ВИСТУП

Шановний, голово!
Шановні члени державної екзаменаційної комісії!
До Вашої уваги пропонується бакалаврська робота студентки
Грекової Яни Михайлівни
на тему: «ОПІШНЯНСЬКА НАРОДНА ІГРАШКА
ЯК ЗАСІБ ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ»
науковий керівник – кандидат педагогічних наук, доцент кафедри
теорії та методики дошкільної освіти
Савченко Людмила Леонідівна
Відродження духовності українського народу, розбудова незалежної
української необхідність переорієнтації дошкільної освіти згідно із сучасними
тенденціями духовного, економічного та національного розвитку країни. У
Державній національній програмі «Освіта» (Україна XXI століття), «Концепції
дошкільного виховання в Україні» підкреслюється необхідність національної
спрямованості освіти, що полягає в її органічному поєднанні з рідною історією й
традиціями, збереженні та збагаченні культури українського народу.
У Законі України «Про дошкільну освіту» зазначено, що одним із завдань
дошкільної освіти є виховання у дітей любові до України, шанобливого ставлення
до родини, поваги до народних традицій, держави і рідної мови, національних
цінностей інших народів, свідомого ставлення до себе, оточення та довкілля.
Важливим засобом реалізації означених завдань виступає народна іграшка, як
унікальне явище традиційної народної культури українців. Вона є складовою
предметно-ігрового середовища, засобом виховання та розвитку дитини, об’єктом
творчості, художнім витвором, національним сувеніром.
Народна іграшка – витвір специфічний. Своєю простотою й досконалістю,
витонченістю форм, різноманітністю використаних природних матеріалів,
образністю й естетичною довершеністю українська іграшка розвиває духовний
світ дитини, пробуджує відчуття рідного коріння. Українська народна іграшка несе
малятам цілком доступні знання про працю, відпочинок людей у давнину, їхній
побут, мистецтво, життя загалом.
 Використання народної іграшки в дитячому садку, сім'ї урізноманітнює
ігрову діяльність дітей, збагачує, розширює сферу пізнання дитиною світу і свого
народу, розвиває традиційні для національної, господарської, побутової культури
навички. Крім того, дитина сприймає народну іграшку і як витвір мистецтва, що
сприяє її естетичному вихованню.
Доки існуватиме природна потреба дитини пізнавати світ, творчо і
самостійно його осмислювати, доти буде народжуватися й народна іграшка. А на її
естетичне оформлення, традиційне оздоблення засобами різьби, декоративного
розпису, інкрустування впливатимуть особливості світосприймання кожного
наступного покоління.
Іграшка – пам`ять етносу, нації, народу, людства про своє історичне та
доісторичне минуле. Опішнянська народна іграшка здавна привертає увагу
дослідників чарівним світом її образів, сповнених поезії та казковості, що панує в
уяві дітей, пробуджуючи фантазію, спонукаючи до творчості.
Опішнянська народна іграшка має також неабиякі високі мистецькі якості і
широкі виховні можливості. Емоційна дія образів, утілених у народній іграшці,
широко застосовується вихователями в естетичному вихованні дітей, допомагає
залучити їх до споконвічної культури свого народу. Опішнянська дитяча керамічна
іграшка у своєму історичному зрізі напрочуд розмаїта, образно багата, позначена
добрим гумором, сповнена оптимізму. Вона містить у собі момент істини, своєю
мовою виголошує правду про народ, його земну сутність та історичне призначення,
але мало використовується в закладах дошкільної освіти при вихованні молодшого
покоління.
Отже, народна іграшка – це не лише предмет гри для дошкільників. Вона
може багато розповісти про історію не тільки своєї країни, а й регіону, де її
виготовляють, про традиції, звичаї народу, про традиційний одяг наших предків та
спосіб їх життя. Ознайомлення з українською народною іграшкою допомагає
дошкільнику виявити себе у творчій справі, стимулює до самостійного, активного
пошуку, впливає на його почуття, кмітливість, фантазію, естетичний смак, вчить
любити і поважати рідну землю.
