Міністерство освіти і науки України

Державна наукова установа «Інститут модернізації змісту освіти»

ШКОЛА СТАНОВЛЕННЯ ВІДПОВІДАЛЬНОГО ГРОМАДЯНИНА

АВТОРСЬКА МОДЕЛЬ ЛЮДМИЛИ КОРІННОЇ

Наково-методичний посібник
 Серія «Авторськи школа в Україні» заснована 2017 року

Наукова школа професора, доктора педагогічних наук

Юрія Івановича Завалевського

Рецензенти:
Н.А.Сейко, доктор педагогічних наук, професор кафедри соціальних
технологій Житомирського державного університету імені Івана
Франка.
Г.П.Васянович, доктор педагогічних наук, професор кафедри
гуманітарних дисциплін та соціальної роботи Львівського.державного
університету безпеки життєділяності.
О.В.Косигіна, кандидат психологічних наук, доцент, завідувач кафедри
педагогіки й андрагогіки комунального закладу «Житомирський
обласний інститут післядипломної педагогічної освіти» Житомирської
обласної ради.

Схвалено комісією з питань інформаційної діяльності

та дослідно-експериментальної роботи з проблем виховання, розвитку дітей
та учнівської молоді загальноосвітніх навчальних закладів Науково-
методичної ради з питань освіти Міністерства освіти і науки України

Ш 67 «Школа становлення відповідального громадянина: наукові,

освітні, домінанти» Авторська модель Корінної Людмили: Науково-
методичний посібник / автор-упорядник

Науково-методичний посібник підготовлений за матеріалами реалізації

Всеукраїнського експерименту «Теоретико-методологічні засади
моделювання розвитку авторських шкіл на базі загальноосвітніх навчальних
закладів України на 2017-2021 роки» (наказ Міністерства освіти і науки
України від 19.01.2017 року № 79).Відповідно якого ліцей є базовим закладом
освіти за темою: «Школа становлення відповідального громадянина»,
свідоцтво №75769 від 03.01.2018 рокузареєстроване Міністерством
економічного розвитку і торгівлі України.
Адресується науковцям, практичним працівникам системи освіти, а
також студентам, що навчаються за педагогічними та психологічними
спеціальностями.

2
 ЗМІСТ

Розділ І. Наукові аспекти діяльності педагогічного колективу ліцею з

реалізації авторської концепції «Школа становлення відповідального
громадянина»

Корінна Л.В. Школа становлення відповідального громадянина: цільові

орієнтації, система та умови діяльності, технологічні підходи.
Дубасенюк О.А. Концептуальні засади створення і розвитку авторської школи
Вітвицька С.С. Житомирський обласний ліцей-інтернат для обдарованих
дітей – співдружність творчих особистостей
Семенець С.П. Структура та феномологічні характеристики дуальної
природи компетентної особистості
Пацюк М.М. Творча самореалізація учнів через науково-дослідницьку та
проєктну діяльність.
Антонова О.Є. Психолого-педагогічний супровід обдарованої особистості
учня

Розділ ІІ. Практичне втілення демократичних засад у системі управління

постійним і цілеспрямованим підвищенням науково-методичного,
психолого-педагогічного та професійного рівня вчителів в авторському
закладі освіти

Корінна Л.В. Демократичне освітнє середовище партнерської взаємодії як

інструмент підготовки учнів до ефективної та конструктивної участі в
громадянському житті.
Калачова Л.В. Творчий і професійний потенціал педагога авторської школи
як домінантний фактор становлення відповідального громадянина.
Кучинська С.А. Моніторинг в освітньому процесі авторської школи як умова
формування відповідального громадянина
Пироговська В.Я. Формуючі впливи системи виховної роботи Школи
становлення відповідального громадянина на розвиток громадянських
компетентностей учнів.
Сірик О.О. Особистісне самовизначення як чинник формування та розвитку
громадянської позиції учнів Школи становлення відповідального
громадянина.
Александрова М.М. Вплив соціально-педагогічних факторів на формування
громадянської позиції особистості.

Розділ ІІІ. Реалізація загальної прогностичної мети та цільових

орієнтацій авторської моделі «Школа становлення відповідального
громадянина» в освітній практиці ліцею.

Корінна Л.В. Громадянська відповідальність учителя – інноватора Школи

становлення відповідального громадянина.

3
Преснякова Н.П. Формування громадянських компетентностей учнів ліцею
шляхом педагогіки співробітництва в авторській школі.
Левончук Н.О.Формування вміння аргументувати та відстоювати свою
позицію, співпрацювати в команді як основа громадянської компетентності
учнів
Рассохіна Л.Р. Мовленнєва компетентність здобувача освіти як основна
складова формування успішної особистості
Головіна В.Л. Використання інноваційних технологій для формування
інформаційно-комунікаційної компетентності на уроках англійської мови
авторської школи.
Єлісєєва В.В. Реалізація наскрізної лінії «Фінансова грамотність» на уроках
математики, економіки та в позаурочній діяльності як запорука особистого
успіху в «Школі становлення відповідального громадянина».
Чугунова О.В. Методичні аспекти реалізації задачного підходу до розвитку
математичних здібностей учнів у процесі вивчення алгебри і початків аналізу.
Канарський Г.М.Позитивний імідж авторського закладу загальної середньої
освіти як інструмент ефективної діяльності
Лознюк А.Л. Значущість етнічної культури та регіональних особливостей для
повноцінного виховання обдарованості особистості в умовах «Школи
становлення відповідального громадянина».
Боровська-Карандюк І.А. Емоційний інтелект мовної особистості ліцеїста:
шляхи формування.
Шевченко Н.А. Вплив соціальних мереж на формування громадянської
компетентності ліцеїстів.
Кондратюк О.М., Бобровницька І. В. Вивчення культурологічних основ
сімейних, соціальних, суспільних явищ і традицій на уроках української
мови, літератури та в позаурочній діяльності
Гамза Б.В. Дослідницькі проєкти як засіб формування ключових
компетентностей учнів.
Євдокимова Н.В. Мистецтво як вагомий засіб впливу на становлення
відповідального громадянина.
Наришкова Л.Г. Громадянсько-патріотичне виховання та соціалізація молоді
Школи становлення відповідального громадянина.
Бардаш О.Д. Самоврядування як засіб підготовки до життя в умовах
демократії.
Шпінь В.В. Формування громадянської культури та патріотизму учнів у
позаурочний час
ДОДАТКИ

4
 ЛІЦЕЙ – ШКОЛА СТАНОВЛЕННЯ ВІДПОВІДАЛЬНОГО
ГРОМАДЯНИНА

«Освічені українці, всебічно розвинені,

відповідальні громадяни і патріоти, здатні до
ризику та інновацій, – ось хто поведе українську
економіку вперед у ХХІ столітті»
Концепція «Нова українська школа»

Концептуальні засади Школи становлення відповідального

громадянина ґрунтуються на основних напрямах формування громадянських
цінностей у старшому шкільному віці, які висвітлені у монографії Корінної
Л.В. «Формування громадянських цінностей старшокласників»

Корінна Людмила Віталіївна,

директор комунального закладу
«Житомирський обласний ліцей-
інтернат для обдарованих дітей»
Житомирської обласної ради,
кандидат педагогічних наук, доцент,
заслужений працівник освіти України,
автор педагогічної моделі «Школа
становлення відповідального
громадянина»

ОСНОВНА ПЕДАГОГІЧНА ПАРАДИГМА АВТОРСЬКОЇ ШКОЛИ

Створення організаційно-педагогічних умов розвитку творчого

потенціалу учасників освітнього процесу, набуття ключових
компетентностей, системних знань, спрямованих на:

досягнення високих якісних

результатів в освітній діяльності;

розвиток творчої активності, формування

відповідальної особистості, здатної до
критичного мислення, спроможної чинити
вибір у різноманітних життєвих ситуаціях;

збереження традицій та особливої

культури закладу освіти, що
характеризується складною системою
цінностей;

5
 демократичне освітнє середовище ліцею для обдарованих дітей та структура

створення умов для розвитку професійної компетентності та особистісного зростання педагогів; програмне та навчал

Досягнення цілей Школи становлення відповідального громадянина

вимагає дотримання наукового підходу та демократичних принципів:
- гуманізації та демократизації освітнього процесу;
- самоактивності й саморегуляції;
- системності;
- комплексної міждисциплінарної інтегрованості;
- наступності й безперервності;
- культуровідповідності;
- інтеркультурності.
Метою діяльності Школи
становлення відповідального
громадянина є реалізація авторської
концепції, яка забезпечує позитивні
стабільні результати щодо формування
цілісної системи знань і ключових
компетентностей; гармонійного розвитку,
виховання і соціалізації особистості;
формування її світогляду та системи
цінностей; збереження та зміцнення
здоров’я, цивілізованої взаємодії з
природою; громадянської свідомості та відповідальності.

6
7
8
 ОСНОВА ДІЯЛЬНОСТІ АВТОРСЬКОЇ ШКОЛИ – ОСВІТНІ
ТЕХНОЛОГІЇ, де методи, прийоми, інструменти поєднано відповідно до
мети, завдань і змісту різнорівневої та різнопрофільної освіти.

ТЕХНОЛОГІЧНИЙ ПІДХІД
В ОСВІТНЬОМУ ПРОЦЕСІ
ЛІЦЕЮ-ІНТЕРНАТУ
Застосування технологій:

9
 Педагогіка партнерства, творча повсякденна співпраця вчителів з
учнями на уроках та в позаурочний час, доброзичлива атмосфера
взаємодовіри, високого рівня культури, толерантності в міжособистісних
стосунках, прагнення показати найкращі результати на олімпіадах,
інтелектуальних турнірах, конкурсах-захистах науково-дослідницьких робіт
членів Малої Академії Наук і як результат громадянська компетентність
сукупність індивідуально-особистісних характеристик учня, які створюються
в процесі громадянської освіти й виховання і визначають рівень
сформованості його громадянськості.
Становлення відповідального громадянина із розвинутими
громадянськими цінностями розглядається як процес, який веде до певних
змін у розвитку особистості в результаті соціально-історичного досвіду
та спільної діяльності учасників процесу громадянської освіти й
громадянського виховання, яке формує систему базових громадянських
цінностейстаршокласників:
громадянську надію, громадянську впевненість, громадянську
мужність і самоповагу, громадянську довіру та самооцінку, громадянську
відповідальність.
Основу Школи формування відповідального громадянина складає
уявлення про ієрархію цілей, яка забезпечує гнучку адаптацію до процесу
навчання і перехід від соціального замовлення щодо формування
відповідального громадянина української держави до врахування
індивідуальних характеристик кожної особистості.

10
 середовищевнутрішньоліцейні
Демократичне освітнєСприятливі комунікації(партнерство
Спрямованість
ліцею-інтернату,де освітнього
учні процесу
Традиції
пізнають нау формування
стосунках,толерантність,
ліцею-інтернату, участь
Доцільне
цінностідемократії і оптимальне
та прав запобігання
життєвокомпетентної булінгу,
особистості,
суспільно-організаторських,
улюдини, використання
Партнерські
мають змогу стосунки
будувати насильст
особист
науково-п
інформаційно-
ліцею-
рівнопра
ГРОМАДЯНСЬКИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ УЧАСНИКІВ
ФАКТОРИ ПЕДАГОГІЧНОГО ВПЛИВУ НА РОЗВИТОК

активність та ініціативність педагогічних працівників в інноваційній, соці

ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ

11
 шукових
ні
но-орієнтований,
,мунікаційних
тернату
ьно-орієнтованій, творчій, науково-методичній діяльності.
дискримінації),
та відповідальніміжособистісні
ізпроєктах,
закладами
ТЕХНОЛОГІЧНА МОДЕЛЬ ФОРМУВАННЯ ГРОМАДЯНСЬКИХ
ЦІННОСТЕЙ УЧНІВ

тавтілення
компетентнісний
інших
Соціально-концептуальний рівень (просторовий).

стартапах,
вищої
Здійснюється педагогічна інтерпретація соціального замовлення щодо

сучасних
громадянського виховання та громадянської освіти ліцеїстів. Цей рівень

гідності
освіти,
визначає особливості сучасного окреслення образу громадянина української

результативна
держави.

ефективних
стосунки,
Поетапний рівень (площинний).

людини
та
громадськими
діяльніснийпідходи
Мета формування відповідального громадянина конкретизується
відповідно до етапів: адаптаційного, на якому здійснюється розширення

щодо
інформаційного поля ліцеїста за допомогою внесення туди максимально

де
дослідницька,
освітніх
можливого знання про державу, її закони, структуру та особливості

заохочується
себе
організаціями
діяльності соціальних інститутів тощо; соціально-активного, на якому
відбувається засвоєння головних категорій та понять громадянського

і утехнологій:
суспільства, що дає можливість сформувати базову систему громадянських

ставленні
в творча
його
цінностей; ретрансляційного, головною метою якого є формування стійких

ініціатива
громадянських цінностей з подальшою їх екстерналізацією та реалізацією

та
організації
можливості використовувати громадянські цінності в розвитку особистості.

діяльність
до
соціальними
розвитку
На цьому рівні відбувається самоактуалізація особистості як відповідального

інших;
та власна
громадянина своєї держави.

як
критичного
ліцеїстів
професійна
засіб
інститутами;
думка,
навчання
і педагогів,
критичне
мислення,
компетентність
високий
учнівставлення
ефективна
програмуванню
навчання
рівень
учителя
до
робота
мотивації
якдійсності,
дослідження,
та його
наукового
своєї
тафункціональна
повага
ступінь
життєдіяльності,власного
методу
товариства
до
задоволеності
різноманітності,
проєктів,
ефективність.
«Інтелектуал»;
інформаційно-комуні
усіхжиттєтворення.
взаємоповага
учасників освіт

12
та
 ційних,
ого
дповідальність.
процесу.
кооперованого навчання, колективного творчого виховання, створення ситуації успіху, формування творчої особистості тощо.
ГРОМАДЯНСЬКА КОМПЕТЕНТНІСТЬ ЯК ФУНКЦІЯ
ДЕМОКРАТИЧНОГО ОСВІТНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

Концепція становлення
відповідального громадянина спрямована
на формування у закладі освіти
організаційно-педагогічних умов плідної
співпраці педагогів, учнів, батьківської
громадськості та соціальних інститутів з
метою створення демократичного
освітнього середовища.
Ліцей - мікромодель суспільства.
Він є тим місцем, де учні можуть
засвоювати демократичні норми, цінності і навчатись поводитися як
відповідальні громадяни через щоденний практичний досвід.
Громадянські компетентності є інструментом для розширення
можливостей розвитку особистості в суспільстві, стимулювання її мотивації,
автономії та відповідальності.
- здатність плекати українські традиції та духовні цінності,поділяти
європейські цінності, спроможність реалізуватисвій потенціал в умовах
сучасного суспільства;
- розуміння власної громадянської ідентичності, державної
приналежності, національної, етнічної та культурної ідентичностей, повага до
інших культур та етносів;
- знання принципів демократії та здатність застосовувати
їх у повсякденному житті;
- розуміння та сприйняття цінностей прав і свобод людини, вміння
відстоювати свої права та права інших;
- знання механізмів участі у суспільно-політичному та державному
житті, вміння їх застосовувати разом;
- відповідальне ставлення до своїх громадянських прав і обов'язків,
пов'язаних з участю в суспільно-політичному житті;
- здатність формувати та аргументовано
відстоювати власну позицію, поважаючи
відмінні думки/позиції, якщо вони не
порушують прав та гідності інших осіб;
- здатність до соціальної комунікації,
солідарних дій та вміння співпрацювати,
критично аналізувати інформацію.

13
 КОМПЛЕКС ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПЕДАГОГІЧНИХ УМОВ РОЗВИТКУ
ТА СТАНОВЛЕННЯ ВІДПОВІДАЛЬНОГО ГРОМАДЯНИНА

педагогів, які забезпечують організовану співтворчість учителів та учнів, коли компетентний вчитель

сті: захист проєктів – індивідуальних та колективних, монопредметних та інтегрованих, освітніх та

новітні технології, які сприяють динамічному розвитку педагогічної майстерності вчителів, виховате

ого становлення педагога та учня, простір спільного буття, перетворений усіма суб’єктами на факто

залучення до організації освітнього процесу різних соціальних інститутів, які забезпечують розумне

14
Формування та розвиток демократичного освітнього середовища ліцею
відбувається за умов реалізації наступних підходів

навчання шляхом: включення учасників освітнього процесу до діяльності,

співуправління та практичного вирішення питань у колективі

наскрізний підхід: громадянська освіта здійснюється широким колом

соціальних інституцій, які співпрацюють; пронизує усі навчальні
дисципліни

поступовий підхід: громадянські компетентності формуються на основі

попередньо отриманих компетентностей

ДЕМОКРАТИЧНЕ ОСВІТНЄ СЕРЕДОВИЩЕ ЛІЦЕЮ

15
ДЕМОКРАТИЧНЕ ОСВІТНЄ СЕРЕДОВИЩЕ ЛІЦЕЮ-ІНТЕРНАТУ Є ОСЕРЕДК

РОЗКРИТТЯ
ТВОРЧИХ
МОЖЛИВОСТЕЙ
, ЗАДОВОЛЕННЯ
СУСПІЛЬНИХ
ОСОБИСТІСНИ
Х ІНТЕРЕСІВ

16
 РОЗДІЛ І. НАУКОВІ АСПЕКТИ ДІЯЛЬНОСТІ
ПЕДАГОГІЧНОГО КОЛЕКТИВУ ЛІЦЕЮ З РЕАЛІЗАЦІЇ
АВТОРСЬКОЇ КОНЦЕПЦІЇ «ШКОЛА СТАНОВЛЕННЯ
ВІДПОВІДАЛЬНОГО ГРОМАДЯНИНА»

ШКОЛА СТАНОВЛЕННЯ ВІДПОВІДАЛЬНОГО ГРОМАДЯНИНА:

ЦІЛЬОВІ ОРІЄНТАЦІЇ, СИСТЕМА ТА УМОВИ ДІЯЛЬНОСТІ,
ТЕХНОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ

Корінна Людмила Віталіївна,

директор комунального закладу
«Житомирський обласний ліцей-інтернат
для обдарованих дітей»
Житомирської обласної ради,
кандидат педагогічних наук, доцент,
заслужений працівник освіти України

Стаття присвячена реалізації на базі інноваційного закладу освіти

«Житомирський обласний ліцей-інтернат для обдарованих дітей»
Житомирської обласної ради педагогічної системи «Школа становлення
відповідального громадянина», що виникла як відповідь на існуючу освітню
та соціальну потребу.
Новий час, нова якість державності народжує нові проблеми і створює
новий простір освітніх можливостей. Потужну державу і конкурентну
економіку забезпечить згуртована спільнота творчих людей, відповідальних
громадян, активних і підприємливих. Саме таких повинна готувати середня
школа України, зазначає науковець Алєксєєнко Т.Ф.
Виховання громадянина, відповідального не тільки за себе, а й за
розвиток і добробут конкретної громади, держави є об’єктивною
необхідністю, що випливає з бачення кінцевих цілей освітнього процесу, коли
результатом його стає цілісна особистість, усебічно розвинена, здатна до
критичного мислення; патріот з активною громадською позицією, який діє
згідно з морально-етичними принципами і здатний приймати відповідальні
рішення.
Цільовими орієнтаціями Школи становлення відповідального
громадянина є:
- пізнання учнем свого "я", його розвиток і самовизначення,
формування національної свідомості, виховання почуття
патріотизму;
- формування соціальної активності та громадянської
компетентності;
- засвоєння системи обов’язкових, поглиблених та профільних
предметів; забезпечення "проби сил" учня у різних видах

17
 пізнавальної, дослідницької, трудової, художньо-творчої і
суспільно-організаторської, спортивно-оздоровчої діяльності;
- формування політичної культури засобами громадянського
виховання та освіти;
- становлення громадянської позиції особистості в суспільстві
(засвоєння, усвідомлення взаємозв’язку між ідеями
індивідуальної свободи, прав людини та громадянською
відповідальністю);
- розвиток здатності усвідомлювати та відстоювати власну позицію
в тих чи інших питаннях, уміння знаходити нові ідеї;
- виховання негативного ставлення до будь-яких форм насильства,
толерантність;
- уміння визначати форми і засоби своєї участі в житті громади і
суспільства.
Концептуальні засади Школи становлення відповідального
громадянина ґрунтуються на висвітлених у монографії кандидата
педагогічних наук, доцента кафедри соціальної педагогіки і педагогічної
майстерності Житомирського державного університету імені Івана Франка
Корінної Л.В. "Формування громадянських цінностей старшокласників"
основних напрямах формування громадянських цінностей у старшому
шкільному віці [32].
Формування та становлення в умовах освітнього простору закладу
освіти всебічно розвиненої особистості, відповідального громадянина,
готового до успішної самореалізації в житті, – мета, педагогічна місія
діяльності ліцею-інтернату.
Активна життєва позиція, вмотивованість щодо сприйняття
громадянських цінностей як власних, вивчення механізмів взаємодії з владою
та принципів демократії, отримання комунікаційних навичок та розвиток
критичного мислення – це ті маленькі зміни, що сприяють поступу на шляху
до великого майбутнього.
Україна перебуває у часі змін, тому від громадянської позиції та
небайдужості кожного залежить доля громади, вулиці, школи, міста чи
держави. Там, де беруть на себе відповідальність за свої слова та вчинки,
народжується взаєморозуміння, процвітання та життєвий успіх, а отже,
народжується успішне та стабільне суспільство.
Творенню духовного, високоорганізованого естетичного та
інформаційного простору суспільної взаємодії, що підвищує творчий
потенціал учасників освітнього процесу, сприяє формуванню їх
громадянських цінностей, надає учням можливості для реалізації
індивідуальних, творчих потреб сприяє структура освітньої системи ліцею-
інтернату:

18
 Структура освітньої системи ліцею-інтернату

Мета: формувати компетентності,

необхідні для успішної
8-9-ті класи самореалізації та соціалізації в
(І та ІІ суспільстві, розширити загальний
курси) світогляд з метою свідомого вибору
Багатопрофільний
Допрофільн подальшого шляху здобуття освіти;
заклад освіти ІІ-ІІІ
а підготовка підготувати до визначення
ступенів
профільного навчання, здійснювати
ПРОФІЛІ навчання:
допрофільну підготовку учнів
- українська
Мета: підготувати випускника ліцею
філологія;
до професійного самовизначення,
- іноземна філологія;
вибору подальшого шляху здобуття
- фізико-
10, 11-ті освіти; навчити творчо
математичний;
класи використовувати й самостійно
- хіміко-біологічний;
(ІІІ і ІV здобувати знання; практикувати
- математичний;
курси) наскрізний процес виховання, який
- історичний
Профільне формує цінності громадянського
навчання суспільства; залучити до науково-
дослідницької діяльності, формувати
цілісну усебічно розвинену
особистість.
Мета: формувати вміння вчитися
впродовж життя; посилити
варіативну складову навчального
плану; допомогти у професійному
8,9,10,11-ті самовизначенні; сприяти реалізації
класи (І, ІІ, знань, отриманих у базовому
Додаткова освіта
ІІІ, ІV компоненті.
курси) Основний зміст: практично
орієнтована діяльність, розвиток
критичного мислення; оволодіння
навичками, що допоможуть
конкурувати на ринку праці.
Довишівська 11-й клас Мета: професійна орієнтація учнів,
підготовка (ІV курс) поглиблена підготовка з базових
дисциплін.
Участь учнів в олімпіадах,
конкурсах, турнірах, пробному
тестуванні, зокрема на базі ліцею-
інтернату, за програмами
Українського центру оцінювання

19
 якості освіти. Дистанційна освіта.
Мета: підготовка учнів до активної
діяльності в галузі науки;
формування здатності до
10, 11 класи
Наукове товариство інновацій;сприяння самовизначенню
(ІІІ, ІV
«Інтелектуал» у виборі професії; залучення до
курси)
систематичної науково-
дослідницької, експериментальної,
творчо-пошукової діяльності.

Досягнення цілей Школи становлення відповідального громадянина

вимагає дотримання наукового підходу та певних принципів, які в процесі
громадянського виховання особистості є найбільш вагомими:
- гуманізації та демократизації освітнього процесу;
- самоактивності й саморегуляції;
- системності;
- комплексної міждисциплінарної інтегрованості;
- наступності й безперервності;
- культуровідповідності;
- інтеркультурності.
У процесі формування та становлення громадянських цінностей у тій
чи іншій мірі присутні два компоненти: навчальний (представлений, головним
чином, у вигляді громадянської світи) та виховний (представлений у формі
громадянського виховання).
Проєктуючи та аналізуючи технологічні підходи діяльності Школи
формування відповідального громадянина, маємо на увазі наступне:
громадянська освіта і громадянське виховання (як підґрунтя формування
громадянських цінностей) учнів І-ІІ курсів ґрунтуються на переважанні
виховного компонента, тоді як для старшокласників (ІІІ-IV курси) варто
збільшити компонент навчальний. Хоча численні форми позаурочної
діяльності (як-от: гуртки, клуби тощо) несуть на собі достатнє навчальне
навантаження, збільшення навчального компонента громадянської освіти та
виховання може відбуватися не лише за рахунок введення спеціальних курсів
та факультативів, але й за рахунок гурткової та клубної діяльності.

Методика дослідження формування громадянських цінностей

старшокласників

Застосовані
Структурні №методи
Мета методики методики
компоненти ідеалу к
дослідження
Мотиваційно- Визначити 1. «Рівень духовного
цільовий блок ціннісно- розвитку учнів» (за
орієнтаційну 2. Є.О.Помиткіним)
спрямованість «Визначення рівня

20
 володіння
старшокласниками
старшокласника
категоріями
громадянськості»
3. «Самоактуалізаційни
й тест Е.Шостерем
Визначити
(адаптована
рівень
4. Л.Я.Гофманом,
прагнення до
Ю.Е.Альошиною та
Самоактуалізаційни само
ін.)»
й блок актуалізації,
«Рейтинг
громадянського
громадянських
саморозвитку
цінностей
особистості
(самооцінка та
оцінка)» (адаптована)
5. Методика «Тест
Визначити
незавершених
рівень розвитку 6. речень» М.Рокича
громадянських
«Визначення
Операційно- цінностей та
ставлення
діяльнісний блок громадянських
старшокласників до
рис
громадянського
старшокласникі
суспільства в
в
Україні» (адаптована)
Розвиваючи навчальний компонент громадянської освіти та виховання у
ліцеї-інтернаті прагнемо до введення таких традиційних та інноваційних
форм цієї діяльності, як учнівське самоврядування, створення
старшокласниками тематичних творчих робіт, проєктів, створення
дискусійних клубів, клубу «Громадянин», дебат-клубу, факультативів,
спецкурсів тощо.
Навчальний компонент представлений у єдності кількох площин
формування громадянських цінностей (залежно від мети, завдань, змісту та
форм кожного окремого навчального предмету). Вказані площини
визначаються як:
- площина формування громадянських цінностей на рівні
загальних знань про оточуюче середовище (географія, історія,
фізика, іноземні мови, основи економічних знань, екологія);
- площина формування громадянських цінностей на рівні
емоційного ставлення до громадянськості (українська мова й
література, зарубіжна література);
- площина формування громадянських цінностей на рівні
усвідомлення громадянської позиції (правознавство, історія).
Зміст громадянської освіти як головний засіб цілеспрямованого
виховання відповідального громадянина базується на основних ідеях

21
демократичного суспільства. Це система інтегрованого знання, оволодіння
яким створює умови для формування та розвитку демократичних цінностей і
громадянської відповідальності особистості, становленню яких у
громадянській освіті надається більшого значення, ніж засвоєнню власне
професійних знань та вмінь.
При формуванні змісту громадянської освіти дотримуємось
особистісно зорієнтованого, діяльнісного, конкретно історичного підходів.
Мета громадянської освіти – сформувати відповідальну особистість,
якій притаманні демократична громадянська культура, усвідомлення
взаємозв'язку між індивідуальною свободою, правами людини та її
громадянською відповідальністю, готовність до компетентної участі в житті
суспільства.
Зміст громадянської освіти охоплює: культурологічні знання;
філософські та аксіологічні знання про громадянські, демократичні,
загальнолюдські, національні цінності; політичні знання; правові знання;
економічні знання; соціально-психологічні знання.
Діяльність Школи становлення відповідального громадянина
передбачає здобуття учнями досвіду громадських вчинків і переживань,
основних громадянських умінь, зокрема:
- реалізовувати своє право на участь у виборах та інших формах
демократії; обстоювати свої права, беручи участь у діяльності
об'єднань громадян та громадських акціях; захищати свої права за
допомогою державних органів та органів місцевого
самоврядування;
- обстоювати свої права за допомогою апеляції до суду,
правоохоронних та правозахисних організацій;
- орієнтуватися в умовах вільного ринку; відстоювати свої права як
споживача і платника податків;
- використовувати типові прийоми та методи розв'язання
проблемних ситуацій;
- диференціювати емоційні та раціональні компоненти власного
вибору;
- критично сприймати інформацію, самостійно її аналізувати;
- комунікативні уміння.
Зміст роботи Школи зорієнтований не лише на розвиток уявлень молоді
про громадянськість та шляхи її реалізації на основі системи понять з різних
галузей наукових знань, а й на формування емоційно-ціннісного компоненту
громадянської культури особистості, яка містить, насамперед: усвідомлення
абсолютної цінності прав людини, свободи особистості; усвідомлення себе як
громадянина і патріота України; почуття власної гідності, гуманізм,
толерантність, плюралізм, здатність до компромісу; лояльне і водночас
вимогливе ставлення до влади, законослухняність; активну позицію щодо
необхідності брати участь у демократичних перетвореннях; усвідомлення
себе як особистості, спроможної впливати на ситуацію в державі; критичне

22
сприйняття соціально-політичної інформації; усвідомлення можливості та
цінності самостійного політичного вибору; готовність відповідати за власні
рішення та їх наслідки; усвідомлення взаємозалежності інтересів окремих
людей, соціальних груп у суспільстві.

23
 Навчальний компонент процесу формування громадянських цінностей
старшокласників у ліцеї-інтернаті

Організаційні Змістові
форми навчального компонента процесу формування
форми навчального
громадянських
компонента
цінностейпроцесу формування громадянських ці

урок-дискусія; дискусії;
урок – суд історії; диспути;
урок – літературно-мистецьке свято; створення проблемних ситуацій
урок – літературно-мистецька кав’ярня; брейн-ринг;
урок – конференція; конференції;
урок – реклама; симпозіуми
науковий симпозіум;
наукова стаття, доповідь, реферат

ФОРМУВАННЯ

ВМІНЬ НАВИЧОК ОСОБИСТІСНИХ ЯКОСТЕЙ

налізувати, добирати
колективної
неупереджену самостійність,
співпраці,інформацію,
участі толерантність,
у громадському
створювати пізнавальна
і політичному
ситуацію житті, активність,
успіху прагненнястосунків
культури суспільних досягти успіху

Формування громадянських цінностей:

изму, почуття інтернаціоналізму, етнічної толерантності, громадянської совісті, громадянської довіри, політичної кул

24
 Процес формування відповідального громадянина, громадянськості
загалом проходить під впливом різних методів, технологічних підходів.
У закладі освіти "Житомирський обласний ліцей-інтернат для
обдарованих дітей" Житомирської обласної ради, зокрема, провідне місце
належить змістовому арсеналу навчальних дисциплін і предметів, які
передбачені затвердженим і творчо проаналізованим планом діяльності
навчального закладу. Тому сама постановка й наповнення всього освітнього
процесу, організація пізнавальної діяльності є критерієм і показником
громадянського ставлення до підготовки учнів.
Мета Школи становлення відповідального громадянина – сформувати
особистість, якій притаманні демократична громадянська культура,
усвідомлення взаємозв'язку між індивідуальною свободою, правами людини
та її громадянською відповідальністю, готовність до компетентної участі в
житті суспільства.
Тому діяльність в освітньому просторі ліцею-інтернату Школи
реалізовує важливі суспільні функції як на рівні особистості, так і на рівні
суспільства. Зокрема формує:
- свідоме ставлення до суспільних процесів, яке базується на
знанні своїх прав та обов'язків,
- розуміння механізмів функціонування державних та політичних
інститутів;
- вміння здійснити вибір можливих альтернатив у ситуаціях
суспільного та політичного вибору, обрання тієї – що відповідає
інтересам, які випливають з переконань особистості;
- демократичні стандарти поведінки в умовах перехідного періоду,
який сприятиме свідомій участі громадян у суспільних
відносинах та їх реформуванні;
- практичні навички, необхідні для виконання соціальних та
політичних ролей у рамках нової суспільної системи;
- навчання участі у прийнятті рішень на різних рівнях (від
особистих до державних) та відповідальності за них;
- сприяння становленню соціальної, політичної та національної
ідентичності особистості.

25
 Технологічна модель формування громадянських цінностей
старшокласників у освітньому процесі ліцею-інтернату

Соціальне замовлення щодо формування громадянських цінностей учня

Цілепокладання
Цілеінноваційний компонент

Соціально-концептуальне Поетапне Оперативне

Адаптаційний рівень Соціально-активний рівень Ретрансляційний

ЗМІСТ
Емоційно-психологічний компонент Операційно-діяльнісний компонент

Факультатив «Ми громадяни - України»

Клуб «Громадянин», «Правознавець», дискусійний

Форми Методи

ІндивідуальніРепродуктивні: інформування, доповіді, лекції, тематичні стенди, виставки.

Групові Інноваційні: круглі столи, зустрічі, мистецькі свята, екскурсії, ігри.
Порівняння Пошукові: конференції, олімпіади.

На рівні сприйняття На рівні організації На рівні оцінки

Спостереження Дискусії Аналіз

Аналіз Тестування Синтез
Порівняння Моделювання діяльності Узагальнення
Проєктування і реалізація проєктів Абстрагування
Порівняння

Результат – сформована система громадянських цінностей

26
 Школа становлення відповідального громадянина забезпечує
формування громадянської культури та громадянської позиції особистості. Її
суспільні функції визначаються вагомістю розвитку громадянської культури
та демократичного світогляду, які зароджуються в процесі засвоєння знань,
особливо у період складних та суперечливих суспільних трансформацій,
пов'язаних зі звільненням від наслідків тоталітарного минулого та
демократизацією політичної системи й суспільства; її значенням для
виховання громадянина як активного учасника процесу демократичного
реформування українського суспільства, відповідального за себе, регіон,
державу в цілому.
Технологічний підхід у освітньому процесі: застосування, зокрема,
таких технологій як розвиток критичного мислення, навчання як
дослідження, коопероване навчання, метод проєктів, створення проблемних
ситуацій, колективні творчі справи, ІКТ стимулюють розумову діяльність
учня, спонукають його до пошуку істини, свого особистого бачення
проблеми, пошуку шляхів її вирішення. Досліджуючи певну проблему, учні
вчаться розуміти один одного, надавати допомогу у вирішенні проблемних
питань, приходять до з'ясування того, що єдино правильної відповіді, єдиної
істини не завжди можна досягти одразу, що для досягнення поставленої мети
слід розмірковувати, аналізувати, висловлювати свої судження, шукати
оригінальні шляхи виходу із складних ситуацій, беручи на себе
відповідальність за їх вирішення. При цьому учні вчаться працювати з усіма
доступними джерелами знань, зіставляти інформацію з різних джерел,
самостійно відшуковувати історичну чи правничу інформацію з теми,
порівнювати, пояснювати, аналізувати та критично оцінювати історичні
факти та діяльність осіб на основі альтернативних поглядів на проблему,
аргументовано, на основі історичних фактів, обстоювати власні погляди,
толерантно ставитися до протилежних думок, розвивати свої природні
задатки [5].
Такий підхід допомагає розвивати творчі здібності, готує учнів до
самореалізації в конкретних соціально-економічних умовах. Результатом
педагогіки партнерства, творчої співпраці вчителів з учнями стали не лише
численні перемоги вихованців у другому та третьому етапах конкурсів-
захистів науково-дослідницьких робіт членів Житомирського територіального
відділення МАН та третіх і четвертих етапах Всеукраїнських олімпіад з
навчальних предметів (щороку кожен десятий учні їх призер), але й ті зразки
творчого підходу учнів до виконання поставлених перед ними завдань, які
виявлялись у повсякденній співпраці на уроках та в позаурочний час,
створення доброзичливої атмосфери, високого рівня культури в
міжособистісних стосунках, прагненні показати найкращі результати у
дорученій справі.

27
 Позанавчальний компонент Школи формування відповідального
громадянина вміщує численні форми та методи роботи зі старшокласниками
у позаурочний час.
Протягом тривалого періоду співпраці з учнями, спираючись як на
основоположні документи освітянських органів, так і на найкращі зразки
педагогічного досвіду, педагоги спрямовують навчальну та виховну роботу на
уроках і в позаурочний час відповідно до пріоритетного напряму виховної
роботи в ліцеї-інтернаті – формування відповідального громадянина.
Цей напрям діяльності тісно переплітається із формуванням
громадянськості, включає в себе плекання національної свідомості, любові до
рідної землі, народу, мови, роду, рідного навчального закладу, такі морально-
правові аспекти, як виховання поваги до Конституції України, законів,
державної символіки, відповідальності за свої вчинки, негативне ставлення
до проявів беззаконня, правопорушень, злочинів.
Саме в ході здійснення завдань національно-патріотичного виховання
формуються такі загальнолюдські цінності, як ідеали добра, правди, свободи,
дружби, справедливості, совісті, честі, людської гідності, правдивості,
скромності, сміливості, мужності, товариськості, милосердя, навички
культури поведінки, етикету тощо. Ці загальнолюдські цінності стали
основою формування цінностей громадянських.
Як ефективна позакласна форма і метод роботи є діяльність історико-
краєзнавчого гуртка "Історія моєї родини в історії України" від
Житомирського обласного центру туризму і краєзнавства, спорту та екскурсій
молоді, що працює на базі КЗ "Житомирський обласний ліцей-інтернат для
обдарованих дітей" Житомирської обласної ради, та гуртків "Краєзнавчі
розвідки", "Ми – громадяни України" для учнів І-IV курсів.
Безумовно, найсуттєвішими компонентами системи формування
громадянських цінностей старшокласників стали факультатив − "Я –
громадянин" та клуби "Громадянин", "Правознавець", дискусійний.

Базові аспекти формування відповідального громадянинав локальному

та глобальному соціокультурному середовищі

Локальне соціальне середовище

Загальний
ліцею суспільний соціокультурний фон

Інформаційне середовище освітнього

Факультатив 28
процесу Клуб
«Я - громадянин» «Громадянин»
Структура виховного компонента процесу формування відповідального
громадянина старшокласників ліцею-інтернату представлена у таблиці.
Висновки. Результатом діяльності Школи становлення відповідального
громадянина є громадянська компетентність – сукупність індивідуально-
особистісних характеристик старшокласника, які створюються у процесі
громадянської освіти й виховання і вивчають рівень сформованості його
громадянськості.
Становлення відповідального громадянина із розвинутими
громадянськими цінностями розглядається як процес, який веде до певних
змін у розвитку особистості в результаті передачі соціально-історичного
досвіду та спільної діяльності учасників процесу громадянської освіти й
громадянського виховання, що формує систему базових громадянських
цінностей старшокласників: громадянську надію, громадянську впевненість,
громадянську мужність і самоповагу, громадянську довіру та самооцінку,
громадянську відповідальність.
Специфіка становлення відповідального громадянина із сформованими
громадянськими цінностями у освітньому процесі ліцею-інтернату полягає у
таких чинниках: визначенні стратегічних цілей виховання громадянських
цінностей; виокремленні завдання виховання громадянських цінностей в
особливий напрям професійно-педагогічної та соціально-педагогічної
діяльності; окресленні системи виховання громадянських цінностей як
багатофакторної системи впливу суспільства і держави; виявленні і
впорядкуванні вказаної спонтанності як головної операційно-тактичної мети
формування громадянських цінностей, яка має враховувати індивідуальний
рівень соціальної активності особистості та її внутрішню свободу.

29
 Житомирський державний університет імені Івана Франка
Житомирський обласний центр туризму і краєзнавства

Житомирський обласний краєзнавчий музей

Житомирський архів Житомирської області
Мала академія наук

Партнери ліцею-інтернату у напрямі формування відповідального громадянина

КЗ «Житомирський обласний ліцей-інтернат для обдарованих дітей» Житомирської обласної р

ізаційні форми виховного компонента формування відповідального

Змістові громадянина
форми виховного компонента відповідального громадянин

Засідання
Історично-краєзнавчий гурток «Історія моєї родини учнівської
в історії ради.
України».
Гурток «Юний краєзнавець». Вибори до органів учнівського самоврядування.
Клуб «Громадянин». Виставки.
Клуб «Правознавець». Походи та екскурсії.
Прес-центр. Конференції.
Дебат-клуб. Літературно-мистецькі свята.
Євроклуб «Нова хвиля». Брейн-ринги.
Клуб «Дослідники». Дискусії.
Театральні студії.

Учнівське самоврядування

Позанавчальний компонент процесу формування відповідального

30
 громадянина
Розроблена й апробована в ліцеї-інтернаті модель
формування,становлення громадянської відповідальності старшокласників як
однієї з базових громадянських цінностей, представлена у вигляді поєднання
кількох компонентів: цілемотиваційного (виокремлення соціально-
концептуального, поетапного та оперативного цілепокладання); змістового
(визначення форм і методів формування громадянських цінностей
старшокласників); емоційно-інтелектуального (формування громадянської
відповідальності на рівні сприйняття, організації діяльності, оцінки).
Перспективи подальшої діяльності Школи становлення відповідального
громадянина пов’язані з конструюванням нових технологічних підходів до
формування громадянських цінностей учнів закладу освіти, розробкою
сучасних організаційних навчальних та виховних форм, які сприяють
процесу формування громадської відповідальності та в цілому громадянських
цінностей підростаючого покоління. Адже виклики сьогодення вимагають
компетентних, висококваліфікованих фахівців, які вміють швидко
адаптуватися до суспільних змін, приймати нестандартні рішення, творчо
ставляться до навколишнього світу і його пізнання – мають розвинені
дослідницькі здібності та здібності до неперервної освіти, самостійно й
ефективно реалізують цілі освітнього процесу та є відповідальними
громадянами.

КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ СТВОРЕННЯ І РОЗВИТКУ

АВТОРСЬКОЇ ШКОЛИ

Дубасенюк Олександра Антонівна,

доктор педагогічних наук, професор,
почесний академік НАПН України,
академік АМСКП «Полісся»,
Житомирський державний університет
Імені Івана Франка

Велику роль у розвитку сучасної системи освіти відіграють авторські

школи, які є рушіями педагогічного новаторства та засобами поширення і
впровадження педагогічних інновацій. Існують різні тлумачення терміну
"авторська школа". Б. З. Вульфов., В. Д. Іванов дають таке тлумачення:
авторська школа – це освітній заклад, що працює за власною оригінальною
програмою, відмінною від програм масових установ. Сам термін виник
нещодавно, в 1980-і роки ХХ ст., проте в різних країнах було чимало шкіл і
дитячих установ по імені їх творців: від Витторино де Фельтре і Я. А.
Коменського до С. Френе і В. О. Сухомлинського і наших сучасників –

31
О. А.Захаренка, М. П. Гузика, В. А. Караковського, О. Н. Тубельского, О. О.
Дубровського, та ін.
Важливим є питання про спроможність тієї чи іншої авторської школи,
про яку правомірно говорити лише тоді, коли є явні, стійкі, позитивні
результати її діяльності (для оцінки необхідний повний цикл навчання і хоча
б один-два випуски). Повністю досвід авторських шкіл, як правило,
неможливо перенести в інші умови. Однак може бути перенесена "ідея
досвіду" (К. Д. Ушинський), або окремі методики і технології, які можуть
збагатити практичну діяльність і розробку концепції масової школи.
Український дослідник С.У. Гончаренко (1997) визначає авторську
школу як оригінальну загальнопедагогічну, дидактичну, методичну чи
виховну систему, створену з урахуванням надбань психології, педагогіки,
вікової фізіології та інших наук, вітчизняного й зарубіжного досвіду, яка
реалізується під керівництвом чи за участю її автора (авторів) принаймні в
одному освітньому закладі (наприклад, школа В. О. Сухомлинського, школа
М.П.Гузика та ін.).
Н. С. Побірченко зазначає, що у зарубіжній західноєвропейській
психолого-педагогічній літературі поняття авторська школа не
застосовується. Використовуються такі поняття, як ефективна школа,
альтернативна школа, школа-магніт, школа-фокус, доброчесна школа,
ефективна школа. До поняття авторська школа, з погляду Н. С. Побірченко,
найбільш близьким є термін ефективна школа. Науковець, зазначає, що це
поняття в західній літературі має безліч варіантів. Для прикладу наведено
чинники ефективності за М. Раттером (Англія): акцент на навчання і
досягнення високих навчальних результатів; високий рівень очікувань;
єдність думок педагогів стосовно всієї школи; єдина лінія поведінки учнів;
забезпечення чіткої роботи кожного класу; часте заохочення і похвала;
розподіл обов’язків і відповідальності між більшістю учнів; сприятливе
оточення; відкрита демонстрація турботи про кожного учня.
Такий феномен, як авторська школа, виник в останні десятиліття ХХ
століття. Його поява в Україні обумовлена: зміною політико-економічних та
соціально-культурних векторів розвитку держави, відходом від
адміністративно-командної централізованої управлінської системи,
установкою на подолання абсолютної ідентичності загальної середньої
освіти, переходом держави до стратегії децентралізації та автономії освітніх
закладів, підвищенням попиту на якісну та конкурентоспроможну середню
освіту.
У становленні авторських шкіл в Україні розрізняють кілька етапів:
пошуковий (80-90 рр. ХХ ст.), який передбачає намагання подолати
негативні тенденції в освіті, що супроводжували процеси шкільного
навчання, гуманістичний підхід, дитиноцентризм, бачення ролі педагога як
партнера;
модернізаційний (90-ті рр. ХХ ст. – поч. ХХІ ст.), – спрямований на
відродження національних систем освіти, розкриття творчих здібностей
учнів, застосування інновацій в освіті, психологізація освітнього процесу,

32
орієнтація на міжнародне співробітництво;
сучасний (поч. ХХІ ст. – сьогодення) – передбачає обмін досвідом на
рівнях:національному – міжнародному, використання інноваційних
технологій у навчанні, застосування кейс-методів у освітньому процесі,
демократизацію освіти, надання широкої автономії педагогічним
працівникам, забезпечення всебічного розвитку учнів, популяризація
успішного досвіду експериментальних шкіл.
Наказом МОН України № 79 від 19.01.2017 року затверджено програму
всеукраїнського експерименту за темою "Теоретико-методологічні засади
моделювання розвитку авторських шкіл". Відповідно до Наказу МОН
України, авторська школа – це заклад освіти із високим рівнем розвитку
інноваційного потенціалу як необхідної передумови і результату
саморозвитку його конкурентоспроможності засобами експериментально
перевіреної оригінальної авторської концепції педагогічної системи,
технологізованої за суттю, що забезпечує стабільні позитивні результати
діяльності.
Процесу становлення авторської школи притаманний ряд особливостей,
серед яких першою виділяють розробку проєкта. Найчастіше проєкт або план
авторської школи створює одна людина, але для реалізації такого проєкту
необхідно залучити педагогічний колектив закладу, який, зазвичай,
складається з однодумців автора. Таким чином, сформована автором
концепція дещо змінюється педагогічним колективом, вносяться доповнення,
які можуть полегшити сприйняття нової системи або поглибити будь-які її
аспекти.
Важливо відзначити, що усвідомлення особистої причетності до
вироблення цілей, змісту і засобів освітньої діяльності переводить педагогів і
учнів з об'єктів експерименту в його суб'єктів, які розвиваються в процесі
накопичення колективного та індивідуального досвіду.
Другою особливістю авторської школи є період самовизначення, який
має суперечливий характер. У період становлення інноваційного закладу
відбувається освоєння нових методів, формування певного ставлення до них
як педагогів, так і учнів. Апробація нових методів навчання на початковому
етапі може призводити до конфліктів, які викликають певні протиріччя.
Авторську школу, як зазначалося, очолює яскравий лідер, творчий
педагог з групою однодумців, які поділяють його педагогічну концепцію і яка
відрізняється цілісністю, несуперечністю й оригінальністю (в сучасній
педагогіці – "школа як виховна система"). В авторських, інноваційних школах
культивується особливий тип педагога-дослідника, оскільки колективи цих
шкіл прагнуть своїми силами вирішити проблеми і протиріччя освітньо-
виховної системи. Отже, як відзначає Н.С. Побірченко, на перший план
висувається роль лідера-директора школи. При цьому йдеться про реалізацію
його власної оригінальної концепції школи. Суттєве місце в діяльності
доброчесної школи (як і авторської) належить співробітництву всіх суб’єктів
освітнього процесу, в результаті чого зароджується і підтримується фізична і
моральна безпека шкільного середовища [19]. Особистості директора школи

33
окрему увагу надають американські вчені Г. Дейвіс и М. Томас (США), які
виокремлюють характерні для ефективних директорів якості: бажання
керувати і діяти відкрито і сміливо навіть у найскладніших ситуаціях;
високий рівень ініціативності, наявність цікавих ідей; ясне розуміння цілей
своєї школи; уміння власним прикладом показати, як треба працювати;
визнання унікальності кожного учителя і його стилю роботи з учнями,
неприйняття одноманітності й уніфікації; уміння часом відходити в тінь,
даючи вчителям можливість самим приймати рішення і займати позицію
лідера; уміння і бажання пояснити кожному вчителю його роль у створенні
необхідного клімату в класі зокрема й школі в цілому; розуміння факту, що
керування школою складається як з формального визнання лідера, так і
неформального лідерства, пов’язаного з конкретною особою і її особистими
якостями[82].
Таким талановитим керівником, педагогом-дослідником був Антон
Семенович Макаренко, яким було створено дві зразкові педагогічні установи
– колонію імені А.М.Горького і комуну імені Ф. Е. Дзержинського – умовно
"школа А. С. Макаренка".
Упродовж 50-60 років ХХ ст. на засадах ціннісної системи гуманної
педагогіки працювала авторська школа, видатного педагога Василя
Олександровича Сухомлинського у Павлиші Кіровоградської області.
Науковці (І. Мельник., М. Гуменюк) відзначають, що цільове середовище
Павлиської школи можна охарактеризувати як своєрідну унікальну модель
самопізнання, духовного та розумового збагачення особистості як учнів, так і
вчителів, батьків з єдиною метою – розкрити особистісний потенціал,
реалізувати себе як людину. Наголошено на особливій ролі створеного В.О.
Сухомлинським шкільного середовищі у Павлиші, яке передбачало гуманні
та демократичні стосунки між учасниками освітнього процесу, побудовані на
взаємодії, гармонії, взаємоповазі, взаєморозумінні, співробітництві. У школі
панували любов і повага до дитини, тепле і чуйне ставлення до неї, розуміння
її. Як стверджував В. О. Сухомлинський, "школа – колиска народу, колиска
духу і культури народної"[82].
Таким чином, на думку О.В. Сухомлинської, Н. С. Побірченко,
авторські школи так само як і всі інші, мають багато спільних ознак. На
перший план виходить директор: від його здатності бути "автором", лідером,
від його інтелекту, стилю і манери керування, уміння створити в колективі
відносини співпраці і пошуку залежить ефективність освітнього процесу.
Саме керівники авторських шкіл надихають педагогічний колектив
своїм прикладом, самовідданістю загальній справі на постійний розвиток,
самовдосконалення, що сприяє підвищенню якості освітнього процесу,
всебічному формуванню особистості.
Яскравим прикладом авторської школи є школа в селі Сахнівка
Корсунь-Шевченківського району Черкаської області, яку створив видатний
педагог-гуманіст, Заслужений учитель України, народний учитель, академік
НАПН України, директор Олександр Антонович Захаренко (2002 р.) Школа
стала дослідницьким центром і для науковців, і для педагогів-практиків.

34
Досвід Сахнівської школи залишається безцінним, оскільки там було
створено унікальну систему освітнього процесу, яка забезпечувала
формування всебічно розвиненої особистості учня, його здібностей,
готовності до творчої діяльності, співробітництва, Завдяки згуртованої
роботи директора школи, її педколективу та батьківської громади села
Сахнівка, школа постала центром культурно-виховуючого середовища села
Сахнівка. О.А. Захаренко ініціював різноманітні незвичайні справи:
спорудження фонтану "Колосок", створення шкільного народного Музею,
планетарію, обсерваторії, оранжереї, будівництво Палацу здоров'я з
басейном, обладнання виробничих майстерень, теплиці, спорудження
"Криниці Совісті" та Музею миру і дружби народів. Соціокультурний
потенціал створеного виховуючого середовища позитивно впливав на
психічне, духовне і фізичне здоров'я дітей, їхнє соціальне благополуччя.
Концепція авторської школи О.А. Захаренка передбачала:
- спрямування освітнього процесу на поглиблення знань учнів та
отримання необхідної і цікавої інформації, яку мають доносити до
учнів педагоги;
- турботу про здоров'я дітей, про їх фізичну витривалість;
- шанування здобутків історії, вивчення традицій і звичаїв народу;
- виховання у дітей патріотичних почуттів і гордості за родину,
однокласників, односельчан, село, Батьківщину;
- обов'язковим предметом школи має бути "Материнство" або
"Материнська школа" не лише для учнів, а й для тих жителів села,
які збираються стати батьками;
- головна вимога школи – якісні і системні знання учнів, участь їх в
олімпіадах, конкурсах від шкільного до державного рівня;
- випускники школи у своїх знаннях не повинні відрізнятися від учнів
престижних закладів;
- авторська школа ставить своїм завданням навчити дітей бачити
красу світу і берегти її.
Ще один приклад діяльності авторської школи Миколи Петровича
Гузика – найстарішої в Україні, яка діє з 1988 року у місті Південне, Одеської
області – і вона єдина державна. Авторська школа М.П. Гузика стала
експериментальною школою всеукраїнського рівня з проблем організації
диференційованого особистісно орієнтованого навчання, розвитку та
виховання учнів. Педагогічна система М.П. Гузика принципово відрізняється
від традиційної за чотирма фундаментальними показниками: заснована на
духовно-християнському світогляді; зміст навчання поєднує академічні
знання з уміннями застосовувати на практиці ключові природні здібності
провідного таланту дитини; навчальні програми, стилі виховання, темп їх
реалізації учнем носять персоніфікований характер; кінцевим продуктом
процесу навчання дитини на уроці є інтелектуальний товар або корисна
послуга. У своїй авторській педагогічній системі М.П. Гузик створив умови,
за яких кожному надається можливість розвиватись згідно свого таланту.

35
 У педагога є розроблена власна система дитячих обдарувань. На його
думку, існує вісім основних типів талантів: академічний (талант до наукової
діяльності), художньо-естетичний, ручний, спортивний, соціальний (талант
доглядати за іншими людьми), візуально-стратегічний (талант управлінця),
духовний (талант екстрасенсів і проповідників) та універсальний (талант до
всього). Звичайна програма школи розрахована на дітей з академічним
талантом, а таких, за підрахунками М.П. Гузика, всього 5%. Набагато більше
дітей з талантами до мистецтв 65-70%. М. П. Гузик вирішив дати змогу дітям
реалізовувати всі свої таланти у рамках одного закладу освіти. У склад
школи-комплексу входять, окрім загальноосвітніх, класи з програмою
класичної гімназії (гуманітарний напрям), а також ліцейні класи (природно-
математичний напрям). У закладі діють школа мистецтв, спортивна, трудова
політехнічна школа та школа духовного розвитку. Наприклад, талановитий
спортсмен, а у цій школі навчалося чимало чемпіонів, у першій половині дня
може тренуватись, а у другій займатись з учителями в індивідуальному
режимі. На думку М.П. Гузика, учні не можуть засвоїти всі предмети в
однаковому об’ємі: комусь вдається математика, комусь – мови. Щоб цього
уникнути, у школі Гузика є поділ кожної теми на три блоки: A, B і C. Вони
відповідають різним рівням засвоєння матеріалу: А – розуміння на рівні
понять, В – розуміння окремих частин інформації і С – повне системне
розуміння. Для кожного блоку є свої завдання, і учень сам вибирає, на якому
рівні йому працювати. Діти з різними талантами об’єднуються у групи, щоб
створити спільний проєкт. Для прикладу, хороший фізик, художник та
потенційний літератор разом створюють газету про закони всесвітнього
тяжіння. Скрипачка за допомогою учня-хіміка може виразити хімічні реакції
в музиці. Таким чином, діти використовують свої здібності навіть для
вивчення нецікавих їм предметів. І все це робиться просто на уроці –
домашніх завдань мало.
Кожна дитина вибирає свій темп вивчення. Наприклад, можна
достроково перейти у наступний клас, до того ж з окремих предметів. Так,
10-12% учнів завершують школу у 14-15 років. Важливо відзначити, що весь
виховний процес М.П. Гузик побудував на християнських цінностях. Школа
Гузика – єдина українська школа, що була внесена у реєстр кращих закладів
освіти Європи ЮНЕСКО. (Авторська школа-комплексМ. П. Гузика у 1994
році була визнана ЮНЕСКО однією з найкращих шкіл у Європі.) Це також
єдина школа, що попала в Європейський реєстр "Культурні та духовні
скарбниці України". Проведений протягом чверті століття
широкомасштабний, ретельний експеримент в Авторській школі М.П. Гузика
та тих експериментальних школах України, які застосовують його
педагогічну систему, засвідчив її безумовні переваги перед різноманітними
формами сучасної традиційної секулярної педагогіки. У 2005 р. Міністерство
освіти і науки України занесло її до списку "100 кращих шкіл України", а у
2010 р. школу було визнано "Флагманом освіти України" за рейтингом
Асоціації керівників шкіл України.
У Житомирській області діє чимало закладів експериментального типу,

36
педагогів-новаторів, що представлено у книзі "Окрилені творчістю:
скарбниця педагогічного досвіду освітян Житомирської області.
Проаналізуємо діяльність Житомирського обласного ліцею-інтернату для
обдарованих дітей, який з 2013 р. є дослідно-експериментальним закладом
всеукраїнського рівня за темою "Організаційно-педагогічні умови розвитку
творчого потенціалу учасників навчально-виховного процесу". Ліцей існує 30
років. Цей заклад – член Міжнародного освітянського "Партнер" – клубу. На
базі ліцею засновано дискусійний клуб "Дебати" (2006) (пізніше дебат-клуб
"Фенікс").
Постійно проводяться численні всеукраїнські науково-практичні
конференції, серед них: "НОП – ефективний засіб поліпшення фахової й
методичної майстерності педагогів, підвищення результативності їх
діяльності" за участю науковців Інституту проблем виховання НАПН
України, учителів закладів освіти м. Житомира (2006), "Шляхи та методи
подальшого творчого зростання обдарованої молоді", на основі методичних
рекомендацій конференції було упроваджено програму ціннісної підтримки
здібностей та обдарованості учнівської молоді "Три кроки" (2008), "Ключові
аспекти розвитку здібностей і обдарованості старшокласників" (2008),
"Системний підхід у роботі з обдарованою молоддю" (2009), «Акмеологічні
аспекти проєктування особистісного розвитку обдарованої дитини" (2013),
"Сучасні проблеми розробки і впровадження системи моніторингу якості
освітньо-виховного процесу: теоретичні основи, досвід, перспективи" (2016),
"Теорія і практика формування та розвитку педагогічної майстерності й
творчого потенціалу вчителів як домінантних складових педагогічної дії"
(2017), У ліцеї проводяться різноманітні конкурсні заходи, зокрема II тур
Всеукраїнського конкурсу “Учитель року – 2007". Започатковано проєкти
"Курс – лідер ліцею", "Ліцей – наш рідний дім: пишемо його історію разом".
У 2009 році створено обласний Центр професійного саморозвитку
вчителя "Академія педагогічної майстерності" як науково-методичний
підрозділ Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих НАПН України.
(2009). Проведено низку інтерактивних засідань: "Педагогічна майстерність у
контексті компетентнісного підходу до педагогічної діяльності вчителя",
"Майстерність організації педагогічної взаємодії у навчанні та вихованні
обдарованої молоді" (2010), "Іннноваційний потенціал сучасного вчителя"
(2015). Крім того створено євроклуб "Нова хвиля", організовано майстер-
класи "МАН як одна з форм роботи з обдарованною учнівською молоддю"
(2011). Проведено педагогічні читання "Реалізація ідей європейської та
національної освіти в умовах сучасної школи" (2014) за участю академіка
І. А. Зязюна. Ліцей-інтернат – переможець багатьох міжнародних виставок
"Сучасна освіта в Україні", "Сучасні заклади освіти", удостоєний почесного
звання "Лідер сучасної освіти" за впровадження інновацій в освітню
практику (МОН України та НАПН України, 2016). З 2014 року у ліцеї
постійно діє педагогічна виставка "Інноваційні педагогічні технології, творчі
доробки, передові педагогічні ідеї та знахідки педагогів ліцею". Постійно
проводяться Всеукраїнські учнівські олімпіади з різних предметів.

37
Відзначимо активну творчу позицію директора ліцею – Людмили Віталіївни
Корінної, кандидата педагогічних наук, доцента, заслуженого працівника
освіти України, члена-кореспондента Академії міжнародного співробітництва
з креативної педагогіки «Полісся». Л.В. Корінна – переможець
Всеукраїнського конкурсу "Директор XXI століття" у номінації "Системний
підхід до організації роботи педагогічного колективу над науково-
методичною стратегією "Формування особистості на основі творчого
розвитку її інтелектуального і духовного потенціалу" (2013).
Важливе значення у підготовці вчителів до педагогічного експерименту
мала організація ефективної науково-методичної роботи, яка забезпечує
адекватну реакцію педагогів на всі інноваційні процеси, що відбуваються в
освіті, а також безпосереднє включення особистості в діяльність, у процесі
якої найбільш активно формуються потреби, інтереси і мотиви здобуття
суттєвих, значущих, найбільш сучасних знань і вмінь, осмислення результатів
педагогічних нововведень, вироблення критеріїв їх оцінки і самооцінки. З
метою підготовки педагогів до дослідно-експериментальної роботи був
змінений зміст науково-методичної діяльності. Так, у його структурі
з’явилися науково-теоретичні семінари, робота творчих груп учителів і як
форма роботи – творчі зустрічі, методично-дискусійний клуб АКМЕ; школа
вищої педагогічної майстерності. Виокремлено напрями наукового пошуку
кожного вчителя. Серед них відзначимо такі актуальні проблеми: розвиток
інноваційного потенціалу вчителя шляхом використання технології
проблемного навчання; метод проєктів – ефективна технологія навчання
інноваційної педагогіки; формування інноваційних підходів національного
виховання; актуальність упровадження інформаційно-комунікативних
технологій на уроках і позакласних заходах з предметів інваріантної
складової; упровадження ігрових технологій у освітній процес та ін.
Переосмислено управлінську діяльність, яка скерована на інноваційне
управління всіх сфер ліцею життя; бачення перспектив розвитку освіти,
виходячи із соціальних умов і ресурсів, які вже набуті в закладі освіти.
Корінна Людмила Віталіївна має понад 80 наукових статей
опублікованих у різних академічних виданнях України та закордоном, 5
методичних посібників, 2 монографії - "Формування громадянських
цінностей старшокласників" та "Шляхи і методи забезпечення подальшого
творчого зростання обдарованої молоді, численні навчально-методичні
роботи, навчальні програми".
Винятковою особливістю КЗ «Житомирський обласний ліцей-інтернат
для обдарованих дітей» Житомирської обласної ради є якість його освітніх
послуг. За майже 30 років існування ліцею-інтернату з його стін випущено
4507 учень; 625 випускників нагороджені золотою або срібною медаллю; 645
- грамотою похвальною грамотою за особливі досягнення у навчанні.
Об'єктивним показником якості освітнього процесу є зовнішнє
незалежне оцінювання, за результатами якого ліцей-інтернат є серед лідерів
загальноосвітніх закладів області.
Щороку 99% випускників ліцею вступають до закладів вищої освіти

38
України та ближнього зарубіжжя - Прибалтики, Польщі, Великобританії
тощо.
З перших років заснування ліцею його вихованці щорічно
підтверджують головне завдання закладу − виховання творчої, обдарованої
особистості, отримуючи перемоги у різноманітних інтелектуальних
змаганнях, конкурсах, акціях тощо. Так, з 1995 року 827 учнів стали
переможцями III (обласного) етапу Всеукраїнських учнівських олімпіад з
навчальних предметів, з них 92 були учасниками IV (Всеукраїнського) етапу,
а 42 - стали його призерами.
У закладі освіти щороку проводяться ІV етапи Всеукраїнських
предметних олімпіад, всеукраїнські та міжнародні науково-практичні
конференції, семінари, круглі столи, обласні тури конкурсів «Вчитель року»,
засідання осінньої школи Житомирського територіального відділення Малої
академії Наук України, тощо.
Ліцей-інтернат визнаний державою. Удостоєний:
- Почесного звання «Лідер сучасної освіти» (Міністерство освіти і
науки України, Національна академія педагогічних наук України)
за багаторічну науково-педагогічну діяльність з інноваційного
розвитку освіти України, 2009, 2010, 2011, 2016 р.р.;
- Почесної відзнаки «Флагман сучасної освіти України» (Комітет
Верховної Ради України з питань освіти і науки, Міністерство
освіти і науки України, Національна Академія педагогічних наук
України) за вагомий внесок у розвиток освіти і науки України;
- дипломів Міністерства освіти і науки України за високі творчі
досягнення в інноваційному оновленні національної системи
освіти (2009-2016 р.р.);
- дипломів Міністерства освіти і науки України, Національної
академії педагогічних наук України за високі творчі досягнення в
удосконаленні змісту освіти процесу (2008-2016 р.р.).
Ліцей-інтернат нагороджений 12-ма золотими та срібними медалями
національних та міжнародних освітянських виставок і форумів: «Сучасна
освіта в Україні», «Інноватика в сучасній освіті», «Сучасні заклади освіти».
Серед їх організаторів - Міністерство освіти і науки України,
Національна академія педагогічних наук України.
Відтак, інноваційний педагогічний рух переходить в якісно нову
стадію: він стає масовим, підвищуючи ефективність освіти і виховання в
країні. Велика увага приділяється розвитку творчого потенціалу педагогів,
здібностей та обдарованості особистості. Саме тому проблема підвищення
професійно-педагогічної майстерності нині одна з актуальніших. Теоретичні і
практичні напрацювання свідчать, що "майстерність вищого пілотажу"
педагога-новатора забезпечується двома основними напрямами у процесі
самовдосконалення:
особистісним зростанням;
професійно-педагогічним зростанням.

39
 Специфіка особистісного і професійно-педагогічного зростання
вчителя-вихователя в умовах авторської школи полягає в тому, що вона
відбувається – безпосередньо або опосередковано – на очах дітей і разом з
дітьми: позитивні зміни в особистості вихователя незмінно приводять до
відчутних позитивних змін в учнях і навпаки. Якщо педагог не розвивається
він здає свої позиції, що негативно позначається на освітньому процесі. Суть
педагогічної роботи полягає у спрямованості на інших, бажанні і потребі у
саморозвитку, самовдосконаленні. Творчі педагоги взрощують у дітях
прекрасний людський талант – закоханість у свою справу, вчать бути
відповідальним за себе, творити оточуюче життя за законами добра і краси,
облагороджуючи почуття. Досягнення високого рівня професійно-
педагогічної діяльності являє цілеспрямований поступ по своєрідним
"сходинках майстерності". Науковцями виділено чотири етапи зростання
професійної майстерності педагога: 1) освоєння кращих зразків, їх творчий
аналіз; 2) удосконалення зразка, внесення корективів у нього; 3) створення
власних технологій, їх перевірка, винахід нових форм педагогічної діяльності
(новаторство); 4) залучення однодумців, створення власної концепції і
методики виховання, утвердження свого стилю роботи.
Таким чином, авторські школи – це позитивне, прогресивне явище. Такі
заклади сприяють всебічному розвитку учнів, зорієнтовані на ефективне
навчання і досягнення високих навчальних і виховних результатів;
відрізняються колективом педагогів-однодумців, спрямованим на творчий
пошук, педагогічну підтримку учнів; мають високий рівень очікувань,
демонструють віру в можливості кожного учня і турботу про кожну
особистість, створюють сприятливі умови для розвитку здібностей кожного
вихованця.

40
 ЖИТОМИРСЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ЛІЦЕЙ-ІНТЕРНАТДЛЯ
ОБДАРОВАНИХ ДІТЕЙ – СПІВДРУЖНІСТЬТВОРЧИХ
ОСОБИСТОСТЕЙ

Вітвицька Світлана Сергіївна,

доктор педагогічних наук, професор,
професор кафедри педагогіки,
професійної освіти та
управління освітніми закладами
(Житомирський державний університет
імені Івана Франка)

Сучасний етап розвитку української держави, економіки, політичні

обставини, у яких знаходиться людство, особливість історичного процесу,
через яке проходить українське суспільство і весь світ, вимагає від кожної
особистості творчої самореалізації. З огляду на це, навчальний і виховний
процес у закладах освіти своєю змістово-методичною спрямованістю має
сприяти розвитку яскравих, здатних завжди перебувати в пошуку власних
шляхів самореалізації, індивідуальностей, для яких творчість є справжнім
культом.
Педагогічна творчість є специфічною, бо об’єктом і результатом її стає
творення особистості, її духовності, перетворення наукових істин у живий
досвід творчої праці. А це, на думку В. О. Сухомлинського, – найважливіша
сфера дотику науки з практикою. Зроблене вченим відкриття, коли воно
оживає в людських взаємостосунках, у живому пориві думок й емоцій, у русі
думок постає перед учителем як складне завдання, розв’язати яке можна
багатьма способами, й у виборі способу, у втіленні теоретичних істин у живі
людські думки й емоцій якраз і полягає творча праця вчителя [81, С. 402].
На думку В. О. Сухомлинського, колективна творчість проходить такий
шлях: спостереження – аналіз власної діяльності – інтерес до педагогічної
дійсності – бачення проблеми – виникнення ідеї розв’язання проблеми –
переконання в існуванні проблеми й можливості її рішення шляхом реалізації
ідеї – індивідуальна творча діяльність кожного вчителя підтримана
колективом.
Колективна творчість організовується і підтримується адміністрацією і,
перш за все, директором школи, «…чекати народження без творчої ініціативи
самого директора – це означає чекати щасливих знахідок і випадкових удач»
[81, С. 400].
В. О. Сухомлинський вбачає три джерела в керівництві творчою
працею педагогічного колективу: науку, майстерність, мистецтво. Саме ці
якості і властивості характеризують Людмилу Віталіївну Корінну,
директоракомунального закладу «Житомирський обласний ліцей-інтернат для
обдарованих дітей» Житомирської обласної ради, кандидата педагогічних
наук, доцента кафедри соціальної педагогіки і педагогічної майстерності

41
Житомирського державного університету імені Івана Франка, заслуженого
працівника освіти України, учителя-методиста, яка багато років очолює цей
колектив. Під її керівництвом колектив закладу пройшов шлях творчого і
професійного зростання. Нині, це експериментальний заклад освіти
всеукраїнського рівня, де реалізується педагогіка партнерства, створена
доброзичлива атмосфера та високій рівень міжособистісних стосунків.
Результатом творчої співпраці вчителів з учнями стали не лише
численні перемоги вихованців у другому та третьому етапах конкурсів-
захистів науково-дослідницьких робіт членів Житомирського територіального
відділення Малої академії наук та третьому і четвертому етапах
Всеукраїнських олімпіад з навчальних предметів, але й ті зразки творчого
підходу учнів до виконання поставлених перед ними завдань, прагнення
досягти найкращих результатів у доручених справах.
Духовність, громадянськість, патріотичне виховання молоді є
центральною у творчій праці директора та колективу.
З 2014 р. в цьому колективі реалізується авторська модель «Школа
становлення відповідального громадянина».
Основна педагогічна парадигма авторської школи: створення
організаційно-педагогічних умов розвитку творчого потенціалу учасників
освітнього процесу; розвивальне освітнє середовище ліцею для обдарованих
дітей як фактор формування всебічно розвиненої, здатної до інновацій,
відповідальної особистості громадянина та патріота; персоналізація науково-
методичної роботи з педагогічними кадрами.
Цільовими орієнтаціями «Школи становлення відповідального
громадянина» є: пізнання учнями свого «Я», його розвиток і самовизначення,
формування національної свідомості, виховання почуття патріотизму;
соціальноїактивності та громадянської компетентності; засвоєння системи
обов'язкових, поглиблених та профільних предметів; забезпечення участі
учнів у різних видах пізнавальної, дослідницької, трудової, художньо-творчої
і суспільно-організаторської, спортивно-оздоровчої діяльності; виховання
політичної культури; становлення громадянської позиції особистості в
суспільстві.
Концептуальні засади, структура освітньої системи ліцею-інтернату,
«Школи становлення відповідального громадянина» висвітлено в працях
директора ліцею Корінної Л. В. [27-32].
Досягнення цілей «Школи становлення відповідального громадянина»
забезпечується дотриманням наукового підходу та певних принципів,
найбільш вагомими з яких є принципи:
- гуманізації та демократизації освітнього процесу;
- самоактивності й саморегуляції;
- системності;
- комплексної міждисциплінарної інтегрованості; наступності й
безперервності;
- культуровідповідності; інтеркультурності.

42
 Основу Школи складає уявлення про ієрархію цілей, яка забезпечує
гнучку адаптацію до процесу навчання і перехід від соціального замовлення
щодо формування відповідального громадянина української держави до
врахування індивідуальних характеристик кожної особистості. Л.В.Корінною
розроблена технологічна модель формування громадянських цінностей учнів,
що представлена трьома рівнями: соціально-концептуальний (просторовий),
поетапний (площинний), оперативний (точковий).
Зміст громадянської освіти, як головний засіб цілеспрямованого
виховання відповідального громадянина, базується на основних ідеях
демократичного суспільства.
Метою громадянської освіти в ліцеї є формування відповідальної
особистості, якій притаманні демократична громадянська культура,
усвідомлення взаємозв'язку між індивідуальною свободою, правами людини
та її громадянською відповідальністю, готовність до компетентної участі в
житті суспільства.
Діяльність «Школи становлення відповідального громадянина»
передбачає здобуття учнями досвіду громадянських вчинків і переживань,
основних громадянських умінь.
Тому Школа в освітньому просторі ліцею реалізує важливі функції на
рівні особистості, суспільства та формує свідоме ставлення до суспільних
процесів, яке базується на знаннях своїх прав та обов'язків; розумінні
механізмів функціонування державних та політичних інститутів; умінні
здійснити власний вибір можливих альтернатив у ситуаціях суспільного та
політичного вибору.Школа забезпечує формування в учнів громадянської
культури, громадянської позиції особистості та демократичного світогляду.
Виховання патріотичної свідомості, почуттів й переконань нерозривно
пов’язано з розумовим, моральним, трудовим, ідейно-світоглядним,
естетичним, емоційним становленням особистості кожного учня.
Успіх роботи школи забезпечує розвиток критичного мислення учнів
шляхом застосування таких технологій: навчання як дослідження,
кооперованого навчання, методу проєктів, створення проблемних ситуацій,
колективних творчих справ, ІКТ, які стимулюють розумову діяльність учня,
спонукають до пошуку істини, свого особистого бачення проблеми, пошуку
шляхів її вирішення. Досліджуючи певну проблему,учні навчаються розуміти
один одного, колективно вирішувати проблемні питання, розмірковувати,
аналізувати, висловлювати свої судження, шукати оригінальні шляхи виходу
із складних ситуацій, беручи на себе відповідальність за їх вирішення. До
того ж учні навчаються працювати з усіма доступними джерелами знань,
порівнювати інформацію з різних джерел, самостійно відшуковувати
історичну чи правничу інформацію з теми, пояснювати, аналізувати та
критично оцінювати історичні факти та діяльність осіб на основі
альтернативних поглядів на проблему, аргументовано відстоювати власні
погляди, толерантно ставитися до інших думок. Такий підхід допомагає
розвивати творчі здібності, готує учнів до самореалізації в конкретних
соціально-економічних умовах.

43
 Ліцей-інтернат має високий рейтинг серед закладів освіти області та є
провідним науково-методичним центром Поліського регіону:
- на базі ліцею діє Центр професійного саморозвитку вчителя «Школа
педагогічної майстерності 2017» - науково-методичний підрозділ
Інституту педагогічної освіти та освіти дорослих Національної академії
педагогічних наук України;
- ліцей є обласним осередком Всеукраїнської Асоціації «Авторської школи
України» (ДНУ "Інститут модернізації змісту освіти" Міністерства
освіти і науки України);
- систематично проводяться засідання навчально-науково-виробничого
комплексу «Полісся» Житомирського державного університету імені
Івана Франка, членом якого є ліцей-інтернат;
- на базі методичної комісії вчителів математики, інформатики ліцею
функціонує Центр теорії і методики особистісно-розвивального
навчання математики (спільно з кафедрою математичного аналізу
Житомирського державного університету імені Івана Франка) ;
- ліцей є членом міжнародного освітянського «Партнер» - клубу та
асоційованою школою ЮНЕСКО;
- налагоджена дієва співпраця з Інститутом педагогіки та Інститутом
проблем виховання НАПН України; Національним центром "Мала
академія наук України". Педагоги та учні залучені до науково-
дослідницької, експериментальної роботи в складі ліцейної філії
наукового товариства «Інтелектуал».
За останні 5 років 215 учнів стали призерами ІІІ та ІV етапів
Всеукраїнських олімпіад з базових предметів. Тільки за 2017-2020 роки
ліцейна філія Малої академії наук «Інтелектуал» підготувала 51 учні, 20 з
яких посіли призові місця на ІІ та ІІІ етапах конкурсів-захистів науково-
дослідницьких робіт. В усіх цих здобутках безперечна заслуга директора
ліцею-інтернату, автора та натхненника Школи становлення відповідального
громадянина – Людмили Віталіївни Корінної. Пріоритетними напрямами її
управлінської діяльності стали: індивідуальне і колективне проєктування
інноваційних освітніх заходів; стимулювання педагогічної активності;
індивідуальна підтримка кожного члена колективу на основі педагогічного
моніторингу освітніх результатів. Людмила Віталіївна Корінна – зразок
сучасного типу керівника, менеджера освіти, бо об’єднує педагогів навколо
спільних цілей, сприяє створенню умов для повної самореалізації кожного
учасника освітнього процесу. Людмила Віталіївна сповнена енергії, нових
наукових ідей, та планів. Постійний пошук нового, цілеспрямованість, сила
характеру , вимогливість до себе, доброзичливість, оптимізм, організаторські
здібності – вміє своєчасно зважити і знайти де і як зосередити свої головні
сили і увагу, забезпечують Людмилі Віталіївні справжній авторитет серед
колег, дають чудовий стимул для подальшого розвитку Школи
становленнявідповідальногогромадянина»
Становлення відповідального громадянина із розвинутими

44
громадянськими цінностями розглядається як процес, що веде до певних змін
у розвитку особистості в результаті набуття соціально-історичного досвіду та
активної діяльності.
На думку В. Сухомлинського, «педагогічний колектив творить обличчя
школи. Школа стає великою виховною силою, якщо педагогічний колектив
зберігає неминущі духовні цінності – в переконаннях, поглядах, традиціях,
звичках учителів, в особистій неповторності кожного педагога, в живих
відносинах між учителями й учнями, у відносинах між дітьми» [84, С. 605].
Саме в цьому напрямі має рухатися педагогічний колектив ліцею-
інтернату. Перспективи подальшої діяльності «Школи становлення
відповідального громадянина» пов'язані з конструюванням нових
технологічних підходів до формування громадянських цінностей учнів, з
розробкою сучасних організаційних навчальних та виховних форм, які
сприяли б процесу формування громадянської відповідальності та в цілому
громадянських цінностей наступних поколінь.

45
СТРУКТУРА ТА ФЕНОМОЛОГІЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ДУАЛЬНОЇ
ПРИРОДИ КОМПЕТЕНТНОЇ ОСОБИСТОСТІ

Семенець Сергій Петрович,

доктор педагогічних наук, професор,
Житомирський державний університет
імені Івана Франка

Практична реалізація компетентнісної моделі освіти, акцентування

уваги на розбудові школи розвитку особистості передбачають новітнє наукове
переосмислення як структури, так змісту компетентності. На часі є
дослідження, в яких студіюються особистісні якості, вивчаються не тільки
зовнішні, але й внутрішні прояви компетентності. У представленій роботі
концептуальним є положення про дуальну природу компетентності,
двоїстість її проявів. ЇЇ мета полягає у визначенні структури, побудові
декартових інтерпретацій зовнішнього та внутрішнього проявів
компетентності, розкритті їх феноменологічних характеристик. Для цього
застосовано методи змістово-теоретичного й структурно-системного
(фрактального) аналізу, абстрагування, моделювання, ранжування та
узагальнення.
Концептуальною є ідея про фрактальність структур зовнішнього й
внутрішнього проявів компетентності, яка, власне кажучи, передбачає
інтерпретацію компетентності як одного із різновидів фрактала – структури,
яка складається з подібних до себе підструктур. Обґрунтовано, що і
зовнішній, і внутрішній прояви компетентності мають три базові виміри.
Тривимірна структура зовнішнього прояву компетентності представляється
змістово-теоретичним, процесуально-діяльним і референтно-комунікативним
вимірами. Таку ж структуру її внутрішнього прояву репрезентують ціннісно-
мотиваційний, рефлексивно-оцінний та особистісно-психологічний виміри.
Установлено, що співвідношення кількості змістових характеристик
зовнішнього й внутрішнього вимірів компетентності віддзеркалює ознаку
єгипетського трикутника, сторони якого утворюють найпростішу трійку
Піфагора: 3; 4; 5.
Обґрунтовано, що у внутрішньому прояві компетентності превалюють
цінності, самооцінка та здібності, а зовнішній вияв компетентності
найбільшою мірою розкривають теоретичні моделі, уміння й асертивність.
Моделювання зовнішніх і внутрішніх вимірів компетентності реалізовано
через просторові декартові інтерпретації, у яких координати (абсциса,
ордината, апліката) відповідають місцю й значенню тих чи інших
характеристик (показників) досліджуваного феномена.
Одержані результати дослідження впроваджуються в комунальному
закладі «Житомирський обласний ліцей-інтернат для обдарованих дітей»
Житомирської обласної ради, у якому реалізовується авторська
модельзаслуженого працівника освіти України, кандидата наук, доцента
Л.В.Корінної «Школа становлення відповідального громадянина»,

46
функціонує Центр теорії і методики особистісно-розвивального навчання
математики.
Нові соціальні замовлення на конкурентоздатного фахівця,
спроможного навчатися впродовж життя, а також переорієнтація освіти від
знаннєвої моделі на компетентнісну зумовили необхідність теоретичного
обґрунтування структури, розкриття феноменологічних характеристик
компетентності. Для ефективного запровадження компетентнісної моделі
освіти необхідна титанічна робота, що, власне кажучи, реалізовує метод
сходження від абстрактного (загального) до конкретного (часткового),
ураховує специфіку галузей освіти (предметів або дисциплін), змінює не
тільки форму, але й зміст. Тут, на нашу думку, потребує вирішення гостре
протиріччя між чітко визначеними зовнішніми проявами компетентності та
браком дидактичного, а потому й методичного препарування, що враховувало
б внутрішні ресурси особистості в структурі її компетентності. Отож дотепер
недостатньо вивченим залишається питання про дуальну природу
компетентності особистості (зверненість як назовні, так і всередину), а її
зміст, структура, шляхи формування потребують новітнього наукового
переосмислення.
Компетентнісному підходу, системному аналізу компетентностей
присвячені роботи як вітчизняних, так і зарубіжних учених, з-поміж яких В. І.
Байденко, Н. М Бібік, О. А. Дубасенюк, І. А. Зимня, І. А. Зязюн, В. В.
Краєвський, Н. В. Кузьміна, А. К. Маркова, О. І. Пометун, С. А. Раков, А. А.
Реан. Поняття «компетентність» трактується як складна інтегрована
характеристика особистості, пов’язана з сукупністю знань, умінь, навичок,
ставлень, а також досвіду, що разом дає змогу ефективно провадити
діяльність або виконувати певні функції, забезпечуючи розв’язання проблем і
досягнення певних стандартів у галузі професії або виді діяльності.
Дослідники розвивають думку про те, що компетентність відрізняється від
понять «знання», «уміння», «навички», має інтегративний характер,
співвідноситься з ціннісно-смисловими характеристиками особистості, які
орієнтують на практику. Компетентність розглядається як результат набуття
компетенцій, що є соціально закріпленим освітнім результатом, здатністю
особистості, підґрунтям для реалізації людиною на практиці своєї
компетентності. На дуальній природі компетентності особистості наголошує
Н. А. Тарасенкова. Так, дослідниця зазначає: «якщо виходити з усталеного
означення компетентності як спроможності діяти на основі отриманих знань
(зовнішній прояв), то поза увагою залишається потужний пласт внутрішніх,
особистісних чинників, які прискорюють або гальмують процеси набуття
компетентностей».
Методи дослідження− змістово-теоретичний і структурно-системний
аналіз (в окресленні змісту й структури компетентності), абстрагування і
моделювання (в побудові декартових інтерпретацій), ранжування (у
встановленні ієрархії показників у вимірах компетентності), структурно-
математичний аналіз (у встановленні фрактальності структур зовнішнього та
внутрішнього проявів компетентності), узагальнення (у формулюванні

47
висновків).
Незважаючи на варіативність, багатоаспектність та різноплановість
трактувань понять «компетентність» і «компетенції» в них є загальне й
посутнє: у першому визначенні – це характеристика особистості як суб’єкта
діяльності, а в іншому – характеристика діяльності суб’єкта. Тому, на нашу
думку, компетентність – це інтегрована характеристика якості особистості як
суб’єкта діяльності в певній галузі (сфері виробництва). Натомість
компетенції – це змістові та нормативно-функціональні характеристики
діяльності суб’єкта, які окреслюють коло його повноважень, установлюють
нормативні функції в соціумі.
Концептуальним є положення про дуальну природу компетентності, у
якій двоїсті феноменологічні характеристики мають зовнішні та внутрішні
прояви. До зовнішнього прояву компетентності відносяться соціально
прийняті виміри та їх характеристики, які дозволяють судити про
компетентність особистості в певній галузі (сфері виробництва). Тоді як
внутрішній прояв компетентності окреслюється індивідуально-
психологічними вимірами та характеристиками особистості, завдяки яким
компетентність є цілісною саморозвивальною системою.
Зовнішній прояв компетентності розкладається в базисі трьох вимірів
(рис. 1). Тривимірна структура зовнішнього прояву компетентності
представляється змістово-теоретичним, процесуально-діяльним і
референтно-комунікативним вимірами. У просторовій декартовій
інтерпретації значення координат (абсциса Х, ордината У, апліката Z)
визначають місце й значення (вагомість) тієї чи іншої змістової
характеристики компетентності.
Змістово-теоретичний вимір формують системні теоретичні знання
про сутнісні зв’язки (відношення), що розкриваються в законах. Це знання,
що конструюються за схемою: основні поняття (відношення) та їх
інтерпретації основні положення теорії та їх реалізації наслідки (факти
теорії) та їх інтерпретації теоретичне моделювання процесу розв’язування
задач практичної діяльності. Згідно з концепцією розвивальної освіти
формування таких знань досягається на теоретичному рівні пізнання із
залученням теоретичних методів дослідження (історичного і логічного,
аксіоматичного і системного, моделювання та сходження від абстрактного до
конкретного) й передбачає актуалізацію науково-теоретичного типу
мислення.

48
 Z. Референтно-комунікативний вимір

Z 5. Асертивність

Z 4. Референтність

Z 3. Невербальне спілкування

Z 2. Писемне мовлення

Z 1. Усне мовлення

0 Y. Процесуально-діяльний вимір

Y 1. Операції

X. Змістово-теоретичний вимір Y 2. Дії

Y 3. Навички
X 1. Поняття (відношення)
Y 4. Уміння
X 2. Теоретичні положення

X 3. Теоретичні моделі

Рис. 1 Тривимірна структура зовнішнього прояву компетентності

Процесуально-діяльний вимір представляє узагальнені способи дій у

процесі розв’язування задач у певній галузі. Окреслимо психологічні засади
процесуально-діяльного виміру. Кожна дія, згідно з діяльнісним підходом,
виконується за допомогою операцій. Дія співвідноситься з усвідомленими
цілями, а операції з умовами досягнення цілей, де встановлюється спосіб
виконання дії. У складніших різновидах діяльності дія включається в дію, що
має складний операційний склад, відтак дія стає операцією. У разі
багатократного повторення спосіб реалізації дії перестає контролюватися,
втрачає усвідомлену цілеспрямованість, автоматизується й перетворюється в
навичку. Уміння складаються з окремих і тісно пов’язаних дій (навичок),
цілісне виконання яких контролюються свідомістю. У результаті
багаторазового виконання (формування складнішого вміння) досягається
згорнута реалізація дій, що автоматизуються й не контролюються свідомістю.
У такий спосіб забезпечується перетворення вміння в навичку. Насправді
розвиток діяльності передбачає дворівневі структурно-функціональні
трансформації: на першому рівні операції дії, на другому навички
вміння. Підсумовуючи, зазначимо, що процесуально-діяльний вимір
компетентності характеризує спроможність суб’єкта діяти як у типових, так і

49
нетипових ситуаціях, він тісно пов'язаний із змістово-теоретичним виміром
(системою знань).
Референтно-комунікативний вимір слугує фактором суб’єкт-суб’єктних
і міжособистісних відносин, засвідчує приналежність суб’єкта діяльності до
осередку (референтної групи), що має визначальний уплив на його точку
зору, судження, оцінку й поведінку. Референтність передбачає вибірковий
інтерес до осіб задля власного позиціювання у вирішенні особистісно-
значущих питань. Важливою складовою цього виміру є спілкування, себто
готовність говорити й слухати зацікавлено, враховуючи тип співрозмовника
(мобільний чи ригідний). Тут простежується тісний взаємозв’язок двох
різновидів мовлення: усне мовлення слугує основою розвитку писемного, а
розвинене писемне мовлення позитивно впливає на усне. Розкриваючи зміст і
роль референтно-комунікативного виміру важливо зазначити, що мовлення є
віддзеркаленням мислення і навпаки мислення відображається в мовленні.
Невербальна форма спілкування забезпечується немовними
комунікативними засобами (жести, міміка, вираз обличчя, постава та ін.).
Виразні рухи слугують «підтекстом» до певного тексту. Потрібно визнати, що
невербальні засоби спілкування нерідко мають більше значення для
комунікації, аніж мовленнєві, оскільки можуть бути носіями левової частки
інформації.
Умовою конструктивного спілкування, установлення міжособистісних
(суб’єкт-суб’єктних) відносин є асертивність як спроможність особистості
відстоювати власну позицію, не порушуючи при цьому прав інших людей.
Така якість дозволяє поєднувати внутрішні ресурси особистості та її повагу
до людей, робить поведінку гнучкою й дивергентною. Асертивна
(самостверджуюча) поведінка проявляється в тому, що особистість здатна
визнати власні помилки та адекватно реагувати на критику, опановує своїми
емоціями, відверто говорить про свої бажання й вимоги, має власну точку
зору, її обґрунтовує, шанобливо ставлячись до інших. Принагідно зазначимо,
що асертивність є однією з ключових характеристик соціальної зрілості.
Резюмуючи вищезазначене, є підстави стверджувати, що насправді
референтно-комунікативний вимір компетентності тісно пов'язаний із
складними проблемами соціалізації особистості, зокрема з питанням про два
типи особистості (за К. Роджерсом): особистість, яка повністю функціонує та
особистість, яка є непристосованою.
Концептуальною в представленій роботі є ідея про фрактальність
структур зовнішнього й внутрішнього проявів компетентності, яка, власне
кажучи, передбачає інтерпретацію компетентності як одного із різновидів
фрактала – структури, яка складається з подібних до себе підструктур. Як
зовнішній, так і внутрішній прояви компетентності мають тривимірну
структуру, а відповідні їх виміри представляються однаковою кількістю
змістових характеристик (показників). Окрім цього, згідно з умовою
фрактальності кожна із координатних точок тривимірної декартової моделі
(рис. 1) слугує реперною точкою, в якій будується декартова інтерпретація
внутрішнього прояву компетентності (рис. 2). У такий спосіб у дослідженні

50
реалізується положення про те, що всякий зовнішній прояв компетентності
має внутрішнє, індивідуально-психологічне та особистісне підґрунтя. Із
іншого боку, дуальна природа компетентності передбачає розвиток всякого
внутрішнього її прояву завдяки актуалізації зовнішніх проявів у навчальній,
професійній (навчально-професійній) діяльності.

Z 5. Здібності

Z 4. Самосвідомість («Я-концепція»)

Z 3. Досвід

Z 2. Мислення

Z 1. Пам'ять

0 Y. Рефлексивно-оцінний вимір

Y 1. Самоаналіз

X. Ціннісно-мотиваційний вимір Y 2. Самоконтроль

Y 3. Самокорекція
X 1. Потреби
Y 4. Самооцінка
X 2. Мотиви

X 3. Цінності

Z. Особистісно-психологічний
Рис. 2 Тривимірна структура внутрішнього прояву виміркомпетентності

Ціннісно-мотиваційний вимір утілює концептуальну ідею про те, що

основу потребово-мотиваційної складової суб’єктної діяльності формує
система особистісних цінностей. Поділяємо думку, що аксіологічний
компонент значною мірою визначає зміст та спрямованість потреб, мотивів,
інтересів особистості. Саме ціннісні орієнтації зумовлюють умотивованість
навчальної, навчально-професійної або ж професійної діяльності. У нашому
дослідженні розвинуто аксіологічну теорію (вчення про цінності), де
реалізовано принцип сходження до самоактуалізованої особистості.
Рефлексивно-оцінний вимір внутрішнього прояву компетентності
запроваджує структурні складники самооцінки в «Я-концепції» особистості.
Він передбачає самоаналіз, самоконтроль, самокорекцію та самооцінку
процесу й результатів діяльності відповідно до визначених еталонів. Тут,
власне кажучи, суб’єкт діяльності знову повертається до власного «Я», він
оцінює власні зміни, фіксує новий досвід, формулює нові задачі (завдання). У

51
такий спосіб досягається ще одна феноменологічна характеристика
компетентності: вона представляється як цілісна саморозвивальна система.
Особистісно-психологічний вимір, з одного боку, репрезентує
феноменологічні особливості психіки особистості, що виявляються в її
пам’яті, мисленні, досвіді та здібностях, а з іншого боку, відображає
результати процесів самосвідомості «Я-концепцію» особистості з трьома її
модальностями: реальне «Я», ідеальне «Я» та дзеркальне «Я». Реальне «Я»
це уявлення особистості про себе насправді. Ідеальне «Я» (ще називають
динамічне «Я») уявлення про те, якою особистість прагне стати. Дзеркальне
«Я» це уявлення особистості про думки щодо неї з боку інших людей. Тут
важливу роль відіграє самооцінка як афективна оцінка уявлень особистості
про себе, у структурі якої самоставлення, почуття власної цінності чи
комплексу неповноцінності.
Поділяємо думку про те, що цінність і довершеність усякої наукової
теорії визначається не тільки логікою речей і досконалістю інтерпретацій, але
й практичною затребуваністю. Представлена концепція моделі дуальної
природи компетентної особистості запроваджується в комунальному закладі
«Житомирський обласний ліцей-інтернат для обдарованих дітей»
Житомирської обласної ради, експериментальному навчальному закладі
всеукраїнського рівня. Тут експериментально впроваджується авторська
модель «Школа становлення відповідального громадянина» (авторка
педагогічної ідеї Людмила Віталіївна Корінна), функціонує Центр теорії і
методики особистісно-розвивального навчання математики (керівник Сергій
Петрович Семенець). Висвітлені виміри та окреслені феноменологічні
характеристики дуальної природи компетентної особистості враховуються в
освітньому та виховному процесі, оскільки результатом діяльності Школи
має стати громадянська компетентність старшокласника, а метою
діяльності Центру є розвиток інтегрованої характеристики якості його
особистості – математичної компетентності.
Проведене дослідження дозволяє зробити такі висновки:
1. Компетентність – це інтегрована характеристика якості особистості
як суб’єкта діяльності в певній галузі (сфері виробництва), тоді як
компетенції – змістові та нормативно-функціональні характеристики
діяльності суб’єкта.
2. До зовнішнього прояву компетентності відносяться соціально
прийняті виміри та їх характеристики, що дозволяють судити про
компетентність особистості в певній галузі (сфері виробництва). Натомість
внутрішній прояв компетентності окреслюється індивідуально-
психологічними вимірами та характеристиками особистості, завдяки яким
компетентність є цілісною саморозвивальною системою.
3. Як зовнішній, так і внутрішній прояви компетентності мають три
базові виміри. Тривимірна структура зовнішнього прояву компетентності
представляється змістово-теоретичним, процесуально-діяльним і
референтно-комунікативним вимірами. Таку ж структуру її внутрішнього
прояву репрезентують ціннісно-мотиваційний, рефлексивно-оцінний та

52
особистісно-психологічний виміри.
4. Ранжування показників на кожному з трьох вимірів дозволяє
констатувати, що зовнішній прояв компетентності найбільшою мірою
розкривають теоретичні моделі, уміння й асертивність особистості.
Засадничими показниками зовнішніх проявів компетентності є поняття
(відношення), операції та усне мовлення. У внутрішньому прояві
компетентності превалюють цінності, самооцінка та здібності, а його
засадничими характеристиками слугують потреби, самоаналіз і пам'ять.
5. Співвідношення кількості змістових характеристик зовнішнього й
внутрішнього вимірів компетентності віддзеркалює ознаку єгипетського
трикутника, сторони якого утворюють найпростішу трійку Піфагора: 3; 4; 5.
6. Зовнішній і внутрішній прояви компетентної особистості, місце й
значущість їх феноменологічних характеристик представляються
просторовими декартовими інтерпретаціями. Їх структурно-математичний
аналіз дозволяє стверджувати про фрактальність структур зовнішнього та
внутрішнього проявів компетентності, інтерпретацію компетентності як
одного із різновидів фрактала структури, який складається з подібних до
себе підструктур.
7. Одержані результати дослідження впроваджуються в комунальному
закладі «Житомирський обласний ліцей-інтернат для обдарованих дітей»
Житомирської обласної ради, у якому реалізовується авторська модель
«Школа становлення відповідального громадянина», функціонує Центр теорії
і методики особистісно-розвивального навчання математики.
Структурі та феноменологічним характеристикам дуальної природи
математичної компетентності будуть присвячені наші подальші дослідження.

53
 ТВОРЧА САМОРЕАЛІЗАЦІЯ УЧНІВ ЧЕРЕЗ НАУКОВО-
ДОСЛІДНИЦЬКУ ТА ПРОЄКТНУ ДІЯЛЬНІСТЬ

Пацюк Марина Костянтинівна,

кандидат біологічних наук,
доцент кафедри ботаніки,
біоресурсів та збереження біорізноманіття
Житомирського державного університету
імені Івана Франка

Однією з найактуальніших проблем сучасної школи є повна відсутність

інтересу в учнів до навчання й, як наслідок, зниження їх грамотності та
культури розвитку. Почуття власної обмеженості примушує їх замикатися в
собі, займати позицію неучасті в шкільних і класних справах з різних
предметів. Сучасне суспільство потребує грамотних випускників школи, які
вміють оперувати отриманими знаннями, мають розвинені пізнавальні
потреби, можуть орієнтуватися в сучасному інформаційному просторі,
адекватно оцінюють себе та свої власні можливості, націлені на саморозвиток
і самореалізацію.
За останні роки ціннісні орієнтири в багатьох сферах життя суспільства
змінились у бік направленості на творчу самореалізацію особистості [4].
Можна виділити два основні підходи до формування самостійної творчої
особистості. Перший шлях має на меті створення нових умов освіти, при
яких формування в учнів універсальних методів пізнавальної, ціннісно-
орієнтаційної та практичної діяльності відбувається безпосередньо в межах
навчального процесу. Другий шлях базується на пріоритеті самоосвіти учнів.
І в першому і в другому випадках необхідно створити умови, які формують в
учнів інтерес до пізнання та відкриття світу, готовність до співробітництва,
здатність приймати рішення, самостійність мислення, гнучкість і критичність
розуму.
Розвитку інтелектуального та творчого потенціалу учня сприяє
проєктна та науково-дослідницька діяльність, створюючи умови для
формування його наукового сприйняття та дослідницьких навиків. У наш час
проєктна та науково-дослідницька діяльність розглядаються як універсальна
технологія, яка включена майже в усі види діяльності, оскільки є основою
пізнання оточуючого світу та знаходить в останні роки все більш широке
поширення в системі освіти різних країн.
Проєктна та науково-дослідницька діяльність відрізняються одна від
одної. Метою проєктної діяльності є реалізація проєктного замислу, мета
науково-дослідницької діяльності – з'ясування сутності явища, істини,
відкриття нових закономірностей. Крім того, дослідження має на меті
формулювання гіпотез і теорій, їх експериментальну та творчу перевірку.
Проєкти можуть бути без дослідження, гіпотеза може бути не завжди, немає
дослідження в проєкті, немає гіпотези.

54
 Основними етапи проєктної діяльності є :
визначення теми проєкту, пошук і аналіз проблеми,
формулювання мети проєкту;
обговорення можливих результатів дослідження, порівняння
припущень, вибір засобів, збір та вивчення інформації,
визначення форми продукту, складання плану роботи, розподіл
обов’язків;
виконання запланованих технологічних операцій, внесення
необхідних змін;
підготовка та захист презентації;
аналіз результатів виконання проєкту, оцінка якості виконання
проєкту.
Проєктна діяльність передбачає активну позицію учня, яка, у свою
чергу, передбачає, що в процесі проєктної діяльності забезпечується високий
рівень суб’єктивності. Розвиток об’єктивності учня проявляється в таку, що
учень має можливість сам ставити мету, планувати дослідження, розробляти
проєкт, оцінювати його та захищати. Виконуючи проєкти, учні засвоюють
алгоритм інноваційної творчої діяльності, навчаються самостійно знаходити
та аналізувати інформацію, отримувати та застосовувати знання з різних
галузей. Обдарованим дітям необхідно не лише розвивати навички мислення,
аналізу, експериментування, але й удосконалювати їх.
Проєктна діяльність залучає учнів працювати з довідковою,
енциклопедичною, науково-популярною літературою, навчає їх вибирати
головне, синтезувати матеріал із різних джерел, робити висновки, розвивати
аналітичне мислення. Усе це впливає на інтелектуальний, моральний і
творчий розвиток особистості, відповідає вимогам сучасності.
Основними етапами наукового дослідження є :
формулювання проблеми, обґрунтування актуальності обраної
теми;
формулювання мети та конкретних (чітких) завдань дослідження;
опис процесу дослідження;
обговорення результатів дослідження;
формулювання висновків і оцінка отриманих результатів.
Для посилення науково-дослідницької діяльності використовують
наступні методи роботи з учнями: теоретичний аналіз наукової та довідкової
літератури; проєктування результатів і процесу їх досягнення; узагальнення
та синтез отриманих результатів дослідження, які сприяють формуванню
універсальних дослідницьких умінь учнів.
Ефективність проєктної та дослідницької діяльності підвищується,
якщо учні мотивовані. Саме мотивація є засобом, який викликає
ціленаправлену активність учнів. Для того, щоб розвивати обдарованих дітей
кожному вчителю необхідно бути не менш обдарованим та володіти
моральністю, мати бажання працювати з обдарованими учнями, знати
психологію обдарованих учнів, бути ерудованим, володіти пошуковою
активністю, бути зацікавленим своєю працею, мати бажання працювати

55
нестандартно і спробувати самому застосовувати формулу: ІЗОТГ
(індивідуальність → здатність → обдарованість → талант → геніальність).
Ідея формування творчо розвинутої особистості є провідною в роботі
авторського закладу «Житомирський обласний ліцей-інтернат для
обдарованих дітей» Житомирської обласної ради. У закладі освіти створені
всі умови для розвитку обдарованих дітей. Найважливішою роботою з
учнями є залучення їх у МАН. У ліцеї більше 10 років працює філія МАН
«Інтелектуал» – творче об’єднання обдарованих учнів, яке забезпечує їх
інтелектуальний та духовний розвиток, підготовку до активної діяльності в
галузі науки, учні мають можливість розвивати свій світогляд, набувати
вміння та навички самостійної практичної, науково-дослідницької, проєктної
діяльності під керівництвом вчителів ліцею та викладачів закладів вищої
освіти, розвивати свої творчі здібності, формувати достатньо високу
самооцінку, самовдосконалюватись, що впливає як на вибір майбутньої
професії, так і закладу вищої освіти. Більшість учнів обирають для себе ті
спеціальності в закладах вищої освіти, за якими здійснювали свої перші
дослідження в МАН. У ліцейній філії МАН «Інтелектуал» діють різноманітні
секції та гуртки. Науково-дослідницька робота здійснюється під
безпосереднім керівництвом наукового та педагогічного керівників, якими
можуть бути вчений-науковець, фахівець, досвідчений вчитель. Від їхнього
впливу на процес виховання наукової роботи залежить її результат. Більшість
учасників ліцейної філії МАН «Інтелектуал» беруть участь у ІІ обласному
етапі конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт і за її результатами
отримують призові місця. Науково-дослідницька діяльність учнів ліцею
здійснюється за різними напрямами: українська література, літературна
творчість, педагогіка, психологія, математика, інформатика, історія,
інформаційно-телекомунікаційні системи та технології, хімії та біології,
екологія та ін. Особлива увага приділяється вибору тем дослідження.
Тематика науково-дослідницьких робіт завжди цікава, оригінальна, відповідає
рівню освіченості автора. Наприклад, «Залежність вмісту Ca 2+ від дії різних
концентрацій іонів важких металів»; «Особливості мовлення підлітків у
неформальному спілкуванні»; «Електронні бібліотеки»; «Смислова
доцільність використання у віршах Ліни Костенко російськомовних
запозичень, ужитих в українському контексті»; «Психологічні особливості
працівників ІТ сфери»; «Мистецтво оригамі в доведенні теорем та
розв’язуванні геометричних задач»; «Чуднiвcькa вiйcькoвa кaмпaнiя 1660 p. в
кoнтeкcтi пpoтиcтoяння Peчi Пocпoлитoї тa Мocкoвcькoї держави у 1654–
1667 рр.»; «Систематична та біоморфологічна структура інтродукованої
дендрофлори міста Житомира»; «Хімічне розчинення ZnxCd1-xTe у водних
розчинах NaNO2 – HI»; «Різноманітність голих амеб ґрунтів лісових зон
Житомирської області (Україна)».
Важливою метою організації процесу науково-дослідницької діяльності
в МАН є формування дослідницької компетентності, яке передбачає
вироблення в учнів мотивованої потреби дослідження, ґрунтуючись на
результатах власних досліджень. Успішна науково-дослідницька діяльність

56
відбувається лише в тому випадку, коли педагогу-наставнику або науковому
керівнику вдається сформувати мотивацію в учнів, і якщо відбувається їх
зустрічна діяльність. Вибір методів роботи з організації науково-
дослідницької діяльності учнів залежить не лише від творчого потенціалу
вчителя або наукового керівника, але й від індивідуальних особливостей
учня. Одним із головних завдань учителя (наукового керівника) при
організації роботи з учнями в діяльності МАН є організація такої роботи, яка
б давала можливість поєднувати заняття основної школи з заняттями гуртка
МАН та пошуково-дослідницькою діяльністю учнів.
Отже, проєктна та науково-дослідницька діяльність дають можливість
учням зробити відкриття, підвищують у них мотивацію, творчу активність та
якість навчання.

