2

ЗМІСТ
ВСТУП……………………………………………………………………………….3
РОЗДІЛ 1.
Теоретичні аспекти зображувальної діяльності дітей раннього дошкільного
віку……………………………………………………………………………………6

1.1. Види зображувальної діяльності, їх характеристика………………………...6

1.2. Методи і прийоми навчання образотворчої діяльності…………………….10

1.3. Методика проведення занять з образотворчого мистецтва………………...14

РОЗДІЛ 2.

Нетрадиційні техніки навчання в образотворчому мистецтві для

дошкільнят раннього віку……………………………………………………….19

2.1. Нетрадиційні техніки малювання як засіб вираження індивідуальності….19

2.2. Нетрадиційні техніки ліплення та аплікації як засіб творчого розвитку
дошкільників раннього віку………………………………………………………..21
2.3. Використання елементів пісочної терапії в образотворчому мистецтві для
дошкільнят раннього віку………………………………………………………….25

ВИСНОВКИ………………………………………………………………………29

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ………………31

ДОДАТКИ…………………………………………………………………………34

Додаток А…………………………………………………………………………..34

Додаток Б………………………………………………………………………….35

Додаток В…………………………………………………………………………..36
 3

ВСТУП
Актуальність теми зумовлена важливим завданням сьогодення, яке
полягає у формуванні творчо активної особистості, здатної вносити
прогресивні зміни в життя суспільства, здійснювати вибір, ставити й
розв'язувати проблеми, бути винахідливими, мати творчу уяву. Тому одне з
основних завдань сучасної педагогіки — це стимулювання дитячої творчості,
що відображено в основних документах: «Законі України про дошкільну
освіту» та «Національній доктрині розвитку освіти України у XXI столітті».
На сучасному етапі розвитку дошкільної педагогіки проблему дитячої
творчості неможливо розглядати окремо від питань навчання зображувальної
діяльності. У зв'язку з цим процес малювання, ліплення, аплікації потрібно
розуміти не тільки, як засвоєння дітьми тих чи інших знань і вмінь, а
виховання в них уміння естетично сприймати навколишній світ і передавати
його в малюнках.
Дитяча образотворчість дає змогу розкритися типовим та
індивідуально-особистісним рисам. Кожній дитині притаманні свій склад
розуму, своя логіка; її думки свіжі, цілісні, а в душі заховано багато
невимовленого змісту, який шукає собі найкращого вираження. Кожен по-
своєму індивідуальний, неповторно сприймає предметний світ і відтворює
його на площині за допомогою певних художніх прийомів, матеріалів та
технік.
Шляхи найбільш ефективного розвитку творчих здібностей дитини
протягом ХХ ст. досліджували багато психологів і педагогів: М. Арнаудов, Р.
Арнхейм, Л. Виготський, В. Левін, О. Лук, О. Никифорова, Б. Теплов,
П.Якобсон та ін. Великий внесок у розробку психологічних принципів
творчого розвитку дітей дошкільного віку внесли Л. Венгер, В. Давидов, Д.
Ельконін, А. Запорожець та ін.
Серед шляхів розвитку творчості, пізнавальної активності,
самостійності, самореалізації дітей слід назвати необхідність використання в
роботі з дошкільниками різноманітних завдань – навчальних, розвивальних,
 4

пізнавальних, інтелектуальних, трудових, нестандартних, творчих (І. Лернер,

М. Махмутов, В. Моляко, Г. Сирота та ін.).
Л. С. Виготський писав про те, що творчість виявляється скрізь, де
людина уявляє, змінює, відступає від стереотипу, створює хоча б крупинку
нового для інших або для себе.
Отже, творчість в зображувальній діяльності дошкільника — складне
особистісне утворення, в основі якого лежать емоційне сприймання,
зображальні вміння, знання, навички, задатки загального та специфічного
характеру.
Мета роботи – висвітлити вплив нетрадиційних технік зображувальної
діяльності на розвиток творчих здібностей дошкільників.
Завдання випливають з мети роботи:

1) Висвітлити теоретичні аспекти зображувальної діяльності дітей

раннього дошкільного віку, а саме:
 охарактеризувати види зображувальної діяльності дошкільників;
 визначити методи і прийоми навчання образотворчої діяльності в
ДНЗ;
 проаналізувати організацію та проведеня занять з образотворчої
діяльності в ДНЗ.
2) Зробити аналіз нетрадиційних технологій навчання образотворчому
мистецтві для дошкільнят раннього віку, зокрема:
 дослідити застосування пісочної терапії в зображувальній
діяльності дошкільників;
 проаналізувати нетрадиційні техніки малювання;
 дати характеристику інновацій у ліпленні та аплікації.

Обєктом дослідження є процес розвитку творчих здібностей

дошкільників.
Предмет дослідження – вплив нетрадиційних засобів зображувальної
діяльності на розвиток творчих здібностей дошкільників.
 5

Методи дослідження. Дослідження проводилось із застосуванням як

загальнонаукових, так і спеціальних методів, зокрема використовувався
аналіз, системний метод, метод педагогічного спостереження.
Структура та обсяг роботи. Дослідження складається зі вступу, 2
розділів по темі, що в свою чергу поділяються на підрозділи, загальних
висновків, списку використаних джерел та літератури і додатків.
У першому розділі висвітлено теоретичні аспекти зображувальної
діяльності. В першу чергу охарактеризовано види зображувальної діяльності.
Проаналізовані методи та прийоми навчання, пояснюється методика
організації та проведення занять з образотворчого мистецтва.
Другий розділ роботи присвячено нетрадиційним технологіям навчання
в образотворчому мистецтві. Було проаналізовано застосування в
образотворчому мистецтві пісочної терапії, досліджено нетрадиційні
техніки малювання, ліплення та аплікації.
Загальні висновки оформлюють інформацію дослідження на основі
комплексного аналізу попередніх розділів.
Загальний обсяг роботи 36 сторінок, основний текст розміщено на 27
сторінках.
 6

РОЗДІЛ 1.
Теоретичні аспекти зображувальної діяльності дітей раннього
дошкільного віку.

1.1. Види зображувальної діяльності, їх характеристика.

