Обласний коледж

«Кременчуцька гуманітарно-технологічна академія імені А.С. Макаренка»

Полтавської обласної ради

Циклова комісія фізичного виховання і Захисту України

КУРСОВА РОБОТА

з теорії і методики фізичного виховання

на тему: Ігровий метод як основний засіб навчання рухових дій та створення

емоційного клімату і виховання стійкого інтересу до занять фізичною
культурою у дітей молодшого шкільного віку

Студентки IV курсу ФК – 41 групи

напряму підготовки: молодший спеціаліст
спеціальності 014.11
Середня освіта (Фізична культура)
Олександри МАНЮК
Керівник:
керівник фізичного виховання
Юлія ПРОКОПЕНКО.
Національна шкала ________________
Кількість балів: ______ Оцінка: ECTS _____
Члени комісії ________ _________________
(підпис) (прізвище та ініціали)
________ __________________
(підпис) (прізвище та ініціали)
________ __________________
(підпис) (прізвище та ініціали)
Кременчук – 2023
 2

ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ФІЗИЧНЕ ВИХОВАННЯ ПІДРОСТАЮЧОГО
ПОКОЛІННЯ – ВАЖЛИВА СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНА
ПРОБЛЕМА
1.1 Засоби і методи розвитку фізичних якостей на уроках фізичної
культури
1.2 Теоретичні засади організації системи фізичного виховання
молодших школярів
Висновок до 1 розділу
РОЗДІЛ 2. ЗАСТОСУВАННЯ ІГРОВОГО ТА ЗМАГАЛЬНОГО
МЕТОДІВ НА УРОЦІ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ
2.1 Ігрові технології на уроках фізичної культури
2.2Виховання рухових якостей у школярів молодших класів із
застосуванням рухових ігор
2.3 Ігровий метод як основний засіб навчання рухових дій та створення
емоційного клімату на уроці фізичної культури у дітей молодшого шкільного
віку
Висновок до 2 розділу
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
 3

ВСТУП
Актуальність дослідження. Виховання молодого покоління здоровим,
фізично розвинутим, життєрадісним, готовим до робочої діяльності і захисту
нашої держави — чи не найголовніша функція фізичного виховання, як
шкільного предмета. Так як без фізичного підґрунтя неможлива й динамічна
інтелектуальна діяльність людини.
Теорія і практика фізичного виховання опираються на інформацію
фізіології. Фізіологічна наука наділяє теорію і методику фізичного виховання
принципами розвитку організму особи, правильного взяття до уваги впливу
різноманітних аспектів на його функціональну активність. На базі її даних
утворюють науково обґрунтовану систему фізичних завдань, направлених на
розвиток рухової активності і створення фізичних рис організму.
Учні під час навчання зовсім мало рухаються, їхні органи і системи
життєдіяльності не мають того самого вміння вірно існувати. Вихід -
необхідно частіше запрошувати їх до активної гри, здійснювати естафети, які
допомагають покращенню настрою і укріпленню здоров’я, організовувати
спортивні вечори.
Ігрові технології - головний засіб різностороннього виховання дітей.
Вірно відібрані ігри допомагають: гармонійному розвитку організму учнів.
Рухливі ігри фізично розвивають дітей: укріплюють кістково-м’язову
систему і мускулатуру (міжреберні і черевні м’язи, діафрагму), збільшуються
ріст, об’єм грудної клітини, вага, гнучкість і рухливість у суглобах,
покращується робота дихальних органів, вентиляція легень. Під впливом
вправ підвищується активність серцево-судинної системи.
Рухливі ігри забезпечують рухову діяльність, допомагають
покращенню її рухового досвіду. За допомогою ігор у дітей закріплюються та
вдосконалюються різноманітні вміння і навички базових рухів, пізнають
розвитку такі головні фізичні риси, як швидкість, спритність, витривалість.
Дослідження літератури дозволило нам дізнатися, що вивченням даної
проблеми займалися багато науковців, зокрема Ареф’єв В. Г., Бондаревський
 4

Є.Я., Борисенко А.Ф., Венгерський Г. Б., Круцевич Т.Ю., Сухарев А. Г.,

Томенко O.A., проте проблема розвитку фізичних рис школярів засобами
рухливих ігор є популярною та вимагає подальшого вдосконалення.
Об’єкт дослідження: фізичний розвиток дітей молодшого шкільного
віку.
Предмет дослідження: ігровий метод як засіб фізичного розвитку учнів
молодшого шкільного віку.
Мета курсової роботи розтлумачити особливості використання ігрового
методу в системі фізичного виховання для розвитку фізичних рис дітей
молодшого шкільного віку.
Здобуття поставленої мети обумовило віднайдення рішення для таких
завдань:
- дослідити стан проблеми за здобутою інформацією із науково-
методичної літератури;
- вивчити педагогічні умови формування та методики здійснення
ігрового методу у загальноосвітній школі.
- пояснити методику розвитку фізичних рис учнів ігрового методу.
Для вирішення цих завдань було використано комплекс методів
дослідження: аналіз науково-методичної літератури, тестування фізичної
підготовленості, педагогічний експеримент, методи математичної
статистики.
Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, двох розділів,
висновків, списку використаної літератури.
 5

