УДК 372.2.091.212.

3
ОСОБЛИВОСТІ ВЗАЄМОДЇ СОЦІАЛЬНОГО ГУВЕРНЕРА З
ОБДАРОВАНИМИ ДІТЬМИ
Руденко Юлія (м. Кіровоград)

The Peculiarities of Interaction of a Social Tutor and Gifted children

Julia Rudenko ( Kirovohrad)
Анотація. У статті звертається увага на роботу соціального
гувернера з обдарованими дітьми та основні вимоги до спеціаліста, який
працює з данною категорією дітей. Розглядається поняття дитячої
обдарованості, досліджується її види та прояви у дітей. А також
визначаються основні проблеми дітей, які виникають внаслідок
обдарованості.
Важливою необхідністю для взаємодії соціального гувернера з
обдарованою дитиною стає можливість та бажання помітити ранній
розвиток обдарованої дитини, побачити в кожній дитині особистість,
допомогти їй сформуватися, розвинутися і вдосконалитися, розпізнати її
індивідуальність, а також створити систему роботи з обдарованими дітьми,
що в повній мірі сприятиме розвитку здібностей, допомагати сприяти
розвивати спеціальні здібності. Тому набуває великого значення соціально-
педагогічна підтримка обдарованих дітей та молоді, створення соціального
середовища, сприятливого для виховання особистості з високим рівнем
сформованості творчих здібностей.
Ключові слова: соціальний гувернер, обдарованість, дитяча
обдарованість, виховання та навчання обдарованих дітей, проблеми
обдарованих.
Abstract. The article draws attention to the work of a social tutor, who works
with gifted children. The basic requirements to a specialist who works with this
category of children have been defined. The article deals with the concept of

1
children's gifts, its forms and manifestations in children. The main problems of gifted
children have been investigated.
While working with gifted children special attention must be paid to their
potential abilities, forecasting needs and models of personality.
Setting priorities is important in this aspect of the institution, establishing a
clear system of these categories of students, searching, selection, creative
development of gifted and talented young students in science, culture, arts, sports,
creating favorable conditions for the realization of the potential capabilities of
children. At the same time, attention to gifted children should not be limited only by
a certain period of their lives, as the problems can occur in the period of their self-
esteem as well.
Keywords: social tutor, gifts, children gifts, training and education of gifted
children, problems of gifted children

Постановка проблеми. Сьогодні Україна перебуває в стадії політичного,

економічного та соціального розвитку. Це впливає значною мірою на всі сфери
людської життєдіяльності і потребує вирішення багатьох важливих проблем –
забезпечити людей робочими місцями, молодь – можливістю здобути освіту,
потурбуватися про доступність медицини для всіх, тощо. Звичайно, цими
питаннями має займатися уряд країни, але ми також повинні зробити
правильний крок у своєму житті – бути ерудованими та обізнаними, отримати
потрібну державі професію, створити сприятливі умови для утвердження
атмосфери творчості і співробітництва, багатогранного розвитку особистості
дитини, її здібностей і талантів.
Саме тому сьогодні особливо актуальним є завдання щодо створення
сприятливого соціального середовища для розвитку творчої особистості юного
громадянина. Це не лише вплив сім'ї, школи, громадськості на формування
особистості, але й таких факторів, як творче, культурне, релігійне оточення
індивіда, національні традиції, суспільно-економічні явища, засоби масової

