УДК

ПІБ

Формування уявлень про число і лічбу у дітей середнього

дошкільного віку засобами рухливих ігор та вправ

Постановка проблеми. Одними з найскладніших знань, умінь та навичок,

включених до змісту суспільного досвіду, яким опановують підростаючі
покоління, є математичні. Вони мають абстрактний характер, оперування ними
вимагає виконання системи складних розумових дій. У повсякденному житті, у
побуті та в іграх дитина досить рано починає зустрічатися з такими ситуаціями,
які вимагають застосування, хоч і елементарного, але все ж таки математичного
рішення, знання таких відносин, як багато, мало, більше, менше, порівну,
вміння визначити кількість предметів у множині, вибрати відповідну кількість
елементів з множини і т. д. Спочатку за допомогою дорослих, а потім
самостійно діти вирішують проблеми, що виникають.
Отже, вже у дошкільному віці діти знайомляться з математичним змістом
і опановують елементарними обчислювальними вміннями, а формування вони
елементарних математичних уявлень одна із важливих напрямів роботи
дошкільних установ.
Аналіз досліджень і публікацій. Концепції Л. С. Виготського, О. М.
Леонтьєва, Д. Б. Ельконіна, П. Я. Гальперіна та наукові роботи багатьох інших.
Метою дослідження є охарактеризувати формування уявлень про число і
лічбу у дітей середнього дошкільного віку засобами рухливих ігор та вправ
Виклад основного матеріалу. Сучасна математика при обґрунтуванні
таких найважливіших понять, як «число», «геометрична фігура» і інше,
спирається на теорію множин. Тому формування понять у шкільному курсі
математики відбувається на теоретико-множинні основі.
 Виконання дітьми дошкільного віку різних операцій із предметними
множинами дозволяє надалі розвинути в малюків розуміння кількісних відносин
і сформувати поняття про натуральне число. Уміння виділяти якісні ознаки
предметів та об'єднувати предмети в групу на основі однієї спільної для всіх їх
ознаки – важлива умова переходу від якісних спостережень до кількісних.
Особливу розумову активність дитина виявляє під час досягнення ігрової
мети, як у занятті, і у повсякденному житті. Гра для дітей дошкільного віку є
провідним видом діяльності: у ній психіка дитини найбільш яскраво та
інтенсивно проявляється, формується та розвивається.
Формування уявлень про число і лічбу у дітей середнього дошкільного
віку можна здійснити за допомогою рухливих ігор та вправ. Рухливі ігри та
вправи дозволяють дітям активно взаємодіяти з оточуючим світом та
ефективніше засвоювати нові знання[1].
У дошкільному віці гра є провідним видом діяльності. Так як ігрова дія
носить знаковий (символічний) характер, то в грі формується знакова функція
свідомості. Ігрова діяльність впливає на розвиток довільності психічних
процесів (довільної уваги і довільної пам’яті). У грі діти вчаться діяти з
предметами-заступниками, які є опорою для мислення, внаслідок чого
відбувається перехід до мислення в плані уявлень, розвивається знакова
функція мови дитини. В ігровій діяльності долається дитячий егоцентризм,
відбувається розвиток уяви і мислення рефлексії. В процесі гри поступово
формується навчальна діяльність, яка згодом займе місце ведучої. Вчення не
може виникнути безпосередньо з гри, але діти дошкільного віку починають
вчитися, граючи. Вони спочатку сприймають вчення як своєрідну рольову гру з
певними правилами, при виконанні яких діти, непомітно для себе, освоюють
елементарні навчальні дії [2]
Дії з числами і математичними знаками – це особливий вид абстрактного
логічного мислення, який легко освоюють дошкільнята. У багатьох випадках у
дітей можуть одночасно бути присутнім різні способи застосування чисел,
рахунки, рішення елементарних арифметичних задач. У цьому віці важливо
сформувати абстрактне поняття числа, а також дії з числами і математичними
знаками не спираючись на образи, це є можливим за умови спеціального
відпрацювання математичних понять і дій [3]. У процесі виховання і навчання
під впливом вимог дорослих і однолітків у дитини формується можливість
домагатися досягнення мети, долаючи виникаючі труднощі. Воля, як здатність
свідомо управляти своєю поведінкою, зовнішніми і внутрішніми процесами
проявляється в дошкільному дитинстві. Поступово, з великими зусиллями,
спочатку формується здатність керувати своїм тілом, а згодом, за допомогою
дорослих, своїм сприйняттям, пам’яттю, мисленням [2].
До навчання дітей рахунку за допомогою чисельних слід вивчати їх
прийомів взаємного зіставлення елементів однієї множини з елементами іншої -
прийомів накладення однієї множини на іншу, а потім прийомів докладання
однієї множини до іншої.
Найбільш простим є прийом накладення. Елементи множини в таких