РОЗДІЛ 1. ФІЗИЧНЕ ВИХОВАННЯ ПІДРОСТАЮЧОГО

ПОКОЛІННЯ – ВАЖЛИВА СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНА
ПРОБЛЕМА
1.1 Засоби і методи розвитку фізичних якостей на уроках фізичної
культури
Фізичне виховання має бути направлено на утворення в дітей таких
рис, як свідоме відношення до свого здоров’я, суспільної гігієни;
зацікавлення до фізичної культури та спорту, уміння займатися ними;
потреба у повсякденних фізичних вправах.
Ігровий метод допомагає розвитку всіх цих якостей. Під руховими
(фізичними) якостями тлумачать якісні характеристики рухової дії: силу,
швидкість, витривалість, спритність та рухливість у суглобах. Обидва
терміни – «рухові» та «фізичні» риси – правомірні в науці про фізичне
виховання, так як вони звертають увагу на різних факторах, що відзначають
ці якісні риси. Зі сторони відношення із центрально-нервовими
регуляторними процесами управління рухами застосовують термін «рухові
якості».
Кожна рухова якість незалежно від складності будови містить певний
перелік елементів, одні з яких відтворюють структуру рухового апарату та
тіла в загальному вигляді, інші – характеристики існування регулюючих
систем. Серед елементів, що формують рухові риси, варто виокремлювати
загальні та особливі.
Загальні є характерними для пари рухових якостей (наприклад, вольова
якість наполегливості або терплячості за різних типів вияву витривалості).
Спеціальні елементи зумовлюють унікальність будь-якої риси.
Наявністю загальних елементів може здійснюватися передача тренованості
однієї якості на інші. Варто акцентувати увагу, що розвиток одних
компонентів може призводити до призупинення інших. Таким чином можна
виділяти прості та складні рухові якості. До останніх належать, наприклад,
спритність, влучність.
 6

Важливим компонентом деяких є психічні риси (наприклад, у

влучності – якість окоміру). Як простій, так і складній руховій якості
притаманна властивість особливості (спритність баскетболіста нерівнозначна
спритності гімнаста). Рухи в процесі фізичного виховання піддаються
розвитку. Часом говорять про виховання рухових якостей, але «виховання» –
це термін, що застосовується в педагогіці по відношенню до людини у
загальному, утворення нових рис людини, не здобутих від народження.
Якісні особливості рухових дій у своїй елементарній формі є навіть у
новонародженої дитини та проявляються у безумовних рефлексах.
Отож, для рухових рис найбільше влучний термін «розвиток», що
позначає в найглибшому значенні трансформації, які мають місце в
організмі, а у вужчому сенсі – покращення, розвиток того, чим керує людина
[3, с.25-30].
Розвиток рухових якостей відбувається певними фазами.
У цей час різко збільшуються темпи розвитку швидкісно-силових
якостей, а координація рухів, дозування параметрів руху гальмуються в
розвитку чи дещо регресують. Періоди, що характеризуються певними
трансформаціями у віковому розвитку організму, здобули найменування
критичних чи чутливих. У такі відрізки часу спеціальне тренування дає
вищий ефект у розвиток конкретних рис. Для різноманітних рухових аспектів
часові проміжки різні.
Отож, до головних завдань фізичного виховання відносяться:
– допомога правильному фізичному розвитку, побудові умінь
застосовувати фізичні завдання, гігієнічні фактори та умови зовнішнього
простору для укріплення здоров’я; утворення суспільних та особистісних
уявлень про престижність високого рівня здоров’я та різноманітної фізичної
підготовленості;
– здобуття рухового досвіду за допомогою керування новими руховими
діями та утворення умінь використовувати їх у різних за складністю умовах;
 7

– майбутній розвиток кондиційних (силових, швидкісно-силових,

витривалості, швидкості та гнучкості) та координаційних (швидкості
перебудови рухових дій, узгодження, вміння до довільного розслаблення
м’язів, вестибулярної стійкості та ін.) рис;
– утворення знань: про закономірності рухової активності, спортивне
тренування; значення фізичних уроків для майбутньої трудової активності;
– відкладення навичок, здобутих у систематичних та регулярних
заняттях фізичними вправами та певними видами спорту;
– організація адекватної самооцінки особистості, моральної
самосвідомості, світогляду, колективізму; розвиток цілеспрямованості,
впевненості, витримки, самовладання;
– майбутнє підґрунтя у розвитку психічних характеристик та якостей
людини та навчання баз психічного керування.

1.2. Теоретичні засади організації системи фізичного виховання

молодших школярів
Фізичне виховання відіграє важливу роль у підготовці розвиненої
особи, яка може успішно працювати в різних напрямках господарства і
соціально-культурної сфери, захищати рідний край. Тобто завдання школи –
не лише в підготовці високоосвіченої, висококультурної молодої особи, а й у
формуванні важливих передумов для її всестороннього фізичного розвитку.
Державним стандартом початкової освіти (2018) відзначено, що
початкова освіта має два етапи навчання (1 - 2 і 3 - 4 класи), що беруть до
уваги вікові характеристики розвитку та потреби молоді і дають шанс
підтримати знищення усіх конфліктних моментів у здобутках, зумовлених
готовністю до отримання освіти.
Суть освіти в документі презентовано в дев’яти освітніх галузях:
мовно-літературній, математичній, природничій, технологічній,
інформатичній, соціальній і здоров’язбережувальній, фізкультурній,
 8

громадянській та історичній, мистецькій. Кожна галузь охарактеризована

через загальні підсумки навчання та обов’язкові висновки навчання
здобувачів освіти. Загальні результати навчання презентовані
характеристикою компонентів основних і предметних компетентностей,
якими має володіти випускник закладів середньої освіти ІІІ ступеня, та
відзначають фінальний підсумок для створення освітньої межі здобувачів
загальної середньої освіти. Обов’язкові результати навчання відображають,
які елементи базових і предметних компетентностей мають бути організовані
у здобувачів освіти на завершення кожного циклу навчання [21; 20].
Фізичне виховання підтримується певними сьогоденними науковими
здобутками, медичним обслуговуванням, педагогічними кадрами,
матеріально-технічною, правовою, нормативною, інформаційною основою та
бюджетною підтримкою. Фізичне виховання дітей відтворюється через
систему таких дидактичних елементів: обов'язковий (заняття, фізкультурно-
оздоровчі заходи в режимі навчального дня), що будує бази фізичної
культури людини відповідно до Державних стандартів Освітньої галузі
«Фізичне виховання» та позаурочний (уроки у секціях та гуртках
спортивного напрямку навчального закладу, позашкільних навчальних
закладах, індивідуальні уроки, участь у фізкультурно-оздоровчих та
спортивних заходах), що розширює обов'язковий елемент із взяттям до уваги
індивідуальних мотивів, зацікавлень і потреб, природних якостей та стану
здоров'я людини [21]. Освітні програми повинні передбачати освітні
елементи для вільного вибору здобувачів освіти.
Заклади освіти можуть застосовувати базові або інші освітні програми.
Згідно з положенням про фізичне виховання учнів загальноосвітньої
школи, та розробку занять із фізичного виховання в школі несе
відповідальність керівник освітнього закладу.
На директора школи покладають такі задачі:
- відповідальність за стан фізичного виховання, фізкультурно-
оздоровчої та спортивної праці;
 9