2
інформації тощо. В таких умовах робота соціальної служби полягає в розробці
та узагальненні різних впливів на розвиток творчої особистості.
Зазначені завдання відображені в базових державних нормативних
документах, таких як Концепція загальної середньої освіти , Законах України
«Про освіту», «Про соціальну роботу з дітьми та молоддю», «Про сприяння
соціальному становленню та розвитку молоді в Україні», «Про охорону
дитинства», Національна доктрина розвитку освіти України, Концепція
громадянського виховання особистості в умовах розвитку української
державності.
Основою роботи з обдарованими дітьми повинно стати реальне знання
їхніх потенційних можливостей, прогнозування потреб і моделей розвитку
особистості. Важливим є визначення пріоритетів у цьому аспекті діяльності
навчального закладу, створення чіткої системи роботи з названою категорією
учнів, здійснення пошуку, відбору, творчого розвитку обдарованої, талановитої
учнівської молоді в галузі науки, культури, мистецтва, спорту, створення
сприятливих умов для реалізації потенціальних можливостей дітей.
Саме тому набуває великого значення соціально-педагогічна підтримка
обдарованих дітей та молоді, створення соціального середовища, сприятливого
для виховання особистості з високим рівнем сформованості творчих
здібностей.
Аналіз останніх публікацій. Проблема дитячої обдарованості активно
розробляється в межах психології, педагогіки, соціальної педагогіки та інших
суміжних галузей. Дослідниками приділялась достатня увага вивченню
проблем обдарованих (В. Алфімов, В. Крутецький, О. Кульчицька, Н. Лейтес,
О. Лодзінська, А. Мудрик, Л. Новікова та ін.); особливостей соціально-
педагогічної діяльності з дітьми та молоддю (І. Звєрєва, А. Капська,
О. Карпенко, Л. Міщик, Т. Сущенко та ін.). Проблеми технології роботи
соціального гувернера досліджують І. Акіншева, А. Бардінов, Л. Кузьменко,
Є. Сарапулова, Б. Свиридова, Т. Інспекторова, О. Шароватова та інші.
Помітити ранній розвиток обдарованої дитини, побачити в кожній дитині
3
особистість, допомогти їй сформуватися, розвинутися і вдосконалитися,
розпізнати її індивідуальність, а також створити систему роботи з
обдарованими дітьми, що в повній мірі сприятиме розвитку здібностей,
допомагати сприяти розвивати спеціальні здібності – це є одним із напрямів
роботи соціального гувернера.
Метою даної статті є розгляд поняття дитяча обдарованість, її види та
проблеми у дітей, пов’язані з нею. А також роль соціального гувернера у
вихованні обдарованої дитини.
Виклад основного матеріалу. Діяльність соціального гувернера за своїм
змістом значно відрізняється від діяльності вчителя-предметника, і це, в свою
чергу, вимагає зовсім інших підходів і до організації навчання та виховання
обдарованих дітей. Оскільки, соціальний гувернер – це фахівець із соціального
виховання, який реалізує його в домашніх умовах або в умовах, наближених до
таких, та базує свою діяльність на індивідуальному підході [1]. Можна сказати,
що соціальний гувернер транслює цінності соціального виховання на
індивідуальному рівні або урізноманітнює індивідуальну виховну діяльність
соціальною складовою. З одного боку, діяльність соціального педагога, який
займається гувернерською діяльністю, порівняно з традиційним гувернером
звужена, оскільки він не викладач і не вчитель, з іншого, – вона розширюється
за рахунок організаційної та координаційної функції й можливості розвитку
соціальності особистості.
Складність роботи соціального гувернера полягає в тому, що кожна
дитина має свій неповторний внутрішній світ, і не кожен з вихованців готовий
одразу впустити чужу людину у своє життя, розкритися перед нею.
Якщо ж перед соціальним гувернером стоїть завдання працювати з
обдарованою дитиною, то перш за все він повинен мати уявлення про те, що
таке обдарованість і особливості розвитку обдарованих дітей; розуміння того,
