’ї. Не дивіться теленовини, менше

обговорюйте неприємні події, не говоріть дитині, що побоюєтесь за
її життя. Не говоріть про те, що скоро помрете (таке теж трапляється).
Навпаки, навчайте дитину бачити у всьому добре. Не заохочуйте пере-
гляд фільмів жахів, читання книг, у яких є багато страшного, того, що
дитина ще не в силах усвідомити.
Намагайтеся створювати для дитини позитивне середовище. Літній

табір, спорт та інші активні, цікаві заняття — ось що допоможе дитині
забути про свої страхи і зробить їх не такими сильними.
Водночас, якщо дитина говорить про свої страхи, не можна кеп-
кувати з неї, критикувати: «Це все нісенітниця, ти ж чоловік, чого ти
181
боїшся». Будьте об’єктивні, намагайтесь зрозуміти причини дитячого
страху. Наприклад, страх смерті батьків, який може виникати в дити-
ни навіть до підліткового віку, насправді є страхом самотності. Дити-
на дуже боїться, що залишиться сама в цьому світі. Тому ви маєте го-
ворити про те, що ви всі разом дружна сім’я, усі здорові і житимете
довго і щасливо. Розкажіть синові про довгожителів у вашій сім’ї. Че-
рез страх смерті близьких дитина починає розуміти і те, що сама вона
теж смертна. У такому разі за страхом смерті батьків ховається страх
своєї смерті. Попрацюйте з ним. Не варто приділяти багато уваги цій
темі. Проте, якщо припаде до слова, скажіть дитині, що вона сильна,
молода і здорова, тобто їй нічого не загрожує. Запропонуйте підліт-
кові займатись активним спортом. Дайте можливість нового спілку-
вання.

Трапляється, що підліток не чує батьків. Він усе одно боїться. У та-
кому разі допоможуть заняття з підлітковим психологом, спілкування
у підліткових тренінг-групах і консультації психолога для батьків.
Підліток заїкається
«У моєї дочки Інни серйозна проблема. Вона дуже сильно за-
їкається, коли нервує. І сама від цього страшенно страждає,
оскільки її передражнюють однокласники, з неї сміються. Крім
того, у старшій школі доводиться відповідати біля дошки, висту-
пати з рефератами, доповідями, брати участь у конференціях.
Тож дочка всього цього просто не може робити. Одного разу,
182
уся заплакана, сказала мені, що просто не хоче жити, тому що
вважає себе неповноцінною. Якщо Інна не хвилюється, у неї все
гаразд, говорить плавно і красиво. Як навчити її долати своє хви-
лювання?»
Заїкання зазвичай стає помітним ще в ранньому дитинстві, при-

близно у віці 4–7 років. Причини такої проблеми можуть бути різни-
ми. Наприклад, невротичне заїкання виникає в результаті сильного
емоційного стресу. Під впливом різних психогенних чинників (роз-
лучення з батьками, сильний переляк та ін.) воно може посилюва-
тись.
Нерідко в підлітковому віці заїкання зменшується, проблема йде
сама собою. Але у невеликої кількості підлітків заїкання може поси-
литися на тлі підвищення загальної емоційності і підліткової сором’яз-
ливості.

Встановіть для підлітка правильний режим дня. Заїкання може по-
силюватись у разі підвищення навчального, фізичного та емоційного
навантаження. Якщо дитина недосипає, не має можливості перемика-
тися з навчання на відпочинок, заїкання також може посилитись. Тому
рекомендовано переглянути режим дня підлітка на користь відпочин-
ку і прогулянок, заняття спортом, наскільки це можливо.

Дотримуйте деяких правил, які допоможуть підліткові впоратися із
заїканням:
• не робіть йому зауважень;
• не перебивайте і не намагайтеся закінчити фразу за нього;
183
• не просіть повторити невдалу фразу або речення;
• запропонуйте знаходити заміну для незручних слів, які складно ви-
мовляти;
• порадьте робити паузу і спокійний вдих перед новою фразою;
• терпляче слухайте, висловлюючи підтримку не словами, а виразом
обличчя.