- формування умов для відтворення творчого потенціалу дітей

молодшого віку, направлення їх на духовне та фізичне
формування і самовдосконалення методами фізичного виховання
та спорту;
- підтримання умов для здійснення учнями науково
обґрунтованого обсягу рухової діяльності та її контроль;
- відповідальність за дотриманням правил техніки безпеки під час
праці з учнями та ефективне застосування навчально-спортивної
бази;
- підтримання важливим спортивним обладнанням відповідно до
базового переліку;
- підтримка кадрового потенціалу для проведення уроків для
учнів;
- формування важливих умов для здійснення уроків з фізичної
культури і створення позакласної спортивно-масової та
оздоровчої праці, організацію фізкультурно-оздоровчих ситуацій
у режимі дня школи, буденних фізкультурних уроків у групах
продовженого дня, виконання занять з учнями, зарахованими за
станом здоров'я до спеціальної медичної групи, а також для
проведення масових позакласних спортивно-оздоровчих заходів;
- виконання щоденного контролю за фізичним вихованням учнів -
відвідування занять, спостереження за проведенням занять у
режимі навчального дня;
- підтримка проведення базових медичних оглядів учнів [21].
У фізичному вихованні учнів беруть участь учнівські гуртки та весь
педагогічний колектив школи.
Заступник директора школи з навчально-виховної роботи:
- несе відповідальність за виконання навчальних програм і якість
роботи на заняттях із фізичної культури;
 10

- підтримує систематичний контроль уроків і факультативних

занять з фізичної культури та спорту, а також функціонування
спеціальної медичної групи;
- здійснює контроль щодо організування фізкультурно-оздоровчих
заходів упродовж навчального дня;
- спрямовує, на базі між предметних відношень, активність
педагогічного колективу щодо створення в учнів знань,
поєднаних із збереженням та покращенням здоров'я, виховання в
учнів звичок здорового способу життя;
- підтримує підвищення кваліфікації педагогів фізичного
виховання;
- направляє активність методичного об'єднання педагогів
фізичного виховання.
Організатор позакласної і позашкільної виховної роботи з дітьми бере
участь в створенні і праці фізичної культури, запрошуючи до співпраці
педагогічний колектив, учнівські і шефські гуртки, батьків та дітей старшого
віку.
У положенні визначено також обов'язки учителя фізкультури.
Згідно з положенням він повинен:
- відповідати за навчальної програми, за опановування учнями
важливими знаннями, уміннями і навичками на заняттях із
фізичної культури.;
- проводити систематичний облік фізичної підготовки учнів;
- запрошувати якомога більше дітей до фізкультурних гуртків,
спортивних секцій, а також до різних фізкультурно-масових
заходів;
- проводити позакласну фізкультурно-масову і спортивну працю в
школі;
- направляти роботу шкільного колективу фізичної культури;
 11

- здійснювати підготовку учнів до районних, міських спортивних

змагань;
- проводити шкільні змагання і фізкультурні свята;
- підтримувати намагання школярів до здорового способу життя,
зменшення серед них виявів антисоціальних явищ;
- контролювати формування та виконання «годин» рухової
діяльності в групах продовженого дня;
- спільно з педагогом фізичного виховання створювати план
спортивних та фізкультурно-оздоровчих заходів;
- бере участь у праці з підготовки та здійснення моніторингу
фізичного розвитку дітей;
- підтримує відносини із позашкільними навчальними закладами з
метою залучення учнів навчального закладу до систематичних
занять фізкультурою і спортом;
- виконувати пропагандистську працю серед учнів, їх батьків,
педагогів щодо здорового способу життя.
Обов'язки педагога-організатора:
- спільно з викладачем фізичного виховання створює і здійснює
позаурочні фізкультурно-оздоровчі та спортивні заходи;
- надає допомогу учнівським колективам в створенні
фізкультурно-оздоровчих та спортивних заходів у класах;
- бере участь у праці з підготовки та здійснення моніторингу
фізичного виховання учнів;
- здійснює пропагандистську працю серед учнів, їх батьків,
викладачів щодо здорового способу життя [21].
Вихователі груп продовженого дня:
- підтримують у навчальних приміщеннях організацію умов, які
відповідають санітарно-гігієнічним потребам та потребам техніки
безпеки;
 12

- піклуються про дотримання дітьми режиму дня, правил особистої та

суспільної гігієни, вимог безпечної поведінки;
- допомагають створенню знань і навичок учнів щодо здорового
способу життя;
- формують і здійснюють щоденні «години» рухової діяльності
(тривалістю 1год., здебільшого на свіжому повітрі) із застосуванням
рухливих і народних ігор, естафет тощо;
- контролюють відвідування учнями місць спортивного спрямування
[21].
Медичний контроль за фізичним вихованням є важливою умовою
успішного здійснення вирішення завдань фізичного виховання дітей. Згідно з
положенням про формування фізичного виховання і масового спорту в
загальноосвітніх закладах, загальне керівництво організацією медичного
контролю за станом здоров'я дітей виконують місцеві органи охорони
здоров'я у відповідності до діючого законодавства нашої держави.
Управління освіти і науки місцевих держадміністрацій разом із
органами охорони здоров'я кожен рік підбивають результати праці щодо
збереження та підтримки здоров'я дітей та учнівської молоді, підсумків
моніторингу їх фізичного розвитку.
Учні початкових класів загальноосвітніх навчальних закладів повинні:
o змушенні дотримуватись правил особистої та суспільної
гігієни, безпечної поведінки у звичному житті та під час
занять фізичними вправами;
o повсякденно застосовувати набуті знання і навички щодо
організування здорового способу життя;
o весь час виконувати певний перелік рухової діяльності
відповідно до своїх вікових психофізичних потреб
(відвідування уроків фізичного виховання, заняття в
гуртках, секціях спортивного напрямку, самостійні уроки,
 13

