КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ МИХАЙЛА ОСТРОГРАДСЬКОГО

Факультет природничих наук

Кафедра здоров’я людини та фізичної культури

КУРСОВА РОБОТА
З навчальної дисципліни
«Теорія та методика з фізичного виховання»

на тему «МЕТОДИКА РОЗВИТКУ ГНУЧКОСТІ У ШКІЛЬНОМУ ВІЦІ»

                                                       Студентки Назаренко Аніти Віталіївни

3 курсу групи ФР–16–1
                                                          Напряму підготовки Фізична терапія
                                                 
                                                           Керівник к.фіз.вих.,доц. Т.І. Лошицька
                                                           Національна шкала________________
                                                           Кількість балів_______Оцінка:ЕСТS____
                                                           Члени комісії________________________
                                                                                   (підпис)  (прізвище та ініціали)  
                                                           Члени комісії________________________
                                                                                   (підпис)  (прізвище та ініціали)  
                                                           Члени комісії________________________
                                                                                   (підпис)  (прізвище та ініціали)  

Кременчук, 2019
 2

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………………. 3
РОЗДІЛ 1 ВИЗНАЧЕННЯ ГНУЧКОСТІ ЯК ФІЗИЧНОЇ ЯКОСТІ ………………... 6
1.1 Види гнучкості………………………..………………………………………… 6
1.2 Фактори від яких залежить прояв гнучкості……………………….…………. 8
1.3 Вікові особливості розвитку гнучкості…....…………...………………..……. 10
РОЗДІЛ 2 МЕТОДИ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ ……………………….. 15
2.1 Методи дослідження…………………………………………………………… 15
2.2 Організація дослідження……………………………………………………….. 17
РОЗДІЛ 3 РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ГНУЧКОСТІ У ДІТЕЙ
19
ШКІЛЬНОГО ВІКУ…………………………………………………………………...
3.1 Засоби та методи розвитку гнучкості у шкільному віці……………………... 19
3. 2 Контроль розвитку гнучкості…………………………………………………. 26
3.3 Результати дослідження розвитку гнучкості у дітей шкільного віку………. 28
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………………… 30
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………………….. 32
ДОДАТОК А……………………………………………………………………........... 35
ДОДАТОК Б……………………………………………………………………........... 41
ДОДАТОК В……………………………………………………………………........... 43

ВСТУП

Актуальність теми. Однією з головних завдань, що вирішуються у

процесі фізичного виховання, є забезпечення багатостороннього і
 3

гармонійного рівня розвитку фізичних якостей. До числа основних фізичних

якостей відносять: силу, витривалість, бистрота, спритність і гнучкість.
Одним з коштовних рухових якостей людини є гнучкість. Учені і
дослідники в галузі фізичної культури ставлять гнучкість за ступенем
важливості на друге місце після витривалості, називаючи вправи на
розтягування ефективним засобом оздоровлення і гармонійного фізичного
розвитку. Гнучкість разом із іншими фізичними якостями має надзвичайно
велике значення для повноцінного життя людського організму, але з питань її
розвитку мають значні розбіжності в думках як серед учених, так і серед
викладачів фізичної культури, фізичного виховання і тренерів.
Гнучкість – є одним із найважливіших показників здоров’я. Вона
служить базою для розвитку iнших фізичних якостей, i є основою успiшного
оволодiння будь-якою фiзичною вправою, має велике значення в побуті, у
спортивній та трудової діяльності. Вона сприяє правильній поставі,
покращує зовнішній вигляд і впливає на життєвий тонус.
Хороша гнучкість забезпечує свободу, швидкість і економічність рухів.
Завдяки достатній рухливості хребетного стовпа і розтягнутості плечових і
тазостегнових суглобів людина має можливість виконувати м’які, плавні і
витончені рухи.
Недостатньо розвинена гнучкість обмежує прояв таких фізичних
якостей, як:
- витривалість;
- сила;
- швидкість реакції;
- швидкість руху.
Зниження гнучкості викликає проблеми зі здоров’ям: погіршення постави,
механічне розбалансування кісток спини, тазу і шиї, усунення окремих
частин тіла відносно один одного і як наслідок пошкодження зв’язок, хрящів
і деформацію тіла. Короткі м’язи грудей призводять до сутулості спини, яка в
підсумку виявляється в зменшені вентиляції легень. Малоеластичні згиначі
 4

стегна і короткі спинні м’язи повертають таз вперед і викликають лордоз,

хронічні болі в попереку і запалення сідничного нерва. Опущена голова
викликає головні болі. Запаморочення і хронічна перевтома м’язів задньої
частини тіла.
Користь гімнастики для дітей незаперечна. Відбувається загартовування
організму, розвивається витривалість і зміцнюється імунітет дитини. При
виконанні вправ виробляється навичка правильного дихання, при цьому
удосконалюється техніка дихання і збільшується глибина вдиху.
При регулярній гімнастики для дітей шкільного віку відбувається
активізація функції всіх органів молодого організму. Для зміцнення опорно-
рухового апарату дуже корисна коригуюча гімнастика. Вона сприяє
формуванню правильної постави. Тренування м’язів черевного преса
забезпечує злагоджену роботу всіх органів травлення. При активізації
обмінних процесів всі органи дитини швидше очищаються від шкідливих
речовин, а також поліпшується робота нервової системи, прискорюється
потік крові.
Шкільний вік – сприятливий період для розвитку практично всіх суглобів.
Якщо цього не відбувається, то час для формування фізичної і
функціональної основи майбутнього фізичного потенціалу можна вважати
втраченим.
Гнучкість швидше за інших фізичних якостей втрачається з віком (якщо
спеціально не тренується), тому вчені вважають рівень гнучкості мірилом
віку.
Об’єкт дослідження – розвиток гнучкості у дітей шкільного віку.
Предмет дослідження – засоби та методи розвитку гнучкості у дітей
шкільного віку.
Мета дослідження – оцінити розвиток гнучкості у дітей молодшого
шкільного віку.
Завдання дослідження :
 5

1. Проаналізувати стан проблеми за даними науково-методичної

літератури;
2.Засвоїти методику розвитку гнучкості;
3. Розробити програму тренувань для дітей шкільного віку.
Методи дослідження :
1. Аналіз науково-методичної літератури;
2. Дослідження рівня розвитку гнучкості до та після впровадження
експериментальної програми;
3. Метод математичної статистики.
База дослідження : Студія танцювального колективу «ACTION».

РОЗДІЛ 1 ВИЗНАЧЕННЯ ГНУЧКОСТІ ЯК ФІЗИЧНОЇ ЯКОСТІ

 6

У повсякденному житті, професійній та спортивній діяльності людям

доводиться виконувати різноманітні рухові дії. Одні з них вимагають
незначної амплітуди рухів у суглобах, а інші біляграничної. Технікою деяких
рухових дій взагалі неможливо оволодіти, коли людина не має необхідного
рівня розвитку рухливості у суглобах. У побуті та спортивній педагогіці
рухливість у суглобах позначають терміном гнучкість.
Гнучкість – це здатність людини виконувати рухи в суглобах з якомога
більшою амплітудою. У теорії та методиці спорту гнучкість розглядається як
морфофункціональна властивість опорно-рухового апарату, що визначає
межі рухів ланок тіла. Як рухово-координаційну якість, її можна визначити
як здатність людини змінювати форму тіла, а також його окремих ланок,
залежно від рухових завдань. Гнучкість знаходиться під значним генетичним
контролем і в онтогенезі вимагає раннього розвитку.
Гнучкість оптимізує процес тренування, підвищуючи засвоєння та
виконання спеціальних складнокоординованих рухів. Цілеспрямоване
збільшення або зниження діапазону рухів певних суглобів у результаті
використання тренувальних програм для розвитку гнучкості дає змогу
підвищити ефективність деяких умінь і навичок.
Як відзначають фахівці, розтягування сприяє збільшенню м’язової
гіпертрофії й покращенню дихання в людей із порушеннями цієї функції.
Деякі вчені стверджують, що наявні клінічні дані підтверджують
необхідність і доцільність програм розвитку гнучкості для профілактики
травм м’язів і сполучних тканин [2].