що таке розвиваюча освіта, у чому її відмінність від традиційних форм
навчання й виховання; знання психологічних закономірностей і особливостей
вікового й особистісного розвитку дітей, тощо.
4
 До особистості спеціаліста також висувається ряд вимог. Соціальний
гувернер повинен бути талановитим, здатним до експериментальної й творчої
діяльності; професійно грамотним, інтелігентним, моральним і ерудованим;
володіти сучасними педагогічними технологіями, а також мати позитивну «Я-
концепцію», бути цілеспрямованим, наполегливим і емоційно стабільним;
умілим організатором навчально-виховного процесу, психологом.
Єдиних рекомендацій щодо навчання та виховання обдарованих дітей не
існує й не може існувати, адже кожна дитина – унікальна особистість зі своїми
перевагами і недоліками. Тому головним є пошук ключа – індивідуального
підходу до кожної дитини, зокрема обдарованої, з вираженою
індивідуальністю, незалежністю. Незалежність – риса творчо обдарованої
дитини. З такими дітьми, з одного боку, працювати легше, бо вони мають
високі розумові здібності, а, з іншого, – важче, оскільки ці діти «знають собі
ціну», потребують багато уваги, особливого ставлення. До того ж робота з ними
вимагає значних професійних і педагогічних знань від соціального гувернера.
Обдарована дитина – це дитина, що виокремлюється очевидними, іноді
видатними досягненнями (або має внутрішні передумови для таких досягнень)
у тому чи іншому виді діяльності.
На сьогодні психологами визнано, що рівень, якісна своєрідність і
характер розвитку обдарованої дитини – це завжди результат складної взаємодії
спадковості (природних задатків) і соціального середовища, опосередкованого
діяльністю дитини (ігровою, навчальною, трудовою). Водночас не можна
ігнорувати й роль психологічних механізмів саморозвитку особистості, що
складають основу формування й реалізації індивідуального обдарування. З
огляду на вищесказане В. Моляко [2] виокремлює такі складові обдарованості
дитини:
 задатки, схильності, що проявляються в підвищеній чутливості,
певній вибірковості, уподобаннях, а також у динамічності психічних процесів;
 інтереси, їхня спрямованість, частота і систематичність їх прояву,
домінування пізнавальних процесів;
5
  допитливість, прагнення створити нове, схильність до розв’язання й
пошуку проблем;
 швидкість у засвоєнні нової інформації, утворенні асоціативних
масивів;
 схильність до постійних порівнянь, зіставлень, формування
еталонів для наступного відбору;
 прояв загального інтелекту – схоплювання, розуміння, швидкість
оцінювання й вибору шляху розв’язання, адекватність дій;
 емоційна забарвленість окремих процесів, емоційне ставлення,
вплив почуттів на суб’єктивне оцінювання, вибір, уподобання тощо;
 наполегливість, цілеспрямованість, рішучість, працьовитість,
систематичність у роботі, сміливе прийняття рішень;
 креативність – уміння комбінувати, знаходити аналоги,
реконструювати; схильність до зміни варіантів, економічність у рішеннях,
раціональне використання засобів, часу тощо;
 інтуїція – схильність до надшвидкого оцінювання, рішень,
прогнозів;
 порівняно більш швидке набуття вмінь, навичок, оволодіння
прийомами, технікою праці, ремісничою майстерністю;
 здатності до створення особистісних стратегій і тактик під час
розв’язання загальних і нових спеціальних проблем, завдань, пошук і
розв’язання складних, нестандартних, екстремальних ситуацій тощо.
Робота соціального гувернера з обдарованою дитиною полягає у
виявленні самої обдарованості (наявність, вид), розвитку дитини; психолого-
педагогічному супроводі і підтримці авторських й інноваційних програм
освітніх технологій, що застосовуються в роботі з обдарованими дітьми;
вивченні вікових та індивідуальних особливостей обдарованої дитини; роботі з
сім’єю, з проблемами навчання такої дитини; використанні позашкільного
освітнього середовища для навчання та розвитку обдарованої дитини;

