Практичне заняття 3

Тема: «Педагогічні теорії Я. Коменського і К. Ушинського»

Мета заняття: розглянути педагогічні погляди Яна Коменського і Костянтина

Ушинського. Обґрунтувати їх роль як фундаторів наукової педагогіки та оцінити внесок
науковців у розвиток педагогічної науки.

План заняття

1. Я. Коменський про мету, завдання та принципи виховання й освіти («Велика

дидактика»).
• Схарактеризувати завдання розумового, морального і релігійного виховання й
освіти.
• Проаналізувати принципи природовідповідності, безстанової освіти, народності,
гуманного ставлення до дитини, зв’язку теорії з практикою і школи з життям
суспільства.

Коменський, в своїй "Великій дидактиці" (лат. Didactica Magna), висловив

комплексний погляд на виховання й освіту, в якому визначив мету, завдання та
принципи цих процесів.

Мета виховання й освіти за Коменським:

Сприяти гармонійному розвитку людини як фізичної, розумової, моральної та

релігійної істоти.

Підготувати особистість до життя у суспільстві, формувати активного

громадянина з певними навичками, знаннями і моральними цінностями.

Завдання розумового, морального і релігійного виховання й освіти:

Розумове виховання: Розвиток інтелекту, логічного мислення, уміння

аналізувати та висловлювати свої думки.

Моральне виховання: Формування високих моральних стандартів, етичних

цінностей, виховання совісті, відповідальності та толерантності.

Релігійне виховання: Поглиблення духовності, відчуття підпорядкованості

вищим моральним та духовним законам.

Принципи виховання й освіти за Коменським:

Природовідповідність: Орієнтація на природний розвиток дитини, врахування її

індивідуальних особливостей та темпу вивчення матеріалу.

Безстанова освіта: Уникнення фізичного та психологічного насильства в процесі

навчання, створення комфортної атмосфери для розвитку.
 Народність: Застосування мови та методів, зрозумілих і доступних для дітей,
врахування національних та культурних особливостей.

Гуманне ставлення до дитини: Повага до дитячої особистості, сприяння

самовираженню та самореалізації.

Зв'язок теорії з практикою і школи з життям суспільства: Застосування знань

у реальних ситуаціях, підготовка до життя та роботи у суспільстві.

Коменський віддавав перевагу практичному впровадженню ідей та принципів у

систему освіти, наголошуючи на ролі школи як соціального інструменту для
формування гармонійно розвиненої особистості. Його ідеї мали значний вплив на
розвиток педагогічної думки та практики впродовж століть.

2. Вікова періодизація і система шкіл в педагогічній теорії Я. Коменського.

• Пояснити необхідність вікової періодизації і системи шкіл в теорії Я.
Коменського.
• Назвати вікові періоди та схарактеризувати відповідні ним типи шкіл;
• Які типи шкіл відповідають ідеї безстанової обов’язкової освіти?

В педагогічній теорії Яна Амоса Коменського відводиться важлива роль віковій

періодизації та системі шкіл для забезпечення ефективного навчання й виховання.
Основна необхідність полягає у забезпеченні адаптації освітнього процесу до
фізіологічних, психологічних та інтелектуальних особливостей дітей різного віку

Вікова періодизація та система шкіл в теорії Я. Коменського:

Дитинство (до 6 років):

Тип школи: Дошкільна або початкова школа (заснована на гри, іграшках,

елементарному викладанні мови тощо)

Дитинство (6-12 років):

Тип школи: Елементарна або початкова школа (орієнтована на основи

грамотності, арифметики, елементів природничих наук).

Юність (12-18 років):

Тип школи: Гімназія (загальна підготовка, розвиток інтелекту, моральних та

релігійних цінностей).

Молодь (18-24 роки):

Тип школи: Університет або академія (вища освіта, поглиблене вивчення

предметів за вибором, підготовка до професійної діяльності).
 Типи шкіл, відповідні ідеї безстанової обов’язкової освіти: У своїй ідеї
безстанової обов'язкової освіти, Коменський пропонував утворити чотири типи шкіл, які
відповідали б різним віковим групам дітей та їхнім потребам:

Школа дитинства: Дошкільний заклад, де діти отримували б догляд, групову

взаємодію та елементарні знання під керівництвом спеціалізованих вихователів.

