Міністерство освіти і науки України

Державний вищий навчальний заклад

«Донбаський державний педагогічний університет»
Кафедра дошкільної освіти

Спицифіка впливу батька й матері на формування особистості дитини

Курсова робота з дошкільної педагогіки

здобувача бакалаврського рівня вищої освіти
спеціальності 012 Дошкільна освіта
Савілової Дар’ї Олегівни

Науковий керівник:

кандидат педагогічних наук,доцент

Крівошєя Неля Борисівна

Словʹянськ – 2023
 ЗМІСТ

Вступ ……………………………………………………………………………..
3

Розділ 1. Особливості сімейного виховання ………………………………..

6

1.1 Відносини батьків як фактор розвитку дитини ……………………………

6

1.2 Сімейні зв’язки як своєрідний генетичний код дитини …………….……

13

1.3 Роль виховання у становленні самооцінки дитини ………………………..

19

Розділ 2. Дитина є дзеркалом відносин між батьками …………………….

23

2.1 Вплив батьківського ставлення на емоційну сферу дитини …………….. 23

2.2 Методики психодіагностики сім’ї ………………………………………… 25

Додатки ……………………………………………………………………….... 31

Список використаної літератури ………………………………………...… 33

2
 Ваші діти – це не ваші діти.

Вони з’являються через вас, але не з вас.

Ви можете подарувати їм вашу любов,

але не ваші думи, тому що у них є їх думи.

Ви можете дати будинок їхнім тілам, але не їх душам.

Ви тільки луки, з яких послані вперед живі стріли,

які ви звете своїми дітьми.

Джебран Халіль Джебран

Вступ

Протягом усього раннього, дошкільного й молодшого шкільного віку

головним чинником формування особистості дитини залишаються батьки.
Вони можуть або запобігати, або сприяти формуванню відхилень у поведінці
дітей. Сімейне ставлення до дитини зумовлює її міжособистісні зв’язки, її
положення у соціумі, емоційний стан, моральний розвиток тощо.

Сім'я — це найдорожче, що у нас є. Це любов, турбота і терпіння, це

щоденна робота над собою і просто щастя мати затишок від батьків. Немає
нічого більш важливого, ніж щодня висловлювати вдячність нашим
найдорожчим людям за те, що вони в нас є. За дрібні і великі радості, які ми
переживаємо разом.

3
 Сім’я відіграє важливу роль в житті кожної людини. Ще з
пренатального періоду дитини оточують найрідніші люди — мама й тато.
Батьки закладують чудові речі малятку. Доказано, що дитина будучи ще в
утробі матері чує голос батьків, музичні коливання, відчуває ласку і любов
батьків. Родина нас вчать всьому: ходити, говорити, думати. Вони годують
нас, одягають, піклуються про наше здоров’я. Вчать бути добрими, чемними,
виховують нас.

Що є самим найважливішим в житті людини? Це його родина, ти

завжди можеш розраховувати на підтримку та розцміння. Адже тільки
найближчі й найрідніші люди ніколи не кинуть тебе в біді. Батьки — це ті
люди, які готові дати пораду в будь-якій життєвій ситуації, вони є щитом для
своїх дітей. Вони допоможуть і з вибором професії, і з вибором наряду для
першого побачення.

Сім’я — це особливий світ, де все таке рідне й улюблене. Це

найрідніше та найзатишніше місце на землі.

Отже, сім’я — це найдорожче, що ми маємо в житті. І ми не повинні

ніколи забувати про це. Нам потрібно цінувати те, що у нас є, та намагатися
ніколи не ображати своїх близьких. Якщо ми будемо добрі один до одного,
то в кожній родині запанує мир і спокій.

Актуальність проблеми. Доцільність наукового психологічного

пошуку для вирішення зумовили вибір теми моєї курсової роботи:
«Спицифіка впливу батька й матері на формування особистості дитини».

Незважаючи на великий інтерес до цієї проблеми, зміст поняття

«дитячо-батьківські взаємини» в психолого-педагогічній літературі
однозначно не визначено.
4
 Об′єкт дослідження – процес формування на особистість дитини у
родинному середовищі.

Предмет дослідження – вплив різних методів та форм сімейного

виховання дитини.

Мета дослідження – теоретично проаналізувати, обґрунтувати та

експериментально перевірити методи і форми сімейного виховання.

Визначена тема і мета курсового дослідження зумовили необхідність

для розв’язання таких завдань:

- зробити теоретичний аналіз педагогічної, психологічної та соціально–

педагогічної літератури з проблематики курсової роботи;

- виявити особливості сімейного виховання та основні функції сім'ї;

- визначити типи сімейного виховання;

- підготувати методичні рекомендації для вчителів і батьків, щодо сімейного

виховання особистості;

- дослідити роль сімейного виховання в формуванні самооцінки дитини

дошкільного віку.

Структура курсової роботи базується на теоретичних та практичних

дослідженнях.

Структура курсової роботи зумовлена логікою досліджень.

Дослідження складається зі вступу, двох розділів, загальних висновків,
списку використаних джерел, додатків.

5
 Розділ 1. Особливості сімейного виховання
1.1 Відносини батьків як фактор розвитку дитини

З точки зору сучасних аналітиків (Р. Ерскін, М. Кокс, В. Ламмерс),

сутність особистості формується саме через дитячобатьківські взаємини. У
момент свого народження дитина не має досвіду, не має механізмів захисту
або певних сформованих станів. Згідно з теорією вчених, особистість
формується через взаємодію новонародженої дитини з людиною, що виконує
функції піклування.