Якщо заїкання у підлітка має помітну негативну динаміку, не відкла-
дайте на потім візит до фахівців — психолога, логопеда і психоневро-
лога. Лікування заїкання має бути єдиним комплексом логопедичних
занять і психотерапевтичних дій.
Підліток
видавлює прищі
«Як і багато підлітків, син страждає від прищів. Півтора роки
тому його посипало. Ми водили його до косметолога, купували всі-
лякі мазі і протирання, відправляли до солярію. Але якась кіль-
кість висипань весь час була. Лікар сказав, що вони зникнуть, коли
мине перехідний вік. Але за цей час у Макса з’явилася звичка видав-
лювати прищі. Звісно, обличчя через це червоніє, нариває ще більше.
Але коли робиш йому зауваження, то отримуєш грубу відповідь:
«Моє обличчя, хочу — і видавлюю!» Шрами ж залишаться на все
життя! Як вплинути на сина-підлітка, якщо він псує свою зовніш-
ність?»
184
У літературі написано, що в жодному разі не можна видавлюва-
ти і проколювати прищі. Адже через шрами можна занести інфекцію.
Але всі підлітки це роблять. Чому саме в підлітковому віці на обличчі
з’являються прищі? Це пов’язано з гормональною перебудовою орга-
нізму і з тим, що вироблення шкірного сала збільшується, а також при-
скорюється відмирання шкірних частинок. Суміш сала і цих частинок
забиває пори, заважаючи шкірі дихати. Бактерії розмножуються, тому
на шкірі з’являються прищі.
Чому ж підлітки так люблять видавлювати їх? Адже правильніше
було б обробити їх лосьйоном, маскою, маззю?
Якщо розглянути проблему з точки зору психологічних причин,
то виглядає це приблизно так. У підлітковому віці мало хто собі по-
добається. Підліток невдоволений своєю зовнішністю, тим, що
з ним відбувається. Рідко можна зустріти підлітка з високою само-
оцінкою. Причому це самовідчуття цілком може бути неусвідомле-
ним. Видавлювання прищів — це своєрідна аутоагресія, завдання
шкоди самому собі. Коли загострюється така негативна увага під-
літка до свого обличчя? Коли він переживає стрес, коли його щось
дуже турбує, наприклад іспити, конфлікти, та й просто поганий на-
стрій без причини.

Не зневіряйтесь, якщо не виходить переконати дитину не видавлю-
вати прищі. Нехай вона регулярно відвідує косметолога. Фахівець по-
ступово переконає підлітка стежити за шкірою обличчя, навчить його
робити це правильно. Інакше проблема може стати запущеною, і потім
доведеться тривало лікувати шкіру.
Нехай у вас удома буде достатньо засобів, за допомогою яких мож-
на підтримувати чистоту шкіри.
Не примушуйте дитину проводити процедури. Ви можете лише
делікатно нагадати, але не лаяти підлітка, не кричати на нього, не об-
зивати і не критикувати його зовнішність («Ти вже весь у прищах»
тощо).
185
Поговоріть із дитиною. Дізнайтеся, що найбільше дратує і напружує
її. Можливо, вона переживає через конфлікт із кимось з однолітків або
через нерозділене кохання. Або в підлітка стрес через майбутні іспи-
ти. Ваше завдання — з’ясувати причини хвилювань і допомогти дити-
ні з ними впоратись. Перша допомога — це щира розмова. І не одно-
разова. Треба допомагати дитині розібратися в собі. Для неї важливо,
щоб поруч була людина, яка чує його і розуміє.

Іноді видавлювання прищів перетворюється на залежність. Дитина
раз у раз підходить до дзеркала, уважно вдивляється в обличчя і да-
вить прищі, навіть якщо вони зовсім маленькі. Такий спосіб зняття на-
пруження, так само як і гризіння нігтів, допомагає позбутися стресу,
що накопичився. Але навряд чи, якщо все вже запущено, вийде подо-
лати проблему своїми силами. Запропонуйте підліткові звернутися до
психолога. Можливо, причиною звернення ви назвете не видавлюван-
ня прищів, а допомогу в розвитку комунікації, роботу над самооцін-
кою або розв’язання якихось інших проблем.
Підліток конфліктує
з братом/сестрою
«У нас двоє дітей — 16-річний син і 13-річна дочка. Сказа-
ти, що вони живуть як кішка із собакою — нічого не сказати.
186
Лаються, псують речі одне одного, ябедничають, хоча ми цьо-
го не заохочуємо. Старший син Боря, звичайно, виявляв ревнощі
в дитинстві, навіть був період, коли він запитував у нас із чоло-
віком, навіщо ми народили другу дитину, не запитавши в нього.
Але потім це минуло. Аліна дуже любить Борю, але при цьому
бере його речі, користується його комп’ютером, що його дуже
злить. Розумію, що ми із чоловіком щось робили не так, вихо-
вуючи дітей. За великим рахунком, дітям не так багато часу
залишилося жити разом. Проте я не можу зрозуміти, як при-
пинити сварки між дітьми, адже вони дуже мене засмучують,
аж до хвороби».
Взаємостосунки братів і сестер у сім’ї — тема досить складна і сер-