1.1 Види гнучкості

Розрізняють такі види гнучкості:
1) Активну (при довільних рухах) і пасивну (при розтягуванні м’язів
зовнішніми силами);
а) під активною гнучкістю розуміють максимально можливу амплітуду
рухів, яку може проявити людина у певному суглобі без сторонньої
 7

допомоги, використовуючи лише силу власних м’язів, що здійснюють рухи у

цьому суглобі;
б) під пасивною гнучкістю розуміють максимально можливу амплітуду
рухів у певному суглобі, яку людина здатна продемонструвати за допомогою
зовнішніх сил (відносно цього суглобу), що створюються партнером,
приладом, обтяженням, дією інших ланок власного тіла, тощо.
Показники пасивної гнучкості характеризують ступінь розтягуваності
м’язів, зв’язок, сухожиль, які обмежують амплітуду рухів у відповідному
суглобі. Зрозуміло, що амплітуда пасивних рухів значно більша, ніж
активних.
Різницю між пасивною й активною гнучкістю називають резервом
гнучкості: чим більший показник резерву гнучкості, тим легше піддається
розвитку активна гнучкість.
Між активною і пасивною гнучкістю прямої залежності не існує, але
високий рівень пасивної гнучкості є об’єктивною передумовою якісного
розвитку активної гнучкості. Між рівнем розвитку гнучкості у різних
суглобах залежності не існує, тому для забезпечення оптимальної рухливості
опорно-рухового апарату необхідно розвивати гнучкість в усіх суглобах
Гнучкість відносно легко і швидко розвивається за допомогою
раціонально організованого тренування. За 3-4 місяці щоденних занять
можна досягти 80-95% анатомічної рухливості у суглобах. Проте розвивати
гнучкість до граничних величин немає потреби [3].
2) Загальну і спеціальну;
а) загальна гнучкість – це рухливість у всіх суглобах людського тіла,
що дозволяє виконувати різноманітні рухи з максимальною амплітудою;
б) спеціальна гнучкість – це значна або гранична рухливість лише в
окремих суглобах, що відповідає вимогам конкретного виду діяльності.
3) Динамічну і статичну. Динамічна гнучкість проявляється у рухах, а
статична – в позах.
 8

Програма розвитку гнучкості забезпечує багато фізичних і психічних

переваг, серед яких не можна не згадати про виникнення відчуття
задоволення. Вправи на розтягання «освіжають» організм людини,
викликаючи в нього приємні відчуття. Крім того, вони є простим способом
досягнення розслаблення й відновлення енергії [28, 16].
Існує два види розтягування – попередній і завершальний.
1) Попередній стретчинг передбачає розтягнення м’язів перед початком
тренування. Мета такої розтяжки – підготувати м’язи до подальшого
навантаження.
2) Завершальний стретчинг – фінальний акорд будь-якого тренінгу. У
ньому безліч позитивних ефектів:
1. За рахунок розслаблення розтягнутих м’язів покращується відновлення
не лише м’язової, але й нервової системи, адже не можна не враховувати, що
тренування – це серйозний стрес для організму;
2. Розтяжка після закінчення тренування підвищує гнучкість. Це найбільш
очевидний результат завершального стретчингу й хороший спосіб
закріплення досягнутих результатів;
3. Активізується кровопостачання м’язів і виведення їх зі структури
продуктів метаболізму, зменшується біль від перенапруження;
4. За рахунок розтяжки збільшується викид сильного жироспалювального
гормона саматотропину, що відповідає, окрім цього, за витривалість і
зростання м’язової маси [1].

1.2 Фактори від яких залежить прояв гнучкості

Рухливість у суглобах залежить від низки факторів. Найголовнішими
серед них є:
1. Будова суглобів: їх форма, довжина суглобових поверхонь, наявність
кісткових виступів та їх розмірів. Найбільша анатомічна рухливість властива
кулястим суглобам як за амплітудою, так і за напрямками рухів. На величині
рухливості суглобів позначаються індивідуальні особливості будови
 9

суглобів, зокрема виступи на кістках та їх розміри. Під впливом

цілеспрямованих занять фізичними вправами не можна змінити форми
суглобів, але можна досягнути позитивних морфологічних змін довжини
суглобових поверхонь, що позначається на рухливості суглобів, особливо у
дітей та підлітків;
2. Cила м’язів, що здійснюють рухи у конкретному суглобі, та їх
еластичність, а також еластичність зв’язок і сухожиль. Під час розтягування
м’язи можуть збільшувати свою довжину на 30-40% і навіть 50% відносно
стану спокою;
3. Міжм’язова координація та здатність розслабляти м’язи. В учнів, які
погано координують рухи і не вміють розслаблятись, гнучкість нижча і
повільніше розвивається;
4. Температура тіла та інтенсивність кровообігу. Здатність м’язів, зв’язок і
сухожиль до розтягування покращується із підвищенням їх температури та
збільшенням кровотоку. На гнучкість більше, чим на інші фізичні якості
відображається добова періодизація. Так, в ранкові часи гнучкість значно
знижена. Зміна її під впливом різних умов (температури, часу дня) треба
враховувати при проведенні занять. Погані умови, які ведуть до погіршення
гнучкості, можна компенсувати розігріванням за допомогою розминки;
5. Стан психіки та емоцій. Найсприятливішим є врівноважений стан.
Надмірне збудження та пригніченість негативно позначаються на прояві
гнучкості, а отже, і на її розвитку [7].
Прояв гнучкості в той або інший момент часу, як згадувалося раніше
залежить від загального функціонального стану організму й від зовнішніх
умов:
 добової періодики;
 температури м’язів і навколишнього середовища;
 ступеня стомлення.
 10

Звичайно, до 8-9 годин ранку гнучкість дещо понижена, проте тренування

вранці для її розвитку дуже ефективне. У холодну погоду при охолоджуванні
тіла гнучкість знижується, а при підвищенні температури зовнішнього
середовища й під впливом розминки – підвищується. Стомлення також
обмежує амплітуду активних рухів і розтяжність м’язово-зв’язкового
апарату, але може сприяти прояву пасивної гнучкості [14].
Гнучкість негативно пов’язана з силою, заняття силовими вправами
можуть ввести тіло до слабої рухливості в суглобах.
Добре розвинена гнучкість сприяє швидкому опануванню новим рухам та
є однією з умов успіху в таких видах спорту, як гімнастика, акробатика,
плавання, тощо. Гнучкі діти здатні виконувати рухи точніше, краще
засвоюють координаційно складні вправи.
Властивості м’язової тканини, що обмежують рухливість суглобів,
залежать від:
- Рівня збудження ЦНС: під час емоційного збудження рухливість в
суглобах зростає;
- Зовнішньої температури: чим холодніше, тим більша в’язкість,
твердість м’язів, сильніше їх схильність до травм;
- Добової періодичності у показниках рухливості в суглобах: ранком
рухливість звичайно нижча, ніж у день;
- Віку: найбільшу природну рухливість в суглобах мають діти;
- Статі: звичайно жінки більш гнучкі, оскільки їхній м’язово-зв’язковий
апарат більш еластичний, ніж у чоловіків того ж віку [17].
Негативно впливають на прояв гнучкості наступні фактори:
1. Низький рівень фізичної підготовленості;
2. Низька температура навколишнього середовища і особливо тіла;
3. Значна фізична втома;
4. Підвищений тонус м’язів;
5. Надмірне збудження, або стан психічної депресії [10].
 11

1.3 Вікові особливості розвитку гнучкості

З віком у міру окостеніння хрящових тканин, у зв’язку зі збільшенням
загальної маси (порівняно з м’язами) і деяким ущільненням самої м’язової
тканини збільшується тонічний опір м’язів щодо дії розтягуючих сил. Це
призводить до погіршення гнучкості .
Із ростом і формуванням організму людини змінюється будова м’язів.
Удосконалюється скоротливий апарат м’яза, форма нервових закінчень,
збільшується кількість посмугованих волокон у м’язових пучках, кількість
міофібрил і відповідно зменшується вміст саркоплазми. До 7-8 років м’язові
волокна набувають основних структурних властивостей, характерних для
дорослих. У цьому віці спостерігається посилений ріст сухожиль у всіх
м’язах, потовщення апоневрозів фасцій, збільшення об’єму сполучної
тканини. Удосконалюються нові капіляри, густішою стає судинна стінка.
Спостерігається дуже висока еластичність м’язів і зв’язок, велика кількість
синовальної рідини в суглобах [7].
До 13-15 років зростає м’язова сила і поліпшуються пружні властивості
м’язів, продовжують збільшуватися кількість м’язових волокон і їх
поперечин.
Кількість еластичних волокон з віком збільшується, але вони стають
грубішими, менш розтяжними. Перелічені морфологічні і функціональні
зміни в організмі, що росте, впливають на прояв рухомості в суглобах і
обумовлюють вікові межі для розвитку гнучкості.
На думку фахівців найбільш значні темпи збільшення показників
гнучкості у рухах, які здійснюються за участю великих частин тіла,
спостерігаються, як правило, до 10-12 років. Потім у період 11-12 років ці
показники стабілізуються, і якщо не виконувати вправ, спрямованих на
розвиток гнучкості, починають значно зменшуватися в юнацькому віці. Вік
14-15 років є другим сенситивним періодом в розвитку цієї якості. В цей
період більше розвивається активна гнучкість, завдяки інтенсивному
природному приросту силових якостей. У зв’язку із збільшенням маси
 12