Базовим компонентом дошкільної освіти в Україні, її метою
визначається розвиток особистісної культури дитини через відкриття їй світу
в його цілісності та різноманітності. При цьому дитина має займати активну,
самостійну, творчу життєву позицію [1].
У процесі творчого розвитку дитина оволодіває певною кількістю
об’єктів, способами дій з ними, навчається наслідувати дії оточуючих. Слід
зазначити, що здатність до навчання, тобто до наслідування і відтворення, аж
ніяк не суперечить процесу розвитку творчої особистості, а є його
необхідною умовою. Для творчої особистості здатність учитись і здатність до
пошуків мають поєднуватися на всіх етапах її становлення і в усіх видах
діяльності. Творча особистість розвивається в умовах постійного розширення
пошукових дій, що забезпечується або спеціальними умовами виховання, або
ініціативою самої особи [28].
У художньо-творчому розвитку дитини істотне значення мають
особистісні та психічні якості. Тобто ті індивідуально-психологічні
особливості, які дозволяють дитині легко, швидко та якісно оволодівати
способами творчих дій та успішно вправлятися з ними: знаходити нове
рішення, застосовувати засвоєне в зовсім інших і несподіваних ситуаціях.
Основним завданням виховання та навчання в процесі образотворчої
діяльності є одержання дітьми вмінь передавати уяву про предмети, явища за
допомогою виразних образів. Залучаючи дітей до художньої творчості,
вихователь повинен виховувати в них естетичне відношення до
зображувального мистецтва., до оточуючого життя, допомагати накопиченню
естетичних вражень, формувати індивідуальні інтереси, здібності, нахили.
 7

Саме тому, для вирішення цих завдань в дитячому садку відбувається

ознайомлення дітей з різними видами образотворчої діяльності такими як
малювання, ліплення, аплікація та конструювання. Кожен з цих видів має
свої можливості у відображенні вражень дитини про оточуючий світ.
Розглянемо їх детальніше.
Малювання – це графічно – живописний засіб зображення предметів і
явищ, основою якого є колорит, форма, композиція. У залежності від завдань
відтворення дійсності малювання може бути: предметним (зображення
окремого об’єкту); сюжетним (відтворення епізоду, події та явища);
декоративним (зображення візерунків, орнаментів тощо). Спостерігаючи
предмет, діти повинні вміти передавати в малюнку його характерні
властивості. Оволодіння технікою малювання розвиває руху руки, дозволяє
вільно реалізовувати творчий задум, створювати цікаві виразні малюнки [9 c.
75-76]. 
Ліплення – це пластичне, об’ємне зображення предметів. Способом
пластичного зображення діти повинні вміти передавати форму предметів,
фігур, тварин, птахів, людини; використовувати матеріал (глина, пластилін,
тісто та інші). Оволодіння технікою ліплення сприяє розвитку рухів руки,
дозволяє створювати різноманітні предмети, зображати нескладні сценки з
життя, з казок [1 c.88-90]. 
Аплікація – це декоративно – силуетний спосіб зображувальної
діяльності. За тематикою зображення аплікація підрозділяється на
предметну, сюжетну, пейзажну і декоративну. За формою аплікація буває
об'ємною і плоскою. За кольором - одноколірна і багатобарвна. Для її
виготовлення використовуються різні матеріали: папір, тканини
різноманітної фактури (бавовна, шовк, оксамит, шнури); шкіра, хутро,
поролон, природні та непридатні матеріали і т. д.[7 с.6]
Діти раннього віку повинні вміти викладати готові форми, створюючи
певну композицію. Старші дошкільнята повинні вміти вирізувати з паперу
різні силуети, візерунки, орнаменти, наклеювати їх на кольорове тло,
 8

створюючи повну гармонію. При цьому у дитини розвивається координація

рухів рук, самоконтроль, а в роботі з папером, ножицями, клеєм набуваються
технічні навички [2 c. 92]. 
Конструювання – це продуктивна діяльність, в процесі якої
створюються різноманітні іграшки з різних матеріалів або споруди з
будівельних матеріалів та конструкторів.
Конструювання має загальне із образотворчою діяльністю, бо
створюючи будь – яку конструкцію, слід обмірковувати задум, виконати
ескіз у вигляді малюнка на папері, вирішувати оформлення предмета не лише
у відношенні форми, додаткових деталей, але й кольору. Конструювання з
різних матеріалів більш ніж малювання, ліплення та аплікація пов’язано з
грою. Гра дуже часто супроводжує процес конструювання, а зроблені вироби
діти завжди використовують в іграх [13 с.200].
Всі розглянуті види образотворчої діяльності тісно пов’язані між
собою. Цей зв’язок відбувається перш за все крізь зміст робіт. Деякі теми є
спільними для всіх видів – зображення будинків, транспорту, тварин тощо.
Зв’язок між різними видами образотворчої діяльності здійснюється шляхом
послідовного оволодіння формоутворюючими рухами в роботі з різними
матеріалами [28].
Займаючись малюванням, ліпленням, аплікацією діти знайомляться з
матеріалами (папір, фарби, глина, крейда тощо), з їх властивостями,
можливостями, набувають навичок роботи.
Навчання образотворчої діяльності неможливе без формування таких
розумових операцій, як аналіз, порівняння, синтез, узагальнення.
На основі подібності предметів за формою виникає спільність способів
зображення в малюнку, ліпленні. Наприклад, щоб зліпити ягоду, горішок
яблуко необхідно розкачати шматочки пластиліну чи глини колоподібними
рухами  [4 с. 41].
 9

Аналіз формується від більш загального і грубого розрізнення до більш

тонкого. Пізнання предметів і їх властивостей, що набувається шляхом
виконання дій, закріплюється в свідомості.
На заняттях з образотворчої діяльності розвивається мова дітей:
засвоєння і назва форм, кольорів та їх відтінків, просторових позначень, що
сприяє збагаченню словника; висловлювання в процесі спостережень за
предметами, при обстеженні предметів, споруд а також при розгляданні
ілюстрацій, репродукцій з картин художників позитивно впливають на
формування зв'язного мовлення.
Як зазначають психологи, для здійснення різних видів діяльності та
розумового розвитку дітей велике значення мають ті якості, навички,уміння,
які вони набувають в процесі малювання, аплікації і конструювання. Тому
зображувальна діяльність тісно пов'язана з сенсорним вихованням [7 с.15].
Формування уявлень про предмети вимагає засвоєння знань про їх
властивості і якості, форми, кольори, величини, положення в просторі. Діти
визначають і називають ці властивості, порівнюють предмети, знаходять
подібності та відмінності, тобто виконують розумові дії. Таким чином,
образотворча діяльність сприяє сенсорному виховання та розвитку наочно-
образного мислення. Дитяча образотворчість має суспільну спрямованість.
Образотворча діяльність має велике значення і для морального
виховання. Воно полягає у тому, що в процесі занять зображувальною
діяльність у дітей виховуються морально-вольові якості: потреба і вміння
доводити почате до кінця, зосередженість й цілеспрямованість, бажання
допомагати товаришеві, долати труднощі і т.п.
В процесі образотворчої діяльності поєднується розумова і фізична
активність, оскільки для створення малюнка, ліплення, аплікації необхідно
докласти зусиль, здійснити трудові дії, оволодіти певними уміннями. Це
сприяє формуванню працьовитості, навичок самообслуговування [22].
 10