 Народна іграшка дає дитині те, чого не може дати сучасна. А існуючи поруч,
вони доповнюють одна одну. Іграшка для дитини – народна чи сучасна – то
культурне знаряддя, з допомогою якого вона освоює величезний складний світ.
Завдання навчального закладу – сприяти органічному поєднанню в дитячій душі
потягу до нового з потребою в одвічно рідному, традиційному.
Дозвольте не зупинятися на науковому апараті, а перейти до викладу
основного змісту бакалаврської роботи
Все вище викладене визначило об’єкт, предмет і мету дослідження.
Об`єкт дослідження: процес виховання дітей дошкільного віку навчання
засобом опішнянської народної іграшки.
Предмет дослідження: використання опішнянської народної іграшки у
виховній роботі з дітьми дошкільного віку.
Мета дослідження: теоретично обгрунтувати та експериментально довести
доцільність використання опішнянської народної іграшки у процесі виховання
дітей дошкільного віку.
Гіпотеза дослідження. У своєму дослідженні ми виходимо з припущення
про те, що використання опішнянської іграшки необхідно використовувати
вихователям в естетичному вихованні дітей, залучаючи їх до споконвічної
культури українського народу.
Завдання дослідження:
1. Розглянути історію виникнення і розвитку опішнянської народної іграшки.
2. Теоретично обгронутувати необхідність використання опішнянської
іграшки в навчально-виховному процесі в закладах дошкільної освіти.
3. Експериментально дослідити методику використання опішнянської
народної іграшки у виховній роботі з дітьми дошкільного віку.
Метoди педaгoгiчнoгo дocлiдження:
− теopетичнi (пopiвняння, мoделювaння, узaгaльнення) для з’яcувaння
cучacнoгo cтaну теopiї i пpaктики дocлiджувaнoї пpoблеми, вpaхувaння
вiтчизнянoгo тa зapубiжнoгo дocвiду;
 − педaгoгiчний екcпеpимент (кoнcтaтувaльний i фopмувaльний етaпи)
здiйcнювaвcя з метoю пеpевipки ефективнocтi педaгoгiчних умoв i метoдики;
вихoвaння ціннісного ставлення до природи у cтapших дoшкiльникiв;
− метoди мaтемaтичнoї cтaтиcтики зacтocoвувaнi для oпpaцювaння
екcпеpиментaльних дaних i вcтaнoвлення кiлькicних зaлежнocтей мiж явищaми тa
пpoцеcaми.
Пpaктичне знaчення oдеpжaних pезультaтiв пoлягaє в poзpoбленнi й
упpoвaдженнi дiaгнocтувaльнoї тa екcпеpиментaльнoї метoдик для визнaчення
piвнiв cфopмoвaнocтi ціннісного ставлення до прекрасного у дiтей cтapшoгo
дoшкiльнoгo вiку. Мaтеpiaли дocлiдницькo-екcпеpиментaльнoї poбoти мoжуть бути
викopиcтaнi педaгoгaми зaклaдiв дoшкiльнoї ocвiти для з метoю педaгoгiчнoї
пpocвiти бaтькiв, нaдaння їм дoпoмoги у морально-естетичному вихoвaннi дiтей.
Дослідна експериментальна робота проводилася на базі Комунального
закладу «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) №142 Харківської міської
ради» «Малятко» упродовж 2020-2022 років в групі дітей старшого дошкільного
віку. У дослідженні брали участь 17 дітей.
Експериментальне дослідження відбувалось в три етапи: констатуючий,
формуючий, контрольний.
Для виявлення знань дітей про опішнянську народну іграшку було проведено
констатуючий експеримент.
Мета констатуючого експерименту: визначити рівні дитячих знань про
опішнянську народну іграшку.
Завдання констатуючого експерименту:
 виявити знання дітей про види опішнянських народних іграшок щодо
класифікації за їх змістом, матеріалом, елементи оформлення.
 уточнити уявлення дітей про використання опішнянської народної
іграшки (в видах діяльності: мовній, ігровій, художній, музичній).
 виявити здатність дітей використовувати опішнянську народну іграшку
в творчій діяльності (вміння розповідати про іграшку, виготовляти та
використовувати іграшку відповідно до її призначення).