Школа дитинства (початкова школа): Елементарна освіта, яка була б

зорієнтована на навчання грамотності, арифметики та основ природничих наук.

Школа юності: Гімназія, де навчання мало б складатися з загальної підготовки,

розвитку інтелекту, а також моральних та релігійних цінностей.

Школа молоді: Вищі навчальні заклади (університети або академії), де студенти

здобували б поглиблені знання з обраних предметів та готувалися до професійної
діяльності.

Таким чином, в системі шкіл Яна Амоса Коменського кожен тип школи
відповідав певному віковому періоду дитинства і молодості, забезпечуючи послідовну
та цілісну освітню підготовку особистості.

3. Обгрунтування Я. Коменським класно-урочної системи навчання та його

основних дидактичних правил.
• Назвати переваги класно-урочної системи навчання за Я. Коменським.
• Який принцип покладений в основу розробки класно-урочної системи навчання?
• Проаналізувати «золоте правило дидактики».

Ян Амос Коменський вважав класно-урочну систему навчання ефективним

методом організації навчального процесу. Його обгрунтування базується на кількох
ключових дидактичних принципах:

Принцип послідовності: Навчальний матеріал має подаватися поетапно, з

урахуванням попередньо набутих знань учнів.

Принцип доступності: Навчальний матеріал повинен бути представлений

зрозуміло та доступно для всіх учнів.

Принцип систематичності: Матеріал повинен бути організований у

систематичному порядку, що допомагає учням легше засвоювати і узагальнювати
знання.

Принцип наочності: Використання наочності та ілюстрацій сприяє кращому

розумінню та запам'ятовуванню матеріалу.

Принцип активності учнів: Стимулювання активної участі учнів у навчальному

процесі, зокрема через виконання різних завдань та вправ.
 Принцип індивідуалізації: Врахування індивідуальних особливостей та
можливостей кожного учня.

Переваги класно-урочної системи навчання за Коменським:

Структурованість: Систематична організація навчального матеріалу дозволяє

учням краще орієнтуватися у процесі навчання

Послідовність: Послідовне викладання матеріалу сприяє засвоєнню та

узагальненню знань.

Орієнтація на середнього учня: Ця система розрахована на учня середнього

рівня підготовки, що може бути ефективною для більшості учнів.

Принцип, який покладено в основу розробки класно-урочної системи навчання,

полягає в організації навчального процесу таким чином, щоб кожен учень міг отримати
необхідні знання та навички через певну систематичну структуру занять, яка враховує
вікові, психологічні та інтелектуальні особливості учнів.

«Золоте правило дидактики» - це принцип, що стверджує, що вчителю потрібно

пояснити будь-який навчальний матеріал так, щоб навіть найменший учень зрозумів. Це
означає використання доступної мови, наочності, заохочення питань та відповідей, щоб
забезпечити максимальне засвоєння матеріалу всіма учнями, незалежно від їхнього
рівня підготовки чи індивідуальних особливостей

4. Розробка ідеї народності в педагогічній теорії К. Ушинського (статті «Про

народність у громадському вихованні», «Рідне слово»).
• Дати визначення принципу народності в теорії К. Ушинського.
• Назвати й схарактеризувати основний елемент народності, за К. Ушинським.

Константин Ушинський, український педагог і діяч освіти XIX століття, в своїй

педагогічній теорії активно розробляв ідею народності як важливого принципу
виховання та освіти. У своїх працях, зокрема в статтях "Про народність у громадському
вихованні" та "Рідне слово", він розглядав питання національного виховання та
важливість використання рідної мови в освітньому процесі.

Принцип народності в теорії К. Ушинського можна визначити як підтримку і

розвиток культурних, національних та мовних особливостей народу в процесі виховання
та освіти. Цей принцип передбачає активне використання мови, культурних традицій,
звичаїв та історії народу в навчальному процесі, щоб забезпечити більш ефективне
засвоєння знань та розвиток особистості.