В проблемі взаємин між дітьми та батьками найбільшу популярність

завоювала теорія прихильності. Суть її визначається пізнанням дитини себе
через ставлення до неї матері.

Дані наукових досліджень про розвиток особистості дитини в сім’ї (С.

Бєлічева, С. Броуді, Р. Бейлз, Л. Бенджамін, Р. Белл, А. Варга, В. Гарбузов, А.
Денисенко, А. Захаров, Д. Ісаєв, О. Коннер, Є. Маккобі, А. Петровський, Б.
Райський, А. Рое, П. Слатер, В. Соколова, А. Співаковська, М. Сегельман, Ю.
Тарнавський, Г. Хоментаускас, В. Шутц, Е. Ейдеміллер, Г. Юзефович та ін.)
можуть бути основою для розроблення тренінгових програм для батьків і
педагогів, а також для індивідуалізованої системи психокорекційних програм
для дітей.

Особливе значення у формуванні особистості дитини, її емоційної та

духовної сфери традиційно відводиться фактору взаємодії батьків і дитини.
6
Дитячо-батьківські взаємини – це культурно-історичний феномен, який
знаходиться під впливом суспільних норм і цінностей. Саме взаємини з
батьками є фундаментом соціальних зв’язків дитини. Крім того, вони
відіграють визначальну роль у розвитку самопізнання: через них дитина
оволодіває досвідом ставлення не тільки до інших, але і до самої себе.

Великого значення ранньому досвіду взаємодії батьків з дітьми

надавали представники психоаналітичного напрямку.

На важливості догляду за дітьми і гуманного ставлення до них з

раннього віку наголошують З. Фрейд, З. Холл, К. Хорні, Дж. Боулбі, Е.
Еріксон, В. Шутц та ін. Згідно поглядів З. Фрейда, спілкування з батьками в
ранні роки, їх вплив на способи вирішення типових вікових протиріч,
конфлікти і невдачі адаптації проявляються згодом характерними
проблемами вже дорослої людини.

Дослідивши психолого-педагогічну літературу, можу виділити два

підходи до аналізу поняття дитячо-батьківських взаємин:

І. Взаємовплив – прояв соціально-психологічних закономірностей

міжособистісних взаємин через активну взаємодію батьків та дитини (З.
Матейчек, А. Фрамм, Ю. Гіппенрейтер).

ІІ. Підструктури сімейних взаємин – взаємопов'язані, але нерівнозначні

стосунки (А. І. Захаров, А. Я. Варга, Н. І. Буянов, О. А. Карабанова, І. М.
Марковська, А. С. Співаковська та ін.).

Отже, дитячо-батьківські взаємини відрізняються від інших видів

міжособистісних відносин тісним взаємозв’язком, що починається з самого
народження людини і триває все життя.

7
 Діти, як губка, щодня вбирають поведінку батьків, їхні стосунки,
манери, світогляд, які значною мірою формують їх дитячу індивідуальність.
У нас, батьків, є набір власних особистісних якостей, які ми або успадкували
від своїх батьків, або набули у взаємодії зі значущими для нас людьми,
світом і внаслідок унікального життєвого досвіду. Навіть батько, який
думками й помислами бажає дитині добра, неусвідомлено впливає на неї як
позитивним, так і негативним чином. Це універсальна й неминуча умова.

Батькам корисно знати, яким чином вони формують особистість

дитини, і намагатись по можливості запобігати реплікації небажаних
поведінкових звичок, які вони вважають негідними для власних дітей.

В сучасному світі, мама є для маленької дитини джерелом життєвого

досвіду. Якщо вона дає тепло, чуйно реагує на потреби малюка, то він буде
розвиватись із сильним почуттям цілісності. Якщо мати дитини пригнічує її,
проявляє холодне ставлення, нереалізованість, гнів або ворожість, розвиток
дитини буде порушено.

Татусі ж призначені для того, щоби підштовхувати маленьку дитину до

активної взаємодії та встановлення взаємин зі світом за межами
материнських обіймів. Батько розповідає дитині про світ, він бере її із собою
в різні місця, займається різними спільними видами діяльності й демонструє
дитині способи взаємодії з навколишнім світом. Якщо тато дитини –
упевнена в собі людина, люблячий і здатний захоплююче розповісти про світ
поза материнською зоною безпеки, навколишня дійсність сприймається
дитиною як привітне й цікаве місце, з яким вона може сміливо взаємодіяти. 

8
 Щоби зрозуміти, який вплив батьки справляють на свою дитину, у
першу чергу важливо зрозуміти, як ви ставитесь до самих себе, яку ношу
самокритики ви несете й ті позитивні почуття про самих себе, які
перетікають з вас у вашу дитину при щоденній взаємодії з нею.

Джерелом зародження у дитини емоційно-позитивних ставлень до

членів сім’ї є спільна домашня діяльність, що будується на засадах дружньої
взаємодопомоги.