57
 ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНИЙ СУПРОВІД ОБДАРОВАНОЇ
ОСОБИСТОСТІ УЧНЯ

Антонова Олена Євгеніївна,

доктор педагогічних наук, професор,
завідувач кафедри педагогіки,
Житомирський державний університет
імені Івана Франка

На сучасному етапі розвитку українського суспільства нагальною

постає потреба у громадянах, здатних адекватно сприймати зміни і
продуктивно впроваджувати інновації: у людях, які мають нестандартне
мислення, привносять новий зміст у соціальне, культурне, виробниче життя,
уміють ставити й розв’язувати перспективні завдання щодо проєктування
майбутнього – тобто в неординарних творчих особистостях . Відтак
подальшого розв'язання потребує проблема забезпечення особистісної,
соціальної самореалізації та професійного самовизначення обдарованих дітей
у нових соціально-економічних умовах.
Наявність у закладі освіти значної кількості дітей з високим рівнем
загальних і спеціальних здібностей вимагає комплексної роботи з їх розвитку
і підтримки. Спеціально організована школою робота з обдарованими учнями
є реалізацією права особистості на індивідуальність, унікальність, внутрішню
свободу, особистісну самореалізацію.
Виявлення і підтримка найбільш здібних і обдарованих дітей пов'язані з
поступовим становленням на практиці особистісно-орієнтованих позицій
учасників освітнього процесу. Проєктування нового змісту навчання
спрямоване на осмислення і розвиток реальної практики диференційованого
підходу до розвитку обдарованості учня, розробку і введення до навчального
процесу індивідуальних програм і планів, розвиток практики психолого-
педагогічного і тьюторського супроводу, вирішення проблем особистісного
розвитку здібної дитини засобами навчання, ефективної взаємодії педагога з
учнем і його батьками. Така робота може бути ефективною лише за умов
співпраці всіх суб'єктів освітнього процесу - обдарована дитина, однолітки,
батьки, педагоги, психологи, тьютори, адміністрація.
Особливостями розвитку обдарованої дитини у контексті особистісно-
орієнтованого підходу до навчання виступають не лише розвиток
інтелектуальних здібностей, але і розвиток особистісних, комунікативних,
регуляторних універсальних навчальних дій, що проявляються у становленні
соціального інтелекту, творчих здібностей, цілепокладанні й рефлексії, умінні
вести за собою (лідерства), брати на себе відповідальність (В.С. Юркевич,
А.В. Кулемзина, Е. Ландау , О.І. Савенков). Адже, як зазначають О.Г.
Веліканова та О.М. Дзюбенко, обдарованість — це не лише своєрідне
поєднання здібностей людини, а й своєрідний сплав її особистісних якостей.
Саме тому обдарована дитина й потребує до себе підвищеної уваги, що їй

58
притаманні особливі риси характеру, особливості в мисленнєвій сфері й у
навчальній діяльності .
На думку Т.Д. Сєдової, найкращою системою роботи з такими дітьми є
така, в якій виявляється і розвивається кожна обдарована дитина. Система
має бути спрямована, перш за все, на те, щоб пізнати талант кожного і
розвинути його. Педагоги, помічаючи обдарованість дитини (інтелектуальну,
творчу, соціальну, будь-яку) і прокладаючи лінію її майбутнього розвитку,
мають розширювати діапазон педагогічної підтримки можливого вибору
обдарованої дитини, а не звужувати і наперед не визначати його, не
маніпулювати, а давати можливість обирати. Свідомо йти шляхом
нетрадиційного, інколи невідомого, але педагогічно виправданого з точки
зору такого явища, як обдарованість.
У розвитку творчих можливостей учнів великого значення набуває
випереджальний характер навчання й виховання, обґрунтовуючи важливість
якого відомий психолог Л. Виготський зазначав, що "лише те навчання є
добрим, яке передує розвиткові дитини, тобто спонукає дитину до життя,
пробуджує та приводить у дію низку внутрішніх процесів розвитку".
Зважаючи на це, пріоритетом розвитку практики навчання і виховання
обдарованої дитини можна назвати її перехід на принципи випереджального
супроводу (С.Г. Косарецький). Для здібного учня - це робота на
випередження, вибудовування орієнтирів розвитку, побудова практики
усвідомленого вибору, досягнення цілей особистісного зростання, процеси
соціалізації.
Організація освітнього процесу в закладі освіти має бути спрямована
не на максимальне навантаження учнів навчальним матеріалом, а на розвиток
їх здібностей. Творчість учнів, новизна та оригінальність їхньої навчальної
діяльності виявляються тоді, коли вони самостійно ставлять проблему і
знаходять шляхи її вирішення. При цьому необхідно створювати умови для
постійного зростання рівня творчості обдарованих дітей, знаходити
оптимальні співвідношення всіх видів їх діяльності, щоб одержати найкращі
результати.
Одним із напрямів цієї роботи є педагогічний супровід – система
підтримки та допомоги обдарованій дитині у освітньому процесі. У даному
контексті необхідно визначити значення поняття «супровід». У словнику В.
Даля супровід розглядається як "дія" за дієсловом "супроводжувати",
"проводжати, супроводжувати, йти разом для проводження, проводжати,
слідувати". У новому тлумачному словнику української мови під супроводом
розуміється "те, що супроводить яку-небудь дію, явище, товариство,
оточення; група людей, яка супроводжує когось" [53].
С. Гончаренко відмічає багатоаспектність поняття "супровід", розрізняючи
його як: дію зі значенням супроводжувати, супроводити; те, що супроводить
якусь дію, явище; поєднання дії з іншою, побічною дією; додавання чогось до
чогось, доповнення до чогось [8].
Психолого-педагогічний супровід у сучасній педагогіці та психології
розглядається досить широко. Уперше цей термін було використано у 1993

59
році у книзі "Психологічний супровід природного розвитку маленьких дітей"
Г. Бардієр, І. Ромазан і Т. Чередниковою. Також він зустрічається у роботах А.
Деркача. Організація психологічного супроводу у школі була розвинута у
роботах М. Батіянової. Автори цих робіт під психолого-педагогічним
супроводом розуміють систему професійної діяльності педагога, яка
спрямована на створення спеціальних умов для повноцінного розвитку й
успішного навчання обдарованої дитини у конкретному освітньому
середовищі. Як визначає М. Батіянова, "... психолог і педагог у цьому процесі
не просто спостерігач, який стоїть поруч, він створює оптимальні умови для
розвитку дітей, він іде з ними поруч".
Психологами виокремлюється поняття "психологічний супровід", під
яким розуміється створення психологічних умов для емоційного
благополуччя, успішного розвитку, виховання і навчання дітей у ситуаціях
соціально-педагогічної взаємодії, що організовується у межах освітнього
закладу. В. Зінченко визначає супровід як "систему професійної діяльності
психолога, що забезпечує створення соціально-психологічних умов для
успішного навчання і психологічного розвитку дитини в ситуаціях взаємодії".
Об’єктом супроводу психолога при цьому є дитина. Автор пов’язує супровід з
психологічною службою і діяльністю психолога у закладі освіти.
І. Мамайчук психологічний супровід розглядає як діяльність психолога,
спрямовану на створення комплексної системи клініко-психологічних,
психолого-педагогічних і психотерапевтичних умов, які забезпечують
успішну реабілітацію, особистісне зростання дитини з урахуванням
особливостей розвитку в соціумі [48].
І. Бех пов’язує психологічний супровід з особистісно зорієнтованою
моделлю виховання, яка передбачає залучення дітей до взаємодії з довкіллям
і на цій основі "формування у дітей ціннісних ставлень до довкілля з позицій
сучасної культури" [4, с.4]. Автор зазначає, що центральним ядром
психологічного супроводу є конструктивна і гуманістично спрямована
взаємодія, а центральним механізмом взаємодії виступає "особистісне
спілкування педагога з вихованцем", спрямоване на "зближення ціннісно-
смислових орієнтацій учасників діалогу".
М. Бардієр, І. Ромазан і Т. Чередникова вважають, що особливість
психолого-педагогічного супроводу полягає у цінності самостійного вибору
дитиною свого життєвого шляху. Дорослий повинен цінувати природні
механізми розвитку дитини, не руйнувати їх, а розкривати, при цьому самому
бути і спостерігачем, і співучасником, і дослідником. На їх думку, завдання
дорослих – сформувати здатність і готовність вихованця до усвідомлення
своїх можливостей і потреб, здійснення самостійного вибору. Педагогу
потрібно не перебирати ці вибори на себе, а навчити учня ставити та досягати
індивідуальних цілей, співвідносячи їх із цілями оточуючих людей і
суспільними цінностями. На думку цих дослідників, супровід здійснюється в
різних за формами психологічних розвивальних заняттях.
Інші дослідники, такі як В. Петровський, вважають, що психолого-
педагогічний супровід – це програма зустрічей, спілкування педагога з

60
дітьми, спрямована на створення умов для прояву й розвитку особистісних
"устремлінь".
М. Качан вважає, що педагогічний супровід створює умови для того,
щоб діти й дорослі повірили у свої різнобічні здібності. М. Батіянова
звертала увагу на те, що слід ураховувати, що умови, котрі створюють
психолог та педагог, вторинні стосовно умов даного освітнього середовища;
вони залежать від освітніх технологій, які застосовані в даній школі,
загальних виховних принципів педагогічного колективу. Тому для здійснення
супроводу психологу спочатку потрібно органічно включатись у педагогічний
колектив при безумовному дотриманні своєї автономності як професіонала й
ураховувати особливості закладу освіти у своїй діяльності.
Психолого-педагогічний супровід сьогодні є не просто сукупністю
різноманітних методів коректувально-розвивальної роботи з дітьми, а
виступає комплексною технологією, особливою культурою підтримки і
допомоги дитині у вирішенні завдань її розвитку, навчання, виховання,
соціалізації. Відтак фахівець з психолого-педагогічного супроводу повинен
не лише володіти методиками діагностики, консультування, корекції, але й
мати навички системного аналізу проблемних ситуацій, програмування і
планування діяльності, спрямованої на їх вирішення, співорганізацію з цією
метою учасників освітнього процесу (дитина, однолітки, батьки, педагоги,
адміністрація).
Н.Ю. Синягина звертає увагу на те, що пріоритетними завданнями
модернізації сучасної освіти є забезпечення високої якості освіти, яка не
зводиться лише до навченості учнів, оволодіння ними набором знань і
навичок. Якість освіти пов'язується з вихованням, поняттям "якість життя",
що розкривається через такі категорії, як "здоров'я", "соціальне
благополуччя", "самореалізація", "захищеність". Тому сфера відповідальності
системи психолого-педагогічного супроводу не може обмежуватися
завданнями щодо подолання труднощів у навчанні. Вона має охоплювати й
забезпечення успішної соціалізації, збереження і зміцнення здоров'я, захисту
прав дітей і підлітків. За такого підходу об'єктом супроводу виступає освітній
процес, предметом же його діяльності є ситуація розвитку дитини як система
її стосунків зі світом, з оточенням (дорослими і однолітками), з самим
собою , тобто психолого-педагогічний супровід розвитку дитини може
розглядатися як супровід стосунків: їх розвиток, корекція, відновлення.
Узагальнюючи наведені вище підходи, можна дійти висновку, що
загальною метою психолого-педагогічного супроводу дитини в освітньому
процесі є забезпечення нормального розвитку дитини. Для цього необхідно:
1. Забезпечити умови для самореалізації особистості,
використовуючи сучасні технології навчання.
2. Скорегувати програми, які задовольняють пізнавальні потреби
різного рівня через систему основного й додаткового навчання
(інваріантна частина навчальних програм, додаткові години,
цикли занять розвивального навчання).
3. Спрямувати роботу з батьками на виявлення та розвиток

61
 здібностей їхньої дитини.
4. Скоординувати роботу фахівців з даної проблеми щодо надання
кожному учневі індивідуальних рекомендацій щодо створення
карт просування здібних дітей [54, с. 89].
За такого підходу завдання психолого-педагогічного супроводу полягають у:
- попередженні виникнення проблем розвитку дитини;
- допомозі (сприянні) дитині у вирішенні актуальних завдань
розвитку, навчання, соціалізації (труднощі у навчанні, проблеми з
вибором освітнього і професійного маршруту, порушення
емоційно-вольової сфери, проблеми взаємин з однолітками,
учителями, батьками);
- психологічному забезпеченні освітніх програм;
- розвитку психолого-педагогічної компетентності (психологічної
культури) учнів, батьків, педагогів.
До завдань, які необхідно вирішувати у супроводі обдарованих дітей,
необхідно віднести й розробку індивідуальних освітніх маршрутів;
формування адекватної самооцінки; охорону і зміцнення фізичного і
психічного здоров'я; профілактику неврозів; попередження ізоляції
обдарованих дітей у групі однолітків; розвиток психолого-педагогічної
компетентності педагогів і батьків обдарованих дітей.
Супровід передбачає:
- інтелектуальний, соціальний і духовний розвиток особистості
дитини з урахуванням її індивідуальних особливостей, стану
здоров’я, потреб суспільства;
- оптимальну реалізацію цілісного розвивального впливу навчання,
виховання та освіти на особистість учня;
- максимальну мобілізацію психічних ресурсів особистості,
спрямовану на інтенсивний саморозвиток, що водночас
забезпечуватиме і повну самореалізацію, творчу налаштованість.
І. Ромазан, Т. Чередникова вважають, що дорослий повинен цінувати
природні механізми розвитку дитини, не руйнувати їх, а розкривати, при
цьому самому бути і спостерігачем, і співучасником, і дослідником. Залежно
від ситуації розвитку групи, міжособистісних відносин окремих дітей
психолого-педагогічний супровід проявляється в різних формах [69, с. 14].
Видами (напрямами) робіт з психолого-педагогічного супроводу є
профілактика, діагностика (індивідуальна і групова (скринінг),
консультування (індивідуальне і групове), розвивальна робота (індивідуальна
і групова), коректувальна робота (індивідуальна і групова), психологічна
освіта і освіта (формування психологічної культури, розвиток психолого-
педагогічної компетентності учнів, адміністрації освітніх установ, педагогів,
батьків), експертиза (освітніх і навчальних програм, проєктів, посібників,
освітнього середовища, професійної діяльності фахівців освітніх установ).
З огляду на зазначене, можемо виділити основні компоненти
психолого-педагогічного супроводу:

62
 - формування уміння жити в суспільстві, співпрацювати;
- розвиток здібностей до взаєморозуміння;
- формування відповідальності;
- розвиток навичок спілкування;
- навчання вирішення життєвих проблем;
- стимулювання пізнавальної активності;
- формування почуття впевненості;
- розвиток навичок самоорганізації (самостійність у плануванні,
самоконтроль, працездатність, уміння не перекладати на інших
вирішення власних проблем);
- утворення і тренування умінь у сфері самовизначення (розуміння
власних завдань у конкретній ситуації, визначення відповідної
лінії поведінки, здійснення вибору на основі рефлексії ситуації,
усвідомлення обмежень) [69, с. 13].
Сьогодні в системі психолого-педагогічного супроводу разом з
розглянутими вище традиційними видами діяльності реалізується такий
комплексний напрям, як розробка (проєктування) освітніх програм. Ці
можливості відкриваються у зв'язку з відмінностями, які існують між
навчальною і освітньою програмами. У навчальній програмі акцент робиться
на опануванні знаннями, уміннями, навичками. В освітній програмі основна
увага приділяється становленню, розвитку і вихованню особистості в
сукупності її когнітивних, емоційних, мотиваційно-потребових
характеристик. Таким чином, освітня програма на відміну від навчальної
повинна виконувати не лише повчальну, але й діагностичну, прогностичну,
коректувальну функції, що передбачає вивчення стартових можливостей і
динаміки розвитку дитини в освітньому процесі і особливості у побудові
системи психолого-педагогічного супроводу освітнього процесу.
Освітня програма проєктується спільно педагогом-психологом і
вчителями. Н.Ю. Синягина та С.Г. Косарецкий у процесі її проєктування
виділяють декілька етапів.
1-й етап: мотиваційний – встановлення емоційного контакту між
педагогом і психологом, спільне обговорення передбачуваних результатів і
умов співпраці, уточнення професійних очікувань.
2-й етап: концептуальний – розкриття сенсу і змісту майбутньої роботи
для педагога, вироблення спільної мови, визначення ролі, статусу і загальної
професійної позиції учителя і психолога стосовно дитини, розподіл між ними
функціональних обов'язків, формування загальної мети, завдань, мотивів,
сенсів співпраці.
3-й етап: проєктувальний – розробка проєкту освітньої програми на
підставі орієнтовної діагностики наявного рівня розвитку; ознайомлення з
проєктом програми інших учасників освітнього процесу: психолого-
педагогічна підготовка учасників освітнього процесу (що не брали участі в
розробці проєкту програми).
4-й етап: реалізація проєкту – практична реалізація освітньої програми:

63
одночасно проводиться поточна педагогічна діагностика, аналіз і рефлексія
процесу реалізації програми, при утрудненнях проводиться поточна
психологічна діагностика для визначення причин і можливостей усунення
утруднень.
5-й етап: діагностичний для рефлексії – завершення процесу:
підсумкова діагностика, спільний аналіз результатів, рефлексія, внесення
пропозицій щодо проєктування освітньої програми переходу на наступний
ступінь освіти (розвитку).
Особливе місце у системі психолого-педагогічного супроводу учнів
посідає психологічний супровід обдарованої дитини, який Е.В. Дьоміна
визначає як спрямованість на діагностику ситуації її розвитку, надання
допомоги в адаптації в реальних життєвих умовах, формування мотиваційно-
вольової сфери, подолання кризових ситуацій, гармонізацію міжособистісних
стосунків, розширення репертуару соціальних ролей, психологічну
підготовку до участі в олімпіадах, конкурсах, навчання навичкам
саморегуляції.
Метою роботи педагогічного колективу з обдарованими і здібними
дітьми є, перш за все, діагностика обдарованості, а також створення
відповідних умов для оптимального розвитку обдарованих дітей, потенційно
обдарованих, а також просто здібних учнів, відносно яких є серйозна надія на
якісний стрибок у розвитку їх здібностей. Тобто, у школі має бути створено
освітній простір, який являє собою сукупність умов для розвитку особистості
шляхом здійснення переходу від ідеї розвитку особистості до ідеї
саморозвитку, самоактуалізації всіх учасників освітнього процесу. Ця мета
спрямована на задоволення потреб суспільства в творчих, обдарованих
громадянах і реалізується через цілісну систему технологічного пошуку,
відбору і творчого розвитку обдарованих дітей у процесі впровадження
нетрадиційних форм і методів навчання.
Відтак цільова програма роботи школи з психолого-педагогічного
супроводу обдарованої дитини повинна передбачати не лише діагностичну,
статистичну, розвивальну і коректувальну складові, але й систему контролю,
аналізу і прогнозу.
Як приклад, наводимо технологію психолого-педагогічного супроводу
обдарованих, талановитих та здібних дітей, розроблену Н. Докшиною й С.
Кошель. Ця технологія передбачає створення умов для обдарованих учнів з
метою розкриття їх потенційних можливостей та здібностей у процесі
організації та створенні розвивавального освітнього збагаченого середовища
(РОЗС).
Супровід дітей з ознаками обдарованості може будуватися за схемою:
педагогічна і психологічна діагностика – створення банку даних – аналіз
інформації – підтримка, розвиток і корекція труднощів.
У найзагальнішому вигляді система супроводу охоплює такі основні
напрями роботи школи:
- Поглиблена психолого-педагогічна діагностика ступеня та
якісного показника обдарованості дитини.

64
 - Створення і постійне оновлення банку даних обдарованих дітей.
- Організація адекватного навчання.
- Індивідуальне і групове консультування для педагогів, батьків і
учнів.
- Менторство (наставництво) – індивідуальне систематичне
керівництво досвідченого фахівця розвитком обдарованого учня,
встановлення тісного особистого контакту між ними.
- Організація і проведення предметних декад, конкурсів, оглядів і
інтелектуальних марафонів для обдарованих школярів.
- Психолого-педагогічна підготовка учнів до міських, регіональних
і республіканських олімпіад, конкурсів і оглядів.
- Сприяння в реалізації учнями своїх потенційних можливостей і
спеціальних здібностей через різноманітні форми позашкільної
роботи (гуртки, секції, студії, Мала академія наук та ін.).
- Залучення дітей до роботи в органах шкільного самоврядування,
до участі в організації й проведенні шкільних заходів.
- Підготовка брошур, книг, статей й інших публікацій обдарованих
дітей, а також публікацій про досягнення дітей із спеціальною
обдарованістю.
- Спеціальні психологічні заняття, спрямовані на розвиток
мислення, креативності і соціальних навичок (тренінги, міні-
курси і т.і.).
Діяльність педагогічного колективу в роботі з обдарованими і здібними
дітьми повинна спиратися на такі принципи:
- індивідуалізації і диференціації навчання;
- максимальної різноманітності наданих можливостей для розвитку
особистості;
- зростання ролі позаурочної діяльності;
- створення умов для спільної роботи учнів за мінімальної участі
учителя;
- свободи вибору учнями освітніх послуг, допомоги,
наставництва [62].
Результатом комплексної діагностики обдарованості є створення Банку
даних обдарованих учнів, який є системою централізованого обліку,
накопичення та збереження інформації про учнів, які є переможцями і
призерами міських, обласних, міжрегіональних, Всеукраїнських і
міжнародних етапів конкурсів, турнірів, змагань, олімпіад, конкурсів-захистів
науково-дослідницьких робіт учнів-членів Малої академії наук України,
наукових конференцій тощо, які показали високі результати в спортивній,
академічній, творчій, технічній і соціальній діяльності, та їх учителів-
наставників.
Основною метою створення Банку є забезпечення єдиної системи
обліку обдарованих дітей навчального закладу; збір, систематизація та
збереження інформації про досягнення обдарованих дітей; удосконалення

65
системи роботи з обдарованою молоддю.
Актуальна інформація в Банку зберігається один рік, потім
оновлюється. Доповнення до Банку можуть вноситись протягом року за
результатами конкурсів, змагань, турнірів.
Банк даних обдарованих дітей, як правило, флотується за такими
напрямами:
Академічна обдарованість:
- високі стабільні успіхи у навчальній діяльності при вивченні всіх
предметів;
- високі досягнення при вивченні окремих предметів.
Інтелектуальна обдарованість:
- І-ІІІ місце в ІІІ та IV етапах Всеукраїнських учнівських олімпіад з
базових дисциплін;
- І-ІІІ місце в очному турі Всеукраїнських інтернет-олімпіад;
- І-ІІІ місце на Всеукраїнських турнірах юних;
- І-ІІІ місце на ІІ та ІІІ етапі Всеукраїнського конкурсу захисту
науково-дослідницьких робіт учнів-членів Малої академії наук;
- І-ІІІ місце на національному етапі конкурсу “Інтел-Еко Україна”,
“Інтел-техно Україна”;
- Переможці та призери інших конкурсів інтелектуальної
спрямованості обласного, всеукраїнського та міжнародного рівня.
Практично-перетворювальна обдарованість:
- І-ІІІ місце у обласних, всеукраїнських, міжнародних змаганнях та
конкурсах з судо-, авіа-, автомодельного спорту, технічної
творчості, раціоналізаторства, різних видів ремесел тощо.
Художньо-естетична обдарованість:
- І-ІІІ місце у обласних, всеукраїнських, міжнародних конкурсах та
фестивалях літературної, пісенної та музичної творчості,
хореографії, образотворчого та прикладного мистецтва тощо.
Комунікативно-організаторська обдарованість:
- переможці конкурсів та фестивалів лідерського руху обласного,
всеукраїнського та міжнародного рівнів;
- активна участь у суспільному житті області;
- активна участь в учнівському самоврядуванні.
Психомоторна обдарованість:
- І-ІІІ місце у спортивних, туристських змаганнях, фестивалях,
турнірах обласного, всеукраїнського та міжнародного рівня;
- членство у збірних командах України з різних видів спорту;
- виконання нормативів на звання кандидата в майстри спорту
України;
- І-ІІІ місце у фестивалях, конкурсах та турнірах обласного,
всеукраїнського та міжнародного рівня із спортивних танців,
циркового мистецтва тощо.

66
 3 етап роботи школи з обдарованими і здібними дітьми – етап
формування, поглиблення і розвитку здібностей.
Педагогічний супровід обдарованості орієнтується на розробку
спеціальних програм навчання обдарованих дітей, що сприяє в майбутньому
соціальній реалізації творчої особистості. Кожна програма має володіти
можливостями для створення творчих проблемних ситуацій, які спонукають
учнів до творчого пошуку, або інших форм створення творчого продукту [85].
Т.Д. Сєдова акцентує на тому, що спеціальні програми, навчальні матеріали і
інноваційні методи навчання складають головні передумови для забезпечення
розвитку талановитих, здібних і обдарованих дітей [85].
Дослідниця виділяє такі загальні методологічні основи розвитку
творчості, на підставі яких формується середовище для обдарованих учнів:
- організація дослідницької діяльності;
- постановка учнями питань для інших з метою проведення
діалогічних форм інтелектуального і логічного
взаємоспілкування;
- самостійне висунення рішень і їх виконання, що характеризується
інтенсивним пошуком вираження думки, інтелектуальних
можливостей;
- підтримка ініціативи, втілення власної думки, гіпотези, яка
виявляється в обґрунтуванні, доказах, у прагненні отримати
логічну, соціальну оцінку відносно думки, або навчального
продукту;
- творче самовираження в профільному визначенні як майбутній
професії [18].
Серед усіх цих напрямів найважливішим уявляється адекватне
навчання обдарованих дітей.
У розробці змісту навчальної діяльності для обдарованих учнів
склалося декілька стратегічних ліній. Одні стратегії спираються на зміну
кількісних характеристик навчальної діяльності (обсяг матеріалу, темп
навчання), інші ґрунтуються на зміні якісних характеристик освіти (нові
курси, характер подачі матеріалу).
Дослідники виділяють кількісні стратегії: прискорення та
інтенсифікація. Стратегія прискорення припускає збільшення темпу
(швидкості) проходження навчального матеріалу. Дослідження, проведені
багатьма фахівцями, свідчать про те, що прискорення дозволяє обдарованій
дитині оптимізувати темп власного навчання, що позитивно позначається на
загальному інтелектуальному і творчому розвитку. Негативні наслідки
прискорення незначні: зустрічаються окремі випадки, коли навантаження не
відповідає ні здібностям, ні фізичному стану дитини. Прискорення
здійснюється в таких організаційних формах як ранній вступ до школи,
швидший (порівняно з традиційним) темп вивчення навчального матеріалу
усім класом одночасно, "перескакування" обдарованої дитини через клас,
радикальне прискорення (можливість займатися за університетською

67
програмою), ранній вступ до ВНЗ.
Стратегія інтенсифікації передбачає не зміну швидкості засвоєння, а
збільшення обсягу матеріалу, підвищення інтенсивності навчання.
Інтенсифікація активно використовується у практиці роботи шкіл або класів з
поглибленим вивченням окремих предметів. Поглиблення, при якому
передбачено більш глибоке вивчення навчальних дисциплін з певних галузей
знань. Даний тип стратегії навчання ефективний стосовно дітей, які виявили
підвищений інтерес до конкретної галузі знань чи сфери діяльності. Практика
такого навчання дозволяє відзначити ряд позитивних результатів, а саме:
високий рівень компетентності у відповідній галузі знань, сприятливі умови
для інтелектуального розвитку учнів тощо. Однак застосування поглиблених
програм не вирішує всіх проблем, зокрема: не всі обдаровані діти виявляють
зацікавленість певною сферою знань чи діяльності на ранніх стадіях свого
розвитку; занадто рання спеціалізація навчання не завжди сприяє загальному
розвитку дитини.
Якісні стратегії перебудови змісту освіти пов'язані з впровадженням у
навчання нових розвивальних програм і методик для обдарованих дітей, що
якісно відрізняються від стандартних. Увесь цей спектр заходів зазвичай
називають терміном "збагачення", що орієнтоване на якісно вищий рівень
змісту освіти з виходом за межі традиційної тематики за рахунок
міждисциплінарних зв'язків. Крім того, збагачена програма передбачає
оволодіння учнями різноманітними способами і прийомами розумової
дослідницької діяльності. Таке навчання може здійснюватися як у межах
традиційного освітнього процесу, так і під час участі учнів у дослідницьких
проєктах, спеціальних інтелектуальних тренінгах тощо. До стратегії
збагачення належать такі підходи:
- індивідуалізація навчання, один з основних варіантів якісної
зміни змісту освіти обдарованих. Головною ідеєю цієї стратегії
виступає не формування особистості із заздалегідь заданими
властивостями за встановленою моделлю, а створення умов для
повноцінного прояву і розвитку специфічних особистісних
якостей обдарованих дітей.
- навчання мисленню, напрям роботи з цілеспрямованого розвитку
інтелектуально-творчих здібностей обдарованих дітей. Інтелект
слугує фундаментом навчання і є закономірним результатом
дозрівання організму. Багато педагогів-новаторів приділяють
особливу увагу спеціальному, цілеспрямованому розвитку
креативності, навчанню дітей техніці і технології розумових дій,
процесам ефективного пізнавального пошуку.
- дослідницьке навчання, активізація пізнавальної діяльності учнів
за рахунок надання йому дослідницького, творчого характеру, що
дозволяє передати учневі ініціативу в організації своєї
пізнавальної діяльності. Самостійна дослідницька практика дітей
розглядається як найважливіший чинник розвитку творчих
здібностей.

68
 - проблематизація (проблемне навчання), вид якісної зміни змісту
освіти, який передбачає постановку перед дітьми навчальних
проблем, стимулювання особистісного розвитку учнів в умовах
застосування педагогами оригінальних методів подання
матеріалу, пошуку нових значень і альтернативних інтерпретацій
базових понять, використання дослідницьких методів у процесі
навчання тощо. Як правило, такі програми виступають
компонентами збагачених програм або існують як самостійні
тренінгові позанавчальні програми. Освоєння навчального
матеріалу будується таким чином, щоб діти могли виявляти
проблеми, знаходити способи рішення і, зрештою, вирішувати їх.
Для цього учнів необхідно навчати умінню бачити проблеми.
Особливі методичні прийоми проблемного навчання дозволяють
навчити учнів виділяти і ставити проблему, пропонувати можливі
рішення, робити висновки відповідно до результатів перевірки,
застосовувати висновки до нових даних, узагальнювати.
- розробка програм розвитку соціальної компетенції. Часто дитина,
випереджаючи однолітків за рівнем розвитку мислення, відстає
від них у психосоціальному розвитку. З метою подолання цих
проблем створюються програми спеціальних інтегрованих курсів,
спрямованих на розвиток емоційної сфери, корекцію
міжособистісних стосунків у колективі, самоактуалізацію. У
межах цих курсів можливе проведення діагностики рівня
сформованості особистісних якостей і створення умов для
цілеспрямованої корекції індивідуальних особливостей.
У навчанні обдарованих дітей використовуються активні форми роботи,
зокрема нестандартні типи уроків; діяльнісний тип навчання; посилення
особистісно орієнтованого і оцінно-аналітичного компонентів уроку,
елективних і гурткових занять; застосуванняя розвивальних дидактичних
технологій, додаткові і консультаційні заняття, тренінги; інтелектуальні
вікторини, брейн-ринги, дебати, інтелектуальні марафони, науково-практичні
конференції й предметні олімпіади різного рівня організації; фестивалі,
змагання; проєктна і навчально-дослідницька діяльність; огляди-конкурси
портфоліо навчальних і позанавчальних досягнень учнів. Г.М. Акользина
вважає, що важливо стимулювати соціальні досягнення, прояв доброти,
щедрості, терпіння, що дозволяє дитині позбавитися від власної
винятковості, а батькам – від "експлуатації" дитячої обдарованості [77].
Реалізація передбачених заходів дозволяє сформувати систему роботи з
обдарованими і здібними дітьми, створити базу для розвитку здібностей,
удосконалювати форми роботи з цією категорією дітей, публікувати
найцікавіші роботи у шкільному друкованому виданні, створити банк даних
обдарованих учнів, підвищити кваліфікацію педагогів, що працюють з
обдарованими дітьми [77].
У сучасній соціокультурній ситуації зростає роль і відповідальність
сім'ї (батьків) за виховання дітей. Проте, як свідчить практика, багато батьків,

69
орієнтованих на активну участь у вихованні власних дітей, відчувають
нестачу знань в галузі педагогіки і психології, мають низьку педагогічну і
психологічну культуру. Роботу з батьківською громадськістю, таким чином,
слід розглядати як найважливіше завдання, що вирішується в системі
психолого-педагогічно супроводу як в традиційних формах консультування і
освіти, так і в досить новій для системи супроводу формі спільних (батьки і
діти) семінарів-тренінгів з розвитку навичок спілкування, співпраці,
вирішення конфліктів [15].
Нині педагогам доводиться працювати з неоднорідним контингентом
дітей. Реальна практика освіти потребує педагога-професіонала, здатного до
роботи з різними категоріями дітей (дітей з особливостями в розвитку,
обдарованих дітей, дітей - представників різних етнічних і субкультурних
спільностей) [15].
Тому тут важливе значення, на думку Т.Д. Сєдової, має навчально-
семінарська діяльність з вчителями в цьому напрямі, яка орієнтується на
актуалізацію уваги педагогів на особливостях учнівської пізнавальної сфери,
в якій проявляється дитяча індивідуальність, характерологічна для більшості
обдарованих дітей.
Система семінарських занять для педагогів охоплює основні орієнтири
"контури" виявлення обдарованості за особливостями пізнавальної сфери
учня, а саме:
- прихильність до завдань, задач дивергентного типу, особливістю
яких є наявність декількох правильних відповідей;
- оригінальність мислення, яка проявляється в мисленні і
поведінці;
- гнучкість мислення у швидкому знаходженні рішень,
установленні асоціативних зв'язків;
- легке генерування ідей, як реакція на проблемну ситуацію;
- легкість в асоціації, тобто здібність знаходити аналоги там, де
традиційно вони не знаходяться;
- здібність до прогнозування в різних аспектах діяльності;
- висока концентрація уваги під час виконання складних
довготривалих завдань;
- відмінна пам'ять як важливий фактор обдарованості;
- здібність до оцінювання, яка розглядається науковцями як
похідна критичного мислення і оцінювання власного продукту
навчальної діяльності;
- сталість інтересів як ознака обдарованості в певному напрямі;
- самоактуалізація як бажання постійно втілювати, реалізовувати
свої здібності;
- соціальна автономність як одна з основних особливостей
обдарованості;
- пізнавальний егоцентризм, пов'язаний з особливістю мислення;
- лідерство і змагальність;

70
 - особливості емоційного розвитку, що характеризується
підвищеною уразливістю.
Така цілеспрямована навчально-семінарська діяльність з педагогами
дозволяє зорієнтувати вчительську увагу на особливостях учнівської
обдарованості як явища [14].
Аналіз досвіду роботи вітчизняних закладів загальної середньої освіти
з розвитку здібностей дитини свідчить про те, що робота з обдарованими
учнями має бути цілеспрямованою, керованою, систематичною; повинна
здійснюватися цілісно, охоплювати всі види навчальної та виховної
діяльності; до неї мають бути залучені практично всі вчителі школи.
Актуальними залишаються і вимоги ранньої діагностики обдарованості з метою
її цілеспрямованої підтримки, оскільки наявною є тенденція до поступового згасання
обдарованості з віком за відсутності умов для її розвитку. При цьому позитивною
тенденцією вважаємо намагання батьків, вихователів, вчителів виявляти домінуючі
здібності дитини.

71
72
73
74
75
76
77
78
79
80
81
82
 РОЗДІЛ ІІ. ПРАКТИЧНЕ ВТІЛЕННЯ ДЕМОКРАТИЧНИХ
ЗАСАД У СИСТЕМІ УПРАВЛІННЯ ПОСТІЙНИМ І
ЦІЛЕСПРЯМОВАНИМ ПІДВИЩЕННЯМ НАУКОВО-
МЕТОДИЧНОГО, ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНОГО ТА
ПРОФЕСІЙНОГО РІВНЯ ВЧИТЕЛІВ

ДЕМОКРАТИЧНЕ ОСВІТНЄ СЕРЕДОВИЩЕ ПАРТНЕРСЬКОЇ

ВЗАЄМОДІЇ ЯК ІНСТРУМЕНТ ПІДГОТОВКИ УЧНІВ ДО
ЕФЕКТИВНОЇ ТА КОНСТРУКТИВНОЇ УЧАСТІ В
ГРОМАДЯНСЬКОМУ ЖИТТІ

Корінна Людмила Віталіївна,

директор комунального закладу
«Житомирський обласний ліцей-інтернат
для обдарованих дітей»
Житомирської обласної ради

Людство увійшло в новий світ, для якого характерна постійна

змінюваність, динамізм подій, знань, технологій, інформації, умов життя,
діяльності в тому числі пізнавальної.
На заміну суб’єктно-об’єктним відносинам між тим, хто навчає і тим,
хто навчається, приходять суб’єктно-суб’єктні, за яких учасники освітнього
процесу активні, рівноправні у взаємодії. Авторитарну педагогіку змінює
демократична педагогічна толерантність. Це потрібно не так освіті, як
суспільству: стабільна демократія може бути лише там, де є критична маса
людей – носіїв демократичних цінностей, не здатних жити в авторитарному
середовищі[24].
Узагальнена концептуальна ідея. Концепція становлення
відповідального громадянина – учасника освітнього процесу ліцею-інтернату
спрямована на формування у закладі освіти організаційно-педагогічних умов
плідної співпраці педагогів, учнів, батьківської громадськості та соціальних
інститутів з метою створення демократичного освітнього середовища, яке
спонукає, організовує та спрямовує їх до виховання відповідального
громадянина. Лише за умови створення демократичного середовища у
закладі освіти учень на власному досвіді навчається брати відповідальність
та приймати рішення, розуміє та реагує на події, що відбуваються в його
оточенні через призму демократичних процесів у суспільстві. Ліцей відтак
розглядається як мікромодель суспільства. Саме тому він є тим місцем, де
учні можуть засвоювати демократичні норми, цінності і навчатись
поводитися як відповідальні громадяни шляхом удосконалення щоденного
практичного досвіду.

83
 Створення організаційно-педагогічних умов, психолого-педагогічних, науково-методичн

ПАРАДИГМА АВТОРСЬКОЇ НІКОЛИ

ОСНОВНА ПЕДАГОГІЧНА

Демократичне освітнє середовище ліцею для обдарованих дітей та структура освітньої системи

Персоналізація науково-методичної роботи з педагогічними кадрами; суб’єктивна роль

Концептуальні засади Школи становлення відповідального

громадянина ґрунтуються на висвітлених у монографії «Формування
громадянських цінностей старшокласників» основних напрямах формування
громадянських цінностей у старшому шкільному віці.
Відповідальними громадянами не народжуються. Ними стають у
процесі постійного навчання та виховання,впливів оточуючого середовища а
також учіння впродовж життя. Концепція реформування української школи
закладає докорінно нові підходи до освітнього процесу, пропонуючи
педагогам переорієнтувати увагу на формування компетентностей учнів.
Одна з наскрізних – «громадянська компетентність», розвиток якої готує
учнів до ефективної та конструктивної участі у громадському житті та у
демократичних процесах, в сім'ї, на роботі, до успішної взаємодії з іншими,
солідарності та рівності на основі поваги до прав людини, мирного
співіснування та поціновування соціокультурного різноманіття [88].
Громадянські компетентності є інструментом для розширення
можливостей розвитку особистості в суспільстві, стимулювання її мотивації,
автономії та відповідальності [26].
Успішне виховання громадянина вимагає не лише знань та критичного
розуміння себе і світу, а й отримання особистого досвіду участі у

84
громадському житті, у взаємодії з іншими на засадах поваги і рівності,
відповідальності за спільну справу, мирного вирішення конфліктів.
Практики й експерти твердять – щоб стати відповідальним активними
громадянами, учні мають розвивати не лише знання й розуміння політичної й
правової системи та інститутів, а й володіти такими навичками, як:
формулювати, комунікувати й відстоювати власну думку, бути впевненими в
собі, розвивати емпатію, бути готовими діяти чи утримуватися від
необдуманих дій у ситуації невизначеності, співпрацювати з різними людьми,
поважати себе й інших [88].
Розвиток такого набору знань, навичок і ставлень дає змогу учням
підготуватися до самостійного відповідального життя, зваженого прийняття
рішень і ефективної взаємодії у спільноті – у класі, ліцеї, місцевій громаді,
державі. Ці тісно пов'язані компоненти громадянської компетентності
формуються комплексно. Завдання закладу освіти – створити належні умови
для набуття цього комплексу знань, навичок і ставлень. При цьому важливого
значення набуває безпечне та ефективне демократичне освітнє середовище,
яке забезпечує сприятливі умови для активної участі учнів у житті ліцею,
ставить права і потреби дитини у центр освітнього процесу.
Відповідно до програми всеукраїнського експерименту за темою
«Теоретико-методологічні засади моделювання розвитку авторських шкіл»
(наказ МОН України №79 від 19.01.2017 року), педагогічним колективом
ліцею реалізується мета дослідження та визначено, науково обґрунтовано й
експериментально перевірено діючу в закладі освіти авторську педагогічну
модель «Школа становлення відповідального громадянина», в основі якої –
особистісно-орієнтована освіта, що здійснюється через варіативність
технологій і методик організації освітнього процесу залежно від пізнавальних
здібностей його учасників; створення оптимального розвивального
демократичного освітнього простору для розкриття можливостей,
професійних інтересів і здібностей педагогів та учнів; формування сучасного
стилю педагогічного мислення, готовності вчителя й учня працювати в
інноваційному режимі, на засадах педагогіки партнерства.
Дотримуємося особистісно орієнтованого підходу, за якого у центрі
освітнього процесу стоять інтереси людини; діяльнісного підходу, який
визначає спрямування змісту громадянської освіти на розвиток уявлень і
вмінь, які сприяють успішній соціальній активності особистості; конкретно-
історичного підходу, який вимагає розглядати навчальний зміст в цілому, як
історичну категорію, своєрідну модель конкретних вимог суспільства щодо
підготовки молоді до життя та діяльності в даному суспільстві на певному
етапі його розвитку.
Як гіпотеза дослідження переслідувалася ідея, що рівень
сформованості та розвитку громадянської відповідальності педагогів та учнів
підвищиться при умові створення демократичного освітнього середовища,
яке включає в себе відповідні організаційно-педагогічні, психолого-
педагогічні, науково-методичні та громадсько-партнерські структури та
впливи, які забезпечать розгортання творчих пошуків, пов’язаних із

85
формуванням національної свідомості, соціальної активності та
громадянської компетентності; залучення педагогів та учнів до
дослідницько-експериментальної, науково-пошукової, пізнавальної,
художньої, спортивно-оздоровчої діяльності: формування політичної
культури засобами громадянського виховання та освіти; становлення
громадянської позиції особистості в суспільстві; розвиток критичного
мислення, здатності усвідомлювати та відстоювати власну позицію; уміння
знаходити нові ідеї, визначати форми і засоби своєї участі в житті громади і
суспільства.
Відповідно до мети та гіпотези були визначені такі завдання:
- створити умови для продуктивної співпраці науки і практики в
організації освітнього процесу із проблеми формування
відповідальної особистості,якій притаманні демократична
громадянська культура, готовність до компетентної участі в житті
суспільства;
- формувати та розвивати організаційно-педагогічні, психолого-
педагогічні умови здобуття учнями досвіду громадянських
вчинків і переживань, основних громадянських умінь;
- визначити особливості управління освітнім процесом ліцею-
інтернату для обдарованих дітей в умовах розвивального
демократичного освітнього середовища;
- забезпечити функціонування демократичного освітнього
простору на основі запровадження сучасних особистісно-
орієнтованих технологій, спрямованих на розвиток життєво
компетентної успішної особистості – відповідального
громадянина України;
- забезпечити продовження процесу доцільної інформатизації
освітнього процесу з метою створення єдиного інформаційно-
культурного середовища та відкритої системи соціальної
взаємодії;
- створити систему соціально-психологічного супроводу
становлення та розвитку громадянської компетентності учнів з
метою надання їм індивідуальної психологічної підтримки;
- здійснити аналіз отриманих результатів, корекцію подальшої
траєкторії створеної та апробованої функціонально-змістової
моделі демократичного освітнього простору закладу освіти для
обдарованих дітей.
Упровадження навчально-методичного, управлінського забезпечення
плідної співпраці педагогів, учнів, батьківської громадськості та інших
соціальних інститутів з метою створення у ліцеї-інтернаті демократичного
розвивального середовища, яке спонукає, організовує та спрямовує їх до
творчої співпраці, забезпечує розвиток творчих здібностей формування
громадянських компетентностей учасників освітнього процесу: розуміння
власної громадянської ідентичності, державної приналежності, національної,

86
етнічної та культурної ідентичностей, повага до інших культур та етносів;
здатність плекати українські традиції та духовні цінності, володіти
відповідними знаннями, вміннями та навичками, поділяти європейські
цінності, спроможність реалізувати свій потенціал в умовах сучасного
суспільства; розуміння значення національної пам'яті, особливості її
розвитку, впливу на суспільно-політичні процеси; знання принципів
демократії та здатність застосовувати їх у повсякденному житті; розуміння та
сприйняття цінностей прав та свобод людини, вміння відстоювати свої права
та права інших; знання механізмів участі у суспільному, суспільно-
політичному та державному житті та вміння їх застосовувати разом з
прийняттям рішень на місцевому, регіональному і національному рівнях;
відповідальне ставлення до своїх громадянських прав і обов'язків, пов'язаних
з участю в суспільно-політичному житті;здатність формувати та
аргументовано відстоювати власну позицію, поважаючи відмінні
думки/позиції, якщо вони не порушують прав та гідності інших осіб;
здатність критично аналізувати інформацію, розглядати питання з різних
позицій, приймати обґрунтовані рішення; здатність до соціальної комунікації,
солідарних дій та вміння співпрацювати, формувати групи задля вирішення
проблем спільнот різного рівня, зокрема шляхом волонтерської діяльності
[24].
Професійний творчий розвиток педагогічних працівників та учнів
формує, розвиває та спрямовує демократичне освітнє середовище ліцею-
інтернату, основними характеристиками якого стали: забезпечення умов для
випереджувального розвитку особистості, які включають цілісність навчання
й розвитку впродовж життя; багатоаспектність і достатність інформації,
спрямованої на розв’язання педагогічних труднощів і проблем у системі
освіти, що дозволяє будь-якому суб’єкту сучасного освітнього середовища
отримати професійний та особистий розвиток; забезпечення педагогічної
взаємодії на глобальному, міждисциплінарному, лінгвістичному,
інноваційному, інформаційно-комунікаційному, культурному та
міжособистісних рівнях.
Розвиток та ставлення відповідального громадянина стане ефективним,
якщо буде реалізовано певний комплекс організаційно-педагогічних умов:

87
ЗАСАДИ РЕАЛІЗАЦІЇ ОСНОВНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ПАРАДИГМИ

 сформовано колектив професійно та психолого-педагогічних

компетентних педагогів, що забезпечують організовану співтворчість
учителів та учнів, коші компетентний вчитель виступає важливим
фактором розвитку особистості ліцеїста, а відтак - розвитку його
громадянських компетентностей;
 реалізована система навчально-творчих задач, яка забезпечує розвиток
ліцеїстів у освітньому просторі, в тому числі залучення учнів та
педагогів до суспільно-організаторської діяльності (захист проєктів -
індивідуальних та колективних, міжпредметних та інтегрованих,
освітніх та суспільно-громадських, участь в роботі наукового
товариства «Інтелектуал»);
 ефективно впроваджуються у освітній процес новітні технології, які
сприяють динамічному розвитку педагогічної майстерності педагогів,
творчої активності лідерів учнівського самоврядування;
 демократичний акмепростір ліцею-інтернату як простір творчого
становлення педагога та учня, простір спільного буття, перетворений
усіма суб'єктами на фактор інтегративного впливу на процес розвитку
та саморозвитку особистості;
 налаштована дієва спрямованість на діалогічну взаємодію залучення до
організації освітнього процесу різних соціальних інститутів, зокрема,
батьків, що забезпечує не тільки розумне об'єднання можливостей та
зусиль в організації життєдіяльності учнів, а і створює умови для
плідного співробітництва, взаємної поваги та відповідальності.

88
 Специфічні підходи до громадянської освіти (відповідно до
Концепціїавторського закладу освіти) реалізуються в освітньому середовищі
ліцею-інтернату таким чином: становлення учнів як свідомих громадян
вимагає партнерської взаємодії усіх зацікавлених сторін – як учнів, учителів,
шкільної адміністрації, так і батьків, представників місцевої влади і
громадянського суспільства – у різних сферах діяльності ліцею. Саме
комплексне поєднання освітніх заходів, включаючи практичний досвід
реальної демократії – запорука виховання відповідальних громадян, які
беруть активну участь у житті суспільства. У процесі розвитку громадянської
компетентності спираємось на пропагований зусиллями Ради Європи та
Європейського центру ім. Вергеланда підходи, які передбачають:
- наскрізну інтеграцію демократичних принципів і цінностей у всі
предмети;
- орієнтацію усього освітнього процесу на розвиток
компетентностей для життя у демократичному суспільстві;
- побудову партнерських стосунків між ліцеєм, батьками та
громадою, залучення усіх учасників освітнього процесу до
ухвалення рішень.
Формування та розвиток демократичного освітнього середовища ліцею-
інтернату відбувається за умов реалізації таких підходів: навчання через
участь: включення учасників освітнього процесу до діяльності,
співуправління та практичного вирішення питань у колективі.
Недостатня обізнаність молоді в проблемах місцевої громади й низький
рівень мотивації щодо свідомого та активного впливу на політичне життя
суспільства −причини,
якідесятиліттямивелидозанепадугромадянськоїсвідомостіукраїнців. Проєкт
«М18: вибори для дітей і молоді», який розпочався в Україні в 2015 році як
складова міжнародної програми громадянського виховання і політичної
освіти для дітей і молоді, і передбачає залучення дітей та молоді віком менше
18 років до виборів через імітацію виборчого процесу напередодні справжніх
виборів для дорослих. Ініціатори: Громадська організація «Агенція розвитку
освітньої політики», Департамент освіти і науки КМДА.
У ліцеї-інтернаті такий формат був уперше випробуваний 26 жовтня
2018 року, коли у стінах закладу освіти було проведено імітаційну гру
«Партія моєї мрії». Таким чином в освітній простір була впроваджена нова
форма залучення молоді до демократії і формування у неї позиції активного
громадянства.
Проєкт є освітнім і принципово політично нейтральним. Його мета :
допомогти дітям і молоді, які не досягли 18 років і не мають права виборчого
голосу, зрозуміти сутність основного механізму демократії – виборів –
шляхом імітації виборів і процесу голосування, навчаючи їх розрізняти
відмінності в партійних і передвиборчих програмах, уважно оцінювати
обіцянки політиків і на практиці побачити робочу виборчих дільниць.
Для проведення «виборів М18» обрано форму імітаційної гри, що
проводилась у три етапи:підготовка до гри (учасників ознайомлюють з

89
цілями і правилами проведення гри);проведення самої гри (у нашій ситуації -
проведення «виборів М18»);обговорення гри (рефлексія учасників).
Учасниками гри були всі, кому ще не виповнилося 18 років, але хто має
чи прагне мати активну громадянську позицію. Адже вони не просто учні, а
відповідальні ГРОМАДЯНИ. Для гри здобувачі освіти сформували 4 діючі
партії (11-М, 11-Х, 11-Л, 11-І класи). Партійці власноруч зробили рекламні
банери та надрукували листівки. Звісно, кожен учень зміг ознайомитися з
політичними програмами. Під час гри була утворена справжнісінька виборча
дільниця, а всі бажаючі змогли відчути себе виборцями і віддати свій голос за
одну із партій. «Політична боротьба» розгорталася дуже цікаво. Діти в день
виборів мали змогу прийти до виборчої дільниці та отримати «виборчий
бюлетень», максимально схожий на реальний, і проголосувати за свою
партію.
Усього проголосували 339 учнів. Політична партія «Захист» набрала 93
голоси, «З нами в майбутнє» – 116, «Лідер» – 61, «Нова українська
платформа» – 69. Імітаційна гра мала важливу освітню мету: розвиток
критичного мислення і формування вміння приймати власні рішення.
Перемогу здобули учні 11 – І класу, партія «З нами в майбутнє», які
набрали 116 голосів.
З метою підвищення громадянської активності педагогів у закладі
освіти постійно удосконалюються принципи управлінської культури, що
ґрунтуються на повазі до особистості кожного учителя, упроваджується
колегіальний характер управлінських рішень та залучення всіх педагогів до
реалізації колективних творчих справ та проєктів.
Важлива ефективна політика переналаштування системи управління
ліцеєм. Суть даної інновації в тому, що поряд з вертикальною структурою
управління на чолі з директором та його заступниками, сформована
горизонтальна – коли більшість педагогів є керівниками структурних
підрозділів та міні-колективів: Центру інформаційних технологій
інформаційно-видавничого центру, центру «Музей історії ліцею», Прес-
центру, дискусійного клубу, клубів «Першотвір», «Громадянин», «Інтелект-
клубу», «Євро-клубу», «Нова хвиля», дизайн-студії, клубу «Дослідник» (для
членів МАН «Інтелектуал»), кіноклубу, студії декоративно-ужиткового
мистецтва «Лілея», музичної студії, клубу «Правознавець», театральної
студії, клубу «Краєзнавчі розвідки», спортивних клубів та секцій тощо.
Налаштована діяльність ради ліцею-інтернату,  що є колегіальним
органом управління ліцеєм, визначає перспективи його розвитку й координує
питання освітньої, методичної, фінансово-господарської та дослідницької
діяльності. Рада учнів включає в себе правовий центр, центри науки й
навчання, культури та дозвілля, спорту й здоров'я, дисципліни й порядку,
прес-центр, старостат ліцею.
Наскрізний підхід: громадянська освіта здійснюється широким колом
соціальних інституцій, які співпрацюють; пронизує усі навчальні дисципліни.
Реалізація додаткової тематичної наскрізної лінії «громадянська
відповідальність» відповідно до оновлених навчальних програм МОН

90
України вимагає змін у традиційних методах роботи з учнями. Такий
інноваційний підхід передбачає, що методи навчання мають інтегрувати
завдання виховання свідомого та активного громадянина в навчальні цілі
кожного предмету. Це, вочевидь, вимагає зусиль усіх учителів, які беруть
участь в освітньому процесі, тісної, міжпредметної взаємодії під час
реалізації змісту навчання, а також змін в організації діяльності закладу
освіти.
Поступовий підхід: громадянські компетентності формуються на
основі попередньо отриманих компетентностей

Становлення відповідального громадянина із розвинутими

громадянськими цінностями розглядається як процес, що веде до певних змін
у розвитку особистості в результаті соціально-історичного досвіду та
спільної діяльності учасників процесу громадянської освіти й громадянського
виховання, яке формує систему базових громадянських цінностей
старшокласників: громадянську надію, громадянську впевненість,
громадянську мужність і самоповагу, громадянську довіру та самооцінку,
громадянську відповідальність.
Концепція становлення в освітньому середовищі ліцею-інтернату

91
відповідального громадянина має наступні стратегії:
- спрямованість на розвиток ключових, в тому числі громадянських
компетентностей учнів як важливого ресурсу для реалізації
власних конституційних прав та обов’язків;
- максимальна наближеність освітнього процесу ліцею-інтернату
до життєвої дійсності, активне включення особистості в усі
сфери внутрішньоліцейного життя, життя суспільства, держави,
спонукання особистості до саморозвитку в діяльності;
- оптимізація процесу формування та розвитку творчого
потенціалу підлітків засобами інноваційного наповнення
демократичного середовища закладу освіти;
- забезпечення суб’єкт-суб’єктної взаємодії цілеспрямованого
процесу підготовки учнів до життя у постійно змінних
швидкоплинних умовах сьогодення.
Школа становлення відповідального громадянина формує особистість,
якій притаманні демократична громадянська культура, усвідомлення
взаємозв’язку між індивідуальною свободою, правами людини та її
громадянською відповідальністю, готовність до компетентної участі в житті
суспільства. Діяльність авторського закладу освіти в демократичному
освітньому просторі реалізує важливі суспільні функції на рівні особистості,
суспільства та формує свідоме ставлення до суспільних процесів, яке
базується на знанні своїх прав та обов’язків.
У ході реалізації концептуальної ідеї Школи становлення
відповідального громадянина виявлено фактори педагогічного впливу на
розвиток громадянських компетентностей учасників освітнього процесу.
Серед них:
- демократичне освітнє середовище ліцею-інтернату, де учні
пізнають цінності демократії та прав людини, мають змогу
будувати рівноправні та відповідальні міжособистісні стосунки,
де заохочується ініціатива та власна думка, критичне ставлення
до дійсності, взаємоповага та відповідальність;
- сприятливі внутрішньоліцейні комунікації (партнерство у
стосунках, толерантність, запобігання булінгу, насильства,
дискримінації), втілення гідності людини щодо себе і у ставленні
до інших;
- професійна компетентність учителя та його функціональна
ефективність;
- спрямованість освітнього процесу на формування життєво
компетентної особистості, особистісно-орієнтований,
компетентнісний та діяльнісний підходи в його організації як
засіб навчання учнів програмуванню своєї життєдіяльності,
власного життєтворення;
- традиції ліцею-інтернату, участь у суспільно-організаторських,
науково-пошукових проєктах, стартапах, результативна

92
 дослідницька, творча діяльність учнів і педагогів, ефективна
робота наукового товариства «Інтелектуал»;
- активність та ініціативність педагогічних працівників в
інноваційній, соціально-орієнтованій, творчій, науково-
методичній діяльності;
- доцільне і оптимальне використання інформаційно-
комунікаційних та інших сучасних ефективних освітніх
технологій: розвитку критичного мислення, навчання як
дослідження, методу проєктів, інформаційно-комунікаційних,
кооперованого навчання, колективного творчого виховання,
створення ситуації успіху, формування творчої особистості тощо;
- партнерські стосунки ліцею-інтернату із закладами вищої освіти,
громадськими організаціями та соціальними інститутами;
- високий рівень мотивації та ступінь задоволеності усіх учасників
освітнього процесу.
Демократичне освітнє середовище ліцею-інтернату є осередком для
розкриття творчих можливостей, задоволення особистісних і суспільних
інтересів, формування громадянських компетентностей.

ТВОРЧИЙ І ПРОФЕСІЙНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ПЕДАГОГА АВТОРСЬКОЇ

ШКОЛИ ЯК ДОМІНАНТНИЙ ФАКТОР СТАНОВЛЕННЯ
ВІДПОВІДАЛЬНОГО ГРОМАДЯНИНА

Калачова Лариса Володимирівна,

заступник директора з навчально виховної
роботи

Формування в авторській школі нової педагогічної системи що

забезпечуєплідну співрацю співпраці педагогів, учнів, батьківської
громадськості та інших соціальних інститутів на основі педагогіки
партнерства має за мету створення демократичного розвивального
середовища, яке мотивує, спонукає, організовує та спрямовує до творчої
діяльності всіх учасників освітнього процесу, сприяє розкриттю можливостей
учнів, професійних інтересів і здібностей педагогів, розвитку
компетентностей, необхідних для успішної самореалізації в суспільстві.
«Я кажу вам: без прагнення до творчої (наукової) роботи вчитель …
неминуче підпадає під владу трьох педагогічних демонів: механічності,
рутинності, банальності. Він дерев’яніє, кам’яніє, опускається»,
−писавАдольф Дістервег. Ці слова актуальні й сьогодні. Творчий характер
закладений у самій суті вчительської професії: динамізм освітнього процесу
вимагає від педагога в кожному конкретному випадку нового оптимального
рішення. Творчий потенціал авторської школи учителя виявляється,
насамперед, у прагненні та вмінні постійно вдосконалювати педагогічну

93
майстерність, застосовувати надбання прогресивного досвіду колег,
досліджувати та аналізувати свою діяльність, бути компетентним.
Компетентний учитель, у свою чергу, виступає вирішальним фактором
розвитку особистості учня, а відтак – розвитку його інтелектуального,
творчого потенціалу, громадянської відповідальності, соціальної активності.
Творчий стиль діяльності педагогів значно стимулює здібності учнів,
розвиває в них дивергентне мислення, поглиблює мотивацію навчальної
діяльності, формує відповідального громадянина.

Учитель Школи
становлення
відповідального Творчістьвчителя проявляється в:
громадянина повинен
мати:
 ефективному використанні вже
 ґрунтову науково- створеного досвіду в нових умовах,
методичну, удосконаленні відомого у відповідності з
професійну новими завданнями, в освоєнні наукових
підготовку; розробок та їх розвитку;
 креативне мислення;  гнучкості при використанні
 комунікативні запланованого в нестандартних ситуаціях;
здібності;  влучній імпровізації як на основі точних
 сприятливих умов знань і компетентного розрахунку, так і на
для творчої високорозвинутій інтуїції;
діяльності;  умінні обґрунтувати як завчасно
 використовувати підготовлені, так і інтуїтивні рішення, в
інноваційні умінні фантазувати: бачити ближню,
технології, середню та далеку перспективи;
інтерактивні методи;  умінні продукувати ідею, реалізувати її в
 риси громадянської конкретних умовах, бачити всі варіанти
компетентності вирішення однієї й тієї ж проблеми,
використовувати досвід інших.

Залучення до організації освітнього процесу авторської школи різних

соціальних інститутів, зокрема, батьківської громади забезпечує не тільки
розумне об’єднання можливостей та зусиль в організації життєдіяльності
учнів, а й створює умови для плідного співробітництва, взаємної поваги та
відповідальності, розкриття творчих здібностей учнів у максимально
сприятливих умовах організації освітнього процесу.
Орієнтація освітнього процесу не тільки на навчання як таке, а й
розвиток громадянської активності мотивує до прогресивних змін, які
відображаються в кількісних, якісних і структурних перетвореннях
особистості як цілісної системи і полягає в керованому розвитку її
креативних здібностей, творчого мислення, громадянської відповідальності
шляхом пробудження інтересу до творчої діяльності, оволодіння

94
інноваційними методами отримання знань, формуванням індивідуального
стилю поведінки і, як результат, становленні відповідального громадянина.
В основу філософсько-педагогічних підходів до вивчення творчості,
креативності, становлення громадянскості покладено положення про
універсальність цих категорій, їх доступність для кожного, про роль
творчості, відповідальності не лише як засобів адаптації людини щодо
зовнішніх умов оточуючої дійсності, але і як інструменту її якісних змін.
Розвитку й ефективності створеної в ліцеї системи організаційно-
педагогічних умов розвитку та становлення відповідального громадянина:
креативного й інтелектуального. сприяють наступні фактори:
1. Упорядкованість життєдіяльності закладу освіти: відповідність
змісту, обсягу і характеру освітнього процесу можливостям, і
умовам ліцею-інтернату; розумне розміщення в часі й просторі
всіх цілеспрямованих освітніх впливів, їх скоординованість та
педагогічна доцільність, необхідність і достатність; погодженість
планів і дій усіх колективів, організацій і об'єднань, що працюють
у ліцеї-інтернаті; зв’язок навчальної і позанавчальної діяльності
учнів і вчителів; чіткий ритм і розумна організація ліцейного
життя.
2. Наявність сформованого єдиного колективу, згуртованість ліцею-
інтернату «по вертикалі», стійкі міжвікові зв’язки і спілкування.
Педагогічна частина колективу представляє союз учителів-
професіоналів, здатних до реального самоаналізу і постійної
творчості. В учнівському середовищі високо розвинута
колективна самосвідомість, почуття включеності до «братства
учнів», відповідальність за свої вчинки. Колектив ліцею живе та
розвивається за виробленими впродовж 29 років існування
законами, правилами, звичками, традиціями.
3. Інтегрованість педагогічних впливів у комплекси, концентрація
зусиль у великі «дози навчання» та «дози виховання»; у великі
організаційні форми (центри, клуби, проєкти, тематичні програми
тощо). Дискретність освітнього процесу, чергування періодів
відносного спокою, повсякденної чорнової роботи з періодами
підвищеної колективної напруги, яскравими, святковими подіями,
які фокусують характерні риси демократичного освітнього
середовища ліцею.
Система організаційно-педагогічних впливів на розвиток та
становлення учасників освітнього процесу як відповідальних громадян
включає сукупність об'єктивних закономірних зв'язків між існуючою
системою навчання та ходом загального розвитку учнів, ростом професійної
майстерності вчителів, підходи до побудови освітнього процесу обдарованих
дітей, розвитку їх особистості (науковий, індивідуально-особистісний,
дидактико-психологічний, діяльнісно-соціальний, системний).
Фундаментом реалізації наукового підходу є розробка й реалізація
Авторської концепції розвитку та становлення відповідального громадянина;

95
плануваннянауково-
методичноїроботунадіагностичнійосновізурахуваннямпотребтазапитівпедаго
гічнихпрацівників, узгодженняїїзосновними завданнями програми
всеукраїнського експерименту «Теоретико-методологічні засади моделювання
розвитку авторських шкіл на базі загальноосвітніх навчальних закладів
України на 2017-2021 роки» (наказ Міністерства освіти і науки України від
19.01.2017 року № 79) відповідноякоїліцей-інтернатєучасником
всеукраїнського експерименту з впровадженням моделізатемою:
«Школастановленнявідповідальногогромадянина»;
аналізімоніторингрезультатіввпровадженнякомпетентнісного,
діяльнісноготаособистісноорієнтованого підходів до організації освітнього
процесу; оцінка ефективності технологій, що використовуються для
досягнення позитивного результату.
Умовами реалізації індивідуально-особистісного підхіду є: моніторинг
змін індивідуальних якостей особистості; визначення ефективності впливу
фронтальних підходів на індивідуальність; вибір спеціальних засобів
педагогічного впливу; облік індивідуальних якостей особистості, сутнісних
сфер при виборі засобів, спрямованих на її розвиток; надання можливості
самостійного вибору засобів участі у позаурочній діяльності, а також вибору
сфери додаткової освіти. Зокрема, на базі методичної комісії вчителів
математики, інформатики, економіки ліцею-інтернату щосеместрово
проводить засідання Центр теорії і методики особистісно-розвивального
навчання математики, який очолює доктор педагогічних наук, Семенець
Сергій Петрович. Педагоги Центру співпрацюють в організації науково-
дослідних прикладних проєктів, здійснюють педагогічну діяльність щодо
розробки, науково-теоретичного обґрунтування моделі компетентнісного
навчання математики.
Завдання дидактико-психологічного підходу є не лише створення
навчальної ситуації, яка б максимально навантажувала провідну здібність
конкретного учня (інтелектуальну, художню чи спортивну), розвивала його
потенційні творчі можливості, а і введення та ефективна взаємодія в
освітньому процесі ліцею-інтернату соціально-психологічної служби, яка
компенсує труднощі, які виникають у вчителя та учня під час реалізації
конкретної освітньої програми. Дидактико-психологічний підхід має
психологічний пріоритет у реалізації педагогічних технологій. Це знайшло
відображення в застосуванні освітніх технологій: проєктної, розвитку
критичного мислення, навчання як дослідження, інформаційно-
комунікаційних, кооперованого навчання, створення ситуації успіху,
колективних творчих справ, інтерактивних тощо. При цьому знання, вміння
та навички з освітнього процесу перетворюються на засіб пізнавального та
особистісного розвитку учнів. Забезпечення психолого-педагогічного,
соціально-психологічного та науково-методичного супроводу
функціонування Школи становлення відповідального громадянина
допрофільного та профільного навчання відповідно освітньої програми
ліцею-інтернату проводить (жовтень, квітень щороку) постійно-діючий

96
психолого-педагогічний семінар-консиліум, на якому розглядаються
проблеми існуючої освітньої практики в психолого-педагогічному аспекті
роботи з учнями на основі розвитку їх інтелектуального, морального та
духовного потенціалу.
Діяльнісно-соціальний підхід спрямовує освітній процес на розвиток
умінь і навичок особистості, як відповідального громадянина, застосування
на практиці здобутих знань з різних навчальних предметів, успішну
адаптацію учня в соціумі, формування здібностей до колективної діяльності
та самоосвіти, соціального загартування. Умовами його реалізації є:
включення учнів у вирішення різних проблем соціальних відносин у
реальних та імітованих ситуаціях (соціальні проби); діагностування вольової
готовності до системи соціальних відносин; стимулювання самопізнання,
визначення своєї позиції і способу адекватної поведінки в різних ситуаціях;
надання допомоги в аналізі проблем соціальних відносин і варіативному
проєктуванні своєї поведінки в складних життєвих ситуаціях. Прикладом
подібної роботи може бути участь ліцею-інтернату в міжнародному проєкті
«М18. Ми можемо більше! −Зарозвиток громадянської активності дітей та
молоді у Східній Європі». 6 грудня 2019 року на базі ліцею-інтернату
проведено дитячо-юнацький форум «М18: шляхи становлення
відповідального громадянина», в ході якого були створенаплатформа
«Впливаємо на прийняття рішень і відстоюємо інтереси співтовариства»
−якмайданчикдлядіалогузполітикамитаінструментвпливунаприйняттяполітич
нихрішень, враховуючидумкумолоді, таплатформа «Вдосконалюємо себе» що
містить методики, спрямовані на розуміння й утвердження прав людини,
толерантності, поваги до розмаїття, подолання стереотипів та дискримінації.
Чи повинні ми враховувати моральні та політичні міркування під час купівлі
та продажу конкретних товарів і послуг? Як відчувати себе впевнено в
політичному діалозі? Що таке громадянські компетенції і де їхні межі?
Відповіді на ці та інші питання під час форуму шукали разом молодь, якій ще
нема 18 років, з представниками державної політики, депутатами,
державними службовцями, громадськими діячами, представниками влади,
громад та громадських організацій, бізнесу, ЗМІ, освітянами, батьками.
Становленню творчої особистості майбутнього громянина-патріота
України значно сприяє створення та функціонування у закладі освіти
демократичного розвивального соціуму, - «поля креативності», який формує
його творчий потенціал. Реалізація цього принципу можлива при наступних
умовах: виділення домінуючої мети колективу, яка поєднує педагогів і учнів,
батьківську громадськість; визначення ведучої діяльності, що є значимою для
всіх членів колективу; розвиток учнівського самоврядування, ініціативи і
самостійності учнів і дорослих, створення різноманітних учнівських
об'єднань; формування позитивного відношення до творчості; раціональної
організації, узгодженої роботи методичної та соціально-психологічної
служби, яка дозволяє забезпечити всебічну діагностику навчально-освітнього
процесу з урахуванням динаміки розвитку учнів; підвищення професійної
компетентності педагогічного колективу, використання нових педагогічних

97
технологій; демократизації організаційних основ управління закладу освіти.
Системний підхід розглядає усі компоненти діяльності Школи
становлення відповідального громадянина у їхньому зв’язку та
взаємообумовленості; дає змогу об'єднати і посилити педагогічний потенціал
різних об’єктів освітнього процесу, технологізує його, підвищує ступінь
цілісності педагогічних впливів. Для реалізації цих завдань у ліцеї-інтернаті
напрацьована сітка програмних заходів: функціонує педагогічна виставка
«Інноваційні педагогічні технології, творчі доробки, передові педагогічні ідеї
та знахідки педагогів ліцею»;забезпечена участь вчителів у роботі обласної,
національних та міжнародних освітянських виставок «Сучасна освіта
Житомирщини», «Сучасні заклади освіти». Щороку за підсумками обласної
педагогічної виставки «Сучасна освіта Житомирщини» – кращий
перспективний досвід педагогів ліцею-інтернату розміщується на сайті КЗ
«Житомирський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти»
Житомирської обласної ради, вчителі нагороджуються дипломами у конкурсі
з тематичних номінацій. У 2016-2020 навчальному році 25 педагогів ліцею-
інтернату були удостоєні дипломів І-ІІІ ступенів управління освіти і науки
облдержадміністрації за результатами виставки «Сучасна освіта
Житомирщини».
Психолого-педагогічні фактори спрямовані на формування
демократичного розвивального середовища та проєктування індивідуальної
траєкторії особистісного творчого розвитку педагогів та учнів, Школи
становлення відповідального громадянина що мають високу мотивацію до
отримання освіти, креативні здібності включають в себе:
 використання принципів стратегічного управління збалансованим
розвитком ліцею-інтернату, впровадження в освітню практику
ефективних технологій освітнього менеджменту та маркетингу;
 систему пошуку, виявлення та підтримки розвитку здібних дітей
Поліського регіону;
- модель освітньої системи ліцею-інтернату як багатопрофільного
закладу освіти;Модель освітньою-інтрнату
 психолого-педагогічний супровід дітей і молоді з різними типами
обдарованості та рівня розвитку творчого потенціалу на всіх рівнях
освітнього процесу в ліцеї-інтернаті;
 динамічний комплекс заходів науково-дослідницького та
експериментального характеру в рамках роботи наукового товариства
«Інтелектуал»;
 організацію та проведення конкурсів, турнірів, фестивалів,
змагань, виставок, спрямованих на розвиток та підтримку
обдарованості, творчого потенціалу учасників навчально-виховного
процесу;
 аналітичну роботу по складанню, систематизації та оновленню
банку даних обдарованих дітей та творчих педагогів, що працюють з
ними.

98
Система виявлення, навчання і підтримки розвитку учнівської молоді

№ Критерії, за якими здійснюється

Галузь пошуку
п/п пошук
Очно-заочна олімпіада в Творче, грамотне виконання
1. масштабах області (березень- тестових завдань, написання
квітень). творчих робіт.
Вивчення запитів, інтересів
День відкритих дверей (травень учнівської молоді, які брали участь
2.
щороку). в олімпіаді; збір інформації,
психолого-педагогічний моніторинг.
Вивчення ситуацій, збір інформації,
Інформаційно-методичні виїзди в індивідуальний пошук; проведення
3.
заклади освіти області. семінарів, консультацій, рекламні
акції.
Конкурсні випробування до
Відбір абітурієнтів на навчання в
ліцею-інтернату (І-тур червень, ІІ-
4. ліцеї-інтернаті, психолого-
тур серпень) згідно Правил
діагностичні заходи.
конкурсного приймання.
Нестандартність мислення, рівень
5. Урок. творчості, пізнавальний інтерес,
ерудиція.
ДПА (9 класи), підсумки
Рівень розвитку предметних
6. навчального року,навчально-
компетенцій, навчальних досягнень.
виробнича практика.
Ерудиція, неординарність підходів,
допитливість, наполегливість,
7. Факультативи, спецкурси.
оригінальність, розвиток
критичного мислення.
Допитливість, креативність,
Гуртки, секції, студії, клуби за наполегливість, оригінальність,
8.
інтересами. здатність до пошуку нестандартних
рішень, результативність досягнень.
Інтелектуальні здібності,
Предметні олімпіади, конкурси-
нестандартність мислення,
9. захисти науково-дослідницьких
ерудиція, здатність до пошуку,
робіт МАН, конкурси, турніри.
аналіз.
Природна обдарованість,
10. Художньо-мистецький напрям талановитість: співаки, художники,
актори, танцюристи тощо.
Ініціативність, активність,
11. Учнівське самоврядування. свідомість, відповідальність,
загальнолюдські риси.

99
 Виявлення якостей лідера, рівня
12. Психодіагностика. ерудиції, креативності;
об’єктивність самоаналізу.

Процес формування організаційно-педагогічних умов становлення

особистості відповідального громадянина з розвинутим творчим потенціалом
забезпечує розвиток усіх сутнісних сфер учня:
1. Інтелектуальної (формує та стимулює інтелектуальну активність,
загальні розумові здібності, глибину та дієвість безперервної
пізнавальної активності, що дає можливість отримувати нові
знання про навколишній світ, створювати нові концепції, теорії,
підходи). Зокрема, у 2019-2020н.р. учні здобули 47дипломів
першого-другого-третього ступенів на третьому етапі
Всеукраїнських учнівських олімпіад з навчальних предметів,
другому етапі конкурсів-захистів науково-дослідницьких робіт
членів МАН. Науково-дослідницьку роботу з учнями в рамках
МАН «Інтелектуал» проводять доктори та кандидати наук −
доценти та професори Житомирського державного університету
імені Івана Франка;
2. Креативної (формує здатність до саморозвитку). Розвитку
креативності як здатності до створення нових ідей та
нестандартних рішень сприяє підготовка та участь учнів у
інтелектуальних змаганнях: турнірах юних фізиків, хіміків,
математиків, істориків, правознавців, журналістів, конкурсах
знавців іноземних мов, що спонукають до розвитку творчої
уяви,дивергентності мислення, здатності висловлювати
оригінальні думки, інтеграції та синтезу інформації,
установлення причинно-наслідкових зв'язків. Команда учнів-
членів дебат-клубу «Фенікс» 13. 04. 2018 року стала однією з
переможниць І обласного турніру «Дебати лідерів»; команда
учнів ІІІ-ІV курсів філологічного профілю «FourthEstate «здобули
диплом ІІІ ступеня на ХІV Всеукраїнському турнірі юних
журналістів та диплом за перемогу в номінації «Вдалий дебют».
3. Мотиваційної, яка формує правомірне і обґрунтоване ставлення
до моральних норм, адже обдарованихучнів відрізняє висока
чутливість у всьому, у багатьох високо розвинене почуття
справедливості, вони здатні чутливо вловлювати зміни у
суспільних відносинах, нові вміння часу у науці, культурі,
техніці, швидко і адекватно оцінювати характер цих тенденцій у
суспільстві.
4. Емоційної (формує характер моральних переживань, пов’язаних з
нормами або відхиленнями від норм і ідеалів: жалість, співчуття,
довіра, подяка, чуйність, самолюбство, симпатія, сором та ін.). З
ініціативи та за участю волонтерів учнівського самоврядування в
ліцеї-інтернаті проведено акції «Тиждень доброти», «Турбота»,

100
 «Подаруй промінчик сонця», «З добром у серці», «Героям слава»,
під час яких були зібрані речі, подарунки для соціально-
вразливих верств населення, виготовлені янголята з побажаннями
стали оберегами для військових у зоні АТО, фестивалі районів,
територіальних громад області «Веселковий вернісаж».
5. Вольової (формує цілеспрямованість, наполегливість, які в
поєднанні зі знаннями і творчими здібностями дозволяють
втілювати в життя значущі та цікаві проєкти). Наполегливість і
готовність до участі в житті суспільства, усвідомлення своєї
громадянської відповідальності стали міцним підґрунтям для
реалізації ряду суспільно-значущих проєктів: «Посади дерево-
залиши про себе згадку ліцею», «Збережемо пам'ятки
трипільської культури», «Дороги, що ведуть до знань»,
результатом якої стала реконструкція вулиці Саєнка в місті
Житомирі, поблизу якої розташований ліцей-інтернат та багатьох
інших. Методичні комісії вчителів української мови, літератури та
світової літератури; вчителів хімії, біології та фізики; вчителів
математики, економіки, інформатики започаткували науково-
методичні проєкти: «Вплив ІКТ та інформаційно-цифрової
компетентності педагога на становлення та розвиток гуманітарно
обдарованої особистості учня»; «Інтегровані уроки як інструмент
створення передумов для розвитку креативності й ключових
компетентностей учнів»; «Статистичні дослідження тенденцій
розвитку освітніх потреб жителів Житомирської області» та
представили інформаційно-методичні матеріали з досвіду роботи
педагогічних працівників ліцею-інтернату за вказаними темами.
Результатом роботи методичної комісії вихователів ліцею-
інтернату та батьків учнів над творчим етнографічним проєктом
«Вишивана Житомирщина», метою якого стало залучення учнів
до проведення активної краєзнавчої діяльності, вивчення
українських традицій та символіки, дослідження вишивки як
елементу української національної традиції та оберегу, став
гобелен «Житомирщина вишивана».
6. Саморегуляційної (формує моральну правомірність вибору:
совісність, самооцінку, самокритичність, самоконтроль,
рефлексію) та екзістенціальної (формує свідоме ставлення до
своїх дій, прагнення до морального самовдосконалення, любов до
себе та до інших, турботу про красу тіла, мови, душі; розуміння
моралі). Ця сфера допомагає учням вступати у визначені
відносини з іншими людьми, вона характеризується умінням
керувати своїми відносинами.
Динамічна система формування та розвитку творчого потенціалу
учасників освітнього процесу ліцею є важливим фактором становлення їх як
відповідальних громадян, забезпечує умови для підвищення якості освітньої
системи закладу освіти для обдарованих дітей шляхом оновлення її змісту та

101
практики, вирішує основні стратегії:
- спрямованість на розвиток ключових компетентностей учнів як
важливого ресурсу інтелектуальних, пізнавальних можливостей
людини, здатності до здійснення творчої діяльності й формування
громадянської компетентності;
- розвиток педагогічної майстерності педагогів, їх здатності до
педагогічної співдії з усіма учасниками освітнього процесу;
- спонукання особистості до саморозвитку в діяльності,
максимальної наближеності освітнього процесу ліцею-інтернату
до життєвої дійсності, активного включення особистості в усі
сфери життя суспільства, держави;
- оптимізації процесу становлення особистості засобами
інноваційного наповнення освітнього середовища закладу освіти.
Спрямування на керування не особистістю, а процесом її розвитку
означає, що пріоритет у роботі педагогічних працівників надається прийомам
опосередкованого педагогічного впливу: відбувається відмова від
традиційних методів і перехід на діалогічні методи спілкування, спільний
пошук істини, розвиток шляхом створення ситуацій, що спонукають до
різноманітної творчо-пошукової, науково-дослідницької діяльності.
Зростання творчого потенціалу, загальнодидактичної й методичної підготовки
педагогів для організації й здійснення освітнього процесу здійснюється за
рахунок оволодіння новим змістом освіти; застосуванню сучасних
технологій; участі у дослідно-експериментальній діяльності; партнерській
взаємодії із закладами освіти вищого рівня, науковими установами; роботі
центру професійного саморозвитку вчителя «Школа педагогічної
майстерності – 2017» – науково-методичного та навчально-педагогічного
підрозділу відділу змісту і технологій навчання дорослих Інституту
педагогічної освіти і освіти дорослих НАПН України.
Розвиток творчого і професійного потенціалу педагога є домінантним
фактором становлення особистості учнів як відповідальних громадян, і
пов’язане з життєтворчістю – включенням у рішення реальних проблем
власного життя, навчання технологіям його зміни, створенням розвивального
життєвого середовища; соціалізацією – входженням особистості в життя
суспільства, її становленням, освоєнням творчими способами
життєдіяльності, розвитком дивергентного мислення, пізнавальних і
практичних потреб, здійснення життєвого самовизначення; духовно-
моральним розвитком особистості – оволодінні загальнолюдськими нормами
моральності, формування внутрішньої системи моральних регуляторів
поведінки (совісті, честі, власної гідності й ін.), здатності вимірювати
гуманістичними критеріями свої вчинки і поведінку.

102
 Моніторинг в освітньому процесі авторської школи як умова
формування відповідального громадянина

Кучинська Світлана Анатоліївна,

заступник директораз навчальної роботи

Моніторингові дослідження є надійним інструментом аналізу

різноманітних аспектів освітнього процесу. Вони дозволяють отримати
реальну картину результативності інноваційних процесів, напрямів плану
розвитку закладу освіти, якості знань учнів, рівень сформованості та
розвитку їх громадянської відповідальності тощо. Завдання моніторингу в
освітньому процесі ліцею не тільки визначати якість навчальних досягнень
учнів, а й рівень їх соціалізації; зв'язок між успішністю учнів і результатами
роботи педагогів, моральними установками, запитами, громадянськими
якостями.
Об’єктами моніторингу якості освіти в ліцеї як Школі становлення
відповідального громадянина є педагогічний процес у цілому та окремі його
складові: процес морального, громадянського виховання; рівень і якість
сформованості навчальних досягнень, процес і результати сформованості
життєвих принципів, громадянської відповідальності та здатності до
самостійного подальшого життя після закінчення ліцею тощо; явища
(вихованість, освіченість, майстерність педагога та інші).
Будь-який освітній заклад, чи то школа, ліцей, гімназія, колегіум –
живий організм, який з часом зазнає певних змін так само, як змінюється
протягом навчання кожна її «клітиночка» −дитина. Динамікузмін,
їхнійхарактерташвидкістьдозволяютьвідстежитимоніторинговідослідженняос
вітньогопроцесузакладу.
Моніторинг (лат. monitor – той, хто нагадує, попереджує; англ.
monitoring −здійснення, виконанняконтролю) –комплексспостережень,
аналітичноїоцінки, прогнозузагальногостанупевноїсистеми.
Метою моніторингу в закладі освіти є підвищення якості освітніх
послуг через неперервне спостереження за станом освітнього процесу, за
змінами, що відбуваються та факторами, що їх викликають.
Ці дослідження стають передумовою вибору подальшої стратегії змін,
необхідних для розвитку закладу та пошуку шляхів її реалізації.
Моніторингові дослідження в ліцеї як в авторській Школі становлення
відповідального громадянина охоплюють всі аспекти: від чого залежить
результативність роботи закладу? Як зробити ліцей привабливим для учнів та
їхніх батьків? Як визначити якість освітніх послуг, які надає заклад освіти?
Колектив закладуділиться досвідом роботи під час обласних та районних
семінарів, а у 2016 році на базі закладу була проведена Всеукраїнська наукова
практична конференція на тему: «Сучасні проблеми розробки і впровадження

103
системи моніторингу якості освітньо-виховного процесу: теоретичні
основи, досвід, перспективи».
Успішному проведенню моніторингових досліджень сприяє якісна
підготовка та їх проведення, а саме:
 визначення мети та об’єкту дослідження, форми збору
інформації, терміни його проведення;
 здійснення моніторингу через окремі або у комплексі методи
збору інформації (спостереження, аналіз ліцейної документації;
відвідування уроків, проведення контрольних зрізів знань,
тестувань, тощо);
 опрацювання та аналіз отриманої інформації, вироблення
рекомендацій, прийняття управлінських рішень, узагальнення
інформації через наказ, рішення педагогічної або науково-
методичної рад ліцею-інтернату.
Моніторингові дослідження саме учнівського колективу закладу
охоплює всі аспекти його діяльності, такі як:
 здоров’я (психічне, соматичне, фізичне, соціальне);
 духовність (рівень вихованості, рівень сформованості
національної свідомості, соціальна та громадянська активність);
 академічний рейтинг (діагностичний та контрольні семестрові
зрізи знань, рівень навчальних досягнень за семестри та за рік,
результати державної підсумкової атестації та зовнішнього
незалежного оцінювання, результати вступу до вищих навчальних
закладів, творча активність учнів через участь в олімпіадах,
конкурсах, турнірах).
Навчання – основний пріоритет ліцею Як зазначено в рекомендаціях
державної служби якості освіти України щодо побудови внутрішньої системи
забезпечення якості освіти в закладі загальної середньої освіти: «Система
оцінювання навчальних досягнень учнів потребує постійного моніторингу з
боку керівництва закладу освіти. Основною метою такого моніторингу є
виявлення об’єктивного та раціонального підходу до оцінювання навчальних
досягнень учнів з боку вчителя, простеження системності в оцінюванні учнів,
динаміки їх навчальних досягнень».
Одним з напрямів моніторингових досліджень у закладі є саме
діагностика рівня навчальних досягнень учнів як неперервний аналіз стану
навчального процесу, при здійсненні якого звертається увага на такі питання:
 чи існує позитивна динаміка у порівнянні з попередніми
діагностиками;
 чи відповідає рівень вимог рівню складності навчального
матеріалу (допрофільність, профільність, стандарт);
 чи існують умови щодо покращення рівня навчальних досягнень,
тощо.
Реалізація поставлених завдань здійснюється поетапним проведенням
та аналізом зрізів знань – діагностикою рівня навчальних досягнень учнів.

104
Узагальнення результатів дозволяє встановити динаміку успішності
засвоєння предмету як окремими учнями, так і класу в цілому, провести
порівняння результатів контрольних зрізів знань з оцінками за семестр, за рік,
тощо.
Розглянемо моніторинг рівня навчальних досягнень 9 класів за 2018-
2019 навчальний рік, в основі якого діагностики «нульового» зрізу знань,
результати І семестру, річні оцінки та результати державної підсумкової
атестації класів.

На початку запровадження в Україні зовнішнього незалежного

оцінювання неодноразово зазначалося, що його результати не впливатимуть

на оцінку роботи педагогічних колективів чи конкретного вчителя. Проте на
сьогоднішній день результати ЗНО стали одним з вагомих показників якості
роботи закладів освіти. Тому аналіз результатів зовнішнього оцінювання став
важливою складовою моніторингу рівня навчальних досягнень учнів та
свідчить про позитивну динаміку рівня навченості вихованців завдяки
наполегливій спільній праці педагогічного та учнівського колективів закладу.
Відсоток якості (160 балів і вище) зовнішнього незалежного оцінювання
протягом останніх трьох років склав (українська мова і література та
профільні предмети):

Предмет ЗНО 2017 2018 2019

Українська мова і 54.73 65.24 70.91

105
 література
Історія України 24.06 42.31 61.76
Математика 42.11 48.0 49.32
Англійська мова 33.84 37.68 45.80
Біологія 24.53 52.28 50.0
Хімія 20.84 51.85 70.58

Одним із складових рівня творчої активності учнів є діагностика

результатів їх участі в інтелектуальних змаганнях протягом навчального року.
Проводиться докладний аналіз результатів по учнях-призерах, вчителях, які
їх підготували, по навчальних предметах (особлива увага допрофільним та
профільним предметам), по методичним кафедрам, по класам та «якостям»
дипломів (їхня ступінь).
Так за результатами 2019-2020 навчального року (вересень-лютий) учні
закладу вибороли дипломи обласного рівня (по учнях певних класів):
Сту 8 9 10 11
п.
дип А Б В А Л І В Г М Х А Л І С М Х А Л І
л.
Олімпіад I 2 1 1 1 1
и, мовно- II 1 1 1 1 1 1 2 3
літ.
конкурс III 1 1 3 1 1 3 2 1 3 4
и
Конкурс I 1 1 1
захист II 1
МАН III 1
Предмет I 2 3
ні II 1 1 1 2
турніри III 5 5
Інші
інтелект.
1 1
конкурс
и
ВСЬОГО 1
3 - - 2 2 2 - 1 4 4 2 6 1 - 8 7 7 1
: 4

Для вирішення завдань розвитку обдарованої дитини, які стоять перед

педагогічним колективом закладу, необхідно мати цілісне уявлення про
особистість учня, про шляхи й механізми його самореалізації. Однією з
складових вирішення завдання є проведення психодіагностичних досліджень,
зокрема шкільного тесту розумового розвитку (рівень обізнаності, здатності
до проведення аналогій, класифікації, узагальнення) та визначення рівня

106
тривожності учня, останній набуває особливого значення на період адаптації
до навчання в ліцеї учнів 8-9 класів. Узагальнений аналіз моніторингових
досліджень розглядається на щорічному психолого-педагогічному консиліумі.
З конкретними результатами діагностики можуть бути ознайомлені лише
куратори і вихователі курсів, а також за їхнім бажанням – батьки.
Моніторинг – універсальна, дієва методика, яка дозволяє проводити
діагностику усіх складових освітнього процесу. Зокрема проблема
об’єктивного оцінювання учнівнапряму пов’язано з питанням «накопичення»
оцінок протягом теми, семестру. Моніторингове дослідження середньої
кількості оцінок (що припадає на одного учня) з навчальних предметів та
конкретних класах дає можливість проаналізувати якість роботи кожного
конкретного вчителя в цьому питанні. Рівень накопичення оцінок залежить
від багатьох факторів (тижнева кількість годин, поділ класу на групи,
специфіка самого предмету), тому аналіз робиться з урахуванням усіх
зазначених умов.
Приклад дослідження, що проводився протягом вересня-жовтня,
наведено на рівні трьох класах різного профільного
(допрофільного)спрямування.

На постійному контролі адміністрації ліцею-інтернату питання

нормування часу на виконання учнями домашніх завдань. Епізодичне
відвідування уроків вчителів не завжди дає об’єктивну картину обсягу
домашнього завдання, що виконують учні протягом тижня. Дієвим засобом
вирішення проблеми перевантаження вихованців є локальний моніторинг
часу, який учні витрачають на виконання завдань. До контролю залучаються
як самі учні, так і вихователі класів, які працюють у гуртожитках ліцею-
інтернату. Протягом тижня учні і вихователі фіксують час, який витрачається
на підготовку до того чи іншого предмету. Здебільшого аналіз результатів

107
діагностики свідчить про значні перевантаження учнів саме з профільних
предметів.
У ліцеї діє система збору, аналізу та використання інформації про
рівень навчальних досягнень учнів. Куратори курсів складають моніторингові
звіти рейтингу успішності учнів наприкінці І, ІІ семестрів та навчального
року за результатами досягнень з навчальних предметів. Адміністрація
закладу узагальнює відомості та складає моніторингову відомість рівня
навчальних досягнень учнів освітнього закладу.
Діагностичні зрізи знань, семестрове оцінювання дає можливість
кожному вчителю проаналізувати рівень навчальних досягнень учнів зі свого
предмету: систематично відстежувати результати викладання, грамотно
здійснювати, за необхідністю, корекцію знань учнів.
Соціально-психологічна служба ліцею на підставі результатів
проведеної діагностики та її аналізу, з урахуванням рівня навчальних
досягнень складає рекомендації для роботи кураторів, вихователів з кожним
учнем класу та проводить з окремими вихованцями корекційну роботу
протягом навчального року.
Система моніторингу в КЗ «Житомирський обласний ліцей-інтернат
для обдарованих дітей» Житомирської обласної ради −багатограннийпроцес,
якийскладаєтьсязцілогорядувзаємопов’язаних елементів.Адже щоб стати
відповідальними активними громадянами, учні мають розвивати не лише
знання, а й володіти такими навичками, як: формулювати, комуні- кувати й
відстоювати власну думку, бути впевненими в собі, розвивати емпатію, бути
готовими діяти чи утримуватися від необдуманих дій у ситуації
невизначеності, співпрацювати з різними людьми, поважати себе й інших.
Розвиток такого набору знань, навичок і ставлень дає змогу учням
підготуватися до самостійного відповідального життя, зваженого прийняття
рішень й ефективної взаємодії в спільноті – у класі, ліцеї, державі.
Моніторингові дослідження дають можливість отримати якісну, достовірну
інформацію про результати навчальних досягнень учнів, діяльність кожного
класу, паралелі класу та закладу освіти в цілому, а отже:
 підвищити професійний рівень викладання предметів;
 встановити причини, які заважають ефективній діяльності
закладу;
 спрогнозувати подальший розвиток освітнього закладу.

Формуючі впливи системи виховної роботи Школи становлення

відповідального громадянина на розвиток громадянських
компетентностей учнів

Пироговська Вікторія Ярославівна,

заступник директора з виховної роботи

108
 Процес здобуття освіти у ліцеї − явище складне й багатогранне.
Виховання ж є суттєвим фактором розвитку та формування особистості,
зокрема громадянина. Це цілеспрямований, організований процес взаємодії
адміністрації, вчителів, батьків та учнів з метою формування в учнів
позитивних якостей та рис особистості. Виховання виконує дві основні
функції: упорядковує весь спектр впливів на особистість і створює умови для
прискорення процесів соціалізації з метою розвитку особистості. Сила
виховного впливу полягає в цілеспрямованості, систематичності та у
кваліфікованому управлінні цим процесом. Саме цим визначається роль,
місце, можливості виховання у формуванні учня-громадянина.
Ідеалом виховання у нашому суспільстві є гармонійно розвинена,
високоосвічена, соціально активна й національно свідома особистість, яка
наділена глибокою громадянською відповідальністю, високими духовними
чеснотами, родинними й патріотичними почуттями, є носієм кращих надбань
національної та світової культури, здатна до саморозвитку й
самовдосконалення. Головна мета розвитку громадянських компетентностей
учнів− набуття молодим поколінням соціального досвіду, успадкування
духовних надбань українського народу, досягнення високої культури
міжнаціональних взаємин, формування в молоді рис громадянина української
держави, розвиненої духовності, моральної, художньо-естетичної, правової,
трудової, екологічної культури.
Розвиток громадянських компетентностей учнів конкретизується через
систему виховних завдань, що є загальними не тільки для системи виховної
роботи авторського закладу, а для всього суспільства загалом, адже
стрижневим завданням усієї системи виховання в Україні визначено
виховання свідомого громадянина.
З метою реалізації визначених завдань у «Школі становлення
відповідального громадянина» пріоритетним є формування тріади рис
особистості − «громадянин − патріот − гуманіст», яку можемо деталізувати
так: громадянська свідомість, сприйняття української ідеї, толерантність,
щирість, громадянська активність, взаємодопомога, принциповість,
сумлінність, справедливість, готовність до захисту держави, громадянський
обов’язок, дотримання Конституції України, любов до рідної мови і культури,
повага до історичної пам’яті, доброта.
Система виховних заходів ліцею в першу чергу спрямована на розвиток
громадянських компетентностей учнів. Зокрема, длярозвитку системи
безперервної правової освіти та виховання у молоді поваги до закону і прав
людини у закладі освіти традиційним став Всеукраїнський тиждень права, у
межах якого найчастіше проводяться зустрічі з представниками юстиції та
правоохоронних органів з питань «вуличного права»; тематичні виховні
години за участі представників органів місцевої влади та самоврядування,
учасників Революції Гідності, АТО й ООС.
Громадянсько-правове виховання − це діяльність, спрямована на
формування соціально зрілої, вiдповiдальної поведінки юнаків та дівчат на
основі знань, норм i принципів чинного законодавства України, поваги до

109
прав i свобод інших людей, шанобливого ставлення до державних символів
[25].
У ліцеї керуються принципом, що правова культура особистостi
невiд’ємна вiд активної протидiї особам, органiзацiям i установам, що
порушують закони, зазiхають на територiальну цiлiснiсть i незалежнiсть
України, завдають збиткiв державi та її громадянам.
Виховання учня як відповідального громадянина передбачає
становлення патріота, тобто людини з активною громадянською позицією,
орієнтованої на демократичні цінності та свободи, здатної до захисту права та
виконання своїх громадських обов’язків, відображених у Конституції
України. Важливим складником цього напряму виховання є правова освіта,
яка забезпечується викладанням правових дисциплін, популяризацією
чинного законодавства вчителями, органiзацiєю зустрічей здобувачів освіти з
працiвниками правоохоронних органiв, проведенням «круглих столiв»,
вечорiв запитань i вiдповiдей, виставок тематичної лiтератури, ситуаційно-
рольових ігор. Особливого значення у плані формування громадянсько-
правових компетентностей набуває залучення учнів до суспільного життя:
участь у добродійних акціях, благоустрої міста, території ліцею, збереженні
народного добра та охороні навколишнього середовища, шефській допомозі
окремим верствам населення. Важливим засобом правового виховання у ліцеї
є створення атмосфери вимогливостi щодо сумлiнного виконання учнями
своїх обов’язкiв, дотримання положень i правил внутрiшнього розпорядку
закладу, наказiв та розпоряджень адміністрації.
З метою формування в учнів ціннісного ставлення до себе, як людини,
держави і суспільства, виховання поваги до старших, батьків, людей похилого
віку, турботливого ставлення до молодших та людей з особливими
потребами, сприяння розвитку психологічного та духовного здоров'я молоді -
у закладі проводяться різноманітні заходи до святкових й пам'ятних днів і
подій, зокрема День знань, День партизанської слави, Всеукраїнський день
бібліотеки, День працівника освіти, День українського козацтва, День
захисника України, День визволення України від німецько-фашистських
загарбників, День української писемності та мови, Міжнародний день
толерантності, Всесвітній день боротьби зі СНІДом, День Збройних сил
України, Міжнародний день прав людини, Міжнародний день людей з
інвалідністю тощо. Традиційною стала також участь учнів у Міжнародному
проєкті «Ми можемо більше! – М-18», який сприяє розвитку громадянської
активності підлітків або становленню учня як відповідального громадянина.
Для реалізації поставлених завдань в закладі традиційними стали
ситуаційні ігри, екскурсії до бібліотек міста та читальних залів, знайомство з
каталогами, акції різних рівнів на підтримку воїнів АТО (бійцям 95-ої
бригади та випускникам ліцею), для учнів, які потребують специфічного
лікування тощо.
Кожен громадянин має отримати належне естетичне виховання, що є
ознакою повноцінної громадянської компетенції. А воно спрямоване на
розвиток широкого спектру почуттів, зокрема здатності збагнути та

110
висловити власне ставлення до культури й мистецтва. Для реалізації
поставленого завдання організовуємо екскурсії до культурно-мистецьких
закладів міста та області, проводимо тематичні курсові години та уроки,
виготовляємо стінгазети, створюємо літературні експозиції у бібліотеці та
навчальних кабінетах, організовуємо традиційні свята, залучаємо учнів до
участі в обласних творчих конкурсах та фестивалях.
Розвиток громадянських компетенцій не можливий без активності учнів
в ознайомленні зі світом дорослих людей, із проекцією на планування
майбутнього та вибір професії зокрема. З цією метою в ліцеї ведеться тісна
співпраця з Центром зайнятості, систематично організовуються екскурсії до
різних підприємств, освітніх закладів, бізнес-установ, організацій. Активно
працює клуб «Лідер», де проводяться зустрічі з успішними людьми різних
професій та статусів.
Питання збереження власного життя та здоров’я опосередковано, проте
мотивовано стосується формування громадянських компетентностей учнів.
Тому популяризація здорового способу життя, попередження насильства в
родині, булінгу, оздоровлення – це питання, до вирішення яких залучаються
батьки учнів.Вищезазначені проблеми систематично розглядаються на
загальноліцейних та класних батьківських зборах. Також ці завдання є одним
із пріоритетних напрямів роботи психологічної служби, яка виступає
посередником між сім’єю та учнем. Систематично проводяться розвивально-
виховні заходи в межах предметних тематичних тижнів, зустрічі з учнями, які
проживають у спальних корпусах, з метою сприяння їх адаптації, ведеться
спостереження за емоційним станом дітей.
Потреба у формуванні соціально активної особистості, громадянських
компетенцій вучнів реалізується значною мірою шляхом участі в органах
учнівського самоврядування – Радіучнів. Вона забезпечує партнерські
стосунки (відносини) між педагогом та учнем. Реальним результатом роботи
Ради учнів є формування відповідальності учнів за доручену справу.
Учнівське самоврядування в ліцеї як процес організації
життєдіяльності колективу керується Положенням про учнівське
самоврядування, Статутом ліцею-інтернату, Конституцією України, законами
України «Про загальну середню освіту», «Про позашкільну освіту».
Воно базується на демократичних засадах у поєднанні з національними
та загальнолюдськими принципами і спрямоване на розвиток громадянських
компетенцій особистості, виховання патріота суверенної України з глибоко
усвідомленою громадянською позицією, почуттям національної свідомості.
Учнівське самоврядування спрямоване також на забезпечення і захист
прав, інтересів учнів, підвищення у них інтересу до знань, пропаганду
здорового способу життя, запобігання негативним проявам в учнівському
середовищі, організацію дозвільно-розважальної діяльності.
Мета учнівського самоврядування −долучити учнів до різноманітної,
змістовної, цікавої діяльності, створити умови масового долучення учнів до
організаторської роботи, забезпечити реалізацію прав та обов'язків учнів. Це
також складові громадянської компетенції, як і те, що виховний вплив

111
підпорядковується завданням формування відповідального громадянина
України, а цей аспект передбачає високий рівень інтелекту та загальної
культури, розвиток творчих здібностей особистості, виховання людяності,
доброти та інших моральних чеснот.
Самоврядування впливає на зв’язок із реальним життям як практичний
бік формування громадянської компетенції, бо ж робота органів
самоврядування передбачає участь у суспільно корисній праці, проведення
організаторських акцій на здійснення загальноліцейних традиційних заходів
тощо.
Йдеться й про виховання особистості у колективі в ході спільної
діяльності: майбутній громадянин повинен бачити себе реалізованим у
соціумі, уміти реально оцінювати себе, взаємодіяти у колективі, навчитися
створювати його атмосферу, враховуючи думки меншості, шукати шляхи до
консенсусу.
Самоврядування передбачає ще одну громадянську компетентність -
єдність вимог і поваги до особистості: учень повинен відчувати, що вимоги
до нього базуються на вірі в його можливості, на впевненості у його силах, на
турботі про поступальний розвиток особистості.
Гурткова робота – міні-проєкція груп за інтересами та переконаннями,
уподобаннями та потребами у розвиненому громадянському суспільстві. Тож
більша частина учнів постійно залучені до неї, зокрема діти соціально
незахищених категорій: діти-інваліди, діти-сироти, діти, позбавлені
батьківського піклування. Вони вчаться в таких умовах почуватися
самодостатніми, а всі інші – толерантними й такими, котрі готові прийти на
допомогу в будь-якій складній чи скрутній ситуації. Підсумок такої роботи –
участь гуртківців ліцею-інтернату в обласних конкурсах, фестивалях,
спортивних змаганнях різних рівнів, де учасники отримують дипломи та
поціновані на традиційному щорічному заході «Ліцейний олімп».
Стратегія розвитку громадянських компетентностей учнів постійно
здійснюється шляхом співпраці педагогічного та учнівського колективів,
батьків учнів з позашкільними закладами та громадськими організаціями. З
цією метою активізуємо використання найбільш поширених виховних
технологій, зокрема проєктної, технології КТС, застосовуємо елементи
педагогіки життєтворчості, створення ситуації успіху тощо.
Відповідно до Концепції розвитку «Школи становлення
відповідального громадянина», формування громадянських компетенцій
спрямовано також на сформованість вучнів вміння цінувати себе як носія
фізичних та соціальних сил.
Дбаємо про об’єднання зусиль та координацію державних і
громадських інституцій у становленні відповідального громадянина,
співпрацюємо з дитячими та юнацькими самодіяльними організаціями, та
різноманітними дитячими і молодіжними об’єднаннями. Залучаємо до
виховної роботи з учнями висококваліфікованих і талановитих народних
майстрів, батьків, представників громадськості, національної наукової,
культурної та мистецької еліти.

