МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ

«КИЇВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ
ІМЕНІ ІГОРЯ СІКОРСЬКОГО»

Факультет біомедичної інженерії

Кафедра біобезпеки і здоров’я людини

РЕФЕРАТ

з дисципліни: «Біологія спорту»

на тему « Методи оцінки фізичного розвитку»

Виконала:

студенка групи БР-02

Бондарчук А.В.

Київ 2020

ЗМІСТ
 1. ВСТУП………………………………………………………………………......3

2. Основні параметри фізичного

розвитку……………………………….....4

3. Метод
індексів…………………..........................................................6

4. Метод стандартів і антропометричних

профілів………………………….8

5. Оцінка фізичного розвитку за шкалами регресії..

………………….9

6. Оцінка фізичного розвитку комплексним

методом……………………...10

7. Оцінка фізичного розвитку центильним методом.…….

………………...11

8. ВИСНОВКИ………………………………………………………...13

9. ЛІТЕРАТУРА……………………………………………………….14
 ВСТУП

Фізичний розвиток — це процес становлення і змін біологічних форм і

функцій організму людини. Він залежить від природних життєвих сил
організму та його будови. Фізичний розвиток оцінюється рівнем розвитку
фізичних якостей, антропометричними і динамометричними показниками,
показниками формування постави.

Оцінка фізичного розвитку це невід’ємна частина життя людини,

особливо спортсмена. Визначається вона методами зовнішнього огляду та
антропометрії. Також є ряд методів, які допомагають правильно оцінити
фізичний розвиток людини, такими методами є метод стандартів, кореляції,
антропометричного профілю, індексів, за шкалами регресії та центильний
методом.

Проводять оцінку фізичного розвитку з самого дитинства, при тому

використовують не лише соматометричні величини, а також результати
фізіометричних вимірів ( наприклад життєва ємність легень, або сила
стиснення рук) та стоматоскопічних показників (жировідкладення,
кровонаповнення, відхилення в пропорціях тіла). Дуже важливо
використовувати всі методи в сукупності, тому що лише так можна
встановити, який фізичний розвиток дитини.

Мета оцінки визначити саме фізичний розвиток людини, якщо він

недостатній, потрібно скласти програму вправ, яка допоможе підвищити
фізичний розвиток.
 3

Основні параметри фізичного розвитку

В основі оцінки фізичного розвитку лежать параметри росту, маси тіла,

пропорції частин тіла, а також ступінь розвитку функціональних здібностей
його організму, таких як життєва ємність легень, м’язова сила рук та ін.,
тонус м’язів, тургор тканин та стан постави, всі ці параметри залежать від
зрілості клітинних елементів органів та тканин , функціональних здібностей
нервової системи та ендокринного апарату. Всі ми знаємо і самі так робимо,
що судимо фізичний розвиток по зовнішнім морфологічним
характеристикам. Але цінність таких даних зростає тільки в поєднанні з
функціональними параметрами організму.

Для об’єктивної оцінки фізичного розвитку краще всього морфологічні

параметри розглядати разом спільно з показниками функціонального стану.
Такими показниками є аеробна витривалість, це здатність виконувати роботу
середньої потужності і протистояти стомленню, аеробна означає робота з
участю кисню. Швидкісна витривалість, здатність витримувати
навантаження з великою швидкістю. Силова витривалість показує наскільки
довго м’язи зможуть підтримувати навантаження силового характеру.
Швидкісно-силова витривалість, здатність виконувати навантаження
силового характеру з максимальною швидкістю. Гнучкість, здатність
виконувати вправи з великою амплітудою за рахунок еластичності м’язів.
Швидкість, здатність максимально швидко чергувати скорочення м’язів. І
таким самим важливим показником фізичного розвитку є постава.

Послідовність і структура методики оцінки ступеня фізичного розвитку

можуть бути представлені у вигляді такого алгоритму:
1) Проведення соматометрії і збір фактичних антропометричних даних про
дитину в повному обсязі (зріст, маса тіла, периметри голови, грудної клітки,
плеча, стегна, гомілки, обчислення антропометричних індексів).