Актуалізація стереотипів досвіду спілкування дитини з дорослими й

виникнення переживань, які є емоційною підготовкою дитини до нових
контактів не тільки з батьками, а й з іншими людьми, здійснюється завдяки
особистісним очікуванням дитини. Ставлення до дитини в родині й,
насамперед, з боку батьків значною мірою показує міжособистісні зв’язки
дитини, її статус у колективі.

Взагалі під поняттям «відносини» в психології розуміється ставлення

особистості до того, що її оточує. У соціальних спільнотах (а до них
належить і сім'я) представлені не відносини, а взаємини. Взаємовідношення –
це взаємна позиція однієї особистості до іншої, при цьому відносини і
взаємини – це сторони спілкування.

Проблема дитячо-батьківських взаємин привертає увагу фахівців

різних напрямів, що дозволило нам виділити три групи підходів до розуміння
ролі та змісту цього поняття: психоаналітичний, біхевіористський,
гуманістичний.

Великого значення ранньому досвіду взаємодії батьків з дітьми

надавали представники психоаналітичного напрямку.

9
 На важливості догляду за дітьми і гуманного ставлення до них з
раннього віку наголошують З. Фрейд, З. Холл, К. Хорні, Дж. Боулбі, Е.
Еріксон, В. Шутц та ін. Згідно поглядів З. Фрейда, спілкування з батьками в
ранні роки, їх вплив на способи вирішення типових вікових протиріч,
конфлікти і невдачі адаптації проявляються згодом характерними
проблемами вже дорослої людини.

Е. Еріксон зазначає, що в ранні роки людина відчуває істотний вплив з

боку сім'ї, а пізніше – з боку більш широкого соціального оточення: сусідів,
однокласників, школи та інших соціальних інститутів, культурних та
історичних умов [10]. Е.

Фромм відводить особливу роль у вихованні дітей батьківській любові

[9].

Основні положення теорії прихильності, заснованої Дж. Боулбі і М.

Ейнсворт, стосуються досвіду взаємин, отриманих в ранньому дитинстві, що
здебільшого залежать від характеру прихильності до близької людини [12].

Вагомий внесок у вивчення взаємин батьків з дітьми здійснили

представники біхевіористського напрямку, який визначального значення
надає техніці поведінки і дисципліни дитини.

Головні ідеї організації виховання полягають у тому, що батьки

розглядаються як елементи виховного середовища, з одного боку, і як агенти
соціалізації та «конструктори» поведінки дитини – з іншого.

Праці представників цього напрямку зосереджені в основному на

навчанні батьків методиці зміни поведінки дитини. Б. Бухер і О. І. Ловаас

10
вважали, що та користь, яку ми отримуємо в результаті методів покарання,
мізерна в порівнянні з негативними емоційними реакціями.

Гуманістичний напрям прийнято розглядати в руслі концепцій Г.

Олпорта, А. Маслоу, К. Роджерса, Ш. Бюллер, В. Франкла, Р. Мея і багатьох
інших. К. Роджерс найважливішими поняттями моделі сімейного виховання
вважав прояв щирих, справжніх почуттів (і позитивних, і негативних) усіма
членами сім'ї, безумовне прийняття своїх почуттів і почуттів близьких,
відданість своєму внутрішньому «Я».

На думку К. Роджерса, для налагодження взаємодії з дітьми батькам

необхідні три основних вміння:

1) чути, що дитина хоче сказати батькам;

2) висловлювати власні думки і почуття доступно для розуміння

дитини;

3) благополучно вирішувати спірні питання так, щоб результатами

були задоволені обидві конфліктуючі сторони.

Особливого значення представники гуманістичного напряму надають

вмінню слухати і розуміти дітей, при цьому розуміння розглядається не
просто як техніка або використання правильних слів, а як модель взаємин
дорослого з дитиною.

Дитячо-батьківські взаємини специфічно відрізняються від усіх інших

видів міжособистісних стосунків, адже характеризуються сильною
емоційною значущістю як для дитини, так і для батьків. [4]

11
 На дитячо-батьківських взаєминах позначається позиція, яку займають
дорослі, стилі взаємин і та роль, яку вони відводять дитині в сім'ї. Стиль
дитячо-батьківських взаємин відіграє одну з найважливіших ролей у
розвитку особистості дитини, в процесі її формування як члена сучасного
суспільства.

Означена проблема ставить нові вимоги до системи виховання

підростаючої особистості, в якій варто завжди враховувати особливості
функціонування й розвитку сучасної сім'ї як мікрогрупи суспільства.

12
 1.2 Сімейні зв’язки як своєрідний генетичний код дитини

Наші діти - це наша старість.

Правильне виховання - це наша щаслива старість,

погане виховання - це наше майбутнє горе, це наші сльози,

це наша провина перед іншими людьми.

Антон Семенович Макаренко

Метою родинного виховання є формування якостей та властивостей

особистості, які допомагають гідно долати труднощі та перепони, що

трапляються на життєвому шляху. Досвід численних поколінь засвідчує, що

до таких якостей і властивостей належать фізичне здоров'я, розвинутий

інтелект, працьовитість, моральність, готовність до родинного життя. Саме

вони складають головну мету родинного виховання.

Як сказав відомий педагог, Антон Семенович Макаренко, що погане

виховання – це горе для батьків. Так, з його висловом може погодитись

кожен, задля правильного виховання батьки не повинні проґавити жодного

пункта у розвитку свого чада.