6
проведенні діагностики; прогнозуванні (передбачення можливих наслідків
розвитку); розробці педагогічних рекомендацій для батьків, вчителів), тощо.
Соціальному гувернерові варто звернутися і до типології обдарованості,
оскільки від цього буде залежати вибір ним відповідних форм та методів
роботи. За даними досліджень вітчизняних науковців (співробітників
лабораторії психології обдарованості Інституту психології ім. Г.С.Костюка) [3]
обдарованість розрізняють:
1. за широтою прояву - загальна і спеціальна;
2. за типом діяльності, якій віддається перевага - інтелектуальна,
академічна, творча, організаторська, соціальна, технічна, художня, спортивна
тощо;
3. за інтенсивністю прояву – підвищена готовність до навчання,
обдаровані, високо обдаровані, винятково (особливо) обдаровані;
4. за видом прояву – явна та прихована обдарованість;
5. за темпоральними характеристиками – обдаровані з нормальним
темпом розвитку або випереджальним;
6. за віковими особливостями прояву – стабільна або епізодична;
7. за індивідуальними особливостями.
В той же час необхідно звернути і на проблеми, які виникають у
обдарованих дітей, оскільки їх зовсім не менше, ніж у їхніх звичайних
однолітків, а іноді й більше. І саме з ними доведеться працювати соціальному
гувернерові. До проблем обдарованих дітей можна віднести такі:
1. Випереджуючий розвиток.
2. Нетрадиційні погляди на оточуючий світ.
3. Дуже часто вони не підкоряються загальним вимогам у школі: не
виконують домашнє завдання, не хочуть вивчати поетапно те, що їм уже
відомо.
4. Діти, які рано розвиваються, думають значно швидше, ніж пишуть,
їх роботи неохайно оформлені, мають вигляд незавершених.
5. Нестабільність інтересів – дитина не знає, ким стати.
7
 6. Відмова від кумирів і авторитетів, що з одного боку, ускладнює
процес навчання, з іншого – допомагає сформувати свій власний стиль.
7. Ігрові інтереси: обдарованим дітям подобаються складні ігри і
нецікаві ті, якими захоплюються їхні ровесники. Як наслідок – дитина
опиняється в ізоляції.
8. Заглиблення у філософські проблеми для обдарованих дітей є
характерним замислюватися над такими явищами, як смерть, потойбічне життя,
релігійні вірування набагато частіше ніж для інших дітей.
9. Невідповідність між фізичним, інтелектуальним та соціальним
розвитком – обдаровані діти частіше віддають перевагу спілкуванню із дітьми
старшого віку. Через це їм важко бути лідерами, бо вони поступаються
фізичним розвитком.
10. Прагнення до досконалості ‒ для обдарованих дітей характерна
внутрішня потреба досконалості – вони не заспокоюються, доки не досягнуть
бажаного.
11. Почуття невдоволеності – вони критично ставляться до своїх
досягнень, мають низьку самооцінку.
12. Нереальні цілі – вони часто ставлять перед собою завищенні цілі, не
маючи можливості досягти їх, переживають.
13. Надмірна чутливість, вразливість.
14. Потреба в уважному ставленні дорослих, нетерплячість
зневажливість у відношенні до дітей, які стоять нижче від них у
інтелектуальному розвитку [4].
Саме через вищезазначені проблеми обдаровані діти, за рішенням
Всесвітньої організації охорони здоров’я, входять до «групи ризику» поряд із
розумово відсталими, малолітніми порушниками, дітьми алкоголіків, їм
необхідні особливі умови для виховання; спеціальні індивідуальні навчальні
програми; спеціально підготовлені вчителі; спеціальні школи.
Такі проблеми у обдарованих дітей вимагають від соціального гувернера
вміння знайти шляхи взаєморозуміння з дитиною, визначити її особливості,
8
взаємовідносини в сім’ї, можливі конфлікти; налагодити зв'язок з батьками та
іншими членами родини, які проживають разом, або мають значний влив на
виховання дитини; бути терплячим, ненав’язливим та довірливим.
Також до основних задач соціального гувернера належить і соціально-
педагогічний захист обдарованої дитини. Це перш за все пом'якшення для неї
негативних наслідків процесів, які відбуваються в суспільстві, створення умов
для реалізації інтересів і життєво необхідних потреб, спираючись на принципи:
орієнтація на загальнолюдські цінності, гуманізм, стимулювання обдарованої
дитини на розвиток її особистісних сил.
У роботі з обдарованою дитиною соціальному гувернеру варто:
- підхоплювати думку дитини, підкреслюючи її оригінальність, інтерес до
нового;
- стимулювати та підтримувати ініціативу дитини, її самостійність;
- створювати проблемні ситуації, що вимагають прогнозування, уяви;
- вчити доводити починання до логічного завершення;
- не лише перевіряти правильність виконання домашнього завдання, але й
давати додаткові завдання підвищеної складності;
- максимально використовувати творчу діяльність дитини (під час
виконання домашнього завдання, організації домашніх свят, ігор, тощо);
- організовувати підготовку вихованця до різноманітних олімпіад та
конкурсів;
- розвивати критичне сприйняття дійсності.
Також важливо, щоб соціальний гувернер дотримувався тих напрямів
робот из обдарованими дітьми , які використовує соціальний педагог у освітніх
закладах [5], а саме:
1. Діагностика соціального інтелекту обдарованих дітей, як одного з
показників адаптації обдарованих дітей.
2. Контроль за адаптацією обдарованих дітей.
3. Вивчення характеру сприймання обдарованих дітей однолітками, їх
емоційного стану та сильних сторін особистості.
9
 4. Соціальний супровід:
 індивідуальне консультування;
 залучення до конкурсів, олімпіад на рівні школи та на рівні міста;
 допомога обдарованим дітям з низьким статусом в учнівському
колективі самоутвердитись (якщо це необхідно);
 допомога в кризових ситуаціях та сприяння реалізації здібностей;
 соціальна просвіта батьків (постійно);
 урахування індивідуальних особливостей обдарованих дітей в
навчанні та вихованні;
 реклама дитячої творчості на рівні школи, міста.
Висновки. Таким чином, увага до обдарованих дітей не повинна
вичерпуватися лише певним періодом їхнього життя, оскільки труднощі у
таких дітей можуть виникати і в періоді професійного самовизначення, і
надалі, у самому процесі творчості. Іншими словами, таланту потрібна
постійна турбота всього суспільства. Тим більше, що в умовах сьогодення ,
коли науково-технічний прогрес висуває все більші і більші вимоги до
особистості, її інтелектуального потенціалу, психологічних властивостей та
інших особистісних якостей, обдаровані діти є основним творчим та науковим
потенціалом держави, гарантією її соціально-економічного та наукового
процвітання. В цьому сенсі виявлення, діагностика, відповідне навчання,
виховання і розвиток обдарованих вкрай необхідні.
Список використаної літератури
1. Сарапулова Є.Г. Психолого-педагогічні основи навчально-виховної
діяльності гувернера / Є.Г. Сарапулова. – К. МАУП, 2003. – 261с
2. Моляко В.О. Актуальні соціально-психологічні аспекти проблеми
обдарованості / В.О. Моляко // Обдарована дитина. – 1998. ‒ №1. ‒ С.3‒5; №2. –
С.2‒6; №3. – С.2‒5.
3. Актуальні проблеми психології: Проблеми психології
обдарованості: Збірник наукових праць / за ред. С.Д. Максименка та

