Загальна психологія

СТЕФАНЮК МАРІЯ МС-21

«Найголовніша формула
успіху – знання, як
поводитися з людьми»
Теодор Рузвельт
План

1.Психологія поняття;
2.Психіка і свідомість;
 Особливості психіки
 Функції психіки
 Структура психіки
 Свідоме та його особливості
3.Характеристика різних емоцій.
Психологія – це наука про закономірності виникнення, розвитку і функціонування
психіки.

Психологія вивчає внутрішній психічний світ людини, психічні процеси, стани,

властивості, закони виникнення, розвитку й перебігу психічної діяльності,
становлення психічних властивостей людини, життєве значення психіки.
ПСИХІКА І СВІДОМІСТЬ

Психіка – це властивість високоорганізованої матерії (мозку) відображати об'єктивну реальність

на основі сформованого при цьому психічного образу, що дозволяє регулювати діяльність і
поведінку людини; – це суб'єктивне відображення об'єктивного світу.
Психіка – суб'єктивне відображення об'єктивного світу. Психічне відображення світу
людини,пов'язане із її суспільною природою, яке опосередковується суспільно виробленими
знаннями.
Психіка, як відображаюча здатність, є й у тварин. Але вищою формою психіки є свідомість
людини, яка виникла у процесі суспільно-трудової практики. Свідомість нерозривно пов'язана із
мовленням. Завдяки свідомості людина довільно регулює свою поведінку.
Свідомість не фотографічно відбиває явища дійсності. Вона розкриває об'єктивні внутрішні
зв'язки між явищами. Змістом психіки є ідеальні відображення об'єктивно існуючих явищ.
Наукове трактування психіки зводиться до наступних основоположень:
 Психіка виникла на певній стадії розвитку матерії – стадії появи тваринних організмів – і
становить собою відображально-регуляційний механізм адаптивної поведінки. У процесі
еволюційного розвитку тварин, їх нервової системи розвивалася психіка.
 Вищий етап розвитку психіки – свідомість, виникнення якої обумовлене трудовою
діяльністю людини в умовах колективного спілкування.
 Психіка людини формується в її активній діяльності. Закономірності психіки – перехід
зовнішньої взаємодії з предметами у психічний образ і психічного образу – в регульовану
дію.
 Психіка опосередкована діяльністю мозку, але сама по собі вона – явище ідеальне та
обумовлене соціокультурними чинниками.
 Психічні явища мають певну структуру і системну організацію.
Особливості
психіки

 Психічне відображення має

активний характер, пов’язане із
пошуком та підбором способів дій,
що відповідають умовам.
середовища.
 Психічне відображення має
випереджальний характер,
забезпечує функцію передбачення в
діяльності та поведінці.
 Кожний психічний акт є результатом
дії об’єктивного через суб’єктивне,
через людську індивідуальність, що
накладає відображення своєрідності
на її психічне життя.
 У процесі активної діяльності
психіка постійно удосконалюється й
розвивається.
Функції психіки

1. Регуляція індивідуальної поведінки на основі

віддзеркалення зовнішньої реальності і
співвідношення її з потребами людини:
психічна реальність побудована складно, але
її умовно можна розділити на екзопсихіку,
ендопсихіку й інтропсихіку.
2. Регуляція поведінки і діяльності: психічні
процеси, що забезпечують регуляцію
поведінки, вони дуже всілякі і різнорідні.
3. Комунікативна
СВІДОМЕ

Свідомість– це функція головного мозку

людини, яка полягає у відображенні
об’єктивних властивостей предметів і
явищ навколишнього середовища,
процесів, що відбуваються у ньому, своїх
дій, у передбаченні та прогнозуванні їх
наслідків, а також у регулюванні
взаємозв’язків людини із природою і
соціальною дійсністю.
Свiдомiсть людини є найвищим рівнем
психіки,її виникнення обумовлене
трудовою діяльністю в умовах
колективного спілкування.
Властивостi свідомості

Об’єм - певна кількість зв’язків чи переживань, які виникають під впливом різних
подразників і знаходяться у свідомості у теперішній час, тобто це широта обсягу
свідомості навколишньої ситуації та власних переживань.
Змiст - значення асоціацій, які виникають під впливом різних подразників і певний
час знаходяться у свідомості (зміст думок, переживань та ін.).
Безперервнiсть - поєднання переживань минулого, теперішнього і майбутнього.
Яснiсть – наявність чіткого і послідовного сприйняття навколишнього і правильної
орієнтації у ньому (усвідомлення навколишнього середовища, місця, часу та ін.),
наявність самосвідомості зі збереженням пам’яті на минуле і теперішнє, активної
уваги та мислення.
Захисні механізми психіки
Витіснення - забезпечує усунення неприйнятних почуттів,
бажань і думок із свідомості у підсвідоме. Те, що було витіснене,
не руйнується: при послабленні механізму пригнічення воно
частково сягає рівня свідомості і викликає почуття тривоги та
інші захисні реакції (специфічні сновидіння , проекцію тощо).