2) Визначення необхідних показників фізичного розвитку дитини даного віку

на основі емпіричних формул та довідкових таблиць.

3) Зіставлення фактичних антропометричних даних дитини з середніми

належними показниками фізичного розвитку дітей даного віку. Розрахунок
процентного та сигмального відхилення між фактичними і належними
показниками фізичного розвитку, визначення ділянки центильного ряду.

4) Занесення даних до таблиці.

5) Оцінка пропорційності фізичного розвитку дитини відповідно до зросто-

масових показників.

6) Оцінка рівня фізичного розвитку з урахуванням відповідності чи

невідповідності її віку.

7) Написання висновків.
 5

Метод індексів

Метод індексів схожий на визначення корелятивних зв’язків між ознаками

фізичного розвитку, але є простішим. Більшість індексів науково не
обґрунтовано, тому можуть бути використані лише для орієнтовної оцінки
фізичного розвитку. Є дуже багато індексів, але найбільш використовуванні
ваго-ростові індекси, грудно-ростові індекси та «життєві» індекси.

Цей метод має дуже просту техніку, тому його доречно використовувати з
метою оцінки фізичного розвитку спортсменів, особливо в динамічних
спостереженнях.

Зараз розповім, на які групи поділяються індекси і які вони бувають:

Ваго-ростові індекси

1) Індекс Брока: вага тіла в «нормі» повинна дорівнювати довжині тіла без
100 одиниць.

2) Індекс Кетле: індекс показує, кількість грамів ваги тіла на 1 см довжини

тіла.

Чим ці індекси цікаві, вони засновані на тому, що зі зміною довжини тіла

на 1 довжини вага мусить змінюватись на 1 кг. Проте застосування методу
кореляції показало, що це не зовсім точно. За даними П.Н. Башкірова, зі
зміною довжини тіла на 1 довжини чоловіки вага тіла змінюється на 640г., а у
жінок – на 700 г.

3) Індекс Ліві: у дорослого чоловіка становить 23,0–24,0. Слабкий фізичний

розвиток характеризується індексом менше 23,0, а високий – більше 24,0. У
новонароджених індекс дорівнює 29,7, а у 10–11 річних – 22,8.
 Також відомо, що надлишкова маса тіла є фактором ризику багатьох
захворювань і має негативний вплив на стан здоров'я у будь-якому віці.

Деякі фахівці вважають схильність до повноти з віком нормальним

явищем, пов'язаним з віковими процесами. Хоча, на думку багатьох
вітчизняних і зарубіжних вчених, таких як Н. М. Амосов, А. Л. Мясников,
стабільність маси тіла є ознакою збалансованого приходу і витрати калорій і
відсутність фактора ризику багатьох захворювань. Однак треба пам'ятати, що
з віком у людини в разі малої рухової активності відбувається заміщення
м'язової тканини жирової. Це можливо навіть при постійній масі тіла. Разом з
тим маса тіла залежить не тільки від зовнішніх факторів, а й від
індивідуально-типологічних, конструкційних особливостей організму. У
зв'язку з цим заходи щодо її оптимізації треба проводити з урахуванням усіх
обставин.

Грудно-ростові індекси

1) Індекс пропорційності розвитку грудної клітини. Середні дані серед

чоловіків + 5,8 см, тоді + 3,8 см. Природно, що у широкогрудих спортсменів
цей індекс перевищить, ніж вузькогрудих.

2) Життєвий індекс служить для визначення функціональних можливостей

апарату зовнішнього дихання. Для дорослих чоловіків середній показник 60
мл, тоді – 50 мл, для спортсменів – 60–70 мл, для спортсменок – 55–60 мл на
1 кг ваги.
 7

Метод стандартів і антропометричних профілів

Запропонував метод стандартів і антропометричних проффілів німецький

антрополог Р. Мартін. Стандарти – це спеціальні оціночні таблиці середніх
величин ознак фізичного розвитку, отриманих при статистичній обробці
антропометричних даних (довжини тіла, обхвати грудях, ваги тіла, і т.п.)
значної частини осіб однорідної групи (віком, статі, професії та т.п.). У цьому
крім середньої арифметичній величини враховується квадратичне
відхилення, що дозволяє оцінити рівень варіювання ознаки. Більша частина
антропометричних ознак залежить від росту, тому групи доцільно поділяти
по росту. Фізичний розвиток певного індивідуума по оціночним таблицям
порівнюється зі фізичним розвитком тієї групи, до якої він належить.