 В процесі констатуючого експерименту вивчалися:
1. Плани навчально – виховної роботи;
2. Продукти діяльності дітей;
3. Діяльність дітей на заняттях, в повсякденному житті.
Було встановлено такі рівні оцінки компетентності дітей:
1) низький рівень,
2) середній рівень,
3) високий рівень.
Відповідно до рівнів було визначено наступні показники:
Низький рівень:
1 бал – фрагментарні знання про опішнянську народну іграшку. Діти
практично не звертають увагу на її естетичні якості, вагаються у поясненні власних
суджень та оцінок. Спроможні лише до вираження однозначної емоційної оцінки
стосовно опішнянської народної іграшки. Не проявляється інтерес до виготовлення
народних іграшок за зразком.
2 бали – знання часткові, епізодичні, безсистемні, відсутня потреба в
усвідомленому ознайомленні з опішнянськими народними іграшками та
захопленість даним видом мистецтва, спостерігаються ускладнення у вираженні
власного ставлення, настрою та думок, які виникли у ході ознайомлення з
опішнянською народною іграшкою. Діти, які відносяться до цього рівня
малоініціативні, у них відсутні творчі прояви, вони уникають виконання завдань
творчого характеру, прагнуть до копіювання, потребують значної допомоги
педагога.
Середній рівень:
3 бали – володіють неповним обсягом знань про опішнянську народну
іграшку, основні способи її створення. Виявляється неусвідомленість інтересів
щодо опішнянської іграшки, майже немає потреби у її вивченні й виготовленні,
наявна слабка здатність до обґрунтування настрою, думок, почуттів, що виникли у
ході ознайомлення з різними видами опішнянських народних іграшок.
4 бали – з помилками розрізняє різні види іграшок за класифікацією,
орієнтується в характерних кольорах і елементах оздоблення окремих видів
опішнянської іграшки. Вміє аплікувати, малювати елементи оздоблення іграшки за
зразком з допомогою дорослого. Може скласти розповідь про опішнянську народну
іграшку за запитаннями. Використовує в ігровій діяльності за призначенням. У
дітей спостерігається прагнення до вираження власного ставлення до опішнянської
іграшки з відповідним обґрунтуванням.
Високий рівень:
5 балів – розрізняє за класифікацією. Знає матеріали, з яких виготовляють
іграшки, розрізняє характерні кольори і елементи оздоблення різних іграшок. Вміє
ліпити з глини та відповідно оформлювати опішнянські іграшки. Прагнуть до
самоактуалізації у творчій роботі, намагаються отримати задоволення від
виконання завдання творчого характеру, нерідко проявляють ініціативність.
Відчувають певні труднощі при спробі порівнювати, узагальнювати та
встановлювати зв'язки між елементами іграшок, шукати аналогії. Проявляється
здатність до оцінки деяких вартостей опішнянської народної іграшки (саме як
твору мистецтва).
6 балів – досить глибока проінформованість про опішнянську народну
іграшку, самостійність у ході засвоєння знань та їх застосування; спроможність
робити висновки, аналізувати, порівнювати одержану інформацію; оперувати
відповідною термінологією. Характерне самовираження у різних видах художньо–
творчої діяльності (відносно опішнянської народної іграшки), яскравість уяви та
художнього бачення. Має потребу в ознайомленні з українським народним
мистецтвом (народною іграшкою); відчутну зосередженість та захопленість
процесом сприйняття художнього явища. Водночас спостерігається
безпосередність переживань, активність у процесі обговорення вражень, отриманих
від сприйняття художніх явищ, підвищений інтерес до занять з вивчення та
самостійного виготовлення опішнянських народних іграшок. Вони здатні
самостійно оцінити естетичні якості твору мистецтва, висловити почуття,
викликані тією чи іншою іграшкою.
Для вивчення рівня компетентності дітей розроблено анкету для визначення
рівня компетентності дітей в опішнянській народній іграшці.
