УДК 372.

32
Марина Давидова
Харківський національний педагогічний
університет імені Г.С.Сковороди,
факультет дошкільної освіти,
доцент кафедри естетичного виховання
і технологій дошкільної освіти

ХУДОЖНЬО-ТВОРЧА ДІЯЛЬНІСТЬ ЯК ЗАСІБ СОЦІОКУЛЬТУРНОГО

РОЗВИТКУ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ
У статті розглянуті особливості соціокультурного розвитку дітей
дошкільного віку засобами художньо-творчої діяльності, розкривається
сутність накопичення сенсорного досвіду, естетичних уявлень дітей
дошкільного віку, позначається сутність соціалізації засобами образотворчої
діяльності.
Ключові слова: соціокультурний розвиток дітей дошкільного віку,
образотворча діяльність, соціалізація.
Постановка проблеми... Дошкільний вік є самоцінним етапом
соціокультурного становлення особистості дитини. Соціокультурний розвиток
дитини визначається її положенням у суспільстві, системою міжособистісних
відносин з дорослими і однолітками, в цілому культурою соціуму. Дитина з
самого початку життя включена в соціокультурні, суспільні та міжособистісні
відносини. В умовах, коли перед кожним новим поколінням постає проблема
освоєння і присвоєння всього накопиченого людством духовного досвіду, стає
важливим знаходження нових шляхів пізнання навколишнього світу. Естетичне
виховання дозволяє дитині пізнавати навколишній світ, у тому числі і
відносини між людьми, в художніх образах. На сьогодні, коли відроджується
інтерес до проблеми художньо-естетичного розвитку особистості, і зростає
розуміння його ролі в ситуації розвитку сучасного суспільства, необхідно вести
науково-практичний пошук оптимізації освітньо-виховного процесу та
інноваційних форм організації художньої освіти дітей дошкільного віку.
Актуальним є вирішення завдань в дошкільному освітньому закладі,
спрямованих на організацію художньо-творчої діяльності дітей дошкільного
віку, яка в даний час розглядається в якості значущою з точки зору розвитку
особистості, її творчої ініціативності, самостійності, формування світу
особистісних смислів і практичного досвіду. Стратегічну лінію художньо-
естетичного розвитку дітей дошкільного віку визначає завдання спрямованого і
послідовного формування основ художньо-естетичної культури з метою
сприяння формуванню у дитини естетичного відношення до світу і гармонізації
світосприйняття картини світу.
Аналіз актуальних досліджень... В останнє десятиліття проблеми,
пов'язані з розвитком людини, почали вивчати в соціокультурному аспекті.
Проведений аналіз досліджень останніх років в таких галузях, як психологія,
педагогіка, філософія, соціологія показав, що категорія «соціокультурний
розвиток» розглядається стосовно людини у небагатьох роботах. Слід
зазначити, що більшість авторів розкривають свій аспект розуміння даної
категорії: вивчають соціально-культурний розвиток в різні вікові періоди життя
людини, розглядають в якості складових компонентів різні поняття, що входять
в нього, часто не пов'язані з розвитком, а тільки з визначальними його
компонентами «соціально-культурне», при цьому нами не виявлено визначення
даної категорії. Необхідно відзначити, що і в довідковій літературі не
сформульовані ні дефініція «соціокультурний розвиток», ні дефініція
«соціокультурний розвиток дітей». Цей факт відносить дану категорію до
маловивченою і потребує наукового дослідження і визначення. На наш погляд,
складовими категорії «соціокультурний розвиток дітей» є поняття «розвиток»,
«соціальний розвиток», «культурний розвиток», «дитинство». Результати
проведеного категорійного аналізу даних понять, представлених у різних
джерелах, дозволили сформулювати робоче визначення поняття
«соціокультурний розвиток дітей» – процес індивідуального розвитку на
початку життя людини і створення певних умов для переходу на більш
досконалий стан, при якому за допомогою виховання і навчання відбуваються
кількісні і якісні зміни, розкриваються здібності, визначаються особливості і
можливості становлення шляхом засвоєння цінностей, норм, установок,
властивих даному суспільству, через культурні засоби, форми і методи. Отже,
соціокультурний розвиток дітей пов'язано із взаємодією дитини з людьми,
зацікавленими в його всебічному розвитку (члени сім'ї, працівники установ
освіти, культури), які передають свої знання, досвід, допомагають дитині
зрозуміти і прийняти соціально-культурні особливості суспільства і
адаптуватися в соціально-культурному середовищі. На основі індивідуальних
особливостей і можливостей розвиваються здібності дитини, відбувається
оволодіння нею теоретичними знаннями і практичними способами існування в
цьому середовищі і взаємодії на суб'єктивно-об'єктивних або суб'єктивно-
суб'єктивних рівнях. Соціокультурний розвиток здійснюється при активній
участі дорослих у процесі різноманітної діяльності дитини. Поняття
«соціокультурний розвиток дітей» тісно взаємопов'язане з дефініцією
«соціально-культурна діяльність», яка не має в науці однозначного визначення.