13
 Чим займаються батьки, коли у них з'являються діти? Вони їх

вирощують, стежать за їх здоров'ям, годують, одягають. Але це ще не все.

Батьки, крім задоволення всіх фізіологічних потреб, займаються вихованням.

Це ж стосується і навчання, коли даються знання. Виховання і навчання

розвивають в дитині різні області його особистості, але спрямовані на один і

той же.

Що таке виховання? Це програмування людини з моменту

народження. Іншими словами, батьки займаються простим програмуванням
дитини на те життя, яким він потім буде жити.

Мама і тато практично позбавляють дитину права самому вирішувати,

якою людиною йому бути, як поступати, що робити в тій чи іншій ситуації,
ніж себе займати, з ким спілкуватися і т. д. Батьки раз у раз, що говорять
своїм дітям, що як правильно чинити, що є добре, що неправильно. Все це є
програмуванням: яким бути і які вчинки робити в тій чи іншій ситуації. І це
називається красивим словом «виховання». [1]

Фактично сім'я є першою сполучною ланкою між людиною і

суспільством, яка передає від покоління до покоління генетичний код, певні
соціальні цінності, що на суб'єктивному рівні є ціннісними орієнтаціями
членів сім'ї. Безперервність і тривалість контакту людей різної статі, віку, з
різним обсягом життєвого досвіду спричинюються до інтеріоризації дітьми
зразків поведінки насамперед батьків і тільки потім – людей поза сім'єю.
Переважно емоційний характер зв'язків між членами сім'ї, що базуються на

14
любові і симпатії, створює сприятливі умови для спрацьовування таких
неусвідомлюваних дитиною соціально-психологічних механізмів впливу, як
наслідування, навіювання та психічної стійкості.

Особливо значною роль сім'ї у становленні особистості дитини є на

первинному етапі її адаптація у середовищі.

А ви замислювались в якій сім’ї краще зростати дитини? Який

психологічний стан повинен бути в родині?

Сім’ї зі сприятливим психологічним кліматом характеризуються

згуртованістю, доброзичливістю і водночас високою вимогливістю
подружжя один до одного, відповідальністю, почуттям захищеності й
емоційної задоволеності в сім’ї. Важливий показник сприятливого сімейного
психологічного клімату — прагнення до спільного розв’язання сімейних
проблем, проведення дозвілля при одночасній відкритості сім’ї, її широких
соціальних контактах.

Сім’ї з несприятливим психологічним кліматом характеризуються

насамперед напруженістю чи навіть конфліктністю міжособистісних
стосунків, коли члени сім’ї негативно ставляться один до одного, їм властиве
почуття незахищеності, емоційного дискомфорту від перебування в сім’ї.

Якщо кожна родина буде створювати сприятливі умови для дитини, то

в дорослому віці це буде велика особистість. Культура сучасного
українського суспільства мало орієнтується на формування та розвиток
цінностей, які традиційно були в основі сім’ї. Утрачено виховний ідеал сім’ї,
це призвело до відчуження батьків і дітей, духовного зубожіння молоді.
15
Катастрофічно знижується рівень психологічного здоров’я, що не може не
залишити відбитка на сім’ї. Під загрозою перебуває інтелектуальний і
моральний потенціал народу, що зумовлено різким зниженням життєвого
рівня більшості сімей в Україні.

Особливо значну роль у сім’ї є становлення дитини на первинному

етапі її соціалізації.

Так, на першій стадії (до одного року) дитина розвивається за віссю

“довіра – недовіра”. Ступінь розвитку почуття довіри до інших людей і світу
загалом залежить насамперед від якості материнської турботи, причому не
так від кількості їжі чи ласки, які здатна надати мати, як від особливостей
спілкування, здатності матері передати відчуття стабільності, тотожності
переживань, того, що вона є людиною, якій можна довіряти.

На другій стадії (1—3 роки) дитина розвивається за віссю “автономія –

сором і сумнів”. На цьому етапі починає формуватись здатність до
самоконтролю тілесних виявів, встановлюється певне співвідношення виявів
впертості і добровільності дій. Особливості такого співвідношення залежать
від готовності батьків поступово надавати дитині можливість самостійно
контролювати свої дії, ненав'язливо обмежуючи її в тих сферах життя, які є
потенційно або реально небезпечними для дитини і оточуючих.

Третя стадія (3—6 років) визначається розвитком дитини за віссю

“ініціативність – провина”. При цьому ініціатива додає до автономії здатність
брати на себе зобов'язання, планувати, розв'язувати нові завдання, набувати
нових корисних навичок. Чи переважатиме у дитини ініціатива, значною

16
мірою залежить від того, як батьки ставляться до її волевиявлення, визнають
і задовольняють її право на допитливість, фантазію, творчість. Цей період у
дітей також називають «Чомучки», весь час вони про щось питають та
намагаються впізнати цей світ.

Почуття провини у дитини викликають батьки, які не заохочують її до

самостійності або надмірно карають.

Таким чином, сім'я, особливості взаємодії батьків і дитини багато в

чому забезпечують (чи не забезпечують) успіхи дитини на подальших етапах
її соціалізації.