сухожлок і сплощенням м’язової тканини, тонічне скорочення м’язів під дією

сил розтягування збільшується і гнучкість погіршується.
Найвищі показники гнучкості проявляються в межах 11-13 годин та 16-
18 годин, а в ранкові та вечірні години рухливість в суглобах знижена [2].
Прийнято вважати, що в дітей молодшого шкільного віку гнучкість
краща, ніж у старшому. Проте за даними низки авторів, вона досягає
максимуму до 14-15 років, а під впливом регулярних фізичних занять – до 22
років. Гнучкість природно зростає до 14-15 років, але у різних суглобах вона
має різну динаміку розвитку. Так, у кульшових суглобах найвищий темп
приросту амплітуди рухів спостерігається з 11 до 13 років. Рухливість
суглобів хребта зростає до 15 років.
- Для розвитку пасивної гнучкості сенситивним періодом буде вік 9-10
років;
- Для активної – 10-14 років;
- Амплітуда рухів у кульшових суглобах гетерохронно зростає до 13-ти
років.
Цілеспрямовано розвиток гнучкості повинен починатися з 6-7 років. У дітей і
підлітків 9-14 років ця якість розвивається майже в 2 рази ефективніше, ніж в
старшому шкільному віці. При цьому у дрібних суглобах розвивається
швидше, ніж у великих. Надалі вона стабілізується, а у 16-17-річному віці
починає прогресивно погіршуватись, причому у хлопців більшою мірою, чим
у дівчат. Для того, щоб попередити пов’язане з віком погіршення рухливості
в суглобах, треба своєчасно приступати до розвитку гнучкості [11].
Особливу увагу треба приділяти збільшенню рухливості в таких суглобах:
- Плечових;
- Тазостегнових;
- Гомілковостопних суглобах.
Не менш важливо також зберегти рухливість хребтового стовпа. Втім,
високих показників рухливості суглобів можна досягти і в пубертатному віці,
до 15-16 років включно. Це пов’язано зі збільшенням тотальних розмірів тіла
 13

спортсмена й відповідно з наростанням здатності м’язів і зв’язок давати

поздовжнє подовження. Зазвичай жінки більш гнучкі, оскільки їхній м’язово-
зв’язковий апарат більш еластичний, ніж у чоловіків того ж віку.
Водночас застерігаємо, що форсований розвиток гнучкості без належного
зміцнення м’язів, зв’язок і сухожиль може викликати розхлябаність у
суглобах і, зрештою, порушення постави, яке зустрічається саме з цієї
причини навіть у художніх гімнасток. Звідси випливає необхідність
оптимального поєднання розвитку гнучкості та сили.
Фізичний розвиток підростаючого покоління являє собою важливу
характеристику цілісного організму, його стану та готовності до різних видів
життєдіяльності.
У теорії і методиці фізичного виховання фізичний розвиток
характеризується трьома групами показників:
- Морфологічними;
- Функціональними;
- Рівнем розвитку фізичних якостей [13].
Визначальне значення для вирішення базових завдань фізичного
виховання має забезпечення оптимального рівня розвитку фізичних якостей,
властиві людині, тих вроджених морфофункціональних властивостей,
завдяки яким можлива доцільна рухова діяльність.
Особливо важливими особливостями вікового розвитку дітей молодшого
шкільного віку є:
- Відносно рівномірний розвиток опорно-рухового апарату;
- Велика рухливість суглобів;
- Висока еластичність зв’язкового апарату;
- Наявність великої кількості хрящової тканини в скелеті;
- Еластичність м’язів, значний вмісту білкових неорганічних солей і
води;
- Достатня природна гнучкість хребетного стовпа;
- Незавершений процес окостеніння.
 14

Існують думки, що у дітей гнучкість більше, ніж у дорослих. Але це не

завжди так. Розвинути гнучкість у дітей легше, ніж дорослому віці. Активна
гнучкість безпосередньо пов’язана з силою м’язів. Але заняття силовими
вправами можуть вести до обмеження рухливості у суглобах.
Цей негативний вплив можна здолати: шляхом раціонального поєднання
вправ на гнучкість і на силу, можна добитися високого ступеня розвитку
обох якостей [19].
Враховуючи анатомо-фізіологічні, морфологічні і психологічні
особливості молодших школярів, можна стверджувати, що в молодшому віці
є сприятливі передумови для формування міцних навичок в основних рухах.
Даний віковий період є найактивнішим для розвитку фізичних якостей. Ось
чому його необхідно максимально повно використовувати для розширення
арсеналу рухів, збагачення дітей різними формами фізичної діяльності [5].
 15

РОЗДІЛ 2 МЕТОДИ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ

2.1 Методи дослідження

Для вирішення поставлених завдань у нашому дослідженні були
використані такі методи:
- Аналіз літературних джерел;
- Рухові тести;
- Метод математичної статистики.
Тест – це вимір чи випробування, проведене для визначення здібностей чи
стану людини. Тести застосовуються для вирішення багатьох наукових
завдань під час проведення практичних занять.
Тестування – це система використаних тестів відповідно до поставлених
завдань, організації умов, виконання тестів піддослідними, оцінка та аналіз
результатів. Отримане у ході вимірювань числове значення є результатом
тестування (тесту).
Руховий тест – це метод діагностики функціональних та якісних
показників людини, за допомогою фізичного навантаження, за певний період
часу.
Оцінка гнучкості зазвичай проводиться за результатами наступних
тестів:
1. Вимірювання гнучкості хребта при нахилі вперед з положення
сидячи. З положення сидячи на підлозі, спираючись ногами в спеціальне
пристосування, виконується нахил тулуба вперед (рис.1). Не згинаючи
коліна, учень виконує нахил тулуба вперед, руками намагаючись дістати як
можна далі відмітки. Тест проводиться двічі, кращий результат фіксується в
сантиметрах.
 16

Рисунок 1 – Вимірювання гнучкості хребта при нахилі вперед з положення

сидячи
2. Вимірювання гнучкості хребта при виконанні «моста». Вправа для
хребта – виконання «моста» з положення лежачи на спині: гнучкість

визначається відстанню від спини до підлоги. Чим вище знаходиться спина

від підлоги, тим кращий показник гнучкості.

Рисунок 2 – Вимірювання гнучкості хребта при виконанні «моста»

 17

3. Вимірювання гнучкості
тазостегнового суглобу. Стоячи боком до стіни,
руки опущені. Махом максимально підняти
праву ногу вперед – вгору. На стіні
відмітьте місце, до якого доторкнулися
шкарпеткою. Чим більше відстань від місця торкання до підлоги, тим краще
результат. Те ж саме повторити іншою ногою. Ноги не згинати, тулуб не
нахиляти.

Рисунок 3 – Вимірювання
гнучкості тазостегнового
суглобу
4. Вимірювання
гнучкості плечового суглобу. Встати прямо. Праву долоню завести за спину
зверху, ліву – знизу. Якщо долоні торкаються – це позитивний результат,
якщо ні – негативний.
 18

Рисунок 4 – Вимірювання гнучкості плечового суглобу

Основними задачами математичної статистики є статистична перевірка
гіпотез, оцінка розподілу статистичних імовірностей та його параметрів,
вивчення статистичної залежності, визначення основних числових
характеристик випадкових вибірок.

2.2 Організація дослідження

Нами було проведено дослідження, на базі студії танцювального
колективу «ACTION», за допомогою розробленої нами експериментальної
програми (Додаток А) У дослідженні приймала участь група дітей з 10
чоловік шкільного віку(9-12років). З метою визначення ефективності методів
розвитку гнучкості у дітей шкільного віку. У таблиці представлені
результати проведених нами чотирьох тестів, до впровадження
експериментальної програми тренування з елементами танцювального
уроку(Додаток Б).
Таблиця 2.1 – Результати рухових тестів до впровадження
експериментальної програми
Показник Років Г. хребта, см Тест - "Міст", см Тазостегновий суглоб, см
Катя 9 20 60 145
Аня 9 18 53 110
Ніка 9 19 54 125
Ліза 10 14 57 132
Віка 10 25 53 143
Нікіта 11 17 50 130
Лєра 11 23 54 125
Мар’яна 11 21 60 155
Тимофій 12 15 52 128
Маша 12 14 55 150
Середнє(х) 10,4 18,6 54,8 134,3
Мода(Mo) 9,0 14,0 60,0 125,0
Медиана(Me) 10,5 18,5 54,0 131,0
 19

На таблиці 2.1 нами представлено результати трьох тестів. Визначили

середній показник, моду та медіану у кожному з них. За допомогою даної
таблиці ми дослідили, що група дітей не є однорідною.
Нами також досліджено рухливість плечових суглобів. Позитивну («+»)
гнучкість мають 4 дитини, недостатню («–») гнучкість 6 дітей.