участь у спортивних фізкультурно-оздоровчих заходах,

активний відпочинок тощо);
o застосовувати свій творчий потенціал на духовний та
фізичний розвиток і самовдосконалення прийомами
фізичного виховання і спорту;
o брати участь у спортивних та фізкультурно-оздоровчих
змаганнях навчального закладу;
o турбуватися про оптимальний рівень здоров'я та власного
фізичного розвитку.
Вікові характеристики молодших школярів (висока емоційність і
рухливість, нестійка увага, конкретність мислення і пам'яті, підвищена
втома), диктують педагогу необхідність творчого використання різних
методів навчання і виховання.
Варто відзначити, що саме фізичне виховання більш за все підтримує
високу рухову діяльність молодших школярів. Спрямування учнів до занять є
унікальним явищем, що формує хороші умови для застосування уроків
фізичною культурою з виховною метою.

Висновок до 1 розділу
Освітня програма закладу початкової освіти має передбачати
отримання здобувачами освіти підсумків навчання (компетентностей),
відзначених Державним стандартом початкової освіти.
Освітня програма закладу початкової освіти, створена на базі типової
освітньої програми, не вимагає окремого затвердження центральним органом
забезпечення якості освіти. Її схвалює педагогічна рада закладу освіти та
затверджує його керівник. Обов'язковим елементом освітньої програми
закладу освіти є навчальний план, що конкретизує оформлення освітнього
процесу.
 14

Окрім освітніх елементів для вільного вибору здобувачів освіти, які є

обов’язковими, за рішенням закладу вона може мати інші компоненти,
зокрема корекційно-розвитковий елемент для осіб з особливими освітніми
вимогами. Освітня програма закладу освіти та перелік освітніх компонентів,
що є задані певною освітньою програмою, відображається на веб-сайті
закладу освіти (у разі його відсутності – на веб-сайті його засновника).
 15

РОЗДІЛ 2. ЗАСТОСУВАННЯ ІГРОВОГО ТА ЗМАГАЛЬНОГО

МЕТОДІВ НА УРОЦІ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ
2.1 Ігрові технології на уроках фізичної культури
Технологічна сторона системи освіти – одне з головних напрямків
реформи сьогоденної школи в нашій країні. В умовах сьогоднішнього часу
викладач фізичної культури повинен керувати теоретико-методологічним
досвідом і нормами відносно технологізації своєї професійної активності.
Покращення педагогічного професіоналізму в сфері фізичної культури
не можна уявити без засвоєння педагогами фізичної культури тих технологій,
які організовуються і долучаються у практику фізичного виховання.
На сьогодні не існує одного тлумачення терміну «педагогічна
технологія»:
- «Педагогічна технологія – науково-обґрунтована педагогічна
(дидактична) система, яка забезпечує здобуття певної навчальної
мети через певно окреслений перелік дій, спроектованих на
вирішення проміжних цілей і наперед окресленого фінального
результату»;
- «Педагогічна технологія – це проект і відтворення системи
послідовного зображення педагогічної активності, направленої на
виховання вільної, відповідальної, компетентної людини як
суб’єкта і проектувальника життя» [14, с.177-178].
Я розділяю думки науковців, проте що педагогічна технологія як
педагогічна система, за умови особливо оформленої діяльності педагога та
учня, дає змогу здобути хороший результат.
До сьогоденних педагогічних технологій, які досить часто
застосовують у фізичному вихованні, належать:
- колективні технології;
- технології особистісно-спрямованого навчання;
- ігрові технології;
 16

- активні методи навчання;

- проблемне навчання;
- інформаційно-комунікаційні технології;
- технологія випереджаючого навчання із застосуванням опорних
схем;
- технологія розвиваючого навчання;
- метод проектів.
Отже, ігрові технології є підвидом педагогічних технологій.
Ігрова технологія – формування навчального процесу, яка передбачає
залучення учня у навчальну гру. Навчальні ігри мають за мету, не тільки
засвоєння навчального матеріалу і утворення рухових умінь та навичок, але й
надання учням можливості виражати свою індивідуальність, допомога
розвитку творчих і рухових рис та емоційному тлумаченню суті навчання
[15, с. 287-293].
Рухлива гра – освітньо-оздоровчий метод соціалізації особистості, який
може динамізувати навчально-виховний процес, підтримувати мотиваційну
базу для утворення фізичних і духовних рис та особистісну презентацію.
У процесі застосування рухливих ігор педагог повинен дотримуватися
певного алгоритму:
1. Етап підготовки до гри.
1.1. Вибір гри. При виборі гри варто брати до уваги форму здійснення
занять: урок, фізкультурно-оздоровчий захід у режимі навчального дня
(перерва, спортивна година у групі продовженого дня), позакласний захід, у
сім’ї тощо; вікові характеристики дітей, фізичний розвиток, стан здоров’я,
фізична підготовленість тощо.
1.2. Вибір місця здійснення гри і обладнання (підготовка всіх засобів).
Викладач весь час повинен пам’ятати про правила техніки безпеки під час
виконання ігор.
 17

