Professional Documents
Culture Documents
658a6440-b632-4a6f-9b3b-cc4443721c74
658a6440-b632-4a6f-9b3b-cc4443721c74
Характеристика
психодинамічних підходів
щодо психічного
розвитку.
ПЛАН
1. Психоаналітична теорія
дитячого розвитку 3. Фрейда.
2. Епігенетична теорія Е.Еріксона.
Література:
1. Психология человека от рождения до смерти.
Психологическая знциклопедия Под общей
редакцией А.А.Реана. - Санкт-Петербург изд.
Дом "Нева", М.. «ОЛМА-ПРЕСС» 2002.(Б-6)
2. Семенюк Л.М. Хрестоматия по возрастной
психологии: учебное пособие для
студентов/Под ред. Д.И. Фельдштейна:
издание 2-е, дополненное. – Москва: Институт
практической психологии, 1996. – 304 с.
1. Психоаналітична теорія дитячого розвитку 3. Фрейда.
• Народився: 6 травня
1856
• Місце народження:
Пржибор, Австро-
Угорщина
• Помер: 23 вересня 1939 в
Лондоні. (73р.)
• Рід діяльності: психолог,
психіатр і засновник
психоаналізу
• Напрямок: психоаналіз
Історія психоаналізу
• Історія психоаналізу бере свій початок в 1880-тих
роках у Відні, коли Зігмунд Фрейд працював над
розробкою ефективнішого способу лікування
неврологічних та істеричних захворювань.
Працюючи з різними психічними відхиленнями,
він виявив, що не всі з них мають органічні
причини у тілі або нервовій системі людини і що
причини більшості неврозів необхідно шукати в
свідомості і в особистісних проблемах людини.
Причини неврозів за
З.Фрейдом
• З.Фрейд припустив, що коріння цих проблем лежить
у ранньому дитинстві, коли дитина отримала
психічну травму, яка пов'язана, як правило, з
сексуальними домаганнями з боку дорослих. Ці
травмуючі події викликають сильні переживання, які
дитина не може виразити та усвідомити і які
пригнічуються і переходять до підсвідомого,
Пригнічені неусвідомлені бажання і травмуючі
спогади накопичуються у підсвідомості і є причиною
різноманітних неврозів, неприємних переконань.
• Позбавлення від цих страждань можливе в
результаті спеціальної форми терапії, в якій
психотерапевт допомагає клієнту
усвідомити травмуючі його події, тобто
вивести їх на рівень свідомості і зрозуміти
себе. Цей метод було названо
психоаналізом.
Психоаналіз
• В основі цієї теорії - конфлікт між вродженими
інстинктивними потягами, головними з яких є
інстинкти життя (ерос) і смерті (танатос), і
свідомими моральними, культурно-
нормованими уявленнями.
• Особистістъ, за 3,Фрейдом, - це взаємодія
взаємоспонукаючих стримуючих сил. У
психоаналізі вивчається природа цих сил і
структур, у відповідності з якими ця взаємодія
здійснюєтъся.
Структура особистості за З. Фрейдом
характеризується підвищенням
дитячих сексуальних прагнень,
відтепер всі минулі ерогенні зони
поєднують а підліток, з точки зору
З.Фрейда,, прагне до однієі мети
– нормального сексуального
спілкування.
Інстанція “Я”
• На цій стадії інстанція “Я” має боротися
проти агресивних імпульсів “Воно”, які
знову повідомляють про себе. Так,
наприклад, на цьому етапі може знову
виникнути Едіпів комплекс який
спонукає і підштовхує молодого
чоловіка до гомосексуальності.
Механізми захисту
• Щоб вести боротьбу проти
агресивних імпульсів “Воно”,
інстанція “Я” використовує два
нових механізми захисту. Це
аскетизм та
інтелектуалізація.
Механізми захисту
Коли дитина стає дорослою, її характер
визначається процесом розвитку
“Воно”,”Я”, “Над-Я” і їх взаємодією.
Нормальний розвиток за З.Фрейдом,
відбувається за допомогою механізму
сублімації, а розвиток, який відбувається
через механізми витіснення, регресії або
фіксації, породжує патологічний характер.
Значення теорії З.Фрейда.
• 1. Це динамічна концепція
розвитку;
• 2. Це теорія, яка довела, що для
розвитку людини головне
значення має інша людина, а не
предмети які її оточують.
• Психоанализом занимались такие ученые,
как К. Юнг, А. Адлер, К. Хорни. С.Д. Смирнов
провел анализ движущих сил и условий
развития личности в зарубежных
концепциях. Были получены следующие
данные:
• по 3. Фрейду, основой индивидуального и
личностного развития являются
врожденные влечения и инстинкты, где
единственным источником психической
энергии признают биологическое влечение
(либидо);
• • по К. Юнгу, развитие есть
«индивидуализация» как дифференциация
от общности. Конечная цель
индивидуализации – достижение высшей
точки «самости», целостности и полного
единства всех психических структур;
• по А. Адлеру, человеку от рождения
присуще «чувство общности», или
«общественное чувство», которое
побуждает его войти в общество,
преодолеть чувство собственной
неполноценности, обычно возникающее в
первые годы жизни, и добиться
превосходства за счет разного рода
компенсаций;
• • по К. Хорни, основным источником
энергии для развития личности является
чувство беспокойства, неуютности,
«коренной тревоги» и порождаемое им
стремление к безопасности и т. д.
5.2. Теорія розвитку Е. Еріксона.