позитивна г.
40%

негативна г.
60%

позитивна г. негативна г.

Рисунок 2.2 – Результат тесту на гнучкість плечового суглобу, %

РОЗДІЛ 3 РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ГНУЧКОСТІ У ДІТЕЙ
ШКІЛЬНОГО ВІКУ

3.1Засоби та методи розвитку гнучкості у шкільному віці

Засоби розвитку гнучкості можна поділити на три різновиди:
- Вправи на розслаблення м’язів;
- Вправи на розтягування м’язів, зв’язок і сухожиль;
- Силові вправи.
Вправи на розслаблення м’язів.
Фізичні вправи, що застосовують для розвитку здатності довільного
розслаблення м’язів. Сприяють покращенню рухливості в суглобах на 15%.
Вправи поділяють на сім груп:
1) Довільне швидке напруження з наступним якомога більшим, швидким і
повним розслабленням цих же м’язів;
 20

2) Вільне погойдування руками у плечових, ліктьових та

променевозап’ясткових суглобах за рахунок незначного згинання у колінних
суглобах;
3) Вільне погойдування ноги в кульшовому, колінному та
гомілковостопному суглобах, за рахунок незначного згинання та
штовхоподібного розгинання в кульшовому та колінному суглобах опорної
ноги.
Силові вправи.
Позитивно впливають на розвиток активної гнучкості у роботі з мало
підготовленими людьми, або у випадку коли в якомусь суглобі велика
різниця між рівнем прояву пасивної і активної гнучкості. Це найбільш
ефективні силові вправи та режими їх виконання, що сприяють
вдосконаленню внутрішньо м’язової та між м’язової координації і не
призводять до значного зростання м’язової маси. Силові вправи доцільно
поєднувати з виконанням вправ у довільному розслабленні відповідних
м’язів та вправ на розтягування цих же м’язів. Таке поєднання позитивно
впливає як на розвиток сили, так і на розвиток гнучкості [4].
Види вправ:
- Активні вправи, пасивні вправи, комбіновані вправи;
- Без обтяжень, з обтяженнями;
- Повільні рухи, пружні рухи, махові рухи;
- Динамічні та статичні;
- Без зовнішнього впливу, з зовнішнім впливом;
- Повільні рухи у поєднанні з утримуванням пози у крайніх точках
амплітуди;
- Пружні рухи у поєднанні з утриманням пози у крайніх точках
амплітуди;
- Махи у поєднанні з утриманням кінцівок у крайніх точках амплітуди.
Тренувальні комплекси складаються з 3-4 вправ, які належать до різних
груп, але діють на одні і ті самі м’язи. Кожну вправу повторюють по 6-10
 21

разів. Вправи в довільному розслабленні м’язів доцільно виконувати

безпосередньо перед вправами на розтягування, між серіями вправ на
розтягування та між серіями вправ на розвиток сили [22].
Вправи на гнучкість виконують повторним методом тривалими серіями. Їх
включають у ранкову гімнастику, розминку, між підходами під час занять у
заключній частині уроку. Завдання розвитку гнучкості полягає в тому, щоб
підтримувати необхідну еластичність зв’язок і м’язів та нейтралізувати
закріплюючий вплив силових вправ [9].
Методи розвитку гнучкості:
Повторний метод є основним для розвитку гнучкості, але достатньо
ефективним способом розвитку гнучкості є стретчінг. У перекладі стретчінг –
це «активна розтяжка». Ідея методу в наступному: розтягуючи вправи
виконуються шляхом зміни активного напруження з наступною фіксацією
частин тіла в крайньому положенні на нетривалий час та поверненням у
вихідне положення з обов’язковим розслабленням. [30]
Вправи на розтягування поділяють на три групи:
1) Активні;
2) Пасивні;
3) Комбіновані вправи.
Кожна із зазначених груп у свою чергу поділяється на підгрупи.
Активні вправи. Їх суть полягає в тому, що рухи у суглобах здійснюються
внаслідок довільного напруження та скорочення м’язів антогоністів та інших
м’яких тканин.
За характером виконання активні вправи поділяють на три різновиди:
- повільні рухи;
- пружні рухи;
- махові рухи.
Ці вправи можна виконувати як без обтяжень, так і з додатковими
обтяженнями.
До повільних рухів належать:
 22

- нахили голови і тулуба вперед, назад, вліво, вправо;

- повороти голови або тулуба;
- пронація і супінація кінцівок;
- колові рухи головою, тулубом і кінцівками;
- піднімання і відведення нижніх кінцівок та ін.
Виконують їх плавно, намагаючись досягти більшої амплітуди в кожному
наступному повторенні. На початкових етапах занять фізичними вправами
вони сприяють розвитку активної гнучкості, зміцненню суглобів і м’язів,
зв’язок і сухожилок, які їх оточують. Вони також корисні для тих, хто
відвідує спеціальні групи, та для людей похилого віку. Ефективність
повільних рухів зростає, якщо виконувати їх із додатковими обтяженнями
(гантелі, гімнастичні палиці та ін.). У повільних плавних рухах на
розтягування величина додаткового обтяження не повинна бути більше 50%
максимальної сили м’язів, які розтягуються [8, 27].
Амплітуда при виконанні пружних рухів трохи більша, ніж при
виконанні повільних рухів, що сприяє більш ефективному розвитку активної
гнучкості. Ритмічне чергування напруження і розслаблення м’язів позитивно
впливає на вдосконалення міжм’язової координації, на зростання
температури відповідних м’язів і кровотоку в них, що також позитивно
позначається на розвитку гнучкості.
Виконання пружних рухів потребує менше часу й енергії порівняно з
повільними і маховими рухами. Переважна більшість повторень виконується
у найбільш активній фазі амплітуди руху. Виграш у часі й енерговитратах
дозволяє виконувати більшу кількість повторень та отримати більший
тренувальний ефект. Ефективність пружних рухів зростає при використанні
додаткових обтяжень. При значних обтяженнях (близько 50% максимальної
сили м’язів, що розтягуються) досягається подвійний тренувальний ефект. Ці
вправи мало ефективні для розвитку пасивної гнучкості.
Махові рухи – це рухи кінцівками, що починаються за рахунок
напруження м’язів і продовжуються за інерцією. Вони виконуються за типом
 23

маятника, або за типом колових рухів з амплітудою, котра поступово зростає.

За рахунок інерції в махових рухах можна досягти більшої амплітуди, ніж у
повільних та пружних, але вони менш ефективні для розвитку гнучкості, ніж
інші вправи. Це обумовлюється короткочасністю розтягування м’язів, зв’язок
і сухожилків, та відсутністю суттєвих силових напружень. Махові рухи
недоцільно застосовувати для розвитку гнучкості в роботі з людьми похилого
віку. Схожість координації в роботі нервово-м’язового апарату сприяє не
тільки розвитку активної гнучкості, а і вдосконаленню техніки виконання
відповідних рухів[15].
Необхідно зазначити, що саме після виконання махових рухів із
великою швидкістю й амплітудою найчастіше на наступний день у м’язах
відчувається біль, очевидно, це наслідок мікротравм, що виникли при
розтягуванні напружених м’язів («стретчинг-рефлекс»).
Пасивні вправи. Їх сутність полягає у тому, що переміщення ланок тіла
одна відносно іншої відбувається не за рахунок долаючої роботи м’язів
відповідного суглоба, а під впливом зовнішніх сил. Істотно, що в пасивних
рухах можна досягти значно більшої амплітуди ніж в активних.
Більша пасивна рухливість є лише передумовою для розвитку активної
гнучкості за допомогою активних та комбінованих вправ. Слід відзначити,
що за допомогою пасивних вправ можна досить швидко досягти значної
рухливості в суглобах, але після припинення занять вона втрачається значно
швидше, ніж досягнута за допомогою активних вправ.
Більш стійкий тренувальний ефект дає систематичне поєднання
пасивних і активних вправ[25].
Комбіновані вправи. Їх сутність полягає у поєднанні в одній вправі
активної та пасивної фаз, динамічного та статичного режимів роботи м’язів.
Застосування додаткових обтяжень дозволяє урізноманітнити тренувальний
процес і одночасно розвивати силові якості і гнучкість.
Комбіновані вправи застосовуються переважно на завершальному етапі
розвитку гнучкості і на етапі її збереження. Вони ефективні для розвитку як
 24