10
Р.О. Семенової. – Т.6 – Вип. 3. – Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2008. –
322 с.
4. Дрябіна Г.М. Розвиваємо обдарованість. Організація роботи
вчителя з обдарованими дітьми: методичний посібник / Дрябіна Г.М.,
Гайдаренко С.А., Головко Н.О. – Кривий Ріг. ‒ 2013. ‒ 32 с.
5. Соціальна педагогіка / за ред. Капської А.Й. – К.: Центр навчальної
літератури, 2006. – 468с.

References
1. Sarapulova Ye. H. (2003) Psykholoho-pedahohichni osnovy navchal'no-
vykhovnoyi diyal'nosti huvernera. Kyiv: MAUP - (in Ukr.)
2. Molyako V. O. (1998) Aktual'ni sotsial'no-psykholohichni aspekty problemy
obdarovanosti. Obdarovana dytyna, 1, 3‒5; 2, 2‒6; 3, 2‒5 (in Ukr.)
3. Maksymenkо S. D., Semenovа R. O., ed. (2008) Aktual'ni problemy
psykholohiyi: Problemy psykholohiyi obdarovanosti: Zbirnyk naukovykh prats' T.6 –
Vyp. 3. – Zhytomyr: Vyd-vo ZhDU im. I. Franka (in Ukr.)
4. Dryabina H. M. (2013) Rozvyvayemo obdarovanist'. Orhanizatsiya roboty
vchytelya z obdarovanymy dit'my: metodychnyy posibnyk . Kryvyy Rih. (in Ukr.)
5. Kaps'kа A.Y., ed. (2006) Sotsial'na pedahohika Kyiv: Tsentr navchal'noyi
literatury (in Ukr.)

Відомості про автора

Руденко Юлія Юріївна, кандидат педагогічних наук, старший викладач
кафедри соціальної педагогіки та психології Кіровоградського державного
педагогічного університету імені Володимира Винниченка.
Тел. 050 9747577
Коло наукових інтересів: дослідження особливостей розвитку
особистості, технології роботи соціального гувернера.

11