1.2.Методи і прийоми навчання образотворчої діяльності

У період дошкільного віку дитина оволодіває основами особистісної
культури, відповідними загальнолюдськими духовними цінностями. Тому
методи навчання, як і навчальний процес у цілому, спрямовані на
формування образотворчої діяльності, не повинні розглядатися як самоціль.
Вихователь повинен створювати умови не тільки для формування якостей і
особливостей психіки, що забезпечують успішність оволодіння
безпосередньо зазначеною діяльністю, але й для повноцінного виховання
особистості, її гуманізації, творчого потенціалу.
Методи - це прийоми й засоби, за допомогою яких здійснюється
розвиток творчих здібностей [3 с. 63].
У дитячому садку на заняттях з образотворчої діяльності
використовуються різноманітні методи і прийоми які умовно можна
підрозділити на наочні і словесні. Особливу, специфічну для дитячого саду
групу прийомів складають ігрові прийоми. У них з'єднується застосування
наочності і слова.
Методикою викладання образотворчого мистецтва передбачається
використання більшості загальновідомих словесних методів: розповідь,
пояснення, коментар, доповнення, бесіда, інструктаж, словесне малювання,
опис художнього твору. Дані методи сприяють отриманню інформації
мистецтвознавчого характеру, формуванню мовленнєвих вмінь і навичок
аналізу та опису художніх творів різних жанрів у дітей.
Наприклад, мета бесіди - викликати в пам'яті дітей раніше сприйняті
образи і спонукати інтерес до заняття. Для уточнення уявлень дітей на тему
чи ознайомлення їх з новими прийомами зображення, вихователь в процесі
бесіди або після неї показує потрібний предмет чи картину, а перед початком
виконання завдання дітьми демонструє прийом роботи.
При навчанні дітей молодшого дошкільного віку словесні вказівки
застосовуються постійно. Хоча дітей ще дуже малий досвід і недостатньо
образотворчих умінь, щоб зрозуміти без участі чуттєвих аналізаторів
 11

пояснення вихователя. Тільки в тому випадку, якщо у дітей є міцно

закріпленні навички, вихователь може не супроводжувати наочний показ дії
[6 с.51]. 
До наочних методів і прийомів навчання відносяться використання
натури, репродукції картин, зразка та інших наочних посібників; розглядання
окремих предметів; показ вихователем прийомів зображення; показ дитячих
робіт в кінці заняття, при їх оцінці. 
Робота з натури передбачає зображення предмета з певної точки зору, в
тому положенні, в якому він знаходиться по відношенню до ока дитини, що
малює. Здатність сприймати предмет в сукупності його якостей властива вже
дитині молодшого дошкільного віку. Однак необхідність зобразити предмет з
натури передбачає вміння аналізувати співвідношення частин, розташування
їх у просторі. 
Відзначимо деякі особливості використання натури в роботі з дітьми
дошкільного віку. Натура насамперед полегшує роботу пам'яті, так як процес
зображення об'єднується з сприйняттям; допомагає дитині правильно
зрозуміти і передати форму і будову предмета, його колір [10 с. 4]. 
Дитині молодшого дошкільного віку ці прийоми зображення
недоступні. Тому в якості натури для них підбирають предмети простої
форми, що мають чіткі обриси і членування частин. Вихователю слід
детально розглянути з дітьми натуру, направляючи і полегшуючи словом і
жестом процес аналізу. Цей процес вимагає певної культури сприйняття,
розвиненого аналітичного мислення. 
Ігрові методи навчання - це використання моментів гри в процесі
образотворчої діяльності. Чим менша дитина, тим більше місце у її вихованні
і навчанні повинна займати гра. Ігрові прийоми навчання сприятимуть
залученню уваги дітей до поступовості завдання, полегшують роботу
мислення та уяви. 
Навчання зображувальної діяльності в молодшому віці починається з
ігрових вправ. Їх мета - зробити більш ефективним і процес навчання дітей зі
 12

створення найпростіших лінійних форм і розвиток рухів руки. Наприклад,

діти слідом за вихователем спочатку проводять рукою різні лінії в повітрі,
потім пальцем на папері, доповнюючи руху поясненням: «Це бігає по доріжці
хлопчик», «Так бабуся мотає клубок» і т.д. З'єднання образу і рухів в ігровій
ситуації значно прискорює оволодіння вміннями зображувати лінії
і найпростіші форми [6 с. 43]. 
Останнім часом розроблена нова класифікація методів, авторами якої
є: Лернер І.Я., Скаткін М.Н. Вона включаєнаступні методи навчання:
інформативно - рецептивний; репродуктивний; дослідний; евристичний;
метод проблемного викладу матеріалу.
В інформаційно - рецептивної метод включаються такі прийоми:
розглядання; спостереження; екскурсія; зразок вихователя; показ вихователя.
Словесний метод включає в себе: бесіду; розповідь, мистецтвознавчу
розповідь; використання зразків педагога; художнє слово.
Репродуктивний метод - це метод, спрямований на закріплення знань і
навичок дітей. Це метод вправ, який доводить навички до автоматизму. Він
включає в себе: прийом повтору; роботу на чернетках; виконання
формотворчих рухів рукою.
Евристичний метод направлений на прояв самостійності в якому
педагог пропонує дитині виконати частину роботи самостійно.
Дослідницький метод спрямований на розвиток у дітей не тільки
самостійності, але і фантазії та творчості. Педагог пропонує самостійно
виконати не частину, а всю роботу.
Метод проблемного викладу, на думку дидактів не може бути
використаний у навчанні дошкільнят та молодших школярів: він
застосуємотільки лише для старших школярів [15 с. 61].
У своїй діяльності вихователь використовує різні прийоми в
малюванні, ліпленні, аплікації і конструюванні.
Оволодіння вмінням зображувати, неможливе без цілеспрямованого
зорового сприйняття - спостереження. Для того щоб намалювати, виліпити
 13

який-небудь предмет, треба попередньо добре з ним ознайомитися,

запам'ятати його форму, величину, колір, конструкцію розташування частин.
Для розумового розвитку дітей має велике значення поступове
розширення запасу знань на основі уявлень про різноманітність форм
просторового розташування предметів навколишнього світу, різних
величинах, різноманітті відтінків кольорів.
Прийом спостережень лежить в основі всієї системи навчання
образотворчому мистецтву. Від того наскільки в дітей буде розвинене вміння
спостерігати навколишнє, встановлювати зв'язки між явищами дійсності,
виділяти загальне і індивідуальне, залежить успіх розвитку їх творчих
здібностей. 
У малюванні важливим прийомом для першої молодшої групи є показ,
як слід користуватися олівцями і фарбами. Найбільш ефективний прийом -
пасивні рухи, коли дитина діє не самостійно, а за допомогою [11 с. 12 ]. 
Читання віршів, потішок, пісеньок на заняттях - найважливіший
методичний прийом. Ще один прийом роботи в першій молодшій групі –
співтворчість педагога з дітьми.
Таким чином, вибір тих чи інших методів і прийомів залежить: він
змісту і завдань, що стоять перед конкретним заняттям з образотворчого
мистецтва.
 14

1.3.Методика проведення занять з образотворчого мистецтва.