пасивної, так і активної гнучкості. Дозволяють розширити адаптаційні

можливості організму завдяки збільшенню різноманітності тренувальних дій
і підвищенню емоційного фону занять. Найбільш стійкий ефект у розвитку
гнучкості дає систематичне застосування вправ із різних груп.
Тренувальний процес з розвитку гнучкості слід поділяти на два етапи:
1 етап – збільшення амплітуди рухів у суглобах до оптимальної
величини;
2 етап – збереження рухливості у суглобах на досягнутому рівні [12,
31].
У руховій діяльності людини проявляється переважно активна гнучкість.
Але функціональною передумовою її розвитку є достатній рівень розвитку
пасивної гнучкості. Тому на початку занять з розвитку гнучкості перевагу
слід надавати засобам розвитку пасивної гнучкості, а з досягненням
необхідного її рівня акцент переносити на розвиток активної гнучкості.
Тривалість занять, яка необхідна для досягнення рухливості в різних
суглобах на рівні 90 % анатомічної кількіості щоденних повторень(Сермеев,
1970):
- Тазостегновий 60-120;
- Хребта 50-60;
- Плечовий 25-30;
- Ліктьовий 25-30;
- Колінний 25-30;
- Гомілковостопний 25-30;
- Променезап’ястковий 20-25.
Перш ніж виконувати вправи з розтягування м’язів, зв’язок і сухожиль,
необхідно добре розігріти організм за допомогою загальнорозвиваючих
вправ. Це сприяє покращенню еластичності м’яких тканин опорно-рухового
апарату і, як наслідок, збільшенню рухливості на 8-12%. Необхідно, також,
ретельно розім’яти м’язи, що будуть піддаватися розтягуванню. Це сприяє
збільшенню кровотоку в них і, як наслідок, еластичності. Упродовж всього
 25

заняття з розвитку гнучкості необхідно підтримувати організм у розігрітому

стані[28, 23].
Оптимальна тривалість окремої вправи може коливатися від 15-20с до
кількох хвилин. При цьому треба пам’ятати, що досягти максимальної
амплітуди можна лише через 10-15с після початку вправи. Впродовж
наступних 15-30с вона зберігається, а потім, внаслідок втоми, зменшується.
Тривалість вправ залежить також від віку і статі людини. Дорослі люди
повинні виконувати у 1,5-2,0 рази більшу кількість вправ ніж діти та
підлітки.
Щоб уникнути монотонності та небажаної втоми для дітей та підлітків
вправи дають серіями (3-5 серій) з 10-20 повторень у кожній. У свою чергу в
роботі з жінками тривалість вправ може бути на 10-15% меншою, ніж у
чоловіків того ж віку.
Індивідуальним критерієм визначення тривалості конкретної вправи
буде зменшення амплітуди при повторних рухах внаслідок втоми.
Інтенсивність вправи. При виконанні вправ на розтягування амплітуду
рухів збільшують поступово. При цьому у кожному наступному повторенні
стараються досягти більшої амплітуди, або принаймні зберегти її. В пасивних
вправах з додатковими обтяженнями величина інтенсивності регулюється їх
масою (30-50%). Під час виконання пасивних вправ із самозахопленням та з
допомогою партнера доцільно орієнтуватися на суб’єктивні відчуття –
розтягування здійснювати плавно, до виникнення легких «поколювань» у
м’язах.
Великий тренувальний ефект дає ступінчаста інтенсивність
розтягування: плавно досягти майже граничної амплітуди, тримати 5-10с
ланки тіла в певному положенні, а потім збільшити амплітуду на 8-12% і
знову 5-10с тримати ланки тіла в цьому положенні. Під час першого
утримування в м’язах дещо згасає «стретчинг-рефлекс», що і дозволяє
збільшити амплітуду руху. При виникненні больових відчуттів у м’язах
 26

потрібно зменшити амплітуду руху або зовсім припинити виконання вправи

[20].
Тривалість інтервалів відпочинку між вправами і між серіями вправ
може коливатися в широкому діапазоні від 10-20 с до кількох хвилин. Вона
залежить від характеру вправ, їх тривалості та рівня підготовленості людини.
Гнучкість покращує загальний стан здоров’я людини. Такий ефект
досягається завдяки тому, що розвиток гнучкості сприяє формуванню
правильної постави, що позитивно відбивається на загальному стані
організму.
Крім того, розвиток гнучкості:
- зменшує імовірність травмування – розтягнень, вивихів, переломів;
- покращує координацію рухів;
- зменшує втомлюваність;
- сприяє зняттю надмірної напруги з м’язів.
При недостатній гнучкості ускладнюється і сповільнюється процес
засвоєння рухових навичок, обмежується рівень прояву сили, швидкісних і
координаційних здібностей, погіршується внутрішньом’язова і міжм’язова
координація, знижується економічність роботи, зростає вірогідність
пошкодження м’язів, сухожилків, зв’язок і суглобів.
Недостатній рівень гнучкості є причиною зниження результативності
тренування, спрямованого на розвиток інших фізичних якостей. Недостатня
рухливість у суглобах не дозволяє в належній мірі використовувати
еластичні властивості заздалегідь розтягнутих м’язів для підвищення
ефективності силової підготовки, обмежує можливості методів тренування,
спрямованих на удосконалення економічності роботи, підвищення
потужності робочих рухів, поліпшення координаційних здібностей [27].

3. 2 Контроль розвитку гнучкості

 27

Педагогічний контроль за розвитком гнучкості здійснюється за

допомогою тестування та інструментальних методик загальновідомих у
практиці фізичного виховання.
Для вимірювання амплітуди рухів в суглобі використовуються
гоніометри. Вони складаються із шкали (на 180° або 360°), що показує
значення кута, єдиної осі і двох плечей. Одне плече гоніометра нерухоме.
При вимірюванні рухливості вісь гоніометра розташовується у центрі
суглоба, а плечі встановлюються вздовж осі відповідних кісток з різних боків
суглоба. Значення рухливості суглоба у градусах визначається на шкалі
гоніометра. Такі гоніометри можна виготовити самостійнo [12].
Для визначення рівня розвитку гнучкості і прийняття рішення про
подальший її розвиток здійснюється попередній педагогічний контроль. Для
цього проводиться тестування і його результати порівнюються з оціночними
таблицями. На основі аналізу результатів тестування приймається рішення
про використання рухових завдань, спрямованих на розвиток гнучкості.
За допомогою гоніометра заміряють у градусах активну і пасивну
гнучкість, вимірюють амплітуди рухів [29].
Тест 1. Нахил тулуба вперед із положення сидячи
Обладнання. Накреслена на підлозі лінія АБ і перпендикулярна до неї
розмітка в сантиметрах від 0 до 50 сантиметрів.
Проведення тесту. Учасник тестування сидить на підлозі босоніж так,
щоб його п’ятки торкалися лінії АБ. Відстань між п’ятками – 20-30см, ступні
вертикально до підлоги. Руки на підлозі між колінами долонями донизу.
Партнер тримає ноги на рівні колін, щоб уникнути їх згинання. За командою
«Можна!» учасник тестування плавно нахиляється вперед, не згинаючи ніг,
намагається дотягнутися руками якомога далі. Положення максимального
нахилу слід утримувати протягом 2 секунд, фіксуючи пальці на розмітці.
Вправу повторюють двічі.
 28

Результат визначається за позначкою на перпендикулярній розмітці в

сантиметрах, до якої учасник дотягнувся кінчиками пальців рук у кращій з
двох спроб.
Загальні вказівки і зауваження. Вправа повинна виконуватися плавно.
Якщо учасник згинає ноги в колінах, спроба не зараховується, тестування
припиняється [18].
Тест 2.Міст з положення лежачи (X. Бубэ и др., 1966)
Обладнання. Гімнастичний мат, сантиметрова лінійка.
Проведення тесту. З положення лежачи на спині, ступні підтягнуті до
сідниць, руки спираються на рівні плечей біля голови, виконати міст.
Результат. Вимірюється відстань між долонями і п’ятами. Результат
співвідноситься з висотою діставання, яка вимірюється в стійці.
I= l/h*100%
де, l – відстань між долонями і п’ятами в cм, h – висота діставання в
см[21].
Таблиця 3.1 – Індексна оцінка гнучкості хребетного стовпа (міст з
положення лежачи) (за: Х.Бубэ и др., 1966)
Індекс (в Бали Індекс (в Бали Індекс (в Бали
%)
76-75 0,3 %)
56-55 3,7 %)
36-35 7,0
74-73 0,7 54-53 4,0 34-33 7,3

(продовження таблиці 3.1)

72-71 1,0 52-51 4,3 32-31 7,7
70-69 1,3 50-49 4,7 30-29 8,0
68-67 1,7 48-47 5,0 28-27 8,3
66-65 2,0 46-45 5,3 26-25 8,7
64-63 2,3 44-43 5,7 24-23 9,0
62-61 2,7 42-41 6,0 22-21 9,3
60-59 3,0 40-39 6,3 20-19 9,7
58-57 3,3 38-37 6,7 18-17 10,0

3.3 Результати дослідження розвитку гнучкості у дітей шкільного віку

 29

Спираючись на дослідження різних фахівців, ми розробили програму

тренувань для дітей шкільного віку, спрямовану на розвиток гнучкості
(Додаток А).
Програма розрахована на 3 місяці тренувань, 3 рази на тиждень.
Тривалість одного заняття – 1 год 30хв.
На першому занятті, діти виконали запропоновані тести, результати
яких представлені у таблиці 2.1.
На час закінчення третього місяця тренувань за запропонованою нами
програмою, були повторно проведено тести, результати яких представлено у
таблиці 3.2 або у Додатку В.
У представленій нами таблиці видно, що результати попередніх
досліджень набагато гірші ніж кінцеві. Після впровадження тренувальної
програми група стала більш однорідною, ніж до експерименту. Середній
показник, мода та медіана мають максимально близькі значення.
На порівняльній таблиці видно, що показник першого тесту у
середньому збільшився на 32%, другого і третього на 11%.