йозна, яку важко викласти на одній сторінці книги. Причини дитя-
чих ревнощів і негативізму щодо своїх близьких, кровних родичів
можуть бути темою серйозного наукового дослідження. Психологи
відзначають, що з найпершого дня, коли в сім’ї народжується друга
дитина (третя, четверта тощо), між дітьми складаються дуже непро-
сті стосунки.
Що відчуває старша дитина щодо меншої? Ревнощі, злість, ба-
жання позбутися її. Найменші діти можуть переживати дуже силь-
ні почуття. Нерідко батьки розповідають про те, що старша дити-
на намагалася викинути меншу з дитячого візочка або зашкодити
в якийсь інший спосіб. Звичайно, це дуже засмучує батьків. Адже
всі мами і татусі мріють про сімейну ідилію, коли брати і сестри обо-
жнюють одне одного в дитинстві і допомагають одне одному протя-
гом життя.
Батькам важко, практично неможливо любити дітей однаково, по-
казувати їм свої почуття. Хоча б тому, що в дітей різні характери, хтось
із них, можливо, часто хворіє, хтось рідко, або когось із дітей мама на-
роджувала важче. Діти, відчуваючи неоднакове до них ставлення і по-
требуючи батьківської любові і тепла, починають з’ясовувати стосун-
ки одне з одним. У дитинстві це може проявлятися як конфлікти через
іграшки, а в старшому віці брати і сестри змагаються, у кого вищий ста-
тус, зарплатня, успішніша сім’я тощо.
187
Проаналізуйте свої стосунки з кожним із дітей. Як ви вважаєте, чи
досить уваги приділяєте кожному з них? У чому це проявляється? На-
скільки часто ви проводите час із кожним з дітей окремо від іншого?
Це дуже важливо. Тільки коли дитина відчує, що батько приділив ува-
гу саме йому, конфліктів на підставі ревнощів і «поділу» батьків по-
меншає.

Добре, якщо ваші діти відчуватимуть свою індивідуальність. Чомусь
вважають, що брати і сестри неодмінно мають бути схожими. Насправ-
ді це не так. Вони значно відрізняються одне від одного за характе-
ром, звичками. Тому бажано виділити дітей усіма доступними способа-
ми. Наприклад, розділити їх місце проживання. Надання дітям різних
кімнат позбавляє багатьох конфліктів. Маючи свою територію, дити-
на не зазіхатиме на територію брата або сестри. Також потрібно ін-
дивідуально підбирати одяг, подарунки, гуртки і секції. Абсолютно не
обов’язково, щоб менший брат чи сестра повторювали шлях старших.
Навпаки, намагайтеся виділити кожну дитину, підкреслити її особли-
вості.

Цей спосіб стосується батьківського спілкування з дітьми.
Чого слід уникати:
• негативного порівняння дітей одне з одним («Ти навчаєшся гірше,
ніж твій старший брат»);
• відчитування однієї дитини в присутності іншої;
188
• нацьковування однієї дитини на іншу («Йди розберися зі своїм бра-
том»);
• скарг одній дитині на іншу;
• об’єднання з однією дитиною проти іншої («Ми з тобою домовимо-
ся, що твоїй сестричці цього не скажемо»).
Підліток потрапив
під вплив
«Син Максим, можна сказати, потрапив під поганий вплив.
Він почав спілкуватися зі своїм однокласником з неблагополучної
сім’ї. Потім цей однокласник ввів його у свою компанію, де п’ють
пиво, і навіть міцніші напої, палять, нецензурно висловлюються.
Кілька разів я бачила сина з цими хлопцями і дівчатами. Усі
вони набагато старші за Максима, виглядають страшенно недо-
глянутими. На всі наші прохання не ходити в погану компанію
Максим відповідає, що він вже дорослий і не хоче слухати нас. Він
посилається на своїх нових «друзів», коли говорить про щось. На-
приклад, нещодавно сказав, що вчитися не круто, що в їхній ком-
панії всі вважають, що потрібно жити собі на втіху, а не проси-
джувати за партою. Улюблену вчительку тепер зневажає, тому
що однокласник йому сказав, що вона тупа. І все в такому дусі.
Ми боїмося, що це може погано закінчитися, але не знаємо, як
вплинути на сина».
Підліткам властиво шукати нові авторитети, відділятися від батьків.

Кожна дитина переживає такий період більш чи менш гостро. Звичай-
но, дитина шукатиме авторитет не серед дорослих, а серед однолітків
або молоді, старшої на рік, три, п’ять.
189
Хто з підлітків зазвичай потрапляє під поганий вплив?
• Невпевнені в собі підлітки з низькою самооцінкою;
• підлітки занадто позитивні, які хочуть стати такими, як усі, спробу-
вати поводитись «не занадто правильно»;
• цікаві підлітки, які постійно прагнуть пізнати щось нове будь-якими
шляхами;
• підлітки, чиї батьки постійно прагнуть захистити їх від будь-якого
зовнішнього впливу;
• підлітки, чиї батьки ніколи не зважають на їхню думку.