Заперечення - це спроба не приймати за реальність небажані для

себе події. Примітна здатність у таких випадках «пропускати» у
своїх спогадах неприємні пережиті події, замінюючи їх вигадкою.
Як захисний механізм, заперечення полягає у відволіканні уваги від
хворобливих ідей і почуттів, але не робить їх абсолютно
недоступними для свідомості.
Рацiоналiзація- один із найбільш загальних механізмів установлення
почуття власної гідності та ліквідації почуття провини. Забезпечує
раціональне («розумне») пояснення вчинків, справжні мотиви яких
залишаються неосмисленими. Це неусвідомлене прагнення до
самовиправдання, пошук причин і мотивів своїх вчинків у
зовнішньому середовищі, звинувачення, наприклад навколишніх у
своїй хворобі, у своїх невдачах та ін.

Регресія - це повернення до дитячих, ранніх форм поведінки. До

цього типу захисних механізмів вдаються, як правило, незрілі,
інфантильні особистості. Однак і нормальні дорослі в ситуаціях
психічного перевантаження можуть використовувати цей захисний
механізм. Приклади регресії – це такі реакції на травмуючі
переживання або ситуації, як плач, «надутися» і ні з ким не
розмовляти і т.д.
Ідентифiкацiя - забезпечує досягнення внутрішнього психічного заспокоєння шляхом співставлення
(ідентифікації) себе з будь-ким (мати, ідентифікуючи себе зі своєю дитиною, говорить замість «вона,
йому» – «ми, нам»; бажання, щоб діти досягли у житті того, до чого прагнув, але не досяг сам).
Формами ідентифікації є емпатія (здатність до проекції себе у ситуацію та почуття інших, здатність
відчути і розуміти стан іншої людини), реакцiдомiстьї підліткової iдентифiкацiї – прагнення
максимально бути схожим на лідера групи чи естрадного кумира.

Заміщення (перенос) - механізм, при якому недосяжна

(неприйнятна) мета (емоція, об’єкт, наприклад, людина)
заміщується підсвідомо більш прийнятними і досяжними. Так
забезпечується задоволення підсвідомого потягу до будь-чого чи
будь-кого, почуття переноситься з актуального об’єкта на його
заміщувач. Особливо часто переносяться з однієї особи на іншу
ставлення(вороже, нігілістичне) та почуття (любові, ненависті).
Характеристика різних емоцій

Хвилювання, яке людина виявляє перед значущою для неї діяльністю чи зустріччю, а також про
емоційне налаштування на це. Хвилювання в такому недиференційованому за знаком переживань
вигляді розуміється як підвищений рівень емоційного порушення.
Емоційного збудження можна поділити на три види:
Передстартова лихоманка. Пов’язана із сильним емоційним збудженням. Її супроводжує
неуважність, нестійкість переживань (одні переживання швидко змінюються іншими, протилежними
за характером), що в поведінці спричиняє зниження критичності, примхливість, упертість і у
взаєминах із близькими, друзями, тренерами.
Передстартова апатія протилежна до лихоманки. Вона виникає або при негативному ставленні
людини до майбутньої діяльності, або при великому бажанні здійснювати діяльність (в іншому разі –
як наслідок «перегоряння» через збудження, яке тривало довго) і супроводжується зниженим рівнем
активації, гальмуванням.
Бойове збудження. Оптимальним передстартовим станом, під час якого є бажання й налаштованість
людини на майбутню діяльність. Емоційне порушення середньої інтенсивності допомагає
мобілізації й зібраності людини.
Тривога. У зв’язку із цим тривогу розуміють як
емоційний стан гострого внутрішнього болісного
беззмістовного занепокоєння, якщо воно пов’язане із
прогнозуванням невдачі, небезпеки або ж очікування
чогось важливого, значного для людини в умовах
невизначеності.
Страх – це емоційний стан, який відображає захисну
біологічну реакцію людини чи тварини при переживанні ними
реальної або уявної небезпеки для їхнього здоров’я й
благополуччя.
Стан страху є досить типовим для людини, особливо в
екстремальних видах діяльності й за наявності несприятливих
умов і незнайомої ситуації. У багатьох випадках механізм появи
страху в людини є умовно-рефлекторним, у результаті
випробуваного раніше болю чи якоїсь неприємної ситуації.
Можливий й інстинктивний вияв страху.
Розпач.Відсутність сподівання або надії. Розпач – це стан крайньої
безнадії. Конкретні причини, які можуть довести людину до
розпачу, різноманітні, але всі вони повинні створити в неї враження
про непереборність небезпек, які їй загрожують

Задоволення. Найчастіше задоволення визначають як почуття

(переживання) задоволення, яке відчуває той, чиї прагнення,
бажання, потреби задоволені, виконано. Важливо підкреслити, що
задоволення не є фізичним задоволенням, що відображає
позитивний емоційний тон відчуттів.

Радість.
Радість активна позитивна емоція, яка виражається в гарному
настрої й відчутті задоволення. Радість – це сильне задоволення.
Дуже сильна радість (задоволення) інколи набуває форми
поведінки, котра має назву буйства. Радість може бути наслідком
творчого успіху, але зовсім не обов’язково його супроводжує. Вона
виникає не лише з приводу задоволення бажання, досягнення мети,
а й з приводу передбачення задоволення бажання (передчуття).