Таблиця 3.2 – Результати рухових тестів після впровадження

експериментальної програми
 30

Показник Років Г. хребта, см Тест - "Міст", см Тазостегновий суглоб, см

Катя 9 25 64 152
Аня 9 22 59 145
Ніка 9 26 61 144
Ліза 10 24 63 145
Віка 10 24 60 155
Нікіта 11 21 56 145
Лєра 11 28 58 144
Мар’яна 11 25 65 160
Тимофій 12 21 60 140
Маша 12 20 60 160
Середнє(х) 10,4 23,6 60,6 149,0
Мода(Mo) 9,0 25,0 60,0 145,0
Медиана(Me) 10,5 24,0 60,0 145,0

Таблиця 3.3 – Порівняльна таблиця

До Після
експерименту, експерименту, Динаміка, см
см см
№ ∆ х1 ∆ х2 ∆ х3
Експеримент 1 2 3 1 2 3
у см % см % см %
Катя 20 60 145 25 64 152 5 25 4 7 7 5
Тимофій 15 52 128 21 60 140 6 40 9 17 12 9
Мар’яна 21 60 155 25 65 160 4 19 5 8 5 3
Ліза 14 57 132 24 63 145 10 71 6 11 12 9
Маша 14 55 150 20 60 160 6 43 5 9 10 7
Нікіта 17 50 130 21 56 145 4 24 6 12 15 12
Аня 18 53 110 22 59 145 4 22 6 11 25 23
Ніка 19 54 125 26 61 144 7 37 7 13 19 15
Віка 25 53 143 29 60 155 4 16 7 13 12 8
Лєра 23 54 125 28 58 144 5 22 4 7 19 15
Середній
19 55 134 24 61 149 6 32 6 11 14 11
показник (x)

ВИСНОВКИ
У результаті виконання курсової роботи ми дійшли таких висновків:
 31

1. Аналіз науково-методичної літератури показав, що гнучкість

служить базою для розвитку iнших фізичних якостей, i є основою успiшного
оволодiння будь-якою фiзичною вправою. Гнучкість разом із іншими
фізичними якостями має надзвичайно велике значення для повноцінного
життя людського організму. Особливо важливими особливостями вікового
розвитку дітей молодшого шкільного віку є: 
- Відносно рівномірний розвиток опорно-рухового апарату; 
- Велика рухливість суглобів; 
- Висока еластичність зв'язкового апарату; 
- Наявність великої кількості хрящової тканини в скелеті; 
- Еластичність м’язів згодом значного вмісту білкових неорганічних
солей і води; 
- Достатня природна гнучкість хребетного стовпа; 
- Незавершений процес окостеніння. 
Молодший шкільний вік – сприятливий період для розвитку практично
всіх суглобах. Якщо цього не відбувається, то час для формування фізичної
і функціональної основи майбутнього фізичного потенціалу можна вважати
втраченим. 
Розвиток гнучкості:
- зменшує імовірність травмування – розтягнень, вивихів, переломів;
- покращує координацію рухів;
- зменшує втомлюваність;
- сприяє зняттю надмірної напруги з м’язів.
1)Тренувальний процес з розвитку гнучкості слід поділяти на два
етапи: 1 етап – збільшення амплітуди рухів у суглобах до оптимальної
величини.
2 етап –збереження рухливості у суглобах на досягнутому рівні.
2) Комбіновані вправи ефективні для розвитку як пасивної, так і
активної гнучкості. Дозволяють розширити адаптаційні можливості
організму завдяки збільшенню різноманітності тренувальних дій і
 32

підвищенню емоційного фону занять. Найбільш стійкий ефект у розвитку

гнучкості дає систематичне застосування вправ із різних груп.
3) Використовувати обтяження – близько 50% максимальної сили
м’язів, що розтягуються. Досягається подвійний тренувальний ефект.
4) Великий тренувальний ефект дає ступінчаста інтенсивність
розтягування.
5) Тривалість інтервалів відпочинку між вправами і між серіями вправ
може коливатися в діапазоні від 10-20 с до кількох хвилин.
2. До розробленої нами експериментальної програми розвитку
гнучкості для дітей шкільного віку, увійшла така особливість як,
застосування танцювальних елементів, у вигляді класичного уроку.
Отже, розвиток гнучкості сприяє зняттю стресу і напруги, м’язовій
релаксації, самодисципліні (профілактика гіпокінезії, підвищення загальної
рухової активності), загальній фізичній підготовленості, поставі і симетрії
тіла(покращує зовнішній вигляд і умови роботи внутрішніх органів), зняттю
болю в нижній частині спини (так як поліпшується рухливість хребетного
стовпа), позбавленню м’язових судом (профілактика передчасного
«стирання» суглобів), зниженню больових відчуттів у м’язах, профілактиці
травм, виникненню почуття задоволення (вправи освіжають організм,
розслаблюють і відновлюють енергію).

СПИСОК ВИКОРОСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 33

1. Алтер М. Дж. Наука о гибкости / Алтер М. Дж. – Киев : Олимп. лит.,

2001. – 420 с.
2. Андерсон Б. Растяжка для поддержания мышц и суставов / Б. Андерсон,
Дж. Андерсон ; пер. с англ. О. Г. Белошеев.– Минск : «Попурри», 2009. –
224 с.
3. Андерсон Б., Андерсон Дж. Растяжка для каждого. – Мн.: ООО
«Попурри», 2002. – 224.
4. Ареф’єв В.Г., Єдинак Г.А. Фізична культура в школі (молодому
спеціалісту): Навчальний посібник для студентів навчальних закладів ІІIV
рівнів акредитації. – Кам’янець-Подільський: Абетка-НОВА, 2001 – 384 с.
5. Бальсевич В.К. Физическая культура для всех и для каждого. – Москва:
Физкультура и спорт, 2001. – 208 с.
6. Едвард Т. Хоули. Оздоровительный фитнес / Хоули Едвард Т., Френкс Б.
Дон. – Киев : Олимп. лит., 2000. – 354 с.
7. Земцова В. Валеологічні аспекти теорії фізичного виховання / В.
Земцова // Теорія і методика фізичного виховання і спорту. – 2007. – № 3.
– С. 59-6.
8. Иваницкая И.Н. Двигательная активность и здоровье детей / И.Н.
Иваницкая. – М.: Медицина, 1987. – 279 с.
9. Игнатьева Т.П. Практическая хатха-йога / Т.П. Игнатьева. – СПб.: Нева,
2003. – 127 с.
10. Комнева Т. Н. Шкала гибкости тела и ума // Фізична культура в школі. –
2000. -№1. -С. 56-57.
11. Кристенсен Э. Йога для всех: путь к здоровью / Э. Кристенсен. – М.:
Эксмо, 2007. – 192 с. 4.
12. Круцевич Т. Ю. Контроль в физическом воспитании детей, подростков и
юношей / Т. Ю. Круцевич.
 34