Щирі розмови дуже важливі для взаєморозуміння батьків і підліт-
ків. Батьки не мають повчати дитину, лаяти її. Потрібно ділитися одне
з одним поганим і добрим, радитися, як розв’язати ту чи іншу пробле-
му. Настане час, коли дитина почне віддавати перевагу спілкуванню
з однолітками спілкуванню з батьками. Проте завжди можна знайти
спільні заняття, інтереси і в жодному разі не втрачати довірчих стосун-
ків із дитиною.

Ви не можете диктувати своїй дитині, з ким їй спілкуватись. Але ви
маєте право висловлювати свою точку зору, щоб посіяти зерно сумні-
ву: а чи ті це люди, з ким по дорозі? Намагайтеся не лише декларувати
дитині якісь істини, але й вислуховувати її, щоб зрозуміти, чому вона
поводиться так чи інакше. Розвивайте в дитини адекватну самооцінку,
адже невпевненість у собі — одна з найбільш поширених причин по-
трапляння під вплив. Якомога частіше хваліть дитину, підтримуйте її,
приймайте такою, яка вона є.
190
Коли час вживати серйозних заходів?
Коли ви бачите, що підліток узагалі не йде на контакт із вами.
• Ви знайшли в його речах чужі речі.
• Він прийшов додому п’яний, брудний, побитий.
• Підліток став дуже нервовим, часто плаче без явної причини.
• Він не ночує вдома, і ви не знаєте, де він.
Що робити в такій ситуації? Можна ізолювати дитину від того сере-
довища, у якому вона живе зазвичай. Але це не має бути цілковита ізо-
ляція. Добре, якщо у вас є можливість перевести дитину до іншої шко-
ли. Але важливо не ігнорувати проблеми дитини, як це роблять деякі
батьки, а намагатись зрозуміти їх. Важливо зацікавити підлітка чимось
окрім тієї компанії. Наприклад, спортом, музикою, танцями, похода-
ми. Крім того, важливо організувати зайнятість підлітка вдома. Про-
сті і зрозумілі завдання допоможуть залучити дитину до домашнього
життя.
агресивно
«Нам потрібна порада щодо того, як правильно поводитися з на-
шим 16-річним сином. Останнім часом він став дуже дратівливим.
Що не скажеш йому — у відповідь крики, грубість. Може стукну-
ти кулаком у стіну. У школі часто б’ється. Нас вже викликали
до директора, сказали, що син трохи не покалічив іншу дитину.
Ми завжди виховували сина так, щоб він міг за себе постояти. Але
вчителі говорять, що він кидається на інших без особливих при-
чин. Багато підлітків поводяться агресивно, але в нашої дитини
ця поведінка проявляється занадто гостро. Звісно, ми пробували
розмовляти з дитиною. Проте син говорить нам, що він мужик і не
повинен поводитись, “як баба”».
191
Справді, багатьом підліткам властива надмірно агресивна поведін-
ка. Іноді вона набуває вкрай потворних форм. Наприклад, діти-підлітки
б’ють безхатька або літню людину, нападають на вчителя, мстять сво-
їй колишній любові, піднімають руку на батька або маму. Було б без-
глуздо розводити руками і констатувати, що в дитини перехідний вік.
Адже часто підліток і сам страждає від того, що зробив комусь боляче,
скривдив когось.
Звідки ж беруться такі спалахи агресії? Її природу активно вивчають
психологи. Вони виділяють різні види агресії: пряма, непряма, вер-
бальна, негативізм, образа, ворожість та інші. За спрямованістю виді-
ляють агресію, спрямовану на інших, на себе або на зовнішнє середо-
вище.

Причиною виникнення агресії у підлітка може бути невміння кон-
тролювати свою поведінку, а також підвищена емоційність. Найперше
завдання батьків — навчити підлітка тримати себе в руках, управля-
ти своїми емоціями, контролювати свої імпульси. У цьому добре допо-
магають тренери у спортивних секціях, педагоги. Але і батьки можуть
вплинути на свою дитину. Наприклад, демонструючи особистий при-
клад, коли вони стримуються, не проявляють агресію.