випадках необхідно розташовувати в ряд. Накладати предмети на малюнки слід
правою рукою ліворуч по порядку, один предмет за іншим. Вихователь показує
на дошці, як потрібно накладати предмети: з якого боку слід починати, потім
пропонує дітям показати пальчиком напрямок руху руки зліва направо[5].
Гра «Знайдіть такий самий»
Педагог пропонує дітям взяти по одному предмету з тих, які лежать у
нього на столі (листя, палички, камінці, черепашки, плоди дерев...), і знайти такі
самі. Завдання дітей полягає в тому, щоб принести та показати знайдені
предмети вихователю, а також пояснити, чому саме їх вони обрали. Далі всі
предмети розкладаються землі, і діти знову знаходять однакові.
"Хто швидше?"
 На майданчику намалюйте два ряди по вісім кіл на невеликій відстані
один від одного, позначте їх цифрами.
Грають двоє дітей. Їм треба за сигналом однією нозі вісім разів
прострибати маршрут, не збившись у порядку цифри від 1 до 8.
Виграє той, кому це вдалося. Гра повторюється з іншою парою дітей.
«Що ближче?»
Запропонуйте дітям розділитись на дві команди. Однією команді дайте
завдання назвати предмети, що знаходяться вдалині, іншій – поблизу.
Позначте рисочкою на землі відповіді дітей. Насамкінець запропонуйте
дітям підрахувати, скільки предметів назвала кожна команда і скільки предметів
назвали обидві команди разом.
«Весела мавпочка»
У грі беруть участь три-чотири дитини. З каменів викладають на землі
фігуру мавпочки.
Діти по черзі кидають гральний кубик і беруть із постаті мавпочки стільки
камінчиків, скільки очок випало на кубику. Але брати можна лише цілі частини
тіла, наприклад, якщо випадає одне очко, дитина бере ніс чи живіт, якщо дві, то
очі чи вуха, якщо три, то хвіст.
Якщо гравець не може зібрати камінчика за свій кидок, тому що більше
немає частин мавпочки, що складаються з відповідної кількості каменів, він
повинен зі своїх виграних камінців знову викласти цю частину тіла.
Якщо у дитини не вистачає для цього каменів, він кидає кубик ще раз,
збирає камінці і викладає частину, що випала йому по окулярах. Якщо гравцю
знову не вистачає камінчиків, або випало невідповідне число, він виходить із
гри.
Гравець, у якого наприкінці гри виявиться найбільше камінчиків, виграє.
Висновки. Навчання – це внутрішньо необхідний і загальний момент у
процесі розвитку у дитини історичних особливостей людини. У дошкільному
віці переважає мимовільність процесів пам’яті, уваги, образність мислення.
Дитина в змозі запам’ятати лише те, що справило на неї враження, було
цікавим. Для навчання дітей дошкільного віку найбільш актуальними є ігрові
технології, що пояснюється їх психологічними особливостями. Організація
занять повинна сприяти тому, щоб дитина стала суб’єктом навчання. У всіх
вікових групах все заняття з навчання лічби повинні складати собою складну
систему дидактичних ігор, в процесі яких діти досліджують проблемні ситуації,
виявляють істотні ознаки і відносини, змагаються, роблять відкриття. У
сучасному світі, навчаючи дітей лічбі, користуються модифікаціями
монографічного та обчислювального методів, які знайшли застосування в
різних програмах дошкільної освіти[2].
Так як в ігровій формі відбувається найбільш успішне освоєння дитиною
основ рахунку, то активне використання в педагогічному проєктуванні
дидактичних ігор, сприяє практичному використанню, закріплення і уточненню
уявлень про лічильну діяльність. Найбільш ефективними формами здійснення
проєктної діяльності є: ігрові заняття, математичні конкурси, змагання та
розваги, що сприяють формуванню лічильної діяльності фізкультхвилинки і
лічилки; вирішення ситуаційних проблемних завдань з використанням рахунку;
пальчикові ігри та вправи; дидактичні ігри з математичним змістом; читання
математичних казок і рішення цікавих завдань; використання фольклору з
математичним змістом в режимних моментах і повсякденному спілкуванні.

Список літератури

1. Ардобицька К. Використання навчальних ігор на уроках математики.

Дошкільне виховання. 1997. № 1. 29 с.
2. Артемова Л. В. Вчися граючись. Навколишній світ у дидактичних іграх
дошкільників. Київ: Томіріс, 1995. 112 с.
3. Баглаєва Н. І. Сучасні підходи до логіко-математичного розвитку
дошкільнят. Дошкільне виховання. 1999. № 7. С. 3–4
4. Баглаєва П. І. Вимірювання – цікаво і корисно. Дошкільне виховання.
2001. № 5.
5. Програма розвитку дітей старшого дошкільного віку «Впевнений старт» /
О. О. Андрієтті, О. П. Голубович, О. П. Долинна, Т. В. Дяченко, Т. С. Ільченко,
Г. Є. Іванова, Г. М. Лисенко, Т. В. Панасюк, Г. В. Петрова, Т. О. Піроженко, Н.
М. Романко, Н. А. Случинська, Н. І. Трикоз. Тернопіль : Мандрівець, 2013. 104
с.