Фізична терапія при

плевриті
Підготувала:
Студентка БР-02
Бондарчук Анастасія
Плеврит — запалення плеври. Здебільшого є вторинним
захворюванням і виникає як ускладнення до пневмонії,
туберкульозу легень, ревматизму та ін­ших хвороб.
Розрізняють сухий і ексудативний (випітний) плеврит. При
сухо­му плевриті на листках плеври відкладаються волокна
фібрину, що можуть призвести до утворення спайок у
плевральній порожнині, обмеженню екскур­сії легень. При
ексудативному плевриті в плевральній порожнині
з'являється запальний ексудат і при накопиченні, він
починає зміщувати і стискувати леге­ню та сусідні органи,
в першу чергу серце, діафрагму, печінку Під час роз­
смоктування ексудату можуть утворюватися спайки у
вигляді тяжів, шварт, що значно обмежує рухливість і
вентиляцію легень та діафрагми, викликає біль при
поглибленні дихання, зміні положення тіла, рухах.
Захворювання розпочинається, переважно, гостро. Хворі
скаржаться на біль у боці, болісний кашель, задишку,
високу температуру, загальну слабкість. При
ексудативному плевриті ці явища більш виражені, стан
хворого тяжкий, перебіг захворювання довший, ніж при
сухому плевриті.

Плеврит лікують комплексно. Застосовують

болезаспокійливі, жарозни­жувальні, десенсибілізуючі
засоби і специфічні медикаменти для лікування ос­
новного захворювання, а також засоби фізичної
реабілітації. При ексудативно­му плевриті у деяких
випадках використовують оперативний шлях видалення
випоту: роблять плевропункцію і відкачують рідину.

У лікарняний період реабілітації застосовують ЛФК,

фізіотерапію.
Фізіотерапію призначають у гострій стадії ексудативного плевриту, за умови не
туберкульозного походження захворювання, з метою протизапаль­ної, знеболюючої дії на
організм; покращання крово- і лімфообігу у плевральній порожнині, розсмоктування ексудату,
попередження або ліквідації плев­ральних зрощень; загального зміцнення організму.
Використовують солюкс, місцеві світлові ванни, гірчичники, локальні зігріваючі компреси,
УФО, діадинамотерапію. Після стихання гострих явищ призначають індуктотермію, УВЧ-
терапію, медикоментозний електрофорез, парафіно-озокеритові аплікації.
Ексудативний плеврит. Лікувальну фізичну культуру призначають після
зменшення гострих проявів захворювання при температурі, близькій до нор­
мальної, ослабленні болю, зменшенні задишки, тахікардії та ексудату, покра­
щанні загального стану хворого. Вона протипоказана при гострому перебігу
процесу, високій температурі, дихальній недостатності, значному болю при
диханні, великій кількості ексудату.
Її завдання: збільшення амплітуди рухів грудної клітки і діафрагми,
нормалізації дихального акту і вентиляції легень; активізації крово- і
лімфообігу в легенях і плевральній порожнині, прискорен­ня розсмоктування
ексудату, протидія утворенню плевральних спайок та спри­яння
розсмоктуванню тих, що вже виникли; відновлення функції дихальної і
серцево-судинної систем, адаптація організму до поступового підвищення фі­
зичних навантажень.
 Постільний режим передбачає використання лікувальної гімнастики са­мостійних занять, що
повторюються через 1-1,5 год. Комплекси складаються з простих вправ для кінцівок, тулуба, що
виконуються з вихідних положень ле­жачи на спині, на хворому боці, сидячи чи напівсидячи, а в
подальших занят­тях — на здоровому, якщо випіт не досяг рівня III-IV ребра, що може зсунути
середостіння. Вправи повторюють 4—8 разів, темп повільний, тривалість занят­тя 8-10 хв, вона
поступово збільшується до 12-15 хв.
Вступна частина Основна частина