1.3. Оголошення найменування гри, розташування учасників гри,

команд, вибір ведучих. Викладач після оголошення найменування гри
поділяє дітей на команди такими способами: на власний розсуд, методом
розрахунку, фігурного марширування, за призначенням капітанів команд, за
допомогою лічилок.
2. Пояснення гри. Викладач повинен застосувати акторську
майстерність, викладацькі вміння для того щоб зрозуміло, коротко, цікаво
розтлумачити гру, розповісти про роль кожного учасника гри, мету й хід гри,
завдання ведучих і гравців, правила гри. З метою кращого розуміння гри
учнями варто супроводжувати пояснення наочно певних рухів гравців.
3. Проведення гри.
3.1. Початок гри.
Гра завжди розпочинається за умовним сигналом педагога (свисток,
команда «Руш!»). Ігри сюжетного типу, які не мають змагального методу,
можна починати вказівкою спокійним тоном: «Раз, два, три – гру почали!».
3.2. Хід гри. Під час гри педагог слідкує за ходом гри і поведінкою
учнів.
Головні завдання викладача:
- керувати грою;
- подавати команди, розпорядження, сигнали;
- здійснювати вказівки по ходу гри;
- самому приймати участь у грі;
- здійснювати спостереження за загальним станом учнів.
При оформленні і проведенні ігор варто дотримуватися таких
принципів:
- принцип розвитку ігрової динаміки;
- принцип підтримки ігрової атмосфери;
- принцип взаємозв’язку ігрової та неігровий діяльності;
 18

- принципи переходу від найпростіших ігор до складних ігрових

форм.
3.3. Керівництво процесом гри. Правильне керування грою передбачає
спостереження за діями учнів, вирішення помилок, відображення правильних
ігрових прийомів, слідкування за поведінкою гравців, регулювання
навантаження упродовж гри.
Фізичне навантаження у гри варто регулювати такими прийомами:
- зменшенням або збільшенням часу, даного на гру;
- кількість повторень гри;
- масштаби майданчика та довжиною дистанції, які пробігають
гравці;
- масою предметів, що застосовують учні;
- проведення пауз-бесід для відпочинку.
Керуючи грою, педагог повинен направляти ігрову діяльність так, щоб
розвивати в учнів активність, індивідуальність й творчість.
4. Підведення підсумків гри.
Гра закінчується організовано за сигналом: гравці зупиняються,
вчитель підраховує результати й оголошує переможців. Педагог відзначає
тих, хто правильно виконував рухи, проявляв спритність, рішучість,
кмітливість, дотримувався правил гри, а також, відзначає тих, хто порушував
правила і заважав виконувати гру. Також відбувається оголошення
переможців.
Педагогічна ефективність гри перебуває в залежності від методики,
організаторських якостей педагога, його уміння дохідливо і цікаво
розтлумачити гру, з розумом керувати її процесом, спостерігати за
дозуванням фізичних навантажень, бути об’єктивним і уважним при
зійсненні оцінки ігрових дій учнів.
Кожен педагог повинен робити певні спроби аби зуміти здобути високу
результативність виконання рухливих ігор, тому варто дотримуватися таких
 19

вимог: утворення мотиву діяльності, утворення системи знань на базі гри,

долучення кожного учня у процес гри.
У той же час, для ефективного застосування ігрових технологій на
уроках фізичної культури варто брати до уваги такі чинники:
1) суть ігор (сюжет, правила) має бути відповідним рівню
інтелектуального та фізичного розвитку, емоційного стану і особистісних
зацікавлень дітей;
2) рухливі ігри припускають різні ускладнення, але процес наповнення
руховими діями повинен виконуватися поступово по мірі оволодіння
простими формами рухів;
3) суть ігор має передбачати комплексний характер впливу: зміну
статури, розвиток фізичних і морально-вольових рис, інтелектуальних
костей, зміцнення і оздоровлення організму;
4) у процесі гри варто підтримувати пізнавальну діяльність,
активізувати психічні процеси, творчу сторону і фантазію дітей;
5) під час ігор педагог повинен спостерігати за тим, щоб діти довго не
здійснювали одноманітні рухи і не перебували в одному положенні, тому
варто зацікавлювати їх іншими рухливими іграми;
6) виконувати пропаганду здорового способу життя дітей, через
різноманітні фізкультурно-оздоровчі прийоми, які містять рухливі ігри.
Тобто, ігрові технології є різновидом педагогічних технологій і
особливою формою навчання учнів. Для вдалого вирішення завдань уроку
дидактична мета формується перед учнями у формі ігрової задачі; навчальна
діяльність підкоряється правилам рухливих ігор, додається компонент
змагань, що трансформують дидактичну задачу в ігрову; успішне проведення
дидактичного завдання перебуває в залежності із підсумком гри.
Використовуючи рухливі ігри, викладач фізичної культури повинен
дотримуватися точно відзначеного алгоритму та вимог, що дасть змогу не
тільки вирішувати завдання уроку, але й організує його цікавим і
захоплюючим.
 20

2.2 Виховання рухових якостей у школярів молодших класів із

застосуванням рухових ігор
Шкільний вік є важливим періодом життя дитини у формуванні
фізичного елемента здоров'я і культурних навичок, які підтримують його
укріплення, вдосконалення та збереження у майбутньому.
На сьогоднішній час в нашій країні існує досить високий рівень
захворюваності людей, особливо серед дітей молодшого шкільного віку [2,
с.3]. Тому збереження і укріплення здоров'я дітей, покращення рівня їх
рухової активності, розвиток та вдосконалення фізичних рис є основними
завданнями фізичного виховання дітей молодшого шкільного віку.
Молодший шкільний вік - найбільш правильний час для застосування
рухливих ігор у процесі виховання. Фізичні якості у дітей відображаються
через рухові навички та вміння, а вони, у свою чергу, зумовлені достатнім
рівнем їх розвитку. Ці дві точки рухової функції тісно переплетені та
взаємозумовлені. Якщо утворення рухових навичок у дітей підкріплюються
при низькому рівні розвитку рухових рис, то в майбутньому це може довести
до закріплення невірних навичок здійснення руху.
Систематичне використання ігор допомагає доповненню рухливих
вмінь учнів, які трансформуються у потрібні життєві уміння та навички.
Утворені рухові навички і вміння дають змогу економити фізичні сили та
безпомилково здійснювати фізичні вправи, що має досить позитивний вплив
на фізичний розвиток людини[5, с. 10-15].
Гра - тип діяльності дитини, який презентує свідому, ініціативну
активність, направлену на здобуття умовної мети, добровільно організовану
гравцем.
У грі задовольняються фізичні і духовні вимоги дитини, в ній
утворюються її розум, вольові риси. Загальною формою активністю дитини є
гра, яка в усіх випадках відповідає його оформленню. Через гру можна мати
вплив на дитячу групу, виключаючи прямий тиск, покарання, зайву
нервозність у праці з дітьми.
 21

Найголовніший результат гри - це радість і емоційне піднесення учнів.