Нами були розглянуті точки зору щодо даного поняття педагогів і вчених,
провідних представників соціально-культурної науки (М.А. Аріарський,
В.Р. Іванов, М.С. Каган, А.С. Ковальчук, А.П. Марков, Е.В. Соколов, В.О. Туєв,
Н.Н. Ярошенко). Аналіз понять дозволив зробити висновок про те, що
соціально-культурна діяльність – це організований, доцільний, педагогічно
спрямований процес, що полягає в збереженні, трансляції, розповсюдженні,
засвоєнні, створенні, розвитку культурних цінностей і норм у сфері художньої,
історичної, духовно-моральної, екологічної та політичної культури, у ході
реалізації якого специфічними формами, методами і засобами вирішуються
культурологічні та соціально-педагогічні завдання в інтересах розвитку
здібностей кожного члена суспільства. На нашу думку, соціокультурний
розвиток дітей може успішно здійснюватися саме в соціально-культурній
діяльності, оскільки вона видається керованою системою, а її компоненти –
елементи, які використовуються в процесі соціокультурного розвитку дітей.
Мета соціально-культурної діяльності – залучення дитини до культури і
культурних цінностей суспільства; завдання – формування і розвиток культури
особистості, організація культурного середовища, залучення до творчої
діяльність.
Викладання основного матеріалу... Процес соціалізації найбільш
ефективно відбувається в образотворчій діяльності. Соціалізація дитини
відображає досвід його духовного входження в суспільство. Причому перевага
позитивних або негативних аспектів у процесах соціалізації особистості дитини
в період його дитинства, створює передумови для подальшої позитивної або
негативної соціалізації, цілком дорослої людини. В дошкільному віці
закладаються основи особистості. У процесі образотворчої діяльності
формуються уявлення про навколишній предметний та соціальний світ.
Спілкування з дорослим є етапом пізнання соціального світу. Дитина активно
взаємодіє з зовнішнім світом, передаючи його відмінні риси у художньому
образі. Крім того, у дитини складається відношення і до самого себе, як до
активного учасника цього процесу. Ми виділяємо сукупність цих видів
відносин: до предметного світу, до соціального світу оточуючих людей; до
самого себе. Образотворче мистецтво як специфічна форма відображення
навколишнього життя, як педагогічно адаптований досвід людства, дозволяє
розвивати у дітей дошкільного віку практично всі пізнавальні психічні процеси:
сприйняття, пам'ять, мова, мислення, уява, які необхідні для подальшого
вдосконалення особистісних якостей і творчих здібностей. Зображувальна
діяльність (малювання) є, першою освітньою діяльністю, в якій дитина
навчається передавати свої враження про навколишню дійсність не за
допомогою слів, спілкування, а за допомогою художніх образів, знаків,
символів, що природно, готує його до оволодіння іншими видами навчальної
діяльності. Процес художньо-естетичного розвитку дітей дошкільного віку
ґрунтується на методах виховання і організації дитячої діяльності
(В.І. Волинкін, М.М. Бахтін, О.В. Запорожець, К.Е. Журова, Б.М. Неменський,
Ф.А. Сохін, Б.А. Столяров). Метод бесіди-повідомлення, спрямований на
формування у дитини інтересу до знань, виховання інтересу до пізнавальної
діяльності. Вміло формулюючи пошукові питання, дорослий спонукає дитину
до роздумів і відкриття істини. В ході евристичної бесіди діти дошкільного віку
здобувають знання шляхом власних зусиль і роздумів. Метод цілеспрямованого
спостереження збагачує уявлення дитини, сприяють більш диференційованого
глибокого сприйняття творів мистецтва, споглядання, сенсорний досвід дітей,
їх здатність диференціювати відтінки, використовувані художником по їх
кольоровій приналежності. Метод порівняння активізує увагу дітей на
впізнаваність художніх образів, естетичних предметів і явищ. Метод діалогу:
зміст даного методу полягає в обміні поглядами з конкретної проблеми. За
допомогою діалогу діти набувають нові знання, без яких він стає
безпредметним і беззмістовним. Діалог стимулює пізнавальний інтерес дитини
і в процесі ознайомлення дітей дошкільного віку з мистецтвом розглядається
нами на наступних рівнях: комунікативний рівень (діалог як засіб сприйняття
художніх образів дітьми, переробки і передачі готового змісту художніх творів
тощо); дискусивно-логічний рівень (діалог як форма мовленнєвого спілкування,
який поєднує в собі функції мовця і слухача, де кожне висловлювання виступає
в широкому соціально-культурному контексті); культурологічний рівень
(діалог як властивість культури розкривається в практиці спілкування з
мистецькими творами різних національних культур). Метод демонстрації
художнього твору полягає в наочно-чуттєвому ознайомленні дитини з
художніми образами. Демонстрація художніх творів починається з художнього
сприйняття. Названий метод ефективний тоді, коли дитина сама вивчає
предмет, процес або явище та встановлює певні залежності, завдяки чому
здійснюється активний пізнавальний процес – осмислюються предмети і явища,
а не чужі уявлення про них. Метод пізнавальної гри – це спеціально створені
педагогом ігрові ситуації, що моделюють реальність, в яких дитина знаходить
певний вихід власними діями. Введення в процес пізнання ігрових моментів
дозволяє дитині глибше розуміти художні образи й сприяє розвитку його
творчих здібностей. Основними методами сучасної мистецької освіти
дошкільнят, виступає різноманіття таких методів, що складають основу
педагогічної технології художньо-естетичного розвитку дітей дошкільного віку.