1. І. п. - лежачи на спині, руки вздовж 1. І. п. - лежачи на хворому боці. Піднімання руки вгору - вдих, на
тулуба. Повне і спокійне дихання. 4-5 видиху рукою натискати на бічну поверхню грудної клітки. 3-4 рази.
разів. Ритмічне дихання, вдих через Активізувати дихання на здоровій стороні.
ніс.
2. І. п. - те саме. Почергове підтягування ніг, зігнутих у колінному і
2. І. п. - те саме. Піднімання руки на тазостегновому суглобах, до грудної клітки. 2-3 рази. Темп повільний,
ураженій стороні за допомогою іншої звертати увагу на ритмічність і правильність дихання.
руки. 3-4 рази. Дихання не
затримувати. 3. І. п. - лежачи на спині. «Ходьба» лежачи протягом 20-30 с. Темп
середній.
3. І. п. - те саме. Почергове
підтягування ніг до живота і грудей. 2- Пауза відпочинку - 30-40 с.
3 рази. Підтягування ноги на видиху.
5. І. п.-лежачи на спині. Нахили тулуба в сторони. 2-4 рази. Темп
повільний. Дихання ритмічне.
У напівпостільному руховому режимі, який призначається, приблизно, наприкінці тижня, можна
застосовувати вихідні положення стоячи і сидячи на стільці, з яких виконуються вправи для всіх м'язових
груп. Спочатку обе­режно, а потім більш активно робляться нахили, повороти, обертання тулуба з
поглибленим диханням. Ці спеціальні вправи виконують без рухів руками, потім вони підключаються до рухів
тулуба, що значно підсилює екскурсію ле­гень та діафрагми, вентиляцію легень в нижніх відділах з боку
піднятої руки. Статичні дихальні вправи виконують у положенні сидячи та стоячи, руки на голові або підняті
вгору, лежачи на спині і здоровому боці. Хворий повинен ди­хати ритмічно, поступово форсуючи як вдих, так і
видих. Вправи повторюють 6-12 разів, темп повільний і середній, тривалість заняття лікувальної гімнас­тики
20-25 хв. Окрім цього самостійних занять призначають ранкову гігієніч­ну гімнастику, лікувальну ходьбу.
1. Вправи для дрібних і середніх
м'язових груп рук і ніг. 2-3 хв. Мета:
підготовка організму до виконання
вправ основної частини.

2. Вправи для тулуба в поєднанні з

глибоким диханням. Тривалість 12-
20 хв. Мета: відновлення
нормальних функцій нервово-
регуляторних механізмів та
ліквідація патологічних рефлексів.

3. Дихальні вправи. Мета: боротьба з

розвивающимся спайковим процесом,
тренування дихального апарату,
зміцнення організму хворого.
4. Ходьба. Заключна частина

5. Вправи для дрібних м'язових

груп рук і ніг. 2-3 хв. Мета:
поступове зниження навантаження.

6. Дихальні вправи. Тривалість

процедури - 16-26 хв.
Вільний руховий режим, що розпочинається орієнтовно з 10-го дня, перед­бачає спеціальні вправи з
використанням гімнастичних палиць, медиболів (рис. 5.10), обручів, висів та упорів на гімнастичній стінці на
лаві. Динамічні дихальні вправи виконують з так званим "зустрічним диханням", при якому розширення і
розтягнення грудної клітки не супроводжується характерним для такого руху вдихом, а видихом. Такий спосіб
сприяє розходженню вісцераль­них і парієнтальних листків плеври, розтягненню спайок.

Залежно від локалізації плевральних змін добираються вихідні положен­ня, що збільшують екскурсію легень і
діафрагми на ураженому боці. Так, для розтягнення спайок у бокових відділах використовують вихідне
положення ле­жачи на здоровому боці з валиком під грудною кліткою або стоячи, з якого роб­лять нахили тулуба
у здоровий бік. Комплекси доповнюють вправами загаль-норозвиваючими, на розслаблення і для корекції
постави. Навантаження збіль­шують за рахунок тривалості занять до 30-35 хв. Акцентують увагу хворого на
необхідність самостійних занять, які виконуються 8-10 разів на день.
Вступна частина Основна частина

1. І. п. - сидячи на ліжку, кисті рук на плечах.