Завдяки цій рисі гри, в певній мірі ігрового і змагального типу, більше ніж
інші форми і засоби фізичної культури, допомагають вихованню рухових
вмінь в учнів. Ігрові типи і дії потребують всього комплексу швидкісних
вмінь від учня у зв'язку з тим, що для підтримки розвитку швидкості варто
багаторазово повторювати рухи з максимальною динамікою, а також брати
до уваги функціональні вміння учня. Рівень розвитку рухових вмінь учнів
зараз є на невисокому рівні, і тому, проблема виховання рухових якостей
дуже популярна і потребує майбутнього її вдосконалення.
Отож, рухливі ігри різної направленості є дуже ефективним прийомом
комплексного вдосконалення рухових рис. Вони ж найбільшою мірою дають
змогу удосконалювати такі риси як спритність, швидкість, силу, координацію
рухів. При правильному застосуванні гра стає хорошим методом фізичного
виховання.
Використання рухливих ігор передбачає не лише застосування будь-
яких певних засобів, але може виконуватися методом долучення методичних
характеристик гри в будь-які фізичні завдання.

2.3 Ігровий метод як основний засіб навчання рухових дій та створення

емоційного клімату на уроці фізичної культури у дітей молодшого шкільного
віку
Окремими питаннями щодо особливостей залучення ігрових методів
навчання та виховання на уроках фізичної культури з метою спрямування до
рухової активності та розвитку хорошого емоційно клімату серед дітей
молодшого шкільного віку було досліджено у роботах багатьох науковців
О. Аксьонова, Н. Андрощука, Г. Безверхого, В. Семенова, Н. Килимистого,
Г. Маслюка, О. Корносенка, В. Бондаренка, Р.Хоменка, О. Кругляка, О.
Ламкова, Є. Приступи, В. Виноградського та інших.
Але питання застосування ігрового методу, направленого на групову
взаємодію, співпрацю рівноправних суб’єктів освітнього процесу у сфері
 22

фізичного виховання, на мій погляд, недостатньо досліджена як у

теоретичному, так і практичному аспектах, що знижує ефективність уроків
фізичної культури в молодшій школі.
Проте спосіб гри не обов’язково може бути пов’язаний з якимись добре
знаменитими іграми, такими як футбол, волейбол або інші ігри. Загалом його
можна використовувати до будь-яких фізичних вправ, за умови, що вони
можуть бути відтворені з урахуванням характеристик дітей молодшого
шкільного віку та фізичного розвитку учнів [9, с.87].
Практика показує, що використання ігрових методів на уроках фізичної
культури з урахуванням вікових особливостей дітей молодшого шкільного
віку не втрачає своєї актуальності. Для кожного віку є свій набір ігор, хоча
бувають і винятки. Ігрова технологія – це унікальна форма навчання, яка
робить щоденне заняття цікавим. Важливе місце у навчально-виховному
процесі займає ігрова діяльність на уроках фізкультури.
Ігрові методи навчання на уроці фізичної культури у школі дають
можливість підвищити інтерес учнів молодшого шкільного віку до навчання.
Дозволяє дізнатися більше інформації на прикладах конкретних дій,
змодельованих у грі, допомагає дітям під час гри навчитися приймати
відповідальні рішення у складних ситуаціях.
Особливу увагу слід приділяти іграм на свіжому повітрі з дітьми
молодшого шкільного віку, оскільки в цьому віці закладаються основи
ігрової діяльності, спрямованої на вдосконалення ігрових навичок та
техніко-тактичних взаємодій, необхідних для подальшого вивчення та
оволодіння спортивними іграми. І, звичайно, рухливі ігри, це відмінна основа
для розвитку рухових здібностей і навичок. У модулі програми «Легка
атлетика» використовуються мобільні ігри, спрямовані на закріплення та
вдосконалення навичок бігу, стрибків та метань, розвиток швидкісних та
силових здібностей, уміння орієнтуватися у просторі.
Через особливості дітей молодшого шкільного віку не кожну гру
можна застосовувати, варто брати до уваги рівень складності гри та
 23

складність її у взаємодії гравців. Гра буде цікавою, якщо буде доступною і

зрозумілою. Для цього можна застосовувати різні типи однієї гри,
припускаючи дотримання її правил і навичок дітей, беручи до уваги їх вікові
та індивідуальні риси. Щоб гра була корисною, її варто продумати до
дрібниць. Суворо дотримуватись правил гри, техніки безпеки, як для гравців,
так і для тих, хто спостерігає за грою.
Базовими умовами для підбору ігор для дітей молодшого шкільного
віку на уроці фізичної культури є: – гра має давати нові концепції; –
дидактичний та руховий зміст гри має перебувати у відповідності до
характеристик програмного матеріалу; – ступінь складності гри має
відповідати здобутим навичкам та вмінням.
Перед методом гри формуються такі завдання: – підтримка
підвищеного інтересу дітей молодшого шкільного віку до фізичної
активності; – підтримка меншої розумової втоми в порівнянні з
одноманітними завданнями; – підтримка комплексного розвитку моторики; –
віднайдення залучених особистісних рис та ефективний вплив на утворення
морально-вольових та інтелектуальних рис особистості [10, с.117].
На уроці фізкультури ігровий метод фізичного виховання
застосовується здебільшого у формі рухливих ігор.
Як відзначає Ж. К. Холодов, в процесі гри у дітей молодшого
шкільного віку утворюються поняття про норми особливої поведінки, а
також конкретні культурні навички. Але гра приносить користь тільки тоді,
коли педагог добре обізнаний з педагогічними вправами (виховними,
оздоровчими та навчальними), які віднаходять своє вирішення під час гри, з
анатомо-фізичними та психологічними характеристиками дітей, з методикою
здійснення гри, а також дбає про формування та дотримання правильних
санітарних умов [15, с.93].
Ігрова та змагальна діяльність, як форма та метод навчання дітей
молодшого шкільного віку, є найбільш вдалим напрямом освітнього процесу
у сьогоденних методах фізичного навчання.
 24