До характеристик, що визначають особливості соціалізації в сім'ї,

зараховують: [8]

• соціально-демографічну структуру сім'ї (соціальне становище членів

сім'ї, професійний статус батьків, стать, вік, кількість членів сім'ї, наявність
різних поколінь);

• психологічний клімат, емоційну настроєність сім'ї;

• тривалість і характер спілкування з дітьми;

• загальну і, зокрема, психолого-педагогічну культуру батьків;

• зв'язок сім'ї з іншими спільнотами (школою, родичами тощо);

• матеріально-побутові умови.

17
 Сімейне виховання - складова процесу виховання молодих поколінь,
який поєднує як цілеспрямовані дії батьків, так і стихійний вплив сім'ї.
Останній становить неусвідомлені, неконтрольовані впливи (манера
поведінки, звички, спосіб життя тощо), які регулярно повторюються і
підспіль впливають на дитину.

Тому, під сімейним вихованням розуміємо не тільки цілеспрямований

виховний вплив на дитину, а й усю систему внутрішньосімейної взаємодії,
яка формує цінності, орієнтації, систему потреб, інтересів, звичок, поведінку
дитячої особистості.

18
 1.3 Роль виховання у становленні самооцінки дитини

У сучасних сім’ях наростає тенденція, про яку ще в 1969 р. писав

американський дослідник Г. Рейнгольд: «Дитина може виступати і як
соціализатор стосовно батьків. Вона направляє їхню поведінка таким чином,
що вони змушені проявляти турботу по забезпеченню її нормальним
розвитком. Дитина є діючим членом суспільства в тому розумінні, що
доручає своїм батькам роль піклувальників, з окремих індивідуумів вона
організовує родину».

Як можна дослідити, то останнім часом у сучасному соціумі такі

сімейні цінності, як народження й виховання підростаючого покоління,
перестали займати пріоритетне місце. Тому з'явилася велика кількість родин,
що перестали піклуватися про дітей. Умови, які створюються у сім’ї , є
несумісні з розвитком дитини, часом навіть небезпечні для її життя.
Проблеми соціалізації дітей вимагають пильного дослідження ще й у зв'язку
з тим, що умови сучасної інноваційної економіки припускають виховання й
соціалізацію особистості, що не тільки володіє професійними знаннями й
навичками, але й широкою гуманітарною культурою, психофізіологічною
стійкістю. Тому ключовим завданням має бути формування такої людини,
починаючи ще з дитячих років.

Кожний із способів сімейного виховання впливає на емоційний стан

дітей. Якщо доброзичливість і делікатність у спілкуванні батьків і дітей
створює гарний настрій та щу дпдати енергії, то наказовий стиль викликає у
дітей образу, роздратування, зниження загального життєвого тонусу,

19
подавлений настрій. Від стилю спілкування залежать і виховні можливості
сім’ї.

Використовувані позитивно емоційні контакти дитини з батьками

полегшують виховний вплив на неї, негативні ж, навпроти, ускладнюють.
Стиль спілкування в сім’ї має великий вплив й на моральний розвиток дітей.
Спілкування, засноване на повазі й довірі до дітей, сприяє формуванню в них
почуття власної гідності, розвиває максимальну самостійність,
доброзичливість. Наказовий же стиль формує скритність, озлобленість,
жорстокість, низький рівень людської гідності, безініціативність, звичку до
сліпої підлеглості.

Варто пам’ятати батькам, що більшість сімей приходять батьківство не

зі знаком «відмінно». Вони підносять дитині разом з любов’ю й самими
благими намірами свій характер, з його вадами й кривизнами, свої навички
життя й егоїзм, хвороби, купу нерозв’язаних проблем, від побутових до
духовних, – все краще й все гірше. Дитина – дзеркало своїх батьків і у
соціумі вона показує внутрішній стан родини.

Кожен з батьків завжди має рацію і він починає виконувати свою

діяльність, наказувати, вимагати щось від свого чада, домагатися, а також:
переконувати, умовляти, нагадувати про правильність дій, звертати увагу, а
також: радити, підказувати, висловлювати свої думки, побажання й
пропозиції, а також: обіцяти й брати обіцянки, укладати договори тощо. От і
живе дитина не по своїй програмі, це не її, не її моральність, не її характер. А
потрібно просто зрозуміти закономірність, з якої зростають багато
складностей. [3]

20
 Негативні ефекти виховання в родині можуть бути наслідком не тільки
негативних міжособистісних взаємин батьків і дітей, а й ненормального
розростання позитивних емоційних контактів між ними. Батьківська любов –
це певний тип ставлень до дітей, що реалізується у формі позитивного
емоційного спілкування.

У разі відсутності батьківської любові діти самі знаходять собі дорогу

на вулицю, де можна робити все що завгодно: голосно кричати, бігати,
падати, реготати до упаду, покурити й т.д. Дитина сама обирає собі друзів й
насолоджується радістю свободи. Адже таку атмосферу любові й дружби
можна створити в будь-якій родині, просто потрібно направити вектор
виховання на позитивні відносини в сім’ї.

У повсякденній свідомості поняття «любов» ми не можемо дати

конктректе визначення. Однак дитина не потребує неземні почуття, їй
потрібно щось цілком зрозуміле, конкретне: повсякденне відношення, що
дозволяє їй зростати, почуваючи себе потрібною і важливою для батьків. І ще
дитині надто важливо зростати у відчутті безпеки.