Як саме проходить оцінка фізичного розвитку? Оцінка за стандартами

виробляється так. Ознаку, яку треба оцінити, порівнюють за таблицею з її
середнім арифметичним відповідній ростовій групі і обчислюють
відмінність між ними. Потім визначають, скільки квадратичних відхилень
міститься у цієї різниці (при цьому різницю ділять на величину сигми), і
встановлюють рівень фізичного розвитку обстежуваного.

Недоліки методу стандартів, і антропометричних профілів зводяться, по-

перше, для використання підсумкового квадратичного відхилення, хоча
відомо, що може служити показником мінливості лише незалежних ознак, а
по-друге, до того що, при оцінці фізичного розвитку в ролі основної ознаки
розглядають довжину тіла, а вага і обхват грудей у залежності від довжини
тіла.
 8

Оцінка фізичного розвитку за шкалами регресії

Використання методу оцінки фізичного розвитку за шкалами регресії

дозволяє подолати основний недолік методики сигмальних відхилень, а саме
відокремлений характер оцінки кожної соматометричної ознаки. На основі
стандартів антропометричних показників і коефіцієнтів регресії будуються
таблиці - шкали регресії, за допомогою них і оцінюється фізичний розвиток,
а саме його рівень і гармонійність. В якості базового показника
використовується довжина тіла, і по відношенню до неї визначаються маса
тіла і окружність грудної клітини, їх величина і ступінь відповідності. У
зв'язку з тим, що маса тіла знаходиться в досить тісному прямому
корелятивному зв'язку з величиною окружності грудної клітки, то в деяких
оціночних таблицях фізичного розвитку дані лише два показника - довжина і
маса тіла.

Перший етап проведення індивідуальної оцінки фізичного розвитку за

оціночними таблицями шкал регресії спрямований на пошук групи (розвиток
середній, нижче середнього, вище середнього, низький, високий), до якої слід
віднести ріст дитини. Далі знаходять показники маси тіла та обводу грудної
клітки, що повинні відповідати фактичному ростові і порівнюють з ними
фактичні показники ознак, які досліджуються. Для цього від величини
фактичного розвитку ознаки віднімають стандартне його значення та ділять
на сигму регресії для досліджуваної ознаки.

За умови низького зросту, надлишку або дефіциті маси може бути

необхідною консультація фахівців, таких як ендокринолог, педіатр,
гастроентеролог та ін.
 9

Оцінка фізичного розвитку комплексним методом

Комплексний метод оцінки фізичного розвитку дозволяє урахувати як

особливості морфофункціонального стану організма, так і відповідність рівня
його біологічного розвитку календарному вікові. Спочатку оцінка йде за
даними довжини тіла, щорічного збільшення довжини тіла, числа постійних
зубів, ступеня розвитку вторинних ознак статевого дозрівання, терміну
окостеніння кисті визначають біологічний вік дитини та порівнюють його з
календарним. У залежності від значень отриманих показників він може
відповідати календарному вікові, випереджувати або відставати від нього. На
сьогодні часто зустрічаються підлітки, які зовсім не виглядають на свій вік,
дівчата починають швидко рости, у хлопців рано з’являється волосся на
обличчі, отже їх біологічний вік випереджує календарний.

Наступний етап комплексного методу пов'язаний з оцінкою

морфофункціонального стану організму із застосуванням шкал регресії та
вікових стандартів розвитку функціональних показників.

Фізичний розвиток вважається:

- гармонійним, якщо величини маси тіла і обводу грудної клітки

відрізняються від нормативних значень ±1 одиницю.

