Виховання у широкому і вузькому розумінні. Характеристика виховного процесу,
Тому для процесу виховання
рушійні сили, закономірності.
План:
1. Виховання у широкому і вузькому розумінні.
2. Об’єктивні і суб’єктивні чинники формування особистості.
3. Внутрішні та зовнішні суперечності.
4. Рушійні сили, закономірності виховного процесу.
Виховання — це складний і багатогранний процес формування особистості,
зумовленого законами суспільного розвитку, дією об'єктивних і суб'єктивних
чинників, створення оптимальних умов для її фізичного, психічного та соціального
розвитку.
Процес виховання — система виховних заходів, спрямованих на формування
всебічно і гармонійно розвиненої особистості.
Мета виховання - те, до чого прагне виховання. Метою виховання в педагогіці
традиційно вважають остаточний результат формування особистості.
У педагогіці поняття «виховання» вживають у широкому соціальному, в широкому
педагогічному, у вузькому педагогічному, в гранично вузькому педагогічному
значеннях.
Виховання в широкому соціальному значенні — процес формування
особистості під впливом навколишнього середовища, умов, обставин, суспільного
ладу. Кажучи «виховує життя», мають на увазі виховання в широкому значенні цього
слова. Оскільки дійсність нерідко буває суперечливою і конфліктною, то особистість
може не лише формуватися під впливом середовища, а й деформуватися під впливом
антисоціальних явищ або, навпаки, загартовуватись у боротьбі з труднощами,
виховувати в собі не сприйнятливість до цих явищ.
Виховання в широкому педагогічному значенні — формування особистості
дитини під впливом діяльності педагогічного колективу закладу освіти, яка базується
на педагогічній теорії, передовому педагогічному досвіді.
Виховання у вузькому педагогічному значенні — цілеспрямована виховна
діяльність педагога, спрямована на досягнення конкретної мети в колективі учнів
(наприклад, виховання здорової громадської думки).
Виховання в гранично вузькому значенні — спеціально організований процес,
що передбачає формування певних якостей особистості, процес управління її
розвитком і відбувається через взаємодію вихователя і вихованця.
Специфіка виховного процесу.
Виховання є цілеспрямованим процесом. Наявність конкретної мети надає йому
систематичності й послідовності, не допускає випадковості, епізодичності й
хаотичності виховних заходів. Виховання формує внутрішній світ дитини,
проникнути в який дуже важко. Тому воно вимагає таких методик, які давали б змогу
не тільки виявляти погляди переконання і почуття вихованців, а й збагачувати їх
духовність, за потреби коригувати якості психіки. Процесу виховання властиве і
розмаїття завдань та напрямів. їх кількість невпинно зростає, що зумовлено
динамічністю суспільно-економічного життя.
характерна також неперервність. «Я продовжую ще вчитися, — вважав К.-А.
Гельвецій, — моє виховання ще не завершено. Коли ж воно закінчиться? Коли я не
буду більше здатним до нього: після моєї смерті. Все моє життя і є, власне, тривалим
вихованням».
Особлива роль у формуванні людської особистості належить шкільному
вихованню, оскільки цілеспрямований виховний вплив на неї передбачає не лише
виховання позитивних якостей, а й подолання наслідків впливу негативних
об'єктивних чинників.
Процес виховання залежить від об'єктивних і суб'єктивних чинників.
Об'єктивними чинниками є: особливості розбудови України взагалі та системи
закладів освіти зокрема; перебудова економіки на ринкових засадах; особливості
розвитку соціальної сфери; відродження національних традицій, звичаїв, обрядів,
народної педагогіки; розширення сфери спілкування з іноземними громадянами;
вплив природного середовища.
До суб'єктивних чинників відносять: соціально-педагогічну діяльність сім'ї та
громадських організацій; навчально-виховну діяльність закладів освіти в особі їх
працівників; цілеспрямовану діяльність засобів масової інформації; діяльність
закладів культури; виховну діяльність позашкільних установ та діяльність церкви.
Ефективність процесу виховання значною мірою залежить від того, наскільки
збігаються впливи організованої виховної діяльності та об'єктивних умов. Результати
цього процесу не настають одразу після застосування виховного впливу, вони дещо
віддалені в часі. Виховний процес є двостороннім, тобто у ньому обов'язкова участь і
взаємодія учителя-вихователя та вихованця. У процесі виховання формується
внутрішній світ дитини, проникнути в який дуже важко. Процес виховання
складається з мети і завдання, змісту й методики організації виховного впливу, а
також його результату та корекції.
Процес виховання — динамічний, неперервний, безупинний. Його рушійними
силами є сукупність суперечностей, вирішення яких сприяє просуванню до нових
цілей. Розрізняють внутрішні й зовнішні суперечності.
Внутрішні суперечності:
а) суперечність між зростаючими соціальне значущими завданнями, які потрібно
розв'язати вихованцю, і можливостями, що обмежують його вчинки та дії, спрямовані
на їх розв'язання. Ця суперечність супроводжує виховання особистості, тому її
розвиток може призупинитися, якщо не ставити перед нею нових ускладнених
завдань;
б) суперечність між зовнішніми впливами і внутрішніми прагненнями вихованця.
Виховний процес повинен будуватися таким чином, щоб його зміст або форми
реалізації цього змісту не викликали спротиву вихованця.
Зовнішні суперечності:
 а) невідповідність між виховними впливами школи і сім'ї. Нерідко батьки не Рушійною силою процесу виховання є результат суперечностей між
дотримуються вимог, які висуває до їх дітей школа, внаслідок чого порушується соціальними й особистісними потребами та наявним рівнем вихованості особистості
єдність вимог, що негативно позначається на вихованні школярів; (рис. 2).
б) зіткнення організованого виховного впливу школи зі стихійним впливом на
школярів навколишнього світу. Серед таких негативних чинників, — вуличні
підліткові групи, зарубіжні телефільми-бойовики та ін. Вирішення цієї суперечності
можливе лише за умови формування у школярів внутрішньої стійкості й уміння
протистояти негативним явищам;
в) неоднакове ставлення до учнів учителів, які не завжди дотримуються принципу
єдності вимог, внаслідок чого в учнів формується ситуативна поведінка,
пристосовництво, безпринципність, що негативно позначаються на виховному
процесі взагалі;
г) суперечність, породжена тим, що окремі учні, які мають досвід негативної
поведінки, постійно конфліктують з педагогами, однокласниками, батьками. Йдеться
про сформований динамічний стереотип, який характеризується наявністю постійних,
стабільних, стійких негативних нервових зв'язків, що створює особливі труднощі у
перевихованні. Ця категорія школярів потребує спеціальної виховної роботи.
Хоча зовнішні суперечності є тимчасовими, вони можуть знижувати
ефективність виховного процесу. Тому виявлення їх і усунення повинні перебувати
завжди в центрі уваги педагогів. Але найважливіший чинник — профілактична Проекція на результат
робота щодо запобігання таким суперечностям. Рис. 2. Рушійна сила процесу виховання
Можна говорити про те, що істоти тваринного світу вже займаються елементами
виховання. Можливо, у тварин цей процес відбувається на рівні інстинктів, проте він
є. Людина займається вихованням свідомо. (рис. 1).
Рис. 1. Закономірності процесу виховання
Самостійна робота.
Практичні завдання
1.Дайте критичну оцінку: що вплинуло на поведінку членів обох сімей:
екстремальні умови (голод), виховання чи щось інше?
Під час голодомору в Україні весною 1933 року в селі Шипове Вінницької області
вимерли всі. Не залишилось нікого в селі.
сином вони обдурювали батька в разі отриманих «2» або інших негативних вчинків
Гени. Таким чином, батько нічого не знав: ані про «2», ані про погані вчинки сина.
3. У процесі виховання часто виникають дискусії з питань, пов’язаних із
формуванням категорії життя, зокрема «Чи існує віра і яку роль вона відіграє у житті
людини?» «Чи можна вважати віру, надію, любов основними поняттями сенсу
життя?», «В чому людська досконалість?», «Чи існує мораль, яка за своїми
цінностями стоїть вище за релігійну?» Обґрунтуйте свою позицію у міні-творі.