Батьківська любов – двостороннє ставлення, і її не можна оцінити з

одного погляду. Це завжди два учасники – батьки й дитина, яких зв’язують
взаєморозуміння, взаємоповага й взаємосимпатія. Батьківська любов
припускає не тільки турботу про дітей і увагу до них, а й вимогливість,
критичність, робить великий позитивний вплив на формування особистості
дитини, допомагає їй зрозуміти цінність власного «Я».

Одна із провідних цілей всієї психокорекційної роботи з батьками – це

змусити їх відмовитися від надмірної опіки й використання імперативних
способів впливу стосовно своїх дітей і перейти на більш довірливі, близькі й
діалогічні взаємини з ними. Цей перехід припускає створення певних умов і
21
специфічного психологічного клімату взаємин, що сприяють забезпеченню в
сімейному вихованні діалогічних контактів, засобам створення яких часто
доводиться навчати батьків.

Діагностика батьківської виховної позиції стосовно дитини, під

впливом якої формується її особистість, дає можливість проаналізувати ті
або інші особистісні якості й форми поведінки дітей.

Для розвитку, дитині необхідний простір в якому вона б могла вільно

рухатися. Їй потрібна внутрішня і зовнішня воля, вільний діалог з
навколишнім світом. Єдиній дитині часто відмовлено у такому просторі.
Усвідомлено чи ні їй нав′язують роль зразкової дитини. Щодо неї будуються
чистолюбиві плани на майбутнє.

22
 Розділ 2. Дитина є дзеркалом відносин між батьками

2.1 Вплив батьківського ставлення на емоційну сферу дитини

Однією з небажаних ознак сьогодення є те, що сім’я переживає кризу,

наслідком якої є виникнення нових, нетипових виховних проблем,
спричинених усілякими соціально-психологічними й матеріальними
труднощами. Це, у свою чергу, послаблює її виховні можливості.

Спочатку батько та матір турбуються про те, що немовля зростає,

дитина починає їх запам’ятовувати, вивчає все. Але ж потім приходить
усвідомлення, дитина може вже контролювати не тільки своє тіло, але і
починає мислити. І тільки тоді батьки переходять до виховання. Однак саме
виховання можу стати загубленим в становленні особистості.

Ставлення батьків до дитини має особливе значення під час вікових

криз розвитку і протягом молодшого шкільного віку. Слід зауважити, що
характер дитячо-батьківських взаємин обумовлює розвиток емоційної сфери
дитини.

Батьківське ставлення, стиль виховання, характер поводження батьків з

дитиною суттєво впливають на особливості розвитку дитини, формування її
особистості, рис характеру протягом усіх років дитинства. [6]

Під вихованням прийнято вважати діяльність з передачі новому

поколінню історичного досвіду, планомірний та цілеспрямований вплив,

23
який забезпечує формування особистості, її підготовку до життя та
виробничої праці.

В той же час, сімейне виховання розглядається в літературі не тільки як

цілеспрямована система впливу батьків на дитину, але і як характер
поводження з нею.

Важливими чинниками виховання є також устрій родини, стиль життя,

стійкі стереотипи взаємин в родині.

Отже, батьківське ставлення – це цілісна система різноманітних

почуттів до дитини, поведінкових стереотипів, що практикуються у
вихованні особистості, особливостей сприйняття та розуміння характеру
дитини, її вчинків. В той же час протилежний вказаному тип батьківського
ставлення – гіперопіка, сильні обмеження з боку батьків – призводять до
невротичного та пригніченого стану, підозрілості, невпевненості та
тривожності, психічної незрілості труднощів у спілкуванні з іншими дітьми.
Як я і вказувала вже в курсовій роботі, що діти можуть вчитись у вулиці.
Батьки повинні знайти таку ланку до дитини, яка не буде надавати шкоди
обом сторонам.

Батьківське ставлення є одним з найважливіших чинників впливу

сімейного виховання на формування особистості дитини, а всі описані як
позитивні, так і негативні сторони сімейного впливу, стикаючись одна з
одною, утворюють певні стилі виховання.

24
 2.2 Методики психодіагностики сім’ї

Методика «Малюнок сім'ї» в діагностиці сімейних відносин

(модификация Хоментаускаса Г.Т.)

Мета методики - вивчити сприйняття дитиною міжособистісних

відносин в сім'ї та її емоційне самопочуття.

Діагностична процедура

Для дослідження необхідні: лист білого паперу, шість кольорових

олівців (чорний, червоний, синій, зелений,желтый, гумка).

Дитині дається інструкція: "Намалюй, будь ласка, свою сім'ю". Ні в

якому випадки не можна пояснювати, що позначає слово сім'я, оскільки цим
спотворюється сама суть дослідження. Якщо дитина питає, що йому
малювати, психолог повинен просто повторити інструкцію. Час виконання
завдання не обмежується. При виконанні завдання слід відзначати в
протоколі: 1) послідовність малювання деталей; 2) паузи більше 15; 3)
стирання деталей; 4) спонтанні коментарі дитини.

Після виконання завдання треба прагнути одержати максимум

інформації вербальним шляхом. Звичайно задаються наступні питання:

1. Скажи, хто тут намальований?

25
 2. Де вони знаходяться?

3. Що вони роблять?

4. Їм весело або скучно?

5. Хто з них найщасливіший?