Розвиток творчих здібностей у дітей дошкільного віку потребує
розробки відповідної методики та впровадження її у практику. Тому
педагогічний процес побудований згідно з розвивальним і виховним
навчанням, на принципах індивідуалізації, поступовості. Це забезпечує
всебічний та гармонійний розвиток дітей.
Багаторічною педагогічною практикою дошкільних закладів найбільш
раціональною формою організації навчально-виховного процесу визначено
заняття. Тривалість занять спершу складає 5 хвилин, а потім — від 7 до 10
хвилин. За спрямованістю вирішення навчально-виховних завдань заняття
підрозділяють на навчальні і творчі. Але незалежно від своєї спрямованості,
заняття мають загальну структуру і встановлений регламент, відповідно до
кожного вікового періоду. [12 с. 80- 81]
У структурі заняття виділяють три частини — вступну, основну,
заключну. Зміст кожного структурного компоненту залежить від специфіки
вирішення навчально-виховних завдань.
У вступній частині заняття вихователь намагається викликати інтерес
до певного предмету або явища, створює в дітей емоційний стан, який
відповідає змісту майбутнього завдання, пов’язує його з повідомленням
теми.
Мотиваціями до активності під час заняття можуть бути:
- гра, яка є основним видом діяльності дітей;
- сюрпризный момент - улюблений герой казки або мультфільму
приходить в гості і запрошує дитей відправитися в подорож;
- прохання про допомогу, адже діти ніколи не відмовляться допомогти
слабкому, їм важливо відчути себе значущими;
- жива, емоційна мова вихователя.
В основній частині заняття вихователем здійснюється індивідуально-
групове керівництво діяльністю дітей, спрямоване на успішне виконання
запропонованого образотворчого завдання. Суть цього керівництва полягає в
 15

тому, що на основі вивчення якості виконання завдання окремими дітьми і в

залежності від змісту виявлених типових помилок при зображенні з натури,
вихователь подає допомогу дітям всієї групи (повторне обстеження чи
повторний показ раціональних засобів виконання завдання). Якщо виявлені
помилки нетипові, вихователь надає допомогу дитині індивідуально [16 c.
142-144].
Заключна частина заняття призначена підведенню загальних
висновків і оцінки виконання дітьми запропонованого завдання. Крім того,
під час аналізу окремих робіт діти, під керівництвом вихователя, засвоюють
критерії оцінювання вдало виконаного зображення або виробу.
Розглянемо конкретно, якими вміннями й навичками з образотворчого
мистецтва має оволодіти дитина в ранньому дошкільному віці.
Ліплення. Робочим матеріалом для ліплення може бути глина, пластилін або
солоне тісто. На заняттях з ліпленя дитина отримує відомості про способи
ліплення і сама навчається це робити. На основі свого досвіду вона
намагається самостійно розв’язати навчальні завдання, а згодом ця
самостійність переростає у творчість. Так, дітей третього року життя педагог
навчає:
 відривати шматочки глини і коловими рухами обох рук утворювати
нескладні предмети (цукерки, кульки, горішки);
 розривати матеріал для ліплення на частини, м’яти, розкочувати і
розплющувати долонями;
 ділити на частини і прямими рухами рук утворювати нескладні
предмети (стовпчики, сосиски, цукерки);
 розкочувати глину або пластилін прямими рухами рук і утворювати
стовпчики, краї яких з’єднувати (бублики);
 розкочувати коловими рухами рук та сплющувати між долонями,
утворюючи дископодібні форми (пиріжки, коржики, котлети та ін.);
 16

 ділити на 2-3 частини, розкочувати прямими та коловими рухами і

ліпити нескладні предмети (гриб, пташка, неваляйка) [20 с.21].
Центральне місце на занятті з дітьми раннього віку відводиться
засвоєнню нового програмного матеріалу. У присутності дітей дорослий
ліпить зразок, розповідає про прийоми роботи і її порядковість. Кожну дію
педагог підкреслює словами, рухами рук та пальців. На заняттях з ліплення,
де діти закріплюють раніше набуті знання, дорослий використовує частковий
показ лише тієї частини предмета, яку діти не знають чи погано засвоїли,
ставить завдання побудувати композицію, запам’ятати предмети їх по
пам’яті [13 с.142].
У роботі з дітьми різного віку можна використати такі способи
ліплення: конструктивний, пластичний і комбінований. Конструктивний –
найпростіший з них. Предмет ліпиться з окремих частин, наприклад, пташка:
спочатку ліпиться тулуб, голівка, підставка, а далі з’єднуються усі частини і
надають фігурці характерних ознак. Саме конструктивним способом
ліплення користуються в діти І молодшій групі дитячого садка.
У процесі ліплення більше, ніж за будь-якої діяльності, можна
домогтися максимальної активності обох рук, розвивати і зміцнювати пальці,
особливо великі, вказівні, середні. Щоб засвоїти техніку ліплення, дитині
потрібно розвинути спеціальні рухи з використанням сили, точності, темпу,
спрямованості, плавності, ритмічності. Ці якості допоможуть дошкільнику
надалі оволодіти різними видами навчальної, трудової діяльності [21].
Малювання. У І молодшій групі керівництво на заняттях з малювання
передбачає вирішення таких завдань:
 виховувати в дітей стійкий інтерес до образотворчої діяльності,
наданою можливістю відтворювати в малюнку найбільш притаманні
ознаки предметів (або окремих їх деталей) і явищ навколишньої
дійсності;
 17

 формувати здібності установлення схожості між реальними

предметами і їх графічним зображенням (виконаним дорослим) на
основі співставлення найбільш важливих ознак (форма, колір,
положення в просторі);
 сприяти осмисленню суті і змісту запропонованого практично" го
завдання;
 ознайомити із зображувально-виразними можливостями фарбуючих
матеріалів (кольорові олівці, фломастери, гуаш) і найростішими
прийомами роботи у відповідній техніці (крапка, мазок, штрих, пляма,
лінія різної спрямованості — горизонтальна, вертикальна, похила;
конфігурації — пряма, крива, хвиляста, ламана);
 сприяти формуванню координування дій ока і руки, розвиненості руки,
оволодінню прийомами зображення крапки, мазків, плям, штрихів, ліній.
[5 с.67].

Освоєння образотворчих умінь починається з проведення прямих,

вертикальних і горизонтальних ліній спочатку при домальовування малюнка,
розпочатого вихователем (ниточки до куль, стебел до квітів і т. д .).
Намальована частина предмета визначає напрямок лінії, довжина якої може
бути різною. Потім дітям пропонується самостійно проводити лінії в
зазначених напрямках на основі сприйняття різних предметів.
Для успішного залучення дітей до образотворчої діяльності необхідно
створювати стимулюючі умови. Перш за все, зміст завдань, що пропонується
дітям, повинен бути знайомий їм з попереднього життєвого досвіду і
відповідати їх інтересам. Композиції, на підставі яких діти оволодівають
образотворчою діяльністю, повинні послідовно ускладнюватися.[12 с.92-93]
Аплікація. У молодших групах зміст завдань з аплікації, що
пропонують дітям, полягає у визначенні зовнішніх ознак елементів виробу,
виготовлених заздалегідь вихователем, та з’ясовують особливості їх
розміщення в просторі, якими потім керуються при створенні запропонованої
 18