Глибинні причини агресії — невдоволення собою, невпевненість
у собі, бажання бути сильним. Агресивно поводяться саме ті підліт-
ки, яких вдома карають фізично або принижують словами. Не маю-
чи можливості повернути агресію батькам, вони можуть виливати її
на довкілля (ламати речі, розбивати, рвати) або на себе (нанесення
192
порізів, травм). Діставатися може і тим, хто їх оточує — людям, твари-
нам. Як правило, страждають слабкіші.
Допомогти підліткові впоратися зі своєю агресією, понизити її рі-
вень можна тільки за умови, що вдома підлітка не карають фізично. Не
можна також обзивати його образливими словами, принижувати. На-
впаки, слід ставитись до дитини з повагою.

Ви помічаєте, що рівень агресії дедалі зростає. Іноді вона може
бути наслідком гормональних сплесків, які відбуваються в організмі
підлітка. Регулярні та інтенсивні заняття спортом можуть допомог-
ти дитині зменшити агресію. Помірні фізичні навантаження зніма-
ють емоційне напруження. Навпаки, бойові види спорту можуть дати
зворотний ефект. Бокс, різноманітні види боротьби можуть посили-
ти агресію, особливо за неправильного підходу тренера. Тож краще
порадьте підліткові займатися плаванням, волейболом, тенісом, тоб-
то «мирними» видами спорту, які дадуть йому можливість «випусти-
ти пару».
Підліток
переживає горе
«У нашій сім’ї сталося велике горе. Помер тато. Маленька
дочка поки ще до кінця не розуміє, що сталося. Я намагаюся
тримати себе в руках, як можу. Відвідую психолога. А ось наша
старша дочка, Марина, яка все розуміла: і те, що тато серйозно
хворів, і те, що він помер, — переживає горе дуже гостро. Тато
193
був для неї близькою і дорогою людиною. Вона замкнулася, стала
дратівливою, погано засинає, але при цьому не приймає від мене
ні підтримки, ні співчуття. До психолога йти відмовляється,
вважає, що не можна «виносити сміття з хати». Настрій у неї
пригнічений. Контакт у нас не загублений, але не такий, як був
раніше».
Горе, втрату важко переживають як діти, так і дорослі. Дійсно, ма-

люкам трохи легше переживати втрату коханої людини, оскільки вони
не можуть повною мірою усвідомити, що це означає. Інакше відбува-
ється з підлітками. Вони вже розуміють, що якщо людина померла, то її
вже не повернути. Вони відчувають душевний біль, оскільки підліткам
узагалі властива підвищена емоційність. Окрім відчуття спустошенос-
ті і горя, підліток може переживати почуття самотності, і навіть обра-
зи на близьку людину за те, що та його кинула. Нерідко можна почу-
ти такі слова: «Як ти міг померти? Адже у тебе був я?» Дитина вчиться
жити без втраченої людини. Ще вчора можна було обійняти тата, зате-
лефонувати йому, притиснутися щокою, посваритися з ним або поми-
ритися. Сьогодні такої можливості вже немає. Найважче доводиться
дітям, які переживають ще й відчуття провини. Наприклад, якщо під-
літок чимось скривдив близького, але не встиг попросити вибачення.
Або коли інші члени сім’ї настільки сильно переживають втрату, що не
можуть підтримати підлітка.
Як допомогти дитині пережити втрату, якщо і сам батько перебуває
не в кращому емоційному стані? Що має зробити дорослий? Звичай-
но, допомогти дитині пережити втрату і разом навчитися жити далі.
А ще — розібратися у своїх почуттях, впоратися з відчуттям провини
і самотності.

Підліткові важливо відчути, що він не один, що поруч є людина або
люди, які відчувають те саме, але при цьому підтримують його. Дитина
194
напевно вперше побачила смерть так близько і ще не може впорати-
ся зі своїми переживаннями. Тому головне, чим ви можете допомог-
ти, це не залишати її саму, говорити про те, що ви разом, що ви завжди
поруч і готові її підтримати. Важливо вміти вислухати підлітка, адже
йому може захотітися поговорити про свої переживання. Але якщо
ви бачите, що він закрився, не тисніть і не наполягайте. Просто будь-
те поруч.

Шок, заперечення, прийняття — три стадії, які переживає людина,
втративши когось близького. Ви маєте бути готові до того, що в дити-
ни можуть бути істерики, спалахи гніву, бажання якось зашкодити собі
або тим, хто її оточує, некерована поведінка.
Через деякий час це мине. У міру того як дитина усвідомлюватиме,
що людину, яку вона так любила, вже не повернути, вона заспокоюва-
тиметься, хоча настрій може залишатися пригніченим, похмурим. Мо-
жуть порушитися контакти з іншими членами сім’ї і друзями, виник-
нути проблеми у навчанні через небажання навчатись. «Ліки» в такій
ситуації — нові події, нове спілкування, позитивні враження, занят-
тя спортом. Почніть робити щось разом із дитиною. Це допоможе вам
обом.