112
 Особистісне самовизначення як чинник формування та розвитку
громадянської позиції учнів Школи становлення відповідального
громадянина

Сірик Ольга Олегівна,

практичний психолог

Ліцей реалізує та розвиває соціальну та громадянську компетентності,

які визначають «усі форми поведінки, які потрібні для ефективної та
конструктивної участі в громадському житті, у сім’ї, на роботі. Уміння
працювати з іншими на результат, попереджати і розв’язувати конфлікти,
досягати компромісів. Повага до закону, дотримання прав людини і підтримка
соціокультурного різноманіття». Громадянську компетентність закладом
освіти визначається як сукупність властивостей індивіда, що соціалізований
під впливом громадянського суспільства. До того громадянська
компетентність виявляється у вигляді соціокультурних, ціннісно-ментальних,
власне професійних, морально-етичних і інших знань, навичок та вмінь, що
мотивують індивідуальну і групову активність особистості.
Оскільки в майбутньому ми хочемо бачити Україну серед лідерів
економічного та соціального добробуту у ліцеї приділяється значна увага
громадянській позиції, на становлення якої вагомий вплив має особистісне
самовизначення. Психологічна служба Житомирського обласного ліцею
Житомирської обласної ради намагається сприяти всебічному особистісному
розвиткуздобувачів освіти, тому значна увага приділяється формуванню
самовизначення у старшокласників. Адже саме у ранньому юнацькому віці
особистісне самовизначення є новим важливим соціально-психологічним
утворенням (в умовах підготовки до самостійного життя та отримання
психологічного досвіду взаємодії з іншими).
Зв’язок особистісного самовизначення та становлення громадянської
позиції висвітлюється в автора педагогічної ідеї «Школи становлення
відповідального громадянина» Корінної Л.В.
На нашу думку, активна громадянська позиція передбачає розвиток
ієрархії цінностей, уміння усвідомлювати свої обов’язки, захищати свої
права, демонструвати толерантність до поглядів та переконань іншої людини.
З метою формування цих умінь проводяться групові та індивідуальні
психологічні заняття, на яких використовуються арт-терапевтичні, тілесно-
орієнтовані техніки, психологічні рольові ігри, вправи на рефлексію тощо.
Оскільки процес становлення особистісного самовизначення
відбувається як результат складної взаємодії зовнішніх і внутрішніх факторів
розвитку (зокрема, вплив соціальних факторів, соціокультурних умов життя,
мотивів та інтересів, власного досвіду), то самодетермінація проявляється в
особливостях ставлення старшокласника до себе, до власної діяльності,
поведінки та взаємодії з оточенням. Тому з найважливіших психологічних
умов формування і розвитку особистісного самовизначення, а згодом і

113
громадянської позиції, старшокласників,як відповідального громадянина
України, є їхні ціннісні орієнтації, які розглядаємо як одне із центральних
утворень у структурі особистості. Ціннісні орієнтації формуються протягом
усього життя, внаслідок накопичення життєвого досвіду і, як правило, є
відносно стабільними. Проявляються в діяльності та поведінці людини,
визначають мотивацію її поведінки, свідоме ставлення до соціальної
дійсності та мають суттєвий вплив на всі сфери діяльності. І.Д.Бех зазначає,
що в ціннісній орієнтації акумулюється життєвий досвід людини. Вони є
своєрідним індикатором ієрархій переваг, які людина надає матеріальним чи
духовним цінностям у процесі своєї життєдіяльності. З метою визначення
спрямованості особистості ліцеїстів 10 та 11 класів було організовано та
проведено дослідження за методикою М. Рокіча, яка базується на
теоретичних положеннях автора про структуру людських цінностей.
Науковець виділяє термінальні (цінності-цілі) та інструментальні (цінності-
засоби). У ході дослідження було виділено особливості
середньостатистичних ієрархій цінностей старшокласників (визначення
спільного середнього рейтингу).

Загальногрупові ієрархії термінальних цінностей

(за методикою М. Рокіча)

Примітка. Цифри за шкалою абсцис визначають поняття, що

демонструють такі цінності: 1 - активне діяльне життя, 2 - життєва мудрість,
3 - здоров’я, 4 - цікава робота, 5 - краса природи, 6 - кохання, 7 - матеріально
забезпечене життя, 8 - друзі, 9 - суспільне визнання, 10 - пізнання, 11 -
продуктивне життя, 12 - розвиток, 13 - розвага, 14 - свобода, 15 - щасливе
родинне життя, 16 - щастя інших, 17 - творчість, 18 - впевненість у собі.

Загальногрупові ієрархії інструментальних цінностей

(за методикою М. Рокіча)

114
 Примітка. Цифри за шкалою абсцис визначають поняття, що
демонструють такі цінності: 1 - акуратність, 2 - вихованість, 3 - високі
потреби, 4 - життєрадісність, 5 - ретельність, 6 - незалежність, 7 -
непримеренність, 8 - освіта, 9 - відповідальність, 10 - раціоналізм, 11 -
самоконтроль, 12 - сміливість, 13 - тверда воля, 14 - терплячість, 15 - широта
поглядів, 16 - чесність, 17 - ефективність у справах, 18 - чуйність.
Аналіз отриманих даних дозволяє зробити висновки про те, що ліцеїсти
10 та 11 класів надають перевагу таким термінальним цінностям як
«здоров’я», «друзі» (конкретні цінності), які відображають певну залученість
у сферу сімейно-побутових стосунків, та «активне діяльне життя»,
«матеріально забезпечене життя», «впевненість у собі» (цінності успіху), що
свідчить про конкретні цілі особистого життя. «Друзі» як цінність може бути
зумовлена особливостями вікового періоду старшокласників. Припускаємо,
що цінність «здоров’я» виникає під впливом сімейного виховання та
об’єктивних проблем сучасного суспільства. «Матеріально забезпечене
життя» є однією з найбажаніших цілей молоді. Активна життєва позиція та
впевненість у собі розуміються респондентами як уміння співвідносити
потреби, які виникають, з власними можливостями та з прийнятними
способами реалізації в кожній конкретній ситуації. Найменш властивими
орієнтаціями є «краса природи», «розваги». Можливо, через зайнятість
старшокласників вивченням профільних предметів, участі в різноманітних
проєктах та виконанням домашніх завдань, підготовкою до ЗНО, розвагам та
відпочинку не надається велике значення.
Оскільки на цьому віковому етапі розвитку особистості громадянське
самовизначення лише починає формуватись, ліцеїст ще не здатні повністю
жертвувати своїми інтересами для задоволення потреб оточуючих, орієнтація
на «щастя інших» під час ранжування теж зайняла останні позиції.
Результати дослідження інструментальних цінностей як інструментів
для досягнення власних цілей показують, що пріоритетними для
старшокласників є «вихованість» та «чесність» (формування залежить від
середовища, в якому виховується і знаходиться особистість),
«життєрадісність» (як позитивний погляд на життя в цілому), «освіта» (як
спосіб розвитку своїх можливостей, здібностей), «раціоналізм» (як уміння
логічно мислити), «широта поглядів» (як початок формування розуміння та
поваги до переконань, звичок інших осіб). Цінності, розташовані у верхній
частині ієрархічної структури, об’єднуємо в такі, що сприяють толерантному
спілкуванню, ефективному соціальному розвитку. Найменш значимими для
учнів є: «акуратність», «самоконтроль» та «відповідальність» (як особистісні
якості). Почуття відповідальності як внутрішнє відчуття обов’язку до вимог
суспільства формується у ліцеїстів поступово: дисциплінарна
відповідальність, відповідальність за себе, відповідальність за інших.
Можемо припустити, що старшокласники, які утримуються батьками (або
особами, які їх замінюють), не можуть повністю відповідати за свої вчинки та
оточуючих людей. Діти не надали особливого значення контролю власних

115
поведінки та емоцій, хоча навички самоконтролю у старшокласників
розвинені на достатньо високому рівні, адже навчаючись у ліцеї-інтернаті,
вони дотримуються правил ліцеїста, правил внутрішнього розпорядку та
режиму роботи закладу.
Під час обговорення методики ліцеїсти висловлювали думку про те, що
однією з найвагоміших цінностей кожного має бути доброта як риса
характеру особистості. З цією метою було проведено асоціативний
експеримент, завданням якого було визначити особливості сприймання
«доброї людини» у свідомості здобувачів освіти 10 та 11 класів. На
асоціативній вісі продемонстровано найбільш частотні якості, якими діти
характеризують добру людину (рис. 3). Головними ознаками є: щедрість
(14.3%) (як здатність поділитись з оточенням не лише матеріальними
благами, а й нематеріальними: знаннями, судженнями, переконаннями),
толерантність (13.3%) (як терпиме ставлення до способів самовираження
людей), ввічливість (13.3%) (як повага та тактовність у спілкуванні).
Семантична вісь асоціацій учнів на стимул «добра людини»

14,3% Щедрість
13,3% Толерантність
13,3% Ввічливість
9,8% Оптимістичність
Здатність допомогти
6,8%
іншим
6,6% Відкритість
6,5% Щирість
4,6% Чесність
2,4% Емпатійність
2,4% Справедливість

Був здійснений факторний аналіз отриманих результатів за допомогою

програми Statistica 13.3.0 (рис. 4, 5). У результаті факторизації даних було
виділено два значущі фактори, реконструкція яких представлена на
семантичному полі (рис.4). З першим фактором найтісніше пов’язані такі
змістові характеристики доброї людини (рис. 5): «відкритість» та «емпатія»
(обернений зв’язок з фактором), «толерантність» (прямий зв’язок з
фактором). Першу групу характеристик можна узагальнити у рівноправність
та щирість у спілкуванні. В цілому, цей фактор об’єднує якості особистості,
які сприяють утворенню міцних взаємостосунків. З другим фактором
обернено корелюють «чесність» та «щедрість». Умовно позначаємо ці риси
як такі, що навчають людину жити не лише для задоволення власних потреб.

116
 Факторно-семантичне поле сприймання старшокласниками образу
доброї людини

Факторні навантаження асоціацій на стимул «добра людина»

Важливим структурним елементом особистісного самовизначення,

який має вплив на формування громадянської позиції, є мотиваційний
комплекс людини. Мотивація– сукупність спонукальних факторів, які
викликають активність в організмі й визначають його спрямованість.
Розвиток мотиваційної сфери особистості залежить від середовища та умов її
виховання.
З метою визначення особливостей мотиваційної сфери ліцеїстів було
проведено дослідження за тестом-опитувальником вимірювання мотивації
досягнення А. Мехрабіана.
Домінуючі типи мотивів серед учнів
(за опитувальником А. Мехрабіана)

117
118
 Результати свідчать про те, що у більшості старшокласників розвинута
мотивація досягнення успіху (78%). Для них характерні активний пошук
нових способів вирішення проблемних ситуацій, впевненість в успішному
результаті, рішучість та наполегливість. Вони отримують задоволення від
самого процесу виконанні завдань (можемо говорити про розвиток
інтринсивної мотивації). Внутрішню мотивацію пов’язуємо з інтересом до
діяльності, значущістю виконуваної роботи, свободою дій, можливістю
реалізувати себе, розвинути свої здібності, навички та вміння. У цьому
випадку важлива діяльність сама по собі, а не досягнення яких-небудь
зовнішніх нагород.
Структура мотивації до діяльності

Внутрішня мотивація Зовнішня мотивація

Особистісна позиція Спосіб досягнення цілі
(почуття обов’язку, діяльність як цінність) Очікування:
Довготривала дія перевагнедоліків
(позитивна)(негативна)
Короткочасна дія

Поведінка

У 19% опитуваних дітей домінує прагнення до уникнення невдачі як

відносно стійке намагання людини уникнути невдач у різних життєвих
ситуаціях, що пов’язані з оцінкою результатів її діяльності іншими людьми.
Це може проявлятися у пасивності, страху помилки і неуспіху, уникненні
прийняття відповідальних рішень. Можемо провести паралель із зовнішньою
негативною мотивацією, за якої очікування неприємних наслідків визначає
усю діяльність особистості. Проте варто зазначити те, що внутрішня і
зовнішня мотивації не можуть існувати окремо одна від одної. Між ними
постійно відбувається процес інтерналізації, який здійснює перехід від
регуляції зовнішніми чинниками до саморегуляції. Мотивація на досягнення
успіху, яка виражається в потребах долати перешкоди і досягати високих
показників у діяльності, самовдосконалюватися, конкурувати та випереджати
інших, реалізовувати свої здібності, сприяє швидкому усвідомленню свого
місця у суспільстві (становлення громадянського самовизначення).
Самоставлення є також ключовим елементом формування
особистісного самовизначення. Дослідження типологічних особистісних рис
ліцеїстів-старшокласників здійснювалось за допомогою проективної
методики Б. Пашнєва «12 тварин». Більшість ліцеїстів (47,4% та 36,8%
відповідно) найбільш позитивно оцінюють «собаку» та «оленя» (асоціюючи
себе з ними). У першому виборі визначаємо бажання та велику потребу в
афіліативному спілкуванні з однолітками, в прийнятті та визнанні своєї

119
особистості (що є властивим для підліткового та раннього юнацького віку).
Припускаємо, що респонденти можуть демонструвати конформну,
екстравертовану поведінку. Інший вибір може свідчити про поціновування
ліцеїстами у собі моральних якостей, про коректність та емпатійність у
міжособистісних стосунках. Проте варто підкреслити їхню схильність до
інтроверсії. Найменш позитивно дітьми характеризується образ «миші»
(залежність від когось/ чогось, пасивна життєва позиція, потреба в захисті,
тривожність). Ідеальний образ «лева» обрали 57,6% респондентів. Можемо
припустити, що лідерство є однією з цілейстаршокласників. Вони прагнуть
розвивати у собі впевненість та почуття власної гідності, пріоритетними є
потреби самоконтролю та досягнення успіху. У цілому, більша частина учнів
оцінюють себе активними, сміливими, ініціативними та комунікабельними
особистостями. Імовірно, маємо справу з відносно гармонійно розвиненою
позитивною Я-концепцією. Усе це сприяє розвитку громадянської
суб’єктності, а пізніше і громадянської активності особистості.
Оскільки явище самоставлення та самоприйняття тісно пов’язане з
самооцінкою, нами був визначений рівень розвитку самооцінки
старшокласників (тест В. Тернопільської). 49% опитаних ліцеїстів
характеризуються середнім рівнем самооцінки, що може свідчити про повагу
до себе як до особистості, визнання свої недоліків та переваг, прагнення до
саморозвитку та самовдосконалення. У 37% респондентів виявлено високий
рівень самооцінки, за якого людині властивими є задоволення собою,
справедливе позитивне самоприйняття, почуття власної гідності та цінності,
впевненість у прийнятих рішеннях, адекватна реакція на критику. 14% дітей
мають низький рівень самооцінки, болісно реагують на зауваження
референтних осіб, залежні від думки інших, недооцінюють свої можливості
та здібності. Причинами низької самооцінки може бути завищений рівень
тривожності. Для встановлення цієї кореляції ми провели діагностику рівня
самооцінювальної тривожності (за «Шкалою тривожності» Кондаша). У 74%
старшокласників рівень тривожності в межах норми, у 7% – низький рівень.
В 11% та 8% дещо підвищений та високий рівень самооцінювальної
тривожності відповідно. Самооцінювальна тривожність, як правило, виникає
у ситуаціях, що пов’язані із порівнянням себе з іншими людьми, своєї
зовнішності, своїх здібностей тощо. Статистична обробка результатів
свідчить про тісний зв’язок між рівнем самооцінки та самооцінювальної
тривожності (при p<0,05) (табл. 1).

Кореляція між рівнем самооцінки та тривожності старшокласників

(Statistica 13.0)

Marked correlations are significant at p<0,5, N=100

Variable (Casewise deletion of missing data)
Means Std. Dev Var1 Var2
Самооцінка 20,2 7,782394 1 0,561905
Тривожність 20,1 7,848953 0,561905 1

120
 Узагальнюючи результати, робимо висновки про те, що респонденти
надають велике значення якості побудови системи міжособистісних
стосунків. Підкреслюють важливість дотримання загальноприйнятих
моральних норм у суспільстві, ефективну соціалізацію розглядають як процес
набуття, засвоєння і формування сприятливих цінностей особистості для
розвитку соціуму. Ліцеїсти визначають орієнтацію людини на ціннісно-
нормативні стосунки з іншими людьми. Це все може свідчити про розвиток
громадянської суб’єктності як здатності брати участь у житті своєї громади
(політичному, економічному тощо), готовності нівелювати власними
потребами заради інших.

ВПЛИВ СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНИХ ФАКТОРІВ НА

ФОРМУВАННЯ ГРОМАДЯНСЬКОЇ ПОЗИЦІЇ ОСОБИСТОСТІ

Александрова Марина Михайлівна,

соціальний педагог,
кандидат економічних наук

Сучасний стан України характеризується складною фінансово-

економічною ситуацією, мають місце такі події, як військові дії на Донбасі,
поширення міграційних процесів, складні суспільні процеси, пов’язані із
адаптацією мігрантів до іншого культурного середовища, трансформація
соціальної ідентичності громадянина України, відсутність консолідації
українського суспільства, по що свідчать значні соціологічні дослідження,
правовий нігілізм, зміна ідеологій тощо нагально потребує становлення та
виховання особистості зі стійкою громадянською позицією. Провідна роль у
формуванні громадянської ідентичності належить системі освіти, її новітнім
напрямкам, що, у свою чергу, вимагає трансформації громадянської освіти в
державі. Між тим міжнародна комісія «Освіта ХХІ століття» (березень
1993р.) одна з головних напрямків своєї діяльності визначила громадянську
освіту, яка розглядається як комплекс соціально-педагогічних заходів, що
дозволяють громадянам брати участь у житті демократичного суспільства.
Сучасна довідникова, професійна та публіцистична література не дає
однозначного трактування поняття громадянська позиція, відповідальний
громадянин тощо. Та чималакількість праць вчених та практиків присвячено
проблемам становлення громадянської позиції учнів, студентів, інших
учасників освітнього процесу. Такі дослідники, як В.Андрущенко,
Р.Арцишевський, М.Боришевський, Г.Ващенко, М.Задерихіна, І.Зясюн,
П.Ігнатенко, О.Киричук, Л.Корінна, Н.Косарєва, В.Кремень, Л.Крицька,
Т.Ладиченко, В.Оржеховська, В.Поплужний, С.Русова, А.Сироьенко,
В.Сухомлинський О.Сухомлинська, Г.Філіпчук, К.Чорна та ін. вивчали
питання теоретичного обґрунтування й аналізу поняття «громадянська
позиція», «громадянська ідентичність», «громадянська відповідальність». До
того ж аналіз досліджень сучасних вчених показав, що їх увага на формуванні

121
громадянської позиції концентрується в рамках, переважно, чи виховної
роботи, чи освітньої, а не в рамках єдиного виховного та освітнього процесу
в цілому. До цього ж, практично, відсутні фундаментальні дослідження щодо
встановлення та вивчення взаємопов’язаних факторів, які впливають на
даний процес, роблять його цілісним, а також застосування відповідних
інструментів та методів формування громадянської позиції учнівської молоді.
Під громадянською позицією, зокрема ліцеїста, ми розуміємо
інтегративну його характеристику, яка містить компоненти відношення
особистості і прояв її громадянської поведінки, яка відображає переконання
ліцеїста про суспільство, державу, Вітчизну, відповідальність, про соціально-
політичні та патріотичні явища в процесі набуття нею громадянських знань і
вмінь.
Громадянська ідентичність ліцеїста уособлює в собі соціальний,
психологічний, культурний, педагогічний феномен, який є унікальною
особливістю особистості, зміст її соціальної поведінки, яка відображає її
активну участь в громадському житті суспільства, країни.
А під формуванням громадянської позиції ліцеїстів розуміється
цілеспрямований і свідомий педагогічний процес взаємодії вчителів,
вихователів та учнів з метою отримання необхідних знань і навичок для
реалізації особистості в суспільстві, прояву ними громадянської позиції і
громадянської поведінки в соціальній діяльності й самоуправлінні.
Відповідно до Концепції громадянського виховання дітей і молоді,
затвердженої Постановою Президії Академії педагогічних наук України в
квітні 2000 р., відповідальний громадянин – це той, хто ідентифікує себе
громадянином держави, у якій живе, навчається чи працює, приймає
вищезазначені громадянські (демократичні) цінності, виконує громадянські
обов’язки, займається особистим саморозвитком (інтелектуальним,
професійним, фізичним), реалізує свої громадянські права (бере участь у
громадській діяльності, займається трудовою діяльністю), дбає про розвиток
країни.
Сутнісним напрямком формування громадянської позиції та виховання
громадянина України в рамках авторської моделі «Школа становлення
відповідального громадянина» є створення педагогічних умов у виховному й
освітньому процесі для цілеспрямованої підготовки учнівської молоді до
управління й участі у справах суспільства й держави, виконання функцій
господаря країни та своєї долі, ініціативного керівника й виконавця,
захисника Вітчизни, громадянина й людини. Для створення таких умов
необхідно виявити фактори, які найбільшим чином впливають на формування
громадянської позиції ліцеїстів.
Для будь-якої країни неминучим завданням є формування її
громадянина. Тому питанням формування громадянської позиції людини
приділяли увагу ще з часів утворення держави, як вищої форми організації
суспільства.
При цьому античні філософи приділяли велику увагу саме освіті. В
освіті (пізнанні) є два завдання – самовдосконалення людини та

122
конструювання її соціальної (громадянської) позиції. У древній Греції
філософи підкреслювали вплив оточуючого середовища на формування
гармонійної людини, було введено поняття «народний дух». У древньому
Римі панувала концепція достойних громадян, ідеального містянина, одними
із головних обов’язків якого є захист Вітчизни. У період Середньовіччя в
умовах релігійних війн та обмеження світових контактів в працях вчених
розглядались питання ідентифікації громадян, а також їх патріотичного
виховання, яке ґрунтувалось на національних почуттях.
У період формування Київської Русі формування громадянської
ідентичності та громадянської позиції набули особливої актуальності.
У період Реформації та Відродження все більше уваги приділялось
розширенню громадянського виховання.
В епоху Просвітництва поширюються ідеї розвитку здібностей людини
(дитини) завдяки залученню її до активної життєдіяльності.
Погляди на формування громадянської позиції та відповідального
громадянина на території України у XVIII та XIX ст можна сформувати у
вигляді двох основних напрямків: утилітарно-охоронний (повне підкорення
громадянина правлячому режиму) і суспільно-патріотичний (ідея служіння
Вітчизні). А на початку ХХ ст. активно розвивається теорія громадянського
виховання.
За радянських часів були створені умови для розвитку громадянської
свідомості нових поколінь, перед якими ставились грандіозні завдання
перебудови суспільства не лише в Радянському Союзі, а й в усьому світі.
У сучасних умовах в Україні одним із ефективних засобів формування
громадянської активності, розвитку відповідальності, колективізму,
дисциплінованості, ініціативності, потреби у самовизначенні є ідея
учнівського самоврядування, яку обґрунтував А.Макаренко. Проте відбулася
зміна в стратегії виховання. Нині засобом розвитку громадянської свідомості
є громадянська освіта, яка акцентує на творчо-продуктивному, індивідуально-
світоглядному типі відносин до цінностей громадянського виховання, на їх
перетворенні відповідно сучасним реаліям. Сьогодні в Україні формування
громадянської позиції особистості пов’язується із законослухняністю,
толерантністю, гуманізмом, правом вибору, свободою та безпекою
особистості, громадянською активністю, відповідальністю і соціально-
критичним мисленням. У державі визнається пріоритет особистості,
необхідність громадянського суспільства як регулятора правових відносин.
Для досягнення цього результату педагогічний колектив ліцею на чолі з
кандидатом педагогічних наук Л.В.Корінною проводить значну роботу зі
створення відповідного освітнього середовища через посилення в навчальних
планах громадянської складової, активізації позааудиторної роботи. При
цьому вся робота тісно пов’язана з мультикультурною освітою, формуванням
громадянських цінностей, відповідальності та навичок критичного мислення
у ліцеїстів.
У формуванні громадянської позиції в ліцеї активно використовуються
елементи проблемного навчання. Перевагами навчальних планів,

123
побудованих з використанням компонентів проблемного підходу є те, що на
уроках розглядаються як сучасні, так і історичні проблеми розвитку
суспільства, з’являється внутрішня мотивація учнів до формування
громадянської позиції і відповідальності, відбувається процес рефлексивного
мислення, який вимагає використання фактів, наявності відповідних навичок
та умінь, компетентностей, сформованих цінностей. Одним із аспектів такого
навчання є проведення дискусій, вислуховування різних точок зору, що
дозволяє обговорювати потенційні наслідки рішень, що приймаються. Така
форма роботи на заняттях демонструє свою ефективність у розвитку навичок
мислення, активізацію різних ідей та поглядів, становлення ідеї
відповідальності за своє життя та життя суспільства.
Важливим заходом для формування відповідальної громадянської
позиції молоді є щорічна організація в ліцеї форуму М-18 та участі у
нійліцеїстів, регіональним керівником якого є Л.В.Корінна. Це громадсько-
освітнній проєкт партиципації дітей і молоді та формування їхньої активної
громадянської позиції використовуючи діалог з політиками й владою,
презентації й підтримку суспільно значущих дитячих і юнацьких проектів та
ініціатив. Ця відкрита платформа передбачає різноманітні форми роботи і
майданчики – діалоги з депутатами, дискусії з політичними й громадськими
експертами, майстер-класи, квести, мистецькі виступи, презентації,
флешмоби тощо. При цьому усі функції модераторів виконують
старшокласники ліцею та учні інших навчальних закладів.
Окрім того,у ліцеї працює дискусійний Клуб «Зроби свій вибір», який
орієнтований на розвиток характеру та громадянської ідентифікації, на
виховання чіткої позиції відповідального громадянина України, його
професійної орієнтації. При цьому забезпечується тісний зв’язок із
випускниками ліцею, провідними фахівцями в різних галузях суспільної
діяльності, батьками. Також у виховній та освітній процес задіяна діяльність
Клубу «Громадянин», головним завданням якого є виховання відповідальної,
патріотичної компоненти, екологічної складової сучасної громадянської
позиції ліцеїста.
Значне місце в становленні відповідального громадянина відведено
бібліотеці ліцею, на базі якої функціонує гурток «Коло читання та рідної
мови», який спонукає до вивчення української мови й літератури, сприяє
посиленню соціальних зв’язків в державі, формує почуття національної
гідності й причетності до етнокультури. У межах гурткових зустрічей
відбувається також обговорення кінофільмів, новин ЗМІ, гострих проблем,
що піднімаються в соціальних інтернет-мережах. Інтерв’ю учнівського
середовища показало, що саме інформаційні джерела суттєво впливають на
становлення відповідального громадянина.
Важливим також є діяльність Клубу євроінтеграції, яка спрямована на
вивчення європейської культури та європейських цінностей, адаптації до них
сучасного громадянина України.
Освітній процес в ліцеї включає факультативи, з-поміж котрих можна
виділити курс «Фінансова грамотність», який окрім знань про фінансове

124
середовище, фінансові інструменти та фінансову систему України сприяє
формуванню в учнівській молоді відповідальності за своє фінансове
становище та за наслідки власних дій.
Серед інструментів впливу на громадянську свідомість ліцеїстів значне
місце посідає організація і проведення тематичних класних годин, вечорів,
зустрічей, відвідування театру, гостин, проведення віртуальних екскурсій в
музеї, інші учбові заклади, на підприємства, волонтерська діяльність.
Дослідження думок учнівської молоді щодо факторів впливу на
формування громадянської позиції свідчить, що значну роль відіграє сім’я
(87%), друзі (85%), аудиторна діяльність та освітній процес в ліцеї (92%).
Опитування (анкетування й інтерв’ю) ліцеїстів показало, що значна частка
респондентів на запитання про вплив форм роботи в ліцеї на становлення
громадянської позиції відзначила такі форми: учнівське самоврядування
(майже 35%), заняття в гуртках і секціях (понад 26 %), вечори, конкурси,
презентації (17%).
Дослідження думки педагогічного колективу показало, що класні
керівники (куратори) віддають перевагу таким формам роботи, які
стимулюють самостійність, активність, ініціативність, відповідальність, а
саме, участь в роботі учнівського самоврядування (майже 100%), в соціально
значимих проєктах (85%), волонтерській діяльності, в акціях милосердя
(73%). Вчителі ж акцентували на участі в олімпіадах, конференціях,
написання наукових робіт в МАН (62%).
Аналіз думок учнів та педагогів ліцею про фактори, що впливають на
формування громадянської позиції особистості та становлення
відповідального громадянина дозволяє зробити висновок, що всі фактор
впливу є взаємопов’язаними та взаємообумовленими. А вирішальними є
учнівське самоврядування, аудиторна діяльність та освітній процес, сім’я та
друзі.
Дослідження факторів соціально-педагогічного впливу на формування
громадянської позиції особистості в рамках авторської моделі Л.В.Корінної
«Школа становлення відповідального громадянина» свідчить про потребу
створення педагогічних умов для соціальної творчості учнів за допомогою їх
участі в різноманітних формах діяльності, які дозволяють відчувати себе
особистістю, розвивати інтереси й здібності в мінливих економічних і
соціальних умовах сьогодення.

125
 Методична комісія вчителів української мови і літератури

Альманах

ГОЛОС РІДНОЇ ЗЕМЛІ

Альманах «Голос рідної землі» знайомить з першими поетичними

спробами лiцеїстiв. Це перші сходинки до глибини слова,у якому звучить
любов до рiдного краю, що дає тепло й наснагу до творчості. Роботи ліцеїстiв
виразно ілюструють широкий спектр творчих інтересів, поетичний барометр
переживань і захоплень молодого покоління. Це переважно поезiї про
юнацькі поривання, про природу, душевні хвилі, які спонукали молодого
поета думати, творити і не бути байдужим до краси довкiлля, а перебувати в
пошуках особистої гармонії із земним життям. Особливо чуттєвими є iнтимні
сторiнки, що складають своєрiдну сповiдь, в якiй герої переживають усi
стадiї розвитку сердечного почуття. Книга містить кращi зразки мистецтва
Слова поетiв-початкiвцiв, окрилених творчiстю.
Альманах складається з семи збiрок, а саме:
«Барвисте намисто»(2009-2010),«Веселкове
перевесло»(2010-2011), «Квiтка душi»(2011-
2012),«Розмаїта вишиванка»(2012-2013),
«Вiночок сподiвань»(2013-
2014), «Поетичний водограй»
(2014-2015), «Слова на
вишиваних рушниках» (2015-
2016).

126
 Ярко Олена, ліцеїстка ІІ-У курсу
Житомирського обласного педагогічного ліцею.
Перший вірш написала у 10 років. З того часу
поезія стала важливою частиною її життя,
адже за допомого ліричних рядочків можна
передати свої враження, почуття та думки.

РІДНА ЗЕМЛЯ

Зелений ліс і вітру шум,

Верби самотній плач і сум,
Там шелест листя, спів птахів
І пам'ять всіх минулих днів.

Цвіте бузок, червоний мак,

І грає сонце на полях.
Зозуля много літ кує,
Водичка силу всім дає.

Виблиска ранок у росі,

А мрія десь живе у сні,
І свіжий подих ніч хова.
Цей край – блаженна ця земля.

Бджолиний рій, черемхи цвіт,

Добро і мир – земний наш світ.
І ласка неба, світло дня –
Це наша рідная земля!

127
 Войкіна Лідія Миколаївна.Народилася 30
липня 1992 року. Хист до віршування
успадкувала від своїх родичів. Багато хто у її
родині пише вірші, а тітка Марія, яка
складає пісні, своєю творчістю відома
навіть за межами Черняхівського району.

МОЯ БАТЬКІВЩИНА

Таке навіть взимку воно:

Багато писали про край свій
коханий,
Багато складали пісень.
Багато хвалили, що він Богом
даний,
Що милий він всім кожен день.
А я вам про свій хочу край
розказати,
Який не забуду й у сні.
В тім краї живе і моя рідна мати,
І рідні, і друзі усі.
Моя батьківщина така мальовнича
–
Розкішні сади тут ростуть.
І річка Бистріївка хвилями хлипче.
Троянди і мальви цвітуть.
А небо блакитне вгорі над полями –
Усипане зірками чи хмарочками,
Віщує нам мир і добро.
А люди які у нас добрі та щирі,
Привітні й ласкаві усі.
Ми в дружбі усі об’єднались, ми в
мирі!
Усі – і дорослі, й малі.
Головино рідне не можу забути,
Бо ж має безмежну красу.
І людям красу цю, пишноту
одвічну,
Я щиро до душ донесу.
Ніколи я батьківщину не покину,
З дитинства жила тут всі дні.
Хай край свій шанує кожна родина
І хай буде мир на землі!

128
 Головецька Зоряна Василівна.
Народилася в місті Житомирі. Взірцем творчої
діяльності з дитинства для неї був тато
Головецький Василь Миколайович, автор збірок
„Прощання з душею”, „Письмена журавлині”
тощо. Вже в п’ять років з’явилися перші вірші
Зоряни.

ТОБІ, ЖИТОМИРЕ!

Ще вчора Житомир осінній

Кудись вслухався, все чогось чекав,
Чомусь вдивлявся в небо соколине
Крізь безліч кульок із багряних барв.

Людьми вмивався, наче синім морем,

З містами-браттями він злився у одне:
В дзвінко-жадане солов’їне соло,
В струмків дзюрчання свіжо-весняне.

Погляди у темінь — погляди в минуле,

Де за волю предки у безсмертя йшли,
Витягали стріли, зупиняли кулі
За промінчик сонця, грудочку землі.

Погляди в майбутнє — погляди на небо.

Ми ще поживемо, нам ще треба жить.
Ще не раз обійме взір Бориса Тена
Нашу єдність духу-вічність, а не мить.

129
 Орбу Дойна.
Нинi мешкає в невеличкому містечку Овручі, хоча
ранiше жила в Молдові. На Україні лише два роки,
але вже відкрила для себе красу і милозвучність
українського слова, намагається також
відтворювати її у своїх віршах та сподівається, що
у неї дещо виходить.

СВІЧКА

Холодні краплі на вікні,

Я сиджу на самоті,
Темно, свічка на столі,
Я пишу тобі вірші…
Дощ, страждання, краплі смутку,
Серце голосно кричить,
Я тягну до свічки руку,
А вона мовчить… Мовчить…
Вже не світить, помирає…
Зникли всі надії геть.
Болю вже не відчуваю,
Забуваю, хто я є.
Знов питання постає:
Нащо я живу на світі?
Що тримає мене так?
Ради чого треба жити?
Дощ і смуток за вікном,
Це все поруч, я це знаю.
Згоріла свічка за столом.
І разом з нею я згоряю…
 

130
 Романюк Світлана, ліцеїстка ІІІ-Х курсу. Поезія
- її захоплення ще з дитинства. Зараз з усмішкою
пригадує, з якими труднощами писались перші
вірші, майже зі сльозами на очах! Для
творчості її характерна несистематичність:
пише тоді, коли відчуває натхнення, любить
підшукувати неодинарні теми для своїх віршів. В
основному пише для себе, але критику зі сторони
сприймає позитивно, адже це крок до
самовдосконалення. Улюблені письменники із
світової літератури - Єсенін, Пушкін, Блок,
Шекспір, Лермонтов, Ахматова; з української –
Шевченко, Леся Українка, Сосюра,
Винниченко….

***
Осіння смута обікрала листя,
А поле затужило за теплом,
Калина у зажуренім намисті
Намріяла про літо за вікном.
Вже парк посивів за одним світанком,
І сонце журно промені хова.
Немов двірник, холодний тьмяний ранок
Те листя під ногами заміта.
Дощів не видно. Обсихає осінь.
Як квіти, що лишились без води.
Не грають вранці веселкові роси,
Усе відходить з літом назавжди…
Усе відходить: і життя, здається,
Ось-ось обірветься і дійде до кінця.
Але надія в серці ще іскриться,
В передчутті одержання вінця.
Вінець отой сплітають срібні роси,
І квіти, що вже висохли давно.
І знов душа, як пісня, веселиться -
Це дуже схоже на сумне, німе кіно.

131
 Ярощук Світлана.
Народилася у мальовничому селі Ласки, серед
чудової природи і прекрасних людей-земляків.
У роду завжди цінувалося гарне слово і щира
пісня. Можливо, тому власна творчість
стала для неї такою важливою і необхідною.
Виливає свої емоції у віршах, і їй це
подобається. Теми віршів –
найрізноманітніші. Девіз життя: „Усе
починається з добра…

РОЗЛУКА
ЖИТТЯ – ЯК КВІТКА
Переплетені долі журбою,
Ми народились на цей світ,
Перев'язані нитками горя,
щоб жить, творить, радіти і любить.
Попливли всі думки за водою,
Щоб мить щасливу раптом
І зрівняли жалю сині гори.
зупинить,
щоб лиш добро собі і всім робить.
Розірвали назавжди долоні,
Вбили тихо серця невмирущі,
Із немовляти, як із пуп'янка,
Злі вітри розганяють надії,
розквітне квітка, ніжна і п'янка,
По душі б'ють все дужче і дужче.
якщо ж її завчасно не полить,
зов'яне й зсохне у єдину мить.
Вже зима розширя володіння,
Білим снігом засипане тіло,
А як розквітне цвітом навесні,
Бо воно без душі мало варте,
тоді в серцях звучатимуть пісні,
Виживати в журбі не зуміло.
тоді добро прийде до нас з небес,
тоді ми дочекаємось чудес.
Засльозили тумани вже очі,
А від серця шматки залишились,
Життя – як квітка. Але не завжди
Бо дві долі назавжди, назовсім
її поллють цілющі слів дощі.
В цьому світі навік розлучились…
А від засухи, знає всяк,
із квітки виросте лише будяк.

132
 Блещинський Дмитро Олексійович. Народився 30
квітня 1992 року у Криму. Зараз проживає в
мальовничому селі Нова Котельня, що на
Андрушівщині.
Ще змалку полюбив книги, бо книга – це той друг, що
завжди допоможе.

МОЄ ПОЛІССЯ СИНЬООКЕ

Моя земля так славиться хлібами,

Й людьми, які це злото жнуть,
Лиш на Поліссі пахне так льонами.
Для мене тут мов янголи живуть .
Лиш тільки тут я знаю щастя й горе,
Лиш тільки тут пізнав я сенс життя,
Тут чую материнську мову,
Ту мову, що пройшла через віки.
О, скільки душ скорила ця земля
Красою, піснею, тканням і вишиванням.
І тут лиш знаю радість від життя.
І тут пізнав я горе від кохання.
Усе в тобі: і щирість, і краса,
Любов, що наші душі зігріває,
І тільки тут з душі зника журба,
Бо ненькою цю землю величаю.

133
 Мельник Софія.
Навчається у Житомирському обласному
педагогічному ліцеї на ІІ курсі хіміко -
біологічного профiлю. Віршувати почала ще в
ранньому дитинстві. На творчість надихає все
навколо: від природи до почуттів, які
наповнюють душу. Деякі вірші здаються зовні
далекими від реальності, але саме до пережитого,
що відтворила на папері, тікає від буденності.

ЖИТОМИРСЬКЕ ПОЛІССЯ

Ген, за селом, високий ліс розрісся.

Там пахнуть квіти, ягоди й трава,
Це – рідний край, Житомирське Полісся.
Природа-матінка створила все сама.

Житомире, ти – серце мого краю,

Священна древня назва: жито, мир.
Тебе всім серцем щиро я вітаю
Й обороню, якщо потрібно, вір!

Лунай в піснях, живи в серцях і квітни,

Пишайся хлібом, який є у нас,
Всміхайся сонцю радісно й привітно,
Живи, мій краю, в цей прекрасний час.
 

134
 МОВА

Мова. Слово гарне, наче сад,

Що квітками первоцвіту вбране.
Мова – то духовний водоспад,
Де проміння пригріва весняне.

Без землі, без сонця і води

Жодна квітка зацвітать не стане,
А без мови - так було завжди! -
У людській душі пітьма настане.

Утиски, кайдани і неволя

Не давали спокою одній,
Хоч важку утримувала долю,
Та не забувала світлих мрій.

І настав той час свободи й волі,

Мова процвітає в слові тім,
Що пройшло всі тягарі недолі
І зайшло до кожного у дім.

Мова буде завжди поруч знами:

У піснях, у прозі, у віршах.
Душу й серце збагатить словами
Її крил міцний розмах.

135
 Опанасюк Оксана,ліцеїстка ІІІ-У курсу.
Народилась в мальовничому селі Радівка
Коростишівського району Житомирської
області. Почала віршувати ще в школі. Мій вірш
«Ліцей – мій рідний дім» був надрукований у
збірці «Веселкове перевесло». Мотивами моєї
творчості є інтимна, філософська та пейзажна
лірика.

БЕРЕЗОВІ АЛЕЇ ДО ЛІЦЕЮ!

Вдивляюсь я у погляди беріз,

Ласкавість й дух природи помічаю,
І ллються ріки золотавих сліз,
Чому я плачу? Я й сама не знаю…
Мабуть, не плачу я, то плаче дощ,
І плаче те похмуре сіре небо.
Яка прекрасна сповідь у природи,
Ну а людині так, мабуть, не треба.
Так сильно ллється дощ, шумлять берези,
А за вікном гримить лиш грім.
Пишу вночі такі короткі тези
І згадую свій рідний дім.
Зустріну вранці золоті алеї,
Берези віти похилились від води.
Пройдусь стежиною я до ліцею,
Мені не хочеться так звідси йти.
Не хочеться ліцей нам покидати,
Три роки пролетіли – і нам жаль.
Я обіцяю: буду часто приїжджати.
Далеко проганятиму печаль.

136
 Мураховська Анастасія Михайлівна.
Ліцеїстка ІІІ - У курсу. Написати свій перший вірш
мене надихнула творчість Івана Франка. Темами
моїх віршів є краса природи, інтимна лірика,
філософія життя.

СВЯТА ЗЕМЛЯ

Моя ти нене, Україно,

Багата й сонячна земля,
Яскраве сяйво горобини
І тихий посвист солов'я.
Пройдеш по зоряній травиці,
Блисне росою дивний дзвін,
Почуєш знов мелодію криниці
І залунає гомін пізніх журавлів.

Чудовий край - моя Вкраїна,

Все тут втішає й веселить,
Та не лунає пісня солов'їна
Вже декілька сумних століть.

Чому немає того дива,

Що зеленіло і цвіло?
Це все людська рука згубила :
Оту красу і той Дніпро.

Тож подивіться ви навколо

На цей чудовий рідний край,
На ці безмежні й вічні гори,
Святий, чарівний небокрай.

Ви бережіть красу природи -

Дарований від Бога Рай,
Піклуйтесь про цвіт народу,
Про наш змарнілий, рідний гай.
 

137
 Шкуринська Ліна.
Ліцеїстка ІІ-У Житомирського обласного
ліцею. Народилася у чудовому, мальовничому
селищі Нова Борова. Природа рідного краю
спонукала мене до написання віршів. Це одне з
моїх захоплень.

ДЛЯ ЧОГО У СВІТІ ЛЮДИНА?

Що робить вона на Землі? Не вміє всміхатись Вона,

Витає мов самотня пташка,
Кружляє у темній пітьмі.
Що робить на світі Людина?
Хто відповідь дасть на питання
таке?
Вона невід’ємна частина
Для світу, мене і тебе.
Чому живе в болях, стражданнях?
І кожну хвилину плаче Вона?
Розчарувалась в своїх сподіваннях
– Крутить і вертить усе на Землі.
У Неї з душі пішла вже весна.
Не буде Вона веселитись,
Не буде всміхатись тобі,
Не буде так жваво крутитись,
Цього ти від Неї не жди.
Давно вже забула про радість,
Вона все похмура й сумна.
Для чого у світі Людина?
Невже для того, щоб страждати?
Вона ж як самотня пташина…
Ніхто вже не хоче ЇЇ покохати.
Нікому не треба вона.
У відчаї ходить одна.
Ніколи не стане така,
Якою колись вже була.
Бо життя – то є дивна річ
А настане холодная ніч.
Зачарує усе у пітьмі.
Для чого у світі Людина?
Що робить Вона на Землі?
Витає, мов самотня пташина,
Крутиться в неповторній імлі.

138
 Наумчук Наталія.
Навчаюся на хіміко-біологічному профiлi.
Писати вірші почала з 8 років. Скільки себе
пам’ятаю, матуся вчила мене любити рідну
землю, цінувати кожен день життя, можливо
тому, зараз я дотримуюсь такого девізу: «Живи
кожен день, як останній. Твори добро, не тільки
для себе, а й для майбутніх поколінь».
І від зла відверне,
БЕЗ На шлях правди й істини
ВЕРБИ Й КАЛИНИ НЕМА Нас усіх поверне
УКРАЇНИ Та важливу річ нам
Слід запам’ятати,
Сходить сонце червоненьке, Що вербу й калину
Зірочки тьмяніють. Треба шанувати,
У калини ягідки Бо вони чудовії
Кров’ю червоніють. Нам допомагають,
Ось верба тендітненька Від очей недобрих
Котиками грає. Всяко відвертають.
Своє листя зеленню, Без верби й калини
Соком наливає. Сонце не засяє.
Соловейко трепетний Без верби й калини
На вербі співає, Вкраїни немає.
Українські символи Соловей дрімотненький
Радо прославляє. Пісень не співає,
Подивись, Вкраїнонько, Та у серці кожному,
Ось твої сестриці. Вони вже лунають!
Дай їм, Божа Матінко, Сонце вже заходить,
Чистої водиці. Верба спочиває.
Щоб вони здоровії Соловейка сонного
Вічно тут зростали, Калина гойдає…
Щоб і діти вдячнії
Неньку пам’ятали.
Україна – матінка
Нас усіх зростила,
Од врагів – загарбників
Нас крилом закрила.

Тож, спасибі, ненечко,

Вічно молодая.
Хай же над тобою
Веселка заграє.
Принесе хай щастя нам

139
 Остапчук Ольга.
Навчалася в Пісківській загальноосвітній школі
І-ІІІ ступенів, брала активну участь у
громадському житті школи, мала високі
досягнення з фізичної культури, була учасницею
районних олімпіад з різних предметів.

ЛІЦЕЙ – МІЙ РІДНИЙ ДІМ!

Ліцей – мій рідний дім!

Іще недавно я стояла на шкільній стежині
В часи розлуки і прощання,
Здається, це було востаннє.
Востаннє бачила і мліла,
Можливо, я не розуміла,
Не вірила і не хотіла
Прощатися зі школою своєю.
Не помирали, лиш жевріли
Жаринки нового життя.

Тепер одна стежина у житті моєму,

Ступаю я стежиною цією до Ліцею.
Одне жадання там – мета і ясність.
Живемо, працюємо, як одна сім'я.

О мій Ліцею, дорогий і рідний!

Як сонце в небі, ти в душі моїй.
Як пісня в полі, в серці ти моєму.
Все те, що маю я, і те, що в мене є,
Що від людей, що від землі святої,
Передано в моє життя тобою.
Низький уклін тобі, Ліцею мій!

140
 Малявська Юлія.
Моє кредо – дарувати тепло і радість людям.
Маю дуже багато захоплень, а серед них –
віршування. Власною творчістю займаюся
порівняно недавно, тож мої надбання
невеликі.

ДО УКРАЇНИ

Твоїми дорогами, люба Вкраїно,

Пройшла не одна бусурманська орда,
Бували у тебе тяжкії хвилини,
Коли панував всюди безлад, біда.
Пройшла ти крізь терни, розколи, руїни,
Крізь смерті і зради, та час – як вода:
Лікує тебе, але пам'ять не згине,
Не викреслить з думки звитяжні літа,
Не викине спогад, сумний і жахливий,
Не зробить цього, а проте й не згада...
Не скаже про шлях той тернистий і дикий,
Яким Україна до вольності йшла.
Не знатиме, хто є Шевченко й Хмельницький,
Забуде Бандеру, Івана Франка,
Забуде історію нашу столітню,
Забуде, і навіть про те не згада.
Тож будь, Україно, щаслива навіки,
Нехай твоя доля, мов квітка в саду,
Розквітне барвистим, п'янким, пишним цвітом,
До тебе я стежку завжди віднайду!

141
 Ярко Олена, ліцеїстка ІІІ – У курсу
Житомирського обласного ліцею. Родом із
мальовничого куточка Житомирщини, із села
Слобідки Червоноармійського району. Плоди її
творчої праці зібрані у першій власній збірці «
Роси ніжних лір»
(2011 р.).

БАТЬКІВСЬКИЙ КРАЙ

Геть там, де веселка співає барвиста,

Обнявши і поле, і річку, і гай,
Закутавшись шовком у полі пшеничнім,
Розкинувся здавна мій батьківський край.

Крізь вічко маленьке в небесній блакиті

Сам янгол там пестить поля запашні,
Серпанком, пшеницею щедро повиті,
Ввібравши у себе розмову душі.

Живе у лісах слобідська Афродіта,

Закохана серцем у щебіт птахів,
Що грають на струнах бентежного літа,
У мріях жагучих малих дітлахів.

Там вітер літає на крилах любові,

Кидає на землю голублену тінь,
Ми рідні по духу і рідні по крові
Від найвіддаленіших поколінь.

142
 РОЗДІЛ ІІІ. РЕАЛІЗАЦІЯ ЗАГАЛЬНОЇ ПРОГНОСТИЧНОЇ
МЕТИ ТА ЦІЛЬОВИХ ОРІЄНТАЦІЙ АВТОРСЬКОЇ МОДЕЛІ
«ШКОЛА СТАНОВЛЕННЯ ВІДПОВІДАЛЬНОГО
ГРОМАДЯНИНА» В ОСВІТНІЙ ПРАКТИЦІ ЛІЦЕЮ

ГРОМАДЯНСЬКА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ УЧИТЕЛЯ-ІННОВАТОРА

ШКОЛИ СТАНОВЛЕННЯ ВІДПОВІДАЛЬНОГО ГРОМАДЯНИНА

Корінна Людмила Віталіївна,

директор комунального закладу
«Житомирський обласний ліцей-інтернат
для обдарованих дітей»
Житомирської обласної ради

Метою повної загальної середньої освіти є різнобічний розвиток,

виховання й соціалізація особистості, яка усвідомлює себе громадянином
України, здатна до життя в суспільстві та цивілізованої взаємодії з природою,
має прагнення до самовдосконалення і навчання впродовж життя, готова до
свідомого життєвого вибору та самореалізації, трудової діяльності та
громадянської активності.
Здійснення завдань громадянського виховання покоління «дітей
тисячоліття», погляди і спосіб життя яких відрізняються від звичних, вимагає
серйозної уваги тих, хто покликаний запалити у кожного вихованця вогонь
любові до рідної землі, до свого народу, до народних звичаїв, традицій. Адже
саме від учителя залежить, ким стане вихованець у майбутньому, яку
громадянську позицію він займе у суспільному житті.
Етичний кодекс українського вчителя акцентує увагу на важливій місії
педагога: «Діяльність вчителя спрямована на всебічний розвиток учня з
метою виховання свідомого громадянина та допомогу у його адаптації до
життя в суспільстві» [15].
Вимоги до вчителя, які висувають держава і суспільство, потребують,
щоб педагог своєю творчою діяльністю у процесі освітнього процесу вмів
проєктувати розвиток особистості, чітко уявляв, яким повинен стати його
вихованець як громадянин незалежної України. Для досягнення
найважливішої мети національного виховання – формування свідомого
громадянина-патріота – учитель має створювати умови для всебічного і
гармонійного розвитку особистості, сформувати основи громадянської
свідомості, активності, відповідальності. Чільне місце в цьому процесі
посідає формування громадянської відповідальності, яка передбачає
добровільний вибір особистістю поведінки, що відповідає таким важливим
категоріям як обов’язок, ініціативність, дисциплінованість, самостійність,
вимогливість, принциповість.
Громадянська відповідальність вчителя в закладі освіти є однією із

143
домінантних складових її розвитку. Слід зазначити, що так званий
«професійний ідеалізм» учительства насправді є однією із цінностей
педагогічної професії. Адже саме вчителі у великій мірі несуть
відповідальність за збереження в суспільстві гуманістичних, моральних й
громадянських цінностей.
Як зазначає академік І.Д. Бех, громадянськість є історично змінною,
суттєво змістовною проблемою народу, котрий творить власну самобутність і
неповторність. Тому постійно виникає нагода нести знання про велич рідного
народу від покоління до покоління спадкоємців, які мають бути освіченими,
знаючими, активно творчими і діяльнісно непохитними у примноженні
національної ідеї. Вести лінію системних знань належить батькам і
освітянам, котрі покликані навчати і виховувати молоду генерацію стійких
послідовників національного родоводу.
Громадянська відповідальність за свою професійну діяльність, за себе
надає педагогічній діяльності акценту демократичності й гуманності.
Громадянськість у документі «Декларація і програма виховання
громадян у дусі волі і демократії, виховання, заснованого на усвідомленні
людиною своїх прав і обов’язків», яку було прийнято на 104-й сесії Комітету
Міністрів Ради Європи (членом якої є і Україна) визначається як соціальна
свобода особи і її вища відповідальність перед своєю Батьківщиною.
Визнаючи, що суспільна значущість і складність професійних
обов’язків вчителя вимагає від нього високого рівня професійної підготовки,
фундаментальних знань теорії і практики виховання та навчання, опанування
відповідними методами та технологіями педагогічної діяльності [15].
Ефективна організація освітнього процесу, спрямованої на формування
громадянських компетентностей, вимагає підвищення ролі вчителя у
формуванні громадянського суспільства.
Суспільно-політичні та соціально-економічні перетворення, які
відбуваються останнім часом в Україні, інтенсивно впливають на діючу
освітню систему: змінюються ціннісні орієнтири; вводяться нові освітні
стандарти; застосовуються інноваційні педагогічні технології; технології
управління, що сприяють модернізації змісту освіти, активному розвитку та
впровадженню інноваційних процесів, адекватних сучасним вимогам і
потребам держави та регіону. Ці виклики вимагають компетентних,
висококваліфікованих фахівців, які вміють швидко адаптуватися до
суспільних змін, мають підвищену громадянську відповідальність, творчо
ставляться до навколишнього світу і його пізнання – мають розвинені
дослідницькі здібності та здібності до неперервної освіти, самостійно й
ефективно реалізують цілі педагогічного процесу. Нова школа потребує
нового учителя, який може стати агентом змін, – зазначено у концепції «Нова
українська школа».
Учитель вчиться все життя. Рівень професійної компетентності
педагога визначають його знання, уміння, досвід практичної діяльності,
особистісні якості. Бути компетентним означає відповідати суспільним
вимогам та викликам.

144
 Громадянська відповідальність педагога як складне особистісне
утворення в структурному аспекті складається з низки властивостей, якостей
і характеристик. Найважливішими з них, як завжди, є патріотизм, орієнтація
на гуманістичну ідеологію, політична, правова й моральна культура; гідність,
соціальна справедливість і відповідальність, готовність до праці, до
соціального й професійного самовизначення.
Сприймаємо громадянську відповідальність розглядається як одна із
провідних професійних та громадянських якостей сучасного вчителя, як
інтегральна якість особистості, яка характеризується усвідомленням і
переживанням нею своїх обов’язків, загальних норм моралі; розумінням і
прийняттям їх особистісної, колективної та суспільної необхідності;
правильною орієнтацією в умовах вільного вибору засобів досягнення
суспільної мети, передбаченням результатів своєї діяльності; готовністю
діяти відповідально згідно з суспільними вимогами.
Суть громадянської відповідальності полягає у готовності вчителя діяти
відповідно до вимог професійного обов’язку на основі глибокого
усвідомлення ним сутності педагогічної діяльності, її ролі у розвитку
суспільства, здатності передбачати наслідки своєї діяльності та відповідати за
її результати перед суспільством, батьками, колегами, учнями, а головне –
власним сумлінням.
Громадянська відповідальність вчителя – це вияв його ініціативності,
самостійності, високого професіоналізму, педагогічної ерудиції, творчої
активності у справі виховання та навчання підростаючих поколінь,
підготовки їх до повноцінного життя і праці у суспільстві. Громадянська
відповідальність вчителя створює зокрема педагогічні умови підвищення
ефективності громадянської відповідальності учнів, а саме:
- шляхом удосконалення освітньо-виховного потенціалу
навчальних дисциплін;
- спрямованість шкільного життя на формування навичок
громадянської відповідальної поведінки (оптимізація різних
форм, методів, технологій залучення учнів до участі у
волонтерській діяльності, проєктах, що мають практичну
спрямованість, колективних трудових справах тощо);
- формування громадянської відповідальності через систему
виховної роботи як одного із важливих компонентів виховання
учнів (збагачення змісту позаурочної роботи професійно
спрямованими формами та методами, які забезпечують
формування мотиваційно-емоційного, когнітивно-ціннісного та
поведінкового компонентів громадянської відповідальності).
Перед соціально свідомою педагогічною громадськістю ліцею щоразу
постає проблема: як зробити, щоб у школі, ліцеї, своєму педагогічному
колективі були створені умови для успішного середовища розвитку вчителя
як професіонала і як громадянина.
По-перше, в основі політики розвитку творчого середовища і
відповідальної громадянської позиції вчителя лежить головна ідея про

145
відданість місії «Школи становлення відповідального громадянина» як
соціального ліфту для учнів переважно з сільської місцевості, мотивованих
на отримання якісної освіти та високої узгодженості цілей всього колективу.
Другий принцип: вчитель в ліцеї-інтернаті поцінований та успішний,
створені комфортні умови для його професійної діяльності.
Наступний принцип: «зірковий» учитель – джерело розвитку та
зростання авторитету й іміджу ліцею.
Ліцей– авторська Школа становлення відповідального громадянина,
відповідального за себе, заклад освіти, за розвиток і добробут країни в
цілому, в якій склалася система організаційних та психолого-педагогічних
факторів, спрямованих на формування середовища ефективного розвитку.
Освітнє середовище ліцею проєктує індивідуальну траєкторію формування та
розвитку цілісної особистості учня, який має високу мотивацію до отримання
освіти, здатним до критичного мислення і є патріотом з активною
громадянською позицією.
У ліцеї є декілька категорій вчителів:
- педагоги-інноватори, вчителі, для яких характерне прагнення до
інноваційних змін в своїй роботі. Вони постійно вносять новизну,
відкриті для участі в професійних конкурсах, мають публікації у
фахових виданнях. Саме ці педагоги є опорою для директора та
адміністрації;
- добросовісні, відповідальні педагоги. Їх роль теж дуже значима в
діяльності закладу освіти. Саме на них покладається виконання
повсякденної рутинної роботи;
- учителі-формалісти. Вони, як правило, не сприймають нові
методи, технології, нездатні працювати в інноваційному режимі.
Постає проблема включення всіх трьох категорій вчителів до реалізації
Концепції розвитку авторського закладу освіти, формування мотивації стати
активними громадянами ліцею. Тут перш за все важлива ефективна політика
переналаштування системи управління ліцеєм. Суть даної інновації в тому,
що поряд з вертикальною структурою управління на чолі з директором та
його заступниками, сформована горизонтальна – коли більшість педагогів є
керівниками структурних підрозділів та міні-колективів.
Учитель несе безпосередню відповідальність за власне професійне
становлення. Постійна робота над собою, власним професійним
удосконаленням, вміння діагностувати готовність до педагогічної діяльності і
на цій основі розробити програму професійного самовдосконалення –
необхідні якості компетентного вчителя-професіонала, вияв його
громадянської відповідальності.
У ліцеї створена атмосфера професійного зростання педагогів, де
особлива увага приділяється підвищенню кваліфікації вчителів за напрямами:
- оволодіння новим змістом освіти, в тому числі за допомогою
самоосвіти

146
 - участь у роботі центру «Школа педагогічної майстерності» –
науково-методичного та навчально-педагогічного підрозділу
відділу змісту і технологій навчання дорослих Інституту
педагогічної освіти і освіти дорослих НАПН України;
- навчання застосуванню сучасним технологіям в освітньому
процесі;
- робота над самоосвітньою науково-методичною проблемою;
- участь у дослідно-експериментальній діяльності, яка
здійснюються в ліцеї за чотирма напрямами:
- ліцей – авторська Школа становлення відповідального
громадянина (відповідно до наказу МОНУ від 19.01.2017
року №79 «Пропроведеннявсеукраїнськогоексперименту за
темою «Теоретико-методологічні засади моделювання
розвитку авторських шкіл» на базі загальноосвітніх
навчальних закладів України»);
- «Організаційно-педагогічні умови розвитку творчого
потенціалу учасників навчально-виховного процесу
(відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України
від 30.12.2013 року №1858 «Пропроведеннядослідно-
експериментальноїроботинабазіЖитомирськогообласногопе
дагогічноголіцеюЖитомирськоїобласної»);
- «Науково-методичні засади впровадження фінансової
грамотності у освітній процес навчальних закладів»
(відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України
від 17.06.2013 року №776
«Пророзширеннябазидляпроведеннядослідно-
експериментальноїроботи«Науково-
методичнізасадивпровадженняфінансової грамотності у
освітній процес навчальних закладів»);
- «Формування цінностей суспільства сталого розвитку
засобами навчального процесу» (відповідно до наказу
Міністерства освіти і науки України від 28.12.2015 року
№1/9-625 «Щодонавчальногокурсу «Основи стратегії
сталого розвитку України»», наказу управління освіти і
науки облдержадміністрації від 16.01.2016 року №01-30).
У зв’язку з цим проводиться цілеспрямована робота по узагальненню
педагогічного досвіду, прогресивних методик і нових технологій навчання.
Для реалізації цих завдань в ліцеї напрацьована мережа програмних заходів:
- функціонує педагогічна виставка: «Інноваційні педагогічні
технології, творчі доробки, передові педагогічні ідеї та знахідки
педагогів ліцею»;
- забезпечена участь вчителів у роботі обласної, національної та
міжнародної освітянських виставок «Сучасна освіта
Житомирщини», «Інноватика в сучасній освіті», «Сучасні заклади

147
 освіти». Ліцей відзначено 10 золотими, 3 срібними та бронзовою
медалями від їх організаторів: Міністерства освіти і науки
України, Національної академії педагогічних наук України за
активну участь у розробці та упровадженні освітніх інновацій;
- створено банк прогресивного педагогічного досвіду;
- щороку проводиться загальноліцейна конференція «Ліцейний
олімп» з метою підтримки та пошанування вчителів, які
виростили учнів – переможців ІІІ та IV етапів Всеукраїнських
учнівських олімпіад, ІІ та ІІІ етапів конкурсів-захистів науково-
дослідницьких робіт членів МАН.
У закладі освіти створена атмосфера професійної психологічної та
соціальної підтримки педагогів, здійснюється постійна актуалізація
важливості роботи з формування зовнішнього позитивного іміджу ліцею і
вчителів ліцею. У музеї-експозиції історії закладу освіти оформлено стенд
«Вчителем школа стоїть».
Важливим є педагогічне партнерство, зокрема постійне залучення
батьківської громади до оцінювання праці вчителя, вихователя, відкритість,
інформованість ліцейної спільноти про професійні успіхи педагогів.
У ліцеї-інтернаті системно проводиться діагностика інноваційної
діяльності вчителів, робота із забезпечення педагогів діагностичним
інструментарієм для проведення моніторингу якості знань за предметами,
забезпечується ефективний розвиток усіх напрямів та суб’єктів педагогічної
діяльності закладу в інноваційному режимі.

Планування Організація Регулювання Контроль

Організація роботи моніторингово-дослідницького майданчика

тивація інноваційної діяльності

Планування
на основі
та моделювання
існуючої
Розробка
практики
процесу
критеріїв
їївпровадження,
стратегічних
(показників,
завдань
авторської
рівнів) розвитку
концепціїтворчого
розвиткупотенціалу
ліцею

З метою підвищення громадянської активності вчителя в ліцеї постійно

Планування Організація Регулювання Контроль

148
Організація роботи моніторингово-дослідницького майданчика
яльності на основі існуючої практики
Планування її стратегічних
та моделювання Розробка
процесузавдань. Організація
впровадження,
критеріїв системи
(показників,
створення моніторингу.
рівнів)
концепції
розвитку
розвитку
творчого
ліцею-інтернату.
потенціалу учасників навч
удосконалюються принципи управлінської культури, яким ґрунтується на
повазі до особистості кожного учителя, упроваджується колегіальний
характер управлінських рішень та залучення всіх педагогів до реалізації
колективних творчих справ та проєктів.
Певна робота проводиться по залученню педагогів ліцею до суспільної
діяльності громади міста, області: участь у суспільно важливих акціях,
зв’язок із засобами масової інформації, робота в різних комісіях, спільнотах.
Особистість учителя, його громадянська відповідальність, діяльність як
патріота закладу освіти, міста, держави, демократичний стиль роботи, висока
комунікаційна культура – важливі умови діяльності ліцеюяк Школи
формування відповідального громадянина.
Громадянська відповідальність сучасного вчителя, вчителя-інноватора
як важливий компонент громадянської компетентності є однією із умов
реалізації проблеми становлення учителя-професіонала, учителя-
громадянина, готового вирішувати складні проблеми підготовки
підростаючого покоління до життя та праці в умовах сучасного
громадянського суспільства.

ФОРМУВАННЯ ГРОМАДЯНСЬКИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ УЧНІВ

ЛІЦЕЮ ШЛЯХОМ ПЕДАГОГІКИ СПІВРОБІТНИЦТВА У
АВТОРСЬКІЙ ШКОЛІ

Преснякова Наталія Петрівна,

Учитель-методист історії та правознавства

Особлива роль у формуванні майбутнього нашого суспільства й

держави, безперечно, належить юному поколінню, здатному генерувати нові
ідеї, втілювати інновації, робити відкриття, які визначатимуть долю нашого
суспільства й Української держави, що, безсумнівно, залежить, зокрема, і від
ступеня сформованості ключових компетентностей, визначених
основоположними освітніми документами.
Корінна Л.В. як директор «Школи становлення відповідального
громадянина» висвітлюює шляхи та особливості роботи, запровадження
нових методів та форм для ефективнішого залучення учнів ліцею до
засвоєння сукупності знань, умінь, навичок, емоційно-ціннісних орієнтацій,
переконань, які допомагатимуть усвідомити своє місце в суспільстві,
сформувати відповідальність за себе й свої дії.
12 квітня 2016 року Рада Європи ухвалила нові Рамки компетентностей
для культури демократії, визнавши важливість розвитку громадянських
компетентностей через освіту. Створення умов для формування особистості,
для якої громадянське суспільство є осередком розкриття її творчих
можливостей, задоволення її особистих і суспільних інтересів через
розширення практичного досвіду громадянської участі, формування й
усвідомлення потреби вчитись цьому протягом життя є одним із основних

149
завдань освіти в Україні.
Реалізуючи загальну стратегію ліцею для обдарованих дітей як
авторського закладу освіти за темою: «Школа становлення відповідального
громадянина», методична комісія вчителів історії, правознавства,
громадянської освіти, географії та мистецтва на уроках і в позаурочній
діяльності проводиться постійна робота з організації якомога ефективніших
шляхів формування громадянської компетентності ліцеїстів.
Працюючи над виконанням головного завдання ліцею – формування
відповідального громадянината досягненням мети методичної комісії
вчителів історії, правознавства та географії– формуванням суспільно
активної, національно свідомої та громадянсько зрілої, гармонійно
розвиненої особистості, що спирається на глибоке засвоєння суспільно-
гуманітарних наук, у повсякденній роботі керується сучасними критеріями
творчої педагогічної діяльності, серед яких: комплексне і варіативне
використання всієї сукупності теоретичних знань та практичних навичок;
застосування науково обґрунтованого вибору діяльності в конкретній
педагогічній ситуації; проведення систематичного самоаналізу професійної
діяльності; творче узагальнення власного досвіду й досвіду своїх колег;
реалізація на практиці принципів педагогіки співпраці; раціоналізація та
модернізація форм, методів і засобів освітнього процесу з метою розвитку
творчих можливостей учнів[3, с. 4].
В інформаційній мережі освіти в Європі поняття «громадянська
компетентність» визначається як здатність людини активно, відповідально й
ефективно реалізовувати громадянські права й обов’язки з метою розвитку
демократичного суспільства, одна із соціальних компетентностей, що означає
поінформовану й активну участь особи в житті суспільства як на рівні
місцевої громади, так і на державному й на міжнародному рівнях.
До основних громадянських компетентностей належать:
- розуміння власної громадянської (державної), національної та
культурної ідентичності, повага до інших культур та етносів;
- здатність берегти українські традиції та духовні цінності,
володіти відповідними знаннями та навичками, реалізувати свій
потенціал в умовах сучасного суспільства;
- розуміння значення національної пам’яті та її впливу на
суспільно-політичні процеси;
- знання європейських цінностей, зокрема принципів демократії, та
здатність застосовувати їх у повсякденному житті; розуміння та
сприйняття цінності прав та свобод людини, вміння відстоювати
свої права та права інших; розуміння та сприйняття принципів
рівності та недискримінації, поваги до гідності людини,
толерантності, соціальної справедливості, доброчесності, вміння
втілювати їх у власні моделі поведінки, здатність попереджувати
та розв’язувати конфлікти;

150
 - знання й розуміння державного устрою, державного управління у
всіх сферах суспільного життя на всеукраїнському та місцевому
рівні;
- знання механізмів участі у суспільному, суспільно-політичному й
державному житті та вміння їх застосовувати разом з прийняттям
рішень на всеукраїнському та місцевому рівні; відповідальне
ставлення до своїх громадянських прав і обов’язків у суспільно-
політичному житті;
- здатність формувати й аргументовано відстоювати власну
позицію, поважаючи відмінні думки/позиції, не порушуючи прав
і гідності інших осіб;
- здатність критично аналізувати інформацію, розглядати питання з
різних позицій, приймати обґрунтовані рішення;
- здатність до соціальної комунікації, вміння співпрацювати для
розв’язання проблем спільнот різного рівня, зокрема шляхом
волонтерства.
Працюючи над формуванням складових громадянської компетентності
на уроках і в позаурочний час, застосовуються ті інноваційні технології, які
одночасно розвивають і дослідницькі інтереси дитини:
- технологія розвивального навчання, у тому числі й на основі
індивідуалізації;
- технологія формування творчої особистості;
- технологія проблемного навчання;
- технологія «створення ситуації успіху»;
- технологія навчання як дослідження;
- технологія формування критичного мислення;
- технологія організації групової навчальної діяльності;
- проєктні технології тощо.
Виховання громадянина України, наділеного високими духовними
якостями, національним самоусвідомленням, родинними та патріотичними
почуттями починається, із зацікавленості підростаючого покоління своєю
минувшиною, витоками власного коріння. Тому у своїй співпраці з учнями
застосовується розроблену й апробовану нею впродовж багатьох років
методику пошуково-дослідницької роботи «Історія родини в історії України»,
якареалізується як на уроках та в позаурочній діяльності, ось уже близько
двох десятків років використовуючи можливості гуртка історичного
краєзнавства шляхом:
- вивчення історичних джерел, що стосуються рідного краю, роду,
історії роду в історії України, пошукової роботи в юнацьких та
наукових бібліотеках;
- робота в Державному архіві Житомирської області над вивченням
основних джерел з історії родини, рідного краю;
- проведення екскурсій, походів, експедицій рідним містом, краєм,
до визначних міст України;

151
 - знайомства з архітектурними пам’ятками, пов’язаними із
діяльністю видатних історичних осіб, визначними подіями;
- співпраці із представниками творчої інтелігенції міста, області:
краєзнавцями, працівниками музеїв, архівів, письменниками,
вчителями, викладачами вузів тощо;
- пропагування отриманих результатів досліджень шляхом:
- участі у ліцейських та обласних краєзнавчих конференціях;
- участі у Всеукраїнських, регіональних та місцевих
конкурсах тощо.
Публікації досліджень вихованців містяться в збірниках науково-
краєзнавчого товариства «Велика Волинь», журналах «Нова Доба», збірниках
тез науково-дослідницьких робіт учасників ІІ та ІІІ етапів Всеукраїнського
конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт територіальних відділень
МАН України, фаховихвиданнях ЖДУ ім. Івана Франка тощо. Юні
дослідники чи не щороку виступають із повідомленнями про свою
дослідницьку діяльність під час студентсько-учнівських краєзнавчих
конференцій.
З метою формування громадянських компетентностей вчителі
методкомісії активно використовують такі форми роботи з ліцеїстами, як
декада історії, правознавства та географії, яка щороку проводиться в ліцеї
до Дня Соборності України, а від 2017 року присвячується ще й 100-річчю
Української революції. Серед заходів, спрямованих на формування активної
громадянської позиції учнів:
- незабутня зустріч старшокласників із легендарним дисидентом-
борцем за українську державність, Героєм України Левком
Лук’яненком і депутатом Житомирської обласної ради, активним
учасником Революції Гідності Сидором Кізіним;
- зустрічі з воїнами АТО-ООС, серед яких і батьки, й брати, й
родичі, друзі й знайомі учнів, наші випускники, яким
старшокласники традиційно дарують на згадку про зустріч
власноруч виготовлені листівки й поробки;
- серія історико-краєзнавчих презентацій «Борці за волю України»
переможців ІІІ етапу Всеукраїнської історико-краєзнавчої
експедиції «Моя Батьківщина-Україна», учнів 11-І класу:
Трасківського А. (диплом І ступеня у номінації «Козацькому роду
нема переводу»), Чорної І. (диплом ІІ ступеня у номінації «Із
попелу забуття») та ін. про наших славетних земляків: козацьких
отаманів та гетьманів України – Є. Дашкевича, І. Виговського,
І. Самойловича, полум’яного поета-борця Олега Ольжича,
сучасних захисників незалежності України – всіх тих, хто від
козацьких часів вели й нині продовжують вести жертовну
боротьбу за українську національну ідею;
- випуск стіннівок до 100-річчя Української революції, автори яких
відзначаються нагородами на завершальному гала-концерті тощо.

152
 Значне місце у формуванні громадянської компетентності має участь
педколективу й учнів у міжнародному проєкті «М18:Ми можемо більше». Це
сприяє розвитку громадянських умінь та навиків підростаючого покоління,
необхідних майбутнім учасникам виборчого процесу.
Результатами роботи з формування громадянських компетентностей
шляхом педагогіки співробітництва стало в тому числі й здобуття її учнями за
період із 2015-2016 н. р. по 2019-2020 н. р. 16-ти дипломів 1-3 ступеня на 3-
му етапі Всеукраїнських олімпіад з історії та правознавства та на 2-му етапі
Всеукраїнського конкурсу-захисту учнівських наукових робіт МАН України,
2 командних дипломи 2-го ступеня в турнірі юних істориків та турнірі юних
правознавців, 6 дипломів 1-3-го ступенів на обласних конкурсах пошукових
робіт та 2 дипломи 1-2 ступеня на завершальному етапі Всеукраїнської
історико-краєзнавчої експедиції «Моя Батьківщина - Україна» −всього26
дипломів.
Формування громадянської компетентності, що є сукупністю знань,
умінь, навичок, емоційно-ціннісних орієнтацій, переконань учнівської
молоді, сприяє активній участі молодих людей у житті громадянського
суспільства, виробленню відповідального вибору й умінню ухвалювати
самостійні та колективні рішення. Формування громадянської компетентності
є ґрунтовною підставою саморозвитку й самореалізації особистості,
вибудовування нею успішної життєвої стратегії, що він впродовж усієї своєї
педагогічної діяльності й намагається втілювати в життя в роботі з кожним
новим поколінням своїх вихованців.

ФОРМУВАННЯ ВМІННЯ АРГУМЕНТУВАТИ ТА ВІДСТОЮВАТИ

СВОЮ ПОЗИЦІЮ, СПІВПРАЦЮВАТИ В КОМАНДІ ЯК ОСНОВА
ГРОМАДЯНСЬКОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ УЧНІВ

Левончук Наталія оЛександрівна,

учитель-методист хімії

Одним з найважливіших завдань сучасного виховання є формування

людини-громадянина, для якої демократичне громадянське суспільство стане
осередком реалізації творчих можливостей. У Концепції авторського закладу
освіти визначальною рисою такої людини має бути громадянськість.
Громадянськість – це готовність людини реалізувати свої права та обов’язки,
поважати права і свободи інших громадян, розуміти відповідальність перед
суспільством і державою за свої вчинки.
Громадянська компетентність відноситься до ключових. Ключова
компетентність є об’єктивною категорією, яка фіксує певний рівень розвитку
в особистості суспільно визнаного комплексу знань, умінь, навичок, ставлень,
орієнтацій. Відтак і громадянську компетентність учня розуміємо як
сукупність освітніх елементів, що складається з сукупності знань, умінь,

153
навичок, переживань, емоційно-ціннісних орієнтацій, переконань
особистості, які допомагають людині усвідомити своє місце в суспільстві,
обов'язок і відповідальність перед співвітчизниками, батьківщиною і
державою.
Формування громадянської компетентності на заняттях з предметів
природничого циклу теж має широкі можливості. Предмети природничого
циклу (хімія, біологія, біохімія, екологія) акцентують увагу на економічних та
екологічних аспектах прав людини, розглядають згубні наслідки зневаги до
природи, формують почуття відповідальності за стан біосфери, за зменшення
тиску всезростаючих потреб людини на вкрай обмежені можливості
географічної оболонки.
Англійський натураліст Джеральд Даррелл говорив:«Тварини і рослини
– своєрідний барометр, якщо раптово виявляється, що тварини і рослини
зникають – це попередження: з екосистемою щось негаразд. Тоді охорона
тварин і рослин, за своєю суттю – охорона нас самих. Треба захищати їх, бо
якщо зникнуть вони, зникнемо й ми».
Наш заклад спрямований на всебічно розвинуту особистість, тому
одним із чинників досягнення цього є дослідно-пошукова діяльність.Тема
нашого дослідження була вибрана не випадково. Проїжджаючи повз
залізничний вокзал у місті Житомирі, можна помітити велике будівництво.
Наразі там будують Епіцентр, хоча раніше там було нафтосховище, яке було
побудоване ще в 20-30 роках минулого століття.
Наразі будівництво виглядає так. Щоб розпочати будівництво,
необхідно було зняти верхній шар ґрунту. Але раніше там знаходилася
нафтобаза, тому зовнішні шари ґрунту були просякнуті нафтопродуктами.
Частину ґрунту вивезли на територію аеропорту, який знаходиться
неподалік ліцею, а іншу − на територію селища Глибочиці. Так забруднений
ґрунт з′явився на території приміських агроценозів, де раніше були городи та
пасовища жителів цього мікрорайону. Територія аеропорту знаходиться на
невеликому підвищенні, тому під час дощів та злив нафтопродукти
потрапили до ґрунтових вод, колодязів та городів людей, які мешкають у
цьому районі.
Коли наша дослідницька група пішла робити забір ґрунтів, то в повітрі
відчувався запах парів нафтопродуктів, також з′явився гіркий присмак у роті.
На основі побаченого, неважко було здогадатись, що постраждало відразу три
середовища: водне, повітряне та ґрунти.
Тому ми не могли не долучитися до вирішення цієї проблеми, бо ми
живемо і навчаємося на цій території. Перед нашою дослідницькою групою
постало завдання:
1. Вивчити стан екосистем забруднених нафтопродуктами.
2. Провести дослідження, які дозволяють оцінити забруднення
ґрунту, води.
3. Запропонувати заходи для поліпшення стану екосистем.
Так як нафта використовується в багатьох галузях промисловості та
життя людини, то вилучити її з використання повністю неможливо. Але

154
разом з тим, нафтопродукти посідають перше місце за ступенем забруднення
навколишнього середовища. Основним джерелом таких забруднень є
нафтопереробні підприємства, нафтосховища. Такі забруднення негативно
впливають на ґрунтовий покрив, поверхневі та ґрунтові води.
Тому ми поставили перед собою мету: вивчення екологічного стану
екосистеми, а саме ґрунту і води, які піддалися забрудненню
нафтопродуктами з колишнього нафтосховища, та запропонувати заходи для
його оптимізації.
Ґрунт є основним джерелом виробництва харових продуктів і значною
мірою джерелом сировини для багатьох галузей промисловості. Ґрунт – це
пухкий поверхневий шар суміші, що характеризується родючістю, утворення
якого відбувається впродовж тривалого часу в процесі взаємодії материнської
природи, рослин, тварин, мікроорганізмів, клімату і рельєфу. Тому ми
вибрали саме ґрунт як об’єкт дослідження.
Предметом дослідження було взято стан екосистем і якість питної води
на даній території.
Для оцінки стану екосистеми ми обралитакіметоди дослідження:
cпостереження, опис, лабораторний аналіз, статистичний метод.
Для того аби з′ясувати стан ґрунтів, ми взяли до уваги такі показники:
щільність ґрунту, водопроникність, пористість, кислотність і ступінь
забруднення нафтопродуктами.
Забір проб ґрунтів на аналіз ми проводили безпосередньо на території
аеропорту. Насипи сягали зросту людини.
Однією з найважливіших характеристик ґрунту є його щільність.
Для вимірювання щільності ґрунту ми використовували прямий метод,
а саме виміряли вагу та об’єм зразка ґрунту і безпосередньо вирахували
щільність за формулою:
маса грунту з природньою вологістю m
ρ= = .
'
о б єм грунту V

Наступним але не менш важливим показником є водопроникність.

Для визначення водопроникності необхідно скласти певну установку
для складання якої потрібно:
1. Взяти скляну трубку діаметром 3-4см і довжиною не менше 25см;
зав'язати один кінець її марлею, спочатку закривши його
фільтрувальним папером;
2. заповнити трубку на 20 см повітряно-сухим фунтом;
3. помістити трубку нижнім зав'язаним кінцем у лійку і закріпити на
штативі;
4. підставити підлійку склянку або колбу;
5. налити в трубку (близько 50−100мл) воду і запам'ятати час. Якщо
цієї кількості води буде не досить для повного промочування
фунту, то під час досліду можна ще долити води;

155
 6. за потемнінням мокрої частини фунту помітне проникнення в
нього води.
У своєму дослідженні ми також врахували загальну пористість.
Кількісно пористість зазвичай висловлюють відсотковим відношенням обсягу
порожнечі (V n) до загального обсягу ґрунту (V ):
о б ' єм порожнечі в грунті V n
n= = .
загальний обсяг грунту V

Біоструктурність ґрунту значною мірою залежить від його кислотності,

тому ми не могли оминути цей показник. pH середовище ми виміряли за
допомогою колометричного методу.
Цей метод передбачає застосування суміші індикаторів, які дозоляють
визначати даний показник у великому діапазоні концентрацій (1-10; 0-12).
Розчинами таких сумішей – універсальних індикаторів зазвичай
пропитують стрічки індикаторного паперу, за допомогою якого можна
швидко та точно (з точністю до одиниць pH або навіть десятих частин pH )
визначити кислотність досліджуваних розчинів (за допомогою порівняння з
еталонною кольоровою шкалою).
Ступінь забруднення нафтопродуктами.
Для вимірювання ступеня забруднення ґрунту нафтопродуктами на базі
ліцею не вистачає обладнання, тому для проведення цього дослідження
зразки ґрунту ми віддали в лабораторію.
Результати досліджень, які ми отримали ми порівняли з
дослідженнями, які раніше проводилися на базі ліцею і зробили такі
висновки:
- Щільність ґрунту (зросла від 40% до 60%).
- Водопроникність (зменшилась, внаслідок посилення оглеєння).
- Загальна пористість (знизилась від 40% до 25%).
- Показник рН (знизилась від 40% до 25%).
- Ступінь забруднення нафтопродуктами (середній ступінь
забруднення від 6-12г/кг).
Вода − початок та основа всього живого на Землі. З нею пов′язана вся
різноманітність та життя на нашій планеті. За останні 40–50 років рівень
забрудненості води збільшився в сотні разів. Поняття «чиста вода» цілком
умовне. Вона вважається чистою і придатною для господарського
користування і пиття, якщо вміст домішок у ній не перевищує
граничнодопустимої норми концентрації (ГДК).
Наша дослідницька група робила забір води у місцевих криницях, які
розташовані на досліджуваній території.
Для оцінки стану водного середовища, ми виділили три головні
критерії: органолептичні показники, хімічні та мікробіологічні. До
органолептичних ми віднесли колір, присмак, каламутність та запах. До
хімічних водневий показник рН, твердість води та ступінь забруднення
нафтопродуктами. До мікробіологічних загальне мікробне число бактерій

156
групи кишкової палички, кількість патогенних мікроорганізмів.
Оцінити органолептичні показники можна без будь-якого обладнання за
допомогою сенсорних систем, а саме таких як зорова, нюхова та смакова.
Рівень pH ми виміряли колометричним методом, як і в випадку з
ґрунтом.
Перевірку води на вміст нафтопродуктів проводили в лабораторії, так
як у ліцеї немає відповідного обладнання.
Твердість води можна визначити за допомогою спеціального приладу,
який називається TDS-метр. Це прилад вимірює електропровідність рідини.
Чим вона вища, тим більше солей в ній розчинено. Але для встановлення
бажаного доведеться скористатися інформацією з таблиць і формул.
Ми не оминули дослідження за бактеріологічними показниками.
Проведення аналізу води на вміст можливих мікроорганізмів – завдання
важке. Для перевірки бактеріологічних показників води зібрані нами проби
ми віддали в лабораторію. Для цього були розроблені спеціальні тести, за
допомогою яких виявляють групу бактерій, які показують чи у воді є
шкідливі мікроорганізми, до таких належить кишкова паличка.
Результати дослідження які ми отримали ми порівняли з
дослідженнями чистої води і зробили такі висновки:
- Специфічний запах органічних домішок
- В одному зразку виявлено тонку плівку органічного походження
- Каламутність відсутня
- Колір води не змінився
А тепер до вашої уваги хочемо представити хімічні показники та
бактеріологічні. Тож розпочнемо з хімічних:
- pH =5-7
- Жорсткість(ммоль/л)-5,7-6,5
- Вміст нафтопродуктів- 0,5-0,7мг/л
Тепер переходимо до бактеріологічних показників:
- Загальне мікробне число в 1см³ не більше 100 - в межах норми.
- Бактерії групи кишкової палички – не виявлено.
- Кількість патогенних мікроорганізмів − не виявлено.
Охорона ґрунтів досить важлива в наш час, адже шкідливі хімічні
речовини проникаючи до ґрунту переходять до рослин, підземних вод,
відкритих водойм, разом з рибою до людського організму.
Тому ми пропонуємо систему агрозаходів з відновлення родючості
нафтозабруднених ґрунтів:
- внесення мінеральних добрив, соломи, цеоліту та рихлення
ґрунту, що значно прискорює процес відновлення його родючості;
- оптимальною дозою нітратних добрив є 400кг/га.
Зважаючи на численні звернення жителів Житомира, міська рада
зобов’язала власників ділянки здійснити рекультивацію ґрунту. А наша
творча група учнів, передала систему агрозаходів з відновлення родючості
нафтозабруднених ґрунтів, яка, на нашу думку, допоможе з відновлення

157
екосистем.
На базі нашого ліцею проводився форум М18 «Ми можемо більше», де
наша дослідницька група представила результати дослідження у формі
екоковоркінгу на тему: «Вплив антропогенних факторів на стан екосистем та
здоров′я людини».Вивчивши ступінь забруднення різних компонентів
екосистем: ґрунту, води, ми порівняли із результатами досліджень, які
проводили у 2009 році.
На форумі творча група учнів запропонувала результати свого
дослідження представникам інших територіальних громад, зокрема
Новоград-Волинської, Бердичівської, Народицької.
Учасники форуму активно включились в обговорення питання
забруднення навколишнього середовища. Учасниця форуму з міста Новоград-
Волинського виявилася нашим однолітком, її звуть Анастасія. Вона
повідомила про проблеми забруднення своєї місцевості, які нас неабияк
вразили.
Одними з найголовніших проблем, їхнього регіону, було забруднення
річки Случ та проблема роздільного збирання сміття. Розповідь Анастасії про
забруднення річки, вразила найбільше, адже неподалік розташований завод,
який не утилізує промислові відходи, а просто зливає їх у річку. На дні річки
було виявлено шар клею товщиною 15-20см! Тому там знищується
екосистема водойми, зникають природні мешканці водойми: риби, раки,
рослини тощо. Як наслідок риби просто загинули від такої кількості
шкідливих речовин, і їхні трупи плавали на поверхні.
Також постало питання роздільного сортування сміття. Учасники інших
громад підняли проблему сортування відходів. Представниця з Народичів
зазначила що вони в густо населених місцях їхнього міста, встановлювали
роздільні баки для сміття. Це були баки окремо для пластику, скла і
поліетилену, а поруч – урна. І як ви думаєте, куди люди викидали сміття?
Звичайно ж, у спільну урну. Можливо, люди ще не звикли до сучасних
технологій. Дівчина з своїми ровесниками заохочують школярів до
збереження природи, а тому влаштовують різні заходи. Одним із таких
заохочувальних заходів є те, що в холі школи поставлено «звір», який поїдає
папір, куди діти із задоволенням викидають папір. Потім зібрану макулатуру
здають, отриманих грошей вистачає, щоб влаштувати невелике свято для
учнів.

МОВЛЕННЄВА КОМПЕТЕНТНІСТЬ ЗДОБУВАЧА ОСВІТИ ЯК

ОСНОВНА СКЛАДОВА ФОРМУВАННЯ УСПІШНОЇ ОСОБИСТОСТІ

Рассохіна Людмила Ростиславівна,

учитель-методист української мови та
літератури

158
 Реформуванням в Україні загальної середньої освіти на сучасному етапі
передбачено виховання національно свідомої, різнобічно розвиненої
особистості з високими моральними цінностями. Пріоритетним освітнім
завданням є підготовка здобувачів освіти до активної життєдіяльності в
умовах сьогодення, розв’язання якого потребує переосмислення усталеної
організації процесу навчання, зокрема української мови, відповідно до
запитів суспільства, напрямів розвитку мовної освіти, загальноєвропейських
рекомендацій із питань формування мовної особистості, самодостатньої,
комунікативно компетентної, здатної й готової до спілкування в будь-якій
життєвій ситуації і в різних сферах суспільного життя [85]. Потреба
суспільства в активних, творчих, діяльних, обдарованих, інтелектуально й
духовно розвинених громадянах зумовлює орієнтацію освітнього процесу на
становлення й розвиток особистості, яка здатна також і до самоосвіти,
саморозвитку, самовдосконалення, уміє використовувати здобуті знання для
творчого розв’язання життєвих проблем, прагне реалізувати себе [79].
Основною метою методичного об’єднання є дослідження й практичне
обумовлення ефективних форм і методів формування й розвитку мовної
(мовленнєвої) компетентності особистості. Це має бути особистість, яка не
тільки знає мову, а й вільно користується нею з урахуванням різноманітних
життєвих ситуацій і дотриманням культури спілкування. Усвідомлення
означеної проблеми, а також потреба в науково-методичному обґрунтуванні
традиційних та інноваційних шляхів формування та розвитку мовної (та її
різновидів) компетентності особистості зумовили вибір теми для реалізації
авторської концепції закладу.
Внесення суттєвих змін до чинних програм, зокрема з української мови,
спричинених вимогами суспільства, що активно розвивається й потребує
сформованої цілісної особистості, здатної до саморозвитку, самоосвіти й
самовдосконалення, продуктивної взаємодії в мікро й макросоціумі, зумовило
появу таких проблемних питань: як взаємодіють між собою предметна й
ключові компетентності; як методично правильно організувати навчання
української мови, щоб отримати позитивний результат не лише у формуванні
й удосконаленні знань, умінь і навичок учнів, а й у набутті ними досвіду
мовленнєвої діяльності, досягти усвідомлення ними цінності української
мови, розвинути здатність застосовувати мову як засіб репрезентації
особистості; як обрати з-поміж форм, методів і засобів навчання такі, що
спонукатимуть учнів до побудови власної освітньої траєкторії тощо [79].
Вивчення цього питання в наукових джерелах засвідчує неоднозначний
підхід науковців до визначення та тлумачення мовної компетентності
особистості. Сучасні дослідники з різних галузей науки (психологи,
лінгвісти, соціологи, психолінгвісти, лінгводидактики та ін.) пропонують свої
моделі результатів наукового пошуку й репрезентують їх у загальному
вигляді.
Теоретичне обґрунтування поняття мовна компетентність відбулося в
лінгвістичному аспекті після презентації дослідження «Мова й мислення»
(1972 р.) Н. Хомського, відомого американського вченого, який і увів до

159
наукового обігу це поняття. Його послідовники (Ю. Апресян, О. Кубрякова)
надають перевагу терміну «мовна компетентність», проєктуючи його не лише
на об’єкт, а й на суб’єкт, тобто поняття мовленнєвої компетентності входить
до визначення мовної компетентності [72]. Друга група дослідників
(О. Біляєв, А. Нікітіна, М. Пентилюк) розмежовує мовну й мовленнєву
компетентності, підкреслюючи, що мовленнєва не лише пов’язана з мовною,
а й формується на її основі [60]. Отже, мовну компетентність науковці
трактують як явище певного рівня обізнаності конкретного суб’єкта із
знаковою системою мови (мов), а
мовленнєву−якздатністьлюдинидопрактичноговикористаннязнаньпромовувпр
оцесікомунікації.
Подальше удосконалення системи вивчення української мови в
закладах освіти обумовлює пошук шляхів формування й розвитку мовної
компетентності, зокрема науково-методичного підходу до вивчення цього
питання.
У тлумаченні сучасними науковцями терміна мовна особистістьможна
визначити ключовими такі поняття: здібності й характеристики
(Караулов Ю., Красних В.), пізнавальні, мотиваційні та емоційні особливості
(Засєкіна Л.), мовний простір (Карасик В.), світоглядні настанови, ціннісні
пріоритети, поведінкові реакції (Воркачов С.), мовленнєві жанри
(Лебедєва Н.), мовні уподобання, знання, вміння, настанови, поведінка
(Матвєєва Т.) та ін. Відповідно до цього твердження основні програмні
документи реформи загальноосвітньої школи наголошують на необхідності
вивчення державної мови, адже це сприяє вихованню сучасної
інтелектуально й духовно розвинутої особистості, здатної до продуктивної
діяльності. На думку науковців, така особистість повинна володіти не лише
певним обсягом знань про мову, а й умінням застосовувати їх в усному й
писемному мовленні, «толерантно спілкуватися, слухати й чути, сприймати й
розуміти» [75], тобто бути компетентною щодо мови й мовлення.
Мовна особистість−цесоціальнеявище,
протевнійприсутнійтакожіндивідуальнийаспект.
Кожнамовнаособистістьформуєтьсянаосновіусвідомленняконкретною
людиною всього рідномовного багатства. Основним способом перетворення
індивіда намовну особистість є його соціалізація, що має три аспекти:
- процесс включення людини в певні соціальні відношення, в
результаті чого мовна особистість виступає свого роду
реалізацією культурно-історичного знання всього суспільства;
- активна мовленнєво-розумова діяльність за нормами й еталонами,
заданими тією чи іншою етномовною культурою;
- процесс засвоєння законів соціальної психології рідного народу
[44].
Отже, кожна мова відображає особливу картину світу, і мовна
особистість повинна організовувати свою мовленнєву діяльність відповідно
до цієї картини.
Формування мовної компетентності особистості, на нашу думку, по-

160
лягає в усвідомленні сучасних тенденцій розвитку української мови.
Більшість лінгводидактів відзначають, насамперед, негативні аспекти
розвитку мови, зокрема значну активізацію поширення стилістично зниженої,
вульгарної, жаргонної лексики, навалу іншомовних слів
−«масовадеестетизаціяівульгаризаціялітературної мови», «великі масштаби
невиправданих іншомовних запозичень, насамперед англо-американізмів»
[74]. Водночас звертаємо увагу на той факт, що ті ж аналітики відзначають і
процес демократизації української літературної мови, зокрема розширення її
стилістичних можливостей, зміни лексичного складу, лібералізація
нормативної основи.
Питання сучасної мовної ситуації в Україні представлено рядом
досліджень Л. Масенко, О. Сербенської та ін. Відповіді на питання «Звідки
береться суржик?», «Чому мовлення дикторів деяких телеканалів суперечить
нормам чинного українського правопису?», «Чому мовознавці відновлюють
деякі норми українського правопису 1929 року?» потребують знання історії
становлення й розвитку української літературної мови, тобто власне
лінгвістичної компетентності вчителя, розширенню якої допоможуть
дослідження відомих українських мовознавців Л. Масенко, П. Селігея,
Л. Ставицької, О. Сербенської, О. Тараненка та багатьох інших.
Згідно з вимогами чинного Державного стандарту базової і повної
загальної середньої освіти та шкільної програми з української мови,
пріоритетом уроків української мовиє формування мовної особистості
учнів, здатної бездоганно володіти всіма засобами української мови з
урахуванням специфіки мовленнєвої ситуації, а значить адресата та адресанта
мовлення, умов спілкування, змісту мовленнєвого повідомлення тощо[72]. На
цьому наголошують також провідні українські лінгводидакти О. Горошкіна,
Т. Донченко, С. Караман, Т. Окуневич, М. Пентилюк та інші. Так,
М. Пентилюк зазначає, що «школа має забезпечити формування людини, яка
вільно й легко висловлюється з різноманітних питань, виявляє високий рівень
культури спілкування, дбає про якість свого мовлення та його
вдосконалення» [60].
Формування компетентної мовної особистості відбувається упродовж
загального освітнього процесу, однак найважливішу роль у цьому займають
саме уроки української мови, зокрема як уроки вивчення аспектів
української мови (спрямовані на формування та розвиток мовної,
мовленнєвознавчої, мовленнєвої та комунікативної компетентностей учнів),
так і уроки розвитку мовлення ( формування й контролю аудіативних та
читацьких умінь і навичок, уроки роботи над діловим мовленням, написання
та вдосконалення творчих робіт тощо).
Урахування значення курсу української мови, зокрема уроків
української мови дали змогу виділити основні фактори, які впливають на
формування мовної особистості учнів у системі авторської педагогічної ідеї:
- текстоцентричний підхід−побудовауроківнатекстовійоснові,
оскількисаметекстдаєвчителеві можливість продемонструвати
виражальні стилістичні функції засобів української мови;

161
 - компетентнісний
підхід−спрямованістьмовноїосвітинаформуваннявсьогокомплексу
визначених Державним стандартом компетенцій - мовної,
мовленнєвої, соціокультурної й діяльнісної як складників
комунікативної компетентності, що формується на уроках
української мови й передбачає отримання учнями знань, умінь,
ставлень, досвіду діяльності та індивідуальних моделей
поведінки;
- когнітивно-комунікативний підхідяк засіб формування
словника учнів, усвідомлення ними лексичного, граматичного та
стилістичного багатства української мови як премету вивчення,
засобу навчання й самоусвідомлення й самостверджування;
- українознавче спрямуванняуроків української мови відповідно
до вимог Державного стандарту та чинної програми, усебічне
вивчення й реалізація виховного потенціалу рідної мови як засобу
виховання учнів та формування їх як відповідального
громадянина України.
Важливим чинником формування мовної особистості є розвиток
комунікативності, одним із ключових аспектів якої є здатність адекватно
відображати особистісні якості, ситуативну адаптованість (здатність
орієнтуватися в ситуації спілкування) та вільне володіння вербальними та
невербальними засобами спілкування та поведінки[10].
Вагоме значення має й комунікативність учителяяк взірця володіння
мовою, «мовного еталону» в очах учнів. Комунікативність педагога
−важливапередумоваактивноїпродуктивноїроботиучнянакожномууроці, вона
повинна бути спрямована на навчання й виховання, розвиток мотивації до
опанування мовою, прагнення спілкуватися українською мовою як
державною та дбати про її розвиток та збереження.
Важливим аспектом успішного формування мовленнєвої компетенції
учнів є також застосування сучасних технологій навчання мови, адже саме
вони, базуючись переважно на груповій, кооперативній або парній роботі,
відкривають широкі можливості для розвитку комунікативних умінь і
навичок учнів, активізації їх пізнавальної діяльності, оптимізації навчального
процесу; допомагають у вирішенні проблем розвитку особистості учня та
вчителя, інформатизації та технологізації цього процесу [37]. На наш погляд,
саме сучасні педагогічні технології формують у учнів здатність творчо,
критично мислити, розвивають уміння й бажання висловити власну думку
щодо обговорюваної проблеми та обґрунтувати її, добираючи логічні
аргументи й приклади. Застосування педагогічного проєктування,
інформаційно-комунікативних технологій тощо забезпечують розвиток у
учнів навичок грамотно працювати з інформацією: відшукувати й творчо
обробляти, застосовувати її у процесі здійснення різних видів мовленнєвої
діяльності як у навчанні, так і в позанавчальний час; збирати необхідні мовні
факти, встановлювати закономірності тощо.
Ефективним, на нашу думку, є застосування в освітньому процесі

162
прийому «занурення в мову», тобто активізація україномовного
мовленнєвого середовища. Це сприяє підвищенню статусу української мови в
очах учнів, розширенню сфери її застосування. Сьогодні в багатьох регіонах
України, особливо в містах, українська мова виконує переважно навчальну
функцію, є засобом оволодіння предметами шкільного циклу, спілкування в
межах освітнього закладу, тоді як метою мовної освіти є розширення її
функцій і розповсюдження їх на інші сфери спілкування учнів −сферупобуту,
спілкування в колі однолітків, хобі та інтересів тощо[21].
Як зазначено в оновленій програмі з української мови, важливим є
враховування принципу демократизації й гуманізації навчання мови, який
полягає в здійсненні методики партнерського співробітництва вчителя й учня
задля досягнення визначеної програмою освітньої мети. Це означає, що
учасники освітнього процесу будують стосунки між собою на основі
толерантності, взаємної довіри, теплоти, сердечності, а вчитель високо
поціновує й заохочує вияви інтелектуальної й емотивної діяльності учня, що
знаходить виявлення в таких категоріях, як самостійність, відповідальність,
патріотизм, потяг до істини, до прекрасного, душевність, людяність,
добротворча спрямованість, вірність заповітам предків, любов до природи
тощо і які виявляються не лише на словах, а й підкріплюються відповідними
вчинками. Дотримання цього принципу утверджує якісні світоглядні,
морально-етичні, духовні зрушення в освітній культурі українського
суспільства, сприяє формуванню національно свідомої мовної особистості
[75].
З метою реалізації цих завдань важливим є дотримання принципу
особистісної орієнтації навчання, який передбачає забезпечення вчителем
оптимальних умов для різнобічного мовленнєвого розвитку кожного учня,
урахування його індивідуальних особливостей, пізнавальних потреб,
інтересів, прагнень, заохочення до самостійності у вивченні української мови,
самопізнанні й саморозвитку. Найбільш сприятливими для реалізації цього
принципу є такі методи та організаційні форми роботи, як дискусія, рольова
гра, групова робота, керовані дослідження, проєкти, самостійні дослідження,
самооцінювання тощо.
Для активного навчання учнів мовлення сучасними технологіями
застосовуємо різноманітні форми навчальної діяльності. Так, все частіше
пропонується групова форма, яка значно розширює можливості
співробітництва учнів, активізує й розвиває мовленнєві здібності, актуалізує
потенційні можливості, формує позитивне ставлення до навчання, забезпечує
його мотивацію. Важливу роль відіграє також, на нашу думку, проєктна
діяльність. Практично доведено, що підготовка учнями особистісно значущих
проєктів на лінгвістичні, міжпредметні, соціокультурні теми
−цедієвийчинниксаморозвиткууспішної особистості й відповідального
громадянина.
Компетентнісно зорієнтовані завданняє досить дієвим способом
формування ключових компетенцій учня – інформаційної, комунікативної та
самоорганізаційної, які допомагають практично застосовувати здобуті знання,

163
розв’язувати різні проблеми чи ситуації, діяти продуктивно, мають
особистісну, соціальну і пізнавальну зацікавленість.
Розглянемо кілька прикладів комунікативних завдань, які, на наш
погляд, сприяють розвитку мовленнєвої компетентності учнів. Евристичні
завданнямають на меті пошук способів розв’язання певної проблеми,
дослідження певного об’єкта (слова, тексту, образу), проведення
лінгвістичного чи літературознавчого експерименту, доведення певної тези
тощо. Наприклад:
Випиши з прочитаного твору десять подій, які ти вважаєш
найважливішими.
Досліди, як і чому змінюється світогляд героя протягом твору.
Переконай того, хто має протилежну думку, що даний твір є цікавий.
Творчі завдання спонукають учня придумати образ, «намалювати»
музику чи елемент опису у творі, створити висловлювання у різних стилях і
жанрах, утворити нові слова, нову кінцівку твору, уклади словничок мови
твору, підготуй вправи до теми тощо. Наприклад:
Створи асоціативний портрет письменника чи героя твору.
Намалюй кілька ілюстрацій до твору, запропонуй однокласникам
переказати зміст проілюстрованих уривків.
Склади сенкан, акровірш, кросворд, криптограму тощо до певної теми.
Напиши анотацію, рекламний дайджест до твору.
Кому з героїв ти поставив би пам’ятник, яким ти його бачиш?
Досить цікавим і результативним видом роботи є розв’язування
філологічних задач, які зорієнтовані на формування механізмів аналітичної
роботи з текстом і мають, відповідно, методичні особливості:
- спрямованість на розвиток мислення й освоєння прийомів роботи
з текстом;
- самодостатність – уся інформація, необхідна для виконання
задачі, міститься в умові;
- наявність відповідей, що слугують орієнтиром для
самооцінювання і є потужним мотиваційним чинником [37].
Розглянемо приклад.Літературознавці стверджують, що особистість
митця розкривається в його творах. На основі аналізу вірша Л. Костенко
«Осінній день…» спробуйте:
довести або спростувати цю тезу;
свою відповідь оформіть у вигляді невеликого зв’язного
висловлювання;
обговоріть написане у групі;
вислухайте думку однокласників;
звірте свою відповідь із поданою (теоретичний матеріал підручника).
Пропонуємо, як приклад, основні види дослідницьких завдань з
української мови.
Дослідження-абстрагування – логічний прийом, за допомогою якого
можна виділити основні властивості мовних одиниць і явищ та виокремити їх
з-поміж другорядних. Приклад.Прочитати поданий текст. Визначити його

164
тему. Виписати дієслова, ужиті у формі однини. З’ясувати, як вони
змінюються – за особами чи родами. Визначити час дієслів.
Дослідження-відновлення – завдання на розширення чи доповнення
певних мовних одиниць за рахунок уведення інших одиниць, зміну в
продуктивному тексті певних мовних одиниць. Приклад. Відновити
фразеологічні звороти, додавши потрібні за змістом слова з довідки.
Пояснити значення утворених фразеологізмів. Увести їх у речення.
Дослідження-класифікація – передбачає логічне структурування
поданого матеріалу, спрямоване на творчий пошук, відбір і класифікацію
відповідних мовних одиниць. Приклад. Згрупувати подані дієслівні форми за
морфологічними ознаками. Свій вибір обґрунтувати.
Дослідження-обґрунтування – вид роботи, що спонукає учнів
підтвердити істинність чи правильність виконання завдання певними
фактами, доказами, висунути на підтвердження власної думки переконливі,
незаперечні аргументи.
Дослідження-порівняння – завдання на встановлення схожості й
відмінностей мовних одиниць чи явищ. Приклад. Проаналізуйте пари слів.
Дослідіть, які з них виступають видовими парами, а які лише парою
спільнокореневих слів. Свою думку обґрунтуйте.
Розглянемо деякі приклади. Дев'ятикласники вчать тему «Складне
речення». Після короткого вступного слова про важливість і складність цієї
теми для з'ясування поняття про складне речення пропоную учням в даному
тексті розглянути речення і вказати, які вони за будовою, визначити
граматичні основи їх; смислові зв’язки.
Текст 1. Десь угорі тонко видзвонює жайворонок. Колихнулося золоте
море хлібів, і жайворонка не стало чути. Скільки сягає око, хвилями
перекочується, гойдається важке колосся.(Д. Ткач)
Текст 2. Книги - океан, і серед цього океану хороші книжки - як
маленькі, віддалені один від одного острівці, зумій побувати на кожному з
них. У цьому океані легко заблукати й сісти на мілину. Є книжки, які людині
треба прочитати за життя кілька разів, і кожне нове читання відкриватиме
перед нею все нові й нові грані краси душі людської.(В.О. Сухомлинський)
Під час виконання подібних завдань учні набувають навичок пошукової
роботи з довідниковою та енциклопедичною літературою, оволодівають
прийомами й методами аналізу наукової інформації, творчого розв’язування
проблеми. Крім цього, у процесі роботи проєктується і ситуація успіху.
Усвідомлення успіху спонукає учня до подолання своєї боязкості, невміння,
незнання, психологічної невпевненості та інших труднощів, адже, як зазначав
Григорій Сковорода, «найкраща помилка та, яку допускають при навчанні».
Отже, мовна й мовленнєва компетентність особистості є визначальним
фактором її освіченості та інтелігентності, який є одним із складових
становлення відповідального громадянина.

ВИКОРИСТАННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ДЛЯ

165
 ФОРМУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНОЇ
КОМПЕТЕНТНОСТІ НА УРОКАХ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ
АВТОРСЬКОЇ ШКОЛИ

Головіна Валентина Леонідівна,

учитель-методист, учитель англійської мови

Становлення відповідального громадянина нерозривно пов’язана із

знаннями іноземних мов та наявністю стійких інформаційно-комунікативних
навичок. Традиційна освіта вже не здатна допомогти у формуванні таких
компетентостей. Тому досить важливо трансформувати традиційний підхід до
викладання та відношення педагога до змін в цілому. Першим кроком може
стати використання інформаційно-комунікаційних технологій, які стали
невід’ємною частиною нашого життя. Чомусь досі більшість педагогів
уникають використання комп’ютерів, проєкторів на своїх уроках, тим самим
свідомо обмежують всебічний розвиток учнів та створюючи нерівну
конкуренцію із європейськими дітьми. Використання ІКТ у навчальній та
позакласній діяльності сприяє підвищенню мотивації та індивідуалізації
навчання, розвитку творчих здібностей учнів і створенню сприятливого
емоційного клімату на уроках.
До інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) відносять: відео
пісні, навчальні фільми, мультимедійні презентації; аудіо, навчальні сайти.
Використання ІКТ дозволяє «оживити урок», зацікавити учнів, побудити їх до
активної співпраці із вчителем.
Найбільш ефективним засобом є використання мультимедійних
презентацій. Метою яких є формування візуальних образів, скорочення часу,
пояснення, попередження фізіологічної втоми, швидке переключення між
видами лінгвістичної та мовленнєвої компетенції. Такий підхід дозволяє
всебічно розвивати здібності учнів, практикувати творчі навички, формувати
стійку зацікавленість.
Основними перевагами використання презентацій є:
- створення системи яскравих опорних образів;
- можливість відтворення повно екранного відео, яке містить
значний обсяг інформації;
- активізувати аудіосприйняття матеріалу;
- виділити головне;
Презентації є досить універсальними, їх можна використовувати на
будь-якому етапі уроку:
- контроль знань – виконання тестових завдань із наступною
самоперевіркою;
- актуалізації знань – завдання із пошуку правильного твердження,
заповнення пропусків в реченнях, доповнення фраз діалогу;

166
 - мотивація навчальної діяльності – демонстрація об’єктів, які
розкривають із іншого боку матеріал, що вивчається (наприклад
перегляд фото та відео міст, явищ);
- вивчення нового матеріалу – демонстрація наочного матеріалу
під час пояснення нової лексики, граматичних правил;
- закріплення знань – розгляд граматичних та лексичних завдань,
обґрунтування відповіді учнями відповідними пунктами правил,
навчальне тестування, прийом «знайди зайве», прийом «розташуй
у правильній послідовності»;
- домашнє завдання – використання додаткової літератури,
створення учнівських презентацій (індивідуальних або групових),
розробка тестових завдань, усні розповіді на задану тематику.
Учні під час роботи в групі та представлення результатів своєї
діяльності на уроці отримують досвід. Підготовка презентації
цікавих новин на англійській мови дозволяє навчитись
конкретизувати знайдену інформацію, виділяти головне,
розширювати словниковий запас та бути в курсі подій сучасного
світу. Отримані знання можна застосовувати й на інших
предметах, що створює ефект синергії і посилює всебічний
розвиток особистості.
Презентації створюються за допомогою інноваційних технології мережі
інтернет: Google-документи, Prezi.com, Gloster.com, а також традиційний
Microsoft Power Point.
Процес застосування КТ на уроках іноземної враховує ряд положень і
застережень педагогічної науки:
- надмірність у використанні наочності веде до певних
диспропорцій у розвитку конкретного і абстрактного мислення
учнів;
- робота з комп’ютером не повинна сприйматися як розважальна
«вставка» у процесі вивчення іноземної мови, а має розглядатися
як органічна активізуюча складова частина пізнавального
процесу;
- КТ можуть застосовуватись на всіх етапах вивчення мови, під час
розгляду всіх тем і розділів шкільної програми.
Пріоритетними у галузі впровадження є також такі положення:
- учителі залишаються головними особами в організації
пізнавальної діяльності учнів; комп’ютери є лише допоміжними
інструментами їх педагогічної діяльності;
- застосування комп’ютерів відбувається з урахуванням
педагогічних і ергономічних вимог навчання;
- найважливішою властивістю КТ є постійний зворотний зв’язок,
тобто кожний визначений програмою момент повинен не тільки
видавати інформацію про стан навчального об’єкта та його
потреби, але і вносити необхідні корективи в освітній процес;

167
 - КТ застосовуються для раціоналізації та інтенсифікації
навчальної діяльності учнів при виконанні дослідницьких і
самостійних робіт;
- КТ сприяють інтенсифікації роботи учасників освітнього
процесу.
Отже, навчання іноземним мовам є ефективним саме завдяки
комплексному застосуванню засобів новітніх інноваційних технологій та
залежить від здатності вчителя застосовувати гуманістичний підхід до
навчання, від розуміння необхідності відмовитися від авторитарного методу
викладання. Новітні технології дозволяють значно посилити їх інтерес до
вивчення іноземної мови, розвивати логічне мислення учнів, навички пошуку
інформації, групової роботи, формувати ключові компетентності учнів, там
самим покращити якість їх знань з предмету.
Професійна компетентність педагога є не лише сумою теоретичних
знань та вміння їх репродукувати в певному обсязі згідно з правилами, а
також мотивом і засобом розвитку навичок практичних дій в інформаційному
суспільстві. Можливість різнобічного розвитку учня пропонують саме
сучасні методики навчання і новітні технічні здобутки.
Широке й ефективне впровадження інноваційних методик в освітній
процес сприяє підвищенню його якості, зацікавленості учнів і викладачів, є
важливою стадією процесу реформування традиційної системи освіти в
контексті завдань авторської школи. Однією з таких методик, яка вчить
знаходити необхідну інформацію, піддавати її аналізу, систематизувати і
вирішувати поставлені задачі є методика web-квестів.
Веб-квест (webquest) на уроках англійської мови – проблемне завдання
з елементами рольової гри, для виконання якого використовуються
інформаційні ресурси Інтернету. Зазвичай Web-квести найкраще підходять
для роботи в міні-групах, однак існують і web-квести, призначені для роботи
окремих учнів.
Для практичного застовування нововведень досить наочним є
розроблений web-квест для учнів 10-11 класів, а також шкала оцінювання
кожної із видів компетентностей (Таблиця 2).
“The United Kingdom Web-Quest”
You work in a tourist agency. Your boss has given you a task to attract more
tourists to come and visit the UK. She wants you to create a presentation and
provide with relevant information about some cities in the UK.
In groups of five, do a research about the following aspects related to the
city assigned to your group. You will have to do a presentation to the tourists with
the information gathered. The decision of the tourists will depend on your
presentation, so focus on relevant information and be original.
a) Cities assigned to each group:
- London;
- Manchester;
- Edinburgh;

168
 - Liverpool;
- Birmingham
b) Aspects to be dealt with
- London: tourist attractions (museums, libraries, castles,
palacas, bridges, cathedral and important churches, parks, and
so on);
- Edinburgh: typical food (typical meals, times for meals);
- Liverpool: music (important signers and bands, famous
songs…);
- Birmingham: cultural events (Christmas, Halloween,
Thanksgiving…);
- Manchester: sport (typical sports, important clubs, famous
sportsmen and sportswomen)
Directions:
1. Choose a heading which attracts the tourists’ attention.
2. Use the links below to search information.
3. Prepare a short original presentation using PowerPoint and other ICT
resources. Remember that the aim is to convince the visitors of
visiting the UK.

Links below to search information

City Links for pupils

http://www.visitlondon.com/attractions/culture
http://www.tripadvisor.co.uk/Attractions-g186338-Activities-
London London
http://www.youtube.com/watch?v=56GbUFV_4ys
http://www.lonelyplanet.com/england/london
http://www.taste-of-scotland.com
http://www.resources.woodlands-junior.kent.sch.uk/customs/
food.html
http://www.foodbycountry.com/Spain-to-Zimbabve-
Edinburgh Cumulative-Index/United-Kingdom.html
http://www.ukinusa.fco.gov.uk/en/about-us/faqs/food-drink/
popular-food
http://resources.woodlands-junior.kentsch/customs/questions/
food/meal
Liverpool http://liverpoolmusicawaods.com
http://www.ukmusic.org
http://www.thebeatles.com
http://www.tripadvisor.co.uk/Attractions-g186337-Activities-

169
 Liverpool_Merseyside_England.html
http://www.events-in-birmingham.co.uk/
http://projectbritain/com/Halloween/html
Birmingham
http://www.thanksgiving-day.org/celebratio-united-king dom.
html
http://www.visitmanchester.com/what-to-do/sport
Manchester http://www.uk250.co/uk/FootballClubs/
http://en.wikipedia.org/wiki/Sport_in_Manchester

Під час оцінювання компетентностей учнів, під час представлення

презентації доцільно використовувати розроблений перелік критеріїв, що
наведений у таблиці.

Presentation Delivery
Category 4 3 2 1
Information is Most Some There is no
organized in a information is information is clear plan for
clear, logical organized in a logically the
way. clear, logical sequenced. 2 organization
Logic/Sequencing of way. One slides or of
Information slide or item items of information.
of information 3 or more
information seem out of slides or
seems out of place items are out
place of place
All content Most of the The content Content is
throughout content is is generally typically
the accurate but accurate, but confusing or
presentation there is one two pieces of contains
is accurate. piece of information more than
There are no information are inaccurate two factual
factual errors. that might; be or not clear. errors.
Content Presentation somewhat Presentation Presentation
includes all inaccurate/not is missing is la citing
material clear. two key more than
needed to elements. two key
gain a elements and
comfortable has
understanding inaccuracies.
of the topic
Language The presenter While The presenter Most of the
does not use delivering the occasionally text of the
any cheat- presentation, reads the text presentation

170
 sheets, thethe student of the is read from
presentation looks at a presentation. the paper.
is oral. Therecheat-sheet 1- There are 5-6 There are
might be 1-2 2 times. There language more than 6
language are 3-4 mistakes language
mistakes language mistakes
mistakes
The speaker Only one part 2-3 parts of The speaker
uses of the the uses almost
appropriative presentation presentation no
presentation lacks a lack presentation
Ordering and phrases linking presentation phrases. OR:
linking wherever phrase. Only phrases. 2-3 Most of
necessary 1 phrase isin phrases are in presentation
appropriative appropriate or phrases are
or incorrect incorrect inappropriate
or incorrect
The speaker The speaker The speaker The speaker
keeps eye- keeps eye- maintain eye- does not
contact all contact most contact less maintain eye-
time, often of the time, than half of contact and
addresses the asks several time, does not
Contact with
audience questions, addresses the address the
Audience
directly, asks addresses the audience audience.
questions and audience once
attracts
listeners’
attention
Presentation Presentation Presentation Presentation
shows shows some shows an is a rehash of
considerable originality attempt at other
originality and originality people’s
and inventiveness. inventiveness ideas and/or
inventiveness. The content in 1-2 slides graphics and
Originality
The content and ideas are shows very
and ideas are presented in a little attempt
presented in a interesting at original
unique and way thought
interesting
way

Evaluation
Upon completion of this project, pupils will have learnt important cultural
features of the UK in a funny and motivating way. They will have also learnt to
search, choose and present information through ICT tools and using the English

171
language.
Завдання web-квеста – окремі блоки питань і перелік адрес в Інтернеті,
де можна отримати необхідну інформацію. Питання сформульовані так, щоб
при відкритті сайту учень розумів принципи для відбору матеріалу, виділення
головного з усієї інформації, яку він знаходить. Ця стадія web-квесту має
найбільший розвивальний потенціал: при пошуку відповідей на поставлені
питання удосконалюється критичне мислення, уміння порівнювати і
аналізувати, класифікувати об'єкти і явища, мислити абстрактно. Певне
керування процесом з боку викладача може проводитися через надання
списку запитань, поширення прикладів, схем, що є провідною (ключовою)
ідеєю «Школи становлення відповідального громадянина».
Наступним є етап оформлення результатів, у межах якого відбувається
осмислення проведеного дослідження. Робота передбачає відбір значимої
інформації і представлення її у вигляді слайд-шоу, буклету, анімації, постеру
або фоторепортажу. Обговорення результатів роботи над веб-квестами можна
провести у вигляді конференції, щоб учні мали можливість продемонструвати
власний практичний доробок. Результати web-квеста для звіту можуть мати
різноманітні форми: база даних, діалог, історія або приклад для вивчення, он-
лайн документ, який містить аналіз неоднозначної ситуації, повідомляє
основні тези і спонукає користувачів додати власні коментарі або не
погодитися з авторами; проведення псевдо-інтерв’ю з експертом протягом
заняття або публікація його в мережі Інтернет.
На цьому етапі розвиваються такі риси особистості як відповідальність
за виконану роботу, самокритика, взаємопідтримка і вміння виступати перед
аудиторією.
Представлений web-квест може стати основою для підготовки до уроку
кожного вчителя. Наведений перелік завдань та ресурсів можна доповнювати
та видозмінювати, проте принцип роботи залишається незмінним. Досить
важливим при підготовці надати чітке завдання, розробити критерії
оцінювання, мінімум за 4-ьома параметрам та навести перелік необхідних
Інтернет ресурсів, якими будуть користуватись учні при роботі на уроці. Дана
технологія дозволяє ефективно поєднувати можливості мережі Internet із
процесом навчання.
Висновки. Використання ІКТ на уроках англійської мови значно
посилюють та допомагають створити іншомовне середовище на уроці;
залучити пасивних слухачів до активної взаємодії, зробити заняття більш
наочними; покращити відносини «вчитель-учень». КТ із іноземної мови
доцільно обирати такі, де вони застосуються для: пошуку та отримання
додаткової інформації; розширення та поглиблення знань із використанням
системи Інтернет, зокрема для реалізації варіативного компонента навчальних
програм, більш повного задоволення особистісно орієнтованих запитів учнів;
користування базами даних, необхідних для функціонування освітнього
процесу і здобуття певного рівня освіти; формування та закріплення навичок,
прийомів, способів, умінь їх застосування; комплексного застосування КТ з
іншими видами дидактичних засобів.

172
 Дана розробка web-квесту була апробована серед учнів КЗ
«Житомирський обласний ліцей-інтернат для обдарованих дітей»
Житомирської обласної ради. До і після застосування розробки серед учнів
проводилось опитування, результати якого ілюструють ефективність
використання нововведень.
Застосування технології web-квесту на уроках англійської мови
дозволяє вирішувати цілий ряд дидактичних завдань: формувати навички
переглядового читання і читання з метою отримання інформації; розвивати
вміння писемного мовлення учнів; поповнювати словниковий запас;
формувати стійку мотивацію до вивчення англійської мови, розширювати
кругозір.

173
РЕАЛІЗАЦІЯ НАСКРІЗНОЇ ЛІНІЇ «ФІНАНСОВА ГРАМОТНІСТЬ» НА
УРОКАХ МАТЕМАТИКИ, ЕКОНОМІКИ ТА В ПОЗАУРОЧНІЙ
ДІЯЛЬНОСТІ ЯК ЗАПОРУКА ОСОБИСТОГО УСПІХУ В «ШКОЛІ
СТАНОВЛЕННЯ ВІДПОВІДАЛЬНОГО ГРОМАДЯНИНА»

Єлісеєва Валентина Володимирівна,

учитель-методист математики

Незалежно від того, у якій сфері знаходяться інтереси і діяльність

сучасної людини, вона повинна вміти аналізувати життєві фінансові
проблеми і ситуації, знаходити способи розв’язання проблем, які виникають,
прогнозувати події, тощо.
Ми постійно чуємо розмови про інвестиції, позики, кредити, фонди.
Необхідно розуміти, як вигідніше дати чи взяти гроші під відсоток, на який
термін вкласти гроші, у який банк, чи вигідна купівля майна за
запропонованою ціною.
Врахування наскрізної лінії «Підприємливість і фінансова грамотність»
при формуванні шкільного середовища забезпечить молодому поколінню
розуміння практичних аспектів фінансових питань, здатність успішно діяти в
технологічному, швидкозмінному середовищі. Ця наскрізна лінія
реалізовується на уроках при розв’язуванні задач, що висвітлена в авторській
концепції, щодо планування господарської діяльності, оцінки власних
можливостей, складанні сімейного бюджету, економного використання
природних ресурсів.
Метою підприємницької компетентності є допомога учням у розумінні,
як можна використати знання з математики у підприємницькій діяльності, у
різних життєвих ситуаціях. Діти мають на власному досвіді переконатись у
важливості використання математики, тому кожний алгоритм бажано
пов’язати з задачами практичного змісту. Наскрізна лінія «Підприємливість і
фінансова грамотність» націлена не тільки на розуміння практичних аспектів
фінансових питань, а й на розвиток лідерських ініціатив, критичного
мислення, як важливої складової у формуванні учня відповідального
громадянина.
Сучасна економіка не може вивчатися відірвано від математики. На
уроках необхідно знайомити учнів із розв’язанням деяких типів економічних
задач, що сприяє здійсненню міжпредметних зв’язків та формуванню
фінансової грамотності учнів. Практична спрямованість навчання поглиблює
мотиваційний аспект, підвищує зацікавленість. Якщо учень відчуває себе
учасником, суб’єктом освітнього процесу, то до навчання ставиться як до
потреби, а не обов’язку. Для формування позитивного ставлення до навчання
важливо дати відповідь на питання: «Навіщо ми це вчимо?» дати відповідь на
це питання допомагають задачі з економічним змістом, у яких відображено
проблеми регіону, міста, селища.
Наприклад, задачі на складні відсотки можна розв’язувати з учнями під

174
час вивчення геометричної прогресії, показникової функції та логарифмів:
1. За чотири роки вартість грошей, вкладених із ставкою 8% річних,
при щоквартальному нарахуванні складних відсотків
(квартальний компаунд) досягла 8000грн. знайти поточну вартість
грошей.
2. Від першого яблука хлопець дістає задоволення, яке він оцінює у
28 балів. Кожне наступне яблуко дає додаткове задоволення на 2
бали менше, ніж попереднє. Починаючи з якого яблука, сукупне
задоволення від спожитих яблук буде зменшуватися?
Економічна суть задачі полягає в тому, що сукупна корисність починає
зменшуватися, коли гранична корисність стає від’ємною величиною (тобто
хлопець не дістає задоволення від спожитого яблука). Гранична корисність
визначається формулою спадної арифметичної прогресії.
Для розв’язування певної групи задач з економічним змістом потрібно
скласти рівняння, систему рівнянь або нерівностей, тобто створити
математичну модель даної ситуації та розв’язати її.
Наприклад: Підприємство медичної промисловості розробляє схему
виробництва трьох нових виробів. До розробки залучаються три відділи:
досліджень і розвитку, закупівлі та виробництва. Необхідний час для роботи
кожного відділу подано у таблиці. Передбачається завантажити відділ
досліджень і розвитку – 100од.ч., закупівлі – 50од.ч., виробництва – 74од.ч.
визначте оптимальну кількість кожного з виробів.

1 виріб 2 виріб 3 виріб

Досліджень і
5 0 15
розвитку
Закупівлі 2 7 7
Виробництва 3 8 11

Для визначення оптимальної кількості кожного виробу, необхідно

скласти і розв’язати систему лінійних рівнянь з трьома невідомими.
При вивченні означення похідної зручно використати задачу на
знаходження швидкості зміни попиту: Знайти зміну швидкості попиту на
товар при надзвичайно малому підвищенні ціни, тобто миттєву швидкість
зміни попиту. X 0 (ціна) –якграничнезначеннявідношення∆ Y / ∆ X , при∆ X → 0.
Похідна використовується в економічних задачах, у яких необхідно
знайти граничну величину, знайти найбільше або найменше значення
функції, якою задано величину. Витрати, дохід або прибуток виробництва –
кожна з цих величин є функцією кількості одиниць продукції, виробленої та
проданої. Похідні цих функцій дорівнюють граничним витратам, доходу і
прибутку відповідно. У цьому економічний зміст похідної. Можна розглянути
задачу, де дано функцію витрат, а необхідно визначити оптимальну кількість
продукції, що виготовляється. В економіці існує багато інших прикладів, у
яких використовується похідна. Це, наприклад, швидкість зростання
продуктивності праці, кількість населення, витрати ресурсів, швидкість

175
спрацьовування обладнання, збирання с/г продукції, тощо. Часто на практиці
простіше визначити саме швидкість зміни витрат, доходу, прибутку. Постає
завдання: за цими даними відновити самі функції витрат, доходу, прибутку та
інших. Тоді операція інтегрування використовується, щоб знайти первісні
маргінальних функцій. Для визначення обов’язкової в таких випадках сталої
інтегрування необхідна додаткова умова. Це може бути, наприклад, значення
функції, коли обсяг виробництва дорівнює нулю, або якісь інші значення.
Більшість задач, пов’язаних з плануванням народного господарства,
можна розв’язати, використовуючи сучасні математичні методи. Процес
зведення всіх економічних умов до їх математичного вигляду називається
математичним моделюванням даної задачі.
Наприклад: Підприємство може виготовити продукцію В і С в
обмеженій кількості. Для виготовлення цієї продукції потрібна сировина Х і
У. кількість сировини кожного виду, необхідної для виготовлення одиниці
виробу, щомісячні запаси сировини, прибуток від реалізації одиниці
продукції наведено в таблиці.

Щомісячні Витрати Витрати

Вид сировини запаси сировини на сировини на
сировини одиницю В одиницю С
Х 120 3 4
У 285 15 5
Прибуток від
реалізації 20 20
одиниці

Знайти оптимальний план виробництва за асортиментом , що

забезпечує найбільший прибуток від реалізації.
Для розв’язання задачі необхідно скласти систему нерівностей і
розв’язати її графічно.
До кожної з тем, що вивчаються на уроках математики, можна підібрати
задачі з економічним змістом. При цьому бажано використовувати реальні
ситуації, дані, опубліковані в пресі, що висвітлюють економічний стан у
вашому регіоні, місті, селищі. Це значно підвищує рівень зацікавленості
учнів, вказує на практичне використання набутих знань.
Вдосконалення всієї системи освіти йде шляхом інтеграції суміжних
наук, які лежать в основі розвитку нових видів промисловості та сучасних
технологій. Більша частина винаходів та відкриттів відбувається на стику
наук. Зв’язок між навчальними предметами – це відображення зв’язку між
відповідними науками, кожна з яких у своїй галузі вивчає єдиний об’єктивно
існуючий матеріальний світ.
Особливою формою формування фінансової грамотності є інтегровані
уроки, які спрямовані на встановлення міжпредметних зв’язків. Це сприяє
формуванню в учнів цілісного, системного знання. На першому плані −
практична складова, опанування конкретними компетентностями. Питання

176
фінансової математики: якими будуть кінцеві результати фінансової операції,
як залежать кінцеві результати від параметрів операції, який оптимальний
план її виконання, що буде за умов зміни фінансової угоди – будуть завжди
актуальними. розв’язування задач і виконання вправ економічного змісту дає
можливість організувати пізнавальну діяльність учнів на творчому рівні, бо
аналіз задачі, розгляд економічної складової, пошук шляхів розв’язання, саме
розв’язання – усе це творчі процеси, які дають можливість виховувати в учнів
інтерес до змісту виучуваного матеріалу, перетворює знання учнів у стійкі
переконання, формує науковий світогляд майбутнього громадянина України.
Система позаурочної та позаліцейної роботи органічно доповнює
навчальні заняття. Це підготовка та участь у предметних олімпіадах,
різноманітних турнірах та змаганнях, конференціях, квестах, творчих
зустрічах. Використовуються індивідуальні, групові та масові форми роботи.
До індивідуальних можна віднести реферати, самостійні дослідження,
доповіді, спостереження, збір матеріалів. До групових – тематичні гуртки,
практичні роботи, творчі завдання. До масових – вечори, конференції, квести,
конкурси, олімпіади.
Дуже важливо кожному громадянину знати все про соціальний захист
населення. Можна, поза всяким сумнівом, просто прочитати відповідні
документи та підручник. Але набагато цікавіше дізнатися про такі важливі
речі під час проходження квесту.
А якщо квест проводять студенти економічного факультету
університету, то це і цікаво, і весело, і потрібні знання запам’ятовуються ніби
то самі собою.
Особливо привабливою для старшокласників є проєктна діяльність.
Виконання таких завдань дає можливість учням оцінити значення тих знань,
вмінь і навичок, які вони одержали на уроках, що сприяє формуванню
ключових компетентностей. Робота над проєктами дає можливість залучити
учнів до творчої, науково-дослідної та пошукової діяльності. Метою таких
проєктів є створення умов, за яких результатом стає індивідуальний досвід
проєктної діяльності учнів. Вивчаючи питання сьогодення, які їх цікавлять, з
якими вони зустрічаються і які на слуху в оточуючих, вони, застосовуючи
набуті знання, можуть не тільки ознайомитись із загальноприйнятою думкою,
а й сформувати власне бачення проблеми. Представляючи проєкт, учні
навчаються аргументовано відстоювати власну думку, пропонувати власні,
креативні шляхи вирішення проблеми. Такі питання, як: «Аграрний сектор
економіки України: сучасний стан та перспективи розвитку», «волонтерство
як соціально-економічне явище», «Україна: держава на морі чи морська
держава», «ринок нерухомості в Україні та тенденції його розвитку», «Чому
скорочується населення України?», «вивчення поведінки споживачів та вибір
фірмою цільових ринкових сегментів» та багато інших хвилюють сьогодні
нашу молодь.
Проєктна діяльність дає змогу дослідити та винести їх на загальне
обговорення у класі, або на обласних турнірах та інтелектуальних змаганнях.
Таким чином разом з фінансовою грамотність формується активна життєва

177
позиція та навички самостійної роботи, вміння відшукати потрібний матеріал
серед моря інформації.
Подальший економічний розвиток країни залежить від фінансової
культури та свідомості громадян. Відсутність фінансової компетентності
призводить до зростання чисельності неграмотних споживачів та інвесторів
серед молодого покоління. Фінансова грамотність – це не просто сума знань і
умінь, це – вплив на поведінку людей.
Основою розвитку фінансової грамотності є практична спрямованість
навчальної діяльності.
Використання прикладних задач, які мають фінансовий зміст, у процесі
вивчення математики сприяє розвитку математичного мислення та надає
учням фінансові знання.
Розвиток освіти вимагає застосування інноваційних педагогічних
технологій. Це дає можливість працювати разом, у співробітництві при
розв’язанні різноманітних проблем, виявляючи при цьому визначені
комунікативні вміння, можливість вільного доступу до необхідної інформації
з метою формування особистої, незалежної, але аргументованої думки з тої
чи іншої проблеми. Можливість її всебічного дослідження. Увага
переноситься на процес набуття учнями знань, умінь, навичок.
Наскрізна лінія «Фінансова грамотність та підприємливість» формує у
учнів заощадливе ставлення до природних ресурсів. Задачі з фінансовим
змістом спрямовані на розвиток математичних компетенцій. Виховання
фінансово-грамотного відповідального громадянина, майбутнього
підприємця починається з формування основ економічних знань через
створення і проходження квестів, розв’язування задач з фінансовим змістом,
захист проєктів, презентацій. Варто зазначити, що такий підхід до вивчення
математики вимагає професійного росту вчителя, який повинен добре
орієнтуватись у питаннях фінансової грамотності. Різноманітні форми
роботи сприяють розвитку креативного мислення, творчого потенціалу,
вміння працювати в команді. Підвищується ефективність навчання і
виховання, розширюється кругозір учнів. Прагнення до знань актуальних і
прикладних вищі, ніж до абстрактних і непрактичних. Тому поєднання
теоретичних знань з можливістю їх застосувати до розв’язування завдань в
різних галузях науки та людської діяльності підвищує значущість предмета.
Завдання, які розвивають вміння осмислювати зміст понять та застосовувати
здобуті знання на практиці, зумовлюють потребу у вивченні теоретичного
матеріалу, свідчать, що абстракції виникають з реального життя.

МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ РЕАЛІЗАЦІЇ ЗАДАЧНОГО ПІДХОДУ ДО

РОЗВИТКУ МАТЕМАТИЧНИХ ЗДІБНОСТЕЙ УЧНІВ У ПРОЦЕСІ
ВИВЧЕННЯ АЛГЕБРИ І ПОЧАТКІВ АНАЛІЗУ

Чугунова Олена Василівна,

178
 учитель математики

Відповідно до Закону України «Про освіту» метою освіти є всебічний

розвиток людина як особистості та найвищої цінності суспільства, її талантів,
інтелектуальних, творчих здібностей, формування цінностей і необхідних для
успішної самореалізації компетентностей, виховання відповідальних
громадян [21]. Одним із засобів реалізації даної мети та інтеграції ключових і
загальнопредметних компетентностей, навчальних предметів та предметних
циклів є наскрізні лінії, зокрема «Громадянська відповідальність».
Метою діяльності «Школи становлення відповідального громадянина»
є сформувати особистість з активною життєвою позицією, з усвідомленим
ставленням до свого громадянського обов’язку, здатну приймати
відповідальні рішення, критично мислити тощо. Одним із цільових
орієнтирів автрської Школи є засвоєння системи обов’язкових, поглиблених
та профільних предметів. Тому перед учителями математики постає завдання
розробки та застосування методик навчання, що сприятимуть швидкому та
ефективному засвоєнню матеріалу, формуванню та розвитку математичної
компетентності старшокласників в основі особистісного виміру якої лежать
математичні здібності. Наразі актуальним залишається питання методично
виваженого застосування задачного підходу до розвитку індивідуально-
психологічних утворень старшокласників – їхніх математичних здібностей.
Проблемі розвитку здібностей особистості в навчальній діяльності,
питанням сензитивності шкільного вікового періоду присвячені дослідження
психологів, з-поміж яких В.В. Давидов, О.К. Дусавицький, З.І. Калмикова,
В.О. Моляко, О.Л. Музика, Ж. Піаже, Б.М. Теплов, Ю.М. Швалб та інші.
Зміст, структура і типологія математичних здібностей школярів, методичні
аспекти їх розвитку студіюються в роботах В.А. Крутецького, М.П. Пихтаря,
С.П. Семенця, С.О. Скворцової, З.І. Слєпкань, О.С. Чашечникової та інших.
Теорії задач та її застосуванню в умовах навчальної діяльності присвячені
роботи Г.О. Балла, М.І. Бурди, М.Я. Ігнатенка, Ю.М. Колягіна, І.В. Малафіїка,
Є.І. Машбиця, та інших.

Значний внесок у розв’язання порушеної проблеми зробив

В.А. Крутецький. За визначенням дослідника математичні здібності – це
індивідуально-психологічні особливості, що відповідають вимогам
навчальної математичної діяльності зумовлюють успішність творчого
оволодіння математикою як навчальним предметом, зокрема швидке, легке
оволодіння знаннями, уміннями в галузі математики. Також, він один із
перших хто виокремив складові математичних здібностей, а саме: здатність
до формалізації математичного матеріалу, відокремлення форми від змісту,
абстрагування від конкретних кількісних відношень і просторових форм та
оперування формальними структурами відношень і зв’язків; здатність
узагальнювати математичний матеріал, виокремлювати головне (нехтуючи
несуттєвим), пізнаючи при цьому загальне в різноманітному за формою;
здатність до оперування числовою та знаковою символікою; здатність до

179
послідовного, правильно розчленованого логічного міркування, пов’язаного з
потребою в доведеннях, обґрунтуванні, висновках; здатність скорочувати
процес міркування, мислити згорнутими структурами; здатність до
зворотності мисленнєвого процесу (переходу із прямого на обернений хід
думки); гнучкість мислення, здатність до переключення із однієї розумової
операції до іншої; математична пам’ять (пам’ять на узагальнення,
формалізовані структури, логічні схеми); здатність до просторових уявлень.
У свою чергу, науковці С.П. Семенець та Л.М. Семенець у структурі
математичних здібностей виокремлюють чотири основні компоненти:
- системотвірний компонент: математична спрямованість розуму
як особистісна характеристика, що виявляється в структурно-
математичному мисленні, інтересі до побудови, дослідження й
реалізації моделей;
- кодувально-формалізований компонент: здібності до формалізації
в процесі встановлення математичної структури теоретичного й
практичного матеріалу, створення й дослідження знако-
символьних інтерпретацій (моделей) задачних ситуацій;
- конгнітивно-узагальнювальний компонент: здібності до
змістового узагальнення математичного матеріалу на декількох
рівнях, знаходження альтернативних (варіативних) та
раціональних розв’язків, мисленнєвого (інтуїтивного)
«схоплення» формальної структури (алгоритму) на основі
часткового випадку;
- мнемічно-узагальнювальний компонент: запам’ятовування
математичного матеріалу на різних рівнях теоретичного
узагальнення: пам’ять на типові відношення (формули), загальні
схеми міркувань (алгоритми), структуру методів і способів
розв’язування задач (доведення і дослідження).
Процес навчання математики, який забезпечуватиме розвиток
математичних здібностей має приймати форму навчально-математичної
діяльності. Успішність такої діяльності перш за все залежить від позитивної
мотивації, розвитку пізнавального інтересу до вивчення математики. Тут має
реалізовуватись такий розвивальний триплет: інтерес до математики⟺
навчально-математична діяльність ⟺ математичні здібності.
Інтерес і схильність учня до математики надихають його посилено
займатися предметом, що зі свого боку забезпечує розвиток математичних
здібностей. Розвинені математичні здібності і праця забезпечують нові
досягнення, успіхи в галузі математики, що викликають задоволення учня.
Відтак, прищеплюється ще більший інтерес до математики, з’являється
бажання ще більше займатися нею.
Будь-яка діяльність має задачну структуру, тому задачний підхід, на
нашу думку, репрезентує сукупність універсальних способів планування,
організації, розвитку та діагностики діяльності суб’єкта, у якій системно
поєднуються зовнішні прояви (способи дій у процесі розв’язування задач,

180
усне та писемне мовлення, відповідь на поставлене питання) та внутрішні її
прояви (потреби, мотиви, цінності, пам’ять, мислення, самоконтроль,
самооцінка та здібності).
Як на відомо, зміст навчання старшокласників алгебри і початків
аналізу містить два крупні блоки: теоретичний матеріал і задачі.
Запровадження компетентнісного підходу передбачає, що саме задачі мають
відігравати засадничу та системотвірну роль. Тут одним із концептуальних
положень є твердження про те, що навчально-математична діяльність
старшокласників представляється у формі цілісної задачної системи.
Задачний підхід у навчанні математики – це сукупність способів
планування, організації, розвитку і діагностики навчально-математичної
діяльності суб’єкта, що системно поєднує її зовнішні прояви (способи дій у
процесі розв’язування задач з математики, математичне моделювання, усне і
писемне математичне мовлення, формулювання відповіді) та внутрішні
прояви (мотиви навчання математики, ціннісні до неї ставлення, математичну
пам’ять, математичне мислення, самоконтроль і самооцінку оволодіння
матеріалом математики, математичні здібності).
Перш ніж почати розвивати будь-які здібності, в тому числі і
математичні, потрібно провести діагностику, тобто визначити рівень їх
розвитку. Пропонуємо використати типологію задач, що відображені у
Додатку 1.
Реалізовуючи задачний підхід до навчання старшокласників алгебри і
початків аналізу, виокремлюємо такі три типи задач:
- математичні задачі;
- задачі в структурі навчально-математичної діяльності;
- компетентнісні задачі з математики.
Під математичними задачами будемо розуміти – задачі, умова й вимога
яких стосується математичних об’єктів і які розв’язуються усіма засобами
математики.
Загальновідомою класифікаційною основою математичних задач є
зміст вимоги в їх структурі. Виокремлюють чотири різновиди таких задач: на
обчислення, на побудову, на доведення та на дослідження.
Підтримуємо ідею про те, що навчально-математична діяльність має
задачну структуру, яка конструюється згідно з принципом розвивальної
наступності. Отож навчання математики має бути організоване так, що кожен
наступний тип задач відрізняється від попереднього вищим рівнем змістового
теоретичного узагальнення. Втілення такої ідеї дозволило виокремити базові,
навчальні, навчально-теоретичні та навчально-дослідницькі задачі з
математики. Приклади таких задач запропоновано у додатку 2.
У такий спосіб побудована задачна система навчання алгебри і початків
аналізу цілком відповідає одній із ключових феноменологічних
характеристик математичних здібностей – здібності узагальнювати зміст
математики. Організована у формі задачної системи навчально-математична
діяльність актуалізує структурні компоненти математичних здібностей.
Кореляційні зв’язки між компонентами математичних здібностей та типами

181
задач подано додатку 3.
Інший тип задач, який ми виокремлюємо – це компетентнісні задачі з
алгебри і початків аналізу. Дослідниця М.В. Дубова розглядає компетентнісні
задачі як форму організації навчального матеріалу, змодельовану у вигляді
квазі-життєвої ситуації, що покликана формувати предметні, міжпредметні і
ключові компетентності учнів.
Саме такі задачі є умовою, засобом і водночас результатом формування
математичних компетентностей старшокласників. Тут варто зазначити, що
ефективність цього процесу зумовлена рівнем розвитку математичних
здібностей, а з іншого боку, розв’язування компетентнісних задач з алгебри і
початків аналізу слугує розвитку математичних здібностей старшокласників.
На нашу думку, місце таких задач у представленій задачній системі навчання
алгебри і початків аналізу має визначатися відповідно до принципу
розвивальної наступності та співвідноситися з базовими, навчальними,
навчально-теоретичними і навчально-дослідницькими задачами. У процесі їх
розв’язування мають системно поєднуватися зовнішні прояви компетентності
(способи дій у процесі розв’язування задач, усне й писемне мовлення,
альтернативність розв’язань, відповідь на поставлене питання) та внутрішні її
прояви (мотиви, цінності, пам’ять, мислення, самооцінка та математичні
здібності).
Результати даного дослідження були представлені на науково-
методичному семінарі Центру теорії та методики особистісно-розвивального
навчання математики, що функціонує на базі методичної комісії вчителів
математики та інформатики комунального закладу «Житомирський обласний
ліцей-інтернат для обдарованих дітей» Житомирської обласної ради,
засновником якого є доктор педагогічних наук, професор С.П. Семенець
(Додаток 4).
Висновки. Підсумовуючи наше дослідження, зазначимо: процес
навчання математики, який забезпечуватиме розвиток математичних
здібностей старшокласників у навчанні алгебри і початків аналізу має
приймати форму навчально-математичної діяльності, що представляється у
формі цілісної задачної системи. Така система будується за принципом
розвивальної наступності та представлена математичними задачами,
задачами в структурі навчально-математичної діяльності та
компетентнісними задачами.
До перспектив подальших досліджень відносимо розроблення загальної
методики навчання старшокласників алгебри і початків аналізу, її реалізацію
в процесі формування математичних понять, вивчення теорем та
розв’язування задач.

ПОЗИТИВНИЙ ІМІДЖ АВТОРСЬКОГО ЗАКЛАДУ ЗАГАЛЬНОЇ

СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ ЯК ІНСТРУМЕНТ ЕФЕКТИВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

182
 Канарський Геннадій Миколайович,
учитель «Захист Вітчизни»

Сучасний ринок освітніх послуг у сьогоденні зобов’язує заклади освіти

більше орієнтуватися на споживача, враховувати його запити. Поява закладів
загальної середньої освіти (ЗЗСО) різних типів і видів, надання учням та їх
батькам права вибору школи, зацікавленість шкіл у збільшенні кількості
учнів через майбутній перехід до фінансування на нормативній основі,
погіршення соціально-економічного становища вчителів і відтік їх в більш
високооплачувані галузі господарства, спонукають заклади освіти до
конкурентної боротьби за учнів. Сьогодні розгортається так зване
суперництво, коли школи вдаються до нецінової і цінової форм конкуренції.
Серед нецінових форм конкуренції значна роль відводиться саме іміджу.
Можна говорити про особистісний імідж (який пов’язується із
особистими якостями людини, що віддзеркалюються через його соціально-
фахові ролі) та соціальний імідж певного суспільного інституту, утворення
(наприклад, закладу освіти), який знаходить відбиток у особистісних рисах
людини, що інтегрований у це суспільне утворення.
Позитивний імідж сприяє тому, щоб конкретний заклад освіти був
високо оцінений клієнтом і вибраний ним з ряду інших. Тобто, назріла
необхідність дослідження процесу формування позитивного іміджу закладу
освіти.
Окремі аспекти проблеми формування іміджу деякою мірою висвітлені
у працях Л. Брауна, Ф. Джефкінса, І. Крикунової, П. Панасюка
(концептуальні засади та практичний інструментарій імеджелогії);
І. Альохіної, М. Вудкока, Ф. Генова, Ф. Кузіна, Е. Уткіна, Д. Френсіса
(сутність професійного іміджу фахівця та особливості його ефективної
самопрезентації) тощо.
У сучасній літературі дослідження феномену іміджу здійснюється в
педагогіці, психології, політології, соціології, маркетингу тощо.
Визначення поняття «імідж» пропонується дослідниками робіт,
присвячених проблемі професіоналізму керівника підприємства або
організації, вчителя, бізнесмена, політика або творчого діяча. Наприклад,
дослідник В.М. Шепель визначає імідж як «візуальну привабливість
особистості», як «образ,… форму життєдіяльності людини».
Перш за все, імідж – це емоційно-забарвлений образ. Імідж апелює не
лише до мислення людини, а й до її почуттів і волі. Дослідники поняття
«іміджу» виділяють в ньому «свідому» і «несвідому» частини. У
дослідженнях 3. Фрейда як основну інноваційну силу, яка визначає поведінку
людини, представлено несвідоме. Це дозволяє стверджувати, що імідж
впроваджується не тільки і не стільки на рівні переконання, а скоріше через
звернення до емоційної сфери людини і до несвідомого в його психіці.
Для характеристики іміджу використовуються різні визначення –
бажаний, реальний, традиційний, сприятливий, позитивний, ідеалізований,
новий (оновлений). Найбільш часто зустрічаються з них – бажаний імідж,

183
сприятливий імідж.
Спеціальних досліджень, присвячених проблемі позитивного іміджу
ЗЗСО у вітчизняній літературі недостатньо.
Тому особливий інтерес для нас представляє наукове дослідження
Е.В. Грішуніної, у якому визначено складові іміджу організації. Поряд з
особистим іміджем керівника, автор дослідження включає в структуру іміджу
думки оточуючих про цілі організації, її послуги, товари, що випускаються,
зовнішні атрибути (назва, символ, девіз, знак), фірмовий стиль (відносини
між співробітниками, контакти з зовнішніми об’єктами, дизайн та інтер’єр
офісу). Частину з перерахованих складових можна віднести і до складових
іміджу школи, як специфічного соціального інституту.
Важливою характеристикою іміджу закладу освіти стає особистісно-
орієнтоване навчання і виховання. Формування іміджу ЗЗСО передбачає
поширення «потрібної» для його творців інформації та її адекватного
розуміння дітьми і батьками.
При формуванні іміджу ЗЗСО важливо мати на увазі, що під впливом
механізмів і ефектів сприйняття створюється характерна для кожної людини
апперцепція, що обумовлює значні відмінності при сприйнятті одних і тих же
об’єктів різними людьми або однією і тією ж людиною в різний час.
Аналіз літератури з комплексу питань розроблення та становлення
іміджу закладів освіти засвідчив, що наразі є проблема іміджевої політики
стосовно таких закладів, підготовка керівників закладів освіти до
цілеспрямованої роботи щодо визначення іміджу та його розвитку.
Формування дитячого колективу з його системою перспективних ліній і
відчуттям завтрашньої радості, скріпленого «соціальним клеєм» із
працездатності, відповідальності, свідомої дисципліни заради спільної
важливої справи, – ось, як зазначає дослідниця І. Зуєвська, одна із
найважливіших умов створення власного імені, обличчя закладу освіти.
Технологія формування іміджу має містити організацію просування
інформації (форми, канали, періодичність, дозування), систему зворотного
зв’язку (діагностика проміжних результатів, коригування, прогностичне
оцінювання) [62].
Модернізувати школу означає оновити всі компоненти її діяльності,
знайти нових розв’язків старих проблем, запропонувати свіжі організовані
ідеї, реалізація яких вдихне сили в життя школи.
Дослідниця М. Гур’янова умовно поділяє резерви модернізації ЗЗСО на
дві групи: зовнішні та внутрішні. До зовнішніх вона відносить інтегративні
моделі закладів освіти. Внутрішні ресурси, як переконує автор, недостатньо
використовують на практиці, проте серед них вона називає розвиток шкільної
додаткової освіти, а також фінансування закладу із урахуванням виконання
нею соціокультурних функцій.
Науковець Ткаченко О.О. зазначає, що «Імідж закладу освіти, як і будь-
якого об’єкта, може бути позитивним і негативним. При цьому таке ділення є
умовним, оскільки прийняття іміджу є досить суб’єктивним і різниться,
залежно від конкретних суб’єктів соціальної дії. Проте, позитивним є такий

184
імідж, який збільшує соціальний потенціал (соціальні можливості) об’єкта
іміджевої роботи і дає змогу йому здійснювати результативну діяльність.
Натомість негативним є імідж, який знижує потенціал об’єкта іміджевого
впливу».
Окрім цього, С. Сушко виділяє такі етапи формування позитивного
іміджу закладу освіти:
- початковий імідж (створення особистого іміджу керівника,
власної концепції закладу освіти, яка приваблювала б новизною й
актуальністю; робота з кадрами, їх відбір і розстановка,
укладання угод із ЗВО, створення оптимальних умов, які
забезпечували б універсальність та елітарність освіти);
- прогресувальний імідж (заходи щодо створення реклами через
засоби масової інформації);
- сталий імідж (стійка позитивна суспільна думка, сформована за
допомогою фактичних даних за підсумками високих результатів
навчання; акредитація чи ліцензування державної програми;
загальновизнана популярність).
Інша дослідниця І. Зуєвська в роботі «Критерії ефективності
позитивного іміджу школи» зазначає про те, що позитивний імідж закладу
освіти визначають:
- наявність тривалої освітньої стратегії;
- сприятливий морально-психологічний клімат;
- захоплений, небайдужий, професійний педагогічний колектив;
- наявність об’єднаного дитячого колективу та його керівних
органів;
- культ колективних традицій, проведення свят;
- постійний саморозвиток, об’єднання спільною справою дитячого,
батьківського та вчительського колективів;
 наявність яскравої зовнішньої атрибутики: девізу, прапора,
елементів одягу, власний сайт в Інтернеті тощо.
Як зазначають більшість науковців, імідж організації складається із
певного набору пов’язаних між собою компонентів: імідж керівника, імідж
учителя, імідж учня та випускника, репутація закладу, візуальний імідж
закладу тощо.
Як правило, думку оточення про заклад освіти формують на підставі
багатьох факторів, але пріоритетним завжди є імідж керівника ЗЗСО.
У процесі управління саме керівник здійснює конкретні функції, серед
яких: організація та планування діяльності колективу і власної роботи;
розподіл завдань та інструктаж підлеглих, контроль за ними; підготовка та
читання звітів, перевірка та оцінювання результатів роботи; ознайомлення з
усіма новинками у світі бізнесу, техніки, технології висування на розгляд
нових ідей та пропозицій; вирішення питань, які виходять за межі
компетенції підлеглих тощо.
Керівник закладу освіти здійснює управлінську діяльність через

185
систему відносин із: учнями, батьками, колективом працівників,
адміністративними та контрольними інстанціями, різними громадськими
організаціями. Усі ці люди відповідно аналізують та оцінюють роботу
керівника. Імідж керівника насамперед поєднує харизму, зовнішність та
управлінську культуру (професійні здібності).
Тобто, імідж керівника – це публічне «Я» людини, що складається з
комплексу узгоджених характеристик різного змісту: зовнішніх (вербальних –
що й як говорить, пише; кінетичних – як керує рухами тіла, рук, голови),
середовищних (створених людиною в середовищі – його житло, кабінет,
автомобіль, за якими складають думку про нього) та внутрішніх –
(темперамент, характер, здібності, мотивація, спрямування, інтереси,
самооцінка тощо).
Як свідчить аналіз літератури, кращі сучасні керівники вже сьогодні
надають пильної уваги цьому питанню, проте використовують напрацювання
іміджології стихійно, не знають чітко її змісту, не володіють методиками та
технологіями втілення в практику роботи.
Велике значення має зовнішність лідера. Як говорить відоме прислів’я
«По одягу зустрічають», – його значення полягає в тому, що сприйняття
зовнішнього вигляду є дуже суттєвим під час першого враження про людину.
Якщо це сприйняття виявилося позитивним, то подальша інформація
нашаровуватиметься, незалежно від того, матиме вона позитивну чи
негативну дію. Головне, що підґрунтя вже створене, перше враження –
найяскравіше, але якщо сприйняття виявилося негативним, то все сказане та
зроблене згодом сприйматиметься вже через призму створеного негативного
іміджу.
Сьогодні часто вирішальне значення під час прийняття батьками
рішення про вибір закладу освіти для дитини відіграє зовнішній вигляд
директора, його вміння переконати та справити на них враження.
Не можна й забувати про те, що професія педагога – особлива. Вчителі
– це люди, які завжди на очах, поруч із ними завжди перебувають учні,
батьки, колеги. Педагог навчає учнів і тоді, коли мовчить, навчає своїм
поглядом, поведінкою, ставленням до них.
Імідж учня та випускника має неабияке значення для іміджу ЗЗСО,
адже перші переказують про заклад освіти одноліткам та своїм батькам,
діляться буденним життям школи по Internet, демонструють рівень своєї
вихованості у громадських місцях, а випускники закладу освіти – головні
його «піарники».
Для батьків, які обирають заклад освіти своєї дитини має значення
якість освітніх послуг, а цей показник певною мірою можна оцінити за
відсотком випускників, які вступили до ЗВО.
Як зазначають науковці, щоб ЗЗСО був конкурентоспроможним, мав
авторитет, популярність, свій імідж, він повинен мати:
- стратегію розвитку;
- власну місію, систему звичаїв та традицій;
- якісні освітні послуги;

186
 - оригінальну систему навчання та виховання;
- зв’язки із закладами вищої освіти;
- систему надання інформації споживачам про свій потенціал,
успіхи та освітні послуги;
- тісну співпрацю з батьками та громадськістю.
Як бачимо, імідж ЗЗСО повинен формуватися планомірно,
цілеспрямовано, всебічно і закладати у свідомості цільових аудиторій
спроєктовану суб’єктом систему уявлень та оцінок.
Таким чином, імідж закладу освіти – це складне явище, яке містить
багато чинників. Метою формування позитивного іміджу ЗЗСО є підвищення
конкурентоспроможності, залучення інвестицій, установлення та розширення
партнерських зв’язків. Знання специфіки структурних елементів іміджу
закладу освіти дозволяє свідомо та цілеспрямовано формувати його
позитивний імідж.

ЗНАЧУЩІСТЬ ЕТНІЧНОЇ КУЛЬТУРИ ТА РЕГІОНАЛЬНИХ

ОСОБЛИВОСТЕЙ ДЛЯ ПОВНОЦІННОГО ВИХОВАННЯ
ОБДАРОВАНОСТІ ОСОБИСТОСТІ В УМОВАХ «ШКОЛИ
СТАНОВЛЕННЯ ВІДПОВІДАЛЬНОГО ГРОМАДЯНИНА»

Лознюк Анжела Леонідівна,

учитель-методист української мови та
літератури

У сучасному інтегрованому суспільстві школа виступає могутнім

фактором відродження нації, виховання у молоді національної
самосвідомості. Національний компонент змісту освіти має включати знання
рідної мови й літератури, історії свого народу, його традицій, звичаїв, ідеалів,
витоків і особистостей рідної культури, усної народної творчості. Розвиток і
суспільна адаптація сучасної високоосвіченої людини неможлива без знань
традицій і звичаїв свого народу та усвідомленого використання їх у своїй
діяльності: професійній і не тільки. Здоровий консерватизм і звичаєвість є
базою та необхідним атрибутом виховання національно свідомого
громадянина, високопрофесійного фахівця задля творення добробуту України
та власної сім’ї. Патріотизм неможливо прищепити там, де нехтуються
прадідівські звичаї. Саме тому сьогодні є вкрай необхідним вивчення етнічної
культури взаємовідносин у сім’ї та суспільстві.
Загальнолюдської культури, однакової для всіх, не буває. Усі етноси
мають різний ландшафт, територію, різне минуле, різне бачення світу. Це
призводить до особливостей у навчанні та вихованні, а значить, вимагає від
учителя створення системи освітнього впливу, що базується на зразках
народних традицій, поширенні ідей етнопедагогіки, залученні дітей до
багатств народної культури з метою відродження, збереження і розвитку

187
невичерпного джерела мудрості та історичного досвіду народу. Свою місію
ми, учителі-філологи, вбачаємо у формуванні в учнів етнокультурознавчої
компетентності, тобто здатності вільно орієнтуватись у світі значень культури
свого етносу, вільно розуміти мову цієї етнокультури і вільно творити цією
мовою.
Етнічний аспект −одинізпріоритетнихуперебудовіосвітивУкраїні.
Реалізаціяйогоувикладанні, зокрема, рідноїмовисприятиме формуванню
національної свідомості, світогляду учнів, а це є одним із основних завдань
словесності.
У новому Державному стандарті базової і повної середньої освіти
(затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 р.
№1392) визначено основний зміст етнокультурознавчої змістової лінії. Вона
містить відомості про особливості національної культури, звичаї, традиції,
свята; визначних діячів, суспільно-політичні події, державну символіку:
побут населення міст, сіл, культурно-архітектурні пам’ятки, музеї, театри
тощо, найбільш відомі фольклорні твори рідного народу і лексеми,
фразеологізми, афоризми як відображення народного досвіду, особливостей
національного характеру, їхній етнокультурний колорит.
У результаті реалізації цієї змістової лінії учні отримують знання
особливостей національної культури; уміння використовувати ці знання та
знання, набуті під час вивчення інших предметів, у власному мовленні,
пояснювати значення слів, найуживаніших усталених виразів, помічати і
пояснювати слова і вирази, читати напам’ять найвизначніші народнопоетичні
твори, які відображають особливості матеріальної і духовної культури народу,
його світобачення; дотримуватися правил мовленнєвої поведінки відповідно
до загальнолюдських норм та національної специфіки культури.
Основними шляхами реалізації етнокультурознавчого компоненту
нового змісту навчання у викладанні української мови є:
- добір текстів українознавчої тематики різних жанрів і стилів
мовлення;
- використання спеціальної системи вправ з метою збагачення
мовлення учнів українознавчою лексикою;
- використання на уроках української мови різних жанрів усної
народної творчості;
- укладання тематичних словників етнокультурознавчої лексики;
- застосування народознавчих матеріалів для проведення
навчальних переказів, диктантів, уроків зв’язного мовлення;
- проведення інтегрованих уроків, широке використання
міжпредметних зв’язків.

188
 Етнокультурознавчий компонент реалізується

Система текстів народознавчої тематики Малі фольклорні Інтеграція

жанри знань, умінь та навичок

а збагачення мовлення учнів власне українською лексикою, формування умінь використовувати її у власному мовлен

Сприйняття тексту Аналітичні

(читання, аудіювання)
(мовні) на основі готового
Народні матеріалу
пісні (слухання,Українська
аналіз) література, історія

Аналітико-синтетичні (конструктивні, робота зі словником)

Аналіз тексту Образотворче мистецтво, музика
Загадки для активізації словникового запасу

Робота зі словниками Синтетичні (творчі)

Ігри, побудова діалогів за ідіомами
Трудове навчання

Ситуативні (комунікативні) Народознавство, природознавство, іноземні м

Побудова власних висловлювань (говоріння, письмо)
Прислів’я, приказки – матеріал для побудови власних висловлювань

На нашу думку, учитель не може зводити мову тільки до правил та

граматико-синтаксичних категорій, він має викладати її на матеріалі
фольклору, мова котрого заслуговує на увагу як самобутнє високомистецьке
явище, яке деякі дослідники відносять до різновиду художнього стилю. Отож,

189
різноманітні організаційні форми уроку активізують пізнавальну й емоційну
діяльність учнів, забезпечують вироблення в них комунікативних та
правописних умінь і навичок. Особливу увагу варто приділити побудові
зв’язних висловлювань з дотриманням лексико-граматичної й логіко-
композиційної правильності. Це так звані мовні шаради.
Наприклад, пропонуємо таке завдання: за лексико-граматичними
ознаками слів сконструювати висловлювання про традиції наших предків.
1. Два іменники другої відміни множини, пов’язані сурядним спо-
лучником і є синонімами до слів вбрання.
2. Прикметник чоловічого роду, твердої групи, родового відмінка, що
означає групу людей, об’єднаних спільністю становища.
3. Іменник ІІ відміни однини, твердої групи, який є синонімом до
слова користування.
4. Дієслово ІІІ особи множини минулого часу, яке є відповідником
російського слова изготовлять.
5. Прийменник з однієї літери, яка є 10 в алфавіті.
6. Складний прикметник середнього роду родового відмінка, утво-
рений підрядним зв’язком від іменника дім і дієслова ткати.
7. Іменник середнього роду родового відмінка, який є синонімом до
слова тканина.
Відповідь: одяг і речі громадського вжитку виготовляли з домотканного
полотна.
У результаті такого підходу розвивається мовний смак і одночасно
розкриваються секрети функціонування слова. Усе частіше серед науковців
поширюється думка, що мова не лише граматика, правило, а насамперед,
емоції, асоціації, вираження національної психіки. Фольклор і етнографія
мають прийти на урок.
Системне використання текстового дидактичного матеріалу знайомить
учнів з характерними особливостями зв’язного висловлювання та готує до
розуміння авторських і створення власних висловлювань. З цією метою
використовуємо для роботи на уроці тексти, в яких розповідається про
традиції, звичаї нашого народу, види мистецтва.
Завдання: прочитати текст і на його основі скласти складне речення з
кількома підрядними.
Килимарство відоме з прадавніх часів і має цікаву історію. Воно було
поширене і в Стародавньому Римі, і в країнах Сходу. Було і на Русі.
З літописних джерел та археологічних досліджень відомо про наявність
килимів у побуті слов’янських народів. На Україні майже в кожному селі ткали
килими. Їх використовували в оздобленні житла, а крім того, вони мали і
ритуальне призначення. Окремим регіонам властиві свої орнаментальні й
колористичні вирішення килима. Так, для Київщини, Полтавщини характерне
розміщення рослинного орнаменту по всьому полю килима. На Поділлі
композицію килима вирішено у вигляді стилізованих квітучих рослин у
вазонах. У Карпатах
−укрупненімотивигеометричногоорнаментувпоєднаннізгладенькимисмугами,

190
аПоліськийрегіондостойноможе представляти Овруцький район (с. Левковичі).
Самостійним і яскравим явищем є килимарство Коростенщини, корені
якого сягають не лише традицій давньоукраїнського виробництва; у мотивах
та їх семантиці пізнаються дуже давні магічно-світоглядні символи, що
сягають археологічних суспільств. Килимарський промисел найбільш
поширений у північно-східних районах Житомирщини – у Коростенському,
Овруцькому, Лугинському, Народицькому, Малинському та в сусідніх районах
Київщини – Поліському й Іванківському. Килимарським підприємством у цій
зоні є цех художніх промислів Овруцького райпромкомбінату в Левковичах,
що діє з 1970 р.
Ми аналізуємо, які елементи давніх звичаїв існують і зараз, що зникло,
що потрібно відроджувати, а що вже відроджується.
Наприклад, Полісся є унікальним у виготовленні кераміки та фарфору,
зокрема у Довбиші, Баранівці та Коростені. Виготовляються ці вироби в наш
час за давніми традиціями. Усе це на уроці ілюструється демонстраційним
матеріалом, у тому числі й виготовленим за результатами пошукової діяльності
учнів, котрі там мешкають. Розглядаючи слайди про культуру нашого народу,
ми вивчаємо мовні явища, працюємо з окремими реченнями, а аналізуючи їх,
використовуємо розмаїття народних прислів’їв: «Не сидітимеш на печі – то
їстимеш калачі», «Як прочистиш зерно, так і зійде воно», «Де сила панує, там
правда мовчить», «Не будь тією людиною, що догори щетиною», адже
прислів’я і приказки є загальною пам’яттю народу, висновками з життєвого
досвіду. У них народ зафіксував основи філософії свого буття в його
цінностях, оцінках, образах, символах.
Фольклорні тексти кожного етносу є вербальним кодифікатором тих
аспектів життя давніх людей, які характеризуються первинністю
світосприймання, архаїчністю укладу життя та свідомості пращурів. Коли
читаємо ці тексти, ми занурюємось у світ давнини з його звичаями і
традиціями.
Прислів’я та приказки вплетені в тканину та назви творів
І. Котляревського, Марка Вовчка, М. Коцюбинського, Г. Квітки-Основ’яненка,
Є. Гребінки, С. Руданського, Т. Шевченка та ін.: «Хіба ревуть воли, як ясла
повні?» (Панас Мирний), «Доки сонце зійде, роса очі виїсть»
(М. Кропивницький), «Лиха іскра поле спалить, і сама щезне» (І. Тобілевич),
«І чужому научайтесь, і свого не цурайтесь» (Т. Шевченко), «Тільки той
ненависті не знає, хто цілий вік нікого не любив» (Леся Українка).
Знайомимося ми також із витворами українського мистецтва та
українськими традиціями, працюючи на уроках розвитку зв’язного мовлення,
коли складаємо твори на морально - етичну, суспільну тему, даємо відгук про
твір мистецтва, зокрема, про твори українських художниць К. Білокур та
М. Приймаченко.
Досить складною, але цікавою є творчо-пошукова робота за темою
«Бабусина криниця», яку педагоги пропонують виконати учням, записавши
народні звичаї, обряди з вуст матерів, бабусь, старших за віком людей.
Звичайно, перш за все, у полі їхнього зору −історіярідного краю.

191
 Відтворення і трансляція культури, духовності починається з
поглибленого вивчення її стародавніх традиційних і кращих сучасних
надбань. Виходячи з цього, ми вирішили розпочати цілеспрямований пошук
скарбів української традиційної народної культури на теренах Поліського
регіону. Однією з інноваційних технологій навчання в організації
дослідницько-експериментальної діяльності учнівської молоді обрали
технологію навчання як дослідження, метою якої є набуття учнями досвіду
дослідницької роботи в пізнавальній діяльності, формування активної,
компетентної творчої особистості.
Запровадження цієї технології було реалізоване нами в пошуково-
дослідницькій роботі учнів під керівництвом учителів-координаторів,
результатом якої став проєкт «Різнобарвний святограй на Поліссі», котрий
складається з трьох частин: «Поліське весілля», «Зимові свята на Поліссі» та
«Святкування Івана Купала».
Отож, дана технологія спрямована на становлення в учнів досвіду
самостійного пошуку нових знань і використання їх в умовах творчості;
формування нових пізнавальних цінностей учнів і збагачення їхньої
пізнавальної ціннісної орієнтації. За мету колективного проєкту учителями
було взято досконале вивчення звичаїв, традицій поліщуків, що в
майбутньому спонукатиме учнівську молодь до формування патріотичних
почуттів, кращого засвоєння матеріалу з історії, літератури краєзнавства;
сприятиме організації освітнього процесу так, щоб кожен учень добре знав
свій народ, у ньому пізнав себе.
Виконуючи творчу роботу, учні успішно оволодівають народною
культурою, духовними скарбами своєї нації, бо, як говорив П. Тичина:
«Забудеш рідний край – тобі твій корінь всохне».
Отож, успіх такої роботи забезпечується вдало дібраною інноваційною
технологією навчання як дослідження. Окрім того, матеріали активно
використовуються під час вивчення таких шкільних дисциплін – історії
України, географії, літератури, художньої культури тощо.
До прикладу візьмемо ІІІ частину проєкту, у якій учнями представлено
Полісся як край незвичний, самобутній, зі своїми неповторними звичаями,
обрядовістю, що бере початок ще з часів язичництва.
У побуті полісян, як учні дослідили, важливе місце займала календарна
обрядовість, що становила складний комплекс свят упродовж усього року.
Незважаючи на давність свого походження, цей вид обрядовості продовжує
побутувати і в наш час.
Традиційні народні свята і обряди, які дійшли до нас з глибини віків,
−цесправжня духовна скарбниця нашого народу. Кожна магічна дія, акт, слово,
обрядові пісні −всецебулоколисьмагічнимиритуалами, вонорозкриваєвіру,
світогляднівірування, бажання, прагнення, життятаідеалинашихпредків.
Полісся−частинаУкраїни, що зберігає багато реліктів глибокої давнини,
язичницьких елементів та характерних поліських явищ і рис. Історично
сформовані звичаї та обряди є цінною культурною спадщиною, важливим
джерелом для вивчення життя і побуту людей. Життя поліщука тісно було

192
пов’язане із хліборобством, а тому увесь цикл літніх свят був спрямований на
забезпечення гарного врожаю. Коли духмяне українське літо в самому розпалі,
з квітчастими вінками і яскравими вогнищами −приходитьсвятоІванаКупала.
Свято це найтаємничіше, колоритне, сповнене чар і любові, а тому
привертає увагу найперше. Чи не тому у багатьох регіонах Полісся
повертаються до святкувань Купала, намагаються віднайти і дослідити
елементи його. Ось тому виникає необхідність у фіксації, збереженні і
всебічному вивченні елементів цього свята.
І якщо наші предки-слов’яни зуміли через століття і навіть тисячоліття
донести до нас своє розуміння світу, то, напевно, тут −нашекоріння,
нашаміцьінеповторність. Актуальність теми проєкту зумовлена і тим, щоб
зібрати, вивчити та узагальнити відомості про народні свята на
Житомирщині.
Об’єктом дослідження стало, в першу чергу, одне зі свят літнього циклу
−ІванаКупала, апредметомдослідження−виявленняособливостей його
проведення.
Метою дослідження є запис і вивчення обрядових реалій, дійств,
пісень, особливостей їх функціонування.
Визначена мета передбачає виконання таких завдань:
- встановити основні етапи святкування;
- систематизувати й описати обряди у селах;
- дослідити купальські пісні.
Джерелами дослідження є зафіксований методом збирання матеріал про
свято.
Наукова новизна та теоретичне значення полягає у тому, що зібрано
новий матеріал про святкування Івана Купала у селі Слобідка та Сколобів
Пулинського району, у Любарі, у селищі Степок Андрушівського району, у
селі Березянка, що на Ружинщині, у селі Красносілка Чуднівського району та
у селищі Ходорків Попільнянського району.
Дослідження складається зі вступу, рефератів учнів, висновків, списку
літератури, а також додатків.
Досить виразно під час свята простежується обрядова символіка, що
потребує спеціального дослідження.
Особливого значення надавалося створенню магічного настрою свята,
адже дійства відбувалися ввечері та вночі. Цього дня усе набувало чарівної
сили: вогонь, вода, зілля тощо. Обов’язково виконувалися ритуальні
купальські пісні, які навіть на Поліссі мають відмінності і можуть слугувати
матеріалом для окремого дослідження.
Свято має свої атрибути, головними з яких на Поліссі є Купало та
Марена. Купало −святомолодостітакраси, святокохання, атомунайбільш
улюбленим було для молоді. Звичайно, далеко не всі давні купальські дійства
дійшли до наших днів. Загубилася елітарна основа обрядів, які здійснювали
до прийняття християнства служителі язичницьких культів – жерці. Від тих
часів збереглися лише деякі вірування. Проте у купальському торжестві
присутнє ядро прадавньої обрядовості літнього циклу.

193
 Даний матеріал може бути використаний і застосований під час
вивчення усної народної творчості на уроках української літератури у 9 класі.
Проєкт містить цікаві ілюстрації та фотоматеріали, за допомогою яких
можна практично ознайомитись зі святкуванням Івана Купала на Поліссі.
Підсумовуючи трохи вище зазначене, можемо з упевненістю сказати
про те, що надзвичайно велике значення в сучасному інтегрованому світі
відіграє вивчення етнічної культури та регіональних особливостей для
становлення відповідального громадянина як високоінтелектуальної та
високоморальної особистості. Переконані також і у тому, що, досліджуючи
особливості звичаїв і традицій рідного краю, учні зможуть у майбутньому з
гордістю презентувати славну минувшину своєї країни, свого регіону.

ЕМОЦІЙНИЙ ІНТЕЛЕКТ МОВНОЇ ОСОБИСТОСТІ УЧНЯ: ШЛЯХИ

ФОРМУВАННЯ

Боровська-Карандюк Ірина Анатоліївна,

учитель української мови та літератури

Нині перед сучасною освітою стоїть завдання не тільки змінити

взаємовідносини між учителем та учнем, а й прагнення зробити методи
освіти більш гуманними, зверненими не лише до розуму, а насамперед до
серця учня. Досвід показує, що учень краще засвоює і запам’ятовує
навчальний матеріал, коли вчитель може доторкнутися його емоцій, душі.
ХХІ століття вчені вже називають часом «епідемії депресії», «віком
меланхолії». Досі вражає той факт, що учні з найвищими оцінками в школі не
такі успішні в подальшій кар’єрі, не задоволені життям, стосунками з
друзями та сім’єю, порівняно з їх менш обдарованими однолітками. Отож, є
чинники, важливіші за високий рівень академічних та професійних знань і є
поняття, які втілюють новий формат характеристики людини. Це – «емоційна
компетентність», «емоційна культура», «емоційний інтелект».
Уперше термін «емоційний інтелект» було вжито в працях Дж. Мейера і
П. Селовея. Науковці, розробляючи методику його вимірювання, оцінювали
здатність міркувати про емоції і використовувати їх для поліпшення
розумової діяльності.
Утримування емоцій, розбудова системи та їх багатоаспектність
сигналізує про те, що емоційні наслідки для людини є такими ж важливими,
як і пізнавальні. Емоційний інтелект − явище, що поєднує в собі здатність
розуміти свої емоції, продуктивно їх виражати і контролювати, а також
слухати інших та співчувати їхнім емоціям.
Психічний стан безпосередньо впливає на формування 70 видів
нейротрансмітерів. Коли ми перебуваємо, скажімо, в емоційному піднесенні,
наш мозок виділяє ендорфіни – хімічні речовини, схожі на природні
заспокійливі засоби. Вони у свою чергу стимулюють виникнення потоків

194
ацетилхоліну, важливого нейротрансмітера, який спричинює засвоєння нової
інформації в різних частинах мозку. Емоційний центр мозку безпосередньо
пов’язаний із системою довготривалої пам’яті. Емоційна пам’ять, як
зазначають І.А. Зязюн, Г.М. Сагач, надзвичайно тривка і формується як
«пам'ять серця» без усякого заучування [24].
Саме тому найлегше учні запам'ятовують інформацію з високим
емоційним навантаженням.
У Державному стандарті базової і повної середньої освіти
задекларовано, що знання мови «дає змогу випускникам загальноосвітніх
закладів у повному обсязі реалізувати в різних галузях чи сферах
життєдіяльності можливості, життєві потреби, плани, пов’язані з подальшим
здобуттям освіти, опануванням спеціальністю». Одне з перших завдань, яке
постає перед словесником з огляду на нашу проблему,
−ценавчаннямовіемоцій.
Н. Голубпропонуєвивчатиіформуватимовнуособистість,
орієнтуючисьнатакікомпоненти: ціннісно-мотиваційний, пізнавальний,
емоційний, поведінковий.
Невід’ємною характеристикою мовної особистості є її вміння керувати
власними емоціями, відчувати психологічний стан співрозмовника, визначати
мотиви й наміри його, обирати й реалізовувати ефективні способи взаємодії з
навколишніми, володіти соціальною інтуїцією та рефлексією; фасилітацією,
емпатією.
Тому можна констатувати взаємозалежність між формуванням мовної
особистості, зокрема її комунікативної компетентності як предметної , так і
ключової, і створенням умов на уроках української мови для розвитку
емоційного інтелекту.
Варто зазначити, що значні резерви для формування і розвитку учнів
мають уроки української мови та літератури. Робота вчителя має носити
системний характер і не може обмежуватися лише певними уроками, адже
сучасна мовна особистість – це людина, яка не лише досконало знає мову,
усвідомлено творчо нею володіє, а й користується мовою як органічним
засобом самотворення, самоствердження і самовираження, розвитку власних
інтелектуальних та емоційно-вольових можливостей, засобом соціалізації
особи в певному суспільстві. А розвинутий емоційний інтелект є пропускною
здатністю, що дає змогу мовній особистості повною мірою використовувати
інтелектуальні здібності в процесі мовлення.
Розгляд концепцій емоційного інтелекту показав, що окремі структурні
компоненти емоційно-інтелектуального конструкта співвідносяться з певною
групою здібностей – когнітивних, емоційних, адаптаційних, соціальних.
Виокремимо зі структури ті уміння, які може сформувати вчитель на уроках
української мови та які реалізуються емоційним інтелектом:

195
 Критерій Способи
розвитку формування
Структурні
Група Функції емоційного емоційного
компоненти
здібносте емоційного інтелекту інтелекту на
емоційного
й інтелекту мовної уроках
інтелекту
особистості української
учня мови
Сприйняття Інтерпретатив Уміння Ситуаційна
емоцій на уважно вправа
(ідентифікація слухати, «Активне
емоцій); дотримуватис слухання»;
розуміння я балансу між рефлексивні
емоцій «говорити» і вправи:
(усвідомлення «чути», «Подвійний
емоцій, їх налагоджуват щоденник»,
аналіз та и «Палітра
встановлення конструктивн емоцій»,
зв’язків між ий зворотний «Глечик
ними) зв’язок. емоцій».
Когнітив
Уміння Робота зі
ні
вербалізувати словником
здібності
емоції та емоцій, робота
почуття і з «Колом
тактовно їх емоцій»,
висловлювати ситуаційні
вправи «Я-
повідомлення
»,
«Фотосушка»,
«Стоп-кадр»,
«Емоційні
фразеологізми
»
Управління Регулятивна Уміння Діалогічна
емоціями налагодити й взаємодія,
(вміння підтримувати проєктна
підтримувати емоційно діяльність,
Емоційні позитивний комфортні тренінгові
здібності модус емоцій) стосунки зі вправи.
співрозмовник Ситуаційні
ом. Уміння вправи «Так,
оптимально але… – так,
реагувати на і…», «Скажи

196
 критику та «Ні!»
вміння рішуче
говорити собі
та іншим «ні»,
якщо цього
вимагають
обставини
спілкування
Управління Адаптивна, Уміння Вправи-
емоціями в стресозахисна наснажувати, афірмації,
стресових мотивувати сугестивні
ситуаціях себе, вправи.
(самоконтроль використовува Вправа
, вибір ти емоції для «Емоції
продуктивних самомотивації успішних
подолаючих . Уміння людей».
стратегій зберігати Робота з
поведінки); рівновагу в текстом
самомотиваці емоційно «Стрес і
Адаптаці я (здатність напружених спілкування.
йні викликати та ситуаціях Робота
здібності підтримувати спілкування мозку».
емоції, які Аналіз
спонукають реальних
до діяльності) ситуацій
спілкування,
створення
порадника
«Способи
боротьби зі
стресом»,
дихальні
вправи.
Соціальн Соціальна Активізуюча Уміння Робота з
і емпатія розпізнавати текстами
здібності (здатність до емоції «Емпатія»,
співпережива співрозмовник «Невербальні
ння а, співчувати засоби
емоційного (емпатія), комунікації»
стану іншої надавати Ситуаційні
людини); емоційну вправи.
управління підтримку. Мімічні
чужими Уміння мікросцени,
емоціями невимушено вправа
(вміння використовува «Упізнай

197
 впливати на ти емоцію»,
емоційні невербальні «Передай
стани інших) засоби емоцію».
емоційної
експресії
адекватно до
ситуації
спілкування і
соціокультурн
их норм.

Якщо говорити про урок літератури, то він вирізняється з-поміж інших

предметів особливою емоційною атмосферою. Отже, організований
спеціальним чином, він може перетворитися на повноцінний тренінг
емоційного інтелекту. Для цього урок повинен бути орієнтованим на
емоційний зміст художнього тексту, на виявлення тих художніх засобів,
завдяки яким автор здійснює емоційний вплив на читача. В ідеалі учень
повинен сприймати твір словесного мистецтва з включенням усіх механізмів
синестезії – тоді живопис можна «слухати», а музику «бачити». На уроках
учитель творець різних ситуацій, які апелюватимуть до формування
емоційного інтелекту мовної особистості.
Ситуація емоційного вибуху створює умови для включення резервних
інтелектуальних та емоційних сил, а створення змагальної ситуації –
важливий атрибут людського спілкування і потужний стимул народження
спонукальних сил у колективі. Якщо учнів мотивувати потребою нових
вражень, яка переросте в пізнавальну потребу, то це зіграє свою роль у
розвитку та становленні підлітка, юнака, дорослої людини. Свідоме
створення ситуації новизни вимагає враховувати всю сукупність умов
життєдіяльності колективу, конкретну психологічну обстановку, наявність
інших виховних засобів в арсеналі педагога. У тактиці емоційно-ціннісного
стилю навчання переважає подання ціннісно-смислової інформації,
спрямованої на духовно-моральний розвиток учнів; орієнтація на емоційно-
особистісний спосіб ставлення до навчальної інформації та взаємодії з
учнями; підбір морально-розвиваючих завдань і створення ситуацій оцінки-
взаємооцінювання-самооцінки в освітньому процесі.
Для реалізації емоційно-ціннісного компоненту необхідно будувати
урок так, щоб учні усвідомив цінність об’єкта вивчення (метод
акцентування емоцій і цінностей);щоб пробуджувати адекватні емоційні
реакції учнів до об'єкта вивчення і пізнавальної діяльності (метод
адекватних емоцій). Для прикладу, переймаючись почуттями літературного
героя, учителя, однокласника, учень присвоює собі це почуття, пов'язуючи
його з конкретним об’єктом; щоб, показуючи протилежні цінності й
пробуджуючи протилежні почуття, загострювати в учнів переживання
значимих почуттів і усвідомлення необхідних цінностей та введення їх в
систему ціннісних орієнтації особистості (метод емоційно-ціннісних

198
контрастів).
Організовані спеціальним чином уроки можуть перетворитися на
повноцінний тренінг емоційного інтелекту. Важливу роль відіграє емоційне
налаштування на урок, учні повинен «розкритися» ще до того, як приступить
до навчання. Для того, щоб учні почували себе комфортно уже на початку
уроку, можна застосувати наступні методи та прийоми емоційного
налаштування: діагностику емоційного стану учнів («Термометр»;
«Натхнення»), формули уроку, сугестії, афірмації, метафори.
Отже, розвиток емоційного інтелекту сприяє формуванню емоційно-
ціннісного ставлення учнів до себе, інших людей, навколишньої дійсності;
навчає творчо підходити до розв’язання проблем та підвищує мотивацію до
навчання; посилює активність учнів на уроці; сприяє значному зростанню
якості знань з української мови та літератури. Саме розвиток емоційного
інтелекту сприяє підвищенню якості знань при складанні ЗНО.
Пристосовуючись до нових запитів суспільства, проблема поєднання емоцій
та інтелекту отримала нове дихання. Сучасна парадигма освіти вимагає
віднайти розумний баланс між мисленням та емоціями. Завдання педагога на
уроках словесності – це навчання мови емоцій. І тільки учитель зможе
допомогти учневі розібратися у своїх емоціях, які будуть спрямовані на
активізацію розумової діяльності, адже рівень емоційного інтелекту є
важливим засобом успішної самореалізації особистості.

ВПЛИВ СОЦІАЛЬНИХ МЕРЕЖ НА ФОРМУВАННЯ

ГРОМАДЯНСЬКОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ УЧНІВ

Шевченко Наталія Андріївна,

учитель української мови й літератури та
зарубіжної літератури

На початку ХХІ ст. інтенсивний розвиток сучасних технологій,

активний пошук ефективних способів отримання, передавання та оброблення
інформації призвели до створення нових каналів комунікацій, серед яких –
соціальні мережі. Саме соціальні мережі доступні для більшості людей і
забезпечують безперервний доступ до джерел інформації, що значно спрощує
і прискорює її отримання, а також поступово стають важливим інструментом
громадянського суспільства.
У межах концепції авторської «Школи відповідального громадянина»
важливим є дослідження проблеми формування громадянської
компетентності учнів на сучасному етапі через соціальні мережі.
Громадянська компетентність є складним особистісним утворенням, її
формування потребує певної системи набуття знань, умінь, навичок у
становленні свідомого громадянина.
Соціальні комунікації сьогодні відіграють надзвичайно важливу роль у

199
житті сучасної людини, а чи не найбільше в учнів, даючи їм змогу дійсно
відчути себе частиною світової спільноти.
Швидкісне та мультимедійне спілкування стає можливим завдяки
існуванню багатьох соціальних мереж: Facebook, ВКонтакте, Одноклассники,
Twitter та багатьох інших. Під соціальною мережею розуміємо інтерактивний
багатокористувацький веб-сайт, зміст якого наповнюється самими
учасниками мережі. Термін «соціальна мережа» було введено в обіг у 1954
році англійським соціологом Барнсом у збірці робіт «Людські стосунки» для
позначення спільноти людей, об’єднаних однаковими інтересами,
уподобаннями, або тих, хто має інші причини для безпосереднього
спілкування між собою. Вивченням цього питання займались як зарубіжні
(А. Войскунський, А. Голдберг, Д. Грінфілд, К. Янг), так і українські вчені
(О. Бєлінська, Ю. Данько, Є. Акімова, Ю. Бабаєва, А. Жичкина, О. Філатова
та ін.). У своїх працях вони досліджували мотивацію користувачів Інтернету і
соціальних мереж: їх вплив на розвиток та соціалізацію особистості, на
особистість користувачів. Думок безліч, але однозначно можна погодитись із
думкою дослідників про те, що основними причинами нинішньої
привабливості соціальних мереж на сьогодні є :
- отримання інформації-підтримки від інших членів соціальної
мережі;
- верифікація ідей через участь у соціальній взаємодії;
- соціальна вигода від контактів (причетність, самоідентифікація,
соціальне ототожнення, соціальне сприйняття тощо);
- рекреація (відпочинок).
Можна стверджувати, що соціальні мережі охоплюють усі сфери життя,
які певним чином впливають та змінюють їх. Вони настільки стали
впливовими, що інститути соціальних мереж можна розглядати як чинник
формування громадянського суспільства, зокрема, розвитку та
функціонування його комунікаційних механізмів, становлення нової культури
інформаційних обмінів. Фундаментальними цінностями сучасного світу є
демократія, свобода, повага до прав людини, солідарність та участь.
Завдання освітного закладу спрямовані на формування відповідального
громадянина (учня) та розвитку таких якостей, як: уміння розставляти
пріоритети, робити зважений вибір, уміння сприймати та аналізувати
інформацію, у змозі самостійно розвивати критичне мислення, розуміння
значення права, толерантне ставлення до думок інших, активна
зацікавленість суспільним, політичним та економічним життям. Але, напевно,
постійними компонентами активної громадянської позиції в учня є соціальна
активність та громадянська самосвідомість. Сьогодні віртуальний
комунікативний простір дає величезні можливості для формування
громадянської ідентичності і має сильний потенціал суспільної
самоорганізації.
У цьому розумінні роль соціальних Інтернет-мереж може проявлятись у
таких аспектах:

200
 - соціальні інтернет-мережі, вибудовуючи горизонтальні зв’язки,
можуть впливати на функціонування вертикальних
інформаційних мереж;
- соціальні Інтернет-мережі мають здатність налагоджувати зв’язки
між соціальними групами;
- у соціальних Інтернет-мережах забезпечується необхідна на
сьогодні швидкість обміну інформацією;
- соціальні Інтернет-мережі сприяють налагодженню зворотного
зв’язку і відтак більш оперативному реагуванню управлінської
сфери на запити громадян;
- соціальні Інтернет-мережі створюють умови для прозоріших
економічних та політичних процесів;
- за допомогою соціальних інтернет-мереж може здійснюватися
представництво інтересів не тільки соціальних груп, але й цілих
соціальних верств населення;
- роботодавців, найманих працівників, споживачів тощо перед
органами влади та місцевого самоврядування [86].
Сьогодні актуальним є питання стрімкого розвитку демократизації
української держави, громадянської позиції. І напевно, що творення та
формування чіткої та правильної позиції ще закладається з дитинства,
підліткового віку. Тому не дивно, що громадянська освіта та виховання є
одними із найважливіших завдань, які розв’язує освітній заклад. У
становленні національної демократичної держави однією з передумов є
формування в учня свідомого активного громадянина, який дотримуються
демократичних цінностей та настанов у своїй поведінці, а також своєю
діяльністю продукує громадянські ініціативи, демократичну культуру та є
прикладом для інших.
Як стверджують сучасні вітчизняні дослідники, громадянська
компетентність передбачає такі здатності: орієнтуватися у проблемах
сучасного суспільно-політичного життя в Україні, знати процедури участі в
діяльності політичних інститутів демократичної держави, органів місцевого
самоврядування; застосовувати процедури й технології захисту власних
інтересів, прав і свобод своїх та інших громадян; виконувати громадянський
обов’язок у межах місцевої громади та держави загалом; застосовувати
способи і стратегії взаємодії з органами державної влади на користь собі й
громадянському суспільству; використовувати способи діяльності й моделі
поведінки, що відповідають чинному законодавству України, задовольняють
власні інтереси особи та захищають права людини й громадянина; робити
свідомий вибір, застосовувати демократичні технології прийняття
індивідуальних та колективних рішень, враховуючи інтереси й потреби
громадян, представників певної спільноти, суспільства та держави [9].
Суспільство та його політико-правова роль у сучасній державі вимагає
швидкого переосмислення. Ми спостерігаємо, як трансформується і набуває
нових форм система держави, змінюється її парадигма. Тому зміни є не так

201
еволюційними, як революційними. Нині громадянське суспільство
переростає в інформаційне, а це потребує, по-перше, виявлення та розуміння
державою необхідних змін, по-друге, своєчасної реакції та активних дій для
створення правового поля, у якому майже зацікавлені всі – і суспільство, і
особа, і держава.
Наповнення соціальних мереж − це певною мірою індикатор розвитку
суспільства. Соціальні мережі виступають як засіб інформаційних війн,
маніпуляцій людьми, соціалізації, виховання дітей, підлітків і молоді.
Водночас вони використовується для поширення ідей, організації заходів,
координації зусиль. Практично все, що відбувається навколо, усі суспільні
процеси, події, явища залишають певний інформаційний відбиток у
соціальних мережах. Не вдаючись до розгляду питання позитивної або
негативної політичної комунікації в соцмережах, одночасно не можна не
відзначити, що найяскравішим прикладом реалізації громадських ініціатив за
допомогою соціальних медіа став Євромайдан, який почався із закликів
активістів в Інтернеті виходити на протести.
Спалах громадянської активності, пов’язаний і з Євромайданом, і з
війною на Сході продемонстрував високий рівень самоорганізації і взаємодії
громадян, координації дій через соціальні мережі. Адже з початком таких
бурхливих події в історії України в соцмережах були створені сотні сторінок.
Завдяки швидкому поширенню інформації утворилися різні віртуальні
спільноти, до яких можна долучитися, висловити свою думку, погодитися або
не погодитися з кимось, взяти участь у відповідному голосуванні. Так це
переросло у щось масштабне, і це дозволяє знайти однодумців, з якими
можна досягати поставлених цілей, що, власне, є одне із головних завдань
соціальних мереж.
Спілкування, хоч й віртуальне, але певним чином все одно створює в
громадян відчуття певної причетності до суспільно-політичних процесів,
участі в створенні політико-економічних та соціокультурних стратегій в
державі. У цьому контексті соціальні мережі виступають як інструмент
соціалізації нації та залучення суспільства до державотворчих процесів. Вони
надають досить великі можливості для аналізу та прогнозування розвитку
подій. Моніторинг та аналіз коментарів дає змогу отримувати зворотний
зв’язок і прогнозувати реакцію людей на ті чи інші події, а також знаходити
та випробовувати нові способи впливу й моделювати ситуації.
Функціональність соціальних мереж не лише відображає суспільні
настрої, але і може їх стимулювати, привертати увагу до актуальних і
резонансних подій, підвищувати протестний потенціал чи підвищувати
рівень громадянської активності в учнів.
Особлива роль у розвитку громадянської компетентності учнів
надається виховному процесу, який відбувається завдяки виховним заходам.
Реалії сьогодення визначили нові форми роботи в освітньому закладі, які
проходять за участі всіх учнів, батьків та громадськості. До закладу освіти
запрошуються учасники АТО. До цієї зустрічі діти готуються заздалегідь:
малюють малюнки, пишуть листи підтримки або привітання до свят з

202
побажаннями бути здоровими, зберегти своє життя та скоріше повернутися
додому тим, хто зараз знаходиться на передовій. Наприкінці заходу учні
передають бійцям листи, солодощі та невеликі подарунки від себе., а також
завжди традиційним є фото з такими гостями. Діти свідомо поширюють
інформацію про проведений захід у своїх соціальних мережах, це дозволяє їм
бути прикладом для інших.
Також позитивним прикладом є те, що активізувався волонтерський
рух у країні. На сторінках соцмереж волонтери організовують збір коштів та
надають інформацію про витрачені кошти (письмовими актами та
фотозвітами). При цьому слід ураховувати, що за даними GfK Ukraine,
більшість волонтерів працюють самостійно, не беручи участь у конкретних
волонтерських проєктах. Учні теж долучаються до таких акцій, аби відчути
що вони є частиною відповідальних, активних громадян України.
Звісно, що ряд акцій у соціальних мережах може бути сумнівними, (і це
розуміють учні), але майже всі акції мають свою живу справжню аудиторію
та спрямовані на привернення уваги світової спільноти до подій в Україні,
пояснення позиції органів влади, ставлення українців до актуальних
суспільних процесів.
За допомогою соціальних мереж функціонують успішні проєкти, їх
створення сприяє підвищенню зацікавленості дітей, а також дозволяє
долучитися до нього та стати його учасником. Наші учні активно беруть
участь у форумі під назвою «М18 – Ми можемо більше!». Це громадсько-
освітній проєкт партиципації дітей і молоді та формування їх активної
громадянської позиції завдяки діалогам з політиками й владою, презентації й
підтримці суспільно значущих дитячих і молодіжних проєктів та ініціатив.
Висновки. На тлі поєднання і взаємопроникнення інформаційних і
нових соціальних технологій, соціальні мережі дають змогу громадянам та
громадським рухам, громадянському суспільству, що формується, досягати
ефективнішої і швидшої комунікації.
Практика реалізації громадських ініціатив через соціальні мережі
продемонструвала, що віртуальний комунікативний простір є сприятливим
середовищем формування громадянської ідентичності і має потужний
потенціал суспільної самоорганізації, який може бути успішно використаний
для поступового становлення й зміцнення відповідального громадянина.

ВИВЧЕННЯ КУЛЬТУРОЛОГІЧНИХ ОСНОВ СІМЕЙНИХ,

СОЦІАЛЬНИХ, СУСПІЛЬНИХ ЯВИЩ І ТРАДИЦІЙ НА УРОКАХ
УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ, ЛІТЕРАТУРИ ТА В ПОЗАУРОЧНІЙ
ДІЯЛЬНОСТІ

Кондратюк Ольга Миколаївна,

учитель української мови та літератури
Бобровницька Ірина Володимирівна,
учитель української мови та літератури

203
 На сучасному етапі розвитку людства беззаперечний вплив мають
наслідки глобалізації та інформатизації суспільства. Усе це знаходить своє
відображення і в освітньому процесі. Оскільки саме він у першу чергу
відчуває на собі кардинальні зміни у всіх сферах життєдіяльності. На даному
етапі одним із найголовніших шляхів підвищення якості освіти є
компетентнісний підхід як основа модернізації усього освітнього процесу.
Актуалізується потреба у формуванні висококультурної особистості,
здатної орієнтуватися в різних сферах життєдіяльності, гармонізувати свої
відносини із соціумом. Тому значно підвищується необхідність формування в
учнів загальнокультурної компетентності як необхідної передумови
успішності їх функціонування в умовах складної взаємодії різних типів
культур.
Коли мова йде про формування загальнокультурної компетентності
конкретного здобувача освіти, то мається на увазі, що ця компетентність -
складне особистісне утворення, яке охоплює знання та орієнтації на цінності
національної і світової культури, а саме: повагу до традицій, злагоду між
людьми, толерантність та уміння почути й зрозуміти інших.
Загальнокультурна компетентність забезпечує здатність орієнтуватися на
загальнолюдські цінності у власній поведінці та міжособистісних стосунках.
Основні ідеї й вимоги до організації цього процесу знайшли
відображення у Концепції «Нова українська школа». Про важливість
формування в учнів загальнокультурної компетентності, що насамперед
передбачає формування в них культури міжособистісних відносин,
оволодіння культурною спадщиною свого народу та людства загалом, йдеться
у Концепції «Нова українська школа».
Як зазначає С. Мельник, феномен загальнокультурної компетентності
можна представити як інтегроване новоутворення особистості, що виступає
сформованим результатом засвоєння системи знань про світ культури у
сукупності з відповідними уміннями, цінностями, ставленнями.
Значущість і своєчасність проблеми формування загальнокультурного
світогляду сучасної молоді обумовлена відірваністю молодого покоління від
духовного коріння вітчизняної культури, забуттям і втратою культурних
традицій; негативним ставленням підлітків до традицій і цінностей батьків. У
зв’язку з цим проблема культури має надзвичайну значущість, оскільки від
рівня культури громадян багато в чому залежать економіка, політика,
національна безпека і конкурентоспроможність країни.
Робота у КЗ «Житомирський ліцей-інтернат для обдарованих дітей»
спрямована на формування гідного, відповідального громадянина відповідно
до наказу МОНУ від 09.02.2016 р. №31 «Ліцей – авторський заклад освіти.
Школа становлення відповідального громадянина». Увага звертається не
лише на рівень знань учнями навчального предмета, а й на рівень культури
учня, формування його естетичних смаків, усвідомленням його себе як
конкурентоспроможної особистості.
Проведення різного типу тестів та завдань у перший рік після вступу до

204
ліцею доводить, що сучасний учень все менше обізнаний із культурою та
звичаями свого краю та інших народів, не може досконало розібратися у
своїх естетичних вподобаннях.
Спостерігається тенденція зниження в учнів рівня мовної культури,
загальноосвітнього та культурологічного рівнів, падіння інтересу до навчання
А тому вчитель, щоб зацікавити учнів, спонукати їх до навчально-
пізнавальної діяльності, повинен іти в ногу з часом, використовувати нові
методи навчання та виховання здобувачів освіти, спрямувати володіння
учнями сучасними технологіями у правильне русло. Для цього потрібно
відмовитися від цілком традиційного проведення уроків, одноманітності
дидактичного матеріалу, приділяти більше уваги інтерактивним методам
навчання, підвищенню мовної культури учнів, наголошувати на ролі
української мови як основного засобу спілкування в різних сферах життя,
мотивувати до вивчення української літератури як особливого роду
словесного мистецтва, що формує соціокультурну, комунікативну,
культурологічну компетентності в учнів [64].
Завдання вчителя – викликати інтерес до навчання, сформувати
всебічно розвинену, конкурентноспроможну, творчу, духовно багату
особистість, яка вміє відчувати красу, гуманно ставиться до інших людей,
дотримується звичаїв, традицій українців, глибоко розуміє культуру та
мистецтво, поважає історико-культурні пам’ятки й надбання свого народу,
тобто спрямувати роботу на уроках української мови та літератури на основі
культурологічного підходу.
Такий підхід передбачає усвідомлення творів художньої літератури як
важливої складової мистецтва, ознайомлення учнів з основними цінностями
світової художньої культури, розкриття особливостей творів, літературних
явищ і фактів у широкому культурному контексті, висвітлення зв’язків
літератури з філософією, міфологією, фольклором, звичаями, віруваннями,
культурними традиціями різних народів і національностей, розширення
ерудиції учнів, виховання їх загальної культури, поваги до національних і
світових традицій, толерантного ставлення до представників різних культур,
віросповідань, рас і національностей; сприяє тому, що особистість має
можливість усвідомити себе частиною нескінченної та безмежної світової
культури, дізнатися про історико-культурні надбання свого народу зокрема.
Тому учитель повинен добирати такий матеріал, який був би новим та
цікавим для учнів, використовувати різні форми та методи роботи.
Освітня діяльність учителя української мови та літератури
здійснюється на основі Державного стандарту базової та повної середньої
освіти та спрямована на інтегрований результат навчальної діяльності учнів в
освітній галузі «Мови і літератури», тобто сформувати гуманістичний
світогляд особистості, розширити її культурно-пізнавальні інтереси, виховати
в учнів любов, повагу до традицій українського народу, толерантне ставлення
до культури інших народів [64].
Чи не найбільше можливостей для формування загальнокультурної
компетентності має вчитель-словесник. Проте йому й найважче, адже із

205
величезного спектру інформації потрібно дібрати ту, яка нестиме не лише
знаннєвий компонент, а й зможе «діткнутися» до душі дитини, викликати
емоцію, виявитися корисною.
На уроках української літератури пропонуються різні види завдань.
1. Комплексні завдання для розвитку творчих здібностей учнів:
залучити учнів до оформлення уроків та позакласних заходів,
підготовки відповідного ілюстрованого матеріалу (творів музики
та живопису) до творчості поетів і письменників; назвати
літературні твори, що були інсценізовані; з'ясувати причини
звернення художників, драматургів, режисерів до літературних
образів; назвати письменників-музикантів, письменників-акторів,
письменників-художників та інші.
2. Завдання, спрямовані на розвиток асоціативного мислення:
знайти аналогічні за емоційним змістом твори інших видів
мистецтв; дібрати вірші однієї тематики з різними відтінками
настрою з подальшим аналізом засобів художньої виразності, які
створили певний настрій (таке ж завдання стосується творів
живопису, де картини однієї теми виконані в різній кольоровій
гамі), усно або письмово оформити враження від картини,
вистави, фільму; оцінити власне сприйняття літературного твору
у виконанні майстрів художнього слова; передати настрій,
враження, почуття від творів музики, архітектури, кіно; скласти
букет квітів, який би відтворював головні мотиви творчості поета
чи якусь його тему, настрій окремого твору; знайти образи-
символи, що передають почуття, враження від образу, системи
образів, цілого твору.
3. Завдання на розвиток сенсорного апарату особистості у процесі
аналізу тексту художнього твору: передати за допомогою звуків
враження від ліричного твору; змалювати внутрішній світ
літературного героя в кольоровій палітрі, написати етюд за
рядками твору, скласти сенкан, акровірш.
4. Завдання на розвиток літературних здібностей учнів:
прокоментувати картину, малюнок, фотографію; написати
кіносценарій невеликого твору чи фрагменту художнього твору.
Учні працюють у творчих групах, самостійно з'ясовують сферу
дій: підбирають музичне оформлення, складають списки дійових
осіб, характеризують місце подій, підбирають репліки,
художники працюють над створенням ілюстрації; підготувати
експромт у реалістичному, сентиментальному, романтичному
стилі (темами можуть бути історичні події, роздуми над
проблемами морально-етичного характеру).
5. Завдання на розвиток образотворчих здібностей учнів на основі
роботи з художнім текстом : підготувати ілюстрації до твору,
книги, що сподобалася; створити словесну галерею портретів
різних героїв, підготувати буктрейлер.