- дисгармонійним, якщо величини маси тіла і обводу грудної клітки

відстають або випереджають за рахунок надлишкових жировідкладень
стандартні значення на 1-2 одиниці.

- різко дисгармонійним, якщо величини маси тіла і обводу грудної клітки

відстають або випереджають за рахунок надлишкових жировідкладень
нормативні показники більш, ніж на ±2 одиниці.
 10

Рівень фізичного розвитку за ростом визначається за допомогою шкал

регресії або у випадку їх відсутності за методом сигмальних відхилень. Як і в
попередньому випадку існують 5 оцінок фізичного розвитку за ростом:
високий, вище середнього, середній, нижче середнього, низький.

Оцінка фізичного розвитку центильним методом

Центильний метод, на відміну від традиційних, які орієнтовані на оцінку

ознак фізичного розвитку, є ефективним непараметричним способом
стислого опису характеру їх розподілу, котрий має право- або лівосторонню
асиметрію. Сутність центильного методу полягає у зіставленні фактичної
ознаки розвитку окремої характеристики фізичного розвитку з
упорядкованим рядом, що включає у свою структуру весь діапазон коливань
досліджуваної ознаки, розподілений на 100 інтервалів, попадання в які має
рівну імовірність, але розміри цих центильних інтервалів у абсолютних
одиницях вимірювань неоднакові.

Для визначення ступеня фізичного розвитку використовують сім

фіксованих центилів: 3-й, 10-й, 25-й, 50-й, 75-й, 90-й та 97-й і відповідно
вісім центильних інтервалів:

 1-й інтервал (нижче 3%) - дуже низькі показники;

 2-й інтервал (від 3% до 10%) - низькі показники
 3-й інтервал (від 10% до 25%) - знижені показники
 4-й та 5-й інтервали (відповідно від 25 до 50% та від 50% до 75%) -
середні показники;
 6-й інтервал (від 75% до 90%) - підвищені показники;
 7-й інтервал (від 90% до 97%) - високі показники;
 8-й інтервал (вище 97%) - дуже високі показники
 11

Індивідуальну оцінку морфофункціональних показників проводять за

одновимірними оціночними шкалами, що включають у свою структуру
розмах коливань (максимальне та мінімальне значення), центральну
тенденцію та 8 центильних інтервалів і дозволяють визначити як окремі
характеристики розвитку соматометричних ознак, так і, ураховуючи той
факт, 4-й та 5-й інтервали номограми характеризують гармонійний фізичний
розвиток, 3-й та 6-й інтервали - дисгармонійний, 1-й та 2-й і 7-й та 8-й - різко
дисгармонійний за рахунок дефіциту або надлишку маси тіла, ступінь
гармонійності фізичного розвитку.
 12

ВИСНОВКИ

Отже, в основі оцінки фізичного розвитку обов’язково лежать параметри

росту, маси тіла, пропорції розвитку окремих частин тіла, а також ступінь
розвитку функціональних здібностей його організму. В кожний віковий
період організм характеризується визначеними морфологічними та
фізіологічними особливостями та своєрідною властивістю реагувати на різні
чинники зовнішнього середовища. Особливо це різко виражено у дітей під
час вікової кризи.

Нині є кілька методів оцінки фізичного розвитку: метод індексів, метод

стандартів, і антропометричних профілів, метод кореляції і шкал регресії.
Простота техніки обчислення дозволяє вживати метод індексів з метою
оцінки фізичного розвитку спортсменів, особливо в динамічних
спостереженнях.
 13

ЛІТЕРАТУРА

1. Даценко І.І. Профілактична медицина. Загальна гігієна з основами екології.

- К.: Здоров'я, 1999. - С.576-578.

2. Дорохов Р.Н., Губа В.П. Спортивна морфологія. – М., 2002.

3. Енциклопедія спорту. – К., 2000.

Інтернет джерела:

1. https://pidru4niki.com/92490/pedagogika/metodi_otsinki_fizichnogo_rozvitku

2. https://stud.com.ua/150956/meditsina/metodi_otsinki_fizichnogo_rozvitku
14