В одній хаті йшла постійна війна: всі ненавиділи один одного, кожний слідкував за
іншим; за крихту хліба чоловік вбивав дітей, жінка чоловіка...

В іншій хаті до кінця панувала любов. Мати постійно брала в свої долоні руки дітей,
зігрівала їх своїм диханням, розказувала казки та небилиці діткам, щоб вони забували
на деяку мить про голод. Любов не вмирала в ній до кінця...

Люди помічали, що там, де панувала ненависть, помирали значно швидше, ніж там,
де були любов та єднання.

2. В нижченаведених ситуаціях описані приклади різного виховання дітей.

1) Вкажіть, які умови виховання сприяють формуванню позитивних рис, а які

негативних рис характеру дітей.

2) Які риси характеру сформувались під впливом даних умов?

3) Дайте критичну оцінку виховання дітей в наведених ситуаціях.

А. Ніна виховувалась в сім’ї військовослужбовця, мати — вчителька. Сім’я дружна.

Батьки віддавали їй весь вільний час. Мати читала дитині з малих років казки,
оповідання, вірші. Дівчинка цікавилась навколишнім світом: любила природу, мала
багато подруг, любила вірші, пісні, історичні оповідання. В сім’ї був чіткий режим,
якого дотримувались всі члени сім’ї.

Крім батьків дівчинку опікувала бабуся. Якраз бабуся привчала Ніну до домашньої
роботи. Дівчинка зростала працьовитою, привітною до людей, акуратною і
дисциплінованою.

Б. З дитинства Оленку оточували злагода та любов в сім’ї.

Їй ні в чому не відмовляли, всі її бажання виконували завчасно. Дівчина зростала

хворобливою, фізично слабкою, інколи роздратованою. Могла псувати речі, за це її
не карали, не свари-

ли. До посильної праці не привчали. Батьки турбувались тільки про розумовий

розвиток дівчинки. В сім’ї режиму не дотримувались.

В. Хлопчик Гена, підліток 12-ти років, — рухливий, жвавий. Вчився на «4», «3»,
інколи отримував «2». Мав друзів, часто прогулював уроки, за що отримував ляпаси
від батька. Мати старанно покривала перед батьком всі синові вчинки. Вдвох із