 У результаті проведення констатуючого експерименту низький рівень
компетентності мають четверо дітей в групі – це 23,6% від загальної кількості
дітей. Середній рівень компетентності мають десятеро дітей в групі – 58,8% від
загальної кількості дітей. Високий рівень компетентності мають троє дітей в групі
– це 17,6% від загальної кількості дітей.
Метою другого (практично-діяльнісного) етапу було створення умов
цілеспрямованого формування уявлень дітей про особливості опішнянської
народної іграшки; стимулювання їх зацікавленості мистецтвом створення
опішнянських народних іграшок, спонукання до вивчення традиційних прийомів
виготовлення опішнянських народних іграшок (заняття «Глиняна іграшка з
Опішні», «Опішнянські свистульки», «Коник», «Півник»).
Третій (творчий) етап у різних видах діяльності з вивчення мистецтва
опішнянської народної іграшки передбачав зосередження уваги дітей на різних
способах творчої діяльності, спонукання до вибору варіантів рішень під час
виконання творчої роботи, забезпечення максимальної самостійності дітей у
втіленні художнього задуму («У музеї», «Вернісаж народних іграшок», «Екскурсія
народних іграшок»).
На цьому етапі формуючого експерименту було використано такі методи і
прийоми: написання текстів і сценаріїв для проведення екскурсій у музеї;
самостійна образотворчість; навчання традиційних прийомів виготовлення
опішнянських народних іграшок; проведення виставок дитячих робіт.
Третій творчий етап у різних видах діяльності з вивчення мистецтва
опішнянської народної іграшки забезпечив максимальну самостійність дітей у
виборі іграшки, її способу виготовлення та розпису.
Мета контрольного експерименту: визначити рівень дитячих знань про
опішнянську народну іграшку після проведеної з ними роботи.
У результаті проведення контрольного експерименту низький рівень
компетентності має одна дитина – це 5,88% від загальної кількості дітей (було 4
дитини – 23,6%). Середній рівень компетентності мають одинадцять дітей в групі –
64,7% від загальної кількості дітей (було 10 дітей – 58,8%). Високий рівень
компетентності мають п’ять дітей в групі– це 29,4% від загальної кількості дітей
(було 3 дитини – 17,6%).
В результаті проведеної теоретико-експериментальної роботи з теми
дослідження нами були зроблені наступні висновки:
У відповідності з метою та поставленими завданнями нами було розглянуто,
теоретично та експериментально обґрунтовано використання опішнянської
народної іграшки для дослідження визначення рівня компетентності дітей
дошкільного віку.
1. Розглянуто історію виникнення і розвитку опішнянської народної іграшки.
На Полтавщині основним осередком виготовлення народної іграшки є селище
Опішня. Зародилася опішнянська іграшка в XVIII столітті. Селище відоме своїми
керамічними іграшками, які відображали реальну природу, народний побут, героїв
казок, пісень. Колорит іграшки Опішного здебільшого «теплий», близький до
натуральних кольорів, обпаленої глини, орнамент закруглений, плавновигинистий,
позбавлений зламів і кутів. Основними майстрами-іграшкарями на Опішні
вважають Олександру Селюченко, Гаврила Поливайло, Анастасію Білик-
Поливайло та Людмилу Омеляненко. Нині опішнянську народну іграшку
виготовляють окремі поодинокі майстри.
2. Тема народної іграшки та її використання в закладах дошкільної освіти
відображена в наукових роботах М. Киященко, О. Постнікової, Л. Столовича, в
яких розкривається позитивна роль іграшки у житті суспільства та її
соціокультурні функції. Генезис та основні етапи розвитку народної іграшки
виявлені в роботах М. Бартмана, А. Балушинського, О. Бенуа, Г. Блинова,
В. Василенка, М. Грушевського, І. Дайна, Р. Захарчук-Чугай, М. Некрасова,
Д. Фігіля та багато інших. Значний інтерес представляють погляди сучасних
науковців на народну іграшку, серед них: О. Батухіна, Н. Буркіна, І. Довженко,
М. Кириченко. Великий внесок у вивчення української народної іграшки та її
використання в закаладах дошкільної освіти вніс О. Найден. Тема опішнянської
народної іграшки вперше розглянута у посібнику «Опішнянська іграшка.