206
 6. Завдання на літературно - музичний-театральний - інформаційний
розвиток учнів на основі використання комплексу мистецтв:
інсценізувати уривки твору, підібрати музику, знайти щось
незвичне.
Добираючи вправи, завдання на уроках української мови, враховую їх
культурологічне спрямування. Розвиваючи мовленнєву компетентність учнів,
знайомлю їх і з різними видами мистецтва. Наприклад, у 8 класі з
поглибленим вивченням української мови, вивчаючи синтаксис,
послуговуюся такими матеріалами.
Односкладні речення
Означено-особові речення
Робота з текстом
Помана - це безвинагородна праця, дарунок. Без неї не існувало жодної
сторони суспільного життя. «Поману робити – Господу годити», − можна
було почути між людьми.
Що кому на поману дав – те на небі собі відклав. Копаєш картоплю –
перше відро бідному віддай. Коли людина зайшла у хату, мусиш їй гріночку
хліба дати, щоб хліб ішов до тебе до хати. Одягнеш жебрака – вважай самого
Бога одягнув. Прийняв його переспати – сам Господь у хаті. Люди виходили
своє орати лише тоді, як у немічного чи сироти поорали. Так само чинили й у
жнива, чи щось інше із поля збиралось. За поману.
Діточок увечері питалися:
- А за що тобі Бог сьогодні кулішок дає?
- Бабусі Варварі дров наносив, дідові Сафронові корову завертав…
У дорозі подорожній подорожньому:
- Ні-ні, за це нічого не треба, це – на поману.
- Та що ти, дівко, чим заплачу?
- Це за поману, - розкладає причандалля для побілки й береться за
роботу.
Помана ще іншими словами – пом’яни. Я тобі роблю дарунок, а ти
молитвою перед Богом мене згадай.
Перед Різдвом наші діди любили один перед одним перерахувати свою
поману. Це було своєрідним виміром вартості прожитого життя.
- Маю перед Пан-Господом повно поросят, бо з кожного опоросу по
одному за поману давав.
- А я покійній Ковалисі жито косив, спочатку їй, а тоді своє. І так
щоразу.
- Просить за тебе Бога, бо вже коло Нього знаходиться. Добра, сарака,
була: зварить щось – сама не з’їсть – сиротам Вігіниним віднесе…
- Вони до неї тепер і на могилку не сходять…
Тепер… Тепер – «дякую» в кишеню не покладеш», тепер – «лиш
дурний дурному на поману дає…» Тепер замість помани – все на ринок, та
все на гроші.
За Г. Маковій
Комунікативний практикум

207
 Чому робити поману було такою важливою справою для наших
предків?
Чому дітей змалечку привчали чинити поману?
Чи дотримуються люди даного звичаю у наш час? Що про це сказано у
тексті? Як ви гадаєте, чому? Чи актуально це для вас?
Сформулюйте тему та головну думку тексту, визначте стиль та тип
мовлення.
Яка сфера використання тексту?
Лексико-словникова робота
Сарака – бідолаха, бідак.
Доберіть синоніми до слів: «немічний», «чинити», «жебрак».
(Немічний − кволий, слабосилий, слабий, хворий, знесилений. Чинити -
робити, поступати. Жебрак − старець, прохач, торбар, прошак.) Яке із даних
слів має омонім? Що він означає?(Чинити – обробляти шкури тварин,
вимочувати їх у спеціальному розчині з кори дуба, верби.)
Синтаксичне завдання
Випишіть з тексту означено-особові речення. Визначте в кожному
дієслово-присудок. З’ясуйте особу, число та спосіб дієслів-присудків.
Перебудуйте односкладні означено-особові речення на двоскладні.
Поясніть, чому речення, ускладнені звертанням, завжди належать до
означено-особових. Знайдіть таке речення у тексті.
Творче завдання
На основі даного тексту напишіть короткий роздум на тему: «Навіщо
люди робили поману?»
Дайте розгорнуту відповідь на питання: «Який урок я виніс з даного
тексту?» У структурі відповіді використайте означено-особові речення.
Неозначено-особові речення
Робота з текстом
У музеї зібрано велику кількість вітряків з різних місць України.
Вітряки бувають стовпові – це коли довкола вертикальної осі обертається
весь корпус, і шатрові, коли проти вітру обертається лише верх разом із
крилами. У минулому вітряки були не/від’ємним елементом краєвидів
України. А біля деяких сіл на зручному відкритому всім вітрам місці стояло
по кілька десятків вітряків.
Біля вітряків збиралася молодь під час свят. Про мірошників
складалися легенди, казки, повір’я. Поетичний образ вітряка створив
Михайло Стельмах: «Сизі від не/годи, ці добрі душі українського степу, що
віками вписували в сторінки хмар і неба не/легкий літопис хліборобської
долі, основою, хрестовиною тримаються чорної землі, а крилами жадають
неба».
На великих річках ставили наплавні водяні млини. Їх широкі колеса
рухала течія. Не/великі річки перегороджували греблями. На них будували
млини. Дуже мальовничі вітряки в Карпатах. Ставлять їх на деякій відстані
від струмків, які під час зливи перетворюються на бурхливі грізні потоки.
З журналу

208
 Комунікативний практикум
Прочитайте текст. У яких творах ви зустрічали згадку про вітряки?
Що втратила наша земля разом з вітряками?
Чи знаєте ви хоч одне повір’я, пов’язане з вітряками?
Знайдіть слова, вжиті у переносному значенні. Визначте художні
засоби. (Перифраз, метафори, епітети.)
Поясніть вислови: «вітряки віками вписували в сторінки хмар і неба
нелегкий літопис хліборобської долі», «крилами жадають неба».
Які стилі поєднуються у даному тексті? Чи виправдано це?
Порівняйте перший і другий абзаци. Який текст звучить «м’якше»,
поетичніше? Чому? (У першому наявні іншомовні слова, тому другий абзац
звучить милозвучніше.)
Лексико-словникова робота
Визначте у тексті професійні слова мірошників.
Доберіть синоніми до слів: « негода», «мальовничий», «бурхливий»,
«жадати». (Негода – непогода, сльота, негідь, чвиря. Мальовничий –
привабливий, красивий, гарний. Бурхливий – неспокійний, хвилюючий,
сильний, нестримний. Жадати – хотіти, бажати, прагнути.) В утворених
синонімічних рядах знайдіть ключові слова. Чи влучно використано дані
слова у тексті? Чи була б рівноцінною у тексті заміна їх іншими синонімами?
Синтаксичне завдання
Знайдіть односкладні неозначено-особові речення. Підкресліть
головний член, з’ясуйте його морфологічне вираження.
З’ясуйте особу, число та спосіб дієслів-присудків в односкладних
реченнях.
Розгляньте останнє речення. Яка його частина є неозначено-особовим
реченням?
Перебудуйте неозначено-особові речення на означено-особові.
Вправи на повторення
Запишіть слова з не-, знявши риску. Поясніть.
Чи за однаковим правилом ставиться апостроф у словах невід’ємний,
повір’я?
Визначте граматичну основу в останньому реченні першого абзацу.
Підкресліть у тексті вивчені орфограми.
Визначте складні речення.
Творче завдання
Дайте розгорнуту відповідь на питання: що втратила наша земля з
вітряками? Використайте по можливості кілька неозначено-особових речень.
Інтерпретуйте зміст поезії Анни Лимич:
Вітряки, вітряки…
Ще колись, за часів Дон Кіхота,
Розправляли ви крила
для, власне, надуманих битв.
А тепер ви – старці –
мовчазні,

209
 одинокі й скорботні.
От якби вам ожити,
вернутись в минуле
аби!
І розрізали б хмари навскіс
позолочені кола,
І змагалися б лицарі з вами –
дошкульні вітри…
Опишіть кольорову гаму картини І. Айвазовського «Вітряні млини»,
доведіть, що художник – майстер світла.
Безособові речення
Робота з текстом
Поки перезва доїхала до Вільшаниці, надворі зовсім смеркло. Люди з
усього села позбігались подивитися на молодих, на перезву, поглядіти, «як
молоду смалять» по народному звичаю. На всій широкій вулиці поодчиняно
ворота, за воротами поставлено столи з хлібом та сіллю. По всій вулиці коло
кожного двора покидано купи соломи.
Перезва в’їхала у село. Хлопці запалили багаття. Вся вулиця ніби
горить. Всім весело. На греблі понад самою водою в березі стоять палаючі
кулі. Хлопці розіклали кострища понад ставом. Чутно плескіт води. Пахне
квітами.
У дворі й коло двору стоїть сила народу й жде молодих. Радістю
переповнені серця. Всім хочеться, щоб швидше почались веселощі, ігри,
танці.
Між двома багаттями перезва в’їхала у двір. Вогнища палали й
обливали двір червоним світлом. Дзвінкі весільні пісні перемішувались з
мотивами музик.
За І. Нечуєм-Левицьким
Комунікативний практикум
Опишіть настрій, який панував у селі. З чим це пов’язано?
Чи знайомий вам обряд перезви? У чому його суть?
Назвіть етнографічні деталі.
Що означає обряд «смалення молодої»?
Чи зберегли подібні обряди до сьогодні свій первісний зміст?
Визначте стиль і тип мовлення тексту.
Лексико-словникова робота
Знайдіть у тексті синоніми.(Подивитися, поглядіти. Багаття, кострища,
вогнища. Горіти, палати.) Як характеризує текст така кількість синонімів?
Визначте слова, вжиті у переносному значенні. Яка їх роль у тексті?
Синтаксичне завдання
У кожному реченні визначте й підкресліть граматичну основу.
Знайдіть безособові речення. З’ясуйте спосіб вираження головного
члена в кожному реченні.
Знайдіть складні речення, у яких лише одна з частин є безособовим
реченням.

210
 Визначте безособові речення, які:
- виражають «настрій» природи або довкілля;
- передають психічний або фізичний стан людини;
- підкреслюють результат дії.
Перебудуйте, де можливо, безособові речення у двоскладні. Що
змінилося у сприйнятті вираженої кожним реченням думки?
Вправи на повторення
Назвіть прикметники, які перейшли в іменники.
Іменники радість і сіль належать до ІІІ відміни. Чому в орудному
відмінку у слові сіллю відбувається подвоєння, а в радістю – ні?
Визначте речення зі складеним підметом.
Знайдіть речення, ускладнені однорідними членами.
Творче завдання
Введіть у текст діалог гостей весілля чи цікавих спостерігачів.
Використайте в одній репліці безособове речення.
Складіть сенкан до слова « Перезва».
Робота з текстом
Бачили справжню скриню? Таку, од якої очі розбігаються, серце
калатає. Таку, в яку хочеться пірнути, мов у барвисте літо?
У моєї бабусі була така скриня. Не скриня – скарб! Стояла у кутку,
застелена веселковим вовняним одіялом, повна таїни, розмаю, стояла міцно й
урочисто.
Я не мала сумніву в тому, що й літо зимує в скрині. Ось же воно –
тепле, конопляне, блаватове, пшеничне – варто лиш підняти віко скрині. А
відчиняла бабуся скриню обережно, урочисто, і в хаті світило від розмаїття
кольорів.
Чого тільки не було у тій скрині! Святковий одяг, рядна, подушки,
сорочки, намиста. До скрині ховали «спомини про дівування» та скарби,
надбані за самостійного господарювання, рушники повивальні, рушники
весільні, сорочки шлюбні та великодні, скатертини святкові та на щодень.
З журналу.
Комунікативне завдання
Що б ви відповіли на перше речення?
Як називалися майстри, що робили скрині? (Скринники.)
У якому народному обряді найчастіше опоетизована скриня?
Інтерпретуйте зміст третього абзацу.
Про які давні ремесла ви могли б розповісти?
Які ще рушники, крім перерахованих у тексті, були у господарстві
кожної жінки? (Рушники-утирачі для витирання посуду, божники- для ікон,
подарункові – дешеві для подарунків, плечеві – багато вишиті для сватів,
кілкові – для прикрашання образів, картин.)
Доберіть заголовок до тексту так, щоб він виражав головну думку
тексту, визначте стиль і тип мовлення. У якій ситуації мовлення можливе таке
висловлювання?
Що ви можете сказати про автора тексту?

211
 Творче завдання
Напишіть невелику розповідь на тему «Скарби бабусиної скрині»,
використайте ключові слова, які вжиті у тексті.
Опишіть скриню, зображену на фото. У структурі тексту використайте
кілька односкладних речень.
Засвоєння дітьми основ культури як особливої сфери духовного життя
людства відбувається у процесі виховання. Знайомлячись із кращими
зразками загальнолюдської та національної культури, дитина набуває певних
навичок та умінь, вчиться самостійно виробляти принципи власної
діяльності, спілкування з оточуючими, поведінки тощо. За словами Н. Бібік,
«це і є сутністю культурної компетентності, яка передбачає здатність жити та
взаємодіяти з іншими в умовах полікультурного суспільства, керуючись
національними та загальнолюдськими духовними цінностями».
Позакласна робота у ліцеї – інтернаті має виражену виховну та
соціально-педагогічну спрямованість (дискусійні клуби, вечоризустрічейз
цікавими людьми, екскурсії, відвідування театрів та музеїв з подальшим
обговоренням, соціально значуща діяльність, трудові акції ).Позакласна
робота - цегарнаможливість для організації міжособистісних відносин в
класі, між учнями і класним керівником з метою створення дружнього
колективу та компетентних органів учнівського самоврядування.У процесі
багатопланової позаурочної роботи можна забезпечити розвиток
загальнокультурних інтересів школярів, сприяти вирішенню завдань
морального виховання.
З ініціативи директора ліцею-інтернату Корінної Людмили Віталіївни у
КЗ «Житомирський обласний ліцей - інтернат для обдарованих дітей»
Житомирської обласної ради у 2017 році був створений етнографічно -
краєзнавчий музей «Українська світлиця».
Увесь педагогічний колектив, учні та батьки вихованців з інтересом
відгукнулися на цю ініціативу і почалася пошукова робота зі збору
старовинних речей, знарядь праці, образотворчих експонатів, предметів
виробництва і побуту і до цього часу світлиця поповнюється новими
експонатами.
З метою збереження зібраного матеріалу, його систематизації,
дирекцією школи у 2017 році було виділено приміщення для створення
музею народознавства (спальний корпус №2). Зміст, оформлення та
призначення «Української світлиці» відповідають віковим категоріям
вихованців комунального закладу.
Мета діяльності музею полягає у залученні молодого покоління до
вивчення та збереження історико-культурної спадщини свого народу, у
формуванні освіченої творчої особистості та сприянні відродженню
традицій.
Музей проводить роботу у таких напрямках:
- організація дослідницько-пошукової діяльності згідно з
тематикою музею;

212
 - систематичне поповнення фондів музею шляхом проведення
походів, екскурсій;
- організація обліку музейних предметів, забезпечення їх
збереження;
- створення і поповнення стаціонарної експозиції та виставок;
- проведення освітньо-виховної роботи;
- надає можливість використовувати матеріали музею у навчально-
виховному процесі.
Експозиція розподілена за тематикою. Кожен розділ демонструє
тематичну виставку предметів побуту, які можуть використовуватись в
навчальному процесі.
Музей включає в себе такі експозиційні розділи:
1. Історія української хати
2. Інтер'єр української традиційної хати.
3. Український національний одяг.
4. Рушники.
5. Традиційний посуд українців.
6. Ремесла.
Основні завдання музею:
- розширення і поглиблення знань учнів про культуру, побут,
ремесло українців;
- формування в учнів розуміння нерозривності зв’язку між
минулим, сучасним і майбутнім;
- виховання почуття поваги до культурної спадщини свого народу;
- формування єдності пізнавального, естетичного та дієво-
практичного компонентів особистості дитини;
- активізація процесу переходу від бачення краси до її активного
втілення в різних формах життєдіяльності дітей.
В експозиції музею чимало речей давнього ужитку українців. Це,
наприклад, комплекс українського народного одягу (сорочка чоловіча довга,
юпка жіноча, сорочка жіноча, корсетка жіноча без рукавів, спідниця жіноча,
штани чоловічі, пояс чоловічий, хустка жіноча з китицями − експонати кінця
XIX - початку XX ст.)
У музеї експонується комплекс українського національного посуду:
макітра глиняна, чавун металевий, горщики глиняні, глечики для молока,
друшляк для проціджування глиняний, сито для просівання борошна, миски
глиняні,ступка для подрібнення, товкач; ложки дерев'яні, кухоль з ручкою
глиняний; глечик «куманець» декоративний та ін.
Серед експонатів значну цінність мають речі домашнього вжитку
українців: рогач залізний, кочерга залізна, чаплія залізна, праска «вугільна»
чавунна, рубель дерев'яний, качалка дерев'яна, доріжка домоткана.
Відвідувачі мають змогу познайомитися з комплексом українських
народних вишиванок - рушники кінця XIX - початку XX ст. з домотканої

213
тканини, оздоблені смугами рослинного орнаменту, виконаного технікою
гладі, хрестика, мережки; скатертина на стіл.
Заслуговують на увагу експонати, що представляють комплекс меблів:
ослін, стіл дерев'яний, лава для сидіння дерев'яна, тин з лози.
Лекторська група музею створена на базі 10-І класу, яка систематично
проводить екскурсії згідно з планом роботи для учнів різних вікових
категорій.
Річний план музею побудовано таким чином, щоб познайомити усіх
учнів з українськими звичаями, фольклором, обрядовими дійствами, що
пов'язані з народними святами річного циклу.
Функціонування музею дає можливість кураторам та вихователям
комунального закладу використовувати представлені в ньому матеріали в
освітньому процесі.
Зокрема, важко переоцінити значення екскурсій до музею з метою
підготовки до занять художньо-естетичного спрямування. Так, перед
заняттям на тему: «Національний колорит у творі «Енеїда»
І. Котляревського» діти розглянули в музеї глиняний посуд, український одяг
та дізналися про його призначення. Народознавчий музей дає можливість
показати минуле нашого краю і сприяє індивідуальній та колективній
творчості учнів, залученню учнівської молоді до краєзнавчої, науково-
дослідницької, художньо-естетичної роботи з метою розширення і
поглиблення знань про стародавні звичаї і традиції, формування любові до
рідного краю, до батьків, виховання в молоді почуття поваги до людей,
соціально-громадського досвіду на прикладах історії, сприяння відродженню
та формування у молодого покоління національної свідомості, забезпеченню
духовної єдності поколінь
Знання та враження, отримані дітьми в музеї «Українська світлиця»,
стають у пригоді й під час занять інтелектуально-мовленнєвого та соціально-
природничого спрямування. А під час святкових концертів учні
використовують народні елементи, якими прикрашають сцену. Також охоче
виконують народні пісні, танці, вдягнувши українські костюми.
Свята ліцейного календаря, тематичні вечори, творчі та пізнавальні
заходи стали вже традиційними. Вони дуже яскраві, колоритні, цікаві своєю
самобутністю, в них найвиразніше представлені характер і духовний світ
українського народу, його фольклор, традиції та побут. Такі свята створюють
особливе духовне середовище для учнів. Крім того, це чудова нагода для
розкриття творчих здібностей кожного учня.
Музей-експозиція історії комунального закладу «Житомирський
обласний ліцей-інтернат для обдарованих дітей» Житомирської обласної
ради був створений до 25–річчя навчального закладу.
Ініціатором створення музею була директор Корінна Людмила
Віталіївна.
Експозиція складається із таких розділів:
1. Становлення ліцею в датах.
2. Розвиток освітньої системи ліцею.

214
 3. Хронологія найважливіших подій у житті ліцею.
4. Учителем школа стоїть.
5. Ліцейний олімп.
6. Усяка школа славна не числом, а славою своїх учнів.
7. І в свято, і в будень (символіка ліцею – інтернату).
У музеї експонуються виставки різних світлин .
Музей було створено з метою вивчення, збереження педагогічних
традицій колективу ліцею-інтернату та забезпечення духовної єдності
поколінь випускників.
Експонати музеювисвітлюють події, які передували створенню ліцею.
Музей історії ліцею зберігає пам'ять про тих, хто закладав перші
цеглини в будівлю ліцею і тих, хто працює тут до цього часу, випускників
усіх років, починаючи із 1991 року. Саме тут можна дізнатися про
найважливіші події у житті ліцею, про різнопланову діяльність педагогічного
колективу та його вихованців, здобутки та досягнення закладу за період його
існування, цікаву дослідницьку й видавничу діяльність учителів та
випускників ліцею.
Про високі досягнення педколективу та його вихованців свідчать
численні медалі та нагороди здобуті ліцеєм на Міжнародних педагогічних
виставках, олімпіадах, кубки, грамоти, дипломи.
Окрім навчальної діяльності діти мають можливість виявити себе у
позаурочній роботі. У ліцеї діють клуби, проходять акції, різні свята,
конкурси.
Ліцей має свої символи: книга, голуб, глобус, гімн.
Усе це дає можливість гостям, вступникам отримати уявлення про
роботу ліцею, його учнів та педагогічний колектив.
Засвоєння учнями основ культури як особливої сфери духовного життя
людства відбувається у процесі виховання й навчання. Ознайомлюючись із
найкращими зразками загальнолюдської та національної культури, дитина
набуває певних навичок та умінь, вона вчиться самостійно виробляти
принципи власної діяльності, спілкування з оточуючими, поведінки тощо.
Формування загальнокультурної компетентності особистості відбувається у
процесі виховання, воно свідчить про результат засвоєння людиною
цінностей загальнолюдської та національної культури.
Формування загальнокультурної компетентності забезпечується
засобами практично усіх навчальних предметів. Воно відбувається у процесі
реалізації затвердженого МОН України цілісного змісту освіти початкової та
основної школи. Зрозуміло, що цей процес поєднує різні форми навчання −
урочну й позаурочну.

ДОСЛІДНИЦЬКІ ПРОЄКТИ ЯК ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ КЛЮЧОВИХ

КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ УЧНІВ

215
 Гамза Богдан Володимирович,
учитель біології

Сучасна школа зумовлює необхідність докорінного переосмислення

освітньої думки, з метою становлення особистості, створення умов,
спрямованих на розвиток і саморозвиток учнів і вчителя, вмінь творчо
розв’язувати проблеми, розвитку прагнень до нововведень,
самовдосконалення, актуалізувати удосконалення активної життєвої позиції.
бажання досягати успіху. Завдання вчителя полягає в розвитку дитини
самостійності в пізнанні процесів навколишнього світу, допомагати дитині в
осмисленні інтелектуального та культурного потенціалу як найвищої цінності
нації.
Випускники мають бути здатні самостійно здобувати знання і
практично їх застосовувати; швидко опрацьовувати інформацію; бути
комунікабельним та контактним у різних соціальних групах; удосконалювати
свій інтелект, мислити творчо та критично, бути генератором нових ідей;
планувати стратегічно планувати власне життя; не боятися приймати
рішення, здатні адаптуватися до будь-яких змін в житті [24].
Навчальні проєкти в освітній діяльності було започатковано Дж. Дьюї
та його учнем В.Х. Кілпатриком. Так, прибічники навчальних проєктів
Б. Ігнатьєв, М. Крупеніна, та В. Шульгін проголосили його єдиним засобом
перетворення «школи навчання» в «школу життя», за допомогою якого
здобуття знань відбувається в тісному зв’язку з працею учнів.
Прихильниками цієї думки також були П. Блонський, В. Вахтеров,
А. Макаренко, В. Сухомлинський, С. Шацький. З 90-х років минулого
століття навчальні проєкти повернулися в практику і стали предметом
наукових досліджень (В. Гузєєв, Н. Крилова, Н. Матяш, Т. Новікова,
Н. Пахомова, Є. Полат, Н. Поліхун, А. Сіденко, І. Чечель, В. Шапіро).
Проблематику використання дослідницьких проєктів у навчальній діяльності
учнів та студентів розглядали Е. Ананьян, С. Баташова, О. Васюк,
Т. Веретенко, М. Елькін, С. Ізбаш, О. Зосименко, В. Левченко, О. Калита,
В. Моштук, С. Омельяненко, В. Оніпко, С. Соболєва, О. Фунтікова.
Модель Нової української школи передбачає формування в молоді
знань, умінь та навичок. Поряд із цим актуальності набуває поняття
компетентності учня. Окремі компетентності, що визначають готовність
випускника до самостійного життя, його подальшого розвитку та активної
суспільної позиції. А вміння оперувати технологіями та знаннями, що
задовольняють потреби інформаційного суспільства, формують у молоді
здатність до освоєння різноманіття нових ролей у суспільстві [24].
Сьогодні існує багато різноманітних трактувань понять «компетенція»,
«компетентність» і «компетентнісний підхід». Компетенція – це знання, а
компетентність – уміння вирішувати проблеми. На відміну від терміну
«кваліфікація» компетенції включають крім суто професійних знань і умінь,
що характеризують кваліфікацію, такі якості, як ініціатива, співробітництво,

216
здатність до роботи в групі, комунікативні здібності, вміння вчитися,
оцінювати, логічно мислити, відбирати і використовувати інформацію.
Ідеї компетентнісного підходу описані у роботах Н. Кузьміної,
Л. Петровської, А. Маркової, Л. Мітіної, Л. Олексєєвої. Питання формування
компетентності розглядали В. Байденко, І. Зимня, У. Каннінг, Б. Креме,
В. Куніцина, Г. Рот, Б. Рунде, В. Сейд, Б. Шпінат, Г. Шотмейер. Сутнісні,
змістовні, структурні характеристики компетентності стали предметом
вивчення учених: С. Гончарова, В. Куніцина, В. Первутинського. Аналіз
складових характеристик компетентностей досліджені вітчизняними
науковцями – О. Локшина, О. Пометун, В. Свистун, В. Ягупова. Необхідно
зазначити, що досі не існує загальноприйнятого визначення поняття
компетентності, деякі автори ототожнюють поняття «компетентність» та
«компетенція». Такі неточності й виступають проблемою в науково-
педагогічному аспекті [24].
Завданням освітнього закладу є розкрити понятття «проєкт»,
«дослідницький проєкт», «проєктна технологія», показати доцільність
використання проєктної діяльності учнів на уроках біології як засобу
формування життєвих компетентностей особистості; на основі аналізу
досліджень провідних вітчизняних та іноземних науковців у галузі освіти
обґрунтувати сутність поняття «компетентність» та визначити переспективи
його формування.
ХХІ століття визначене століттям проєктів, у тому числі й в освіті,
оскільки сучасна дитина приходить до школи, щоб навчитися діяти, бачити
проблеми і вчитись їх розв’язувати, передбачати, прогнозувати, проєктувати.
Сьогодні найбільш поширеною формою продуктивної діяльності людей у
різних сферах є проєкти. Саме тому оволодіння в школі дослідницькими
проєктами дуже актуально. Сьогодні практично кожен український учитель
цікавиться і використовує проєктну діяльність учнів.
Дослідницькі проєкти дають змогу розв’язувати відповідні проблеми,
що передбачає інтегрування знань і умінь з різних галузей науки, техніки,
творчих галузей, а результати виконання проєктів мають бути не просто
демонстративними, а відрізнятися ефективністю, тобто, якщо це теоретична
проблема, – то конкретне її розв’язання, якщо практичне – готовий продукт
проєкту. Навчальні проєкти дають змогу формувати особистісні якості, які
розвиваються лише в діяльності і не можуть бути засвоєні вербально. У ході
роботи над проєктом учні набувають досвіду індивідуальної самостійної
діяльності. Створення проєкту мотивує учнів до розв’язання проблем, які
вимагають певної суми знань, а також розвиває критичне мислення, формує
навички роботи з інформацією, допомагає вирішувати пізнавальні й творчі
завдання у співпраці, де учні виконують різні соціальні ролі].
Під час вивчення біології рівень опанування практичними проєктними
навичками є передумовою успішності складних для сприйняття процесів,
явищ природи, що передбачає пошук власного оригінального мислення,
сприяє підвищеному зацікавленню предметом, пробуджує бажання
реалізуватись як творчій особистості.

217
 Впровадження проєктів у практику освітнього процесу передбачає
дотримання основних етапів його організації, як-от:
- підготовчий (формування груп та вибір теми проєкту, визначення
мети проєкту і форми його кінцевого продукту, визначення
структури проєкту);
- навчальний (збір інформації, їх підготовка до аналізу інформації,
обробка та аналіз зібраної інформації);
- завершальний етап (підготовка до презентації кінцевого продукту,
презентація продукту, оцінка виконання проєкту всіма
учасниками).
Робота над проєктом допомагає посилити взаємозв’язок теорії і
практики, сформувати та вдосконалити ключові компетентності.
Потрібно пам'ятати і про його дидактичну мету:
- навчальна: сприяння формуванню ґрунтовних знань з цієї теми та
вмінь їх застосовувати в процесі оперування числовими
послідовностями, підвищенню мотивації учнів для отримання
нових знань, виробленню вміння конструювати свої знання,
формуванню вміння висувати, аргументувати та захищати свої
ідеї;
- розвивальна: сприяння розвитку творчих здібностей учнів,
критичного мислення, навичок аналізу та рефлексії,
комунікативних умінь, уміння презентувати свою роботу;
- виховна: сприяння вихованню відповідальності, самодисципліни
та самоорганізації, бажання виконати роботу якісно; соціальна:
сприяння усвідомленню значення спільних зусиль, роботи в
команді, розвитку здібностей учнів організовувати творчість
інших [42].
Саме поняття «компетентнісна освіта» виникло в США у 60-х рр., але
було сформоване лише наприкінці 80-х рр. І в 2001 році в Лісабоні відбулися
робочі засідання представників країн Євросоюзу з визначення базових
компетентностей.
Сучасні умови трансформації українського суспільства детермінують
актуальність, передовсім соціальних, економічних і правових
компетентностей, де результатом освіти має бути готовність людини діяти, а
не володіти сумою знань, умінь та навичок.
У рамках компетентностей проєкти сприяють формуванню:
1. Навчально-організаційних вмінь та навичок:
- здатність працювати в різному темпі;
- планувати послідовність виконання завдання;
- розуміти мету діяльності, змінювати план діяльності у
зв’язку зі зміною умов її виконання;
- складати алгоритм розв’язання навчальних задач.
2. Навчально-інформаційних вмінь та навичок:
- швидко актуалізувати й відтворювати потрібну інформацію;

218
 - будувати процес самонавчання за певним завданням;
- вміти впорядковувати та відтворювати інформацію;
- виділяти смислові елементи висловлювань;
- формулювати запитання проблемно-пошукового типу;
- запитувати й вибірково відтворювати матеріал з
елементами логічного опрацювання;
- зв’язно, послідовно та доказово вести діалог, брати участь у
дискусії.
3. Навчально-інтелектуальних умінь та навичок:
- різнобічно аналізувати один об’єкт;
- встановлювати тотожність, аналогію;
- виділяти головні ознаки, об’єкти, якості; висловлювати
аргументовані критичні судження й думки;
- вилучати зайве за різними ознаками.
4. Творчих умінь:
- встановлювати зв’язки між новими та засвоєними
знаннями;
- переносити знання й способи діяльності, життєвий досвід у
нову ситуацію;
- уявляти та прогнозувати;
- моделювати, комбінувати, доповнювати, продовжувати,
перетворювати.
5. Рефлексивних вмінь та навичок:
- вміти прогнозувати результат, користуватися різними
способами виправлення помилок;
- оцінювати відповідність обраних засобів завданням роботи;
- вміти аналізувати, пояснювати й оцінювати свої дії;
- брати участь у власному оцінюванні навчальної роботи.
Під час проєктних досліджень учні самостійно визначають і
приймають стратегічні, тактичні рішення: як виконати поставлене проблемне
завдання, яким шляхом краще йти, щоб досягти успіху, який шлях найбільш
раціональний, обмінюються творчими думками.
Аналіз проєктної діяльності учнів та її результатів показав доцільність
використання дослідницьких проєктів на уроках біології як засобу
формування ключових компетентностей учнів, що висвітлені в концепції
«Школа становлення відповідального громадянина».

219
 МИСТЕЦТВО ЯК ВАГОМИЙ ЗАСІБ ВПЛИВУ НА СТАНОВЛЕННЯ
ВІДПОВІДАЛЬНОГО ГРОМАДЯНИНА

Євдокимова Наталія Василівна,

учитель мистецтва

Основною метою національного виховання є

вихованнясвідомогогромадянина, патріота, набуття молоддю соціального
досвіду, високої культури міжнаціональних взаємовідносин, формування в
молоді потреби та вміння жити в громадському суспільстві, духовності та
фізичної досконалості, моральної, художньо-естетичної, трудової екологічної
культури. Саме тому на сьогоднішній день серед актуальних є питання
«Мистецтво, як вагомий засіб впливу на формування особистості».
Проблема впливу мистецтва на людину не є чимось новим для науки:
про неї висловлювались відомі мислителі минулого, вона неодноразово
піднімалась самим життям, її значущість підкріплювалась науковими
фактами. Однак процеси швидких соціальних змін, що відбуваються нині у
світі і в нашій країні, змушують нас по-новому оцінювати питання про
соціальну ефективність мистецтва.
Перед суспільством, зокрема перед батьками, постійно постає питання,
які предмети в школі є важливішими для дитини та її розвитку, а які мають
бути вилученими з навчального процесу, або мають мати меншу кількість
годин.
Під ряд «незатребуваних» шкільних предметів припадають і мистецькі
дисципліни. Досить суттєва частина батьків вважає предмети мистецького
спрямування необов’язковими для вивчення в школі. У нашому соціумі немає
розуміння, що мистецтво −важливе, щоцетойфундамент,
наякийнанизуютьсяусііншізнання. Значнийакцентробитьсянаіноземнімови,
точнінауки, адисциплінамяк, доприкладу, мистецтво не надають вагомого
значення.
Одна з причин такого неприйняття
−низькийрівеньвикладаннятакихпредметівузагальноосвітнійшколі.
Ще з радянських часів рівень викладання мистецьких предметів був
істотно низьким. По-справжньому талановиті вчителі музичного та
образотворчого мистецтва оминали загальноосвітні школи (через невелику
кількість годин, відведених на ці предмети) та йшли працювати в
спеціалізовані мистецькі заклади (звісно, є школи, яким пощастило, і вони
мають справжніх фахівців з мистецьких дисциплін). Чомусь бути вчителем
предметів художньо-естетичного напрямку в школі є менш престижним, ніж
викладати інші предмети. Так, мистецька освіта в загальноосвітній школі з
кожним роком зустрічається все з новими проблемами. Серед них: недостатня
кількість висококваліфікованих кадрів та низький рівень викладання
мистецьких дисциплін [71].
Через те, що форми, методи, підходи, які використовує вчитель є не

220
завжди сучасними та достатньо ефективними, діти перестають любити
мистецтво і цікавитися ним взагалі. Тому і батьки, і діти сприймають
мистецькі предмети як зайве навантаження.
Друга причина – у суспільстві немає розуміння значущості мистецьких
дисциплін у формуванні особистості учнів.
Більшість не розуміє, що саме предмети мистецького спрямування
мають надзвичайний потенціал розвивати творчу особистість та емоційний
інтелект, формувати креативне мислення, почуттєву сферу, здійснювати
самокорекцію психоемоційного стану.
У багатьох країнах світу вже зрозуміли, що розвивати у дітей
вищезгадані якості, які вкрай необхідні в сучасному світі, найліпше саме за
допомогою уроків мистецтва.
Наприклад у ряді шкіл Угорщини незначне збільшення навчального
часу на мистецтво (2—3 години щотижня) привело до істотного поліпшення
всього навчального процесу. Успішність учнів таких шкіл із загальноосвітніх
дисциплін була якіснішою, ніж у звичайних середніх школах. Угорські вчені
пояснювали цей феномен тим, що щоденне прослуховування класичної
музики, яке супроводжувалося демонстрацією відеоряду картин відомих
художників впливають на центральну нервову систему і особливо на нервові
центри кори головного мозку. Унаслідок цього, вищий рівень розвитку дітей
виявляється не лише в мистецькій сфері: вони в цілому володіють кращою
здатністю реагувати, їхня повсякденна діяльність більш координована.
Учасники угорського експерименту дійшли висновку, що естетичний
розвиток людини сприяє формуванню волі, уваги, спостережливості, пам’яті,
уяви, мислення, тобто найважливіших якостей особистості.
У 2016 році на Всесвітньому економічному форумі в Давосі, який
запам’ятався особливою увагою до питань освіти, виокремили 10 ключових
компетентностей, які будуть актуальні для розвитку успішної кар’єри
наступних п’ять років. Серед вищезгаданих є креативне мислення, яке
розвивається суто завдяки мистецьким дисциплінам.
Креативність (англ. create – створювати, creative – творчий) – це
здатність створювати і знаходити нові оригінальні ідеї, що відхиляються від
прийнятих схем мислення, успішно вирішувати поставлені завдання
нестандартним чином, а також здатність вирішувати проблеми, що виникають
усередині статичних систем. Це бачення проблем під іншим кутом і їх
рішення унікальним способом. Креативне мислення
−цереволюційнеітворчемислення, щоноситьконструктивнийхарактер.
Коли ми говоримо про сучасну людину, яка має бути креативною,
гнучкою, уміти нестандартно вирішувати поставлені завдання, то розуміємо,
що для розвитку цих умінь необхідно застосовувати ірраціональне мислення.
Тому в сучасній школі в учнів маємо формувати не лише раціональне
мислення, але й ірраціональне. Учень повинен навчитися мислити художніми
образами, розвивати фантазію, чуттєву сферу тощо, для того, щоб у будь-якій
сфері діяльності проявити свою творчість, гнучкість мислення.
І в першу чергу завдяки мистецьким дисциплінам розвивається

221
емоційний інтелект. Аналізуючи відмінність та красу творів мистецтва,
емоційний інтелект отримує дуже великий поштовх. Науковцями проведена
купа досліджень про вплив мистецтва на головний мозок. Наприклад, одне з
досліджень показало, що діти, які постійно слухають класичну музику, краще
запам’ятовують, сприймають тексти на слух, вивчають іноземні мови, у них
багатший словниковий запас і розвинена логіка.
Для формування вищевказаних якостей, компетентностей та загалом
особистісного розвитку кожної дитини необхідно вивчати мистецтво.
Найкраще це робити в школі на уроках мистецького спрямування. Тому що
саме тут дитина формується, тут закладається її самосвідомість.
Тому в умовах сьогодення традиційні уроки мистецтва повинні
зазнавати суттєвої трансформації для того, щоб викликати інтерес та
зацікавленість учнів, а також бажання відвідувати уроки художньо-
естетичного напрямку.
Отож, учитель мистецьких дисциплін на своїх уроках повинен ставити
перед собою завдання знайти максимум методів, прийомів та форм, у яких
може бути реалізоване прагнення дитини до активної пізнавальної діяльності
та до зацікавленості мистецтвом в цілому.
Сучасний урок мистецтва неможливий без використання технологій
мультимедіа та інтернет-ресурсів. Усі теми мають візуально
супроводжуватися. Це може бути і демонстрування фільмів, відеороликів,
презентацій, віртуальне відвідування музеїв, галерей світу.
Усе це значно полегшує підготовку учителя до уроку та дає змогу
учням максимально поринути у світ мистецтва.
Із-поміж інноваційних форм роботи з учнями варто відзначити, зокрема
такі: комп’ютерне тестування, слайд-лекції, телекомунікаційні проєкти,
онлайн-лекції, мережева взаємодія, дистанційне навчання тощо.
На етапі актуалізації опорних знань актуально застосовувати вправу
«Кошик ідей».Наприклад: при вивченні теми «Культура італійського
Відродження» можна запропонувати назбирати в кошик ідей, поняття, імена,
події, твори мистецтва пов’язані з цією епохою.
Залучення учнів до ігрової діяльностіна уроках робить освітній процес
яскравим, незабутнім, цікавим для будь-якого віку. Рольові ігри можна
поєднати із проєктними завданнями (метод проєктів), які активно
застосовуються останнім часом на уроках у сучасній школі.
Мистецький проєкт. Що може бути цікавіше? Працюючи над проєктом,
учні поглиблюють знання про специфіку різних видів мистецтва;
переглядають багато різних джерел інформації – довідкових видань. Фільмів,
збірок віршів та пісень; творчо оформлюють проєкт; навчаються об’єктивно
оцінювати інформацію, яку знайшли самостійно в книгах, журналах,
інтернеті. Наприклад, при вивченні теми «Найвідоміші музеї світу» учням
пропонується об’єднатися в групи і скласти візуальну візитівку кожного
музею (назва музею, місцезнаходження, коли був заснований, видатні
експонати). Кожна група презентує свій проєкт на чолі із гідом.
Викликає інтерес та захоплення в учнів також вправа«Сліпий та

222
поводир». Діти працюють у парі, отримуючи ролі сліпого та поводиря. Учень,
який грає роль поводиря отримує картку з репродукцією картини (або фото з
архітектурною спорудою чи скульптурою тощо), він повинен так розповісти
про цю картину (архітектурну споруду, скульптуру), не називаючи назву і
автора, щоб учень, який грає роль «сліпого» відгадав, про яку картину або
споруду йде мова. Така робота дає можливість застосувати свої знання на
практиці в нетрадиційній формі. Наприклад, при повторенні теми
«Мистецтво Відродження. Епоха Титанів», отримавши картку з репродукцією
картини Леонардо да Вінчі «Дама з горностаєм», учень так описував її: «Ця
картина одна з чотирьох найвідоміших картин-портретів жінок
найвідомішого художника епохи Відродження. На ній зображена молода
жінка, яка одягнена по моді того часу. Із прикрас тільки нитка перлів на шиї.
Погляд спрямований у бік. Вона не дивиться на глядача. Красу, граційність і
витонченість передає тваринка, яка також зображена на полотні. На даний
момент картина знаходиться в музеї Чарторийських у Кракові (Польща)».
Не менш цікавою та захопливою євправа «Сенкан»−п’ятирядкова
віршована формула, яка виникла в США на початку XX століття. Учням
дають слово, до якого потрібно дібрати два прикметники, три дієслова,
чотири сполучуваних слова, а наприкінці одне узагальнювальне слово. Слова
не повинні повторюватися, а також не можна використовувати однокореневі
слова. Наприклад:
Катерина Білокур
Геніальна загадкова
Творить, малює, зачаровує
Українська художниця, представниця «наївного мистецтва», яка
передавала красу природи за допомогою квітів
Художниця-самоука
На етапі рефлексії ефективна вправа «3, 2, 1», яка дає можливість
виявити чи цікавий матеріал дітям, на скільки їм сподобалося, чи готові вони
самостійно досліджувати дану тему. Наприклад: у 3 рядку запишіть 3 факти,
які до цього уроку вам були невідомі; у 2 рядку – 2 факти, які були відомі або
здалися нецікавими; у 1 рядку з якого саме факту хотіли б поглибити
інформацію.
Також на етапі засвоєння знань прийом«Незакінчені речення» часто
поєднується з «Мікрофоном», що дає можливість ґрунтовніше працювати над
формою висловлення власних ідей, порівнювати їх із іншими. Робота за
такою методикою дає присутнім змогу вільно висловлюватися,
відпрацьовувати вміння говорити коротко, але по суті і якомога
переконливіше.
Дітям пропонуються питання:
«Сьогодні на уроці я дізнався про...»
«Мене вразив той факт, що…»
«Найбільше сподобалося на уроці…»
«Тепер я знаю, що можу…»
Учитель повинен також приділяти значну увагу інтеграції уроків

223
естетичного циклу з предметами гуманітарного циклу. Це дає більш цілісну
картину світу, робить урок цікавим, захоплюючим. Наприклад, при вивченні у
10 класі мистецтва країн світу доцільним та цікавим для учнів буде
застосування, на етапі актуалізації опорних знань, прийому «Вражаю»
(наведення маловідомих фактів про дану країну).
Цікавим є також використання на уроці мистецтва технологічного
прийому «Сорбонка»,спрямованого на запам’ятовування визначень, дат тощо.
На одному боці карток записано питання (поняття, термін, дата, зображення),
а на звороті – відповіді (визначення, подія тощо). Добираючи відповідні
картки, учень намагається дати відповідь і відразу перевіряє себе.
Презентаціїможуть бути як випереджальне завдання до нової теми або
навпаки домашнє завдання як узагальнення естетичних вражень дітей. Разом
з учителем можна створити план, за яким учні готують презентації.
Наведені вище методи та прийоми на уроках мистецтва безсумнівно,
забезпечують позитивні результати, сприяють розвитку пізнавального
інтересу в учнів, ефективності засвоєння навчального матеріалу, опануванню
вмінь систематизувати й узагальнювати досліджуваний матеріал,
обговорювати й дискутувати. Це сприяє навчанню застосовувати здобуті
знання та вміння на практиці, набування досвіду спілкування, ухвалення
самостійних рішень. Вивчення мистецтва допомагає дітям бути цікавими,
багатогранними співрозмовниками, матимуть структуроване бачення
розвитку людської цивілізації та свідому думку. До цього потрібно йти все
життя, а починати важливо як раз у школі, тому що саме тут дитина
формується, тут закладається її самопізнання. Те, що вона осягне в школі
−залишитьсязнеюназавжди.

ГРОМАДЯНСЬКО-ПАТРІОТИЧНЕ ВИХОВАННЯ ТА СОЦІАЛІЗАЦІЯ

МОЛОДІ ШКОЛИ СТАНОВЛЕННЯ ВІДПОВІДАЛЬНОГО
ГРОМАДЯНИНА

Наришкова Любов Григорівна,

вихователь-методист вищої категорії

Проблема громадянсько-патріотичного виховання дітей та молоді

переростає у проблему громадянського виховання нації, яка з кожним днем
набуває все більшої актуальності. Побудова нового демократичного,
гуманного суспільства, яке орієнтується на високі національні й
загальнолюдські цінності, набуває, насамперед, виховного характеру.
Особливо це стосується підростаючого покоління, якому в недалекому
майбутньому відстоювати та примножувати здобутки нашої незалежності.
Сьогодні громадянське виховання є одним з найважливіших завдань, які
розв’язує система освіти. Концепція розвитку громадянсько-патріотичного
виховання в Україні базується на необхідності створення сприятливих умов

224
для формування та розвитку громадянської самосвідомості, національної
гідності, почуття високого патріотизму у всіх сферах та на всіх рівнях освіти.
Становлення громадянина відбувається під впливом таких чинників, як
соціалізація, виховання, самовиховання. Метою сучасного українського
суспільства є виховання громадянина, що втілює найкращі риси українського
характеру, які відповідають уявленням, надіям і очікуванням широких верств
суспільства. Українське суспільство прагне сформувати таких громадян,
завдяки яким Україна посяде гідне місце в світовому співтоваристві.
Патріотичному вихованню як потужному виховному чиннику у процесі
становлення України як єдиної політичної нації, що сприяє цілісності,
соборності держави присвячені дослідження І. Беха. Вчений розглядає
проблему виховання патріотизму у дітей та молоді як нагальну потребу
держави, якій необхідно захищати національні інтереси, відновлювати її
територіальну цілісність, знаходити імпульси для духовного оздоровлення
народу.
Питання виховання активної життєвої позиції, громадянськості на
основі національних і загальнолюдських цінностей через краєзнавчу й
пошукову діяльність, розвиток дитячих і молодіжних громадських
організацій розкрито в авторській концепції закладу освіти Корінної Л.В.
«Школа становлення відповідального громадянина».
Виховання у молодого покоління громадянськості, почуття патріотизму,
відданості справі зміцнення державності, активної громадянської позиції
нині визнані проблемами загальнодержавного масштабу. У Національній
стратегії сприяння розвитку громадянського суспільства (розпорядження
КМУ від 19.08.2019 р.), Стратегії національно-патріотичного виховання (Указ
Президента України від 18.05.2019 р.), Законі України «Про освіту» (2017 р.),
схвалення Концепції розвитку громадянської освіти в Україні
(Розпорядження КМУ від 03.10.2018 р. №710-р Київ), поняття громадянської
освіти та виховання отримало нормативне визначення, а відтак є необхідним
його впровадження. Важливим щодо завдань і змісту громадянсько-
патріотичного виховання є створення умов для розвитку особистості на
засадах загальнолюдських цінностей, любові до України.
Сьогодні у виховній діяльності надзвичайно важливим є формування у
вихованців приналежності до України, особистої відповідальності за долю
держави й українського народу, виховання поваги до державних символів,
шанобливого ставлення до традицій і культури представників усіх етносів,
що населяють нашу країну. Патріотизм – це активне та дієве почуття
належності до своєї державно-територіальної Вітчизни, органічне залучення
до її соціально-політичної структури, відданості й любові до неї. У період
становлення української політичної нації почуття патріотизму відіграє роль
найкращого інтегратора людей різного етнічного походження в народ як
спільність громадян однієї держави. Визначальною рисою українського
патріотизму є його дієвість. Саме вона спроможна перетворити почуття в
конкретні справи та вчинки на користь Батьківщини [14, c. 7].
Особливістю громадянсько-патріотичного виховання є невіддільність

225
його від соціального виховання, становлення всебічно розвиненої
особистості шляхом створення умов для її розвитку на засадах
загальнолюдських та національних цінностей, народних звичаїв та традицій,
культури українського етносу, родинного виховання. Це здійснюється через
активне включення учнів у життя суспільства, розуміння ними значущості
громадянськості в період становлення української політичної нації.
В основу системи громадянсько-патріотичного виховання покладено
національну ідею як консолідуючий чинник розвитку суспільства й нації в
цілому. Дороговказом у здійсненні громадянсько-патріотичного виховання є
слова В. Сухомлинського: «...сила і ефективність громадянсько-патріотичного
виховання визначається тим, як глибоко ідея Батьківщини захоплює особу,
наскільки яскраво бачить людина світ і сама себе очима патріота»...
Громадянськість – це пристрасть людського серця, і донести до юних душ
пристрасть боротьби можна лише тоді, коли ти сам постаєш перед своїми
вихованцями як громадянин [83, c. 430-431].
Переконана, що громадянськість – це спроможність особистості, яка
поділяє демократичні цінності, свідомо, конструктивно й ефективно
реалізовувати громадянські права й обов’язки щодо себе, людей, громади,
держави задля успішного розвитку демократичного суспільства. Це спонукає
активізувати виховну роботу з учнями в напрямі громадянсько-патріотичного
виховання, зокрема через їх залучення до соціально активної діяльності,
підготовці та активної участі у проєктах, літературно-мистецьких вечорах,
вечорах-зустрічах тощо. Виховання активної життєвої позиції,
громадянськості та любові до Вітчизни, пробудження національної гідності й
прагнення до самовдосконалення здійснюється через взаємодію із
громадськими організаціями й об’єднаннями, військовими установами,
культурно-мистецькими закладами. Залучення учнів до соціально активної
діяльності створює умови для освоєння ролі громадянина, глибокого
розуміння принципів громадянської поведінки.
Сучасна виховна стратегія громадянсько-патріотичного виховання
базується на оновленні технологій виховання, тому у виховній роботі з
учнями надаю пріоритетності спільному плануванню діяльності,
використанню інтерактивних методик у роботі органів учнівського
самоврядування, використанню інформаційно-комунікаційних технологій.
На мою думку, процесу соціалізації сприяє участь учнів у соціально-
значущій діяльності, партнерство з лідерами громадських організацій,
співпраця із соціумом, культурно-мистецькими закладами. У виховній роботі
з громадянсько-патріотичного виховання намагаюсь використовувати той
величезний потенціал, який містить краєзнавчий матеріал: знання про малу
батьківщину, свою родину, героїв-земляків. Проводимо зустрічі з видатними
людьми, а години спілкування за межами ліцею (бібліотеки міста, виставкові
зали, музеї) посилюють виховний вплив на виховання громадянської
самосвідомості учнів.
Виховання патріотизму, поваги до старших, їхньої долі здійснюється на
конкретному історичному підґрунті – історії родини, походженні назви вулиці

226
на якій живе вихованець, вивченні історичних фактів краю. Для того, щоб
учні змогли внутрішньо сприйняти ідею патріотизму, громадянськості,
відчути гордість за свою сім’ю, свою малу батьківщину залучаю їх до участі
в загальноліцейних святах, літературно-музичних вечорах, підготовці
презентацій. Моє глибоке переконання в тому, що виховувати справжнього
громадянина України потрібно на прикладах з життя батьків, мешканців
міста, подіях з його історії. Дуже часто години спілкування проводимо в
краєзнавчому та літературному музеях, бібліотеках міста, де представлені
унікальні експонати, раритетні видання, що посилює емоційне сприйняття
змісту теми. Години спілкування («Ми – українці», «Я по світу іду в
вишиванці», «Символи України», «Видатні українці», «Наукові відкриття
українців», «Мальовнича Україна», «Наш родовід», цикл літературно-
музичних вечорів «Україна в серці», проєкт громадянсько-патріотичного
виховання «Моя країна – Україна») – наша спільна, результативна праця
разом з учнями та громадськістю міста.
Робота вихователя складна, багатогранна і творча. Я завжди прагну
оновлення в процесі виховання, тому вважаю необхідним застосування
технології колективних проєктів, колективних творчих ігор (КТІ);
колективних творчих свят (КТС); колективних організаторських справ (КОС);
технології самовдосконалення і життєтворчості; технології саморозвитку;
дослідницьких проєктів, кейс-методу тощо. Учні із захопленням беруть
участь у написанні сценаріїв свят, літературно-музичних композицій, готують
презентації, дослідження, знаходять цікаві творчі підходи у подачі матеріалу,
несподівані сценарні «ходи».
Під час роботи з учнями намагаюсь використовувати різноманітну
тематику бесід, прагну бути почутою кожним учнем, водночас уважно
вислуховую їх, цінуючи відвертість та довіру.
Бесіди з громадянсько-патріотичного виховання мають особливу
структуру, психологічні та педагогічні прийоми, щоб пробуджувати в кожного
почуття відповідальності, національної гідності, усвідомлення свого коріння,
зв’язок поколінь, впливати на формування кращих загальнолюдських якостей.
Це зумовлює тематичний вибір годин спілкування: «Розповідь про себе, свою
родину», «Вернісаж ідей та пропозицій», «Я беру участь…», «Я пишаюся…»,
«Хто я такий?», «Мої відомі земляки», «Рослинна символіка України» та ін.
Результативними є виховні бесіди громадянсько-патріотичного
спрямування: «Найбільший і найдорожчий скарб кожного народу – це його
мова», «Наш рідний край – це наша Україна, Найкраща в світі дорога земля»,
«Шануймо себе і свою гідність, і шановані будемо іншими», «Найцінніше на
планеті – мир (До Міжнародного дня миру (21 вересня 1981 р. ООН
започаткувала Міжнародний день миру як щорічне свято відмови від
насильства і припинення вогню в глобальному масштабі)), «Життя не вічне, а
вічні цінності людські», «Громадянин України – це ти і я», «Великі українці».
Громадянсько-патріотична спрямованість в контексті соціалізації циклу
літературно-музичних вечорів надає можливості удосконалення громадсько-
орієнтованій комунікативній взаємодії вихователя та вихованців, глибокого

227
проникнення в сутність поняття громадянськості, національної гідності,
людяності. З цією метою були проведені «Конкурс патріотичної пісні», «Сину
мій» (До Дня Збройних Сил України), «Заради щастя і свободи, Заради
гідності народу, Заради честі України – вшануємо чорнобильських синів
України!» «Не старіють душею ветерани» (Зустріч з учасником Доманських
та Карибських подій Олішевським В.К., художнім керівником спортивно-
оздоровчого Центру «Мелодія» та солістом ансамблю, дитиною війни
Федорівським Ю.М.) тощо. Великий успіх серед учнів, батьків, гостей мала
творча вітальня «Доти буде Україна – поки будуть такі герої-бійці славетної
легендарної 95-ої бригади та 54-ої механізованої бригади «Артемівськ» з
м. Бердичева».
Найчастіше в ліцеї звертаються до форм музично-літературного вечора,
музичної години, літературної години та літературно-музичної композиції,
яка є потужним засобом формування національно-патріотичної свідомості.
Літературно-музична композиція – інтерактивна театралізована форма
роботи, яка здатна розв’язати низку актуальних проблем, що постали перед
суспільством, – проблему бездуховності, браку культури, проблему
байдужості до всього, що оточує, проблему громадянської відповідальності,
патріотизму тощо. Літературно-музична композиція, літературно-музичне
свято дає можливість учням й вихователю проявити себе в різноманітних
видах мистецтва – стати не тільки носіями культури, а і її творцями.
Атмосфера літературно-музичного свята посилює переконаність вихованців,
що сила українців у їх єдності, у ній запорука наших успіхів, нашого
порятунку і процвітання. Лише завдяки почуттям національної єдності,
злагоди, миролюбності можна зберегти Україну, зміцнитись, стати рівними
серед рівних. Для того, щоб людина усвідомила себе носієм громадянських
цінностей, необхідно, щоб вона жила й діяла в такому середовищі, де
панують гуманізм, патріотизм, єдність національних і загальнолюдських
цінностей: доброта, увага, чуйність, милосердя, толерантність, совість,
чесність, повага, правдивість, працелюбність, справедливість, гідність,
терпимість до людей, повага й любов до своїх батьків, роду. Саме ці якості
формуються у учнів під час праці в команді, при підготовці літературно-
музичного вечора, вернісажу чи презентації.
Виховання активної життєвої позиції, національної гідності на основі
національних і загальнолюдських цінностей через залучення до активної
діяльності і співтворчості є ефективним та дієвим у формуванні
громадянськості та сприяє соціалізації особистості. У формуванні
громадянської самосвідомості, патріотизму високого рівня важливим
чинником є співтворчість та співпраця із соціумом, усіма небайдужими
людьми.
На моє переконання, у вихованні почуття громадянськості й
патріотизму учнів найголовніше – пробуджувати інтерес до історії та
культури України, внеску українців у світову науку, мистецькі досягнення, що
викликатиме гордість за славетних земляків, сприятиме розкриттю власних
здібностей та задатків на благо нашого краю.

228
САМОВРЯДУВАННЯ ЯК ЗАСІБ ПІДГОТОВКИ ДО ЖИТТЯВ УМОВАХ
ДЕМОКРАТІЇ

Бардаш Ольга Дмитрівна,

вихователь вищої кваліфікаційної категорії

У кожній дитині − особистість, яка є індивідуальною, неповторною.

Тому вважаю, що головне завдання вихователя полягає у створенні
оптимальних умов для розкриття і розвитку індивідуальних здібностей,
саморозвитку і самореалізації кожної окремої особистості. Виходячи з цього,
велику увагу у своїй роботі з дітьми приділяю розвитку самоврядування, яке
створює широкі можливості для розвитку соціальної активності та
відповідальності кожного учня. Адже відомо, що соціальна роль, яку виконує
людина в житті, значно впливає на розвиток її особистості, моральних
якостей.
Самоврядування сприяє розвитку організаторських здібностей,
лідерських якостей, виховує самостійність, ініціативність. Допомагає
максимально розкрити потенційні здібності кожної дитини. Головне завдання
самоврядування, на мою думку, полягає в тому, щоб через систему
соціальних ролей виховати в учнів почуття власної гідності, надати їм
можливість самоствердитись, самореалізуватися. Вважаю, що це ефективний
шлях реалізації спроможної виховної мети – виховання високо моральної,
конкурентоспроможної особистості з активною життєвою позицією, здатною
адаптуватися до вимог суспільства.
У сучасних умовах постає соціальна потреба в наявності особистості,
спроможної розв’язати і щоденні, і масштабні завдання, які забезпечують не
просто виживання, а прогрес нації. Школа – це мікромодель майбутнього
суспільства. Виховання має виходити з необхідності розвитку в дітей якостей,
які допоможуть їм реалізувати себе і як частину суспільства, і як неповторну
індивідуальність. Тому велика увага приділяється розвитку самоврядування,
яке створює широкі можливості для розвитку соціальної відповідальності та
активності кожного учня. Основи громадського становлення та демократїї
закладаються з дитячих років, і самоврядування допомагає учням
організувати власне життя і життя свої товаришів. Досвід взаємостосунків,
розв’язання конфліктів, виявлення і захист своїх інтересів, набутий у ліцеї,
стане багажем, з яким учні увійдуть у доросле життя.
Самоврядування – спосіб організації життя колективу, що передбачає
активну участь дітей (на основі взаємодії з педагогами) у прийнятті і
виконанні рішень для досягнення суспільно значущих цілей. Органи
самоврядування в школі як важливий компонент виховної системи, мають
відчувати себе господарями своєї школи, свого життя і своїх взаємин. Через
колективні форми розв’язання важливих проблем життя ліцею учні

229
оволодівають демократичною культурою, здобувають управлінські уміння,
вчаться жити в демократичному суспільстві.
Але самоврядування – це не надання учням можливості робити що
завгодно. Це найвища, найскладніша форма педагогічного керівництва.
Самоврядування – не гра і не самоціль. Це – дієвий метод досягнень
широкого спектру виховних завдань, а саме: громадської активності,
соціальної відповідальності, набуття всебічного морального досвіду. Я
вбачаю завдання вихователя в тому, щоб організувати освітній процес таким
чином, аби він сприяв розвиткові, самовдосконаленні, здобуттю власного
досвіду. Учні потребують практичних навичок управлінської діяльності, і
саме педагоги це забезпечують. Головною умовою розвитку самоврядування
є бажання і вміння педагога співпрацювати з дітьми. Саме від педагога
залежить, чи зможе він довіряти учням самостійно вирішувати більшість
питань їхнього колективного життя, чи зуміє переконати їх у тому, що крім
них, ці обов’язки ніхто не зможе виконати. Тільки тоді самоврядування стане
потребою колективу.
Щоб самоврядування у класі було реальним, а не фіктивним, сприяло
вирішенню виховних завдань, необхідні такі умови:
- чітке визначення прав та обов’язків органів самоврядування,
готовність педагогів поважати їхнє рішення і пропозиції;
- забезпечення демократичних процедур обрання лідерів та
прийняття рішень, можливість учнів самостійно планувати свої
справи, організовувати та підбивати підсумки;
- здійснення тактовної педагогічної допомоги органам учнівського
самоврядування, готовність взаємодіяти з ними, повага до
реальних прав і обов’язків учнів.
Для того, щоб максимально розкрити потенційні здібності кожної
дитини, слід дотримуватись таких принципів організації самоврядування, як
змінюваність та розширеність повноважень. Ми в класі періодично змінюємо
ролі, ускладнюючи їх від простих і незначно більш складних, перспективних,
престижних, що вимагають творчого підходу, максимального напруження
потенціальних можливостей особистості. Але дуже важливо, щоб усі учні
класу побували у ролі організатора, і в ролі виконавця. Виконуючи функцію
підпорядкування, учень призвичаюється до організованих дій, до виконання
певної частки спільної справи, вчиться співпрацювати з товаришами.
Виконуючи функцію керівника, − вчиться залучати учасників планування,
розподілу обов’язків, прогнозувати результати роботи. Виступаючи в ролі і
виконавців, і організаторів діяльності, вихованці постають перед
необхідністю виявити взаємну відповідальність, допомогу, вимогливість.
Маючи бажання утвердитися в колективі ровесників, учень намагається
виявити себе як найкраще системі стосунків відповідальної залежності. Саме
в позаурочому житті учень має можливість тієї реалізації, якої неможливо
досягти на уроці.
На початку навчального року ми з учнями формуємо органи
учнівського самоврядування у класі: розподіляємо обов’язки та доручення

230
кожному вихованцю згідно його нахилів, талантів, здібностей, можливостей,
бажань. Особлива увага приділяється невпевненим учням із низькою
самооцінкою, учням з деструктивною поведінкою. Спочатку вони виконують
− дрібні, тимчасові доручення, потім – більш відповідальні.
Обов’язково відмічаю їх відповідальне ставлення і згодом бачу разючі
позитивні зміни – як у поведінці, так і в стосунках з товаришами, у ставленні
до обов’язків, вияв ініціативи та бажання соціальної активності.
Педагогічний досвід свідчить, що періодична зміна активу класу дає
змогу більшості учнів виявити себе в нових ролях, дає їм можливість
вдосконалювати свої організаторські уміння і перешкоджає появі «офіційних»
лідерів.
Для цілеспрямованого сприяння розвитку і зміцненню учнівського
колективу слід проводити спеціальну роботу з активами:
- інструктаж (пояснення конкретних обов’язків);
- надання допомоги щодо розробки, підготовки і проведення
запланованих видів позакласної роботи (зборів, бесід, екскурсій і
т.д.);
- організація обміну досвідом
Завдання педагога – навчати організаторській майстерності. Працюючи
з учнями, що виявляють організаторські здібності, даю поради, завдяки яким
вони зможуть розвивати свої здібності, готуємо разом з ними такі пам’ятки,
як «Правила організаторської роботи», пам’ятка «Організуй себе сам»
допомагає більш чіткій самоорганізації. «Пам’ятка для лідера» містить,
зокрема, такі поради:
- намагайтеся виправдати довір’я тих, хто тебе обрав;
- за будь-якої ситуації координуй власні дії з діями своїх
товаришів;
- удосконалюй спілкування з членами колективу;
- будь вимогливим до себе та інших.
Хочу відмітити, що розвивати самоврядування слід не лише з метою
формування навичок організаторської та управлінської роботи, а й уміння
управляти без конфліктів. З цією метою в класі були проведені практикуми з
етикету щодо оволодіння культурою поведінки, диспут на тему: «Культура –
повага до людей і до себе. Чи вважаєш ти себе культурною людиною?»,
круглий стіл «Як розв’язати конфлікт?», курсова година «Живи за законами
людського спілкування», тренінги по спілкуванню.
Особливо сподобалась учням класу серія занять по вивченню
принципів і засобів спілкування з людьми, запропонованих Д. Карнегі.
Кілька років тому в 9-му класі спостерігалась низька соціальна
активність, ізольованість у класному колективі частини учнів, прояви
деструктивної поведінки. Наслідком діяльності учнівського самоврядування у
класі стало духовне зростання більшості вихованців, створення дружного,
працездатного колективу, де кожен вихованець знайшов своє місце. Учні
класу стали дисциплінованими, ініціативними відповідально ставляться до

231
виконання своїх обов’язків та доручень. Змінився і характер стосунків між
дітьми – з’явилось толерантне ставлення одне до одного, взаємна повага,
довіра, доброзичливість.
Розвиток учнівського самоврядування є доброю школою формування
соціального досвіду учнів. Вважаю, що самоврядування – це ефективний
шлях реалізації виховної мети – виховання конкурентоспроможної,
високоморальної, життєво-компетентної особистості, яка успішно сама
реалізується в соціумі як громадянин, сім’янин і професіонал.

ФОРМУВАННЯ ГРОМАДЯНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ ТА ПАТРІОТИЗМУ

УЧНІВ У ПОЗАУРОЧНИЙ ЧАС

Шпінь Валентина Валентинівна,

вихователь

Останнім часом молодь мало звертає уваги до таких понять, як любов

до Батьківщини, патріотизм, громадянський обов’язок. Дедалі частіше
центральне місце в їхньому світогляді займають атрибути успіху: гроші,
престижний рівень споживання та дозвілля, а це в майбутньому може стати
причиною деградації та розпаду держави.
Предметами уваги громадянського виховання на різних рівнях є
«національна ідея, національна культура, рідна мова, історія народу і
держави, самовизначення, самоідентифікація, категорії Батьківщини (мала і
велика Батьківщина), лідери та герої народу, нації, держави, рідний край,
місто, село, рідні мати, батько».
Адже молодій Українській державі потрібні відповідальні громадяни
національно свідомі, горді її історією, культурою й мовою українського
народу, нації – істинні патріоти незалежної України. Саме таких людей
виховує авторський заклад освіти.Досягнути даної мети мені допомагають
такі форми виховання як інформаційно-масові, діяльнісно-практичні,
інтегративні, діалогічні, індивідуальні, наочні. Методика громадянського
виховання передбачає визначення комплексних форм виховання, які
інтегрально впливаючи на формування патріотично відповідальної
особистості, забезпечують найбільш доцільну координацію впливів різних
факторів (учителів, вихователів, дитячих об'єднань, батьків). Одним з
важливих інститутів, що здійснюють патріотичне виховання
старшокласників, є сім'я. За останні роки її можливості у формуванні
патріотичних почуттів у підростаючого покоління виявилися ослаблені.
Багато в чому це пояснюється тим, що в багатьох сімей є необхідність
вирішення більш нагальних завдань, пов'язаних із виживанням, які перекрили
проблему громадянської культури та патріотичного виховання дітей.
У сучасній педагогіці існує багато різноманітних форм та методів, які
забезпечують реалізацію формування громадянської культури та патріотизму.

232
Кожен виховний захід, який проводиться в ліцеї-інтернаті − це результат
співпраці класних керівників, вчителів-предметників, вихователів і
вихованців закладу. При виборі форми проведення і методів організації
формування патріотичної особистості на всіх етапах підготовки і проведення
заходу намагаюся залучити кожну дитину з урахуванням її бажання і
здібностей, враховую її емоційну сферу, яка сприяє осмисленню і прийняття
ними патріотичних цінностей та громадянської культури.
Роль вихователя в патріотичному вихованні, формуванні громадянської
культури учнів, а значить і в становленні майбутнього країни та краю важко
переоцінити. Саме педагогу, який безпосередньо працює з групою дітей і
кожним з них окремо під силу виховувати особистість, громадянина і
патріота, включаючи їх в діяльність по перетворенню навколишньої
соціальної дійсності. Це можливо за умови високого рівня професіоналізму,
активності й впевненості у формуванні громадянина України.
Здійснення системного громадянського, патріотичного виховання є
однією з головних складових національної безпеки України, яке формується
на прикладах історії становлення Української державності, українського
козацтва, героїки визвольного руху, досягнень у галузі політики, освіти,
науки, культури і спорту. В авторському закладі «Школа становлення
відповідального громадянина» всю систему заходів виховання спрямовано на
формування духовної особистості, на виховання учня як громадянина,
патріота.
Педагогічний колектив ліцею, очолюваний директором Корінною
Людмилою Віталіївною, глибоко переконаний у тому, що справжня суть
виховної роботи полягає не в розмовах про високе, а в організації щоденного
життя дитини певним чином, адже почуття патріотизму плекають поступово,
день у день. Розпочинається воно із формування любові до рідної школи, до
свого класу, із поваги до свого вчителя, вихователя, своїх однокласників.
Наші вихователі відшукують сучасні форми організації життя та діяльності
дітей, знаходять цікаві шляхи взаємодії з ними. І саме такий підхід допомагає
формувати високе почуття любові до своєї країни від перших днів
перебування дитини в школі. Тому учні розуміють, що означає бути
громадянином України.
У ліцеї оформлено куточок державної символіки, де учні мають змогу
ознайомитися з державними символами України – гербом, прапором, гімном.
Такі ж куточки є і в кожному класі й кімнаті виxователя.
Основними формами виховання громадянської культури і патріотизму,
які використовуються в освітній діяльності є:
- інформаційно-масові (дискусії, диспути, конференції,
філософський стіл, відкрита кафедра, інтелектуальні аукціони,
ринги, вікторини, вечори, подорожі до джерел рідної культури,
історії держави і права, жива газета, створення книг, альманахів);
- діяльнісно-практичні (творчі групи, осередки, екскурсії, свята,
театр-експромт, ігри-драматизації, огляди-конкурси, олімпіади);
- інтегративні (шкільні клуби, фестивалі);

233
 - діалогічні (бесіда, міжрольове спілкування);
- індивідуальні (доручення, творчі завдання, звіти, індивідуальна
робота тощо);
- наочні (відвідування музеїв, галерей, виставок народної
творчості, тематичні стенди тощо).
Для успішної організації патріотичної освіти враховую наступні
правила:
- використання наочних засобів: живі приклади, художні образи,
інсценівки, рольові ігри, оскільки дітям цікаво інсценувати різні
ситуації, сценки з казок, розповіді, а виконання тієї чи іншої ролі
допомагає засвоїти норми, правила поведінки персонажів,
«переносячи» їх на себе;
- забезпечення активності дітей на позакласниx заняттяx;
- акцент на позитиві, знати міру у використанні негативних
прикладів;
- подолати повчальність, одноманітність, нудьгу;
- донести матеріал так, щоб стимулювати бажання вивчати і
пізнавати;
- постійно спостерігати за національно-патріотичним розвитком
учнів;
- дотримуватись тактовності, коректності, толерантності в оцінці
дітей, їх висловлювань, невдач, вчинків.
Кожного року в день пам’яті загиблих на Майдані героїв України
(20 лютого) йдемо із вихованцями до пам’ятного знаку Героям небесної сотні,
кладемо квіти, згадуємо події, що відбувались під час Революції Гідності.
Повернувшись до ліцею, діти створюють малюнок, який на їхню думку може
бути символом Революції. А до Дня Захисника України (14 жовтня) разом з
учнями 10-11 класів проводимо відкритий позакласний захід «Тепло долонь і
серця – захисникам України».
У реалізації авторської Концепції «Школа становлення відповідального
громадянина» значну роль у формуванні національної свідомості,
громадянської культури учнів відіграють родинні та народознавчі свята. У
процесі підготовки для свята, вихованці вивчають українські пісні,
гуморески, вірші українських поетів, що допомагає зміцнювати інтерес до
національної культури та розкриває її красу.
Щоб зрозуміти чи правильно діти трактують поняття патріот пропоную
їм зіграти в гру «Павутинка думок». Для цього використовую клубок ниток,
який передають один одному вихованці і кожен по черзі має висловитись що
для нього означає дане поняття та з чим асоціюється.
Важливою формою виховної роботи є також організація виставок
творчих робіт гуртківців декоративно-ужиткового та образотворчого напряму.
Такі виставки дають можливість учням ознайомити зі своїми творчими
доробками широкому колу глядачів та продемонструвати свою майстерність.
Вихованці залюбки беруть участь у годинах народознавства −

234
«Українські страви та напої», «Різдвяні дійства», «Пам’яті родоводу»,
«Шануймо своє – українське», «Писанка – символ життя», «Як у нас, на
Україні», козацькі забави, свята «Коляд-колядниця», «Весну зустрічаємо»,
«Калейдоскоп народних свят і традицій». Вивчають стародавні та сучасні
креативні техніки виготовлення великодніх писанок, крашанок, їх
молитовний аспект, займаються пошуковою роботою з вивчення символів,
змісту стародавніх українських оберегів.
Коли є час пропоную учням займатись виготовленням листівок
національно-патріотичного спрямування, які потім відправляємо нашим
бійцям на схід, народних іграшок таких як лялька-мотанка, іграшки з лози,
трави тощо.
Виховуючи сучасну молодь, неможливо це робити без історії свого
народу, без пам’яті про минуле та поваги до сьогодення. Тому разом з дітьми
проводимо підготовку до виховного заходу, що присвячений голодомору
1932-1933 років. Для того, щоб поринути в ту епоху пропоную їм
переглянути документальний фільм «Голод України», що розміщений за
посиланням: https://www.youtube.com/watch?v=TP1Z2CipeCU.
Ще й до сьогодні, не дивлячись на те, що вже пройшло 33 роки з дня
трагедії на Чорнобильській АЕС, відчуваємо відлуння тієї трагедії. Тому до
дня пам’яті проводимо захід «Чорнобиль – скорбота пам’яті людської».
Окрім того, формуванні громадянської культури як пріоритетної риси
становлення відповідального громадянина використовуються й народні
традиції та обряди. Так, здавна дозвіллям сільської молоді було проведення
вечорниць. Метою проведення українських вечорниць є ознайомлення
вихованців з історією виникнення традиції та її сутністю; формування
почуття національної гідності, самосвідомості; розвиток пізнавальних
інтересів до вивчення українських традицій, історії України.
Чим сильніше молодь відчуватиме зв’язок часу, минулого й
майбутнього, зв’язок особистих інтересів із інтересами Вітчизни, тим більше
здатна вона буде сприймати все краще, створене попередніми поколіннями, і
прогресивне, що принесла незалежність, тим краще вона уявлятиме свою
роль у здійсненні завдань розбудови України, тим вищим буде ступінь її
усвідомлення патріотичної відповідальності. На виховних годинах учні із
задоволенням грають у ділову гру «Я буду патріотом!».
Окрім школи, одвічні цінності дитині надає і сім’я, традиції, які в ній
склалися та передаються із роду в рід, від покоління до покоління. Тому з
учнями 9 класів проводжу відверту розмову на тему «Моя сім’я» (головною
метою такої теми є не вихваляння чия роди краща, а визначення сімейних
обов’язків, традицій, реліквій, обговорення старовинного українського одягу,
книг, іграшок тощо).
Основними чинником формування позитивних моральних якостей
дитини, у тому числі й патріотичних, є батьківське виховання. Однак, у
деяких родинах можна спостерігати цілковиту бездумність з цього питання.
Деякі батьки не мають ні чіткої мети, ні визначеної програми. Звісно, у
такому випадку й результати будуть випадковими: жодну справу не можна

235
якісно виконати, якщо невідомо, чого треба досягти.
Але значна частина батьків виховує в дітей високі моральні якості:
любов до Батьківщини, працелюбність, чесність і правдивість, простоту і
скромність, чуйність, уважність, культуру поведінки.
Сім’я і школа разом мають розвивати в дитини почуття обов’язку та
відповідальності, прагнення дотримуватися правил життя в громадянському
суспільстві.
Це має здійснюватись з огляду на те, що справжнє людинолюбство – це
висока дисципліна вчинків, почуттів, думок. Серед основних напрямів
спільної діяльності як вихователя та батьків можна виділити такі:
підтримання фізичного здоров’я учнів, спілкування й формування
особистісних орієнтацій учнів, інтересу до життя, інтересу до людини,
інтересу до культури, що сприяє розумінню загальнолюдських цінностей.
У родині‚ у спілкуванні з батьками діти одержують перші уроки
громадянськості. Ці уроки – початок тривалого шляху дорослішання‚ який
має пройти людина‚ перш ніж стати справжнім громадянином. Саме сім’я
закладає основи моральності. У процесі спілкування з дорослими, дитина
поступово починає розуміти‚ який учинок можна вважати гарним‚ а який –
поганим‚ що таке добро‚ повага до людей‚ відповідальність за свої вчинки і
справи‚ за спільну роботу колективу. Правильно поставлене виховання в
родині сприяє виникненню в дитині засад моральних якостей‚ необхідних для
життя в суспільстві‚ зокрема‚ таких як відповідальність,
дисциплінованість‚ доброзичливість‚ чуйність.
Таким чином правильна взаємодія сім’ї та ліцею шляхом організації
тематичних батьківських зборів, курсових годин, годин спілкування з
елементами тренінгів, відвертих розмов, тренінгів, родинних свят, екскурсій,
туристичних походів стежками рідного краю, спортивних змагань,
індивідуальних бесід з батьками призводить до формування патріотичної
особистості кожного вихованця з обох боків.
До ефективних методів і форм організації патріотичного виховання та
формування відповідального громадянина належать: екскурсії вулицями
рідного міста, до історичних пам’яток, визначних місць; розповіді
вихователя; бесіди з цікавими людьми; читання та інсценування творів
художньої літератури; розв’язування проблемних ситуацій; запрошення
членів родин до ліцею; спільні виховні заходи з родинами та ін.
Одним із такиx заxодів в авторському закладі освіти була реалізація
проєкту «Вишивана Житомирщина», учасниками якого були виxователі, учні
і батьки.
Бути відповідальним громадянином своєї країни, патріотом – це не
просто відчуття, це дія, спрямована на зміни. І розпочати ці зміни потрібно із
себе. Насамперед необхідно поважати себе й інших, вміти відповідати за свої
слова та вчинки. Важливо не забувати, що ми представники своєї нації! Ми
разом і кожний окремо – і є країна! Достатньо лише любити всім серцем
землю, на якій ми живемо.
На особистісному рівні патріот, громадянин – найважливіша, стійка

236
характеристика людини, що виражається у її світогляді, моральних ідеалах,
нормах і проявах поведінки.
Це високосмислова безумовна цінність, що виражає ставлення людини
до Батьківщини, народу, держави й до себе.
Завдання «Школи відповідального громадянина» так побудувати
виховну діяльність, щоб її організація, приклади авторитетних наставників-
учителів та вихователів, шкільне середовище виховували дітей у дусі
патріотизму, глибокого розуміння історії свого народу, національної
ідентичності, самобутності. Основне завдання кожного з нас полягає в тому,
щоб слова «громадянин України», «патріотизм», «культура» набували для
дитини особливого значення, тобто сприймалися не лише розумом, але й
серцем.
Виховна система «Школи відповідального громадянина» – це досить
стійке структурне утворення, яке забезпечує своєрідний «захист», «душевний
комфорт» учасників освітнього процесу. Виховання патріотизму в закладі
освіти має величезне значення, оскільки йдеться про долі сьогоднішнього та
майбутнього поколінь, оскільки наші молоді сучасники повинні стати
зрілими як духовно, так й інтелектуально. Необхідно виховувати в учнів
якості, що в усі часи вирізняли український характер: доброту, відвертість,
відповідальність, гідність, співчуття, благородство.

237
 РОЗДІЛ IV. ДОДАТКИ

Моніторинг навчальних досягнень учнів Школи становлення

відповідального громадянина

2017-2018 навчальний рік

Всеукраїнськи
Обласний етап Усього
Олімпіади, й етап
дипломі
конкурси І ІІ ІІІ Учасн Призе
в
ступ. ступ. ступ. ик р
1 Всеукраїнськіпр
едметні 5 11 20 36
олімпіади
2 Всеукраїнський
конкурс-захист
учнівських
6 2 1 1 10
науково-
дослідницьких
робіт МАН
3 Мовно-
літературні 1 1 1 3
конкурси
4 Інтелектуальні
1 1 2
конкурси

2017-2018 навчальний рік

Всеукраїнськи
Обласний етап
й етап Усього
Олімпіади,
ІІІ дипломі
конкурси І ІІ IV Учасн Призе
Сту в
ступ. ступ. ступ. ик р
п.
1 Всеукраїнсь
кі предметні 2 12 24 1 39
олімпіади
2 Всеукраїнсь
кий
конкурс-
захист
учнівських 2 1 1 4
науково-
дослідницьк
их робіт
МАН
3 Мовно- 3

238
 літературні
конкурси
4 Інтелектуал
ьні 1 3 4
конкурси

239
 2019-2020 навчальний рік
Дипломи обласного
етапу Усього
Олімпіади, конкурси
І ІІ ІІІ дипломів
ступ. ступ. ступ.
1 ІІІ етап
Всеукраїнських 6 10 19 35
предметних олімпіад
2 ІІ етап
Всеукраїнських
конкурс-захистів
3 1 1 5
учнівських науково-
дослідницьких робіт
МАН
3 ІІ етап мовно-
літературних
конкурсів імені 2 2
Тараса Шевченка та
Петра Яцика
4 Обласний етап
інтелектуального 1 1 2 4
конкурсу

Робота Малої академії наук «Інтелектуал» на базі ліцею-інтернату

У 1995 році на базі, на той час, Житомирського обласного

педагогічного ліцею була заснована ліцейна філія МАН «Інтелектуал»
−структурнаодиницяЖитомирськоготериторіальноговідділення.
Метоюдіяльностіфіліїбулоі залишається:

240
 розвиток і підтримка юних талантів, обдарувань

формування творчої і наукової еліти України у різних галузях суспільного життя

задоволення потреб ліцеїстів у самовизначенні відповідно до їх інтересів та здібност

ння активної громадянської позиції, виховання самостійності, наполегливості, вміння формулювати

Членами ліцейної філії є не лише учні, а й учителі ліцею-інтернату,

викладачі провідних вищих закладів освіти області та науково-дослідних
інститутів, представники громадських організацій. За час існування філії її
членами стало понад вісімсот учнів закладу.

241
 Традиційно робота філії МАН «Інтелектуал» проводиться за
напрямками:
 історико-
географічний
(секції історії
України,
археології,
історичного
краєзнавства);
 філософія та

суспільствознавство (секція правознавства та релігієзнавства);

 філософія та мистецтвознавство (секції української літератури,
світової літератури, фольклористики, української мови,
літературної творчості, англійської мови);
 математика (секція математики);
 хімія та біологія (секції медицини, психології, загальної біології,
хімії);
 екологія та аграрні науки (секція екології);
 фізика (секція експериментальної фізики).
Упродовж існування в ліцеї-інтернаті наукового товариства
педагогічним колективом, науковими керівниками відпрацьована своя
система роботи, яка базується на певних положеннях, а саме:
 нукове дослідження – безперервний процес, лише в умовах;
 безперервності дослідження набуває чіткості та результативності;
 науково-дослідницька діяльність – керований процес, юного
науковця необхідно навчити методиці досліджень, керувати та
спрямовувати його роботу, допомогти оцінити отримані
результати;
 зміст досліджень повинен враховувати профільність навчання,
відповідати навчальній меті та загальним потребам людства.
Структурна діяльності ліцейної філії МАН «Інтелектуал» налагоджена
та перевірена роками, що дозволяє чітко, а головне результативно працювати
ось вже протягом двадцяти п’яти років.
Про результативність науково-дослідницької діяльності учнів
красномовно свідчить підсумки участі учнів у конкурсах-захистах МАН: за
останні п’ять років 29 учнів-членів МАН нагороджені дипломами ІІ етапу
конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт, 3 з них стали призерами ІІІ
етапу. Члени ліцейної філії «Інтелектуал», брали участь в роботі
Всеукраїнської заочної школи Малої академії наук України, та в роботі
Всеукраїнських літніх профільних шкіл та експедицій Малої академії наук.

242
 Якості, що набувають юні науковці за роки членства в ліцейній філії
МАН «Інтелектуал» є безперечною
основою для подальшого
успішного навчання в вищих
закладах освіти; для багатьох учнів
членство в Малій академії стало
стартом у «дорослу науку»: вони
або здобули на цей час, або
навчаються в аспірантурах
провідних вузів України ти
ближнього зарубіжжя.

ЛІЦЕЙНИЙ ОЛІМП

Система профільної
(допрофільної) освіти закладу
сприяє розвитку інтелектуального
потенціалу учнів, тому ліцей-
інтернат – один з кращих закладів
освіти області за показниками
результатів участі учнів у
Всеукраїнських учнівських
олімпіадах. Так, за останні десять
років призерами ІІІ (обласного)
етапу олімпіад стало 316 учнів, а з
17 учасників IVетапу – 7 отримали
дипломи І-ІІІ ступенів.

201 201 201 201 201 201 201 201 201 202
1 2 3 4 5 6 7 8 9 0
Призери ІІІ
етапу
Всеукра- 40 57 40 46 28 29 48 36 37 35
їнських
олімпіад
Призери IV
етапу
Всеукра- 2 2 1 1 1
їнських
олімпіад
Традиційно щорокув квітні в
ліцеї-інтернаті проводиться
Ліцейний олімп – свято
пошанування учнів, що мали
інтелектуальні здобутки протягом

243
навчального року за результатами участі в олімпіадах, турнірах, конкурсах.
До участі в заході запрошуються батьки учнів, учителі, представники
громадських організацій та державних установ.

244
 ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДНО-ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЇ РОБОТИ НА
БАЗІ ШКОЛИ СТАНОВЛЕННЯ ВІДПОВІДАЛЬНОГО
ГРОМАДЯНИНА
Освіта, яка не вчить жити успішно в сучасному світі, не
має ніякої цінності. Кожен із нас приходить у життя із природженою
здатністю жити щасливо й успішно. А ми повинні зберігати цю здатність
знаннями і навичками, які б допомогли нам реалізувати її якомога
ефективніше.
Р. Кіосакі

Протягом 2015-2020 років інноваційна освітня діяльність закладу

освіти передбачала активну участь у дослідно-експериментальній діяльності,
яка здійснюються в ліцеї-інтернаті за напрямами:

Рік
п∕п Назва дослідно-експериментальної роботи
реалізації
1 Ліцей – авторська модель «Школа становлення
2017-2022
1. відповідального громадянина»
2 «Організаційно-педагогічні умови розвитку творчого
2013-2018
2. потенціалу учасників навчально-виховного процесу»
3 «Науково-методичні засади впровадження фінансової
2015-2019
3. грамотності у освітній процес навчальних закладів»
4 «Формування цінностей суспільства сталого розвитку
2015-2020
4. засобами навчального процесу»
«Створення білінгвальних класів в умовах
трансформаційних змін в освіті і суспільстві на базі
8 з
комунального закладу «Житомирський обласний ліцей-
5. 30.04.2020
інтернат для обдарованих дітей» Житомирської обласної
ради» з вересня 2020 року по травень 2025 року

Всеукраїнська науково-практична конференція «Створення системи

розвитку, саморозвитку та самореалізації творчої обдарованої
особистості педагога та учня в умовах інноваційного закладу освіти»
24 жовтня 2018 року була проведена всеукраїнська науково-практична
конференція «Створення системи розвитку, саморозвитку та самореалізації
творчої обдарованої особистості педагога та учня в умовах інноваційного
закладу освіти» відповідно Програми (2013-2018р.р.) дослідно-
експериментальної роботи «Організаційно-педагогічні умови розвитку
творчого потенціалу учасників навчально-виховного процесу» на загальному
етапі підготовки висновків щодо організації та проведення педагогічного
експерименту підготовлено звіт про завершення дослідно-експериментальної
роботи.

245
 Для обговорення на
конференції пропонувались
питання: створення
розвиваючого освітнього
простору як запорука розкриття
можливостей, професійних
інтересів і здібностей педагогів
та учнів; варіативність
технологій і методик організації
освітнього процесу залежно від
пізнавальних здібностей його
учасників; педагогіка партнерства – формування сучасного стилю
педагогічного мислення, готовності вчителя й учня, батьківської
громадськості та соціальних інститутів співпрацювати в інноваційному
режимі; соціально-психологічний супровід становлення та розвитку творчого
потенціалу учасників освітнього процесу з метою надання їм індивідуальної
психологічної підтримки; розвиток учнівського самоврядування – дієва
спрямованість на діалогічну взаємодію, взаємоповагу та
відповідальність;професійна компетентність й педагогічна майстерність
учителя та його функціональна ефективність; демократичне освітнє
середовище закладу освіти та його вплив на становлення відповідального
громадянина.
У конференції взяли участь: наукові співробітники державної наукової
установи «Інститут модернізації змісту освіти» – Завалевський Юрій
Іванович, доктор педагогічних наук, професор, перший заступник директора;
Кириленко Світлана Володимирівна, кандидат педагогічних наук, доцент,
начальник відділу інноваційної діяльності та дослідно-експериментальної
роботи;. Кіян Ольга Іванівна,
кандидат педагогічних наук
доцент, завідуюча сектором
експериментальної педагогіки
відділу інноваційної діяльності
та дослідно-експериментальної
роботи; науковці
Житомирського державного
університету імені Івана Франка,
члени міжнародного
освітянського «Партнер»-клубу,
слухачі курсів підвищення кваліфікації комунального закладу
«Житомирський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти»
Житомирської обласної ради, педагогічні працівники ліцею-інтернату.

246
 З вітальним словом виступили: заступник начальника управління
освіти і науки обласної державної адміністрації Липовецька Ольга
Григорівна; проректор з наукової та міжнародної роботи Житомирського
державного університету імені Івана Франка, доктор педагогічних наук,
професор Сейко Наталія Андріївна; декан комунального закладу
«Житомирський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти»
Житомирської обласної ради, кандидат педагогічних наук Андрійчук Ольга
Іванівна.
Модераторами пленарних засідань конференції та доповідачами стали
Дубасенюк Олександра Антонівна, доктор педагогічних наук, почесний
академік НАПН України, професор кафедри педагогіки Житомирського
державного університету імені Івана Франка, президент Академії
міжнародного співробітництва з креативної педагогіки, заслужений
працівник освіти України (доповідь «Підготовка креативного педагога»);
Антонова Олена
Євгеніївна, доктор
педагогічних наук,
професор, завідувач
кафедри педагогіки
Житомирського
державного університету
імені Івана Франка
(«Розвиток педагогічної
обдарованості вчителя як
основа його професійної майстерності»).
Зі звітом про результати участі педагогічного колективу ліцею-
інтернату в дослідно-експериментальній роботі «Організаційно-педагогічні
умови розвитку творчого потенціалу учасників навчально-виховного
процесу» виступила директор закладу освіти, кандидат педагогічних наук,
доцент кафедри педагогіки Житомирського державного університету імені
Івана Франка, член-кореспондент Академії міжнародного співробітництва з
креативної педагогіки «Полісся», заслужений працівник освіти України
Корінна Людмила Віталіївна.
У дебатах взяли участь: Проценко Галина Олександрівна, кандидат
педагогічних наук, заступник директора Українського гуманітарного ліцею
Київського національного університету імені Івана Франка («Професійна
компетентність учителя – акмеолога в забезпеченні якісної освіти»);
Преснякова Наталія Петрівна, учитель-методист історії та правознавства
ліцею-інтернату («Формування громадянської компетентності учнів на
уроках та в позаурочний час»); Пироговська Вікторія Ярославівна, заступник
директора ліцею-інтернату з виховної роботи («Розвиток учнівського
самоврядування – дієва спрямованість на діалогічну взаємодію, взаємоповагу
та відповідальність»); Рассохіна Людмила Ростиславівна, учитель-методист
української мови та літератури ліцею-інтернату («Вплив інформаційно-
цифрової компетентності педагога на становлення і розвиток гуманітарно

247
обдарованої особистості»); Сірик Ольга Олегівна, практичний психолог
ліцею-інтернату («Динаміка розвитку творчого потенціалу учасників
освітнього процесу ліцею-інтернату») та інші.
У ході науково-практичної конференції відбулися засідання
дискусійних платформ «Варіативність технологій і методик організації
освітнього процесу: креативний підхід» та «Розвиток учнівського
самоврядування – дієва спрямованість на діалогічну взаємодію, взаємоповагу
та відповідальність».
Учасників конференції вітали учні: «Освітянський реп» у виконанні
учнів 10-Л класу (куратор Рассохіна Л.Р.) продемонстрував бачення ними
проблем і завдань реформи сучасної освіти та побудови нової української
школи.
Була організована виставка, на
якій представлені інформаційно-
методичні матеріали з досвіду
роботи педагогічних
працівників ліцею-інтернату:
«Вплив ІКТ та інформаційно-
цифрової компетентності
педагога на становлення та
розвиток гуманітарно
обдарованої особистості учня»
(методична комісія вчителів
української мови й літератури
та зарубіжної літератури);
«Інтегровані уроки як інструмент створення передумов для розвитку
креативності й ключових компетентностей учнів» (методична комісія
вчителів хімії, біології та фізики); «Статистичні дослідження тенденцій
розвитку освітніх потреб жителів Житомирської області» (методична комісія
вчителів математики, економіки,інформатики); «Літній мовний табір
«Fortun» – створення англомовного середовища та умов для заохочення до
вивчення англійської мови» (методична комісія вчителів іноземних мов);
«Формування творчого потенціалу учнів шляхом участі в інтелектуальних
змаганнях» (методична комісія вчителів історії, правознавства та географії).
За підсумками роботи був виданий збірник наукових статей
«Створення системи розвитку, саморозвитку та самореалізації творчої
обдарованої особистості педагога та учня в умовах інноваційного закладу
освіти», надрукований за рішенням вченої ради Житомирського державного
університету імені Івана Франка.

248
 Ліцей-інтернат бере активну участь у
Проєкті «М18: вибори для дітей і молоді»,
щорозпочався в Україні з 2015 р. як складова
міжнародної програми громадянського
виховання і політичної освіти для дітей і
молоді).
Мета проєкту: допомогти дітям і
молоді, які не досягли 18 років і не мають
права виборчого голосу, зрозуміти сутність
основного механізму демократії – виборів –
через імітацію виборів і процесу голосування, навчаючи їх розрізняти
відмінності в партійних і передвиборчих програмах, уважно оцінювати
обіцянки політиків і на практиці побачити робочу виборчих дільниць.
Для проведення «Виборів М18» обрано форму імітаційної гри.

Імітаційна гра проводилась у три етапи:

 підготовка до гри (учасників
ознайомлюють з цілями і правилами
проведення гри);
 проведення самої гри (в нашій ситуації –
проведення «виборів М18»);
 обговорення гри (рефлексія учасників).
Учасниками гри були учні, всі, кому ще не
виповнилося 18 років, але хто має чи прагне мати активну громадянську
позицію. Вони не просто учні, аВІДПОВІДАЛЬНІ ГРОМАДЯНИ.
Для гри здобувачі освіти сформували 4 діючі партії (11-М, 11-Х, 11-Л,
11-І). Партійці власноруч зробили рекламні банери та надрукували листівки.
Звісно, кожен учні зміг ознайомитися з політичними програмами.

249
 Учні в день виборів мали змогу прийти до виборчої дільниці та
отримати «виборчий бюлетень», максимально схожий на реальний, і
проголосувати за свою партію.
Усього проголосували 339 учнів. Політична партія «Захист» набрала 93
голоси, «З нами в майбутнє» –
116, «Лідер» – 61, «Нова
українська платформа» – 69.
Перемогу здобулиучні 11 –
І класу, партія «З нами в
майбутнє», які набрали 116
голосів.
Імітаційна гра має
освітню мету. Насамперед,
ідетьсяпро розвиток критичного
мислення і формування вміння
приймати власні рішення.

250
 Я ОБИРАЮ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ!

Вибори М18 у ліцеї

відбувалися в рамках
імітаційної гри-моделювання
президентських виборів «Я
обираю Президента України!»

Якщо хочеш змінити світ

на краще - почни з себе

Мета імітаційної гри «Я

обираю Президента України!» –
сприяти формуванню громадянських і соціальних компетентностей у дітей і
молоді, молодше 18 років, зокрема:
 розуміння основ демократії, політичної системи і
демократичного виборчого процесу
 розвиток критичного мислення, уміння аналізувати політичні
програми кандидатів у Президенти України, здатності
 відомо робити свій вибір і займати активну громадянську
позицію
 закріплення знань з предметів: історія, правознавство та
громадянська освіта
Особливості імітаційної гри-виборів М18 «Я обираю Президента
України!»

Обирали не особистість, а найкращу політичну програму для розвитку

України! У бюлетені для голосування не вказувалося прізвище кандидата.
Учні обирали не за ім’ямкандидата, а за змістомпрограми, що саме кандидат
А (Б, В, Г і т. д.) пропонує у своїй програмі для розвитку України.
Для голосування на Виборах М18 запропоновано лише програми
10 кандидатів у Президенти, які мають найвищі рейтинги за дослідженнями
електоральних уподобань українців, оскільки мета Виборів М18 – просвітня.

251
 Аналізувалися політичні програми за 5 основними напрямками: роль
Президента у конституційній моделі влади; стратегія зовнішньої політики
України та методи її реалізації; стратегія безпеки та оборонної політики
України; стратегія економічного розвитку України; гуманітарна політика.
Результати Всеукраїнської імітаційної гри-виборів для дітей і молоді
М18 «Я обираю Президента України!» у ліцеї.

252
 Мета Форуму:

 створити на базі комунального закладу «Житомирський обласний

ліцей-інтернат для обдарованих дітей» Житомирської обласної
ради комунікативну платформу для зустрічі молоді, якій ще нема
18 років, з представниками державної політики, депутатами,
державними службовцями, громадськими діячами, активними
громадянами, для спільного обговорення молодіжних проблем і
пошуку шляхів їх вирішення;
 підвищити рівень обізнаності учнів щодо діяльності місцевого
самоврядування, в межах децентралізації і рівня мотивації до
участі в політичному та культурному житті громади, міста,
держави;
 залучити депутатів, інших політиків, громадських діячів,
експертів у різних галузях до діалогу з дітьми і молоддю не як з
школярами, а як з громадянами;
 поширювати кращі методи і форми роботи з дітьми і молоддю
для формування їхньої активної громадянської позиції;
 презентувати можливості різних організацій та установ щодо
підтримки й розвитку дитячих і молодіжних проєктів;
 зміцнювати й розширювати мережу партнерства М18.

253
 більше!

можемо

Ми
У рамках міжнародного проєкту із громадянського виховання та
політичної освіти «Ми можемо більше» в Житомирському обласному
ліцеї-інтернаті для обдарованих дітей відбувся регіональний дитячо-
юнацький форум «Шляхи становлення відповідального громадянина». З
різних куточків Житомирщини разом зі своїми вчителями зібралися
здобувачі освіти, щоб узяти участь у дискусіях, мистецьких майстер-класах,
обміні досвідом, цікавому й корисному спілкуванні. Саме цього на відкритті
форуму їм побажали заступник
голови облдержадміністрації
Наталія Остапченко й директор
ліцею Людмила Корінна.
Самі ж діти з перших
хвилин заголовної події форуму
– своєрідної дискусійної прес-
конференції з представниками
місцевих органів влади,
депутатами, керівниками
навчальних закладів довели, що
виростають свідомими
громадянами своєї держави.
Депутатам: обласної ради – Іллі
Смичку, Житомирської районної
– Василю Козелу, Глибочицької
сільському голові Сергію
Сокальському довелося
відповідати на дуже гострі й
актуальні запитання молоді. Чи
розглядатиметься підготовлена
учнями петиція щодо
будівництва тротуарів по вул.
Коростишівська у Житомирі? На
яких умовах можна будувати
сміттєпереробні заводи? Що робити із землею, забрудненою нафтою, на
території Глибочицької ОТГ? Як допомогти в соціалізації безхатченків?
Чому ціни за проїзд у громадському транспорті збільшуються, а якість
послуги стає все гіршою? Як боротися з надавачами некваліфікованої

254
медичної допомоги? Ці та багато інших запитань викликали досить жваві
дискусії.
Запитання щодо
неналежної турботи про
чистоту довкілля, зокрема,
збирання й сортування
сміття, діти аргументували
справедливими
спостереженнями: «Ми
сортуємо сміття, складаємо
його в окремі баки, а його
потім все одно скидають в
одну машину…»
Директор Новоград-
Волинської ЗОШ № 5
ЛарисаКапчинська у цьому зв’язку розповіла про цікавий досвід
очолюваного нею учнівського колективу. Тут у співпраці з місцевими
органами влади налагодили
сортування сміття – паперу,
пластику, скла – прямо в
школі, на цьому стали ще й
заробляти – виручені кошти
йдуть у розпорядження
шкільного парламенту.
Ще два, здавалося б,
зовсім не схожі запитання
викликали гостру дискусію.
Як боротися з
некваліфікованими
лікарями і чи буде
скасоване ЗНО?
«Некомпетентні лікарі, - переконаний Ілля Смичок, - це ті, хто за гроші
вступав в інститути, університети, за гроші складав іспити і за гроші отримав
диплом. А щоб цього не було, якраз і потрібне зовнішнє незалежне
оцінювання знань, яке дозволяє зробити відбір на навчання в університети
справді підготовлених, із добрими знаннями людей і подолати хабарництво й
корупцію в закладах вищої освіти».
Директор ліцею-інтернату для обдарованих дітей Людмила Корінна
підтвердила корисність ЗНО таким фактом: за роки його проведення
випускники ліцею, маючи справді глибокі знання, отримали можливість
вступити й навчатися в усіх найпрестижніших університетах України.
Юні учасники форуму не лише запитували, дискутували, а й, так би
мовити, «припирали до стінки» депутатів. На зразок: «Ви весь час обіцяєте, а
коли будете щось конкретно робити?» чи « Яку зарплату ви отримуєте і за
що?»

255
 Дітям пояснили, що робота депутатів місцевих рад - безоплатна, а
Василь Козел розповів про те, як за власний кошт підтримує сільські
бібліотеки, поповнюючи їхні фонди, сприяє молодим літераторам у виданні
їхніх книг.
Свої активність, таланти, винахідливість учасники форуму
продемонстрували й на багатьох інших майданчиках: обговорювали користь і
шкоду політичної реклами; обмінювалися досвідом роботи мовних літніх
шкіл; брали участь у майстер-класах із шахів, скандинавської ходи,
флористики, дизайну, перукарства, манікюру…А вчителі й директори шкіл
взяли участь у засіданні за «круглим столом» на тему «Громадянська й
політична свідомість молоді: специфіка прояву та шляхи формування».
Директор ліцею – заслужений працівник освіти, кандидат
педагогічних наук, доцент, член-кореспондент Академії міжнародного
співробітництва з креативної педагогіки «Полісся» Людмила Корінна,
підсумовуючи роботу форуму, каже: «Беручи участь у міжнародному
проєкті, ми навчаємо бути вільними й активними в суспільному житті.
Зокрема, самостійно приймати рішення на демократичних засадах. Свого
часу провели гру «Вибори М-18 для дітей та молоді». Була створена
справжня виборча
дільниця, здобувачі
освіти організували
кілька «партій»,
висунули кандидатів,
провели агітаційну
кампанію,
проголосували та
обрали «Президента»,
«парламент». Це є
міжнародною
практикою залучення
дітей та молоді віком
до 18 років до виборів
через імітацію
виборчого процесу, в
якому в майбутньому
їм доведеться брати участь. А цей форум дав змогу поспілкуватися школярам
із представниками органів місцевого самоврядування, щоб усвідомити свою
власну роль у тому. Як зробити нашу країну «кращою».