1. І. п.-те саме. Дихальна вправа. 2-3 рази. Вдих і видих через
Після глибокого вдиху на видиху по черзі ніс.
здійснювати кругові рухи ліктями в одну й 2. І. п. - стоячи, ноги на ширині плечей, руки зігнуті, кисті на
іншу сторону. 3-5 разів. Слідкувати за потилиці. Повороти тулуба в сторони. 4-5 разів. Темп середній,
правильним ритмом дихання. Темп середній. дихання довільне.
3. І. п. - стоячи, ноги на ширині плечей, руки опущені. Згинання
2. І. п. - сидячи на ліжку, руки на поясі. рук з торканням плечей, випрямлення рук в сторони, згинання
Почергове підтягування ноги до грудей і рук з торканням пальцями плечей, повернутися в і. п. 3-4 рази.
живота. 3-4 рази. Не допускати значною Дихання довільне, вдих і видих через ніс, темп середній.
хворобливості. Темп середній, дихання 4. І. п. - те саме. Нахили тулуба в сторони. 4-6 разів. Темп
довільне. середній.
5. І. п. - те саме. На вдиху підняти руки вгору, на видиху
3. І. п. - стоячи, ноги разом, руки вздовж опустити з наступним натисканням на грудну-клітку в області
тулуба. Ходьба з поступовим прискоренням і діафрагми. 5-6 разів. Темп середній, видих через ніс, тривалий.
уповільненням. 60 с. Дихання глибоке, 6. І. п. - стоячи, ноги разом, руки на поясі. Відведення
ритмічне. випрямленою ноги назад з одночасним відведенням ліктів
назад, повернутися в і. п. 3-4 рази. Дихання довільне.
7. І. п. - стоячи, ноги на ширині плечей, гімнастична палиця за
спиною. Нахил тулуба вперед з відведенням палиці догори -
видих. Повернутися в і. п. - вдих. 4-6 разів. Видих енергійний.
Сухий плеврит. ЛФК починають проводити за методикою
напівпостільно-го рухового режиму, а потім —- вільного. На
відміну від хворих на ексудатив­ний плеврит у названих
пацієнтів загальне навантаження трохи більше, часті­ше
застосовують вправи у положенні лежачи на здоровому боці,
дихальні з ру­хами руками на хворому боці. Як і при
ексудативному плевриті, в гострій ста­дії захворювання раніше
за всі засоби фізичної реабілітації призначають такі самі
фізіотерапевтичні методи лікування.
Післялікарняний період реабілітації проводиться в умовах поліклініки. Призначають ЛФК,
лікувальний масаж, фізіотерапію.

Лікувальну фізичну культуру застосовують для загально­го зміцнення і загартування

організму, підвищення його неспецифічної опір­ності; повного відновлення функцій дихальної і
серцево-судинної систем; адаптації організму до фізичних навантажень побутового і
виробничого харак­теру. Використовують лікувальну і ранкову гігієнічну гімнастику, прогулянки,
теренкур, веслування, ігри, пересування на лижах, катання на ковзанах. Під час занять
виконують загальнорозвиваючі і спортивно-прикладні вправи, впра­ви з вихідних положень, що
сприяють збільшенню амплітуди рухів легень і ді­афрагми.

Фізіотерапію призначають для підвищення неспецифічної опір­ності і стимуляції захисних

механізмів до дії патологічних чинників та чинни­ків зовнішнього середовища; активізації крово-
і лімфообігу в плевральній порожнині, ліквідації спайок; загартування пацієнта.
Використовують сонячно-повітряні ванни, обтирання (обливання), дощовий душ, електрофорез
з роз­смоктуючими речовинами, мікрохвильову терапію, аеротерапію.
Хворим показано санаторно-курортне лікування. Рекомендуються приморські, степові і
лісостепові кліматичні курорти, місцеві профільовані санаторії.
Лікувальний масаж призначають для попередження або розтяг­
нення спайок, покращання скорочувальної здатності дихальних
м'язів, легене­вої вентиляції. Масажують груди, спину, міжреберні
проміжки.
Протипоказання:
• не виконувати при гострої респіраторної інфекції;
• при перитоніті;
• якщо в анамнезі хворого був перенесений інфаркт міокарда або
інсульт;
• при гострому холециститі;
• ексудативний плеврит;туберкульоз легенів.
Завдання масажу