Метод пробудження, гранично творчої самодіяльності, в результаті якої у дітей
починає формуватися досвід самоорганізації, самодіяльності, саморозвитку.
Метод естетичного переконання, коли форма, колорит, лінія, маса і простір,
фактура художнього образу повинні переконувати собою безпосередньо, як
чистий естетичний факт. Метод пробудження яскравих естетичних емоцій і
переживань з метою оволодіння даром співпереживання, співучасті. Метод
сенсорного насичення – без сенсорної основи немислимо залучення дітей до
художньо-естетичної культури. Метод естетичного вибору або «переконання
красою», спрямований на формування естетичного смаку дитини. Метод
різноманітної мистецької практики, що передбачає специфічну дитячу
активність, в якій дитина отримує «опанування» над художніми матеріалами,
опановує інструменти художньо-творчої діяльності і створює оригінальний
естетичний продукт. Метод образного бачення передбачає емоційно-образне
дослідження об'єкта або художнього образу, його розгляд і вираження у
словесній або графічній формах. Метод фантазування як спосіб створення
невідомого раніше продукту в результаті власних розумових дій реалізується
наступними прийомами: а) заміщення якостей одного об'єкта якостями іншого з
метою створення нового об'єкта, б) пошук властивостей створеного об'єкта в
іншому середовищі. Метод співтворчості (дитини з педагогом, народним
майстром, художником, однолітками). Резюмуючи вище викладене, зазначимо
наступне, що виділені опорні принципи можуть виступати як педагогічні
орієнтири творчості педагога в художньо-естетичному розвитку дітей
дошкільного віку. Продуктивність і перспективність використання педагогічної
технології бачиться з таких підстав:
• активною точкою освітнього процесу є особистість дитини, а характер
взаємодії педагога і дитини через включення в різні види творчої діяльності
забезпечують йому ефективність творчого розвитку і проектують художньо-
естетичну особу;
• увага педагога спрямовується на активний пошук інноваційних форм і
змісту художньо-творчої діяльності дітей у привласненні художнього досвіду;
 • освоєння комплексу засобів і способів художньо-творчої діяльності у
відповідності з закономірностями соціально-культурного розвитку особистості
дитини, яка спрямована на поетапне зміна і перехід дитини на більш високий
рівень їх освоєння;
• спрямоване і безперервне залучення дітей дошкільного віку до
художньої культури дозволить формувати естетичний досвід, що стане
основою становлення у свідомості дитини цілісної картини світу та його
готовності до самореалізації, саморозвитку і творчості.
Висновки та перспективи подальшого дослідження... За допомогою
теоретичного дослідження ми визначили, що соціокультурний розвиток дітей
спрямований на: становлення і формування характеру дитини; розвиток
здібностей дитини з урахуванням наявних можливостей і задатків; оволодіння
дитиною культурними засобами і культурними формами; засвоєння дитиною
цінностей, норм, установок. Розвиваючи сенсорний досвід і естетичні уявлення
про навколишню дійсність засобами художньо-творчої діяльності, ми готуємо
психічну діяльність дитини до подальшого навчання та подальшого
вдосконалення особистісної культури, вираженої в соціокультурному
становленні особистості.
Список використаної літератури
1. Базовий компонент дошкільної освіти ( Нова редакція ) / [Богуш А.М.,
Кочина Л.П., Богініч О.Л.] - К.: МЦФР, 2012.- 26 с.
2. Бутенко Н.В. Педагогические технологии как эффективный механизм
художественно-эстетического развития детей дошкольного возраста.
/Н.В. Бутенко // Международный журнал экспериментального образования.–
2013.– №11-3.– С. 265-267
3. Дитина. Програма виховання і навчання дітей від 2 до 7 років /Бєлкіна
Є.В. [та ін.] Київ: Університет, 2012. 490 с.
4. Кахнович С.В. Социокультурный подход к эстетическому воспитанию
детей дошкольного возраста /С.В. Каханович// Начальная школа плюс До и
После. – 2011. – № 10. – С. 69 – 74.