Поняття про емоційну сферу психіки, її функції

Останнім часом особливо зріс інтерес до вивчення емоційної сфери. Це багато в

чому обумовлено тим, що лише з'ясування закономірностей емоційного
розвитку може значно поглибити й розуміння механізмів розвитку інтелекту, й
особистості в цілому.
Емоції – це ставлення людини до явищ дійсності, яке виникає в даний
момент у зв’язку з можливістю задоволення певної потреби. Це
інстинктивна форма реагування на дійсність, яка слабо усвідомлюється
людиною і важко піддається контролю. Головне призначення емоцій - це
сигналізування організму про значимість того, що відбувається, про користь або
шкоду органам того або іншого явища.
Емоціям властиві:
1. полярність – вони бувають позитивні і негативні (радості протистоїть
горе, і т.ін.);
2. подвійність – людина одночасно може відчувати протилежні за знаком
переживання;
3. інтенсивність – сила переживання може бути різною в залежності від
ситуації.
Основні функції емоцій і почуттів:
1. сигнальна – емоції сигналізують про корисні або шкідливі впливи на
організм і спонукають людину до певних дій (дискомфорт від холоду
спонукає вдягнутися);
2. захисна – пов’язана з виникненням страху, який мобілізує сили для
самозахисту або втечі від небезпеки;
3. регулююча – стійкі переживання спрямовують нашу поведінку,
підтримують її, примушують долати перешкоди (стійке незадоволення
підлітком своєю зовнішністю спрямовує його на експерименти з
волоссям, одягом;
4. підкріплююча – позитивні переживання стимулюють нас діяти так, щоб
ще раз пережити їх та посилити, а негативні переживання стимулюють
нас уникати дій, які знову приведуть нас до переживання негативних
почуттів
5. комунікативна – завдяки емоціям ми легше розуміємо стан іншої людини.
В онтогенезі (індивідуальний розвиток організму) емоційної сфери можна
виділити наступні чотири етапи її розвитку:
1. Новонароджений – переважають інстинкти (самозбереження та
харчовий). Раніше за все дитина переживає негативні емоції (крик і
плач) .
 2. Немовля – органічні переживання задоволення чи незадоволення,
приємного чи неприємного. Емоційні реакції можуть бути дуже
бурхливими через незрілість нервової системи. Проте їх переживання
короткочасні і швидко затухають.
3. Від 3-4-х років до 12-14-ти років – це період поступового розвитку
різноманітних емоцій та вищих почуттів в спілкуванні та діяльності, а
також період поступового формування здатності регулювати емоційні
прояви зусиллями волі.
4. Повний розвиток вищих почуттів досягається до 20-22-х років. Почуття
стають підвладними інтелектуальній сфері та волі.
Психологи стверджують, що емоції не можна назвати поганими чи добрими,
корисними чи шкідливими. Їх просто потрібно навчитися правильно приймати.
Це закладена в нас система навігації, і вона краще працює, якщо не чинити опір
їй.
за рівнями. С.Л. Рубінштейн виділяє три рівня емоційних явищ:
1. елементарні фізичні чуття, повязані з органічними потребами. При цьому
не усвідомлюється предмет емоції (безпредметна тривога, самопочуття);
2. предметні почуття – відображають ставлення людини до предметів
(моральні, естетичні, інтелектуальні);
3. світоглядні почуття (гумор, іронія, трагізм), що виражають ставлення до
дійсності як єдиного цілого.
Емоційний інтелект важливіший за розум. За статистикою, ваш фінансове
благополуччя на 85% залежить від ваших лідерських якостей, здатності
спілкуватися та вести переговори. І лише на 15% від ерудиції.
Щастя – це складна емоція, яка може означати радість, захват, зворушення. А от
кохання – це не емоція, а стан, який може одночасно викликати у вас
протилежні відчуття: зворушення, смуток, злість.
Цікавий факт: якщо імітувати якусь одну емоцію, чи поєднання двох-трьох
емоцій одного напрямку, то врешті-решт, почнеш відчувати її насправді. Крім
того, префронтальна кора головного мозку, яка відповідає за інтерпретацію
нами власних емоцій, дозволяє нам змінювати своє ставлення до конкретних
відчуттів. Таким чином можна переконати себе у тому, що ми відчуваємо.