Водно-електролітний і

кислотно-лужний обміни у
дітей

Ажищенко Н. О.
6м
 План
Вода як основний структурно - пластичний
1 компонент організму

2 Види втрати рідини новонародженим і немовлятами

Склад внутрішньоклітинної та позаклітинної

3 рідинних середовищ організму, передумови
розвитку ексикозу у дітей, клінічна характеристика.

4 Поняття гематокриту, його зміни при патологічних станах.

5 Механізм регуляції водно-сольового обміну

 Основні лабораторні показники водно-
6 електролітного обміну

7 Механізм регуляції кислотно-лужного обміну у дітей

8 Патогенез розвитку метаболічного ацидозу

9 Патогенез розвитку метаболічного алкалозу

10 Потреба дитини у воді в залежності від віку і маси

 Вода грає велику роль в розвитку, зростанні і
фізіологічних функціях живого організму.

Вода як •Всі життєво важливі процеси в організмі протікають у

водних розчинах органічних і неорганічних, речовин.

основний Рідини організму (кров, лімфа, тканинна рідина), що

структурно - омивають в складному тваринному організмі клітинні
елементи, беруть безпосередню участь в процесах

пластичний обміну речовин. Універсальним внутрішнім

середовищем для всіх органів і тканин організму є кров.

компонент Кров і лімфа нашого організму переважно складаються з

організму води. Лімфа (від лат. – чиста вода, волога) – рідина, що

міститься в лімфатичних судинах хребетних тварин і
людини.

Завдяки властивостям води як розчинника кров і лімфа

служать ідеальним середовищем для протікання в
організмі найскладніших хімічних процесів. Здатність
організму підтримувати постійну температуру тіла в
значній мірі обумовлена трьома фізичними
властивостями води:
•вода володіє високою здатністю запасати тепло;
•вода має високий ступінь теплопровідності. Завдяки
цьому тепло легко відводиться з глибоко розташованих
частин тіла;
•вода постійно випаровується з поверхні легенів і шкіри.
При випаровуванні втрачається значна кількість тепла,
що має значення для процесів фізичної теплорегуляції.
Види втрати рідини новонародженим і
немовлятами
 Склад
внутрішньоклітинної
та позаклітинної
рідинних середовищ
організму

•Перерозподіл рідини: У
дорослих рідина
становить біля 70% маси
тіла - і 2/3 за рахунок
інтрацелюлярної частини
У новонародженої
дитини 75-80% - і 2/3 за
рахунок
екстрацелюлярної
частини
Розвиток ексикозу у дітей

•Ексикоз спостерігається головним чином при

• гострих киш­кових коли з'являється блювота і водянисті
випорожнення
• порушенні харчування,
• перегріванні,
• ГРВІ

•Це пов'язане з високою проникненістю кишковника щодо отрути і

продуктів порушеного розщеплення харчових речовин, схильністю
організму до генералізованих реакцій при інтоксикації, напругою та
недосконалістю регулювання водно-електролітного обміну.
Ознаки
різних
типів
зневодне
ння
 Поняття гематокриту, його зміни при патологічних станах

Гематокрит- це відношення об'єму еритроцитів до об'єму крові. Зрідка гематокрит

визначається як відношення сумарного обсягу усіх формених складників крові
(еритроцити, лейкоцити, тромбоцити) до загального обсягу крові. Різниця в цьому
визначенні невелика, оскільки 99 % загального об'єму формених елементів крові
складають саме еритроцити.
У нормі гематокритне число:
у чоловіків дорівнює 0,40—0,48
в жінок — 0,32—0,42
У новонароджених гематокрит приблизно на 20 % вищий, а у маленьких дітей —
приблизно на 10 % нижчий, ніж у дорослих.

У 1-й день після народження гематокритне число вище, ніж у дорослих і становить 54
%. На 5-8 добу в новонародженого гематокритне число становить 50-52 %, до
завершення 1-го місяця — 42 %. У дитини віком 1 рік гематокритне число дорівнює
35 %, у 5 років — 37 %, в 11-15 років — 39 %. Під час завершення статевого
дозрівання гематокритне число досягає показника дорослих.

Гематокрит нижчий у периферійній (капілярній) крові порівняно з «центральною»

 Гематокрит підвищений Гематокрит знижений

Еритроцитози:
– первинні (еритремія)
– викликані гіпоксією різного
походження Анемія
– новоутворень нирок, що Збільшення об’єму
супроводжуються посиленим циркулюючої крові:
утворенням еритропоетину – вагітність (особливо друга
– при полікістозі та гідронефрозі половина)
нирок – гіперпротеїнемії
Зменшення об’єму циркулюючої Гіпергідратація
плазми крові (опікова хвороба,
перитоніт та ін.)
Дегідратація
Механізм
регуляції
водно-
сольовог
о обміну
 • Осмолярність -сумарна
концентрація розчинених
Основні кінетично активних часток (число
лабораторні молів) у 1 л розчину
(плазми,тканинної рідини,
показники внутрішньоклітинної рідини,
водно- сечі), яка вимірюється в
міліосмолях на літр (мосм/л).
електролітн Осмолярність плазми
ого обміну визначається головним чином (у
90% випадків) іонами натрію й
асоційованими з ним аніонами,
переважно іонами хлору.
• ОЦК
• Інтерстиційна рідина
• Внутрішньоклітинна рідина
Механізм
регуляції
кислотно-
лужного
обміну у
дітей
Потреба дитини у воді в залежності від віку і маси
 Ресурси
• https://slide-share.ru/rozladi-vodno-elektrolitnogo-balansu-ta-metabolizmu-
u-novonarodzhenikh-185666
• https://www.health-ua.org/faq/gastroenterologiya/786.html
• Методичні матеріали Національного медичного університету імені А.А.
Богомольця
• Фізіологія системи крові: навчально-методичний посібник для
студентів / І. В. Міщенко, Г. П. Павленко, О. В. Коковська. —
Полтава, 2019.- 210 с
• Бышевский А.Ш., Терсенов О.Л. Биохимия для врача