Практичний посібник» опішнянським технологом-керамістом, педагогом і
майстром-іграшкарем Людмилою Омеляненко. Цей посібник присвячений
виготовленню опішнянських глиняних іграшок. На її сторінках вміщено ряд
цікавих матеріалів стосовно історії опішнянської іграшки, зрозумілі схеми, яскраві
ілюстрації.
3. Проаналізовано значення опішнянської народної іграшки в різнобічному
вихованні дітей. Виховна цінність опішнянської народної іграшки полягає в тому,
що вона сприяє формуванню самостійності, творчої діяльності дітей. Іграшка –
важливий фактор психічного розвитку. Народні іграшки здавна використовують з
метою естетичного, морального, розумового, фізичного виховання. Опішнянська
народна іграшка є одним із засобів формування відчування естетичної краси,
естетичного смаку, сенсорного сприйняття саме полтавського регіону і його
народу. Під час гри дошкільник розвивається, пізнає світ, наслідує і засвоює
соціальний досвід. Іграшка є засобом передавання культурного досвіду народу від
покоління до покоління. Використання народної іграшки забезпечує художній
розвиток. Саме опішнянська народна іграшка є ниточкою в руках дитини, яка
з`єднує її з історією Батьківщини свого регіону та традицій народу. Зображення
традиційних предметів на опішнянських іграшках є символічними та зберігають
культуру свого народу. Умовні образи птаха, тварини, людини вчать дитину
розумінню метафоричної мови традиційного мистецтва. До того ж шляхом
спілкування з подібними іграшками дитина навчається бачити або уявляти образ
живого натурального через умовне, в узагальненому знаходити риси конкретного,
що розвиває її спостережливість і кмітливість. Дитина повинна розуміти іграшку,
хотіти з нею творчо діяти, щоб іграшка, як і гра, була супутником дитинства.
4. Експериментально досліджено методику використання опішнянської
народної іграшки у виховній роботі з дітьми дошкільного віку. Експериментальне
дослідження щодо використання опішнянської народної іграшки як засіб
виховання дітей дошкільного віку було проведено у закладі дошкільної освіти
«Малятко» №142 м. Харкова в групі дітей старшого дошкільного віку.
В дослідженні брали участь 17 дітей. Експериментальне дослідження відбувалось
в три етапи: констатуючий, формуючий, контрольний. Констатуючий експеримент
дає можливість зробити висновки про те, що в дошкільному навчальному закладі
«Малятко» №142 м. Харкова вихователі майже не планують виховної роботи щодо
використання опішнянської народної іграшки в різних видах діяльності, тому у
дітей не високий рівень знань. На етапі формуючого експерименту було
використано такі методи і прийоми: самостійне виготовлення виробів за мотивами
опішнянських народних іграшок (подарунків, сувенірів); складання казок,
розповідей про персонажі опішнянських народних іграшок; ілюстрування власних
літературних творів; інсценізація з використанням самостійно створених іграшок
за мотивами українських народних казок; написання текстів і сценаріїв для
проведення екскурсій у музеї; самостійна образотворчість; навчання традиційних
прийомів виготовлення опішнянських народних іграшок; проведення виставок
дитячих робіт. Результати дослідження дають можливість стверджувати, що
багатофункціональність опішнянської народної іграшки, доступність навчального
матеріалу з її вивчення дітям дозволяють її застосовувати не лише на заняттях з
образотворчого мистецтва та художньої праці, але й на уроках з інших предметів
як ефективний засіб залучення дітей до вивчення культурних здобутків людства.
Аналіз результатів дослідження показав, що опішнянські народні іграшки є
особливим типом художньої творчості, що вміщують у собі кілька видів народного
мистецтва, є носієм історичних, загальнокультурних, художньо-декоративних,
національних рис та особливостей, що дає змогу використовувати їх як дійовий
засіб виховання та навчання дітей. Використання опішнянської народної іграшки у
виховному процесі сприятиме формуванню творчо-активної особистості, яка буде
продовжувачем народних традицій.

Дякую за увагу!