композиції. Тобто завдання, які практично виконують діти при оволодінні

аплікацією, побудовані за принципами мозаїки. Такий підхід до змісту
завдання враховує не тільки вікові можливості дітей, спрощуючи через це
технологію його виконання, але й спрямовує головну увагу на виразних
можливостях цього виду образотворчої діяльності, що в підсумку виховує,
перш за все, інтерес до неї. Крім того, дітям без певних зусиль вдається
внести необхідні корективи у випадках, якщо вони виявили (або їм вказали)
припущені неточності.[12 с.130] Діти раннього віку успішно опановують
технічними навичками аплікаційних операцій: викладають, становлять із
окремих частин ціле, вправляються в рівномірному розміщенні елементів по
площі аркуша; успішно опановують сенсорними еталонами; здобувають
первісні навички пошукової діяльності; засвоюють найпростіші навички
спільної роботи; активно спілкуються один з одним і вихователем [7 с.58].
Отриманий дітьми в ранньому віці досвід по складанню предметних
або сюжетних зображень за допомогою готових форм забезпечує розвиток
образного бачення, а також формування передумов сюжетного малюнка й
розвиток зв’язної мови на більш пізніх вікових етапах [17 с.34].
Конструювання. Особливість оволодіння конструктивною
діяльністю на 3 році життя полягає в тому, що дітям надається можливість
поширити та ускладнити зміст і конструкцію будівель, знайомих з раннього
дитинства. У зв’язку з цим їм пропонують більш поширений за формою та
розміром комплект будівельних матеріалів (кубики, бруски, призми,
пластинки). Обстежуючи виконану вихователем будівлю та набір
будівельних матеріалів, діти визначають деталі цієї споруди (наприклад,
стіни, дах, двері; ліжко, спинки ліжка; стовпчики, перекладинка тощо),
добирають необхідні для їх побудови деталі. Під час виконання дітьми
завдання вихователь, при необхідності, дає їм поради стосовно послідовності
побудови, акуратності поєднання деталей, пояснюючи при цьому причини
такої необхідності (домогтися стійкості, краси). Заняття проводяться в
ігровій формі[12 с. 136]
 19

РОЗДІЛ 2.
Нетрадиційні техніки навчання в образотворчому мистецтві для
дітей раннього дошкільного віку.

2.1. Нетрадиційні техніки малювання як засіб вираження

індивідуальності.
Нестандартні підходи до організації образотворчої діяльності дивують і
захоплюють дітей. Оригінальне малювання розкриває творчі можливості
дитини, дозволяє відчути фарби, їхній характер і настрій. Адже
образотворчий матеріал може бути одним і тим же – наприклад, гуашева
фарба. Використовувати її можна і в техніці набризку, і змішуючи з сіллю,
крупою, і малювати клейовим пензлем на гладкій поверхні картону, і в
техніці малювання плямами, монотипією, поролоном, пінопластом,
пальчиком, долонькою, відбитком листя, квітів [8 с.12].
Нетрадиційні техніки малювання дають дітям свободу вибору. Тільки
нестандартні та нетрадиційні прийоми творчості дозволяють кожній дитині
більш повно розкрити свої здібності, почуття. При використанні
нетрадиційних технік дитина вчиться не боятися проявляти свою фантазію,
так як вони не звертають дитину до стандарту, що не вводять їх в якісь
рамки.
З дітьми І молодшої групи можна використовувати такі нетрадиційні
техніки малювання.
Малювання ватними паличками. Дуже часто при виконанні художніх
робіт виникає необхідність малювати дрібні елементи круглої форми, що
викликає труднощі в точності зображення. Ще складніше повторити однакові
зображення кілька разів. Виручать у даній ситуації косметичні палички.
Вмочивши паличку у фарбу, можна штампувати однакові елементи
візерунка. Якщо візерунок повинен бути різнобарвним, потрібно для кожних
кольорів мати свій тампон [Дод. А].
 20

Тичок жорстким напівсухим пензлем.  Засоби виразності:

фактурність забарвлення, колір. Матеріали: жорстка кисть, гуаш, папір будь-
якого кольору і формату або вирізаний силует пухнастої чи колючої тварини.
Спосіб отримання зображення: дитина опускає в гуаш кисть і вдаряє нею по
папері, тримаючи вертикально. При роботі кисть у воду не опускається.
Таким чином заповнюється весь аркуш, контур або шаблон. Виходить
імітація фактурності пухнастої або колючої поверхні. 
Малювання пальчиками. Це найпростіший спосіб отримання
зображення. У ранньому віці багато малюків тільки вчаться володіти
художніми інструментами, і тому їм легше контролювати рухи власного
пальчика, ніж олівця або пензлика. Цей спосіб малювання забезпечує дитині
свободу дій. Засоби виразності: пляма, крапка, коротка лінія, колір.
Матеріали: мисочки з гуашшю, щільний папір будь-якого кольору, невеликі
аркуші, серветки. Спосіб отримання зображення: дитина опускає в гуаш
пальчик і ставить крапки, плями на папір. На кожен пальчик набирається
фарба різного кольору. Після роботи пальчики витираються серветкою, потім
гуаш легко змивається. 
Малювання долонькою. Засоби виразності: пляма, колір, фантастичний
силует. Матеріали: широкі блюдечка з гуашшю, кисть, щільний папір будь-
якого кольору, аркуші великого формату, серветки. Спосіб отримання
зображення: дитина опускає в гуаш долоньку (всю кисть) або забарвлює її за
допомогою паралонової губки (з допомогою виховаеля) і робить відбиток на
папері. Малюють також двома долоньками. [22]
 21

2.2. Нетрадиційні техніки ліплення та аплікації як засіб розвитку

дошкільників раннього віку.

Для аплікації можна використовувати різноманітні матеріали: папір,

тканину, нитки, черепашки та камінці, і навіть звичайну крупу.
Аплікація - одне із самих улюблених занять дітей. Малюкам
подобається щось вирізати з паперу або тканини, клеїти, розфарбовувати і в
підсумку отримувати творіння, зроблене своїми руками.
Вчені досліджували оптимальні можливості дітей перших років
життя. Результати спостережень і експериментів переконливо доводять, що
вправи з готовими площинними формами і зображеннями забезпечують
якісний стрибок в різнобічному розвитку дитини. Встановлено, що діти
даного віку володіють унікальними можливостями. Шляхом спеціально
спрямованих впливів можна досягти дуже високого рівня розвитку і більш
раннього формування тієї чи іншої функції мозку [5 с.95].
Ось кілька нетрадиційних технік аплікації, які можна використовувати
у роботі з дітьми раннього дошкільного віку.
Мозаїка. Це один дуже цікавий спосіб створення творчих робіт -
виконання мозаїки з вирізаних або рваних частин паперу, різнобарвної яєчної
шкаралупи. Виконується двома способами: з окремо вирізаних дрібних
різнокольорових фігур (квадрати, трикутники, трапецієвидні частини, смуги)
та шляхом прорізання декількох шарів основи у візерунковій формі,
змінюючи потім деталі за кольором в прорізах фону і скріплюючи їх клеєм.
Продумайте малюнок, позначте його контури олівцем і, попередньо
змастивши клеєм поверхню, засипте малюнок тим кольором, який вам
необхідний для створення вашої задумки. Для молодших дошкільнят доречно
використовувати перший спосіб.
Аплікації з вати і тополиного пуху. Аплікації з тополиного пуху
однотонні, вони нагадують гризайлі (декоративний вид живопису, що
виконується в різних відтінках якого-небудь одного кольору - частіше
 22