Ігровий та змагальний методи застосовуються в процесі фізичного

виховання для всебічного покращення фізичних рис, тому що в ігровому та
змагальному способах формуються хороші умови для розвитку спритності,
сили, швидкості, витривалості.
Метод гри та змагань не обов’язково перебуває в залежності із
простими спортивними іграми, такими як футбол, волейбол або ігри
відкритого типу. Їх можна використовувати на базі будь-яких фізичних
завдань.
Ігровий та змагальний методи завдяки всім притаманним їм
характеристикам застосовуються в процесі фізичного виховання не так для
початкового навчання рухам чи вибіркового впливу на фізичні якості
особистості, скільки для комплексного вдосконалення рухової активності в
непростих умовах.
Правильне організування та здійснення рухливих ігор весь час
приносять задоволення, будують гарний настрій. Дітей молодшого шкільного
віку в іграх приваблюють різні можливості прояву особистих рис, активності,
ініціативи. Учасники гри більшою мірою, ніж в інших фізичних вправах,
можуть виконувати різні рухові дії на свій розсуд у відповідності до своїх
індивідуальних характеристик.
Одним із дієвих факторів привабливості ігор є елемент змагання.
Навіть у таких простих іграх є явне намагання гравців до перемоги: бігати по
колу, наздогнати іншого чи встигнути заховатися від нього. Ігри, в яких
учасники діляться на групи, команди, і де кожна група чи команда, кожен
член команди намагається здобути кращих оцінок, мають ще яскравіший
змагальний тип.
При цьому в деяких групових іграх рухові дії здійснюються за
сигналами відразу всіма учасниками, тому індивідуальна участь кожної
дитини не є в центрі всієї уваги, в інших іграх всі учасники команди
захоплено спостерігають за діями кожного учасника гри [9, с.61].
 25

Висновок до 2 розділу
Ігрові та змагальні спортивні методи дуже корисні, а іноді й незамінні,
особливо в роботі з молодшими школярами. Вони особливо ефективні при
правильному вчасному застосуванні.
Застосування методу гри та змагання на уроках фізичної культури
молодших школярів дозволяє створити позитивний емоційний фон на уроці
та підтримувати його протягом усього навчального процесу; брати участь у
класній роботі; дозволяти дітям широко та повно проявляти свої особистісні
якості, виховувати особисті моральні якості.
Але необхідно пам'ятати, що застосування цих методів завжди повинно
бути науково обґрунтованим, засоби повинні бути ретельно підібрані
відповідно до поставленого завдання.
Будь то гра чи змагання, важливо пам'ятати, що в ході цієї діяльності
вирішуються як мінімум три групи завдань: зміцнення здоров'я, виховання і
освіта, тому всі ігри та змагання, що проводяться з фізичного виховання,
повинні відповідати встановленим цілям та меті, ніколи їм не суперечити.
 26

ВИСНОВОК
Проблемою покращення ефективності уроку, як базової форми
створення навчально-виховного процесу . Ця проблема потребує від педагога
нового підходу до її розрішення зокрема створення більш правильних
організаційних форм і методів навчання розвитку уміння дітей працювати
індивідуально, зміщення акценту з активної праці педагога на активну
діяльність дитини.
Формуванню фізичного розвитку дітей молодшого шкільного віку,
розвитку їхньої рухової діяльності на уроці фізичною культурою, на мій
погляд, допомагає застосування ігрового методу навчання.
Безумовно, гра – непростий соціокультурний феномен, якому
приділено велику кількість філософських, культурних, психологічних та
педагогічних аналізів та вивчень. На сьогоднішній день наука накопичила
величезний потенціал знань про це особливе явище реальності. Як відомо,
гра це тип непродуктивної роботи, мотив якої над її підсмках, а самому
процесі.
Різноманітні ігри є дієвим засобом ефективного спрямування на
діяльність серцево-судинної, дихальної, опорно-рухової систем організму
дітей молодшого шкільного віку, покращують апетит і допомагають міцному
сну, покращують емоційний клімат дітей.
У той же час ігровий метод на занятті фізичної культури відіграє
особливу роль у створенні моральної та вольової стійкості в діях і вчинках,
розвитку комунікативних вмінь та свідомої дисципліни: з однієї сторони,
вміння підпорядковувати свою поведінку зацікавленням колективу, з іншої –
керувати ними.
Використання цих методів весь час має бути науково підтверджено;
ігрові методи навчання та виховання на уроці фізичної культури серед дітей
молодшого шкільного віку варто деталізовано відібрати, відповідно до
поставлених задач. Будь то гра або змагання, варто пам’ятати, що в процесі
цього заняття варто вирішувати як мінімум три групи завдань: оздоровчі,
 27