Останні два питання провокують дитину на відкрите обговорення

відчуттів, що не кожна дитина схильна робити. Тому, якщо дитина не
відповідає на них або відповідає формально, не слід наполягати на
експліцитній відповіді. При опитуванні психолог повинен намагатися
з'ясувати значення намальованого дитиною: ставлення до окремих членів
сім'ї, чому дитина не намалювала кого-небудь з членів сім'ї, що значать для
дитини певні деталі малюнка. При цьому по можливості слід уникати прямих
питань, наполягати на відповіді, оскільки це може індукувати тривогу,
захисні реакції.

Інтерпретація методики «Малюнок сім'ї»

Нижче пропоновані інтерпретації грунтуються на роботах А.І.Захарова

(1982), В.Хьюлса (1951), Дж.Ді.Ліо(1973), Л.Кормона(1964), К.Маховера
(1944), а також на наших дослідженнях і досвіді практичної роботи з
методикою.

Інтерпретацію малюнка розділимо на три частини: 1) аналіз структури

"Малюнка сім'ї" ; 2) інтерпретація особливостей графічних презентацій
членів і порівняння складу намальованої і реальної сім'ї; 3) аналіз процесу
малювання.

Аналіз структури "Малюнка сім'ї" і порівняння складу намальованої і

реальної сім'ї. Очікується, що дитина, яка переживає емоційне благополуччя
в сім'ї, малюватиме повну сім'ю. За нашими даними близько 85% дітей 6-8
26
років нормального інтелекту, проживаючих сумісно зі своєю сім'єю, в
малюнку зображають її повністю. Спотворення реального складу сім'ї завжди
заслуговує пильної уваги, оскільки за цим майже завжди стоїть емоційний
конфлікт, незадоволеність сімейною ситуацією.

Розташування членів сім'ї

Воно вказує на деякі психологічні особливості взаємостосунків в сім'ї.

Сам аналіз розташування за своїм змістом співзвучний з проксемічною
оцінкою групи людей, з тією різницею, що малюнок - це символічна
ситуація, створення і структурація якого залежать тільки від однієї людини -
автора малюнка. Ця обставина робить необхідним (як і при інших аспектах
аналізу) розрізняти, що відображає малюнок - суб'єктивне реальне
(сприймане), бажане, або те, чого дитина боїться.

Згуртованість сім'ї, малювання членів сім'ї із сполученими руками,

об'єднаність їх у загальній діяльності є індикаторами психологічного
благополуччя, сприйняття інтегрованості сім'ї, включеності у сім'ю.
Малюнки з протилежними характеристиками можуть указувати на низький
рівень емоційних зв'язків. Обережності в інтерпретації вимагають ті випадки,
коли близьке розташування фігур обумовлено задумом помістити членів сім'ї
в обмежений простір.

Тестова методика сімейних взаємин (А. Я. Варга, В. Д. Столін)

Вивчення розвитку поведінки батьків показало, що його можна описати

за допомогою двох пар ознак: неприйняття – прихильність і терпимість -
стримання.

Прихильність характеризується тим, що батьки бачать в своїх дітях

безліч позитивних властивостей, приймають їх такими, які вони є. Ці

27
відчуття виявляються як в теплому тактильном контакті, так і в усмішці,
підтримці поглядом, прояву гордості

У разі неприйняття батьки не прихильні до своїх дітей, не набувають

задоволення від спілкування з ними, діти дратують їх своїм свавіллям,
неслухняністю і т.д. Відсутність прихильності до дитини перетворюється в
крайній формі у ворожості.

Стримання припускає, що поведінка батьків описується як така, що має

безліч заборон, тримає дитину під постійним наглядом і контролем,
встановлюючи певні норми поведінки, котрі діти повинні наслідувати. Такі
батьки не обов'язково часто застосовують метод покарання у вихованні дітей.

Терпимість характерна для поблажливих батьків Вони дають мало

зауважень нестриманій дитині, надають йому необмежену свободу в іграх, не
забороняють галасливі ігри, їх мало турбують охайність і слухняність. Такі
батьки, швидше, розглядатимуть прояв агресивності як нормальне явище в
розвитку дитини.

Всі ці параметри враховані в опитувальному листі дитячо-батьківських

взаємин, розроблених А.Я.Варгой і В.В.Століним. Опитувальний лист
складається з п'яти шкал.

1.«Прийняття- відчуження». Шкала виявляє інтегральне, емоційне

відношення до дитини. На одному полюсі шкали знаходяться батьки, яким
подобається дитина такою, якою вона є. Вони поважають індивідуальність
дитини, симпатизують їй, дитина розглядається як самоцінність. Такі батьки
прагнуть проводити якомога більше часу з дитиною, схвалюють його
інтереси і плани.

28
 2. «Соціальна бажаність» - соціально бажаний образ батьківського
відношення. Зміст цієї шкали розкривається так: батько зацікавлений в
справах і планах дитини, старається у всьому допомогти їй, співчуває її
переживанням. Батько високо оцінює інтелектуальні й творчі здібності
дитини, переживає почуття гордості за неї. Він свідомо займається
вихованням і розвитком дитини, заохочує ініціативу і самостійність, прагне
бути з нею на рівних. Батько довіряє дитині, в суперечних питаннях може
прийняти точку зору дитини.