Якщо стан занадто довго не покращується, спробуйте разом змі-
нити середовище. Наприклад, поїхати відпочити на декілька днів. Це
допоможе перемкнути увагу і повернутися до реального життя, усві-
домивши свою втрату і прийнявши її. Психологи рекомендують не го-
ворити дитині, що все добре. Треба бути правдивими, говорячи про те,
що, дійсно, тата повернути не можна. Зате в пам’яті він житиме завжди.
195
І ваші спільні спогади, перегляд фотографій, відеозаписів допоможуть
дитині впоратися з почуттям втрати, зберегти в пам’яті хороші, добрі
моменти.
Підліток
не ночує вдома
«У нас така проблема. Дочка час від часу не ночує вдома. Го-
ворить, що йде до подруги, але не говорить до якої і не дає її номер
телефону. Підозрюю, що це не подруга, а хлопець або взагалі якась
компанія. Я вважаю, що Іра бреше нам. Пробували заборонити,
стежити за дочкою, але результат дістали негативний — тепер
вона йде з дому ще частіше. Звичайно, вдома в нас складні стосунки.
Чоловік випиває, може накричати. Окрім старшої дочки є ще двоє
дітей, один з яких — інвалід. Але в Іри є своя кімната, їй ніхто
не заважає. Я переживаю, що вона може опинитись у неприємній
ситуації».
У період статевого дозрівання деякі підлітки можуть демонструва-

ти таке сильне бажання відокремитися від батьків, що йдуть з дому на
короткий час, пробуючи таким чином, чи зможуть вони жити самостій-
но. Для організації таких ночівель ще немає потреби мати свої фінан-
си. Підлітки вбачають це безпечним і досить привабливим. Діти мо-
жуть об’єднуватися в компанії, збираючись у квартирі одного з друзів,
коли відсутні батьки. Дівчатка справді можуть іти ночувати до подру-
жок, щоб вдосталь поспілкуватись. Або до хлопців, щоб займатися сек-
сом. Не варто виключати і бажання покурити, випити, тобто зробити
те, чого не дозволяють батьки вдома.
Так поводяться не лише ті діти, яким незатишно вдома. Цілком бла-
гополучні діти йдуть з дому на якийсь час із дозволу батьків або без
нього.
196
Не забороняйте дитині запрошувати подруг або друзів до себе до-
дому з ночівлею. Кредит довіри має бути досить великим. Адже в цей
момент вас може і не бути вдома. Але це буде все одно краще, ніж якщо
дитина піде сама, не попередивши вас і не сказавши куди.
Якщо дитина відпрошується ночувати до друзів, обов’язково обго-
воріть «правила гри»: повідомляти, де перебуваєш, залишати адресу
і телефони батьків. Але якщо ви заборонятимете, дитина все одно піде.

Якщо дитині вдома незатишно, їй весь час хотітиметься втекти, піти
туди, де спокійніше. Тому намагайтесь створити для підлітка вдома
комфорт і теплу атмосферу. Бажано, щоб у дитини була своя кімната,
щоб дорослі дотримували недоторканість її особистих речей, щоб під-
літок мав можливість займатися улюбленою справою, запрошувати
друзів у гості. Якщо вдома часто скандалять, хтось із батьків зловжи-
ває алкоголем, у дитини немає свого кута, то він неодмінно прагнути-
ме піти деінде.

Не робіть вигляд, ніби ви не помічаєте відсутність підлітка. Не де-
монструйте байдужість щодо того, що він не приходить додому на ніч.
Говоріть із дитиною про те, що ночувати треба вдома. Він може пере-
ночувати у друга або подруги, якщо ви домовилися заздалегідь. По-
кажіть усю свою любов і розуміння, адже своєю поведінкою підліток
може намагатися привернути вашу увагу. Вчіться налагоджувати кон-
такт із сином або дочкою, розкажіть дитині про свої тривоги і пережи-
вання. Виключіть претензії і докори.
197
Шановні батьки!
Сподіваюсь, що ви знайшли відповіді на більшість своїх запитань