Основним елементом народності за Ушинським є рідна мова. Він вважав, що

використання рідної мови в навчальному процесі сприяє кращому розумінню та
засвоєнню навчального матеріалу, розвиває патріотизм та національну самосвідомість
учнів. Ушинський наголошував на тому, що рідна мова є основним засобом спілкування
для дітей та ключовим елементом їхнього культурного та особистісного розвитку. Тому
він підтримував ідею використання рідної мови в школах і навчальних закладах як
основи національного виховання та освіти.

5. К. Ушинський про значення праці у формуванні особистості (стаття «Праця в її

психічному і виховному значенні»).
• Обґрунтувати значення праці в процесі виховання людини.

Константин Ушинський в статті "Праця в її психічному і виховному значенні"

висловлював переконання у важливості праці у формуванні особистості дитини та її
психічного розвитку. Він розглядав працю не лише як засіб забезпечення матеріальних
потреб, але й як засіб самореалізації, розвитку та виховання. Ось деякі аспекти значення
праці в процесі виховання людини, які можна обґрунтувати на основі ідей Ушинського:

Самореалізація: Процес праці дозволяє дитині виявити свої здібності, таланти

та інтереси, що сприяє її саморозвитку та самопізнанню.

Виховання відповідальності: Залучення дітей до праці вчить їх відповідальності

за власні дії та результати своєї праці.

Самодисципліна: Виконання різноманітних робіт вимагає самоконтролю та

організації, що сприяє формуванню самодисципліни у дітей.

Розвиток фізичних та розумових здібностей: Різноманітні види праці сприяють

розвитку фізичних навичок та моторики, а також розумовому розвитку, логічному
мисленню та уяві.

Формування ціннісних орієнтацій: Процес праці може сприяти формуванню у

дітей ціннісних орієнтацій, таких як цінність трудової діяльності, взаємоповага та
співпраця.

Соціальна адаптація: Участь у різних видих праці допомагає дітям в освоєнні

соціальних навичок, а також у навчанні правил спілкування та співпраці з іншими
людьми.

Отже, значення праці у вихованні людини полягає в її комплексному впливі на

формування особистості, її психічний та соціальний розвиток, а також у вихованні
ключових моральних, етичних та практичних навичок, необхідних для подальшого
життя в суспільстві.

6. Порівняльна характеристика педагогічних поглядів Я. Коменського і К.

Ушинського.
• Визначити спільне та відмінне в поглядах науковців.

Ян Амос Коменський і Константин Ушинський, хоча і належать до різних епох і

культурних контекстів, але мають деякі спільні та відмінні педагогічні погляди.

Спільне:
 Гуманістичний підхід: Обидва педагоги висловлювали гуманістичні ідеали,
ставлячи людину в центр своїх педагогічних концепцій. Вони обидва вірили в потенціал
кожної особистості для розвитку та самореалізації.

Наочність у навчанні: Як Коменський, так і Ушинський вважали наочність

важливим методом навчання. Обидва педагоги підтримували використання конкретних
прикладів, ілюстрацій та практичних завдань для кращого засвоєння матеріалу.

Ідея національного виховання: Обидва вчені підтримували ідею національного

виховання та розвитку національної свідомості через освіту. Коменський акцентував на
необхідності вивчення рідної мови та культури, а Ушинський наголошував на
важливості виховання громадянином нації.

Відмінне:

Культурний та історичний контекст: Коменський працював у XVII столітті в

Королівстві Богемія (сучасна Чехія), тоді як Ушинський діяв у XIX столітті в Україні.
Це спричиняло певні відмінності в їхніх підходах до освіти, оскільки вони працювали у
різних культурних та історичних умовах.

Підхід до методів навчання: Якщо Коменський був більш теоретиком і

створював систематизовані методи навчання, то Ушинський більше акцентував на
практичних аспектах виховання та використанні життєвих ситуацій у навчанні.

Роль вчителя: Ушинський, на відміну від Коменського, більше наголошував на

ролі вчителя як наставника і провідника учнів у процесі навчання та виховання.

Хоча Коменський і Ушинський мають різні педагогічні підходи, їхні ідеї та

принципи залишаються актуальними й досі, надихаючи покоління вчителів та педагогів
у їхній роботі з дітьми.