освітні та виховні, тому всі ігри та змагання, що здійснюються на занятті

фізкультури, повинні бути відповідними згідно цілей і завдань і в жодному
разі не суперечать їм.
Систематичне використання рухливих ігор за типом рухової діяльності
на уроках фізичної культури має позитивний вплив на рухову
підготовленість дітей молодшого шкільного віку.
Рухливі ігри використовуються у різних частинах і типах уроків
фізичної культури. Під час підготовчої частини уроку варто застосовувати
ігри, які допомагають організації та підготовці дітей до вирішення завдань
уроку; в основній частині — ігри, направлені на закріплення та
удосконалення непростих рухових дій; у заключній частині — ігри малої
інтенсивності, які допомагають пониженню фізіологічного навантаження
дітей.
Рухливі ігри моделюють багато видів спортивної діяльності, дають
середовище для розвитку головних природних рухів. Тому є вдалим засобом
засвоєння таких розділів програми, як легка атлетика, спортивні ігри, лижі,
плавання та інші.
Застосування рухливих ігор з дітьми молодшого шкільного віку має
досить оздоровче, гігієнічне, освітнє та виховне значення. В іграх діти
піддаються загартуванню; відтворюють накопичений досвід; закріплюють,
поглиблюють знання; пізнають зовнішній простір; наповнюються новими
відчуттями; уявами, поняттями.
Дитина піддається розвитку у грі. Розширюється кругозір, піддається
розвитку її спостережливість, кмітливість, уміння досліджувати та
підсумовувати. Розвиваються здібності правильно оцінювати просторові,
часові особливості рухів і швидко реагувати на них. Застосування
різноманітних ролей допомагає розвитку організаторських якостей.
28
 29

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1. Аксьонова О. П., Кириленко Л. В. Школа компетентностей на
уроках з фізичної культури в початкових класах. Науковий
часопис НПУ імені М.П. Драгоманова. Випуск 3 К (97). 2018. 25-
32 С.
2. Аксьонова О. П. Критерії оцінювання інноваційного уроку
фізичної культури. Науковий часопис НПУ імені М.П.
Драгоманова. 2017. Випуск 3 К (84). 19-32 С.
3. Аксьонова О. П. Нова фізична культура: система методів
навчання. Теорія і методика фізичного виховання. 2011. № 3. 25-
31 С.
4. Аксьонова О. П. Нова фізична культура або школа розумного
руху. Теорія і методика фізичного виховання. 2010. № 12. 29-34
С.
5. Андрощук Н. В., Леськів А. Д. , Мехоношин С. О. Рухливі ігри та
естафети у фізичному вихованні молодших школярів. Метод.
посібник. -Тернопіль: Підручники і посібники, 1998. - 112 с.
6. Гущина С.В. Воспитание ценностного отношения школьников к
физической культуре. // ІХ Міжнародний науковий конгрес
«Олімпійський спорт і спорт для всіх». К., 2005. С. 127.
7. Демчишин А. П. , Артюх В. М. , Демчишин В. А. , Фалес Й. Г.
Рухливі і спортивні ігри в школі: Посібник для вчителя. - К. :
Освіта, 1992. - 175 с.
8. Золотарьов В.А. Ігрові технології на уроках фізичної культури в
початковій школі в умовах введення ФГОС. URL:
https://infourok.ru/konkurs (дата звернення 08.10.2018 р.).
9. Качашкін В.М. Методика Фізичного виховання. К.: «Вища
школа» 1971. 281с.
10.Кругляк О. Рухливі ігри та естафети в школі : посіб. для вчителя /
Олег Кругляк. - Тернопіль : Підручники і посібники, 2004. - 80 с.
 30

11.Молнар М.В., Соломонко О.В., Семаль Н.В. Вправи, ігри та

розваги для розвитку рухових якостей: навчальний посібник.
Ужгород: Видавництво ТІМРANI. 2009. 27 с.
12.Педагогіка: хрестоматія. Уклад. : А. І. Кузьмінський,
В.Л.Омеляненко. (2006). Киів: Знання-Прес. 700 с.
13.Рухливі ігри у фізичному вихованні молодших школярів КМ
Огниста, А Огнистий. - Тернопіль: ТДПУ, 2004
14.Савченко О. Я. Виховний потенціал початкової освіти / О. Я.
Савченко. - К., 2009. - С. 177-178.
15.Сисоєва С.О. Технології педагогічної творчості в системі освітніх
технологій // Освітні технології у школі та вузі (До 210-річчя
заснування м. Миколаєва). – К., ІЗМН, 1998. – С. 287-293.
16.Твердохліб Ж.О., Погребенник Л.І. Рухливі ігри для сучасної
школи: методичні матеріали. Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І.
Франка. 2011. 62 с.
17.Холодов Ж. К. Теория и методика физического воспитания и
спорта / Ж. К. Холодов, В. С. Кузнецов М: Академия, 2003. 480 с.
18.Шевченко О.В. Рухливі ігри та забави. Навч.-метод. посібник.
Кіровоград: «Імекс-ЛТД», 2008. 164 с.
19.Язловецький В.С., Маркова О.В., Язловецька О.В. Освітні
технології у фізичному вихованні та спорті. Кіровоград:
Поліграфічне підприємство «Ексклюзив-Систем», 2014. 204 с.
20.Hrynchenko, I., Nakonechnyi, V., Sikora, V., & Karpunets, T. (2018
a). The technique of formation «sense of the ball» of young football
players (8-9 yearold) at the initial stage of training. Health, Sport,
Rehabilitation, 4(4), 23-29.
doi:http://dx.doi.org/10.5281/zenodo.2536452
21.Hrynchenko, I., Schestipalov, I., & Tykhonova, A. (2018 b).
Comparative analysis of physical and technical preparedness among
players of different playing positions in student football team. Health,
 31

Sport, Rehabilitation, 4(4), 30-39.

doi:http://dx.doi.org/10.5281/zenodo.2536458
22.http://repository.ldufk.edu.ua/bitstream/34606048/5231/1/%D0%9B
%D0%B5%D0%BA-8.pdf
23.https://mon.gov.ua/ua/osvita/zagalna-serednya-osvita/navchalni-
programi/navchalni-programi-dlya-pochatkovoyi-shkoli