і що наш досвід допоможе вам краще зрозуміти свого підлітка. Якщо
ви знаходите час і сили спілкуватися з ним, якщо ви не втрачаєте надії
встановити нормальний контакт і взагалі теплі стосунки, отже, ви до-
брі батьки і мудрі дорослі. Пам’ятайте, що підліткові зараз непросто,
що він перебуває в пошуку себе. Він чекає від вас любові і розуміння.
Будьте його другом і опорою. Тоді ваша дитина обов’язково успішно
проживе свій непростий вік і вийде з нього переможцем.
Пам’ятайте, що підліток проживає дуже непростий період свого
життя, коли йому складно розібратися в собі. Він може не виказувати
вам своїх переживань, але дуже хоче, щоб ви підтримали його.
Можливо, згадавши свій період дорослішання, ви знайдете багато
відповідей на сьогоднішні запитання.
Не думайте, що вашому підліткові тепер потрібно менше любові.
Навпаки, більше. Просто він занадто гордий, щоб це показати.
Вчіться бачити хороше у своїй дитині знову і знову, навіть якщо за-
раз воно приховане занадто глибоко.
Будьте відкриті і чесні зі своєю дитиною.
Довіряйте їй і вірте у її здібності й успіх!
198
Зміст
Від автора . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3
Як користуватися книгою? . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 4
Підліток не хоче навчатись . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 6
Підліток палить . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 9
Підліток грубіянить . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 11
Підліток погрожує піти з дому . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 14
Підліток краде гроші вдома . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 17
Підліток захопився молодіжною культурою . . . . . . . . . . . . . . 20
Підліток нецензурно висловлюється . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 23
Підліток не знаходить спільної мови з учителями . . . . . . . . . . 25
Підліток поводиться агресивно . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 27
Підліток хоче зробити татуювання або пірсинг . . . . . . . . . . . . 30
Підліток обманює дорослих . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 33
Підліток бажає собі смерті . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 35
Підліток гризе нігті . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 37
Підліток боїться публічних виступів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 40
Підліток переживає розлучення батьків . . . . . . . . . . . . . . . . 42
Підліток надто багато дивиться телевізор . . . . . . . . . . . . . . . 45
Підліток не ділиться секретами . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 48
Підліток висмикує на собі волосся . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 50
Підліток ніколи не просить вибачення . . . . . . . . . . . . . . . . . 53
Підліток вимагає, щоб йому купували дорогі речі . . . . . . . . . . 55
Підліток часто плаче . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 57
Підліток мало спілкується . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 60
Підліток не хоче допомагати батькам . . . . . . . . . . . . . . . . . . 62
Підліток потрапив до поганої компанії . . . . . . . . . . . . . . . . . 65
Підліток захопився дієтою . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 68
199
Підліток погано ставиться до себе . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 71
Підліток маніпулює батьками . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 74
Підліток конфліктує з однолітками . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 77
Підліток ненавидить брата/сестру . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 80
Підліток підняв руку на батьків . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 82
Підліток впадає в депресію . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 84
Підліток робить порізи на шкірі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 88
Підліток спілкується тільки в соцмережах . . . . . . . . . . . . . . . 90
Підліток надто багато грає в комп’ютерні ігри . . . . . . . . . . . . . 94
Підліток почувається самотнім . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 97
Підліткові подобається екстрим . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 99
Підліток закохався . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 102
Підліток говорить, що його права обмежують . . . . . . . . . . . . 104
Підліток вважає себе невдахою . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 108
Підліток хоче більше свободи . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 110
Підліток хоче бути схожим на когось . . . . . . . . . . . . . . . . . . 113
Підліток приохотився до азартних ігор . . . . . . . . . . . . . . . . 116
Підліток не хоче читати . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 119
Підліток ставить запитання про секс . . . . . . . . . . . . . . . . . . 122
Підліток ні з ким не дружить . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 124
Підліток дуже сором’язливий . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 127
Підліток не приймає своє тіло . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 129
Підліток «замикається» від батьків . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 132
Підліток зухвало одягається . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 134
Підліток часто скаржиться на здоров’я . . . . . . . . . . . . . . . . 136
Підліток не приймає вітчима . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 138
Підліток занедбав себе . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 141
Підліток упирається . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 142
Підліток не зважає на авторитет батьків . . . . . . . . . . . . . . . 144
Підліток не розуміє з першого разу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 147
Підліток не виявляє цікавості ні до чого . . . . . . . . . . . . . . . 149
Підліток любить фільми жахів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 151
200
Підліток пережив (або переживає) нерозділене кохання . . . . 154
Підліток вважає, що близькі його не люблять . . . . . . . . . . . . 156
Підліток став жертвою насилля . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 158
Підліток залежний від алкоголю . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 160
Підліток не підтримує порядок у своїй кімнаті . . . . . . . . . . . 163
Підліток не може розібратися у своїх почуттях . . . . . . . . . . . 165
Підліток став грубим, неласкавим . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 167
Підліток цікавиться порносайтами . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 169
Підліток поводиться демонстративно . . . . . . . . . . . . . . . . . 171
Підліток поводиться дивно . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 173
Підліток ненавидить оточення . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 175
Підліток займається сексом . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 178
Підліток відчуває страх . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 180
Підліток заїкається . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 182
Підліток видавлює прищі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 184
Підліток конфліктує з братом/сестрою . . . . . . . . . . . . . . . . 186
Підліток потрапив під вплив . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 189
Підліток поводиться агресивно . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 191
Підліток переживає горе . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 193
Підліток не ночує вдома . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 196
Шановні батьки! . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 198
201
Для нотаток
Для нотаток
Гресь Анна
ЯК ПРИГОРНУТИ КАКТУС?
Книга для батьків, які хочуть зрозуміти своїх підлітків
Головний редактор Н. Ф. Юрченко
Технічний редактор О. В. Лєбєдєва
Коректор О. М. Журенко
Обкладинка Д. Ю. Куденко
Підп. до друку 26.06.2017. Формат 70×100/16.
Папір газет. Гарнітура Міріад Про. Друк офсет.
Ум. друк. арк. 16,9. Зам. № 17-06/21-05.
ТОВ «Видавнича група “Основа”»
61001 м. Харків, вул. Плеханівська, 66, тел. (057) 731-96-33
е-mail: office@osnova.com.ua
Свідоцтво суб’єкта видавничої справи
ДК № 5216 від 22.09.2016 р.