сірого). Вибираючи теми для аплікацій з пуху тополі, треба мати на увазі, що
легше працювати, якщо мало деталей і якщо вони не дрібні.
Тварин, птахів, рослини краще вибирати з пухнастої фактури.
Наприклад: зайченята, кошенята, каченята, курчата, плюшеві іграшки,
голівки кульбаб.
Легше робити аплікації з чорно - білих малюнків, контрастних
фотографій. У сюжетній аплікації вдаються зимові пейзажі, березові гаї,
рибки в акваріумі. З маленьких ватних катишків можна викласти пуделя і
баранчика, з тонких розірваних шматків вати - хмари, з ватяних дисків можна
робити курчат і квіти, сніговиків. Пам'ятайте, що вату можна підфарбувати
аквареллю або гуашшю, і тоді простір для творчості і фантазії збільшиться в
кілька разів.
Пухнаста аплікація. Аплікація зі скручених серветок - простий і
доступний для будь-якого віку вид творчості, що сприяє розвитку дрібної
моторики дітей.
Для роботи знадобляться паперові серветки різних кольорів, контурний
малюнок майбутньої аплікації (для цього зручно роздрукувати на папері для
принтера дитячі розмальовки), клей ПВА, кольоровий картон-основа
аплікації. Серветки розрізаються на рівні квадратики, потім кожен квадратик
з допомогою пальців скручується в кульку. Отримані кульки наклеюються по
малюнку на клей ПВА.
Спочатку аплікація виконується на печатному паперу, на якому
роздрукований малюнок. Готова аплікація повинна добре висохнути, після
чого малюнок вирізається і наклеюється на фон - кольоровий картон.
Остаточна оздоблення панно залежить від фантазії автора: в залежності від
тематики роботу можна декорувати природними матеріалами, нитками,
черепашками, стружкою тощо [23].
  В ліпленні використовують наступні нетрадиційні техніки.
Тістопластика. Ліплення з солоного тіста нічим не відрізняється від
ліплення з пластиліну, тобто не можна сказати, що тістопластика для
 23

дошкільнят набагато корисніше, ніж пластилін, але у тіста все ж є ряд

переваг. Для тістопластика використовується звичайне солоне тісто, тобто
продукт екологічно чистий і абсолютно безпечний, так що якщо дитині спаде
на думку з`їсти шматочок тіста під час ліплення, то з його шлунком рівним
нічого не трапитися, що стосовно пластиліну було б твердженням спірним.
Також великим плюсом тіста є те, що воно не бруднить руки і не
забруднює одяг. Крім того ж тісто є матеріалом більш пластичним, так що
формувати з нього різноманітні фігурки буде куди простіше, ніж з
пластиліну, який часто буває досить складно розминати перед початком
творчої роботи.
Технологічні особливості тістопластики: наявність безлічі дрібних
деталей. Закручування, витягування, переплетення частин, склеювання,
змазування, нанесення візерунків - все це є чудовою можливістю для
розроблення дрібної моторики рук, яка відіграє велику роль у розвитку мови
і логічного мислення. Займаючись ліпленням, дитина заспокоюється, стає
більш урівноваженою і уважним [24].
Пластилінографія. Як зрозуміло з назви, основним матеріалом у
пластинографії стає пластилін, який наноситься на горизонтальну щільну
основу - картон, скло, пластик або щільний папір. Можна також створювати
картини в змішаній техніці, доповнюючи малюнки із пластиліну на папері
природними матеріалами і графічними малюнками. Зазвичай
пластилинография дітям дуже подобається і стає для малюків
найулюбленішим заняттям [Дод. Б].
Причин цьому багато: по-перше, малюнки пластиліном на картоні
створювати дуже просто, по-друге, пластилинографія допомагає зняти
м'язове і нервове напруження, в-третіх, картини з пластиліну легко
піддаються коригуванню - якщо щось не вийшло, то цю частину можна
просто зняти стеком і переробити. 
Для малювання пластиліном знадобляться наступні матеріали: картон
або щільний папір; дерев'яна або пластикова дошка для розкачування
 24

пластиліну; ємність з водою для змочування рук; набір різнокольорового

пластиліну; вологі серветки для рук; набір стеків різної форми.
Створення виробів в техніці пластилінографії складається з наступних
операцій: 
1. Вибираємо малюнок-основу для створення картини з пластиліну.
Для самих маленьких художників почати малювання пластиліном найкраще з
веселки. Переносимо ескіз зображення на картон, звертаючи увагу на те, на
якому тлі буде краще виглядати обрана картинка: білому або кольоровому. 
2. Відокремлюємо від брусків пластиліну невеликі шматочки і
наносимо їх на основу у відповідності з задумом. При цьому використовуємо
різні прийоми ліплення: 
 скочування - шматочок пластиліну набуває кулястої форму за
допомогою кругових рухів кистей рук;
 загладжування - використовується для створення плоских і гладких
поверхонь;
  сплющення - здавлювання кульки з пластиліну в коржик;
 відщипування;
 розтягування.
При навчанні дітей пластилінографії в ДНЗ вихователю не слід ставити
перед ними дуже складні завдання, щоб не злякати і не відбити бажання
займатися подібною творчістю. Оскільки робота з пластиліном вимагає
багато часу, в середині заняття проводять фізкультурну розминку.
Після того як діти оволодіють основними прийомами пластилінографії,
можна переходити до більш складних [25].
Пластилінова мозаїка. Можна не просто ліпити, але й робити різні
мозаїки з маленьких пластилінових кульок. Цей простіший, але й більш
копіткий процес зацікавить посидющу дитину, яка може тривалий час
виконувати монотонну роботу. Він заключається в заповненні заздалегідь
приготованого шаблону пластиліновими кульками певного кольору.
 25

2.3. Використання елементів пісочної терапії в образотворчому

мистецтві для дошкільнят раннього віку.

Застосування піскової терапії найбільш підходить для роботи з дітьми

дошкільного віку. Пісок поглинає негативну психічну енергію людини,
стабілізує її емоційний стан і гармонізує психоемоційне самопочуття дитини.
Метод пісочної терапії - це незвична техніка, завдяки якому дитина
будує власний світ у мініатюрі з піску і нових невеликих фігурок. Віна із
задоволенням використовує мініатюрні постаті людей, тварин, дерев,
будинків, автомобілів, мостів. У процесі гри вона може змішувати пісок із
водою, формувати пагорби, гори, створювати вологі ландшафти. У цьому
малюк висловлює піску те, що спонтанно виникає у його свідомості.
Мета і основні завдання пісочної терапії:
1. створення оптимальних умов для розвитку творчого потенціалу
дитини;
2. активізація її просторової уяви, образно-логічного мислення,
тренування дрібної моторики рук;
3. формування гармонійного образу світу;
4. удосконалення координації рухів, дрібної моторики, орієнтації у
просторі;
5. стимуляція вербальної і невербальної активності у процесі гри,
формування навичок позитивної комунікації;
6. розвиток сенсорно-перцептивної сфери дитини, зокрема тактильно-
кінестетичної чутливості.
Дії дитини під час ігор з піском можна розділити на три основних типи,
а саме:
- маніпуляції з пісочною поверхнею – діти заповнюють піском формочки,
малюють на пісочній поверхні лінії, роблять відбитки, збирають пісок у
грудочки, створюють гірки;
 26

- проникнення у товщу піску – копання ям і тунелів, ховання в пісок

предметів з наступним їх діставанням;
- ігри з піском із застосовуванням води – діти можуть капати нею на пісок,
або навіть лити у великій кількості.
Для  роботи з піском у дитячому закладі (у приміщенні) необхідно: 
 Пісочниця розміром 50*70 см, висота борту 8 см. Даний розмір
відповідає  оптимальному полю зорового сприйняття, що дозволяє
дитині охопити пісочницю поглядом цілком. Всередині поверхня ящику
пофарбована в блакитний колір: дно символізує воду, борта – небо.
 Чистій пісок займає меншу частину ящику, може бути вологим або
сухим. Він створює символічну лінію горизонту. 
 Набір  мініатюрних фігурок: домашні та дикі тварини, комахи, птахи,
люди, дерева, будинки, природні матеріали і т.д.
Це неповний перелік, доповнювати його можливо по необхідності.
Організовуючи ігри з піском слід дотримуватися таких правил:

 максимально заохочувати творчий підхід і фантазію;

 повністю виключати негативну оцінку як дій дітей, так і результатів
їхньої діяльності.

