«Незавершена справа» -

невідреаговані емоції
перешкоджають процесу
актуального усвідомлення того, що
відбувається; терапія спрямована
на завершення незавершеного,
звільнення від емоційних затримок
ГЕШТАЛЬТ-ТЕРАПІЯ Ф.С. Перлз : гештальт – цілісність і
структурність у застосуванні до мотиваційної сфери людини; у здорової
особистості виникнення певної потреби вимагає «контакту» з середовищем і
формує гештальт, задоволення потреби завершує гештальт і вимагає «відходу»
від середовища; у невротичної особистості процеси «контакту» і «відходу» є
сильно спотвореними і не забезпечують адекватного задоволення потреб

Механізми порушення процесу саморегуляції:
Інтроекція – засвоюєння відчуттів, поглядів, переконань, оцінок, норм,
зразків поведінки інших людей, які, вступають в суперечність з власне
особистістю (батьківські повчання, які засвоюються дитиною без
критичного осмислення).
Проекція – відчуження власних властиві якостей через невідповідність
їх «Я-концепції» → проекційні дірки заповнюються інтроектами.
Ретрофлексія – поворот на себе, потреби не можуть бути задоволені із-
за їх блокування соціальним середовищем → енергія, призначена для
маніпулювання в зовнішньому середовищі, прямує на самого себе
(агресивні відчуття, м'язові затиски, використання в мові поворотних
займенників і частинок «Я повинен змусити себе зробити це».
Дефлексія – ухилення від реального контакту → балакучість,
ритуальність, умовність поведінки, тенденції «згладжування»
конфліктних ситуацій.
Конфлуенція (або злиття) – виражається в стиранні меж між «Я» і
оточенням → важко відрізняти свої думки, відчуття і бажання від чужих,
вживання займенника «ми» замість «я».
Процес терапії:
І - етап фальшивих відносин, ігор і ролей,
звичних стереотипів, ролей→ цілі і потреби
незадоволені
ІІ - фобійний - усвідомлення своєї фальшивої
поведінки і маніпуляцій → прагне уникати
зіткнення зі хворобливими переживаннями
ІІІ - етап безвиході і відчаю → переживання
втрати підтримки ззовні, не готовність
використовувати свої власні ресурси
ІV - імплозія, стан внутрішнього сум'яття,
відчаю, огиди до самого себе, обумовлений
повним усвідомленням того, як людина
обмежила і подавила себе; відчуття страху
смерті → залучення величезної кількості енергії
і зіткненням протиборчих сил усередині
V - експлозія, вибух → скидання з себе
фальшивого, формування аутентичної
особистості
 Терапевтичні відносини
● будуються у формі діалогу: відповідальність
гешальт-терапевта (персональна відповідальність
за те, що відбувається в терапії)
● гешальт-терапевт – каталізатор, помічник,
співтворець, інтегрований в єдине ціле
гештальтособистості клієнта, уникає
безпосереднього втручання в особисті відчуття
клієнта, але намагається полегшити вираз цих
відчуттів.
● клієнту відводиться активна роль, що включає
право на власні інтерпретації позицій, на
усвідомлення схем своєї поведінки і життя; клієнт
повинен перемкнутися з раціоналізації на
переживання (вербализация відчуттів не настільки
важлива, наскільки важливе бажання клієнта, його
готовність прийняти сам процес актуального
переживання, в якому він насправді переживатиме
почуття і говоритиме від їх імені, а не просто
повідомляти про них).
феномен - це те, що небайдуже клієнтові, представлені у
внутрішньому просторі людини, можуть бути описані як
деякі ізоляти, усередині яких є напруга; існують як
конкретні втілення страху, любові, злості, вони -
суб'єктивні; будь-яке внутрішнє переживання колись було
досвідом зовнішнього контакту з референтними фігурами
зовнішнього світу, неможливість продуктивного
вирішення цього діалогу колись у минулому →
формування хронічного переживання незавершеної
ситуації, якогось застиглого ізоляту у внутрішньому
просторі клієнта; внутрішні феномени підміняють
реальність зовнішнього світу; ціль терапії – у виявленні
внутрішніх «драйверів», керівників поведінкою,
розпізнаванні протилежності, тобто об'єкту управління
(наприклад, це можуть бути протилежності «кваплива
мати - повільна дитина» або «контролюючий отець -
безпорадна залежна дочка» і так далі) і підтримка діалогу
між двома феноменами внутрішнього світу клієнта,
кожен з яких — він сам;
підтримка «хороших» фігур клієнта: виявлення
хворобливої проблематики і фігури для роботи,
вибір подальшої стратегії — або підтримувати
емоційне усвідомлення на межі контакту, або виділяти
якийсь напружений ізолят і йти з межі контакту.

Експериментальний (дисоційований)
діалог: напроти стільця, який займає клієнт
(«гарячий стілець») розташовується
порожній стілець, на який «садять» уявного
співбесідника. Клієнт по черзі міняє стільці,
програючи діалог, ототожнюючи себе з
різними фрагментами своєї особистості і
виступаючи то з позиції жертви, то з позиції
агресора, і по черзі відтворює репліки від
імені однієї, потім іншої психологічної
позиції.
Експериментальне перебільшення –
розвиток процесу самоусвідомлення
шляхом гіперболізування тілесних,
вокальних і інших рухів →
інтенсифікує відчуття, прив'язані до
тієї або іншої поведінки: голосніше і
голосніше повторювати фразу, виразно
робити жест
«Перебільшення»: фізичні симптоми
точніше передають відчуття людини, чим
вербальна мова; ненавмисні рухи, жести,
пози клієнта іноді є сигналами важливого
змісту, але ці сигнали залишаються
перерваними, такими, що не розвинулися,
спотвореними → пропонується клієнтові
перебільшити ненавмисний рух або жест
Базисні техніки
Незавершена справа: клієнтові
пропонується за допомогою прийому
«порожнього стільця» висловити свої
відчуття уявному співбесідникові або
звернутися безпосередньо до того з
учасників групи, хто має відношення
до незавершеної справи (найбільш
часте невиражене відчуття - це
відчуття провини або відчуття образи
→ гра починається із слів «Я
скривджений...».
«Великий пес» і «Щеня». «Великий
пес» втілює обов'язки, вимоги, оцінки.
«Щеня» втілює пасивно-оборонні
установки, шукає прийоми, відмовки,
виправдання, що обгрунтовують
ухилення від обов'язків → відбуваються
боротьба за владу і повний контроль над
особою → усвідомлення безплідних
маніпуляцій
Техніка «навпаки» - полягає в тому,
щоб клієнт зіграв поведінку,
протилежну тій, яка йому не
подобається. Техніка направлена на
ухвалення клієнтом себе в новій для
нього поведінці і на інтеграції в «Я»
нових структур досвіду.
«Репетиція». Репетиція поведінки
вголос в групі із залученням інших
учасників дозволяють краще
усвідомити власні стереотипи, а також
використовувати нові ідеї і рішення в
цій області.
«У мене є таємниця» - дослідження
відчуття провини і сорому: кожного з
учасників групи просять подумати про
який-небудь важливий для нього
особистий секрет, що ретельно
зберігається; психолог просить, щоб
учасники не ділилися цими
таємницями, а уявили собі, як могли б
реагувати оточуючі, якби ці таємниці
стали їм відомі.