Як пригорнути кактус

Uploaded by

Document Information

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

Як пригорнути кактус

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

Як пригорнути кактус?

Книга для батьків, які хочуть зрозуміти своїх підлітків

© Гресь А., 2017

1 Спосіб перший, найпростіший

3 Спосіб третій, найскладніший

1 Швидка 2 Аналіз, пошук 3 Робота батьків над

Пробуйте різні способи і прийоми, погляньте на свою дитину ін-

Чому підлітки не хочуть навчатись? Як зробити так, щоб дитина-під-

1 Спосіб перший, найпростіший

2 Спосіб другий, більш складний

3 Спосіб третій, найскладніший

Багато підлітків палять. Як би страшенно це не звучало для біль-

1 Спосіб перший, найпростіший

2 Спосіб другий, більш складний

1 Спосіб перший, найпростіший

2 Спосіб другий, більш складний

Якщо грубість підлітка — форма його самоствердження, треба по-

3 Спосіб третій, найскладніший

Ви робите все можливе, але результату немає, підліток продо-

Отже, підліток погрожує піти з дому. Йому може не подобатися, що

1 Спосіб перший, найпростіший

Дослідження психологів показали, що в сім’ях, у яких хоча б один

3 Спосіб третій, найскладніший

Вам належить проаналізувати свої стосунки з підлітком і з’ясувати

Проблема дитячого крадійства виникає в багатьох сім’ях. Іноді діти

1 Спосіб перший, найпростіший

2 Спосіб другий, більш складний

3 Спосіб третій, найскладніший

1 Спосіб перший, найпростіший

2 Спосіб другий, більш складний

3 Спосіб третій, найскладніший

Мамине обурення зрозуміле. У сім’ї так не говорять, дочку вчили

1 Спосіб перший, найпростіший

Здавалося б, немає нічого простішого — поговорити з дитиною

2 Спосіб другий, більш складний

Навіть якщо перша розмова не мала результату, ваше завдання —

Що робити, якщо не спрацювали два попередні способи? Що як

Що ми можемо спостерігати в поведінці підлітка? Які якості йому

1 Спосіб перший, найпростіший

«Я піду до школи і поговорю з учителем», — такий вихід вважають

Підліткова агресія відрізняється від агресії маленької дитини хоча

2 Спосіб другий, більш складний

3 Спосіб третій, найскладніший

1 Спосіб перший, найпростіший

3 Спосіб третій, найскладніший

Це розповідь тата дівчинки Лілі. Він ділився проблемою в «батьків-

По-перше, потрібно припинити обманювати свою дитину. Перед-

2 Спосіб другий, більш складний

Припиніть примушувати дитину брехати. Ви це робите, абсолютно

Теплі стосунки з дитиною. Довіра і повага. Третій спосіб не швид-

Здається, що у словах і вчинках такого підлітка багато бравади і де-

1 Спосіб перший, найпростіший

2 Спосіб другий, більш складний

3 Спосіб третій, найскладніший

Підліток гризе нігті

Звичка гризти нігті — одна з найбільш поширених не лише серед

1 Спосіб перший, найпростіший

Відвернути підлітка, не привертаючи особливої уваги до шкідливої

Щоб зрозуміти причини поведінки кожної конкретної дитини, тре-

3 Спосіб третій, найскладніший

Це досить глибока робота зі шкідливою звичкою, її причинами,

Як видно з розповіді тата Насті, проблема цієї дівчинки не обмежу-

Щоб впоратися з проблемою, дитині треба набути досвіду публіч-

2 Спосіб другий, більш складний