256
 Програма роботидискусійних, творчих майданчиків, мистецьких
майстер-класів, воркшопів, інтерактивних ігор-презентацій

Місце
№ Учні- -
Ча Модерато
з/ Назва заходу Посада координат прове
с ри
п ори -
дення

І. Готуємося до усвідомленої участі в політичному житті

суспільства

Дискусійний
майданчик
дебат-клубу
Басалаєва Ражик
«Політична учитель ауд.
1 Олена Аліна
реклама: історії №40
Вікторівна (11-І)
шкодить чи
приносить
користь»
Боровська-
Кухар
Дискусійний Карандюк
Евеліна,
майданчик Ірина учителі
Кураченко
«Формування Анатоліївн українсько ауд.
2 Софія,
медіа- та а, ї мови та №16
Федорова
12.40 – 13.30

інформаційної Шевченко літератури

Євгенія (11-
грамотності» Наталія
Л)
Андріївна
Корнійчук учителі
Оксана англійсько
Презентація
Василівна, ї мови
літнього
Коваль
мовного табору генеральн
Катерина Добрянська
«Fortune» ий ауд.
Володими Росіта,
Воркшоп директор №12
рівна, Кузьмінськ
3 «Наскільки ти Центру ІІ
Анна а Анна (10-
готовий до підготовки повер
Герун, А)
міжнародного до х
Інна
іспиту з Кембридж
Шпита,
англійської ських
Анастасія
мови?» екзаменів
Данилко,
Яна "WinWinC

257
 ambridgeE
ducational
Center"
керівник
Центру
Валінкеви
академічн
ч
ий
директор
екзаменаці
йний
менеджер
Дискусійний Шуляк
майданчик АШ Яна,Король
Головіна учитель
ЮНЕСКО Тетяна, ауд.
4 Валентина англійсько
«Толерантність Кравчук №19
Леонідівна ї мови
– запорука Давид (10-
людяності» Л)

ІІ. Впливаємо на прийняття рішень і відстоюємо інтереси

співтовариства

Еко-коворкінг
«Вплив
Левончук Рудніцька
антропогенних учитель
Наталія Тетяна, ауд.
1 факторів на
Олександр хімії Мельничук №35
стан екосистеми
івна Юлія (11-Х)
та здоров`я
людини»
Гречуха викладач
Майстерня
Ірина психології Андросович
сучасної поезії
Анатоліївн ЖДУ ім. Анастасія
(зустріч з ауд.
а, І.Франка (11-Л),
2 молодим №15
Рассохіна учитель Бичкова
письменником
Людмила українсько Лідія (11-
Андрієм
Ростиславі ї мови та М)
Мельником)
вна літератури
Гамза
Тімбілдинг«Чес Левковськи
Богдан
ька літня школа й
Володими
– палітра учителі Владислав, ауд.
3 рович,
можливостей біології Свіжевська №9
Міщенко
для Софія (11-
Валентина
випускників» Х)
Олексіївна
4 Тімбілдинг Сірик практични Сікайло ауд.
«Лідерство як Ольга й психолог Карина, №18

258
 Растівська
уміння
Олегівна Аліна (10-
надихати»
М)
Презентаційна
платформа учитель
Закревськи
«Віртуальні історії,
Пресняков й Яніслав,
екскурсії як правознавс ауд.№
5 а Наталія Масан
засіб заохочення тва та 17
Петрівна Олександр
до вивчення громадянс
(10-І)
історії рідного ької освіти
краю»

ІІІ. Удосконалюємо себе

1 Засідання клубу Пантелєєв керівник Чечет Єгор ауд.№

майбутніх Юрій гуртка (10-Л) 42
шахмейстерів Григорови вихователь IV
«Шахи – їх ч, Батанов ліцею- повер
уплив на Олександр інтернату х
розвиток Аркадійов
інтелекту» ич

259
2 керівник
представн
ицтва ВГО
«Українсь
ка
федерація
скандинав
Снігуровсь ської
ка Ірина ходьби» в
Козир
Олександр Житомирс
Олексій,
Майстер-клас івна, ькій
Суслова
«Скандинавськ Медвідь- області,
Олександра спортз
а ходьба Терлецька віце-
, ал
сьогодні в Ольга, президент
Гомонюк
тренді» Дубінчук федерації
Тарас (11-
Ірина по роботі з
М)
Миколаївн молоддю.
а інструктор
із
скандинав
ської
ходьби
учитель
фізкультур
и
заступник
Боровська директора
Ольга з
Володими господарсь
рівна, кої Зайченко корид
Художнє
Миронови роботиБру Даяна (10- ор
в’язання
3 ч Сергій силівськог Л), ІІІ
лялькових
Борисович о ліцею Шипнівська повер
суконь
, ім.Г.О. Гот Аліна (11-І) х
Шпінь овчиця
Валентина учитель
Василівна фізики
вихователь
4 Флористика і Паламарчу керівник Бондаренко ауд.№
скрап-дизайн к Тетяна гуртка Дарія, 10
«Скраббукінг» Олександр керівник Буйноза
івна, гуртка Олена (11-
Погорелов Житомирс А)
а Наталія ького
Іванівна, центру

260
 Бардаш творчості
Ольга дітей і
Дмитрівна, молоді
Міщенко вихователь
Валентина учитель
Олексіївна біології
керівник
Воробйова гуртка
Ольга Житомирс
Вікторівна ького
, центру Пінчук
Основи дизайну Лознюк творчості Ангеліна,
ауд.
5 «Декоративний Анжела дітей і Курдя
№14
розпис» Леонідівна молоді Софія
, учитель (10-Х)
Горбатюк українсько
Ірина ї мови та
Петрівна літератури
вихователь
керівник
гуртка КЗ
ПО
«Житомир
ський
обласний
Стецюк
центр Храбан
Олексій,
Еколого- туризму і Тарас,
Юраш ауд.№
6 туристичний краєзнавст Зеленко
Галина 21
квест ва Владислав
Олександр
учнівської (10-Х)
івна
молоді»
Житомирс
ької
обласної
ради
вихователь
7 Презентація Маковськи директор Заєць ауд.
діяльності й Захар КУ Назар, №31
«Пласту»: Васильови «Пластови Петренко
«СКОБ – ч, й Назар (10-
Сильно. Красно. Денисюк молодіжни М)
Обережно. Володими й центр»
Бистро» р Житомирс
Костянтин ької

261
 міської
ради
ович
учитель
фізики
Вертецька
Сидорчук
Людмила ІІІ
Анастасія
Майстер-клас Миколаївн народна повер
(10-І)
8 «Краса, яку а, майстриня х
Чайка
творять руки» Норишков вихователь корид
Маргарита
а Любов ор
(10-М)
Григорівна
Захарчук
Ірина
Майстер-клас Анатоліївн Гаврилюк
перукар ауд.
9 «Дизайн зачіски а, Дмитро (11-
вихователь №2
та стилю» Домбровсь Л)
ка Лілія
Василівна
Сінельніко
перукар,
ва Оксана
13. майстер
Вікторівна Павлюк
15 Майстер-клас манікюру
, Марія, ауд.
– 10 «Азбука учитель
Кондратю ПроцЕлізав №8
13. манікюру» українсько
к Ольга ета (11-І)
35 ї мови та
Миколаївн
літератури
а
завідувач
відділом
профорієн
«Профорієнтаці
тації
12. йний термінал» Кравчук ауд.
Житомирс
30 (екскурсійне Тетяна Вознюк №3
ького
– 11 ознайомлення з Іванівна, Тетяна (10- І
обласного
13. профорієнтацій Лук’яненк Л) повер
центру
10 ними о Я.В. х
зайнятості
матеріалами
учитель
математик
и

262
 Самоврядування як засіб виховання соціально активної особистості,
відповідального громадянина

(знайомство з досвідом і перспективами учнівського самоврядування

учасників Форуму)

№ Прізвище,
Ча Кла
з/ ім’я, Заклад освіти Тема
с с
п по батькові

1 Заступник начальника
Сікайло Презентація
управління в справах
Людмила молодіжної
сім’ї, молоді та спорту
Михайлівна громадської ради
м. Житомир
2. Діяльність
Голова обласної ради
обласної ради
Діденко учнівського
10 учнівського
Саманта самоврядування
самоврядування
Чуднівського ліцею
Житомирщини
3. Голова учнівського
самоврядування Презентація
Краснобірської учнівського
Богданенко
10 загальноосвітньої школ самоврядування
Альона
и І-ІІІ ступенів «Козацька
Радомишльської республіка»
міської ради
13.40-14.30

4. Презентація
Парламенту -
органу
учнівського
Член Парламенту
самоврядування
Гориховська Новоград-Волинської
9 Новоград-
Вероніка ЗОШ І-ІІІ ступенів № 5
Волинської ЗОШ
Житомирськоїобласті
І-ІІІ ступенів №
5
Житомирськоїо
бласті
5. Творчо-
Заступник голови
мистецький
гімназійного
звіт «Слава
Ковальчук парламенту
11 героям. Твої
Анна Народицької гімназії,
герої, Україно,
голова сектору
навіки в пам'яті
«Дозвілля»
живі»
6. Криштоп 9 Голова ради шкільного Презентація

263
 парламенту
шкільного
комунального опорного
Владислав парламенту
закладу освіти
«Сонях»
«Глибочицький ліцей»
7. Презентація
Голова шкільного учнівського
Ненюк парламенту самоврядування
11
Олександр Брусилівського ліцею Брусилівського
ім. Г.О. Готовчиця ліцею ім. Г.О.
Готовчиця
8. Голова Ради учнів КЗ
«Житомирський
обласний ліцей- Учнівське
Бондар Софія 9 інтернат для самоврядування
обдарованих дітей» – крок до успіху
Житомирської
обласної ради
9. Член молодіжного
Циганюк Молодь і
центру «Дон Боско»
Роман благодійництво
м. Коростишева
Круглий стіл
«Громадянська й політична свідомість молоді: специфіка прояву та
шляхи формування»

Прізвище,
Ча №з/
ім’я, Посада Тема
с п
по батькові

1 Координатор
міжнародного проєкту
«Ми можемо більше! - За
розвиток громадянської
активності дітей та Ліцей-інтернат –
Корінна молоді у Східній Європі» авторська модель
Людмила у Житомирській області, «Школа становлення
12.40 – 13.30

Віталіївна директор ліцею- відповідального

інтернату, заслужений громадянина»
працівник освіти
України, кандидат
педагогічних наук,
доцент
2 Паращенко Національний Всеукраїнський
Людмила координатор проєкту проєкт з
Іванівна М18 - голова ГО громадянськоїосвіти
"Агенція розвитку та

264
 освітньої політики",
директор Київського політичноговихованн
ліцею бізнесу, доктор я «М-18: ми
наук з державного можемобільше!»
управління
3 Презентація
Ковальчук Начальник управління у
молодіжної
Ірина справах сім’ї, молоді та
громадської ради
Анатоліївна спорту м. Житомир
Житомирської ради
4. Директор Краснобірської
Учнівське
Зайченко загальноосвітньої школи 
самоврядування
Наталія І-ІІІ ступенів
«Козацька
Миколаївна Радомишльської міської
республіка»
ради
5. Розвиток учнівського
Директор Новоград-
Капчинська самоврядування як
Волинсьої ЗОШ І-ІІІ
Лариса одна з головних умов
ступенів № 5
Антонівна демократизації
Житомирськоїобласті
освітнього простору.
6. Формування
Карандюк свідомого
Директор Народицької
Лідія громадянина-
гімназії Житомирської
Олександрівн патріота в освітньому
області
а просторі
Народицької гімназії
7. Реалізація проєкту
Завідувачка відділу, «Формування
Костюк керівник гуртка, характеру-шлях до
Олена методист «Школа лідера» удосконалення
Євгенівна палацу дітей та молоді особистості».
Новоград-Волинський Тренінг «Ланцюжок
доброти»
8. Марчук Директор комунального Учнівське
Валентина опорного закладу освіти самоврядування в
Василівна «Глибочицький ліцей» Глибочицькому ліцеї
9. Екологічне
Нікітчин Директор Брусилівського
виховання в
Олександр ліцею
Брусилівському ліцеї
Юрійович ім. Г.О. Готовчиця
ім. Г.О. Готовчиця

265
266
 ДИСКУСІЙНІ МАЙДАНЧИКИ
ФОРМУВАННЯ МЕДІА ТА ІНФОРМАЦІЙНОЇ ГРАМОТНОСТІ
Сучасні медіа є частиною нашого навколишнього середовища. Ми всі
щоденно користуємося ними пасивно чи активно, з медіаджерел дістаємо
інформацію, емоції, спілкування, під
впливом медіа формується наш світогляд.
Щодня, щогодини та щохвилини ми
опрацьовуємо безліч різноманітної
інформації. Кількість повідомлень зростає
щодня. Рух інформаційного потоку не
спинити. Наше завдання – не потонути у
щоденному вирі. Ми маємо усвідомити та
підкорити цей потік. Саме у рамках
регіонального дитячо-юнацького форуму
«М18: шляхи становлення відповідального
громадянина» під керівництвом учителів-
філологів – Наталії Шевченко, Ірини
Боровської-Карандюк та модераторів –
Софії Кураченко, Евеліни Кухар, Євгенії
Федорової розглядалися як загальні, так і
конкретні питання формування
медіаграмотності.
Аудиторія учасників – учні та учні з
інших шкіл Житомирської області, учителі закладів загальної середньої
освіти.
Мета заняття: дати базові знання у сфері медіа, ознайомити з
розповсюдженими видами маніпуляцій і пропаганди, а також надати базові
інструменти перевірки інформації та критичного мислення. Головним
завданням стало не тільки надання інформації про те, як користуватися ЗМІ
(що читати чи дивитися), а навчити не підпадати під вплив пропаганди,
допомогти не стати жертвами маніпуляцій, які ведуть до паніки, ненависті і
різних страхів.
Учасники тренінгу навчались визначати правдивість рекламних
заголовків та з’ясовувати першоджерела того чи іншого інформаційного
потоку, дізнались про те, що існують як достовірні новини, так і поняття
«Fake-news» (фальшиві новини) та навчились розпізнавати фейкову
інформацію.
«Стати медіаграмотним» – не означає пройти якісь курси, вивчитися,
отримати сертифікат, і на цьому все. Медіаграмотність – це практичний
навик, риса стилю життя.
Медіаграмотна людина, якщо
бачить сумнівну інформацію,
намагається її перевірити. Це

267
людина, яка не просто пливе за інформаційною течією, а критично сприймає
цей потік.
Уміння критично сприймати інформацію в сучасному світі, не вестися
на головні виклики сучасного світу – дезінформацію та фейки – це одні із
нових медіаосвітніх компетентностей, які сьогодні необхідні кожній людині.
А медіаосвіта в освітянській спільноті надзвичайно важлива.

Воркшоп
«Наскільки ти готовий до міжнародного іспиту з англійської мови?»
Даний захід представляв собою колаборацію фахівців Кембриджського
освітнього центру
WinWinВалінкевич Яни, Данилко
Анастасії та вчителів англійської
мови Коваль К.В. та Корнійчук О.В.
Мета:
 ознайомити учнів з
кембриджськими іспитами;
 переглянути реальні
завдання з іспитів;
 надати поради щодо вибору, підготовки тамотивації учнів для
успішного складання екзаменів.
Для чого потрібен
міжнародний сертифікат?
Найчастіше наявність
сертифікатів про складання
міжнародних іспитів необхідна при
вступі в різні навчальні заклади по
всьому світу, і зокрема, в
англомовних країнах. Крім того,
наявність таких сертифікатів дає їх власникові більше можливостей отримати
роботу в міжнародній організаціях, компаніях, а також просто підвищує їх
готовність до пошуку роботи в англомовних країнах. Такі сертифікати
визнаються багатьма корпораціями, компаніями, фірмами та організаціями
по всьому світу, і наявність одного з них є переконливим доказом знання
англійської на певному рівні.
Навіть якщо ви чудово володієте іноземною мовою, вам потрібне
документальне підтвердження вашого рівня знань. Для цього й існують
міжнародні мовні сертифікати.
Кому потрібен міжнародний сертифікат?
Тим, хто планує навчатися або працювати за кордоном, а також тим,
хто збирається емігрувати. Часто сертифікат також є стимулом підтягнути
мову і збудувати успішну кар’єру – навіть на Батьківщині.
Також, віднедавна випускникам загальноосвітніх навчальних закладів,
які в поточному навчальному році отримали міжнародний сертифікат

268
мовного іспиту з іноземної мови, може бути зараховано результат
зазначеного іспиту як оцінку державної підсумкової атестації.
Як можна отримати міжнародний сертифікат?
Необхідно здати спеціальний
іспит з іноземної мови. Іспити
проходять на базі уповноважених
організацій, наприклад
екзаменаційного центру WinWin
(Житомир), який офіційно
співпрацює із Кембриджем та має
право проводити міжнародні
кембриджські іспити для дорослих та
дітей.
Як можна підготуватися до здачі іспиту?
 освітні центри підготовки до міжнародних іспитів;
 самостійне вивчення;
 підготовка з репетитором;
 приватні мовні школи.
Хто розробляє іспити для
отримання такого сертифікату?
Усі міжнародні іспити
розробляються і схвалюються
певними офіційними установами.
Які бувають міжнародні
сертифікати?
Їх багато. В цілий комплекс
так званих «Кембриджських
екзаменів» входять KET, PET, FCE, CAE, CPE, BEC. Іспити
«Кембриджської» групи дуже популярні, так як мають ряд переваг: вони
широко визнаються навчальними закладами та роботодавцями за кордоном (а
також і вітчизняними), а сертифікати, отримані при успішній здачі іспиту, є
безстроковими.
Що являє собою іспит?
Іспит буває письмовим або комп’ютерним. Всі іспити розроблені
спеціально для тих, хто вивчає
іноземну мову, а не є її носієм.
Вони ґрунтуються на перевірці
мовних навичок: аудіювання,
читання, письма та розмовної
англійської, кожна з яких
перевіряється у відповідних частинах
іспиту.
Учням булозапропоновано
виконати завдання з кожної частини

269
іспиту. Особливо цікавим для учнів виявився перегляд відео-сюжету з
реального іспиту частини говоріння.

Майстерня сучасної поезії

Зустріч із молодим письменником Андрієм Мельником

«Поезія – це завжди неповторність…»,- стверджує відома українська

поетка Ліна Костенко. Справді, чиє серце не завмирало від дотику Слова, що
проникає глибоко в душу… Сила поетичного слова й досі не збагнена.
Поетами стають чи народжуються? Відповідь на це питання шукали
учні 10-11 класів під час зустрічі з молодим поетом, житомирянином,
студентом ЖДУ Андрієм Мельником.
Наша Поліська земля здавна славилася невичерпними природними
багатствами та щирими й щедрими людьми. Житомирщина дала життя
багатьом відомим особистостям, тут починали вони сій творчий шлях,
працювали, творили – жили… Про відомих творчих діячів, доля яких
пов’язана із Житомирщиною, розповіла Андросович Анастасія, учніка 11-Л
класу, підготувавши змістовну презентацію «Літературними стежками
Житомирщини».
У народі кажуть, що кожна людина поцілована Богом, тобто має свій
талант, обдарування, яке робить її винятковою. Добре, якщо це стане
справою її життя, тоді людина почуватиметься щасливою. Буває й так, що
творчість стає захопленням або ж чимось глибоким, інтимним, лише для
обраних. Розповідь та презентацію про таких, окрилених творчістю
маловідомих поетів з різних куточків Житомирщини підготувала учніка 11-Л
Кузьмінська Юлія. Учениця розповіла про їхнє життя, ознайомила з творчим
доробком, читала вірші поетів, які її вразили найбільше.
Учні мали змогу також ознайомитись з виставкою творів митців, чия
доля так чи інакше пов’язана з Житомирщиною, а також з творами сучасних
українських письменників.
Андрій Мельник – сучасний молодий поет, відомий блогер, майже
ровесник наших учнів. Тому з особливою цікавістю вони слухали його
розповідь про творчі досягнення, пошуки, мрії. Відбулася жвава дискусія
щодо особливостей сучасної літератури, зокрема проблеми чистоти мови,
нормативності лексики, популярності й псевдопопулярності тощо.
Поет декламував свої вірші, ділився секретами натхнення. Наші учні
Андросович Анастасія, Голяченко Вікторія, Кухар Евеліна теж читали власні
поезії.
Найвище визнання поета – коли його вірші стають піснею. Подарунком
для присутніх стало виконання авторських та популярних серед молоді
пісень під супровід гітари Пшеничного Олександра,
учня 11-Л.

270
 На завершення усі присутні спробували себе у поетичному жанрі
сенкану.
Майстерністю у цьому
виді поезії поділилася
Чемирис Ясміна.
Життя
швидкоплинне,
яскраве
випробовує,
нагороджує, дивує
життя – це
дорогоцінний подарунок від Бога любов…
Зустріч підготувала вчитель-методист української мови й літератури
ліцею-інтернату Рассохіна Л.Р. з ініціативи Гречухи Ірини, аспірантки ЖДУ.

Тімбілдінг на тему:
«Чеська літня школа – палітра можливостей для випускників»
Під час тімбілдингу учасники практично занурилися у віртуальну
подорож Європою. Передумовою для проведення цієї зустрічі була поїздка
учнів ліцею-інтернату до Чеської літньої школи, про що на початку заходу
розповідали модератори. Були продемонстровані світлини та відео
університетів Чехії, Польщі та Австрії. Окрім цього модератори акцентували
увагу на пам’ятках
культури, визначних місцях
та неповторних краєвидах
відвіданих міст.

Метою тімбілдингу
було не тільки
ознайомлення учасників
форуму із специфікою
навчання в країнах Європи,
але і порівнювання систем навчання в цих країнах і в університетх України.
Для кращого розуміння особливостей такого навчання учасникам були
запропоновані командні ігри, в ході яких колективно, а також індивідуально
вирішувалися подекуди не прості завдання. Перша гра була зорієнтована на
відгадування пісень на мовах європейських країн за допомогою прапорів цих
же країн. Гра допомогла ознайомитися з мовами та символікою держав.

271
 Інша гра була спрямована на перевірку знань систем навчання в
європейських країнах, а також і нашій країні. Діти повинні були визначити
скільки років потрібно навчатися на різних ступеннях навчання таких, як:
бакалаврат, магістратура, аспірантура, докторантура. В грі були
порівнювалися системи навчання в Польщі, Австрії, Чехії, Україні.
Учасники тімбілдінгу були задіяні ще в одній грі. В цій грі вони
складали власну форму навчання для нашої країни, за аналогами
європейських систем навчання, яка на їхню думку, була би актуальною в наш
час.
І в кінці ми зробили висновки щодо навчання за кордоном та, що
потрібно зробити для того, аби вступити в одні з найкращих вузів Європи.
Більшість учасників погодилися з думкою, що навчання в цих країнах, в тому
числі і в Україні, можна поєднувати. Тімбілдінг проходив в атмосфері
доброзичливості, цікавості та з піднесеним емоційним настроєм.

«Віртуальні екскурсії як засіб

заохочення до вивчення історії
рідного краю»

Під час проведення дитячо-

юнацького регіонального Форуму
М18 група учнів 10-І класу –
вихованців гуртка історичного
краєзнавства Житомирського
обласного Центру туризму і
краєзнавства учнівської молоді
Житомирської обласної ради, під
керівництвом вчителя історії ліцею
й керівника гуртка ЖОЦТКУМ
Преснякової Н.П. презентувала
низку екскурсійних маршрутів
рідним краєм та Україною,
розроблених на основі мандрівок,
проведених гуртківцями у 2018-2019
рр. У своїх презентаціях під
назвами:«Борці за волю України –
наші земляки» (Пигина Д. та Ротар
М.), «Вулиця Європейська м.
Бердичева» (Масан О. та Геба Л.),
«Чернівці – столиця української
Буковини» (Закревський Я. та
Мельник В.), «Фортецями України»
(Герун Д. та Кравченко І.) юні
екскурсоводи із захопленням

272
ділилися із присутніми власними враженнями та знаннями, здобутими під
час подорожей.
ПРЕЗЕНТАЦІЯ 1.Екскурсійний маршрут: «Борці за волю України
– наші земляки»присвячений життю та діяльності безстрашних лицарів
українських визвольних змагань, борцям незримого фронту поневоленої
нації: поету, науковцю, політичному діячу Олегу Ольжичу (О.О. Кандибі), та
Миколі Сціборському, українському державному та військовому діячу УНР,
УВО, підполковнику Війська УНР, одному із фундаторів ОУН, теоретику
українського націоналізму, які народились в Житомирі. Їх імена та подвиг,
здійснений для утвердження незалежності України, тривалий час
знаходились під забороною для багатьох поколінь українців і лише в роки
відродження незалежної Української держави повертаються до нас із забуття,
по праву ставши символом цілого покоління української молоді 20-30-х рр.
XX століття, що самовіддано
присвятило себе служінню
українській ідеї.
Маршрут пролягає вулицями
нашого рідного міста: від
Державного архіву Житомирської
області, розташованого на
Охрімовій горі, через вулицю
Ольжича, на перетині якої з
вулицею Перемоги у липні 2007
року на відзнаку 110-ї річниці від
дня народження поета-борця
постали пам’ятник Олегу Ольжичу
та сквер.
Екскурсія продовжується
поблизу Святопреображенського
собору, де знаходиться могила
підступно знищених у липні 1941
року членів ОУН(м) Миколи
Сціборського та Омеляна Сеника.
Прямуючи через Соборну
площу та вулицю Велику
Бердичівську, завершуємо
екскурсію біля експозиції
Житомирської обласної наукової
бібліотеки ім. Олега Ольжича.
ПРЕЗЕНТАЦІЯ 2. Одним із
найбільш відомих міст нашого
краю віддавна є Бердичів. Почавши свій величний шлях у глибокій давнині із
високої скелі над річкою Гнилопяттю, Бердичів потрапив в аннали
Литовської історії під 1430-м роком, коли його відвідав великий князь
литовський Вітовт.

273
 Після Люблінської унії місто потрапило до Польщі, а під час
національно-визвольної війни під проводом Б. Хмельницького увійшло до
Київського полку.
І хоча після Андрусівського перемир’я Бердичів відійшов Речі
Посполитій, та вже в кінці ХVІІІ ст. опинився в Російській імперії за другим
поділом Польщі.
Така бурхлива й динамічна історія, втім, не завадила Бердичеву стати
одним із найпотужніших центрів економічного розвитку і зайняти п’яте
місце серед найбільших українських міст Російської імперії в першій
половині ХІХ ст. Щоб ознайомитися із цікавими героїчними й драматичними
сторінками Бердичева, пропонуємо відвідати пам’ятки історії, що
знаходяться на центральній
вулиці Бердичева – вулиці
Європейській.
Екскурсійний маршрут:
Вулиця Європейська міста
Бердичева (відстань – 3,1 км)
містить велику кількість цікавих
історичних об’єктів і починається
із залізничного вокзалу,
побудованого в кінці ХІХ ст.
Арка, яка є однією із окрас
вулиці, була відкрита 20 серпня
2005 р., на День міста, і носить ім’я Почесного громадянина Бердичева,
Заслуженого тренера СРСР В. О. Лонського, що виховав велику кількість
спортсменів-переможців багатьох змагань та Олімпійських ігор.
Арка височіє над відновленим Бердичівським бульваром, урочисто
відкритим 15 жовтня 2003 року після завершення його реконструкції.
Бульвар на багатолюдному зібранні жителів міста дістав віднині назву
«Вулиця Європейська».
Цікаву історію має й Бердичівський педагогічний коледж, відомий як
педагогічне училище із 1923 року. Після визволення від гітлерівської
окупації 1947 року педучилище відновило свою діяльність – тут працювали
шкільний та дошкільний відділи.
1997 року в ньому було відкрито нову спеціальність «Соціальна
педагогіка» і отримавши згодом сучасну назву, педагогічний коледж і донині
продовжує готувати висококласних педагогічних працівників.
На вулиці Європейській знаходиться і відомий на увесь світ Костел
Святої Варвари, що нині знаходиться у стані реставрації, де вінчалися класик
французької літератури Оноре де Бальзак та його кохана Евеліна Ганська.
Не залишать відвідувачів байдужими такі історичні пам’ятки
Бердичева, як Свято-Миколаївський православний собор і Музей Єврейства,
які є унаочненням багатовікових толерантних відносин у
багатонаціональному місті.

274
 Міська рада і головна площа міста, Бердичівський драматичний театр і
Парк культури й відпочинку ім. Тараса Шевченка, поблизу якого знаходиться
Пам’ятник великому Кобзарю, є улюбленими місцями бердичівців та гостей
міста. У Бердичеві особливо шанують пам'ять нашого українського пророка,
який 1846 року побував у місті під час роботи у Київській археографічній
комісії із вивчення фольклорного спадку українців. Саме тут відзначаються
видатні дати Бердичева й українського державотворення.
Всесвітню славу має і
Бердичівський Кляштор Босих
Кармелітів, зведений 1642 р. коштом
Януша Тишкевича на його ж землях,
подарованих цьому католицькому
ордену на честь визволення
Тишкевича з турецької неволі.
Із багатовіковою історією
Бердичева детальніше познайомить
гостей міста Краєзнавчий музей, який,
як і музей Джозефа Конрада, ще
одного всесвітньовідомого уродженця
міста, знаходиться на території
Кляштору Босих Кармелітів.
ПРЕЗЕНТАЦІЯ 3.
присвячена історії старовинних
фортець України – Хотинської та
Кам’янець-Подільської, що тісно
пов’язана з боротьбою українського
народу за свободу та незалежність
своєї Батьківщини.
ПРЕЗЕНТАЦІЯ 4.Висвітлює героїчні й трагічні сторінки історії
українства, що населяло столицю Північної Буковини – Чернівці, яке
впродовж багатьох віків зберігало традиції і звичаї свого народу,
перебуваючи під гнітом багатьох сусідніх держав: Туреччини, Австро-
Угорщини, Румунії.
Нині у складі незалежної України буковинці творять нове життя поряд
із представниками багатьох націй, демонструючи високі зразки
самоорганізації та толерантності.
Учасники презентаційної
платформи переконались, що
подорожі рідним краєм та Україною
сприяють вихованню глибокої поваги
до майстерності й мужності наших
предків, які залишили нам – своїм

275
нащадкам, невмирущі зразки незламності сили духу та неперевершені
витвори народних умільців.

276
 Удосконалюй себе
Майстер-клас «Скандинавська ходьба сьогодні в тренді»
Скандинавська ходьба – це вид фізичної активності, у якій
використовується методика знань та техніка ходьби з використанням
спеціальних палиць схожих на лижі, але це не лижі.
06 грудня 2019 року цікавий та змістовний майстер-клас підготували і
провели представники ВГО «Українська федерація скандинавської ходьби»,
керівник житомирського
представництва федерації, віце-
президент у справах молоді та сім’ї
Ірина Снігурівська та інструктори
скандинавської ходьби Ольга
Медвідь-Терлецька та Євген
Балухатін ЖИТОМИРСЬКОГО
РЕГІОНАЛЬНОГО ДИТЯЧО-
ЮНАЦЬКОГО ФОРУМУ «М18:
ШЛЯХИ СТАНОВЛЕННЯ
ВІДПОВІДАЛЬНОГО ГРОМАДЯНИНА». Учасники Форуму самі вибирали
тематику майстер-класів. Ми були задоволені
такою цікавістю до виду рухової активності, як
скандинавська ходьба. Захід відбувся за
підтримки волонтерів ГО « Територія здоров’я,
краси та успіху»..
Вік учнів – це період великих можливостей
для формування здорового способу життя.Урок
фізкультури можна проводити застосовуючи нові
види рухової активності та отримуючи
комплексний результат для всіх складових
здоров’я сучасного підлітка.
Мета заняття - упровадження здорового
способу життя, формування вміння ефективної
взаємодії та командоутворення з елементами
формування лідерських якостей, ознайомлення з
популярним видом рухової активності.
Скандинавська ходьба поширюється в
багатьох країнах світу, і все більше
популяризується на теренах України.
Розвивається цей вид рухової активності в трьох напрямках: оздоровчому,
реабілітаційному та спортивному. В Україні за останній рік були проведені
низка змагань різного рівня, зокрема міжнародний, де брали участь діти з 12
років. Регіональна комісія Федерації спортивного туризму вже розглядає
пропозицію про внесення скандинавської ходьби до переліку спортивних
видів. Зважаючи на те, що значна кількість учнів належить до спецгрупи за
медичними показниками, тому і реабілітаційний напрямок також цікавий для
оздоровлення підлітків. Під керівництвом сертифікованих інструкторів

277
 відбуватимуться тренування
бажаючих. Усі негативні
емоційно-депресивні стани, які
часто супроводжують молодь, під
час таких занять перетворюються
на позитив руху. Завдяки тому, що
уроки проводяться на свіжому
повітрі, велика кількість кисню та
виконання помірного фізичного
навантаження має вагомий вплив
на імунітет, нервову, гормональну,
серцево-судинну, опорно-рухову системи організму молодої людини.
Під час проведення заняття учні отримали, теоретичну ознайомчу
інформацію про скандинавську ходьбу, історію виникнення, упровадження в
Україні та за кордоном. Практична частина відбувалася ритмічно, динамічно
та результативно. Учасники були приємно здивовані впливом, на перший
погляд, звичайної ходьби з палицями. Найбільшу цікавість викликало те, що
завдяки фізичним вправам можна вчитися формувати ефективну взаємодію,
створювати команду, опановувати лідерські якості.
Заняття складалося з трьох частин: – розминка, основна частина та
рефлексія. Усі були в активному процесі опанування навичок техніки
скандинавської ходьби.
Під час такого такому фізкультурно-оздоровчого тренування
здійснювалась диференціація фізичних навантажень залежно від довжини
дистанції, кількості кроків та їх довжини, темпу пересування. Використання
ігрових моментів, робота в парах та команді, музичний супровід дає
можливість досягнути зацікавленості в проведенні і в подальшому таких
занять з учнями на уроках фізичної культури вчителя фізкультури Ірини
Миколаївни Дубінчук. Цікавим для молоді є також можливість досягати
певних результатів у спорті. У світі вже існує досвід фізичного та психічного
вдосконалення людей, які використовують скандинавську ходьбу як засіб
рухової активності. Залучені до ходьби палиці підвищують активність м’язів
плечового поясу і рук, тим самим дозволяючи повноцінно розвивати майже
усі м’язи тіла й досягати більш швидкого тренувального ефекту.
Про це все в подальшому зможуть дізнаватися й освоїти нові навички
учасники таких занять. У фінальній частині заняття учні обмінялися
враженнями про отримані знання та навички й висловили свою подяку та
зацікавленість у проведенні таких уроків.
Проєкти громадських організацій «Територія здоров’я, краси та успіху»
та житомирського представництва
«Українська федерація
скандинавської ходьби» доводять,
що скандинавська ходьба це той
вид фізичної активності, який
позитивно і якісно впливає на

278
фізичні, психічні та соціальні фактори. Здоров’я нерозривно пов’язане з
соціальним розвитком. На фоні значного зниження рухової активності в
підлітковому віці та ставлення до фізичної культури взагалі, цікаві креативні
заняття значно підвищують зацікавленість учнів до предмету фізкультури та
до всіх складових свого здоров’я.
У майбутньому плануємо розширити партнерство з ГО "Територія
здоров'я, краси та успіху" та ВГО "Українська федерація скандинавської
ходьби". Соціальні проєкти, у яких ми беремо участь, корисні для розвитку
громадянської активності. Важливо робити дії для змін.
Сподіваємось на подальшу плідну співпрацю. Маємо надію, що новими
майстрами спорту стануть саме наші вихованці .
"Українська федерація скандинавської ходьби" висловила щиру подяку
директору КЗ "Житомирський обласний ліцей-інтернат для обдарованих
дітей "Житомирської обласної ради Корінній Людмилі Віталіївні –
координатору міжнародного проєкту "Ми можемо більше!" за запрошення.

279
 Засідання дискусійного клубу на тему«Толерантність – ознака
демократичного суспільства»
Сьогодні гостро постає питання про нехтування учнями та молоддю
загальнолюдськими цінностями , порушення особистих прав людини , не
толерантне ставлення дітей один до
одного . Саме зараз дуже важливо
зрозуміти необхідність
толерантності в суспільстві .
Трагічні приклади історії
показують нагальну потребу в
злагоді , добросусідстві , поваги до
інших людей , їхніх думок.
Отже , метою заходу стало
усвідомлення учнями значення
толерантної поведінки в
суспільстві.
Почали учні з «мозкового штурму» , розподіливши риси характеру
людей на позитивні та негативні . Таким чином учні створили образ
толерантної людини , що усвідомлює важливість своїх вчинків для
суспільства . Наступним кроком став екскурс у минуле , де всі дізнались про
походження слова « толерантність» , як це поняття змінювалось протягом
століть та про цінність толерантності для нашої історії. Це дало змогу
кожному дати чітке тлумачення толерантності .
Учні розподілились на невеликі групки , та розглянули різні аспекти
ставлення людей один до одного. Перш за все , лінгвісти занурились в
культуру та традиції різних народів та національностей . Безумовно, важливо
дізнатись про рішення суспільних проблем в провідних інноваційних
країнах . Це й зробили Джурмій Євгенія та Колеснєва Катерина.
Побувавши за кордоном , важливо повернутися на Батьківщину . Тому ,
отримавши досвід інших країн , учні обговорили проблеми в Україні . По–
перше , визначили , як діти можуть допомагати військовим на Сході країни.
Не оминули й тему релігії , адже ця проблема гостро постає перед
українцями протягом цілих тисячоліть . Також порушили питання мови .
Прикро , що багато українців не розмовляє національною мовою. Тему
суперечностей толерантності в Україні презентували Шуляк Яна , Шостак
Каріна та Рисіч Дар’я.
Важливо бути толерантними й до людей з особливими потребами . На
жаль , таких людей зараз надмірно багато . Однак , чомусь ніхто не думає про
їх комфорт та зручності елементарного пересування. Наприклад , у нашому
ліцеї немає необхідного обладнання для інвалідів . Тобто , вони не мають
права на повноцінне життя та навчання? Цю проблему висвітлили Боцанюк
Іван , Кравчук Давид , Черепанський Юрій та Чечет Єгор.

280
 Не менш актуальною
проблемою сьогодення є
екологія нашої планети.
Толерантність - це не тільки
ставлення один до одного, а,
безумовно, й до природи.
Сьогодні наша планета потерпає
від діяльності людини. Тому,
необхідно не просто говорити, а
діяти. Тему забруднення
екології обговорювали Коваль
Анастасія та Манджула
Маргарита.
Щоб підсумувати теорію, був проведений інтерактив. На основі живих
ситуацій, учні шляхом аналізу обставин запропонували вирішення багатьох
проблем сучасного світу. Кожен добре засвоїв, що зміни починаються саме з
нього, ніколи не потрібно боятися робити перший крок. Варто зауважити, що
захід був проведений англійською мовою.

281
 ВІЗИТ ГОЛОВИ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ
ДО НАШОГО ЛІЦЕЮ
(у рамках роботи клубу «Лідер»)

Ранок 9 грудня 2019 року розпочався з

прекрасної зустрічі. До КЗ «Житомирський
обласний ліцей – інтернат для обдарованих
дітей» завітав Дмитро Олександрович
Разумков − голова Верховної Ради України!
Радо вітала Дмитра Олександровича Людмила
Віталіївна Корінна-директор ліцею.
Слід зазначити, що разом з спікером
завітали до навчального закладу голова
обласної ради Володимир Ширма, голова
облдержадміністрації Віталій Бунечко,Бабак
Сергій Віталійович – народний депутат
України, Сухомлин Сергій Іванович- мер міста
Житомира, народні депутати та
депутати обласної ради.
Людмила Віталіївна очільнику
Парламенту провела екскурсію
навчальним закладом, під час якої
він мав нагоду поспілкуватися з
педагогічним колективом, учнями та
ознайомитися з Музеєм-експозицією
історії комунального закладу
«Житомирський обласний ліцей-
інтернат для обдарованих дітей»
Житомирської обласної ради, який був створений до 25-річчя навчального
закладу.
Також Людмила Віталіївна розповіла гостям історію заснування
навчального закладу.«Заклад був заснований у травні 1991 року рішенням
Житомирського облвиконкому. Наразі в 17 класах ліцею навчається 466
учнів з усіх районів області, переважно з сільської місцевості. Освітній
процес забезпечують 67 педагогічних
працівників. Серед напрямів
навчання − філологічний, суспільно-
гуманітарний, природничо-
математичний, спортивний. За
результатами зовнішнього
незалежного оцінювання – IV місце
серед шкіл міста Житомира.
Завдання закладу − виховання
творчої, обдарованої особистості,

282
отримуючи перемоги у різноманітних інтелектуальних змаганнях, конкурсах,
акціях» −наголосилаЛ. В. Корінна.
Спілкуючись з вихованцями, Дмитро Разумков відповів на запитання
учнів, які стосувались майбутнього України, української політики,
децентралізації, обігу землі і як стати успішним політиком.

283
 Шевчук Андрій Володимирович,
кандидат історичних наук, доцент,
учитель історії

З ДОСВІДУ ПРОВЕДЕННЯ ОНЛАЙН-УРОКУ

З ПАРЛАМЕНТАРИЗМУ НА ТЕМУ: «ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ: 30
РОКІВ РОЗВИТКУ»

Національно-патріотичне виховання учнів є надзвичайно складним

процесом, який потребує системної і кропіткої щоденної праці з боку всього
педагогічного колективу. У комунальному закладі «Житомирський обласний
ліцей-інтернат для обдарованих дітей» Житомирської обласної ради завдяки
зусиллям адміністрації (директор ліцею Людмила Віталіївна Корінна) і
педагогів на високому рівні проводиться робота у цьому напрямку.
Зауважимо, що багаторічним партнером навчального закладу виступає
Державна наукова установа «Інститут модернізації змісту освіти», який
допомагає в теоретичному і практичному аспекті. Національно-патріотичне
виховання дітей та молоді – це комплексна системна і цілеспрямована
діяльність органів державної влади, громадських організацій, сім’ї, освітніх
закладів, інших соціальних інститутів щодо формування у молодого
покоління високої патріотичної свідомості, почуття вірності, любові до
Батьківщини, турботи про добробут свого народу, готовності до виконання
громадянського і конституційного обов’язку із захисту національних
інтересів, цілісності, незалежності України, сприяння становленню її як
правової, демократичної, соціальної держави1. При здійсненні національно-
патріотичного виховання використовується указ Президента України «Про
стратегію національно-патріотичного виховання» від 18.05.2019 р.2, де
зазначено, що національно-патріотичне виховання є важливим засобом
громадянської освіти і одним з пріоритетних напрямів діяльності держави та
суспільства. Важливим є також лист Міністерства освіти і науки України від
16.08.2019 №1/9-523 «Пронаціонально-
патріотичневихованняузакладахосвітиу 2019/2020 навчальномуроці»3.
Заради вирішення поставлених завдань ліцей співпрацює з багатьма
організаціями та установами, є членом багатьох проєктів. Важливе значення
має його активна участь у Міжнародному проєкті «Створення мережі
інтерактивних парламентських просвітницьких осередків для учнів молодшої
1
Національно-патріотичне виховання дітей та молоді. URL:
https://imzo.gov.ua/osvita/pozashkilna-osvita-ta-vihovna-robota/natsionalno-
patriotichne-vihovannya-ditey-ta-molodi/

2
Указ Президента України «Про стратегію національно-патріотичного виховання» від 18.05.2019 р. URL:
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/286/2019
3
Лист Міністерства освіти і науки України від 16.08.2019 №1/9-523 «Про національно-патріотичне
виховання у закладах освіти у 2019/2020 навчальному році».URL:
https://drive.google.com/file/d/1Db5P_CNZu5Sp5v_4_yKJUJrHLqeKrJ4u/view

284
і середньої школи», що реалізується громадською організацією «Об’єднання
«Агенція розвитку освітньої політики» в межах Програми USAID «РАДА:
відповідальність, підзвітність, демократичне парламентське
представництво», що виконується Фондом Східна Європа. Ефективне
функціонування парламентаризму є необхідною умовою демократичного
розвитку України, незворотності її цивілізаційного поступу. Виховання в
учнів поваги до роботиВерховної Ради України, формування розуміння
ефективності функціонування народних депутатів, можливості впливу на
роботу установи є головними завданнями для учасників проєкту.
15 травня 2020 р. Верховна Рада України відзначала своє 30-річчя.
Саме у цей день у 1990 р. набула повноважень Верховна Рада України І
(першого) скликання, яка 24 серпня 1991 р. проголосила незалежність
України. На честь цієї дати Освітній центр Верховної Ради України
організував для активних підлітків молодше 18 років Всеукраїнський онлайн-
урок «Мій парламент: розумію і впливаю!»4.
«Житомирський обласний ліцей-інтернат для обдарованих дітей» не
залишився осторонь цієї події і, враховуючи перебування на карантині, для
учнів 8 – 11 класів було організовано онлайн-уроки з парламентаризму
(використовуючи платформу Zoom). Беручи до уваги, що більшість учнів 11
класу незабаром складатимуть зовнішнє незалежне оцінювання з історії
України, було запропоновано тему: «Верховна Рада України: 30 років
розвитку». Перед нами постало комбіноване завдання: не лише поглибити
знання учнів з парламентаризму, але і повторити з ними основні події історії
України: «Розділ ІV. Відновлення незалежності України (1985 – 1991),
«Розділ V. Становлення України як незалежної держави (1992 – 2013), «Розділ
VІ. Творення нової України (з 2014 р.).
Враховуючи, що значну частину матеріалу учні опрацьовували під час
вивчення «Основ правознавства» і «Історії України», ми використали урок
узагальнення і систематизації знань із використанням презентації.
Насамперед для актуалізація опорних знань було запропоновано відповісти
на тестові запитання закритого типу:
1. Термін «парламент» –французького походження і в перекладі
означає:
2. Коли в Україні розпочала свою роботу Верховна Рада України 1
скликання?
3. Кількісний склад Верховної Ради України відповідно до
Конституції України складає?
4. Хто був першим головою Верховної Ради України незалежної
України?
5. Хто є головою Верховної Ради України на сьогоднішній день?
6. Встановіть відповідність між датами і прийнятими Верховною
Радою України знаковими актами:

4
Всеукраїнський онлайн-урок з нагоди 30-річчя Верховної Ради України
URL:https://rada.gov.ua/news/Novyny/192781.html

285
 16 липня 1990 р. Декларація про державний суверенітет
24 серпня 1991 р. Конституція України
28 червня 1996 р. Акт проголошення незалежності України
22 лютого 2014 р. В. Янукович позбавлений статусу президента
Верховною Радою України

Учні занотовували правильні відповіді з тим, щоб при підведенні

підсумків отримати можливість перевірити свої знання.
Далі школярам повідомлялися тема, мета і завдання уроку та мотивація
навчання. Узагальнення і систематизація знань здійснювалася наступним
чином:
1. Поняття та сутність парламенту. Передусім було визначено, що
парламент – це загальнонаціональний представницький орган влади, який
здійснює свою діяльність на постійній основі і основною функцією якого є
законотворчість. Термін «парламент» походить із середньовічної латини, де
слово parlamentum означало богословську бесіду (дискусію) монахів. Разом з
тим, у радянській літературі термін пов’язували із транскрипцією
французького дієслова «говорити» (parle або parler), що давало підставу
вважати установу говорильнею (зверніть увагу на перше запитання

тестування). Таку тезу можна вважати ідеологемою. У ХІІІ ст. у Франції

«парламентами» називали суди, в Англії спочатку так називали велику раду
королівства і лише пізніше вона трансформувалася у відповідний орган
станово-представницької монархії. На сучасному етапі у багатьох країнах за
власну назву законодавчого органу слугує саме термін «парламент», який
нерідко вживається разом із власною назвою5.
2. Характер і зміст парламентаризму. Характеризуючи
парламентаризм, ми визначили, що це система організації державної влади,
для якої характерним є визнання провідної або істотної ролі парламенту.
5
Шаповал В.М. ПАРЛАМЕНТ [Електронний ресурс]. URL: http://www.history.org.ua/?termin=Parlament

286
Термін «парламентаризм» набув поширення тільки в ХІХ ст., але ніколи не
використовувався в основних законах, а вживався у літературі для позначення
державного ладу Великобританії (вживали термін «золотий вік
парламентаризму»). Згодом термін набув поширення і як його синоніми
використовувалися терміни «парламентський режим», «парламентарна
(парламентська) держава», «парламентарний лад», «парламентська
демократія» тощо. Сучасні правознавці стверджують, що парламентаризм
можливий тільки в умовах демократичного політичного режиму, а справжня
демократія грунтується на реальному парламентаризмі6.
3. Шляхи розвитку парламентаризму в Україні. Висвітлюючи це
питання необхідно пригадати передмову до ґрунтовного наукового
дослідження «Історія українського парламентаризму…», здійсненого
науковцями Інституту історії України НАН України. Автори зазначають, що у
2010 р. (ВРУ І скликання було 20 років) український парламентаризм
відзначив своє 20-річчя. Верховна Рада України першого скликання стала
законодавчим органом суверенної влади і створила незалежну державу.
Наголошено, що відтоді український парламент керує економічним,
суспільно-політичним й культурним життям, крок за кроком наближаючи
Україну до об’єднаної Європи. Зазначено, що разом з тим сучасний
український парламентаризм має міцні історичні корені7. З цим твердженням
перегукуються висновки Б. Максимця, який переконує, що український
парламентаризм як принцип організації влади вперше з’являється лише
наприкінці ХХ ст., хоча має своє глибоке коріння на українських землях.
Поява його стала можливою завдяки трансформації радянської політичної
системи, що призвело до проголошення державної незалежності України, що
супроводжувалося появою багатопартійності та ідеологічного плюралізму
тощо. Однак, дослідник вважає, що практика парламентаризму в рамках
незалежної України потребує удосконалення8. Л. Баликіна вважає, що
парламенту України треба переглянути свою роль серед інших органів влади.
Щоб цього досягти, треба чимало зробити: сформувати в суспільстві
політичну культуру, створити у населення позитивне довірче ставлення до
представницьких органів влади тарозуміння своєї відповідальності за якість
влади, а парламент мав би відповідати за свої обіцянки і свою діяльність
перед суспільством9.

6
Шаповал В.М. Парламентаризм // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол. Ю. С. Шемшученко (відп.
ред.) [та ін.] – К.: Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2002. – Т. 4: Н – П. –
720 с.URL:https://leksika.com.ua/15070412/legal/parlamentarizm
7
Історія українського парламентаризму: від допарламентських форм організації політичного життя до
сьогодення / голова ред. ради В.М. Литвин; кер. авт. кол. В.А. Смолій. НАН України. Інститут історії
України. - К.: Вид-во "Дніпро", 2010. - 636 с.
8
Максимець Б. Історія становлення інституту парламентаризму в Україні // Вісник Національної академії
державного управління при президентові України. - 2009. - № 3. – С. 202-208.
9
Баликіна Л. Парламентаризм – система політичної організації держави [Електронний ресурс]. URL:
http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?
C21COM=2&I21DBN=UJRN&P21DBN=UJRN&IMAGE_FILE_DOWNLOAD=1&Image_file_name=PDF/
bmju_2012_2_15.pdf

287
 4. Парламент України – Верховна Рада України: 30 років поступу.
Насамперед було згадано, що Верховна
Рада України – єдиний орган законодавчої
влади в Україні, парламент. ЇЇ
попередницею була Верховна Рада УРСР. 4
березня 1990 р. відбулися перші вільні
вибори до Верховної Ради і 15 травня
Верховна Рада вперше почала працювати як
парламент – постійно (звернути увагу, що
це друге питання тестування). З курсу
історії України наголошено школярам про
парламентську боротьбу. Зосереджено увагу
на ту роль, яку відігравав парламент у
перший період свого функціонування, що
відобразилося у прийнятті 16 липня 1990 р.
Декларації про державний суверенітет і 24
серпня 1991 р. – Акт проголошення
незалежності України (при прийнятті
останнього зауважити роль спікера
Л. Кравчука). Протягом 1991 – 1995 рр. Верховна Рада внесла численні зміни
до Конституції 1978 р., запровадила поділ державної влади на законодавчу,
виконавчу та судову. Потрібно згадати про участь інституції у
конституційному процесі, що мало наслідком прийняття нею 28 червня 1996
р. нової Конституції України. У ній було чітко визначено конституційний
статус парламенту як органу державної влади, встановлено перелік її
повноважень та засади її взаємодії з іншимиорганами державної влади 10. Далі
було охарактеризовано конституційний статус парламенту, його
повноваження, наголошено на статусі народних депутатів, порядку роботи
інституції. З 29 серпня 2019 р. розпочала свою діяльність Верховна Рада
України 9 скликання і головою
обрано Дмитра
Олександровича Разумкова.
Насамкінець необхідно
зупинитися на характеристиці
роботи парламенту в сучасних
умовах.
Підбиваючи підсумки
уроку, передусім разом з
учнями повернулися до
вхідного тестування і, після
перевірки відповідей разом, вони самостійно оцінили свої знання. На
завершення спільно з учнями прийшли до висновку, що хоча розвиток
10
Гавриш С.Б. ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 1:
А-В / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова
думка", 2003. - 688 с. URL:http://www.history.org.ua/?termin=Verkhovna_Rada_Ukrainy

288
парламентаризму в Українісупроводжується труднощами, але 30 років
розвитку Верховної Ради України переконують у вірності обраного народом
України демократичного шляху. Творення процвітаючої демократичної,
соціальної і правової держави покладається і на молоде покоління.

289
 Сірик Ольга Олегівна,
практичний психолог

ПСИХОЛОГІЧНІ ЗАНЯТТЯЗ ЕЛЕМЕНТАМИ ТРЕНІНГУ

ПРАВА ЛЮДИНИ ТА ПРАВА ДИТИНИ

Мета: ознайомити учасників з поняттям

«права людини та дитини»; систематизувати
вивчене у сфері базових прав людини та дитини;
розвивати навички критично аналізувати
інформацію та пов’язувати її з повсякденним
досвідом; стимулювати учасників групи почуття
відповідальності, солідарності, справедливості
та рівності.
Завдання: ознайомлення та узагальнення
знань про права людини та дитини; розвиток
почуття відповідальності; формування навички рефлексії; навчити приймати
рішення на основі дотримання прав людини та дитини.
Методи: інтерактивні міні-лекції, руханки,інтерактивні вправи,
рефлексія.
Ресурси: камінець, ручки, роздатковий матеріал.
Час: 60 хв. Вік учасників: 10-11 класи.

290
 Хід заняття

Блок/
№ План виконання Тривалість
компонент
1 Привітання 1. Вступне слово (озвучення теми,
мети, завдань заняття).
5 хв.
2. Обговорення правил роботи групи.
3. Визначення очікувань від заняття.
2 Інформаційний 1. Цінності та суспільство
8 хв.
2. Що таке права людини
3 Практичний 1. Вправа «Я через десять років» 4 хв.
2. Вправа «Особлива скульптура» 8 хв.
3. Вправа «Поділ на групи» 3 хв.
3. Вправа «Пересадка серця» 40 хв.
4 Завершальний 1. Зворотній зв’язок від
4 хв.
учасників,вправа «Піраміда почуттів»
Наші правила
Мета:навчити учасників розробляти та приймати правила поведінки,
роботи у групі, формувати
відповідальне ставлення до своєї
поведінки.
Матеріали:інтерактивна дошка,
маркери, ватмани.
Хід вправи
Для того, аби група працювала
ефективно, аби кожен учасник почував
себе комфортно, ми приймаємо
правила групи.
Орієнтовні правила групи:
1. Довірливий стиль спілкування.
2. Безоціночне ставлення один до одного.
3. Спілкування «тут і тепер».
4. Активність.
5. Конфіденційність.
6. Толерантність.
Інформаційне повідомлення
Соціальні норми змінюються з плином часу. Вони надзвичайно
різноманітні, оскільки різноманітні й регульовані ними суспільні відносини.
Багато соціальних норм не залежать від державних кордонів, інші можуть
значно відрізнятися у різних країнах. Не дивлячись на те, що ми всі
знаходимось під впливом соціальних норм, кожен/-на з нас може розвинути
свої незалежні ідеї про справедливе ставлення та поведінку щодо інших
людей. Ми можемо брати ці ідеї з багатьох джерел, втому числі від значущих
для нас осіб, з книг та особистих міркувань.

291
 Деякі етичні принципи про те, як люди повинні ставитися одне до
одного, є універсальними. Ці принципи називаються «права людини».
Права людини – це можливості людини існувати й розвиватися як
особистість, задовольняти свої потреби, здебільшого закріплені
законодавством. Кожна людина має право на основні права і гарантії.
Ці права включають, але не
обмежуються наступними: право на
рівне ставлення відповідно до
закону; право на їжу, воду, житло і
одяг; право на гідне ставлення та
повагу; право на свободу від
катувань; право на свободу
самовираження; право на свободу
думки, совісті й релігії; право на
участь у мирних зібраннях; право
на освіту; право на здоров'я, в тому
числі доступ до інформації та
послуг в галузі охорони здоров'я.
Ці права людини є універсальними – вони стосуються кожного та
кожної з нас, незалежно від статі, віку, сімейного стану, сексуальної
ідентичності чи поведінки, ґендерної ідентичності, раси, національності чи
соціального походження, політичних переконань, громадянства,
віросповідання, соціального чи економічного статусу, місця проживання,
фізичних і психічних здібностей чи стану здоров'я. Ці права не є умовними і
не можуть бути відібраними.
Базові права людини були узгоджені Організацією Об'єднаних Націй.
Вони закріплені у міжнародних угодах і ратифіковані більшістю урядів.
Права дітей були затверджені в міжнародних угодах, в тому числі у
Конвенції про права дитини. Права у Конвенції стосуються всіх осіб молодше
18 років.
Іноді люди прикріплюють
набір характеристик певній групі
людей. Це називається
«стереотипи».
Типовий приклад стереотипу
це припущення, що хлопчики від
природи мають кращі здібності до
математики, ніж дівчата.

Стереотипи, як правило, є
неточними та сильно спотворюють
реальну ситуацію. Стереотипи заважають нам бачити інших людей такими як
вони є та ставитися до них справедливо.
Коли до людей ставляться несправедливо через їхню вигадану (або
відому) ідентичність, таке ставлення називається «дискримінація». Люди

292
мають право на життя, вільне від дискримінації. Дискримінація має місце в
сім'ях, в школі, на роботі, в громаді, і в суспільстві в цілому.
Незалежно від нашого особистого ставлення, ми всі зобов'язані
поважати права людини.

Вправа «Я через десять років»

Цілі:
- привітання учасників групи;
- потренуватися в самооцінці та самопрезентації.
Розмір групи:10-15 осіб.
Ресурси:камінець
Тривалість:4 хвилини.
Хід вправи
Усі присутні по колу передають камінець, і людина, яка його отримує,
називає своє ім’я і презентує свою діяльність, роботу, захоплення, хобі через
10 років.

Вправа «Особлива скульптура»

Цілі:
- активізація групи;
- розвиток здатності розуміння емоцій.
Розмір групи: 10-15 осіб.
Тривалість: 8 хвилин.
Хід вправи
Завдання для групи –
побудувати скульптуру однієї з
емоцій. Наприклад, радість,
смуток, страх, образа, подив,
хвилювання, огида, цікавість,
задоволення. Треба
використовувати різні пози тіла,
міміку, жести. Група презентує
свою скульптуру. Потім кожен/а
може показати цю емоцію
самостійно. Можна запропонувати
зробити вправу ще раз із іншою
емоцією.

Вправа «Поділ на групи»

Хід вправи
Усі стають у шеренгу за датою та місяцем народженням (від січня до
грудня). Рік народження не має значення. Учасники мають виконувати

293
завдання мовчки. Коли шеренга сформована, тренер відраховує по 4-5 осіб у
кожну групу.

Вправа «Пересадка серця»

Цілі:
- розвиток розуміння рівних прав та можливостей людей;
формування навичок неупередженого ставлення під час
прийняття рішень.
Ресурси: роздатковий матеріал («Список кандидатів» відповідно до
кількості команд).
Розмір групи: 10-15 осіб.
Тривалість:40 хвилин.
Хід вправи
Робота у групах.
Дайте однакове завдання кожній групі: «Уявіть, що ви – бригада
хірургів, якій належить зробити операцію з пересадки серця. У вас є одне
донорське серце, список з 10 людей, які потребують операції, та 10 хвилин
для прийняття рішення – кого саме ви будете оперувати. Рішення повинно
бути одноголосним, інакше операція не відбудеться, і пацієнт може
загинути». Роздайте кожній групі список кандидатів на пересадку серця.
По завершенні обговорення, кожна група має озвучити своє рішення та
аргументувати його.
Запитання для обговорення:
Чи легко було приймати рішення?
Що вплинуло на прийняття
рішення? У чому сенс вправи?
Підведіть групу до висновку,
що під час вибору кандидата на
операцію, вони керувалися різними
аргументами. Було видно, що вони
намагалися бути справедливими. І
все-таки, можливо, мимоволі,
учасники поставили «оцінку»
кожній людині. Проте лікарі не
мають права ставити моральні оцінки. Вони керуються зовсім іншими
мотивами. Їхній вибір в даному випадку буде обґрунтований порядком у черзі
людей, що очікують на таку операцію, а також сумісності донорського серця і
реципієнта. Ухвалене рішення має будуватись на об’єктивних фактах, а не на
соціальних оцінках.
Так само трапляється і в житті. Ми хочемо бути справедливими і при
цьому забуваємо, що не маємо права судити інших людей нам можуть не
подобатись їхні вчинки, стиль життя. Ми навіть можемо вирішити, що не
хочемо дружити з ними, але ми не можемо судити їх. Рішення завжди краще

294
приймати, виходячи з об’єктивних обставин, залишаючись толерантними до
різних людей, та спираючись на права людини як основну ціль.

Вправа «Піраміда почуттів»

Цілі:
- підведення підсумків роботи групи
Розмір групи: 10-15 осіб.
Тривалість: 4 хвилини.
Хід вправи
Групі пропонується побудувати піраміду позитивних почуттів, емоцій.
Усі присутні говорять, поклавши свою руку зверху на руки інших, про те, що
вони винесли з цієї зустрічі.
Роздатковий матеріал «Список кандидатів»
1. Чоловік, 28 років. Колишній чемпіон з фехтування. Постраждав в
автомобільній аварії ( був у стані алкогольного сп’яніння).
Неодружений.
2. Жінка, 52 роки. Мати трьох дітей. Колишня ув’язнена.
3. Священик, 27 років.
4. Чоловік, 40 років, батько двох дітей. Колишній співробітник СБУ,
колишній депутат, зараз бізнесмен.
5. Дівчинка, 5 років. З особливими освітніми потребами. Вміє малювати
унікальні картини.
6. Студент університету (програміст), 20 років, депресія, дві спроби
самогубства.
7. Чоловік, 48 років, лікар-онколог, вчений, розробляє ліки від раку.
Близький до вирішення проблеми. Гомосексуал.
8. Жінка, 25 років. Віл-інфікована, мати однієї дитини.
9. Жінка, 45 років. Письменниця, веде популярний блог.
10. Хлопчик, 8 років, хворий на діабет. Єдина дитина в сім’ї.

СІМЕЙНІ ЦІННОСТІ
(заняття з елементами тренінгу)

Мета: актуалізація сімейних

цінностей, визначення особливостей
сім’ї, формування загального поняття
про сім’ю.
Завдання:формування цінностей
сім’ї, уміння слухати і давати зворотний
зв’язок; розвиток особистісних якостей,
що сприяють формуванню цінності сім'ї.

295
 Ресурси: інтерактивна дошка, ватмани, кольорові олівці, листки А-4,
ручки.
Час: 60 хв.
Вік учасників: 10 класи.
Хід заняття
Блок/
№ План виконання Тривалість
компонент
1 Привітання 1. Вступне слово (озвучення теми, мети,
завдань заняття).
5 хв.
2. Обговорення правил роботи групи.
3. Визначення очікувань від заняття.
2 Інформаційний 1. Визначення поняття «сімейні
цінності». 6 хв.
2. Сім’я як цінність.
3 Практичний 1. Вправа «Асоціація» 7 хв.
2. Вправа «Закінчи речення» 9 хв.
3. Вправа «Найщасливіші події в житті» 7 хв.
4. Спільний малюнок «Ідеальна сім’я» 20 хв.
4 Завершальний 1. Зворотній зв’язок від учасників,
співставлення очікувань з реальністю. 6 хв.
Вправа «Оплески»
Наші правила
Мета:навчити учасників розробляти та приймати правила поведінки,
роботи у групі, формувати відповідальне ставлення до своєї поведінки.
Матеріали:інтерактивна дошка, маркери, ватмани.
Хід вправи
Для того, аби група працювала ефективно, аби кожен учасник почував
себе комфортно, ми приймаємо правила групи.
Орієнтовні правила групи:
1. Довірливий стиль спілкування.
2. Безоціночне ставлення один до одного.
3. Спілкування «тут і тепер».
4. Активність.
5. Конфіденційність.
6. Толерантність
Очікування тренінгу
Мета: навчити учасників
визначати власні очікування.
Хід вправи
Визначте ваші очікування
від заняття. Сформулюйте
короткий запит, з яким Ви
прийшли на заняття.

Інформаційне повідомлення

296
 Сім’я, родина – найвища цінність на Землі, яка робить життя кожної
людини щасливим, повноцінним, плідним. Але батьки мають усвідомити, що
вони виконують важливу соціальну роль, адже кожна повноцінна родина є
фундаментом здорового суспільства. Мирослав Стельмахович розглядав
родину як перше соціальне й емоційне мікросередовище, у якому
розвивається та виховується людина з моменту її народження. Виховний
феномен, як і саму сім’ю, нічим замінити не можна. Василь Сухомлинський
писав: «У сім’ї, образно кажучи, закладається коріння, з якого виростає пагін,
і гілки, і квітки, і плоди. Сім’я – це джерело, водами якого живиться
повноводна річка нашої держави». На наш погляд, сімейні цінності – це
визнана суспільством сукупність
світоглядних уявлень і моральних
настанов про сім’ю, заснованих на
традиційному розумінні інституту сім’ї,
подружніх та батьківсько-дитячих
взаємин у ній, що впливає на вибір
сімейних цілей, способів організації
життєдіяльності сім’ї та взаємодії її
членів і забезпечує культурне та
демографічне відтворення українського
суспільства. Сімейні цінності, як
складова фундаменту всієї культури людства, в ідеалі мають бути сформовані
відповідно до загальнолюдських цінностей і цінностей суспільства, в якому
живе сім’я.

Вправа «Асоціація»

Цілі:
- знайоство: -налаштування
учасників на групову роботу.
Розмір групи:10-15 осіб.
Ресурси:листки А-4, ручки.
Тривалість:7 хвилин.
Хід вправи
Учасникам пропонується назвати своє
ім’я та розказати коротко про свою сім’ю
(скільки братиків, сестричок, скільки бабусь,
тіток і т.д.).
Наприкінці потрібно написати на
листку слово-асоціацію зі своєю сім’єю.

Вправа «Продовжити речення ...»

Цілі:
- сприяти формуванню цілісності сім'ї;
- сприяти безоціночному прийняттю дітьми своїх батьків

297
 Час: 9 хвилини.
Учасники по колу продовжують речення, сказане ведучим:
«Я не люблю, коли у сім’ях... ..»
«Я люблю, коли у сім’ях... ..»
«Мені радісно, коли у сім’ях...»
«Мені сумно, коли у сім’ях...»
«Я серджуся, коли у сім’ях...»
«Я пишаюся собою, коли у сім’ях...»
«Я мрію про те, що у сім’ях...».
Наприкінці, за бажанням, учасники можуть висловитись, чому саме
так, а не інакше, продовжили речення.

Вправа «Найщасливіші події в житті»

Цілі:
- розвиток рефлексії власного ставлення до родини;
- формування цінностей толерантної особистості
Час: 7 хв.
Хід вправи
Учасникам групи пропонується згадати найщасливіші події в житті,
пов’язані з їхньою сім’єю. За бажанням вони можуть поділитись спогадами з
групою.

Вправа «Спільний малюнок»

Цілі:
- розширення діапазону комунікативних можливостей, здатності до
емпатичних переживань;
- створення в групі доброзичливою, довірчої атмосфери в групі;
- актуалізація життєвих
цінностей родини.
Ресурси: кольорові олівці,
ватмани.
Тривалість: 20 хвилин.
Хід вправи
Учасникам пропонується
розділитись на 4 команди (за
розрахунком: 1-2-3-4). Кожній команді
даються матеріали для малювання.
Учасникам пропонується намалювати
«Ідеальну сім’ю».

298
 Кожна команда представляє свій малюнок, вказуючи ті сторони, які
роблять сім’ю ідеальною. Учасники інших команд долучаються до
обговорення.

Вправа «Оплески»

Цілі:

299
 - закінчення тренінгу в позитивному емоційному стані;
- підведення підсумків роботи групи
Тривалість: 6 хвилин.
Хід вправи
Обмін думками, почуттями. Співставлення очікувань з реальністю
Учасники аплодують один одному.

ЛІДЕРСТВО ЯК УМІННЯ НАДИХАТИ

(заняття з елементами тренінгу)

Мета: ознайомити
учасників з поняттям
«лідерство», з основними
стилями лідерської поведінки;
надання досвіду лідерської
поведінки.
Завдання: розвиток
організаторських здібностей;
формування навички рефлексії;
розширення соціальної та
комунікативної компетентності;
розвиток творчого підходу до
вирішення завдання.
Методи: активні командні вправи, рольові ігри, ділові ігри,
обговорення, інтерактивні міні-лекції, техніки арт-терапії, рефлексія.
Ресурси: інтерактивна дошка, ватмани, маркери, папір А4, кольорові
олівці, стікери, м’ячик.
Час: 60 хв.
Вік учасників: 10-11 класи.
Хід заняття
Блок/
№ План виконання Тривалість
компонент
1 Привітання 1. Вступне слово (озвучення теми, мети,
завдань заняття).
5 хв.
2. Обговорення правил роботи групи.
3. Визначення очікувань від заняття.
2 Інформаційний 1. Лідерська поведінка як результат
взаємодії соціальних та особистісних
факторів.
2. Риси особистості-лідера. 8 хв.
3. Складові лідерства.
4. Ефективні та неефективні стилі
лідерства.
3 Практичний 1. Вправа «Ти і твоє ім’я» 4 хв.

300
 2. Вправа «Австралійський дощ»
3 хв.
3. Вправа «Снігова куля»
3 хв.
4. Вправа «Скарб»
8 хв.
5. Вправа «Той, хто веде, і той, кого
8 хв.
ведуть»
7 хв.
6. Вправа «Реклама»
4 Завершальний 1. Зворотній зв’язок від учасників,
4 хв.
співставлення очікувань з реальністю.

Наші правила
Мета:навчити учасників
розробляти та приймати правила
поведінки, роботи у групі,
формувати відповідальне ставлення
до своєї поведінки.
Матеріали:інтерактивна
дошка, маркери, ватмани.
Хід вправи
Для того, аби група
працювала ефективно, аби кожен
учасник почував себе комфортно,
ми приймаємо правила групи.
Орієнтовні правила групи:
1. Довірливий стиль спілкування.
2. Безоціночне ставлення один до одного
3. Спілкування «тут і тепер»
4. Активність
5. Конфіденційність
6. Толерантність
Очікування тренінгу
Мета: навчити учасників визначати власні очікування.
Матеріали: клейкі папірці, малюнок гори.
Хід вправи
Визначте ваші очікування від заняття. Запишіть їх на маленьких
аркушиках та наклейте їх на підніжжі намальованої гори. Наприкінці заняття
учасники змінюють положення
своїх аркушів у залежності від
здійснення очікувань.
Інформаційне повідомлення
Лідерство – це здатність
чинити вплив як на окрему

301
особистість, так і на групу, спрямовуючи зусилля на досягнення певних
цілей.
Лідерство – природний соціально-психологічний процес у групі,
побудований на вплив особистого авторитету людини на поведінку інших
членів групи. При цьому під впливом розуміють таку поведінку людини, яка
вносить зміни в поведінку, стосунки, відчуття іншої людини. Вплив можна
надавати через ідеї, усне і письмове слово, через навіювання, переконання,
емоційне зараження, примус, особистий авторитет і приклад.
Поняття «лідер» набуває значення лише разом з поняттям «мета».
Дійсно, безглуздо би виглядав лідер, який не має мети. Але мати мету і
досягти її самостійно – недостатньо для того, щоб назватися лідером.
Невід’ємною особливістю лідера є наявність хоча б одного послідовника.
Роль лідера полягає в умінні повести людей за собою, забезпечити існування
таких зв’язків між людьми в системі, які б сприяли вирішенню конкретних
завдань у рамках єдиної мети. Іншими словами, лідер – це елемент
впорядкування системи людей.
Загальне лідерство в групі складається із таких компонентів:
емоційного, ділового, інформаційного. «Серце групи» - емоційний лідер, до
якого кожен член групи може звернутися за співчуттям. «Руки групи»
- діловий лідер, з ним добре працюється, він може організувати справу,
налагодити потрібні ділові взаємозв'язки, забезпечити успіх підприємства.
«Мозок групи» - інформаційний лідер, до нього всі звертаються з питаннями,
тому що він ерудит, все знає, може пояснити і допомогти знайти потрібну
інформацію. Найкращим буде універсальний лідер, що поєднує всі три
компоненти, але такий лідер зустрічається рідко.

Теорії лідерства: Основні види Типи лідерів:

- Концепція фізичних лідерства 1. Лідер-
якостей (психоаналіз): організатор.
- Концепція 1. «Соверен». 2. Лідер-творець.
інтелігентності 2. «Ватажок». 3. Лідер-борець.
- Концепція рис лідерства 3. «Тиран». 4. Лідер-дипломат.
- Харизматична 4. «Організатор». 5. Лідер-утішник.
концепція 5. «Спокусник». Лідерство може
- Ситуативна теорія 6. «Герой». бути:
лідерства 7. «Поганий приклад». 1)конструктивним
- Системна теорія 8. «Кумир». 2) деструктивним
9. «Ізгой» (антилідер). 3) нейтральним
лідерства
10. «Козел відпущення»
- Концепція авторитарної
(антилідер).
особистості
- Концепція ігрової
мотивації
- Концепція
інструментальної

302
 мотивації

Вправа «Ти і твоє ім’я»

Цілі:
- розвинути самостійність, творчий підхід до завдання, лідерські
навички в учасників;
- потренуватися в самооцінці та самопрезентації.
Розмір групи:10-15 осіб.
Ресурси:інтерактивна дошка, маркери, папір і ручка для кожного
гравця.
Тривалість:6 хвилин.
Хід вправи
Покладіть перед собою аркуш
паперу і напишіть на ньому по
вертикалі Ваше ім’я. Зосередьтеся!
Напишіть проти кожної букви
якість свого характеру, яку Ви в
собі знаєте і цінуєте. Після
завершення індивідуальної роботи
учасники представляють отримані
результати товаришам по групі.
Завершення: обговорення
вправи.

Вправа «Снігова куля»

Цілі:
- визначити лідерські
якості, необхідні для
досягнення успіху.
Розмір групи:
10-15 осіб.
Ресурси:шар.
Тривалість:
4 хвилини.
Хід вправи
Ведучий кидає одному з
учасників сніжку (м’яч),
називаючи одну з рис особистості
лідера. Той, хто зловив, передає м’яч іншому, називаючи при цьому
характеристику.

Вправа «Скарб»

303
 Цілі:
- усвідомлення та позиціонування своєї унікальності.
Розмір групи: оптимальна кількість учасників 8-15 осіб.
Ресурси: шкатулка.
Тривалість:7 хвилин.
Хід вправи
Сядьте так, щоб Вам було комфортно. Уявіть, що зараз Ви виходите із
магазину і йдете по старому місту. Раптом бачите сяйво, що виходить знизу з-
під землі. На вулиці порожньо, нікого немає. Ви відчуваєте, що у сяйві є щось
дуже цінне. Ви починаєте копати і знаходите древнюшкатулку, у якійщось є.
Це Ваш скарб – найцінніше для Вас.
Розкажіть від імені знайденого скарбу, хто Ви і що будете робити тепер,
коли Вас викопали? Як допоможете своєму хазяїну досягнути великого
успіху?
Завершення: обговорення вправи. Питання: Чим вас найбільше вразили
«скарби» інших учасників тренінгу? Що би ви запозичили у інших учасників?

Вправа «Той, хто веде, і той, кого ведуть»

Цілі:
- усвідомлення різниці між лідером та тим, хто підкоряється.
Розмір групи: 10-16 осіб.
Ресурси: телефон, колонки, шарфи.
Тривалість:10 хвилин.
Хід вправи
Члени групи повинні розділитися на пари – один з учасників пари буде
ведучим (той, хто веде), а інший – тим, кого ведуть. Завдання дуже просте:
пара повинна стояти один навпроти одного, дивитись один на одного. Той,
кого ведуть, заплющує очі (якщо важко самостійно закривати очі, можна
використати шарф). Вмикається музика, і ведучий починає робити повільні
рухи, під тип танцювальних, зі своїм партнером, який нічого не бачить. Через
деякий час партнери повинні помінятися ролями.
Завершення: обговорення вправи. Питання: У якій ролі Ви почували
себе комфортніше? Що Ви відчували в обох ситуаціях?

Вправа «Реклама»

Цілі:
- оволодіти активним
стилем спілкування;
розвинути
самостійність.
Розмір групи: до 20 осіб.
Тривалість: 7 хвилин.
Хід вправи

304
 Група ділиться на пари. Протягом двох хвилин (по 1 хв на кожного)
розповісти про свої сильні та слабкі сторони один одному. Уявіть, що кожен з
Вас член закритого елітного Клубу. Лиш еодин раз на рік двері клубу
відкриваються для всіх бажаючих. І саме у цей день Ви можете спробувати
ввести свого друга у постіні члени Клубу. Створює рекламу своєму партнеру
так, щоб його прийняли.
Завершенння: Обговорення вправи. Питання: Чи задоволені ви
рекламою?

Підведення підсумків роботи

групи

Ресурси: кольорові атласні

стрічки, гора з очікуваннями.
Тривалість: 5 хвилин.
Обмін думками, почуттями.
Співставлення очікувань з
реальністю (переміщення листочків
з очікування по намальованій горі).
Утворення «сонечка емоцій».

305
 Семенець Сергій Петрович,
доктор педагогічних наук,
доцент ЖДУ ім.І.Франка

Центр теорії та методики особистісно-розвивального навчання

математики

Серед усіх наук, що відкривають людству шлях до

пізнання законів природи, наймогутніша,
найвеличніша наука – математика.
С. Ковалевська

У КЗ «Житомирський обласний ліцей-інтернат для обдарованих

дітей»працює центр теорії та методики особистісно-розвивального навчання
математики, що функціонує на базі методичної комісії вчителів математики,
інформатики та доповідачем якого є доктор педагогічних наук, професор,
Сергій Петрович Семенець. Центр

дозволяє вчителям провести

дослідження, обговорити та разом дійти до певних висновків.

РОЗВИТОК МАТЕМАТИЧНИХ ЗДІБНОСТЕЙ У МЕЖАХ КОНЦЕПЦІЇ

«ШКОЛИ СТАНОВЛЕННЯ ВІДПОВІДАЛЬНОГО ГРОМАДЯНИНА»

Типи задач:
1. Побудова структурно-математичної моделі в ході вивчення теми.
Наприклад:Користуючись схемою основні поняття  властивості
основних понять  основні теореми та способи їх доведення  основні
типи задач та методи їх розв’язування, побудувати структурно-
математичну модель у ході вивчення теми «Тригонометричні функції».
2. Побудова математичної моделі.
Наприклад:Завод А розміщено на відстані 50 км від прямолінійної
ділянки залізниці, яка йде в місто В, і на відстані 130 км від міста В. Під
яким кутом до залізниці слід провести шосе від заводу А, щоб доставка

306
вантажів з А до В була найдешевшою, якщо вартість перевезення по шосе у
2 рази більша, ніж залізницею?
3. Навчальне моделювання.
Наприклад:Розв’яжіть рівняння 2sinx – 3cosx=2. Скласти алгоритм
розв’язування рівнянь такого типу.
4. Задачі на дослідження.
Наприклад:При якому додатному значені а визначений інтеграл
а

∫ ( 6−2 х ) dx
0 набуває найбільшого значення.
5. Задача на доведення.
Наприклад:Доведіть, що похідна
парної функції є непарною функцією.
6. Обернені задачі.
Наприклад:Задайте систему
нерівностей розв’язком якої є графік
зображений на рисунку.
7. Задачі на складання задачі (на
основі структури скласти авторську
задачу).
Наприклад: Задача на швидкість за течією та проти течії.

Задана математична модель задачі

{48 30
+ =3, ¿ ¿¿¿
x+y x−y
де, х – це власна швидкість, y – швидкість течії. За даною
математичною моделлю складіть власну задачу.
8. Олімпіадна задача (на відкриття ідеї, методу, способу
розв’язування).

Наприклад: Розв’яжіть рівняння

2 cos ()
x
3
=5 x +5−x

ЗАДАЧІ В СТРУКТУРІ НАВЧАЛЬНО-МАТЕМАТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

БАЗОВІ ЗАДАЧІ З МАТЕМАТИКИ

Прикладні задачі на:

- обчислення значень виразів, які містять степені з раціональними
показниками;
- дослідження функції;
- побудову графіків тригонометричних, степеневої, показникової та
логарифмічної функцій;
- розв’язування ірраціональних, показникових, логарифмічних,
тригонометричних рівнянь;

307
 - знаходження швидкості зміни величини в точці;
- кутовий коефіцієнт і кут нахилу дотичної до графіка функції в
заданій точці;
- знаходження проміжків монотонності та екстремумів функції,
найбільшого та найменшого значення функції;
- обчислення площі криволінійних трапецій;
- знаходження відносної частоти події, кількості перестановок,
розміщень, комбінацій;
- обчислення ймовірності події та ін.
Приклади базових задач
- прикладні задачі
- на обчислення значень виразів, які містять степені з
раціональними показниками:
1. У банк поклали 20000 грн. під 15 складних відсотків. Яку суму
отримає вкладник через 3 роки і 6 мвсяців?
- на знаходження
швидкості зміни величини:
1. Кількість мишей у колонії
записували щотижня і
побудували відповідний
графік. Оцініть середню
швидкість зростання
популяції мишей: а) з 4 по 6
тиждень; б) за 5 перших
тижнів;
- на знаходження
кількості розміщень, перестановок, комбінацій:
1. З електростанції до місця пориву силового кабеля веде 4 дороги.
Скількома маршрутами електрик може добратися до місця аварії та
повернутися на станцію?
2. Учневі треба скласти 4 заліки з різних предметів протягом 8 днів.
Скількома способами це можна зробити?

308
 НАВЧАЛЬНІ ЗАДАЧІ

Навчальні моделі з алгебри і початків аналізу: процесу розв’язування

ірраціональних, тригонометричних, показникових, логарифмічних рівнянь та
нерівностей; побудови графіків функцій; дослідження функцій на
монотонність; знаходження первісної, площі криволінійної трапеції,
ймовірності події та ін.
Приклади навчальних задач
Побудова навчальної моделі.
1. Розв’яжіть рівняння 2sinx-3cosx=2. Скласти алгоритм розв’язування
рівнянь такого типу.
2
2. Обчисліть значення похідної в точці х0 y=( x +2 sin x ) , x 0 =π .Скласти
алгоритм розв’язування задач такого типу.

НАВЧАЛЬНО-ТЕОРЕТИЧНІ ЗАДАЧІ

Навчально-теоретичні моделі: розв’язування нерівностей методом

інтервалів, дослідження функцій, реалізації методу математичного
моделювання, розв’язування рівнянь та нерівностей з параметром та ін.
Приклади навчально-теоретичних задач
Побудова навчально-теоретичної моделі.
2
−2 x +7 x−3
>0
1. Розв’яжіть нерівність log 2|x −1| . Скласти навчально-теоретичну
модель розв’язування нерівностей методом інтервалів.

НАВЧАЛЬНО-ДОСЛІДНИЦЬКІ ЗАДАЧІ

Навчально-дослідницька етапність розв’язування задач творчих

математичних конкурсів за визначеною темою.
Приклади навчально-дослідницьких задач
«Функція як інтеграл із змінною верхньою межею»,
«Число «π»таметодийогообчислення»,
«Тригонометричні функції як розв’язки системи функціональних
рівнянь»,
«Числа Фібоначчі та золотий переріз» та ін.

309
 Загальноліцейний проєкт

«Моя країна −Україна»

У кожної людини в житті є щось таке сокровенне,

найрідніше, без чого вона не може навіть уявити свого життя.
Це рідний батьківський край. У кожного з нас є своє родинне
вогнище, дім, у якому ми живемо. І коли скласти наші маленькі
батьківщини, вийде велика держава — Україна. Це — наша
земля, наш рідний край, наша країна.
Україна − країна вікової культури і великої духовності
З ініціативи вчителів-філологів було реалізовано
загальноліцейний проєкт «Моя країна -Україна».До проєкту
були також залучені учні 10-11 класів.
Мета проєкту – формувати компетентності:
- формувати переконаність у нетлінності духовних
скарбів народу, глибоку повагу до батьків, до
минувшини і сьогодення рідної України;
- виховувати в учнів почуття патріотизму,
національної гордості, любові до рідного краю,
розуміння причетності до історії нашого народу.

Проєкт візуалізований за такими напрямками:

1. «Вишивана моя Україна»

2. «Українці, що здивували світ»

3. «Із забуття −убезсмертя»
4. «Український національний костюм»
5. «Духовна краса врятує світ»
6. «Жінки на історичних скрижалях України»

310
«Вишивана моя Україна»
(модератор – Лознюк А.Л.)

311
«Українці, що здивували світ»
(модератор −Л.Р.Рассохіна)

312
 «Із забуття −убезсмертя»
(модератор - І.А.Боровська-Карандюк)

313
«Український національний костюм»
(модератор – Кондратюк О.М.)

314
«Духовна краса врятує світ»
(модератор – Л.П.Волощук)

315
 Зазначені роботи оформлені у вигляді інформаційних
стендів та прикрашають холи ліцею.

Зазначені роботи оформлені у вигляді інформаційних стендів та

прикрашають холи ліцею.

316
 Також результатом
роботи методичної комісії
вихователів, учителів
української мови й
літератури ліцею-інтернату
та батьків учнів був
реалізований етнопроєкт
«Вишивана
Житомирщина»,
метою якого стало
залучення учнів до
проведення активної
краєзнавчої діяльності, вивчення українських традицій та символіки,
дослідження вишивки як елементу української національної традиції та
оберегу, став гобелен.

317
 ФЕСТИВАЛЬ РАЙОНІВ «ВЕСЕЛКОВИЙ ВЕРНІСАЖ»

У кожної людини в житті

є щось таке сокровенне,
найрідніше, без чого вона
не може навіть уявити
свого життя. Це рідний
батьківський край. У
кожного з нас є своє
родинне вогнище, дім, в
якому ми живемо. І коли
скласти наші маленькі
батьківщини, вийде велика
держава −Україна. Це−
наша земля, наш рідний
край, наша країна.
У квітні 2019 року на
базі нашого навчального
закладу відбувся
масштабний творчий
фестиваль районів
«Веселковий вернісаж».
Учні мали змогу
ознайомити всіх зі своєю
маленькою батьківщиною:
селом, містом, селищем, де
народився і живе.
Мета фестивалю:
вивчення історії рідного
краю, сформованості
соціально-комунікативних
компетенцій, виховання
прагнення до збереження,
підтримки й розвитку
українського мистецтва,
піднесення авторитету і
відродження національної
культури, пропаганди
мистецьких регіональних
надбань, підвищення рівня
виконавської майстерності
учнів та зміцнення творчих
зв’язків учнів й батьківської громади.
У межах культурної програми було представлено такі  райони:
Ружинський, Попiльнянський, Андрушiвський, Бердичiвський,

318
Житомирський, Чуднівський, Баранівський, Любарський, Романівський,
Коростенський, Малинський, Народицький, Ємільчинський, Новоград –
Волинський.
Традиційно на свято завітали випускники ліцею-iнтернату, а також були
запрошені:Бех Л.− письменниця, Вiлкул К. – художник, iлюстратор, Бойко Л.
− керiвник дитячого вокального ансамблю «Квяти», що дiє при Польському
Домi, ансамбль «Козацька берегиня», Леончук Анатолій Олександрович –
голова Народицької об’єднаної територіальної громади, Кондратюк Юрій
Павлович − заслужений працівник культури України, член НСП з дружиною,
Луцько Віктор Олександрович – директор Міжнародної обласної асоціації
ветеранів та працівників спецпідрозділів ГУБОЗ «Єдність патріотів»,
Кравченко Василь Якович – керівник Управління Держпродспоживслужби в
м. Житомирі, Аронович Леонід.

319
 Кондратюк Ольга Миколаївна,
учитель української мови та літератури

МІСЦЕ, ДЕ ЗУСТРІЧАЮТЬСЯ СЬОГОДЕННЯ Й МИНУЛЕ

Вся гордість учителя в учнях,

в зростанні посіяних ним зерен.
Дмитро Менделєєв

Ліцей – це не тільки стіни. Насамперед,

це – дух, пам’ять, традиції, наступність
поколінь. Це ті вчителі, котрі щодня
переступають  поріг закладу освіти, сіючи
зерна доброго, розумного, вічного. Для них
найвища нагорода в житті - успіхи вихованців,
їхні щирі слова подяки.
З ініціативи директора ліцею-інтернату
Корінної Людмили Віталіївни у КЗ
«Житомирський обласний ліцей- інтернат для
обдарованих дітей» Житомирської обласної
ради у 2017 році був створений етнографічно-
краєзнавчий музей «Українська світлиця».
У 2017 році дирекцією школи було
виділено приміщення для створення музею
народознавства (спальний корпус
№2). Зміст,

оформленнятапризначення«Українськоїсвітлиці»відповідаютьвіковимкатегорі
ямвихованцівкомунальногозакладу.
Мета діяльності музею полягає у залученні молодого покоління до
вивчення та збереження історико-культурної спадщини свого народу, у
формуванні освіченої творчої особистості та сприянні відродженню традицій.
Основні завдання музею:
- розширення і поглиблення знань учнів про культуру, побут,
ремесло українців;

320
 - формування в учнів розуміння нерозривності зв’язку між
минулим, сучасним і
майбутнім;
- виховання почуття поваги до
культурної спадщини свого
народу;
- формування єдності
пізнавального, естетичного та
дієво-практичного компонентів
особистості дитини;
- активізація процесу переходу
від бачення краси до її
активного втілення в різних
формах життєдіяльності дітей.
Усі виставки і експозиції музею
комунального закладу «Житомирський
обласний ліцей- інтернат для обдарованих
дітей» Житомирської обласної ради
відображають життя закладу за всі роки його існування. Починаючи від
фотографій перших випускників та
вчителів і закінчуючи досягненнями
теперішніх поколінь. Музей увесь час
поповнюється новими нагородами та
грамотами, які здобувають учні та
вчителі. Адже в цьому закладі освіти
працюють люди, які люблять свою
роботу, навчають дітей і вчаться самі,
створюють матеріальну базу і
постійно її вдосконалюють, виховують
учнів, започатковуючи традиції ліцею
та продовжуючи їх.

321
Предмети побуту та вжитку українців

322
323
 Боровська-Карандюк Ірина Анатоліївна,
учитель української мови та літератури

ПЕРЕДНЄ СЛОВО
Для вдосконалення системи роботи з обдарованою учнівською
молоддю, задоволення потреб старшокласників у професійному
самовизначенні відповідно до їх інтересів, для застосовування теоретичних
знань із журналістики та знаходження оригінальних практичних рішень учні
прес-центру активно включаються у проєкти різних видів. Участь у таких
проєктах дає багато можливостей для творчого зростання учнів, адже робота
спрямована на розв’язання певної проблеми; результати мають практичну,
теоретичну, пізнавальну значущість; має місце самостійна робота
(індивідуальна, парна, групова); характер робіт завжди дослідницький, де
передбачено використання різних медіа-ресурсів та аудіо-, фото-,
відеотехніки. Учні прес-центру самостійно розробляють презентації,
відзнімають відео, монтують його, додають спец ефекти, використовуючи для
цього відповідні комп’ютерні програми для монтажу (Movavi Video Suite,
Відео МОНТАЖ, AVS Video Editor, Movavi Video Editor, Adobe Premiere
Pro).
Практична діяльність в інформаційному просторі є ефективною, адже
результатом діяльності є випуск газети «Terra Liceum». За пройдений період
газета зміцнила авторитет серед учнів, удосконалилися стилістика видання й
редакційна політика. Підвищилася якість матеріалів, зростає рівень
самостійності у виборі теми й жанрової специфіки.
Учні регулярно поповнюють фотоархів редакції й надають фото для
розміщення на інформаційних ресурсах закладу, макетують та укладають
(верстають) її, готують для неї свої матеріали. Окрім публіцистичних текстів,
складаються вірші, новели тощо, створюють буклети, флаєри, бейджики,
авторські і рекламні блоги, знімають та монтують відеосюжети.
Учні, які є активними дописувачами ліцейної газети, стали
переможцями обласного етапу інтелектуального конкурсу юних
журналістів (Лебіга Дар’я (10-Л), Кудельська Дар’я (11-Л), Тищенко
Марина(11-Л), Євдокимова Марія (11-Л), Дяченко Владислава(11-Л)).
18 – 22 квітня 2018 року на базі Сумської гімназії № 1 м.
СумивідбувсяХІV Всеукраїнський турнір юних журналістів. Змагання
зібрало 25 команд старшокласників із Волинської, Донецької, Житомирської,
Луганської, Миколаївської, Полтавської, Сумської, Харківської, Хмельницької
областей.
Турнір організовано Міністерством освіти і науки України, Інститутом
модернізації змісту освіти Міністерства освіти і науки України, спільно з
Департаментом освіти і науки Сумської облдержадміністрації та Сумським
обласним інститутом післядипломної педагогічної освіти.
Оцінювало учнівське змагання кваліфіковане журі, до роботи в складі
якого було залучено провідних журналістів, викладачів, студентів закладів
вищої освіти України.

324
 Юні журналісти демонстрували не тільки глибокі знання з
журналістики, а й уміння мислити по-сучасному, майстерно володіти словом,
толерантно поводитись у веденні дискусії. Кожна команда змагалась у кількох
відбіркових групах, виконуючи різні ролі – доповідачів, опонентів і
рецензентів.
Команда «Fourth Estate» КЗ «Житомирський обласний ліцей-інтернат
для обдарованих дітей» Житомирської обласної ради представляла
Житомирську область на Всеукраїнському турнірі юних журналістів. За
результатами змагань ХІV Всеукраїнського турніру юних журналістів наша
команда здобула диплом IIІ ступеня, диплом за перемогу в номінації
«Вдалий дебют», учасниці також отримали сертифікати, які засвідчують
успішність складання творчого заліку і допущення до участі в конкурсному
відборі на освітні програми спеціальності «Журналістика».
Учні, учителі та батьки завдяки медіаосвіті адаптуються до умов
інформаційного суспільства, що сприяє вихованню свідомого, компетентного
і творчого споживача медіа, стимулює розвиток спеціальних знань, умінь,
навичок у цій сфері.

325
326
ГОРДІСТЬ НАШОГО ЛІЦЕЮ

Гордістю нашого ліцею –

інтернату є призери:
Спортивні досягнення:
Бондар Ірина (9-С), Міжнародний
турнір з молодіжної боротьби
Kristjan Palusalu «TALLINN
OPEN 2019», ІІІ місце, Чемпіонат
України з вільної боротьби, м.
Харків, ІІІ місце тренер: М. А.
Христосов; Соловьова Вікторія
(8-В), Чемпіонат України з вільної
боротьби, м. Бердянськ, ІІІ місце,
тренер: М. А. Христосов.
III етап Всеукраїнських
предметних олімпіад:
Правознавство: Карплюк
Вікторія (11-Х), диплом ІІ ст.,
Звензик Діана (11-І), диплом ІІІ
ст., вчитель: М.В.Глушенко;
Куземченко Вікторія (10-А),
диплом ІІІ ст., Чечет Єгор (9-Л),
диплом ІІІ ст.. вчитель:
Н.П.Преснякова.
ІКТ: Сергійчук Андрій (9-
М), диплом ІІ ст., вчитель:
С.П.Бондар; Куземченко Вікторія
(10-А), диплом ІІІ ст.,вчитель: О.
А. Клименко.
Економіка:Левковський
Олексій (10-А), диплом ІІ ст.,
Похильченко Катерина (10-А),
диплом ІІІ ст., Лоїк Назар (10-А),
диплом ІІІ ст., Куземченко
Вікторія (10-А), диплом ІІІ ст.,
вчитель: В. В. Єлісеєва.
Екологія: Рудніцька Тетяна
(10-Х), диплом І ст., вчитель: Б. В.
Гамза.
Астрономія: Жарчинський
Артем (10-М), диплом ІІІ
ст.,вчитель: С. Б. Миронович.

327
 Історія:Горпинич
Олександра (11-І), диплом ІІ
ст.,вчитель: М. В.
Глушенко;  Строков Олександр
(10-І), диплом ІІІ ст.,вчитель: О.
В. Басалаєва; Лисак Семен (9-І),
диплом ІІІ ст., учитель: Н. П.
Преснякова.
Математика:Климчук
Юрій (9-А), диплом ІІ ст.,вчитель:
Я. В. Лук’яненко; Андросович
Олексій (11-М), диплом ІІІ ст.,
Домарацький Роман (11-М),
диплом ІІІ ст., Шибецький Богдан
(11-М), диплом ІІІ ст.,вчитель:
С.І.Нестерчук; Жарчинський
Артем (10-М), диплом ІІІ
ст.,вчителі: О. В.Чугунова, Я. В.
Лук’яненко.
Українська мова і
література:Чемерис Ясміна (10-
Л), диплом ІІ ст.,вчитель: Л. Р.
Рассохіна; Антонюк Ірина (11-Л),
диплом ІІ ст.,вчителі: І. А.
Боровська-Карандюк, А.Л.Лознюк;
Ткачук Наталія (11-Л), диплом ІІІ
ст., учитель: А. Л. Лознюк.

Хімія: Блохіна Валерія (11-Х), диплом ІІ ст.,Карплюк Вікторія (11-Х),

диплом ІІІ ст. вчитель: Л. К. Позднякова; Рудніцька Тетяна (10-Х), диплом ІІ
ст.,Бахур Катерина (9-Х), диплом ІІІ
ст.,Матківський Ігор (9-Х), диплом ІІІ
ст.,Мельничук Юлія (10-Х), диплом ІІІ
ст.,вчитель: Н.О.Левончук.
Англійська мова:Антонюк Ірина
(11-Л), диплом ІІ ст., учитель: О. Є.

328
Нечипорчук; Чемирис Ясміна (10-Л), диплом ІІІ ст.,Бурилко Дмитро (9-А),
диплом ІІІ ст., вчитель: В.Л.Головіна.
Біологія: Матківський Ігор (9-Х), диплом І ст.,Блохіна Валерія (11-Х),
диплом ІІІ ст.,Рус Вадим (11-Х), диплом ІІІ ст., вчитель: В. О. Міщенко.
Рудніцька Тетяна (10-Х), диплом ІІ ст., Левковський Владислав (10-Х),
диплом ІІ ст., вчитель: Б.В.Гамза.
Антонюк Ірина (11-Л), диплом ІІІ ст., (учитель І.А.Боровська-
Карандюк) здобула перемогу
на обласному етапі Міжнародного
конкурсу з української мови імені
Петра Яцика.
II етап Міжнародного мовно-
літературного конкурсу учнівської та
студентської молоді імені Тараса
Шевченка:Ткачук Наталія (11-Л),
диплом ІІІ ст., вчитель: А. Л. Лознюк;
Кухар Евеліна (10-Л), диплом ІІІ ст.,
вчитель: Л. Р. Рассохіна.
ІІ етап Конкурсу – захисту
науково-практичних робіт
МАН:Горпинич Олександра (11-І),
диплом І ст.,секція “Історія”, науковий
керівник кандидат історичних наук І.
В. Ковальчук, педагогічний керівник:
М.В.Глушенко; Рудніцька Тетяна (10-
Х), диплом І ст., секція “Екологія”,
науковий керівник: кандидат
біологічних наук М.К.Пацюк,
педагогічний керівник: Б. В. Гамза;
Лебіга Дар’я (11-Л), диплом ІІ ст.,
секція “Українська мова”, науковий
керівник: кандидатфілологічних наук
Г. І. Гримашевич, педагогічний
керівник: І. А. Боровська-Карандюк.

329
 Дахіна Ольга (1 місце) - ХІІІ
обласний фестиваль-конкурс
«Великодні дзвони», обласний
конкурс читців-декламаторів
творчості Лесі Українки; Бабій
Андрій (1 місце), Кучер Ярослав (2
місце), Строков Олександр (3
місце) - конкурс на кращий твір-
роздум «Моє бачення судді 21
століття»; Горпинич Олександра (3
місце), Рисіч Дар'я (3 місце) - ІV
Всеукраїнський конкурс творчих
робіт школярів «Літературний
всесвіт».
ІІ етап обласного конкурсу
«Кращий краєзнавець»:Сергійчук
Андрій (9-М), диплом ІІІ ст.,
суперечка вчитель: Н. П.
Преснякова.
Обласний етап
інтелектуального конкурсу юних

журналiстiв:Лебіга Дар’я (11-Л),

Ткачук Наталія (11-Л), Антонюк Ірина (11-Л), Кухар Евеліна (10-Л),
Кураченко Софія (10-Л), диплом ІІІ ст., керівник команди: І. А. Боровська-
Карандюк.
VІIІ обласний інтелектуальний конкурс юних істориків:Нікулін
Антон (11-І), Горпинич Олександра (11-І), Поліщук Назар (11-І), Пархомчук
Дмитро (11-М), Осіпович Гліб (10-І), диплом ІІ ст., керівник команди: О. В.
Басалаєва.
VІIІ обласний інтелектуальний конкурс юних
правознавців:Пархомчук Дмитро (11-М), Звензик Діана (11-І), Горпинич
Олександра (11-І), Осіпович Гліб (10-І), Федорова Євгенія (10-Л), диплом ІІІ
ст., керівник команди: О.В.Басалаєва.
VІІІ обласний інтелектуальний конкурс юних біологів:Блохіна
Валерія (11-М), Орехівський Віталій (11-Х), Рус Вадим (11-Х), Левковський

330
Влад (10-Х), Рудніцька Тетяна (10-Х), диплом ІІІ ст., керівник команди: Б. В.
Гамза.

331
 І ЗНОВУ НАГОРОДИ
У березні 2019 року відбулася одна з головних подій освітньої галузі
України – X Міжнародна виставка «Сучасні заклади освіти».
Програмою виставки було передбачено проведення науково-
практичних конференцій, семінарів, круглих
столів, презентацій, майстер-класів, воркшопів,
відкритих уроків, експертних дискусій,
педагогічних коучингів, дискусійних панелей,
тренінгів за участю керівників, провідних
фахівців і науковців Міністерства освіти і науки
України, Національної академії педагогічних
наук України, ДНУ «Інститут модернізації змісту
освіти», практичних працівників галузі освіти та
представників закордонних закладів освіти,
міжнародних представництв, а також
випускників, учнів, батьків і широкої громадськості.
Комунальний заклад «Житомирський обласний ліцей-інтернат для
обдарованих дітей» Житомирської обласної ради також брав участь у
виставці з метою презентації досягнень навчального закладу з питань
упровадження в освітній процес інноваційних технологій, виявлення,
навчання та підтримки розвитку обдарованих дітей і молоді, обміну
практичним досвідом модернізації навчально-виховного процесу з
урахуванням вітчизняного та міжнародного педагогічного досвіду,
встановлення та подальшого розвитку ділових зв'язків із навчальними
закладами України та зарубіжжя.
Ліцей-інтернат подав на розгляд Оргкомітету описовий матеріал у
номінації «Формування інформаційно-цифрової компетентності як важливої
складової розвитку інноваційної особистості» та здобув у рейтинговому
конкурсі тематичних номінацій золоту медаль.
14 березня 2019 року педагоги ліцею-інтернату – учасники виставки:
Л.В. Корінна – директор ліцею-інтернату, кандидат педагогічних наук,
доцент, заслужений працівник освіти України; Л.В. Калачова – заступник
директора ліцею-інтернату з навчально-виховної роботи, заслужений учитель
України; Н.П. Преснякова – вчитель-методист історії та правознавства,
відмінник освіти України; Л.Р. Рассохіна – вчитель-методист української мови
та літератури; В.В. Опанасенко – вчитель інформатики, керівник
інформаційно-методичного центру, організували та провели для учасників
виставки круглий стіл «Демократичне освітнє середовище закладу освіти як
запорука становлення відповідального громадянина».

332
333
 Літній мовний табір «Fortune»

З 2017 року на базі КЗ «Житомирський обласний ліцей-інтернат для

обдарованих дітей» Житомирської обласної ради організовано роботу
літнього мовного табору «Fortune», метою якого є створення відповідного
мовного середовища та умов для заохочення учнів до вивчення англійської
мови.

Завдання літнього мовного табору:

- підвищити рівень володіння англійською мовою ліцеїстів;
- зацікавити дітей, започаткувати моду на вивчення іноземних мов;
- допомагати ліцеїстам здобувати необхідні мовні навички та
непомітно долати мовний бар’єр;
- поєднати навчання із захоплюючим відпочинком;
- розкрити таланти дітей;
- створити мотивацію для подальшого удосконалення англійської
мови;
- підвищити рівень мовної та мовленнєвої компетенцій ліцеїстів;
- допомогти ліцеїстам набути досвіду комунікативного спілкування
та опановувати навички міжособистісної взаємодії та роботи в
колективі.
Форми і методи діяльності:
- заняття з йоги англійською мовою;
- рольові і рухливі ігри;
- вікторини;
- вивчення англійських пісень;
- квести;
- перегляд фільмів англійською мовою;
- змагання;
- майстер-класи;
- екскурсії;
- концертні програми.

