Вроджений

темперамент і
особливості
течії психічних
процесів.
Дитячі фобії та
інші неврози

Підготував:
Студент 3 курсу
12 мед групи
Сорока Юрій
• Темперамент — вроджена особливість
кожної людини. Він визначає поведінку,
емоційний стан, усі психічні процеси.
Темперамент не впливає на розумові
здібності людини, але проявляється в
моториці, фізичній активності, емоційності.
Це більш широке поняття, ніж характер.
• У психології виділяють 4 типи темпераменту
дітей: холерик, сангвінік, флегматик,
меланхолік. Дітям рідко притаманний
конкретний вид темпераменту. Зазвичай у
дитини в різній мірі виявляються риси того
чи іншого типу. І тільки один із них є
домінантним або провідним.
• Визначити, до якого психоемоційного типу
відноситься дитина, можна вже в
дошкільному віці. А допоможуть у цьому
спостережливість і уважність батьків.
• Можна дати наступну характеристику
типів темпераментів у дітей:
• Холерик. До цього типу відносяться
легко збудливі, неспокійні, іноді
навіть агресивні діти. Вони емоційні,
енергійні, схильні до щвидкої зміни
настрою. Важко передбачити, як така
дитина поводитиметься в новому
оточенні.
• Сангвінік. Дитина цього типу
товариська, стримана, урівноважена,
усміхнена. Це справжнє «сонечко» —
життєрадісне, допитливе, активне
створення, яке майже завжди
перебуває в гарному настрої.
• Флегматик. Ця дитина стримана,
старанна, вдумлива, але мовчазна.
Флегматик налаштований миролюбно,
намагається уникати конфліктних
ситуацій і не порушувати звичний для
нього розпорядок дня.
• Меланхолік. Дитина, що володіє таким
типом темпераменту, мовчазна,
замкнута та похмура. Вона не впевнена
у власних силах і потребує допомоги,
коли потрібно зробити правильний
вибір.
Для розвитку закладених природою
здібностей, які безумовно є у кожної
дитини, необхідно знайти для малюка
«правильні» заняття, які розкривають
його потенціал.
• Розвиток психіки малюка починається за
кілька місяців до його появи на світ, ще в
утробі матері. На різні звуки і інші зовнішні
подразники плід реагує певним чином: він
починає вести себе більш активно або,
навпаки, затихає. Відбувається це завдяки його
нервовій системі, що, в свою чергу,
відбивається на психіці малюка. Ці два поняття
нерозривно пов’язані між собою.
• Розвиток нервової системи в перший рік життя
дитини відбувається стрімко, в кілька разів
швидше, ніж в усі наступні роки його життя.
Так, якщо мозок новонародженого важить 1/8
частина маси його тіла, то до однорічного віку
його вага збільшується вдвічі. І хоча далі
темпи розвитку сповільнюються, вони
набувають дещо інший характер, і спрямовані
більше на розвиток психічних навичок. Після
появи малюка на світ, його мозок не тільки не
перестає рости, але і продовжує активно
формуватися.
• Основний тип діяльності дитини на першому
році життя — безпосередньо-емоційне
спілкування з дорослим. Якщо воно
своєчасно не забезпечено, то все подальший
розвиток дитини йде повільно і ненормально.
У першій половині 1-го року життя дитині
абсолютно необхідно живе емоційне
спілкування з дорослим.
• У ранньому віці продовжується інтенсивний
фізичний розвиток дитини, але темпи його
уповільнюються. Подальше зростання
молочних зубів, перші з яких з’явились ще в
немовлячому періоді, може викликати
тимчасове пригнічення життєдіяльності
малюка, спричинювати дратівливість. Оволо-
діння ходою значно розширює можливості
дитини взаємодіяти з навколишнім
середовищем.
Надбання фізичного та психічного
розвитку, що сформувалися
протягом першого року життя
малюка, стають підґрунтям для
якісних змін у системі його
стосунків з дорослими. Внаслідок
збільшення фізичних та
псіхологічних можливостей дитини
зростають її бажання і з’являється
Емансипація – прагнення до
відокремлення від дорослого
Страхи, фобії та неврози – не одне й
те ж саме. Це ланцюжок: страхи,
якими можна управляти, можуть
перейти у фобії, якщо вчасно з ними
не розібратися. У свою чергу фобії,
якщо з ними не працювати, стануть
причиною неврозів.
Між страхом і фобією є тонка межа.
Якщо дитина боїться темряви, але
легко її долає, просто ввімкнувши
світло, – це страх. Але якщо темна
кімната викликає паніку, і дитина ні за
яких умов не зайде в неї, поки хтось
інший не ввімкне світло, – це фобія,
страх, який неможливо пояснити
раціонально. І якщо в першому
випадку малюк може контролювати
свій страх, то в другому – в його
полоні.
Причиною можуть стати гіперопіка,
конфлікт батьків або неконтральована
інформація з соц.мереж
Дитячі страхи зазвичай поділяють
на три види: нав’язливі, маячні і
надцінні:
• До нав’язливих страхів
зараховують численні «фобії»:
гипсофобия (боязнь висоти),
агорафобія (страх відкритого
простору). Ці страхи виникають у
дитини виключно у визначених
випадках.
• До маревних страхам відносять
страхи, джерело яких не вдається
виявити (боязнь фрукта, взуття,
якихось певних речей). Ці страхи
свідчать про серйозні проблеми
психіки дитини. Тут вже терміново
потрібна лікарська допомога.
• Надцінні страхи - «ідеї фікс» (страх
«виклику» на уроці, заїкання;
боязнь «нечисті» та інших
«страшилок»; жах при візиті до
лікаря). Саме з цією категорією
страхів (90 % всіх випадків
звернень) і працюють в основному
психологи.
Як боротися з дитячими страхами
Коли страх вже відомий, необхідна його корекція, вправи
повинні підбиратися індивідуально. Ось найдієвіші методи:
• Розмова. Нехай дитина опише вам свій страх, розповість, на
що він схожий, поділиться своїми почуттями, пояснить, в
яких ситуаціях їй страшно. Запитайте малюка, щоб йому
хотілося зробити з цим страхом (наприклад, замкнути в
башті тощо). Розповідайте про свої страхи й про те, як ви
змогли їх подолати. Якщо малюк не хоче відповідати,
запитайте, чого боїться його іграшка.
• Арт-терапія. Можна намалювати з дитиною її страх,
одночасно розмовляючи й пропонуючи рішення.
Насамкінець варто залити водою/спалити страх разом із
малюнком. Це необхідно провести у вигляді якогось ритуалу,
підбадьорюючі дитину за сміливість, за те, як здорово вона
розправилась зі страхом. Інший варіант – зліпити страх із
пластиліну та змінити в ньому щось, зробивши страх
смішним.
• Казкотерапія. Складіть з дитиною казку про її страх, яка
закінчується перемогою головного героя. Читати малятам
казки, де головний герой сміливо перемагає свої страхи, а
потім обговорюйте їх.
Та інш. засоби