13. Круцевич Т.Ю. Методы исследования индивидуального здоровья детей и

подростков в процессе физического воспитания. – К.: Олимпийская
литература. 2003. – 232 с.
14. Круцевич Т.Ю., Вороб’єв М.И. Контроль у фізичному вихованні дітей
підлітків. – К.: НУФВСУ, 2005.- 196 с.
15. Линець М. М. Основи методики розвитку рухових якостей : навч.
Посібник / М. М. Линець. – Л. : Штабар, 1997.
16. Фалеев А. Секреты силового тренинга / Фалеев А. – М. : АСТ, 2010. –
319с.
17. Репина В. Растяжка – это здоровье и гибкость // Спорт в школе, 2006. –
№8. –С13.
18. Сутула А.В. Фізкультурно-оздоровчі заходи в режимі навчального дня як
ефективний засіб профілактики порушень постави у школярів / А.В.
Сутула, О.В. Пєшкова // Слобожанський науково-спортивний вісник. –
2012. – № 1. – С. 112-115.
19. Сутула В.О. Здоров’я школярів як соціально-педагогічна проблема / В.О.
Сутула, М.М. Кочуєва, Т.С. Бондар // Вісник Луганського національного
університету імені Тараса Шевченка. – Луганськ, 2010. – № 17 (204). – С.
295-305.
20. Сухарев А.Г. Двигательная активность и здоровье подрастающего
поколения / А.Г. Сухарев. – М.: Медицина, 1996. – 300 с.
21. Твердохліб М.М. Вплив рухової активності на фізичний розвиток і
здоров’я молодших школярів – 2009. – № 3. – С. 15-17.
22. Теорія і методика фізичного виховання : [підруч. для студ. вищ. навч.
закл. фіз. виховання і спорту] : у 2 т. / за ред. Т. Ю. Круцевич. – К. :
Олімпійська література, 2008. – Т. 1. – 391 с. ; Т. 2. – 366 с.
23. Фалеев А. Секреты силового тренинга : АСТ, 2010. – 319 с.
24. Фомин Н.А. Физиологические основы физического воспитания / Н.А.
Фомин. – М., 1981. – С. 44–45.
 35

25. Фразер Т. Йога для вас. Полное руководство для самостоятельных

занятий / Т. Фразер. – М.: ЗАТ «БММ», 2007. – 144 с.
26.Худолій О.М. Загальні основи теорії і методики фізичного виховання:
Навчальний посібник.- 2-е вид., випр. - Харків: «ОВС», 2008.
27.Худолій О.М. Основи методики викладання гімнастики: Навчальний
посібник. В 2-х частинах. – 3-е вид., випр. і доп. – Харків:»ОВС», 2004. –
Ч.1. – 414 с.
28.Худолій О.М. Основи методики викладання гімнастики: Навчальний
посібник. В 2-х томах. - 4-е вид., випр. і доп. - Харків:»ОВС», 2008. - Ч.2.-
464 с. М.
29.Шиян Б. М. Теорія і методика фізичного виховання школярів : [підруч.
для студ. вищ. навч. закл. фіз. виховання і спорту] : у 2 ч. / Б. М. Шиян. –
Т. : Навчальна книга – Богдан, 2004. – Ч. 1. – 272 с. ; Ч. 2. – 248 с.
30. Янкелевич Е. И. Осанка – красивая походка / Янкелевич Е. И. – М. : Физ.
культура и спорт, 2001. – 95 с.
 36

ДОДАТОК А
«Програма занять з розвитку гнучкості для групи дітей шкільного віку з
елементами танцювального уроку»
Понеділок День тижня

Частина
заняття та Вправи Дозування
час(хв)

Розминка 1. На носках; Виконувати

(діти 2. На п’ятках; вправу до
вишиковуют 3. Ходьба навприсядки; кінця залу.
ься у лінії з 4 4. Стрибки наприсядки;
чоловік) 5. Вихідне положення (далі В.п.): навприсядки, ноги
20хв. разом. Стрибок вгору з розкриттям в сторону ніг і рук,
повернутися у в.п.;
6. В.п.: встати карачки, таз до підлоги, животом на
верх. Ходьба на руках і ногах, високо тримаючи таз над
полом;
7. В.п.: стоячи, нахилитись, руки стоять на підлозі.
Виконати кроки руками, стати у планку, виконати
кроки ногами, повернутись у в.п.;
8. Мах вперед, зігнутим коліном доторкнутись до плеча
(чергуючи права, ліва нога);
9. Мах рівною ногою вперед, в сторону, назад;
10. Мах правою ногою вперед, поставити руки на
підлогу, мах лівою ногою назад;
11. Мах ногою вперед через стрибок;
12. За допомогою руки витягнути ногу якомога вище,
затримати у найвищому положенні: вперед, в сторону,
назад;
13. Вправи на відновлення дихання.
 37

Основна Партерна частина: 1.Повторюв

частина (1 1. В.п.: сидячи на полу, ноги рівні витягнуті вперед, альні
год) руки на полу – робота стопами: вправи – 8
 вверх – вниз; разів
 виворітно – разом; По 4
 кругові рухи; заходи.
2. Статичні
вправи –
затримка на
30 с.

(продовження таблиці)
2. «Складочка»:
 ноги рівні, стопи паралельно;
 зігнуті коліна в сторони, стопи виворітно;
 покласти ногу віще коліна, нахилитись до іншої
ноги, намагатись покласти коліно зверху іншого,
нахилитись вперед.поставити стопу за коліно
опорної ноги, скручування корпусу, спираючись
протилежним ліктем у зігнуте коліно;
3. «Метелик»:
 махові рухи колінами;
 покласти корпус вперед, лежати.
4. «Лотос»;
5. В.п.: лежачи на спині – притиснути коліно до плеча,
вирівняти ногу;
6. Прес:
 В.п.: на ліктях – ножниці ногами, додати ножниці
руками, затримка на 10с.
 Уявно намалювати ногами цифри від 1 до 10.
Відпочинок. Навпаки від 10 до 1;
 В.п.: планка – 1хв., додати стрибки ногами(на
ширині плеч/разом) – 10с.
7. Спина:
 В.п.: лежачи на животі, ножниці окремо ногами,
окремо руками.
 Підіймати протилежні руку і ногу(не торкаючись
підлоги);
 Пружинисто підіймати руки і ноги, утримувати
над підлогою;
 В.п.: лежачи на животі, руки біля грудної клітини.
Вирівняти руки, прогнутись назад.
 38

8. «Міст» (лежачи, стоячи);

9. В парах:
 В.п.: один лягає на спину, розкриваючи ноги у
квадрат, інший стає ногами на коліна. Діти
тримають один одного за руки;
 В.п.: один лягає на спину, розкриваючи ноги у
поперечний шпагат, інший натискає ноги вниз.
10. Шпагати (правий, лівий, поперечний).

(продовження таблиці)
Заминка В.п.: лежачи на спині, заплющити очі:
(5хв)  Витягнути руки вверх, ноги вниз. Максимально
розтягнутись у довжину;
 Притиснути коліно до плеча;
 Зігнути ногу в коліні, поставити стопу на інше
коліно, скручування на видиху;
 «Берізка»;
 Поставити ноги за головою, розслабити спину;
 Відпочинок лежачи який супроводжується
дихальними вправами.

Гра(5 хв) 1. Коли грає музика діти танцюють, коли музика

зупиняється дитина повинна зупинитися («завмерти»),
той хто продовжував рухатись вибуває з гри.
 39

Розминка 1. На носках; По 2 кола

(по колу) 2. На п’ятках; на кожний
10хв. 3. Ходьба навприсядки; вид вправи.
4. Стрибки наприсядки;
5. Вихідне положення (далі В.п.): навприсядки, ноги
разом. Стрибок вгору з розкриттям в сторону ніг і рук,
повернутися у в.п.;
6. крок з підняттям колін (хрестом);
Середа

7. jete (хрестом);
8. підскоки;
9. галоп з хлопком, з розворотом;
10. В.п.: встати карачки, таз до підлоги, животом на
верх. Ходьба на руках і ногах, високо тримаючи таз над
полом;
11. В.п.: стоячи, нахилитись, руки стоять на підлозі.
Виконати кроки руками, стати у планку, виконати
кроки ногами, повернутись у в.п.;
12. Вправи на відновлення дихання.