Такий метод призначається для того, щоб прискорити активізацію лімфо– і кровообігу в
легенях. Якщо правильно проводити масаж, то можна швидко стимулювати рухливість
грудної клітини.Необхідно відзначити, що такі сеанси при плевриті допомагають
зменшити спайкові процеси. Якщо під час перебігу хвороби спаєчних процесів немає, то
масаж призначається в якості профілактики
 Прийоми, використовувані при масуванні області спини
Поглажування
Будь-який масаж при захворюваннях органів дихання починається з поглажування. Даний прийом допомагає
розслабитися і підготуватися до інших, більш інтенсивних і тривалих прийомів. При бронхіті, пневмонії,
плевриті й емфіземі масажистом застосовуються різні типи поглажування. Це подовжнє, поперечне,
прямолінійне, зиґзаґоподібне, колоподібне, щипцеподібне, хрестоподібне, S-подібне, вилкоподібне,
граблеподібне, гребнеподібне поглажування. рямолінійне поглажування виконується в подовжньому або
поперечному напрямку. Спочатку масажується верхня частина спини, ділянки C7-D10 (мал. 1). Потім
проводиться масажування грудної області на ділянках D1-D9. Після масування грудного відділу переходять до
шийного відділу (ділянки З4-З6).
При подовжньому поглажуванні рука масажиста робить рух пряме, пропрасовуючи м'яза спини і визначаючи
болючі ділянки. Їх варто запам'ятати, тому що на цих ділянках необхідно при змінювати менш інтенсивні
рухи, щоб уникнути сильних болючих відчуттів. Крім цього, нажим у даній області може спровокувати
тривалий приступ кашлю, що також небажано.
Розтирання
Розтирання найкраще застосовувати відразу після поглажування, тому що цей прийом створює
більш сильний вплив на шкіру, збільшуючи її еластичність, а також на м'язи і тканини. Розтирання
підсилює лімфо- і кровообіг, рух міжтканинної рідини. Напруженість м'язів при цьому стає менше,
знижується нервова збудливість. Розтирання є перехідним прийомом між підготовчим
поглажуванням і основним розминанням.
При плевриті, бронхіті, пневмонії й емфіземі легень застосовуються наступні види розтирання:
поперечне, подовжнє, прямолінійне, зиґзаґоподібне, спіралевидне, колоподібне, S-подібне,
щипцеподібне, вилкоподібне, граблеоподібне, гребнеподібне, пиляння, штрихування. Кожний з цих
прийомів розділяється на кілька підвидів і має різні техніки виконання.
Розминання
Розминання є одним з основних прийомів, використовуваних у масажі. На нього приділяється
найбільша кількість часу. Прийом має кілька видів, що розрізняються по техніці виконання. При
лікуванні легеневих захворювань проводяться наступні види розминання: ординарний, подвійний
ординарний, подвійний кільцевий, подвійний кільцевий комбінований, колоподібне і подвійний
гриф. Крім цього, використовують накочування, розтягання, натиснення, зрушування,
проминання. Прийоми виконуються кінцевими фалангами чотирьох пальців, кінцевими
фалангами великих пальців, підставою долоні і пальцями, стиснутими в куркуля.
Ударні прийоми
Ударні прийоми також можна використовувати при гострому бронхіті,
плевриті, пневмонії й емфіземі легень. Вони виконуються на верхній зоні
спини, на ділянках C7-D10.
Ударні прийоми викликають скорочення м'язових волокон, що проходять по
всій довжині м'яза. Завдяки цьому збільшується приплив крові до масованої
ділянки і підвищується тонус м'язів. До проведення ударних прийомів м'яза
необхідно добре розслабити.
Ударні прийоми бувають різних видів. При легеневих захворюваннях
використовують в основному поплескування, рублення, поколачування і
пунктування.
Вібрація
Вібрація являє собою масажний прийом, при якому вплив на масовану ділянка відбувається у
вигляді коливань, що передаються з різною швидкістю й амплітудою. У вібрації багато
загального з ударними прийомами, але є деякі специфічні відмінності.
Розрізняють переривчасту і непереривчасту вібрацію. Кожний з цих видів має кілька підвидів.
Так, переривчаста вібрація (рис. ) буває пунктирною, палочковою і точковою. До
непереривчастої вібрації (рис. ) відноситься струшування, струс і підштовхування.
Непереривчаста вібрація виконується долонею або пальцями і з захопленням тканин.
Прийоми, використовувані при масуванні грудної області

Для масажу грудної області використовуються практично ті ж самі прийоми, що

і для верхньої частини спини. У результаті в цій області поліпшується
кровопотік у грудних м'язах, збільшується крово- і лімфоутворення, напруга
м'язів стає менше або зникає зовсім. Нерідко при виконанні прийомів починає
відходити мокротиння. Варто заздалегідь подбати про цьому і приготувати
спеціальний посуд для неї. Після звільнення бронхів масаж можна продовжити.
Варто пам'ятати про те, що масування потрібно робити акуратно, тому що
близько знаходиться область серця і різкі інтенсивні рухи можуть спровокувати
болючі відчуття в області грудини, викликати приступ кашлю.
При плевриті, пневмонії, гострому бронхіті й емфіземі легень для масування
області грудей застосовуються поглажування, розтирання, розминання й ударні
прийоми. Масування починають з поглажування, а потім переходять до більш
інтенсивних прийомів.
ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!