334
 Головна мета мовного табору – показати дітям інший, відмінний від
шкільного стиль навчання, де більше увагу акцентовано на практичній
частині й знаннях, які можна
застосувати пізніше й у інших
сферах.
Усі види виховної діяльності
в таборі здійснюються відповідно
до режиму дня. Робота
проводиться згідно з планом, який
розміщується на стенді у фойє.
Кожного дня діти отримують
путівку дня. Щоденно ведеться
фоторепортаж подій у таборі.
Освітній процес у таборі
організовується за тематичними
днями: «День Англійської Мови»,
«День Мистецтв», «День
Здоров’я», «День Подорожей»,
«День Музики». Кожен день
починається з лінійки, символічної
табірної пісні «HappyDance» та
девізу табору

«IsaidfromeasttowestcampFortuneisthebest!», а закінчується піснею «Good-

byesong», проводяться такі цікаві заходи як Арт-майстерня, Веселі Перегони,
Квест «Пошук Скарбів».
Після обіду працює кінозал, де ліцеїсти мають змогу переглядати

335
фільми і мультфільми мовою оригіналу (англійською).
Щороку організовуються захоплюючі екскурсії до Музею космонавтики
ім. С.П.Корольова, музею старовинного інструменту «Ремісничий Двір»,
Житомирського обласного краєзнавчого музею та інших.
Феєричним і хвилюючим є закриття табору. Діти показують усі свої
таланти: танцюють, співають, із задоволенням повторюють рухи і слова
улюблених пісень англійською мовою. Також на урочистому закритті
підводяться підсумки літнього мовного табору та нагороджуються найбільш
активні учасники.
Наш навчальний заклад
стоворює умови для педагогічно
обґрунтованого, змістовного та
цікавого дозвілля дітей, що дає
можливість їм творчо розвиватися,
духовно та інтелектуально
збагачуватися, розширювати свій
світогляд. У таборі панує
атмосфера взаємоповаги, зникають
мовні бар’єри, комплекси і страхи.
Ігри з тімбілдінгу навчають дітей
діяти однією командою,
допомагати один одному. Ліцеїсти
використовують мову як
інструмент та мають можливість
відчути наскільки вона корисна та
гнучка. Наш літній мовний табір
дає можливість дітям весело
провести час разом з друзями,
розвинути свої таланти, отримати
пізнавальну інформацію, навчитися
новому та показує дітям, що
вивчення мови – це легко і просто.

336
 Ліцей очима учнів та випускників

... Хочу з впевненістю сказати учням, що вони

можуть бути спокійними за своє студентське майбутнє.
Я б навіть сказала, що їхнє студентське життя бере початок вже тут, у
стінах ліцею. Адже структура навчального процесу ліцею максимально
наближена до вузівської, викладачі ставляться до учнів як до дорослих,
рівних собі, яким потрібно,
окрім ґрунтовних знань передати життєву мудрість
та допомогти знайти себе в цьому світі.
Андрієвич Іванна, випускниця

Я живу недалеко від ліцею, але вже давно знала

про нього та мріяла навчатися. Атмосфера тут мені сподобалася з
першого ж дня. На мою думку, закінчивши ліцей, кожен може вступити в
омріяний вуз, адже тут є всі можливості
для набуття відповідного рівня знань.
Тимченко Ліза, 8-А

Ліцей дав мені впевненість у власних силах, дав знання.

Окрім того, у ліцеї панує демократичний дух: тут ми можемо
відстоювати свої думки перед учителями і при цьому нас поважають.
Матвієнко Анастасія, випускниця

337
 Матусин оберіг

Вишивала мати синові сорочку

У дорогу далеку своєму синочку:
«Захищай ти, сину, нашу Батьківщину,
Визволи від ворога рідну Україну.
Хай моя сороченька стане оберегом,
Захистить нехай тебе, як буде потреба,
Хай в цій вишиваночці зацвіте надія,
Щоб здійснилась наша заповітна мрія,
Бо в цій вишиваночці є волошка синя
Й колоски пшеничні – символ України.
Про козацьку славу пам’ятай, мій сину,
За тобою край наш і твоя родина». Колискова Житомиру
І схрестились доріженьки чорними нитками,
Засинає місто в тиші небувалій,
Пішов солдат у вишиванці від рідної мами,
Вже пішли у люлю – у депо трамваї.
Пішов солдат воювати, землю захищати,
Розпростерла хмари ніч у темній висі,
Налетіли ворони, почали клювати.
Всі заснули міцно, всім кохання сниться.
« Як там моє село рідне, як там моя мати?
Ледь шумить берізка, позіхає в полі,
Хто їх буде від ворога злого захищати?»
Задрімали клени, вільхи і тополі…
А матуся вишиває воїнам сорочки,
У нічную казку заховалось Сонце,
Хай вони убережуть наших синів і дочок.
Тільки Місяць хитрий дивиться в віконце.
Б’ється серце у тривозі, як мала пташина:
Сни тремтять над містом щирі, кольорові,
« Чи живий ти, мій синочку, моя ти дитина?»
І у темній тиші задрімаю знову.
Линуть дні, минають ночі, а мати чекає.
За Чумацьким Шляхом поміж хмар слідкую,
Раптом стука хтось у двері – летить, відчиняє…
Чую: кваче жаба, голуб десь воркує.
На порозі син єдиний в сорочці не білій,
І у ніч, у темінь заховавсь Житомир,
А від поту й крапель крові важкій, загрубілій.
Вкрився зверху тепло ковдрою пухкою.
Притулилась, як голубка, до свого синочка:
Всі собі дрімають, тільки я не хочу,
« Таки тебе вберегла вишита сорочка!»
Я милуюсь містом тут посеред ночі.
Хай цвітуть на вишиванці лише одні квіти,
Ще трохи пройдуся я на самотині,
Щоб не знали війни й болю України діти!
Богу помолюся за свою країну…
Рибчинська Анна
Головецька Зоряна, випускниця

338
339
 В добу жахних засліплень і прозрінь,
У веремії світел електричних,
Засвітим душі пам’яттю, мов свічі,
Нехай горять у галактичну синь.

Прислухаймось: крізь нас, як струм, ідуть

В будучину пре древні заповіти.
Ми – в кожному, хто жив і буде жити,
І всі, хто був і буде, - в нас живуть.

Багінський Микола Петрович

Підготувала
ліцеїстка ІІ-Л курсу
Багінська Іванна

Мій прадідусь, Багінський Микола Петрович, народився 1910 року в селі

Городнявка, Шепетівський район, Хмельницька область. Навчався у школі,
закінчив 4 класи. З 1943 року воював (невідомо, де саме) до 1946 року.
Після закінчення війни повернувся додому і почав працювати у колгоспі.

340
 Помер Микола Петрович у 1968 році.

Грищенко Ганна Петрівна

Підготувала
ліцеїстка І-Х курсу
Бардакова Каріна

Моя прабабуся, Грищенко Ганна Петрівна, народилася

7 січня 1922 р.в с. Волосів у простій багатодітній сім’ї. Її
тата звали Петро, маму Майя,у прабабусі було 5 сестер і 3
братів.
Коли почалася війна, у 19 років Ганну Петрівну
Грищенко Ганна Петрівна
забрали і вивезли до Німеччини працювати безкоштовно,
використовуючи як робочу силу. Це були страшні роки, німці, не жаліючи ні
жінок, ні дітей, спалювали цілі села,кидали на домівки гранати. Цілих 5 років
прабабуся тяжко працювала на німецьких господарів,які навіть не
переймалися тяжкою долею своїх робітників.
1945 року Ганна Петрівна повернулася додому, і з 1946 року стала
працювати дояркою у місцевому колгоспі. Протягом всього свого життя
прабабуся отримала багато медалей заслуженого працівника, займала перші
місця по надоям молока. Грищенко Ганна Петрівна померла 27 червня 2004
року.

Бабич Надія Семенівна

Підготувала
ліцеїстка 8-Б класу
Березовська Анастасія

Бабич Надія Семенівна народилася 22 червня 1928 р., проживала в селі

341
Тичків Народицького районуКиївської області. Виросла Надія в багатодітній
сім′ї. Дитинство було важке, з 12 років почала працювати на фермі.
Коли почалася німецько-радянська війна, Надії було лише 12 років, але
вона вже допомагала партизанам. У 1949 році вийшла заміж. Працювала на
фермі. Мала 12 дітей, з яких троє залишилося живими, а 9 померли від
голоду. Померла Надія Семенівна 22 квітня 2010 р. в с. Троянів
Житомирського району Житомирської області.

Петрукович Павло Фомич

Підготувала
ліцеїстка 8-А класу
Блохіна Валерія

Я хочу розповісти вам про своїх рідних, які бачили Велику Вітчизняну
війну на власні очі. Мій прапрадідусь, Петрукович Павло Фомич, та його
донька, Петрукович Ганна Павлівна, жили у Брестській області на хуторі в
лісі. Місто Брест було першим містом, на яке напали німецькі полки. Під час
окупації дідусь Павло збирав інформацію про переміщення німецьких
поїздів та передавав своїй донці, якій на той час було всього 10 років. Вона
бігала до лісу та повідомляла про це партизанським загонам, а ті, знаючи про
місце розташування та переміщення поїздів, підривали їх, знищуючи зброю.
Крім того, моя прабабуся Ганна та прапрадідусь Павло, допомагали
партизанам, доставляючи їм мед із власної пасіки та хліб. Мій дідусь зустрів
перемогу біля Берліна.
На цей час достовірної інформації про моїх родичів не збережена. Ця
розповідь передається з поколінь в покоління.

342
Ареф’єв Костянтин Артемович

Підготувала
ліцеїстка ІІ-Л курсу
Бовсунівська Катерина

Костянтин Артемович Ареф’єв народився в Харкові 1915 року, але все

його дитинство минуло на ст.Білокоровичі. Навчався школі, закінчив
залізничний технікум у 1937 році. У рядах Червоної армії служив з 1937 по
1940 рік, брав участь у боях на Ханхі – Голі, будучи лейтенантом.
З 1942 року працював черговим на ст. Білокоровичі, тримав зв’язок з
партизанами. У 1943 році, розгромивши охорону стації, йде в партизани, де
був призначений командиром партизанського загону ім. Молотова.
На рахунку партизанського загону, командиром якого був К. Ареф’єв,
зірвано 13 шосейних, 11 залізничних мостів, 25 потягів, розгромлено З
гарнізони, 5 поліцейських дільниць.
2 травня 1945 року товаришу Ареф’еву Костянтину Артемовичу Указом
Президії Верховної Ради СРСР за заслуги перед Батьківщиною присвоєно
звання Героя Радянського Союзу.
Після війни Костянтин проживав у Києві, був обраний депутатом
Київської міської ради. Подвиги Костянтина Ареф’єва
високо оцінила Батьківщина. Його нагороджено
орденом Леніна, орденом Бойового Червоного
Прапора і Червоної зірки, медалями. Костянтин
Артемович Ареф’єв похований у Києві на Байковому кладовищі.

343
Білецький Петро Павлович

Підготувала
ліцеїстка І-А курсу
Бойко Лілія

Білецький Петро Павлович народився 23 березня 1924

року в с. Острожок Баранівського району Київської області
в багатодітній сім’ї. Батьки працювали в колгоспі і
займалися хліборобством. Після закінчення школи був
призваний до лав Радянської армії до дев’ятого
стрілецького батальйону.
Білецький Петро Павлович
6 березня 1944 року його дивізія оволоділа селом
Стриївцями, Збаразького району, та ворог не давав можливості належно
закріпитися. Освітлюючи ракетами місцевість, він систематично обстрілював
бойові порядки дивізії. Особливо надокучали німці, що засіли в околишніх
будинках. Будучи притиснутою до невеличкої річечки дев’ята рота потрапила
в скрутне становище. Старшина Зінченко віддав наказ кулеметнику
Білецькому трасуючими кулями викурити ворогів. За мить спалахнули
будівлі. А кулеметник поливав свинцем німців, які вибігали з палаючих
будинків. У цій операції П Білецький двох гітлерівців власноруч знищив
гранатою, про що зробив відповідний запис у солдатській довідці. При
звільненні Стрільців смертю хоробрих поліг односельчанин кулеметник А. 
Очередько.
На четверту-п’яту годину 7 березня було визволено і село Охримівці.
Стрілецький батальйон старшого лейтенанта Павлюкова виходить на
шосейну трасу Збараж – Тернопіль. Цим часом із лощини висунулася колона
ворожих автомашин . Зав’язався гарячий бій. Прицільним вогнем станкового
кулемета «Максим» Білецький підбив дев’ять автомашин, знищив 36
гітлерівців. Шістнадцять німців було взято в полон. Про це також було

344
зроблено запис у довідці, а також слова палкого патріота: «Якщо я не
залишуся живим, вважайте мене комуністом».
А коли вороги підтягнули танки, гармати і почали шалений обстріл, не
стало комбата Павлюкова, командира роти Романенка, якого змінив старший
лейтенант Пивоваров. І колишній старшині Зінченку, бійцям Білецькому та
Шевчуку було віддано наказ відкрити відступ батальйону, який
перегруповував свої сили. Та як не намагалися прорватися німці, їм цього
зробити не вдалося. 16 квітня 1944 року було звільнено Тернопіль. 15 липня
1944 року було проведено в районі Заліщиків розвідку боєм. Нацисти
пропустили батальйон в село Гарбузов, а затим оточили. Три дні батальйон
був в оточенні. 17 липня гітлерівці розчленували його на частини і
намагалися знищити. Стійко трималися радянські воїни, зокрема
«пивоваровці». У ці дні Білецький у своїй довідці записав: «Помру, та
зрадником не буду. За Батьківщину, за партію. Мені двадцять літ». Виходячи
з оточення, П. П. Білецький одержав поранення і потрапив у госпіталь .
Війну закінчив сержантом у Празі 12 травня 1945 року. За мужність,
виявлену в боях з фашистами, його удостоєно ордена Слави III ступеня, ряду
медалей.
По війні трудився в рідному колгоспі. Бойові нагороди примножилися
трудовою Ленінською ювілейною медаллю.
Йому є що повідати дітям, внукам, бо в житті він не схибив, не покривив
душею, хоч і було неймовірно важко.

Осипчук Іван Максимович

Підготувала
ліцеїстка ІІ-А курсу
Бондар Даша

Мій дідусь, Осипчук Іван Максимович,народився 27 березня 1923 р. в

с.Черниці Новоград-Волинського району в сім’ї селянина бідняка. Батьки

345
працювали в колгоспі і займалися хліборобством. У 1937 році закінчив 7
класів Черницької неповної середньої школи і пішов працювати на різні
роботи. Коли почалася німецько-радянська війна, на фронтзабрали старшого
брата Осипчук Ананія Максимовича, тому вся відповідальність за сім’ю
лягла на плечі дідуся. Молодість проходила так само, як і в інших
однолітків,але це було до того часу, як він, перебуваючи в районному центрі,
потрапив до рук загарбників. Декілька разів на рік гітлерівці робили
облави,під час яких виловлювали молодих хлопців і дівчат та відправляли на
примусові роботи до Німеччини. Під час окупаційного режиму дідусю
вдавалося втекти з вже відправленого потягу,але на цьому окупації не
закінчувалась. Загарбники не шкодували людей, тому вони пригрозили всім,
що якщо вони будуть тікати, то їх буде розстріляно… Так дідусь потрапив у
Німеччину на соляну шахту м. Бембург. Праця була тяжка,відпочинку майже
не було,харчували тільки в робочі дні.
У травні 1945 року Радянські війська звільнили остарбайтерів, а дідуся
призвали до лав Радянської армії, коли служба закінчилася, він повернувся в
село Лебедівка. Закінчивши курси тракториста, пішов працювати в колгосп.У
1954 році одружився та переїхав до села Великий Луг, де пропрацював
трактористом до 1982 року. З дружиною виростили та виховали 5 дітей, від
яких дочекалися 11 онуків та 5 правнуків. Нагороджений медалями
«Ветеран праці» та двічі «За трудову славу».
Помер 17 лютого 2015 року. Похований у селі Великий.

Малярчук Петро Васильович

Підготувала
ліцеїстка І-І курсу
Борканина Іоанна

Народився в с. Грушки. До початку війни закінчив

8 класів. Війну побачив 22 червня 1941р. Був

346
призваний у Червону армію в березні 1944р. і направлений на навчання до м.
Казань (у полкову школу молодших командирів). У вересні 1944 р.
добровільно поїхав на фронт. Учасник штурму Берліна з 18 квітня 1945 року
до кінця війни. За бойові дії нагороджений медаллю "За відвагу". Нині має 3
ордени і 22 медалі. Зараз проживає в рідному селі.

Балан Марк Олександрович

Підготувала
ліцеїстка 8-Б класу
Братусь Іванна

Мій дідусь, Балан Марк Олександрович, народився 17 червня 1910 року в

селі Почуйки Попільнянського повіту. Марк Олександрович навчався в
технікумі, де на практиці йому відрізало руку. Через деякий час Марко
вступає до Житомирського педагогічного інституту, у якому здобув професію
вчителя історії.
Юним його забирають на фронт, де він вперше взяв до рук зброю. На
війні отримав поранення в ногу та в руку, після того більше Марко не міг
брати зброю до рук. Після цього його відправляють додому на лікування, де
його чекали дружина з донькою. Через декілька років він влаштовується в
школу, працює вчителем історії, а згодом стає директором школи.
Життя різко змінилося тоді, коли додому Марка увірвалися німці і
заарештували його, а згодом і розстріляли в місті Бердичів. У той день було
розстріляно десятки людей, серед них були і діти. Пам'ятник встановлений
цим вічним героям та патріотам України в центрі міста. Їхні імена
викарбовано на камені.
Мій дідусь залишив по собі вічну пам'ять.

347
Недашківський Степан Андрійович

Підготувала
ліцеїстка ІІІ-І курсу
Буравська Діана

Я, Буравська Діана Юріївна, пишу про свого прадіда,

Недашківського Степана Андрійовича.
Прадідусь народився 1923 р. в с.Миролюбівка
Попільнянського району Житомирської області. У 1941
р. був призваний на службу до Червоної армії у
військово-повітряні сили (стрілець-радист).У 1942 р.
Недашківський Степан Андрійович
літак було підбито, тяжкопоранений прадід потрапив у
шпиталь, після одужання був переведений до групи розвідки, обслуговував
радіозв’язок на передовій. Має ордени німецько-радянської війни І,ІІ,ІІІ
ступенів, орден Червоної зірки, медаль «За відвагу» та медаль«За взяття
Берліну». Пройшов війну до кінця. Помер 2008 року. Я пишаюся своїм
прадідом!

Гаврилюк Григорій Михайлович

Підготувала
ліцеїстка II-Х курсу
Волинець Діана

Історія мого прадідуся - Гаврилюка Григорія Михайловича.

«Я працював робітником на залізничний станції Житомира. 21 червня
1941 рокиприїхав додому до батька в Іршу, а на наступний ранок, включивши
радіо приймач, почув страшну звістку: на нас напала гітлерівська Німеччина.
Ця страшна звістка швидко рознеслася селом. Почалася війна. 
Я народився 30 грудня 1922 р. і, оскільки мені не виповнилося навіть 19
років, я і мої батьки вважали, що на фронт мене не візьмуть. Але вже 11

348
серпня 1941 р. був призваний до армії по спецнабору, мене направили в
Львівське військове кулеметно-мінометне офіцерське училище, яке до цього
часу перебазувалося в м. Кіров. Закінчив училище в травні 1942 р., я отримав
звання лейтенанта і був відправлений у діючу армію на Калінінський фронт в
район м. Ржева в Третю стрілецьку дивізію 399-го стрілецького полка. Після
розгрому німців під Москвою тут з травня по вересень 1942 р. йшли запеклі
оборонно-наступальні бої. Німці на лівому березі Волги спорудили оборону з
установкою далекобійних знарядь. Одна з батарей, під кодовою назвою
«Берта», стояла в районі будинку відпочинку імені Семашка, і саме тут в
кінці травня 1942 р. ми розпочали наступ.
Під моїм командуванням знаходився полк 82-мм мінометів, і ми
прикривали вогнем наші стрілецькі роти. В один з днів німці зробили атаку,
кинувши на нас танки і велику кількість бомбардувальників. Наша рота
займала вогневу позицію в безпосередній близькості з окопами піхоти і вела
безперервний вогонь по німцях. Бій був спекотним. Один розрахунок
виведений з ладу; командир роти, капітан Вікторов, був важко поранений і він
велів мені взяти командування ротою на себе. Так вперше у важких бойових
умовах я став командиром підрозділу. Для мене це було великим
випробуванням, тому що в цей час мені було всього 19 років. У одному з боїв
я отримав осколкове поранення в праву ногу. Вісім днів мені довелося
пробути в санроті полку, але рана швидко затягнулася, і я знову прийняв роту.
Від вибуху снаряду мене легко контузило. У вересні 1942 року, після виходу
до берега Волги, наша частина була виведена із зони боїв на переформування.
Нетривалий відпочинок, поповнення, підготовка, і нас знову кинули в бій -
але вже на іншому фронті. Наша дивізія була введена до складу Степового
фронту і тепер ми з боями просувалася в Харківському напрямку. У грудні
1942 року мені було достроково присвоєно звання старшого лейтенанта, і я
був офіційно призначений заступником командира мінометної роти. Червона
Армія звільнила Харків і підійшла впритул до Полтави. Тут був поранений
командир роти - старший лейтенант Лукін, і я знову прийняв командування

349
ротою.
Німці в паніці відступали, але і, відступаючи, чинили свої страшні справи.
Коли ми зайняли хутір Великі Майдани, виявилося, що в ньому не
залишилося жодної людини. Нацисти буквально в кожному будинку
розвалили опалювальні прилади, вибили двері і скло, а частину будинків
спалили. Посеред хутора вони поклали один на одного старого, жінку і
дівчинку-дитину та прокололи їх усіх трьох металевим ломом. Інші жителі
були спалені за хутором в скирті соломи. Ми були виснажені тривалим
денним переходом, але коли побачили ці страшні картини, ніхто не побажав
зупинятися, і полк рушив далі. Так, з боями, звільняючи хутір за хутором, ми
глибоко продвинулися вузьким клином на українську землю і підійшли до
Полтави. Але фашисти кілька оговталися і, сконцентрувавши в цій ділянці
фронту великі сили, перейшли в контрнаступ. Вони відрізали тили і оточили
Третю танкову армію, нашу дивізію і ряд інших з'єднань. Виникла серйозна
загроза оточення. Було дано наказ про вихід з оточення, вислана допомога,
але планового відходу не вийшло. Ми з групою піхоти, у складі дванадцяти
чоловік, були відрізані від полку мотоколони німців. Сховавшись в
залізничній будці, зайняли кругову оборону, окупанти, випустивши
кулеметну чергу по будці, проскочили далі, а ми зорієнтувалися по карті і
прийняли рішення перейти через автостраду Зміїв-Харків і лісом виходити на
Зміїв. Дорогою нескінченним потоком йшли машини ворога. Коли стемніло,
ми, обравши момент, перебігли через шлях і опинилися в рятівному лісі.
Протягом семи днів петляли лісом, вночі в пошуках їстівного заходили в
населені пункти, і, нарешті, вибралися до міста Зміїв, де знаходився
оборонний рубіж 25-ї стрілецької гвардійської дивізії.Наша дивізія закінчила
військовий шлях, оскільки оголосили закінчення війни. Я з радістю
повернувся додому».

350
Рева Петро Афанасійович

Підготувала
ліцеїстка І-А курсу
Волоснова Катерина

Народився 29 червня 1925 року в сім'ї тесляра в м. Александрія

Кіровоградської області. Його батько - Рева Афанасій Ісакович, мама - Рева
Оксана Яківна. Закінчив 9 класів. 9 грудня 1943 року був призваний на
військову службу. Був стрілком та сапером-підривником. Йому було
присвоєно звання сержанта. Був командиром підрозділу. Брав участь у
звільнені Чехословаччини. Потім брав участь у війні проти японських
імперіалістів. Був нагороджений медаллю "За перемогу над Японією", а
також вдячністю товариша Сталіна за номером 372 від 23.08.45 року. В 1948
році був звільнений від військової служби через стан здоров’я (по групі 2-3
розкладу хвороб, наказ НКО СССР 1942 р.). Поранений під час бойових дій
проти Японії. У 1949 році отримав свідоцтво про закінчення курсів
бджолярства і отримав спеціальність пасічника з правом працювати
завідуючим колгоспної частини. Потім закінчив технікум і отримав професію
топограф-геодезист. Працював топографом-геодезистом в експедиції 243, яка
знаходилась в м. Житомирі. Був одружений, мав трьох дітей. У 1969 р.
присвоєно звання ударника комуністичної праці, а 1980-го року отримав
посвідчення учасника війни. 6 грудня 1982 року він помер. Похований на
кладовищі «Дружба».

Матвієнко Борис Миколайович

Підготував
ліцеїст 8-Б класу
Гавриленко Андрій

351
 Матвієнко Борис Миколайович (24.03.24 року народження) народився та
проживав у м. Кіровоград. Закінчив 9 класів Петровської середньої школи
Сталінської області в 1941р. З 1941 по 1944 рік вів партизанську боротьбу на
окупованій території України. Після звільнення території був призваний у
лави радянської армії 15 вересня 1944 року польовим військкоматом у роту
управління рядовим стрілком гвардії.
14 квітня 1945 року при взятті д.Мартинсдорфа (Австрія) був поранений у
голову. 
Мав 2 медалі: 
 «За перемогу над Германією»;
 «За визволення Праги».
Демобілізований у 1947 році.
Закінчив Кіровоградський педінститут, фізико-математичний факультет.
Працював вчителем фізики і математики та завучем школи. Одружився, мав
двох синів і доньку. Один з цих синів - мій дідусь.

Добровольський МихайлоТерентійович

Підготувала
ліцеїстка ІІІ-Х курсу
Гавриловська Дарія

Я хочу розповісти вам про свого прадіда

Добровольського Михайла Терентійовича. 
Народився він 1 листопада 1913 року в селі Хохітва
Київської області. Дуже хотів навчатися та, на жаль,
закінчив всього 4 класи. Хотів навчатись на агронома,
та батько не пустив. Сказав: "Якщо всі будуть грамотні,
Добровольський Михайло Терентійович
то хто ж буде працювати? ".

352
 Був учасником Фінської війни. Згодом у 1928 р був мобілізований до
Червоної Армії та приймав участь у німецько-радянській війні. Із дитячих
споминів моєї бабусі, яка росла під його історії, був випадок, коли в
Житомирській області він потрапив в оточення і чудом вижив. Був
поранений. Та фортуна була на його боці, тому поранений був лише в палець.
Із оточення вибрався полями. Вижили лише завдяки суницям. Та на півдороги
до волі потрапив у полон до німців. Його завели до льоху, де лежало багато
розстріляних солдатів. Дід Михайло вже готовий був до смерті, та доля
вирішила інакше. Німцю, який хотів бути його палачем прийшла важлива
звістка, через яку він мав піти. 
Працював у госпіталі санітаром.
Після війни на відмінно закінчив курси трактористів.
Був першим трактористом у селі. Одружився 1936р на
Любченко Євдокії Михайлівні. Мав трьох дітей. Однією з
цих дітей і є моя бабуся. Прадід Михайло помер у 1989р

Лева Григорій Тимофійович

Підготувала
ліцеїстка 8-Б класу
Ганюк Валерія

Мій прадід(дідусь мого тата по маминій лінії) Лева

Григорій Тимофійович народився 27 червня 1926 року в селі
Всесвятське Межевського району Дніпропетровської області
в сім'ї селянина. Сім’я мала четверо дітей (двоє синів і дві
доньки).
Мій прадідусь був третьою дитиною (1-ою дитиною був
Лева Григорій Тимофійович
Василь, 2-ою Галина, 4-ою Матрьона).
Дитинство було нелегким. Біднота, голод...Григорій закінчив 7 класів у
1941 році.  Коли розпочалася війна, вся сім'я переїхала у Донецьку обл.,

353
Красноармійський район, м. Димитрів. 1 листопада 1943 р. мій прадідусь був
призваний до воєнної служби Красноарміським районним воєнкоматом у
Донецькій обл. 3 листопада 1943 по травень 1944р. перебував у 98-у
запасному стрілецькому полку, був стрілком. 3 травня 1944 по січень 1945р.
він був командиром стрілецького відділення 756 стрілецького полку. Був
поранений на фронті 12 січня 1945р. та перебував у Евакогоспіталі (під
номером 5469) по червень 1945 року. У нього було наскрізне поранення
пулею правого стегна, уламком була поранена кисть правої руки (після
вогнегасного поранення), залишилися уламки у руці та під оком на все життя.
Він повернувся з війни через ці поранення інвалідом війни 1-ої групи. Був
нагороджений орденом війни ІІ ступеня; орденом «За мужність», медаллю
«За Перемогу над Німеччиною». 3 червня 1945 по жовтень 1948р.– командир
відділення шоферів у 528 окремому відділенні батальйону. 27 жовтня 1948 р.
звільнений у запас на основі свідоцтва про захворювання №102. Із 2001р.
проживав у м. Житомирі. Помер мій прадід 30 грудня 2013 р.

Гібнер Броніслав Григорович

Підготувала
ліцеїстка І-І курсу
Гібнер Вікторія

Кожна війна - це подія, яка приносить людям горе, біль і сльози. Так само
було і в ті грізні 1941-1945 рр. Війна торкнулась всіх людей по-своєму, одні
захищали Батьківщину на фронті, інші в тилу ворога, в партизанських
з'єднаннях, на військових заводах виробляли зброю.
Мій прадід, Гібнер Броніслав Григорович, 1907 року народження, до
війни вирощував хліб. Коли почалась війна, він був призваний до лав
Червоної армії. Залишивши дружину і двох синів, він пішов боронити свою
землю. Великим та тернистим був цей шлях воїна. Дід відвойовував Україну,
Білорусію, пройшов бойовий шлях до Братислава, був тричі поранений,

354
контужений, переніс операцію на війні у польовому госпіталі. Додому
повернувся інвалідом, з сильним пораненням в руку. Мав військове звання
старшини. Проте духом не падав, бо було потрібно продовжувати жити,
годувати дітей, відбудовувати свій дім, село і колгосп.
Потім були повоєнні роки. Дід був нагороджений багатьма нагородами,
орденами і медалями, які на даний час не збереглись. Прожив Броніслав
Григорович 85 років життя. Ми про нього завжди пам'ятаємо.
Достовірної інформації не збереглося про світлини та листи.

Мельник Андрій Петрович

Підготувала
ліцеїстка І-Х курсу
Гончар Ірина

Мельник Андрій Петрович народився 1895 році в мальовничому

с. Ходорків. До війни займався бджільництвом, був пасічником.
Пішовши на війну в 1942 році, залишив в дома дружину та семеро дітей.
Сподівався ненадовго, що скоро повернеться ... Потрапивши на фронт не
злякався ворога та сміливо йшов в бій ... гнали ворога до самої Польщі бої
були завзяті , запеклі це був останній бій мого прадіда загинув він 1944 році
під м. Дукля в Польщі де зараз знаходиться кладовище, де захоронені воїни
радянської армії, чехословацької армії та польським партизаном нажаль
фотографії не збереглись

Якушенко Антон Федорович

Підготував
ліцеїст І-Х курсу
Грабарчук Антон

355
 Мій прадід народився 2 серпня 1914 року, в селі Морозівка
Брусилівського повіту Волинської губернії у сім’ї столяра. До війни прадід
навчався та працював у колгоспі в с. Морозівка, ще до війни він одружився і в
січні 1941 р. в нього народилася донька Надія(моя бабуся). Всю війну моя
бабуся разом із своєю матір’ю провела на окупованій території в селі
Морозівка.
Зі слів бабусі я знаю, що мій прадід був веселою і життєрадісною
людиною, тому він не любив розповідати про жахіття війни, але знаю, що
моя тітка записувала спогади діда для шкільного музею і зараз ми
намагаємось їх знайти.
Мого прадіда було призвано в лави Червоної армії в
січні 1944р. в 1279 стрілецький полк 389 стрілкової девізії
1 Українського фронту. Отримав орден Слави ІІІ ступеня
за бій під с. Радомисль 16 березня 1944 р.(подробиці
дивитися в прикріплених фото).
Був поранений в руку( кулею на виліт) 19 березня 1944р., потрапив в
госпіталь до м. Києва, після одужання залишився там служити до кінця
війни. Прадіда демобілізували в 1946р.

Тичина Олексій Миколайович

Підготувала
ліцеїстка ІІІ-Х курсу
Григорович Валентина

Дідусь моєї найкращої подруги, Тичина Олексій

Миколайович, народився 6 грудня 1923 р. в с. Суховоля в
сім'ї селянина-бідняка. Батьки працювали в колгоспі та
займалися хліборобством. Навчався в сільській школі та в
1940 р. закінчив 7 класів. Після школи пішов навчатися на
електрика і згодом отримав гідну освіту за спеціальністю.
Тичина Олексій Миколайович

356
 7 січня 1944 р. був призваний до лав Радянської армії.
Посади: розвідник, стрілок, танкіст.
Під час розвідувальної операції отримав кульове поранення в ліву ногу і
потрапив до воєнного шпиталю.
Через рік під час чергової операції отримав ще одне поранення в плече,
10 листопада 1947 року був звільнений у запас.
Після війни пішов навчатися, а згодом працював за спеціальністю
каменотес.
25 листопада 1980 року отримав посвідчення учасника війни.
Помер Тичина Олексій Миколайович 26 липня 2013 року.
Нагороди: «За мужність», «За відмінну працю», Герой України.

Ваховський Леонід Карпович

Підготувала
ліцеїстка II-У курсу
Гуренко Яніна

Ваховський Леонід Карпович (1920-1998 рр.) народився в с. Кропивня

Черняхівського району.
Воював на фронті у 177 запасному стрілковому полку у званні стрілець з
січня 1944р. по березень 1944р.
У березні 1944р. він був переведений в 253 стрілецьку девізію, а в червні
1944р. його було виключено. У листопаді 1944р. і по березень 1945р. був
переведений в 25-те відділення вогнеметного батальйону у званні
вогнеметник і переведений у квітні 1945р. по травень 1946 р. в управління
заввідділом.
Мав легке поранення в ліву руку 14 червня 1944р. і легке поранення в ліве
стегно 11 квітня 1945 р.
Був нагороджений орденами Слави ІІІ ступеня, За перемогу над
Німеччиною.

357
Михалюк (Кузмінчук) Олена Василівна.

Підготувала
ліцеїстка 8-А класу
Денисюк Мирослава

«Я проживала я в с. Жолобне Новоград-Волинського району

Житомирської області. У ті часи німці переховувалися в лісі, а партизани
палили все наше майно, ми не ночували в своїх рідних домівках, тому що
боялися,що і нас можуть знищити. Мою маму і тата у 1929 р. заслали до
Сибіру, мені на той час було всього 1 рік. Та я залишилася зі своєю бабою та
дідусем.
У 1935 р. померла баба, а у 1943 р. загинув під Сталінградом дід. А 9
січня 1944 р. нас визволили від гітлерівців.
В 1946 р. був великий холод, ми збирали гнилу картоплю, а з конюшини
пекли запашні пироги . У 1946 р. мати повернулася із Сибіру. В 1947 р. я
відправилася до свого рідного дядька в с. Мала Горбаша яке було
розташоване неподалік с. Жолобне моя ціль була, щоб заробити бодай на
шматок хліба . Я перебувала в дядька до 1951 р. З 1952 по 1953 офіційно
мала роботу в с. Жолобне, я була «ланковою», заробила я тоді 1000 крб. А у
1953 р. я вийшла заміж.
Нині проживаю в с. Мала Горбаша на вул. Коваленка, маю 4 дітей.
Ті часи були для нас дуже важкі, але завдяки нашим військовим наша
Україна стала вільною від німецьких загарбників…

358
Добридень Микола Андрійович

Підготувала
ліцеїстка І-У курсу
Добридень Ганна

Мій дідусь, Добридень Микола Андрійович, народився 27.12.1924 року в

селі Привітів Любарського (того часу Дзержинського) району в сім’ї
селянина-колгоспника.
З 25.12.1942 року був призваний до лав Червоної радянської армії, був
демобілізований 02.03.1948 року. Служив у 408 стрілецькому полку з грудня
1942 по червень 1943 року; у 449стрілецькому полку з червня 1943 по
грудень 1944 року; у 93 запасному стрілецькому полку з грудня 1944 по
липень 1945 року.Був поранений в груди 29.02.1943 року.
Брав участь у бойових діях з червня 1943 року по листопад 1944 року в
складі 449 стрілецького полку.
Проходив перші окружні курси з підготовки поварів. Після цього
працював поваром у шпиталі з листопада 1945 по червень 1946 року.
Був нагороджений медалями «За Перемогу», «За взяття Берліну», «За
Відвагу», отримав орден Вітчизняної війни ІІ-го ступеня.

Оксенюк (Горицька) Віра Яковлівна

Підготувала
ліцеїстка І-А курсу
ДовжинецьЮлія

Оксенюк (Горицька) Віра Яковлівна народилася 23

359
 Оксенюк (Горицька) Віра Яковлівна

лютого 1923 р. в с. Тростянець Малинського району Житомирської області.

Закінчила 7 класів.
Під час війни її тричі намагалися вивезти у Німеччину, але спроби були
невдалими - вона втікала. Після останньої втечі пішла добровільно на війну.
Проходила службу у зенітних військах. Пройшла всю війну і з боями дійшла
до Німеччини (м.Дрезден).
Була нагороджена орденами та медалями.
Після 1945 року повернулася в рідне село. В 1948 вийшла заміж, народила
двох доньок.
Померла у 1992 році.

Матвієнко Ольга Левківна

Підготувала
ліцеїстка 8-А класу
Дубова Юлія

Матвієнко Ольга Левківна (14.03.1929-19.05.2011) с.Середи, вул.

Шереметівка. Закінчила 4 класи Середівської школи і пішла працювати до
колгоспу. При вазі 28 кілограмів вона піднімала сніп зерна вагою 30кг. Потім
працювала на курячій фермі, там вона працювала 39 років. У 1950р. вийшла
заміж за Леоніда Остаповича. Прожила з ним лише рік, чоловіка забрали в
армію. Після цього в неї народилася донька Люба, а чоловік так і не
повернувся з армії, знайшовши собі іншу жінку. Ольга одна виховувала
доньку в такі скрутні для країни часи. Побудувала хатину, завела
господарство, все годувала сама. Інколи приїздив її колишній чоловік зі своєю
новою дружиною. Бабуся їх приймала, а сама йшла спати до доньки. Коли
Ользі було 4 роки, вона пережила страшні роки голоду. Її мати Тетяна ходила
працювати в найми за їжу.

360
Стаднік Станіслав Іванович

Підготувала
ліцеїстка І-Х курсу
Дубова Юлія

Мій прадідусь, Стаднік Станіслав Іванович, народився

12 квітня 1920 року в селі Розкопана Могила (нині
Миролюбівка) Житомирського району Житомирської
області в сім’ї селянина-бідняка. Його батьки, як до
Жовтневої революції, так і після революції займалися Стаднік Станіслав Іванович
хліборобством. У 1927 році поступив до Миролюбівської початкової школи,
але через хворобу лишив її. У 1928 році він почав своє навчання в цій же
школі. Закінчив Миролюбівську початкову школу в 1932 році. За тяжких
матеріальних умов він залишив своє навчання і пішов працювати в колгосп
«Нове життя». Лише в 1934 році йому знову довелося відновити своє
навчання. Він вступив до Коднянської середньої школи. Закінчив її в 1940 р.
В 1940 р. був призваний у лави Радянської армії. З жовтня місяця 1940
р.по червень 1941 р. перебував у 300 артполку м. Бельци, з червня 1941 р. по
вересень 1942 р. - курсант Вольської авіашколи м. Вольск. З вересня місяця
1942 р.по червень 1946 р. перебував у 36 гвардійському авіаполку на посаді
старшого автомеханіка.
Після закінчення Коднянської школи в 1940 р. 25 жовтня Станіслав
Іванович був призваний до армії в місто Бальци. По рішенню командування
було відібрано групу й направлено в м. Вольск, де їх застала війна.
Опановувати нову техніку приходилось вдень і вночі.
З міста Вольська після закінчення училища був направлений в місто
Казань в 18 запасний полк. Його полк пройшов шлях від Сталінграда до
Берліна і Праги. Вже перше бойове хрещення прийшлось прийняти в
листопаді 1942 році під Воронежем. Далі бойовий шлях прокладався через
Суми, Київ, Житомир, Хмельницький, Львів, Люблін, Прагу. У його пам’яті

361
завжди зберігалися бойові друзі, які віддали своє життя, захищаючи нашу
Батьківщину.
Якщо війна тривала 148 днів і ночей, то віддав почесний обов’язок і став
захисником нашої Батьківщини 2071 день. Після війни всім їм доводилося
трудитися на мирному фронті, відбудовувати народне господарство. 19
червня 1946 р. С. Стаднік повернувся в Миролюбівку. До свого виходу на
пенсію він працював секретарем Миролюбівської сільської ради, 11 років
головою сільської ради і 17 років учителем фізкультури молодших класів.
Помер 7 березня 2006 року.
НАГОРОДИ
1.Орден Вітчизняної війни ІІ степені № 5453127
2.Орден Знак пошани № 909455
3.Медаль «За бойові заслуги» № 027395
4.Медаль «За доблесний труд» в ознаменування на 100-річчя народження
Леніна.
5.Медаль «За перемогу над Германією»
6.Медаль «За взяття Берліну»
7.Медаль «За визволення Праги»
8.Медаль «Ветеран праці»
9.Медаль «12 років Перемоги в Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.»
10.Медаль «50 років Збройних сил СССР»
11.Медаль «30 років Перемоги Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.»
12.Медаль «60 лет Збройних сил СССР»
13.Медаль «40 лет в Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.»
14.Медаль «70 лет Збройних сил СССР»
15.Нагороджений «Медаль Жукова»
16.Медаль «50 років в Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.»
17.Орден «Богдана Хмельницького»
18.Медаль «Захисник Вітчизни»
19.Медаль «60 років в Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.»

362
Бенедисюк Іван Васильович

Підготувала
ліцеїстка І-У курсу
Дяченко Владислава

Бенедисюк Іван Васильович. Воював у Білорусі. Був

учасником операції "Багратіон". Брав участь у боях за
визволення Польщі. У 1945 році у складі 3-го Гвардійного
кавалерійського корпусу брав активну участь у зустрічі з
американським військом на Ельбі. 
Бенедисюк Іван Васильович
Нагороджений орденом Вітчизняної війни 1 ступеня та
орденом За мужність.
Мав медалі: "За визволення Варшави", "За взяття Кьонісберга", "За взяття
Берліну», "За бойові заслуги"та інші.

Ель Михайло Михайлович

Підготував
ліцеїст 1-А курсу
Ель Богдан

Мій прадід Михайло Михайлович народився в смт Червоноармійську.

Коли розпочалася Друга Світова Війна був призваний на фронт. Воюючи
під Сталінградом втратив праву ногу. Після поранення повернувся в рідне
село.

363
Головач Іван Миколайович

Підготувала
ліцеїстка І-У курсу
Євдокимова Марія

Мій прадідусь, Головач Іван Миколайович, народився 17 лютого 1926

року на нашій поліській землі в Лугинському районі. В 1941 році війна
раптово застала п’ятнадцятирічного юнака. Дочекавшись свого повноліття, в
березні 1944 року, він був призваний на фронт і воював у 1871 зенітно-
артилерійському полку в Угорщині, виконував обов’язки навідника. З його
слів ми дізнались, що ці війська були озброєні артилерійськими гарматами,
реактивними, ракетними і самохідними протитанковими установками.
Перемогу він зустрів в Будапешті. Лише в 1947 році повертається додому,так
як продовжував свою службу на Західній Україні. Війну дідусь згадував
неохоче. І лише після наших вмовлянь починав свої оповіді,роблячи невеликі
паузи для тяжкого і гіркого зітхання. Згадував умови, в яких іноді доводилося
жити, загиблих товаришів, страшні картини війни і вічну тугу за рідними
місцями і мирними днями. 
Був нагороджений медаллю Жукова, орденами За мужність ІІ і ІІ ступенів
та численними ювілейними медалями.

Мельник Андрій Степанович

Підготував
ліцеїст І-І курсу
Єременко Дмитро

Андрій Степанович Мельник народився в с.Сколобів

Червоноармійського району 13 грудня 1910 року. 1941 року
був відправлений на перепідготовку в м.Славута

364
Хмельницької області на 3 місяця. Під час війни відступили до Коростеня.
Довго в Коростені вони не протрималися і він потрапив у полон. Полонених
повели в с.Ялинка де знаходився концлагер. Шлях до с.Ялинка проходив
через його рідне село. Коли їх вели через село його помітила старша сестра
Марина. Вона попросила у головного німця, щоб його відпустили, на що
німець сказав, що відпустить, але вона має взяти у коменданта розписку і
зібрати у місцевих німців підписи що він не несе загрози німцям. Коменданта
звали Керлах, він працював на Радянський Союз. Він звільнив майже всі
полонених. Так його врятували з полону, але він довго дома не пробув. Однієї
ночі всіх кого врятували з полону відправиои назад на фронт. Він писав листи
з Першого Українського фронту і з Тернополя. Вони гнали німців аж до
Берліна, але в сам Берлін вони не зайшли, їх відправили звільняти
Чехословаччину де і загинув. Похований в братській могилі в м.Славуті.

Бєльський Аполлінарій Іванович

Підготувала
ліцеїстка І-І курсу
Жигуліна Ірина.

Мій прадідусь, Бєльський Аполінарій Іванович,

народився 9 лютого 1910 року в смт. Великі Коровинці
Чуднівського району Житомирської області, в сім’ї
селянина. У рідному селі закінчив 4 класи.
Як розпочалась німецько-радянська війна, його
Бєльський Аполлінарій Іванович
забрали на фронт. Зі своєю армією, на чолі якої був
генерал Рибалка, вони дійшли до Берліна.Звільнили
багато сіл та міст. На своєму шляху звільнено ще багато
Європейських країн… Прагу, Болгарію, Молдовію…
Уже після війни мій прадідусь був
нагороджений орденом Червоної зірки, та

365
багатьма іншими медалями.
Помер Бєльський Аполлінарій Іванович 18 липня 1991 року. Похований у
смт. Великі Коровинці на місцевому кладовищі.

Пащенко Степан Ісаакович

Підготувала
ліцеїстка I-У курсу
Житомирська Євгенія

Після закінчення школи в селі Дубище Чуднівського району поїхав

Степан Пащенко навчатися до Ленінградського військово-інженерного
училища.Там молодого хлопця й застала війна, яка стала однією із
найжорстокіших в історії,що пережило людство.А було юнаку тоді лише 20
літ. Дні війни були найстрашнішими в житті Степана Ісааковича. В
блокадному кільці довелося тримати оборону Ленінграда.Крізь серце та душу
пропускав людське горе, тай самому пережити таке було не під силу.
Становище військових і жителів було дуже важким.Почався голод,мучив
холод.Пайка блокадного хліба-125 грамів - гіркого,як полин,сірого,як
земля,глевкого, мов глина,-буде завжди перед очима ветерана.Тільки
людина,яка прожила блокадну зиму,знає істинну вартість хліба.
- Звичайно,-пригадує Степан Ісаакович,-військовим давали трішки
більше-300 грамів й два рази в день рідкого,аж синього супу.Але відчуття
голоду було постійним. Продукти і паливо не підвозились,запаси танули на
очах.Серед снігових завалів стояли мертві машини, і Ленінград занурився у
пітьму...
У мирних і військових було одне завдання -зберегти місто,не пустити
ворога в колишню столицю великої держави. Всі бачили в цьому сенс життя,
за це втрачали здоров'я, рідних.
Степану Ісааковичу довелося бути на війні від першого до останнього
дня.

366
 - Мені особливо запам'ятались,-продовжує С.І.Пащенко,-бої в період
оборони Ленінграда на північних підступах до міста. Тоді я
командував взводом зв'язку 293-го ОПА батальйону.Ми займали
оборону на найбільш відповідальній ділянці перед невеличким
містечком Мертуть і на дорозі, яка вела на Виборг і Ленінград.Взвод
забезпечував надійний зв'язок з усіма підрозділами батальйону, а ворог
намагався прорвати оборону і вів безперервно артилерійський обстріл
наших позицій. Зв'язківцям доводилось під вогнем противника
ліквідовувати пошкодження на лінії вдень і вночі,в заметіль і сильні
морози. Ворог був настільки близько,що можна було побачити рух
транспорту на другій лінії нацистських укріплень.
Степан Ісаакович брав участь у прориві блокади міста і найдорожча його
реліквія на все життя-медаль"За оборону Ленінграда".
Повністю блокаду північної столиці було знято в січні-лютому 1944 року.
Салют з 324 гармат на Марсовому полі сповістив ленінградцям про кінець
блокади,але для С. Пащенка війна ще не закінчилась. Його частина наступала
та йшла до Прибалтики,а згодом - і на Східну Прусію.
Бойову доблесть капітана С. Пащенка засвідчують два ордени Великої
Вітчизняної війни,Червоної Зірки,орден Богдана Хмельницького,десятки
ювілейних медалей.

Лапутько Михайло Матвійович

Підготувала
ліцеїстка ІІ-Х курсу
Журавель Ірина

Лапутько Михайло Матвійович народився 26 листопада

1922 року в селі Верхівня Ружинського району
Житомирської області, в сім҆ї бідних селян. Дитячі роки
проходили біля дідуся і бабусі. Закінчивши сім класів

367 Лапутько Михайло Матвійович

Верхівнянської середньої школи, поступив на навчання до Київського
технікуму фізичної культури.
Навчання в технікумі змушений був поєднувати з роботою. Доля
розпорядилася так, що навчаючись на другому курсі технікуму вів секцію
фехтування в Київському авіатехнічному інституті. Результати роботи були
успішними, і директор інституту пропонував після закінчення технікуму
залишитись працювати в інституті.
Як спортсмен — фехтувальник, був членом збірної команди міста Києва і
брав участь у Всесоюзних змаганнях з фехтування у Москві. На цих
змаганнях показав високі результати, і отримав пропозицію продовжити
навчання після закінчення технікуму в Інституті фізкультури ім. Лесгафта в
місті Ленінграді, з роботою на кафедрі фехтування.
Після всесоюзних змагань у Москві до Киева повернувся в вечері 21
червня 1941 року, а 22 червня розпочалася німецько-радянська війна, яка
перекреслила всі плани і надії на майбутнє навчання.
Михайло Матвійович добровільно пішов на фронт в складі Київської
дивізії народного ополчення, яка формувалась в місті Лубни і прийняв
перший бій за с. Степанці, неподалік від міста Канева. Він був першим
номером станкового кулемета, вчився стріляти по "Юнкерсам", які
бомбардували Лінію оборони. За наказом командира роти виніс з поля бою
командира полку. По дорозі до своїх окопів (93 кавалерійська дивізія) був
поранений і пройшов рукопашний бій з ворогом. До місця збору поранених
залишалося 2кілометра , як вибухнув снаряд і Михайло Матвійович був
контужений, але не зважаючи на контузію доставив пораненого командира до
медсанбату. На місті збору поранених допомагав санінструктору вантажити в
автомобіль поранених. Разом з пораненим командиром добиралися в місто
Пирятин на Полтавщині, там був полковий госпіталь. Звідси був направлений
в стаціонарний госпіталь в м. Саракташ Чкаловської області.
Після лікування у госпіталі знову був направлений на фронт у 255
стрілецький полк. Воював на Калінінському фронті, приймав участь в битві

368
за Москву взимку 1941 року. Потім продовжував службу в 234 АЗСОКЗП.
Закінчив війну в Австрії. В жовтні 1945 року продовжив службу в окружному
авіатехнічному складі в місті Одеса — начальником авіасховища до лютого
1948 року. 3 лютого по квітень 1948 року навчався в Одеському піхотному
училищі, в квітні 1948 року звільнений в запас.
Після звільнення в запас розпочав трудову діяльність у місті Житомирі в
Корбутівському будинку відпочинку —інструктором. В 1948 році продовжив
працювати в місцевому комітеті по фізичній культурі і спорту на посаді
начальника.

Жураківський Дмитро Денисович

Підготувала
ліцеїсткаІІ-А курсу
Жураківська Анастасія

Жураківський Дмитро Денисович(мій прадід)

народився 21.10.1909р. в с. Березянка Волинської губернії.
Його батьками були Жураківський Денис Йосипович і
Жураківська Марфа Петрівна. Він був охрещений в
Березянській Михайлівській церкві, яка на даний час
зруйнована, а на її місці побудована школа. Жураківський Дмитро Денисович
11.03.1934р. одружився з Якубівською Іуліанією (Юлією) Федорівною.
Мали двоє дітей: Славу (мій дідусь) та Олександра (помер в ранньому віці).
Брав участь у німецько-радянській війні. Був комісаром батальйону,
загинув восени 1942р. під час героїчної оборони м. Курська.
Похований у братській могилів селі Балдиж Дмитрійського району
Орловської області.

369
Печенюк Федір Йосипович

Підготувала
ліцеїстка ІІІ-І курсу
Жураховська Наталія

У день радісного свята Перемоги хочу розповісти про

свого прадідуся Федора Йосиповича Печенюка.
Народився в 1906 році в с. Торчин Коростишівського
району Житомирської області.
Після закінчення семирічної школи вступив до
Печенюк Федір Йосипович
Коростишівського педагогічного училища. У рядах
Червоної армії почав службу в 1928 році. Коли розпочалась німецько-
радянська війна, Федір Йосипович був уже офіцером та командував
військовим підрозділом. 
У вересні 1943 року, розвиваючи стрімкий наступ до річки Дніпра,
вийшла і 70-а гвардійська, двічі Червонопрапорна, Глухівська стрілецька
дивізія, одним полком якої командував підполковник Федір Йосипович
Печенюк. Постало бойове завдання: форсувати водну перешкоду і
закріпитися на правобережжі Дніпра.Вміло маневруючи, війська
підполковника Ф. Печенюка швидко оволоділи островом на Дніпрі і
розвинули наступ на правому березі річки. Ворог зі всіх сил намагався
ліквідувати плацдарм наших військ. Протягом п’яти днів, з 23 по 28 вересня
1943 року, полк, яким командував Ф. Печенюк, відбив одинадцять шалених
атак гітлерівців. Тільки один його батальйон знищив до 700 солдатів і
офіцерів, спалив і підбив до 18 танків.
Брав участь у Сталінградській битві, звільняв Молдавію і Румунію. 
За відвагу та мужність, виявлені при форсуванні Дніпра, було присвоєно
звання Героя Радянського Союзу. Також був нагороджений орденами Леніна,
Червоного Прапора, Суворова, Кутузова, Олександра Невського, Червоної

370
Зірки та медалями.
Нечасто таке трапляється, але Федір Печенюк звільнив своє рідне село
Торчин. Із особливим піднесенням йшли бійці в наступ. Після закінчення
війни ще деякий час проживав у Житомирі, але тяжкі воєнні роки підірвали
здоров’я героя. У 1965 році Федір Йосипович Печенюк помер. Похований в
Житомирі.

Вітковський Дмитро Костянтинович

Підготувала
ліцеїстка І-І курсу
Кільніцька Аліна

Дмитро Костянтинович народився 7 листопада 1925 року в с. Молочки

Чуднівського району Київської області. До війни закінчив Краснопільську
середню школу. На фронті перебував з 1944 року по травень 1945 року.
Воював у складі 828 стрілкового полку 197 Брянської Червонопрапорної
дивізії 1-го Українського фронту. Брав участь у визволенні міста Краків,
штурмі Берліна. Дмитро Костянтинович мав низку бойових нагород: орден
Вітчизняної війни І ступеня, медаль «За відвагу», медаль «За перемогу над
Німеччиною». Інвалід ІІІ групи Великої Вітчизняної війни.
Після війни повернувся в рідне село. Закінчив Житомирський
сільськогосподарський інститут. Працював агрономом в рідному колгоспі,
пізніше – головою народного контролю, головою колгоспу. Помер 9 серпня
1997 року.

Кисельчук Григорій Романович.

Підготувала
ліцеїстка І-У курсу
Кисельчук Дарина

371
 Мій прадідусь народився 1913 р.
Відомостей про його дитинство я не маю.
Був призваний у лютому 1944 року Черняхівським РВК УРСР
Житомирської області Черняхівського району у 14-ту штурмову інженерно-
саперну бригаду Александрійського Червонознаменного ордена Суворова,
бригада 69, у штурмовий інженерно-саперний батальйон рядовим.
Останнє місце служби п/п(польова/почта)32486.
11 квітня 1945 року вибув із військової частини п/п 32486 під
Будапештом через поранення.
Пропав безвісті в квітні 1945 року.

Мейлах Петро Федорович

Підготувала
ліцеїстка І-У курсу
Козир Діана

Мейлах Петро Федорович народився 1921 р. в с. Дацьки Чуднівського

району Житомирської області.
У липні 1941 році був призваний до лав Радянської армії для захисту
Вітчизни до 365 артилерійського полку. Однак у вересні 1942 р. був важко
поранений, після лікування у шпиталі був визнаний непридатним для
подальшої служби у військових лавах.

Після повернення додому у воєнні роки піднімав зруйнований нацистами

колгосп. Після закінчення війни працював у рідному колгоспі. На жаль, у
2009 році Петро Федорович пішов із життя.

372
Науменко Григорій Пилипович

Підготувала
ліцеїстка І-У курсу
Кондратюк Ольга

Григорій Пилипович народився 17 жовтня 1921 р.,

єдиний живий ветеран війни села Головенка, він той, хто
справді пройшов пекло війни, побачив своїми очима і
смерть, і страждання, і біду. Народився в селі Марівка
Ново-Миргородського району Кіровоградської області. У
1939 році закінчив сім класів Марівської школи. До 1940 Науменко Гигорій Пилипович

року він працював у місцевому колгоспі. Далі – біографія солдата:1941 рік-

Дніпропетровська школа молодих командирів, 1942 рік-Калінінський фронт,
306 стрілецька дивізія, у цьому ж році він розпочав навчання у школі
старших командирів. У 1943 році Григорію Науменку присвоюють звання
молодшого лейтенанта. У складі 527 стрілецького полку 118 дивізії з боями
дійшов до столиці Чехії-Праги.
Після закінчення війни Григорій Пилипович працював на різних
роботах:до 1963 року-Троянівський ДОЗ, потім -у магазині села Головенка
Житомирського району. З 1981 року-пенсіонер, працює у СВК «Головенка»
їздовим.

373
 Григорій Науменко закінчив війну старшим лейтенантом, а у 2001 році
Указом Президента України Леоніда Кучми йому присвоєно звання капітана.

Воронцов Олексій Михайлович

Підготував
ліцеїст ІІ-І курсу
Кондрацький Микола

Народився в с. Чіжівка, Новоград-Волинський район,

Київська область, 23 травня 1923 року. І досі живі в
пам’яті колишнього сержанта-артелериста Олексія
Михайловича Воронцова кровопролитні бої в Сталінграді.
Стійко захищав він твердиню на Волзі, хоробро воював і
на інших фронтах у роки німецько-радянської війни.
Розповідь фронтовика в газету про Другу світову війну:
Воронцов Олексій Михайлович
«Ту неділю ветеран, звісно, пам’ятав. Зранку косив
траву, ввечері молодь збиралася біля клубу, аж тоді хтось приніс ту страшну
звістку: «Війна!». Олексію тоді ще не виповнилось 18 років, але він з
ровесниками прийшов у військкомат, гвинтівку тоді йому не дали, а
відправили в степи сталінградські, де скоро матінку-Волгу побачив.
Пам’ятав, що працював на елеваторі, вантажили на баржі зерно, іншу
продукцію, котру евакуювали на Схід. Там вперше зустрілися з ворогом віч-
на-віч, коли роботу переривав наліт ворожої авіації. Зі Сталінградом
пов’язала доля фронтовика на увесь період оборони нескореного міста. Тому
Олексію Михайловичу довелося всього надивитися й пережити. Щоб згадати
все, каже, треба час, а ще молоду пам’ять. Додає, що йому приємно, що про
нього знову згадали, коли вручали ювілейну медаль «60 років перемоги в
Сталінградській битві». Були у ветерана фронтові будні дорогами Європи аж
до кінця війни. Про ті роки колишній воїн не любить згадувати: зате охоче
розповідає про післявоєнне життя, як його шанували й цінували, де б не

374
довелося працювати.»
Це був мій прадідусь, якого я любив, поважав і буду пам’ятати вічно.
Помер 3 вересня 2007 року в Черняхові, там і похований.

Гаврутенко Михайло Гаврилович

Підготувала
ліцеїстка ІІІ-Х курсу
Конончук Лілія

Народився мій прадід 1918 року в селі Межирічка

Радомишльського району Житомирської області. Здобув
освіту, працював, згодом його призвали служити
Батьківщині. Не повернувшись зі строкової служби,
пішов захищати кордони від німецько-фашистських
загарбників. Там Михайло Гаврилович отримав тяжке поранення в ногу, у
зв’язку з цим лікувався в Житомирській лікарні. Згодом його знову
відправили на фронт, в Карпати. Цього разу примхлива
доля приготувала для нього нове випробування –
воєнний табір, в якому вони перебували, знищили
вороги. Через деякий час до моєї прабабусі прийшла
повістка, що він зник безвісти. Поряд ми можемо бачити Михайла
Гавриловича з дружиною Антоніною, вони мали одну дитину – сина Василя.
Також збереглося фото з бойовим товаришем.

Конончук Андрій Назарович

Підготувала
ліцеїстка ІІІ-Х курсу
Конончук Лілія

375
 Народився 10 жовтня 1913 року в с. Городниця
Волинської губернії. В 1944 році був призваний до лав
Червоної армії, звільняв Городницю (рідне смт), потім
пішов далі на фронт. Служив у Першому Українському
фронті під командуванням маршала Конєва у саперній
бригаді. Був нагороджений медалями «За отвагу», «За
Конончук Андрій Назарович
освобождение Праги», «За Берлин» та інші. Отримав
грамоту, підписану маршалом Конєвим. На фронті отримав легке поранення в
руку. Після війни працював на Городницькому фарфоровому заводі. Мав 8
дітей – 7 синів і 1 дочку. Помер 30 квітня 1997р.

Москальчук Пелагея Трохимівна

Підготувала
ліцеїстка І-А курсу
Коржицька Наталія

Москальчук Пелагея Трохимівна народилася 23 липня 1923 року у

с. Гульск. Мати звали Нюкало Зінаїда, батька - Нюкало Трохим. Батько помер,
коли Палагеї було сім місяців від тифу. У сім'ї було вісім дітей,четверо з них
загинули в дитинстві, інші зосталися. Сестру звали Василина, брати Іван та
Петро.
У роки голодомору Палагеї було десять років. Вона говорила,що дуже
важко було. Рвали траву, клівер і робили пиріжки,щоб вижити. Мали
корову,яку тримали в домі, щоб не викрали. У той час на Случі станцію
будували, то мама молоко в начальників обмінювала на борошно. Палагея
розповідає:"Одної ночі вирішив хтось викрасти в нас корову. Ввечері мати
кутю товкли з ячменю,а Петро пригнав корову з хутора до дому. Іван на той
час жонатий був і жив разом з нами. Була в нас маленька свинка,що з коровою
в коридорі спала. Двері,що в хату вели, були в сінях. Мати їх не замкнула.

376
Сходи були на гору такі,що не ворушилися. Мама вже лягли, і ми всі теж.
Пройшов час, і грабіжники видерлись на солому та й звідти нагору. Потім
сунулись у сіні, відв’язали корову і повели. Мала свинка паслася з
коровою,бо їсти не було що,той встала за коровою. Потім порося почало
чесатись об двері хати і мати почула. Стала кричати до брата:"Іване,корову
вкрали!"А я встала і з переляку сиділа та не могла поворухнутись. Іван не міг
відчинити двері,бо грабіжники їх підперли,то через вікно переліз. Порося
кричало і бігло за коровою. І всі побігли за свинею в слід. Далі кущі були
такі,що не пройти, то свиню зловили,а корову покинули. Сама корова була
біло-ряба ,то мама її недалеко біля річки помітила. Тоді ми її забрали і повели
додому. Ми знали, хто хотів украсти, але боялися, що відберуть-це був батька
двоюрідного брата син, свої були, свої. Так і жили у голодомор. Мати варили
кашу з ячменю,то вона мені така добра була..."
Палагея розповідала,що вчилася після голоду 3 класи. У школу ходила
рідко, а взимку холодно було,бо майже босі були. А як потеплішає, багато
калюж, а вона у в'язаних черевиках, то ноги мерзли. Багато працювала, щоб
на хліб заробити. Палажка казала:"Збирали картоплю,сапали, ягоди збирали і
тому школу пропускали, то вчителі не прийняли вже до четвертого класу...
У Івана попухли ноги,і як прийде з роботи, то мати Палагеї наварить
балади, і насипле їм,а Петро каже:"Мамо,то і собі насип". Палагея не
розуміла,бо хоч голод пройшов,а їсти все одно не було що. А Іван молоко
любив,хоча рідко його пив. Тяжко працював і голодний був. Поля пам'ятає,як
Іван казав:"Що мені цієї тарілки?!Я б, сестро,весь баняк виїв".Так мати
годували його і ноги постухали.
Бабуся говорила,що в Кривому Розі так з голоду повмирали,що хати пусті
зосталися. А врожай там потім був хороший:пшениця,кукурудза, ячмінь,але
збирати не було кому. То Іван вирішив поїхати туди на заробітки. Там
годували, платили, то він жінці написав,щоб приїздила. Хати порожні,то є де
жити. Жінка не погодилась і знайшла іншого. Йому набридло самому там, і
він з друзями поїхав до Грузії. Мама Палагеї почала хвилюватися і

377
поворожила. Результат був позитивний - живий. Потім вони пішли до
ворожки,а та сказала,що скоро прийде звістка про нього. Згодом від Івана
прийшов лист,що все добре, і він запрошує всіх до себе. 1940 р. Петро поїхав
до нього до Грузії. Поля поїхала до тітки в Барвинівку разом з Василиною.
Згодом всі приїхали до Гульска. З села сімей з п'ятнадцять вислали до
Херсона. Там було дуже скрутно. І одна дівчина приїхала назад у Гульск до
тіток. Вона не могла нікуди піти,бо зловлять і відправлять назад, а Іван хотів
назад податися до Грузії і взяти з собоюнову жінку туди. Ніхто не хотів,бо
боялися. Дядько дівки приїхав до Зіни,щоб віддати дівчину за Івана,а той
погодився. Івану тоді було 30,а дівчині - 16. Вона була згодна, бо в селі їй не
давали жити. Подружжя поїхало до Грузії. На початку 1941р. на Херсонщині
був великий врожай. Батьки дівчини стали заможні на хліб. Вони вимінювали
його на тканину і різні речі. Дівча одразу поїхало додому, і там написала
Івану, щоб той теж їхав, а назад вона не повернеться. Ваня приїхав...
Народили четверо дітей та добра нажили. Мама Івана захворіла і до нього в
Херсон поїхала. Побачила, що добре людям там живеться. Палагея
працювала в колгоспі.
Мама їй написала, і в травні 1941 р. вона з Василиною теж поїхали до
мами і Івана. У червні почалась війна, а в Гульску було небезпечно, то сім'я
залишилася в Херсоні. Вони допомагали партизанам, допомагали в шпиталі
лікувати поранених, пекли хліб військовим. 1946 році Поля повернулася до
Гульску і вийшла заміж за вчителя Григорія Москальчука. Подружжя поїхало
в Малинівку жити. Там Григорій працював вчителем і побудував дім. У
1977 р. Палагея і Григорій поїхали назад до Гульску і придбали там дім. У їх
було двоє дітей: Галина та Микола. Чоловік Палагеї помер рано, бо був дуже
хворим. Палагея живе досі в Гульску і 23 липня їй виповниться 93 роки.

378
Кур'ята Віцентій Миколайович

Підготувала
ліцеїстка ІІ-У курсу
Корзун Наталія

Народився 1923 р. у селі Запруда Ємільчинського району Житомирської

області. У 1942 році німці, які окупували Житомирську область, масово
вивозили молодих хлопців та дівчат до Німеччини, звідти їх направляли по
різних місцях на сільськогосподарські роботи. Мого прадіда було вивезено до
Австрії у місто Альм. Після Перемоги їх було визволено, але ніхто не
доправив їх додому, вони мусили пішки повертатися на Батьківщину. Ця
дорога була важкою, голодною та холодною… Він дійшов, але його рідна
сестра загинула. Помер у 1999 року.

Кур'ята Франц Миколайович

Підготувала
ліцеїстка ІІ-У курсу
Корзун Наталія

Народився 1920 року, у с. Запруда Ємільчинського району Житомирської

області. Був на фронті, отримав бойове поранення, було багато уламків у тілі.
Більшість вдалося дістати, та один залишився, він знаходився біля серця,
лікарі не наважились робити операцію. Був комісований і працював у тилу. З
цим уламком біля самого серця він проніс пам'ять про війну через усе життя.
Помер у 1997 році.

379
Курінний Василь Сидорович

Підготував
ліцеїст 8-А класу
Корінний Олександр

Мій прадідусь, Курінний Василь Сидорович, народився14

січня 1907 року в мальовничому селі Ягодинка
Дзержинського району (нині Романівський р-н) Волинської
губернії.
Василь Сидорович пішов на війну у 1942 році.У складі
Першого Українського фронту (під командуванням Генерала
Василь Сидоровичз родиною
армії Ватутіна Миколи Федоровича) він пройшов усю війну.
Присвоєне військове звання червоноармієць (рядовий). Був командиром
кулеметного розрахунку, телефоністом. Брав участь у визволенні Праги,
взятті Берліна. Тричі був поранений. Повернувся з війни у червні 1945р.
Виростив та виховав 9 дітей.
За виявлену мужність, героїзм і відвагу під час німецько-радянської війни
Василю Сидоровичу присвоєні такі нагороди: медаль «За перемогу над
Німеччиною», орден Червоної зірки, медаль «За звільнення Праги», медаль
«За взяття Берліну», медаль «За відвагу» (витяг з архівної довідки додається).
Помер 31 грудня 1971 року і похований у с. Ягодинка Романівського
району. Я пишаюся своїм прадідусем і вдячний йому за мирне небо над
головою.

380
Лисовенко Марія Степанівна

Підготувала
ліцеїстка ІІ-А курсу
Костюченко Анастасія

Народилася 4 листопада 1937 р. в с. Івашківка

Новоград-Волинського району. 
"Хоча було тоді мені небагато літ, але я пам'ятаю все
чітко..."- так починала свої розповіді моя бабуся. Одна
історія сколихнула мене найбільше:
- Я тоді була ще маленька, небагато рочків тоді було... Лисовенко Марія Степанівна
Проживала я з матір'ю, батько був на війні, також з нами були братики
Аркадій і Борис, які були трошечки старші за мене... У той неспокійний день
було багато переживань та страху, але ніхто не міг уявити
того, що нам усім зможе пощастити...Матір готувала нам
поїсти щось, бо день до обіду вже добігав і тут ... Як у
жахливому сні... Двері розпахнулися і до нас зайшов чоловік,
військовий середніх літ, тримаючи в руках автомат, не з
наших, тому що говорив не по-нашому... Ми з братами заховалися під стільці
в очікуванні гіршого, але нічого такого не відбувалося, він оглянув все,
поглядом зупинився на нас, почав розпитувати маму, чи ми всі її, чи ще є
хтось, чи є що з собою в дорогу поїсти взяти?... Виявилося, що нічого
поганого зробити він нам не хотів, але й виходити зі своїх хованок ніхто не
хотів... Коли він вийшов із будинку, не зачепивши нікого, гукнув щось своїм і
побіг далі, не повертаючись назад... Ми вийшли зі своїх схованок лише тоді,
коли зрозуміли, що небезпека вже минула..."
Слухаючи бабусю, розуміла те, як багато вона перенесла в своєму житті...
Це страшнувато не лише слухати, а й уявляти себе на її місці.
Нажаль, Степан, батько Марії, так і не повернувся до своєї сім'ї, боронячи
не лише країну, а й їх...

381
 Будучи ще дитиною, вона вже відчула присмак війни... Не один раз я
слухала багато історій періоду війни, які пам'ятала бабуся... Бабуся Марія
отримувала нагороди впродовж свого життя,які нагадували про всі жахіття
війни...

Самко Володимир Терентійович

Підготувала
ліцеїстка І-А курсу
Косюк Наталія

Понад 70 років минуло після закінчення німецько-радянської війни. Для

історії це незначний проміжок часу, а для людства - історія поколінь. Але
величне ніколи не може бути викреслене з пам'яті. 
Життя В. Самка нічим не відрізнялося від життя тисячі юнаків
довоєнного періоду.В.Самко згадує, що після закінчення семи класів, пішов
працювати завскладом депо на станцію Білокоровичі. Коли почалась війна,
було дано вказівку ворогові нічого не залишати, все вивезти. Свої вантажі
працівники склали на платформу і направили ешелон на Схід, та дорогою
вимушені були зірвати вантаж, бо на ст. Конотоп були уже німці, тому
вирішили добиратися додому. 13 грудня 1943 р., неподалік с. Великий
Дивлин, з'явився червоний десант. Згодом загін до 200 чоловік був
направлений у партизанське з'єднання Малікова. Недалеко с. Щорсівка, що в
Коростенському районі, загін зустрівся із бійцями Червоної армії, і В. Самко
був направлений у військо 1-го Українського фронту.
Незабутніми стали бої під Бродями, в яких Самко відзначився. За
допомогою побратимів було взято 11 ворожих солдат із обер-лейтенантом. За
цю операцію й було нагороджено орденом Слави. Пізніше, під час бою, був
поранений. Шпиталь… Після видужування потрапив у склад 1-го
Білоруського фронту.

382
 Довелося визволяти Польщу, формувати річку Віслу, брати Варшаву, за
що був нагороджений медаллю "За взяття Варшави" і грамотою Верховного
Головнокомандування.
У боях за річку Одер В. Самко був поранений, лікувався в польовому
госпіталі. Коли йшли на Берлін, був уже знову в строю. Пізніше був
нагороджений медаллю «За взяття Берліна», «За перемогу над Німеччиною».
У 1947 р. демобілізувався. Приїхав додому, в колгоспі запропонували
посаду бригадира.
У 1949 р. райвійськкоматом був направлений вчителем фізичного
виховання у Великодивлинську середню школу. Згодом його обирають
головою споживчого товариства, де пропрацював сім років. 24 роки трудився
у лісництві.
На 70-му році життя перестало битися серце ветерана війни і праці
В. Самка. Помер 27.06.1994 року.

Троцька Марія Фльорівна

Підготувала
ліцеїстка І-У курсу
Котлярчук Антоніна

Я народилась в Продубіївці 25 грудня 1920р. Бог дав

прожити вже 93 роки; мати моя, Текля Бондарчук, прожила
102 р., а бабуся Михайлина — 116 р. Довгожителі -
довгомученики. Тяжко працювали. 22 червня 1941 року
грянула війна. Невдовзі і німці були в селі. Незадовго до
Троцька Марія Фльорівна
появи гітлерівців прийшла до мене Фіра Абрамівна,
вчителька молодших класів. За руку вона тримала маленьку дівчинку Галю,
їй 4 роки. Фіра була одружена з моїм далеким родичем Колосівським
Юзефом, якого мобілізували на фронт з Коростеня, де раніше жила сім’я.
Фіра ж з дочкою приїхала до свекрухи в село. Молода жінка - єврейка. Обоє

383
плакали. Готувався до евакуації голова сільської ради Генкель Рудольф,
німець по національності; сказав Фірі, щоб їхала з села, бо гітлерівці до
євреїв дуже погано ставляться. Їхати потрібно було швидко, німці - близько.
Фіра просила, щоб Галю я залишила в себе. А в мене - дворічна Ліда, ще
чекаю дитину. Глянула на Фіру - очі повні сліз, сама труситься, просить, щоб
казати, що Галя - моя дочка. Господи, думаю, це ж село. Вб’ють мене, а мої
діти? Та душу я мала. Погладила дитину по голівці, притулила до себе.
Дівчинка перестала плакати. Фіра тихенько пішла. Опиналась вона аж у
Сибіру. А Галинка зі мною. Гралась з моєю донечкою. Десь в середині липня
з’явилися в селі німці. Мій чоловік пішов до обраного старостою Бондарчука;
сказав, якщо видасть, якої Галя національності по матері, то вб’є його.
Бондарчук не видав. І не видали інші люди. Родила я ще донечку Тофілю,
прожила вона 1 рік і вмерла від дизентерії, потім народився син Пилип -
помер у 2 роки від скарлатини, а синок Вітя не прожив і семи місяців.
Маленькі діти, велика і жорстока війна. А мені трохи більше 20-ти років...
Чоловік Олександр допомагав у всьому. Галинка не відчувала, що нерідна.
Пригортали її, бавили, незнайомим казали, що наша дочка. А вона й була
наша, бо - з нами.
А в селі лютували нацисти. Недалеко від Святого озера, в лісі,
розстріляли 19 односельчан, які не встигли догнати партизан, пішовших
глибоко в ліс через болото. Убили Троцького Віктора і його чотирирічного
сина, жінку Бондарчука Валентина і троє їх дітей п’яти - семи років,
Колосівського Арсенія, Колосівську Надію і трирічного сина Сашу,
Ковальчук Марію. Марія заховала в пазусі червоного прапора. Німці його
знайшли. Поставили всіх біля ями - і стріляли в голову кожному. Навіть в
дітей. Коли родичі пішли забирати загиблих, то лежали вони рівним рядком,
один біля одного, діти відкритими очима дивились в небо... Поховали їх на
сільському кладовищі. А біля Марії Ковальчук німці залишили червоного
прапора...Я не могла спати. Прислухалась до кожного звуку, тулила до себе
Галю.Прийдуть, заберуть, розстріляють...Убили в селі Троцького Лавра і

384
Шведа Володимира за те, що говорили про незалежну Україну. Видав їх
поліцай Бражанко , якого потім також убили німці. Старався годити, та не
догодив. Убили Лавра і Володимира посеред села, щоб люди бачили і
боялись. З Коростишева доходили чутки, що вбивають євреїв і тих, хто їх
захищає, ховає. Коли німці з’являлись в селі, я брала Галю за руку і бігла до
глинища - ями, де брали глину. Там сиділа, поки загарбники не їхали з села.
Чоловік тихенько носив нам їсти, одяг. Мерзли ми з Галею в засніжених ямах.
Я розтирала їй руки, горнула до себе, розказувала казки. Вона часто питала
про маму, тата, я відповідала, що скоро вони приїдуть, як тільки підуть злі
дяді в чорних формах. А потім перестала питати, «мама» - казала мені ... Як
приносив чоловік якийсь пряничок, чи кусочок цукру, то найперше давав
Галі, а потім іншим. Так треба, казав. А раз Галинка захворіла. Лежить,
стогне, висока температура. Боже, думаю, скарлатина чи дифтерія! А як
помре, що скажу Фірі і Юзику? Біжу по ліки, які так важко було знайти,
віддаю останнє, щоб врятувати дівчинку. А от Тофілю і Пилипка не вдалось...
Раз вночі прийшли партизани. Голодні, поранені. Нагодувала їх, попрала одяг,
вивела вошей, вкинувши білизну в жлукто з кип’яченою водою та попелом.
Потім напекла хліба. Відтоді партизани часто приходили до мене за чистим
одягом, хлібом. Червень 1943 року важко забути. Чорний дим в Струціївці,
сусідньому селі, було видно далеко, то горіли заживо спалені в хаті літні
люди, жінки, діти. Я й зараз часто згадую пережиту війну і думаю, як все це
можна було витримати. Кожен день - страх за життя, за дітей, а ще - тяжка
праця, щоб не вмерти сім’єю з голоду.
Закінчилась війна. На подвір’ї гралась 8-річна Галя. Яскраве сонце
золотило верхів’я дерев, вітер ніжно гортав волосся дитини. Та ось ворота
відчинила жінка. Галя здивовано подивилась на неї ... Це була Фіра
Абрамівна. Радості не було меж. Фіра плакала і цілувала то мене, то Галю, то
Ліду, то Олександра. Незабаром повернувся з фронту і батько Галі - Юзик.
Якийсь час сім’я жила в селі, Фіра Абрамівна працювала вчителькою в школі,
а потім Колосівські виїхали у місто Львів, народили там ще хлопчика

385
Анатолія, потім хлопчика Михайла. Часто приїздили до нас на літо, залишали
дітей.
Пройшов час. Пішли у вічність Колосівські Фіра і Юзеф. Галя
одружилась, народила дітей. Трапилось так, що після смерті чоловіка Аркадія
виїхала в Австралію. І донині живе там. Писала і пише листи, які я з
нетерпінням чекаю. Галі - майже 74 роки. Далеко вона. Хотілось би побачити,
може, буду жити, як моя бабуся, то й побачу...
А під кінець своїх спогадів хочу розповісти легенду про Святе озеро. її я
розповідала і Галі, і іншим дітям. А мені - мама розказувала. Давно це було.
Стояла в селі церква. Люди молитись ходили, батюшка добру навчав. Біля
церкви річечка текла... Що сталось, достеменно не знають. Та церква під
землю пішла, утворилось озеро, де вода чиста-чиста була. Біля озера - багато
ягід, грибів. Односельчани часто туди ходили і ходять. Тільки тепер замість
озера невелике болітце. До війни я сама бачила, як з озерця якісь кілки
стирчали, може, залишки будівлі. Літом навкруги місця, де було озеро, людно.
Збирають ягоди, гриби. Розповідають, раз лісоруби ліс розчищали, дійшли до
Святого озера і ніби дзвони чули...
Немає нічого важливішого в житті, як робити добро. Не бійтеся цього, Бог
все бачить і нагородить вас - довгим життям, наприклад. Я то вже 94-й рік
живу...

Медаль «За Відвагу» і орден За Мужність М.Ф. Троцької

386
Хоменко Антон Андрійович

Підготувала
ліцеїстка ІІ-Л курсу
Кравченко Дар’я

Хоменко Антон Андрійович (мій прадід) (22 липня 1923- 12 травня 2007)
народився в селi Корчак Житомирського району в великій сім'ї селян, мав
двох братiв i сестру. Мати - Уляна Хоменко, батько - Андрiй Хоменко. Антон
закiнчив 6 класiв сільської школи. Пiсля закiнчення школи працював в
колгоспi. 1941року почалася вiйна, на той час йому було 17 рокiв, тому вiн не
мiг служити в армiї i захищати Батькiвщину.
У кiнцi 1941 нiмцi здiйснили напад на село та забрали молодих хлопців та
дiвчат у полон. Мого прадiда теж забрали до концтабору. Вiн був у полоні (м.
Краків) 3,5 роки, пережив страшні випробування та важко працював. Нiмцi
знущалися над полоненими, били нагайками аж до кровi, годували бруквою
та хлiбом з тирсою. Хворим полоненим нiмцi не надавали медичної
допомоги. У лютому 1945 року зайшли радянськi вiйська i нарештi визволили
полонених з концтабору. Люди втiкали, деякі помирали на мiсцi вiд морозу,
пощастило тим, хто змiг вхопити якесь лахмiття i закутатися… Поле було
встелене людьми, якi так й не змогли насолодитися бажаною свободою. Лише
третя частина дiйшла до Львова, мiй прадід теж.
Вiдразу пiсля полону Антона Андрiйовича забрали доармії, додому вiн
повернувся у 1947 р. У 1948 вiн знайшов своє кохання –Карпчук Ольгу
Маркiвну й одружився з нею. Народилося у них три дiвчинки, але, на жаль,
старша дiвчинка прожила лише 8 мiсяцiв та померла вiд запалення легенів.
Важко батьки пережили горе вiд втрати дитини, але життя тривало. Вони
переїхали до с. Кам’янка та збудували дім. Антон Андрiйович майже все
життя пропрацював у колгоспі. Помер 12 травня 2009 року. Похований на
кладовищi у селi Кам’янка.

387
Довбиш Андрій Олексійович

Підготувала
ліцеїстка ІІ-У курсу
Кравченко Лідія

Трагічною є доля директора Радовельської середньої школи Довбиша

Андрія Олексійовича, який працював у ній з 1936 р. Коли Олевський район
окупували німецькі війська, гітлерівці встановили на зайнятій території
"новий порядок", з агітаційною метою організували випуск своєї газети і
листівок. А. Довбиша, як освічену, інтелігентну людину примусили стати
редактором брудної фашистської газети. Працюючи в редакції, Андрій
Олексійович налагодив зв'язки з партизанами, які масово поповнювали
новостворені партизанські загони, передавав їм цінну інформацію. А потім з
товаришем Струначовим втекли у ліс й організували свій партизанський
загін, командиром якого став Струначов (до війни працював головним
лікарем ветслужби Олевського району), комісаром –А. Довбиш. Озвірілі
нацисти не могли натрапити на слід А. Довбиша, у якого родичів не було, щоб
їх взяти у заручники, бо він був не місцевий. Довоєнні архіви у райвно не
збереглися, залишилася невідомою його домашня адреса. Тоді гебітскомісар
Олевська Найкірхнер намітив план здійснення провокації. Були надруковані
тисячі листівок з фотографіями А. Довбиша, написали вигаданий текст про
те, що він працює редактором німецької газети, одержує пайки, заробітну
плату і життям задоволений. Далі у листівці послідували заклики до
радянських бійців здаватися, не чинити опору, бо у них при "новій владі" є
майбутнє. Листівки розкидали майже по всіх фронтах. Народний комісаріат
внутрішніх справ дає розпорядження в Український штаб партизанського
руху, начальником якого був Т.А Строкач., - знайти А. Довбиша і розстріляти.
Виконуючи наказ, партизани розстріляли не тільки Довбиша, а й Струначова.
Через три дні прийшов протилежний наказ - відмінити розстріл, але було вже
пізно. Так і пішов з життя, через чиїсь помилки, великий патріот, захисник

388
рідної землі і народу, педагог,справжня людина.

Мельник Іван Спиридонович

Підготувала
ліцеїстка ІІ-У курсу
Кравченко Лідія

Іван Спиридонович Мельник(1919 р.н.) працював на залізниці. У роки

війни був партизанським провідником. Під час проведення бойової операції
на залізниці німці розстріляли партизан, з ними загинув і їх провідник Іван
Спиридонович. Каральний загін увірвався у с. Радовель і розстріляв його
дружину Ярину Мусіївну Мельник (1921 р.н.), дітей - Сергія (1939 р.н.),
Марію (1940 р.н.) і Василя (1942 р.н.), це були дітки п'яти, трьох років і
найменшому - рік. Розстріляли і матір Марії Мусіївни - Заєць Марту
Григорівну (1889 р.н.). У цей час у сім'ї Мельників переховувалась донька
голови колгоспу Васильчука Хоми Опанасовича, Ганна (1932р.н.). Нацисти в
першу чергу знищували сім'ї тих, хто займав будь-які посади до війни. Під
час розстрілу дружини і дітей Мельника, розстріляли і Ганну Хомівну
Васильчук. Сам Хома Опанасович(1904р.н.) навідався з лісу в село. Німці
враз оточили хату, він через причілок вискочив у город і почав бігти, але впав,
пронизаний автоматною чергою. Розлючені вороги спалили хату Васильчука
Х. О.
(Радовель війною не був зруйнований. У селі німці спалили всього три
хати - Сидорчука Самійла Андрійовича, Васильчука Хоми Опанасовича,
Бондарчука Івана Семеновича.)

389
Ренкас Броніслав Миколайович

Підготувала
ліцеїстка ІІ-У курсу
Кравченко Лідія

Недалеко від села Пояски, у лісі, стоїть одинока могила. Поясківці її

називають "Броникова могила". Броніслав Миколайович Ренкас(1915р.н.)
працював у Поясках на лісозаводі.
У війну був зв'язковим партизанського з'єднання Малікова. Тимчасово
німці стали господарями заводу, партизани з допомогою Броніслава
Миколайовича висадили його у повітря. 
Багато лісових доріг пройшов мужній партизан з рацією за плечима. 16
квітня 1943 року гітлерівці схопили Б. Ренкаса і розстріляли. 
Його прах покоїться і нині на місці загибелі.
Він був зятем Микити Максимовича Дідуха. Після його розстрілу німці
жорстоко розправились з родиною Дідухів. Вони заарештували М.
Дідуха(1871 р.н.), його сина Тимофія Микитовича(1903 р.н.), який працював
колійним обхідником станції Пояски, і разом з батьком Микитою
Максимовичем надавали допомогу партизанам продуктами харчування.
Заарештували Христину Матвіївну, дружину сина (1907 р.н.) і троє їхніх
старших дітей – Петра(1926 р.н.), Григорія (1932 р.н.) і Галину (1934 р.н.),
двоє менших, п'яти і трьох років, Марію і Надію, залишили в хаті пропадати.
Заарештованих під конвоєм привели в смт. Олевськ і всіх розстріляли біля
залізничного мосту, де була вирита братська могила. Від автоматної черги в
ту яму щоденно падали сотні мирних людей. Христина Архипівна Дідух була
вагітна шостою дитиною. Уже в мертвої матері, серед трупів, на світ
з’явилося немовля, якому жити не судилося.
Через кілька днів, розстріляний ворогами, скинутий у братську могилу ще
один зять Микити Дідуха - Помін Панас Антонович (1918 р.н.).

390
Сайко Олександр Пилипович

Підготувала
ліцеїстка ІІ-У курсу
Кравченко Лідія

У 1954 р. на чолі сільської ради стає Олександр

Пилипович Сайко (1925р.н.) і незмінно керує нею
протягом 33-х років. Це був справжній патріот, який дбав
про зростання соціально-культурного рівня села, його
благоустрою і добробуту. Він встиг закінчити лише 9
класів.  Сайко Олександр Пилипович

Сімнадцятирічним юнаком, у 1942 році, коли на території Полісся

створювались партизанські загони, він стає учасником партизанського руху. У
загоні "За свободу слов'ян", що входив до складу Чернігівсько-Волинського
з'єднання під командуванням О. Федорова, боровся з німецькими
загарбниками до 1944 року. У Київському державному архіві зберігається
список партизанів цього загону, у ньому 18 радовельчан, командирами загону
булиІ. М. Слюсарев  і П.Е. Назарко. У живих із партизанських побратимів-
односельчан Сайка О. П. є ще Хлань Антон Миколайович (1921р.нар.).
У 1944 році Олександр Пилипович стає бійцем 1-го Українського фронту,
13-ої армії, 6-ї гвардійської дивізії, 10 стрілецького полку. Під час форсування
річки Горин був поранений, шпиталь і знову фронт. У 1945 році, при
форсуванні річки Вісли - знову поранення і знову госпіталь. Після лікування
його направляють в Урядовий полк в м. Київ, де він і прослужив до травня
1950 року.
Нагороджений орденами Вітчизняної війни І ступеня, За перемогу, знаком
«Партизан України», медалями «За відвагу" – за мужність у партизанській
боротьбі, друга - фронтова. За самовіддану працю - орденом Трудового
Червоного Прапора, медаллю «За трудову доблесть», Почесною
медаллю,Почесною грамотою Верховної Ради України та всіма ювілейними

391
медалями.

Хлань Адам Федорович

Підготувала
ліцеїстка ІІ-У курсу
Кравченко Лідія

Хлань Адам Федорович залишив дітям щоденник про втрачені роки

юності. Після визволення остарбайтерів А. Хланя мобілізували на службу до
Радянської армії, що дислокувалася в Німеччині. У німецькому таборі міста
Оберхаузена "Цементверк" разом з ним були Кравченко Юрій
Олександрович, Сайко Яків Олександрович, який там і загинув, Кручко
Андрій Опанасович, Сидорчук Іван Юхимович, Трохимець Яків Іванович,
Сидорчук Іван Юхимович, яких уже немає в живих.
Хлань А. Ф. помер у 1984 році. На фотографіях витяг із щоденника і
Хлань А.Ф.

Пасенко Устим Маркович

Підготувала
ліцеїстка ІІ-Л курсу
Кравчук Анастасія

Мій прадідусь, Пасенко Устим Маркович, народився 27

грудня 1918 року у с.Ліщин Троянівського (згодом
Коростишівського, Житомирського) району Житомирської
області в селянській сім’ї Марка та Наталки Пасенко. Крім
нього у родині було ще четверо братів та сестра Варвара.
Закінчив 4 класи початкової школи. Працював у місцевому
Пасенко Устим Маркович
колгоспі.5 травня 1939 року Троянівським РВК був

392
призваний до лав Червоної армії для проходження строкової військової
служби. У складі 19 запасного артилерійського полку, пізніше – 365
артилерійського полку, брав участь у фінській війні, командував 76 мм
гарматою. Багато хто із наших військових там загинули від куль, ще більше –
просто замерзли, опинившись просто неготовими до суворої фінської зими,
неодягнені та невзуті відповідно. Дідусь вцілів, проте на нього, як на тисячі
інших наших співвітчизників, чекали нові випробування.
22 червня 1941 року розпочалась німецько-радянська війна і до 9 Травня
1945 року гвардії старшина Пасенко Устим Маркович торував її нелегкі
шляхи. За плечима лишилися дороги Північно-Західного, Калинінського,
Центрального та двох (2-го і 3-го) Білоруських фронтів, проте згадувати про
це він не любив.
З 22 лютого 1943 року за відмінне несення служби та бойові навички
отримав звання відмінник-артилерист. Командував 122 мм та 152 мм
гарматами.
Війна не жаліла нікого. Не обминула й прадідуся. Перше поранення
отримав у серпні 1941 року у ногу. Після лікування повернувся до рідного
батальйону. Друге поранення отримав у квітні 1944 року, в обличчя, але
служби не залишив.
Перемогу зустрів у Кенігсберзі, проте шлях додому виявився значно
довшим. Згідно наказу МО СРСР № 65 від 20.03.1948 року старшина
позастрокової служби 16 артилерійського Могільовського червонопрапорного
ордена Суворова та О.Невського полку артилерійського корпусу повернувся
на Батьківщину лише у 1948 році.
Нагороджений орденом Червоної Зірки, медалями «За бойові заслуги»,
«За відвагу», «За взяття Кенігсберга», «За перемогу над Німеччиною».
Взагалі нагород було набагато більше, але, на жаль, вони не збереглися і були
втрачені у повоєнні роки. Повернувшись додому, працював у рідному
колгоспі. Поставив на ноги чотирьох доньок, дочекався онуків.
Помер 29 грудня 1992 року. Похований у с.Ліщин Житомирського району

393
Житомирської області.

Авраменко Володимир Тарасович

Підготувала
ліцеїстка 8-Б класу
Крутінь Валерія

Мій прадідусь, Авраменко Володимир Тарасович,

народився 25 січня 1925 року, в смт. Попільня
Попільнянського району Житомирської області в сім`ї
робітника. Батько працював бондарем на консервному
заводі, мати доглядала дітей, так як їх було шестеро. У Авраменко Володимир Тарасович

1937 році він закінчив 6 класів Попільнянської школи і пішов працювати зі

своїм батьком на завод. У березні 1944 року його призвали до лав Радянської
армії для боротьби з німцями. Потім його направили 447 західний
стрілецький полк рядовим розвідником зенітної артилерії.
Із перших днів брав участь у боях за місто Пінськ Білоруської РСР.
Ходили в розвідку, коли застрелили командира, взяв на себе командування.У
червні 1944 році поранений у колінний сустав і направлений до госпіталю на
лікування. У серпні 1944 року, після лікування, був направлений на
проходження строкової служби до центрального складу МВС в Амурській
області Російської РСР, де і прослужив до демобілізації. У травні 1948 року у
званні старшини був мобілізований.
Після служби, повернувшись додому, пішов навчатися в Попільнянський
ДОСАФ на шофера, коли закінчив навчання, працював у АТП 11132 водієм
вантажних автомобілів.
Помер 16 квітня 2003 року, похований в селі Андрушки на сільському
кладовищіПопільнянського району Житомирської області.

394
Лабунець Іван Мартинович

Підготувала
ліцеїстка І-А курсу
Кузнєцова Анна

Народився у 1909 р. в с. Княжин Чуднівського району Житомирської

області. З перших днів Другої світової війни брав участь у бойових діях.
Перебував у полоні… дійшов до Берліна. Мав ордени і медалі. Помер у 1989
році.

Сак Василь Степанович 

Підготував
ліцеїстІ-А курсу
Кулак Євгеній

Сак Василь Степанович народився 1926 р. у м. Житомирі.

Коли розпочалася вiйна, йому було 15 рокiв. До лав Червоної армiї
приєднався у 1943 р. Воював пiд Ленiнградом.
Нагороджений Ювілейними медалями. Все життя працював шофером.
Мав сім’ю. Виховував двох доньок.

Хоронжевський Марцелій Костянтинович

Підготувала
ліцеїстка І-А курсу
Кунаш Тетяна

Народився в с. Дорогань Мархлевського району

(нині Баранівський). Зростав без матері.Згодом
одружився та мав двох дочок, старша Ладзя і молодша-

395
Хоронжевський Марцелій Костянтинович
Цезя. До війни працював у Мар'янівській склогуті. Коли почалася війна,
добровольцем, одним із перших, пішов на фронт. Був направлений в
партизанське з'єднання під проводом С. Ковпака,де був призначений
командуючим 8-го загону, мав звання військового капітана.В 1943р.
відправлено за рекомендаціямикомандування в Карпати в об'єднання
Путивльського загону, яким командував С. Ковпак. Упродовж війни, аж до
1944 р. боровся у Сумському, Брянському, Смілівському, Кролевецькому,
Лебединському, Хотинському районах. 1 березня 1944 р. потрапив у полон, де
пробув чотири дні. 5 березня 1944 р. був жорстоко закатований і безжально
вбитий, це підтверджують його два побратими, що, знесилені та покалічені,
змогли втекти від рук кривавого ворога. Документи про смерть М.
Хоронжевського зберігаються у Житомирському державному архіві.
Впродовж свого життя був неодноразово нагороджений медалями,
грамотами та орденами.

Свинаренко Микола Данилович

Підготувала
ліцеїстка ІІ-І курсу
Куракіна Анастасія

Розповідь про мого сусіда, котру переповіли його діти та внуки.

Микола Данилович Свинаренко народився 22 серпня 1924 року на
Житомирщині, в селищі Нова Борова.
Зріс Микола Данилович у незаможній сільській родині, де наділені
життєвою мудрістю батьки навчали своїх дітей доброзичливості,
працелюбності й скромності. Закінчив середню школу в рідному селі саме
напередодні 22 червня 1941 року . І вже в перші дні війни просився на фронт
добровольцем, хоча йому не виповнилося ще й сімнадцяти. Як
комсомольський активіст разом з працівниками був евакуйований в м. Бєлово
Новосибірської області. Там закінчив залізничне училище за фахом помічник

396
паровозного машиніста і в липні 1942 р. був направлений на роботу в
паровозне депо м. Кандалакша Мурманської області.
Як тільки виповнилося 18 років, домігся призиву до Червоної армії. І ось
прийшов цей день – 22 серпня 1942 р., з якого і почалася писатися його
військова біографія. Воював на Ленінградському фронті. При звільненні у м.
Тихвин отримав перше поранення. Після лікування був зарахований
курсантом Лепельського військово-піхотного училища. У грудні 1943 р. в
званні молодшого лейтенанта повертається на Ленінградський фронт.
Призначений командиром взводу, у січні 1944 р. у складі 125-ї
Червонопрапорної Красносельської дивізії 749 стрілецького полку на посаді
командира стрілецького взводу Микола брав участь у прориві блокади
Ленінграда в районі Пулковських висот. Звільняв міста Волосово, Сланці,
форсував річку Нарву з виходом до шосейної і залізної дорогами. Під час
наступу на посаді помічника командира роти 17 березня 1944р. Микола
отримав друге, важке, поранення.
Після лікування в госпіталі м. Ленінграда у 1944 р. наш земляк
направляється в дивізію 21/109 на прорив блокади Ленінграда на півночі – в
районі лінії Біла Річка як командир взводу пішої розвідки 602-го
стрілецького полку. Під Виборгом, де зав’язалися жорстокі бої, Микола
Данилович 16 червня був поранений в суглоб правої ноги, де до кінця життя
знаходився осколок, який час від часу давав про себе знати нестерпним
болем. Хлопцеві на той час не виповнилося ще й 20 років.
 Під час наступу на плацдармі західніше м. Нарви отримав важке
поранення. Після одужання, в кінці травня 1944 р., направлений командиром
взводу пішої розвідки стрілецького полку на прорив блокади на півдні
Ленінграда. У жорстокому бою під Виборгом був поранений утретє. Знову
госпіталь. Виписався і – на 2-й Прибалтійський фронт. У кінці 1944 р.
лейтенант Д. Свинаренко призначається командиром взводу пішої розвідки
полку. Добуваючи розвіддані, проявляючи ініціативу, кмітливість, завжди
його взвод виконував завдання успішно.

397
 Під керівництвом лейтенанта взвод пішої розвідки в боях з 10 по 15
березня 1945р. захопив у полон 8 німецьких солдат і офіцерів і одну
радіостанцію, крім того, знищено понад 30 німецьких солдат і офіцерів.
При особистій участі лейтенанта М. Свинаренка був блокований ДОТ,
підірваний, знищений весь його гарнізон.
Закінчилася ж для нього війна передчасно: 13 квітня 1945 р. при взятті
чергового командиру взводу потужним осколком відрубало ногу. Жорстока
війна винесла 20-річному юнакові незаперечний вирок: інвалід.
Довго лікувався в госпіталі. Додому повернувся після закінчення війни
інвалідом.
Миколі Даниловичу запропонували роботу масовика в будинку культури,
через деякий час був призначений його директором. По закінченню декількох
років М. Свинаренка направляють на навчання в Одеську юридичну школу.
Закінчивши її, молодий юрист отримує призначення на посаду нотаріуса.
З властивою йому енергією, Микола Данилович занурився з головою не
тільки в роботу, але і в суспільне життя гірняцького містечка. У 1976 р.
керівництво ІГЗК за погодженням представили М. Свинаренка до
присвоєння звання Заслужений юрист Української РСР”. Проте через деякий
час з Президії Верховної Ради УРСР надійшла відповідь, що представлення
не дістало підтримки, оскільки “юрист не вважається провідною професією в
галузі чорної металургії”.
 Справді, кому, як не учаснику бойових дій, інваліду війни, знати
справжню ціну миру? Усім своїм післявоєнним життям Микола Данилович
стверджував мир на землі. Робив добро всім, хто в цьому мав потребу. А
нудьгувати йому було ніколи. Оптиміст завжди знайде, до чого докласти
енергію своєї душі. Велика частина трудової діяльності М. Свинаренка
пов’язана з роботою в гірничо-збагачувальному комбінаті, якій він присвятив
35 років. Був юрисконсультом, начальником юридичного відділу.
Його фронтові заслуги відзначені високо. Нагороджений орденами
Вітчизняної війни першого і другого ступенів, орденом Богдана

398
Хмельницького, 16 медалями, в тому числі і за плідну працю. Має багато
почесних грамот і подяк Міністерства чорної металургії УРСР.
Микола Данилович Свинаренко – дуже активна людина у всіх
громадських справах, легко знаходив спільну мову і з 17-річними юнаками, і
з 90-річними сивочолими мудрецями. Я пам’ятаю свого героїчного сусіда як
добру, щиру людину. Незважаючи на усі життєві труднощі, він завжди
посміхався.
За 86 років Микола Данилович залишив про себе гідну пам’ять,
запам’ятався як почесна, розумна людина. Також має дітей: Ольгу і
Володимира, є 4 внучат, 2 правнуки, тому життя триває і жертви не були
марними.

Любченко Володимир Андрійович

Підготував
ліцеїст І-Х курсу
Куценко Андрій
Любченко Володимир Андрійович народився у с. Яроповичі,
Андрушівського р-н, Житомирська обл. 14 вересня 1912р. пішов
добровольцем на німецько-радянську війну. Він був старшиною роти. У 1943
його ранили, у цьому ж році він захворів туберкульозом. Лежав у госпіталі.
Після госпіталю його евакуювали у Казахстан Алматинський р-н, працював
він там головою сільської ради. Коли звільнили Житомирську обл., він
повернувся на Батьківщину. Відразу ж його назначили головою колгоспу у
с. Зарубинці. Потім головою колгоспу у с. Яроповичі і директором радгоспу у
с. Гардишівка. З 1969 по 1974рр. був на пенсії. Помер у рідному с. Яроповичі
у 1974р., там і був похований. Був нагороджений у 1946 двома "медалями за
відвагу".

399
Баранчук Лідія

Підготувала
ліцеїстка І-І курсу
Лисинчук Діана

Я народилася у с. Христинівці, там була середня

школа. У мене було важке дитинство: ми не знали, що таке
цукерки.
Наша школа мала три корпуси. У центральному
корпусі був військовий шпиталь. У той час йшли великі
бої під Корсунем і до нашої школи привозили поранених.
Учні ходили чистити картоплю для хворих. Тим Баранчук Лідія
коридором йшли два класи, в яких знаходилася операційна. Ми чули, як
кричали і стогнали поранені, ми плакали, чистили ту картоплю і заливалися
слізьми.
Коли ми закінчували свою роботу, то нас забирали на кухню і давали нам
гороховий суп, тому мене це й досі щось неперевершене. А я як прийду
додому, кажу мамі: «Мамо, я б той суп іще їла і їла б».
Все село бігло на військову пошту, у кімнаті якої знаходилась гора листів.
І всі лазили, перебирали ті листи, там була і я. Найшла
лист, адресований моєму дідові. У ньому було написано:
“Здраствуйте хрестиновцы. Жива ли моя семья?”
У нашому селі був дуже великий міст. Приблизно 500
метрів. Він дерев’яний. Побудували його ще в Першу
світову війну й охороняли мадяри.
Тоді німці переходили селом. Вранці від річки було видно густий дим. Всі
почали кричати: «Німці село палять!»
А ми всі, діти, побігли до того диму невеликою стежкою. Коли прибігли,
то побачили, що це не село горить, а міст. А це мадяри облили міст бензином
і підпалили його. Без моста було погано. Ним їздили на Київ. Коли була

400
евакуація через той міст, гнали худобу.
Незабаром прийшло храмове свято - Кузьма. І саме на це
свято почали звільняти наше село. Ми бачимо, що така
велика колона з Мотійок йде. Дуже-дуже багато людей. А я
стою і чую як мені кричать: «Ліда, Ліда! Іди скажи матері,
хай виносить стола!» Я побігла в хату і кричу: “Мамо, несіть
скатертину! Визволителі наші йдуть!”
А вони ідуть такі знесилені, нещасні.
Люди і раділи, і плакали, а ми малі теж плакали. Це для
нас була дуже велика радість.
Коли війна закінчилась, все було спалено. Не було нічого,
і колгоспів також. Техніки взагалі не було. Тягловою силою у
нас були і коні, і корови. Згодом почали налагоджувати життя. Відродилась
школа. Коли я закінчила сім класів, мені не було куди
податися. На весь наш район була одна середня школа в
Народичах (нині вона знаходиться біля будинку культури). Я
теж прийшла навчатися в ту школу у 1948 р. Тоді платили за
школу 150 рублів у рік.
Мої батьки працювали в колгоспі і майже нічого не заробляли. А нас у
сім’ї було четверо дітей. Я найстарша, на 5 років молодший брат і за два
тижні до початку війни народилася сестра.
У 1951 році я закінчила середню школу і вступила до Київського
педагогічного інституту.
Поїхала дівчинка з села. Нас тоді батьки не возили, добиралися ми самі. Я
за портфельчик і повезла документи.Провчилася 4 роки. Платили 400 рублів
на рік. Коли приїхала до Києва, то на вулиці Хрещатик було лише каміння,
але згодом його відбудували. Ми з дівчатами любили ходити на
“Володимирську гірку”, там завжди в суботу та неділю грав духовий оркестр.
На Хрещатику ходив один тролейбус. Дуже рідко там проїде “Волга” чи
“Победа”. Таке все там гарне було. Київ такий зелений.