(продовження таблиці)
 40

Основна Партерна частина: 1.Повторю

частина 1. В.п.: сидячи на полу, ноги рівні витягнуті вперед, руки вальні
(1год 10хв) на полу – робота стопами: вправи – 8
 вверх – вниз; разів
 виворітно – разом; По 4
 кругові рухи; заходи.
2.
2. «Складочка»: Статичні
 ноги рівні, стопи паралельно; вправи –
 зігнуті коліна в сторони, стопи виворітно; затримка
покласти ногу віще коліна, нахилитись до іншої ноги, на 30 с.
намагатись покласти коліно зверху іншого, нахилитись
вперед.
3. «Метелик»:
 махові рухи колінами;
 покласти корпус вперед, лежати.
4. В.п.: лежачи на спині – притиснути коліно до плеча,
вирівняти ногу;
5. Прес:
 В.п.: на ліктях – ножниці ногами, додати ножниці
руками, затримка на 10с.
 В.п.: лежачи на спині, ноги зігнуті в колінах, руки
витягнуті перед собою. Підняти корпус я комога
вище, повернутися у в.п. 16р. Утримати корпус як
найнижче – 10с.
6. Спина:
 В.п.: лежачи на животі, ножниці окремо ногами,
окремо руками.
 Підіймати протилежні руку і ногу(не торкаючись
підлоги);
 Пружинисто підіймати руки і ноги, утримувати
над підлогою;
 В.п.: лежачи на животі, руки біля грудної клітини.
Вирівняти руки, прогнутись назад.
7. «Міст»:
 Лежачи;
 В.п.: сидячи, ноги на ширині плечей, зігнуті в
колінах, одна рука біля тазу на підлозі, інша перед
собою. Виконати міст через скручування у бік.
 Стоячи (на рівних руках, на ліктях).
8. Пів-шпагат(випад (з правої, лівої ноги));
9. Шпагати (правий, лівий, поперечний).
 41

(продовження таблиці)
10. Перехід з одного шпагату в інший, без допомоги
рук.
Діти вишиковуються у лінії по 4 чол., виконуючи
вправи, рухаючись вперед.
 Мах ногою вперед, в сторону, назад;
 Мах із затримкою ноги на максимальній висоті
(вперед, в сторону, назад);
 Підіймати ногу на максимальну висоту з
допомогою рук;
 Ходьба на «мосту»;
 «Колесо»;
 «Переворот».
 Стрибки «Разножка» (розкрити у повітрі
поперечний шпагат).
Заминка В.п.: лежачи на спині, заплющити очі:
(5хв)  Витягнути руки вверх, ноги вниз. Максимально
розтягнутись у довжину;
 Притиснути коліно до плеча;
 Зігнути ногу в коліні, поставити стопу на інше
коліно, скручування на видиху;
 «Берізка»;
 Поставити ноги за головою, розслабити спину;
 Відпочинок лежачи який супроводжується
дихальними вправами.
Гра(5хв) Діти стають у велике коло, швидко кидають м’яч один
одному викрикуючи ім’я того, кому передають м’яча.
Дитина виходить з гри, якщо помилилась називаючи
ім’я, або якщо впустила м’яч.
Розминка у Класична частина уроку:
вигляді 1. Позиції рук;
П’ятниця

класичного 2. Позиції ніг;

танцю. 3. «Releve»;
(1год 20хв) 4. «Plie»;
5. «Tendu»;
6. «Battement» на носок і на п’ятку;

(продовження таблиці)
 42

Партерна частина:
1. В.п.: лежачи на спині – притиснути коліно до плеча,
вирівняти ногу;
2. Виконувати мах ногою, лежачи на спині;
3. Мах ногою, лежачи на боку;
4. Мах ногою назад, стоячи на четвереньках;
5. Пів-шпагат(випад (з правої, лівої ноги))
6. В парах:
 В.п.: один лягає на спину, розкриваючи ноги у
квадрат, інший стає ногами на коліна. Діти
тримають один одного за руки;
 В.п.: один лягає на спину, розкриваючи ноги у
поперечний шпагат, інший натискає ноги вниз.
7. Шпагати (правий, лівий, поперечний).
8. Спина:
 В.п.: лежачи на животі, ножниці окремо ногами,
окремо руками.
 Пружинисто підіймати руки і ноги, утримувати
над підлогою;
 В.п.: лежачи на животі, руки біля грудної клітини.
Вирівняти руки, прогнутись назад.
9. «Міст» (лежачи, стоячи).
Заминка В.п.: лежачи на спині, заплющити очі:
(5хв)  Витягнути руки вверх, ноги вниз. Максимально
розтягнутись у довжину;
 Притиснути коліно до плеча;
 Зігнути ногу в коліні, поставити стопу на інше
коліно, скручування на видиху;
 «Берізка»;
 Поставити ноги за головою, розслабити спину;
 Відпочинок лежачи який супроводжується
дихальними вправами.
Гра(5хв) Діти стають у велике коло, швидко кидають м’яч один
одному викрикуючи ім’я того, кому передають м’яча.
Дитина виходить з гри, якщо помилилась називаючи
ім’я, або якщо впустила м’яч.

ДОДАТОК Б
 43

Результати рухових тестів до впровадження експериментальної

програми

Ім’я Показники тестів на гнучкість

№ Вік, (років)
дитини Назва тестів Результати тестів
1. Нахил вперед; 1) 20см;
2. «Міст»; 2) 60см;
1 Катя 9 3. Мах ногою; 3) 145см;
4.«Замок» у плечово- 4) Позитивний.
му суглобі.
1. Нахил вперед; 1) 15см;
2. «Міст»; 2) 52см;
2 Тимофій 12 3. Мах ногою; 3) 128см;
4.«Замок» у плечово- 4) Недостатній.
му суглобі.
1. Нахил вперед; 1) 17см;
2. «Міст»; 2) 50см;
3 Нікіта 11 3. Мах ногою; 3) 130см;
4.«Замок» у плечово- 4) Недостатній.
му суглобі.
1. Нахил вперед; 1) 14см;
2. «Міст»; 2) 57см;
4 Ліза 10 3. Мах ногою; 3) 132см;
4.«Замок» у плечово- 4) Недостатній.
му суглобі.
1. Нахил вперед; 1) 18см;
2. «Міст»; 2) 53см;
5 Аня 9 3. Мах ногою; 3) 110см;
4.«Замок» у плечово- 4) Позитивний.
му суглобі.
1. Нахил вперед; 1) 23см;
2. «Міст»; 2) 54см;
6 Лєра 11 3. Мах ногою; 3) 125см;
4.«Замок» у плечово- 4) Позитивний.
му суглобі.
1. Нахил вперед; 1) 19см;
2. «Міст»; 2) 54см;
7 Ніка 9 3. Мах ногою; 3) 125см;
4.«Замок» у плечово- 4) Недостатній.
му суглобі.

(продовження таблиці)
 44

1. Нахил вперед; 1) 14см;

2. «Міст»; 2) 55см;
8 Маша 12 3. Мах ногою; 3)150см;
4.«Замок» у плечово- 4) Недостатній.
му суглобі.
1. Нахил вперед; 1) 25см;
2. «Міст»; 2) 53см;
9 Віка 10 3. Мах ногою; 3)143см;
4.«Замок» у плечово- 4) Недостатній.
му суглобі.
1. Нахил вперед; 1) 21см;
2. «Міст»; 2) 60см;
10 Мар’яна 11 3. Мах ногою; 3) 155см;
4.«Замок» у плечово- 4) Позитивний.
му суглобі.

ДОДАТОК В
 45

Таблиця 3.2 – Результати контрольного дослідження

Ім’я Вік, Показники тестів на гнучкість

№
дитини (років) Назва тестів Результати тестів
1. Нахил вперед; 1) 25см;
2. «Міст»; 2) 64см;
1 Катя 9 3. Мах ногою; 3) 152см;
4.«Замок» у плечово- 4) Позитивний.
му суглобі.
1. Нахил вперед; 1) 21см;
2. «Міст»; 2) 60см;
2 Тимофій 12 3. Мах ногою; 3) 140см;
4.«Замок» у плечово- 4) Позитивний.
му суглобі.
1. Нахил вперед; 1) 21см;
2. «Міст»; 2) 56см;
3 Нікіта 11 3. Мах ногою; 3) 145см;
4.«Замок» у плечово- 4) Позитивний.
му суглобі.
1. Нахил вперед; 1) 24см;
2. «Міст»; 2) 63см;
4 Ліза 10 3. Мах ногою; 3) 145см;
4.«Замок» у плечово- 4) Позитивний.
му суглобі.
1. Нахил вперед; 1) 22см;
2. «Міст»; 2) 59см;
5 Аня 9 3. Мах ногою; 3) 145см;
4.«Замок» у плечово- 4) Позитивний.
му суглобі.
1. Нахил вперед; 1) 28см;
2. «Міст»; 2) 56см;
6 Лєра 11 3. Мах ногою; 3) 145см;
4.«Замок» у плечово- 4) Негативний.
му суглобі.
1. Нахил вперед; 1) 26см;
2. «Міст»; 2) 61см;
7 Ніка 9 3. Мах ногою; 3) 144см;
4.«Замок» у плечово- 4) Позитивний.
му суглобі.

(продовження таблиці)
 46

1. Нахил вперед; 1) 20см;

2. «Міст»; 2) 60см;
8 Маша 12 3. Мах ногою; 3)160см;
4.«Замок» у плечово- 4) Позитивний.
му суглобі.
1. Нахил вперед; 1) 29см;
2. «Міст»; 2) 60см;
9 Віка 10 3. Мах ногою; 3)155см;
4.«Замок» у плечово- 4) Позитивний.
му суглобі.
1. Нахил вперед; 1) 25см;
2. «Міст»; 2) 65см;
10 Мар’яна 11 3. Мах ногою; 3) 160см;
4.«Замок» у плечово- 4) Позитивний.
му суглобі.