Дуже цікавий вид роботи для дітей – малювання на піску та малювання

кольоровим піском [Дод.В]. Воно сприяє розвитку дрібної моторики, а як
наслідок – розвиток мовлення і розумових здібностей. Малювати на піску
можна пальчиками, камінчиком чи будь-яким іншим придатним для цього
предметом. Але найдоцільніше малювати пальчиками.
Таке заняття дуже подобається дітям малювання пальчиками на піску є
корисним для дітей будь-якого віку: у них розвивається дрібна моторика,
гнучкість та чутливість пальців.
Малювати можна не лише на поверхні піску, а й самим піском. Для
цього промитий пісок слід профарбувати у різні кольори і просушити.
 27

За допомогою цієї іграшки педагог знайомить дітей з правилами

погодження з піском:

 не можна викидати пісок з пісочниці;

 не можна кидати пісок в інших або брати його до рота;
 після гри всі іграшки слід прибрати та обов’язково помити руки.

Можна ліпити руками з мокрого піску пирідки для ляьки, парканчики

для саду городу, тварин. З часом можна починати ліпити парканчики по
колу, навколо побудованої вежі, будинку[26].
Робота з піском має багатовекторну спрямованість. Для прикладу
назвемо напрямки її впливу.
1. Ігри для розвитку тактильно-кінестетичної чутливості і дрібної
моторики рук та зниження психо-емоційного напруження
 "Чутливі пальчики і долоньки" (маніпуляція з піском, озвучення
словами своїх почуттів).
 "Чарівні візерунки" (створення візерунків відбитками пальчиків,
кулачків, долоньок).
 "Міна" (обережно відкопувати руку товариша, намагаючись при
цьому не торкнутися її).
2. Пізнавальні ігри
 Математичні: "Числа і цифри" (діти відкопують сховані в піску
предмети, класифікують їх, лічать, порівнюють). "Що в тебе справа,
зліва, зверху, знизу?" (Орієнтування у просторі).
 Граматичні: "Хто заховався?" (Знайти в піску фігурки, назва яких
починається на заданий звук. Скласти речення з цими словами).
"Веселі перетворення" (перетворити одну літеру в іншу, малюючи їх на
піску Р →   В →Ь).
"Відшукай та назви" (знайти пластмасові літери в піску, назвати їх,
поділити на голосні та приголосні, скласти слова).
 28

 Ігри для ознайомлення з навколишнім світом: "Географічні

ігри" (створення ландшафту різних природних зон, обігрування їх).

3. Ігри на розвиток творчого потенціалу

 "Театр на піску" (розігрування сюжетів казок за допомогою іграшок та

природного матеріалу).
 "Зачарована країна" (використання в іграх на піску предметів-
замінників).
 "На що схоже?" (домалюй).

4.Ігри для художньо-естетичного розвитку

 Аплікація з кольорового піску;

 викладання візерунків у пісочниці, створення композицій з
використанням природного матеріалу, штучних рослин тощо;
 ліплення скульптури з мокрого піску;
 пісочна анімація (малювання піском на склі) [27].

Таким чином, елементи пісочної терапії органічно вплітаються в

освітньо-виховний процес, що сприяє розвитку творчого потенціалу дітей.
Адже ігри на піску – одна з форм природної діяльності дитини. Їх можна
використовувати під час проведення коригувальних, розвивальних і
навчальних занять. Вони стабілізують емоційний стан дитини, розвивають
тактильну чутливість і дрібну моторику, навчають дитину прислухатися до
власних відчуттів, аналізувати результати дослідів. Ці ігри сприяють
розвитку мовлення, уваги, пам’яті та є відмінним засобом для профілактики
та корекції. Вони дозволяють дитині створювати світ, що забезпечує їй шлях
до бажаних почуттів та думок. Тут немає жодного неправильного чи
правильного способу гри в піску, а пісочний світ створюється без підготовчої
роботи, без планування і відповідає внутрішньому світу самої дитини.  
 29

ВИСНОВКИ
Зображувальна діяльність відіграє велике значення для всебічного
розвитку особистості. У процесі створення зображення в дитини формуються
спостережливість, естетичне сприйняття, художній смак, творчі здібності.
Під час зображувальної діяльності дитина має можливість доступними
засобами виразити свій емоційний стан, своє ставлення до навколишнього
світу, вчиться самостійно створювати прекрасне, помічати його в
повсякденному житті, у творах мистецтва. Зображувальна діяльність у
дошкільному закладі включає такі види діяльності як: малювання, ліплення,
алікацію, конструювання.
В процесі образотворчої діяльності поєднується розумова і фізична
активність, оскільки для створення малюнка, ліплення, аплікації необхідно
докласти зусиль, здійснити трудові дії, оволодіти певними уміннями. Це
сприяє формуванню працьовитості, навичок самообслуговування.
Проте основне значення образотворчої діяльності полягає в тому, що
вона є засобом естетичного виховання. Адже в процесі образотворчої
діяльності створюються сприятливі умови для розвитку естетичного
сприйняття та емоцій, які поступово переходять в естетичні почуття, що
сприяють формуванню естетичного ставлення до дійсності.
У дитячому садку на заняттях з образотворчої діяльності
використовуються різноманітні методи і прийоми які умовно можна
підрозділити на наочні і словесні. Особливу, специфічну для дитячого саду
групу прийомів складають ігрові прийоми. У них з'єднується застосування
наочності і слова. Методи, в свою чергу, включають в себе прийоми.
Розвиток творчих здібностей у дітей дошкільного віку потребує
розробки відповідної методики та впровадження її у практику. Тому заняття з
образотворчого мистецтва мають таку структуру: вступна частина –
організаційний момент та мотивація, основна – виклад основного матеріалу
та продуктивна діяльність дітей, заключна включає підбиття підсумків
заняття. Кожен з видів образотворчої діяльності має свої можливості і засоби
 30