401
 А на околицях міста все ще було розбите.
У нас в гуртожитку в одній кімнаті було 20 чоловік. Ми там майже не
сиділи, а тільки приходили туди спати. Готувались в читальних залах.Після
інституту нас всіх 150 чоловік відправили до Херсонської області. Розкидали
по селах. Я працювала вчителем 40 років.

Пархомець Антон Андрійович

Підготував
ліцеїст І-А курсу
Лихотворик Максим

Пархомець Антон Андрійович народився 1 липня

1927 року в с. Троянів в сім'ї коваля. Закінчив Пішов
добровольцем на німецько-радянську війну. Став
лейтенантом. Командир взводу.
Після закінчення війни продовжив службу призовника.
Після армії працював ковалем.

Сікалюк Антін Данилович

Підготувала
ліцеїстка ІІ-А курсу
Луценко Марина.

Сікалюк Антін Данилович народився 9 жовтня 1927

року в с. Малий Браталів в сім'і колгоспника. Батько -
Сікалюк Данило Іванович. Мати - Сікалюк Мотря
Іванівна.
Закінчив Бердичівське ПТУ, працював трактористом, потім шофером у

402
колгоспі. 26 березня 1964 року призваний в армію в Джержинський район.
Служив в армії 7 років, учасник бойових дій.
Під час німецько-радянської війни служив в армії в Сахаліні. Помер 25
листопада 2011 року.

Кондратюк Ольга Олександрівна

Підготувала
ліцеїстка ІІІ-І курсу
Мазанюк Оксана
Кондратюк Ольга Олександрівна народилась 4 липня 1927 р. у селі
Коськів Шепетівського району Хмельницької області в родині простого
робітника. 
Матір звали Хима, яка працювала в радгоспі. Батько Олександр також
працював у радгоспі, а в роки німецько-радянської війни 1941 - 1945 рр. був
льотчиком. 
Коли їй було 18 - 19 років, вона допомагала військовим, але один із
парубків, якого звали Петром, запав їй до душі, вона закохалась, згодомвони
одружилися з ним. 7 жовтня 1945 року народилася дочка Галина. 
З 1964 року вона працювала в колгоспі, доглядаючи телят. 
3 квітня 2010 року обірвалося життя моєї прабабусі Ольги. 

403
Малинюк Олександр Сидорович

Підготувала
ліцеїстка ІІ-І курсу
Малахівська Іванна

Мій прадід народився 06.06.1920р. в с. Гордіївка Дзержинського району

Київської області в сім'ї гарного господаря. Родина мала землю, корів, коней,
вівці. Працював важко, тож і жив небідно. Згодом соціалістичний лад зрівняв
усіх нарівно: і трударів і ледарів. Дідуся Сяника (таке ім’я Саша вживали в
той час) привчили до праці ще з малих років. До армії працював у радгоспі,
де мешкала вся його сім'я. Олександр Сидорович незадовго до війни був
призваний на військову службу. Табори стояли неподалік від Довбиша,
колишнього Мархлєвська. На все життя запам'ятала Ганна Сидорівна ( рідна
сестра дідуся) поїздки, вірніше, походи до брата. Розповідала Ганна, як
добиралася туди пішки, хіба що коли хтось підводою підвозив десь на шляху.
Хлопці жили в жахливих умовах, годували їх погано, на ногах замість чобіт
були обмотки. Згодом його частина була відправлена на захід України, де
вони всі і зустріли війну. Так перше бойове хрещення дідусь прийняв там, на
заході. Полягло багато воїнів, інших забрали в полон. Серед полонених був і
дідусь. Коли німці гнали колону через ліс, він разом з другом втік. Блукаючи
лісом, набрели на село. Тут друзі розділились. Дідусь пішов в бідненьку
хатину, а друг подався в більш заможну. Це його і врятувало. Сім'я, куди
потрапив дідусь, була велика і зв'язана чи то з партизанами, чи іншою
організацією, не відомо, але вони врятували дідуся. Спочатку переховували, а
потім купили перепустку. Анна( так звали сестру п'ятьох братів тієї сім'ї)
віддала за перепустку свої золоті сережки. Так дідусь добрався до своєї
родини, а друга розстріляли. Його здали німцям. Олександр Сидорович
повернувся з війни в 1945р. після тяжкого поранення. Пройшов через пекло
боїв, але, слава Богу, що вижив. Одружився Олександр з вродливою
степовецькою дівчиною Олею з родини Максимчуків. Вони виховали п'ятеро

404
дітей: трьох синів - Миколу, Дмитра, Володимира, та двох дочок-Маню і
Наташу. Була ще одна дівчинка Галя (після Дмитра), але її не стало ще
немовлям. З довідок, які наводили після війни, сім'ю дідусевих рятівників
були знищено. Анну з її двома маленькими дітьми спалено живими. Дідусь
дуже часто згадував їх і наказав сім'ї пам'ятати про них завжди. Згодом знову
вступив до армії, де воював. Нагороджений багатьма медалями. Після війни,
будучи інвалідом, працював будівельником.

Киянець Петро Макарович

Підготувала
ліцеїстка І – У курсу
Манько Ярослава

Киянець Петро Макарович (1918 - ? рр.) – народився у сім`ї селянина.

Про те, як отримав освіту невідомо.
У вересні 1940р. був призваний до лав Червоної армії. Шлях його був
довгим і пролягав від Москви до Естонії. Нажаль,із тяжкими пораненнями
він героїчно загинув у бою під ворожими обстрілами. Похований у Естонії.

Бойко Степан Григорович

Підготував
ліцеїст ІІ-Х курсу
Маркевич Василь

Бо́йко Степа́н Григо́рович — Ветеран німецько-радянської війни та праці.

Перший секретар Червоноармійського та Ружинського райкомів партії
Житомирської області. Герой Соціалістичної Праці (22 грудня 1977 року).
Освіта вища, спеціальність: вчений агроном.
Народився 14 січня 1924 року в селі Козіївка Коростишівського району

405
Житомирської області у селянській сім’ї.
Учасник антифашистського комсомольсько-молодіжного підпілля в роки
окупації. Учасник війни з 1943 року. Брав участь у боях за Житомир, згодом
– у Білоруській наступальній операції «Багратіон» та у боях за Прибалтику, у
Східно – Пруській операції, аж до Кенігсбергу. Полковник у відставці.
Після війні працював у Коростишівському райземвідділі, а після
закінчення технікуму - в 1948 році був направлений у Червоноармійський
район. Працював головним агрономом, завідувачем райземвідділу,
начальником районного управління сільського господарства й заготівель. Був
обраний секретарем райкому партії по зоні Улашанівської МТС, пізніше
призначений директором цієї МТС.
С. Бойко самовіддано працював на всіх доручених ділянках роботи - не за
нагороди, ніколи й не думав про них. Вони самі знаходили його:
- За війну – орден Вітчизняної війни І ступеня, Богдана Хмельницького ІІІ
ступеня, дві медалі «За відвагу», медалі «За взяття Кенігсберга» й «За
перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941 – 1945 рр.»,
«Захиснику Вітчизни».
Степан Григорович – добрий сім’янин, чоловік, батько, дідусь.
Іздружиною Марією Федорівною виховали трьох доньок, діждались онуків і
правнуків.

Котик Валентин Олександрович

Підготувала
ліцеїстка І-А курсу
МатюхНаталія

Котик Валентин Олександрович народився 11 лютого 1930року, в

с. Хмелівка Шепетівського районуХмельницької області. Навчався в школі
№ 4 міста Шепетівки. З окупацією Шепетівки німецькими військами
В. Котик вступив до радянського партизанського загону.
В.Котик був нагороджений орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня,

406
медаллю «Партизан Вітчизняної війни» 2-ї степені. У 1958 році Котика
нагородили званням Герой Радянського Союзу посмертно. Перед школою, в
якій він вчився, йому встановлено пам'ятник.
16 лютого 1944 року, під час виконання завдання у місті Заславі, був легко
поранений та на наступний день відправлений разом із своєю матір'ю на
лікування до партизанського шпиталю у с. Стриганах. Біля міста потрапив
під німецький авіаналіт, під час якого загинув від вибуху бомби. Був
похований разом з іншими партизанами у братській могилі в с. Плужне.

Шпак Василь Григорович

Підготував
ліцеїст I-A курсу
Мельник Вадим

Шпак Василь Григорович народився у селі Мотрунки у

1921 році.Навчався і закінчив сільську школу.
Коли проходив службу у армії, був призваний на фронт.
Потрапив в артилерію. Став лейтенантом. Командир взводу.
Зі своїми гарматами дійшов до Берліна.
Після закінчення війни продовжив службу в армії.
Шпак Василь Григорович
Після армії працював у колгоспі, пізніще став головою
колгоспу.

Нечипорук Опанас Матвійович

Підготувала
ліцеїстка ІІ-А курсу
Мельник Дар’я

Мій прадід, Нечипорук Опанас Матвійович, народився 24 жовтня 1914 р.,

407
у звичайній селянській багатодітній сім`ї, в с. ВірляБаранівського району
Житомирської області. Навчався в сільській школі та закінчив чотири класи.
У 22 роки (1936 рік) був призваний Новоград-Волинським ГВК до
стройової служби в Кавалерійський полк водієм. Через 7 років (1943рік) —
мобілізований Баранівським ГВК Житомирської області в 889 Стрілецький
полк— станковим кулеметником та у 128 Запасний мотострілковий полк—
водієм.
Під час війни,захищаючи Батьківщину,він отримав складне поранення в
області грудної клітки.
Після чого був доправлений до шпиталю під Львів,де довго лікувався.
Наприкінці військових дій,прадід був демобілізований Указом Президії
Верховної Ради Союзу РСР від 25 вересня 1945 року —25 жовтня 1945 року.
За свою сміливість та хоробрість, проявлену під час війни, був
нагороджений низкою державних нагород, а саме: медаллю «За відвагу»,
Орденом Червоної Зірки за Перемогу над Німеччиною, Орденом Вітчизняної
війни ІІ ступеня та іншими, які,нажаль,пригадати ми не змогли.
У мирний час працював у районному управлінні «Сільгосптехніка» до
виходу на пенсію.
Помер Опанас Матвійович 17 грудня 1989 року. Похований на кладовищі
с. Вірля.

Ермiлов Олексiй Федорович

Підготувала
ліцеїстка І-А курсу
Михальчук Дар’я

Народився у 1905 роцi. З перших днiв вiйни брав участь у бойових дiях.
Воював у лавах Першого Бiлоруського фронту. Дiйшов до Берлiна. Був
нагороджений медалями. У боях був поранений. Помер у 1988 роцi.

408
Самійленко Володимир Єфремович

Підготувала
ліцеїстка І-У курсу
Міненко Дарина

«Свого часу мені довелося працювати у Коростишівському районі,

спілкуватися з ветеранами. Ми говорили про фізичне виховання молоді,
згадували Севастополь, де я служив по війні й де Володимир Самійленко
воював із німецькими загарбниками. З того часу ми товаришуємо. І зараз
вважаю своїм обов'язком сказати добре слово про ювіляра.
Він народився і виріс у с. Стрижівці. Перед війною працював
інструктором Стрижівського комітету фізичної культури і спорту. Володимир
активно займався спортом, був кращим у районі лижником, стрибуном із
трампліна. На очах багатьох жителів Коростишева сміливо стрибав у Тетерів
з десятиметрового мосту. Закінчивши технікум фізкультури, вступив до
Київського політехнічного інституту, де захопився парашутним спортом. Став
інструктором цього виду, маючи за плечима 84 стрибки. Був призваний до
армії і направлений у військове училище.
Війну зустрів у 46-ій окремій авіаційній ескадрильї Дніпровської
флотилії, яка брала участь в обороні Києва та Севастополя. Згодом
авіаз'єднання переформували у 8-ий штурмовий полк. У Севастополі полк
став гвардійським. Там, у місті морської слави, старший лейтенант
В. Самійленко був поранений, проте молодий міцний організм швидко
подолав недугу. Бойові дії разом із полком закінчив у Кенігсберзі.
Шістнадцять бойових нагород прикрасили груди нашого земляка. Після
Перемоги служив на Ладозі інструктором авіашколи, займався спортом, брав
участь у змаганнях Ленінградського військового округу.
Демобілізувавшись, повернувся додому і з 1949 року став працювати
вчителем: спочатку — Коростишівської середньої школи №1, а потім — у
рідній Стрижівці. Своїм учням прищеплював не лише потяг до спорту, а й

409
любов до Вітчизни. І кожного 9 Травня саме він відкриває мітинг у рідному
селі, де немає людини, яка б його не знала і не шанувала. Про свою воєнну
молодість розповідає скупо, більше говорить про односельців, які віддали
життя за незалежність Батьківщини. Володимир Єфремович на те лише
хитро примружує очі... Каже, що ніколи не любив діяти за чиїмись вказівками
та хизуватися бойовими нагородами теж йому не до душі.А тішитись є чим:
ордени Червоної Зірки, Богдана Хмельницького,Вітчизняної війни, медалі «За
відвагу», «За взяття Кенігсберга», «Георгія Жукова»...
Та все-таки є один день, коли ветеран обов'язково вдягає того старенького
піджака. Це - День Перемоги. Старий солдат, хоч як йому тепер не важко (й
не дивно - уже 95-ий рік на порозі), щороку приходить до обеліска, де
традиційно збираються односельці, щоб вшанувати пам'ять загиблих у
Великій Вітчизняній.
Він теж не раз міг бути в їх числі. У його фронтовій біографії таких
моментів, коли був за крок до смерті, чимало. Адже від першого й до
останнього дня війни старший лейтенант В. Самійленко (це звання йому
присвоїли після закінчення військово-морського авіаучилища у 1939-ому
році) перебував на бойових рубежах.
У складі полку, під командуванням Героя Радянського Союзу
підполковника Губрія, відступав і наступав, потрапляв під бомбування, в
оточення і двічі - в шпиталь. Навіть копав собі могилу, прощаючись із
життям, бо мав бути розстріляним.Своїми ж. Адже коли вийшов з оточення,
його звинуватили в зраді. І лише щасливий випадок - зустріч із
однополчанином, котрий підтвердив слова В. Самійленка, врятував йому
життя.
Володимир Єфремович згадував ще один щасливий для нього випадок,
що цілком міг би стати епізодом для художнього фільму. Коли його бойову
машину було збито, він зі своїм екіпажем повернувся в частину на ворожому
літаку, який їм вдалося захопити.
Його бойовий шлях проліг через Київ, Севастополь, Кавказ аж до

410
Балтики, де й зустрів Перемогу. Та додому повернувся не одразу, у 1950 році
старшим лейтенантом. Хоча за обов'язками, які виконував на фронті, мав би
носити звання не нижче, аніж полковника. А все тому, що був «сином ворога
народу», сином батька, репресованого у 1938-ому році разом із ще
вісімнадцятьма такими ж простими колгоспниками с. Стрижівки. Через це, як
каже, що «моїм хлопцям на фронті вручали ордени, а мені - медалі»...
Це вже пізніше, умирний час, присвоїли звання капітана.
Вдома його чекали дружина й син. Дарма, що хата, в якій жили до війни,
згоріла. Головне, що живим повернувся. Братові Павлу не пощастило -
загинув у 1944-ому... Та й односельців багатьох недорахувалися...
Мирне життя потроху налагоджувалося. Ось коли знадобився диплом
учителя. Довгий час працював у міській Стрижівській школі №3, де викладав
математику і хімію, фізику й креслення, працю та військову підготовку.
Його численні учні й досі згадують свого наставника добрим словом. 
Єфремович, так з любов'ю називають ветерана в селі, й дотепер зберіг
цікавість до життя, здоровий гумор. Одна біда -недочуває: роки та пережите
даються взнаки... Та він всеодно охоче спілкується з сусідами, полюбляє
дивитися футбол, погомоніти про се, про те... Каже, що палити покинув
давно, а от від чарочки на свята не відмовиться...
І, звісно ж, на День Перемоги знову піде на сільський мітинг. Це для
нього святе.
10 травня обірвався земний шлях почесного громадянина нашого села,
ветерана Другої світової війни, уславленого фронтовика і орденоносця,
педагога Володимира Єфремовича Самійленка.
Володимир Єфремович прожив славне сторіччя і завжди був зразком
мужності та героїзму для односельчан, їх гордістю і прикладом для молоді.
Глибоко сумуємо й висловлюємо щире співчуття онукові Олегові
Самійленку та його родині з приводу важкої, непоправної втрати.
Світла пам'ять про Володимира Єфремовича назавжди залишиться у
наших серцях».

411
Паламарчук Лідія Василівна

Підготувала
ліцеїстка III-І курсу
Міщук Анастасія

У Житомирській області, у Чуднівському районі, є два чудових села:

Кихті та Рижів. Навколо цих сіл ліси. У німецько-радянську війну в цих лісах
були партизани, і коли 9 грудня 1942 року німці прийшли в село Рижів
шукати партизанів, ніхто не зізнався, де вони переховуються. Через це
окупанти загнали усіх чоловіків і хлопчиків до хліва та спалили їх.Вижив
лише один хлопчик, якому допомогли старі чоловіки. Німці прострелили
йому обидві ноги – це був Сардаківський Степан. З обох сіл усіх жінок та
дівчат погнали на ферму у сусіднє село Кихті. Їх машинами відправили до
потягу, який направлявся до Німеччини. Серед цих усіх жінок та дівчат була
моя прабабуся Паламарчук Лідія Василівна. На той час їй було 22 роки.
Народилася вона 26 лютого 1921 року в сім`ї лісника. Навчалася у
Кихтенській семирічній школі у селі Тютюники, закінчила десятирічну
школу на відмінно.
Коли вона потрапила до Німеччини, то працювала в шахті 1 рік, жила в
бараках, де були жахливі умови для проживання. Там вона завагітніла, і через
це її відправили на легшу роботу до хазяїна. Там вона доїла корів і обробляла
поля, але все одно було важко, було погане харчування – хазяїн навіть худобу
годував краще, ніж своїх працівників, і прабабуся втратила дитину.
Дівчата вирішили організувати втечу, йшли лісами через Польщу вночі,
щоб їх не помітили.
Повернулась в село у 1945 році.
Після війни прабабуся вступила до сільськогосподарського технікуму,
отримала освіту агронома. Після закінчення її відправили в Бердичів у село
Скраглівку працювати агрономом. В 1950 році вийшла заміж, а у 1951 родила

412
дочку Тамару. Йшла посівна, вкрали воза з посівним зерном. Винуватих не
хотіли шукати, тому посадили агронома і голову колгоспу. Прабабуся
відсиділа 7 років. Її переправили до Одеси, де вона відсиділа 2 роки, 4 - була
на поселеннях. Повернувшись в рідне село прожила ще багато років,
дочекалась правнуків.
Померла 11 вересня 2014 року.

Гринцевич Степан Іванович

Підготувала
ліцеїстка ІІ-Х курсу
Мусевич Ольга

Гринцевич Степан Іванович 1919 року

народження. Учасник бойових дій ВВВ, сержант.
Нагороджений ординами слави І,ІІ,ІІІ ступенів,
орденом Вітчизняної війни 2ступеня, ювілейними
медалями.
Працював техніком лісоводом у Левківському лісництві. Батько трьох
дітей. Мав на виховання дочку і сина своєї сестри.
Помер у 1984 році. Похований в селі Левкові.

Россов Прокіп Васильович

Підготувала
ліцеїстка ІІ-Х курсу
Мусевич Ольга

Россов Прокіп Васильович 1920 року народження.

Учасник бойових дій ВВВ, офіцер, інвалід ВВВ 2 групи.
Нагороджений орденами Вітчизняної війни, орденами

413
Слави, орденом Червоної зірки. Працював директором Левківської середньої
школи.
1941 році був призваний до лав Червоної армії. В 1942 році закінчив у
місці Барнаулі артилерійське училище, а в лютому 1943 року вже був на
фронті. 26 квітня був тяжко поранений і звільнений
в запас у званні капітана.
Після демобілізації з армії в 1946 році працював
в селі Левкові, завклубом, секретарем
парторганізації, вчителем, з 1966 по 1974рр. був
директором Левківської середньої школи.
Помер у 1992 році. Похований у селі Левкові.

Наумчук Яків Корнійович

Підготувала
ліцеїстка ІІ - Х курсу
Наумчук Ярина

Мій прадід Наумчук Яків Корнійович народився 11

листопада 1901 року в с. Курне Червоноармійського району
Житомирської області в багатодітній селянській родині.
З листопада 1922 року по 2 жовтня 1924 року служив в
Червоній армії. До німецько-радянської війни працював у
колгоспі агрономом. Після звільнення Житомирщини у грудні 1943 року був
призваний у ряди Червоної армії. Людей, які проживали на тимчасово
окупованій фашистами території, як правило направляли у штрафні
батальйони. Мій прадід прийняв військову присягу при 115 запасному
окремому полку 25 січня 1944 року. З 20 липня 1944
року по 18 жовтня 1944 року перебував у госпіталі

414
після поранення в ногу. Після госпіталю був направлений в 3 – ій дивізіон 8 –
го батальйону 852 артилерійського полку 76 стрілецької дивізії 1-го
українського фронту.
Має подяки від командування:
1) за перехід Карпат від 18 жовтня 1944 року;
2) за визволення міст: Михальовці, Гумінні ( Чехословаччина) від 26
листопада 1944 року;
3) за визволення міста Вольно ( Польща) від 12 лютого 1945 року;
4) за визволення міста Отава ( Чехословаччина) від 22 квітня
1945 року;
5) за визволення міста Острава (Чехословаччина) від 13 квітня
1945 року.
Наумчук Яків Корнійович нагороджений:
- орденом Вітчизняної війни 1 – го ступеня;
- медаль за відвагу;
- медаль за визволення Праги;
- медаль за перемогу над Німеччиною.

Підготувала
ліцеїстка ІІ-Л курсу
Нацевич Марія

Борчаківський Василь Іванович

Народився 1922 р. в с. Кмитів, українець,колгоспник. Мобілізований у
1941 р. рядовим. Загинув у березні 1944 р., похований на кладовищі в
с. Ліпибоки Городецького р-ну Хмельницької області.

Борчаківський Петро Іванович

Народився 1923 р. у с. Кмитів, українець,колгоспник. Мобілізований у
січні 1944 р. рядовим. Зник безвісти в 1944 році.

415
Нацевич Іван Федорович
Народився 1903 р. в с. Кмитів, українець, колгоспник. Мобілізований у
1941 р. рядовим. Загинув 9 березня 1943 р.
Нацевич Степан Іванович
Народився 1904 р. в с. Кмитів,українець,колгоспник. Мобілізований у
січні 1944 р. рядовим. Помер від поранень 10 серпня 1944 р.,похований у
с. Пенхув Сандомирського р-ну,Польща.
Спогади про прабабусю

Підготувала
ліцеїстка ІІ-Х курсу
Новаківська Каріна

На мій погляд, історія не може скласти враження про трагічний сюжет із

життя моєї прабабусі. Вона була стійкою жінкою, ніколи не плакала через
дрібниці та серйозні проблеми, прожила життя достойно та гідно.
«Війна… 1939 рік. Європа охоплена Другою світовою. Кожен українець
знав, що скоро вона дійде і до нас. Але ніхто не уявляв, як війна прийде на
наші землі. Це було жахливо… Я хоч і не бачила Першої світової, але
німецько-радянська не зрівняється навіть з нею. До нашого села Вельбівки,
що на Полтавщині, німці прийшли за декілька тижнів. Спочатку приходили
тільки попоїсти та забирали цінні речі. А далі… Далі шикували всіх жінок
(мені на той час виповнилося 21 рік). Вродливих відправляли до Німеччини у
великі міста працювати на заможних людей. Невродливих, як вони вважали,
ґвалтували або знущалися над ними. Тих, хто не підкорявся їхнім наказам,
розстрілювали. Мені випало страшне випробування –мене відправили до
Німеччини.
Як зараз пам’ятаю…Я та моя сусідка стоїмо на вокзалі в Києві, нас
запускають у вагон, у якому не можна було знаходитись: п’яні німці,
залицяння, образи… Спочатку нас майже не годували: давали 1/3 хлібини на

416
двох і склянку води, а в останній день, перед приїздом до Берліну, ми вперше
за весь час змогли сходити до лазні та причепуритися, і все тільки для того,
щоб сподобатися майбутнім господарям. Я тоді була вродливою: мала темно-
каштанове, майже чорне волосся, яскраво-зелені очі, маленька на зріст. Друзі
та сусіди казали: «Ти чимось схожа на відьму». У Берліні я одразу
сподобалась впливовому чиновникові Фрідріху. Він узяв мене у свій дім
прибиральницею. Я сподівалася на найгірше, проте все склалося не так вже і
погано. Чиновник був одружений, мав дітей та непоганий характер. Через 10
днів у дім Фрідріха потрапила ще одна дівчина з України Уляна, старша за
мене на три роки. Впродовж місяця ми працювали на господаря. У кожної з
нас були свої обов’язки і своє місце для відпочинку. Дозволялося майже все,
окрім крадіжки. Навіть якщо ти була голодна, страждала від спраги, не можна
було брати чогось без дозволу. За це могли покарати і дуже жорстоко. Пізніше
мене забрали в іншу родину.
Уже кінчалася війна. Перед звільненням я закохалася у француза. Він
запропонував переїхати разом із ним до Парижа. Але я не змогла, адже дуже
любила свою Батьківщину, свою сім’ю. На той момент я ще не знала, що мої
батько і брат загинули.
9 травня 1945 року я була вже дома з мамою та молодшою сестрою.Я була
щаслива і сумна водночас: я в рідній Україні, з мамою і сестрою, але без
брата та батька.
Пізніше було багато і сумного, і щасливого в моєму житті. Довелось
почути від людей, що була зрадницею, німецькою прислужницею. Але я все
витримала й мужньо перенесла цей непростий період життя».

417
Кохан Василь Дмитрович

Підготувала
ліцеїстка ІІІ-Х курсу
Оконечнікова Лілія

Мій дідусь, Кохан Василь Дмитрович, народився 20 жовтня 1935 року в

с.Некраші, Черняхівський район, Житомирська область, у сім'ї селянина-
бідняка. Батьки працювали в колгоспі. У 1949 році на відмінно закінчив 7
класів Некрашівської неповної середньої школи і пішов навчатись в училище
механізації сільського господарства, яке також закінчив із відзнакою. У армії
був пораненийв ногу та голову, після цього він осліп на одне око та став
інвалідом війни І-ї групи. Був нагороджений похвальними грамотами за
хорошу службу. Після армії одружився в 1969 році. Почав робити на
асфальтному заводі в м. Житомир. Після одруження він зовсім осліп. Решту
життя хворів, пережив три операції. Після останньої операції його стан все
більш погіршився. Помер 13 серпня 2008 року. Похований у своєму рідному
селищі Некраші.

Борозняк Микола Степанович.

Підготував
ліцеїст ІІ-А курсу
Олексюк Олександр

Мій дідусь, Борозняк Микола Степанович, народився 21 грудня 1923 року

в с. Троща Чуднівського району Житомирської області в багатодітній сім’ї
Степана Яковича та Євдокії Матвіївни. Батько працював на свинарні в
колгоспі, а мати займалася хліборобством. У 9-річному віці, після смерті
батька, був змушений залишити школу після 3 класу. Допомагав матері по
господарству, підробляв у місцевому колгоспі.

418
 Йшов 1933 рік. Родина голодувала. Діти почали пухнути і помирати з
голоду. Живими залишилися тільки мати та її найменший син Микола. Мати,
важко переносячи голод та смерть дітей, злягла. Залишившись єдиним
годувальником, хлопець йде працювати конюхом до колгоспу.
Йшов 41-й рік. Чорний, страшний, кривавий… Чоловіки пішли на фронт,
лишивши матусь, дружин та маленьких дітей… Але й цих людських мук було
замало фашистам: Німеччина вимагала ще й рабів для роботи у багатих
хазяїв, капіталістів. Там теж були потрібні наша молодь.
Тієї літньої липневої ночі трощанці не спали. У кожній хаті чувся плач,
крик та голосіння. Серед молоді, яку вивозили до Німеччини, був і мій
дідусь… Юнаків і дівчат на підводах повезли до Бердичева. Там, на
залізничному вокзалі, їх позаганяли по вагонах старих товарняків, на підлогу
кинули солому та позабивали двері дошками. Було так тісно, що люди не
витримували тієї духоти і помирали просто там, у вагонах.
Згодом потяг зупинився в Німеччині в місті Броншвайн. Молодь вигнали з
вагонів і почали розприділяти на роботу. Дідусеві випало працювати на
паровозоремонтному заводі, біля доменних печей. Час від часу, не
витримуючи каторжної роботи та знущань, намагався втекти з полону, але
спроби не вдавались і його, забитого до напівсмерті, закидали до карцеру.
Звільнення від катів прийшло в березні 1945 року. Гуртуючись
колонамиостарбайтери рушили пішки на Батьківщину. Пройшовши тисячі
кілометрів і досягши території Білорусії, молодих людей посадили на потяг і
відвезли до Челябінська працювати на машино-тракторному заводі. Тільки
через півтора роки він зміг повернутися в рідне село та зустрітись із матір’ю.
Після війни працював трактористом, бригадиром, механіком, керуючим
відділення в с.Карпівці Чуднівського району, де, одружившись, поселився .
Та недовго тривало подружнє життя. Після народження двох дітей дружина
тяжко захворіла та померла. Чоловік повністю поринув у роботу та турботу
про дітей.1961-го року за старанну та сумлінну працю був прийнятий до лав
КПРС. Неодноразово в складі делегації від Житомирської області був

419
учасником виставки ВДНГ у Москві.
У 1962 році одружився вдруге, сім’я поповнилася 3 дітьми. 1969 році
померла мати.
Неодноразово нагороджено грамотами та подяками райкому, медалями.
Ветеран праці. У 2013 році на 90-ому році життя перестало битися серце
Борозняка Миколи Степановича.

Боденко Флор Несторович

Підготувала
ліцеїстка ІІІ-І курсу
Олійник Віта

Народився 11 листопада 1916 р. в селі Трубіївка Ружинського повіту.

Закінчив чотири класи і пішов працювати - допомагав ковалеві. У 1937р.
був призваний до лав військовослужбовців,прослужив 10 р. Служив на
Далекому Сході в прикордонних військах,де 1939р. був поранений. В кінці
1939 р. пішов на навчання в школу Стрілкових інструкторів у Ленінграді. У
1940 р.служив у 106 прикордонному загоні в Литві. Там ветеран і дізнався
про початок німецько-радянської війни: «Пам'ятаю, задзвенів телефон, я
підняв слухавку і ... стеля почала падати на мене…, тяжко було». Відразу
потрапив в 16 прикордонний загін ім.Дзержинського,командиром якого був
Заботін. Флор Несторович брав участь у обороні Москви у 1941 р., де
нацистів відділяли від столиці СРСР лише 20 км. Але 6 грудня 1941р.
радянські війська перейшли в контрнаступ, а вже 8 грудня влада повідомила
про поразку ворога.1 січня 1942 р. Червона Арміяоволоділа Калугою,
одігнавши ворога на 250 км від Москви. Також Ф. Боденко брав участь у
звільненні України – після Курської битви у липні-серпні 1943 р., в ході якої
за його участі було звільнено Сумську,Чернігівську, Житомирську
області.Далі він попрямував до Польщі. Після завершення війни загін, у
якому перебував Ф. Боденко, діяв ще два місяці.

420
 Цього року йому виповниться 100років.
Підсумовуючи вище сказане, хочу сказати, що пишаюся своїм
односельцем.

Мазуренко Анонь Піменович

Підготувала
ліцеїстка І-І курсу
Олішевська Зоряна

Мазуренко Анонь Піменович народився 29 квітня 1921 року в селі

Молочки. Освіта – 6 класів. До війни працював
механізатором. На війні був з першого дня. Воював в
різних частинах. Брав участь в обороні Сталінграда, в
складі 2-го Білоруського фронту, брав участь у визволенні
Білорусі. У 1943 році отримав поранення. У червні 1944 Мазуренко Анонь Піменович
року водному з боїв знову був важко поранений. Демобілізований в 1944 році
як інвалід ІІІ групи Великої Вітчизняної війни.
Нагороджений медаллю «За відвагу», «за перемогу над Німеччиною», «За
оборону Сталінграда». Після війни працював водієм МТС у Краснопіллі,
механізатором у колгоспі. Помер 1984 року.

Опанасюк Семен Венедиктович

Підготувала
ліцеїстка І-А курсу
Опанасюк Наталія

Опанасюк Семен Венедиктович народився 5 лютого

1920 р. в с.Рогачів Новоград-Волинського (нині
Баранівського) району Житомирської області в родині
простого селянина. Мати - Наталія Семенівна, батько -

421
 Венедикт Петрович.
До війни у 1936 р. закінчив 7 класів сільської школи.
25 жовтня 1940 року був призваний на дійсну воєнну
службу і направлений у військову частину. 12 грудня
1940 року прийняв воєнну присягу при 18 підряді
зенітного артилерійського артдивізіону. З 22 липня 1941 року
по 1945 брав участь у німецько-радянській війні за
спеціальністю шофера. Згодом йому було присвоєно звання
єфрейтора.
Отримав такі нагороди: медаль «За оборону Кавказу»,
медаль «За перемогу над Німеччиною».

Гурківські
Зіновій Станіславович та Юзефа Денисівна

Підготувала
ліцеїстка І-Х курсу
Отвинівська Діана

Мій прадідусь –Гурківський Зіновій Станіславович.

Народився 25 червня 1905 р. в с. Глибочок. До 1925 року
займався одноосібним господарством, вступив до колгоспу.
У 1938 роціперейшов працювати в Пилипівський
Гурківська Юзефа Денисівна лісгоспзаг. 1941-1943 працював ковалем, допомагаючи
партизанам.  1 січня1943 рокупід час визволення села Глибочок, був
мобілізований у ряди Збройних Сил СРСР, де пройшов свій військовий шлях
аж до Берліна, під час капітуляції Німеччини був демобілізований з лав
військової служби 1 червня 1945 року в своє рідне село. Після повернення
знову пішов на роботу в Пилипівське лісництво, був нагороджений за взяття
річки Вісла, міста Праги. Нагороджений багатьма медалями, зокрема
медаллю «Червоної зірки». 18 жовтня 1958 року помер від невиліковних ран.

422
 Моя прабабуся - Гурківська Юзефа Денисівна народилася 1 березня
1903 р. в с. Глибочок. До 1925 року займалася господарством, вступила до
колгоспу. Від 1925 по 1941 рік працювала у колгоспі, виховуючи 5 дітей.
1941-1945 роки знаходилася на окупованій території села Глибочок,
допомагаючи продуктами партизанам. Прабабуся нагороджена медаллю
"Мати-Героїня". Померла в 29 червня 1978 року.

Гаврилюк Микола Герасимович

Підготувала
ліцеїстка І-Х курсу
Отрода Іванна

Хочу розповісти про свого прадіда, який воював у

німецько-радянській війні 1941-1945 рр.
Гаврилюк Микола Герасимович народився 1901 р. 9
вересня в селі Бишляк Володимерецького району
Рівненської області в родині простого робітника. Мати-
Катерина, батько-Герасим. У сім'ї було 15 дітей. Хоча
родина була не багатою, всі діти дожили до поважного віку. Микола
Герасимович пішов на війну 1941 р. до Польщі, потім
воювати до Прибалтики. Був поранений у легені, та попри
все вижив. Його було нагороджено багатьма медалями, але
всі вони до цього часу не збереглися. Коли прийшов додому,
після закінчення війни 1945 р., він був у званні рядового.
Одружився на вдові Марії, яка мала 4 дітей, згодом після спільного життя з
Марією у них народилося ще 5 дітей. Після війни пішов працювати в колгосп
завскладом, згодом був бригадиром на Бишляцькому цегляному заводі. Потім
2 роки обіймає посаду голови сільської ради, таємно виконує обов'язки
сільського священика. 1977 р. втратив дружину Марію. Залишився проживати
з донькою. 7 квітня 1983 р. помер від серцевого нападу. Похований у с.

423
Бишляк.

Герасимчук Анатолій Олексійович

Підготувала
ліцеїстка ІІ-Х курсу
Охріменко Богдана

Серед тисяч героїв німецько-радянської війни хочу свою розповідь

присвятити своєму дідусеві – Герасимчуку Анатолію Олексійовичу.
Народився він у селі Городище Новоград-Волинського районуКиївської
області 29 серпня 1923 р. 3 серпня 1941 року, на той час йому не
виповнилося й 18 років. Підростаючи мужнім парубком, був призваний та
направлений до військової частини Херсона.
На фронт він потрапив 21 серпня 1941 в складі 824 стрілкового
мінометного полка, де й перебував у ньому до березня 1942 року. Потім були
роки жаху, відчаю адже перебував з березня 1942 до березня 1945 року в
німецькому полоні в Німеччині. Розповіді дідуся були дуже «скупі» на
подробиці цієї кривавої війни, адже спогади ці не дуже приємні.
Після полону був призваний польовим військкоматом в травні 1945 року
до 41 гарматної артилерійської бригади. Перебував в цій бригаді аж до
березня 1947 року. Поки не був звільнений в запас (14 березня 1947 р. ) на
основі указу « Призидіума Верховної Ради СРСР від 4 лютого 1947 року.
Дідусь повернувся до дому, а його батьки Герасимчук Олексій Титович та
брат Герасимчук Іван Олексійович в Прибалтиці загинули на фронті.
А скільки матерів, сестер, коханих чекали і не дочекалися своїх синів,
братів, чоловіків. У народі недарма кажуть, що час не владний над

424
материнським горем. І скільки б не минуло років і десятиліть від того
недільного ранку, коли пролунало страшне слово «війна», вони ніколи не
принесуть спокою матерям, діти, які відали найдорожче – життя у боротьбі з
гітлерівськими загарбниками.
Та життя тривало, і треба було піднімати та відбудовувати свою країну,
місто, годувати свою сім'ю, адже, окрім війни, люди також зазнали
страшенний голод повоєнних років. Повернувшись додому, дідусь
розповідав, як застав свою матір та двох сестер голодних та пухлих від
голоду. 
Ще до початку війни, 16-річним хлопцем він почав працювати в колгоспі,
допомагав по господарству на фермі.
Повернувшись з війни, продовжив свою роботу на фермі : звідки був
направлений до Високопільської зооветеринарної школи в 1949 році.
Після навчання тау і залишився в рідному селі, де і працював
ветеринаром. Навіть у трудовій книжці зроблені два записи «зарахований» та
«звільнений» в зв’язку з виходом на пенсію. За своє життя заробив добре ім'я
в народі. Допомагав усім і словам, і ділом, на підтвердження моїх слів є
неодноразові запаси подяк в трудовій книжці, та
безлічі почесних грамот. Також має посвідчення та
медаль «Ветеран праці»,нагороджений орденом
Великої Вітчизняної війни ІІ степеня, посвідчення
«Ударник дев'ятої п'ятирічки», посвідчення учасника
бойових дій. 
На мою думку, якщо людину пам'ятають не тільки рідні, а й інші люди,
наприклад односельчани, то можна зробити висновок, що життя прожито
недарма, що в майбутньому діти й онуки можуть пишатися таким корінням,
адже життя прожито та діло зроблено, я маю на увазі захист Вітчизни і
добросовісна праця в повоєнні роки.
Хоч і ідуть роки, але війна не забувається.
Знову і знову озивається вона у свідомості поколінь, тривожить уяву,

425
змушує замислюватися над трагедією і подвигом нашого народу. 
Схиляємо в скорботі голови перед пам'яттю загиблих за нашу
незалежність і мирне сьогодення, хто ціною власного життя наближав
історичний День Перемоги.

Павленко Григорій Гнатович

Підготувала
ліцеїстка І-Х курсу
Павленко Ірина

Народився 27 листопада 1932 року.

1932-1933 роки, які пам’ятає кожна людина,
роки, які залишили помітний слід в історії.
Мій дід народився в селі Озерянка, яке ще мало
колись назву «Велика Татарнівка» в багатодітній
сім’ї. Батьки Гнат та Марія

Його батька звали Гнат , а матір - Марія , у нього було 2 брата менші і
сестра.
Ці роки були страшними,багато людей гинуло від голоду,а зимою - ще й
від холоду, а ті, які вижили, ставали сиротами.
Коли діду було 9 років, почалася війна 1941-1945 з німцями. Чоловіків
забирали, молодих хлопців воювати за свою Вітчизну. Ця подія також
увійшла в історію людства, також гинуло багато людей і на фронті , але і не
тільки на фронті , німці кидали снаряди на домівки , села палали у вогні…
страшно було…
Але німці проривалися і розстрілювали мирних людей – всіх: і жінок , і
дітей, і літніх людей, тому люди ховалися, де тільки могли. Нерідко німці
брали полонених. А кому вдавалося вижити, ставали вдовами і сиротами. І
так сталося , що Гната забрали. Його сім’я кожного дня молилася за нього і
щоб в Україні настав мир. Пройшов місяць, ввечері прийшов до них офіцер і

426
повідомив, що Гнат загинув героєм, він врятував 2 друзів із палаючого
автомобіля , а сам загинув …

Кулинич Іван Миколайович

Підготувала
ліцеїстка ІІ-І курс
Памірська Дана

Народився 12 лютого 1917 року в с. Кулиничі Жовківського району

Львівської області. Зростав у сім'ї звичайних селян. Закінчив 7 класів.
Займався різьбярством, був єдиним перукарем у селі.
Коли почалась війна (1941), не був мобілізований до ЧА, оскільки був
інвалідом, кульгав на ліву ногу. Співпрацював з ОУН, виконував доручення
зв'язківця в УПА. Після війни вимушений був переховуватися .У 1946 р.
легалізувався. Виховав 4 чудових дітей, до самої смерті працював у колгоспі.
Помер у 1992 році.

Григорко Данило Зіновійович

Підготував
ліцеїст 8-Б класу
Пархомець Ігор

Друга світова війна почалась у вересні 1939 р. 22 червня 1941 р.

нацистська Німеччина напала на СРСР без оголошення війни.
Мій прадід, Григорко Данило Зіновійович 1912 р. народження, пішов на
війну в 1941 р. і воював до перемоги 1945 р. На фронті був рядовим бійцем,
неодноразово поранений. Бував на різних фронтах війни. Він був шофером,
підвозив на передову боєприпаси, бійців. Прадідусь нагороджений багатьма
орденами та медалями.

427
 Сфотографований біля Брандербурзьких воріт (фото не збереглося) в
Німеччині. З фронту повернувся живим.
В період війни Григорко Ніна Яківна 1921р. народження, дружина прадіда
Данила, залишилась в рідному селі Любарського району на Житомирщині,
яке німці захопили.
Після звільнення від окупантів потрібно було піднімати зруйноване село.
Працювала дуже важко і в полі, і на фермі. Вся робота виконувалась в
основному вручну. Землю не було чим обробляти, орали коровами, кіньми,
які залишились в селі, колгоспі чи в людей.Гроші тоді не платили, а писали
трудодні, а в кінці року на трудодні давали відповідну кількість зерна. 
Щоб вижити, доводилось працювати дуже важко.

Безпальчук Іван Парфенович

Підготувала
ліцеїстка ІІІ-У курсу
Пічкарьова Юлія

Безпальчук Іван Парфенович народився 1913 року в

селі Пилипівка Чуднівського повіту Волинської губернії.
У 1943році був призваний до лав Червоної армії. За
декілька місяців у боях за місто Староконстянтинів
Хмельницької області був смертельно пораненим. Помер у
Безпальчук Іван Парфенович
місцевому шпиталі, на території якого був похоронений. У
1944 р. і вдові Безпальчук Олені Федорівні була вручена грошова винагорода,
в якій зазначалося: «За підбитого фашистського танка Безпальчуком Іваном
Парфеновичем». (За свідченням прабабусі). Довгий час прадідусь вважався
безвісти зниклим, та завдяки піонерам-слідопитам рідним вдалося дізнатися
про те, де загинув боєць та його місце поховання. У 1976 р. відбулося
перепоховання до Монумента слави.

428
 Монумент слави в місті Староконстянтинів

.
Ляшук Микола Васильович
Лідія Іванівна, дочка Івана
Парфеновича, на могилі батька.

Підготував
ліцеїст ІІ-А курсу
Поліщук Сергій

Війна−це горе і сльози. Вона увійшла до кожного будинку, принесла біду.

Тисячі людей пройшли через усі випробування і муки цієї найважчої війни. 
Ляшук Микола Васильович теж був учасником війни. У 17 років він був
покликаний на військову службу. Військову підготовку проходив в танковому
полку в місті Казані. Після його відправили до артилерійського полку. Важка
самохідна зброя стала його головним засобом боротьби з ворогом.
На Курській дузі загинув мій прапрадідусь. У нас зберігся лист,
написаний їм перед його останнім боєм. Прочитавши його, усі зрозуміли, що
цей бій буде не на життя, а на смерть. Після битви вістей від нього не було.
Ось що згадує прадідусь: "Це було в Польщі. Кукурудзяне поле. Підрозділ
зайняв позицію на нім. Почали обкопуватися. Над полем з'являються на
бриючому польоті німецькі літаки і майже впритул розстрілюють позицію.
Після нальоту озирнувся я навколо себе, а кругом тільки убиті".За
розповідями прадіда, увечері, коли був час відпочити, солдати співали пісні,
читали листи з будинку і, якщо була можливість, відповідали на них. Він

429
дійшов до Берліна. Потім його направили в Австрію, і тільки потім –на
Батьківщину. Йому важко згадувати про ці страшні роки війни, оскільки
відразу навертаються сльози. Дуже рідко він розповідає про ці події.
Прадідусь досі живий. Наша сім'я часто відвідує його. Я пишаюся своїм
прадідусем.

Плотницький Володимир Петрович

Підготувала
ліцеїстка ІІ-У курсу
Поруцька Юлія

Перший секретар Житомирського підпільного

райкому комсомолу, партизан загону ім. Дзержинського
під командуванням Є. Мирковського, що діяв на
території Житомирської, Київської, Гомельської,
Брестської областей. Після війни В. Плотцький
працював науковим співробітником державного архіву
Волинської області, працював інструктором
Плотницький Володимир Петрович
Волинського облвиконкому . З 1947 року працював
завідуючим відділу по військовій роботі Житомирського обкому комсомолу .
В1951 році закінчив історичний факультет педагогічного інституту . З 1951
по 1954 роки служив у Радянській Армії. Після демобілізації працював
директором школи в Брусилівському районі , чотири роки (з 1955 по 1959
роки) працював директором Глибочицької школи, директором школи №8 та
19 років директором середньої школи №1 м. Житомира. Зараз
перебуває на заслуженому відпочинку, персональний
пенсіонер .
Намагаючись зберегти в пам'яті
нащадків славні події війни, Володимир
Петрович Плотницький написав у 1980 році

430
книгу “Юність партизанська”. У книзі розповідається про створення на
території Житомирщини партійного і комсомольського підпілля,
партизанських загонів . Також він видав свою книгу (2007р.) спогадів
“Останні постріли повстанців”. Автор щиро, з глибоким розумінням сказав
своє правдиве слово про боротьбу воїнів УПА за волю України .

Поруцький Антон Тимофійович

Підготувала
ліцеїстка ІІ-У курсу
Поруцька Юлія

Поруцький Антон Тимофійович народився 19 червня 1923 року в

багатодітній сім`ї селянина в селі Забридьє Черняхівського району
Житомирської області.
Закінчив два класи сільської школи (батько і мати були незаконно
репресовані).
Антон Тимофійович був призваний до лав Червоної армії 1 квітня 1944
року Черняхівським ГВК .
Служив у І-ому Українському фронті (71 механічний корпус , 234 полк ,
89 батальйон 3 кулеметної роти) кулеметником. Згідно достовірних
документів отримав 01.10.1944 року автомат ППШ №147 .
29.10.1944 року отримав звання сержанта. Призначений старшим
кулеметного розрахунку.
Визволяв від фашицистсько-німецьких загарбників території України,
Польщі, Німеччени. В боротьбі за визволення Радянської Батьківщини
отримав поранення в 1945 році. «сквозное пулевое ранение правого бедра»,
лікувався в госпіталі №8 міста Львова .
Під час війни Поруцький Атон Тимофієвич був нагороджений орденами
та медалями.
Після закінчення війни мав такі нагороди :

431
 Медаль «За Перемогу у Великій Вітчизняній війні»;
Медаль «Георгія Жукова»;
Медаль « Захисника Вітчизни»;
Медаль «Ветерану війни»;
Орден Вітчизняної війни;
Орден «За мужність».
Після війни повернувся в рідне село та працював трактористом в
колгоспі.В 1947 році одружився та мав трьох дітей. 1983 році пішов на
заслужений відпочинок. Помер 6 червня 2004 року .

Вітковський Дмитро Костянтинович

Підготувала
ліцеїстка І-І курсу
Прут Настя

Дмитро Костянтинович народився 7 листопада 1925

року в с. Молочки Чуднівського району Житомирської
області. До війни закінчив Краснопільську середню
школу. На фронті перебував з 1944 р. по травень 1945 р.
Воював у складі 828 стрілкового полку 197 Брянської
Червонопрапорної дивізії 1-го Українського фронту. Брав
Вітковський Дмитро Костянтинович
участь у визволенні міста Краків, штурмі Берліна.
Дмитро Костянтинович мав низку бойових нагород: орден Вітчизняної війни
І ступеня, медаль «За відвагу», медаль «За перемогу над Німеччиною».
Інвалід ІІІ групи Великої Вітчизняної війни.
Після війни повернувся в рідне село. Закінчив Житомирський
сільськогосподарський інститут. Працював агрономом в рідному колгоспі,
пізніше – головою народного контролю, головою колгоспу. Помер 9 серпня
1997 року.

432
Зінькевич Єва Степанівна

Підготувала
ліцеїстка II-Х курсу
Рижевич Іванна

Зінькевич Єва Степанівна народилась 28.12.1918р. в с.

Острожок Баранівського району Житомирської області в
родині простого селянина, батько - Зінькевич Степан, мати -
Зінькевич Ярина. У трирічному віці залишилась сиротою,в
школі не навчалась. На початку Великої Вітчизняної війни
була вивезена на примусові роботи до Німеччини м. Дрезден.
Зінькевич Єва Степанівна
Працювала на радіозаводі.
Тяжко доводилось працювати,терпіли знущання, недоїдали.
Єву Степанівну та інших наших працівників підтримувала
жителька м.Дрезден Марта Дорчмідт Dorrschmidt, вона
потайки від наглядачів приносила хліб і допомагала всім чим
могла,ризикуючи своїм життям.
Єва Степанівна на примусових роботах знаходилась
більше, ніж 4 роки. Після перемоги наших примусових
працівників звільнили американські війська. 1969р. Єва
Степанівна за переселенням зі своєю сім’єю виїхала на
Далекий Схід. У 1977р. Марта Дорчмідт через виконавчий
комітет Червоного хреста і Червоного півмісяця розшукала
Єву Степанівну на Далекому Сході, тривала переписка.
Померла 30.12.1995р.

433
Семчук Яким Іванович

Підготувала
ліцеїстка ІІ-І курсу
Семчук Анастасія

Семчук Яким Іванович народився 1918року в с.Вільнопілля, Ружинський

р-н, Житомирської обл.
Компрометуючихматеріалів на Семчука Якима Івановича немає.
До 1941р. була дружина Семчук Ніна Іванівна і син Семчук Володимир
Якимович 1939 р. народження. Жінка померла в грудні місяці 1941 р., син є
живий.
В 1941 був призваний на фронт, із початку липня цього ж року
інформації від нього не було і до цього часу звістки від нього немає (15 липня
1951р.).
Семчук Михайло Іванович, Левчук Яків Савович, Дишкант Семен
Петрович, Сопкронюк Анна Олександрівна підтверджують , що Семчук
Яким Іванович був призваний в Радянську Армію 17 березня 1940 р.
Ружинським РВК. Звідки був направлений в офіцерське училище міста
Овруч, після цього в місто Могилів-Подільський.
По закінченню курсів був направлений у м.Сміла, де служив до квітня
місяця 1941 р., в квітні цього року був відправлений у табори м.Немирів
Львівської області , де і застала Велика Вітчизняна війна і письмовий зв’язок
перервався.( квітень 1951р.)З 2 червня 1951р. розшукувала його мати –
Семчук Уляна Семенівна. Вважається зниклим без вісті.
Савченко Василь Петрович

Підготувала
ліцеїстка ІІ-Л курсу
Сич Анастасія

434
 Савченко Василь Петрович народився 20 грудня 1927 року в селі
Троковичі Черняхівського районуКиївської області.
До початку війни навчався в школі та, як більшість сільських дітей пас
корів. Війна застала в рідному селі коли йому було 14 років.
Призваний був до лав Радянської армії 6 січня 1944 року на прискорений
курс танкістів у м. Вологді. Після чого був направлений на Білоруський
фронт 11-та танкова армія, 4-та танкова бригада, в складі якої брав участь у
визволенні Білорусії, Латвії, Литви. При штурмі міста Кенігсберг
(Калінінград) був поранений і контужений, після чого потрапив до лікарні в
м.Горький. Після одужання поступила команда їхати до міста Москви на
переформування, воював вже в складі 6-ї танкової гвардійської армії, 18-ї
гвардійської танкової бригади, 9-го танкового корпусу. Перемогу зустрів у
госпіталі.
У серпні 1945 року направлений до МНР пройшли пустелю Гобі. Брав
участь у війні з Японією у Маньчжурії.
Військові дні та ночі надзвичайно тяжкі, підтримували дух листи, хоча
отримували їх дуже рідко 3-4 листи на рік. Співали військових пісень,
найулюбленіша з них була «3-танкіста, 3-веселих друга»
Служив Вітчизні навідником танкової гармати, і за пройдений нелегкий
шлях отримав бойові нагороди :
 За взяття Кьонісберга
 За перемогу над Германією
 Перемога над Японією
 За Відвагу
 Орден Вітчизняної Війни
 За мужність

435
Діхтяр Григорій Нестерович

Підготував
ліцеїст І-Х курсу
Скрипник Ілля

Діхтяр Григорій Нестерович народився 23 квітня 1919 р. в

с. Ходорків Попільнянського району. Був призваний до лав
армії у 1939 році. Учасник бойових дій німецько-радянської
війни з 1941 по 1944 роки. Був командиром взводу
автоматників (розвідка).У 1944 році Григорія
Нестеровичабуло поранено і комісовано. Йому присвоєно звання старшого
сержанта.
Нагороджений медалями «За бойові заслуги», «За мужність ІІІ ступеня» ,
орденом Червоної зірки та орденом Вітчизняної війни І ступеня.
У післявоєнні роки працював трактористом у колгоспі, пізніше -
бригадиром. З дружиною Ніною Іванівною прожили разом 71 рік. Помер 10
жовтня 2012 року.
Похований у рідному селі.

Смульський Ульян Іванович

Підготувала
ліцеїстка ІІ-Х курсу
Смульська Анастасія

Мій прадідусь, Смульський Ульян Іванович , народився 10 листопада

1919р. в селі Ходорків Попільнянського району Житомирської області. В
1937-му році закінчив 7 класів, за національністю поляк, за спеціальністю -
тесляр. Із січня 1944р по квітень 1944р був стрілком, із квітня 1944 по
червень був на лікуванні в госпіталі (під номером2647), у 329 сапернім

436
батальйоні був сапером з липня 1944р. по жовтень 1944р., із жовтня 1944р. по
березень 1945р.перебував на лікуванні (знову поранення) в госпіталі
(№5864).

Каракоц Софія Юдківна

Підготувала
ліцеїстка ІІ-У курсу
Соколовська Ірина

Каракоц Софія Юдківна народилась у 1927 р. в с. Вільськ Черняхівського

району, за національністю єврейка. В дванадцять років разом з батьками
переїхали в село Іванівка, де сім'я придбала будинок. Коли почалась війна,
Софії Юдківні було 14 років. Батько пішов на війну. З війни він так і не
повернувся. Вони залишилися вдвох із матір’ю. Софія Юдківна з
хвилюванням згадує страхіття війни. Спочатку німці забрали матір, після
чого вона її більше не бачила. Потім почали забирати дітей, забрали і Софію
(разом з її двоюріднім братиком Льовою). Привезли на вулицю Кафедральну
в м. Житомирі. Там було зібрано багато єврейських дітей, потім всіх
повантажили на машини. Стали везти знайомою дорогою на с. Іванівка, але
за містом, біля с. Довжик, зупинили машини, всіх зігнали до свіжовикопаної
ями. Вона з болем згадує, як підійшла до поліцая і попросила, щоб відпустив
її, та він сказав, що не може, що їй краще підійти до німця. Софія Юдківна
подумала, що якщо підійде, він всеодно її пристрелить. Коли почали стріляти
в дітей ( зі сльозами на очах вона згадує, як один німець підкидає дитя, а
інший – стріляє), тоді вони вирішили з братом, що потрібно будь-що тікати…
Бігли лісом, кущами, а кулі свистіли над їх головами. Відбігши чималу
відстань, вони розбіглися. Софія Юдківна бігла лісами, канавами, ховаючись
за кожен горбочок, кущик, ямочку. Коли звечоріло, вона підійшла до с.
Кам’янка. Заночувала в селі, але залишатись було небезпечно, вона знову
стала тікати. Так, аж на 3-4 день, Софія Юдківна дісталась до с. Окілок

437
Черняхівського району. Там її прихистила сім'я чехів. Софія Юдківна
проживала в них до кінця війни.
Про двоюрідного брата Льову вона нічого не знає (можливо його вбили,
вона розказує, що в нього була торбинка із золотом).
Коли закінчилася війна, Софія Юдківна повернулась у батьківську хату в
с.Іванівка, але жити там не змогла. Продала її та придбала собі хату в
с.Садки. Працювала довгий час бухгалтером. Вийшла заміж за Каракоц
Володимира Костянтиновича. Дітей не було.
Нині Софія Юдківна мешкає одна. Це завжди дуже привітна жінка.
Чоловік давно помер. Соціальний працівник допомагає їй по господарству.

Зарецький Iван Миколайович

Підготувала
ліцеїстка курсу
Стаднік Вікторія

Зарецький Iван Миколайович народився 3 січня 1909 року. У 1916 роцi

пішов до Брестської середньої школи, ав 1924 роцi закінчив 8 класів.
Закінчивши школу, пішов працювати на Мінський тракторний завод.
У 1929 роцi одружився і вже у 1932 роцi народився син Вінок, 1935 році -
син Антон, у 1942 роцi народилася донька Марія.
Пропрацювавши 18 років на заводі, пішов на війну, залишивши дружину з
дітьми. Найменшій донечці було лише 5 місяців.
Воював в Білоруському партизанському загоні, захищаючи свою Вітчизну,
був поранений. У 1943 роцi вижив і з гідністю воював до кінця війни, мріючи
повернутись до своєї домівки, де його чекала дружина з дітьми.
Мій прадід був поляком, хоча і народився в Білорусії. 1945 року,
наприкінці війни,а саме 9 квітня був поранений і помер. Похований у
невідомій могилі в Польщі. Він гідно захищав свою Батьківщину, серце його

438
і досі б'ється в наших серцях.
Ми – його покоління, тому ніколи його не забудемо, доки в наших жилах
тече його кров, доти ми й будемо його пам’ятати вічно! Слава Героям!

Чумак Сак Григорович

Підготувала
ліцеїстка 8-Б класу
СташенкоНаталія

Чумак Сак Григорович(мій прадідусь) народився 10 червня 1911-го року в

с. Меделівка Радомишльського району Житомирської області. Був учасником
Другої світової війни. Нажаль, фотографії втрачено. У 1943 р. повернувся
додому інвалідом 1-ї групи, дідусь втратив ногу.
Помер 25 травня 1990р.

Степанчук Семен Іванович

Підготували
ліцеїстки 8-Б класу
Степанчуки Валерія та Вероніка

Я, Степанчук Вероніка, та моя сестра Валерія хочемо

розповісти про свого прадідуся, якого звали Степанчук
Семен Іванович. Народився він у с.Андрушках
Попільнянського району Житомирської обл. у 1910 році.
Оскільки дідусь зник безвісті, за розповідями його
співвітчизників, вони бачили його останній раз під Уманем. Степанчук Семен Іванович
І більше розповідей про нього ми не знаємо!

439
Суботович Йосип Іванович

Підготувала
ліцеїста ІІІ-Х курсу
Суботович Іванна

Хочу розповісти про свого прадідуся - Суботовича

Йосипа Івановича.Народився 19 березня 1910 року в
с. Бурківці Чуднівського району (на той час це
булаВолинська губернія). В школу пішов у 1919 році і
закінчив її після трьох класів. Після школи та до війни
працював у місцевому колгоспі. Одружився в 1940 р. з
Гречківською Марією Василівною, а в 1941 році у них
Суботович Йосип Іванович
народилась донька Фелікса. У січні 1944 р. був
мобілізований Янушпільським райвійськкоматом до 256 стрілецького полку
30 дивізії Першого Українського фронту. Прадід розповідав, що коли
проходили річку Случ в Старокостянтинові Хмельницької області, то багато
військових пішли через міст і були вбиті німецьким снайпером, а хто
перепливав, залишився живим. На тій річці прадідусь втратив своїх 2 братів.
4 березня був поранений і шпиталізований. Після шпиталю був кононіром.
Продовжував службу, разом із полком пройшов всю Польщу, дійшовши до
річки Одри, що межує з Німеччиною. Саме тоді було оголошено перемогу
Радянської Армії над нацистами. Демобілізований остаточно прадідусь був
25 вересня 1945 р. Повернувся в село та пішов працювати в колгосп .У 1946
році народився син Станіслав. Прадідусь пішов на пенсію інвалідом ІІ-
групи, дожив до глибокої старості і 30 липня 2001 р. помер.

440
Будзинський Микола Йосипович

Підготувала
ліцеїстка ІІ-У курсу
Сурскова Вероніка

Будзинський Микола Йосипович (мій прадідусь) народився 25 травня

1906 року в с.Лісовщина Коростенського повітуВолинської губернії в
багатодітній сім'ї селянина. Закінчив 4 класи Лісовщинської школи.1934 року
одружився з Маліневською Олександрою Федоровною.Мав шестеро дітей. До
війни працював в Лісовщинському колгоспі бригадиром. Призваний на фронт
1941 року,у віці 35 років. На фронті був рядовим бійцем. Пройшов всю війну
з 1941 по 1945 року. Отримав медаль «За перемогу над Німеччиною у
Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр..». Дійшовши до Берліну, отримав
поранення,йому ампутували праву ногу, пролежавши у шпиталі,повернувся
додому, там його чекали дружина та діти. Помер 1970 року від запалення
легенів,був похований в с. Лісовщина Коростенського району Житомирської
області. На сьогоднішній день його фотографій та відзнак не збереглося.

441
Сухачов Яким Семенович

Підготувала
ліцеїстка ІІ-Х курсу
Сухачова Іванна

Сухачов Яким Семенович( 27 червня1921 –21 серпня1971)мій прадід.

На фронт був призваний у липні 1941 року. Брав участь у боях за Москву та
Сталінград. Під час Сталінградської битви у грудні 1942 р. був тяжко
поранений, отримав контузію. Воював у складі армії генерала В. Чуйкова під
Сталінградом. У 1943 році після тривалого лікування був демобілізований.
Нагороджений орденом Вітчизняної війни ІІ-го ступеня, медалями «За
оборону Сталінграда», «За відвагу», «За бойові заслуги».

Тарасюк Павло Васильович

Підготувала
ліцеїстка І-І курсу
Татусько Ілона

Тарасюк Павло Васильович народився 19 січня 1926

року в селищі Чуднів Київської області. У 1940р. закінчив
Чуднівську восьмирічну школу.
У1944 році був призваний до лав Радянської армії.
Звільняв Прибалтику від німецьких окупантів у піхотних
військах, і восени отримав поранення на річці Парва. Після Тарасюк Павло Васильович

поранення був демобілізований і отримав II групу інвалідності.

Павло Васильович нагороджений бойовими нагородами «Зіркою
Вітчизняної війни», орденом Слави II ступеня та медалями «За відвагу», а
також отримав Сталінську подяку.
Тарасюк П.В. є учасником німецько-радянської

442
війни і брав участь у бойових діях у складі діючої армії, в тому числі з
березня 1944 року по листопад 1944 року в 250 СП, переведений ГШ 5 ст. 41,
підстава - справа обл.. УПДт2 ст. 62. (військовий комісар Клок Олег
Чуднівсько - Любарський комісаріат). Після війни пропрацював на
Чуднівському спиртовому заводі.
Помер 17 серпня 1988року та похований на місцевому кладовищі.

Гриценко Маруся Олексiївна 

Підготував
ліцеїст І-А курсу
Тарасюк Олександр

Гриценко Маруся Олексiївна народилася 19 березня 1917 р. у с. Кмитiв

Коростишівського району.
Навчалася в сільській школі.
До лав Червоної армії вступила в 24 роки.
Була одружена, але дітей не мала.

Рибачук Андрій Семенович

Підготував
ліцеїст І-Х курсу
Тищук Давид

Рибачук Андрій Семенович народився в сім'ї селянина 14 грудня 1920 р.

в с. Махнівка (Комсомольськ) Козятинського району Вінницької області. В
13 років залишився сиротою, рідні тітки йому допомагали. Він вивчився на
комбайнера-тракториста. В 1939 році пішов служити в зенітну батарею у смт.
Озерне, звідти, в 1941 році, його забрали на фронт. Він пройшов всю війну до

443
Берліна. Під час війни був поранений, лікувався в шпиталі, де йому дали II
групу інвалідності. Після лікування знову повернувся на фронт.
Після війни отримав такі нагороди: медаль «Слава на вірність Вітчизні III
ступеня», медаль «Червоної зірки», медаль «За трудову доблесть», медаль «За
відвагу», медаль «За бойові заслуги».
Помер 11 березня 2005 року в селі Марківці.

Гайдайчук Георгій Михайлович

Підготував
ліцеїст І-І курсу
Трасківський Артем

Народився 12 травня 1924 року у Воронезької губернії

Борисоглібського повіту, селища Половцево.
Закінчив 4 класи. У 1942 році 23 лютого був
направлений у школу розвідників, по її закінченні був
відправлений на фронт (Волховський фронт). Уже через
Гайдайчук Георгій Михайлович
рік 12 грудня він зі своїми побратимами провів розвідку
боєм. Розвідка пройшла успішно. Війська оволоділи кількома висотами, тут
Георгій отримав медаль «За відвагу», але, нажаль, був контужений… 6
місяців госпіталю, знову вирушив на фронт, після чого його нагородили
медаллю «Сталіна».
Важко було бути розвідником, цілодобово доводилося ночувати на
деревах і вистежувати ворога. Почався найважчий для Георгія час, найважча
і найважливіша битва за Ленінград (1941 - 1944), саме тут йому розтрощило
ногу.
Бій за Ленінград тривав ще 2 роки, цей час Георгій проводив у
Евакогоспіталі. Коли закінчився бій, то отримав медаль «За оборону
Ленінграда». «Багато загинуло, серед них усі, кого я знав, агресії
фашистських окупантів просто не було міри, я пам`ятаю той день як зараз

444
розмовляю з тобою, моя доню, і не хочу , щоб усе повторилося знову… » -
казав він вже моїй бабусі Валентині Георгіївні . У 1944 році виписаний з
госпіталю і комісовано.
Після закінчення війни продовжував, в міру своїх сил, брати участь в
відновленні господарства в рідному селі Половцево. Помер 27 червня 1989
року , похований у селищі Половцево .
На жаль, усе повторюється і зараз, та вже на Сході України . Неочікувано
ми отримали удар у спину колись братської країни, її солдати зараз ведуть
активні, заборонені дії проти нашої Батьківщини, проте ми не здамося без
бою, і саме ми, УКРАЇНЦІ, переможемо! Я І ВСЯ Україна ВІРИМО , ЩО
НАСТАНЕ МИР.
Пам`ятаємо і помолимося за наших героїв , які відстоювали і відстоюють
нашу честь і свободу, боролися і борються за те , щоб ми жили, росли і були
щасливими на нашій землі .

Устимович Олександр Михайлович

Підготував
ліцеїст 8-А класу
Фещенко Владислав

Устимович Олександр Михайлович брав участь у зустрічі радянських ,

британських та американських солдат на річці Ельба в кінці квітня 1945 року.
Пізніше, у травні 1945 року – у взяті Берліна. З війни повернувся живим.
Удома на нього чекала сім’я. Після повернення Олександра його донька
розповідала, як вони жили під час війни. Коли вперше на Черняхівщину
прийшли німці, то у їх відібрали корову. Жити було тяжко. Був голод. Коли
німці повернулися вдруге, старша донька сиділа з хворою молодшою
сестрою. Побачивши німців, вона почала плакати. Дивлячись на дітей, німець
розчулився і поклав в люльку цукор-рафінад. Цим своїм вчинком він дуже
всіх здивував.

445
Фещенко Василь Сидорович

Підготував
ліцеїст 8-А класу
Фещенко Владислав

Фещенко Василь Сидорович народився 1923 року у с. Волосів

Андрушівського району Житомирської області. Під час війни отримав
поранення в ногу. З війни повернувся живим, але поранення все життя
турбувало його.

Фещенко Павліна Андріївна

Підготував
ліцеїст 8-А класу
Фещенко Владислав

Фещенко Павліна Андріївна під час війни молодою

дівчиною була вивезена на примусові роботи до Німеччини.
Дружина німецького офіцера забрала її до себе в служки. До
кінця війни працювала там, доглядаючи двохповерховий
будинок та господарство, в якому було п’ять корів, яких щодня
доводилось доїти з п’ятої ранку. Одного разу прабабуся
попросила хоча б один вихідний на тиждень – в неділю, коли йде служба в
церкві. Німкеня погодилася, хоча в інших сім’ях нашим дівчатам такого не
дозволялося. Доступу до інформації не було ніякого, але прабабуся, знаючи
німецьку мову, прибираючи в будинку, намагалася знайти газети і хоч трошки
дізнатися про події на фронті.
Після Перемоги вона повернулася додому, зустріла прадідуся Василя
Сидоровича і вони створили сім’ю.

446
Фещук (Наумова) Ольга Павлівна та Гуменюк
( Наумова) Броніслава Павлівна

Фещук (Наумова) Гуменюк (Наумова)

Ольга Павлівна Броніслава Павлівна
01.04.1930 р.н. 21.11.1927 р.н.

Підготувала
ліцеїстка ІІ-І курсу
Фещук Євгенія

Під час німецько-радянської війни на території близько 27 сіл нинішнього

Житомирського району гітлерівськими загарбниками було створено округ
Гегевальд (Хегевальд). Метою існування якого було розселення етнічних
німців селами, зокрема і нашою Миролюбівкою (до ВВв - с. Розкопана
Могила), під час окупації - Ichstingen.
У 1942 році жителів нашого села примусово почали вивозити на
Дніпропетровщину. Пам’ятаємо, як зараз (нам було по 12 та 15 років), як ми
їхалиу вагонах-товарняках, а людей було багато, дуже тяжко було стояти,
боліли ноги, їхали ми довго.
Вперше ми зупинились на станції Кільчень. Були голодні, холодні, нічого
з собою не мали, але тутешні люди нам допомагали, хто чим міг.
Згодом нас повезли до Магдалинівки, а вже звідти - до Тарасівки. Село
було невеличке, на одну вулицю, і нас поселили по три сім’ї в одну хату.
Голодували, їсти не було що, але люди ділилися з нами їжею, допомагали.
Пам’ятаю, як я (Ольга Павлівна) та ще хлопчик із нашого села пішли в

447
поля кукурудзи, щоб набрати кукурудзиння для опалу, зустріли розвідника
нашої армії, ми дуже злякалися, він почав нас заспокоювати, розпитав усе, що
роблять німці у селі, і навіть дав гроші нам, точно не пам’ятаю скільки. Але
була я дуже рада, прибігла до мами і все їй розповіла.
Я (Броніслава Павлівна) пам’ятаю, як доглядала малих дітей наших
односельчан, щоб їх матері мали можливість десь працювати. Ми копали
окопи, було дуже важко. Наші солдати почали будувати міст через Дніпро, але
їм не вдавалося, тому що німці почали все підпалювати, все горіло.
Аби хоч трішки діставати десь їжу, наша односельчанка, баба Мелашка,
почала гадати на картах селянам , а ті приносили їсти за це, варили ми кашу,
супи.
Десь через рік познайомилися з старостою Березаном, він був
підпільником у німців, він нам допомагав чим міг. Ми дуже дякуємо жителям
села Тарасівки Магдалинівського району Дніпропетровської області, які дуже
нам допомагали, не кинули нас у біді.
Коли почали визволяти від німців, то в 1944 році усіх нас відправили
назад, до рідних нам сіл.
Коли ми приїхали, то нас оформили як переселенців, і почали давати
роботу. Видали трохи олії від колгоспу, круп, так ми зерно парили.
Було дуже тяжко і у засланні, і коли повернулися додому, однак, як не
було складно ми були на рідній, визволеній від загарбників землі.

Томашевський Казимир Леонович

Підготувала
ліцеїстка І-Х курсу
Філатова Вікторія

Мій прадідусь, Томашевський Казимир Леонович

народився 12 лютого 1915 року в с. Соболівка Волинської
губернії. Походить з роду поляків.Був учасником

448
 Томашевський Казимир Леонович

німецько-радянської війни.
Навчався в районній школі.Після закінчення 4 класів, працював в
колгоспі( доглядав за тваринами,займався землеробством).
У 1938 років одружився з Вікторією Хінцівською.
Уже в 1943 році Казимир пішов до армії,захищав рідні землі.
Отримав звання сержанта, був піхотинцем, кулеметником.
У цьому ж році був важко пораненим, лікуватися в Бердичівському
шпиталі.
Після недовгого лікування Казимир знову відправився на війну.
Відомо,що воював він не тільки на території України,а й на території
Польщі,Чехословаччини і Німеччини. У 1945 році він повернувся додому.
Дійшовши до самого Берліна, він отримав багато медалей і орденів: «За
відвагу», «За взяття Берліна», «За звільнення Варшави»… .
Після війни, Казимир Леонович працював бригадиром тракторної бригади
в с. Соболівці.
Народилось 9 дітей, 2 з них забрала війна…
У 1994 році,коли йому було 79 років, захворів пневмонією і помер.

Кравчук Федір Якович

Підготувала
ліцеїстка І-Х курсу
Харчук Олена

Я хочу розповісти про свого односельчанина, який брав участь у

німецько-радянській війні.
Кравчук Федір Якович народився 18 квітня 1922 р. в с.Миньківці
Андрушівського районуЖитомирської області. Федір Якович закінчив
вечірню середню Міньковецьку школу (10 класів). На війну він пішов 22
червня 1941 року (з першого дня).
Має багато орденів та медалей. Має три медалі «За відвагу».

449
 Після війни він залишився в армії на термін більше 10 років... Коли
повернувся додому з війни, то присвятив усе своє життя роботі сільському
господарстві.
Прожив довге життя, в 90-річному віці він помер.

Чмуневич Володимир Карпович

Підготувала
ліцеїстка І-Х курсу
Чмуневич Ірина

Чмуневич Володимир Карпович (1913-1990)

народився в селі Вежиця Рокитнівського
районуРівненської області.
Був призваний на фронт у липні 1941 році. При
форсуванні річки Одер, у 1944 році, був поранений.
Закінчив війну у травні 1945 року в Берліні. Чмуневич Володимир Карпович
Орденська книжка:
Чмуневич Володимир Карпович за хоробрість, стійкість і мужність,
проявлену в боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками, нагороджений
орденом Великої Вітчизняної війни ІІ-го ступеня.
Також нагороджений медалями за Перемогу у Великій Вітчизняній війні.

Шкідченко Петро Іванович

Підготував
ліцеїст ІІ-І курсу
Шкідченко Сергій

9 травня - особливе свято! У цей день весь народ

відзначає свято Перемоги у німецько-радянській

450
 Шкідченко Петро Іванович

війні.Сумно стоять ветерани.Сумно,тому що багато солдатів не повернулося

додому.Щороку на свято їх приходить все менше. Вони слухають привітальні
промови,а в пам'яті проносяться ті далекі суворі дні. Ми, люди ХХІ століття,
повинні берегти ветеранів, повинні знати та пам'ятати, якою ціною дісталася
нам ПЕРЕМОГА!
Шкідченко Петро Іванович (мій дід) народився 7 листопада 1922 р. в
м. Радомишлі Київської області в сім'ї селянина-бідняка.
У 1939 році закінчив середню школу в м. Радомишлі і восени цього року
вступив до Житомирського піхотного училища, яке закінчив за кілька днів до
війни.
У червні 1941 року був призначений командиром взводу в 492сп.,199сд
м.Біла Церква. У складі цього полку почав війну з перших її днів.Потім був
призначений на посаду заступника начальника штабу з розвідки.
У липні 1941 року,після загибелі в бою командира батальйону, прийняв
командування батальйоном.Це сталося під станцією Миронівка Київської
області,йому тоді було 19 років.
12 серпня 1941 був поранений у ліву ногу,лікувався в госпіталі близько
місяця.Після госпіталю повернувся на фронт.
У вересні 1941 року призначений командиром батальйону 587сп 212сд
Південно-Західного фронту, 28 грудня 1941 року тяжко поранений. У ході
боїв чотири рази був пораненим.
На початку серпня 1941 року був представлений до нагородження
орденом Червоного Прапора.
З червня по серпень 1942 року був заступником командира навчального
батальйону запасної дивізії ЗабВО (ст. Мальта Іркутської області). Потім за
станом здоров'я переведений в м. Улан-Уде на посаду інструктора всеобучу
Городського ВК,де служив до серпня 1943 року. Протягом року (з серпня 1943
по жовтень 1944року) командував батальйоном на курсах молодших
лейтенантів Забайкальського В.О. У 1945 був призначений
викладачем тактики на курсах офіцерів у ЗабаВО. Своє

451
подальше життя пов'язав з військовою службою. З 2 липня 1980 року -
заступник Головного військового радника -начальник групи управління
бойовими діями при МО Демократичної Республіки Афганістан (наказ про
призначення від 3.08.1980 р.). 19 січня 1982 року в 16-ти кілометрах від міста
Хост загинув у підбитому вертольоті. Похований генерал-лейтенант
Шкідченко П.І. у м. Дніпропетровську на Алеї Героїв Запорозького
кладовища. 7 листопада 1982 року на могилі встановлено бюст. Ім'я Петра
Івановича Шкідченка присвоєно школі № 97 м. Дніпропетровськ (2001 р.)
Пам'ятні дошки з його ім'ям встановлені на будівлі ліцею імені Т. Г. Шевченка
в місті Радомишлі Житомирської області (травень 2002) та на одній з будівель
колишнього Житомирського піхотного училища (лютий 2002) його ім'я
носить одна з вулиць його рідного міста Радомишль. Генерал-лейтенант має
багато нагород і званий. Я пишаюся тим, що є нащадком героя , я з гордістю
ношу прізвище Шкідченко.

Омельчук Платон Петрович

Підготував
ліцеїст ІІІ-Х курсу
Щербина Дмитро

Я хочу розповісти про свого прадідуся Омельчука Платона Петровича.

Народився він 15 жовтня 1926 року в с.Рижани Володарсько-Волинського
району Житомирської області. Закінчив 7 класів.
У німецько-радянській війні був з червня 1944 року в складі 1-го та 2-го

452
Білоруських фронтів.
За рішучі дії у боротьбі з ворогом, будучи сержантом, нагороджений
орденами Червоної зірки і Вітчизняної війни та медалями «За визволення
Варшави», «За взяття Кенігсберга», «За відвагу» і «За перемогу над
Німеччиною».
Демобілізований був у жовтні 1959 року.

Ямковий Микола Федорович

Підготував
ліцеїст ІІ-І курсу
Ярошинський Віктор

Ямковий Микола Федорович народився 4 лютого 1915р проживав в селі

Шиєцька буда.Житомирського району.Сам виростив трьох синів Володимира
Анатолія та Василя.У 1939 прадідусь був призваний до червоної армії і
прийняв бойове хрещення у війні з Фінляндією. М. Ямковий був танкістом.
В бойових діях з 1941 по 1945 був нагороджений орденами:
 За оборону Сталінграду
 За перемогу над Германією
 За оборону Москви.
В червні повернувшись додому, працював вчителем української мови та
літератури. Та в післявоєнний час був нагороджений такими орденами:
 50 роківЗбройних сил
 25 років Перемоги у війні
 25 років Перемоги у Війні 1941-1945рр.
 60 роківЗбройних сил
Прадідусь помер в 1980 році


Тремтить рука і біль у серці,

453
Здається я вже упаду.
Тримай мене ти мій народе,
Я вже на поміч тобі йду .
Течуть ті сльози, що не оплакав
побратимів на війні,
Людей, які лежать на віки
у тій страшній землі.

454
455
 Зміст
Багінський Микола Петрович..........................................................................51
Грищенко Ганна Петрівна................................................................................51
Бабич Надія Семенівна.....................................................................................51
Петрукович Павло Фомич................................................................................51
Ареф’єв Костянтин Артемович........................................................................51
Білецький Петро Павлович...............................................................................51
Осипчук Іван Максимович...............................................................................51
Малярчук Петро Васильович...........................................................................51
Балан Марк Олександрович.............................................................................51
Недашківський Степан Андрійович...............................................................51
Гаврилюк Григорій Михайлович.....................................................................51
Рева Петро Афанасійович.................................................................................51
Матвієнко Борис Миколайович.......................................................................51
Добровольський МихайлоТерентійович.........................................................51
Лева Григорій Тимофійович............................................................................51
Гібнер Броніслав Григорович..........................................................................51
Мельник Андрій Петрович...............................................................................51
Якушенко Антон Федорович...........................................................................51
Тичина Олексій Миколайович.........................................................................51
Ваховський Леонід Карпович..........................................................................51
Михалюк (Кузмінчук) Олена Василівна.........................................................51
Добридень Микола Андрійович......................................................................51
Оксенюк (Горицька) Віра Яковлівна...............................................................51
Матвієнко Ольга Левківна................................................................................51
Стаднік Станіслав Іванович.............................................................................51
Бенедисюк Іван Васильович.............................................................................51
Ель Михайло Михайлович...............................................................................51
Головач Іван Миколайович..............................................................................51
Мельник Андрій Степанович...........................................................................51
Бєльський Аполлінарій Іванович.....................................................................51
Пащенко Степан Ісаакович..............................................................................51
Лапутько Михайло Матвійович.......................................................................51
Жураківський Дмитро Денисович...................................................................51
Печенюк Федір Йосипович..............................................................................51
Вітковський Дмитро Костянтинович.............................................................51
Кисельчук Григорій Романович.......................................................................51
Мейлах Петро Федорович................................................................................51
Науменко Григорій Пилипович.......................................................................51
Воронцов Олексій Михайлович.......................................................................51
Гаврутенко Михайло Гаврилович....................................................................51
Конончук Андрій Назарович............................................................................51
Москальчук Пелагея Трохимівна....................................................................51
Кур'ята Віцентій Миколайович........................................................................51
Кур'ята Франц Миколайович...........................................................................51
Курінний Василь Сидорович............................................................................51
Лисовенко Марія Степанівна...........................................................................51
Самко Володимир Терентійович.....................................................................51
Троцька Марія Фльорівна.................................................................................51
Хоменко Антон Андрійович............................................................................51
Довбиш Андрій Олексійович...........................................................................51
Мельник Іван Спиридонович...........................................................................51
Ренкас Броніслав Миколайович.......................................................................51
Сайко Олександр Пилипович...........................................................................51
Хлань Адам Федорович....................................................................................51
Пасенко Устим Маркович................................................................................51
Авраменко Володимир Тарасович...................................................................51
Лабунець Іван Мартинович..............................................................................51
Сак Василь Степанович....................................................................................51
Хоронжевський Марцелій Костянтинович.....................................................51
Свинаренко Микола Данилович......................................................................51
Любченко Володимир Андрійович.................................................................51
Баранчук Лідія...................................................................................................51
Пархомець Антон Андрійович.........................................................................51
Сікалюк Антін Данилович................................................................................51
Кондратюк Ольга Олександрівна....................................................................51
Малинюк Олександр Сидорович.....................................................................51
Киянець Петро Макарович...............................................................................51
Бойко Степан Григорович................................................................................51
Котик Валентин Олександрович......................................................................51
Шпак Василь Григорович.................................................................................51
Нечипорук Опанас Матвійович.......................................................................51
Ермiлов Олексiй Федорович............................................................................51
Самійленко Володимир Єфремович................................................................51
Паламарчук Лідія Василівна............................................................................51
Гринцевич Степан Іванович.............................................................................51
Россов Прокіп Васильович...............................................................................51
Наумчук Яків Корнійович................................................................................51
Борчаківський Василь Іванович.......................................................................51
Борчаківський Петро Іванович.........................................................................51
Нацевич Іван Федорович..................................................................................51
Нацевич Степан Іванович.................................................................................51
Спогади про прабабусю....................................................................................51
Кохан Василь Дмитрович.................................................................................51
Борозняк Микола Степанович.........................................................................51
Боденко Флор Несторович...............................................................................51
Мазуренко Анонь Піменович...........................................................................51
Опанасюк Семен Венедиктович......................................................................51
Гурківські Зіновій Станіславович та Юзефа Денисівна...............................51

457
Гаврилюк Микола Герасимович......................................................................51
Герасимчук Анатолій Олексійович.................................................................51
Павленко Григорій Гнатович..........................................................................51
Кулинич Іван Миколайович.............................................................................51
Григорко Данило Зіновійович..........................................................................51
Безпальчук Іван Парфенович...........................................................................51
Ляшук Микола Васильович..............................................................................51
Плотницький Володимир Петрович................................................................51
Поруцький Антон Тимофійович......................................................................51
Вітковський Дмитро Костянтинович..............................................................51
Зінькевич Єва Степанівна.................................................................................51
Семчук Яким Іванович......................................................................................51
Савченко Василь Петрович..............................................................................51
Діхтяр Григорій Нестерович............................................................................51
Смульський Ульян Іванович............................................................................51
Каракоц Софія Юдківна...................................................................................51
Зарецький Iван Миколайович..........................................................................51
Чумак Сак Григорович......................................................................................51
Степанчук Семен Іванович..............................................................................51
Суботович Йосип Іванович..............................................................................51
Будзинський Микола Йосипович.....................................................................51
Сухачов Яким Семенович..............................................................................51
Тарасюк Павло Васильович.............................................................................51
Гриценко Маруся Олексiївна...........................................................................51
Рибачук Андрій Семенович..............................................................................51
Гайдайчук Георгій Михайлович......................................................................51
Устимович Олександр Михайлович................................................................51
Фещенко Василь Сидорович............................................................................51
Фещенко Павліна Андріївна............................................................................51
Фещук (Наумова) Ольга Павлівна та Гуменюк..............................................51
( Наумова) Броніслава Павлівна......................................................................51
Томашевський Казимир Леонович..................................................................51
Кравчук Федір Якович......................................................................................51
Чмуневич Володимир Карпович......................................................................51
Шкідченко Петро Іванович..............................................................................51
Омельчук Платон Петрович.............................................................................51
Ямковий Микола Федорович...........................................................................51
Зміст....................................................................................................................51

458
ДЛЯ НОТАТОК

459
 ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Алєксєєнко Т. Ф. Соціалізація особистості : можливості й ризики :

наук.- метод. посіб. / Т. Ф. Алєксєєнко – К. : Педагогічна думка, 2007. –
152 с.
2. Астахова В. І. Ще раз про громадянську відповідальність учителя / В. І.
Астахова // Український соціум, 2005, №1 (№1(6)), - С. 10-14.
3. Бех І. Програма українського патріотичного виховання дітей та
учнівської молоді / І. Бех, К. Чорна // Шк. світ. – 2014. – № 23:
спецвипуск. –С. 5-21.
4. Бех І.Д. Психологічний супровід особистісно зорієнтованого виховання
/ І.Д. Бех // Початкова школа. – 2004. – №3. –С.3-6.
5. Бех І.Д. Психологічні умови ефективності виховної дії [Текст] // Рідна
школа. - 1996. - №7. - С.24-26.
6. Варзацька Л. О. Міжпредметна інтеграція в системі компетентнісної
мовної освіти [Електронний ресурс] / Л. О. Варзацька // Наукові
записки Національного університету «Острозька академія». Серія :
Філологічна. − 2013. −Вип. 40. −С. 177-180. −Режимдоступу:
http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nznuoaf_2017_40_44.
7. Власенко О. Громадянські компетентності / О. Власенко // Завуч. –
2019. - № 6. –С. 20-27.
8. Гончаренко С. У. Український педагогічний словник. – К.: Либідь, 1997.
– 376 с.
9. Громадянство та партисипація // «КОМПАС» Посібник з освіти в галузі
прав людини за участі молоді [Електронний ресурс].— Режим доступу:
https://www.coe.int/ru/web/compass/citizenship-and-participation
10.Груба Т. Л.Використання методу проектів на уроках української мови в
профільній школі [Електронний ресурс] / Т. Л. Груба. −Режимдоступу:
http://nvd.luguniv.edu.ua/archiv/2015/N4(32)/2.PDF
11.Доценко Т.М. Організаційно–правова база діяльності органів
самоврядування дітей та учнівської молоді : методичний посібник /
Доценко Т.М. – Біла Церква, 2009. – 256 с.
12.Доценко Т.М. Організація навчання лідерів самоврядування дітей та
учнівської молоді : методичний посібник / Доценко Т.М. – Біла Церква,
2009. – 248 с.
13.Доценко Т.М. Організація роботи комісій самоврядування дітей та
учнівської молоді : методичний посібник / Доценко Т.М. – Біла Церква,
2009. – 248 с.
14.Дух Л. І. Інформаційно-комунікаційні технології у викладанні
громадянської освіти / Л. І. Дух // Проект «Громадянська освіта», 2007.
15.Етичний кодекс українського вчителя Електронний ресурс. – Режим
доступу: http: // Tweetsby@Osvita.
16.Закон України «Про соціальні послуги» № 2671-VІІІ /
[Електроннийресурс] / https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2671-19

460
17.Закон України Про освіту № 2145-VIII від 5 вересня 2017 року //
ВідомостіВерховноїРади. Офіційневидання. – 2017. - № 38-39.
18.Заховаєва О. Формування громадянської самосвідомості / О.
Заховаєва // Відкритий урок. – 2015. - № 4. –С. 16-19.
19.Іваненко Н. Обдаровані діти й амбіції дорослих // Директор школи. –
2005. - № 44. –С. 26-28.
20.Канашко О. Громадянсько-патріотичне виховання та соціалізація
особистості / О. Канашко // Рідна школа. – 2014. - № 6. –С. 34-37.
21.Караванський С. Пошук українського слова, або боротьба за
національне «я» / С. Караванський. −К. : Академія, 2011. − 240 с.
22.Карагедова О. Г. Історія моєї родини в історії України (Методичні
рекомендації) / О. Г. Карагедова // Педагогічна Житомирщина. – 1999. –
№ 1. –С. 38-39.
23.Конституція України. Основний Закон. – Київ: Парламентське
видавництво, 2002. – 145 с.
24.Концепція «Нова українська школа».
25.Концепція громадянського виховання особистості в умовах розвитку
української державності // Шлях освіти. – 2000. – № 3. –С. 7-13.
26.Концепція розвитку громадянської освіти в Україні.
27.Корінна Л. В. Педагогічна технологія виховання громадянських
цінностей старшокласників [Текст]: Методичні рекомендації / Л. В.
Корінна. – Житомир: ЖДУ, 2004. – 56 с.
28.Корінна Л. В. Технологія формування громадянських цінностей
старшокласників у навчально виховному процесі загальноосвігньою
навчального закладу /Л. В. Корінна, Житомир, ЖДУ – 2011 р. – С. 121-
132.
29.Корінна Л. В. Формування громадянських цінностей старшокласників:
Монографія / Л. В. Корінна. – Житомир: Вид-во «Рута», 2010. –364 с.
30.Корінна Л. В. Формування громадянських цінностей: Методичний
посібник / Л. В. Корінна. – Житомир: Поліграфічний центр ЖДЦНТЕІ,
2007. – 104 с.
31.Корінна Л.В. Громадянське виховання старшокласників: Соціально-
педагогічні проблеми сучасної середньої і вищої освіти в Україні
[Текст]: Зб.наук.праць. – Житомир: ЖДПУ, 2002. - С.301-303.
32.Корінна Л.В. Формування громадянських цінностей старшокласників
[Текст]: Монографія/. – Житомир: Вид–во "Рута", 2010.–364 с.
33.Корінна Л.В. Формування громадянських цінностей старшокласників
як науково-теоретична проблема [Текст] //Вісник Житомирського
педагогічного університету. - Вип. 12. - 2003. - С173-175.
34.КоріннаЛ.В. Громадянське виховання старшокласників: Соціально-
педагогічні проблеми сучасної середньої і вищої освіти в Україні: Зб.
Наук. праць. –Житомир: ЖДПУ, 2002. -С.301-303.
35.Кочерга О. М. Основи формування соціальної відповідальності
вчителя: Навчально-методичний посібник / О. М. Кочерга. – Ніжин-
Прилуки, 2009. 129 с.

461
36.Кремінь В. Як нам реорганізувати освіту / В. Кремінь // Дзеркало
тижня. – 2011. – 8 квіт. №13. –Режимдоступу: http://dt.ua/articles/79205?
print
37.Кучерук О.А. Перспективні технології навчання в шкільному курсі
української мови: Навчальний посібник / О.А. Кучерук. −Житомир:
ЖДУім. І. Франка, 2016.
38.Леонова Н.С. Інтелектуальні змагання як засіб розвитку особистості /
Н. С. Леонова // Зарубіжна література в школі. – 2014. – № 11-12. –С. 2-
5.
39.Лещук Г.В. Адаптація особистості як соціально-педагогічне явище :
[Електронний ресурс] / Г.В. Лещук // Науковий вісник Ужгородського
30 національного університету. – Вип. 20. – Режим доступу:
https://dspace.uzhnu.edu.ua/
40.М. Козій. Громадянськість – проблема педагогічна, актуальна та
соціально цінна: Навчально-методичний посібник. – Київ. – 2004.
41.М. О. Врублевська Орган учнівського самоврядування // Виховна
робота в школі: Науково-методичний журнал. −Харків. − 2006. −. №10
(23). с. 2-15
42.Мартинюк І.О. Творчий потенціал і самореалізація особистості //
Психологія і педагогіка життєтворчості. – К. 1996. – 792 с.
43.Масенко Л. Т. Мова і суспільство : Постколоніальний вимір / Л.
Масенко. −К. : КМ Академія, 2004. − 163 с.
44.Мацько Л. Матимемо те, що зробимо. До питання формування мовної
культури / Л. Мацько // Дивослово. − 2011. −№ 9. −С. 2-3.
45.Мельник І., Семенюк М. Система цільового середовища за В.О.
Сухомлинським // Вісник Черкаського національного університету
імені Богдана Хмельницького. – 2008. – Вип. 132. – С. 96-101.
46.Методичні рекомендації з моделювання участі дітей у виборах до
Верховної Ради України. Всеукраїнська імітаційна гра «Партія моєї
мрії»/ Паращенко Л. І.– К., 2018.– 36 с.
47.Ми можемо більше. Вчимося грамотно обирати владу. Методичний
посібник для роботи з дітьми та молоддю/ Іванюк І., Іванцов М.,
Паращенко Л., Тавшавадзе Ц., Раше Т. – Спілка DRA e.V., Берлін, 2018
– 148с.
48.Міщик Л., Вєтрова О. Соціально-педагогічний супровід обдарованої
молоді у вищих навчальних закладах // Вища школа. Гуманізація
навчально-виховного процесу : Спецвипуск 7. - Слов’янськ, 2011. – С.
45-52.
49.Мойсеюк Н. Є. Педагогіка. Навчальний посібник / Неля Євтихіївна
Мойсеюк. – Вінниця : «УНІВЕРСУМ-Вінниця», 1998. – 350 с.
50.Молодь України. Результати репрезентативного соціологічного
дослідження, Молодь України – 2017 / Результати соціологічного
дослідження – Тернопіль: ТОВ «Терно-граф», 2017. – 72 с.; іл.
51.Моляко В.О. Здібності, творчість, обдарованість: теорія, методика,
результати досліджень. / В.О. Моляко, О.Л. Музика. – Житомир: Рута,

462
 2006. – 320 с.
52.Навчаємо демократії: Базові матеріали з освіти для демократичного
громадянства та освіти з прав людини для вчителів / Р.Голлоб, П.Крапф,
О. Олафсдоттір, В. Вайдінгер; ред. Р.Голлоб, П.Крапф, В. Вайдінгер:
Пер. з. англ. та адапт. Л.І.Паращенко. – К.: Основа, 2012. – Т.1. – 164 с.,
с.37
53.Новий тлумачний словник української мови. – Т. 4. – к.: АКОНІТ, 1999.
– 684 с.
54.Організація роботи з обдарованими дітьми у 2005-2006 н. р. //
Управління школою. – 2005. - № 22-24. –С. 88-96.
55.Оржеховська В.М. Учнівське саморядування: пошук ефективних
моделей і технологій / В.М. Оржеховська, Г.Г Ковганич. – К.:
Навч.посіб, 2007. – 268 с.
56.Оцінювання та відбір педагогічних інновацій: теоретико-прикладний
аспект: Наук.-метод. посіб. / За ред. Л.І. Даниленко. – К.: Логос, 2001. –
9-28 с.
57.Партисипативний підхід та практики на рівні громади. Посібник для
громадських активістів та всіх зацікавлених / О.Левченко, Н.Величко,
Л. Ковшун. - Х., 2018 - 52 с., с.4
58.Пацарина Н. Одна ти, як життя / Н. Пацарина // Шк. світ. – 2014. - №
23: спецвипуск. –С. 22.
59.Педагогічна спадщина А. С. Макаренка та В. О. Сухомлинського:
історія та сучасність: матеріали обласних педагогічних читань (15
березня 2013 року, м. Херсон) / за ред. В. В. Кузьменка, Н. В.
Слюсаренко, І. В. Воскової. – Херсон : КВНЗ «Херсонська академія
неперервної освіти», 2013. – 155 с.
60.Пентилюк М. І. Мовна особистість учня в проспекції мовленнєвого
спілкування // Пентилюк М. І. Актуальні проблеми сучасної
лінгводидактики: збірник статей / М. І. Пентилюк. −К. : Ленвіт, 2011. −
256 с.
61.Переглянута Європейська хартія про участь молоді у місцевому та
регіональному житті [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
https://rm.coe.int/168071b58f, с.5
62.Пєхота О. Особистісно зарієнтована освіта і технології // Неперервна
професійна освіта: проблеми, пошуки, корективи. – Київ, 2000.
63.Побірченко Н.С. Змістовий аспект поняття "авторська школа" // Вісник
Житомирського державного університету імені Івана Франка /
Н.Побірченко. – 2007. – Вип. 36. – С. 33-37.
64.Пометун О. Формування громадянської компетентності : погляд з
позиції сучасної педагогічної науки/ Пометун// Вісник програми
шкільнихх обмінів. – 2005. - № 23. –С. 18 – 20.
65.Посилення ролі молодого покоління у процесах прийняття політичних
рішень / Я. Мінкін, Ю. Любич [Електронний ресурс].— Режим
доступу: http://stan.org.ua/wp-content/uploads/2019/04/strengthening-the-
role-of-new-generation-in-decision-making-process.pdf с.12-15

463
66.Преснякова Н. П. Історико-краєзнавча робота як основа пошуково-
дослідницької діяльності школярів (із досвіду роботи)/ Н. П.
Преснякова // Збірник наукових праць. Серія «Історія та географія»/
Харк. нац. пед. ун-т ім. Г. С. Сковороди. – Харків: Майдан, 2005. – Вип.
21-22. – С. 186-188.
67.Приходько В. Громадянська та національна самосвідомість / В.
Приходько // Відкритий урок. – 2015. - № 5. –С. 14-19.
68.Проєкт «Ми можемо більше!» [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
www.m18.org.ua
69.Психологічний супровід школярів / Упорядник Т. Гончаренко. – К.:
Редакції загальнопедагогічних газет, 2005. – 128 с. – (Б-ка „Шк. світу”)
70.Ремех Т. О. Сутність та структура громадянської компетентності учня
нової української школи / Т. О. Ремех // Український педагогічний
журнал. – 2018. – № 2. –С. 34 – 41.
71.Розвиток творчого потенціалу учасників навчально-виховного процесу
як запорука якісних змін освітнього середовища навчального закладу:
зб. наук. пр. / за заг. ред. Л.В. Корінної. – Житомир, ЖДУ, 2016. – 416 с.
72.Романовський О. Мовна компетентність як необхідна складова
виховання освіченого та інтелігентного українця / О. Романовський, Ю.
Романовська, О. Романовська // Вищя школа. − 2009. −№7. −С. 88-98.
73.Світличний К.К. Лелеки над Сахнівкою / К.К. Світличний. – Рад.
письменник, 1987. – 191 с.
74.Селіванова О. О. Лінгвістична енциклопедія / О. О. Селіванова.
−Полтава : Довкілля−К., 2010. − 844 с.
75.Селігей П. Мовна свідомість: структура, типологія, виховання / П.
Селігей / НАН України. Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні. −К. :
Вид. дім«Києво−Могилянськаакадемія», 2012. − 118 с.;
76.Сербенська О. Культура усного мовлення. Практикум : навч. пос. / О.
Сербенська. −К. : Центрнавчальноїлітератури, 2004. − 216 с.
77.Сєдова Т.Д. Ціннісні орієнтації педагогічного супроводу обдарованих
учнівв освітньому середовищі гімназії // Організація роботи з
обдарованими учнями: досвід харківських шкіл (за результатами
відкритого конкурсу-захисту проектів) : Методичний посібник для
заступників директорів ЗНЗ та вчителів, які працюють з обдарованими
дітьми. – Харків, 2009. – 40 с.
78.Сидорчук Н.Г. Організація самоосвітньої діяльності майбутніх учителів
у процесі вивчення предметів педагогічного циклу. [Текст]
Дис.канд.пед.наук: 13.00.04 - Житомир, 2001. - 223 с.
79.Скуратівський Л. До питання про значення поняття «мовленнєвий
розвиток» та інші близькі за змістом поняття // Українська мова і
література в школі. − 2015. −№3. −С. 2−4.
80.Сухомлинська О. В. Ідеї громадянськості й школа в Україні// Шлях
освіти. – 1999. - №4. –С25
81.Сухомлинський В. О. Вибрані твори у 5 томах, К.: Рад. школа, 1977. –
Т. 4. – С. 400-443.

464
82.Сухомлинський В. Вибрані твори: у 5 т. / В. Сухомлинський. – К. : Рад.
школа, 1979. – Т.3. – 670 с.9.
83.Сухомлинський В. О. Бесіди про громадянськість / В. О.
Сухомлинський Вибр. твори в 5 т. – Т. 1. – С. 430-431.
84.Сухомлинський В. О. Методика виховання колективу. – К.: Рад. школа,
1976. – Т 1. – С. 408-641)
85.Українська мова. 5−9 класи.
Програмадлязагальноосвітніхнавчальнихзакладів [Електроннийресурс].
−Режимдоступу:
https://mon.gov.ua/ua/osvita/zagalna-serednya-osvita/navchalni-programi/
navchalni -programi – 5-9−klas
86.Хартія Ради Європи з освіти для демократичного громадянства й освіти
з прав людини [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
https://rm.coe.int/16806b93be
87.Шляхи і методи забезпечення подальшого творчого зростання
обдарованої молоді: Монографія / За загальною редакцією Л. В.
Корінної. – Житомир, ЖДУ. – 2011 р. – 428 с.
88.Competences for Democratic Culture. Living together as equals in culturally
diverse democratic societies, – Council of Europe, 2016; Рекомендація
2006/962/ЄС Європейського Парламенту та Ради (ЄС) «Про основні
компетенції для навчання протягом усього життя».
89.http://www.gumer.info/bibliotek_Buks/Pedagog/konspekt/48.php
90.https://7promeniv.com.ua/domashnia-osvita/2198-avtorska-shkola-mykoly-
huzyka
91.https://www.pedrada.com.ua/article/1208-qqq-17-m2-13-02-2017-
unormuyut-dyalnst-avtorskih-shkl-u-sistem-zagalno-seredno-osvti
92.Patterson J. Leadership for Tomorrow’s Schools. – Alexandria, 1993.
93.Priorities of the Council of Europe’s Youth Sector 2016–2017
[Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://rm.coe.int/16802e59bc

465