3.«Симбіоз» - шкала виявляє міжособистісну дистанцію в спілкуванні з

дитиною. Батьки прагнуть симбіотических стосунків з дитиною. Вони
відчувають себе з дитиною єдиною цілою, прагнуть задовольнити всі її
потреби, захистити від труднощів і неприємностей життя. Батьки постійно
відчувають тривогу за дитину, яка здається їм маленькою і беззахисною.
Тривога батьків підвищується, коли дитина починає автономізуватися волею
обставин, оскільки по своїй волі батьки не надають дитині самостійності.

4."Авторитарна гіперсоціалізація" - виявляє форму і напрям контролю

за поведінкою дитини. Батьки вимагають від дитини беззастережної
слухняності та дисципліни. Вони прагнуть нав'язати дитині у всьому свою
волю, не в змозі встати на її точку зору. За прояв самовілля її суворо
наказують. Батьки стежать за соціальним досягненням дитини і вимагають
соціального успіху.

5.«Маленька невдаха» або «інфантилізація» - виявляє особливості

сприйняття і розуміння дитии батьками. У батьківському ставленні даного
типу є прагнення инфантилізувати дитину, приписати їй особистісну або
соціальну неспроможність. Батьки бачать дитину молодшою в порівнянні з

29
реальним віком. Інтереси, захоплення думки і відчуття дитини здаються їм
дитячими.

Опитувальник пропонується батькам в надрукованому вигляді з

наступною інструкцією. Відповідайте на питання анкети з максимально
можливою відвертістю. Знаком "+" наголошуйте на висловах, з якими ви
згодні, знаком "-" з якими не згодні.

Запропоную Вам деквлька питань з тесту:

1. Я завжди співчуваю своїй дитині.

2. Я вважаю своїм обов'язком знати все, що думає моя дитина.

3. Я поважаю свою дитину.

4.Я випробовую досаду по відношенню до своєї дитини.

5.Моя дитина нічого не доб'ється в житті.

6.Мені здається, що діти потішаються над моєю дитиною.

7.Моя дитина часто здійснює такі вчинки, які, окрім презирства, нічого
не коштують.

Тест складається з 61 питання.

30
 Додатки

Додаток А

Соціально – психологічні та педагогічні вимоги до батьків

- Почуття високої відповідальності перед собою і людьми за виховання дітей

в ім”я майбутнього;

- Фізичне здоров”я батьків, що має забезпечити народження здорового

потомства й створити належні умови для розвитку і виховання дітей;

- Генетична грамотність;

- Достатня психолого-педагогічна культура;

- Любов до дітей;

31
- Володіння справжнім авторитетом;

- Знання досвіду народної педагогіки у вихованні дітей;

- Створення в сім”ї умов для всебічного гармонійного розвитку особистості;

- Здатність сформувати в сім”ї культурні зв’язки батька та матері;

- Добре розвинені почуття материнства і батьківства.

Додаток Б

Дитина з позитивною самооцінкою

- відчуває себе значимою і потрібною;

- поважає і цінує високу цінність інших людей;

- відкрито виявляє почуття;

- чесна, терпима, доброзичлива;

- спроможна зробити власний вибір;

- вміє приймати самостійні рішення;

- не боїться помилятися;

- не боїться звертатися за допомогою до дорослих;

- здатна довіряти людям;

- вірить у свій успіх;

32
- не впадає у відчай при невдачах;

- цікавиться, задає питання.

Список використаної літератури

1. Фромм, Э. Искусство любить: Исследование природы любви /

Э.Фромм. – M.: Педагогика, 1990. – С. 7

2. Эриксон Э. Г. Детство и общество / Э. Г. Эриксон; пер. А. А. Алексеев;

науч. ред. А. А. Алексеев. – СПб. : Ленато : Фонд "Университет. кн.",
1996. – 592 с.

3. Кравченко Т. В. Соціалізація дітей шкільного віку у взаємодії сім’ї і

школи: [монографія] / Т. В. Кравченко. – К. : Фенікс, 2009. – 416 с

4. Кушнерчук М. Вплив батьківських сценаріїв на економічну свідомість /

М. Кушнерчук / / Соціальна психологія. – 2006. – № 5. – С. 40-44.

5. Сухомлинський В.О. Батьківська педагогіка. – К.:Рад. шк.,1978р.

6. Бондарчук О.І.Психологія сім′ї: Курс лекцій. – К.:МАУП.2001р

33
7. Родинна педагогіка/А.А.марушкевич та ін. – К.:ПАРАПАН,2002р.

8. Кравченко Т. В. Соціалізація дітей шкільного віку у взаємодії сім’ї і

школи: [монографія] / Т. В. Кравченко. – К. : Фенікс, 2009. – 416 с

9. Гірняк А. Н. Поняттєво-категорійне поле і наукові підходи до

розуміння взаємодії у психології / Андрій Гірняк // Психологія і
суспільство. – 2017. – № 3. – С. 112-126.

10.Алексеєнко Т.Ф. Інтегровані умови сучасного сімейного виховання і

коефіцієнт їхньої корисної дії / Алексеєнко Т.Ф. // Педагогіка і
психологія. - 2002.-№1-2. - С.53-61.

Інтернет-джерела

1. https://stillana.ru/horoscopes/vliyanie-roditelei-na-lichnost-rebenka-

seminar-vliyanie-roditelei-na/

2. http://oldconf.neasmo.org.ua/node/649

3. http://psyhologdcpp.in.ua/wp-content/uploads/2020/02/

psihologiya_simyi.pdf

34