для зображення предметів і явищ, у сукупності даючи можливість

відображати дійсність різноманітне і різнобічно.  Слід зазначити, що одне з
найбільш важливих умов успішного розвитку дитячої художньої творчості -
різноманітність і варіативність роботи з дітьми на заняттях. Новизна
обстановки, незвичайний початок роботи, красиві і різноманітні матеріали,
цікаві для дітей неповторювані завдання, можливість вибору і ще багато
інших чинників - ось що допомагає не допустити в дитячу образотворчу
діяльність одноманітність і нудьгу, забезпечує жвавість і єдність дитячого
сприйняття та діяльності. 
Малювання нетрадиційним способом, захоплююча, неймовірна
діяльність, яка дивує і захоплює дітей. Для дітей раннього віку
використовують такі техніки: кляксографія, тичок жорстким напівсухим
пензлем, малювання пальчиками та долоньками.
В аплікації це – мозаїка, аплікації з вати ітополиного пуху, з поролону,
пухнаста аплікація.
До нетрадиційних технік ліплення в І молодшій групі слід віднести
тісто пластику, пластилінографію та пластилінову мозаїку.
Проте ніхто не заперечить, що найулюбленіші матеріали для ігор і
занять дітей – пісок і вода. Перші контакти малюків один із одним
відбуваються в пісочниці. Перші іграшки, які батьки купують своїй дитині –
це відерце, совок та формочки. Малюків дуже приваблює можливість
активно й по-різному взаємодіяти з піском: копати, пересипати, будувати.
Ігри з піском і водою підводять дитину до опредмечування думки, реалізації
її в матеріалі. Саме тому доречним є використання на заняттях у ДНЗ
елементів пісочної терапії.
Отже, в нетрадиційних техніках закладені колосальні виховні резерви
і великі педагогічні можливості, які впливають на художньо-естетичне та
образно-просторове сприйняття навколишнього світу дітьми дошкільного
віку, на розвиток творчості дошкільників.
 31

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

Спеціальна література
1. Базовий компонент дошкільної освіти в Україні. Науковий керівник: А. М.
Богуш.– К. : Видавництво, 2012. – 26 с.
2. Богатеева З. А. Занятие аппликацией в детском саду/ З.А. Богатеева .- М.:
Просвещение, 2004. - 136 с. 
3. Вільга І. Врахування сталих індивідуальних рис особистості як аспект
гуманізації навчання і виховання// Педагогіка і психологія. - 1999. - №2. -
С. 61-67.
4. Виготський Л.С. Уява і творчість у дитячому віці /Л.С. Виготський.- М.:
Просвіта, 1991. – 93 с.
5. Горошко Н.А. Зображувальна діяльність у дошкільних навчальних закладах  :
малювання, ліплення, аплікація /Н.А. Горошко. – Х.: Ранок, 2007. – 224 с.
6. Григорьева Г.Г. Игровые приемы в обучении дошкольников
изобразительной деятельности: книга для воспитателя дет. сада /Г.Г.
Григорьева. - М.: Просвещение - 1995. – 61 с.
7. Гусакова М.А. Аппликация: учебное пособие для учащихся пед. училищ
/М.А. Гусакова. - М .: Просвещение, 1987. – 155с.
8. Дичківська І. М. Інноваційні педагогічні технології / І. М. Дичківська. – К.:
Видавничий Дім «Слово», 2013. – 448 с.
9. Дяконець Н. Ю. Малювання дошкільнят: процес чи результат?// Дошкільне
виховання. - 2004. - № 4. - с.74 - 78. 
10. Дмитрук Л. М. Формування зображальних умінь і навиків у дітей
молодшого дошкільного віку// Дошкільне виховання. – 2003. - № 6 - с.51
11. Кобець С. М. Навчання малюванню дітей дошкільного віку// Дошкільне
виховання. – 1998. - № 8 – с. 37
12. Котляр В.П. Основи образотворчого мистецтва і методика художнього
виховання дітей навч. посібник./В.П. Котляр. – К.: Кондор, 2006. – 200 с.
 32

13. Комарова Т.С. Методика обучения изобразительной деятельности и

конструирования./ под ред. Т.С.Комаровой. – М.: Просвещение, 1991. –
С.195
14. Косминськая В.Б., Васильева Е.І., Халезова Н.Б. Теория и методика
изобразительной деятельности в детском саду. Учеб. пособие для
студентов пед. Институтов/ В.Б. Косминськая, Е.І.Васильева, Н.Б.
Халезова. - М.: Просвещение, 1977. – 253 с.
15. Матюшкин А.М. Развитие творческой активности школьников/ под ред.
А.М. Матюшкина. - М.: Педагогика, 2001. - 160 с.
16. Пальчевський С. Педагогіка: Навчальний посібник для студентів вищих
навчальних закладів/ С. Пальчевський. - К.: Каравела, 2007. - 575 с.
17. Сакулина Н.П. Рисование в дошкольном детстве/ Н.П. Сакулина. - М.:
Просвещение, 1965. - 213 с.
18. Підготовка фахівців з дошкільної освіти за кредитно-модульною системою
організації навчального процесу : навчальний посібник / за ред. Т. І.
Поніманської. – 2-ге вид. – К.: Видавничий Дім «Слово», 2010. – 304 с.
19. Халезова Н. Б., Курочкина Н. А., Пантюхина Г. В. Лепка в детском саду
/Н.Б. Халезова, Н.А. Курочкина, Г.В. Пантюхина.- М.: Просвещение, 2006.
- 265 с. 
20. Халезова Л.Б. Особености лепки в детском саду. кн. для воспитателя дет.
сада / Н.Б. Халезова, Н.А. Курочкина, Г.В. Пантюхина. - 2-е изд., испр. и
доп. - М. : Просвещение, 1986. – 321с.

Електронні ресуси

21. Святелик З.І. Методичні вказівки до альбому «Вчимо дітей ліпити»

[Електронний ресур] / Режим доступу : http://doshkolnik.org/metodichni-
vkazivki/index_uk.html
22. Нетрадиційні техніки малювання. [Електронний ресур] / Режим доступу :
http://doshkolnik.org
 33

23. Комарова О.М Нетрадиційні техніки аплікації як засіб розвитку

дошкільників. [Електронний ресур] / Режим доступу : http://ditsad.com.ua
24. Тістопластика. [Електронний ресур] / Режим доступу : vihovateli.com.ua/
25. Муковоз Т. О. Використання нетрадиційної техніки «пластилінографія» в
образотворчій діяльності дошкільників. [Електронний ресур] / Режим
доступу : http://ditsad.com.ua.
26. Шереметова О.А. Впровадження інноваційних здоровязбережувальних
технологій в практику роботи сучасного ДНЗ. [Електронний ресур] /
Режим доступу: www.teacherjournal.com.ua/
27. Пасєка Т.І. Формування всебічно розвиненої дитини методом пісочної
терапії [Електронний ресур] / Режим доступу: nv-imc.edukit.zt.ua
28. Види зображувальної діяльності в ДНЗ та їх характеристики. [Електронний
ресур] / Режим доступу : http://doshkilnyk.in.ua/
 34

ДОДАТКИ

Додаток А

Малювання ватними паличками у І молодшій групі

Тема: «Мухомор»
 35

Додаток Б

Ліплення з елементами пластилінграфії у І молодшій групі

Тема: «Ягідки калини»

 36

Додаток В

Застосування елементів пісочної терапії в роботі з дошкільниками І

молодшої групи

«Усміхнися, сонечко!»